Макроекономіка

Макроекономіка 22.08.2013 21:34

1.2.2. Яка з перелічених економічних цілей має точний кількісний вимір:

а) економічна гарантія;

б) повна зайнятість;

в) економічна свобода;

г) справедливий розподіл національного доходу.

1.2.4. Макроекономіка:

а) займається виключно прогностичними характеристиками розвитку економічних систем;

б) містить положення, які завжди приймаються усіма економістами;

в) не є наукою;

г) не може передбачати майбутнє, але може з’ясувати наслідки певних явищ урозвитку економіки. 

1.2.6. Яке з наданих положень не має відношення до визначення предмета економічної теорії:

а) ефективне використання ресурсів;

б) безграничні виробничі ресурси;

в) максимальне задоволення потреб;

г) рідкість суспільних благ.

1.2.8. Позитивна макроекономіка вивчає:

а) «що є»;

б) «що має бути»;

в) позитивні тенденції в економічному розвитку;

г) оціночні судження.

1.2.10. Який з наведених нижчеметодів є основним специфічним методом умакроекономіці:

а) системно-функціональний аналіз;

б) економіко-математичне моделювання; 

в) сполучення історичного і логічного підходів;

г) агрегування.

1.2.12. До цілей макроекономіки відносять:

а) високий та зростаючий рівень національного виробництва;

б) висока зайнятість при невеликому змушеному безробітті;

в) стабільний або плавно зростаючий рівень цін;

г) усі відповіді правильні.

2.2.2. Що з наведеного нижче входить до складу ВВП:

а) купівля вашою родиною державних облігацій на вторинному фондовому ринку;             

б) купівля вашою родиною автомобіля, який був у використанні;

в) купівля вами підручника у місцевому магазині;

г) послуги домогосподарки.

2.2.4. Національний дохід – це:

а) iнвестиції, за винятком заощаджень;

б) вартість предметів довготривалого користування та послуг;

в) особистий дохід плюс індивідуальні податки мінус чисті субсидії державним підприємствам;

г) рента, заробітна плата, відсоток на капітал, доходи від власності та прибуток корпорацій.

2.2.6. Заробітна плата враховується при розрахунку:

а) ВНД за методом потоку доходів;

б) ВНД за методом потоку витрат;

в) ЧНД за методом потоку витрат;

г) особистого доходу.

2.2.8. При розрахунку національного доходу неможна складати:

а) споживчі витрати і особисті заощадження;

б) чисті інвестиції і споживчі витрати;

в) прибуток корпорацій і відсоткові платежі за кредит;

г) державні закупівлі, заробітну плату і жалування. 

2.2.10. Яка з цих агрегатних величин не включається до ВНД, що розрахований за методом витрат:

а) валові інвестиції;

б) чистий експорт товарів та послуг;

в) державні закупівлі товарів та послуг;

г) заробітна плата і інші соціальні виплати.

2.2.12. Італійська фірма працює в Україні та надає послуги всім бажаючимучасникам українського ринку. Вартість вироблених послуг увійде до:

а) ВНП Італії і ВВП України;

б) тільки ВНП Італії;

в) тільки ВВП України;

г) ВВП Італії і ВНП України.

2.2.15. ВВП та ВНП можна розрахувати за методом:

а) кінцевого використання, або по витратах;

Б) розподільним, або по доходах;

В) виробничим, або доданої вартості;

Г) усі відповіді правильні.

2.2.17.До трансфертів не відносяться:

а) стипендії, що сплачуються за рахунок держави;

б) субсидії та дотації державного бюджету різним підприємствам;

в) відсотки по державному боргу;

г) державна допомога безробітним.

3.2. 2. Людина, яка втратила роботу через спад в економіці, попадає до категорії:

а) фрикційного безробіття;

б) структурного безробіття;

в) циклічного безробіття;

г) сезонного безробіття.

3.2. 4 . За закон ом Оукена, двохвідсоткове перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем означає, що відставання фактичного обсягу ВВП від реального складає:

а) 2%;

б) 3%;

в) 4%;

г) 5%.

3.2. 6. Працівник, якого звільнили за його бажанням, має статус:

а) зайнятих;

б ) безробітних;

в) непрацездатних;

г) не має відношення до робочої сили.

3.2. 8. Студент, який навчається на денному відділенні навчального закладу, відноситься до:

а) зайнятих;

б) безробітних;

в) не включених до робочої сили;

г) частково зайнятих.

3.2. 10. Потенційний випуск продукції досягається:

а) при повній зайнятості;

б) при відсутності кон’юнктурного безробіття;

в) у довгостроковому періоді;

г) усі відповіді правильні .

3.2.12. Рівень безробіття розраховується як:

а) відношення кількості безробітних до кількості працюючих, у відсотках;

б) відношення кількості безробітних до кількості робочої сили, у відсотках;

в) відношення кількості безробітних до кількості працездатного населення, у відсотках;

г) відношення кількості безробітних до кількості населення країни.

3.2. 15. Якщо держава збільшує величину виплат по безробіттю, то:

а) рівень безробіття може збільшитись;

б) рівень безробіття неодмінно зменшиться;

в) на рівень безробіття це рішення держави ніяк вплинути не може;

г) усі відповіді не правильні .

3.2. 17. Що з наведеного не є важливим напрямком державного регулювання ринку праці:

а) стимулювання зростання зайнятості;

б) підготовка та перепідготовка робочої сили;

в) соціальне страхування бідності;

г) адміністративний розподіл робочої сили.

4.2.2. Спадна траєкторiя кривої сукупного попиту не зумовлена:

а)  ефектом майна;

б)  ефектом доходу;

в)  ефектом Кейнса;

г)  ефектом обмiнного курсу;

д)  ефектом пропозицiї грошей.

4.2.3. Зміщення кривої сукупного попиту вправо не може вiдображати:

а) підвищення рівня цін і реального ВВП одночасно;

б) підвищення рівня цін при відсутності зростання реального обсягу ВВП;

в) зростання реального обсягу ВВП при відсутності підвищення ціни;

г) підвищення рівня цін і падіння реального обсягу ВВП одночасно;

д)  усi попереднi відповіді неправильні.

4.2.4. Результати зсуву кривої сукупного попиту вліво i вправо однакові, якщо:

а) зсув відбувається на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції;

б) зсув відбувається на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції;

в) зсув відбувається на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції;

г)  в економiцi відбувається депресія;

д) усi попереднi відповіді неправильні.

4.2.5.  Якщо стан економіки відповідає кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції, зростання сукупного попиту призводить до:

а) підвищення цін, не впливаючи на динаміку ВВП у реальному вираженні;

б) збільшення обсягу ВВП у реальному вираженні, не впливаючи на рівень цін;

в) підвищення цін і обсягу ВВП у реальному вираженні;

г) підвищення цін і скорочення обсягу ВВП у реальному вираженні;

д) зниження цін і зростання обсягу ВВП у реальному вираженні.

