Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

« Назад

МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО 14.11.2014 08:54

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

«Затверджую»

Перший проректор

з науково-педагогічної роботи

проф. М.Р. Ґжегоцький

________________________

Факультет післядипломної освіти

Кафедра «Медичного права»

Опорна (ні)

Адреса: Львів, вул. Шімзерів, 3а

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ:

7.110106 «Стоматологія»

З ДИСЦИПЛІНИ «МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО»

Затверджено Затверджено

на методичному засіданні кафедри на профільній методичній комісії

«__»______________2013 року «__»________________2013 року

протокол №__ від __________ протокол №__ від____________

завідувач кафедри доц. І.Я. Сенюта голова_________________

___________________ підпис ___________________ підпис

Львів – 2013

Зміст

Вступ. 3

Тематичний план практичних занять. 4

Тема 1. Теорія права та держави. 5

Тема 2. Медичне право як галузь права та законодавства. 9

Тема 3. Регламентація права на життя та охорону здоров’я у законодавстві України та міжнародному праві 13

Тема 4. Медична допомога за законодавстом україни. 17

Тема 5. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин. 22

Тема 6. Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія. 28

Тема 7. Правопорушення в охороні здоров’я і юридична відповідальність. 34

Вступ

Практичні заняття є однією із форм засвоєння навчального матеріалу, метою якого є поглиблення знань, які були отримані студентами під час відвідування лекцій, формування у них вмінь і досвіду застосування цих знань, навиків творчого мислення, аналізу та вирішення різноманітних правових ситуацій.

Практичні заняття дають змогу розширити та систематизувати знання з навчальної дисципліни. Під час підготовки до практичних завдань студент повинен: 1) навчитися аналізувати рекомендовані джерела, які стосуються тематики практичного заняття, вміти законспектувати необхідний матеріал; 2) узагальнити та засвоїти знання, отримані ним з різних джерел; 3) підготувати відповіді на теоретичні запитання та виконати усі завдання, які передбачені в межах теми практичного заняття.

Теми практичних занять розміщені у послідовному порядку і відповідають тематиці практичних занять, передбачених Робочою навчальною програмою для студентів медичного факультету за спеціальністю 7.110106. «Стоматологія» з дисципліни «Медичне правознавство».

У кожній темі практичного заняття вміщено перелік теоретичних, проблемних запитань, які стосуються тематики практичного заняття; запитання для самоконтролю; тестові завдання і задачі.

Відповіді на теоретичні запитання готуються студентом самостійно на основі опрацьованих ним рекомендованих джерел, які стосуються практичного заняття. Підготовка письмових відповідей на теоретичні запитання є необов’язковою, проте під час практичного завдання студент, при наданні відповіді на одне із теоретичних запитань, повинен надати чітку й аргументовану відповідь, підкріплену посиланнями на джерела права, рекомендовану літературу, юридичну практику.

Запитання для самоконтролю, тести та задачі виконуються студентом у письмовій формі, в зошиті для практичних занять. Кожен тест містить 5 варіантів відповідей, один із яких є правильний. Відповіді на запитання для самоконтролю повинні бути чіткими та аргументованими. Розв’язки задач повинні містити чітку відповідь на поставлене запитання з посиланням на чинне законодавство України (бажано й судову практику). В разі, якщо, студент вважає, що задача може мати декілька розв’язків, він повинен зазначити кожен із них. Під час семінару, при розв’язанні задачі, студент повинен дати чітку відповідь та бути готовим відповісти на додаткові запитання, які можуть бути поставлені викладачем, або ж іншими студентами.

Тематичний план практичних занять

№	Тема	Кількість годин
	Теорія держави та права Медичне право як галузь права та законодавства	2
	Регламентація права на життя та охорону здоров’я у законодавстві України та міжнародному праві Медична допомога за законодавством України	2
	Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин	2
	Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія	2
	Правопорушення в охороні здоров’я і юридична відповідальність	2
Разом		10

Тема 1. Теорія права та держави

План заняття

Поняття та ознаки держави

а) форма правління, державний устрій, державний режим

б) механізм держави: поняття та склад.

Об’єктивне право: поняття, ознаки, функції.
Система права: поняття, ознаки, структура

а) норма права: поняття, ознаки, елементи

б) поняття інституту права та його види

в) поняття та види галузей права. Предмет та метод правового регулювання.

4. Поняття та види зовнішньої форми (джерела) права

а) поняття та структура законодавства

б) закони та підзаконні акти України: поняття та ознаки

в) чинність нормативно-правових актів у часі просторі та щодо кола осіб.

5. Правова поведінка: поняття ознаки та форми.

Питання для самоконтролю

Назвіть основні теорії походження держави.
Назвіть ознаки держави.
Вкажіть типи держав за формою державного правління.
Дайте визначення понять «державний апарат», «державний орган», «державна установа».
Назвіть основні сучасні концепції виникнення права.
Назвіть види зовнішніх форм (джерел) права.
Які методи правового регулювання Ви знаєте? Який метод правового регулювання характерний для цивільного права, кримінального права, медичного права?
Вкажіть ознаки предмета правового регулювання.
Чи може існувати нормативний припис, який складається лише з диспозиції, або лише санкції? Обґрунтуйте свою відповідь.
Вкажіть у чому полягає пряма, переживаючи та зворотна дія нормативно-правових актів у часі.

Тестові завдання

1. Вкажіть теорію, яка пов’язує походження держави із результатом суспільної угоди людей.

1) насильницька

2) патріархальна

3) гідравлічна

4) теологічна

5) договірна

2. Орган держави, що здійснює її завдання у формі виконання законів і реалізує функції у формі виконавчо-розпорядчої діяльності.

1) орган прокуратури

2) орган законодавчої влади

3) орган виконавчої влади

4) орган судової влади

5) громадське об’єднання

3. Частина норми права, яка визначає умови та обставини дії норми права.

1) диспозиція

2) гіпотеза

3) санкція

4) частка

5) теза

4. Система норм права, що регулює відносно самостійну сферу однорідних суспільних відносин специфічним методом правового регулювання це.

1) правовий припис

2) галузь права

3) норма права

4) нормативно-правовий припис

5) правова диспозиція

5. У якій відповіді правильно зазначено офіційне друковане видання, у якому оприлюднюються закони України, згідно з положень Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97

1) Вісник державних закупівель

2) газета «Голос України»

3) газета «Нормативні акти України»

4) Відомості Президента України

5) газета «Урядовий вісник»

Ситуативні задачі

Задача 1. На основі знань про елементи форми держави, з’ясуйте якими за: а) формою правління; б) державним устроєм; в) державним режимом є 4 країни з таких континентів: 1) Південна Америка; 2) Європа; 3) Африка; 4) Азія. Окреслені 4 країни по одній з континенту визначаються за вибором студента.

Задача 2. Визначте, яку дію нормативно-правових актів у часі (пряму, зворотну, переживаючу) встановлюють такі нормативно-правові приписи:

- «Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України»;

- «Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року ( 1502-06 ), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом»;

- «Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності»;

- «До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше»;

- «Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом»;

- «У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися частиною першою або частиною другою статті 50 Кримінального кодексу України 1960 року»;

- «Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення».

Задача 3. Визначте момент набрання чинності такими нормативно-правовими актами:

- Указ Президента України від 06.12.2007 р., опублікований у газеті “Голос України” 16.12.2007 р.;

- Закон України, в якому зазначено, що він набирає чинності 19.06.2013 р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України, яка визначає права громадян від 14.05.2013 р., опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» 23.05.2013 р.;

- Наказ МОЗ України від 28.09.2012 р., що визначає права людини, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 28.12.2012 р.;

- Розпорядження Голови обласної державної адміністрації ненормативного характеру від 12.06.2013 р.

Національне законодавство

Конституція України.
Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Президент України; Указ від 10.06.1997 р. № 503/97// Офіційний вісник України. – 1997 - № 24, стор. 11, код акту 1031/1997.
Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Кабінет Міністрів України; Постанова від 28.12.1992 р. № 731. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів: Міністерство юстиції України; Наказ від 12.04.2005 р. № 34/5. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

Рекомендована література

1. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – С. 53-88.

2. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атіка, 2008. – С. 18-25, 80-89.

3. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. – Вид. 10-е, доповнене. – Львів: Край, 2008. – С. 53-63.

4. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009, – С. 31-36, 116-138.

5. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 59-70.

Додаткова література

1. Алексеев С.С. Теория государства и права: ученик для вузов. 3-е узд. – М.: Норма.

2. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528с.

3. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. — 520с.

5. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. М., 1999.

6. Маликов А.В. Обзор нетрадиционных типологий государства // Вестник Московского университета. Право. – 1998. - №6.

7. Пашков В.М. Медичне право в системі підготовки правознавців // Матеріали науково-практичної конференції «Теоретико-правові засади формування сучасного медичного права в Україні» Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції. Полтава, 26 – 27 жовтня 2012 р./ Редкол.: О.П.Бущан, В.М. Пашков, П.О. Гринько – Харків «Точка», 2012 – С. 131 – 135.

8. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади // Право України. – 2001. - №8. – С. 80-81.

