МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ 11.07.2014 11:59

Розділ 1

МЕТОДОЛОГІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

 

Тема 1. Теоретико-методологічні основи макроекономічного прогнозування

Сутність та роль макроекономічного прогнозування в системі державного управління національною економікою. Теоретико-пізнавальний та управлінський аспекти прогнозування. Об’єкт та предмет макроекономічного прогнозування. Цілі та завдання макроекономічного прогнозування.

Термінологія макроекономічного прогнозування. Ієрархія категорій макроекономічного прогнозування. Наукове передбачення та його три форми: гіпотеза, прогноз, план. Типологія прогнозів. Профіль прогнозування. Масштаби та горизонти макроекономічного прогнозування. Класифікація прогнозів. Прогнозна модель.

Методологічний інструментарій макроекономічного прогнозування. Принципи та функції макроекономічного прогнозування. Основні способи макроекономічного прогнозування: анкетування; екстраполяція та інтерполяція; моделювання. Технологія макроекономічного прогнозування: змістовна характеристика етапів процедури макроекономічного прогнозування.

Організація прогнозування макроекономіки. Прогнозуюча макроекономічна система та алгоритм її побудови. Нормативно-правове та інформаційне забезпечення макроекономічного прогнозування. Економічні закони та їх значення у прогнозуванні економіки. Джерела інформації для макроекономічного прогнозування. Програмні та прогнозі державні документи макроекономічного прогнозування. Функції, повноваження та взаємодія державних органів при розробці макроекономічних прогнозів.

Основні поняття та їх визначення

Прогнозування (від грец. – знання наперед) — вид пізнавальної діяльності людини, спрямованої на формування прогнозів розвитку об'єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.

Макроекономічне прогнозування (МЕП) — це процес розроблення прогнозів розвитку національної економіки, що ґрунтується на науковому пізнанні економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і можливостей прогностики.

Об’єктом макроекономічного прогнозування є народне господарство країни, адміністративно-територіальні одиниці, сукупність економічних суб’єктів (сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний і зовнішньоекономічний секто­ри), галузі.

Предмет  дослідження  - пізнання можливих станів макроекономічних об’єктів (агрегатів) у майбутньому, вивчення закономірностей і способів розроблення макроекономічних прогнозів.

Ціль прогнозування  - створення наукових передумов для прийняття управлінських рішень органами законодавчої та виконавчої влади на верхньому рівні народногосподарської ієрархії. Цими передумовами є: науковий аналіз; варіантне передбачення; оцінювання можливих наслідків.

Наукове передбачення – вид теоретичної діяльності, що полягає у визначенні, описі тих або інших явищ природи, суспільного життя, психічних станів, які відсутні або не відомі зараз, але можуть виникнути або бути вивчені і відкриті в майбутньому.

Прогноз – знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

Період заснування прогнозу – проміжок часу, впродовж якогобуується ретроспекція.

Період випередження прогнозу – проміжок часу, на який розраховано прогноз.

Ретроспекція – стадія прогнозування, на якій досліджується історія розвитку об’єкта прогнозування для одержання його систематизованого описання.

Діагноз – стадія прогнозування, на якій досліджується систематизований опис об’єкта прогнозування з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору моделей та методів прогнозування.

Проспекція – стадія прогнозування, на якій за даними діагнозу розробляються прогнози об’єкта прогнозування, оцінюється значущість, точність або обґрунтованість прогнозу.

Спосіб прогнозування- отримання і оброблення інформації про майбутнє на основі однорідних методів розроблення прогнозу.  

Система прогнозування- впорядкована сукупність методик, технічних засобів, призначена для прогнозування складних явищ або процесів.

Горизонт прогнозування - максимально можливий період упередження прогнозу заданої точності.

Веріфікація прогнозу – оцінка імовірності й точності або обгрунтованості прогнозу.

Методологія прогнозування- галузь знань про методи, способи, системи прогнозування.

Принципи макроекономічного прогнозування: єдність політики та економіки; принцип мети; принцип системності; принцип наукової обґрунтованості; принцип багаторівневого описання; принцип інформаційної єдності; принцип об’єктивності; принцип адек­ватності прогнозу об’єктивним закономірностям; принцип альтер­нативності; принцип послідовного подолання невизначеності; принцип самостійності та гласності.

Головні функції  макроекономічного прогнозування: науковий аналіз процесів і тенденцій; дослідження об’єктивних зв’язків явищ в економіці; оцінка об’єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку економіки.

 

Тема 2. Методи макроекономічного прогнозування

Класифікація методів макроекономічного прогнозування. Поняття метода макроекономічного прогнозування та його характерні риси. Методи макроекономічного прогнозування за ступенем формалізації: інтуїтивні та формалізовані. Особливості, умови та області застосування методів макроекономічного прогнозування. Причини (фактори), які впливають на вибір методу прогнозування.