4.2.6.Сукупний попит — це:

а) обсяг номінального ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають бажання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб;

б) обсяг реального ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають бажання закупити з метою задоволення своїх пла­тоспроможних потреб;

в) обсяг потенційного ВВП, який макроекономічні суб’єкти мають бажання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб;

г) обсяг номінального ЧНП, який економіка країни має бажання закупити з метою експорту;

д)  усi відповіді неправильні.

4.2.7. На сукупний попит ціни впливають:

а) обернено;

б) прямо;

в) безпосередньо;

г) опосередковано;

д)  усi відповіді неправильні.

4.2.8. Який чинник зсуватиме криву довгострокової сукупної пропозицiї ресурсів:

а) зростання кiлькостi трудових ресурсів;

б) підвищення мінімальної заробітної плати;

в) збільшення обсягу капіталу, яким володіє національна економіка;

г)  підвищення ефективності виробництва;

д)  збільшення пропозицiї земельних ресурсів.

4.2.9. Якби центральний банк збiльшив пропозицiю реаль­них грошових залишкiв за незмiнного рiвня доходу, тодi крива LМ:

а)  була б бiльш положистою;

б)  була б крутiшою;

в)  перемiстилася б управо;

г)  перемiстилася б улiво;

д) усi вiдповiдi неправильнi.

4.2.10.                   Із моделi ІS— LМ впливає, що пiдвищення рiвня цiн:

а) знизить рiвень відсоткової ставки i зменшить обсяг нацiонального виробництва;

б) знизить рiвень відсоткової ставки i збiльшить обсяг нацiонального виробництва;

в) пiдвищить рiвень відсоткової ставки i збiльшить обсяг нацiонального виробництва;

г) пiдвищить рiвень відсоткової ставки i зменшить обсяг нацiонального виробництва;

д)  усi вiдповiдi неправильнi.

4.2.11.                   Змiни в економiцi, якi графiчно можна зобразити як рух вправо вiдносно похилої дiлянки кейнсіанської кривої сукупної пропозицiї, супроводжуються:

а) падiнням реального ВВП;

б) зниженням цін;

в) зростанням цін;

г) зростанням потенцiйного ВВП;

д)  усi відповіді  неправильні.

4.2.12. Згiдно з кейнсiанською теорiєю рiвень виробництва визначається величиною сукупного попиту. Це означає, що:

а) попит на грошi змушує пiдприємцiв виробляти товари та послуги;

б) пiдприємцi намагаються розширити виробництво до рiвня повної зайнятості;

в) обсяг продукцiї, який пiдприємцi вирiшать виробляти, буде визначатися попитом на неї;

г) иробництво доходу створює попит на цей дохiд;

д)  усi відповіді неправильні.

4.2.13. Якщо рівновага порушилася падінням сукупного попиту, то її відновлення в короткостроковому перiодi здійснюється за умов:

а) збiльшення цiн за незмiнної зарплати;

б) зниження лише зарплати;

в) зниження цiн i зарплати;

г) зниження цiн за незмiнної зарплати;

д)  усi відповіді неправильні.

4.2.14. Згiдно з класичною моделлю сукупної пропозицiї падiння сукупного попиту спричиняє:

а) збiльшення реального ВВП;

б) зниження лише цін;

в) збiльшення прибутковості;.

5.2.1. Грошовий агрегат М1 визначається за формулою: 

а) М0 + поточні рахунки; 

б) М0 + строкові кошти; 

в) М2 − строкові кошти; 

г) М0 − поточні рахунки. 

 

5.2.2. Що не є статтею «Активи» комерційного банку:

а) резерви; 

б) надані позики; 

в) дисконтні позики; 

г)  цiннi папери; 

д)  iншi фінансові активи. 

 

5.2.3. Що не є статтею «Пасиви» комерційного банку:

а)  чекові внески; 

б)  отримані позики; 

в)  капітал банку; 

г)  неоперацiйнi внески; 

д)  готівка в касі. 

 

5.2.4. Пропозиція грошей у нацiональнiй економiцi зростає щоразу, коли комерцiйнi банки:

а) збільшують свої вклади у центральному банку; 

б) зменшують свої зобов'язання за поточними рахунками; 

в) збільшують обсяги позик, наданих домогосподарствам i виробничим одиницям; 

г) правильні вiдповiдi а) і б);

д) правильні вiдповiдi а) і в). 

 

5.2.5. Надлишковi резерви комерцiйного банку — це:

а) активи, якi у разi потреби можуть швидко перетворюватися на готiвку; 

б) рiзниця мiж величиною фактичних резервiв та ве­личиною обов'язкових резервiв; 

в) рiзниця мiж величиною активiв i власним капіта­лом; 

г) рiзниця мiж величиною фактичних резервiв та ве­личиною наднормативних резервiв; 

д) усi твердження неправильні. 

 

5.2.6. Важливою умовою збереження вартості грошей (кур­су національної валюти) будь-якої країни є: 

а) контроль уряду за емiсiєю грошей; 

б) державний контроль цін; 

в) забезпечення грошового обігу золотом або валютою; 

г) зростання швидкостi обертання грошей. 

 

5.2.7. Що з наведеного нижче не включають в агрегат М2: 

а) готiвковi грошi поза банками; 

б) строковi депозити; 

в) кошти на розрахункових рахунках; 

г) кошти клiєнтiв за трастовими операцiями банкiв. 

 

5.2.8. Попит на грошi для угод залежить вiд: 

а) вiдсоткової ставки комерцiйних банків; 

б) реального валового внутрiшнього продукту; 

в) кiлькостi готiвкових грошей поза банками; 

г) швидкостi обертання грошей. 

5.2.9. Якщо реальний валовий внутрiшнiй продукт країни зменшиться, то за відносно постійної швидкості обер­тання грошей: 

а) зросте попит на гроші для угод; 

б) зменшиться попит на гроші для угод; 

в) попит на гроші для угод буде незмінним; 

г) усi вiдповiдi неправильнi. 

 

5.2.10.Попит на грошi як активи залежить вiд:

 а) вiдсоткової ставки комерцiйних банків; 

б) норми резервiв комерцiйного банку; 

в) загального обсягу грошової маси; 

г) граничної схильностi до заощаджень. 

 

5.2.11. Якщо на грошовому ринку попит збільшився за сталої пропозиції, то: 

а) знизиться і; 

б) зростуть ціни на облігації; 

в) зросте і; 

г) знизяться ціни на облігації. 

 

5.2.12. Щоб збільшити пропозицію грошей, Національний банк повинен: 

а) продати державні облігації; 

б) купити державні облігації; 

в) зменшити резервну норму; 

г) підвищити резервну норму. 

