
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ЛОГІКА
ЛОГІКА« Назад
ЛОГІКА 22.01.2016 17:42
вищий навчальний заклад «Національна Академія управління»
Кафедра гуманітарних наук
Логіка Навчально-методичний комплекс
Київ ― 2013
УДК ББК
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління»
Рецензенти: Осічнюк Юхим Веніамінович ― доктор філософських наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії управління Чугаєнко Юрій Олексійович ― доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії управління Укладач:
Присухін Сергій Іванович ― кандидат філософських наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії управління - кандидат філософських наук, професор Логіка: Навчально-методичний комплекс // Укл. С.І. Присухін ― К.: Національна академія управління, 2013. ― 51 с.
Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Логіка» являє собою посібник з дисципліни «Логіка» і містить матеріали, які можуть бути використані студентами як для самоосвіти, так і в процесі підготовки до семінарів, контрольних робіт та складання іспиту.
1. передмова Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Логіка» являє собою посібник, який може бути використаний студентами як для самоосвіти, так і у процесі підготовки до семінарських занять, модульних контрольних робіт і підсумкового контролю ― іспиту з філософії. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, перелік тем рефератів та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання знань студентів з урахуванням вимог Болонського процесу. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу з дисципліни «Логіка».
2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2013 року, протокол № 5
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги впродовж усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отримання позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизація знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів
2.1. Оцінювання знань студентів із навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS (A, B, C, D, E, FX, F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.
2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно з планами занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх тощо. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у поза навчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати за виконання творчих завдань.
2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «Поточна успішність».
2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.
У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.
2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».
У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.
2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
3. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Логіка є наукою про закони і форми правильного мислення, тож пропонований курс логіки передбачає опанування студентами теоретичних знань та практичних навичок щодо правильного мислення, а також вміння застосовувати ці знання й навички в подальшій навчальній та практичній діяльності. Мета дисципліни «Логіка»: навчити студентів правильно мислити з допомогою наукових понять і термінів, запобігати помилковим судженням і умовиводам, забезпечувати правильність побудови думок, уміння логічно і аргументовано доводити істину або спростувати хибні положення, показувати можливості логічного мислення у практичній діяльності економіста і юриста; створити логічний базис для засвоєння всіх навчальних дисциплін, наукової роботи студентів. Завдання курсу: вивчення основних понять і термінів логіки; опанування основних законів мислення; засвоєння форм мислення та правил оперування ними; розвиток вміння аналізувати логічну структуру міркувань, виявляти логічні помилки та парадокси; ознайомлення із основними розділами некласичної логіки (логіка норм, часова, епістемічна логіка) та застосування цих знань у царині економіки чи юриспруденції; підвищення культури мислення; розвиток вміння логічно й аргументовано доводити істинні або спростовувати хибні положення. Предмет курсу: форми мислення, закони логіки, а також основні логічні концепції традиційної, математичної та некласичної логіки, основи теорії аргументації. В результаті вивчення курсу «Логіка» студент повинен: Знати: предмет логіки, її структуру та понятійний апарат; основні логічні закони; структуру понять, їх класифікацію, відношення між поняттями та логічні операції над поняттями; структуру та види суджень, відношення між ними; основні операції математичної логіки; принципи формалізації виразів природної мови; види та правила умовиводів; особливості некласичної логіки; основи теорії аргументації і правила доведення та спростування. Вміти: застосовувати логічні закони при побудові й аналізі міркувань; здійснювати логічні операції над поняттями (визначення, поділ, обмеження й узагальнення); записувати структуру виразів природної мови засобами мови логіки висловлювань; перевіряти правильність міркувань методом таблиць істинності; робити умовиводи і встановлювати їх правильність; з'ясовувати структуру деонтичних, часових, епістемічних висловлювань, а також запитань; будувати доведення та спростування міркувань; виявляти та усувати логічні помилки.
