МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни «Менеджмент у виробництві»  

 для студентів спеціальностей 7.05130104 – Хімічна  технологія  тугоплавких    неметалевих  та  силікатних  матеріалів,

7.05130105- Хімічна технологія палива та вуглецевих  матеріалів

 

 

 

         Затверджено

на засіданні Вченої ради

академії

  Протокол №

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ НМетАУ 2013

УДК 658:378.04(075.8)

 

Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Mенеджмент у виробництві” для студентів спеціальностей 7.05130104 - Хімічна технологія тугоплавких неметалевих та силікатних матеріалів, 7.05130105 - Хімічна технологія палива та вуглецевих  матеріалів / Укл.: Ю.П. Синиціна, І.А. Алєксєєнко. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2013. – 24 с.

 

 

Наведені робоча програма, методичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни “Mенеджмент у виробництві”, завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання.

Призначена для студентів спеціальностей7.05130104 - Хімічна  технологія  тугоплавких    неметалевих  та  силікатних  матеріалів, 7.05130105 - Хімічна технологія палива та вуглецевих  матеріалів заочної форми навчання.

 

 

 

Укладачі:  Ю.П. Синиціна, канд. техн. наук, доц.

  І.А.  Алєксєєнко, асист.

 

Відповідальний за випуск      Д.Є. Козенков, канд. екон. наук, доц.

 

Рецензенти:       В.В. Пісчанська, канд. техн. наук, доц. (НМетАУ)

 

 

Підписано до друку                   Формат 60х84 1/16.  Папір друк.  Друк плоский.

Облік.-вид. арк. 1,41. Умов. друк. арк. 1,39. Тираж 100 пр. Замовлення № 

 

 

 

 

          Національна металургійна академія України

                             49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

_______________________________ 

Редакційно-видавничий відділ НМетАУ

ЗМІСТ

 

		ВСТУП…………………………………………………………………....		4
		РОБОЧА ПРОГРАМА……………………………………………………		4
1		МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЗА ТЕМАМИ ДИСЦИПЛІНИ ”менеджмент У ВИРОБНИЦТВІ”…………………………………		5
	1.1		Сутність менеджменту………………………...................................	5
	1.2		Категорії менеджменту………………………………………………...	6
	1.3		Планування як функція менеджменту………………………………..	8
	1.4		Планування основних техніко-економічних показників роботи виробництва…………………………………………….......................	9
	1.5		Організація управління підприємством….…………........................	11
	1.6		Мотивація праці………………………………………………………...	12
	1.7		Контроль як функція менеджменту…………………………………...	13
	1.8		Комунікації як зв’язуючи процес між функціями менеджменту…..	14
2		МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ ”менеджмент У ВИРОБНИЦТВІ”………………………………………………………….		15
		ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………..		20
		Додатки…………………………………………………………………....		21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Цей навчально-методичний матеріал стане у нагоді студентам, які вивчають дисципліну «Менеджмент у виробництві» та виконують контрольну роботу з цієї дисципліни. Уважне вивчення вказівок дозволить студентам самостійно опанувати матеріал, який не було викладено під час аудиторних занять, а також виконати контрольну роботу.

Вивчення дисципліни «Менеджмент у виробництві» і виконання контрольної роботи з неї є важливим елементом освіти майбутніх спеціалістів технологів.

 

Робоча програма
дисципліни «Менеджмент у виробництві» для студентів заочної форми навчання

 

Назва теми	Кількість годин
	Всього	у тому числі
		лекції	практичні	сам. роб.
1.  Сутність менеджменту	10	2	–	8
2. Категорії менеджменту	10	2	–	8
3. Планування як функція менеджменту	20	2	–	18
4. Планування основних техніко-економічних показників роботи виробництва	28	2	2	24
5. Організація управління підприємством	18	2	2	14
6. Мотивація праці	18	2	–	16
7. Контроль як функція менеджменту	8	2	–	6
8. Комунікації як зв язуючий процес між функціями менеджменту	8	2	–	6
Виконання контрольної роботи	24	-	–	24
Форма контролю	Іспит
Всього	144	16	4	124

 

1 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЗА ТЕМАМИ ДИСЦИПЛІНИ «менеджмент У ВИРОБНИЦТВІ»

 

1.1 Сутність менеджменту

 

1.1.1 Поняття «менеджменту», його зміст і загальна термінологія.