8. Шемчушенко Ю.С. Держава // Юридична енциклопедія: В 6 т. Редкол. Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т. 2. – С. 80-81.

Тема 2. Медичне право як галузь права та законодавства

План заняття

Медичне право України як галузь права та галузь законодавства. Поняття, завдання, предмет і методи медичного права як галузі права.
Медичні правовідносини: поняття, види і склад.
Принципи і функції медичного права України.
Система медичного права України.
Джерела медичного права України.
Медичне право як навчальна дисципліна і галузь науки.
Законодавче забезпечення сфери охорони здоров’я України.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте основні підходи до проблеми виокремлення медичного права в самостійну галузь права.
Проаналізуйте співвідношення медичного права як галузі права та галузі законодавства.
Запропонуйте дефініцію медичного права як галузі права. Визначте основні риси, що характеризують медичне право як галузь права.
Розкрийте поняття «медичні правовідносини». Наведіть основні види медичних правовідносин.
Назвіть і проаналізуйте елементи складу медичних правовідносин.
Назвіть й охарактеризуйте елементи системи медичного права.
Дайте структурно-змістову характеристику Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» як джерела медичного права.
Наведіть кілька прикладів (5-6) міжнародно-правових актів в сфері охорони здоров’я.
Визначте роль і значення рішень ЄСПЛ у галузі охорони здоров’я для України.
Дайте визначення джерел медичного права України та назвіть їх особливості.

Тестові завдання

1. Вставте пропущене слово: «Медичне право – це комплексна галузь права, що включає сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері …»:

1) охорони здоров’я;

2) медичної практики;

3) медичної допомоги;

4) лікарської діяльності;

5) ліцензування певних видів медичної практики.

2. Завершіть наведену дефініцію: «Предмет медичного права – це суспільні відносини, що виникають у процесі…»

1) надання медичної допомоги;

2) здійснення благодійної діяльності;

3) діяльності Міністерства охорони здоров’я України;

4) діяльності закладів охорони здоров’я;

5) надання громадянам України будь-яких послуг.

3. Вставте пропущене словосполучення: «Методи медичного права – це сукупність …, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин, що входять до предмету медичного права»:

1) позаправових способів;

2) правових способів;

3) медичних заходів;

4) правових засобів;

5) звичаїв.

Одним з елементів медичних правовідносин є:

1) метод;

2) зміст;

3) структура;

4) предмет;

5) джерела.

У якому з нижчезазначених міжнародно-правових актів закріплено право людини на охорону здоров’я?

1) Загальна декларація прав людини (1948);

2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966);

3) Європейська соціальна хартія (1996);

4) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966);

5) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950)

Ситуативні задачі

Задача 1. В одній із приватних лабораторій двоє вчених вирішили таємно провести спільні досліди по клонуванню людини.

Який нормативно-правовий акт України встановлює порядок та умови клонування? Дайте правову оцінку окресленої ситуації на підставі міжнародних стандартів.

Задача 2. Громадянин А. звернувся до суду з вимогою про захист свого права на охорону здоров’я. У позовній заяві містилось посилання лише на Європейську хартію прав пацієнтів (2002). В обґрунтування своїх вимог А. зазначив, що керівництвом лікарні Х. було відмовлено у наданні йому медичної допомоги у зв’язку з тим, А. зареєстрований за місцем проживання у місті, яке не входить до сфери обслуговування цієї лікарні. Дайте правовий аналіз ситуації.

Яке рішення повинен прийняти суд за результатами розгляду цієї справи? З’ясуйте місце Європейської хартії пацієнтів у системі джерел медичного права України.

Задача 3. Громадянин А. звернувся до комунальної стоматологічної поліклініки м. Р. (далі – Поліклініка) для отримання стоматологічної допомоги. Через деякий час після проведеного медичного втручання, А. відчув біль в ділянці щелепи, де проводилось втручання, після чого він одразу звернувся до лікаря Поліклініки, який надавав йому відповідну стоматологічну допомогу. Лікар повідомив А. про те, що надана ним стоматологічна допомога була якісною, а про причини можливого болю йому нічого не відомо. Відтак, А. звернувся в іншу поліклініку, де йому було проведеного повторне втручання, яке й усунуло біль в ділянці щелепи. Вважаючи, що у Поліклініці, була надана неналежна стоматологічна допомога гр. А. вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав. Попередньо він звернувся до Поліклініки із письмовим запитом щодо доступу до персональних даних, у якому просив надати йому копії його медичної документації. У відповідь на свій запит, гр. А отримав відмову. Водночас, у відповіді Поліклініки йшлося про те, що А. може звернутись безпосередньо до Поліклініки та зробити необхідні виписки зі своєї документації.

Проаналізуйте наведену ситуацію з посиланням на чинне законодавство України. Чи правомірною є відмова Поліклініки у наданні А. копій його медичної документації? Проаналізуйте рішення Європейського суду з прав людини у справі К.Х. проти Словаччини та з’ясуйте, якою є правова позиція суду в аспекті забезпечення права на медичну інформацію, у тому числі шляхом отримання копій відповідних документів.

Міжнародно-правові стандарти

Декларація Організації Об'єднаних Націй про клонування людини:
ООН; Декларація від 08.03.2005 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_d57.
Загальна декларація про геном людини та права людини: ООН, ЮНЕСКО; Декларація від 11.11.1997 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/990_002.
Європейська хартія прав пацієнтів (2002) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ec.europa.eu/health/ph_overview/co_operation/mobility/docs/health_services_co108_en.pdf.
Рішення Європейського суду з прав людини. Справа К.Х. та інші проти Словаччини (K.H. and others v. Slovakia) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int.

Національне законодавство

Конституція України: Верховна Рада України від 28.061996 р. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 р. – № 30.
Цивільний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 16.01.2003 № 435 – IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №. – 40. – Ст. 356.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ // Голос України від 15.12.1992, Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993 р. – №4.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Верховна Рада України; Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-ІV // Урядовий кур’єр від 30.03.2006 - № 60.
Про заборону репродуктивного клонування людини: Верховна Рада України; Закон від 14.12.2004 р. № 2231-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 5.- стор. 201.- Ст. 111.
Про захист персональних даних: Верховна Рада України; Закон від 01.06.2010 р. № 2297-VI // Урядовий кур’єр від 07.07.2010. – № 122.

Рекомендована література

Акопов В.И. Медицинское право: Книга для врачей, юристов и пациентов.– М.: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2004.- 368 с.
Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Гревцова Р.Ю., Черненко З.С. Міжнародне медичне право: поштовх до досліджень // Адвокат. – 2012. - № 3. – С. 11-14.
Гревцова Р.Ю. Попередження абортів: етичні імперативи й законодавчі можливості // У кн.: Сьогодення і біоетика / [ред. колегія: Ю.І. Кундієв (відп. ред.) та ін.]. – К.: ВД «Авіцена», 2011. – 400 с. – С. 86-102.
Медицинское право Украины: Учеб. пособие / В. Д. Волков, Л. Н. Дешко, В. П. Заблоцкий и др. – Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. – 268 с.
Медицинское право: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Г.Б. Дерягин, Д.И. Кича, О.Е. Коновалов. – М.: ЮНИТА – ДАНА: Закон и право, 2010. – 239 с. – (Серия «Dura lex, sed lex»).
Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007.- 224с
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Сергеев Ю.Д. Медицинское право: учебный комплекс: в 3 т. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 784 с.
Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник.- СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2004.– 572 с.
Стеценко С.Г. Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів): Монографія / Стеценко С.Г., Галай В.О. – К.: Атіка, 2010. – 168 с.
Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка.– К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.– 507 с.
Сучасне українське медичне право: Монографія / За заг.ред. С.Г. Стеценка. – К.: Атіка, 2010.– 496 с.

Додаткова література

Болотіна Н. Медичне право в системі права України // Право України.– 1999.- №7.– С. 119.
Волков В., Дешко Л. Медичне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – №2(10).– С. 55.
Гладун З.С. Законодавство України про охорону здоров’я: поняття, зміст, проблеми і перспективи // Законодавство України про охорону здоров’я: збірник нормативних актів.– К.: Юрінком Інтер, 2000.– С. 10.
Гревцова Р.Ю. Медицинское право Украины: современное состояние и перспективы развития // Юридическое и деонтологическое обеспечение прав российских граждан на охрану здоровья: Материалы Всероссийской научно-практической конференции с международным участием. Суздаль, 28-29 мая 2008 г. / Под ред. член-корр. РАМН, проф. Ю.Д. Сергеева, проф. С.В. Ерофеева. – Иваново-Владимир: НАМП, 2008. – 424 с. – С. 19-26.
Грузєва Т.С. Право на здоров’я в міжнародному і вітчизняному законодавстві // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я в Україні.– 2003.- №3.– С.71.
Дешко Л. До питання про визначення охорони здоров'я в законодавстві України // Підприємництво, господарство і право.– 2007.– №4.– С. 65–68.
Кальниш В., Москалець Г., Лещук Н. Сучасний стан нормативно-правової бази системи охорони здоров’я України // Ліки України.– 2002.– С. 55-57.
Москаленко В.Ф. Стан та формування нормативно-правової бази охорони здоров’я України (1992-1999 рр.) // Проблеми екології та медицини.– 2000.- №1.– С. 6-7.
Сажієнко Н.В. Право на здоров’я у парадигмі сучасного права прав людини / Н.В. Сажієнко // Актуальні проблеми філософії права: правова аксіологія : матер. Міжнар. «круглому столі» (м. Одеса, 9 грудня 2011 р.). – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 122 – 126.
Сенюта І. Медичне право і Медичний кодекс України: реалії та перспективи // Держава і право: Збірник наукових праць. Вип. 23.– К., 2004. – С. 163-165.
Сенюта І. Біоетичне законодавство України: перспективи становлення та розвитку // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2006. – Вип. 42. – С. 42 – 49.
Сенюта І. Медичний кодекс як основа в реформуванні охорони здоров’я України // Науково-практичний загальномедичний журнал. Український медичний часопис. – 2006. - № 5-6 (3/53). – С. 5 – 10.
Сенюта І. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я // Вісник Львівського університету. Сер. юридична. - Вип. 40. Львів, 2004. – С. 24 – 36.