4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
5. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Затверджено Вченою радою Національної Протокол № 5 Голова Вченої ради ректор НАУ
ВНЗ «Національна академія управління»
ПРОГРАМА ЛОГІКА
з підготовки бакалавра
ДЛЯ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Київ - 2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри гуманітарних наук, протокол №5 від 19 вересня 2013 р.
Розробники програми: Присухін С. І., канд. філософ. наук, професор
Завідувач кафедри: Чугаєнко Ю. О., д.і.н., професор
Затверджено та схвалено Вченою радою Академії до друку, протокол № 5 від 30 серпня 2013 р.
Вчений секретар: Костюк В. Р., к.ек.н., доцент
Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки Методологічні проблеми філософського розуміння предмету логіки. Мислення як предмет вивчення формальної логіки. Чуттєва і логічна (раціональна) форми пізнання. Особливості логічного пояснення суспільних і економічних явищ, в тому числі в державотворчої та юридичної галузях. Мислення і мова. Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. Мислення як предмет формальної логіки. Поняття логічної форми (структури) думки. Конкретний зміст і структура думки. Основні форми мислення: поняття, судження, умовивід. Поняття логічного закону. Закон як логічно необхідний зв’язок між думками. Форми і закони мислення як засоби відображення об’єктивного світу. Істинність і формальна правильність судження. Основні закони логіки. Виконання законів логіки - необхідна умова досягнення істини в процесі пізнання, в тому числі соціального пізнання. Структура логіки. Співвідношення формальної та діалектичної логіки. Некласичні логіки. Логіка та інші науки мислення (філософія, психологія, граматика, семантика, математика, соціологія, інформатика, кібернетика та інші). Роль логіки в підвищенні культури мислення. Логіка ― раціональна основа процесу навчання, зокрема студентів економічного і юридичного профілю.
Тема 2. Екскурс в історію логіки Виникнення науки логіки і основні етапи її розвитку. Передісторія логіки (Стародавня Індія, Китай, Греція). Вчення Аристотеля про силогізми, закони логіки. Логіка схоластів. Середньовічна іудейська і мусульманська традиція логічного аналізу. Логіка нового часу (індуктивний метод Ф. Бекона і дедуктивний метод Р. Декарта). Сучасний етап розвитку формальної логіки. Вклад Дж. С. Мілля в систематизацію логічного знання. Трансцендентальна логіка І. Канта. Діалектична логіка Г. Гегеля (вчення про поняття). К. Маркс і В. Ленін про діалектичну логіку. Алгебра логіки. Розвиток логіки в зв’язку з обґрунтуванням математики. Аксіоматика. Багатозначні логіки. Модальна логіка та її види. Інтуїціоністська логіка. Конструктивні логіки. Позитивна і паранесуперечлива логіка. Розвиток логіки в Україні.
Тема 3. Поняття Поняття як основна форма мислення, форма відображення дійсності. Мовна форма відображення поняття. Терміни і поняття. Проблема точності термінології в суспільних науках, зокрема, юриспруденції. Основні логічні прийоми формування понять: порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, об’єктивні основи логічних прийомів утворення понять. Логічна характеристика поняття. Зміст поняття Ознаки предметів та їх види. Істотні та неістотні ознаки, відмітні та невідмітні, випадкові та необхідні, родові та видові. Властивості і відношення як ознаки. Обсяг поняття. Види понять. Поняття пусті (з нулевим обсягом) і непусті. Поняття з універсальним обсягом. Загальні і одиничні поняття. Конкретні і абстрактні, відносні і безвідносні поняття. Позитивні і негативні, збіркові і незбіркові поняття. Поняття різних рівнів абстракції. Відношення між поняттями як головний зміст логіки. Порівнювальні і непорівнювальні поняття. Сумісні і несумісні поняття. Типи сумісності: рівнозначність, перехрещення, підлеглість (відношення роду і виду). Типи несумісництва: співпідлеглість, протилежність, протиріччя. Кругові діаграми Ейлера та Венна для вираження відносин між поняттями. Гносеологічне та логічне значення відношень між поняттями. Закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття. Операції з класами (обсягами) понять: пересічення, об’єднання, доповнення. Значення цих операцій для утворення нових класів понять. Узагальнення та обмеження понять. Роль операцій узагальнення та обмеження в економічних та юридичних науках. Поділ понять: дихотомічний, за видозмінною ознакою. Правила та можливі похибки в поділі понять. Класифікація понять. Види класифікації. Класифікація за істотними ознаками (природна класифікація). Класифікація за неістотними ознаками (допоміжна). Класифікація в соціальних, економічних науках, в юриспруденції. Визначення (дефініція) понять. Визначення як логічна операція. Логічна структура поняття. Сутність визначення і значення коротких дефініцій в суспільствознавстві економічних науках та юриспруденції. Види означення. Номінальні та реальні визначення. Явні і неявні визначення. Явне визначення через рід до виводу відмінність. Правила явного визначення. Можливі похибки в означеннях. Неявні визначення: контекстуальні, індикативні, аксіоматичні. Прийоми, які є схожими з визначенням: порівняння, опис, характеристика, пояснення за допомогою приклада та ін. Визначення базових термінів у суспільствознавстві, зокрема в економічних науках, юриспруденції. Наукова термінологія: економічна, юридична.
Тема 4. Судження Загальна характеристика суджень. Судження як логічна форма відображення реальності. Судження, речення і висловлювання. Розповідні, спонукальні, запитальні речення та їх логічний зміст. Види суджень. Прості і складні судження. Структура простого судження. Види простих суджень: атрибутивні, екзистенціальні і релятивні. Судження з простими і складними предикатами. Категоричні судження та їх види (розподіл за кількістю та якістю). Визначальні та виключаючі висловлення. Розподільність термінів в судженнях. Значення категоричних суджень у відображенні соціальних та економічних явищ та законів. Складні судження. Утворення складних суджень з простих за допомогою логічних зв’язків: кон’юнкції, диз’юнкції (строгої, нестрогої), імплікації, еквіваленції та заперечення. Умови істинності складних суджень (табличне визначення). Матеріальна імплікація і умови судження. Поняття необхідної і достатньої умови. Відношення між судженнями за їх істинністю. Відношення сумісництва: еквівалентність, логічне підлягання (слідування), часткове співпадання (субконтрарність). Відношення несумісності: протиріччя (контрадикторність), протилежність (контрарність). Логічний квадрат. Правила утворення суперечних (заперечливих) висловлювань. Модальність суджень. Логічна і фактична модальність. Основні категорії алетичної модальності: необхідність, можливість, випадковість. Поняття епістемічної, деонтичної, аксіологічної, часової та ін. модальностей. Необхідність і можливість, зв’язок між ними. Юридичні, економічні теорії і практика та проблема істинності модальних суджень.
Тема 5. Основні закони логіки Закон як відображення найбільш істотних зв’язків і відношень в предметах і явищах об’єктивного світу'. Закони мислення. Зв’язок мислення і законів природи і суспільства. Основні риси правильного мислення: визначенність, послідовність, несуперечність та доказовість. Значення основних законів логіки для правильного мислення, зокрема, економічної науки і практики, в галузях юриспруденції. Основні закони логіки. Закон тотожності та його об’єктивна основа. Закон протиріччя (непротиріччя). Типи протиріч. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави. Закон подвійного заперечення, контрапозиції, де Моргана. Функції основних законів логіки, зокрема, в роботі економіста і юриста.
