Міжнародне екологічне право (навчально-методичний комплекс) 28.12.2014 06:18

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

 

 

Юридичний факультет

 

 

 

Кафедра трудового, земельного та екологічного права

 

 

 

 

 

Навчально-методичний комплекс

із спецкурсу

 

 

“Міжнародне екологічне право”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для магістрів 1 року навчання

юридичного факультету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2007

 

 

Програма спецкурсу “Міжнародне екологічне право” для магістрів юридичного факультету 1 року навчання.

 

 

 

Упорядник: ст. викладач Шомпол О.А.

Київ КНУ  2007

 

Рецензент:___________________

_____________________________

 

 

Затверджено

Кафедрою трудового, земельного

та екологічного права:

Протокол №___ від __________2007р.

 

 

Схвалено

Методичною комісією

юридичного факультету

“__”____________2007р.

 

 

Рекомендовано до друку

Рішенням Вченої Ради

юридичного факультету

від “___”__________2007р.

Авторські права застережені

С Шомпол О.А.

 

 

Передмова.

 

          Одним із найважливіших пріорітетів сучасного  стратегічного розвитку України  є поглиблення  її інтеграції у міжнародно-правовий простір за різними напрямками та значне поглиблення співпраці із іншими державами, зокрема в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального та ефективного  використання природних  ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

         Сучасний стан  розвитку міжнародно-правового регулювання відносин між державами в галузі охорони довкілля дає підстави стверджувати  про формування нової галузі міжнародного права, а саме  міжнародного  екологічного права. Така об’єктивна реальність обумовлює необхідність в підготовці  фахівців-юристів в цій сфері. Саме, з метою фахової підготовки  фахівців і розроблено даний навчальний курс.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ.

1. Передмова.

 

1. Зміст.

 

1. Тематичний план лекційних та семінарських занять.

 

 

1. Програма учбового курсу.

 

1. Теми та питання семінарських занять.

 

1. Рекомендована література.

 

1. Перелік  міжнародно-правових документів та міжнародних екологічних угод.

 

1. Теми реферативних робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тематичний план лекцій та семінарських занять.

 

№ п/п	Назва теми лекційних зханять	Години лекційних занять	Години  семінарських занять	Самостійна робота
1.	Науково-методологічні підходи до формування та визначення міжнародного екологічного права	2	1
2.	Предмет та об’єкти міжнародного екологічного права	2	1
3.	Принципи міжнародного екологічного права	2	2
4.	Джерела міжнародного екологічного права	2
5.	Суб’єкти міжнародного екологічного права	2		2
6.	Екологічні права людини у системі міжнародного права	2	2
7.	Проблеми міжнародно-правової відповідальності за транскордонну екологічну шкоду	2	2
8.	Участь України у міжнародному співробітництві в сфері охорони навколишнього середовища та забезпечення міжнародної екологічної безпеки	2		2
9.	Імплементація міжнародних еколого-правових норм в систему екологічного законодавства України	2		2
10.	Міжнародно-правове регулювання використання природних ресурсів та об’єктів	6	2
11.	Міжнародно-правова охорона природних об’єктів та навколишнього середовища	6	2
12.	Міжнародно-правове забезпечення екологічної безпеки	6	2	2
Всього:		38	16	6

 

 

ПРОГРАМА УЧБОВОГО КУРСУ.

І. Загальна частина.

 

Тема 1. Науково-методологічні підходи до формування та визначення міжнародного екологічного права (2 години).

 

Передумови та чинники формування міжнародного екологічного права.

Науково-теоретичні підходи до визначення поняття та змісту міжнародного екологічного права. Проблеми понятійного та термінологічного апарату.

Етапи формування та розвитку міжнародного екологічного права.

Функції міжнародного екологічного права.

Співвідношення міжнародного екологічного права та внутрішньодержавного права. Місце міжнародного екологічного права  в системі сучасного міжнародного права та його співвідношення з різними галузями міжнародного права.

 Міжнародне екологічне право як галузь юридичної науки.

Система міжнародного екологічного права як учбового курсу.

 

Тема 2. Предмет та об’єкти міжнародного екологічного права (2 години).

 

Предмет регулювання міжнародного екологічного права.

Особливості предмету регулювання міжнародного екологічного права в залежності від суб’єктів міжнародного права.

Класифікації міжнародних відносин в сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: за змістом, за об’єктом.

Види негативного впливу на навколишнє середовище в масштабах планети. Концепція спадщини людства.

Об’єкти міжнародного екологічного права та їх класифікація.

Диференційовані, комплексні та інтегровані об’єкти міжнародного екологічного права.

