|
|
Главная \ Методичні вказівки \ МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ
МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ« Назад
МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ 14.11.2014 08:53
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ
Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ за кредитно-модульною системою для студентів-фармацевтів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації заочної форми навчання (4,5р.)
Львів 2012
У складанні методичних рекомендацій брали участь: завідувач кафедри д.м.н., професор О.П.Корнійчук, к.м.н., доцент В.С.Брицька, к.б.н., доцент Л.М.Бурова, асистент Г.С.Лаврик.
Методичні рекомендації розглянуті та затверджені на засіданні методичної комісії з профілактичної медицини (Протокол № 3 від 11.09.2008р.).
Під загальною редакцією – завідувача кафедри мікробіології, вірусології та імунології, доктора медичних наук, професора О.П.Корнійчук
Відповідальний за випуск – проректор з навчальної роботи, професор М.Р.Гжегоцький
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА «Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з мікробіології» за кредитно-модульною системою для студентів-фармацевтів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації заочної форми навчання (4,5р.) складаються з 4 розділів: 1) робочої програми з тематичним планом лекцій, лабораторних (практичних) занять і рекомендацій для самостійного вивчення дисципліни та вказівок для виконання контрольних робіт (Модуль 1); 2) робочої програми з тематичним планом лекцій, лабораторних (практичних) занять і рекомендацій для самостійного вивчення дисципліни та вказівок для виконання контрольних робіт (Модуль 2); 3) переліку питань, практичних навичок до підсумкового модульного контролю з відповідних модулів та критеріїв оцінювання навчальної діяльності студента; 4) переліку навчально-методичної літератури. Протягом двох семестрів студенти – заочники вивчають загальну і спеціальну мікробіологію, вірусологію та основи імунології. Вивчення мікробіології пов’язане з базовими науками, такими як ботаніка, хімія, біологія, біохімія, анатомія, фізіологія, а також є основою для оволодіння багатьма фармацевтичними дисциплінами. Розділи І-й та ІІ-й містять робочу програму з тематичними планами лекцій, практичних занять та самостійної роботи для студентів до Модуля 1(семестр ІІІ), Модуля 2 (семестр ІV). Підрозділи присвячені самостійному вивченню дисципліни містять зміст занять для яких сформульовано навчальну мету, опис теоретичної та практичної частини заняття (вихідні знання та вміння). В робочій програмі особлива увага надається тим розділам мікробіології, які мають найбільше значення для фармацевтів – основи протимікробної хіміотерапії та імунотерапії, принципи біотехнології і вивчення фітопатогенних мікроорганізмів. Враховано значення генетичних методів як при розробці діагностичних систем, так і для створення протимікробних засобів. Основою та допомогою при виконанні контрольних робіт є контрольні питання, контрольні завдання (ситуаційні задачі) та тестові завдання, які подані в І та ІІ розділі відповідно до модулів 1 та 2. До поданих тестових завдань надаються відповіді та пояснення з посиланнями на джерела літератури. Ситуаційні задачі служать для перевірки та узагальнення студентом отриманих знань після вивчення тих чи інших тем. Варіанти контрольних робіт і пояснення до їхнього виконання, а також термін здачі, студент отримує у викладача під час настановчих сесій. У розділі ІІІ вказано перелік питань, практичних навичок до підсумкового модульного контролю з відповідних модулів та критерії оцінювання навчальної діяльності студента. Перелік підручників, посібників до практичних занять, методичних вказівок з мікробіології, вірусології та імунології, а також додаткова наукова література, яка допоможе при вивченні і засвоєнні дисципліни подається у ІV-му розділі. Використання «Методичних вказівок і завдань до контрольних робіт з мікробіології» дасть можливість підвищити рівень самостійної підготовки студентів фармацевтичного факультету (заочної форми навчання). Набуті в процесі вивчення курсу мікробіології знання та вміння дозволять вирішити конкретні практичні завдання і підготуватися до оволодіння нових медичних та фармацевтичних дисциплін.
РОЗДІЛ І. РОБОЧА ПРОГРАМА З МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ Модуль 1. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет. Загальна і спеціальна вірусологія.
Змістовий модуль 1. Вступ у мікробіологію. Тема 1. Предмет і задачі медичної мікробіології. Визначення мікробіології як науки та її місця серед біологічних наук. Загальна мікробіологія та прикладні галузі мікробіології – сільськогосподарська, ветеринарна, технічна та ін. Медична мікробіологія та її розділи – бактеріологія, вірусологія, мікологія, протозоологія, санітарна мікробіологія, імунологія. Завдання мікробіології у вивченні властивостей збудників інфекційних хвороб та непатогенних мікроорганізмів - учасників біоценозів тіла людини та зовнішнього середовища. Біологічні властивості мікроорганізмів (у переважній більшості): одноклітинна будова, відносна простота організації, висока інтенсивність метаболізму та швидкість розмноження, здатність до пристосування у різних елементах біосфери та до паразитичного існування. Неклітинні форми паразитизму. Закономірності взаємодії мікроорганізмів з макроорганізмом. Мікроорганізми як паразити. Система захисту макроорганізму як необхідна умова його існування. Задачі медичної мікробіології в галузях розробки методів мікробіологічної діагностики, специфічної профілактики та лікування хвороб, спричинених мікроорганізмами. Мікроорганізм як об’єкти вивчення молекулярної біології, генетики та генної інженерії. Біотехнологічні мікробні процеси та їх значення для одержання лікувальних та біологічно активних препаратів. Значення медичної та загальної мікробіології в системі охорони здоров’я та у професійній діяльності провізорів та працівників фармацевтичної промисловості.
Тема 2. Етапи розвитку мікробіології. Основні етапи розвитку мікробіології. Античні та середньовічні уявлення про причини заразних хвороб. Ідея “живого контагія” (Д.Фракосторо, Д. Самойлович).Виникнення та становлення мікробіології як науки. Відкриття світу мікроорганізмів (А. Левенгук). Доведення ролі мікроорганізмів у процесах бродіння та гниття.Відкриття і доведення ролі мікроорганізмів як причини інфекційних хвороб. Роботи П. Генле, Л. Пастера, Р.Коха. Відкриття ролі мікроорганізмів у кругообігу речовин у біосфері (С. Виноградський). Відкриття вірусів (Д. Івановський). Розвиток вірусології як науки. Відкриття антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів. Роботи П. Ерліха, О. Флемінга, Г. Домагка, З. Ваксмана, З. Єрмольєвої. Виникнення та розвиток ідей про попередження інфекційних захворювань, Е.Дженер, Л.Пастер. Становлення імунології як науки. І. Мечніков, П. Ерліх. Українська школа мікробіологів. Д.С.Заболотний, Г.Мінх, В. Підвисоцький, М.Нещадименко, С. Дяченко, В. Дроботько, Г. Мосінг. Сучасний етап розвиту мікробіології. Молекулярно-біологічний та молекулярно-генетичний рівень дослідження. Досягнення сучасної мікробіології в галузях діагностики, лікування та попередження хвороб, спричинених мікроорганізмами. Генна інженерія прокаріотів та її значення для біології та медицини. Завдання і перспективи мікробіологічної науки.
Змістовий модуль 2.Морфологія і структура прокаріотів та еукаріотів. Фарбування мікроорганізмів. Мікроскопія. Тема 3-6. Мікроскопія. Морфологія і структура прокаріотів та еукаріотів. Фарбування мікроорганізмів. Морфологія бактерій. Розміри, основні форми, взаєморозміщення клітин при поділі. Функціональний підхід при вивченні морфології та ультраструктури. Капсула, мікрокапсула. Будова мікробної стінки у фірмакутів та грацилікутів (грампозитивних та грамнегативних бактерій). L-форми та сферопласти. Периплазматичний простір і цитоплазматична мембрана. Мезосоми. Транспортні структури стінки та цитоплазматичної мембрани. Цитоплазма, її вміст. Особливості організації ядерного апарату та рибосом. Включення. Джгутики, війки, рецепторний апарат клітини. Спори і спороутворення у прокаріотів. Поліморфізм бактерій. Молікути. Зміни структури клітини при внутрішньоклітинному паразитуванні. Морфологія рикетсій та хламідій. Особливості морфології спірохет та актиноміцетів. Морфологія грибів. Морфологія найпростіших. Методи дослідження морфології мікроорганізмів. Види мікроскопів і методи мікроскопії (імерсійна, мікроскопія темного поля зору, люмінесцентна та фазово-контрастна мікроскопія. Електронна мікроскопія та її значення для дослідження ультраструктури мікроорганізмів. Значення морфологічних критеріїв для класифікації та ідентифікації бактерій. Приготування препаратів для мікроскопічного дослідження. Методи забарвлення для диференціації бактерій та виявлення структури клітин методи Грама, Ціля-Нільсена, Ожешка, Нейсера, Бурі-Гінса).
Змістовий модуль 3. Фізіологія мікроорганізмів. Тема 7-9. Метаболізм бактерій. Культивування мікроорганізмів. Поживні середовища. Виділення чистої культури аеробів та анаеробів. Хімічний склад мікроорганізмів. Бактеріальні білки, полісахариди, ліпіди, їх комплекси та інші макромолекули мікроорганізмів. Токсичні макромолекули мікробної клітини. Нуклеїнові кислоти мікроорганізмів. Мінеральні речовини, іонні та буферні системи, мікроелементи. Порівняння хімічного складу різних груп мікроорганізмів та еукаріотичних клітин. Живлення бактерій. Голофітний спосіб живлення. Фототрофний та хемотрофний тип живлення. Джерела азоту та вуглецю. Хемоорганотрофи (гетеротрофи). Ауксотрофи. Особливості живлення паразитичних мікроорганізмів. Потреби в мінеральних солях, факторах росту. Механізми транспорту поживних речовин та іонів у клітину. Значення ферментів периплазми. Пермеази. Енергетичні процеси та обмін речовин у бактерій. Біологічне окислення у бактерій. Інтенсивність енергетичних процесів у бактерій. Синтез АТФ. Дихання у бактерій. Аероби, анаероби, факультативні анаероби, мікроаерофільні та капнічні мікроорганізми. Білковий обмін у бактерій. Джерела амінокислот, їх синтез. Генетичний контроль синтезу білка. Транскрипція та трансляція генетичної інформації. Особливості роботи систем синтезу білка. Розкладання білків, кінцеві продукти обміну білків і методи їх визначення. Нуклеїнові кислоти у бактерій. Попередники нуклеїнових кислот. Принцип матричного синтезу. Реплікація геному. Ферменти-полімерази нуклеїнових кислот. Обмін вуглеводів та ліпідів у бактерій. Шляхи розкладу вуглеводів. Типи бродіння. Кінцеві продукти обміну вуглеводів і методи їх визначення. Інтенсивність обмінних процесів у бактерій. Лімітуючі фактори росту, використання мікробіологічних методів для якісного та кількісного аналізу біологічно активних речовин. Регуляція та саморегуляція біохімічних процесів у мікроорганізмів. Ферменти бактерій. Конструктивні та адаптивні ферменти. Екзо- та ендоферменти. Біохімічні зміни у зовнішньому щодо клітин середовищі. Особливості біохімічних процесів у патогенних бактерій. Ферменти патогенності. Синтез токсинів, факторів інвазії та агресії. Культивування мікроорганізмів. Поживні середовища. Вимоги до середовищ, їх види. Приготування і підготовка поживних середовищ, контроль якості. Організація виробництва поживних середовищ. Умови культивування мікроорганізмів. Температурний оптимум, мезофільні, термофільні та психрофільні мікроорганізми. Забезпечення температурного оптимуму. Термостати. Ріст та розмноження бактерій. Поділ бактеріальної клітини. Час і динаміка поділу. Динаміка розмноження мікробної популяції. Фази розмноження. Стаціонарна фаза, її тривалість, способи її підтримання. Безперервне культивування мікроорганізмів. Збалансований ріст мікробних культур. Принцип роботи хемостата. Культивування мікроорганізмів, видимі прояви росту на середовищах. Колонії мікроорганізмів. Чисті та змішані культури мікроорганізмів. Принципи та методи виділення чистих культур. Ідентифікація чистих культур. Культуральні та біохімічні критерії. Вивчення розкладу білків, вуглеводів, обміну амінокислот та інших азотвмісних сполук для ідентифікації бактерій. Сучасні індикаторні, автоматизовані та напівавтоматизовані системи для ідентифікації мікроорганізмів за біохімічною активністю. Особливості культивування мікроорганізмів для технологічних цілей. Надлишковий синтез. Нагромадження продуктів синтезу та проміжного обміну в клітинах та зовнішньому середовищі, значення у біотехнологічних процесах. Синтез мікроорганізмами амінокислот, вітамінів, органічних кислот та інших речовин. Одержання мікробних ферментів, полісахаридів, білків. Модифікація мікроорганізмами органічних речовин і використання їх для одержання вітамінних, гормональних та інших препаратів медичного призначення. Особливості фізіології найпростіших. Фізіологія мікроскопічних грибів. Середовища для культивування грибів. Культивування грибів для технологічних цілей.
Змістовий модуль 4. Стерилізація, дезинфекція, асептика, антисептика. Тема 10. Мікробіологічні основи стерилізації. Дія фізичних, хімічних, та біологічних факторів на мікроорганізми Вплив температури, концентрації водневих іонів, осмотичного тиску, висушувань, променевої енергії, ультразвуку, магнітного поля, механічного та атмосферного тиску. Ліофільне висушування мікроорганізмів, його значення для збереження мікробних культур. Стерилізація, визначення. Методи, обладнання. Автоклави та хемоклави. Апарати для сухожарової стерилізації. Особливості стерилізації розчинів для парентерального введення. Способи контролю за якістю стерилізації. Хімічні та мікробіологічні тести. Асептика, її значення в медицині та в фармацевтичній практиці. Мікробіологічний контроль за дотриманням правил асептики в аптеках та фармацевтичному виробництві Мікробіологічні основи антисептики. Дія хімічних речовин на мікроорганізми. Дезинфікуючі речовини, вимоги до них, механізм дії на мікробну клітину. Класифікація дезинфікуючих речовин. Чутливість мікроорганізмів до дезинфектантів, механізми резистентності, запобігання резистентності. Мікробіологічний контроль за якістю дезінфекції та дотриманням правил асептики. Техніка безпеки при роботі з дезинфікуючими речовинами та апаратурою для стерилізації.
Змістовий модуль 5. Генетика бактерій. Мікробіологічні основи генної інженерії. Біотехнологія. Тема 11. Генетика бактерій. Мікробіологічні основи генної інженерії. Біотехнологія. Генетика бактерій, значення для загальних молекулярно-генетичних досліджень. Значення генетики мікроорганізмів для загальної біології, генної інженерії, теорії та практики медицини. Відмінності генетичного апарату прокаріотів та еукаріотів. Структура генетичного апарату бактерій. Бактеріальнахромосома. Плазміди. Мігруючі генетичні елементи. Функціональні одиниці бактеріального геному. Структурні та регуляторні гени. Експресія генів. Транскрипція, трансляція та редуплікація генетичної інформації у бактерій. Генотип та фенотип у бактерій. Види мінливості у бактерій. Модифікаційна мінливість. О-Н-мінливість, S-R- мінливість. Генотипова мінливість. Мутації. Мутагенез, мутагени. Види мутації. Генетичні рекомбінації у бактерій. Трансформація, трансдукція, кон'югація. Генетичні карти мікроорганізмів. Генофонд бактеріальної популяції. Дисоціація. Селекція. Напрямки селекції мікроорганізмів. Одержання і використання штамів-продуцентів антибіотиків, ферментів, гормонів, вітамінів. Загальна характеристика плазмід та рухливих генетичних елементів. Їх значення у формуванні патогенних властивостей бактерій, токсигенності, резистентності до лікарських препаратів, внутрішньовидової і міжвидової передачі генетичних ознак. Генетичні методи діагностики інфекційних хвороб. Полімеразна ланцюгова реакція. Рестриктаційний аналіз. Мікробіологічні основи генної інженерії. Загальні принципи трансплантації генів у прокаріотів. Ферменти – молекулярні інструменти генної інженерії (рестриктази, лігази, полімерази, ревертази). Вектори, методи їх введення. Практичне використання результатів генно-інженерних досліджень. Значення біотехнології для фармацевтичної науки та промисловості. Основні біотехнологічні продукти, що використовуються в медицині: антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти, білки та інші високомолекулярні сполуки. Вимоги до мікроорганізмів-продуцентів біологічно активних речовин. Значення генної інженерії для одержання високопродуктивних штамів мікроорганізмів. Використання мікробних ферментів (полімераз, рестриктаз, лігаз, ревертаз) в генно-інженерних дослідженнях. Вектори генетичного матеріалу, способи їх введення. Умови культивування та правила роботи з генномодифікованими мікроорганізмами. Захист довкілля від генномодифікованих мікроорганізмів.