Тема 6. Умовивід Загальне поняття про умовивід. Умовивід як форма пізнання окремого, особливого і загального в відображенні реальних речей. Структура умовиводу: посилки, заключення, логічний зв’язок між посилками та заключенням. Поняття логічного слідування. Логічно необхідні і ймовірні (правдоподібні) умовиводи. Дедукція, аналогія, гіпотеза. Умови, які забезпечують отримання істинного висновку в умовиводах. Дедуктивні умовиводи. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів. Необхідний характер логічного слідування в дедуктивних умовиводах. Різні форми дедуктивних умовиводів та поняття правила висновку'. Правила дедуктивних висновків. Традиційна силогістика. Висновки з категоричних висловлювань. Безпосередні і опосередковані умовиводи. Безпосередні умовиводи: перетворення, обернення, протиставлення предикату, висновки за “логічним квадратом”. Категоричний силогізм (опосередковані умовиводи). Склад силогізму. Фігури і модулі силогізму. Правильні модуси. Аксіома силогізму. Загальні правила силогізму. Спеціальні правила фігур силогізму. Вибір правильних модусів з допомогою кругових діаграм. Скорочений силогізм (ентимема). Відновлення силогізму з ентимеми. Поняття про складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорити та епіхейреми). Висновки з суджень з відношеннями. Основні властивості двомісних відношень: рефлективність, симетричність, транзитивність. Умовиводи, основані на властивостях відношень. Індуктивні умовиводи. Поняття “правдоподібні умовиводи” та їх види. Значення експериментальних даних для обґрунтування об’єктивності правдоподібних умовиводів. Загальна характеристика індуктивних умовиводів та їх відмінність від дедуктивних умовиводів. Зв’язок індукції з досвідними узагальненнями. Місце спостереження та експерименту в отриманні знання індуктивним методом. Види індуктивних умовиводів: повна і неповна індукція. Структура умовиводу. Поняття про математичну індукцію. Популярна індукція. Нумеративний характер популярної індукції. Проблематичність індуктивних узагальнень. Умови, які збільшують ступінь ймовірності висновків популярної індукції. Наукова індукція. Специфіка спостереження і досвіду як метод пізнання суспільних явищ, зокрема, правових відношень. Принципи вибору та виключення (елімінації), які обмежують можливість випадкових узагальнень. Індуктивні методи установлення причинних зв’язків. Метод схожості, метод відмінності, об’єднуючий метод схожості і відмінності, метод залишків. Властивості причинної залежності - основа індуктивних методів узагальнення. Статистичні узагальнення. Поняття про популяцію, зразок і частоту ознаки. Індуктивна природа статистичних узагальнень. Роль статистичних узагальнень в економіці і юриспруденції, для вивчення економічних і правових відношень. Умовивід за аналогією. Зв’язок окремого з окремим в дійсності об’єктивна основа умовиводу за аналогією. Аналогія як метод. Аналогія як умовивід. Структура аналогії. Види умовиводів за аналогією: аналогія властивостей і аналогія відношень. Нестрога та строга аналогія. Достовірність заключень у висновках суворої аналогії. Аналогія - логічна основа методу моделювання в науці і техніці, зокрема, в економічній і юридичній науці і практиці. Гіпотеза. Види гіпотез. Версія. Побудова гіпотез (версії). Перевірка гіпотези. Доведення гіпотези. Роль гіпотези в економічному і юридичному дослідженні.
Тема 7. Логічні основи теорії аргументації Аргументація і процес формування переконань. Соціальні, психологічні, лінгвістичні, моральні, правові і логічні фактори переконливої дії. Доведення і переконання. Наукові принципи доведення і переконання. Доказове судження - логічна основа наукових переконань. Поняття доведення. Структура доведення: тезис, аргументи, демонстрація. Види доведення: пряме, непряме. Різновиди непрямого доведення: від противного (аналогічне), роздільне доведення (методом виключення). Поняття спростування. Способи спростування: спростування тези (пряме і непряме); критика аргументів; виявлення неспроможності демонстрації. Логічні вимоги наукової критики. Доведення і спростування гіпотези. Правила доказового судження. Правила по відношенню до тезиса та антитезиса. Логічні помилки у відношенні тезиса та антитезиса. Повна та часткова підміна тезиса і антитезиса. Правила у відношенні аргументів. Принципи підбору наукових фактів як аргументів в доведеннях та спростуваннях. Оперування фактами. Помилки аргументації: хибна основа, випередження основи. Апеляція до особи, недостатність основи та ін. Правило демонстрації. Використання дедукції, індукції та аналогії у процесі аргументації. Типові помилки в демонстрації. Порушення правил демонстрації. Логічні помилки: паралогізми та софізми. Поняття про логічні парадокси. Правові парадокси. Дискусія як метод обговорення шляхів розв’язання спірних питань. Дискусія і спір. Види спорів. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки. Шляхи досягнення консенсусу. Роль дискусії в економічній, політичній і юридичній діяльності.