Фактографічні методи макроекономічного прогнозування. Методи прогнозної екстраполяції (статистичні). Екстрополяція трендів (вибір оптимального виду функції, розрахунок параметрів обраної функції). Економіко-математичне моделювання (кореляційно-регресійне моделювання, побудова регресійних та авторегресійних моделей). Структурне прогнозування (теорія графів, побудова дерева цілей). Прогнозування за аналогією (логіка передбачень, методи визнання образів).

Експертні (суб’єктивні) методи макроекономічного прогнозування. Індивідуальні експертні методи (метод опитування у формі “інтерв’ю”; метод ана­літичної оцінки; метод побудови сценаріїв). Методи колективних експертних оцінок (метод комісії; метод колективної генерації ідеї; дельфійський метод). Процедура проведення експертизи і аналіз експертних оцінок.Види експертних оцінок.Оцінки відносної важливості.Показники активності експертів.Аналіз компетентності експертів. Переваги та недоліки експертних методів.

Комплексні методи макроекономічного прогнозування. Сценарне прогнозування. Основні підходи до сценарного прогнозування економіки. Структура сценарних моделей прогнозування економіки. Формування сценаріїв. Сценарні змінні: зовнішні та управлінські. Цільове прогнозування. Підходи до цільового прогнозування економіки. Задачі цільового прогнозування. Інструменти цільового прогнозування. Формалізація цільових установок. Сучасні комп’ютерні технології макроекономічного прогнозування. Огляд сучасних комп’ютерних пакетів та програм, які використовуються при макроекономічному прогнозуванні.

Основні поняття та їх визначення

Методи макроекономічного прогнозування — це сукупність заходів та способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних та ендогенних зв’язків об’єк­та прогнозування, а також їх вимірювань у рамках явища або процесу, що розглядається, зробити висновок з певною ймовірністю відносно майбутнього розвитку об’єкта.

 Формалізовані методи прогнозування – це методи, які базуються на аналітичних сітках, що містять рівняння, які репрезентують і сукупний попит, і сукупну пропозицію (методи екстраполяції та моделювання).

Метод екстраполяції — метод в прогнозуванні економіки, який базується на статистичних даних, коли досліджуються закономірності й тенденції економічних явищ. Цей метод ґрунтується на припущенні, що незмінні фактори при розвитку даного явища в минулому будуть діяти й у майбутньому.

 Моделювання – конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його суттєвих характеристик, в експериментальному і теоретичному аналізі моделей, в співставленні результатів з даними об'єкта та коригуванні моделі.

Суб’єктивні прогнози – прогнози, які ґрунтуються на здогадках, досвіді та інтуїції, не відповідають суворим правилам і спираються зазвичай на неформальні міркування експерта.

Експерт – це компетентний фахівець з певного питання, чиї оцінки та судження з приводу об’єкта експертизи враховуються при прийнятті рішення.

Експертиза - проведення вимірів певних характеристик об’єкта до прийняття рішення.

Аналітична експертна оцінка - самостійна робота експерта над аналізом тенденції, оцінюванням стану і шляху розвитку об’єкта, що прогнозується.

Метод комісій - групи експертів за «круглим столом» обговорюють ту або іншу проблему, щоб узгодити думки і вироблення загального судження.

Метод колективної генерації ідей («мозкова атака») - визначення можливих варіантів розвиткуоб’єкта прогнозування та їх оцінка. Використання цього методу дає змогу швидко одержати продуктивні результати і залучити всіх експертів до активного творчого процесу.

Дельфійський метод – метод якій дозволяє певною мірою організувати статистичне оброблення думок експертів-фахівців і досягти більш менш узгодженої їх думки.

        Побудова сценаріїв - «виклад альтернативних варіантів майбутнього» або «передбачувану послідовність подій за допустимих умов». Розгляді кількох різних сценаріїв, які характеризують імовірні шляхи розвитку ситуації.

Авторегресійний процес - процес у якому значення ряду знаходиться в лінійній залежності від попередніх значень.

Процес ковзкої середньої - це процес де змінна є функцією від попередніх помилок, тобто різниць між попередніми розрахованими значеннями та відповідними фактичними спостереженнями.

 

Розділ 2

МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ 

МАКРОЕКОНОМІЧНОГО  ПРОГНОЗУВАННЯ

 

Тема 3. Прогнозування розвитку макроекономічних процесів на основі часових рядів

Ряди динаміки та їх попередній аналіз. Часовий ряд як форма представлення статистичної інформації. Багатовимірні часові ряди. Однорідність, стійкість та достатня сукупність спостережень часових рядів. Розрахунок характеристик динаміки розвитку макроекономічних процесів. Показники динаміки часового ряду. Статистичні характеристики часових рядів. Декомпозиція часового ряду. Систематичні компоненти часового ряду. Випадкові компоненти часового ряду. Ідентифікація моделі часового ряду. Аналіз динаміки часового ряду. Стаціонарні та нестаціонарні часові ряди. Авторегресійні процеси. Коефіцієнти автокореляції.