Змістовий модуль 6. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. Тема 12-13. Еволюція мікроорганізмів. Сучасна систематика, класифікація та номенклатура мікроорганізмів. Ідентифікація виділеної чистої культури мікроорганізмів. Критерії класифікації, генетичні основи, генетичні коефіцієнти специфічності та подібності. Основні таксономічні одиниці. Групи прокаріотів за Берджі. Поняття виду, роду, родини мікроорганізмів. Визначення вищих таксонів (царство, розділ) у мікроорганізмів. Внутрішньовидова диференціація мікроорганізмів – біовари, хемовари, серовари, штами. Класифікація еукаріотичних мікроорганізмів – найпростіших та грибів.
Змістовий модуль 7. Інфекція. Тема 14-15. Роль мікроорганізмів у інфекційному процесі. Фактори вірулентності. Токсини мікроорганізмів. Експериментальний метод мікробіологічної діагностики. Види, умови виникнення, розвитку та поширення інфекційного процесу. Визначення понять «інфекція”, “інфекційний процес”, “інфекційна хвороба”. Роль мікроорганізмів у інфекційному процесі. Патогенність та вірулентність мікроорганізмів. Особливості біології мікроорганізмів-паразитів. Фактори вірулентності. Адгезивні, інвазивні та агресивні властивості мікроорганізмів. Мікробні токсини. Хімічна природа токсинів. Білкові токсини (екзотоксини), класифікація токсинів за механізмом дії. Токсини, зв'язані з клітиною. (ендотоксини). Ліпополісахариди стінки грамнегативних бактерій як ендотоксини. Механізм токсичної та пірогенної дії. Ендоксини як фактор забруднення розчинів для парентерального використання, методи виявлення і попередження контамінації. Токсичні властивості мікробних ферментів. Визначення ступеня вірулентності, інфікуючої дози та сили токсину. Мінімальна летальна доза. Летальна доза, що вбиває 50% дослідних тварин. Одержання мікробних токсинів для медичних потреб. Виробництво анатоксинів. Роль макроорганізму, факторів зовнішнього середовища та соціальних факторів у виникненні, розвитку, інфекційного процесу й поширенні інфекційних хвороб. Сприйнятливість і стійкість макроорганізму до інфекції. Фактори, що зумовлюють чутливість і стійкість. Генетичні, вікові, загальнофізіологічні (харчування, гормональний та вітамінний фон), нервові та нейроендокринні фактори. Резервуари інфекції. Антропонозні, зоонозні та сапронозні інфекції. Джерела інфекції. Механізми і шляхи передачі інфекції. Фактори передачі інфекції. Вхідні ворота інфекції. Респіраторні, кишкові, раневі, урогенітальні інфекції, інфекції шкірних покривів. Екзогенна та ендогенна інфекція. Реінфекція, суперінфекція, рецидив. Гострі, хронічні, персистуючі форми інфекції. Інфекційний процес. Форми інфекційного процесу. Вогнищеві і поширені форми. Поширення патогенних мікроорганізмів і токсинів в організмі. Динаміка інфекційного процесу, фази, стадії, періоди. Поняття про патогенез інфекційної хвороби, значення збудника та реакцій макроорганізму. Форми поширення інфекції у популяціях: епідемія, пандемія, ендемія, спорадичні захворювання. Епізоотії.
Змістовий модуль 8. Основи імунології. Тема 16. Фактори неспецифічного захисту організму. Імунологія. Етапи розвитку. Визначення імунології як науки. Етапи розвитку. Основні розділи імунології. Неспецифічні фактори захисту від інфекції. Видова стійкість. Фізіологічні та патофізіологічні механізми захисту. Захисне значення нормальної мікрофлори. Бар'єрна функція слизових шкіри, лімфатичних вузлів. Гуморальні фактори захисту (лізоцим, лізини, система інтерлейкінів, інтерферони). Система комплементу, класичний та альтернативний шляхи активації комплементу. Імунологічні та патофізіологічні наслідки активації системи комплементу. Клітинні механізми захисту. Фагоцитоз. Види фагоцитарних клітин. Стадії фагоцитозу, механізм антимікробної дії. Натуральні кілери (NK-клітини).
Тема 17-18. Імунітет. Центральні та периферичні органи імунної системи. Імунокомпетентні клітини. Механізми імунної відповіді. Клітинний та гуморальний імунітет. Імунний статус. Алергія. Сучасне визначення поняття "імунітет". Взаємодія неспецифічних факторів захисту та імунної системи. Центральні та периферійні органи імунної системи. Генетичні основи імунітету. Гени головного комплексу гістосумісності (МНС). Система HLA, Іг-гени. Імунокомпетентні клітини. Роль лімфоцитів та їх популяцій в імунітеті. Маркери лімфоцитів, CD-маркери. Т-лімфоцити і їх субпопуляції (CD-4, CD-8, цитотоксичні лімфоцити, імунні кілери). В-лімфоцити, їх трансформація. Плазматичні клітини. Макрофаги, їх роль в імунній відповіді. Презентація і розпізнавання антигенів, значення рецепторів МНС. Механізм імунної відповіді. Кооперація і взаємодія клітин при імунній відповіді. Регуляція імунної відповіді. Імунологічна пам’ять, клітинні механізми. Клітинний імунітет. Клітини-ефектори імунної відповіді. Трансплантаційний імунітет. Гуморальний імунітет. Умови реалізації захисних властивостей антитіл в організмі, значення системи комплементу. Автоантитіла, умови утворення, значення в захисних та імунопатологічних реакціях. Особливості механізмів захисту від бактерій, грибів, вірусів, токсинів. Імунологічні основи алергії. Роль імуноглобулінів, імунокомпетентних клітин, імунних комплексів. Ідіосинкразія, анафілаксія. Основні типи алергічних реакцій. Алергени, їх класифікація. Мікробні алергени. Алергени рослинного та тваринного походження. Хімічні та побутові алергени. Лікарські препарати як алергени. Препарати для алергодіагностики in vitro та in vivo. Алергодіагностика інфекційних захворювань. Значення методів. Основні алергічні проби. Мікробні алергени. Автоімунні процеси, значення автоантигенів та автоантіл. Імунопатологічні реакції. Змістовий модуль 9. Антигени, антитіла. Реакції імунітету. Тема 19. Антигени, гаптени. Антигени мікробної клітини. Антигени як специфічні індуктори імунної відповіді. Механізми імунної відповіді на антигени. Взаємодія антигенів з специфічними імунокомпетентними клітинами. Взаємодія антигенів з антитілами. Антигенна структура мікробної клітини. Мікробні токсини та ферменти як антигени. Антигенна індивідуальність організму людини. Антигени системи АВ0, HLA. Автоантигени, умови виникнення, значення в імунопатологічних реакціях. Гаптени. Лікарські препарати як потенційні гаптени, значення у розвитку імунопатологічних реакцій.
Тема 20. Імуноглобуліни, класи, властивості, функції. Імуноглобуліни. Структура молекули імуноглобуліну. Генетичні основи гетерогенності і специфічності антитіл. Класи імуноглобулінів, їх властивості та функції. Антитіла як специфічні імуноглобуліни. Активні центри антитіл, поняття про ідіотип та антиідіотипові антитіла.
Тема 21. Серологічні реакції. Серологічна діагностика, серологічна ідентифікація. Взаємодія антигенів з антитілами in vitro. Умови взаємодії, зміни агрегатного стану компонентів реакції аглютинації, преципітації. Реакція нейтралізації токсинів, інфекційного процесу. Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу. Способи підвищення чутливості та специфічності серологічних реакцій: агрегація антигену (пасивна гемаглютинація, латекс-аглютинація). Мічені сироватки люмінесцентні, ензиммічені, мічені радіоактивною міткою. Використання серологічних реакцій для виявлення антигенів і ідентифікації мікроорганізмів за антигенними властивостями. Виробництво, стандартизація і контроль діагностичних сироваток. Особливості одержання монорецепторних та мічених сироваток. Моноклональні антитіла як високо специфічні діагностичні препарати. Автоматизовані та напівавтоматизовані системи імуноферментного та радіоімунного аналізу. Використання серологічних реакцій для серологічної діагностики захворювань. Діагностикуми. Еритроцитарні та латексні діагностикуми. Конкурентні та непрямі методи серодіагностики з використанням мічених антитіл. Сучасні методики серологічних досліджень. Імунохроматографічний метод. Значення імуноферментного аналізу в прикладній імунології.
Змістовий модуль 10.Імунобіологічні препарати. Тема 22. Активна імунізація. Вакцини, види, методи одержання. Природна та штучна імунізація. Активний імунітет. Тривалість та напруженість імунітету. Препарати для штучної імунізації. Вакцини. Види вакцин. Живі вакцини. Методи одержання і вимоги до вакцинних штамів мікроорганізмів. Живі вакцини, що використовуються для масової імунізації. Вакцини з убитих мікробних клітин та компонентів мікробної клітини. Перспективи створення молекулярних вакцин. Генно-інженерні рекомбінантні та рекомбінантно-векторні вакцини. Анатоксини, їх значення для масової імунізації проти деяких інфекцій. Вакцинотерапія. Автовакцини. Організація виробництва вакцинних препаратів. Правила транспортування і зберігання вакцин. Побічна дія вакцин. Державний контроль за якістю вакцин.
Тема 23. Пасивна імунізація та серотерапія. Сироваткові препарати, види, методи одержання і контролю. Пасивна імунізація та серотерапія. Сироваткові препарати: антимікробні та антитоксичні сироватки, імуноглобуліни. Способи одержання, очистки, стандартизації лікувальних сироваток. Одиниці виміру і дозування сироваток. Правила введення сироваток. Ускладнення при введенні (сироваткова хвороба, анафілактичний шок).
Тема 24. Імунобіологічні препарати. Імуномодулятори (ліпополісахариди – пірогенал, продигіозан), препарати з бактерій штаму БЦЖ. Лізати (бронховакс, риновак), екстракти (біостим, рибомуніл, бронхомунал, імудон), дріжджові полісахариди. Лімфокіни.
Тема 25. Діагностичні препарати і системи для діагностики, специфічної і неспецифічної терапії та корекції неінфекційних хвороб. Моноклональні антитіла. Імунобіотехнологія. Діагностичні препарати і системи для діагностики, специфічної та неспецифічної терапії і корекції неінфекційних хвороб. Моноклональні антитіла, принципи гібридомних технологій.
Змістовий модуль 11. Антимікробна хіміотерапія та антибіотикотерапія. Тема 26. Хіміопрепарати. Антибіотики. Явище антагонізму мікробів як основа одержання антимікробних препаратів. Антибіотики як інгібітори біохімічних процесів у мікроорганізмів. Джерела одержання антибіотиків. Мікробіологічні основи виробництва антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням, спектром дії, механізмом дії. Хімічна класифікація антибіотиків. Синтетичні та напівсинтетичні антибіотики. Вчення про хіміотерапію. Хіміопрепарати, механізми дії на мікробну клітину. Хіміотерапевтичний індекс. Основні групи хіміопрепаратів. Антибіотики та хіміопрепарати, що діють на гриби, найпростіші, спірохети, кислотостійкі бактерії. Проблема хіміотерапії вірусних інфекцій. Протипухлинні антибіотики. Проблема стійкості мікроорганізмів до антибіотиків та хіміопрепаратів. Механізми резистентності, її генетичні основи. Способи подолання. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків та хіміопрепаратів. Правила раціональної антибіотикотерапії. Побічна дія антимікробних препаратів, дисбактеріоз, способи попередження та подолання.
Змістовий модуль 12. Загальна вірусологія. Тема 27. Історія відкриття вірусів. Віруси, віроїди, пріони. Морфологія та ультраструктура вірусів. Бактеріофаги. Відкриття вірусів Д.Івановським. Неклітинні інфекційні агенти – віроїди, пріони. Особливості вірусів як біологічних систем. Морфологія вірусів, типи симетрії, будова віріона. Вірусні білки. Вірусні нуклеїнові кислоти. Взаємодія вірусів з клітинами. Види та етапи взаємодії. Культивування вірусів. Культура клітин у вірусології. Види клітинних культур, умови культивування, середовища для культури клітин Виявлення вірусів при зараженні тварин, курячих ембріонів., культури клітин. Реакція гемаглютинації. Цитопатогенна дія вірусів. Ідентифікація вірусів, значення серологічних методів, реакції затримки гемаглютинації, нейтралізації цитопатогенної дії. Особливості патогенезу вірусних хвороб. Гострі, хронічні, латентні, персистуючі інфекції. Вірусний канцерогенез. Противірусний імунітет, значення антитіл та клітинного імунітету. Інтерферони, механізм противірусної дії. Лікувальні препарати інтерферонів, способи одержання і використання. Специфічна профілактика вірусних хвороб. Основні противірусні вакцини, значення генної інженерії для одержання вірусних вакцин. Бактеріофаги. Структура бактеріофагів. Тип взаємодії з бактеріальною клітиною. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне використання бактеріофагів. Фагоідентифікація і фаготипування бактеріальних культур. Фагодіагностика. Принципи та особливості застосування бактеріофагів з лікувальною та профілактичною метою.
Тема 28. Культивування, індикація та ідентифікація вірусів. Методи вірусологічної діагностики. Вірусоскопічний метод, виявлення внутрішньоклітинних вірусних включень та вірусної деструкції. Імунолюмінесцентний метод виявлення вірусних антигенів Значення електронно-мікроскопічного методу. Вірусологічний метод. Завдання та етапи. Критерії ідентифікації вірусів. Особливості серологічної діагностики вірусних захворювань. Дослідження парних сироваток. Виявлення окремих класів антитіл. Значення імуноферментного аналізу для діагностики вірусних хвороб (виявлення антигенів та антитіл). Генодіагностика вірусних хвороб, значення полімеразної ланцюгової реакції.
Змістовий модуль 13. Спеціальна вірусологія. Тема 29-37. Спеціальна вірусологія. Ортоміксовіруси, віруси грипу, особливості молекулярної біології. Вірусологічна діагностика грипу. Протигрипозні хіміопрепарати. Протигрипозні вакцини. Вірус кору. Особливості молекулярної біології епідеміологія та патогенез кору. Вірусологічна діагностика. Препарати для профілактики кору. Вірус паротиту. Особливості молекулярної біології збудника, епідеміологія та патогенез захворювання. Вірусологічна діагностика. Препарати для профілактики паротиту. Вірус сказу. Особливості молекулярної біології збудника, епідеміологія та патогенез сказу. Вірусологічна діагностика. Препарати для профілактики сказу. Загальна характеристика вірусів, що передаються членистоногими. Основні роди і види. Вірус кліщового енцефаліту. Вірусологічна діагностика. Препарати для профілактики. Ентеровіруси, особливості молекулярної біології. Вірус поліомієліту. Вірусологічна діагностика і профілактика поліомієліту. Ретровіруси. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Молекулярна біологія генетика. Шляхи зараження, патогенез.Поняття про ВІЛ-асоційовані інфекції. Вірусологічна діагностика ВІЛ-інфекції. Значення імуноензимних методик. Проблеми хіміотерапії та профілактики ВІЛ. Основні види ДНК-вмісних вірусів, патогенних для людини. Загальна характеристика поксвірусів, аденовірусів. Віруси герпесу. Вірусологічна діагностика герпетичної інфекції. Препарати для противірусного лікування. Віруси гепатитів. Вірус гепатиту А. Способи передачі, вірусологічна діагностика. Вірус гепатиту В. Особливості молекулярної біології. Шляхи зараження, патогенез. Методи вірусологічної діагностики. Методи контролю донорської крові та препаратів, виготовлених з неї. Профілактика передачі гепатиту В через лікарські інструменти та препарати. Специфічна профілактика гепатиту В. Вірус гепатиту С, вірус гепатиту D, віруси інших гепатитів. Шляхи передачі, вірусологічна діагностика.
Тематичний план лекцій Модуль 1.
Тематичний план практичних занять Модуль 1.
Теми для самостійної роботи студентів Модуль 1.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ (КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ). Модуль 1. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет. Загальна і спеціальна вірусологія.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ. 1.1. Етапи розвитку мікробіології. Основні відкриття. 1.2. Наукові відкриття, що сприяли розвитку мікроскопічного методу діагностики. 1.3. Мікроскопічний метод дослідження, як метод діагностики інфекційних захворювань. Можливості та обмеження методу. 1.4. Методи сучасної мікроскопії (види, призначення). 1.5. Генетичні основи та критерії класифікації прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. 1.6. Визначення вищих таксонів (царство, розділ) у мікроорганізмів, поняття виду, роду, родини мікроорганізмів. 1.7. Сучасна класифікації мікроорганізмів за Берджі. 1.8. Види препаратів, способи приготування для мікроскопічного дослідження. 1.9. Барвники та методи фарбування для виявлення структурних елементів бактеріальної клітини. 1.10.Ультраструктура прокаріотичної клітини. 1.11.Методи виявлення структурних елементів бактеріальної клітини; барвники, що при цьому використовуються. 1.12. Функціональне значення структурних елементів бактеріальної клітини.