Тема 8. Елементи практичної логіки Практична логіка. Дискусія як метод обговорення шляхів розв’язання спірних питань. Дискусія і спір. Види спорів. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки. Шляхи досягнення консенсусу. Роль дискусії в економічній, політичній і юридичній діяльності.Логіка питань та відповідей. Класифікація питань та відповідей. Логіка дії, змін, санкцій, інтенцій, норм, оцінок, інтеракцій. Значення практичної логіки для навчальної, наукової і повсякденної діяльності.
6. ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки (2 год.) План лекції:
Тема 2. Екскурс в історію логіки (2 год.) План лекції:
Тема 3. Поняття (2 год.) План лекції:
Тема 4. Судження (2 год.) План лекції:
Тема 5. Основні закони логіки (2 год.) План лекції:
Тема 6. Умовиводи (2 год.) План лекції:
Тема 7. Логічні основи теорії аргументації (2 год.) План лекції:
Тема 8. Елементи практичної логіки (2 год.) План лекції:
7. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.1993 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ «Національна академія управління» одним із видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарські заняття проводяться у відповідності з програмою та тематичним планом дисципліни, згідно з розкладами навчальних занять.
Заняття 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ЗАВДАННЯ ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ (2 год.)
Вправи.
Література:
Заняття 2. ПОНЯТТЯ (2 год.)
Вправи.
“властивість”.
. кисень, газ.
Література:
Заняття 3. СУДЖЕННЯ (2 год.)
Вправи.
- усі громадяни України зобов’язані виконувати закони; - не всі метали тонуть у воді; - деякі планети не мають атмосфери; - ніхто не може відмінити об’єктивні закони природи; - ніхто не хотів помирати.
- охорона прав і свобод громадян - обов’язок усіх держустанов; - якщо я хочу вступити до КНЕУ, то я маю скласти іспити або з іноземної мови, або з математики; - якщо пряма дотична до кола, то радіус, проведений у точку дотику, перпендикулярний до неї; - якщо собівартість продукції буде знижено, то підприємство стане рентабельним.
- за якістю та кількістю; - за модальністю; - за складністю; - за типом зв’язку. Література:
Заняття 4. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ (2 год.)
Вправи.
Література:
1968.
Заняття 5. УМОВИВІД (4 год.)
Вправи
. Деякі люди - дальтоніки; . Всі люди мислячі істоти; . Жоден патріот не зневажає культуру свого народу; • Деякі метали не тонуть у воді.
. Деякі люди - економісти (істинне); . Кожна людина має право на освіту (істинне); . Жодна людина не бажає загибелі життя на Землі (хибне); . Деякі люди не є янголами (хибне).
Всі ліки корисні Деякі отрути корисні Отже, деякі отрути - ліки Всі риби дихають жабрами Кити не дихають жабрами Отже, кити не належать до риб
а) за першою фігурою - ААА, EAE, AІІ, ЕІО, ААІ, ЕАО; б) за другою фігурою - EAE, АОО, АЕЕ, ЕІО, ЕАО, АЕО; в) за третьою фігурою - ОАО, ААІ, AlІ, ІAl, ЕАО, ЕІО; г) за четвертою фігурою - ААІ, ЕАО, ІАІ, ЕІО, АЕЕ, АЕО.
