|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Логістика МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Логістика МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ« Назад
Логістика МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 11.02.2015 12:21
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсової роботи з дисципліни «Оптимізація логістичних рішень» для студентів заочної форми навчання спеціальності 8.050107 «Логістика»
Київ 2012
Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів спеціальності 8.050107 «Логістика» заочної форми навчання. Укладач: Горбенко Олександра Вікторівна, к.е.н, доцент – К.:НТУ,2009– 30 с. Рецензент: Воркут Тетяна Анатоліївна, д.т.н., професор, завідувач кафедри «Транспортне право та логістика»
Затверджено до друку на засіданні кафедри: «Транспортне право та логістика», протокол № ___ , від „___” ________ 2012 року.
ЗМІСТ стор.
І. Завдання на курсову роботу 1.1. Практичне завдання до виконання курсової роботи 1.2. Алгоритм виконання практичної частини курсової роботи 1.3. Перелік теоретичних питань до виконання курсової роботи
ІІ. Вимоги до оформлення та захисту курсової роботи 2.1. Структура курсової роботи 2.2. Вимоги до оформлення курсової роботи 2.3. Порядок захисту та критерії оцінювання
ІІІ. Рекомендована література за тематикою курсу
І. Завдання на курсову роботу
1.1. Практичне завдання до виконання курсової роботи з дисципліни «Оптимізація логістичних рішень»
Оптове підприємство існує на ринку лікарських засобів вже три роки. Сфера діяльності – закупівля медикаментів та продаж їх в точки збуту у трьох регіонах України: Захід, Північ, Південь. У збутовій діяльності воно співпрацює з посередниками. Власноруч постачаннями у точки збуту не займається. Підприємство в даному маркетинговому році скорегувало стратегічні плани і поставило перед департаментом логістики мету розробити оптимізаційний план управління асортиментним рядом і запасами. У підприємства існує певний асортимент товару (таблиця 1), але необхідно винайти й виключити з обігу ті позиції, які: А ) Не дають достатнього прибутку – менше 1% від загальної реалізації - для тих, у кого номер заліковки закінчується на парні числа; В) дуже дорогі товари -- для тих, у кого номер заліковки закінчується на нуль та непарні числа (Методичні рекомендації - тема 1) Необхідно винайти причину, чому дані товари належать до певних категорій, на підставі даних, що отримані з точок збуту (відомості кількості замовлень та постачань у точки збуту наведено в таблиці 2). Зробити припущення, щодо причин належності товарів до відповідних категорій і розробити пропозиції для а) С-групи, б) А-групи, в) В-групи. Погодитись або спростувати наявність проблем у товару з вини посередника – збутовика. Провести рейтингову оцінку посередників (дані щодо кількості запізнення, неналежної якості товару, а також яку групу веде певний постачальник - наведено в таблиці 3). Ваговий коефіцієнт (Кі) прийняти на рівні:
Дані запізнення у постачаннях (Х1, Х2, Х3) знаходять шляхом знаходження різниці між замовленням та надходженням, що наведені у таблиці 2. (Метод рекомендації – тема 1) Сформулювати думку, щодо того які товари ви вважаєте за доцільне виключити з номенклатури. Замість них необхідно вкласти грошові кошти в інші товари (до уваги пропонується перелік товарів в таблиці 4 – товар обирають за номером останньої цифри заліковки). Визначити оптимальний розмір партії постачання нового товару, мінімальні сумарні витрати на транспортування та зберігання, що будуть з цим пов’язані, кількість постачань на рік. (дані в таблиці 5). Після включення нового товару до номенклатурного листа необхідно визначити величину зниження витрат на утримання запасів в результаті застосування диференційних нормативів середнього запасу. До моменту включення нового товару до номенклатури, на підприємстві діяли єдині норми запасу для продукції всіх груп. Норма запасу (тобто кількість днів, на які розраховано середній товарний запас) було встановлено на рівні 15 днів. Доля річних витрат на зберігання у середньому становить 0,25% від вартості середнього запасу, тобто М = 0,25. Кількість робочих днів на рік в компанії становить 330 днів. Після вибуття певних товарів та введення нових, керівництво встановлює нові нормативи запасів: Для продукції А – скоротити норму реалізації до 7 днів. Для продукції В – залишити без змін, 15 днів. Для групи С – збільшити норму запасу до 30 днів. Необхідно визначити величину зниження витрат на утримання запасів в результаті застосування диференційних нормативів середнього запасу. (Методичні рекомендації – тема 2) І наприкінці, , необхідно визначити вантажну та загальну площі, необхідні для збереження нового товару. (Методичні рекомендації – тема 3)