2.1. Процес живлення бактеріальної клітини. Способи і джерела отримання основних органогенів. 2.2. Дихання бактерій. Класифікація бактерій за типом дихання. Джерела отримання енергії. 2.3. Особливості білкового, вуглеводного та ліпідного обміну в бактерій. 2.4. Ріст і розмноження бактерій у рідкому та на щільному поживних середовищах. 2.5. Ферменти бактерій. Екзо- та ендоферменти. Їхня роль у фізіології мікроорганізмів. 2.6. Методи культивування мікроорганізмів в лабораторних умовах. 2.7. Поживні середовища. Виготовлення, класифікація, використання. 2.8. Бактеріологічний метод дослідження. Виділення чистої культури аеробних бактерій. Етапи. 2.9. Бактеріологічний метод дослідження. Виділення чистої культури анаеробних бактерій. Етапи. 2.10. Бактеріологічний метод дослідження як основний в діагностиці інфекційних захворювань. Критерії ідентифікації бактерій. 2.11. Вплив факторів зовнішнього середовища на життєдіяльність мікроорганізмів. 2.12. Особливості культивування мікроорганізмів для технологічних цілей. Синтез мікроорганізмами амінокислот, вітамінів, ферментів тощо.
3.1. Практичне використання дії факторів зовнішнього середовища на мікроорганізми. 3.2. Асептика. Мікробіологічний контроль за дотриманням правил асептики в аптеках та на фармацевтичних підприємствах. 3.3. Антисептика. Мікробіологічні основи антисептичних засобів, вимоги, механізм дії. 3.4. Характеристика методів стерилізації в залежності від основних діючих факторів. 3.5. Стерилізація. Способи стерилізації, апаратура. 3.6. Методи контролю за ефективністю стерилізації. 3.7. Дезинфекція. Основні групи дезинфікуючих речовин, механізм дії. 3.8. Вибір методу стерилізації в залежності від властивостей об'єкту. 3.9. Методи стерилізації термолабільних розчинів, рідин та препаратів. 3.10. Особливості стерилізації розчинів для парентерального введення. Способи контролю за якістю стерилізації. Хімічні та мікробіологічні тести. 3.11. Вплив біологічних факторів на життєдіяльність мікроорганізмів. Форми співжиття мікробів. 3.12. Знищення переносників інфекційних захворювань. Дезинсекція. Дератизація.
4.1. Будова геному бактеріальної клітини. 4.2. Модифікаційна мінливість бактерій. 4.3. Мутаційна мінливість бактерій. 4.4. Генетичні рекомбінації у бактерій (кон’югація, трансдукція, трансформація). 4.5. Характеристика плазмід та рухливих генетичних елементів. Їхнє значення. 4.6. Генна інженерія. Сучасні досягнення, практичне використання. 4.7. Сучасні генно-інженерні діагностичні, лікувальні та профілактичні препарати. Одержання, використання. 4.8. Біотехнологія. 4.9. Використання мікроорганізмів для одержання фармацевтичних препаратів. 4.10. Мікробіологічні основи виробництва антибіотиків. 4.11. Використання мікроорганізмів для виготовлення вакцинних і сироваткових препаратів. 4.12. Генетичні методи діагностики інфекційних хвороб. Полімеразна ланцюгова реакція. Рестрикційний аналіз.
5.1. Інфекція (поняття, класифікація форм інфекцій). 5.2. Резервуари та джерела інфекції. Механізми, шляхи та фактори передачі інфекції. 5.3. Інфекційний процес. Динаміка, періоди. 5.4. Інфекційний процес (вогнищеві і поширені форми). 5.5. Патогенність та вірулентність мікроорганізмів. Особливості біології мікробів – паразитів. 5.6. Фактори вірулентності мікроорганізмів. Їхня характеристика. 5.7. Мікробні екзотоксини. Механізм дії на макроорганізм. 5.8. Визначення ступеня вірулентності, інфікуючої дози та сили токсину. Мінімальна летальна доза. Доза, що вбиває 50% заражених тварин. 5.9. Одержання мікробних токсинів для медичних потреб. Виробництво анатоксинів. 5.10. Мікробні ендотоксини. Механізм токсичної та пірогенної дії. Попередження забруднення лікарських форм ендотоксинами. 5.11. Роль макроорганізму, факторів довкілля і соціальних факторів у виникненні і поширенні інфекційних хвороб. 5.12. Експериментальний метод діагностики.
6.1. Поняття імунітету. Імунна система організму. Роль, функція, задачі. 6.2. Фактори неспецифічного захисту організму від інфекції. 6.3. Імунна система організму. Центральні та периферичні органи імунної системи. 6.4. Антигени, їхня характеристика. Антигенна структура мікробної клітини. Повноцінні і неповноцінні антигени. 6.5. Імуноглобуліни (структура, класи, функції). Механізм імунної відповіді на антигени. 6.6. Імунопатологічні реакції макроорганізму. Алергічні реакції. 6.7. Вакцини (виготовлення, види, механізм дії, застосування). 6.8. Сироваткові препарати (виготовлення, види, механізм дії, застосування). 6.9. Імунологічні реакції in vitro. Характеристика серологічних реакцій для ідентифікації антигенів. 6.10. Серологічний метод діагностики інфекційних захворювань. Основні реакції для виявлення антитіл. 6.11. Імунобіологічні препарати, види склад, призначення, принцип одержання. 6.12. Діагностичні препарати і системи для діагностики, специфічної та неспецифічної терапії і корекції неінфекційних хвороб. Моноклональні антитіла.
7.1. Історія відкриття хіміопрепаратівта антибіотиків, їхнє значення. 7.2. Основні групи хіміотерапевтичних препаратів, механізм дії на мікроорганізми. 7.3. Джерела та способи одержання антибіотиків. Використання генної інженерії та біотехнології у виробництві антибіотиків. 7.4. Класифікація антибіотиків за хімічною структурою. Механізм дії на мікробну клітину. 7.5. Антибіотики та хіміопрепарати, що використовують для лікування захворювань, викликаних рикетсіями, спірохетами, хламідіями, мікоплазмами, 7.6. Антибіотики та хіміопрепарати, що використовують для лікування захворювань, викликаних актиноміцетами, грибами, найпростішими та гельмінтами. 7.7. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів. 7.8. Значення мікробіологічних досліджень для раціонального підбору антимікробних засобів. 7.9. Принципи раціонального використання антибіотиків. 7.10. Побічна дія антибіотиків на організм людини, методи запобігання. 7.11. Генетичні, біохімічні та екологічні аспекти проблеми набутої резистентності мікроорганізмів до антибіотиків. 7.12. Значення мікробіологічних досліджень для раціонального підбору антимікробних засобів.
8.1. Особливості вірусів, як живих систем. Відмінність вірусів від клітинних форм життя. Вірусоподібні структури: віроїди, пріони, плазміди. 8.2. Хімічний склад вірусів. Типи молекул нуклеїнових кислот. Вірусні білки, їхні функції. 8.3. Морфологія, морфогенез і біофізичні властивості вірусів. 8.4. Основи класифікації вірусів. Номенклатура. Основні родини, роди і типові представники. 8.5. Репродукція вірусів. Характеристика основних стадій відтворення вірусів. Реалізація генетичної інформації у вірусів. 8.6. Цитопатогенна дія вірусів на клітини. Характеристика різних типів ЦПД. 8.7. Особливості патогенезу вірусних інфекцій. Противірусний імунітет. Інтерферони, механізм противірусної дії. Лікувальні препарати інтерферонів, способи одержання і використання. 8.8. Специфічна профілактика вірусних хвороб. Противірусні вакцини, способи одержання та зберігання вакцин. 8.9. Культивування вірусів. Культури клітин, їхні типи. Культури тканин. 8.10. Виділення вірусів на курячих ембріонах. Будова курячого ембріона. Способи зараження. 8.11. Культивування вірусів на лабораторних тваринах. Способи зараження. 8.12. Бактеріофаги, практичне використання.
9.1. Етапи виділення та ідентифікації вірусів. 9.2. Методи лабораторної діагностики, що використовуються у вірусології. 9.3. Виявлення вірусів у заражених культурах клітин. Цитопатична дія вірусів. Внутрішньоклітинні включення. Бляшкоутворення. 9.4. Виявлення вірусів з допомогою реакції гемаглютинації (РГА). Суть реакції. Хід постановки. Інтерпретація результатів. 9.5. Виявлення вірусів з допомогою реакції гемадсорбції (РГадс). Хід постановки. Інтерпретація результатів. 9.6. Ідентифікація вірусів. Реакція нейтралізації (РН) інфекційної та цитопатичної дії вірусів. Кольорова проба. 9.7. Ідентифікація вірусів. Реакція гальмування гемаглютинації (РГГА), суть реакції, хід постановки. Інтерпретація результатів. 9.8. Виявлення та ідентифікація вірусів на курячих ембріонах. 9.9. Виявлення вірусів на тваринах і їхня ідентифікація. 9.10. Значення імуноферментного аналізу для діагностики вірусних хвороб (виявлення антитіл та антигенів). 9.11. Імунолюмінесцентний метод виявлення вірусних антигенів 9.12. Генодіагностика вірусних хвороб, значення полімеразної ланцюгової реакції.
10.1. Класифікація вірусів грипу. Будова віріона грипу А. Основні біологічні властивості. Епідеміологія, патогенез і клініка грипу. Імунітет. Лабораторна діагностика грипу. Препарати для профілактики і лікування грипу. 10.2. Основні представники родини параміксовірусів. Будова віріона. Віруси парагрипу. Епідеміологія, патогенез, клініка, імунітет. Лабораторна діагностика. Профілактика. 10.3. Вірус кору. Вірус паротиту. Особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної терапії та профілактики. 10.4. Вірус сказу, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики. 10.5. Загальна характеристика вірусів, що передаються членистоногими. Вірус кліщового енцефаліту. Діагностика, препарати для профілактики. 10.6. Ентеровіруси. Вірус поліомієліту. Будова віріона. Епідеміологія, патогенез, клініка, імунітет при поліомієліті. Лабораторна діагностика. Профілактика. Характеристика вакцин. 10.7. Вірус гепатиту А. Характеристика захворювання і методів лабораторної діагностики. Епідеміологія. Профілактика та лікування. 10.8. Вірус імунодефіциту людини. Особливості будови. Епідеміологія, патогенез, клініка ВІЛ-інфекції. Зміни імунологічних показників при ВІЛ-інфекції. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції та СНІДу. Профілактика та лікування СНІДу. 10.9. Герпесвіруси, класифікація, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічного лікування. 10.10. Родина аденовірусів. Роль у патології людини. Епідеміологія, патогенез і клініка аденовірусних інфекцій. Лабораторна діагностика. Специфічна профілактика і лікування аденовірусних інфекцій. 10.11. Вірус гепатиту В, D. Особливості будови вірусів, епідеміології, патогенезу, клініки та профілактика гепатитів. Методи вірусологічної діагностики. Препарати для специфічної профілактики та лікування. 10.12. Вірусні гепатити С, G та Е. Особливості епідеміології та патогенезу. Вірусологічна діагностика. Препарати для специфічної профілактики.
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ (СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ).Модуль 1. 1. Яка структура є універсальною для всіх клітинних форм, в прокаріотах розташована безпосередньо під клітинною стінкою і обмежує протопласт? Її будова, функції. Значення для клітини. 2. Клітинна стінка бактеріальної клітини. Її будова, функції, значення в мікробіологічній діагностиці і лікуванні інфекційних захворювань. 3. У мазку, виготовленому з матеріалу хворого на туберкульоз, що надійшов у бактеріологічну лабораторію, було виявлено червоні, поодиноко розташовані паличкоподібні бактерії та синьо-фіолетові скупчення бактерій круглої форми. Які властивості бактерій виявлено, який метод дослідження використано? 4. При мікроскопії мазка, виготовленого з свіжої завісини бактерій, виявлено хаотичний рух мікроорганізмів. Як приготувати препарати, що дозволять спостерігати дану мікроскопічну картину? Особливості мікроскопії. 5. При бактеріоскопії препарату, виготовленого від хворого туберкульозом, було виявлено збудника. Який метод фарбування для цього застосовано? Опишіть мікроскопічну картину. 6. Мікроскопічна картина: палички середніх розмірів, розташовані переважно під кутом одна до одної, світло-коричневого кольору з темно-синіми, майже чорними зернами на кінцях. Які ознаки мікроорганізму виявлено? Який метод дослідження і фарбування при цьому використано? 7. При мікроскопії в імерсійній системі вивчено препарат-мазок з культури стрептобацил, зафарбований за методом Ожешки. Яку структурну особливість бактерій досліджено? Намалюйте можливу мікроскопічну картину. 8. На пластинці МПА в чашці Петрі після 18 год. інкубування було отримано два типи колоній бактерій. Які методи посіву дозволяють одержати ізольовані колонії мікроорганізмів? Складовим якого методу є даний етап дослідження? 9. Охарактеризуйте метод, що дає змогу виділити та ідентифікувати чисту культуру збудника з досліджуваного матеріалу. Назвіть етапи дослідження та їхній зміст. 10. Для виділення та ідентифікації чистої культури мікроорганізмів використовують поживні середовища, що містять відповідні вуглеводи. До якої групи належать вказані середовища? Їхнє практичне використання. 11. При посіві чистої культури бактерій з похилого агару на середовища Гіса було отримано такий результат: зміна кольору з жовтого на рожевий та поява пухирців газу в поплавку - в середовищах з глюкозою, лактозою та манітом; в пробірці з МПА - почорніння одного з індикаторних папірців. Які властивості мікроорганізмів виявляють таким чином? Оцініть отримані результати та зробіть висновок про їх інформативність при ідентифікації бактерій. 12. Які методи використовують для виділення чистої культури анаеробів? Як створити анаеробні умови в лабораторіях? 13. Готові лікарські форми повинні відповідати строгим вимогам. Яким чином проводиться контроль за дотриманням правил асептики в аптеках та на фармацевтичному виробництві? 14. Деякі інфекції можна попередити шляхом активної імунізації людей і тварин. Які препарати для цього використовують? Який механізм їхьої дії? Наведіть 4-6 прикладів. 15. Вкажіть особливості виготовлення вакцинних препаратів з живих мікроорганізмів, їхні переваги і недоліки. Наведіть 3-5 прикладів. 16. Які переваги мають інактивовані вакцини? Як їх одержують? Наведіть 3-5 прикладів. 17. Для специфічної профілактики інфекцій, в патогенезі яких основне значення має дія екзотоксину бактерій, використовують вакцини, що створюють антитоксичний імунітет. Наведіть 2-4 приклади. 18. На початковому етапі розвитку інфекцій, в патогенезі яких основне значення надається дії екзотоксину, обов'язковим лікувальним заходом є введення антитоксичних сироваток. Як виробляють ці препарати, механізм їх дії? 19. У дитячу консультацію для проведення масової імунізації надійшов препарат АКДП. Охарактеризуйте імунітет, що створюється після введення цього препарату. Для профілактики яких інфекцій його використовують? 20. При деяких бактеріальних інфекціях діагноз можна поставити за короткий час (2-4 год.). Наведіть 2-3 приклади реакцій, які використовують для експрес-діагностики? Які діагностичні препарати для цього потрібні? 21. Баклабораторією закуплено препарат: "Імунна діагностична полівалентна шигельозна сироватка аглютинуюча". З якою метою буде використано цей препарат? 22. Баклабораторією закуплено препарат "Еритроцитарний черевно-тифозний діагностикум". З якою метою і як потрібно використати цей препарат? 23. У пацієнта після введення імунної гетерологічної сироватки на 12 день на шкірі з'явилася дрібна червона висипка, біль в суглобах, підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів. Як оцінити стан хворого? Як попередити виникнення таких ускладнень? 24. Після виділення чистої культури збудника з вогнища гнійного запалення необхідно дати рекомендації для етіотропного лікування даного пацієнта. Як встановити чутливість виділеної культури до антимікробних препаратів? 25. При лікуванні хворого з післяопераційним ускладненням, спричиненим бактеріями з множинною резистентністю до медикаментів, був використаний біологічний препарат, що зумовив виражений лікувальний ефект протягом декількох днів. Назвіть і охарактеризуйте його. 26. Відомо, що після тривалого лікування препаратами пеніциліну інфекцій, викликаних грампозитивними бактеріями, утворюються поліморфні мікроорганізми, які змінюють морфологію та тинкторіальні властивості і набувають резистентності до цього антибіотика. Чому дані бактерії стали нечутливими до пеніциліну? Як прийнято називати такі форми бактерій? 27. У бактеріологічній лабораторії завжди постає потреба в знищенні мікроорганізмів та їхніх спор. Запропонуйте методи стерилізації для скляного посуду, неорганічних розчинів солей, розчинів глюкози, дистильованої води, сироватки, гумових корків, металевих шпателів. 28. Одним з критеріїв призначення антибіотиків є наявність у мікроорганізма мішені, чутливої до згубної дії препарату. Назвіть механізми, що здатні перешкодити взаємодії антибіотика і мішені, шляхи їх подолання. 29. Людина, яка перехворіла і не повністю позбулася збудника, стає джерелом інфекції для оточуючих. Як називається такий вид інфекції? Які види інфекцій ви знаєте? 30. У патогенезі одних інфекційних хвороб провідна роль належить дії екзотоксинів, інших - ендотоксинів. У чому полягають основні відмінності цих токсичних речовин? 