а) Юпітер, ти гніваєшся; отже, ти не правий. б) Деякі птахи - хижаки, а всі птахи мають крила. в) Цей термін середній, бо він повторюється в засновках. г) Оскільки він геній, то йому все дозволено.
Жодна з політичних партій, яка нав’язує свої погляди громадянам держави, не є демократичною, бо це суперечить принципам демократії. Ця партія нав’язує свої погляди громадянам. Отже, ця партія не може вважатися демократичною.
Будь-яке поняття є або загальним, або одиничним. Це поняття загальне. Література:
1969.
Заняття 6. ЛОГІЧНІ ОСНОВИ АРГУМЕНТАЦІЇ (2 год.)
Вправи
1) який софістичний прийом застосував адвокат у своєму ствердженні про непідсудність Вальяно? 2) якої логічної помилки припустився прокурор, кинувши свою репліку? 3) яку логічну помилку не помітили у виступі адвоката прокурор, суддя і присяжні? 4) Як називається полемічний прийом, який так вдало використав адвокат проти прокурора? Справа Вальяно У 80-ті роки XIX ст. Таганрог жваво торгував із заморськими країнами. Молодий торговий маклер Вальяно несподівано для всіх казково розбагатів. Він був настільки спритним контрабандистом, що ввозив заборонені товари цілими пароплавами. Це робилося таким способом. Існувало митне правило: після перевірки вантажу і нарахування мита господар вантажу мав право або, сплативши мито, забрати з пароплава вантаж, або, відмовившись від сплати, утопити вантаж на рейді. Акт про втоплення підшивався до справи, а пароплав відходив у зворотній рейс. Насправді ж ніякого втоплення не було. У Вальяно була зафрахтована ціла флотилія турецьких фелюг - містких плоскодонних човнів, якими вантаж переплавлявся до підвалів особняка Вальяно. До Таганрога прибув новий прокурор з метою зробити собі кар’єру. Він порушив проти Вальяно кримінальну справу, яка просувалася дуже швидко. Спроби підкупити прокурора успіху не мали. Вальяно загрожували три місяці ув’язнення і колосальний штраф за контрабанду - 12 мільйонів рублів, що складало майже все багатство контрабандиста. Адвокатом Вальяно запросив відомого фахівця з цивільних позовів А. Я. Поссовера. Іде засідання суду. Обвинувальна промова прокурора триває три години. Вина Вальяно доведена. Захисник говорив не більше п’яти хвилин. Він заявив, що Вальяно повинен бути виправленим, оскільки возив вантаж на турецьких фелюгах, а в роз’ясненні судового департаменту сенату з вичерпним переліком усіх видів морської контрабанди - човни, баркаси, шлюпки, плоти, навіть рятівні пояси та уламки кораблів, що зазнали аварії — плоскодонні турецькі фелюги не згадуються. Роз’яснення ж правлячого сенату розширювальному тлумаченню не підлягають. Бліде обличчя прокурора почервоніло. Він підхопився і закричав тремтячим голосом: - Вальяно - контрабандист! Коли б він ним не був, він не зміг би своєму адвокатові заплатити мільйон рублів за захист! У залі ахнули. Мільйон рублів?! Нечувана цифра! Репліка прокурора тієї ж миті повернулась проти нього. - Так, я дістав мільйон, - спокійно відповів захисник. — Значить, так дорого цінуються мої слова! А тепер порахуємо, чого варті слова прокурора! За рік прокурор одержує 3600 рублів, - вирахував уголос адвокат, - за місяць - 300, отже, за день, в тому числі й за сьогоднішній, — рублів 10. Виголошував свою промову прокурор три години, сказав за свої 10 рублів 45 тис. слів. Скільки ж коштує слово прокурора? Витягнувшись, Поссовер вигукнув: - Гріш ціна слову прокурора! Процес було виграно. Вальяно виправдано. Література:
8. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота з дисципліни «Логіка» містить наступні форми роботи:
1.1. Визначення базових понять (словник з 30 основних термінів логіки); 1.2. Засвоєння мови символів (30 символів логіки);
2.1. Самостійне вивчення основних етапів розвитку логічного знання шляхом аналізу внеску видатних логіків світу (30 персоналій за методикою «Хто є хто?»)