Таблиця 1 Дані про реалізацію продуктів
Таблиця 2 Лист кількості замовлень і надходження товару в точки збуту
Таблиця 3 Динаміка постачання товарів
Таблиця 4 Перелік потенційно привабливих товарів
Таблиця 5 Вихідні дані за товаром
Таблиця 6 Вихідні дані для розрахунку складської площі під товар
1.2. Алгоритм виконання практичної частини курсової роботи
Відповідно для виконання контрольної роботи необхідно володіти знаннями та навичками з наступних напрямів логістики:
Методичні рекомендації за темою 1 - Закупівельна логістика. Одним із методів систематизації та групування багатономенклатурних запасів є АВС-XYZ аналіз. Сутність АВС полягає у розподілі усієї номенклатури запасів на три нерівноцінні підмножини: А, В та С. До підмножини (групи А) належать найбільш значимі товари (запаси), які є небагато чисельні за кількістю у номенклатурі, але на їх долю припадає найбільша частина грошових коштів, що вкладено у запаси. Це є особлива група з точки зору визначення величини замовлення за кожною позицією номенклатури, контролю поточного запасу, витрат на доставку і зберігання. Група В – середні за значимістю товари, порівняно з А. Але як правило саме товари, запаси, що належать до групи В є основним товаром (базовий товар) для споживачів. Отже будь-які зміни за такими товарами (зміна торговельної націнки, виключення з асортименту, тощо) необхідно проводити вкрай обережно. Група С – це ті позиції номенклатури, що складають найбільшу частину запасів у кількісному вимірі, але на їх долю реалізації припадає незначна частина грошових коштів. Іноді поміж цієї категорії виокремлюють запаси категорії D або як її ще називають С1, до якої належать запаси, доля яких з загальній реалізації становить менше 1%. Як правило, це неліквіди, мертві запаси, або товари для підтримки основної іншої групи товарів. Група С може складати 20% доходу, 50% від запасів у кількісному вимірі і займати 80% площі складу. Середньостатистичне відсоткове співвідношення груп А, В, С.*
Ідея диференціації асортименту даним методом полягає в тому, щоб з множини однотипних об’єктів відокремити найбільш значимі. Таких об’єктів, як правило, не багато, проте ним необхідно приділяти при роботі найпильнішу увагу. Алгоритм проведення АВС – аналізу : А) обираємо об’єкт аналізу (що аналізуємо?) і параметр аналізу (за якою ознакою?). Об’єктом може бути – товарні позиції, товарні групи, товарні категорії, бреди. Порівнювати можна лише однопланові речі. Ні в якому разі не можна порівнювати одну товарну позицію разом з групою. Параметр аналізу – обсяг річної реалізації, прибуток. В) Розрахувати долю окремих позицій від загалу (наприклад, від обсягу річної реалізації ). С) Впорядкувати позиції у порядку зменшення долі у загальній реалізації – від більшого до меншого значення відсотку. Наприклад: позиція 1 – 20% від загалу, позиція 2 – 15%, позиція 3 – 11% від загалу. D) Розрахувати долю позицій накопичувальним підсумком. Для цього значення відсотку за першою позицією лишається сталим, а для розрахунку накопичувального відсотку за другою позицією необхідно додати до значення першої значення відсотку другої позиції. Наприклад: накопичувальний підсумок позиції 1 – 20%, накопичувальний підсумок позиції 2 – 20%+15% = 35%, позиція 3 – 35%+11% = 46% і так далі за всіма позиціями у номенклатурі. Е) Надати позиціям певні значення груп: А, В, С. Ті товари (позиції), що становлять перші 50% накопичувального підсумку становлять групу А. Група В – це товари що мають значення накопичувального підсумку в діапазоні 50% до 80%. Група С – всі позиції що мають відсоток накопичувального підсумку більший за 80%.