 

Методичні вказівки

 

Для позначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття:

–       «управління»;

–       «менеджмент»;

–       «адміністрування».

«Управління» – найбільш загальне поняття, що поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів.

Менеджмент — це уміння домагатися поставлених цілей, використовувати працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент українською — «управління» — функція, вид діяльності щодо керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях.

Види менеджменту:

а)  за часовими масштабами – стратегічний менеджмент, оперативний менеджмент;

б)  за предметом діяльності – операційний менеджмент, фінансовий менеджмент, менеджмент персоналу, функціональний менеджмент та ін.;

в)  за методами, що використовуються – американський менеджмент, японський менеджмент та ін.

Можна дати узагальнену характеристику менеджера: це керівник, що займає постійну посаду і наділений повноваженнями в сфері прийняття рішень з конкретних видів діяльності, що функціонує в ринковій економіці.

 Менеджери працюють на всіх «ешелонах» керування і, за американськими поняттями, це люди, в завдання яких входить організація конкретної роботи в рамках визначеної кількості співробітників, що підкоряються їм.

Підприємець - це ініціативна, ділова людина, яка працює в будь-якій сфері діяльності з користю для себе і у рамках закону.

Література: [1 – 5].

 

1.2 Категорії менеджменту

 

1.2.1 Характеристика категорій менеджменту.

1.2.2 Принципи управління.

1.2.3 Методи управління.

1.2.4 Функції управління.

1.2.5 Рівні управління.

 

Методичні вказівки

 

До основних категорій менеджменту належать поняття організації, принципів і методів менеджменту, процесу і функцій управління, рівнів управління, стилів та культури керівництва (лідерства), комунікації, управління колективом (групою) тощо.

Управління в загальному розумінні буває:

1) технічне управління природними і технологічними процесами;

2) державне управління соціально-економічним життям суспільства через різні інститути - правову систему, міністерства, відомства, місцеві органи влади;

Класифікація типів управління: цільове, лінійне, функціональне.

Мета – це орієнтований на майбутнє бажаний стан об'єкта управління.

Принципи – це правила, засновані на світовому практичному досвіді.

Методи – це можливі способи впливу суб'єкта на об'єкт.

Функція управління – це сукупність об'єктивно необхідних дій, що стійко повторюються, або робіт, об'єднаних однорідністю, змістом та цільовою спрямованістю.

Принципи управління в залежності від змісту і ступеня розповсюдженості їх впливу поділяються на: загальні та часткові.

До загальних принципів управління відносяться:

1)    принцип єдиноначальності (надання всієї повноти влади одній людині, при цьому вона несе високу відповідальність за кінцевий результат);

2)    принцип лідерства (люди йдуть за тими, хто може задовольнити їх потреби);

3)    принцип науковості (при побудові системи управління використовують сучасні досягнення науки і практики);

4)    принцип  відповідальності (працівник повинен  відповідати  за роботу, що виконує);

5)    принцип правильного підбору кадрів (необхідно підбирати кадри виключно за діловими та професійними якостями);

6)    принцип економічності (розумне використання прибутку);

7)    принцип зворотного зв'язку (обов'язкове отримання інформації про результати роботи для можливості контролю).

Методи управління:

1)   економічні (підвищення або пониження у посаді, підвищення або пониження зарплати, призначення або позбавлення премії);

2) соціально-психологічні (зустрічі без краваток, увага до людини і знання її проблем, моральна підтримка, колективний відпочинок та інше);

3)    адміністративні (догани і заохочення, нагородження, інструкції, правила, статути).

Процес управління складається з реалізації мети через основні функції управління: планування, організація, мотивація, контроль, комунікація.

Функція планування формує конкретні завдання з розвитку виробництва у часі. Планування реалізується через підфункції: прогнозування, моделювання і програмування.

Функція організації полягає у формуванні і розвитку керуючої і керованої систем, оптимізації організаційних структур управління. Функція організації виявляється у реалізації підфункцій: організація процесу виробництва, організація праці, організація процесу управління.

Функція мотивації полягає у виборі методів, що спонукають учасників системи управління вирішувати задачі творчо і з максимальною ефективністю. Мотивація реалізується через виявлення потреби до праці, визначення системи стимулів, визначення результатів праці і системи винагороди.