 

5.2.13. Яке з наведених положень є правильним: 

а) зміна і прямо впливає на пропозицію грошей; 

б) зміна і прямо впливає на попит і гроші; 

в) зміна і обернено впливає на попит і гроші; 

г) зміна і обернено впливає на пропозицію грошей. 

 

5.2.14. Яке з наведених положень є помилковим: 

а) банківські резерви = обов’язкові резерви + надлишкові резерви; 

б) грошова база = депозитні гроші + готівкові гроші; 

в) чим вище і, тим більша альтернативна вартість грошей; 

г) грошова база = грошовій пропозиції. 

 

5.2.15. Якщо центральний банк пiдвищує облiкову ставку, то грошова база:

а) зменшиться, i пропозицiя грошей також зменшиться; 

б) зменшиться, а пропозицiя грошей збiльшиться; 

в) збiльшиться, i пропозицiя грошей також збiль­шиться; 

г) збiльшиться, а пропозицiя грошей зменшиться; 

д) усi твердження неправильнi. 

 

5.2.16. Для пiдвищення лiквiдностi банкiвської системи цен­тральний банк пiдвищує норму резервування. Якщо центральний банк не хоче допустити змiн у пропозицiї грошей, то яке поєднання заходiв монетарної полiтики вiн повинен застосувати:

а)  пiдвищити облiкову ставку i купувати державнi цiннi папери; 

б)  знизити облiкову ставку i продавати державнi цiннi папери; 

в)  пiдвищити облiкову ставку i продавати державнi цiннi папери; 

г)  знизити облiкову ставку i купувати державнi цiннi папери; 

д)  усi заходи неправильнi. 

 

5.2.17. Зменшення норми резервування:

а) збiльшуватиме пропозицiю грошей унаслiдок збiльшення розмiру грошового мультиплiкатора; 

б) збiльшуватиме пропозицiю грошей унаслiдок збiльшення коефiцiєнта депонування; 

в) зменшуватиме пропозицiю грошей унаслiдок змен­шення грошового мультиплiкатора; 

г) зменшуватиме пропозицiю грошей унаслiдок змен­шення коефiцiєнта депонування; 

д)  усi твердження неправильнi. 

 

5.2.18. Загальна сума грошової маси збiльшується, якщо комерцiйнi банки країни: 

а) зменшують свої надлишковi резерви; 

б) збiльшують обсяги кредитiв, якi надаються населенню; 

в) збiльшують свої резерви у Нацiональному банку; 

г) продають облiгацiї Нацiональному банку. 

 

5.2.19. Емiсiя готiвкових грошей — це: 

а) продаж Нацiональним банком облiгацiй державної позики; 

б) одержання Нацiональним банком чергового тран­шу вiд МВФ; 

в) випуск Нацiональним банком в обiг грошей у готiвковiй i безготiвковiй формах; 

г) кредитування Нацiональним банком комерцiйних банкiв країни. 

 

5.2.20. Що має за мету комерцiйний банк, зменшуючи вiдсоткову ставку: 

а) збiльшення заощаджень населення; 

б) збiльшення кредитiв населення; 

в) сприяння інвестуванню; 

г) пожвавлення кон'юнктури ринку. 

 

5.2.21. Комерцiйний банк може випускати в обiг безготiвковi грошi в межах: 

а) свого надлишкового резерву; 

б) свого касового резерву; 

в) суми депозитiв; 

г) обов'язкових резервiв, що знаходяться у Нацiональ­ному банку. 

 

5.2.22. Надлишковi резерви комерцiйного банку — це: 

а) рiзниця мiж активами i пасивами банку; 

б) рiзниця мiж сумою фактичних резервiв i сумою обов'язкових резервiв; 

в) рiзниця мiж грошовими агрегатами М2 i М1; 

г) рiзниця мiж активами i власним капiталом банку. 

 

5.2.23. Норма обов'язкових резервiв запроваджується як засiб: 

а) обмеження грошової маси; 

б) зниження рiвня iнфляцiї; 

в) економiчного зростання країни; 

г) активiзацiї iноземних iнвестицiй. 

 

5.2.24. Основними статтями активу Нацiонального банку є: 

а) банкноти, державнi цiннi папери, кредити;              

б) золотi сертифiкати, готiвковi грошi, банкiвськi депозити; 

в) золотi сертифiкати, готiвковi грошi, державнi цiннi папери, кредити; 

г) банкноти, золотi сертифiкати, державнi цiннi папери. 

 

5.2.25. Проведення монетарної полiтики стикається з низ­кою перешкод, якi знижують її результативнiсть. Такою перешкодою не є:

а)  зростання вiдкритостi нацiональної економiки; 

б)  поведiнка економiчних суб'єктiв; 

в)  змiна швидкостi обiгу грошей; 

г)  спiввiдношення мiж прямими та непрямими податками; 

д)  змiни у функцiї iнвестицiй. 

 

5.2.26. Передавальний механiзм монетарної полiтики не мiстить такої ланки (згiдно з основним потоком макроекономiки):

а) змiни реальної пропозицiї грошей унаслiдок прове­дення центральним банком вiдповiдної монетарної полiтики; 

6.2.1. Джерелом iнфляцii пропозицiї є:

а) збiльшення видаткiв на споживання;

б) збiльшення iнвестицiйних видаткiв;

в) зростання витрат на одиницю продукцiї ;

г) збiльшення сукупних видаткiв .

6.2.2. Основними чинниками, якi викликають iнфляцiю витрат, є:

а) випереджаюче зростання експорту порiвняно з iмпортом;

б) пiдвищення продуктових податкiв;

в) зменшення продуктивностi ресурсiв;

г) випередж аюче зростання сукупного попиту.

6.2.3. Основними чинниками, якi викликають iнфляцiю попиту, є:

а) випереджувальне зростання доходiв населения;

б) зростання цiн на ресурси;

в) емiсiйне фiнансування бюджетного дефiциту;

г) зростання курсу нацiонально ї валют и .

6.2.4. Основний потiк макроекономiки серед головних при­чин iнфляцiї не видiляє:

а) зростання грошової маси вищими темпами порiвняно зi зростанням нацiонального продукту;

б) мiлiтаризацiю економiки;

в) монополи та необгрунтованi привiле ї ;

г) випуск паперових грошей понад ту кiлькiсть золотих, яка потрiбна для нормального товарообороту .

6.2.5. Гiперiнфляцiя починається, коли:

а) населення i фiрми витрачають надто багато грошей;

б) фiрми призначають вищi цiни на сво ї товари i по сл уги;

в) уряди змушенi друкувати грошi для фiнансування сво ї iх видаткiв;

г) дефiцити державного бюджету зменшуються .

6.2.6. Яке твердження неправильне:

а) iнфляцiя знижує стимули до трудової дiяльностi;

б) гiперiнфляцiя справляє руйнiвний вплив на обсяг нацiонального виробництва та зайнятiсть;

в) помiрна iнфляцiя супроводжується зростанням обсягу нацiонального виробництва;

г) у 80-90-х роках XX ст. у постсоціалістичних країнах спостерiгалася дефляцiя .

