Менеджмент 03.01.2015 01:46

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………..…………………………....	4
РОБОЧА ПРОГРАМА……………………………………………………………..	4
1  МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЗА ТЕМАМИ ДИСЦИПЛІНИ     «менеджмент»… ……………………………………...………… …………	5
1.1Вступ до сучасного менеджменту………………………..….......................	5
1.2Категорії менеджменту………………………………………………………	6
1.3 Суб'єкт і об'єкт управління. Види підприємств…………………..………..	9
1.4 Функція планування в сучасний період………………….….......................	10
1.5 Функція організації діяльності підприємства……...………........................	11
1.6 Функція мотивації працівників……………………………………………..	12
1.7 Функція контролю…………………………………………………………..	13
1.8 Функція комунікації…………………………………………………………	14
2  МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ  З     ДИСЦИПЛІНИ ”менеджмент”…………………………………………….	15
ЛІТЕРАТУРА……………………………………..……………………………….	19
Додатки………………………………………………………………………….	20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Цей навчально-методичний матеріал стане у нагоді студентам, які вивчають дисципліну «Менеджмент» та виконують контрольну роботу з цієї дисципліни. Уважне вивчення вказівок дозволить студентам самостійно опанувати матеріал, який не було викладено під час аудиторних заняттях, а також виконати контрольну роботу.

Вивчення дисципліни «Менеджмент» і виконання контрольної роботи з неї є важливим елементом освіти майбутніх спеціалістів технологів.

 

Робоча програма
дисципліни «Менеджмент» для студентів заочної форми навчання

 

Назва теми	Кількість годин
	всього	у тому числі
		лекції	практичні	сам. роб.
1. Вступ до сучасного менеджменту	5	1	–	4
2. Категорії менеджменту	8	2	–	6
3. Суб'єкт і об'єкт управління. Види підприємств	6	1	1	4
4. Функція планування в сучасний період	12	2	4	6
5. Функція організації діяльності підприємства	5	1	–	4
6. Функція мотивації працівників	9	1	2	6
7. Функція контролю	6	1	1	4
8. Функція комунікації	7	1	–	6
Виконання контрольної роботи	23	-	–	23
Форма контролю	Залік
Всього	81	10	8	63

 

 

 

 

1 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЗА ТЕМАМИ ДИСЦИПЛІНИ «менеджмент»

 

1.1 Вступ до сучасного менеджменту

 

1.1.1 Поняття «менеджменту», його зміст і загальна термінологія.

 

Методичні вказівки

 

Для позначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття:

–       «управління»;

–       «менеджмент»;

–       «адміністрування».

«Управління» – найбільш загальне поняття, що поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

–       технічні системи;

–       господарські системи;

–       суспільні системи;

–       державні системи тощо.

Менеджмент – це поняття, що використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами) з метою досягнення цілей організації.

Види менеджменту:

а)  за часовими масштабами – стратегічний менеджмент, оперативний менеджмент;

б)  за предметом діяльності – операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, менеджмент персоналу, функціональний менеджмент та ін.;

в)  за методами, що використовуються – американський менеджмент, японський менеджмент та ін.

Організація– група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення значущої для них усіх мети.

Щоб вважатися організацією, група людей повинна відповідати трьом обов'язковим вимогам:

а)  наявності, принаймні, двох людей, що вважають себе частиною цієї групи;

б)  наявності, принаймні, однієї мети, яку приймають як спільну всі члени групи (прості і складні організації);

в)  наявності членів групи, які навмисно працюють разом для досягнення значущої для всіх мети.

Загальні характеристики організацій (їх значущість для різних організацій):

1)    наявність цілі (цілей) – це витікає з самого визначення поняття «організація» (для людей характерне ціле покладання, на відміну від цілеспрямованості у тваринному світі);

2)    ресурси (досягнення цілей будь-якої організації обов'язково передбачає перетворення ресурсів);

3)    залежність від зовнішнього середовища – одна з найважливіших характеристик організації як відкритої системи;

4)    розподіл праці – найбільш очевидна характеристика організації;

5)    необхідність управління (організація – це основна причина виникнення менеджменту як самостійної наукової дисципліни і галузі знань).

Література: [1 – 5, 12 – 14].

 

1.2 Категорії менеджменту

 

1.2.1 Характеристика категорій менеджменту.