Навколишнє середовище – як інтегрований об’єкт міжнародних еколого-правових відносин.

Національні природні ресурси як об’єкти міжнародно-правової охорони.

Міжнародні природні ресурси як об’єкти міжнародного екологічного права.

Тема 3. Принципи міжнародного екологічного права (2 години).

 

Поняття та види принципів міжнародного екологічного права.

Загальновизнані принципи міжнародного права як принципи міжнародного екологічного права.

Принцип охорони навколишнього середовища як загальний та спеціальний принцип у міжнародному праві.

Спеціальні принципи міжнародного екологічного права та їх види.

Принципи міжнародного екологічного права, закріплені у Стокгольмській Декларації (1972 р.), Ріо-де-Жанейрській (1992 р.) та Йоханесбургській декларації (2002р.) з питань охорони навколишнього природного середовища.

Міжнародні принципи використання природних ресурсів (відновлювальних та не відновлювальних), що закріплені у Всесвітній хартії природи (1982), Хартії океанів.

 

Тема 4. Джерела міжнародного екологічного права (2 години).

 

Поняття та види джерел міжнародного екологічного права.

Міжнародний звичай як джерело міжнародного екологічного права та його роль у формуванні нової галузі міжнародного права.

Поняття актів “м’якого права”.

Міжнародний договір як основне джерело міжнародного екологічного права. Юридична природа міжнародних протоколів в сфері використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення міжнародної екологічної безпеки.

Роль та особливості міжнародного договору в регулюванні міжнародних відносин в галузі охорони навколишнього середовища.

Специфічні ознаки міжнародних екологічних угод.

Класифікація міжнародних екологічних угод за предметом правового регулювання та за об’єктом.

Міжнародні еколого-правові угоди, участь в яких бере Україна.

 

Тема 5. Суб’єкти міжнародного екологічного права (4 години).

 

Поняття суб’єктів міжнародного екологічного права та їх види.

Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного екологічного права.

Види міжнародних організацій за їх юридичною природою.

Органи Організації Об’єднаних Націй та їх роль у вирішенні екологічних проблем.

Міжнародна програма з охорони навколишнього середовища – ЮНЕП. Основна мета, завдання та головні напрямки діяльності ЮНЕП.

Міжнародні організації та інституції в системі ООН (ЮНЕСКО, ВОЗ, ФАО, МОП, МАГАТЕ) та їх роль у вирішенні екологічних проблем.

Міжнародні неурядові організації та їх роль у вирішенні екологічних проблем та формуванні міжнародного права.

Регіональне співробітництво держав у сфері охорони навколишнього середовища: Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН); Рада Європи; Європейський Союз, Європейське агентство з навколишнього середовища; Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ); Співдружність незалежних держав.

Роль міжнародних організацій (урядових та неурядових) у процесі міжнародної правотворчості.

Міжнародні економічні організації та їх завдання  в сфері охорони довкілля.

 

Тема 6. Екологічні права людини у системі міжнародного права (2 години).

 

Історія формування та закріплення екологічних прав у міжнародному праві.

Взаємозв’язок невід’ємних прав людини із станом довкілля.

Право на сприятливе навколишнє середовище: невід’ємне право людини та принципи міжнародного екологічного права.

Класифікація екологічних прав людини. Процесуальні екологічні права. Право на доступ до інформації. Право на участь у прийнятті рішень. Доступ до правосуддя.

Міжнародно-правові механізми захисту екологічних прав людини.

Роль міжнародних організацій у процесі захисту екологічних прав людини.

 

Тема 7. Проблеми міжнародно-правової відповідальності за транскордонну екологічну шкоду (2 години).

 

Поняття  мыжнародного екологічного правопорушення.

Міжнародно-правова відповідальність як засіб реалізації міжнародного екологічного права.

Поняття, зміст та види відповідальності за порушення міжнародно-правових норм у галузі використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля.

Принцип строгої відповідальності за екологічну шкоду.

Механізм реалізації міжнародно-правової відповідальності у галузі екології.

Міжнародні судові органи, що розглядають спори в галузі екології.

Діяльність Комісії з міжнародного права ООН стосовно кодифікації норм про відповідальність і зобов’язання держав за транскордонну шкоду довкіллю.

 

Тема 8. Участь України у міжнародному співробітництві в сфері охорони навколишнього середовища та забезпечення міжнародної екологічної безпеки (2 години).

Конституційно-правові засади участі України у міжнародному співробітництві.

Участь України в роботі міжнародних організацій та виконання зобов’язань міжнародних Конвенцій.