6.2.7. Причинами iнфляцi ї згiдно з монетаристською теорiєю є:

а) надмiрний обсяг виробництва;

б) надмiрна швидкiсть обертання грошей;

в) надмiрна кiлькiсть грошей у обiгу;

г) надмiрний сукупний попит.

6.2.8. Крива Фiлiпса в короткостроковому перiодi вiдображає:

а) обернену залежнiсть мiж безробiттям та iнфляцiєю;

б) пряму залежнiсть мiж безробiттям та iнфляцiєю;

в) незалежнiсть безробiття та iнфляцi ї;

г) усі відповіді правильні.

6.2.9. Причинами iнфляцiї за кейнсiанською теорiєю є:

а) надмiрна кiлькiсть грошей в обiгу;

б) надмiрний сукупний попит;

в) надмiрна швидкiсть обертання грошей;

г) надмiрна сукупна пропозицiя.

6.2.10. Непередбачувана незбалансована iнфляцiя супроводжується:

а) перерозподiлом доходiв мiж боржниками i креди­торами;

б) зниженням реально ї вартостi заощаджень;

в) падiнням ефективностi нацiональної економiки;

г) усi відповіді неправильнi.

6.2.11. Вiд непередбаченої  iнфляцiї особливо потерпають :

а) працiвники галузей, якi перебувають на стадії пiднесення й представленi потужними трудовими спiлками;

б) керiвництво фiрм та iншi отримувачi прибуткiв, якщо цiни на готову продукцію пi дносяться швидше, нiж  цiни на ресурси;

в) уряди, якi на копичили значнi державнi борги;

г) отримувачi  фiксованих доходiв.

6.2.12. Висока iнфляцiя зумовлює в економiцi такi наслiдки:

а) пiдвищення iнвестицiйної активностi;

б) збiльшення попиту на матерiальнi активи;

в) пiдвищення реальних доходiв;

г) зниження реальних доходiв .

6.2.13. Що не спричиняє iнфляцiю пропозицiї:

а) зростання цiн на матерiальнi ресурси, зокрема на електроенергію ;

б) надмiрне зростання грошової маси;

в) мiлiтаризацiя економiки;

г) зростання реальних відсоткових ставок.

6.2.14. Що не спричиняє iнфляцiю попиту:

а) монополiзацiя окремих галузей нацiональної еко­номiки;

б) надмiрнi державнi видатки;

в) зростання чистого експорту;

г) очiкування щодо зростання цiн у майбутньому;

6.2.15. Що не характеризує ранню криву Фiлiпса:

а) кожна країна стоїть перед проблемою вибору мiж двома лихами нацiональної економiки — iнфляцiєю та безробiттям;

б) крива Фiлiпса зсувається пiд впливом збурень сукупного попиту i сукупної пропозицiї;

в) для зниження темпiв iнфляцiї країна змушена тер п iти вищий рiвень безробiття;

г) правильнi твердження а ) і б ).

6.2.16. Кiлькiсне рiвняння обмiну демонструє, що:

а) кiлькiсть грошей х рiвень цiн = швидкостi обiгу грошей х реальний ВВП;

б) кiлькiсть грошей х реальний ВВП = швидкостi обiгу грошей х рiвень цiн;

в) кiлькiсть грошей х швидкiсть обiгу грошей = рiвневi цiн х реальний ВВП;

г) кiлькiсть грошей х швидкiсть .

6.2.17. Що не передбачає антиiнфляцiйна стратегiя:

а) ефективну монетарну полiтику;

б) впорядкування державних фiнансiв;

в) рацiоналiзацiю структури нацiонально ї економiки;

г) рацiоналiзацiю зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

д) перiодичне заморожування цiн i заробiтно ї плати.

6.2.18. Більшiсть економiстiв вважають , що у короткостроковому перiодi форма кривої Фiлiпса залежить вiд:

а) рiвня відсоткових ставок;

б) природно ї норми безробiття;

в) очiкуваного рiвня iнфляцiї;

г) усі відповіді неправильні.

6.2.19. Інфляцiю пропозицiї можна проiлюструвати:

а) зсувом кривої сукупної пропозицiї влiво;

б) зсувом кривої сукупної пропозицiї вправо;

в) зсувом криво ї сукупного попиту вправо;

г) зсувом криво ї сукупного попиту влiво.

6.2.20. Якщо iнфляцiя витрат супроводжується падiнням обсягів виробництва, то це явище називається:

а) девальвацiя;

б) неочiкувана iнфляцiя;

в) стагфляцiя;

г) гiперiнфляцiя.

6.2.21. Якi наслiдки викликає iнфляцiя в економiцi країни:

а) з ниження реальних доходiв на душу населення ;

б) підвищення iнвестицiйної активностi ;

в) збiльшення попиту на фiнансовi активи ;

г) пiдвищення курсу нацiонально ї валюти.

7.2.1. Споживання домогосподарств – це їх витрати на: 

а) купівлю ресурсів; 

б) виробничі послуги; 

в) амортизацію; 

г) споживчі товари та послуги. 

 

7.2.2. Хто з економiстiв вiдвiв сферi споживання ключову роль у макроекономiчному аналiзi:

а) К. Маркс; 

б) Дж.М. Кейнс; 

в)  М. Фрiдмен; 

г)  І. Фiшер. 

 

7.2.3. Гранична схильнiсть до заощадження визначається як:

а)вiдношення приросту заощадження до приростуособистого доходу; 

б) вiдношення приросту заощадження до приросту нацiонального доходу; 

в) вiдношення приросту заощадження до приросту доходу пiсля оподаткування; 

г) відношення приросту заощадження до суми приростiв споживання та заощаджень.

 

7.2.4. Гiпотеза постiйного доходу М. Фрiдмана твердить, що гранична схильнiсть до споживання доходу:

а) становить одиницю; 

б) дорiвнює нулю; 

в) вища для постiйного доходу, нiж для тимчасовогодоходу; 

г) нижча для постiйного доходу, нiж для тимчасового доходу. 

 

7.2.5. На величину особистого доходу домогосподарств впливають: 

а) гранична схильність до споживання; 

б) заробітна плата; 

в) трансферти; 

г) проміжне споживання. 

 

7.2.6. Гiпотеза життєвого циклу передбачає, що споживання є функцiєю:

а) лише поточного використовуваного доходу; 

б)  поточного використовуваного доходу i майбутньогодоходу; 

в)  поточного використовуваного доходу i майна; 

г) поточного використовуваного доходу, майбутнього доходу i майна; 

д) усi вiдповiдi неправильні. 

 

7.2.7. Коли люди ухвалюють рiшення, яку частку доходу споживати сьогоднi, а скiльки заощаджувати, то вони постають перед:

а) лiквiдним обмеженням; 

б) мiжчасовим бюджетним обмеженням; 

в) точкою нульового заощадження; 

г) бюджетною прямою; 

д) усi твердження неправильнi. 

