МАКРОЕКОНОМІКА КНЕУ

МАКРОЕКОНОМІКА КНЕУ 09.07.2014 21:23

Тема 1. Макроекономіка як наука

Становлення та розвиток макроекономіки як науки. Докейнсіанський період становлення макроекономічної науки. Роль кейнсіанської теорії. Основні ідеї представників різних економічних шкіл, що характеризують розвиток науки.

Предмет, об’єкт, задачі та функції макроекономіки. Причинно-наслідковий механізм функціонування економіки як предмет макроекономіки. Головна суперечність суспільства між людськими потребами та економічними ресурсами. Національна економіка (економічна система) як об’єкт макроекономіки. Ринок та держава. Функції ринку: регулююча, стимулююча, інтегруюча, інформаційна, сануюча, соціальна, посередницька. Економічні функції держави: регулююча, перерозподільча та стабілізаційна. Дискусія про доцільну частку участі держави в економічних процесах. Теоретико-аналітичні та соціально-практичні задачі макроекономічної науки. Позитивна й нормативна функція макроекономіки.

Методологія макроекономічної науки. Сходження від абстрактного до конкретного як метод пізнання причинно-наслідкового механізму функціонування економіки. Два етапи методу сходження від абстрактного до конкретного. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки. Сутність математичних та графічних моделей. Ендогенні та екзогенні змінні. Припущення “за інших незмінних умов”. Запаси і потоки. Короткостроковий та довгостроковий період.

Модель економічного кругообігу ресурсів, продуктів, доходів та витрат з урахуванням держави. Національна економіка як ціле. Ринок ресурсів та домашні господарства. Ринок продуктів та підприємства. Перетворення доходів у витрати і витрат у доходи через ринки ресурсів та продуктів. Державні видатки та податки. Державні закупівлі та соціальні трансферти. Державні позики, субсидії та пільги. Перерозподільна функція держави. Стабілізаційна функція держави.

 

Основні поняття та їх визначення

Головна суперечність суспільства – суперечність між безмежними матеріальними потребами і обмеженими економічними ресурсами.

Головне завдання макроекономіки – забезпечення суспільства знаннями, завдяки яким можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки.

Домашні господарства – економічні одиниці, що складаються з однієї або більше осіб, які забезпечують економіку ресурсами і використовують доходи для купівлі споживчих товарів та послуг.

Екзогенні змінні – зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови.

Ендогенні змінні – внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови.

Змішана економіка – економічна система, в якій співіснує приватна та державна власність, і яка спирається на ринковий механізм і державне регулювання.

Командно-адміністративна (планова) економіка – економічна система, в якій матеріальні ресурси перебувають у державній власності, а основним регулятором економіки є директивний план.

Модель – спосіб абстрактного відображення фактичної поведінки досліджуваних явищ в економіці.

Нормативна функція макроекономіки – спрямованість макроекономіки на обґрунтування рекомендацій щодо подальшого розвитку національної економіки.

Позитивна функція макроекономіки – спрямованість макроекономіки на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан національної економіки.

Підприємства – економічні суб′єкти, основною функцією яких є виробництво товарів та послуг з придбаних на ринку ресурсів економічних ресурсів.

Ринкова економіка – економічна система, в якій матеріальні ресурси перебувають у приватній власності, а основним регулятором економіки є ринковий механізм.

 

Тема 2. Макроекономічні показники

в системі національних рахунків

 

Сутність, методологічні принципи та основні категорії СНР.  Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва. Методологічні принципи сис­теми національних рахунків. Основні категорії системи національних рахунків: інституціональна одиниця, сектори, економічні операції, рахунки.

Основні макроекономічні показники СНР: економічний зміст та методика обчислення. Основні макроекономічні показники. Випуск та його структура. Оцінювання випуску: базисні ціни, основні ціни, ціни виробників, ринкові ціни. Валовий внутрішній продукт (ВВП), кінцева та проміжна продукція. Валовий національний та валовий національний наявний дохід. 

Валовий внутрішній продукт: економічний зміст та методи розрахунку. Методи обчислення ВВП. Ви­робничий метод та валова додана вартість. Розподільчий метод (ВВП за сума перинних доходів). Метод кінцевого використання (ВВП за кінцевими витратами). Валові інвестиції та їх структура. Аналітична формула ВВП за методом кінцевого використання. Макроекономічні показники на чистій основі.

Номінальний та реальний ВВП. Сутність дефлятора ВВП та індексу споживчих цін,  їх порівняльна характеристика. Номінальний та реальний ВВП. Базовий і поточний період, фактичні (поточні) та порівнянні (постійні) ціни. Індекс цін, індекс споживчих цін, індекс цін ВВП (дефлятор ВВП). Відмінність між індексом  споживчих цін і дефлятором ВВП. Дефлювання та інфлювання. Обчислення зміни номінального ВВП за рахунок зміни реального ВВП і зміни рівня цін.

 

Основні поняття та їх визначення

Активи – все те, що має ринкову вартість і е власністю певних інституційних одиниць.

Базовий рік – рік, який береться за вихідну базу для обчислення реальних змін вартісних показників (ВВП, особистий дохід тощо).

Валовий випуск – сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду.

Валовий внутрішній продукт – сукупна ринкова вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду.

Валовий національний дохід – внутрішні первинні доходи резидентів плюс їхні чисті первинні доходи зовнішні.

Валовий національний наявний дохід – внутрішні та зовнішні первинні доходи резидентів плюс чисті поточні трансферти зовнішні.

Валовий корпоративний прибуток – прибуток, отриманий від реалізації продукції плюс амортизація.

Валові приватні інвестиції – видатки приватного сектора економіки на капітальні блага та запаси.

Державні закупівлі–урядові видатки на купівлю товарів та послуг колективного споживання і державне інвестування економіки.