31. Значна кількість мікроорганізмів є продуцентами антибіотиків. Назвіть антибіотики та мікроорганізми, що їх продукують (5-7 прикладів). 32. Як відомо, відкриття пеніциліну та його широке використання внесло вагомий внесок у боротьбу з інфекціями. Але в останні роки ефективність використання цього антибіотика значно знизилась. З чим це пов'язано? 33. Одним з обмежень широкого використання антибіотиків в клінічній практиці є їхня побічна дія на організм людини. Назвіть можливі ускладнення антибіотикотерапії та методи їхнього запобігання. 34. В останні роки широко застосовують комбіновані пеніцилінові препарати - аугментин, сульбактам. Поясніть механізм дії та вкажіть спектр їхнього застосування. 35. Для лікування інфекційних хвороб призначають хіміопрепарати та антибіотики. Як підібрати найбільш ефективний протимікробний препарат до якого б був чутливий збудник? 36. Мікроорганізми в процесі життєдіяльності виділяють у довкілля різні ферменти. Назвіть основні групи ферментів бактерій і наведіть приклади їхнього практичного використання. 37. У 1908 р. І.І. Мечнікову та П. Ерліху було присуджено Нобелівську премію. За які досягнення було нагороджено відомих вчених? Основою якої науки стали їхні дослідження? 38. Свіжа кров має виражену бактерицидну активність проти деяких бактерій. Це пояснюється наявністю в ній антитіл і особливого фактора, присутність якого не пов'язана зі специфічною імунною відповіддю. Про який фактор йдеться? Яка його природа і механізм дії? 39.Які продукти деяких бактерій мають такі властивості: органотропність, токсичність, антигенність, імуногенність? Їхнє значення для бактеріальної клітини, використання в мікробіологічній практиці. 40. Існують речовини, які здатні при попаданні в організм людини викликати розвиток специфічних імунологічних реакцій. Як називаються такі речовини? Їхні властивості. Що зумовлює специфічність їхньої дії? 41. Однією з форм імунної відповіді на проникнення антигену в організм є синтез антитіл. Яка функція антитіл? Від чого залежить специфічність їхньої дії? 42. Імунітет до деяких інфекцій новонароджена дитина отримує через плаценту від матері. Який клас імуноглобулінів здійснює цей захист, їхня будова? Значення трансплацентарного імунітету. 43. В останні роки широкого застосування набули моноклональні антитіла. Як отримують моноклональні антитіла? Мета їхнього практичного використання. 44. Де використовується згубна дія фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми? Наведіть приклади. 45. Починаючи з 50-х років 20 століття мікробіологія вступила у молекулярно-генетичний період розвитку. Які наукові досягнення та відкриття зроблені в цей період? 46. Мікробні клітини здатні передавати генетичну інформацію як "горизонтально", так і "вертикально". Яким чином здійснюються рекомбінації у бактерій? Їхнє практичне значення. 47. Деякі мікробні клітини мають позахромосомні генетичні елементи, що не є обов'язковими для клітини-хазяїна, але при дії певних факторів довкілля забезпечують їм переваги, в порівнянні з безплазмідними бактеріями. Охарактеризуйте відомі плазміди; їхнє значення для бактерій. 48. За останні роки широкого розвитку набула біотехнологія. Які мікробіологічні об'єкти і з якою метою використовує біотехнологія? Наведіть 4-6 прикладів. 49. Мікробіологічна наука веде пошуки мікроорганізмів, які здатні синтезувати продукти або здійснювати реакції, що використовуються в біотехнологічних процесах. Наведіть 4-6 прикладів. 50. В останні роки широкого застосування набули біологічні препарати, отримані методом генної інженерії. Наведіть 3-5 прикладів. 51. У 1892 році дослідами вченого Д.Й. Івановського було проведено експерименти, завдяки яким було відкрито нові мікроорганізми. В чому їхня суть? Роботи яких вітчизняних вчених сприяли подальшому розвитку нової науки? 52. Які особливості вірусів дали можливість характеризувати їх, як генетичних паразитів клітин тварин, рослин і людини? 53. Властивістю усього живого є здатність до самовідтворення. Для вірусів існує один тип розмноження. Як він називається? У чому його суть? 54. Первинною моделлю для культивування вірусів були лабораторні тварини. Назвіть їх, вкажіть переваги та обмеження їхнього застосування. 55. Віруси є облігатними паразитами клітин людини, тварин і рослин. Як цю особливість вірусів було використано для культивування вірусів іn vitro? 56. У діагностиці бактеріальних інфекцій використовують здатність бактерій розчинятися під дією специфічного вірусу. Які віруси мають таку дію, на чому вона заснована? 57. Для мікробних клітин можлива інтеграція з помірним фагом. Як називається це явище? Чим воно характеризується? Де використовується? 58. На чому засноване використання вірусів бактерій з діагностичною, профілактичною та лікувальною метою? Наведіть приклади. 59. Для виявлення вірусу дослідним матеріалом заразили курячий ембріон. Через 48 годин інкубації в алантоїсній рідині встановили наявність вірусу. Які методи, реакції і ознаки дозволили це зробити? 60. Серологічні реакції широко використовують для ідентифікації мікроорганізмів. Які особливості їхнього використання у вірусології? Наведіть 2-3 приклади. 61. Клітини і тканини, що вирощуються поза організмом, використовуються для культивування вірусів. Які різновиди цієї моделі відомі? Методи отримання і вирощування. 62. Про розмноження вірусу в культурі клітин свідчать ознаки його дії. Охарактеризуйте ці ознаки і методи їхнього виявлення. 63. З 50-тих років XX століття віруси почали вирощувати на культурах клітин. Як виявити вірус та ідентифікувати його в цій клітинній системі? 64. Як ідентифікувати вірус при використанні чутливої системи - лабораторні тварини? 65. Про вірус відомо, що він належить до родини Раramyxoviridae; викликає інфекцію, що супроводжується висипкою; при культивуванні in vitro викликає в культурі клітин утворення симпластів. Якому вірусу відповідають згадані ознаки? 66. Основний механізм передачі цієї інфекції - парентеральний, хвороба характеризується тривалим інкубаційним періодом, ураженням клітин печінки, жовтяницею. Про яку хворобу слід думати? Як можна підтвердити діагноз цієї хвороби? 67. Хворому з ураженням ЦНС встановлено діагноз: поліомієліт. Охарактеризуйте збудника цієї інфекції та препарати, що використовують для специфічної профілактики. 68. Які особливості структури і культивування має збудник ВІЛ? 69. Наведіть приклади живих противірусних вакцин і охарактеризуйте створюваний ними імунітет. 70. Наведіть приклади вбитих противірусних вакцин і охарактеризуйте створюваний ними імунітет. 71. Назвіть хіміопрепарати, імунобіологічні препарати, що використовуються для лікування і профілактики вірусних інфекцій. Охарактеризуйте механізм їх дії. 72. Виникнення вірусного захворювання людини можливе тільки при наявності асоціації двох мікроорганізмів, тобто репродукція збудника є неможливою при відсутності іншого мікроба. Назвіть і охарактеризуйте цю хворобу.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ (ТЕСТИ) ТА ВІДПОВІДІ З ПОЯСНЕННЯМИ. Модуль 1. 1. Існують території, перебування на яких людей чи тварин пов’язано з постійним ризиком зараження певними видами бактерій. Яка особливість цих бактерій зумовлює їх тривале перебування у грунті? А. Капсулоутворення В. Здатність розмножуватися у залишках рослин С. Наявність щільної клітинної стінки D. Цистоутворення Е. Спороутворення Правильна відповідь – Е. Деякі роди бактерій за несприятливих для них умовах утворюють захисні форми – ендоспори, які забезпечують їм збереження виду (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
2. У хворого була виділена культура бактерій, що не росте в присутності кисню. Як забезпечити умови росту для цієї культури?
Е. Використанням похилого МПА Правильна відповідь – С. Анаеробні умови створюють різними способами: найбільш досконалим є використання анаеростатів – приладів, в яких відсмоктується повітря (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
3. До структурних елементів генетичного апарату бактерій входять: А. Бактеріальна хромосома і рибосоми В. Нуклеоїд і плазміди С. Ядро і плазміди D. Нуклеоїд і полірибосоми E. Бактеріальна хромосома і мезосоми Правильна відповідь – В. Носієм генетичної інформації у прокаріотів є бактеріальна хромосома (нуклеоїд) - кільцева молекула ДНК, плазміди, IS – елементи та транспозони (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233). 4. Під час епідемії грипу хворому з підвищеною температурою та нежиттю поставлено діагноз "грип". Який хіміопрепарат призначено хворому для лікування?
Е. Стрептоцид Правильна відповідь – В. Як специфічні протигрипозні засоби застосовують похідні адамантану (ремантадин). Вони діють переважно на віруси грипу типу А (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
5. Які із перелічених методів стерилізації забезпечують повну загибель мікроорганізмів та їх спор при одноразовій термічній обробці об’єкту? А. Тиндалізація В. Кип’ятіння С. Автоклавування D. Пастеризація Е. -------- Правильна відповідь – С. Автоклавування є основним і найнадійнішим способом стерилізації. Він базується на прогріванні матеріалу насиченою парою під тиском вище атмосферного. В автоклаві гарантується знищення вегетативних форм і спор, які гинуть при температурі вище 1000С (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
6. У пацієнта виникло нагноєння післяопераційної рани. При бактеріологічному дослідженні гнійних виділень виявлено кишкову паличку, резистентну до пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів і макролідів, чутливу до аміноглікозидів. Який препарат слід використати для антибіотикотерапії? A. Цефотаксим B. Оксацилін C. Доксициклін D. Гентаміцин E. Еритроміцин Правильна відповідь – D. Оскільки даний мікроорганізм є резистентним до перелічених препаратів, але чутливий до аміноглікозидів, то й застосувати препарат слід з цієї групи. В даному випадку – гентаміцин, аміноглікозид ІІ покоління (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
7. Чутливість клітин макроорганізму до ВІЛ зумовлена наявністю специфічних рецепторів CD-4. Які клітинні популяції характеризуються найвищою чутливістю до інфікування вказаним маркером ? А. Т-хелпери В. Т-супресори С. Цитотоксичні Т-лімфоцити D. В-лімфоцити Е. Ендотеліоцити Правильна відповідь – А. Віріони ВІЛ мають зовнішню ліпідну мембрану, в яку вмонтовані вірусні білки gP-120 та gP-41. Білок gP-120 відповідає за адсорбцію віруса на специфічних рецепторах клітини Т-хелперах (Т4-рецепторах лімфоцитів-хелперів) (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
8. У хворого з важким перебігом пневмонії виділена культура бактерій, клітини якої оточені слизовим шаром, що має тісний зв’язок з клітинною стінкою. Чим пояснюється висока вірулентність культури з такими морфологічними властивостями?
Е. Антифагоцитарною дією капсули Правильна відповідь – Е. Одним з факторів вірулентності є агресивність – здатність протистояти факторам неспецифічної резистентності та імунного захисту макроорганізму. Капсула бактерій є важливим фактором патогенності (захищає від фагоцитозу) (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
9. Для профілактики вірусного гепатиту В широко застосовується рекомбінантні вакцини. Такі вакцини отримують:
Е. Пересадкою генів вірусу в клітини дріжджів Правильна відповідь – Е. У випадку, коли вакцинні штами погано культивуються в лабораторних умовах, застосовують генно-інженерний метод виготовлення вакцин. Так ген Hbs – антигену віруса гепатиту В вбудовують в дріжджову клітину (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
10. Аптечна фірма отримала замовлення на постачання до лабораторії діагностичних препаратів, що використовується для вивчення антигенних властивостей збудника. Які це препарати? A. Діагностичні сироватки B. Імуноглобуліни C. Алергени D. Діагностикуми E. Бактеріофаги Правильна відповідь – А. Діагностичні сироватки – препарати крові тварин, які містять високий рівень специфічних антитіл. Вони використовуються для ідентифікації антигенів, зокрема – мікроорганізмів (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233).
РОЗДІЛ ІІ. РОБОЧА ПРОГРАМА З МІКРОБІОЛОГІЇ З ОСНОВАМИ ІМУНОЛОГІЇ Модуль 2. Спеціальна, клінічна, екологічна та санітарна мікробіологія. Фітопатогенні мікроорганізми.
Змістовий модуль 14. Патогенні прокаріоти та еукаріоти. Тема 1. Патогенні коки. Бактерії – збудники гнійних захворювань у людини. Рід стафілококів. Видова диференціація. Токсиноутворення та інші фактори патогенності. Особливості патологічних процесів, що викликаються стафілококами. Мікробіологічна діагностика стафілококових процесів. Особливості антибіотикотерапії стафілококових захворювань. Антибіотикорезистентність, методи подолання. Стафілококовий анатоксин, стафілококові імунні препарати. Рід стрептококів. Основні патогенні види, критерії міжвидової диференціації. Особливості патологічних процесів, що викликаються стрептококами. Значення імунопатологічних процесів, викликаних стрептококами. Препарати для профілактики та лікування ревматизму. Особливості мікробіологічної діагностики гнійних захворювань, сепсису та інших процесів, що викликаються стафілококами і стрептококами. Рід нейсерій. Біологічні властивості менінгококів. Значення в патології. Особливості мікробіологічної діагностики. Вимоги до препаратів для лікування менінгітів. Специфічна профілактика менінгококового менінгіту. Біологічні властивості гонококів. Гонорея, як венеричне захворювання. Значення мікробіологічних методів діагностики гонореї. Препарати для лікування, антибіотики, вакцинотерапія. Профілактика, значення соціальних факторів.
Тема 2-3. Збудники кишкових інфекцій. Ешерихії, сальмонели. шигели, протей та інші ентеробактерії, синьогнійна паличка. Збудники кишкових інфекцій. Родина ентеробактерій. Роди ешерихій, сальмонел, шигел. Порівняльна морфологія, культуральні та біохімічні властивості, антигенна структура. Епідеміологія кишкових інфекцій. Основні захворювання, що викликаються ентеробактеріями: ешерихіози, черевний тиф, паратифи і сальмонельози, бактеріальна дизентерія. Особливості патогенезу. Методи діагностики кишкових інфекцій. Диференціально-діагностичні середовища. Ідентифікація ентеробактерій, значення біохімічних та антигенних властивостей. Серологічна діагностика при кишкових інфекціях. Антибіотики та хіміопрепарати для лікування кишкових інфекцій. Профілактика кишкових інфекцій. Вакцини проти черевного тифу. Роль санітарно-гігієнічних заходів для профілактики кишкових інфекцій. Бактерії групи кишкової палички як санітарно-показові мікроорганізми. Методи виявлення, оцінка результатів. Сальмонели – збудники гострого гастроентериту. Особливості патогенезу, методи мікробіологічної діагностики, специфічна профілактика, лікування. Роди протей, клебсієла, ієрсінія, цитробактер, ентеробактер. Біологічні властивості, значення в патології, особливості мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених умовно-патогенними ентеробактеріями. Гелікобактерна інфекція. Властивості збудника, методи діагностики, препарати для лікування.
Тема 4. Збудники бактеріальних респіраторних інфекцій (дифтерії, коклюшу, туберкульозу). Збудник дифтерії. Особливості морфології, культивування. Токсиноутворення. Епідеміологія і патогенез дифтерії. Мікробіологічна діагностика. Препарати для лікування та профілактики. Протидифтерійна сироватка, одиниці виміру. Дифтерійний анатоксин. Збудник коклюшу, біологічні властивості, епідеміологія, патогенез, мікробіологічна діагностика коклюшу. Лікування та профілактика коклюшу. Коклюшна вакцина. Збудники туберкульозу і прокази. Особливості біології. Культивування. Епідеміологія та патогенез туберкульозу. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Алергодіагностика. Протитуберкульозні хіміопрепарати та антибіотики. Вакцина. Особливості патогенезу лепри, діагностика. Антилепрозні препарати.
Тема 5-7. Збудники особливо небезпечних інфекцій (холери, чуми, сибірської виразки). Холерний вібріон. Біологічні властивості, особливості культивування. Епідеміологія та патогенез холери. Мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. Профілактика холери, холерний анатоксин. Препарати для лікування холери. Сольові розчини для патогенетичного лікування холери. Збудник чуми. Особливості морфології, культивування. Епідеміологія та патогенез чуми. Мікробіологічна діагностика чуми, експрес-методи. Профілактика чуми, протичумна вакцина. Збудник сибірки. Патогенність для людини і тварин. Фактори патогенності, токсини. Патогенез захворювання у людини, імунітет. Мікробіологічна діагностика. Препарати для специфічної профілактики та лікування сибірки.