XYZ – аналіз – математично-статистичний метод, який дозволяю аналізувати і прогнозувати сталість продажів і бачити коливання попиту на товари. Якщо АВС показує долю товару у загальній реалізації, то XYZ – сталість продажів конкретного товару. Як приклад, ви маєте 10 товарів, кожний з яких коштує 1000 грн. Проте 3 з 10-ти товарів продаються кожного дня, 2 товари – раз на тиждень, а ще 5 – раз на місяць. Відповідно знаючи це ви можете розпоряджатися грошовими коштами і не інвестувати їх у товари, з низькою оборотністю. Цей аналіз також ділить всі товари (позиції номенклатури) на 3 групи: Група Х – цим товарам (позиціям, запасам) притаманна сталість продажів, відповідно збільшується можливість прогнозування. За такими товарами можна розраховувати оптимальну партію постачання. Група У – це середній рівень прогнозованості, позиції, що мають певні коливання у продажах, але їх можна відстежити. Група Z – товари, що не мають постійного попиту, відсутні тенденції їх споживання, неможливо або дуже складно прогнозувати. Для розрахунку сталості продажів використовують коефіцієнт варіації, який власне і показує наскільки значні коливання існують у продажах. В залежності від того яке значення коефіцієнту варіації має позиція (товар), він належить до певної групи (див таблицю внизу.) Визначення коефіцієнтів варіації за окремими позиціями асортименту
Xі – значення попиту за оцінюваною позицієї за і-тий квартал (період) X – середньо квартальне значення попиту за позицією n - кількість кварталів (періодів)
Закінченням даних аналізів має бути матриця, яка дозволить угрупувати товари до певних груп і відповідно управлінські рішення будуть прийматися не для кожного окремого товару (що дуже складно і забирає багато часу), а для певної групи.
Наприклад, всі товари, що потрапили до групи AZ – мають неабияке значення для підприємства, оскільки це дорогі товари, продаж яких принесе значні доходи підприємству, проте вони мають нестійкі продажі ,які неможливо відстежити (то вони продаються, то перебувають довго на складі) – отже для таких товарів, можна надати наступне управлінське рішення: займатися їх постачанням виключно під конкретне замовлення. Тобто у переліку товарів – вони є, але підприємства не вкладає у них грошові кошти і не створює таким чином їх запас. Для того щоб розрахувати рейтинг постачальників необхідно у даному випадку застосувати один з найпростіших коректних підходів. А саме, на основі розрахунку коефіцієнту R = де Ті – показник динаміки (у даному випадку – темп росту) Кі – ваговий коефіцієнт, значення якого обирають окремо для кожного показника Ті з огляду на важливість певної складової для підприємства на даний момент часу. Темп росту постачань товарів неналежної якості (Тн.я.) розраховують за кожним постачальником: Т н.я. = dн.я.1 / dн.я.0 * 100% d н.я.1 та dн.я.0 – доля товарів неналежної якості у загальному обсязі постачань у звітному та попередньому періоді. Темп росту середнього запізнення (Тс.з.) - З1 / З0* 100% З1, З0 – середнє запізнення на одне постачання у звітному та попередньому періоді.