Багатостороннє міжнародне співробітництво України в галузі екології.

Співробітництво України та Європейського Союзу в сфері охорони довкілля.

Двостороннє співробітництво України в сфері екології.

 

Тема 9. Імплементація міжнародних еколого-правових норм в систему екологічного законодавства України (2 години).

 

Поняття імплементації міжнародних еколого-правових норм.

Класифікація міжнародних еколого-правових норм.

Концепції співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного (національного) права.

Конституційні та законодавчі засади дії міжнародних екологічних угод на території України.

Форми реалізації міжнародних еколого-правових норм. Імплементація міжнародних еколого-правових норм.

Поняття механізму імплементації міжнародних норм.

Міжнародно-правова та національно-правова імплементація міжнародних еколого-правових норм.

Напрямки та пріоритети імплементації норм міжнародних екологічних угод, до яких приєдналась Україна.

 

ІІ. Особлива частина

 

Тема 10. Розділ І. Міжнародно-правове регулювання використання природних  об’єктів та ресурсів (6 годин).

1. Морське середовище.

Міжнародно-правовий режим морського простору. Роль Конвенції ООН з морського права (1982 р.) у визначенні режиму використання морського середовища. Правовий режим континентального шельфу, відкритого моря, територіального моря. Правила делімітації континентального шельфу, вільних економічних зон (відповідно до Женевської Конвенції про континентальний шельф 1958 р. та Конвенції ООН з морського права 1982 р.). Порядок прокладення підводних кабелів та трубопроводів на континентальному шельфі. Морські наукові дослідження на континентальному шельфі. Правовий режим штучних островів, споруд та установок на континентальному шельфі.

Міжнародно-правове використання Світового океану для здійснення рибальства, розвідки та розробки мінеральних ресурсів континентального шельфу, мореплавства.

Міжнародно-правовий режим міжнародних озер та транскордонних водотоків.

2. Атмосферне повітря.

Міжнародно-правове регулювання використання атмосферного повітря, озонового шару та кліматичних ресурсів.

3. Об’єкти флори та фауни.

Міжнародно-правові принципи використання об’єктів флори та фауни.

Міжнародно-правові вимоги щодо використання мігруючих видів диких тварин, об’єктів дикої флори та фауни.

Міжнародні правила торгівлі видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення.

Раціональне використання морських живих ресурсів Антарктики.

Міжнародні вимоги щодо використання біологічних (генетичних) ресурсів.

 

Тема 11. Розділ 2. Міжнародно-правова охорона природних об’єктів та навколишнього середовища (6 годин).

1. Охорона морського середовища

Міжнародно-правова охорона морського середовища від забруднення (Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 року, Конвенція щодо попередження забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів, Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р., Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Протокол з проблем води і здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер).

2. Охорона атмосферного повітря, озонового шару та клімату.

Міжнародно-правова охорона атмосферного повітря від транскордонного забруднення.

Міжнародно-правові засоби охорони озонового шару.

Міжнародно-правова охорона кліматичної системи.

Роль Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (1992) та Кіотської угоди до неї у міжнародно-правовій охороні клімату та кліматичних ресурсів.

3. Міжнародно-правова охорона біологічного різноманіття.

Міжнародно-правові засади охорони об’єктів тваринного та рослинного світу та середовищ їх існування.

Положення Конвенції про охорону водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів від 20 лютого 1971 року (Рамсар); Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23 червня 1979 року (м. Бонн); Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року (м. Берн).

Вимоги щодо охорони об’єктів дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення у міжнародній торгівлі. Обмеження та вимоги, встановлені Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення від 3 березня 1973 року (м. Вашінгтон); Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні від 10 травня 1979 р. (м. Страсбург).

Особливості охорони рослинного світу (Конвенція про захист рослин 1951 року, підписана в Римі).

Особливості міжнародно-правового механізму збереження біологічного різноманіття. Конвенція ООН про охорону біорізноманіття від 5 червня 1992 року (Ріо-де-Жанейро). Поняття біологічного різноманіття. Охорона біологічного різноманіття та сталий розвиток. Доступ до генетичних ресурсів.

4. Міжнародно-правова охорона природних пам’яток та резервантів.

Роль та значення Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 року).

Міжнародно-правова охорона водно-болотних угідь як середовища існування водоплавних птахів.

Міжнародно-правова охорона середовищ існування об’єктів дикої флори та фауни.

 

Тема 12. Розділ 3. Міжнародно-правове забезпечення екологічної безпеки (6 годин).

1. Міжнародна глобальна екологічна безпека та перспективи її правового забезпечення.