Функція контролю за допомогою інформації, що поступає, виявляє відхилення від нормального режиму роботи системи раніше, ніж вони стануть дуже серйозними. Реалізується функція контролю через підфункції: облік, перевірка і аналіз.

Функція комунікації виконує координуючі дії за допомогою засобів комунікації, управлінських рішень та професійних виконавців і забезпечує безперервний рух до поставленої цілі.

Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподілом праці. Результатом горизонтального розподілу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).

У результаті вертикального розподілу праці утворюються рівні управління. Керівників традиційно поділяють на три категорії: керівники вищого, середнього та нижчого рівнів.

Система – це сукупність взаємодіючих елементів, які складають єдине ціле, і мають нові властивості, відсутні у її елементів.

Об'єкт управління – це управлінський елемент або сукупність елементів, які сприймають вплив керуючої частини системи.

Суб'єкт управління – це управлінський елемент або їх сукупність, що впливає на інші елементи.

Література: [1 – 5, 12 – 14].

 

1.3 Планування як функція менеджменту

 

1.3.1 Сутність функції планування.

1.3.2 Місія та цілі організації.

 

Методичні вказівки

 

Планування як функція менеджменту є початковим етапом реалізації плану і складається з встановлення кінцевих і проміжних цілей, задач, а також способів і ресурсів для їх досягнення.

Планування – це шляхи досягнення цілей і нового стану організації у майбутньому.

Функція планування реалізується через підфункції:

1)     прогнозування – розробка спеціальних наукових досліджень з перспектив розвитку об'єкта управління;

2)  моделювання – процес представлення реального об'єкта у вигляді математичної, фізичної або іншої моделі, а також його вивчення;

3)  програмування – процес підготовки задач для рішення їх на ЕОМ;

Принципи планування:

–       спадкоємність планів;

–       соціальна орієнтація планів;

–       ранжирування об'єктів планування за їх важливістю;

–       адекватність планових показників;

–       узгодженість планів з параметрами зовнішнього середовища;

–       багатоваріантність планів;

–       збалансованість планів;

–       економічна обґрунтованість планів;

–       забезпечення зворотного зв'язку системи планування;

–       автоматизація системи планування.

Місія організації – основна загальна мета організації, що чітко виражає причину її існування, деталізує статус організації, забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на річних рівнях.

Цілі – конкретні кінцеві стани або результат, який прагне мати група людей (організація), працюючи разом.

Класифікація організаційних цілей:

а)   за часовими масштабами (довгострокові, середньострокові, короткострокові);

б)      за рівнем (загальні цілі організації, цілі підрозділів);

в)       за значущістю та ін.

Цілі повинні бути: конкретними та вимірними; орієнтованими у часі;  досяжними; взаємнопідтримуючими.

Література: [2 – 14].

 

1.4 Планування основних техніко-економічних показників роботи виробництва

 

Методичні вказівки

 

Основною метою планування техніко-економічних показників є об'єктивна оцінка роботи агрегатів і виявлення внутрішніх резервів виробництва з метою їх ефективного використання. У результаті аналізу даних про результати роботи цеху визначаються резерви росту і удосконалення виробництва, раціонального використання всіх видів ресурсів, підвищення якості продукції.

Для аналізу техніко-економічних показників роботи цеху потрібні вихідні дані. Деякі з них мають розрахунковий характер і визначаються за формулами:

а) номінальний час роботи агрегату:

 

Т_н = Т_к – Т_кр – Т_тр, діб,                                                            (1.1)

 

де  Т_к – календарний час тривалості звітного періоду, діб.;

Т_кр – тривалість капітального ремонту в звітному періоді, діб.;

Т_тр – тривалість поточних (планово-попереджувальних) ремонтів в звітному періоді, діб.;

б) фактичний час роботи агрегату

 

Т_ф = Т_н – Т_гп, діб,                                                                     (1.2)

 

де  Т_гп –тривалість гарячих (поточних) простоїв, діб.

в) продуктивність агрегату

 

П_с = 1440/t * m, т/діб.                                                                           (1.3)

 

де  1440 – кількість хвилин на добу;

t – середня тривалість випалу, хв.;

m – середня маса садки, т;

г) річний обсяг виробництва:

 

Q = Т_ф * П_с, т/рік.                                                                     (1.4)

 

Абсолютне відхилення досягнутих техніко-економічних показників від їхніх запланованих значень розраховується за формулою:

 

D = Х^о – Х^п,                                                                     (1.5)

 

де  Х^о та Х^п, - значення показника, відповідно, за звітом та планом.