1.2.2 Принципи управління.

1.2.3 Методи управління.

1.2.4 Функції управління.

1.2.5 Рівні управління.

 

Методичні вказівки

 

До основних категорій менеджменту належать поняття організації, принципів і методів менеджменту, процесу і функцій управління, рівнів управління, стилів та культури керівництва (лідерства), комунікації, управління колективом (групою) тощо.

Управління в загальному розумінні бувають:

1) технічне управління природними і технологічними процесами;

2) державне управління соціально-економічним життям суспільства через різні інститути - правову систему, міністерства, відомства, місцеві органи влади;

Класифікація типів управління: цільове, лінійне, функціональне.

До загальних законів управління належать:

–        закон спеціалізації управління;

–        закон інтеграції управління;

–        закон необхідної і достатньої централізації управління;

–        закон демократизації управління;

–        закон раціонального використання часу.

Мета – це орієнтований на майбутнє бажаний стан об'єкта управління.

Принципи – це правила, засновані на світовому практичному досвіді.

Методи – це можливі способи впливу суб'єкта на об'єкт.

Функція управління – це сукупність об'єктивно необхідних дій, що стійко повторюються, або робіт, об'єднаних однорідністю, змістом та цільовою спрямованістю.

Принципи управління в залежності від змісту і ступеня розповсюдженості їх впливу поділяються на: загальні та часткові.

До загальних принципів управління відносяться:

1)    принцип єдиноначальності (надання всієї повноти влади одній людині, при цьому вона несе високу відповідальність за кінцевий результат);

2)    принцип лідерства (люди йдуть за тими, хто може задовольнити їх потреби);

3)    принцип науковості (при побудові системи управління використовують сучасні досягнення науки і практики);

4)    принцип  відповідальності (працівник повинен  відповідати  за роботу, що виконує);

5)    принцип правильного підбору кадрів (необхідно підбирати кадри виключно за діловими та професійними якостями);

6)    принцип економічності (розумне використання прибутку);

7)    принцип зворотного зв'язку (обов'язкове отримання інформації про результати роботи для можливості контролю.

Часткові принципи – вживаються в межах виконання окремих функцій управління.

Методи управління:

1)   економічні (підвищення або пониження у посаді, підвищення або пониження зарплати, призначення або позбавлення премії);

2) соціально-психологічні (зустрічі без краваток, увага до людини і знання її проблем, моральна підтримка, колективний відпочинок та інше);

3)    адміністративні (догани і заохочення, нагородження, інструкції, правила, статути).

Процес управління складається у реалізації мети через основні функції управління: планування, організація, мотивація, контроль, комунікація.

Функція планування формує конкретні завдання з розвитку виробництва у часі. Планування реалізується через підфункції: прогнозування, моделювання і програмування.

Функція організації полягає у формуванні і розвитку керуючої і керованої систем, оптимізації організаційних структур управління. Функція організації виявляється у реалізації спланованого через підфункції: організація процесу виробництва, організація праці, організація процесу управління.

Функція мотивації полягає у виборі методів, що спонукають учасників системи управління вирішувати задачі творчо і з максимальною ефективністю. Мотивація реалізується через виявлення потреби до праці, визначення системи стимулів, визначення результатів праці і системи винагороди.

Функція контролю за допомогою інформації, що поступає, виявляє відхилення від нормального режиму роботи системи раніше, ніж вони стануть дуже серйозними. Реалізується функція через підфункції: облік, перевірка і аналіз.

Функція комунікації виконує координуючі дії за допомогою засобів комунікації, управлінських рішень та професійних виконавців і забезпечує безперервний рух до поставленої цілі.

Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці. Результатом горизонтального розподілу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

У результаті вертикального розподілу праці утворюються рівні управління. Керівників традиційно поділяють на три категорії: керівники вищого, середнього та нижчого рівнів.

Література: [1 – 5, 12 – 14].

1.3 Суб'єкт і об'єкт управління. Види підприємств

 

1.3.1 Види підприємств.

1.3.2 Суб'єкт і об'єкт управління.

 

Методичні вказівки

 

На сучасному етапі відбувається формування різних форм підприємств, що властиво ринковій економіці.

Загалом фірми класифікуються за такими ознаками:

–       вид і характер діяльності;

–       правове становище (юридичний статус):

–       форма організації;

–       характер власності;

–       належність капіталу та контролю:

–       сфера діяльності;

–       ступінь охоплення ринку;

–       інші ознаки (ринки, виробництво, технологія, типи організації тощо).