Згладжування часових рядів. Механічні методи згладжування часових рядів (згладжування по двом точкам; метод простої ковзкої середньої; метод зваженої «ковзкої середньої»; метод простого експоненційного згладжування). Аналітичні  методи згладжування часових рядів (метод екстраполяції на основі кривих зростання; використання множинної регресії для одночасної оцінки тренду та сезонного фактора). Адаптивні методи прогнозування (метод Хольта; метод адаптивного згладжування Брауна; метод Хольта-Уінтерса; метод Тейла – Вейджа; метод Харрісона.

Декомпозиція часового ряду. Проблема аналізу сезонності (та/або циклічності). Ітераційні методи фільтрації. Метод гармонічного аналізу. Розрахунок сезонної хвилі. Методи прогнозування випадкових компонент. Авторегресійний процес (AR). Інтегрування (I).  Процес ковзкої середньої (MA). ARIMA-моделі. Інструменти аналізу ARІMA моделей (перевірка автокореляції; перевірка процесу ковзкої середньої; перевірка степені інтеграції та стаціонарності). Метод Бокса—Дженкінса.

Основні поняття та їх визначення

Рівні ряду динаміки  – числові значення  показника цього ряду.

Часовий ряд – утворюється з даних спостережень, зафіксованих упродовж послідовних проміжків часу.

Одновимірний часовий ряд – рівні одного показника, які розглядаються без використання будь-якої іншої змінної спостережень.

Багатовимірні часові ряди – ряди, які досліджують закономірності у взаємопов’язаній поведінці кількох одновимірних часових рядів.

Лагові змінні – це часові ряди екзогенних змінних, які зрушені на один або більше моментів часу.

Тренд – змінення часового ряду, яке визначає загальне направлення розвитку економічного показника, основну його тенденцію.

Циклічні (кон’юнктурні) коливання – коливання, період яких становить кілька років, вони пояснюються дією тривалих економічних циклів.

Фільтрація часового ряду – виокремлення складових компонент часового ряду (тренду, сезонної, циклічної,  випадкової).

Сезонними коливаннями називають часові ряди економічних процесів, які мають періодичний або близький до нього ха­рактер (регулярні коливання) і закінчуються протягом одного року.

Згладжування - це оцінка трендової компоненти разом із сезонною та циклічною компонентами.

Авторегресійний процес – процес, у якому значення рівнів ряду перебувають в лінійній залежності від попередніх рівнів.  

Автокореляцієюназивається залежність значень рівнів часового ряду від попередніх (зрушення на 1, зрушення на 2 тощо) рівнів того ж часового ряду.

Регресійні методи -  методи підбору найкращої кривої для моделювання і прогнозування економічного явища.

Адаптивні методи прогнозування – методи, які застосовуються в ситуації

змінення зовнішніх умов, коли найбільш важливими стають останні реалізації досліджуваного процесу.

 

 

 

Тема 4. Економетричні підходи до макроекономічного прогнозування

Кореляційний аналіз. Парний коефіцієнт кореляції Частинний коефіцієнт кореляції. Вибірковий множинний коефіцієнт кореляції. Перевірка значущості коефіцієнтів кореляції. Довірчі інтервали прогнозу.

Регресійний аналіз. Встановлення форм залежності між однією ендогенною та однією або кількома екзогенними змінними. Визначення функції регресії. Оцінка невідомих значень залежної змінної. Аналіз залишків (розрахунок стандартної помилки оцінки залишків s_e; аналіз дисперсії; перевірка значущості коефіцієнту кореляції між Y та). Покрокова регресія.

Прогнозування на основі регресійної моделі. Прогнозування на основі лінійної регресійної моделі. Незміщена оцінка точкового прогнозу. Лінеарізація моделі. Порівняльні характеристики впливу чинників на залежну змінну (коефіцієнти еластич­ності; бета-коефіцієнти; дельта-коефіцієнти).Порушення допущень регресійного аналізу (мультиколінеарність, гетероскедастичність, автокореляція).

Оцінювання систем одночасних рівнянь. Визначення ідентифікованості системи одночасних рівнянь. Алгоритм непрямого методу найменших квадратів. Двокроковий метод найменших квадратів (2МНК). Трикроковий метод найменших квадратів (3-МНК).Зв’язок між економетричними та одновимірними моделями.

Основні поняття та їх визначення

Автокореляція залишків — кореляційна залежність між значеннями залишків ε_t за поточний і попередній моменти часу.

Ендогенна змінна– це змінна, яка відбиває власні властивості об’єкта прогнозування (залежна змінна).

Екзогенна змінна– це змінна (пояснююча змінна), яка відбиває головним чином властивості прогнозного фону (незалежна змінна).

Кореляційний аналіз – це аналіз, якій вивчає кореляційні зв’язки між випадковими величинами.

Кореляційний зв’язок – це зв’язок між  двома  випадковими  величинами, коли математичне сподівання однієї з них змінюється в залежності від зміни другої випадкової величини.

         Регресійний аналіз – це аналіз форм зв’язку, які відтворюють кількісні співвідношення   між випадковими  величинами.

         Дисперсійний аналіз – це аналіз результатів спостережень, які залежать від різноманітних одночасно діючих чинників, вибір найважливіших чинників  та оцінювання їх впливу.