Тема 8. Збудники зоонозних інфекцій (туляремії, бруцельозу). Зоонозні інфекції. Порівняльна характеристика біологічних властивостей збудників бруцельозу, туляремії. Характеристика захворювань, що ними викликаються. Мікробіологічна діагностика. Препарати для лікування, вакцини.
Тема 9-11. Збудники клостридіальних анаеробних інфекцій. Патогенні анаероби. Клостридії. Екологія. Порівняльна характеристика збудників газової гангрени. Патогенез, мікробіологічна діагностика, лікування. Полівалентна протигангренозна сироватка. Профілактика газової гангрени. Клостридії правцю. Патогенез захворювання. Планова та експресна профілактика. Правцевий анатоксин, протиправцева сироватка та протиправцевий імуноглобулін. Асоційовані вакцини для профілактики правцю, дифтерії, коклюшу. Клостридії ботулізму. Патогенез та епідеміологія захворювання. Мікробіологічна діагностика. Лікування. Полівалентні та моновалентні протиботуліністичні сироватки. Профілактика ботулізму.
Тема 12-14. Патогенні спірохети (збудники сифілісу, епідемічного та ендемічного поворотного тифу, лептоспірозу). Патогенні спірохети. Характеристика родів борелій, лептоспір та трепонем. Захворювання, що викликаються спірохетами. Збудник сифілісу. Особливості патогенезу. Серологічна діагностика сифілісу. Протиспірохетозні і протисифілітичні препарати. Профілактика сифілісу, як венеричної хвороби. Значення соціального фактора у поширенні і профілактиці венеричних захворювань. Збудники епідемічного та ендемічного поворотного тифу. Патогенез, імунітет. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика. Хвороба Лайма, збудник, діагностика, профілактика. Збудники лептоспірозу, властивості, патогенність для людини і тварин, патогенез лептоспірозу, імунітет. Мікробіологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики та лікування.
Тема 15-16. Збудники епідемічного та ендемічного висипного тифу. Збудники кліщових плямистих лихоманок, Ку-лихоманки. Рикетсії, загальна характеристика. Збудники висипного тифу. Мікробіологічна діагностика, профілактика. Протирикетсіозні препарати. Збудники кліщових плямистих лихоманок, Ку-лихоманки. Особливості патогенезу та імунітету. Мікробіологічна діагностика, профілактика.
Тема 17. Патогенні мікоплазми. Мікоплазми, загальна характеристика, культивування. Патогенні для людини види. Особливості діагностики. Препарати для лікування.
Тема 18. Хламідії. Збудники орнітозу, трахоми, урогенітального хламідіозу. Хламідії, загальна характеристика. Захворювання, що викликаються хламідіями, особливості діагностики, препарати для лікування.
Тема 19-20. Патогенні актиноміцети та гриби. Патогенні актиноміцети. Діагностика актиномікозу. Хіміопрепарати та антибіотики, що діють на актиноміцети. Патогенні гриби. Систематика патогенних видів. Дерматоміцети. Збудники трихофітії та мікроспорії, шляхи зараження. Мікробіологічна діагностика. Хіміопрепарати та антибіотики для лікування. Збудники кандидомікозу. Кандидомікоз, як ускладнення антибіотикотерапії. Діагностика, лікування. Збудники глибоких мікозів. Характеристика окремих видів, діагностика. Препарати для лікування глибоких мікозів.
Тема 21-22. Патогенні найпростіші. Збудники малярії, лейшманіозів, амебної дизентерії, токсоплазмозу, трихомоніазу, лямбліозу. Патогенні найпростіші. Систематика патогенних видів. Малярійний плазмодій, особливості біології (шизогонія, спорогонія). Епідеміологія і патогенез малярії. Діагностика малярії. Значення мікроскопічного методу. Протималярійні препарати. Лейшманії, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи мікробіологічної діагностики. Препарати для лікування лейшманіозу. Амеби, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи діагностики. Препарати для лікування амебної дизентерії. Токсоплазми, патогенність для людини, шляхи зараження. Мікробіологічна діагностика, лікування. Трихомонади, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи діагностики. Препарати для лікування трихомонадозу. Лямблії, патогенність для людини. Методи діагностики, препарати для лікування.
Змістовий модуль 15. Основи клінічної мікробіології. Тема 23.Клінічна мікробіологія. Визначення. Значення клінічної мікробіології в роботі лікаря. Об’єкти дослідження (клінічний матеріал). Патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, особливості популяції, роль у розвитку патологічного процесу. Мікробіоценози здорових та патологічно змінених біотопів тіла людини. Дисбактеріоз (дисмікробіоценоз). Умови виникнення. Наслідки розвитку. Класифікація за етіологічними факторами та локалізацією. Методи діагностики і санації (реабілітації). Визначення опортуністичних інфекцій. Умови виникнення та особливості перебігу. Класифікація за поширенням опортуністичних інфекцій. Екзогенні опортуністичні інфекції (легіонельоз, псевдотуберкульоз, лістеріоз, сераціоз). Ендогенні опортуністичні інфекції, роль представників резидентної мікрофлори організму в їх виникненні. Мікробіологічна діагностика. Критерії етіологічної ролі умовно-патогенних мікробів, виділених з патологічного вогнища. Опортуністичні ятрогенні інфекції. Етіологічна структура. Лікарняні штами та ековари умовно-патогенних мікробів. Опортуністичні інфекції, пов'язані з медичним втручанням. Особливості імунітету. Мікробіологічні основи профілактики та лікування опортуністичних інфекцій. Наукове обгрунтування протиепідемічних заходів. Визначення внутрішньолікарняних (госпітальних, нозокоміальних) інфекцій. Класифікація. Умови, що сприяють їх виникненню та широкому розповсюдженню в лікарняних установах. Умови успішної діагностики внутрішньолікарняних інфекцій. Критерії етіологічної ролі мікроорганізмів, виділених при бактеріологічній діагностиці внугрішньолікарняних інфекцій. Профілактика госпітальних інфекцій.
Змістовий модуль 16. Екологія мікроорганізмів. Санітарна мікробіологія та вірусологія. Мікрофлора зовнішнього середовища. Тема 24. Мікрофлора зовнішнього середовища, приміщень аптек та фармацевтичних виробництв. Визначення терміну “екологія мікроорганізмів”. Місце і значення мікроорганізмів у біосфері. Екосистеми мікроорганізмів та біоценози. Види взаємодії між мікробіоценозами: антагонізм, синергізм, мутуалізм та ін. Мікробіоценози води, грунту, мікрофлора повітря. Санітарна мікробіологія закритих приміщень аптек та приміщень фармацевтичних виробництв. Оцінка санітарного стану закритих приміщень. Санітарно-вірусологічне дослідження води. Методи виявлення, встановлення кількісного показника. Віруси, бактеріофаги у питних та стічних водах. Санітарно-вірусологічне дослідження грунту на наявність ентеровірусів. Роль повітряного середовища у поширенні збудників респіраторних вірусних інфекцій. Методи дослідження. Мікробіологічні аспекти охорони зовнішнього середовища. Роль мікроорганізмів у процесах самоочищення грунту, води. Мікроорганізми як основа технології очисних споруд.
Тема 25. Мікрофлора організму людини. Мікробіоценози тіла людини (еумікробіоценоз), їх роль у фізіологічних та патологічних процесах. Мікробіоценози окремих ділянок та порожнин організму людини. Автохтонна і алохтонна мікрофлора. Фактори, що впливають на кількісний та якісний склад мікрофлор. Порушення нормальних мікробіоценозів. Дисбактеріози, причини розвитку, препарати для корекції. дисбактеріозу (еубіотики). Мікробіологічні основи одержання препаратів еубіотиків. “Класичні” та еубіотики нового покоління. Склад, призначення, правила зберігання і застосування. Гнотобіологія. Значення тварин-гнотобіотів для експериментальної біології та медицини.
Змістовий модуль 17. Фітопатогенні мікроорганізми. Тема 26. Фітопатогенні мікроорганізми. Мікроорганізми як паразити рослин. Способи і шляхи інфікування рослин. Шляхи поширення патогенних мікроорганізмів у рослинних популяціях, епіфітії. Фактори патогенності. Бактеріози і мікоплазмози рослин. Фітопатогенні гриби. Фітопатогенні віруси та віроїди. Пошкодження фітопатогенними мікроорганізмами лікарських рослин, вплив на нагромадження біологічно активних речовин. Тема 27. Мікрофлора рослинної сировини, готових лікарських форм. Основні ознаки бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій у рослин. Гнилі, мозаїки, некрози, деформація органів та плодів рослин Мікробіологічні методи дослідження при хворобах рослин. Нагромадження токсичних та біологічно активних продуктів мікробного походження у рослинах та плодах. Мікотоксини та мікотоксикози. Алкалоїди житніх ріжків. Мікробне псування лікарської рослинної сировини. Збудники мокрої та сухої гнилі коренеплодів. Плісняві гриби і пошкодження ними лікарської сировини. Методи і препарати для боротьби з мікробними хворобами рослин. Попередження мікробного псування лікарської сировини.
Тематичний план лекцій Модуль 2.
Тематичний план практичних занять Модуль 2.
Теми для самостійної роботи студентів Модуль 2.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ (КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ). Модуль 2. Спеціальна, клінічна, екологічна та санітарна мікробіологія. Фітопатогенні мікроорганізми.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ. 1.1. Роль стафілококів у патології людини. Біологічні ознаки стафілококів. 1.2. Характеристика методів мікробіологічної діагностики стафілококових інфекцій. Встановлення джерел інфекції при внутрішньолікарняних спалахах стафілококової інфекції та харчових отруєннях. 1.3. Препарати етіотропного та специфічного лікування стафілококових інфекцій. Препарати для лікування стафілококових інфекцій, викликаних пеніциліназопродукуючими і метицилінорезистентними штамами. 1.4. Роль стрептококів у патології людини. Біологічні ознаки стрептококів. 1.5. Особливості патогенезу і характер імунітету при стрептококових інфекціях. 1.6. Характеристика методів мікробіологічної діагностики стрептококових інфекцій. 1.7. Значення імунопатологічних процесів, викликаних стрептококами. Препарати для профілактики та лікування ревматизму. 1.8. Біологічні ознаки менінгококів. Особливості патогенезу та імунітету при менінгіті. 1.9. Мікробіологічна діагностика менінгококових інфекцій. Виявлення менінгококового носійства. 1.10. Біологічні ознаки гонококів. Роль у патології людини. Мікробіологічна діагностика гонококової інфекції. 1.11. Характеристика препаратів для профілактики, діагностики і лікування інфекцій, викликаних грампозитивними коками. 1.12. Характеристика препаратів для профілактики, діагностики і лікування інфекцій, викликаних грамнегативними коками.
2.1. Сучасна класифікація представників родини ентеробактерій. Антигени ентеробактерій, їх хімічна природа і локалізація в бактеріальних клітинах. 2.2. Захворювання, що викликаються патогенними і умовно-патогенними бактеріями (УПБ) кишкової групи. Особливості патогенезу і шляхи поширення. 2.3. Елективні та диференціально-діагностичні середовища, що використовуються при виділенні збудників кишкових інфекцій, їх склад і особливості застосування. Біохімічні ознаки для диференціації ешерихій, шигел і сальмонел. 2.4. Біологічні ознаки кишкової палички. Особливості екології та роль у патології людини. 2.5. Бактеріологічна діагностика захворювань, викликаних ентеропатогенними ешерихіями. 2.6. Особливості епідеміології, патогенезу і характер імунітету при тифо-паратифозних захворюваннях. 2.7. Мікробіологічна діагностика тифо- паратифозних захворювань у залежності від стадії патогенезу хвороби. 2.8. Серологічна діагностика черевного тифу. Особливості бактеріоносійства. Серодіагностика хронічного бактеріоносійства. 2.9. Особливості епідеміології, патогенезу і характер імунітету при дизентерії. Бактеріологічна діагностика дизентерії. 2.10. Препарати для профілактики, діагностики і лікування захворювань, викликаних представниками родини ентеробактерій (сальмонели, шигели, ешерихії). 2.11. Бактерії групи кишкової палички як санітарно-показові мікроорганізми. Методи виявлення, оцінка результатів. 2.12. Гелікобактерна інфекція. Властивості збудника, методи діагностики, препарати для лікування.
3.1. Біологічні ознаки збудника дифтерії. Характеристика токсину. 3.2. Особливості патогенезу та характер імунітету при дифтерії. 3.3. Мікробіологічна діагностика дифтерії. Ознаки диференціації збудника дифтерії та дифтероїдів. Методи виявлення токсигенності дифтерійних бактерій. 3.4. Препарати активної профілактики дифтерії, їх отримання і покази для застосування. Засоби для лікування дифтерії і санації бактеріоносійства. 3.5. Біологічні ознаки коклюшних бактерій. Особливості патогенезу та імунітету при коклюші. 3.6. Мікробіологічна діагностика коклюшу. Препарати для активної та пасивної профілактики і лікування коклюша. 3.7. Сучасна класифікація мікобактерій. Збудники туберкульозу, лепри. Основні біологічні ознаки збудників туберкульозу. 3.8. Шляхи зараження і особливості патогенезу при туберкульозі. Характер імунітету. 3.9. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Прискорена діагностика. Особливості обробки матеріалу. 3.10. Алергічні проби при туберкульозі та лепрі, їх інтерпретація. 3.11. Протитуберкульозні антибіотики та хіміопрепарати. Препарати для діагностики і профілактики туберкульозу. 3.12. Збудник лепри, особливості патогенезу. Діагностика. Антилепрозні препарати.
4.1. Захворювання, що належать до особливо небезпечних інфекцій (холера, чума, сибірська виразка). Шляхи їх поширення. 4.2. Захворювання, що належать до зоонозних інфекцій (туляремії, бруцельозу). Шляхи їх поширення. 4.3. Біологічні ознаки збудників чуми, сибірської виразки. Характеристика факторів вірулентності. 4.4. Біологічні ознаки збудників бруцельозу, туляремії. Характеристика факторів вірулентності. 4.5. Холерний вібріон. Біологічні властивості, особливості культивування. Патогенез холери. 4.6. Мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. Профілактика холери, холерний анатоксин. 4.7. Препарати для лікування холери та її профілактики. 4.8. Збудник чуми. Особливості патогенезу. Мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів чуми. 4.9. Збудник сибірської виразки. Особливості патогенезу. Мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. 4.10. Туляремія. Особливості патогенезу, методи лабораторної діагностики. 4.11. Бруцельоз. Особливості патогенезу, методи лабораторної діагностики. 4.12. Препарати для діагностики, специфічної профілактики та лікування чуми, сибірської виразки, туляремії, бруцельозу.
5.1. Біологічні особливості збудників анаеробних інфекцій. Екологія. 5.2. Порівняльна характеристика збудників газової гангрени. 5.3. Характеристика токсичних продуктів Сl. регfringens. Засоби специфічної профілактики і лікування. 5.4. Мікроекологія збудників газової гангрени і правцю. Залежність токсиноутворення від локалізації збудника в організмі. Необхідні умови для виникнення газової гангрени та правцю. 5.5. Роль мікробних асоціацій у патогенезі газової анаеробної інфекції. Бактеріологічна діагностика захворювання. Метод прискореного виявлення токсину Сl. рerfringens. 5.6. Біологічні ознаки збудника правцю. Особливості патогенезу. Принципи бактеріологічної діагностики. 5.7. Активна профілактика правцю. Категорії населення, що підлягають щепленню. Препарати. 5.8. Характеристика імунних препаратів, що використовуються для профілактики анаеробних інфекцій при травмах. Правила введення. Механізм дії. 5.9. Отримання протиправцевої сироватки. Одиниці виміру її активності. Властивості правцевого анатоксину. Одиниці виміру його активності. 5.10. Основні ознаки збудника і особливості патогенезу ботулізму. 5.11. Властивості токсину збудника ботулізму і лабораторні методи його виявлення. 5.12. Характеристика лікувально-профілактичних препаратів, що використовуються при підозрі або захворюванні ботулізмом. Механізм дії. Правила введення.
6.1. Класифікація спірохет. Їх роль у патології людини. Характеристика захворювань, викликаних спірохетами. Біологічні ознаки спірохет. Їх відмінність від бактерій і найпростіших. 6.2. Збудник сифілісу. Особливості епідеміології, патогенезу та імунітету. 6.3. Збудник лептоспірозу. Особливості епідеміології, патогенезу та імунітету. 6.4. Збудники поворотних тифів. Особливості епідеміології, патогенезу та імунітету. 6.5. Збудник хвороби Лайма. Особливості епідеміології, патогенезу та імунітету. 6.6. Мікробіологічна діагностика спірохетозів. Серодіагностика сифілісу (реакція Васермана та інші реакції). 6.7. Препарати для специфічної профілактики, діагностики та лікування спірохетозів. 6.8. Роль рикетсій у патології людини. Особливості епідеміології, патогенезу та імунітету висипного тифу. 6.9. Методи мікробіологічної діагностики рикетсіозів. Особливості культивування. Препарати для профілактики, лікування і діагностики висипного тифу. 6.10. Захворювання, що викликаються хламідіями. Особливості біології хламідій та патогенез захворювань. 6.11. Методи діагностики хламідійних інфекцій. Препарати для діагностики і лікування хламідіозів. 6.12. Захворювання, що викликаються мікоплазмами. Методи діагностики. Препарати для лікування мікоплазмозів.