Залежно від критерію вид і характер господарської діяльності розрізняють такі види фірм: промислові, торгові, страхові, фінансові, транспортні, транспортно-експедиторські, інжинірингові, туристські, аудиторські, консалтингові, орендні та інші.

Згідно з законом «Про підприємництва в Україні» підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Система – це сукупність взаємодіючих елементів, які складають єдине ціле, і мають нові властивості, відсутні у її елементів.

Об'єкт управління – це управлінський елемент або сукупність елементів, які сприймають вплив керуючої частини системи.

Суб'єкт управління – це управлінський елемент або їх сукупність, що впливає на інші елементи.

Література: [1 – 5].

 

 

1.4 Функція планування в сучасний період

 

1.4.1 Планування як функція менеджменту.

1.4.2 Система планово-попереджувального ремонту промислового підприємства.

 

Методичні вказівки

 

Планування як функція менеджменту є початковим етапом реалізації плану і складається з встановлення кінцевих і проміжних цілей, задач, а також способів і ресурсів для їх досягнення.

Планування – це шляхи досягнення цілей і нового стану організації у майбутньому.

Функція планування реалізується через підфункції:

1)     прогнозування – розробка спеціальних наукових досліджень з перспектив розвитку об'єкта управління;

2)  моделювання – процес представлення реального об'єкта у вигляді математичної, фізичної або іншої моделі, а також його вивчення;

3)  програмування – процес підготовки задач для рішення їх на ЕОМ;

Принципи планування:

–       спадкоємність планів;

–       соціальна орієнтація планів;

–       ранжирування об'єктів планування за їх важливістю;

–       адекватність планових показників;

–       узгодженість планів з параметрами зовнішньою середовища;

–       багатоваріантність планів;

–       збалансованість планів;

–       економічна обґрунтованість планів;

–       забезпечення зворотного зв'язку системи планування;

–       автоматизація системи планування.

Місія організації – основна загальна мета організації, що чітко виражає причину її існування, деталізує статус організації, забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на річних рівнях.

Цілі – конкретні кінцеві стани або результат, який прагне мати група людей (організація), працюючи разом.

Класифікація організаційних цілей:

а)   за часовими масштабами (довгострокові, середньострокові, короткострокові);

б)      за рівнем (загальні цілі організації, цілі підрозділів);

в)       за значущістю та ін.

Цілі повинні бути: конкретними та вимірними; орієнтованими у часі;  досяжними; взаємнопідтримуючими.

У теорії і практиці відомі дві системи планування і проведення ремонтних робіт:

1) ремонт за потребою (аварійний ремонт);

2) планово-попереджувальний ремонт (ППР).

Система ремонту за потребою передбачає усунення несправностей та поломок устаткування, які вже виникли.

Основними принципами системи ППР є плановість і попереджуваність, їх реалізація забезпечується проведенням через певну кількість годин роботи агрегату профілактичних оглядів і різних видів планових ремонтів, чергування і періодичність яких визначаються призначенням агрегату, його конструктивними особливостями, розмірами й умовами експлуатації.

Система ППР передбачає проведення наступних видів робіт з технічного нагляду та ремонту устаткування:

–       нагляд за устаткуванням;

–         міжремонтне обслуговування;

–       замша і поповнення мастила;

–       перевірка на точність;

–       огляд;

–       малий ремонт;

–       середній ремонт;

–       капітальний ремонт.

Література: [2 – 14].

 

1.5 Функція організації діяльності підприємства

 

1.5.1 Організаційна структура управління.

1.5.2 Організація виробничого процесу.

1.5.3 Організація праці.

Методичні вказівки

 

Організація – вид управлінської праці зі створення, розвитку і забезпечення раціонального функціонування системи відповідно до планових завдань. Функція організації складається з наступних підфункцій:

–                  організація управління;

–                  організація виробничого процесу;

–                  організація праці.

Організаційна структура управління (ОСУ) – це сукупність елементів з визначеними для кожного з них функціями і повноваженнями, в якій відбувається взаємозв'язок між елементами.

Організація виробничого процесу полягає в раціональному поєднанні в просторі і в часі основних елементів виробництва (людей, знарядь праці та предметів праці).