3. 1. Підготовка реферату або наукової доповіді на наукову студентську конференцію на вільну або задану тему; 3.2. Самостійне розв’язання вправ і завдань на семінарських заняттях і контрольних роботах. За результатами виконання СРС студент допускається, або не допускається до заліку. Ця норма особливо стосується студентів заочної форми навчання: для них це головний показник підготовки до заліку.
1.1. Визначення базових понять
- додавання - множення - віднімання - доповнення - дихотомічного поділу - поділу за видотворною ознакою
1.2. Символи логіки Позначте відповідними символами нижчеподані поняття та відношення
2.1. «ХТО Є ХТО»
9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТІВ
Вимоги до оформлення:
1) Шрифт Times New Roman, 14 розмір шрифту, міжрядковий інтервал 1,5. 2) Розміри полів мають відповідати: верхнє і нижнє 2 см, ліве 3 см, праве 1 см. 3) Відступ першого рядку абзаців 1,25 см. Рівняння абзаців по ширині, назв розділів ― по центру. 4) Титульна сторінка повинна відповідати вимогам університету до оформлення письмових робіт. 5) Обсяг реферату без титульної сторінки не повинен перевищувати 20.000 знаків, або 5.000 слів (цю статистику можна подивитися у нижньому лівому кутку редактору MS Word). 6) Список використаних джерел оформлюють відповідно до вимог бібліографічного опису (Державний стандарт України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»).
Вимоги до змісту:
1) Реферат починається з розділу «Вступ» в якому у вільній формі мають бути викладені зауваження щодо тексту загалом, описаний спосіб реферування, коротко викладена головна ідея та тема тексту. 2) У змістовній частині реферату яка називається «Зміст» в залежності від обраного способу реферування мають міститися відомості про досліджуваний текст. 3) У частині «Висновки» мають міститися висновки щодо опрацьованого тексту. У висновках має бути стисло викладена головна ідея твору, його ключові положення та мета, інтелектуальні враження автора реферату від опрацьованого тексту.
10. ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
11. ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА
Індивідуально-консультативна робота організована як консультації (щотижневі, залежно від кількості груп викладача, відповідно до індивідуальних графіків кожного викладача). Крім безпосереднього спілкування зі студентами викладачі обов’язково перевіряють виконання творчих індивідуальних завдань, організують захист студентських рефератів. Серед форм індивідуально-консультаційної роботи необхідно акцентувати увагу на індивідуальній роботі з окремими студентами, які виявили творчий нахил до вивчення логіки з метою підготовки ними окремих наукових доповідей для студентських науково-практичних конференцій. План-графік індивідуальної роботи із студентами:
12. ІННОВАЦІЙНІ НАВЧАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ
На лекціях і семінарських заняттях використовуються інноваційні навчальні технології: діалогічна, технологія збагачення, особистісна технологія, активізуюча технологія, формуюча технологія на основі використання засобів інформатизації та комп’ютеризації.
12.1 Види інноваційних навчальних технологій, що використовуються на лекційних заняттях
12.2 Види інноваційних навчальних технологій, що використовуються на семінарських заняттях
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 Варіант 1.
Варіант 2.
Варіант 3.
Варіант 4.
Варіант 5.
Варіант 6.
Варіант 7.
Варіант 8.
Варіант 9.
Варіант 10.
Варіант 11.
Варіант 12.
Варіант 13.
Варіант 14.
. Варіант 15.
Варіант 16.
Варіант 17.
Варіант 18.
Варіант 19.
Варіант 20.
Варіант 21.
Варіант 22.
Варіант 23.
Варіант 24.
Варіант 25.
Варіант 26.
Варіант 27.
Варіант 28.
Варіант 29.