7.1. Роль мікроскопічних грибів та актиноміцетів у патології людини. Особливості біології грибів, актиноміцетів. 7.2. Патогенні гриби. Систематика патогенних видів. 7.3. Дерматоміцети. Збудники трихофітії та мікроспорії, шляхи зараження. Мікробіологічна діагностика. Хіміопрепарати та антибіотики для лікування. 7.4. Збудники кандидомікозу. Кандидомікоз, як ускладнення антибіотикотерапії. Діагностика, лікування. 7.5. Збудники глибоких мікозів. Характеристика окремих видів, діагностика. Препарати для лікування глибоких мікозів. 7.6. Патогенні найпростіші. Систематика патогенних видів. Малярійний плазмодій, особливості біології (шизогонія, спорогонія). 7.7. Епідеміологія і патогенез малярії. Діагностика малярії. Значення мікроскопічного методу. Протималярійні препарати. 7.8. Лейшманії, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи мікробіологічної діагностики. Препарати для лікування лейшманіозу. 7.9. Амеби, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи діагностики. Препарати для лікування амебної диентерії. 7.10. Токсоплазми, патогенність для людини, шляхи зараження. Мікробіологічна діагностика, лікування. 7.11. Трихомонади, патогенність для людини, шляхи зараження. Методи діагностики. Препарати для лікування трихомонадозу. 7.12. Лямблії, патогенність для людини. Методи діагностики, препарати для лікування.
8.1. Клінічна мікробіологія. Патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, їхня роль у розвитку патологічних станів. 8.2. Визначення та класифікація опортуністичних інфекцій. 8.3. Умови виникнення та особливості перебігу. 8.4. Мікробіологічні особливості лабораторної діагностики опортуністичних інфекцій. 8.5. Визначення та класифікація внутрішньолікарняних (госпітальних, нозокоміальних) інфекцій. 8.6. Умови виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та широке розповсюдження в медичних установах. 8.7. Мікробіологічні основи діагностики внутрішньолікарняних інфекцій. 8.8. Використання мікроскопічного методу для діагностики внутрішньолікарняних інфекцій. 8.9. Бактеріологічний метод в діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій. 8.10. Серологічні реакції для виявлення антигенів та антитіл. 8.11. Серологічні реакції в експрес-діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій. 8.12. Профілактика та лікування опортуністичних інфекцій (в т. ч. госпітальних).
9.1. Участь мікроорганізмів в колообігу біогенних елементів. Форми взаємовідносин між мікроорганізмами у біоценозах та практичне використання в мікробіології. 9.2. Мікробіоценоз води (склад, функції). Санітарно-показові мікроорганізми води (методи виявлення, значення). Показники мікробного забруднення питної води, державні стандарти, норми. 9.3. Мікрофлора повітря закритих приміщень, значення в виникненні та поширенні інфекційних захворювань. Санітарно-показові мікроорганізми повітря (методи виявлення, показники, норми). 9.4. Мікробіоценоз грунту (склад, функції). Санітарно-показові мікроорганізми грунту (методи виявлення, показники, норми). 9.5. Мікрофлора аптек, фармацевтичних виробництв. Допустимі норми мікробного забруднення. Методи визначення, показники. 9.6. Мікробіологічні методи контролю санітарного стану аптек, фармацевтичних підприємств. Допустимі норми. 9.7. Шляхи мікробного забруднення лікарської сировини і готових лікарських форм. Допустимі норми мікробного забруднення. Методи визначення, показники. 9.8. Нормальна мікрофлора людського організму, її значення. 9.9. Мікрофлора шкіри, її значення. 9.10. Нормальна мікрофлора слизових оболонок дихального та урогенітального тракту людини. 9.11. Нормальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту людини. Дисбактеріози, причини виникнення, препарати для корекції. 9.12. Експериментальний метод дослідження при вивченні мікробіоценозів живого організму. Використання лабораторних тварин і тварин-гнотобіотів. 10.1. Мікроорганізми – збудники хвороб рослин. 10.2. Вплив фітопатогенних мікроорганізмів на лікарські рослини. 10.3. Основні прояви фітопатогенної дії на лікарські рослини. 10.4. Фітопатогенні бактерії. Бактеріози. 10.5. Фітопатогенні гриби. Мікози. 10.6. Фітопатогенні віруси. Вірози. 10.7. Джерела та шляхи інфікування рослин. 10.8. Основні фізіологічні та анатомічні ознаки хвороб рослин. 10.9. Методи і препарати для боротьби з мікробними хворобами рослин. 10.10. Методи і шляхи попередження мікробного псування лікарської сировини. 10.11. Особливості розвитку інфекційного процесу в рослин. 10.12. Умови розвитку інфекційних хвороб рослин, методи їх попередження.
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ (СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ). Модуль 2. 1. У хворого з післяопераційної рани висіяно культуру S.аureus. Який метод діагностики було використано і за якими ознаками ідентифіковано збудника? Яке лікування слід призначити хворому? 2. Новонароджена дитина поступила в інфекційну лікарню з підозрою на стафілококовий сепсис. Складіть схему лабораторних досліджень для підтвердження діагнозу. З. При плановому обстеженні у операційної медичної сестри було виявлено стафілококове носійство. Які засоби санації носійства можна застосувати? 4. При ідентифікації культури стафілокока, виділеного з рани хворого, виявлено такі ознаки: здатність гемолізувати еритроцити, коагулазна активність, ферментація маніту та бета-лактамазна активність. Яка з ознак властива виключно патогенному стафілококу? 5. В одній з груп дитячого садочку зареєстровані випадки скарлатини. Охарактеризуйте мікроорганізм, що став причиною хвороби. Як запобігти розповсюдженню інфекції? 6. В інфекційну лікарню поступив хворий з ознаками бактеріального менінгіту? Який матеріал і які методи дослідження слід використати для встановлення збудника інфекції? 7. Явище незавершеного фагоцитозу сприяє внутрішньоклітинному виживанню деяких патогенних видів бактерій. Для яких захворювань характерним є незавершений фагоцитоз збудника? 8. До поступлення в інфекційну лікарню у хворого спостерігали гарячку протягом 3 днів. Лікар запідозрив черевний тиф. Який матеріал необхідно взяти у хворого і які дослідження провести для підтвердження діагнозу? 9. У хворого інфекційної лікарні на 14 день від початку захворювання при дослідженні сироватки крові виявлено антитіла (ІgМ) до сальмонел паратифу А в титрі 1:200. Назвіть застосований метод діагностики. Зробіть висновок з отриманого результату. 10. Після перенесення деяких бактеріальних захворювань організм людини не звільнюється від збудника. При яких інфекціях розвивається хронічне бактеріоносійство? Наведіть 2-3 приклади. 11. В інфекційну лікарню поступив хворий з підвищеною температурою, діареєю з прожилками слизу і свіжої крові. Лікар запідозрив дизентерію. Який метод мікробіологічної діагностики слід застосувати для встановлення збудника хвороби? 12. Чому при ідентифікації деяких видів бактерій вирішальне значення мають серологічні реакції? Наведіть приклади мікроорганізмів і необхідні інгредієнти для проведення сероідентифікації. 13. У хворого з високою температурою і загальним тяжким станом при огляді відмічено помірно гіперемійований зів, збільшення мигдаликів, наявність сіро-білого нальоту на них, який тяжко знімається шпателем. Охарактеризуйте методи дослідження, які слід застосувати для виявлення збудника інфекції? 14. Для масової імунізації дітей широко використовується вакцина АКДП. Охарактеризуйте склад вакцини і дайте оцінку імунітету, що створюється при її введенні. Які інші імунні препарати можна застосувати для профілактики цієї інфекції? 15. У мазку від хворого з ознаками дифтерії зіву виявлено світло-коричневі палички з інтенсивно зафарбованими кінцями, розташовані переважно під кутом одна до одної. Який метод мікробіологічної діагностики використано? Чи можна на основі тільки цих даних поставити діагноз захворювання? 16. При відборі контингенту для ревакцинації у випускника середньої школи виявлено позитивну пробу Манту. Про що свідчить отриманий результат? Механізм розвитку позитивної реакції. Препарати для постановки. 17. Назвіть та охарактеризуйте препарати, що використовують для вакцинації і постановки внутрішньошкірної проби при діагностиці та профілактиці туберкульозу. 18. У хворого з плевритом при бактеріоскопії у плевральному ексудаті виявлено палички, що нагадують збудника туберкульозу. Які методи дослідження дозволять встановити етіологію захворювання? 19. У хворого з субфебрильною температурою при мікроскопуванні харкотиння виявлено червоні за Ціль-Нільсеном палички. Які методи дослідження дозволять встановити етіологію хвороби? 20. Хворому туберкульозом необхідно призначити лікування. Якими основними принципами потрібно керуватись при підборі етіотропних препаратів? Назвіть основні групи протитуберкульозних засобів. 21. При яких інфекційних захворюваннях провідна роль при патогенезі належить секреторним токсинам білкової природи? Як виявити токсигенність збудника? Наведіть 2-3 приклади. 22. У хворого зі скаргами на багаторазовий стілець та блювоту було запідозрено холеру. Які методи експрес-діагностики слід використати, щоб встановити збудника інфекції? 23. Обстеження хворого холерою виявило значну втрату рідини та електролітів. Який мікробний фактор зумовив захворювання? Назвіть основні засоби лікування холери. 24. В одному з регіонів азіатської країни спостерігається масова загибель гризунів. При мікробіологічному обстеженні трупа тварини виявлено такі ознаки збудника інфекції: біполярно зафарбовані грамнегативні бактерії овоїдної форми, що при культивуванні на МПА утворюють R-форму колоній, котра нагадує мереживну хусточку; зараження експериментальних мишей викликало їх загибель на 5-7 день. Який збудник став причиною розвитку епізоотії серед гризунів? Як запобігти розповсюдженню інфекції серед тварин та попередити захворювання людей? 25. У хворого, що проживає в сільській місцевості, запідозрили шкірну форму сибірської виразки. Який матеріал слід відібрати і які методи мікробіологічного дослідження використати для підтвердження діагнозу? В чому полягає специфічна профілактика сибірської виразки? 26. Після вживання риби, копченої в домашніх умовах, у дитини з'явилися скарги на порушення ковтання, двоїння в очах. Яке захворювання запідозрите? Які засоби специфічного лікування слід призначити хворому при поступленні в лікарню після встановлення діагнозу? 27. При глибоких пораненнях гострими забрудненими землею предметами слід попередити розвиток раневої інфекції. Які медичні препарати потрібно для цього використати? 28. При мікроскопії культури грампозитивних паличок виявлено термінальне розміщення спори, яка перевищує поперечник вегетативної форми, надаючи їй вигляд барабанної палички. Для яких мікроорганізмів ця ознака є диференційно-діагностичною? 29. Назвіть інфекційні захворювання, для профілактики яких використовують препарати, що створюють імунітет шляхом моделювання в організмі людини прихованого інфекційного процесу. 30. Хворому з характерними клінічними ознаками поставлено діагноз: ботулізм. Які препарати слід призначити для специфічного лікування хворого? Як запобігти розвитку інфекційного процесу у контактних? 31. Для розвитку анаеробної інфекції в організмі людини необхідні відповідні умови. У чому вони полягають? Які особливості патогенезу анаеробних інфекцій? 32. У хворого під час повторного приступу лихоманки в мазку з крові виявили мікроорганізми фіолетового кольору, що мали 10 нерівномірних завитків. Як виділити збудника хвороби? 33. Для масової профілактики сифілісу широко застосовується обстеження населення за допомогою реакції Васермана (RW), її суть. Які переваги і недоліки має ця реакція? виявлено такі ознаки збудника інфекції: біполярно зафарбовані грамнегативні бактерії овоїдної форми, що при культивуванні на МПА утворюють R-форму колоній, котра нагадує мереживну хусточку; зараження експериментальних мишей викликало їх загибель на 5-7 день. Який збудник став причиною розвитку епізоотії серед гризунів? Як запобігти розповсюдженню інфекції серед тварин та попередити захворювання людей? 34. Яким хворобам, що викликаються патогенними спірохетами, можна запобігти шляхом активної імунізації? Які препарати для цього використовуються? 35. Дане інфекційне захворювання характеризується періодичним підвищенням температури до 3-4 днів. Тепер захворювання зустрічається в тропіках, у минулому - в помірній зоні, в тому числі і в Україні. Назвіть збудники захворювань, методи їхнього виявлення, препарати для лікування. 36. Для ряду збудників інфекційних захворювань, котрі належать до прокаріотів, характерним є облігатний внутрішньоклітинний паразитизм. Назвіть і охарактеризуйте захворювання, викликані такими мікроорганізмами. 37. Назвіть патогенні види прокаріотів, що здатні проходити через бактеріальні фільтри, позбавлені клітинної стінки і мають певні особливості метаболізму. Які захворювання вони викликають? Як виявити ці мікроорганізми у досліджуваному матеріалі? 38. Для якої інфекційної хвороби можливі всі (крім вертикального) механізми передачі інфекції? Вкажіть препарати для профілактики і лікування. 39. У жовчі хворого, отриманій при дуоденальному зондуванні, виявлено лямблії. Як і за якими ознаками ідентифікують лямблії? Назвіть засоби, що можна використати для лікування. 40. При мікроскопії мазка хворого простатитом було встановлено діагноз:"трихомоніаз". Які морфологічні особливості збудника дали змогу визначити причину інфекції? Вкажіть препарати для лікування. 41. При мікроскопічному дослідженні жовчі у дитини із запаленням жовчного міхура виявлено мікроорганізм грушоподібної форми з 2-ма ядрами, джгутиками. Назвіть цей мікроорганізм. Вкажіть препарати для лікування. 42. Мікроорганізм, що належить до найпростіших, може викликати ураження плода, якщо інфікована вагітна. Назвіть цей мікроорганізм, методи діагностики, препарати для лікування. 43. При санітарно-бактеріологічному дослідженні водопровідної води встановлено: колі-індекс 3, колі-титр 333, мікробне число 50. Назвіть санітарно-показові мікроорганізми води. Який метод дослідження було використано? Зробіть висновок з отриманого результату. 44. При перевірці стану повітря аптечного приміщення для виготовлення лікарських форм висіяно 8 колоній гемолітичного стафілокока. Який метод було використано для мікробіологічної оцінки повітря? Зробіть висновок щодо отриманого результату. 45. При санітарно-бактеріологічному обстеженні приміщення аптеки для виготовлення лікарських форм з повітря висіяно гемолітичні стафілококи та стрептококи, у змиві з робочого столу - кишкову паличку. Оцініть отриманий результат та запропонуйте методи знищення мікроорганізмів у аптечних приміщеннях та на обладнанні. 46. Грунт є середовищем, найбільш заселеним мікроорганізмами. Яка роль та функція мікробів різосфери? Як проводять оцінку санітарно-гігієнічного стану грунту? 47. У хворого після тривалої антибіотикотерапії встановлено порушення нормальної мікрофлори товстої кишки. Як називається такий стан організму, чим він характеризується? Які препарати використовують для його корекції? 48. При бактеріологічному дослідженні лікарської форми (очні краплі) висіяно 5 колоній гемолітичного стафілокока. Який метод і поживні середовища використано? Дайте оцінку отриманого результату. Назвіть можливі джерела забруднення. 49. Іноді бактерії викликають хвороби рослин. Назвіть основних збудників бактеріозів та охарактеризуйте прояви їхньої патогенної дії на рослини. 50. Забруднення лікарської сировини може відбуватися на різних етапах збирання, збереження та виготовлення ліків. Яким чином здійснюється мікробіологічний контроль лікарської рослинної сировини? 51. При санітарно-бактеріологічному дослідженні аптечної ромашки було відмічено зміну зовнішнього вигляду і появу цвілі зеленуватого кольору. Як встановити етіологічний фактор псування лікарської сировини? Опишіть методи запобігання мікробного забруднення готових лікарських форм і рослинної сировини.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ (ТЕСТИ) ТА ВІДПОВІДІ З ПОЯСНЕННЯМИ. Модуль 2. 1. Від хворого із сепсисом виділена чиста культура стафілококів, які продукують бета-лактамазу. При яких обставинах слід враховувати цю особливість?