Система міжнародної (глобальної) екологічної безпеки: визначення поняття екологічної безпеки, етапи розвитку та формування.

Принципи і пріоритети міжнародної екологічної безпеки.

Міжнародно-правовий механізм забезпечення міжнародної (глобальної) екологічної безпеки.

Співвідношення та взаємозв’язок концепції міжнародної екологічної безпеки та концепції сталого розвитку.

2. Міжнародно-правове регулювання екологічно-небезпечної діяльності.

Міжнародно-правові засади регулювання екологічно-небезпечної діяльності. Міжнародно-правові обмеження щодо здійснення діяльності, пов’язаної із небезпечними відходами та речовинами. Базельська конвенція ООН про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів, 1989 року).

Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів в міжнародній торгівлі.

Конвенція ООН про транскордонний вплив промислових аварій.

Особливості регулювання екологічно-небезпечної діяльності в межах Європейського Союзу.

3. Міжнародно-правова система запобігання та регулювання на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру.

Заходи щодо інформування та оповіщення на випадок надзвичайної ситуації природного та техногенного характеру.

Взаємодопомога держав на випадок надзвичайних ситуацій.

Роль та участь міжнародних організацій у подоланні наслідків надзвичайних ситуацій.

Двостороннє співробітництво держав щодо запобігання та регулювання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

 

Теми та питання семінарських занять.

Тема 1. Науково-теоретичні передумови формування та розвитку міжнародного екологічного права.

1. Передумови формування міжнародного екологічного права.
2. Поняття міжнародного екологічного права та його зміст.
3. Предмет міжнародного екологічного права.
4. Класифікація міжнародних правовідносин в галузі охорони навколишнього середовища.
5. Об’єкти міжнародного екологічного права.
6. Етапи формування міжнародного екологічного права.
7. Функції міжнародного екологічного права.
8. Співвідношення та взаємодія  міжнародного екологічного права із іншими галузями міжнародного права та із національним законодавством.
9. Нормотворення у сфері міжнародного екологічного права.

Тема 2. Принципи та джерела міжнародного екологічного права.

1. Поняття та види принципів міжнародного екологічного права.
2. Загальновизнані принципи міжнародного права як принципи міжнародного екологічного права.
3. Принцип охорони навколишнього середовища як загальний та спеціальний принцип у міжнародному праві.
4. Спеціальні принципи міжнародного екологічного права та їх види.
5. Характеристика та аналіз принципів міжнародного екологічного права, закріплених у Стокгольмській Декларації з питань навколишнього середовища (1972 року), Декларації Ріо-де-Жанейро (1992 року), Йоханесбургській декларації (2002 року).
6. Міжнародно-правові принципи використання природних ресурсів, що закріплені у Всесвітній хартії природи (1982 року), Хартії океанів.
7. Поняття та види джерел міжнародного екологічного права.
8. Характеристика міжнародного договору як основного джерела міжнародного екологічного права. Юридична природа міжнародних протоколів.
9. Специфічні ознаки та класифікація міжнародних екологічних угод.
10. Міжнародні еколого-правові угоди, участь в яких приймає Україна.

 

Тема 3. Екологічні права людини та їх захист засобами міжнародного права.

1. Етапи формування та закріплення екологічних прав людини у міжнародному праві.
2. Право людини на сприятливе навколишнє середовища: невід’ємне право людини та принцип міжнародного екологічного права.
3. Класифікація екологічних прав людини.
4. Процесуальні екологічні права.
5. Міжнародно-правові механізми захисту екологічних прав людини.
6. Механізм захисту екологічних прав людини в Європейському  суді з прав людини.
7. Роль міжнародних організацій (ООН, ЄС, Ради Європи) у процесі захисту екологічних прав людини.

 

Тема 4. Проблеми міжнародно-правової відповідальності за транскордонну екологічну шкоду.

1. Міжнародно-правова відповідальність як засіб реалізації міжнародного екологічного права.
2. Поняття, зміст та види відповідальності за порушення міжнародно-правових норм у галузі використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та охорони довкілля. Поняття міжнародного екологічного правопорушення.
3. Механізм реалізації міжнародно-правової відповідальності за транскордонну екологічну шкоду.
4. Міжнародні судові органи, що розглядають спори в галузі екології.
5. Діяльність Комісії з міжнародного права ООН по кодифікації норм про відповідальності і зобов’язань держав щодо транскордонної шкоди довкіллю.

 

Тема 5. Міжнародно-правова охорона атмосферного повітря, озонового шару та кліматичних ресурсів.