Дефлювання – перетворення номінальних показників у реальні для років, які мали більш високі ціни порівняно з базовим роком.

Додана вартість – різниця між повною ринковою вартістю товарів та послуг і матеріальними витратами.

Економічні операції СНР – операції, які відображають відносини між інституційними одиницями, що пов'язані з їх економічною діяльністю.

Експорт – товари та послуги, що їх виробляють в одній країні і продають іншій.

Імпорт – товари та послуги, що закуповуються певною країною і інших країн.

Індекс цін – індекс, що показує, як змінюється ціна певного “ринкового кошика” за певний період.

Інституційна одиниця СНР – економічна одиниця, що може володіти активами, брати на себе зобов'язання і самостійно здійснювати всю сукупність операцій у сфері своєї основної діяльності.

Інфлювання – перетворення номінальних показників у реальні до років, які мали нижчі ціни порівняно з базовим роком.

Кінцева продукція – частка валового випуску, яка спрямовується на невиробниче споживання, інвестування та експорт.

Номінальний ВВП– ВВП, обчислений у поточних цінах.

Особистий дохід – дохід домашніх господарств, який охоплює ц первинні та вторинні доходи.

Особистий наявний дохід – особистий дохід домогосподарств за мінусом особистих податків.

Податки на виробництво та імпорт – усі податки за мінусом прибуткових. Вони включають продуктові та інші податки, об'єктом обкладання якими не є дохід.

Постійні ціни – фактичні ціни того року, що його беруть за базовий в разі обчислення макроекономічної динаміки.

Поточні ціни – фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу.

Приватне споживання – частина сукупних видатків, що їх здійснюють домогосподарства на купівлю споживчих товарів та послуг.

Продуктові (непрямі) податки – податки на товари та послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника (податок на додану вартість, акцизний збір, мито тощо).

Проміжна продукція – частина валового випуску, яка використовується для виробництва товарів та послуг і набирає форму матеріальних витрат на виробництво.

Рахунки СНР – двосторонні балансові таблиці, які відображають, з одного боку, ресурси, а з іншого – їх використання.

Реальний ВВП– ВВП, обчислений у постійних цінах.

Система національних рахунків – система взаємопов'язаних статистичних показників, які відображають найважливіші аспекти економічної діяльності країни щодо виробництва і споживання продукції, розподілу і перерозподілу доходів та формування національного багатства.

Субсидії – урядові платежі, що надаються окремим підприємствам і домогосподарствам, які виробляють або споживають певні товари та послуги.

Трансфертні платежі (трансферти) – урядові виплати домогосподарствам і підприємствам, замість яких не отримуються товари та послуги.

Чистий ВВП – ВВП за мінусом амортизації.

Чистий експорт – експорт за мінусом імпорту.

Чисті інвестиції – валові інвестиції за мінусом амортизації.

 

Розділ ІІ. Агреговані ринки

Тема 3. Ринок праці

 

Зайнятість та безробіття: сутність, види  та показники. Населення як джерело робочої сили. Показники рівня використання робочої сили: рівень зайнятості,  рівень безробіт­тя, коефіцієнт участі в робочій силі. Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Повна за­йнятість, неповна зайнятість, надмірна зайнятість.

Природне безробіття: економічний зміст та методи вимірювання. Природне безробіття і проблеми його вимірювання. Методи вимірювання природного безробіття. Метод Г. Манківа та його математична формалізація.

Втрати економіки від циклічного безробіття. Закон Оукена: економічний зміст та математична формалізація. Втрати від безробіття: економічний зміст та зв'язок із ВВП. Закон Оукена. Витрати, що пов’язані з природним безробіттям. Втрати від циклічного безробіття. Відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (розрив ВВП). Визначення потенційного ВВП на основі розриву ВВП. Визначення впливу безробіття на динаміку ВВП.

 Неокласична та кейнсіанська моделі ринку праці: умови функціонування та механізм урівноваження. Механізм ринку праці. Неокласична теорія ринку праці. Неокласична функція попиту на працю. Неокласична функція пропозиції праці. Неокласична модель ринку праці. Кейнсіанська  теорія. Кейнсіанська функція пропозиції праці. Кейнсіанська модель ринку праці.

Особливості взаємозв’язку товарного ринку та ринку праці: безробіття, соціальна напруга, гальмування темпів зростання ВВП, динаміка зарплати та продуктивності праці.

Основні поняття та їх визначення

Аутсайдери – працівники, які є тимчасово безробітними і тому не можуть впливати на переговори про оплату праці.

Безробітні – ті особи, які відносяться до складу робочої сили, але тимчасово не працевлаштовані.

Безробіття – така ситуація на ринку праці, коли певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою.

Закон Оукена – виведена Артуром Оукеном емпірична залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає певний процент відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП або розрив ВВП.

Інсайдери – зайняті працівники, що можуть впливати на хід переговорів про заробітну плату.

Коефіцієнт участі в робочій силі – процент робочої сили у складі дорослого населення.

Повна зайнятість – рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

Природний рівень безробіття – такий рівень безробіття, що відповідає повній зайнятості, за якої забезпечується рівновага на ринку праці.

Рівень безробіття – процент учасників робочої сили, які не мають роботи.

Робоча сила – та частина дорослого населення, яка має роботу або шукає її.

Фрикційне безробіття – безробіття, що пов’язане з добровільною зміною працівниками місця своєї роботи і тимчасовими звільненнями з роботи.

Циклічне безробіття – безробіття, що зумовлене недостатнім сукупним попитом, тобто коли на ринку праці попит на робочу силу менше, ніж її пропозиція.