Варіант 30.
14. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ
15. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основна:
Додаткова:
10. Керолл Л. Логическая игра. — М.: Наука, 1991 11. Кириллов В. И., Орлов Г. А., Фокина Н. И. Упражнения по логике. 3-е изд., допол. – М.: Юрист, 1997. 12. Клини С. Математическая логика. — М., 1973. 13. Кримський С.Б. Генезис форм і законів мислення. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1962 – 125 с. 14. Кузина Е. Б. Практическая логика. Упражнения и задачи с объяснением способов решения. – М.: Триада, 1996. 15. Никольская И.Л. Математическая логика. — М., 1981. 16. Поварнин С.И. Спор. О теории и практике спора – СПб.: Лань, 1996 – 160с. 17. Попович М.В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом контексте – К.: Наукова думка, 1979 – 243с. 18. УемовА.И. Логические ошибки. Как они мешают правильно мыслить. – М.: Госполитиздат, 1958 – 119с.
16. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
16.1. Тест Фройденталя (перевірка вміння логічно мислити) 1) Чи є найвидатніший художник серед поетів і найвидатніший поет серед художників однією й тією самою особою? 2) Якщо серед поетів є лише один художник, то чи правильно, що серед художників лише один поет, і чи одна й та сама це особа? 2) Чи є найстаріший художник серед поетів і найстаріший поет серед художників однією і тією самою особою? 4) В одному місті є будинки, а в будинках - столи. Для кожного N = 1, 2, 3,... правильно, що якщо в деякому будинку є столи з N ніжками, то в цьому будинку немає столів з більш, ніж N ніжками. Чи правильно (для будь-якого N = 1,2,3,...), що якщо в деякому будинку є столи з N ніжками, то в цьому будинку не існує столів з менше ніж N ніжками.
16.2 Тест «Годинник» (перевірка здатності до нестандартного мислення). Годинник “з боєм” відбиває за 6 сек. 6 ударів. За скільки секунд він відіб'є 12 ударів. (Відповідь: за 13,2 сек. Чому?).
16.3. Тест «Троє друзів» (перевірка здатності до класифікації предметів). Зустрілись троє друзів: скульптор Білий, скрипаль Чорний, художник Рудий. Чорнявий зауважив: «Цікаво, що в жодного з нас прізвище не вказує на колір нашого волосся, хоча один з нас має чорне волосся, другий - біле, третій – руде». «Ти маєш рацію» - підтвердив Білий. Який колір волосся має художник?
16.4. Тест «Студент» (перевірка здатності до економічного мислення). Студент харчувався у господині невеликого пансіонату. Коли у нього закінчилися гроші, то він запропонував господині за кожний день перебування у пансіонаті одне кільце від 7-ланкового нероз‘ємного ланцюжка. Розраховуватися він хотів наприкінці кожного дня за фактом харчування. Господиня погодилася з пропозицією студента, але зажадала, щоб ланцюжок був розпиляний лише в одному місці. В якому саме місці необхідно розпиляти ланцюжок, щоб можна було виконати цю умову господині, й, водночас, мати можливість сплачувати впродовж тижня по одному кільцю окремо за кожний день?
16.5. Тест «Еватл» (перевірка здатності до логіко-правового мислення). Розповідають, що відомий античний філософ Протагор давав уроки логіки адвокату Еватлу. Вони домовились, що після першого виграного судового процесу учень заплатить своєму учителю за уроки. Але Еватл не провів жодного судового процесу, а тому не заплатив учителю за навчання. Тоді Протагор сказав, що подасть на Еватла в суд, і останній буде змушений йому заплатити за вироком суду. На це Еватл відповів, що він не заплатить нічого, бо якщо судді присудять заплатити, то це значить, що він свій перший процес програв і тому не повинен платити згідно з їхньою домовленістю, а якщо судді не присудять заплатити, то він не буде платити відповідно до рішення суду? Чи правий був Еватл з формально-логічної точки зору? КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||