Тема 3. Регламентація права на життя та охорону здоров’я у законодавстві України та міжнародному праві

План заняття

Право людини на життя: національне законодавство та міжнародні стандарти.
Право людини на життя у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Морально-етичні та правові проблеми еутаназії.
Право людини на життя і медична практика: питання співвідношення.
Законодавче забезпечення права людини на охорону здоров’я в Україні.
Гарантії забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я.
Правова танатологія: загальна характеристика.

Питання для самоконтролю

Які права людини у сфері охорони здоров’я слід вважати основними?
Дайте визначення поняття «право на життя».
Проаналізуйте основні підходи до визначення початку життя людини.
Розкрийте правове регулювання смерті людини. Що таке смерть мозку?
Запропонуйте дефініцію поняття «еутаназія» і назвіть її класифікаційні види.
Проаналізуйте положення Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої Наказом МОЗ України від 29.03.2006 р. № 179, та вкажіть ознаки живонародженості.
Дайте дефініцію поняття «правова танатологія».
Назвіть кілька правових позицій Європейського суду з прав людини в контексті здійснення права на життя.
Проаналізуйте положення Етичного кодексу лікаря України від 27.09.2009 р. та зазначте ті з них, які стосуються забезпечення права людини на життя.
Якою є позиція українського законодавця щодо еутаназії?

Тестові завдання

1. До ознак живонародження належить:

1) дихання;

2) наявність безумовних рефлексів;

3) крик новонародженого;

4) пульсація судин кінцівок;

5) рухи нескелетних м’язів.

2. Визначення еутаназії міститься у:

1) Цивільному кодексі України;

2) законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

3) інструкції щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку;

4) Кримінальному кодексі України;

5) законі України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині».

3. Задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя….

1) Дозволяється лише у встановлених законом випадках;

2) Не дозволяється;

3) Може бути обмежено;

4) Забороняється;

5) За загальним правилом дозволено.

4. У якому з наведених міжнародних стандартів закріплено право людини на життя?

1) Європейська хартія прав пацієнтів;

2) Загальна декларація прав людини;

3) Декларація щодо ейтаназії;

4) Європейська соціальна хартія;

5) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

5. Доповніть наведене положення Конституції України: «Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і … програм»

1) санаторно-курортних;

2) реабілітаційно-оздоровчих;

3) оздоровчо-профілактичних;

4) медико-технологічних;

5) матеріально-технічних.

Ситуативні задачі

Задача 1. У громадянки В., яка потрапила в ДТП, передчасно почалась пологова діяльність внаслідок чого народилася дитина, що важила 600 грамів. Лікар-неонатолог повідомила породіллю, що такі діти не підлягають виходжуванню і незважаючи на прохання пацієнтки про надання реанімаційної допомоги дитині, медичні працівники не вважали немовля життєздатним та не вживали необхідних заходів, що спричинило смерть дитини.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Які діти, відповідно до вимог чинного законодавства України, вважаються живонародженими та підлягають виходжуванню?

Задача 2. Громадянин В., який страждав на онкологічне захворювання, щодня терпів нестерпний біль. Одного разу, під час медичного огляду, гр. В. повідомив свого лікуючого лікаря про те, що він не може продовжувати далі так жити через нестерпний біль, який ставав дедалі сильнішим. Гр. В. запитав лікаря чи можна ввести йому смертельну дозу лікарського препарату, яке б допомогло йому померти, а відтак, припинити страждання. Лікар повідомив гр. В. про те, що припинення життя на прохання особи можливе лише в тому випадку, якщо спеціальна комісія лікарів закладу охорони здоров’я ухвалить відповідне рішення. Гр. В. погодився і попросив лікаря прискорити процес розгляду питання про припинення його життя комісією лікарів. Наступного дня гр. В. було введено смертельну дозу лікарського засобу, від якої він помер.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Назвіть щонайменше 3 країни, де еутаназія легалізована.

Задача 3. Громадянин Г. був госпіталізований до лікарні швидкої медичної допомоги, де йому в результаті проведення необхідних діагностичних процедур, було встановлено діагноз – гостра кишкова непрохідність, яка є абсолютним (життєвим) показанням до оперативного втручання. Лікуючий лікар поінформував пацієнта про діагноз, ризики для життя і здоров’я, але хворий висловив низку сумнівів і зауважень медичному працівнику щодо доцільності такого медичного втручання. Пацієнт підкреслював те, що грошових засобів на хірургічне втручання він не має, а тому від операції відмовляється. Медичний працівник, отримавши від хворого відмову від оперативного втручання у письмовій формі, призначив медикаментозне лікування, яке виявилось неефективним – через два дні Г. помер у реанімаційному відділенні.

Дайте правовий аналіз наведеної ситуації з посиланням на чинне законодавство України.

Міжнародно-правові стандарти

Загальна декларація прав людини: ООН; Декларація від 10.12.1948 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015
Європейська соціальна хартія. Рада Європи, Турин, 18.10.1961 р. (переглянута 03.05.1996 р.) //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nger=994_062.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Рада Європи, 04.11.1950 р. //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо скасування смертної кари (Страсбург, 28.ІV.1983) // Голос України. - 2001.- № 3.

Національне законодавство

Конституція України: Верховна Рада України від 28.061996 р.// Відомості Верховної Ради України від 23.071996 р. № 30.
Цивільний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 16.01.2003 № 435 – IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №. – 40. – Ст. 356.
Кримінальний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25–26. — Cт. 131.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ//Голос України від 15.12.1992, Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993 – 1993 р., №4.
Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Cт. 546.
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 30. — Ст. 260.
Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених: МОЗ України; Наказ вiд 29.03.2006 р. № 179 // Офіційний вісник України вiд 26.04.2006 р. - № 15.
Порядок реєстрації живонароджених і мертвонароджених: МОЗ України, Наказ вiд 29.03.2006 р. № 179 // Офіційний вісник України вiд 26.04.2006 р. - № 15.

Рекомендована література

Акопов В.И. Медицинское право: Книга для врачей, юристов и пациентов.– М.: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2004.- 368 с.
Акопов В. И. Этические, правовые и медицинские проблемы эвтаназии // Медицинская этика и право. – 2000.– № 1.
Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Кашинцева О.Ю. Проблеми права біоетики. Курс лекцій.: КУП НАНУ. – 2012. – 192 с.
Медицинское право Украины: Учеб. пособие / В. Д. Волков, Л. Н. Дешко, В. П. Заблоцкий и др. – Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. – 268 с.
Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007.
Сенюта І. До питання про евтаназію // Міжнародна науково-практична конференція „Динаміка наукових досліджень”. Дніпропетровськ – Дніпродзержинськ – Харків, 28 жовт.- 4 листоп. 2002 р. (Інтернет – конференція).
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Сергеев Ю.Д. Медицинское право: учебный комплекс: в 3 т. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 784 с.
Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник.- СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2004.– 572 с.
Гладун З.С. Медицина і права пацієнтів // Медичне право. – 2008.- №1.
Грузєва Т.С. Право на здоров’я в міжнародному і вітчизняному законодавстві // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я в Україні. – 2003.- №3.– С. 71.
Медицинское право Украины: Учебн. пособие / В. Д. Волков, Л. Н. Дешко, В. П. Заблоцкий и др.– Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005.– 268 с.
Медичне право України: проблеми становлення і розвитку: [Матеріали I-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції Львів, 19-20 квітня 2007 р.] / Упоряд. к. ю. н. Сенюта І.Я., Терешко Х.Я.– Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2007.
Медичне право: Збірник нормативно-правових актів / Упоряд. і наук.ред. Н.Б. Болотіна.- К.: Вид. дім «Ін Юре», 2001.

Додаткова література

Права пациента, терминологический словарь-справочник / В.В. Глуховский, А.В. Ангелов. – М. Изд-во ООО «Дизайн и полиграфия», 2008. – 132 с.
Право в медицине. – М.: Книга-сервис. – 2002. – 352 с.
Сенюта І. Адвокатська і медична таємниця: деякі паралелі. – Юридична газета. – 2007. - № 42.
Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. - С. 7-8.
Скоромоха В. Право людини на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування та конституційне правосуддя // Право України. – 2002. - №6. – С. 8.
Стефанчук Р.О., Зелінський А.М. Право на здоров’я як особисте немайнове право фізичних осіб // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права.– 2003.- №2(6).– С. 40-45.
Тобес Б. Право на здоровье: теория и практика. – М., 2001.– 352 с.