Відносне відхилення розраховується за формулою:

 

D = (Х^о – Х^п) / Х^п * 100 %.                                                     (1.6)

 

Найважливішою частиною аналізу є встановлення організаційних та технологічних причин, що викликали відхилення основних показників від плану, визначення впливу різних факторів на зміну обсягу виробництва продукції.

Усі показники, що впливають на річний обсяг виробництва, можна розділити на екстенсивні та інтенсивні. До інтенсивних показників відносяться тривалість капітальних та планово-попереджувальних ремонтів, гарячих простоїв та ін., тобто показники, що впливають на тривалість фактичної роботи агрегату. До екстенсивних показників відносяться тривалість і маса випалу та ін., тобто показники, що впливають на питому продуктивність агрегату.

Література: [1-3, 8].

 

1.5 Організація управління підприємством

 

1.5.1 Організаційна структура управління.

1.5.2 Організація виробничого процесу.

1.5.3 Організація праці.

 

Методичні вказівки

 

Організація – вид управлінської праці зі створення, розвитку і забезпечення раціонального функціонування системи відповідно до планових завдань. Функція організації складається з наступних підфункцій:

–                  організація управління;

–                  організація виробничого процесу;

–                  організація праці.

Організаційна структура управління (ОСУ) – це сукупність елементів з визначеними для кожного з них функціями і повноваженнями, в якій відбувається взаємозв'язок між елементами.

Організація виробничого процесу полягає в раціональному поєднанні в просторі і в часі основних елементів виробництва (людей, знарядь праці та предметів праці).

Виробнича структура промислового підприємства (підсистема виробництва) – це склад його виробничих підрозділів, їх співвідношення та взаємозв’язки.

Головними елементами виробничої структури підприємства є: робочі місця, ділянки, цехи.

Організація праці полягає у встановленні необхідного кількісного та якісного складу працівників підприємства; оптимальному їх розміщенні по робочих місцях; раціональному плануванні, оснащенні та обслуговуванні робочих місць; створенні оптимальних умов праці; нормування праці.

Література: [3 –11].

 

1.6 Мотивація праці

 

Методичні вказівки

 

Мотивація – вид управлінської діяльності, що полягає в спонуканні, стимулюванні себе чи інших до цілеспрямованої поведінки або виконанні певних дій, спрямованих на досягнення власної мети або мети організації.

Оскільки життя людини полягає в задоволенні потреб, то спонукання людини до трудової діяльності повинно передбачати наявність у нього потреб і можливостей задовольняти їх певним чином, у тому числі за рахунок реалізації цілей підприємства.

Сучасні теорії мотивації:

–       змістовні теорії мотивації, які засновуються на ідентифікації внутрішніх потреб (спонукань) та пов'язаних з ними чинниках, що визначають поведінку людей і примушують їх діяти так, а не інакше;

–       процесуальні теорії мотивації, які засновуються на аналізі того, як люди розподіляють зусилля для досягнення різних цілей і як вибирають конкретний вигляд поведінки з урахуванням свого сприйняття та пізнання.

Матеріальне стимулювання праці – процес формування та використання систем матеріальних стимулів праці і розподілу заробітної плати відповідно з дією закону розподілу за кількістю та якістю праці.

        Форми оплати праці:

а)  відрядна;

б)  погодинна ;

в)  комбінована;

г)  комісійна.

Література: [1 – 5].

 

1.7 Контроль як функція менеджменту

 

Методичні вказівки

 

Функція контролю за допомогою інформації, що поступає, виявляє відхилення від нормального режиму роботи системи раніше, ніж вони стануть дуже серйозними. Реалізується функція через підфункції: облік, перевірка і аналіз.

Контроль тісно пов'язаний з функцією планування. Стратегічні плани відбивають зміни як усередині, так і поза організацією.

Види контрою за часом його здійснення:

Попередній контроль  проводиться перед початком виконання робіт і по відношенню до людських, матеріальних і фінансових ресурсів:

а)       людські ресурси (аналіз ділових, професійних знань та навичок виконавців, відбір найбільш підготовлених, навчання персоналу);

б)      матеріальні ресурси (перевірка якості сировини, матеріалів та їх відповідності вимогам стандартів, розробка методів контролю і при необхідності заміна постачальників);

в)       фінансові ресурси (об'єктом попереднього контролю є бюджет та поточний фінансовий план).