 

7.2.8. Чи є правильним твердження, що при зменшенні доходу пiсля оподаткування: 

а) споживчi витрати скорочуються, а заощадження зростають; 

б)споживчi витрати та заощадження зростають; 

в)скорочуються як споживчi витрати, так i заощадження; 

г)споживчi витрати зростають, а заощадження скорочуються.

 

7.2.9. Особистий наявний дохід розподіляється на: 

а) споживання та нерозподілений прибуток; 

б) споживання та заощадження; 

в) споживання та амортизацію; 

г) споживання та трансферти. 

 

7.2.10. Середня схильнiсть до заощадження визначається як:

а) вiдношення заощадження до споживання; 

б)вiдношення заощадження до доходу пiсля оподаткування; 

в) вiдношення заощадження до особистого доходу; 

         г)відношення приросту заощаджень до доходу пiсля оподаткування.

 

7.2.11. Середня схильність до споживання – це: 

а) відношення споживання до заощаджень; 

б) відношення споживання до наявного доходу; 

в) відношення приросту споживання до наявного доходу; 

г) відношення споживання до наявного доходу. 

 

7.2.12. Що не характеризує модель поведiнки споживача, яку називаютъ гiпотезою життєвого циклу:

а) iндивiди планують свої споживання i заощадження на тривалий перiод; 

б) рацiональнi споживачi хочуть пiдтримувати приблизно однаковий рiвень споживання протягом свого життя; 

в) доходи людей рiзко знижуються з виходом на пенсiю, тому для пiдтримання однакового рiвня споживання упродовж життєвого циклу необхідно заощаджувати у трудовому перiодi; 

г) обсяг споживання є функцiєю поточного використовуваного доходу, майна i майбутнього доходу; 

д) зi зростанням доходу середня схильнiсть до спожи­вання у тривалому перiодi знижується. 

 

7.2.13. Крива споживання зсувається вправо внаслiдок: 

а)зменшення багатства населення країни; 

б)зниження цiн на споживчi товари та послуги; 

в)зростання вiдсоткової ставки комерцiйних банкiв; 

г)зростання доходу пiсля оподаткування. 

 

7.2.14. Гранична схильність до споживання – це: 

а) відношення приросту споживання до приросту особистого доходу; 

б) відношення приросту споживання до особистого доходу; 

в) відношення споживання до особистого доходу; 

г) відношення приросту споживання до приросту наявного доходу. 

 

7.2.15. Довгострокова функція споживання грунтується на теорії: 

а) І. Фішера; 

б) Д. Кейнса; 

в) М. Фрідмена; 

г) К. Маркса. 

7.2.16. Короткострокова функція споживання ґрунтується на теорії: 

а) І. Фішера; 

б) Д. Кейнса; 

в) М. Фрідмена; 

г). К. Маркса. 

 

7.2.17. До напрямків використання особистих доходів відносяться: 

а) споживання; 

б) заощадження; 

в) сплата податків; 

г) усі напрямки. 

 

7.2.18. Крива Лоренца показує: 

а) ступінь рівності у розподілі доходів суспільства; 

б) ступінь диференціації доходів робітників різних галузей; 

в) залежність між рівнем доходу та рівнем споживання; 

г) залежність між кількістю членів домогосподарства та обсягом їх доходів. 

 

7.2.19. Джерелом особистого доходу є: 

а) доходи від оренди житла; 

б) доходи від власності; 

в) заробітна плата, рентні платежі, дохід від власності, трансфертні платежі; 

г) трансфертні платежі. 

 

7.2.20. Область між лінією абсолютного рівного розподілу та кривої Лоренца вказує на: 

а) ступінь диференціації доходів; 

б) відмінність номінальної та реальної заробітної плати; 

в) відмінність рівня доходу та рівня споживання населення; 

г) збільшення та зниження доходів населення. 

8.2.1. Середня схильнiсть до заощадження визначається як:

а)вiдношення заощадження до споживання; 

б)вiдношення заощадження до доходу пiсля оподаткування; 

в)вiдношення заощадження до особистого доходу; 

г) вiдношення приросту заощаджень до доходу пiсля оподаткування.

 

8.2.2. Гранична ефективнiсть капiталу залежить вiд: 

а) граничної схильностi до споживання; 

б) норми амортизацiї; 

в) норми прибутковостi капiталу; 

г) вартостi капiталу. 

 

8.2.3. Зв’язок мiж граничною схильнiстю до споживання i граничною схильнiстю до заощадження виражається в тому, що: 

а)вiдношення мiж ними характеризує середню схильнiсть до споживання; 

б)їх сума дорiвнює одиницi; 

в)їх сума дорiвнює доходу пiсля оподаткування, тому що вiн дiлиться на споживаннята заощадження; 

г)їх сума дорiвнює нулю.

 

8.2.4. Якi iз запропонованих заходiв Ви вважаєте найбiльш прийнятними для стимулювання заощаджень: 

а)зниження податкiв на доходи; 

б)збiльшення вiдсоткової ставки; 

в)збiльшення допомоги на дiтей;

г)пiдвищення премiй на заощадження, призначенi для будiвництва. 

 

8.2.5. Пряму залежнiсть характеризує вiдношення мiж:

а)заощадженнями та iндексом цiн; 

б)граничною схильнiстю до споживання та гранич­ною схильнiстю до заощадження; 

в)споживчими витратами та рiвнем вiдсоткової ставки; 

г)заощадженнями та рiвнем вiдсоткової ставки.

 

8.2.6. Бажаний обсяг основного капiталу в неокласичнiй функцiї iнвестицiй залежить вiд: 

а) граничної ефективностi капiталу; 

б) очiкуваних обсягiв прибутку; 

в) очiкуваних обсягiв виробництва;

г) граничних витрат на капiтал. 

 

8.2.7. На обсяг iнвестицiйного попиту впливає: 

а)рiвень вiдсоткової ставки; 

б)оптимiстичнi або песимiстичнi очiкування пiдприємців; 

в)рiвень технологiчних змiн у виробництвi; 

г)рiвень завантаження виробничого обладнання. 

 

8.2.8. На iнвестицiйний попит не впливає:

а)багатство; 

б) ВВП; 

в)очiкування пiдприємцiв; 

г)податок на прибуток, одержаний вiд реалiзацiї iнвестиційного проекту. 

 

 

8.2.9.З наведених визначень правильними є такi: 

а) у разi збiльшення автономних iнвестицiй крива iнвестицiйного попиту зсуваєтьсялiворуч; 

б) у довгостроковому перiодi динамiка iнвестицiй пiдпорядковується динамiцi заощаджень; 

в) мiж відсотковою ставкою та попитом на iнвестицiї iснує обернена залежнiсть;

г) відсоткова ставка є основним чинником, вiд якого залежить величина автономних iнвестицiй. 