Тема 4. Медична допомога за законодавстом україни

План заняття

Поняття та ознаки медичної допомоги.
Види медичної допомоги за законодавством України.
Медична послуга як об’єкт медичних правовідносин. Договір про надання медичних послуг.
Співвідношення понять «медична допомога», «медичне обслуговування», «медична послуга».
Особливості реалізації права на безоплатну медичну допомогу за законодавством України. Правові аспекти надання платних медичних послуг.
Загальні положення про страхування у сфері охорони здоров’я.

Питання для самоконтролю

Якою є структура права на медичну допомогу за законодавством України?
Охарактеризуйте порядок надання платних медичних послуг.
Дайте характеристику та назвіть основні ознаки договору про надання медичних послуг.
Розкрийте поняття гарантованого мінімуму медичної допомоги та його обсягу.
Що таке стандарт медичної допомоги? Які галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я Вам відомі?
Проаналізуйте співвідношення понять «медичне обслуговування» чи «медична послуга»?
Дайте дефініцію поняття «домедична допомога».
Яка відмінність є між поняттями «домедична допомога» і «екстрена медична допомога»?
Назвіть види страхування у сфері охорони здоров’я.
Назвіть проблеми становлення загальнодержавного обов’язкового медичного страхування в Україні.

Тестові завдання

1. Завершіть конституційне положення: «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається _________________».

1) за плату;

2) безоплатно;

3) за згодою лікаря;

4) за письмовою згодою пацієнта;

5) за винагороду.

2. Вкажіть відповідь, у якій правильно зазначено вид медичної допомоги, який надається безоплатно:

1) протезування в тому числі зубне, слухове та очне;

2) корекція зору за допомогою окулярів та контактних лінз;

3) екстрена медична допомога;

4) лікування логоневрозів у дорослих;

5) проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи у цивільних справах.

3. Вкажіть відповідь, у якій правильно зазначено вид медичної допомоги, який надається безоплатно:

1) обстеження, консультування та лікування хворих із сексуальними розладами, за винятком тих, які є симптомами тяжких психічних розладів;

2) амбулаторно-поліклінічна;

3) лікування безпліддя, включаючи хірургічні методи, штучне запліднення та імплантацію ембріона;

4) анонімне обстеження та лікування хворих, заражених хворобами, що передаються статевим шляхом, а також хворих на алкоголізм і наркоманію (крім обстежень на ВІЛ та СНІД);

5) оздоровчий масаж, гімнастика, бальнеологічні процедури з метою профілактики захворювань та зміцнення здоров'я дорослого населення.

4. … - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи.

1) медична допомога;

2) паліативна допомога;

3) хоспісна допомога;

4) домедична допомога;

5) екстрена медична допомога.

5. Серед наведеного переліку вкажіть ще одну обов’язкову умову, крім необхідності надання тої чи іншої допомоги хворому, наявність якої є обов’язковою при вирішення питання про направлення громадянина України для лікування за кордон.

1) іноземний заклад охорони здоров’я може надати таку допомогу;

2) іноземний заклад охорони здоров’я знаходиться у державі, з якою держава Україна уклала договір про співпрацю у сфері охорони здоров’я;

3) окреслену медичну допомогу не можна надати в закладах охорони здоров’я України;

4) громадянин щодо якого вирішується питання про направлення на лікування за кордон застрахований;

5) вартість медичної допомоги, яка надаватиметься в іноземному закладі охорони здоров’я не перевищує гарантованого мінімуму надання безоплатної медичної допомоги в Україні.

Ситуативні задачі

Задача 1. Громадянин В. звернувся за стоматологічною допомогою до однієї із клінік м. П. Лікар-стоматолог встановив діагноз та запропонував В. провести медичне втручання, яке б полягало у видаленні зуба. Громадянин В. надав згоду на медичне втручання, підписавши відповідний документ. Перед проведенням медичного втручання лікар сказав гр. В., що для місцевої анестезії буде використовувати розчин лідокаїну та запитав чи В. має алергію на медичні препарати, зокрема лідокаїн. Громадянин В. відповів, що з приводу лідокаїну йому нічого не відомо, але точно знає, що має алергію на пеніцилін, бісептол та ще деякі препарати. Після того як лікар ввів В. розчин лідокаїну в останнього раптово виник анафілактичний шок та почався набряк легень. Лікар намагався надати гр. В. невідкладну допомогу, одночасно викликавши бригаду швидкої медичної допомоги. Дії лікаря були безрезультатними, та ще до приїзду бригади швидкої допомоги В. помер.

Проаналізуйте наведену ситуацію з посиланням на чинне законодавство України. Чи правомірними були дії лікаря? Які обставини лікар повинен був встановити, перед тим як використовувати розчин лідокаїну? Проаналізуйте ст. 140 Кримінального кодексу України та з’ясуйте чи може лікар бути притягнутий до кримінальної відповідальності за наведених обставин. Наведіть аргументи, які можуть бути використані на користь лікаря, у разі звернення членів сім'ї гр. В. до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Задача 2. Громадянину М. раптово стало погано, він почав задихатись і триматись за горло. Дружина гр. М., яка почула стогін чоловіка, усвідомила, що, можливо, у горлі її чоловіку застряг сторонній предмет. Знаючи про те, що її сусід, який живе на другому поверсі, є медиком за освітою та працює стоматологом у районній поліклініці, вона побігла до нього за допомогою. Перед тим вона подзвонила в центр екстреної медичної допомоги, де її повідомили про те, що бригада прибуде не раніше як за 20 хв. Прибігши до свого сусіда, вона розповіла йому про ситуацію, яка склалась, наголосивши при цьому, що чоловікові стало дуже погано, він задихається, а колір його обличчя різко змінився. Вислухавши дружину гр. М. сусід повідомив, що він надавати медичну допомогу не буде, оскільки він не знає як діяти за такої ситуації та, окрім цього, до нього через 5 хв. мають прийти гості. Як наслідок, дружина гр. М. повернулась до своєї квартири та почала надавати своєму чоловікові невідкладну допомогу, однак це не дало жодного результату і гр. М. ще до приїзду медиків помер.

Дайте правову оцінку наведеній ситуації.

Задача 3. Гр. Н. звернувся у приватний заклад охорони здоров’я з метою проведення медичного втручання з видалення жовчного міхура. З гр. Н було укладено письмовий договір про надання медичної послуги, в якому чітко описано обсяг операції, ризики і прогнози та вартість такого медичного втручання. Гр. Н. здійснив повну передоплату і в призначений час йому було проведено видалення жовчного міхура. Проте в ході оперативного втручання хірург розширив обсяги операції і вирішив видалити також і апендицит, оскільки останній був атипової форми. Після проведеного втручання гр. Н. надали додатковий договір, у якому йшлось про розширення обсягу операції та відповідно про додаткову оплату. Гр. Н. відмовився підписати цей договір і здійснити усі зобов’язання за ним, оскільки вважав, що розширення обсягу операції, проведеної хірургом, не було погоджене ні з ним, ні з його членами сім'ї, окрім цього, видалений апендицит не міг вплинути на процес його лікування та одужання від основного захворювання.

Проаналізуйте дану ситуацію з правової точки зору. Чи може пацієнт відмовитись від виконання таких зобов’язань згідно з чинним національним законодавством? Хто нестиме відповідальність за зміну обсягу операції? Чи було порушено права пацієнта в зазначеному випадку? (відповідь мотивуйте)

Національне законодавство

Цивільний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №. – 40. – Ст. 356.
Кримінальний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25–26. — Cт. 131.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ//Голос України від 15.12.1992, Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993 – 1993 р., №4, ст.19.
Про екстрену медичну допомогу: Верховна Рада України; Закон від 05.07.2012 р. № 5081-VI//Голос України від 17.08.2012 р.- № 152.
Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. (у ред. Від 01.12.2005 р.).
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 р.: МОЗ України, Наказ від 01.08.2011 р. № 454.
Про порядок контролю якості медичної допомоги: МОЗ України, Наказ від 28.09.2012 р. № 752.

Рекомендована література

Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Гладун З. С. Державне управління в галузі охорони здоров'я. — Тернопіль, 2000. – 312 с.
Гладун З.С. Адміністративно-правове регулювання охорони здоров’я населення: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.
Кущ Л.И. Хозяйственно-правовое регулирование производства и торговли лекарственными средствами: Монография. – Донецк: Норд-Пресс, ДонНУ, 2004. – 189 с.
Медицинское право: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Г.Б. Дерягин, Д.И. Кича, О.Е. Коновалов. – М.: ЮНИТА – ДАНА: Закон и право, 2010. – 239 с. – (Серия «Dura lex, sed lex»).
Медицинское право: учебн. пособие / С.Ю. Сашко, Л.В. Кочорова. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2009. - 352 с.
Плиса В. Страхування: Навчальний посібник. - К.: Вид-во «Каравела», 2006.- 391с.
Радиш Я.Ф. Медичне страхування: Навч. посіб. / Я.Ф.Радиш. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 88 с.
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка.– К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.– 507 с.
Страхування в галузі охорони здоров’я: Навч. посіб. / І.Б. Дячук, І.Я. Сенюта, Х.Я. Терешко, І.І. Фуртак; за заг. ред. І.Я. Сенюти. - Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2010.- 216 с.