Тема 4. Товарний ринок

 

Сукупний попит: економічний зміст, графічна інтерпретація та вплив цінових та нецінових чинників. Сутність сукупного попиту та його відмін­ність від ринкового попиту. Крива сукупного попиту. Цінові чинники сукупного попиту: ефект процентної ставки, ефект багатства, ефект чистого експорту. Нецінові чинники сукупного попиту  та їх вплив  на його криву.

Сукупна пропозиція: економічний зміст, графічна інтерпретація у коротко- та довгостроковому періодах, вплив нецінових чинників. Довгострокова сукупна пропозиція та її теоретичний інструментарій. Графічний інструментарій довгострокової сукупної пропозиції. Виробнича функція і функція довгострокової сукупної пропозиції. Короткострокова сукупна пропозиція і ціна. Крайній випадок та його теоретичний інструментарій. Основна мо­дель короткострокової сукупної пропозиції. Гіпотези теоретичного інструментарію короткострокової сукупної пропозиції. Функція короткострокової сукупної пропозиції. Нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції: ресурсові ціни, продуктивність ресурсів, субсидії підприємствам і податки на підприємства.

Модель «АD-AS» як базова модель макроекономічної рівноваги: коротко- і довгострокова рівновага. Модель АD-AS як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага. Механізм  відновлення економічної рівноваги, що порушується  сукупним попитом. Механізм  відновлення економічної рівноваги, що порушується сукупною пропозицією. Ринковий варіант та роль держави у відновленні економічної рівноваги.

Основні поняття та їх визначення

Абсолютна гнучкість цін і зарплати – ціни і зарплати, які швидко змінюються для врівноваження економіки на умовах повної зайнятості.

Довгостроковий період – в макроекономіці проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори (ціни і зарплата) спроможні відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Ефект багатства – зміни в обсязі сукупного попиту, які пов’язані зі змінами реальної вартості фінансових активів, викликаними зміною цін.

Ефект доходу – зміна в обсязі ринкового попиту на окремий вид продукції, викликана зміною ціни на цю продукцію.

Ефект заміщення – зміна в обсязі ринкового попиту на окремий вид продукції, викликана зміною ціни на аналогічну продукцію, що робить її відносно дорожчою або відносно дешевшою.

Ефект процентної ставки – скорочення сукупного попиту, яке виникає внаслідок того, що загальне зростання цін викликає збільшення попиту на гроші і зростання процентних ставок, внаслідок чого зменшується попит на інвестиційні товари та деякі споживчі товари.

Ефект чистого експорту – зміна в обсязі сукупного попиту, які виникають внаслідок того, що ціни на вітчизняні товари і послуги змінюються відносно цін на аналогічні іноземні товари і послуги.

Збурення, шок – різка зміна сукупного попиту і/або сукупної пропозиції під впливом екзогенних подій.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції – модель короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою між сукупною пропозицією і ціною існує пряма залежність, оскільки в короткостроковому періоді зарплата є негнучкою.

Кейнсіанський хрест – модель, що ґрунтується на кейнсіанській теорії і показує залежність обсягу виробництва (ВВП) від сукупних видатків.

Класична модель сукупної пропозиції – модель довгострокової сукупної пропозиції, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від ціни, оскільки в довгостроковому періоді зарплата і ціни є абсолютно гнучкими.

Короткостроковий період – в макроекономіці проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість.

Крива довгострокової сукупної пропозиції – крива, що відображає незалежність сукупної пропозиції від ціни і приймає вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок в точці потенційного ВВП.

Крива короткострокової сукупної пропозиції – 1) в основному варіанті крива, що відображає пряму залежність сукупної пропозиції від ціни і має додатний нахил; 2) в крайньому випадку крива, яка спирається на припущення про незмінність цін і має вигляд горизонтальної лінії.

Крива сукупного попиту – крива, що відображає обернену залежність між сукупним попитом і ціною і має від’ємний нахил.

Негнучкі ціни – ціни, що нездатні адекватно швидко реагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції.

Негнучкість заробітної плати – нездатність зарплати адекватно швидко реагувати на порушення рівноваги на ринку праці.

Рівноважна ціна – ціна на конкурентному ринку, за якої забезпечується рівновага між попитом і пропозицією.

Сукупна пропозиція – сукупний обсяг товарів і послуг, який мають намір виробляти національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку.

Сукупний попит – сукупний обсяг вітчизняних товарів і послуг, яку мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.

 

Тема 5. Грошовий ринок

Сутність, складові, об’єкти та суб’єкти фінансового ринку. Грошовий ринок як складова фінансового ринку.   Основні функції фінансових посередників. Трансформація фінансовими посередниками ризику, трансакційних витрат та строків обігу цінних паперів. Ліквідність і визначення фінансовим ринком ціни часу та ризику.

Процентна ставка та її роль в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка.  Рівняння та ефект Фішера. Процентна ставка: сутність та види. Реальна процентна ставка та фактори, що впливають на її рівень. Номінальна процентна ставка на основі рівняння Фішера. Очікувана і фактична реальна процентна ставка. Мотиваційна роль реальної процентної ставки.

Пропозиція грошей: сутність, структура та графічна інтерпретація. Механізм мультиплікації грошової бази банківською системою та грошовий мультиплікатор. Сутність пропозиції грошей та грошові агрегати. Грошова база та її компоненти: готівка і банківські резерви, обов’язкові і надлишкові резерви. Грошовий мультиплікатор, коефіцієнт готівки, резервна норма. Мультиплікація грошової бази банківською системою.Грошова пропозиція як функція процентної ставки і крива пропозиції грошей.