Е. При виборі оптимальних умов культивування Правильна відповідь – С. Бета-лактамази – ферменти стафілококів, що здатні руйнувати основу молекули антибіотика. Таким чином формується один з біохімічних механізмів резистентності до бета-лактамних препаратів. З метою ефективного лікування попередньо необхідно визначити чутливість мікроорганізму до антибіотиків (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 208-209, 233). 2. У хворого з підозрою на черевний тиф виділено чисту культуру бактерій з такими характеристиками: грамнегативні рухомі палички, лактозонегативні, розкладають глюкозу до кислоти і газу, утворюють сірководень. Які дослідження слід провести, щоб встановити вид цих бактерій? A. Дослідити додаткові біохімічні властивості B. Виявити токсигенність C. Виявити джгутики D. Додатково вивчити культуральні властивості E. Поставити реакцію аглютинації з відповідними сироватками Правильна відповідь – Е. Обов’язковим етапом при ідентифікації виділених ентеробактерій є дослідження їх сталої характеристики - антигенних властивостей. Для цього проводять серологічну ідентифікацію (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 251). 3. При мікроскопії мазків з мигдаликів хворого при фарбуванні за Нейсером виявлені тонкі палички жовтого кольору з темно-синіми зернами на кінцях, розташованими у вигляді римської цифри V. Який попередній діагноз? А. Кір В. Дифтерія С. Коклюш D. Грип Е. Туберкульоз Правильна відповідь – В. В тестовому завданні описані морфо-тинкторіальні властивості Corynebacterium diphtheriae - збудника дифтерії (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 265). 4. Аптека фтизіопульмунологічного центру отримала ряд антимікробних препаратів. Який з них використовується для лікування туберкульозу? A. Ампіцилін B. Левоміцетин C. Еритроміцин D. Тетрациклін E. Рифампіцин Правильна відповідь – Е. На початку лікування туберкульозу, до визначення чутливості збудника до лікувальних препаратів, призначають препарати першого ряду – одним з них є рифампіцин, що діє на збудника туберкульозу (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 275). 5. Тварина, ймовірно, загинула від сибірки. Яку реакцію необхідно зробити для підтвердження цього діагнозу? А. Реакцію Васермана В. Реакцію Хеддлсона С. Реакцію Асколі D. Реакцію Райта Е. Реакцію Відаля Правильна відповідь – С. Для підтвердження діагнозу необхідно застосувати реакцію кільцепреципітації - термопреципітації Асколі. Антиген екстрагують із зразків шерсті чи шкіри тварини, кип’ятять для руйнування капсульного антигену і потім його нашаровують на специфічну преципітуючу сироватку (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 292). 6. Для специфічного лікування хворого ботулізмом було застосовано протиботулінічну гетерологічну сироватку. Який механізм дії має вказаний лікарський препарат?
Е. Активує фагоцитоз Правильна відповідь – А. Для специфічного лікування ботулізму застосовують лікувальні сироватки: полі- та моновалентні. До встановлення серовару токсину застосовують полівалентну (гетерологічну) сироватку, яка зв’язує і нейтралізує токсини А,В,Е- сероварів збудника, що найчастіше зустрічаються (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 286). 7. З метою контролю санітарного стану приміщення аптеки, де готуються лікарські форми, проведено обстеження повітря. Наявність яких бактерій вказує на незадовільний санітарний стан?
Правильна відповідь – В. Санітарно-показовими бактеріями повітря є золотистий стафілокок та гемолітичний стрептокок. Вони є представниками мікрофлори верхніх дихальних шляхів людини і виділяються з організму поряд з іншими патогенними мікроорганізмами – збудниками респіраторних бактеріальних та вірусних інфекцій (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С.104-105). 8. При мікроскопуванні мазку із слизових оболонок мигдаликів хворого виявлено багато великих клітин овальної форми, які брунькуються та утворюють псевдоміцелій. Які це можуть бути мікроорганізми? А. Стрептококи В. Стафілококи С. Спірохети D. Кандиди Е. Сальмонели Правильна відповідь – D. Гриби роду Candida належать до дріжджоподібних грибів. В тестовому завданні описана міцелярна фаза росту грибів з утворенням гіф псевдоміцелію (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С.308 ). 9. З лікарської рослини виділений фітопатогенний мікроорганізм, що утворює на спеціальному поживному середовищі дрібні колонії у вигляді яєчні. Вкажіть найбільш вірогідного збудника?
Е. Нокардії Правильна відповідь – В. В тестовому завданні описані культуральні властивості мікоплазм (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 302, 386). 10. Під час збору лікарської сировини на плантаціях виявлено велику кількість рослин із мозаїчним забарвленням листя та різко зниженим складом кількості діючої речовини. Який агент вірогідно спричинив таке ураження рослин?
Е. Токсичні речовини з грунту Правильна відповідь – В. Фітопатогенні мікроорганізми викликають певні анатомічні і фізіологічні зміни у рослин. Віруси викликають вогнищеві зміни кольору тканин рослини – мозаїку (Мікробіологія з основами імунології: Підручник.- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.П. Корнійчук. – Київ, «Медицина», 2009. - С. 382).
РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З ВІДПОВІДНИХ МОДУЛІВ ТА ДИСЦИПЛІНИ В ЦІЛОМУ. Модуль 1. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет. Загальна і спеціальна вірусологія.
Змістовий модуль 1. Вступ у мікробіологію. 1. Визначення мікробіології як науки та її місце серед біологічних наук. предмет і завдання медичної мікробіології. 2. Завдання мікробіології у вивченні властивостей збудників інфекційних хвороб. Значення медичної та загальної мікробіології в системі охорони здоров’я та у професійній діяльності провізорів та працівників фармацевтичної промисловості. 3. Основні етапи розвитку мікробіології. Виникнення і становлення мікробіології як науки. Відкриття світу мікроорганізмів (Д.Фракосторо, Д.Самойлович). Роль мікроорганізмів як причини інфекційних хвороб (роботи П.Гентле, Л.Пастера, Р.Коха), відкриття вірусів (Д.Івановський). Відкриття антибіотиків та хіміотерапевтичних препаратів (роботи П.Ерліха О.Флемінга, Г.Домагка, З.Ваксмана, З.Єрмольєвої). 4. Виникнення та розвиток ідей про попередження інфекційних захворювань (Є.Дженер, Л.Пастер). Становлення імунології як науки (роботи Мєчнікова, Ерліха). Українська школа мікробіологів (Д.С.Заболотний, Г.Мінх, В.Дроботько. Г.Мосінг). 5. Сучасний етап розвитку мікробіології. Молекулярно-біологічний та молекулярно-генетичний рівень дослідження. Генна інженерія мікроорганізмів та її значення для біології та медицини.
Змістовий модуль 2. Морфологія і структура прокаріотів та еукаріотів. Фарбування мікроорганізмів. Мікроскопія. 1. Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів. Розміри, основні форми, взаєморозміщення клітин при поділі. 2. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур у життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори. 3. Морфологія рикетсій, спірохет, актиноміцетів, хламідій, мікоплазм. 4. Морфологія і класифікація грибів. 5. Морфологія і класифікація найпростіших. 6. Морфологія і класифікація гельмінтів. 7. Методи мікроскопії, види мікроскопів. Методи забарвлення для диференціації бактерій та виявлення структур клітин (методи Грама, Ціля-Нільсена, Ожешка, Нейсера, Дроботька). 8. Мікроскопічний метод дослідження.
Змістовий модуль 3. Фізіологія мікроорганізмів. 1. Хімічний склад мікроорганізмів. Порівняння хімічного складу різних груп мікроорганізмів та еукаріотичних клітин. 2. Типи і механізми живлення мікроорганізмів. Значення окремих компонентів. Пермеази. 3. Культивування мікроорганізмів. Поживні середовища. Вимоги до середовищ, їх види. Приготування і підготовка поживних середовищ. Організація виробництва поживних середовищ. 4. Дихання мікроорганізмів. Аеробний та анаеробний тип дихання. Ферменти і структури клітин, що приймають участь в процесі дихання. Методи культивування анаеробних бактерій. 5. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Конструктивні та адаптивні, екзо- та ендоферменти. 6. Ріст і розмноження бактерій. Поділ бактеріальної клітини, фази розмноження культури бактерій у стаціонарних умовах. 7. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи та методи виділення чистих культур аеробних бактерій та їх ідентифікації. 8. Особливості культивування мікроорганізмів для технологічних цілей. Синтез мікроорганізмами амінокислот, вітамінів, ферментів тощо. 9. Особливості фізіології найпростіших. Фізіологія мікроскопічних грибів. Фізіологія гельмінтів. Середовища для культивування грибів. Культивування грибів для технологічних цілей.
Змістовий модуль 4.Стерилізація, дезінфекція, асептика, антисептика. 1. Дія фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми (температури, тиску, висушування, ультразвуку, променевої енергії). 2. Стерилізація, визначення. Методи, обладнання, препарати. Особливості стерилізації розчинів для парентерального введення. Способи контролю за якістю стерилізації. 3. Асептика, її значення в медицині та фармацевтичній практиці. Мікробіологічний контроль за дотримання правил асептики в аптеках та на фармацевтичному виробництві. 4. Мікробіологічні основи антисептики. Дезінфікуючі речовини, класифікація, вимоги до них, механізм дії на мікробні клітини. Мікробіологічний контроль за якістю дезінфекції та дотриманням правил асептики.
Змістовий модуль 5. Генетика бактерій. Мікробіологічні основи генної інженерії. Біотехнологія. 1. Генетика бактерій. Значення генетики мікроорганізмів для загальної біології, генної інженерії, теоретичної та практичної медицини, для загальних молекулярно-генетичних досліджень. 2. Структура генетичного апарату бактерій (хромосома, плазміди, мігруючі генетичні елементи). 3. Функціональні одиниці бактеріального геному. Структурні та регуляторні гени, транскрипція, трансляція, редуплікація генетичної інформації у бактерій. 4. Генотип та фенотип у бактерій. Види мінливості у бактерій (модифікаційна, генотипова, мутації). Генетичні рекомбінації у бактерій (трансформація, трансдукція, кон’югація). 5. Генофонд бактеріальної популяції. Генетичні карти мікроорганізмів. Напрямки селекції мікроорганізмів. Одержання і використання штамів-продуцентів антибіотиків, ферментів, гормонів, вітамінів. 6. Плазміди та інші мобільні генетичні елементи, їх значення у формуванні патогенних властивостей бактерій – токсигенності, резистентності до лікарських препаратів. 7. Генетичні методи діагностики інфекційних хвороб. Полімеразна ланцюгова реакція. Рестриктаційний аналіз. 8. Мікробіологічні основи генної інженерії (ферменти – рестриктази, лігази, полімерази, ревертази). Вектори, методи їх введення. Практичне використання методів генної інженерії. 9. Значення біотехнології для фармацевтичної науки та промисловості (отримання антибіотиків, вітамінів, гормонів, білків та інших високомолекулярних сполук). Умови культивування та правила роботи з генномодифікованими мікроорганізмами. Захист довкілля від генномодифікованих мікроорганізмів.
Змістовий модуль 6. Систематика та номенклатура мікроорганізмів. 1. Основи геносистематики мікроорганізмів, критерії класифікації, основні таксономічні одиниці. 2. Поняття виду, роду, родини мікроорганізмів. Внутрішньовидова диференціація мікроорганізмів – біовари, хемовари, серовари, штами. 3. Класифікація еукаріотичних мікроорганізмів – найпростіших, грибів, гельмінтів.
Змістовий модуль 7. Інфекція. 1. Інфекція. Роль мікроорганізмів у виникненні інфекційного процесу. Патогенність та вірулентність мікроорганізмів. Фактори вірулентності, їх характеристика, одиниці виміру. 2. Мікробні токсини, їх характеристика, хімічна природа, механізм дії. 3. Роль макроорганізму, факторів довкілля та соціальних факторів у виникненні, розвитку та поширенні інфекційного процесу. 4. Види інфекцій. Механізми і шляхи передачі інфекцій, джерело та резервуар інфекції, фактори передачі. Форми поширення інфекції в популяції: спорадичні захворювання, епідемія, пандемія. Епізоотія. 5. Поширення патогенних мікроорганізмів і токсинів мікроорганізмів в організмі. Динаміка інфекційного процесу, фази, стадії, періоди. Поняття про патогенез інфекційної хвороби.
Змістовий модуль 8. Основи імунології. 1. Сучасне визначення поняття “імунітет”. Види і форми імунітету. 2. Неспецифічні фактори захисту організму. Комплемент, його властивості, шляхи активації. Фагоцитоз, види фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу, завершений і незавершений фагоцитоз. 3. Імунна система організму, її органи, функції. Клітини імунної системи (Т- і В-лімфоцити, макрофаги), їх роль в клітинному і гуморальному імунітеті. 4. Види імунної відповіді. Імунологічна толерантність, імунологічна пам’ять. 5. Імунологічні основи алергії, основні типи алергічних реакцій, алергени, їх класифікація за походженням. Алергодіагностика in vivo та in vitro.
Змістовий модуль 9. Антигени, антитіла. Реакції імунітету. 1. Антигени, їх характеристика. Антигени мікробної клітини. Повноцінні і неповноцінні антигени (гаптени). 2. Імуноглобуліни, структура молекули. Класи імуноглобулінів, їх властивості та функції. Генетичні основи гетерогенності та специфічності антитіл. 3. Взаємодія антигенів з антитілами in vitro. Реакції аглютинації, преципітації. Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу. 4. Використання серологічних реакцій для виявлення антигенів та ідентифікації мікроорганізмів. Реакції експрес-діагностики (реакція імунофлуоресценції, імуноферментиний аналіз, імунохроматографічний метод). 5. Виробництво, стандартизація, контроль діагностичних сироваток. Особливості одержання мічених сироваток, моноклональних антитіл. 6. Серодіагностика інфекційних захворювань. Діагностикуми (еритроцитарні та латексні). Конкурентні та непрямі методи серодіагностики з використанням мічених антитіл.
Змістовий модуль 10.Імунобіологічні препарати. 1. Природна і штучна імунізація. Активний імунітет. Препарати для штучної імунізації. Вакцини, види, методи одержання; вимоги до вакцинних штамів. 2. Живі вакцини, вакцини з убитих мікробних клітин та компонентів мікробної клітини. Генно-інженерні та рекомбінантно-векторні вакцини. Анатоксини, їх значення лдя масової імунізації проти деяких інфекцій. Автовакцини. Вакцинотерапія. 3. Організація виробництва вакцинних препаратів. Правила транспортування і зберігання вакцин. Побічна дія вакцин. Державний контроль за якістю вакцин. 4. Пасивна імунізація та серотерапія. Сироваткові препарати: антимікробні та антитоксичні сироватки, імуноглобуліни. Способи одержання, очистки, стандартизації сироваткових препаратів. Одиниці виміру і дозування сироваток. Правила введення сироваток. Ускладнення при введенні (сироваткова хвороба, анафілактичний шок). 5. Імунобіологічні препарати, види склад, призначення, принцип одержання. 6. Діагностичні препарати і системи для специфічної і неспецифічної діагностики і корекції неінфекційних хвороб. Моноклональні антитіла.
Змістовий модуль 11.Антимікробна хіміотерапія та антибіотикотерапія. 1. Явище антагонізму мікроорганізмів, як основа одержання антимікробних препаратів. Антибіотики (джерела одержання, мікробіологічні основи промисловості антибіотиків). Класифікація антибіотиків за походженням, спектром дії, механізмом дії. Хімічна класифікація антибіотиків. 2. Хіміопрепарати, механізм дії на мікробну клітину. Хіміотерапевтичний індекс. Основні групи хіміопрепаратів. 3. Антибіотики та хіміопрепарати, що використовують для лікування захворювань, викликаних рикетсіями, спірохетами, хламідіями, мікоплазмами, актиноміцетами, грибами, найпростішими та гельмінтами. 4. Проблеми стійкості мікроорганізмів до антибіотиків та хіміопрепаратів. Механізми резистентності, способи подолання. 5. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків та хіміопрепаратів. 6. Правила раціональної антибіотикотерапії. Побічна дія антимікробних препаратів, способи її попередження та подолання.
Змістовий модуль 12.Загальна вірусологія. 1. Історія відкриття вірусів. Особливості вірусів як біологічних систем. Морфологія вірусів. Типи симетрії, будова віріона. Вірусні білки, вірусні нуклеїнові кислоти. 2. Неклітинні інфекційні агенти – віроїди, пріони. Бактеріофаги. Структура, типи взаємодії з бактеріальною клітиною. Практичне використання бактеріофагів (фаготипування та фагоідентифікація, фагодіагностика, фаголікування, використання фагів з профілактичною метою). 3. Взаємодія вірусів з клітинами. Види і етапи взаємодії. Репродукція вірусів. 4. Культивування вірусів. Культури клітин у вірусології. Види клітинних культур, умови культивування, середовища для культури клітин. Виявлення та ідентифікація вірусів при культивуванні на культурі клітин. Цитопатогенна дія вірусів (види, серологічні реакції, кольорова проба). 5. Курячий ембріон. Виявлення та ідентифікація вірусів при культивуванні в курячому ембріоні. РГА, РЗГА, інші серологічні реакції. 6. Культивування вірусів на лабораторних тваринах. Виявлення та ідентифікація вірусів. 7. Вірусоскопічний метод в діагностиці вірусних інфекцій (імунолюмінесцентний, електронномікроскопічний метод). 8. Вірусологічний метод. Завдання та етапи. Критерії ідентифікації вірусів. 9. Особливості серологічної діагностики вірусних захворювань (дослідження парних сироваток, виявлення окремих класів антитіл). 10. Генодіагностика вірусних хвороб, значення полімеразної ланцюгової реакції. 11. Особливості патогенезу вірусних інфекцій. Гострі, хронічні, латентні, персистуючі інфекції. Вірусний канцерогенез. 12. Противірусний імунітет. Інтерферони, механізм противірусної дії. Лікувальні препарати інтерферонів, способи одержання і використання. 13. Специфічна профілактика вірусних хвороб. Основні противірусні вакцини.