Поточний контроль проводиться безпосередньо у процесі виконання роботи і частіше всього керівником роботи. Регулярна перевірка і обговорення результатів з виконавцями є гарантією виключення відхилень від встановлених планів. Обов'язковим для поточного контролю є наявність системи зворотного зв'язку, яка буде гарантувати своєчасний контроль наступних показників:

а)       наявність  руху до цілі;

б)      ефективне використання зовнішніх ресурсів;

в)       спроможність внутрішньої системи бути продуктивною;

г)       спроможність сприймати коригуючи дії по усуненню відхилень від встановлених цілей.

Заключний контроль - контроль, який проводиться після повного виконання роботи. При цьому пізно реагувати, щоб виправити встановлені проблеми і тому до функцій заключного контролю, як правило, відносять:

а)  накопичення інформації для подальшого планування роботи;

б) накопичення інформації для об'єктивної мотивації виконавців за результатами їх праці.

Література: [1 – 5].

 

1.8 Комунікації як зв язуючий процес між функціями менеджменту

 

Методичні вказівки

 

Комунікація (координація) – це функція, яка зв’язує процес управління з іншими функціями менеджменту та забезпечує їх узгоджену, безперервну діяльність. Причому, з одного боку , до складу комунікації включаються засоби комунікації (комп’ютерний та телефонний зв’язок, інтерв’ю, збори, засоби радіо та телебачення, документи та інші), а з іншого – це управлінські рішення та кадри.

Організаційні комунікації здійснюються:

–        між організацією та її оточенням;

–        між вищими органами управління та нижчими; між різними підрозділами;

–        між керівником та його робочою групою;

–        неформальні комунікації.

Основні елементи комунікаційного процесу: відправник, повідомлення, канал, одержувач.

Література: [1 – 5].

2 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ

РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ «менеджмент У ВИРОБНИЦТВІ»

 

Контрольна робота передбачає дві складові. Перша частина — теоретична (розкриття теми за варіантами), друга частина — практична.

2.1 Теоретична частина складається з розкриття теми (5-6 сторінок) за варіантами (додаток А).

2.2 Практична частина.

2.2.1 Стисло навести характеристику підприємства, діяльність якого відповідає Вашій спеціальності. Навести організаційну структуру управління та виробничу структуру підприємства.

2.2.2 Розрахувати та проаналізувати основні техніко-економічні показники роботи устаткування за вихідними даними (додаток Б) та зробити висновки за результатами аналізу.

 

Приклад розрахунку та аналізу основних показників роботи тунельної печі.

 

Таблиця 2.1 – Техніко-економічні показники роботи тунельної печі за 20__ рік

Найменування показників	Значення показників		Відхилення, ±
	План	Звіт	±абсол.	відн.,%
календарний час, діб.	365	365
капітальний ремонт, діб.	7,8	8,1
поточні ремонти, діб.	8,7	8,5
номінальний час роботи, діб.
гарячі простої, діб.	21,6	31,7
фактичний час роботи, діб.
середня тривалість випалу, год.	5,21	5,23
середня вага випалу, т	102,4	102,6
маса садки, т	1,70	1,71
добова продуктивність печі, т
річне виробництво, т

 

По-перше, необхідно заповнити пусті клітинки в табл. 2.1. Для цього використовують формули, наведені в п. 1.4 - Планування основних техніко-економічних показників роботи виробництва.

Номінальний час роботи агрегату:

Т_н = 365-7,8-8,7 = 348,5 діб – за планом;

Т_н = 365-8,1-8,5 = 348,4 діб – за звітом.

Фактичний час роботи агрегату:

Т_ф = 348,5- 21,6 = 326,9 діб – за планом;

Т_ф = 348,4- 31,7 = 316,7 діб – за звітом.

Продуктивність агрегату:

П_с = 1440/5,21 * 1,70 = 471,7 т/діб – за планом;

П_с = 1440/5,23 * 1,71 = 470,8 т/діб – за звітом.                       

Річний обсяг виробництва:

Q =  326,9 * 471,7 = 154201 т/рік – за планом;

Q =  316,7 * 470,8 = 149109 т/рік – за звітом.

Результати розрахунків заносимо до табл. 2.2.