 

8.2.10. Якщо реальна вiдсоткова ставка збiльшиться, то:

а)крива iнвестицiйного попиту змiститься вправо;

б) крива iнвестицiйного попиту змiститься влiво; 

в) iнвестицiйнi витрати зменшаться;

г) iнвестицiйнi витрати збiльшаться. 

 

8.2.11. У моделi простого акселератора попит на iнвестицiї зале­жить вiд: 

а) змiни відсоткової ставки; 

б) змiни доходу; 

в) рiвня податку на прибуток; 

г) норми заощаджень. 

 

8.2.12. Крива сукупного попиту на iнвестицiї зміщуєтьсявправо внаслiдок: 

а)зниження вiдсоткової ставки комерцiйних банків; 

б)зростання вiдсоткової ставки комерцiйних банків;

в)зростання податку на прибуток вiд реалiзацiї інвестиційногопроекту; 

г) зниження податку на прибуток вiд реалiзацiї iнвестицiйного проекту. 

 

8.2.13. Зi зростанням реальноївідсоткової ставки обсяг iнвестицiй:

а) збiльшується, оскільки граничний продукт капiталу збiльшується; 

б) збiльшується, оскількивитрати на капiтал зменшуються; 

в) зменшується, оскількиграничний продукт капiталу зменшується; 

г) зменшується, оскількивитрати на капiтал збiльшуються; 

д) усi відповіді неправильнi. 

 

8.2.14. Чистий прибуток, отриманий вiд iнвестування, визначається як: 

а)валовий прибуток мiнус податок на прибуток; 

б)валовий прибуток мiнус вiдсотки за кредит; 

в)валовий прибуток мiнус податок на прибуток мiнус вiдсотки за кредит; 

г)усi вiдповiдi неправильнi.

 

8.2.15. Інвестувати доцiльно, якщо: 

а)очiкувана норма чистого прибутку дорiвнює вiдсотковiй ставцi; 

б)очiкувана норма чистого прибутку бiльша за вiдсоткову ставку; 

в)очiкувана норма чистого прибутку менша за вiдсотко

9.2.1. Яка з наведених нижче макроекономічних величин відноситься до вилучень із доходу: 

а) заощадження населення; 

б) експорт товарів та послуг; 

в) інвестиції у національну економіку; 

г) державні закупівлі товарів та послуг.

 

9.2.2. Яка з наведених нижче макроекономічних величин відноситься до ін’єкцій у сукупні витрати: 

а) збереження населення; 

б) імпорт товарів та послуг; 

в) податкові платежі; 

г) державні закупки товарів та послуг.

 

9.2.3. У рівнянні рівноважного ВВП автономні витрати – це витрати, які не залежать від:  

а) відсоткової ставки; 

б) доходу; 

в) податків; 

г) інвестицій.

 

9.2.4. Якщо в економіці спостерігається нерівновага, то заощадження дорівнюють: 

а) фактичним інвестиціям; 

б) запланованим інвестиціям; 

в) незапланованим інвестиціям; 

г) усі відповіді неправильні.

 

9.2.5. Припустимо, що в економіці обсяг заощаджень менший від запланованих інвестицій. У такому разі приріст інвестицій (I’) буде: 

а) менше нуля; 

б) більше нуля; 

в) дорівнювати нулю; 

г) дорівнювати інвестиціям. 

 

9.2.6. В умовах рецесійного розриву виникає: 

а) дефіцит сукупних витрат; 

б) надлишок сукупних витрат; 

в) рівноважний ВВП більше потенційного ВВП; 

г) усі відповіді неправильні. 

 

9.2.7. Припустимо, в умовах приватної економіки закритого типу ВВП дорівнює 400 млрд грошових одиниць, фактичні сукупні видатки дорівнюють 420 млрд грошових одиниць.  Незаплановані інвестиції в товарні запаси дорівнюють:

а) – 20 млрд грош.од.; 

б) + 20 млрд грош.од.; 

в) 105 %; 

г) 95 %. 

 

9.2.8. Рівновага в економіці досягається за умов: 

а) I+I’=S; 

б) I’=0; 

в) Y=E+I’; 

г) усі відповіді правильні.

 

9.2.9. Модель  «витрати – випуск» – це: 

а) виявлення рівноважного ВВП через визначення його реального обсягу, при якому сукупні витрати дорівнюють національному продукту; 

б) вплив зміни сукупних витрат на рівноважний ВВП;   

в) макроекономічний принцип, за яким сукупна пропозиція товарів створює рівний сукупний попит на ці товари; 

г) відношення зміни рівноважного ВВП до змінення обсягу інвестицій. 

 

9.2.10. Модель «вилучення - ін’єкції» – це:

а) виявлення рівноважного ВВП через визначення його реального обсягу, при якому сукупні витрати дорівнюють національному продукту; 

б) визначення рівноважного ВВП через виявлення такого його обсягу, при якому розмір «вилучень» дорівнює розміру;      

в) макроекономічний принцип, за яким сукупна пропозиція товарів створює рівний сукупний попит на ці товари; 

г) відношення зміни рівноважного ВВП до змінення обсягу інвестицій. 

 

9.2.11. Мультиплікатор витрат – це: 

а) макроекономічний принцип, за яким сукупна пропозиція товарів створює рівний сукупний попит на ці товари; 

б) відношення зміни рівноважного ВВП до змінення обсягу інвестицій; 

в) виявлення рівноважного ВВП через визначення його реального обсягу, при якому сукупні витрати дорівнюють національному продукту; 

г) вплив зміни сукупних витрат на рівноважний ВВП. 

 

9.2.12. Якщо в економіці сукупний попит перевищує вироблений ВВП і задовольнити цей сукупний попит не можна через повну зайнятість, то це свідчить про: 

а) інфляційний розрив; 

б) дефляційний розрив;     

в) відсутність безробіття в країні; 

г) відсутність інфляції і безробіття в країні. 

10.2.1. Найбільш суттєва причина економічного зростання у розвинутих країнах – це:

а) зростання кваліфікаційної робочої сили;

б) збільшення обсягу робочого часу;

в) технологічні зміни у виробництві;

г) збільшення обсягу капіталу.

10.2.2. Який з наведених нижче показників більш за все підходить для вимірювання військового потенціалу країни:

а) номінальний ВВП;

б) реальний ВВП;

в) дохід на одну родину;

г) дохід на душу населення.

10.2.3. Яка з наведених нижче держав досягла в останні чотири десятиріччя найбільш високих темпів економічного зростання:

а) Великобританія;

б) Італія;

в) Південна Корея;

г) США.

10.2.4. Продуктивність праці вимірюється відношенням:

а) витрат капіталу до витрат праці;

б) реального обсягу продукту до кількості часів робочого часу;

в) кількості часів робочого часу до реального ВВП;

г) витрат капіталу до реального обсягу продукту.