Виробнича структура промислового підприємства (підсистема виробництва) – це склад його виробничих підрозділів, їх співвідношення та взаємозв’язки.

Головними елементами виробничої структури підприємства є: робочі місця, ділянки, цехи.

За кількістю рівнів виробничі структури класифікуються:

–       безцехова;

–       цехова;

–       корпусна.

Організація праці полягає у встановленні необхідного кількісного та якісного складу працівників підприємства; оптимальному їх розміщенні по робочих місцях; раціональному плануванні, оснащенні та обслуговуванні робочих місць; створенні оптимальних умов праці; нормування праці.

Література: [3 –11].

 

1.6 Функція мотивації працівників

 

1.6.1 Змістовні теорії мотивації.

1.6.2 Процесуальні теорії мотивації.

1.6.3 Структура, принципи та процеси функції мотивації.

 

Методичні вказівки

 

Мотивація – вид управлінської діяльності, що полягає в спонуканні, стимулюванні себе чи інших до цілеспрямованої поведінки або виконанні певних дій, спрямованих на досягнення власної мети або мети організації.

Оскільки життя людини полягає в задоволенні потреб, то спонукання людини до трудової діяльності повинно передбачати наявність у нього потреб і можливостей задовольняти їх певним чином, у тому числі за рахунок реалізації цілей підприємства.

Сучасні теорії мотивації:

–       змістовні теорії мотивації, які засновуються на ідентифікації внутрішніх потреб (спонукань) та пов'язаних з ними чинниках, що визначають поведінку людей і примушують їх діяти так, а не інакше;

–       процесуальні теорії мотивації, які засновуються на аналізі того, як люди розподіляють зусилля для досягнення різних цілей і як вибирають конкретний вигляд поведінки з урахуванням свого сприйняття та пізнання.

Матеріальне стимулювання праці – процес формування та використання систем матеріальних стимулів праці і розподілу заробітної плати відповідно з дією закону розподілу за кількістю та якістю праці.

        Форми оплати праці:

а)  відрядна;

б)  погодинна ;

в)  комбінована;

г)  комісійна.

Література: [1 – 5].

 

1.7 Функція контролю

 

Функція контролю за допомогою інформації, що поступає, виявляє відхилення від нормального режиму роботи системи раніше, ніж вони стануть дуже серйозними. Реалізується функція через підфункції: облік, перевірка і аналіз.

Контроль тісно пов'язаний з функцією планування. Стратегічні плани відбивають зміни як усередині, так і поза організацією, і процес контролю дозволяє менеджерам упевнитися, діє чи ні прийнята стратегія.

Види контрою за часом його здійснення підрозділяються на:

–       попередній контроль;

–       поточний контроль;

–       заключний контроль.

У процесі контролю існує три етапи:

–       встановлення стандартів;

–       вимірювання результатів та порівняння їх зі стандартами;

–       визначення та здійснення корегуючих дій.

Література: [1 – 5].

 

1.8 Функція комунікації

 

1.8.1Види комунікацій

 

Організаційні комунікації здійснюються:

–        між організацією та її оточенням;

–        між вищими органами управління та нижчими; між різними підрозділами;

–        між керівником та його робочою групою;

–        неформальні комунікації.

Від чинників зовнішнього середовища залежать комунікаційні потреби організації.

Види комунікації:

–        за місцем виникнення;

–        за виглядом комунікацій;

–        за напрямом передачі інформації;

–        за формою спілкування.

Основні елементи комунікаційного процесу: відправник, повідомлення, канал, одержувач.

Література: [1 – 5].

 

 

2 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ

РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «менеджмент»

 

Контрольна робота передбачає дві складові. Перша частина – теоретична (розкриття теми за варіантами), друга частина – практична.

2.1 Теоретична частина складається з розкриття теми за варіантами (додаток А).

2.2 Практична частина.

2.2.1 Стисло навести характеристику організації та предмета діяльності, основні техніко-економічні показники (обсяг виробництва або послуг, рівень їх якості, чисельність працюючих, продуктивність рентабельність та прибуток), зовнішні зв'язки та підпорядкування. Навести виробничу структуру організації.

2.2.2 Визначити тип ремонту устаткування, побудувати графіки ремонту устаткування за варіантами (додаток Б) та розрахувати середній час простою з причини ремонту (в добах та %), середньорічну кількість працюючого устаткування. Тип ремонту визначають на поточний рік.