Додаткова література

Антонов С.В. Договір про надання платник медичних послуг: від укладання до виконання // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. – № 3. – С.18-23.
Волков В., Дешко Л. Ліцензування господарської діяльності у сфері охорони здоров’я // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. – №2. – С. 55.
Медичне страхування в Україні: Проблеми реалізації послуги, законодавчі бар’єри, практика залучення до проекту населення // Соціальна політика.- 2004.- №42.
Мних М.В. Медичне страхування за кордоном та можливості його реалізації в Україні // Держава і економіка.- 2006. - №11. - С. 39-41.
Мортіков В. В. Реформування охорони здоров’я: фінансовий аспект // Фінанси України. – 2006.- № 10.- С. 79-86.
Надюк З.О. Ринок медичних послуг: роль держави у фінансуванні системи охорони здоров'я України // Державне управління. - 2008. - №4. - С. 100-103.
Павлюк К.В. Фінансування охорони здоров'я як складової людського капіталу // Формування ринкових відносин в Україні.- 2006.- № 9. - С. 143-148.
Скалецька З. Досвід зарубіжних країн щодо впровадження медичного страхування: аналіз помилок // Охорона здоров’я. – 2009. - № 2(34).
Скоромоха В. Права людини на охорону здоров’я, медичну допомогу, медичне страхування та конституційне правосуддя // Право України. - 2002. - № 6.
Стеценко С. Г. Платные медицинские услуги: актуальные вопросы юридической регламентации // Медицинское право. Федеральный научно-практический журнал. – 2003. - № 1. – С. 30.

Тема 5. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин

План заняття

1. Законодавче забезпечення прав пацієнта: міжнародні стандарти та національні акти.

2. Права пацієнта в окремих напрямах медичної діяльності.

3. Правове регулювання обов’язків пацієнта в Україні.

4. Правове регулювання професійних прав й обов’язків медичних працівників.

5. Правовий статус лікуючого лікаря за національним законодавством.

6. Правовий статус закладу охорони здоров’я.

Питання для самоконтролю

Назвіть необхідні умови для набуття фізичною особою статусу пацієнта.
Проаналізуйте суть права пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників.
Назвіть загальні обов’язки пацієнта, передбачені чинним законодавством України.
Розкрийте зміст обов’язку пацієнта виконувати медичні приписи лікуючого лікаря та правові наслідки його невиконання.
Назвіть спеціальні обов’язки пацієнта, передбачені чинним законодавством України.
Дайте визначення поняття «медичний працівник».
Вкажіть професійні права медичних працівників, якими вони наділені при наданні медичної допомоги.
Які вимоги ставляться до особи, яка має намір займатися медичною чи фармацевтичною діяльністю?
Які законодавчі обмеження встановленні щодо медичних та фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності?
Окресліть особливості правового статусу лікуючого лікаря за законодавством України.

Тестові завдання

1. У відповіді під яким номером правильно вказано міжнародно-правовий стандарт, присвячений правовому регулюванню прав пацієнта:

1) Рекомендації Ради Європи щодо прав хворого і помираючого (1976);

2) Хартія про права лікарняних пацієнтів (1979);

3) Лісабонська декларація стосовно прав пацієнта;

4) Європейська хартія прав пацієнтів (2002);

5) усі вищенаведені відповіді є правильними.

2. У відповіді під яким номером неправильно вказано загальний професійний обов’язок медичних працівників:

1) сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

2) постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;

3) подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я.

4) надавати достовірну, своєчасну, у повному обсязі медичну інформацію;

5) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.

3. У відповіді під яким номером правильно вказано загальний професійний обов’язок медичних працівників:

1) постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;

2) подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я;

3) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;

4) поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;

5) усі вищенаведені відповіді є правильними.

4. У відповіді під яким номером правильно вказано права пацієнта в контексті надання медичної допомоги:

1) право на відмову від виконання медичних приписів лікуючого лікаря у випадку, якщо серед них визначено прийом лікарських засобів виключно іноземного виробництва;

2) право вимагати заміни лікуючого лікаря;

3) право не виконувати правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, у якому знаходиться пацієнт на стаціонарному лікуванні;

4) право на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну у зв’язку з відмовою від виконання медичних приписів лікуючого лікаря;

5) усі вищенаведені відповіді є правильними.

5. У відповіді під яким номером неправильно вказано загальне професійне право медичних працівників:

1) право на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

2) право на підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах;

3) право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;

4) право відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення;

5) право на встановлення у державних закладах охорони здоров’я посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ситуативні задачі

Задача 1. Громадянка М., працюючи лікарем туберкульозного диспансеру, захворіла на закриту форму туберкульозу. Після тривалого та вартісного лікування гр. М. звернулась до головного лікаря із заявою про відшкодування їй коштів на лікування. Головний лікар відмовив гр. М., посилаючись на те, що вона була повідомлена про наслідки, які можуть настати у процесі діяльності в момент прийняття її на роботу. Громадянка М. звернулася до працівника відділу з охорони праці з вимогою відшкодування їй витрат на лікування. Працівник відділу охорони праці пояснив, що таке відшкодування може бути проведено лише у випадку коли даний факт буде підтверджений висновком медико-соціальної експертної комісії. Зібравши всі необхідні документи, в т.ч. і висновок МСЕК про наявність у гр. М. професійного захворювання, остання звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи має місце порушення професійних прав медичного працівника в даному випадку?

Задача 2. Неповнолітній гр. Р. звернувся до стоматолога шкільного медпункту зі скаргою на сильний зубний біль. Лікар оглянув зуб, а пізніше під час пломбування, вирішив видалити зубний нерв, не попереджаючи гр. Р, як згодом пояснив, щоб не налякати. В зв’язку з медичним втручанням, пацієнту була занесена інфекція.

Чи порушив медичний працівник норми чинного законодавства України про охорону здоров’я, зокрема, в частині отримання добровільної інформованої згоди на медичне втручання? Які способи захисту може використати батько пацієнта щодо неналежного надання медичної допомоги гр. Р лікарем? Чи існує особливий порядок захисту прав неповнолітніх пацієнтів?

Задача 3. Під час наради працівників, яка проводилась у Центральній міській лікарні м. Д. (далі – ЦМЛ) 23.03.2013 р., головний лікар повідомив присутніх на нараді лікарів про те, що з наступного місяця, себто з квітня 2013, кожен лікар поліклініки ЦМЛ буде залучений до нічних чергувань у хірургічному та неврологічному відділеннях ЦМЛ. За словами головного лікаря, кількість чергувань, яка припадатиме на кожного лікаря поліклініки ЦМЛ залежатиме від завантаженості штатних працівників окреслених відділень. Наступного тижня було підготовлено відповідний графік чергувань. Лікар-стоматолог поліклініки ЦМЛ – Щ., який був також залучений до чергувань, вважаючи таке нововведення головного лікаря незаконним 20.04.2013 на чергування не вийшов. Наступного ж дня, наказом головного лікаря ЦМЛ за порушення трудової дисципліни лікарю Щ. було оголошено догану, а відповідний запис було внесено до його трудової книжки.

Чи правомірними є дії головного лікаря ЦМЛ? Який порядок залучення до чергувань лікарів амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувальних закладів встановлено чинним законодавством України? Вкажіть особливості чергувань у закладах охорони здоров’я? Складіть алгоритм дій, в якому відобразіть подальші кроки лікаря Щ. спрямовані на захист його прав.

Міжнародно-правові стандарти

Принципи медичної етики. Генеральна Асамблея ООН. Резолюція 37/194, 18.12.1982 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_285&test=Mfu3Yyo
Рекомендація щодо медичного обслуговування: МОП від 12.05.1944 р. № 6. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
Міжнародний кодекс медичної етики: Всесвітня медична асоціація. Лондон, Англія, жовтень 1940 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=990_002

Положення про захист прав і конфіденційність пацієнта: Всесвітня медична асоціація. Будапешт, Угорщина, жовтень 1993 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=990_056

Конвенція про відшкодування працівникам під час професійних захворювань: МОП; Міжнародний документ, Конвенція вiд 10.06.1925 р. № 18. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Биржиковський проти Польщі»: Європейський суд з прав людини; Рішення від 27.06.2006 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.eurocourt.org.ua.
Рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКанн проти Об’єднаного Королівства»: Європейський суд з прав людини; Рішення від 27.09.1995 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.eurocourt.org.ua.