Методичні рекомендації за темою 2 - Управління запасами. Зі значного переліку показників управління запасами в даній роботі необхідно розрахувати лише оптимальний розмір партії постачання обраного товару, кількість таких замовлень на рік, мінімальні сумарні витрати на виконання замовлення і зберігання за період, та час між замовленнями з огляду на наявність знижки, транспортних витрат та витрат на складування. Необхідно зазначити що існує багато нарікань на практичну значимість розрахунку оптимальної партії постачання (EOQ - economic order quantity). Під цим розуміють економічну (читай - оптимальну) кількість позицій (товарів) у постачанні одного замовлення. Нарікання вникають з причини того, що сама формула розрахунку не враховує багато змінних, як-то: сезонність, цільовий розмір замовлення, що встановлює постачальник і т.д. Проте, розраховувати в такий спосіб оптимальну партію є логічним для товарів що мають стійку періодичність продажів, товари Х категорії. За цими товарами не спостерігається значних коливань, а отже за ними можна передбачити певну кількість постачань на рік і винайти оптимальну кількість товару у одному постачанні – тобто оптимальний розмір партій. Економічний розмір замовлення (economic order quantityEOQ)визначається за формулою Харрісома - Уілсона: EOQ = Со – витрати виконання замовлення, од; Сі – закупівельна ціна одиниці товару, грн; S – річний обсяг продажів, од; U – частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.
Маючи річну потребу у продажах та значення оптимального розміру замовлення можна знайти кількість таких замовлень на рік: N = S \ EOQ Також можна визначити мінімальні сумарні витрати на виконання замовлення і зберігання за період (рік): Cmin = Тривалість інтервалу між замовленнями: Tз = Др \N Др – кількість робочих днів у періоді (як правило, 52 тижні, або 260 робочих дні) Розрахунок в такий спосіб дозволить приблизно спланувати грошові кошти та періодичність постачань, що є невід’ємною частиною управління запасами підприємства.
Для визначення величини зниження витрат на утримання запасів в результаті застосування диференційних нормативів середнього запасу необхідно скористуватися формулою розрахунку витрат на утримання запасів (у загальному вигляді вона наведена нижче): Сзбер = Зсер * Рдоб* М, де Сзбер – значення нормативу зберігання запасів, дні Рдоб – середньодобова реалізація М – доля річних витрат на зберігання (див умову = 0,25)
Методичні рекомендації за темою 3 - Складська логістика. Основним компонентом складської площі є вантажна площа (Sвант), тобто площа зайнята безпосередньо під товаром, що є на збережені (стелажами, штабелерами іншими пристроями для збереження товару). Існує поширена думка, що вантажна площа загально товарного складу повинна становити не менше 30% від загальної площі складу. А отже коефіцієнт вантажної площі (Квант), який визначається як співвідношення вантажної площі до загальної площі складу, повинен бути на рівні не менше 0,3. Визначити вантажну площу під зберігання запасу певного товару можна методом, що ґрунтується на даних про обсяги середнього товарного запасу. Алгоритм наведено нижче: А) Визначити об’єм (м3) товарного запасу, що планується мати на складі. В) Знайти необхідну для цього об’єму кількість палето-місць. С) Визначити норму вантажної площі на одне палето-місце. D) Визначити розмір вантажної площі, необхідної для даної кількості палето-місць.