1. Охорона атмосфери (атмосферного повітря) як загальної спадщини людства.
2. Міжнародно-правові засоби охорони атмосферного повітря від транскордонного забруднення.
3. Міжнародно-правові засоби охорони озонового шару.
4. Міжнародно-правові засоби охорони клімату (кліматичної системи).

 

Тема 6. Міжнародно-правова охорона морського середовища.

1. Міжнародна конвенція щодо встручання у відкритому морі у випадку аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 року.
2. Конвенція щодо попередження забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів.
3. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 року.
4. Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.
5. Протокол з проблем води і здоров’я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.

 

Тема 7. Міжнародно-правова охорона об’єктів флори і фауни.

1. Роль та значення Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.)
2. Міжнародно-правова охорона водно-болотних угідь як середовища існування водноплавних птахів.
3. Міжнародно-правова охорона середовищ існування об’єктів дикої флори та фауни.

 

Тема 8. Міжнародно-правове регулювання екологічно-небезпечної діяльності.

1. Міжнародно-правові засади регулювання екологічно-небезпечної діяльності. Міжнародно-правові обмеження щодо здійснення діяльності, пов’язаної із небезпечними речовинами. (Базельська конвенція ООН про контроль за транкордонним перевезенням небезпечних відходів, 1989 р.)
2. Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обгрунтованої згоди щодо окремих небезпечних речовин та пестицидів в міжнародній торгівлі.
3. Конвенція ООН про транскордонний вплив промислових аварій.

4.     Особливості регулювання екологічно-небезпечної діяльності в межах    

        Європейського Союзу.

 

 

 

 

 

Рекомендована література:

 