10.2.5. Що з наведеного нижче не впливає на зростання продуктивності праці:

а) технологічні зміни;

б) збільшення кількості робітників;

в) ефект масштабу виробництва;

г) рівень освіти та кваліфікації робітників.

10.2.6. Економічне зростання можна проілюструвати:

а) зсувом кривої виробничих можливостей ліворуч;

б) зсувом кривої виробничих можливостей праворуч;

в) рухом точки по кривій виробничих можливостей;

г) не можна проілюструвати графічно.

10.2.7. У моделі економічної рівноваги « AD – AS » економічне зростання може бути представлено як:

а) зсув кривої AS ліворуч;

б) зсув кривої AD праворуч;

в) зсув кривої AD ліворуч;

г) зсув кривої AS праворуч.

10.2.8. В економіці з повною зайнятістю високі темпи економічного зростання вимагають:

а ) низької норми заощаджень і низької норми інвестицій;

б) високої норми заощаджень і низької норми інвестицій;

в) високої норми заощаджень і високої норми інвестицій;

г) низької норми заощаджень і високої норми інвестицій.

10.2.9. Статистика більшості економічно розвинутих країн показує:

а) питома вага інвестицій у ВВП і темпи зростання продуктивності праці знаходяться у зворотній залежності;

б) існує тісний прямий зв’язок між питомою вагою ВВП, яка спрямовується на інвестиції, і темпами зростання продуктивності праці;

в) високі граничні податкові ставки на доходи корпорацій і особисті доходи сприяють інвестиціям;

г) скорочення чисельності зайнятих призводить до падіння середньої продуктивності праці.

10.2.10. Якщо обсяг ВВП зростає швидше, ніж чисельність населення, то:

а) обсяг ВВП на душу населення знижується;

б) обсяг ВВП на душу населення зростає;

в) обсяг ВВП на душу населення не змінюється;

г) обсяг ВВП на душу населення і чисельність населення ніяк не пов’язано.

10.2.11. Економічне зростання – це:

а) збільшення номінального обсягу ВВП за деякий період часу;

б) збільшення реального обсягу ВВП в абсолютному вираженні за деякий період часу;

в) збільшення реального обсягу ВВП на душу населення за деякий період часу;

г) відповіді а) і в).

10.2.12. Перепустимо, що в двох країнах обсяг ВВП однаковий і дорівнює 500 млрд. грошових одиниць. Якщо річний темп зростання ВВП в перший країні склав 3%, а в другій 5%, то різниця в величині річного приросту ВВП між цими країнами складає:

а) 10 млрд. грош. од.;

б) 2 млрд .грош. од.;

в) 5 млрд. грош. од.;

г) 8 млрд. грош. од.

10.2.13. Який показник при спаді зростає, а при підйомі спадає:

а) обсяг товарних запасів;

б) обсяг ВВП;

в) курс цінних паперів;

г) тривалість робочого дня.

10.2.14. У період рецесії найбільш скорочується:

а) витрати споживачів на ліки;

б) рівень зароб і тної плати;

в) прибуток корпорацій;

г) державні закупки товарів та послуг.

10.2.15. Яке з наданих нижче явищ не відповідає періоду економічного спаду:

а) скорочення податкових надходжень;

б) зниження прибутку корпорацій;

в) зменшення допомоги у зв ’ язку з безробіттям;

г) зменшення інвестицій.

10.2.16. Найбільший вплив на хід економічного циклу має:

а) чисті інвестиції, які направляються в товарно-матеріальні запаси;

б) чисті інвестиції, які спрямовуються на виробництво товарів тривалого використання;

в) споживчі витрати;

г) державні витрати.

10.2.17. Основним джерелом коливань в моделі реального виробничого циклу є:

а) технологічний прогрес;

б) зростання державних закупівель і послуг;

в) зміна відсоткової ставки;

г) усі відповіді правильні.

10.2.18. Шок пропозиції – це:

а) коливання світових цін на сировину;

б) природні катаклізми;

в) важливі відкриття та винаходи;

г) усі відповіді правильні.

10.2.19. Шок попиту – це:

а) зміна інвестиційних витрат;

б) зміна споживчих витрат;

в) зміна інвестиційних витрат і зміна споживчих витрат, які викликані змінами в очікуваннях споживачів або виробників;

г) природні катаклізми.

10.2.20. Політичний шок – це:

а) зміна пропозиції грошей;

б) зміна фіскальної політики;

в) зміна валютної політики;

г) усі відповіді правильні.

11.2.1. Об’єктивною основою державного регулювання економіки є: 

         а) усуспільнення виробництва в національній економіці і в міжнародному масштабі; 

         б) розвиток НТР, який потребує великих трудових і фінансових ресурсів, які може забезпечити лише держава; 

         в) неспроможність ринку вирішити екологічні, соціальні проблеми та забезпечити задоволення потреб у соціальних товарах; 

         г) усі відповіді правильні. 

 

11.2.2. Держава регулює ринок через: 

         а) оподаткування; 

         б) інвестицій; 

         в) субсидії; 

         г) усі відповіді правильні. 

 

11.2.3. Що з наведеного відноситься до прямих методів державного регулювання економіки: 

         а) кредитно-грошові методи; 

         б) бюджетно-податкові методи; 

         в) цільове фінансування держави; 

         г) прискорена амортизація. 

 

11.2.4. Які з наведених податків відносяться до прямих: 

         а) індивідуальний прибутковий податок; 

         б) акцизи; 

         в) мито; 

         г) податок з продажу товарів. 

 

11.2.5. Політика «дорогих» грошей: 

         а) приводе до зростання відсоткової ставки; 

         б) скорочує інвестиції; 

         в) скорочує інфляцію; 

         г) усі відповіді вірні. 

 

11.2.6. Що з наведеного відноситься до непрямих  методів державного регулювання економіки: 

         а) цільове фінансування держави; 

         б) державні закупки; 

         в) бюджетно-податкові методи; 

         г) функціонування державного сектора економіки. 

 

11.2.7. До адміністративних методів державного регулювання економіки відносяться: 

         а) антимонопольні заходи; 

         б) введення обов’язкових стандартів; 

         в) визначення мінімально допустимих параметрів життя населення; 

         г) усі відповіді правильні. 

 

11.2.8. До вбудованих автоматичних стабілізаторів економіки відносяться: 

         а) прогресивний прибутковий податок; 

         б) субсидії фермерам; 

         в) допомога безробітним; 

         г) усі відповіді правильні. 

 

11.2.9. Що з наведеного не входить до функцій комерційних банків: 

         а) приймають та розміщують грошові внески; 

         б) здійснюють емісію грошей і організацію їх обігу; 

         в) надають кредити; 

         г) виконують розрахунки за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування. 

