|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Мережеві Web-технології
Мережеві Web-технології« Назад
Мережеві Web-технології 24.07.2015 06:12
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра економічної кібернетики
06-11-02 0 5 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І ЗАВДАННЯ
для самостійної роботи студентів 3 курсу напряму підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика» з дисципліни «Мережеві Web-технології»
Рекомендовано до друку методичною комісією НУВГП за напрямом підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика»
Протокол №___ від «___» _____ 2013 р
Рівне – 2013 Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів 3 курсу напряму підготовки 6.030502 «Економічна кібернетика» з дисципліни «Мережеві Web-технології». 06-11-02 / Білан Б.С., – Рівне: НУВГП, 2013. – 24 с.
Упорядник: Б.С. Білан, ст. викладач кафедри економічної кібернетики
Відповідальний за випуск: П.М. Грицюк, д.е.н., професор, завідувач кафедри економічної кібернетики НУВГП
Зміст
Теоретична частина..........................................................3 Вступ. Загальні відомості про розвиток сучасних інтернет-технологій та ресурсів......................................3 Поняття про комп’ютерні мережі …………………......4 Глобальна комп’ютерна мережа Internet………………5 Протоколи передачі даних у мережі Інтернет…….......7 Доступ користувачів до мережі Інтернет.......................9 Система адрес в мережі Інтернет…................................9 Пошук інформації в мережі Інтернет............................11 Методи і етапи пошуку інформації...............................12 Пошук інформації за ключовими словами...................15 Розширений пошук інформації......................................17 Мова запитів у пошукових системах.............................17 Практичні рекомендації з пошуку інформації .............19 Завдання для самостійної роботи...................................20 Література.........................................................................23
© Білан Б.С., 2013 © НУВГП, Рівне, 2013 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ВСТУП. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК СУЧАСНИХ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ ТА РЕСУРСІВ
Інтернет-технології – це технології створення і підтримки різних інформаційних ресурсів в комп'ютерній мережі Інтернет: сайтів, блогів, форумів, чатів, електронних бібліотек та енциклопедій. Інтернет-технології є тією зв'язуючою ланкою, яка дозволила об'єднати результати роботи багатьох автономних користувачів та надати доступ до цих результатів всім, хто в них зацікавлений. Тому напрями розвитку інтернет-технологій без сумніву визначатимуть напрями розвитку інформаційних технологій в цілому. Зараз можна виділити такі основні напрями використання мережевих інтернет-технологій: технології зберігання даних на хост-серверах (дата-центри); гіпертексти і веб-сайти; електронна пошта; різноманітні технології передачі даних; WAP-технології; інтернет- телефонія (chat, skype, аудіо- та відеоконференції) і ін. Розвиток сучасних інформаційних технологій пов'язаний, перш за все, саме з розвитком мережевих інтернет-технологій. Тому розвиток мережевих технологій диктує основні напрями розвитку сучасного апаратного і програмного забезпечення ПК. Можливість доступу до світових інформаційних ресурсів – це шлях активного акумулювання знань і вмінь людини з метою прискорення прогресу людства у всіх сферах діяльності. В основі інтернет-технологій лежать гіпертексти, веб-сайти та інші інформаційні ресурси, що розміщуються в глобальній мережі Інтернет або в локальних мережах ЕОМ. Гіпертексти – це тексти із гіперпосиланнями на інші гіпертексти, розміщені в Інтернет або локальній мережі ЕОМ. Для запису гіпертекстів використовується мова розмітки гіпертекстів HTML, яка сприймається всіма браузерами на всіх персональних комп'ютерах. Мова HTML є міжнародним стандартом, тому всі гіпертексти єдиним чином сприймаються і однаково відображаються на всіх персональних комп'ютерах в усьому світі. Для підготовки гіпертекстів зазвичай використовуються візуальні гіпертекстові редактори, у яких відразу видно, як буде виглядати гіпертекст на ЕОМ і можлива вставка гіперпосилань на сайти в Інтернет. Одним з кращих візуальних гіпертекстових редакторів є вільний офісний редактор Writer в офісному пакеті Open Office. Інтерактивні сайти – це сайти, в яких використовуються інтерактивні гіпертекстові підпрограми, що дозволяють вести діалог з користувачами ЕОМ, підключеними до мережі ЕОМ. Гіпертекстові підпрограми включаються до гіпертексту разом з гіпертекстовими формами і підпрограмами, які називаються скриптами. Для запису гіпертекстових скриптів часто використовується мова JavaScript. Мова JavaScript є розширенням мови розмітки гіпертекстів HTML і з цих причин інтерпретатор мови JavaScript вбудований в усі браузери і всі гіпертекстові редактори. Мова JavaScript є міжнародним стандартом. З цієї причини інтерактивні програми на мові JavaScript однаковим чином виконуються на всіх комп'ютерахі. Більше 60% програм у світі написано на мові гіпертекстових скриптів JavaScript. Програми, написані на JavaScript, – це кращий приклад відкритого програмного забезпечення в мережі Інтернет. Їх може читати, виконувати і модифікувати будь-яка людина, знайома з мовою програмування JavaScript.