1. Андрейцев В. І. Правові проблеми доступу до інформації та правосуддя в контексті міжнародних конвенцій. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. Випуск 49-51. 2003. – С. 55-64.
2. Андрейцев В.І. Концептуальні засади гармонізації екологічного законодавства України  та Європейського Союзу // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції, жовтень 1998 року. – Київ: 1998. –С.82-87.
3. Андрусевич А., Мелень О. Всесвітня організація охорони здоров’я: діяльність у сфері охорони довкілля // Вісник екологічної адвокатури, № 18, Весна – 2002.-C. 32-36.
4. Андрусевич А. Діяльність Експертної комісії Всесвітнього банку // Вісник екологічної адвокатури, № 15, Літо - 2001.-С.15-17.
5. Андрусевич А. Діяльність Радника з питань контролю за дотриманням статутних вимог (Омбудсмена) Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій // Вісник екологічної адвокатури, № 16, Осінь - 2001.-С. 22-23.
6. Андрусевич А. Діяльність ЮНЕСКО в сфері охорони довкілля // Вісник екологічної адвокатури, № 17, Зима – 2001.-C.24-25.
7. Андрусевич А. Охорона довкілля у практиці Комітету ООН з прав людини // Вісник екологічної адвокатури, № 14, 2001.- С.29-31.
8. Андрусевич Н. З практики Омбудсмена Європейського Союзу // Вісник екологічної адвокатури, № 20, Осінь – 2002.-С.28-31.
9. Баймуратов М.А. Правовий статус континентального шельфа и способы его разграничения: Методические указания. – Одесса: Юрид. лит., 2000.
10. Баймуратов М.О., Досковський В.Г. Міжнародно-правовий режим континентального шельфу: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2001. –  72 с. Рос. Мовою.
11. Баймуратов М.О. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм міжнародних конвенцій. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. Випуск № 49-51. – 2003. – С. 77-80.
12. Балашенко С., Лаєвська Е., Макарова Т. Право на благоприятную окружающую среду (как его защищать?). – Минск: «Экоправо», 2000. – 173 с.
13. Балашенко С.А., Макарова Т.И. Международно-правовая охрана окружающей среды и права человека. Учебное пособие. – Минск: “World Wide Printing”, 1999. – 256 c.
14. Балюк Г.І. Міжнародно-правові засади співробітництва України у сфері нерозповсюдження ядерної зброї. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск № 41. – С. 23-27.
15. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1998. – 688 с.
16. Василевская Э.Г. Правовой статус природных ресурсов Луны и планет. – М., 1978.
17. Виноградов С.В. Международное право и охрана атмосферы. М., 1987.
18. Вылегжанина Е.Е. Сохранение биосферы и международная ответственность. – М., 1993.
19. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – Киев: Вища школа, 1980. – 320с.
20. Гаврилов В.В. Конвенция ООН по морскому праву и развитие советского законодательства об экономической зоне. // Вопросы государственного строительства и правового регулирования: Сборник научных трудов, Владивосток: ДВГУ, 1990. – С. 110-115.
21. Герасимов Ростислав. Кодифікація Комісією міжнародного права ООН відповідальності і зобов’язань держав щодо транскордонної шкоди довкіллю. // Український часопис міжнародного права № 1. – 2003. – С. 62-69.
22. Дмитриєв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. – Київ, Юрінком Інтер, 2000. – С. 7-16,102-106,151-162,181-199.
23. Екологічне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв та ін.: За ред. В.К. Попова та А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – С.434-466.
24. Ерофеев Б.В. Экологическое право России. Учебник. Издание второе, переработанное и дополнённое. – М.: «Юристъ», 1996 – 624 с.
25. Єрофеєв М.І. Стан та проблеми гармонізації екологічного законодавства України з міжнародним правом // Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації). Збірник наук. праць. – Вип. 4. – Київ. – 1998. – С.63-71.
26. Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – 2-е вид., доп. – Львів: Норма, 2002. – 416 с.
27. Калиниченко П.А., Рациборинская Д.Н. Защита экологических прав в законодательстве Европейского Сообщества. // Экологическое право, № 2, 2003. – С. 55-60.
28. Калиниченко П.А. Международное экологическое право. // Глобалистика: Энциклопедия. – М., 2003.
29. Калиниченко П.А. Совершенствование механизма защиты экологических прав в Европейском Союзе. // Журнал «Европа» № 2 (36), февраль 2004, спец. Выпуск «Экология и экономика».
30. Колбасов О.С. Международно-правовая охрана окружающей среды. М., 1982. – 233с.
31. Колбасов О.С. Экология: политика – право. М., 1976.
32. Короткий Т.Р. Международно-правовая охрана морской среды от загрязнения с судов: Монография. – Одесса: Латстар, 2002. – 200 с.
33. Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища. Підручник / Під заг. ред. проф. С.М. Кравченко – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2002. – 336 с.
34. Кравченко С.М. Механізм реалізації Орхуської конвенції // Вісник екологічної адвокатури № 14, 2001 р. – С. 5-7.
35. Краснова М.В. Правове регулювання екологічного інформування в контексті Міжнародних конвенцій: порівняльно-правовий аналіз. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юрид. науки. – Випуск 49-51. – 2003. – С. 73-77.
36. Краснова М.В. Проблеми імплементації в Україні положень Орхуської конвенції. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск № 40. – С. 30-35.
37. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2001. –  456 с.
38. Мави В. Действие норм международного права во внутреннем праве по вопросам окружающей среды // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – Киев: Наукова думка. – 1992. – С.116-128.
39. Малишева Н.Р. Доступ громадськості до правосуддя з екологічних питань у світлі Орхуської конвенції “Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” і законодавства України. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. Випуск № 49-51. – С. 80-83.
40. Малишева Н.Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції, жовтень 1998 р. – Київ. – 1998. – С.87-92.
41. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. - Киев, 1996. – 234 с.
42. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія. – К.: Вентурі, 1999. – 400 с.
43. Мартыненко А.П. Права народов в современном международном праве. Киев, «Наукова думка», 1993. – 162с.
44. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1995. – 608 с.
45. Мелень О. «Безпечніше судноплавство та чистіші океани» // Вісник екологічної адвокатури, № 19,  2002- С. 20-24. -№ 20,  2002.- С.19-21.
46. Мелень О. На захисті прав людини // Вісник екологічної адвокатури, № 19, Літо – 2002. –С.29-32.
47. Моисеев Е.Г. Международно-правовые основы сотрудничества стран СНГ: Учебное пособие / Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: Юристъ, 1997. – 272с.
48. Соколова Н.А. Международное право: Вопросы специализации. // Сибирский Юридический Вестник. – 2000. - № 3.
49. Петров В.В. Экология и право. - М., 1981. – С. 5-53.
50. Соколова Н.А. Взаимодействие международного и внутригосударственного права в сфере охраны окружающей среды. // Сибирский Юридический Вестник. – 2001. - № 3.
51. Соколова Н.А. Взаимосвязь основных и специальных принципов при регулировании международных отношений по охране окружающей среды. // Сибирский Юридический Вестник. – 1999. - № 1.
52. Соколова Н.А. Международное право и российское экологическое законодательство. // Сибирский Юридический Вестник. – 1999. - № 2.
53. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади. Навч.посібник / За ред. д-ра іст.наук, проф.Я.М.Малика, д-ра екон. наук, проф. М.З.Мальського. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 402 с.
54. Тимошенко А.С. Глобальная экологическая безопасность – международно-правовой аспект. // Сов. гос. и право. – 1989. - № 1. – 84-92 с.
55. Тимошенко А.С. Международное сотрудничество по охране окружающей среды в системе ООН. – М.: Наука, 1981. – 276 с.
56. Тимошенко А.С. Некоторые теоретические вопросы международно-правового регулирования охраны окружающей среды. // Советский ежегодник международного права, 1981. – М.: Наука, 1982. – 126-142 с.
57. Тимошенко А.С. Формирование и развитие международного права окружающей среды. М., 1986.
58. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.
59. Трусов А.Г. Международное экологическое право (Международное право окружающей среды): Учебно-методическое пособие. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1999. – 84 с.
60. Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. – К.: “АртЕк”, 1998. – 416 с.
61. Тустановська І. Правова регламентація поводження з генетично-модифікованими організмами в деяких міжнародних документах // Вісник екологічної адвокатури, № 16, Осінь- 2001.-С.15-18.
62. Ушаков Н.А. Основания международной ответственности государств. - М.: Международніе отношения,1983. – 184с.
63. Хромов С.С. Проблемы окружающей среды в деятельности ООН. – М.: Наука, 1984. – 191 с.
64. Царёв В.Ф. Современное международное морское право. Режим вод и дна Мирового океана. – М.: Наука, 1974.
65. Цут Ю. Взаимодействие норм международного и внутреннего права по предотвращению экологических последствий военных действий // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – Киев: Наукова думка. – 1992. – С. 151-162.
66. Чичварин В.А. Охрана природы и международные отношения. М., 1970. – С. 30-31.
67. Шемшученко Ю.С. Міжнародні аспекти охорони природи. – К.: Вища школа, 1985. – 56 с.
68. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. - Киев, 1989.
69. Шемякин А.Н. Современное международное морское право в контексте десятилетнего юбилея вступления в силу Конвенции ООН по морскому праву 1982 г. // Морское право. – 2003. - № 7.
70. Шишко А.А. Международное природоохранительное сотрудничество и реализация суверенитета государства // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. – Киев: Наукова думка. – 1992.- С.129-150.
71. Шишко А.А. Предупреждение трансграничного загрязнения (межд. – правовые проблемы). – К.: Наукова думка, 1990. – 190 с.