Незміщена оцінка прогнозу – це нульова різниця між математичним сподіванням оцінки і значенням оціненого прогнозу.

          Системи сумісних, одночасних рівнянь (структурна форма моделі) – це система, в якій одні й ті самі змінні в одних рівняннях входять до лівої частини, а в інших – до правої частини рівнянь, або одні й ті самі змінні одночасно розглядаются як эндогенні в одних рівняннях і як экзогенні в інших.

Специфікація моделі – це добір пояснюючих змінних та визначення аналітичної форми залежності між ними.

         Автокореляція залишків – це кореляційна залежність між значеннями залишків  за поточний і попередньої моментами часу.

Коваріація залишків -  рівень взаємозв’язку кожного наступного значення з попереднім екзогенної змінної.

 

Тема 5. Оцінка результативності макроекономічного прогнозування

Ефективність макроекономічного прогнозування. Фактори, що впливають на результативність макроекономічного прогнозування. Поняття оптимального прогнозу. Поняття якості макроекономічного прогнозу. Поняття верифікації, призначення та область застосування. Критерії та методи верифікації прогнозних моделей.

Оцінка адекватності макроекономічної прогнозної моделі. Випадковість ко­ливань рівнів залишкової послідовності, відповідність розподілу випадкової компоненти нормальному за­кону, рівність математичного сподівання випадкової компоненти нулю, незалежність значень рів­нів випадкової компоненти.

Оцінка точності макроекономічної прогнозної моделі. Параметричні критерії точності прогнозів. Види помилок макроекономічного прогнозу. Описові статистики визначення точності прогнозу: середньоквадратична помилка, корінь квадратний з середньоквадратичної помилки, середня абсолютна помилка, корінь з середньоквадратичної помилки у відсотках,  середня абсолютна помилка у відсотках. Коефіцієнт нерівності Тейла. Непараметричні критерії точності прогнозів: критерій знаків та рангові критерії. Інтегровані критерії точності й адекватності. Побудова узагальненого макроекономічного прогнозу.

Використання  результату макроекономічного прогнозування. Стратегічні критерії макроекономічного прогнозування. Розробка національних балансів макроекономіки. Рекомендації щодо забезпечення адекватності прогнозних моделей.

Основні поняття та їх визначення

Оптималь­ний прогноз - це передбачення, зроблене на основі економічної теорії, яке використовує всю доступну на мо­мент побудови прогнозу інформацію.

         Адекват­ність прогнозної моделі - це відповідність моделі процесу або об’єкту дослідження.

         Апроксимація – це наближене зображення одних математичних об’єктів іншими.

         Верифікація моделі – це перевірка моделі на достовірність.

         Точність прогнозної моделі – це є близькість розрахункових значень до фактичних спостережень за період апроксимації.

         Ретроспективний прогноз – це прогноз, якій  використовується для верифікації моделі коли усі значення змінних відомі.

         Точковий прогноз – це конкретне значення прогнозованого показника у певний момент часу.

         Інтервальний прогноз – це певний простір точкового прогнозу, його розмір задається нижньою та верхньою межею.

         Узагальнений прогноз – це прогноз, який являє собою лінійну комбінацію окремих де кількох адекватних прогнозів.

 

Розділ 3

ПРИКЛАДНІ МОДЕЛІ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗВАННЯ

 

Тема 6. Прогнозування економічного зростання

Валовий внутрішній продукт (ВВП) якіндикаторрезультативності економічного розвитку держави.Статистичне оцінювання взаємовпливу основних чинників формування обсягу ВВП. Розрахунки динаміки виробленого ВВП. Короткострокове прогнозування валового внутрішнього продукту. Середньострокова модель прогнозування ВВП. Прогнозування структури ВВП на довгострокову перспективу.

Методологічні та методичні підходи до прогнозування економічного зростання. Динамічна модель Кейнса. Модель Самуельсона-Хікса.  Макроекономічна виробнича функція та особливості її застосування для прогнозування. Основні типи виробничих функцій. Модель Солоу. Трисекторна модель економічного зростання.

Технологія прогнозування основного макроекономічного показника. Головні технологічні етапи проведення прогнозних розрахунків обсягу ВВП. Прогнозування ВВП виробленого в основних цінах або в цінах виробника. Прогнозування обсягів ВВП за категоріями доходів. Прогнозування ВВП за категоріями використання. Прогнозування обсягу та складових ВВП у секторальному та галузевих розрізах.

Основні поняття та їх визначення

Економічне зростання – збільшення обсягу реального ВВП або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Теорія економічного зростання – включає економічні моделі, де до уваги беруться зміни основного капіталу, зміни чисельності населення і технічний прогрес. Існують дві основні групи теорій зростання: неокласична теорія економічного зростання, кейнсіанська і неокейнсіанська теорії  економічного зростання.

Теорія економічної динаміки – міжчасовий аналіз економічної системи.

Валовий внутрішній продукт – сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду.