2.2.3 Розрахувати чисельність працівників_________ цеху, якщо відомо, що для обслуговування однієї одиниці устаткування потрібні наступні працівники (додаток Б, таблиця Б1). Середня тривалість відпустки одного працівника складає 33 дні.

2.2.4 Навести висновки за результатами аналізу.

 

Пояснення до п. 2.2.3

Основою планування персоналу є змінний штат (Ш_зм) – це та кількість робітників, що необхідна для забезпечення безперебійної роботи підприємства, цеху, ділянки за певних організаційно–технічних умовах. Одним з методів планування змінного штату є метод за нормами чисельності:

 

, чол.,                                                               (2.1)

 

де  – норма чисельності та кількість робітників, що повинна обслуговувати один агрегат при певних організаційно–технічних умовах.

Після визначення змінного штату залежно від графіка роботи цеху розраховується добовий штат:

 

, чол.,                                                               (2.2)

 

де n – кількість змін у добу відповідно до графіка роботи.

 

Графіки роботи:

А – безперервний трьохзмінний чотирьохбригадний;

Б – безперервний двозмінний чотирьохбригадний;

В – безперервний з зупинкою на свята трьохзмінний чотирьохбригадний;

Г – безперервний з зупинкою на свята.

Д – п'ятиденний робочий тиждень у три зміни;

Е – п'ятиденний робочий тиждень у дві зміни;

Ж – п'ятиденний робочий тиждень в одну зміну;

З – шестиденний робочий тиждень в одну зміну.

 

Добовий штат з підміною на вихідні дні до графіків А – Г розраховується за формулою:

 

, чол.,                                                               (2.3)

 

Резервний штат на відпустки розраховується за формулою:

–                   графік роботи А – Г:

 

, чол.,                                                          (2.4)

 

де– коефіцієнт резервного штату на відпустку

–                   графік роботи А, Б:

 

,                                                                     (2.5)

 

де Т_від – середня тривалість відпустки одного робітника;

–                   графік роботи В, Г:

 

;                                                              (2.6)

 

–                   графік Д – З:

 

.                                              (2.7)

 

Резервний штат на невиходи з поважних причин (хвороби, навчальна відпустка й ін.) для графіків А – З розраховується за формулою:

 

, чол.,              (2.8)

 

Середньорічні втрати часу по цехові:

Через хвороби – 2%.

Через державні й суспільні зобов'язання – 1%.

Обліковий штат (загальна чисельність робітників у підрозділах) для графіків А – Г розраховується за формулою:

 

, чол.                                         (2.9)

 

Пояснення до п. 2.2.4

Ремонт – це комплекс технічних заходів щодо усунення несправностей, які виникли у машині.

Малий (МР) або поточний (ПР) ремонт полягає у заміні невеликої кількості зношених деталей і регулюванні механізмів. Здійснюється малий ремонт ремонтниками як у робочий, так і в неробочий час.

Середній ремонт (СР) полягає в частковому розбиранні агрегату, капітальному ремонті (чи заміні) окремих складальних одиниць, складанні, регулюванні й випробуванні під навантаженням. Здійснюється середній ремонт ремонтним персоналом винятково в робочий час.

Капітальний ремонт (КР) передбачає повне розбирання агрегату зі зняттям його з фундаменту, заміну всіх зношених деталей і складальних одиниць, ремонт незмінюваних деталей, складання, регулювання й випробування під навантаженням. При середньому і капітальному ремонтах відновлюють передбачені державним стандартом чи ТУ геометричну точність, потужність і продуктивність агрегату на термін до чергового планового середнього чи капітального ремонту.

Кількість устаткування та дати проведення капітальних ремонтів наведено у таблиці Б2 (додаток Б). Норми періодичності та тривалості простоїв устаткування в ППР наведено у таблиці Б3 (додаток Б).