Національне законодавство

Основи законодавства України про охорону здоров’я: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ//Голос України від 15.12.1992, Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993 р. – №4.
Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: Верховна Рада України; Закон від 16.07.1999 № 1007-XIV.
Про психіатричну допомогу: Закон України вiд 22 лютого 2000 р. №1489-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 19. — Ст. 143.
Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України від 12 грудня 1991 р. № 1972-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 11. — Ст. 152.
Про екстрену медичну допомогу: Закон України від 05.07.2012 № 5081-VI. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5081-17
Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: Кабінет Міністрів України; Постанова від 16.01.2003 р. № 36 (п. ХІХ) // Офіційний вісник України вiд 07.02.2003 р. — 2003 р. — № 4.
Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції: Кабінет Міністрів України; Постанова вiд 16.10.1998 р. № 1642 // Урядовий кур'єр вiд 22.10.1998 р., Офіційний вісник України вiд 05.11.1998 р. — 1998 р. — № 42.
Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів з інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб: Міністерство праці та соціальної політики України; Наказ вiд 02.06.2003 р. № 145 // Офіційний вісник України вiд
Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом: МОЗ України; Наказ від 15.11.2005 р. № 606. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua.
Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД: МОЗ України; Наказ від 12.12.2003 р. № 580. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua.
Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: МОЗ України; Наказ вiд 21.05.2007 р. № 246 // Офіційний вісник України вiд 06.08.2007 р. — № 55.

6.      Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: Кабінет Міністрів України; Постанова від 22 червня 2011 р. N 667. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua

10.  Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: МОЗ України; Наказ від 02.02.2011 N 49. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/

Рекомендована література

Агиевец С.В. Теоретические проблемы правового регулирования медицинской помощи: [монография]. – Гродно: ГрГУ, 2002. – 168 с.
Акопов В.И. Медицинское право: Книга для врачей, юристов и пациентов.– М.: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2004.- 368 с.
Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Булеца С.Б. Право фізичної особи на життя та здоровя (порівняльно-правовий аспект): [Монографія] / С.Б. Булеца. – Ужгород: Ліра, 2006. – 172 с.
Медицинское право: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Г.Б. Дерягин, Д.И. Кича, О.Е. Коновалов. – М.: ЮНИТА – ДАНА: Закон и право, 2010. – 239 с. – (Серия «Dura lex, sed lex»).
Медицинское право: учебн. пособие / С.Ю. Сашко, Л.В. Кочорова. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2009. – 352 с.
Пищита А.Н. Правовое регулирование медицинской деятельности в современной России. Теоретико-правовые аспекты. – М.: ЦКБ РАН, 2008. – 196 с.
Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. – Львов: Вища школа, 1982. – 195 с.
Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с.
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Сенюта І.Я. Права й обов’язки суб’єктів медичних правовідносин: деякі проблеми реалізації // Право України. - № 11-12. – 2011. – С. 67-73.
Сергеев Ю.Д. Медицинское право: учебный комплекс: в 3 т. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 784 с.

13. Стеценко С. Г. Право и медицина: проблемы соотношения. – М.: Международный университет, 2002. – 248 с.

Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г. Стеценка.– К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.– 507 с.
Сучасне українське медичне право: Монографія / За заг.ред. С.Г. Стеценка. – К.: Атіка, 2010.– 496 с.

Додаткова література

Болотіна Н.Б. Пацієнт: поняття, права та обов’язки / Н.Б. Болотіна // Правова держава: щорічних наук.праць / Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України. (Вип. 14). – К., 2003. – С. 301-309.
Глуховський В.В. Дотримання прав пацієнтів в Україні // Охорона здоров’я в регіонах: влада і громада. Зб. мат. по дослідженню політики стосовно охорони здоров’я в Україні. – Одеса, 2007.
Сенюта І. Право людини на охорону здоров’я як гарантія здійснення права на життя // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2005.– Вип. 41.– С. 23-33.
Сенюта І. Право пацієнта на медичну інформацію // Управління охороною здоров’я: [Матеріали науково-практичної Інтернет – конференції з міжнародною участю. Львів, 29 січня-14 березня 2003 р.] - Львів, 2003.
Сенюта І. Право людини на медичну допомогу: деякі теоретико-практичні аспекти // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи удосконалення) [Матеріали IІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції Львів, 17-18 квітня 2008 р.] / Упоряд. Сенюта І.Я., Терешко Х.Я. – Львів: Видавництво ЛОБФ „Медицина і право”, 2008. – С. 277 – 283.
Сенюта І. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин в умовах запровадження обов’язкового соціального медичного страхування // Охорона здоров’я України. – 2009. - № 2 (34). – С. 77 – 83.
Сенюта І.Я. Захист прав суб’єктів медичних правовідносин // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2011. - №4 (квітень). – С. 11-18.
Сенюта І. Права пацієнтів у Рішеннях Європейського Суду з прав людини // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2009. – Вип. 48. – С. 13–20.
Скалецька З.С. Права пацієнтів: поняття та особливості захисту / З.С. Скалецька // Особливості правового захисту прав пацієнтів: матеріали семінару-тренінгу. – Київ, 2006. – С. 1 - 20.

Тема 6. Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія

План заняття

Дефекти надання медичної допомоги: поняття і види.
Юридична оцінка дефектів надання медичної допомоги.
Поняття, види і значення медичних експертиз в Україні.
Ятрогенна патологія:

а) поняття ятрогенної патології, класифікація ятрогеній;

б) основні причини виникнення ятрогеній;

в) місце ятрогенної патології у структурі несприятливих результатів медичних втручань.

Лікарська помилка: поняття, ознаки, правове значення.
Діяльність клініко-експертних комісій щодо оцінки якості надання медичної допомоги.

Питання для самоконтролю

Назвіть нормативно-правові акти, які регулюють експертну діяльність у галузі охорони здоров’я в Україні?
Охарактеризуйте коло суб’єктів судово-експертної діяльності та назвіть державні спеціалізовані установи, які здійснюють таку діяльність.
Назвіть види медичних експертиз.
У яких випадках проводиться судово-медична експертиза?
Що таке експертиза тимчасової непрацездатності?
Встановіть співвідношення понять «медична помилка», «лікарська помилка» та «нещасний випадок».
Якими суб’єктами проводиться клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги в Україні?
Перелічіть показники якості надання медичної допомоги за законодавством України.
Чи містить чинне законодавство України визначення поняття «лікарська помилка»?
Яким нормативно-правовий акт закріплює процедуру проведення клініко-експертної оцінки якості й обсягів медичної допомоги?

Тестові завдання

1. У відповіді під яким номером правильно наведено поняття «медична помилка»:

1) це неналежне здійснення діагностики, лікування хворого, організації медичної допомоги, яке призвело або могло призвести до несприятливого результату медичного втручання;

2) це дефект надання медичної допомоги, що пов'язаний з неправильними діями медичного персоналу, який характеризується добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину;

3) це дефект надання медичної допомоги, пов'язаний з випадковим збігом обставин, які лікар, діючи правомірно, в межах посадових інструкцій і відповідно до прийнятих у медицині методів і способів лікування (діагностики), не міг передбачати і запобігти;

4) це дефект надання медичної допомоги, що не пов'язаний з неправильними діями медичного персоналу, який є добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину;

5) це дефект надання медичної допомоги, що не пов'язаний з випадковим збігом обставин, які лікар, діючи правомірно, в межах посадових інструкцій і відповідно до прийнятих у медицині методів і способів лікування (діагностики), міг передбачати і запобігти.

2. У відповіді під яким номером правильно вказано визначення поняття «ятрогенія»:

1) це нове, ненавмисно або неминуче виникаюче захворювання або патологічний стан, що не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;

2) це захворювання, яке було в особи і не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;

3) це нове, ненавмисно або неминуче виникаюче захворювання або патологічний стан, що є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;

4) це нове, навмисно або минуще виникаюче захворювання або патологічний стан, що не є прямим наслідком медичного втручання при діагностиці, лікуванні або профілактиці;

5) це погіршення стану здоров’я пацієнта за умови правильних дій лікаря.

3. Яке поняття розкриває таке визначення: «_____ — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства».

1) криміналістична експертиза;

2) балістична експертиза;

3) судова експертиза;

4) медична експертиза;

5) психічна експертиза.

4. У відповіді під яким номером правильно зазначений вид експертної діяльності у сфері охорони здоров’я?

1) судово-психіатрична експертиза;

2) судово-неврологічна експертиза;

3) судово-криміналістична експертиза;

4) судово-кваліфікаційна експертиза;

5) судово-координаційна експертиза.

5. Яким письмовим документом оформляється проведена клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги?

1) висновком;

2) актом;

3) довідкою;

4) протоколом;

5) розпискою.

Ситуативні задачі

Задача 1. Лікар-стоматолог вищої категорії К., отримавши ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, відкрив приватний стоматологічний кабінет у м. Л. Після цього він найняв на роботу ще двох лікарів-стоматологів, уклавши з ними трудовий договір. Згодом К., вважаючи що орендоване ним приміщення є досить великим, вирішив найняти ще лікаря-дерматолога, який би надавав відповідні послуги громадянам. Згодом К. у телефонній розмові повідомили про те, що на 3 квартал цього ж року заплановано провести планову перевірку за дотриманням лікарем К. ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. Коли саме ця перевірка буде проведена К. не повідомили, окрім того, що вона відбудеться у третій квартал. Через місяць у суботу о 7 годині ранку на домашній телефон К. пролунав дзвінок. У телефонній розмові лікаря К. повідомили про те, що приїхала комісія і через годину в його клініці буде проведено перевірку та вказали на необхідність з’явитись в клініку, на що лікар К. відповів, що він не має наміру з’являтись в клініку, адже в суботу вона не працює, окрім того він вказав на те, що його не повідомляли про те, коли саме буде проводитись перевірка. Згодом лікаря К. повідомили про те, що його ліцензія на здійснення медичної практики анульована.