Попит на гроші: сутність, складові та графічна інтерпретація. Чинники попиту на гроші у класичній, кейнсіанській та монетаристській теоріях. Попит на гроші: сутність та складові. Класичний підхід до функції попиту на гроші. Рівняння грошового попиту кількісної теорії грошей. Кембріджські  економісти про функцію попиту на гроші. Кейнс про мотиви попиту на гроші. Процентна ставка і альтернативна вартість зберігання грошей. Кейнсіанське рівняння попиту на гроші. Швидкість обігу грошей. Фунція попиту на гроші М. Фрідмена. Кейнсіанська функція попиту на гроші.

Механізм функціонування грошового ринку: пропозиція, попит та урівноваження. Графічна інтерпретація. Механізм функціонування грошового ринку. Рівняння рівноваги на грошовому ринку. Механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку, порушеної збільшенням доходу. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Механізм відновлення рівноваги на грошовому ринку, порушеної збільшенням грошової бази. Механізм відновлення  рівноваги на грошовому ринку, порушеної одночасним зростанням доходу і збільшенням грошової бази.

Взаємозв’язок фінансового та реального секторів економіки: кількісне співвідношення та взаємообумовленість реального та фінансового секторів; канали впливу цих секторів один на одного та їх загальний вплив на економічний розвиток; феномен самодостатності фінансового сектору, його відірваності від розвитку промисловості як явища сучасного етапу.

    

Основні поняття та їх визначення

Альтернативна вартість – величина процентного доходу, який не можливо отримати від даного активу, оскільки кошти вкладені в альтернативний актив.

Банківські депозити – сума грошей, запозичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.

Банківські резерви – та частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій і охоплює обов’язкові та надлишкові резерви.

Готівка – сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

Грошова база – первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів, і слугує основою для мультиплікативного збільшення грошової маси.

Грошова маса або пропозиція грошей – сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Грошовий мультиплікатор – величина, яка показує на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.

Грошові агрегати – окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.

Ефект Фішера – зростання номінальної процентної ставки порівняно з реальною на величину, яка дорівнює очікуваному темпу інфляції.

Кількісна теорія грошей – теорія, за якою номінальний дохід визначається виключно змінами в кількості грошей в обігу.

Ліквідність – відносна легкість і швидкість, з якою актив може конвертуватися в готівку.

Майже гроші – активи в такій формі, в якій вони легко і швидко можуть бути конвертовані в платіжні засоби.

Надлишкові резерви – сума, на яку загальні резерви банків перевищують обов’язкові резерви (резервні вимоги).

Нейтральність грошей – нездатність грошей викликати в довгостроковому періоді реальні зміни в економіці.

Номінальна процентна ставка – фактична процентна ставка, яка не враховує інфляцію.

Норма обов’язкових резервів – частка депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку або як готівку у своїй касі.

Облігація – борговий інструмент (цінний папір), який зобов’язує позичальника оплачувати власнику цього інструменту фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу до дати її погашення.

Попит на гроші для угод або трансакційний попит на гроші – кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення платежів за товари та послуги.

Попит на гроші як активи – кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення заощаджень.

Процентна ставка – вартість запозичених грошей, яка виражається у процентах до їх суми за рік.

Реальна процентна ставка – вартість запозичених грошей, скоригована на темп інфляції.

Реальні грошові запаси або залишки – 1) кількість грошей, виражена через кількість товарів і послуг, які за них можна купити; 2) відношення кількості грошей до рівня цін.

Реальний сектор – сукупність галузей економіки, що виробляють матеріальні та нематеріальні товари і послуги, окрім фінансово-кредитних і біржових операцій, що відносяться до фінансового сектору економіки.

Ринок грошей – такий сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких складає не більше, ніж один рік.

Рівняння Фішера – рівняння, в якому номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.

Сеньйораж – дохід, який отримує держава внаслідок випуску в обіг додаткової кількості грошей, що супроводжується інфляцією.

Страховий ринок — складова частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист.

Теорія переваги ліквідності – кейнсіанська теорія попиту на гроші, згідно з якою врівноваження попиту і пропозиції на реальні грошові запаси забезпечується за допомогою зміни процентної ставки.

Фінансовий ринок — це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Фінансовий сектор економіки – частина економіки, пов'язана з діяльністю фінансових інститутів.

Фондовий ринок  – це частина ринку капіталів, де здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Функція попиту на гроші – залежність попиту на реальні грошові запаси з відповідними чинниками.

Центральний банк – банк, головною функцією якого є контроль за пропозицією грошей в країні.

Швидкість обігу грошей – кількість разів за рік, які грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

 

Розділ ІІІ. Макроекономічні процеси

Тема 6. Інфляція

Інфляція: сутність, методи вимірювання та види. Сутність та види інфляції. Темп інфляції  та методи його  обчислення. Види інфляції залежно від її темпів: помірна, галопуюча, гіперінфляція. Інфляція попиту та інфляція витрат. Очікувана і неочікувана інфляція. Стагфляція: економічний зміст та вплив на економіку.

Очікувана інфляція в теорії адаптивних та раціональних очікувань. Очікувана інфляція за теорією адаптивних очікувань. Очікувана інфляція за теорією раціональних очікувань.

Економічні чинники та наслідки інфляції. Кейнсіанська теорія щодо причини інфляції та її недоліки. Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейнсіанців. Чинники інфляції попиту. Чинники інфляції витрат. Інфляційні очікування. Основні наслідки високої інфляції. Закон Тейлора.

Інфляція та безробіття. Крива Філіпса у короткостроковому та довгостроковому періодах: математична та графічна інтерпретація. Інфляція і безробіття. Ранній варіант кривої Філіпса. Сучасна крива Філіпса та її відмінність від раннього варіанту. Рівняння кривої Філіпса та сутність її складових. Інфляція повної зайнятості та переміщення кривої Філіпса. Крива Філіпса як аналітичний засіб стабілізаційної політики. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.

Антиінфляційні заходи: регулювання попиту та пропозиції; індексація доходів;  контроль за цінами та заробітною платою.