Таблиця 2.2 – Техніко-економічні показники роботи тунельної печі за 20__ рік

Найменування показників	Значення показників		Відхилення, ±
	План	Звіт	±абсол.	відн.,%
календарний час, діб.	365	365	-	-
капітальний ремонт, діб.	7,8	8,1	+ 0,3	+ 3,8
поточні ремонти, діб.	8,7	8,5	- 0,2	- 2,3
номінальний час роботи, діб.	348,5	348,4	- 0,1	- 0,03
гарячі простої, діб.	21,6	31,7	+ 10,1	+ 46,8
фактичний час роботи, діб.	326,9	316,7	- 10,2	- 3,1
середня тривалість випалу, год.	5,21	5,23	+ 0,02	+ 0,4
середня вага випалу, т	102,4	102,6	+ 0,2	+ 0,2
маса садки, т	1,70	1,71	+0,01	+ 0,6
добова продуктивність печі, т	471,7	470,8	- 0,9	- 0,2
річне виробництво, т	154 201	149 109	- 5092	- 3,3

        

Вплив показників екстенсивного характеру на річний обсяг виробництва:

 

                             DQ₁ = (T_ф^о – T_ф^п) * П_с^п, т,                                           (2.1)

 

де      T_ф^о і T_ф^п – фактичний час роботи агрегату в звітному періоді, відповідно, за звітом та за планом, діб.;

П_с^п – планова добова продуктивність агрегату, т/діб.

 

DQ₁ = (316,7 – 326,9) * 471,7 = – 4811 т.

 

Зміна обсягу виробництва за рахунок зміни тривалості капітального ремонту становить:

 

                            DQ₁₁ = – (T_кр^о – T_кр^п) * П_с^п, т,                                      (2.2)

 

де      T_кр^о і T_кр^п – тривалість капітального ремонту в звітному періоді відповідно за звітом та планом.

 

DQ₁₁ = – (8,1 – 7,8) * 471,7 = – 141 т.

 

Зміна обсягу виробництва за рахунок зміни тривалості поточних ремонтів становить:

 

                                DQ₁₂ = – (T_тр^о – T_тр^п) * П_с^п, т,                                            (2.3)

 

де      T_тр^о і T_тр^п – тривалість поточних ремонтів у звітному періоді відповідно за звітом та планом.

 

DQ₁₂ = – (8,5 – 8,7) * 471,7 = + 94 т.

 

Зміна обсягу виробництва за рахунок зміни тривалості гарячих простоїв становить:

 

                                DQ₁₃ = – (T_гп^о – T_гп^п) * П_с^п, т,                                            (2.4)

де      T_гп^о і T_гп^п – тривалість гарячих простоїв агрегату за звітний період за планом.

 

DQ₁₃ = – (31,7 – 21,6) * 471,7 = – 4764 т.

 

Таким чином, сумарний вплив показників екстенсивного характеру на річний обсяг виробництва становить:

 

                             DQ₁ = DQ₁₁ + DQ₁₂ + DQ₁₃;                                       (2.5)

 

DQ₁ = – 141 + 94 – 4764 = – 4811 т/рік,

 

що співпадає з розрахунками за формулою (2.1).

Вплив показників інтенсивного характеру на річний обсяг виробництва:

 

                             DQ₂ = (П_с^о – П_с^п) * T_ф^о, т,                                          (2.6)

 

де      П_с^о – добова продуктивність агрегату за звітом, т/діб.

 

DQ₂ = (470,8 – 471,7) * 316,7 = – 281 т,

 

в тому числі, зміна обсягу виробництва за рахунок зміни середньої тривалості випалу (а, отже, зменшення кількості випалів за добу):

 

                              DQ₂₁ = 24 * m^о * (1/t^о – 1/t^п) * T_ф^о, т,                       (2.7)

 

де      24 – кількість годин на добу;

m^о – середня вага випалу за звітом, т;

t^о та t^п  – середня тривалість випалу відповідно за звітом та за планом, год.

 

DQ₂₁ = 24 * 102,6 * (1/5,23 – 1/5,21) * 316,7 = – 573 т;

 

зміна обсягу виробництва за рахунок зміни середньої ваги випалу:

 

                           DQ₂₂ = 24/t^п * (m^о – m^п) * T_ф^о, т,                                 (2.8)

 

де      m^п – середня вага випалу за планом за звітний період, т.

 

DQ₂₂ = 24/5,21 * (102,6 – 102,4) * 316,7 = + 292 т.