Розрахувати середній простій на один агрегат за формулою:

 

, діб.,                                    (2.10)

 

де ,,  – сума простоїв устаткування 1, 2 і т.ін.;

N – кількість устаткування

Далі розраховуються середні простої відносно календарного часу () за формулою:

, %                                                             (2.11)

 

та середня кількість працюючого устаткування ():

 

, шт.                                                     (2.12)

 

За проведеними розрахунками зробити висновок.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Дикань Н.В., Борисенко І.І. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 389 с.
2. Мазаракі А.А. та інш. Менеджмент: теорія і практика. – Х.: ТОВ «Атака ЛТД», 2007 – 584 с.
3. Глухов В.В. Менеджмент: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2007. –
   608 с.
4. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А., Отенко В.І. Менеджмент: Навч. посіб. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 208 с.
5. Скібіцька Л.І. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 416 с.
6. Сахно Є.Ю., Дорош М.С., Ребенок А.В. Менеджмент сервісу: теорія та практика: Навч. посібник. – К.: Центр учб. літ., 2010. – 328 с.
7. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.
8. Медведев И.А., Бельгольский Б.П., Зайцев Е.П. Организация, планирование и управление производством на металлургических предприятиях. – К.: Донецк: Вища шк., 1984. – 400 с.
9. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Навчальний підручник з грифом МОН /під заг. ред. Й.М. Петровича – Львів: «Магнолія плюс», 2005. – 400с.
10. Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. – Вінниця: ВНТУ, 2005. –
    154 с.
11. Курочкин А.С. Организация производства. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
12. Основи менеджменту: Опорний конспект лекцій /Д.Є. Козенков, Л.С. Квасова, В.Д. Зелікман, Л.О. Аніщенко. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 63 с.
13. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 1: Опорний конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. – 31 с.
14. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 2: Опорний конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. – 49 с.

 

Додаток А

Теми для теоретичної частини

1. Поняття та сутність менеджменту.

2. Сутність категорій «менеджменту» та «управління».

3. Розвиток теорії та практики менеджменту.

4. Школи управління.

5. Закономірності процесів управління.

6. Інтегровані підходи до управління.

7. Системний підхід в менеджменті.

8. Ситуаційний підхід в менеджменті.

9. Процесний підхід в менеджменті.

10. Функції та технології менеджменту.

11. Планування як функція менеджменту.

12. Організації як функція менеджменту.

13. Проектування організаційних структур.

14. Типи організаційних структур та їхні характеристики.

15. Мотивація як функція менеджменту.

16. Змістовні теорії мотивації.

17. Процесуальні теорії мотивації.

18. Структура, принципи та процеси функції мотивації.

19. Матеріальне стимулювання праці.

20. Контроль як функція менеджменту.

21. Модель процесу контролю.

22. Комунікації як функція менеджменту.

23. Модель комунікаційного процесу.

24. Міжособові комунікації.

25. Поняття про організацію виробництва

26. Сполучення елементів процесу в часі

27. Виробниче підприємство як складна відкрита система.

28. Виробнича структура металургійного підприємства.

29. Схеми розташування основних цехів.

30. Принципи організації виробничого процесу

31. Сутність, зміст і структура виробничого процесу.

32. Класифікація елементів виробничого процесу.

33. Організація виробничого процесу у часі.

Додаток Б

Таблиця Б1 – Вихідні дані для розрахунку чисельності персоналу цеху

№ вар.	Графік роботи	Кількість однотипного устаткування у цеху	На одиницю устаткування потрібні працівники:
1	2	3	4
1	А	3	–                    токар – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
2	Б	3	–                    шліфувальник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
3	Д	4	–                    фрезерувальник –4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
4	Е	4	–                    зварник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
5	Ж	4	–                    фрезерувальник – 4; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
6	З	4	–                    свердлувальник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
7	А	2	–                    токар – 4; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
8	Б	2	–                    зварник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
9	Д	3	–                    шліфувальник – 3; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
10	Е	3	–                    фрезерувальник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
11	Ж	3	–                    токар – 3; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
12	З	3	–                    зварник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
13	А	4	–                    свердлувальник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
14	Б	4	–                    фрезерувальник – 4; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
15	Д	2	–                    токар – 3; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.

Продовження таблиці Б1

1	2	3	4
16	Е	2	–                    зварник – 2; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
17	Ж	2	–                    шліфувальник – 2; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
18	З	2	–                    фрезерувальник – 2; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
19	А	3	–                    токар – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
20	Б	3	–                    шліфувальник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
21	Д	4	–                    фрезерувальник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
22	Е	4	–                    зварник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
23	Ж	4	–                    фрезерувальник – 4; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
24	З	4	–                    свердлувальник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
25	А	2	–                    токар – 4; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
26	Б	2	–                    зварник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
27	Д	3	–                    шліфувальник – 3; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
28	Е	3	–                    фрезерувальник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
29	Ж	3	–                    токар – 3; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.
30	З	3	–                    зварник – 3; –                    механік – 1; –                    електрик – 1.
31	А	4	–                    свердлувальник – 4; –                    механік – 2; –                    електрик – 1.