 

Основні поняття та їх визначення

Галопуюча інфляція – інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.

Гіперінфляція – інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.

Дезінфляція – зниження темпів зростання цін.

Дефляція – зниження загального рівня цін.

Закон (правило ) Тейлора –  описує дії Центрального банку, що базуються на 3 факторах: (1) довгострокова рівноважна процентна ставка, (2) відхилення інфляції від цільового рівня Центрального банку, 3) розрив між фактичним і потенційним рівнем ВВП. 

Інфляційні очікування – очікування економічних суб’єктів щодо рівня інфляції у майбутньому періоді.

Інфляція – зростання загального рівня цін.

Інфляція витрат – таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Інфляція попиту – таке зростання цін, яке спричиняється надмірним сукупним попитом.

Крива Філіпса – графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття.

Очікувана інфляція – така інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали у майбутньому на основі доступної їм інформації.

Стагфляція – скорочення обсягу національного виробництва, яке супроводжується зростанням цін, тобто поєднання стагнації та інфляції.

Теорія адаптивних очікувань – теорія, згідно з якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на підставі їх динаміки у найближчому минулому і коригують їх з урахуванням змін, що відбуваються у поточному періоді.

Теорія раціональних очікувань – теорія, згідно з якою люди формують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на базі інформації про майбутні зміни в економічній кон’юнктури та економічній політиці держави.

 

Тема 7. Приватне споживання

Особистий дохід та особистий наявний дохід: сутність, джерела формування та кількісна визначеність структурних елементів. Доходи домогосподарств як джерело споживання. Доходи і витрати домогосподарств в моделі макроекономічного кругообігу. Особистий дохід у приватній закритій економіці та його складові. Особистий наявний  дохід у приватній закритій економіці: його кількісна визначеність та розподіл. Заощадження та споживання домогосподарств.

Диференціація доходів: сутність, чинники та методи аналізу. Крива Лоренца, коефіцієнт Джині та децільний коефіцієнт. Грошові доходи населення. Нерівність розподілу доходів. Крива Лоренця, коефіцієнт Джині, децільний коефіцієнт, їх порогові значення. Бідність як прояв економічної нерівності. Макроекономічні наслідки бідності та нерівномірного розподілу доходів. Поняття соціального захисту.

Кейнсіанська функція споживання: математична та графічна інтерпретація. Схильності до споживання та заощадження. Кейнсіанська функція споживання. Сучасна модифікація кейнсіанської функції споживання. Гранична схильність до споживання та заощаджень. Чинники, що впливають на граничну схильність до споживання. Середня схильність до споживання та заощаджень. Індуційоване  та автономне споживання. Чинники автономного споживання: багатство, запозичення.

Вплив фактору часу на споживання. Посткейнсіанські (довгострокові) функції споживання. Теорія Фішера про міжчасовий вибір споживача. Функції споживання з урахуванням фактора часу: гіпотеза життєвого циклу Ф.Модільяні та гіпотеза постійного (перманентного доходу) М.Фрідмана.

 

Основні поняття та їх визначення

Багатство, майно – сукупність активів або одиниць власності, яка має вартість.

Бідність — соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для життя.

Гіпотеза життєвого циклу – гіпотеза, яка припускає, що люди за допомогою заощаджень і позик переміщують свої доходи між окремими періодами життя з метою забезпечення рівномірного рівня споживання.

Гіпотеза постійного доходу – гіпотеза, яка припускає, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому за весь період свого життя від трудової діяльності і накопичених активів.

Грошові доходи населення – це усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.

Децільний коефіцієнт  – коефіцієнт, що дорівнює відношенню частки доходів (видатків) вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна група — це 10% найбідніших домогосподарств, вища — 10% найбагатших.

Диференціація доходів  – відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого.

Заощадження – та частина наявного доходу, що залишається після здійснення видатків на споживання.

Кейнсіанська функція споживання – функція, що описує залежність споживання домогосподарств від поточного наявного доходу.

Коефіцієнт Джині — показник нерівності розподілу доходів, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність.

Крива Лоренця – графік, в якому по горизонтальній осі відкладені процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній – процент одержуваного ними доходу.

Міжчасовий вибір споживача – рішення домогосподарств щодо визначення величини споживання на основі переміщення доходу між різними періодами життя за допомогою заощаджень та позик.

Особистий дохід – дохід домогосподарств, який складається з заробленого доходу та отриманих соціальних трансфертів.

Особистий наявний дохід – 1) та частина доходу домогосподарств, яка залишається після сплати особистих податків; 2) у спрощеній економіці, в якій немає податків, різниця між доходом і валовим прибутком підприємств.

Постійний дохід – сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом всього життя за рахунок трудового доходу і накопичених активів.

Рівень бідності – питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності.

Середня схильність до споживання – відношення споживання до наявного доходу.

Споживання – видатки на споживчі товари та послуги.

Соціальний захист — система суспільно-економічних заходів, спрямованих на матеріальне забезпечення населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо).

Тимчасовий дохід – дохід, який люди не очікують отримати у майбутньому.

 

Тема 8.  Приватні інвестиції

Інвестиції: сутність, роль та чинники попиту. Сутність інвестицій. Роль інвестицій в економіці. Інвестиції в основний капітал. Чинники попиту на інвестиції.

Інвестиційні функції та їх обґрунтування. Кейнсіанська функція інвестицій: математична та графічна інтерпретація. Неокласична функція інвестицій: математична та графічна інтерпретація. Модель гнучкого акселератора.

Проста інвестиційна функція: математична та графічна інтерпретація. Проста інвестиційна функція. Процентна ставка і прибутковість інвестиційних проектів. Зміна автономних інвестицій та її графічна інтерпретація. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування.

Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників. Заощадження та інвестиції. Заощадження як джерело і фінансове обмеження інвестицій. Залежність заощаджень від доходу і принцип акселератора. Рівновага між заощадженнями та інвестиціями як закон-тенденція. Класичний і кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

 

 

Основні поняття та їх визначення

Амортизація — грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Валові інвестиції— сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на відновлення зношеного капіталу та приріст нового капіталу.

Гранична ефективність капіталу— ставка процента, яка урівноважує дисконтовану вартість очікуваних прибутків від капітального майна з відновною вартістю цього майна.

Граничні витрати на капітал— додаткові витрати на виробництво продукції, яка викликається застосуванням додаткової грошової одиниці капіталу.

Дисконтування— процес приведення майбутніх витрат і доходів до їх теперішньої вартості за допомогою ставки дисконту.

Звичайна акція — вимога акціонера на частку акціонерного капіталу підприємства і на відповідну частку в його прибутках у формі дивідендів.

Майбутня вартість— вартість поточних доходів і витрат у майбутньому періоді, яка визначається за допомогою нарахування складного процента на їх теперішню вартість протягом усіх років майбутнього періоду, в межах якого будуть здійснюватися витрати й отри­муватися доходи.

Модель простого акселератора— модель, згідно з якою величина інвестицій перебуває в прямій залежності від зміни доходу.

Модель гнучкого акселератора— модель, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємства зменшують розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу на певну частку.

Неокласична модель інвестицій— модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від розриву між бажаним і наявним капіталом та швидкості, з якою підприємства усувають цей розрив в кожному поточ­ному періоді.

Нерозподілений прибуток — частина прибутку підприємств, яка залишається після сплати податків на прибуток та виплати дивідендів акціонерам.

Облігація — борговий інструмент, який зобов’язує позичальника оплачувати власникові облігації (позикодавцю) фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу (сплата процентів).

Очікуваний прибуток— прибуток, який очікують отримати інвестори протягом всього строку служби інвестованого капітального майна.

Споживання основного капіталу— вартісна оцінка зношення основного капіталу внаслідок його використання в процесі виробництва товарів і послуг.

Чиста дисконтована вартість— сума, що утворюється при вирахуванні дисконтованої вартості очікуваних інвестиційних витрат з дисконтованої вартості доходів, очікуваних від інвестування.

 

Тема 9. Моделі економічної рівноваги. Мультиплікативний ефект.

Моделі економічної рівноваги товарного ринку – “витрати-випуск” та “вилучення - ін’єкції” за умов приватної економіки: графічна інтерпретація та економічні пояснення. Сукупні витрати і рівноважний ВВП. Визначення рівноважного ВВП на основі методу “витрати – випуск”. Фактичні та заплановані витрати. Модель “кейнсіанський хрест”. Визначення рівноважного ВВП за методом “вилучення–ін’єкції”. Заплановані та незаплановані інвестиції. Модель “заощадження-інвестиції”.

Неокласична модель загальної економічної рівноваги: передумови, особливості утворення та зв’язки між ринками. Рольринку праці, ринку цінних паперів та товарного ринку у формуванні загальної економічної рівноваги. Взаємозв’язок між товарним ринком та ринком цінних паперів у закритій приватній економіці. Роль рівноважної процентної ставки. Явище шоку попиту або шоку пропозиції. Закон Вальраса.

Модель мультиплікатора витрат за умов приватної економіки. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора. Мультиплікатор витрат. Індуційовані і автономні витрати. Алгебраїчна модель простого мультиплікатора та його сутнісне визначення. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора та його графічна інтерпретація.

Рецесійний та інфляційний розриви в економіці: сутність, графічна інтерпретація та кількісне визначення. Сукупні витрати і потенційний ВВП. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту автономних витрат в умовах неповної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація автономних витрат в умовах повної зайнятості. Інфляційний розрив як наслідок надлишку автономних витрат в умовах повної зайнятості. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.

 

Основні поняття та їх визначення

Автономні витрати – витрати, величина яких  залежить не від екзогенної змінної відповідної моделі, а від чинників, які знаходяться за межами моделі.

Гранична схильність до заощаджень – величина, яка показує, наскільки одиниць змінюють заощадження при зміні доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до споживання – величина, яка показує, наскільки одиниць змінюються видатки на споживання при зміні доходу на одну одиницю.

Ефект мультиплікатора – 1) величина, на яку приріст доходу перевищує приріст автономних витрат; 2) величина, на яку приріст грошової пропозиції перевищує приріст грошової бази.

Заплановані інвестиції – кошти, які підприємства планують спрямувати на інвестування в національну економіку.

Заплановані сукупні витрати – сукупні витрати на купівлю вітчизняних товарів і послуг, які планують здійснити всі резиденти і нерезиденти.

Закон Вальраса - здатність ринків самостійно відновлювати рівновагу у довгостроковій перспективі.

Інфляційний розрив – величина, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати.

Метод «витрати—випуск» – метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, який дорівнює запланованим сукупним витратам.

Метод «вилучення—ін’єкції» – метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, за якого вилучення дорівнюють ін’єкціям.

Модель мультиплікатора-акселератора – модель, яка пояснює економічні коливання певним співвідношенням між мультиплікатором видатків і акселератором.

Мультиплікатор витрат – величина, яка показує на скільки одиниць прямо змінюється дохід при зміні автономних витрат на одну одиницю.

Потенційний ВВП – реальний ВВП, який економіка здатна виробляти за умов повної зайнятості.

Рецесійний розрив – величина, на яку заплановані автономні витрати менші за потенційно необхідні автономні витрати.

Рівноважний ВВП – ВВП, за якого загальний обсяг вироблених товарів і послуг дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг.