A) Визначення об’єму не є складним, проте необхідно памтати про перерахунок вартісних значень (або штучних, вагових) у об’ємні (тобто у м3). Для цього можна користуватися або товарним довідником, або на підставі інформації про кількість одиниць товару у транспортній упаковці (вага нетто товару у транспортній упаковці), і розмір упаковки (довжина * ширина * висота). Середній запас товару і-ї позицій (Зсер і) розраховують за наступною формулою: З сер і = де Оі – прогнозне значення оберту за період у натуральних одиницях (шт., кг, тощо) – іноді цю величину ще називають середній товарний запас, а, в, с – довжина, ширина, висота (вказують у метрах), Т – планова оборотність запасів (в днях оберту), Д – кількість робочих днів за період, Ч – кількість одиниць у транспортній упаковці (шт., кг, тощо) В) Формула для розрахунку потреби кількості палето-місць для окремої товарної позиції (Ni) має вигляд: Ni = , де Кнер – коефіцієнт нерівномірності завантаженості складу. Визначається як співвідношення загального вантажооберту найбільш напруженого місяця до середньомісячного вантажооберту складу. У розрахунках приймають на рівні К нер = 1.1 – 1.3 Кн.п. – коефіцієнт наповненості палет, Vпал.сер – середньозважений об’єм однієї палети на складі, м3 С) Норма вантажної площі на одне палето-місце (q) визначається на основі інформації про техніку та технологію складування. При цьому площу, яку займає обладнання для зберігання необхідно поділити на кількість палет, яку можна вмістити в дане обладнання. Наприклад, проекція зовнішніх контурів секції, завантаженого товаром, стелажу має площу 3,5 м2. На цій площі можна розмістити 12 палет. Отже норма вантажної площі на одне палетомісце буде становити: 3,5 / 12 = 0,29 м2/палет D) Формула для розрахунку розміру вантажної площі для розміщення на складі необхідної кількості палето-місць має вигляд: Sвант i = Ni x q Отже розмір загальної площі складу (Sзаг) для і-ої товарної позиції (якщо приймати широко поширену думку на те, що вантажна площа дорівнює 30% від загалу) буде: Sзаг = Sвант і / Квант
1.3. Перелік теоретичних питань до виконання курсової роботи
ІІ. Вимоги до оформлення та захисту курсової роботи
2.1. Структура курсової роботи
Курсова робота з дисципліни «Оптимізація логістичних рішень» є підсумковою роботою, що дає можливість студентам продемонструвати вміння використовувати теоретичні знання в поєднанні з практичними навичками щодо прийняття певного управлінського рішення. Курсова робота з даної дисципліни є кінцевим результатом самостійної науково – дослідної роботи прикладного характеру. Особливість виконання курсової роботи з названої дисципліни від інших полягає в тому, що вона є підсумком вивчення різноманітних дисциплін і передбачає не стільки володіння теоретичним апаратом якогось одного напрямку, скільки вмінням узагальнювати та бачити і будувати оптимальні взаємозв’язки та приймати грамотні управлінські рішення. У процесі виконання курсової роботи студент повинен проявити: - знання загальнотеоретичних, загальноекономічних, професійно – орієнтованих і спеціалізованих дисциплін, які розкривають теоретичні основи та практичні питання з економіки, логістики, маркетингу, менеджменту, управління проектами, а також вміє акумулювати отримані знання з даних дисциплін та робити узагальнення; - вміння правильної постановки проблеми та обґрунтування її актуальності; - вміння знаходити, відбирати, систематизувати та обробляти інформацію відповідно до цілей дослідження; - вміння обґрунтувати наукові висновки і конкретні пропозиції щодо вдосконалення управління реальним об’єктом або економічною ситуацією; Студентові надається можливість самостійно обрати тему курсової роботи з переліку тем, запропонованих викладачем. Проте він повинен обов’язково повідомити викладачу обрану тему. Курсова робота має виконуватися студентом у повній відповідності до затвердженого календарного плану і завдання. На період виконання курсової роботи на кафедрі «Транспортне право та логістика» складається план консультацій керівника, згідно з яким забезпечується систематична співпраця студента і викладача. Студенти, що планують здійснювати наукову діяльність, мають право викласти певні результати та дослідження, які були напрацьовані протягом роботи над курсовою роботою в якості доповіді на науковій студентській конференції. Структура курсової роботи Курсова робота повинна мати логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг курсової роботи має бути в межах або 25 – 40 сторінок машинописного тексту формату А4, Times New Roman, 14 розмір шрифту, 1,5 - інтервал між рядками. Рекомендовано наступна структура курсової роботи: à титульний аркуш (додаток А); à завдання на виконання магістерської роботи (додаток Б); à зміст; à вступ; à перший (теоретичний) розділ; à другий (аналітично – практичний) розділ, що носить характер пропозицій та/ або прийняття певних управлінських рішень; à перелік використаних джерел; à додатки (лише в разі необхідності). Мова курсової роботи – державна, українська; стиль - науковий, чіткий без орфографічних та синтаксичних помилок. Зміст. В ньому наводять найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), вступу, висновків, додатків, перелік використаної літератури. Обсяг – як правило не перевищує 1 сторінки. Вступ має містити у стислій формі наступну інформацію: à Актуальність теми. Висвітлення актуальності не повинне бути багатослівним. В ній має бути відображена значимість для економічної системи (підприємств) досліджуваної теми, вказані негативні наслідки від неможливості розв’язання поставлених в роботі проблем, ступені їх вивчення та наукового осмислення у працях зарубіжних та вітчизняних вчених. Має бути наведено перелік авторів, які займаються розробкою цієї проблеми і посилання на яких є в роботі. à Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в вмінні та адекватності сприйняття студентом певних методів для вирішення відповідних завдань. Рекомендований обсяг вступу 1 - 2 сторінки. Перша частина курсової роботи: 10 – 15 сторінок. Необхідно розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди на ті чи інші аспекти, виявити невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному та практичному плані. Важливе місце в даному розділі посідає викладення методик аналізу визначених проблем. У другій частині роботи (15 – 25стор.) студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми виключно на матеріалах запропонованого завдання. Цей розділ повинен містити обґрунтовані висновки та пропозиції студента після кожного етапу розрахунків. Розділ повинен бути максимально насиченим фактичною інформацією викладеною у таблицях, графіках, діаграмах, схемах. Розділ «Література» включає складений перелік використаних літературних джерел, не більше 25 посилань. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: - проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; - таблиці допоміжних цифрових даних; - інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання роботи; - ілюстрації допоміжного характеру.
2.2. Вимоги до оформлення курсової роботи
Курсова робота має бути виконана і оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути розбірливим через півтора міжрядкових інтервали до 32 рядків на сторінці на одному боці аркуша білого паперу формату А4. Шрифт Times New Roman, 14пт. Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівими – не менше ніж 20 мм, правим – не менше ніж 10мм, верхнім – не менше ніж 20мм, нижнім – не менше ніж 20мм. Абзацні відступи дорівнюють 5-ти знакам, заголовки відділяють зверху і знизу 3-ма інтервалами. У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і підрозділу. Назви розділів і підрозділів у змісті і тексті мають бути однаковими. Вступ, кожний розділ і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ – одразу після закінчення попереднього. Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1,2, 3). Номер підрозділу або пункту включає номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, відокремлені крапкою (1.1, 1.2 і т. ін.). Номер підпункту включає номери розділу, підрозділу, пункту і порядковий номер підпункту, відокремлені крапкою (1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т. ін.). Після номеру розділу, підрозділу, пункту і підпункту в тексті роботи крапку не ставлять. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати (за винятком додатків) порядковими номерами в межах усього тексту. ЗАГОЛОВКИ. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст. Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. За використанням набірних друкарських форм заголовки розділів і підрозділів слід виділяти шрифтом. ТАБЛИЦІ. Таблиці застосовують для кращого уточнення та зручності порівнювання показників. Назва таблиці (за наявності такої) має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею. У разі перенесення частини таблиці на ту саму або інші сторінки, назву ставлять тільки над першою частиною таблиці. Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами у межах розділу. У цьому разі номер таблиці складатиметься з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, які складаються зі слова „таблиця” із зазначенням її номера. Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом з першим посиланням на неї або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку до роботи. Слово „Таблиця” зазначають один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова „Продовження таблиці” або „Закінчення таблиці” із зазначенням номера таблиці. ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ. Графічний матеріал – рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) розміщують у стандарті для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту стандарту. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті стандарту. Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку. За наявності у стандарті таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу. Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово „рисунок” і назву додають після пояснювальних даних. Графічний матеріал ( за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами у межах розділу. Номер рисунка складається в цьому разі з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (рисунок 2.1). Рисунок (діаграму, схему та інше), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці і під ними друкують „Рисунок..., аркуш...”, якщо є кілька рисунків, і „Рисунок 2.1, аркуш...”, якщо є один рисунок. ФОРМУЛИ. Формули, за винятком формул, які є у додатках, мають нумеруватися арабськими цифрами у межах розділу, які друкуються на рівні формули праворуч у круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, встановлені відповідними стандартами або іншими документами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з одного рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом «де». Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою. ДОДАТКИ. Матеріал, що доповнює положення стандарту, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв’язуються на ЕОМ і таке інше. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова „Додаток” друкують літеру, що позначає його послідовність. Дозволено позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О. У разі повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами. Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням у верхньому правому куті сторінки слова „Додаток” і його позначення. ЛІТЕРАТУРА. Переліклітературних джерел подається в наступній послідовності:
2.3. Захист та критерії оцінювання курсової роботи
До захисту курсової роботи мають право бути допущеними студенти, які повністю виконали всі вимоги навчального плану. Рукопис (у належному перепльоті) подається викладачу, який приймає рішення щодо допуску до захисту роботи. До розгляду не допускається курсова робота: - написана на тему, яка попередньо не узгоджена з викладачем; - виконана не самостійно; - структура якої не відповідає вимогам; - відсутні розрахунки на висновки за ними; - оформлена з порушеннями вимог. Захист курсової роботи з обраної та затвердженої теми здійснюється у порядку співбесіди з викладачем – керівником курсової роботи. При захисті роботи студент повинен розкрити: - актуальність теми; - зміст роботи; - обґрунтувати висновки, отримані вході розрахунків, пояснити зміст запропонованих заходів (на це рекомендується витратити не менше 70% часу, відведеного для захисту). Студент повинен вміти відповісти на запитання та надати аргументовані відповіді на зауваження керівника. Після захисту роботи та відповідей на запитання оголошується оцінка керівника. Оцінку «Відмінно» заслуговує студент, який повністю виконав завдання, що поставлені в роботі, має обґрунтовані достатньо оригінальні практичні або методичні розробки за обраною темою, послідовно та логічно виклав результати роботи при захисті, супроводжував доповідь змістовними бездоганними наочними матеріалами, дав вичерпану відповідь на запитання. Оцінку «Добре» заслуговує студент, який повністю виконав план роботи, що має завершені практичні (методичні) рекомендації за обраною темою роботи, продемонстрував володіння теоретичними знаннями та практичними навичками при вирішенні завдань роботи, без суттєвих помилок відповів на запитання. Оцінку «Задовільно» заслуговує студент, який практично повністю виконав план роботи, має розроблені рекомендації за обраною темою роботи, під час доповіді по результатам роботи допустив непринципові огріхи, дав правильні, але неповні відповіді (50%) на запитання. Оцінку «Незадовільно» заслуговує студент, який практично повністю виконав завдання роботи, але результати роботи не мають достатньої обґрунтованості; продемонстрував слабку теоретичну підготовку та практичні навички, невпевнено орієнтується у роботі; припустився принципових помилок при доповіді результатів роботи, має суттєві зауваження з боку керівника, не надав повних правильних відповідей на запитання. Рівень виконання роботи визначається за допомогою системи оцінювання, що використовуються у НТУ з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS:
Якщо захист курсової роботи не відбувся з поважних причин (про що студент має подати відповідні документи), керівник за узгодженістю з завідуючим кафедрою може подовжити термін здачі та захисту.
ІІІ. Рекомендована література за тематикою курсу
Адиль Гаджинский
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||