Дайте правовий аналіз ситуації. Порушення яких вимог чинного законодавства має місце за наведених обставин, як зі сторони ліцензіата, так і посадових осіб МОЗ України. За яких умов ліцензія на провадження медичної практики може бути анульована? Які дії повинен вчинити лікар, аби захисти своє право і поновити ліцензію.

Задача 2. Гр. М., який нещодавно отримав диплом лікаря, відразу почав працювати в сільській амбулаторії, при цьому досвід у нього був невеликий. Оглядаючи хворого Т., який прийшов з сильними болями голови та загальним недомаганням, лікар не зміг поставити правильного діагнозу, не скерував на додаткові обстеження, а виписав пацієнту вітаміни і відправив до дому. Через кілька днів гр. Т. помер.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид дефекту надання медичної допомоги. Оберіть належну форму захисту для пацієнта. Які дії, на Вашу думку, повинен вчинити медичний працівник?

Задача 3. Громадянка М. перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, 19.11.2008 р. впала, і через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження – закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення ЦРЛ. Медичну допомогу пацієнтці надавав лікар травматолог, який встановив діагноз – «перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Згідно з довідкою від 19.11.2008 р. гр. М. були проведені такі медичні втручання: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, рентген-контроль. 23.11.2008 р. гр. М. звернулась до міської поліклініки м. Д. зі скаргою на біль в кисті, набряк. Лікуючий лікар – лікар-хірург діагноз, виставлений у ЦРЛ, підтвердив, а також зазначив у первинній документації, що призначене М. у ЦРЛ лікування відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги з даної патології. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я у пацієнтки загострились хронічні захворювання, функція лівої руки порушилась.

Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Які недоліки в наданні медичної допомоги простежуються і в діях медичних працівників якого закладу (-ів)?

Міжнародно-правові стандарти

1. Угода між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Білорусь про співробітництво в галузі судової експертизи: Міністерство юстиції України, Республіка Білорусь; Міжнародний документ, Угода вiд 23.01.2009 // Офіційний вісник України вiд 06.02.2009 р. — № 6, стор. 180, стаття 192, код акту 45607/2009.

2. Угода між Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації про взаємне визнання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України і санітарно-епідеміологічних висновків Російської Федерації: МОЗ України, Російська Федерація; Міжнародний документ, Угода вiд 28.01.2003 р. // http://zakon.rada.gov.ua.

3. Угода між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством охорони здоров'я Республіки Білорусь про взаємне визнання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України і посвідчень про державну гігієнічну реєстрацію Республіки Білорусь: МОЗ України, Республіка Білорусь; Міжнародний документ, Угода вiд 29.05.2002 р. // Офіційний вісник України вiд 22.08.2003 р. — № 32, стор. 369, стаття 1760, код акту 26036/2003.

Національне законодавство

Цивільний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №. – 40. – Ст. 356.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Верховна Рада України; Закон від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ//Голос України від 15.12.1992, Відомості Верховної Ради України від 26.01.1993 р. — №4.
Про екстрену медичну допомогу: Верховна Рада України; Закон від 05.07.2012 р. № 5081-VI//Голос України від 17.08.2012 р.- № 152.
Концепція управління якістю медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 р.: Наказ МОЗ України від 01.08.2011 р. № 454. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://moz.gov.ua.
Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. № 4038-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 28. — Cт. 232.
Питання медико-соціальної експертизи: Кабінет Міністрів України; Постанова вiд 03.12.2009 р. № 1317 № 1317 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF
Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності: МОЗ України; Наказ вiд 09.04.2008 р. № 189 // Офіційний вісник України вiд 21.07.2008 р. - 2008 р., № 51, стор. 103, стаття 1716, код акту 43623/2008.
Про затвердження Інструкції про проведення судово-медичної експертизи: МОЗ України; Наказ вiд вiд 17.01.1995 № 6. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
Про затвердження Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи: МОЗ України; Наказ вiд 17.01.1995 № 6. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Нейрохірургія» : МОЗ України; Наказ від 13.06.2008 р. № 317 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0317282-08.
Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями «ортопедична стоматологія», «терапевтична стоматологія», «хірургічна стоматологія», «ортодонтія», «дитяча терапевтична стоматологія», «дитяча хірургічна стоматологія»: МОЗ України; Наказ від 23.11.2004 р. № 566 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20041123_566.html.

Рекомендована література

Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Заварза Т.В. Специфіка юридичної відповідальності медичних працівників // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріли ΙΙ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 17-18 квітня 2008 р.- Львів.- 2008.-С. 119-123.
Канунникова Л.В., Фролов Я.А., Фролова Е.В. О правовых проблемах врачебной (медицинской) ошибки// Медицинское право. - 2003. - № 2. - С. 22-23.
Кибальник А.Г., Старостина Я.В. Лікарська помилка і кримінальна відповідальність // Жіночий лікар. - №1. – 2009. - С.31.
Ковтун Л. Проблеми правової кваліфікації лікарської помилки // Правовий тиждень. – 23 -29 грудень 2008 р. - № 53-55.
Красильников, А.П. Ятрогении и безопасность медицинской помощи //Мед. новости. – 1996. – № 4. – С.3–10.
Морозов А.М., Степаненко А.В., Кучеренко С.В. Професійна відповідальність лікаря (досвід зарубіжних країн) / Український нейрохірургічний журнал. – 2004. - №4.
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Русаков, В.И. К проблеме ятрогении //Хирургия. – 1998. – № 8. – С.45–48.
Ясеницький В. Є. Кримінально-правове значення лікарської помилки // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріли Всеукраїнської науково-практичної конференції, 19-20 квітня 2007 р., м. Львів. – 2007 . – С.340-342.

Додаткова література

Гайдук Н., Сенюта І., Бік О., Терешко Х. Альтернативні підходи до розв’язання конфліктів: теорія і практика застосування / Уклад. – Львів: ПАІС, 2007. – 296 с.
2. Ковальова В.В. Шляхи удосконалення організації діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України. Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2001. — 17 с.
Курноскина О.Г. Защита прав при обращении за медицинской помощью: экспресс-справ / О.Г. Курноскина. – М. : Вершина, 2006. – 184 с.
Охорона здоров’я та права людини Ресурсний посібник Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций – К.: Сфера, 1999. – 121с.

Тема 7. Правопорушення в охороні здоров’я і юридична відповідальність

План заняття

Юридична відповідальність суб’єктів медичних правовідносин: поняття, види.

а) цивільно-правова відповідальність у сфері охорони здоров’я.

б) дисциплінарна відповідальність медичних працівників.

в) адміністративно-правова відповідальність у медичному праві.

г) кримінальна відповідальність медичних працівників у зв’язку з їх професійною діяльністю.

Звільнення від юридичної відповідальності медичних працівників.
Поняття та види форм захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.

а) судова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.

б) позасудова форма захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.

в)неюрисдикційні форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин.

Використання матеріалів експертиз для профілактики правопорушень серед медичних працівників і покращення якості лікувально-профілактичної допомоги населенню.

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте поняття юридичного конфлікту як підстави захисту прав суб’єктів медичних відносин.
Які форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин Ви знаєте?
Які неюрисдикційні форми захисту прав суб’єктів медичних правовідносин Ви знаєте? Які, на Вашу думку, є найдієвішими і чому?
На які суспільні відносини посягають медичні правопорушення?
Які види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері охорони здоров’я передбачено чинним законодавством України?
Розкрийте суть цивільно-правової відповідальності у сфері охорони здоров’я.
Окресліть процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності медичного працівника на підставі висновку за результатами клініко-експертної оцінки про виявлені недоліки (ситуація моделюється студентом самостійно)?
Назвіть види адміністративних правопорушень, що можуть вчинятися суб’єктами медичних правовідносин.
Назвіть медичні злочини, за які працівники сфери охорони здоров’я можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.
Охарактеризуйте особливості юридичної відповідальності пацієнтів.

Тестові завдання

1. Незаконне розголошення лікарської таємниці - це… (в розумінні ст. 145 Кримінального кодексу України від 05.04.2001). Оберіть правильний варіант відповіді:

1) умисне розголошення таємниці службовою особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;

2) неумисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;

3) умисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило нетяжкі наслідки;

4) умисне розголошення таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки;

5) розголошення таємниці з необережності особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки.

2. Цивільний позов у кримінальній справі, пов’язаній з неналежним наданням медичної допомоги, повинен пред’являтись до:

1) закладу охорони здоров’я, а підсудний виступатиме третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні цивільного відповідача;

2) підсудного, який виступатиме відповідачем по справі;

3) закладу охорони здоров’я, а третьої особи в даному випадку не передбачено чинним законодавством;

4) закладу охорони здоров’я та обвинуваченого, які виступатимуть співвідповідачами по справі;

5) жодна з відповідей неправильна.