 

 

Розділ ІV. Держава в системі макроекономічного регулювання

Тема 10. Фіскальна політика

в макроекономічному регулюванні

Моделі економічної рівноваги «витрати – випуск» та «вилучення –ін’єкції» в змішаній закритій економіці. Вплив держави на економічну рівновагу. Модель економічної рівноваги за методом “витрати-випуск”. Трансформація функції споживання з урахуванням держави. Функція споживання на основі наявного доходу. Функція споживання на основі граничної податкової ставки. Вплив держави на кількісну визначеність приватних заощаджень. Державні та національні заощадження. Рівновага між національними заощадженнями та національними інвестиціями. Рівновага між приватними інвестиціями і внутрішніми джерелами їх фінансування.

Фіскальна політика: сутність,  види та інструменти. Вплив державних закупівель та чистих податків на ВВП: математична та графічна інтерпретація. Вплив державних закупівель на ВВП. Мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці. Вплив чистих податків на ВВП. Мультиплікатор податків. Спільний вплив фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет. Мультиплікатор збалансованого бюджету.

Дискреційна  та автоматична фіскальна політика. Ефект гальмування динаміки ВВП: кількісне  та графічне визначення. Крива Лаффера. Автоматична (недискреційна)  фіскальна політика вмонтованої стабільності. Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори. Стабілізаційний вплив на економіку автоматичних чистих податків. Ефект гальмування динаміки ВВП. Крива Лаффера, її економічна інтерпретація.

Фіскальна політика та державний бюджет. Дефіцит бюджету та державний борг. Вплив фіскальної політики на державний бюджет. Види бюджетного сальдо. Дефіцит або профіцит бюджету. Концепції збалансування бюджету: на щорічній основі, на циклічній основі та функціональних фінансів. Джерела фінансування бюджетного дефіциту. Поняття та структура державного боргу.

 

Основні поняття та їх визначення

Бюджетний дефіцит— стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатків.

Бюджетний профіцит— стан державного бюджету, коли доходи уряду перевищують його видатки.

Гранична ставка податку – величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються податки при зміні доходу на одну одиницю.

Державне споживання – частина державних закупівель, що спрямовується на утримання державних інституцій, покликаних задовольняти суспільні потреби в споживчих товарах і послугах.

Державні закупівлі – кінцеві товари і послуги, які закуповує уряд з метою задоволення суспільних потреб.

Державні заощадження – різниця між наявним доходом уряду (чистими податками) і державними закупівлями.

Державні інвестиції – частина державних закупівель, що спрямовується на закупівлю інвестиційних товарів та послуг.

Державний борг— загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, у тому числі й тих боргових зобов’язань, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які бере на себе уряд.

Дискреційна фіскальна політика – політика, в межах якої зміни державних видатків і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.

Збалансований бюджет— бюджет, у якому надходження дорівнюють видаткам.

Зовнішній борг— заборгованість держави іноземним громадянам, підприємствам та інституціям.

Крива Лафера – крива, що відображає обернену залежність між сумою податків та рівнем оподаткування.

Національні заощадження – 1) сума приватних та державних заощаджень; 2) та частина доходу, яка не використовується на приватне та державне споживання.

Приватні заощадження – різниця між наявним доходом приватної економіки і споживанням домогосподарств.

Прогресивний податок— податок, середня ставка якого збільшується в міру зростання оподаткованого доходу і знижується зі зменшенням цього доходу.

Пропорційний податок— податок, середня ставка якого не змінюється зі зміною рівня оподаткованого доходу.

Фіскальна політика— політика держави, інструментами якої є зміна рівня податків і державних видатків.

Чисті податки — податкові надходження уряду за вирахуванням державних трансфертних платежів.

 

Тема 11. Монетарна політика

в макроекономічному регулюванні

Монетарна політика: сутність, складові, види та інструменти. Сутність монетарної політики. Кінцеві та проміжні цілі монетарної політики. Складові монетарної політики: грошово-кредитна та валютна. Політика дорогих грошей та політика дешевих грошей. Інструменти монетарної політики: операції на відкритому ринку, операції на валютному ринку, облікова ставка, нормативи обов’язкового резервування.

Наслідки монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах. Монетарна політика в моделі AD-AS. Монетарна політика на основі каналу “процентна ставка-інвестиції”. Наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому періоді та їх графічна інтерпретація. Наслідки впливу на економіку монетарної експансії в довгостроковому періоді та їх графічна інтерпретація. Нейтральність грошей.

Модель «IS – LM»: припущення, зміст та висновки. Ефективна взаємодія  політик в моделі «IS – LM». Товарний ринок і криваIS. Синтез інвестиційної функції та «кейнсіанського хреста». Грошовий ринок і крива LM. Теорія переваги ліквідності Кейнса. Рівновага в моделі «IS – LM».Ефективна взаємодія  політик в моделі «IS – LM».

 

Основні поняття та їх визначення

Динамічні операції на відкритому ринку— операції на відкритому ринку, що здійснюються з метою цілеспрямованої зміни рівня банківських резервів і грошової маси.

Захисні операції на відкритому ринку— операції на відкритому ринку, що покликані нейтралізувати інші чинники, які здатні викликати небажані зміни на грошовому ринку.

Кінцеві цілі монетарної політики— такі макроекономічні змінні, які характеризують рівень економічного розвитку країни і на досягнення яких монетарна політика має спрямовувати свої заходи.

Монетаристська теорія— теорія, згідно з якою основною причиною економічних коливань є зміни пропозиції грошей, тому для підтримання стабільності в економіці слід дотримуватися стабільних темпів зростання грошової маси.

Монетарна політика – сукупність заходів держави у грошовій сфері, спрямованих на досягнення кінцевих цілей стабілізаційної політики.