 

11.2.10. Страхові компанії – це такі спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які: 

         а) проводять операції по емісії та розміщенню цінних паперів, використовують свій капітал на інвестування галузей; 

         б) збирають збереження населення і використовують грошовий капітал на інвестиції в житлове будівництво; 

         в) продають страхові поліси, фінансують крупні корпорації промисловості, транспорту, торгівлі; 

         г) усі відповіді правильні. 

11.2.12. Ефект мультиплікатора державних витрат та ефект мультиплікатора податків супроводжують: 

         а) грошово-кредитну політику держави; 

         б) бюджетно-податкову політику держави; 

         в) торгову політику держави; 

         г) міжнародну політику держави. 

 

11.2.13. Крива Лафера: 

         а) завжди використовується на практиці; 

         б) демонструє загальну закономірність, яку пов’язано з існуванням межі зростання ставок оподаткування;  

         в) має теоретичне значення; 

         г) правильні відповіді б) і в). 

11.2.15. Держава проводить політику «дешевих грошей», коли в економіці країни: 

         а) зростання, тому що стимулює зростання ВВП; 

         б) криза і безробіття; 

         в) бум, тому що в цей період економіка потребує багато грошей; 

         г) низький рівень середньої зарплати. 

11.2.17. Якщо національний банк купує велику кількість державних цінних паперів у населення, то: 

         а) загальна маса грошей на руках у населення зменшиться; 

         б) поточні рахунки комерційних банків зменшаться; 

         в) облікова ставка і обсяг позик національного банку зростають; 

         г) облікова ставка і обсяг позик національного банку зменшуються. 

11.2.19. Основні активи балансу національного банку – це: 

         а) золоті сертифікати, готівкові гроші, депозити банку і депозити казначейства; 

         б) банкноти, державні цінні папери і позички; 

         в) золоті сертифікати, готівкові гроші, банківські  депозити і позички; 

         г) золоті сертифікати, готівкові гроші, позички і державні цінні папери. 

12.2.1. Прибiчники протекцiонiзму стверджують, що торговельнi обмеження необхiднi для:

а) захисту галузей вiд iноземної конкуренції;

б) зростання внутрiшньої зайнятостi;

в) запобiгання демпiнгу;

г) забезпечення захисту країни;

 

12.2.2.                   Принцип порiвняльних переваг вперше сформулював:

а) А. Смiт; 

б) Д. Рiкардо; 

в)К. Маркс; 

г) Дж. М. Кейнс. 

 

12.2.3.                   Платiжний баланс за своїм визначенням завжди: 

а) є рiвноважним; 

б) дорiвнює балансу автономних операцiй; 

в) є нерiвноважним; 

г) усі відповіді правильні. 

 

12.2.4.                   Сутнiсть конвертованої валюти–це:

а) нацiональна грошова одиниця, що має здатнiсть вiльно обмiнюватися на iноземнi валюти;

б) нацiональна грошова одиниця, що має здатнiсть вiльно обмiнюватися на iноземнi валюти и виконувати функцii свiтових грошей;

в) валюта, яка на свiтовому ринку за певним курсом може обмiнюватися на золото;

г) валюта, яка означає допуск лише зовнiшньої конвертованостi.

 

12.2.5.                   Яка країна має найбiльші вигоди на свiтовому ринку: 

а)країна, в якiй для виробництва товарiв використовується складнiша праця; 

б)країна, в якiй для виробництва товарiв використовується бiльш складна i наукомiстка праця; 

в)країна, в якiй для виробництва товарiв використовується iнтенсивнiша праця; 

г)країна, яка купує цi товари. 

 

12.2.6. До немитних iнструментiв торгівельної полiтики відносять такi: 

а) валютний курс; 

б) експортнi субсидiї; 

в) експортне мито; 

г) усi вiдповiдi неправильнi. 

 

12.2.7. Вiдмiннiсть мiж iмпортним митом та квотою полягає у тому, що тiльки мито:

а) призводить до скороченнямiжнародної торгiвлi;

б) призводить до пiдвищення цiн;

в) забезпечує надходження до державного бюджету; 

г) запобігає зниженню життєвого рівня в країні. 

 

12.2.8.                   Рахунок капiтальних операцiй не вiдображає:

а)отримання iноземних кредитiв; 

б)прямi iнвестицiї; 

в)поточнi трансферти; 

г)капiтальнi трансферти. 

 

12.2.9. Дефiцит платiжного балансу країни можна профiнансувати через: 

а) позики за кордоном; 

б) використання золотовалютних резервiв країни; 

в) девальвацiю нацiональної валюти; 

г) правильнi вiдповiдi а) і б).

 

12.2.10. Реальний валютний курс вiдображає спiввiдношення мiж: 

а)кiлькiстю валют, якi обмiнюються; 

б) кiлькiстю товарiв, якi обмiнюються; 

в)статтями платiжного балансу; 

г)нацiональними й iноземними цiнами.

 

12.2.11. Номiнальний валютний курс, який встановлюється на пiдставi паритету купiвельної спроможностi, вiдоб­ражає спiввiдношення мiж: 

а)кiлькiстю товарiв, якi обмiнюються; 

б) кiлькiстю валют, якi обмiнюються; 

в) iноземними та нацiональними цiнами; 

г)експортом та iмпортом.

 

12.2.12. Складова частина платiжного балансу країни — рахунок поточних платежiв — включає: 

а)товарний експорт; 

б)прямi iнвестицiї; 

в)капiтальнi трансферти; 

г)поточнi трансферти. 

 

12.2.13. Застосування iмпортного мита має такий наслiдок: 

а) призводить до пiдвищення внутрiшнiх цiн; 

б) забезпечує надходження до державного бюджету; 

в) запобiгає зниженню життєвого рiвня в країнi; 

г) усi вiдповiдi неправильнi. 

 

12.2.14. Якщо країна девальвувала свою валюту, це означає, що: 

а)внутрiшня купiвельна спроможнiсть одиницi нацiональної валюти знизилась; 

б) Нацiоналышй банк пiдвищив цiну, за якою вiн буде купувати золото за кордоном; 

в)країна має дефiцит платiжного балансу; 

г)країна має значний зовнiшнiй борг.

 

12.2.15. Що збiльшує пропозицiю iноземної валюти: 

а)експорт капiталу; 

б) iмпорт товарiв та послуг; 

в)експорт товарiв та послуг;

г) iмпорт капiталу. 

12.2.16. Рахунок поточних операцiй платiжного балансу не включає: 

а) товарний експорт; 

б) чистi доходи вiд iнвестицiй; 

в) трансфертнi послуги iноземним державам; 

г) змiни в активах країни за кордоном. 

 

12.2.17. Яка ознака не характеризує золотомонетний стандарт: 

а) обов'язкове перебування золотих монет у грошовому обiгу; 

б) установления золотого вмiсту грошової одиницi; 

в) вiльне ввезення золота в країну та вивезення з неї; 

г) рiзкi коливання курсiв валют.