 

  Перелік міжнародно-правових документів та міжнародних екологічних угод:

1. Стокгольмська декларація по навколишньому середовищу підписана 16 червня 1972 року на Стокгольмській Конференції ООН з проблем навколишнього середовища.

2. Декларація Ріо-де-Жанейро по навколишньому середовищу і розвитку від 14 червня 1992 року (Ріо-де-Жанейро).

3. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року в Парижі.

4. Конвенція про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї і про її знищення

5. Конвенція про заборону воєнного чи якогось іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище, від 18 травня 1977 року (Женева).

6. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням шкідливих відходів і їх знищення, від 22 березня 1989 року (Базель).

7. Протокол про відповідальність і компенсацію за шкоду, причинену в результаті транскордонного перевезення шкідливих відходів та їх знищення, від 6 березня 2000 року в Берні (Швейцарія).

8. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, від 25 лютого 1991 року в Еспо (Фінляндія).

9. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступу до правосуддя по питанням, що стосуються навколишнього середовища, від 25 червня 1998 року в Орхусі (Данія).

10. Конвенція про транскордонне забруднення повітря на велику відстань, від 13 листопада 1979 року (Женева).

11. Віденська конвенція про охорону озонового шару, від 22 березня 1985 року (Відень).

12. Монреальський протокол по речовинам, що руйнують озоновий шар з корективами та/або поправками, внесеними в Лондоні (1990), Копенгагені (1992), Відні (1995), Монреалі (1997), Пекіні (1999), від 16 вересня 1987 року (Монреал).

13. Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, від 9 травня 1992 року (Нью-Йорк).

14. Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій, від 17 березня 1992 року (Хельсінкі).

15. Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміни клімату, від 11 грудня 1997 року (Кіото).

16. Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій, які призводять до забруднення нафтою, від 29 листопада 1969 року (Брюссель).

17. Конвенція по запобіганню забруднення моря скиданнями відходів та інших матеріалів, від 29 грудня 1972 року (Москва, Вашингтон, Лондон, Мехіко).

18. Конвенція по захисту морського середовища району Балтійського моря, від  9 квітня 1992 року (Хельсінкі).

19. Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою в результаті розвідки і розробки мінеральних ресурсів морського дна, від 17 грудня 1976 року (Лондон).

20. Конвенція по охороні і використанню транскордонних водотоків і міжнародних озер, від 17 березня 1992 року (Хельсінкі).