Економічний розвиток – процес підвищення життєвого рівня населення в країнах, що розвиваються, у результаті зростання доходу на душу населення.

Виробнича функція – залежність між випуском блага і ресурсами (факторами виробництва), необхідними для його виробництва.

Трендові моделі економічного зростання – описують розвиток (зміни) доволі стабільної у часі СЕС, особливо її агрегованих показників.

Економетричні моделі – розглядають економічне зростання залежно від одного або кількох найсуттєвіших чинників.

Динамічна модель Кейнса розглядає валовий внутрішній продукт (ВВП) як ендогенну змінну , що змінюється з часом.

Модель Самуельсона-Хікса - на відміну від динамічної моделі Кейнса - відмова від сталості інвестицій і введенні їхньої змінної частини, яка пропорційна приросту ВВП поточного року порівняно із минулим роком.

Модель Солоу - односекторна модель економічного зростання, де економічна система розглядається як єдине ціле, що виробляє один універсальний продукт, який можна споживати й інвестувати.

Трисекторна модель економічного зростання - економіка в моделі розподіляють на три сектори: матеріальний (нульовий) — виробляє предмети праці; фондоутворювальний (перший) — вироб­ництво засобів праці; споживчий (другий) сектор — виробництво предметів споживання.

 

Тема 7.Прогнозування розвитку виробничих зв’язків в економіці

Балансовий метод: сутність та особливості застосування в макроекономіці. Макроекономічні індикатори та структурування національної економіки. Можливості застосування балансового методу для макроекономічного управління прогнозом розвитку економіки.

Лінійна статична міжгалузева модель (МГБ). Принципова схема моделі міжгалузевого балансу (МГБ). Характеристика складових технологічної матриці МГБ. Коефіцієнти прямих і повних матеріальних витрат, розподілу продукції. Прогнозування динаміки коефіцієнтів МГБ. Методичні підходи до визначення коефіцієнтів витрат. Екстраполяція динаміки коефіцієнтів прямих витрат. Визначення коефіцієнтів витрат “методом RAS”. Корреляційно-регресійні методи прогнозування окремих коефіцієнтів.

Динамічні багатогалузеві моделі. Специфіка динамічної моделі   міжгалузевого балансу та її роль в системі макроекономічних моделей. Моделювання динаміки оптимального розвитку багатогалузевої економіки. Типи прикладних динамічних міжгалузевих моделей і характер їх використання (рекурсивні зі зворотнім зв’язком, рекурентні, «цілком динамічні»). Точність прогнозування розвитку економіки України на основі міжгалузевого балансу.

Основні поняття та їх визначення

Міжгалузевий баланс (МГБ) - інструмент прогнозових розрахунків, які ґрунтуються на попередньому визначенні суспільних потреб.

Технологічна матриця — таблиця міжгалузевого балансу, що складається з коефі­цієнтів (нормативів) прямих витрат на виробництво одиниці продукції.

Модель міжгалузевого балансу (модель Леонтьєва, модель «витрати-випуск») – модель дає найбільш повний вихідний статистичний матеріал для аналізу виробництва й розподілу суспільного продукту й для планування економічно обґрунтованих народногосподарських пропорцій; модель використовується для здійснення обчислень: галузевих обсягів ВВП;  обсяги використання продукції кожної галузі;  прогнозу динаміку технологічних коефіцієнтів.

Технологічна матриця – таблиця міжгалузевого балансу, що складається з коефіцієнтів (нормативів) прямих витрат на виробництво.

Коефіцієнти прямих матеріальних витрат (а_ij) – кількість продукції  i – й галузі необхідно витратити, якщо враховувати лише прямі витрати, для виробництва одиниці продукції j-й галузі.

Коефіцієнти повних матеріальних витрат (b_ij) - обсяг продукції  i – й галузі який необхідно виробити, щоб з урахуванням прямих і опосередкованих витрат цієї продукції отримати одиницю продукції кінцевого використання j-й галузі.

Коефіцієнти розподілу (h_ij) – доля випуску продукції галузі і , яка спожита в галузі   j.

Рекурентні моделі – моделі поетапного розрахунку.

Статична міжгалузева балансова модель – для відслідковування зв’язку між економічними показниками тільки одного періоду або моменту часу.

Динамічна міжгалузева балансова модель - відображення процесу розвитку економіки, встановлення залежностей між економічними показниками за різні періоди часу.

 

Тема 8. Прогнозування розвитку грошово-кредитної сфери

Основні макроекономічні показники розвитку грошово-кредитної сфери. Макроекономічний аналіз передумов, проблем та перспектив розвитку фінансового сектору. Узгодження показників розвитку грошово-кредитної сфери з динамікою основних макроекономічних показників.

Прогнозування розвитку монетарної сфери та грошового ринку. Методологічні підходи до прогнозування динаміки розвитку грошового ринку. Методичні основи моделювання грошових агрегатів. Прогнозування динаміки величини монетарної бази (авторегресійна модель). Прогнозування валютного курсу.