 

Разом вплив показників інтенсивного характеру на річний обсяг виробництва становить:

 

                            DQ₂ = DQ₂₁ + DQ₂₂;                                                               (2.9)

 

DQ₂ = – 573 + 292 = – 281 т,

 

що співпадає з розрахунками за формулою (2.6).

Загальний вплив усіх показників на річний обсяг виробництва:

 

DQ = DQ₁ + DQ₂;                                                (2.10)

 

DQ = – 4811 – 281 = – 5092 т

 

Баланс впливу показників на зміну продуктивності наведений в таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3 – Вплив показників на зміну річної продуктивності печі

 

Найменування показників	Вплив, т/рік
Капітальний ремонт	- 141
Поточні ремонти	+ 94
Гарячі простої	- 4764
Разом вплив чинників екстенсивного характеру	- 4811
Зміна середньої тривалості випалу	- 573
Зміна ваги випалу	+ 292
Разом вплив чинників інтенсивного характеру	- 281
Загальне відхилення річної продуктивності	- 5092

 

Висновок: головним джерелом зменшення річної продуктивності цеху в звітному періоді стало збільшення тривалості гарячих простоїв. Таким чином, є доцільним детально проаналізувати причини гарячих простоїв у звітному періоді та на підставі аналізу літературних джерел та досвіду роботи передових підприємств галузі розробити організаційно-технічні заходи з усунення незапланованих гарячих простоїв.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Дикань Н.В., Борисенко І.І. Менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008.- 389 с.
2. Мазаракі А.А. та інш. Менеджмент: теорія і практика. — Х.: ТОВ «Атака ЛТД», 2007 — 584 с.
3. Глухов В.В. Менеджмент: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2007. — 608 с.
4. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А., Отенко В.І. Менеджмент: Навч. посіб. — Х.: ХДЕУ, 2002. — 208 с.
5. Скібіцька Л.І. Менеджмент: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ., 2007. — 416 с.
6. Сахно Є.Ю., Дорош М.С., Ребенок А.В. Менеджмент сервісу: теорія та практика: Навч. посібник. — К.: Центр учб. літ., 2010. — 328 с.
7. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2003.-524с.
8. Медведев И.А., Бельгольский Б.П., Зайцев Е.П. Организация, планирование и управление производством на металлургических предприятиях. — К.: Донецк: Вища шк., 1984. — 400 с.
9. Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Навчальний підручник з грифом МОН /під заг. ред. Й.М. Петровича - Львів: «Магнолія плюс», 2005. - 400с.
10. Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. — Вінниця: ВНТУ, 2005. — 154 с.
11. Курочкин А.С. Организация производства. — К.: МАУП, 2001. — 216 с.
12. Основи менеджменту: Опорний конспект лекцій /Д.Є. Козенков, Л.С. Квасова, В.Д. Зелікман, Л.О. Аніщенко. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. — 63 с.
13. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 1: Опорний конспект лекцій. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. — 31 с.
14. Ковзель А.С., Лисенко Т.І. Основи менеджменту. Частина 2: Опорний конспект лекцій. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2007. — 49 с.

Додаток А

Теми для теоретичної частини

 

1. Поняття та сутність менеджменту.

2. Сутність категорій «менеджменту» та «управління».

3. Розвиток теорії та практики менеджменту.

4. Школи управління.

5. Системний підхід в менеджменті.

6. Ситуаційний підхід в менеджменті.

7. Процесний підхід в менеджменті.

8. Функції та технології менеджменту.

9. Планування як функція менеджменту.

10. Організації як функція менеджменту.

11. Проектування організаційних структур.

12. Типи організаційних структур та їхні характеристики.

13. Мотивація як функція менеджменту.

14. Змістовні теорії мотивації.

15. Процесуальні теорії мотивації.

16. Структура, принципи та процеси функції мотивації.

17. Матеріальне стимулювання праці.

18. Контроль як функція менеджменту.

19. Комунікації як функція менеджменту.

20. Модель комунікаційного процесу.

21. Міжособові комунікації.

22. Поняття про організацію виробництва

23. Організація виробничого процесу у часі.

24. Виробниче підприємство як складна відкрита система.

25. Виробнича структура металургійного підприємства.

26. Принципи організації виробничого процесу

27. Сутність, зміст і структура виробничого процесу.

28. Класифікація елементів виробничого процесу.

29. Стилі керівництва.

30. Типи керівників.