Змістовий модуль 13. Спеціальна вірусологія. 1. Ортоміксовіруси, віруси грипу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики та лікування. 2. Ортоміксовіруси. Вірус кору, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики. 3. Параміксовіруси. Вірус паротиту, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики та лікування. 4. Ентеровіруси. Вірус поліомієліту, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики. 5. Ретровіруси. ВІЛ, СНІД, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики та лікування. 6. Рабдовіруси. Вірус сказу, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики. 7. Загальна характеристика вірусів, що передаються членистоногими. Вірус кліщового енцефаліту. Діагностика, препарати для профілактики. 8. Герпесвіруси, класифікація, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічного лікування. 9. Аденовіруси. Особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика. 10. Збудники вірусних гепатитів. Вірус гепатиту А, способи передачі, вірусологічна діагностика. Вірус гепатиту В, особливості будови, епідеміології та патогенезу, методи вірусологічної діагностики. Профілактика передачі гепатиту В, препарати для специфічної профілактики. 11. Вірус гепатиту С. Вірус гепатиту Д, вірус гепатиту Е, особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика, препарати для специфічної профілактики.
Модуль 2. Спеціальна, клінічна, екологічна та санітарна мікробіологія. Фітопатогенні мікроорганізми.
Змістовний модуль 14. Патогенні прокаріоти та еукаріоти. 1. Рід стафілококів. Видова диференціація. Токсиноутворення та інші фактори патогенності. Особливості патологічних процесів, що викликаються стафілококами. Мікробіологічна діагностика стафілококових процесів. Засоби етіотропної терапії, антибіотикорезистентність, методи подолання. 2. Рід стрептококів. Видова диференціація. Фактори патогенності. Особливості патологічних процесів, що викликаються стрептококами. Мікробіологічна діагностика стрептококових процесів. Препарати для профілактики та лікування ревматизму, гнійних захворювань, сепсису та інших процесів, що викликаються стрептококами. 3. Рід нейсерій. Біологічні властивості менінгококків, значення в патології. Мікробіологічна діагностика менінгококових та гонококових захворювань. Препарати для лікування. Засоби специфічної профілактики. 4. Збудники кишкових інфекцій. Родина ентеробактерій. роди ешерихій, сальмонел, шигел. Епідеміологія та патогенез захворювань. Методи лабораторної діагностики. Препарати для лікування та специфічної профілактики кишкових інфекцій. 5. Роди протей, клебсієлла, ієрсінія, цитробактер та інші, біологічні властивості, значення в патології людини. Методи лабораторної діагностики. 6. Збудник дифтерії, особливості біології, епідеміології та патогенезу дифтерії. Мікробіологічна діагностика. Препарати для специфічної профілактики та лікування дифтерії. 7. Збудник коклюшу, біологічні властивості, особливості епідеміології та патогенезу. мікробіологічна діагностика. Препарати для лікування та профілактика коклюшу. 8. Збудники туберкульозу і прокази. Особливості біології, епідеміологія та патогенез. Мікробіологічна діагностика туберкульозу. Препарати для специфічної профілактики та лікування туберкульозу та прокази. 9. Збудники холери. Біологічні властивості. Особливості епідеміології та патогенезу. мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. Препарати для специфічної профілактики та лікування холери. 10. Збудник чуми. Біологічні властивості. Особливості епідеміології та патогенезу. мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. Препарати для специфічної профілактики та лікування чуми. 11. Збудник сибірської виразки. Біологічні властивості. Особливості епідеміології та патогенезу. Мікробіологічна діагностика, значення експрес-методів. Препарати для специфічної профілактики та лікування сибірської виразки. 12. Зоонозні інфекції. Особливості епідеміології та патогенезу, методи лабораторної діагностики. Препарати для специфічного лікування і профілактики. 13. Патогенні анаероби. Клостридії. Особливості біології збудників газової гангрени, правцю, ботулізму. Патогенез захворювання. Методи мікробіологічної діагностики. Препарати для специфічного лікування та профілактики. 14. Патогенні спірохети. Характеристика родів трепонем, борелій, лептоспір. Захворювання, що викликаються спірохетами. Методи лабораторної діагностики. Препарати для специфічної профілактики та лікування. Хвороба Лайма, особливості біології збудника. Лабораторна діагностика, профілактика. 15. Мікоплазми, особливості біології, патогенні для людини види. Методи лабораторної діагностики, препарати для лікування. 16. Рикетсії, особливості біології. Збудники висипного тифу, кліщових плямистих лихоманок, Ку-лихоманки. Особливості епідеміології та патогенезу. методи мікробіологічної діагностики. Препарати для специфічного лікування. 17. Хламідії. Особливості біології. Захворювання, що викликаються хламідіями. Лабораторна діагностика. препарати для лікування. 18. Патогенні актиноміцети і захворювання, що ними спричинюються. Методи лабораторної діагностики актиномікозу. Препарати для етіотропного лікування. 19. Патогенні гриби. Класифікація патогенних видів та захворювань, що ними викликаються. Методи лабораторної діагностики, препарати для етіотропного лікування. 20. Малярійний плазмодій. Особливості біології. Епідеміологія та патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика малярії. Препарати для етіотропного лікування. 21. Патогенні найпростіші (лейшманії, дизентерійні амеби, токсоплазми, трихомонади, лямблії). Особливості епідеміології. Методи мікробіологічної діагностики. Препарати для етіотропного лікування.
Змістовний модуль 15. Основи клінічної мікробіології. 1. Об’єкти дослідження в клінічній мікробіології. Патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, їх роль у розвитку опортуністичних, ятрогенних та внутрішньолікарняних інфекцій. Умови виникнення та особливості перебігу. Особливості лабораторної діагностики. Мікробіологічні основи профілактики та лікування внутрішньолікарняних інфекцій. Змістовний модуль 16. Екологія мікроорганізмів. Санітарна мікробіологія та вірусологія. Мікрофлора зовнішнього середовища. 1. Екологія мікроорганізмів. Місце і значення мікроорганізмів у біосфері. Екосистеми та біоценози мікроорганізмів. Мікробіологічний контроль санітарно-епідеміологічного стану приміщень аптек та фармацевтичних виробництв. Методи дослідження. 2. Мікробіоценози тіла людини, їх роль у фізіологічних та патологічних процесах. Порушення нормальних біоценозів. Дисбактеріози. Препарати для корекції дисбіотичних станів.
Змістовний модуль 17. Фітопатогенні мікроорганізми. 1. Мікроорганізми як збудники інфекційних захворювань рослин (бактерії, мікоплазми, гриби, віруси, віроїди). Способи і шляхи інфікування рослин. Фактори патогенності. Методи і препарати для боротьби з мікробними хворобами рослин. 2. Основні ознаки бактеріальних, грибкових та вірусних інфекцій у рослин. Мікробіологічні методи дослідження хвороб рослин. Мікотоксини та мікотоксикози. Нагромадження токсичних та біологічно активних продуктів мікробного походження у рослинах та плодах. Попередження псування лікарської рослинної сировини.
ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ТА ЗАВДАНЬ ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ Модуль 1. Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет. Загальна і спеціальна вірусологія. 1. Проводити мікроскопію препарату з використанням імерсійного об’єктиву, зробити висновок про морфо-тинкторіальні властивості досліджуваних мікроорганізмів. 2. Приготувати препарат з бактерій, зафарбувати за методом Грама, здійснити мікроскопію, зробити висновок про чистоту досліджуваної культури мікроорганізмів. 3. Описати морфо-тинкторіальні властивості бактерій в готовому препараті. Встановити метод фарбування (виявити капсулу). 4. Описати морфо-тинкторіальні властивості бактерій в готовому препараті. Встановити метод фарбування (виявити спори). 5. Описати морфо-тинкторіальні властивості бактерій в готовому препараті. Встановити метод фарбування (виявити включення). 6. Описати культуральні властивості колоній мікроорганізмів, що виросли на поверхні МПА. Обгрунтувати наступний хід досліджень. 7. Вибрати і пояснити призначення диференційно-діагностичних середовищ. 8. Дати характеристику факторів патогенності виділених бактерій на жовтково-сольовому, кров’яному агарі та в кролячій цитратній плазмі. 9. Провести бактеріоскопічне дослідження матеріалу від хворого на гонорею з метою виявлення явища незавершеного фагоцитозу. 10. Пояснити суть серологічної ідентифікації мікроорганізмів. Підібрати препарати, які використовуються з цією метою, пояснити принципи їх одержання. 11. Пояснити суть серологічної діагностики інфекційних захворювань. Підібрати препарати, які використовуються з цією метою, пояснити способи їх одержання. 12. Підібрати препарати, які використовують з метою створення активного антибактеріального імунітету. 13. Підібрати препарати, які використовують з метою створення активного антитоксичного імунітету. 14. Підібрати препарати, які використовують для лікування інфекцій, в патогенезі яких основну роль відіграє екзотоксин. 15. Підібрати препарати для проведення антимікробної терапії хворого з запальним процесом, спричиненим грампозитивними коками. 16. Підібрати препарати для проведення антимікробної терапії хворого з запальним процесом, спричиненим ентеробактеріями. 17. Підібрати препарати, які доцільно застосувати для лікування запального процесу, спричиненого резистентною до антимікробних препаратів культурою стафілококу. 18. Підібрати та охарактеризувати препарати для проведення антимікробного лікування туберкульозу. 19. Підібрати препарати для проведення антимікробної терапії хворого з запальним процесом, викликаним грибами. 20. Підібрати хіміотерапевтичні препарати для проведення лікування хворих з вірусними інфекціями, охарактеризувати механізм їх дії. 21. Провести облік реакції гемаглютинації. Пояснити мету використання. 22. Провести облік реакції затримки гемаглютинації. Пояснити мету використання. 23. Провести облік реакції з ензимміченими антитілами (ІФА). Пояснити мету використання.
Модуль 2. Спеціальна, клінічна, екологічна та санітарна мікробіологія. Фітопатогенні мікроорганізми. 1. Вибрати диференціально-діагностичні середовища для культивування коків. 2. Вибрати диференціально-діагностичні середовища для культивування ентеробактерій. 3. Пояснити суть реакції аглютинації при серодіагностиці черевного тифу (реакція Відаля). 4. Описати морфо-тинкторіальні властивості бактерій в готовому препараті, виготовленого з харкотиння хворого на туберкульоз. Встановити метод фарбування (виявити кислотостійкі бактерії). 5. Описати морфо-тинкторіальні властивості бактерій в готовому препараті, виготовленого від хворого на дифтерію зіву. Встановити метод фарбування, виявити особливості збудника. 6. Пояснити суть реакції Васермана, зробити висновок. 7. Провести мікробіологічний контроль готової лікарської форми, оцінити результат. 8. Мікробіологічний контроль санітарно-епідемічного режиму аптеки.
ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА Поточний контроль Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті у формі:
При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студента виставляються оцінки за 4-бальною (традиційною) шкалою, які конвертуються у бали, залежно від кількості тем у модулі, таким чином:
Вага кожної теми в межах одного модулю є однаковою. Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модулю, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі та додавання балів за контрольну роботу і дорівнює 120 балам. Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі з додаванням мінімальної суми балів, що студент може отримати за контрольну роботу. Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модулю 1, вираховується шляхом множення кількості балів (20), що відповідають оцінці «5», на кількість тем (2) та додавання балів за виконану контрольну роботу ( передбачено 80 балів) і дорівнює 120 (20х 2 + 80) балам. Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модулю 1, є критерієм допуску до модульного підсумкового контролю й вираховується шляхом множення кількості балів (12), що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі (2) і становить 24; плюс сума балів, що відповідає оцінці 3 за контрольну роботу - 40 разом (24 +40=64 ) бали. Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модулю 2, вираховується шляхом множення кількості балів (13), що відповідають оцінці «5», на кількість тем (3)та додавання балів за контрольну роботу , що відповідає оцінці 5 і дорівнює 120 (13х3+80) балам. Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модулю 2, є критерієм допуску до модульного підсумкового контролю й вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі (3)та контрольної роботиі становить 64 (8х3+40) бали.
Підсумковий контроль До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які повністю відвідали всі аудиторні навчальні заняття з дисципліни, передбачені робочою навчальною програмою, виконали всі види навчальних завдань та при вивченні модуля набрали за поточну навчальну діяльність кількість балів, не меншу за мінімальну. Студенту, який не відвідав частину аудиторних навчальних занять чи не виконав частину навчальних завдань, передбачених робочою навчальною програмою з поважної причини, вносяться корективи до індивідуального навчального плану і дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до визначеного терміну. Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модулю на контрольному занятті і включає контроль теоретичних знань, практичних навичок і вмінь. Проводиться шляхом тестового контролю, перевірки засвоєння практичних вмінь і навичок, письмової відповіді на контрольні запитання. Підсумковий модульний контроль здійснюється в 3 етапи: І етап – тестовий контроль рівня теоретичної підготовки студентів. Кожному студенту пропонуються 50 тестових завдань. Правильно розв’язане тестове завдання оцінюється в 1 бал; ІІ етап - індивідуальна контрольна письмова робота, яка містить 4 контрольних запитання. Правильна відповідь на кожне запитання оцінюється в 5 балів; ІІІ етап - перевірка рівня засвоєння практичних вмінь і навичок у формі визначення та описування мікропрепаратів із загальної та спеціальної мікробіології, постановки, обліку та інтерпретації результатів серологічних реакцій, первинної обробки клінічного матеріалу, вибору систем для індикації та ідентифікації вірусів Студент отримує 2 завдання. Кожне правильно виконане завдання оцінюється в 5 балів. Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за результатами підсумкового модульного контролю – 80. Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів. Оцінка за модуль визначається з урахуванням оцінок поточного контролю та підсумкової оцінки, яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених робочою навчальною програмою. Максимальна кількість балів при вивченні кожного модулю -200, в тому числі за поточну навчальну діяльність та виконану контрольну роботу – 120 балів, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів. Оцінка з навчальної дисципліни "Мікробіологія, вірусологія та імунологія тому числі мікрофлора ротової порожнини" виставляється лише студентам, яким зараховані обидва модулі з дисципліни. Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна. Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь в олімпіаді з дисципліни серед інших навчальних закладів України, доповіді на наукових студентських конференціях та інше.
ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
10. Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія: Підручник.- В.В. Данилейченко, Й.М. Федечко, О.С. Снітинська та ін.- Львів, 2002, 345С. 11. Медицинская микробиология. Под общ. ред. Покровского В.И., Поздеева О. Л. М. 1998. 1183 С. 12. Мікробіологія з основами імунології: підручник, Данилейченко В.В., Федечко Й.М., Корнійчук О.П.. - Львів., 2009, 391С. 13. Посібник з медичної вірусології. За ред. Гирина В.М. К. Здоров'я. 1995. 386С. 14. Пяткін К.Д., Ю.С. Кривошеїн. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. К. 1992. 432 С. 15. Ройт А. Основы иммунологии. М, Мир. 1991. 327 С. 16. Тимаков В.Д., В.С. Левашов., Л.Б. Борисов. Микробиология. М.1983.512 С. 17. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія / За редакцією В.П. Широбокова. – В.: Нова книга, 2011.951 С. 18. David J.Hentes, PhD. Microbiology & Immunology: an illustrated review with questions and explanations. – 2hd ed. – Boston: Little, Brown and Company, 1995. - P1 – 19,28-29. 19. Medical microbiology F.H. Kayser, K.A. Bieiz, J.Eckert, R.M.Zinkernagel Thieme, 2005 20. Nester E., Robert E., Nester M. Microbiology. A human perspective. – Dubuque, Wm.C.Brown Publishers, 1995.-P.101-102, 122-124,242,370. 21. Kobayashi, Michael A.Pfaller Medical microbiology.-3 rd ed.- St.Lois: Mosby, 1998. – P.80-127,144-145. 22. Topley &Wilson’s Principles of bacteriology, virology and immunity. – 8th ed. – PhiladelphiaHamilton: B.C.Decker Inc, 1992. – Vol.3. – P.309 – 395, 437-449.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||