Прогнозування інвестицій.Прогнозування інвестиційного клімату держави. Дебіторська та кредиторська заборгованість і прогнозування її структури за системним підходом. Прогнозування динаміки інвестицій в основний капітал.  Прогнозування інвестиційної активності суб’єктів господарювання. Прогнозування економічного зростання і розподілу капіталовкладень.

Основні поняття та їх визначення

Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Грошовий ринок - сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється  купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становіть менше ніж один рік.

Ринок капіталу - сегмент фінансового ринку, на якому купують і продають довгострокові боргові та майнові інструменти.

Грошова маса - сукупність грошових активів, які використовуються в національної економіці в кожний даний період часу.

Грошова база - сума готівки, яка знаходиться поза банками, та банківських резервів.

Грошові агрегати - окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Ліквідність - здатність активів перетворювати- ся в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості.

Функція попиту на гроші - залежність попиту на реальні грошові запаси від чинників, які на нього впливають.

Фіскальна політика - політика держави щодо рівня податків і державних видатків.

Монетарна політика - сукупність заходів центрального банку стосовно управління пропозицією грошей.

Інвестиції   - вкладення довгострокового капіталу у різні сфери.

Капіталовкладення - матеріальна частина реальних інвестицій.

Інвестиційна діяльність - акумуляція і послідовне перетворення грошових, майнових коштів, цінних паперів в інвестиції.

Валові інвестиції – сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на заміщення капіталу, що вибуває, та приріст основного капіталу.

 

Тема 9. Прогнозування інфляції та безробіття

Прогнозування інфляції. Індекс споживчих цін. Інфляційні сподівання (статичні, адаптивні и раціональні). Прогноз ціни в залежності від концепції раціональних сподівань. Прогнозування рівня цін за кількісною теорією грошей. Модель аналізу та короткострокового прогнозування інфляції споживчих цін. Регресійна модель інфляції. Економетрична модель прогнозу темпу інфляції та обсягу виробництва. Середньострокова агрегована макромодель ціноутворення.

Прогнозування зайнятості та безробіття. Ринок праці як об’єкт макроекономічного прогнозування. Методологічна схема прогнозування ринку праці. Методи, які використовуються при побудові прогнозів зайнятості та безробіття як основних індикаторів функціонування ринку праці (математичне моделювання, екстрополяція). Економіко-статистичний аналіз тенденцій розвитку національного ринку праці з урахуванням взаємодії з основними макроекономічними показниками. Прогнозування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці у розрізі джерел їхнього формування. Прогнозування зайнятості у міжгалузевому балансі. Прогнозування рівня безробіття. Прогнозування чисельності економічно неактивного населення.

Основні поняття та їх визначення

Інфляція – зростання загального рівня цін.

Галопуюча інфляція – інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.

Гіперінфляція – інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.

Дезінфляція – зниження темпів зростання цін.

Дефляція – зниження загального рівня цін.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) — показник, що характеризує зміну вартості кошика споживчих товарів та послуг. 

Стагфляція – скорочення обсягу національного виробництва, яке супроводжується зростанням цін, тобто поєднання стагнації та інфляції.

Кількісна теорія грошей – математично обгрунтована залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються при здійсненні товарооборотних операцій.

Прогнозування інфляції - аналітичне дослідження головних чинників формування рівня цін.

Інфляційні очікування – сучасна теорія, згідно з якою зростання цін спричинене насамперед збільшенням грошової маси в обігу, прагненням населення передбачити можливе зростання цін і зумовлені цим дії.

Статичні інфляційні очікування - спосіб формування очікувань, при якому ціна наступного періоду дорівнює ціні попереднього періоду.

Адаптивні інфляційні очікування - спосіб формування очікувань, при якому здійснюється коригування майбутньої ціни з урахуванням збитків, що виникли внаслідок помилкового визначення ціни в попередньому періоді (t – 1).

Раціональні інфляційні очікування - спосіб формування очікувань, при якому використовується вся інформація, існуюча в даний момент про фактори, котрі впливають на значення параметра, що визначається.

Зайняте населення- особи, які займалися економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого часу; роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або безкоштовно працювали у сімейному бізнесі; служителі релігійних культів; військові кадрової служби та ін.

Економічно активне населення -складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці.

Економічно неактивне населення ( поза робочою силою ) - особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні».

Рівень економічної активності- визначається як відношення чисельності економічно активного населення до всього обстеженого населення або населення по відповідній віковій групі, за статтю, місцевістю та регіонами.

Рівень зайнятості- визначається як відношення чисельності зайнятого населення у віці 15-70 років до всього населення означеного віку або населення по відповідній віковій групі, за статтю та регіонами.

Рівень безробіття- відношення (у відсотках) чисельності безробітних у віці 15-70 років до економічно активного населення (робочої сили) означеного віку або по відповідній віковій групі, статі, рівню освіти, професійній групі, географічним ознакам.