21. Протокол по проблемах води і здоров’я до Конвенції по охороні і використанню транскордонних водотоків і міжнародних озер, від 17 червня 1999 року (Лондон).

22. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, від 21 квітня 1992 року (Бухарест).

23. Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні, від 13 грудня 1968 року (Париж).

24. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів, від 2 лютого 1971 року (Рамсар).

25. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, від 3 березня 1973 року (Вашингтон).

26. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, від 19 вересня 1979 року (Берн).

27. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, від 23 червня 1979 року (Бонн).

28. Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики, від 20 травня 1980 року (Канбер).

29. Конвенція про охорону біологічного різноманіття, від 5 червня 1992 року (Ріо-де-Жанейро).

30. Картахенський протокол по біобезпеці до Конвенції про біологічне різноманіття, від 29 січня 2000 року (Монреал).

31. Конвенція про відповідальність перед третьою стороною в галузі ядерної енергії, від 28 січня 1964 року (Париж).

32. Конвенція про захист працюючих від іонізуючої радіації, від 22 червня 1960 року (Женева).

33. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, від 21 травня 1963 року (Відень).

34. Конвенція про цивільну відповідальність в галузі морських перевезень ядерних  матеріалів, від 17 грудня 1971 року (Брюссель).

35. Конвенція про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації, 26 вересня 1986 р. (Відень).

36. Конвенція про оперативне оповіщення щодо ядерних аварій, 26 вересня 1986 р. (Відень).

37. Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу, 3 березня 1980 р.

38. Конвенція про ядерну безпеку,20 вересня 1994 р. (Відень).

39. Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів в міжнародній торгівлі (1998).

 

 

 

Теми для реферативних робіт:

 

1.	Науково-теоретичні підходи до визначення та формування міжнародного екологічного права, його особливості та шляхи розвитку.
2.	Етапи формування та розвитку міжнародного екологічного права.
3.	Історія розвитку міжнародно-правового співробітництва в галузі охорони довкілля.
4.	Об’єкти міжнародного екологічного права: поняття та їх класифікація.
5.	Унікальні біологічні комплекси як об’єкти міжнародного екологічного права.
6.	Національні природні ресурси як об’єкти регулювання та охорони засобами міжнародного екологічного права.
7.	Джерела міжнародного екологічного права: поняття, види та характеристика.
8.	Міжнародний договір як основне джерело міжнародного екологічного права.
9.	Міжнародний договір в системі джерел національного екологічного права.
10.	Загальні та спеціальні принципи міжнародного екологічного права та їх співвідношення.
11.	Формування та закріплення екологічних прав людини у міжнародному праві.
12.	Міжнародно-правові механізми захисту екологічних прав людини.
13.	Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного екологічного права.
14.	Органи і спеціальні установи ООН як суб’єкти міжнародного екологічного права.
15.	Регіональне співробітництво в сфері охорони навколишнього середовища.
16.	Міжнародні неурядові організації як суб’єкти міжнародного екологічного права.
17.	Екологічні пріорітети у діяльності міжнародних економічних та фінансових об’єднань.
18.	Підстави міжнародно-правової відповідальності у галузі охорони навколишнього середовища.
19.	Міжнародно-правовий режим  морського простору.
20.	Міжнародно-правове регулювання використання Світового океану.
21.	Міжнародно-правова охорона атмосфери від негативного впливу.
22.	Кліматичні ресурси (система) як об’єкт міжнародно-правової охорони.
23.	Міжнародно-правова охорона об’єктів тваринного та рослинного світу.
24.	Міжнародно-правові засади забезпечення біобезпеки.
25.	Міжнародно-правовий режим та охорона навколишнього середовища Антарктики.
26.	Оцінка впливу на навколишнє середовище  як принцип міжнародного екологічного права.
27.	Механізм забезпечення виконання міжнародних договорів у галузі охорони навколишнього середовища.
28.	Міжнародно-правове регулювання екологічно- небезпечної діяльності.
29.	Міжнародно-правове регулювання діяльності, пов’язаної із використанням пестицидів та агрохімікатів.
30.	Міжнародно-правова відповідальність за порушення вимог в сфері поводження з відходами.
31.	Міжнародно-правові засади забезпечення екологічної безпеки при здійсненні діяльності, пов’язаної із використанням живих видозмінених організмів.
32.	Міжнародна екологічна безпека та перспективи її правового забезпечення.
33.	Участь України у міжнародно-правовому співробітництві у галузі  охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки.
34.	Концепція загальної спадщини людства.