Нейтральність грошей — нездатність грошей викликати в довгостроковому періоді реальні зміни в економіці.

Облікова (дисконтна) ставка— процентна ставка, за якою центральний банк країни надає позики комерційним банкам.

Операції на відкритому ринку— купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів.

Передатний механізм монетарної політики – сукупність причинно-наслідкових зв’язків, завдяки яким зміни пропозиції грошей впливають на кінцеві цілі монетарної політики.

Проміжні цілі монетарної політики – такі макроекономічні змінні, які опосередковують вплив монетарної політики на її кінцеві цілі.

 

Тема 12. Держава у функціонуванні відкритої економіки 

Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП: функція споживання у відкритій змішаній економіці; складний мультиплікатор витрат; чинники впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом. Вплив зовнішньої торгівлі на економіку. Формування рівноважного ВВП за методом “ витрати – випуск”. Гранична схильність до імпорту. Функція споживання у відкритій економіці. Формування економічної рівноваги за методом “ вилучення – ін’єкції”. Країна як чистий дебітор або як чистий кредитор. Чинники і функція чистого експорту. Мультиплікатор витрат у відкритій економіці.

Платіжний баланс країни: структура, характеристика його основних розділів. Рівновага платіжного балансу. Платіжний баланс. Сутність та методологія складання платіжного балансу. Рахунок поточних операцій та його складові. Рахунок капітальних операцій та його складові. Автономна стаття “Помилки та упущення”. Взаємозв’язки рахунків.

Валютний курс: сутність, види та вплив на зовнішню торгівлю. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи. Валютний курс. Валюта та її види. Номінальний курс та способи котирування валюти. Чинники, що впливають на номінальний курс валюти. Паритет купівельної спроможності. Фіксований і плаваючий валютний курс. Модель реального курсу валюти. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.

 

Основні поняття та їх визначення

Баланс товарів і послуг— частина рахунку поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.

Валюта— національні та міжнародні грошові одиниці, що використовуються в процесі міжнародних розрахунків.

Експорт— товари і послуги, вироблені в країні і продані за її межі.

Імпорт— сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.

Мито— податок на імпортовані або експортовані товари.

Номінальний валютний курс— курс валюти, який визначається через певну кількість іншої валюти.

Паритет купівельної спроможності— теорія, згідно з якою номінальний валютний курс відображає різницю у рівні цін між країнами, завдяки чому ціни на однаковий товар, обчислені у спільній валюті, є однаковими у всіх країнах.

Плаваючий валютний курс— валютний курс, динаміка якого залежить переважно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

Платіжний баланс— макроекономічна модель, що охоплює сукупність економічних операцій даної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної політики держави.

Рахунок капітальних операцій— розділ платіжного балансу країни, в якому відображається приплив і відплив капіталу.

Рахунок поточних операцій— розділ платіжного балансу країни, в якому відображаються експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.

Реальний валютний курс—  коефіцієнт, що відображає пропорцію, в якій товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.

Резервні активи— високоліквідні фінансові активи, що знаходяться під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для регулювання платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку.

Фіксований валютний курс— курс національної валюти, який уряд офіційно оголошує і бере зобов’язання його підтримувати.

 

Тема 13. Регулювання економічного зростання

Зміст та прояви економічного зростання.Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання. Економічні цикли. Джерела економічного зростання. Внесок факторів виробництва в економічне зростання.

Модель Солоу у поясненні економічного зростання. Передумови моделі Солоу. Чинники економічного зростання в моделі Солоу. Висновки моделі Солоу.

Основні поняття та їх визначення

Виробнича функція— функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.

Граничні інвестиції— величина інвестицій, яка згідно з моделлю Солоу необхідна для підтримання стійкої капіталоозброєності.

Депресія — дуже глибокий і затяжний спад в економіці.

Економічне зростання— збільшення обсягу реального ВВП або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.

Економічний цикл— період, протягом якого економіка проходить від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення на умовах збереження загальної тенденції до зростання.

Економічні ресурси— земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів і послуг.

Ефективність праці— змінна в моделі економічного зростання Солоу, за допомогою якої враховується вплив технічного прогресу на капіталоозброєність.

Залишок Солоу — внесок сукупної продуктивності факторів вироб­ництва у приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального процента приросту продукту тієї частки, що припадає на працю і капітал.

Золоте правило— такий рівень заощаджень у моделі Солоу, що забезпечує стійкий стан в економіці за умови максимізації споживання на одного працівника.

Капітал— економічні ресурси, що використовуються для виробництва товарів та послуг.

Кількість ефективних одиниць праці — показник кількості робочої сили, який в моделі економічного зростання Солоу обчислюється на базі фактичної кількості працівників, помножених на ефективність праці.

Модель зростання Солоу— модель, що показує вплив нагромадження капіталу, приросту населення і технічного прогресу на зростання капіталоозброєності та обсягу продукту на душу населення.

Модель мультиплікатора-акселератора— модель, яка пояснює економічні коливання певним співвідношенням між мультиплікатором витрат і акселератором.

Постійна віддача від масштабу— властивість виробничої функції, згідно з якою пропорційне збільшення усіх факторів виробництва на певний процент збільшує обсяг виробництва на той самий процент.

Рецесія, спад— період, у межах якого відбувається скорочення обсягів виробництва в країні.

Сукупна продуктивність факторів виробництва — показник, що відображає вплив технічного прогресу на зростання обсягу продукту на одного працюючого.

Теорії ендогенного зростання— моделі економічного зростання, що охоплюють фактори, від яких залежить технічний прогрес, на відміну від моделей, які враховують технічний прогрес екзогенно.

Теорія реального ділового циклу— теорія, згідно з якою економічні коливання спричиняються не номінальними чинниками, а технологічними шоками.

Фактори виробництва— економічні ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.