 

Тема 10. Прогнозування розвитку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) та її основні макроекономічні індикатори. Тенденції у сучасній світовій торгівлі: випереджаючі темпи зростання торгівлі послугами, збільшення у експортно-імпортних операціях частки готової продукції порівняно із часткою сировини. Результати зовнішньоекономічної діяльності та джерела її фінансування. Функції експорту й імпорту. Прямий та непрямий ефект від зовнішньоекономічної діяльності.

Методолого-методичні аспекти прогнозування розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Методичні підходи до прогнозування валютного курсу. Багатофакторні моделі експорту й імпорту. Комплексні економетричні моделі прогнозування ЗЕД. Матричні моделі міжнародної торгівлі. Оптимізаційні моделі прогнозування ЗЕД. Визначення ефективності прогнозування ЗЕД.

Основні поняття та їх визначення

Експорт – товари та послуги, що їх виробляють в одній країні і продають іншій.

Імпорт – товари та послуги, що закуповуються певною країною і інших країн.

Баланс товарів і послуг— частина рахунку поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.

Світова торгівля  - процес купівлі - продажу товарів і послуг, що відбуваються між різними країнами.

Платіжний баланс - співвідношення платежів, здійснених національною економікою за кордоном і надходжень в країну із-за кордону.

Країни-донори - основні постачальники капіталів в інших країни.

Валютні доходи від експорту - результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності.

Індекс умов торгівлі - співвідношення індексів середніх цін експорту та імпорту.

Мито - податки, які встановлюються на імпортні та експортні товари.

Ліцензія - оформлене належним чином право на експортно-імпортні операції.

Квота - обмеження обсягу товарів, який дозволено експортувати або імпортувати.

 

Тема 11. Прогнозування комплексного економічного розвитку країни

Загальна  характеристика комплексних макроеконометричних моделей. Види макроеконометричних моделей. Економічна сутність комплексних економетричних моделей. Процес побудови комплексної економетричної моделі.

Прості макроеконометричні моделі прогнозування. Мультиплікаторна модель Кейнса (кейнсіанська модель визначення доходу) ММК. Модель Кейнса з державним регулюванням економіки. Модель Клейна (МК). Динамічна модель відкритого типу з державним регулюванням економіки - модель Холдена, Піла та Томпсона.

Складні макроеконометричні моделі прогнозування. Макроеконометрична модель прогнозування економіки України УКР-МАКРО(3,4).Секторальні макромоделі економічного прогнозування. “Макромодель  економіки України-1”.

Основні поняття та їх визначення

Зведена (прогнозна) форма моделі — система лінійних функцій ендогенних змінних від екзогенних змінних.

Прості макроеконометричні моделі — моделі невеликого розміру з агрегованими даними і річним розчленуванням.

Система незалежних рівнянь — система рівнянь, в якій коджна ендогенна (залежна) змінна розглядається як функція одного й того самого набору чинників.

Система рекурсивних рівнянь — система, в якій ендогенна змінна кожного наступного рівняння містить як чинники всі ендогенні змінні попередніх рівнянь разом з набором власних екзогенних змінних.

Складні (великі) макроеконометричні моделі — моделі си-
стемного відображення всіх фаз процесу відтворення.

Структурна форма моделі — модель, яка дає змогу побачити вплив змін будь-якої екзогенної змінної на значення ендогенної змінної.

 

Розділ 4

НОВІТНІ  ІНТЕГРАЦІЙНІ  ПІДХОДИ

В  СИСТЕМІ  МАКРОЕКОНОМІЧНОГО  ПРОГНОЗВАННЯ

 

Тема 12. Макроекономічна прогнозна оцінка інноваційних процесів

Зміст та значення прогнозування інноваційних процесів. Вплив інноваційних факторів на розвиток національної економіки. Еволюційна модель економічного зростання внаслідок упровадження інновацій.Прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки як складова вибору стратегії виходу з кризи.

Прогнозування процесів інноваційного розвитку економіки. Використання класичних методів прогнозування в інноваційній діяльності: множинної регресії для побудови прогнозних моделей інноваційних процесів; економетричні методи  при моделюванні інноваційних процесів; формування цілей інноваційної діяльності за допомогою методів теорії прийняття управлінських рішень; сучасних інформаційних технологій при прогнозуванні результатів інноваційної діяльності. Прогнозування інноваційної діяльності на основі аналізу інноваційної активності.  Прогнозування фінансових ризиків в інноваційній діяльності. Оцінка точності довгострокового прогнозу впровадження інновацій.  

Національний Форсайт та інноваційний розвиток економіки. Науково-технологічний прогноз та довгострокове прогнозування інноваційного розвитку економіки. Сучасна методологія технологічного прогнозування. Сутність та відмінні ознаки Фосайту. Еволюція Форсайт-досліджень. Цілі Форсайту. Умови застосування Переваги застосування. Порівняльна оцінка методів форсайт-досліджень та особливості застосування національних Форсайт-програм. Можливості застосування Форсайту для України.

Основні поняття та їх визначення

Інновації   - нововведення, прогресивні техніко технологічні та соціально – економічні зміни, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг.

Інновації радикальні - суттєві техніко-технологічні зміни.