3. У відповіді під яким номером неправильно вказано нормативний документ, що становить нормативно-правову базу для притягнення медичних працівників до дисциплінарної відповідальності:

1) трудовий договір, укладений між медичним працівником та закладом охорони здоров’я;

2) колективний договір, що діє у конкретному закладі охорони здоров’я;

3) Закон України «Про охорону праці»;

4) Кодекс законів про працю України;

5) Дисциплінарний Статут медичних працівників.

4. Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться шляхом:

1) міністерської перевірки;

2) профільної перевірки головним управлінням охорони здоров’я;

3) визначення рівня задоволення якістю надання медичної допомоги серед пацієнтів;

4) шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги;

5) всі вищенаведені відповіді правильні.

5. Яке поняття визначається такою дефініцією: «….. – надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я»?

1) належність медичної допомоги;

2) якість медичної допомоги;

3) якісна медична допомога;

4) повна медична допомога;

5) доступна медична допомога.

Ситуативні задачі

Задача 1. Громадянка Ф. звернулась до комунальної стоматологічної поліклініки зі скаргами на біль з правого боку верхньої щелепи. Лікар Р. оглянувши ротову порожнину пацієнтки вказав на те, що верхній сьомий зуб необхідно видалити. За словами лікаря Р., консервативним методом усунути біль не вдасться, тому оперативне втручання шляхом видалення відповідного зуба єдиним можливим способом позбавити гр. Ф. болю. Громадянка Ф. дала згоду на проведення відповідного медичного втручання підписавши бланк добровільної інформованої згоди на медичне втручання. Після проведеного медичного втручання пацієнтка поскаржилась лікарю на те, що біль не минув, на що лікар їй відповів, що біль так скоро не мине та рекомендував гр. Ф. прийти наступного дня для повторного огляду. Наступного дня, пацієнта прийшла до лікаря та вказала на те, що вона і далі відчуває біль. Лікар повторно оглянувши гр. Ф. сказав, що він помилково видалив здоровий зуб замість хворого, який і був причиною болю.

Дайте правовий аналіз ситуації. Що таке медична помилка? До якого виду відповідальності можна притягнути медичного працівника? Який алгоритм дій лікаря повинен бути за таких обставин? Які права пацієнта порушено в окресленій ситуації?

Задача 2. Хворому поставили зубний протез у приватній стоматологічній клініці «Х». Через місяць у протезі утворилась тріщина, в результаті чого він виявився непридатним для використання. Хворий звернувся в іншу клініку, де йому видалили дефектний протез і поставили новий.

Дайте правову оцінку ситуації. Оберіть належну форму захисту для пацієнта та підготуйте необхідні процесуальні документи.

Задача 3. 23-річний житель м. К. після ДТП був доставлений до ЦРЛ, де йому протягом трьох діб надавалась інтенсивна медична допомога за основним діагнозом – черепно-мозкова травма. Через дві доби пацієнт помер. У протоколі патологоанатомічного розтину йшлося про те, що причиною смерті стала закрита травма шлунково-кишкового тракту з обширним крововиливом, яка при лікуванні взагалі не була діагностовано.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене діяння медичним працівником. Якими будуть Ваші дії як керівника закладу охорони здоров’я?

Міжнародно-правові стандарти

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Биржиковський проти Польщі»: Європейський Суд з прав людини; Рішення від 27.06.2006 р. // www.eurocourt.org.ua.
Положення про професійну відповідальність лікарів при лікуванні хворих на СНІД: 40-а Всесвітня медична асамблея; Міжнародний документ, Положення від 1988 р. // http://zakon.rada.gov.ua

Національне законодавство

Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25–26. — Cт. 131.
Кодекс України про адміністративні правопорушення: Верховна Рада УРСР; Закон від 07.12.1984 р. № 8073-X// Відомості Верховної Ради Української РСР.-1984.-Додаток до № 51.- Ст.1122.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 13.04.2012 № 4651-VI. [Електронний ресурс] http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
Цивільний процесуальний кодекс України: Верховна Рада України; Закон від 18.03.2004 р. № 1618-IV. [Електронний ресурс] http://zakon.rada.gov.ua.
Про прокуратуру України: Верховна Рада України; Закон від 05.12.1991 р. № 3662-12. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: МОЗ України; Наказ від 02.02.2011 р. № 49 [Електронний ресурс] Режим доступу: zakon1.rada.gov.ua.
Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються від 10.02.2011 № 80. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0634-11
Про порядок контролю якості медичної допомоги: МОЗ України; Наказ, Порядок, Висновок [...] від 28.09.2012 № 752. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1996-12
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Пленум Верховного Суду України; Постанова від 27.03.1992 р. № 6. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Пленум Верховного Суду України; Постанова від 31.03.1995 р. № 4. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

Рекомендована література

Агиевец С.В. Теоретические проблемы правового регулирования медицинской помощи: [монография]. – Гродно: ГрГУ, 2002. – 168 с.
Акопов В.И. Медицинское право: Книга для врачей, юристов и пациентов.– М.: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2004.- 368 с.
Берн І., Езер Т., Коен Дж., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини в сфері охорони здоров’я: практичний посібник / За наук.ред. І. Сенюти. – Львів: Видавництво ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.
Медицинское право: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Г.Б. Дерягин, Д.И. Кича, О.Е. Коновалов. – М.: ЮНИТА – ДАНА: Закон и право, 2010. – 239 с. – (Серия «Dura lex, sed lex»).
Пищита А.Н. Правовое регулирование медицинской деятельности в современной России. Теоретико-правовые аспекты. – М.: ЦКБ РАН, 2008. – 196 с.
Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием. – Львов: Вища школа, 1982.
Сенюта І. Медичне право: право людини на охорону здоров’я. Монографія. – Львів: Астролябія, 2007. – 224 с. – 195 с.
Сенюта І.Я. Охорона здоров’я та права людини // Ресурсний посібник (укр. версія). - Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук.ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доповнене. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
Сергеев Ю.Д., Мохов А.А. Ненадлежащее врачевание: возмещение вреда здоровью и жизни пациента. – М.: Изд. група «ГЭОТАР-МЕДИА», 2007. – 312 с.
Стеценко С.Г. Медицинское право: Учебник.- СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2004.– 572 с.
Сучасне українське медичне право: Монографія / За заг.ред. С.Г. Стеценка. – К.: Атіка, 2010.– 496 с.

Додаткова література

Акопов В.І. До історії судової відповідальності лікарів // Жіночий лікар. - №1. – 2006. - с. 32.
Антонов С.В. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної пацієнтові невдалим медичним втручанням // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. – № 7.
Антонов С.В. Цивільно-правовий захист прав пацієнтів при наданні медичної допомоги в Україні та за кордоном // Матеріали науково-практичної конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України. – К.: Київський юридичний інститут МВС України. – 2004. – С. 74–77.
Галай В.О. Способи захисту прав пацієнтів в Україні: науково-практичний посібник. – К.: КНТ, 2009. – 72 с.
Гревцова Р.Ю. Конфлікти з пацієнтами: юридичні засоби запобігання та розв’язання. // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. – № 9.
Заварза Т.В. Специфіка юридичної відповідальності медичних працівників // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріли ΙΙ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 17-18 квітня 2008 р., м. Львів.
Ковтун Л. Проблеми правової кваліфікації лікарської помилки // Правовий тиждень. – 23 -29 грудень 2008 р. - № 53-55.
Майданик Р. А. Питання цивільно-правової відповідальності за договором про надання медичних послуг // Право України. – 2011. – № 11-12. – С. 82–91.
Морозов А.М. Актуальні питання професійної відповідальності лікарів в сучасній Україні / А.А. Морозов, А. В. Степаненко, С.В. Кучеренко // Управління закладом охорони здоров’я. – 2007. - № 1. – С. 60-66.
Морозов А.М., Степаненко А.В., Кучеренко С.В. Професійна відповідальність лікаря (досвід зарубіжних країн) / Український нейрохірургічний журнал. – 2004. - №4.
Сенюта І.Я. Адміністративно-правовий захист прав пацієнтів в Україні.[ Матеріали науково-практичної конференції, м. Київ, 22 грудня 2006 р. ]. – Київ, 2006.
Сенюта І.Я. Судова форма захисту прав людини у сфері охорони здоров’я у порядку цивільного судочинства // Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення [Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, м. Донецьк, 8 квітня 2011] / Упоряд. Л.М. Дешко, Ю.В. Мазур. – Донецьк: Сучасний друк, 2011. – С. 231-233.
Ясеницький В. Є. Кримінально-правове значення лікарської помилки // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріли Всеукраїнської науково-практичної конференції, 19-20 квітня 2007 р., м. Львів. – С .340-342.

МЕДИЧНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

Вступ

Тематичний план практичних занять

Тема 1. Теорія права та держави

Тема 2. Медичне право як галузь права та законодавства

Тема 3. Регламентація права на життя та охорону здоров’я у законодавстві України та міжнародному праві

Тема 4. Медична допомога за законодавстом україни

Тема 5. Правовий статус суб’єктів медичних правовідносин

Тема 6. Правова кваліфікація дефектів надання медичної допомоги. Ятрогенна патологія

Тема 7. Правопорушення в охороні здоров’я і юридична відповідальність

Комментарии