 

 

Таблиця Б2 – Кількість устаткування та дати проведення капітальних ремонтів

№ вар.	Модель устаткування	Дати проведення останніх капітальних ремонтів
		Устаткування №1	Устаткування №2	Устаткування №3	Устаткування №4
1	2М55	02.07.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
2	1516Ф1	10.08.08	07.12.11	20.10.10	22.03.09
3	3622	12.07.13	20.05.10	10.11.11	05.02.12
4	1Б265	12.08.06	25.01.11	04.05.10	08.11.12
5	7307ТД	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
6	3Б227ВФ2	20.03.12	04.02.13	05.07.10	22.10.11
7	1Е140	22.11.10	20.04.09	08.12.11	09.03.08
8	2М55	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12
9	1516Ф1	24.01.11	05.06.10	09.11.12	12.08.06
10	3622	08.12.11	03.10.10	22.04.09	12.08.08
11	1Б265	14.02.13	12.07.10	10.11.11	22.03.12
12	7307ТД	10.07.08	07.11.11	20.10.10	22.03.09
13	3Б227ВФ2	02.07.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
14	1Е140	24.01.11	05.06.10	09.11.12	12.08.06
15	2М55	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
16	1516Ф1	02.06.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
17	3622	10.07.08	07.11.11	20.10.10	22.03.09
18	1Б265	02.07.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
19	7307ТД	12.05.10	12.08.11	03.03.12	04.01.13
20	3Б227ВФ2	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
21	1Е140	02.07.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
22	2М55	24.01.11	05.06.10	09.11.12	12.08.06
23	1516Ф1	10.07.08	07.11.11	20.10.10	22.03.09
24	3622	02.07.10	12.10.11	23.02.12	04.01.13
25	1Б265	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
26	7307ТД	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12
27	3Б227ВФ2	24.01.11	05.06.10	09.11.12	12.08.06
28	1Е140	10.07.08	07.11.11	20.10.10	22.03.09
29	1Е140	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12
30	2М55	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
31	1516Ф1	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12
32	3622	24.01.11	05.06.10	09.11.12	12.08.06
33	1Б265	10.07.08	07.11.11	20.10.10	22.03.09
34	7307ТД	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12
35	3Б227ВФ2	08.11.11	10.09.08	21.04.09	21.02.10
36	1Е140	03.02.13	10.09.11	04.07.10	12.05.12

 

 

 

Таблиця Б3 – Норми періодичності та тривалості простоїв устаткування в ППР

№ вар.	Ремонтний цикл, років	Тривалість простоїв, діб
		у році проведення капітального ремонту		В році проведення середнього ремонту		В році проведення поточного ремонту
		у капітальних ремонтах	у поточних ремонтах	в середніх ремонтах	в поточних ремонтах
1	4	14	6	6	8	10
2	6	12	8	8	6	8
3	4	16	6	8	4	10
4	8	18	6	10	6	6
5	6	14	8	7	7	8
6	4	10	6	7	8	10
7	6	12	7	8	6	9
8	4	16	9	8	7	10
9	8	12	8	10	6	7
10	6	14	7	7	7	8
11	4	14	8	6	9	9
12	6	12	8	9	6	7
13	4	16	6	6	4	8
14	8	18	4	9	6	6
15	6	14	9	7	7	8
16	4	14	9	9	8	10
17	6	12	6	8	6	8
18	4	16	6	8	4	8
19	4	14	6	6	8	10
20	6	12	8	8	6	8
21	4	16	6	8	4	10
22	8	18	6	10	6	6
23	6	14	8	7	7	8
24	4	10	6	7	8	10
25	6	12	7	8	6	9
26	4	16	9	8	7	10
27	8	12	8	10	6	7
28	6	14	7	7	7	8
29	4	14	8	6	9	9
30	6	12	8	9	6	7
31	4	16	6	6	4	8
32	8	18	4	9	6	6
33	6	14	9	7	7	8
34	4	14	9	9	8	10
35	6	12	6	8	6	8
36	4	16	6	8	4	8