Новації  - результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності.

Прогнози інноваційного розвитку – обґрунтування управлінських рішень по збільшенню конкурентних переваг досліджуваного об'єкта або процесу в перспективному періоді за рахунок впровадження інноваційних технологій.

Форсайт – це систематична спроба заглянути в довгострокове майбутнє науки, технології, економіки і суспільства з метою ідентифікації зон стратегічного дослідження та появи родових технологій, які подають надії приносити найбільші великі економічні і соціальні вигоди.

 

Тема 13. Прогнозне забезпечення стійкого економічного розвитку

в умовах зростання глобальної нестабільності

Методологічно-інформаційні аспекти прогнозування впливу зовнішнього глобального середовища на національну економіку. Базові тенденції економічної глобалізації. Глобальна конкуренція. Перспективи світової економіки. Сценарії глобального економічного розвитку: протекціоністський варіант; міждержавна інтеграція. Оцінка прогнозних факторів глобального порядку: аналіз фундаментальних макроекономічних показників та кон’юнктурних параметрів. Можливість прогнозування макроекономічного розвитку в умовах поширення глобалізації.

Системне прогнозування розвитку відкритої економіки.  Прогнозування економічної динаміки в умовах зростання глобальної нестабільності. Моделювання та прогнозування економічної безпеки. Прогнозна оцінка можливості та доцільності створення офшорних зон в державі.

Кризи й антикризові технології в контексті макроекономічного прогнозування. Поняття «кризи». Природа кризи. Причини кризи Криза як комплексне явище. Специфічні риси кризи. Найважливіші функції кризи (різке послаблення економічної системи; виявлення слабких елементів системи; передача в майбутнє елементів системи) Класифікація криз. Характеристика кризової ситуації. Діагноз кризи. Сфери прояву кризи. Тотальний характер кризи. Технологія виходу з кризи. Використання економетричного моделювання для прогнозування фінансових криз.

Основні поняття та їх визначення

Економічна глобалізація – процес всесвітньої економічної інтеграції та уніфікації.

Міжнародний поділ праці – ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва.

Глобальна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, при якій вони розробляють, виробляють та реалізують свої товари й послуги по всьому світу.

Міжнародна економічна інтеграція - це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці між національними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях і в різних формах. 

Відкрита економіка – економіка країни, що пов’язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, яка експортує та імпортує товари та послуги.

Глобальна фінансова нестабільність – результат суперечливої взаємодії національних, регіональних та глобальних тенденцій у фінансовій сфері, насамперед фінансової лібералізації, глобальної фінансової інтеграції, валютних та фінансових дисбалансів, інтенсифікації глобального руху капіталу, перенагромадження фінансової ліквідності в глобальній економіці.

Економічна безпека – стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях. 

Офшорна зона (від англ. off shore – «поза берегом») – один із видів вільних економічних зон. 

Економічна криза (грец. krisis  — поворотний пункт) — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Фінансова криза – різке погіршення стану фінансового ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх економічних та політичних чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.

 

Тема 14. Інтелектуальні технології в макроекономічному прогнозуванні

Інтелектуальні технології та їх загальна характеристика. Поняття інтелектуалізації процесу прогнозування. Специфічні риси інтелектуальних технологій на відміну від традиційних (класичних). Переваги та обмеження застосування інтелектуальних технологій в макроекономічному прогнозуванні.

Основні типи інтелектуальних технологій.  Особливості формування, технології та приклади застосування експертних методів. Методологічна основа проектування та механізм реалізації генетичних алгоритмів. Апарат нечітких множин та нечіткої логіки в забезпеченні системи інтелектуального прогнозування. Області застосування та задачі, які вирішуються штучними нейронними мережами.

Штучні нейронні мережі. Парадигма штучних нейронних мереж (ШНМ). Класифікація штучних мереж. Принципи вибору структури нейронної мережі. Настройка архітектури ШНМ: схема та парадигми навчання. Алгоритм та технологія прогнозування з використанням ШНМ. Порівняльний аналіз переваг і особливостей використання традиційних методів та ШНМ у макроекономічному прогнозуванні.

Основні поняття та їх визначення

Інтелектуалізація – перенесення організації та прийомів мислення, які властиві людині, в технічну область.

Інтелектуальні технології – програмні та апаратні технології, що використовуються у випадку задач, у рішенні яких людина набуває переваг із специфічним та властивим тільки для неї розвинутим мисленням.

Експертні методи – методи, які базуються на лабораторних дослідженнях, що визначають особливості поведінки експерту в конкретній ситуації при фіксації подібних знань як набору правил.

Генетичні алгоритми – методи, які базуються на синтетичній теорії еволюції, що враховує біологічні механізми набуття ознак у природних та штучних організмів з врахуванням досвіду селекції.

Нечіткі системи – для рішення задач прогнозування, в яких вихідні дані є ненадійними та слабкоформалізованими.

Штучні нейронні мережі – інформаційні технології, які дозволяють моделювати діяльність людського мозоку.