ПОНЯТТЯ ПРО КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ
Комп'ютерна мережа – це система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами. Основні призначення комп’ютерних мереж – це доступ до місць концентрування інформації (HTTP, FTP, бази даних); сумісне використання ресурсів (мережні принтери, сховища даних, сервери); розподілення навантаження на ПК і віддалене керування. Серед можливостей комп'ютерних мереж слід відзначити такі: можливість швидкої передачі даних на великі відстані; оперативний пошук інформації через пошукові системи; можливість збереження інформації на серверах Internet; обмін інформацією в режимі off-line. Виділяють такі типи комп'ютерних мереж:
Локальні мережі зазвичай зв’язують комп’ютери одного чи декількох поряд розміщених будинків. Загальна кількість пристроїв, що складають таку мережу, не перевищує декількох тисяч. Прийнято розподіляти великі локальні мережі на робочі групи. Кампусні мережі об'єднають декілька локальних мереж і територіально охоплюють декілька міських кварталів або територію невеликого міста. Прикладами кампусних мереж є корпоративні мережі великих підприємств, операторів зв'язку, навчальних закладів. Загальною рисою локальних і кампусних мереж є наявність єдиної служби підтримки і єдиного адміністративного керування. Глобальні комп’ютерні мережі охоплюють досить великі географічні простори. Для глобальних мереж не існує обмежень на кількість приєднаних пристроїв. Глобальні мережі об'єднують велику кількість локальних та кампусних мереж. Суттєвою їх ознакою є відсутність єдиної адміністративної підпорядкованості. Найкращим прикладом глобальної мережі є Internet. Для взаємодії пристроїв у будь-якій комп’ютерній мережі використовуються набори правил, обов'язкових для дотримання всіма пристроями в мережі. Такі набори правил називаються протоколами. Протоколи, які регламентують порядок передачі інформації і даних між пристроями в мережі, називаються транспортними. Основні транспортні протоколи: TCP/IP, NetBEUI, IPX/SPX, AppleTalk.
ГЛОБАЛЬНА КОМП'ЮТЕРНА МЕРЕЖА INTERNET
Інтернет (від англ. Internet) – всесвітня глобальна система сполучених між собою комп'ютерних мереж: локальних, приватних, публічних, академічних, ділових, урядових та ін. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web). Відмінність Internet від традиційних локальних комп’ютерних мереж полягає в тому, що вона не має свого офіційного власника. Це добровільна асоціація різних мереж. Існують тільки організації, які координують реєстрацію нових користувачів у мережі. Технічну сторону організації мережі контролює Федеральна мережева рада. У ключових вузлах цього всесвітнього з'єднання комп’ютерів і пристроїв встановлені сервери – комп’ютери, на яких зберігаються інформаційні ресурси, до яких належать різноманітні бази даних (законодавчі, науково-технічні, комерційні, рекламні), Web-сторінки, файли, програми, інформація з газет і журналів та ін. Перший сервер, який мав 12 кілобайт оперативної пам’яті, було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Internet – найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 5-7%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до інформаційних ресурсів і електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір. При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за лінії зв'язку або телефон) користувачі мають доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб на всіх континентах нашої планети. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на сьогодні чи завтра. В Internet можна знайти рекламу багатьох тисяч фірм і розмістити (часто безкоштовно!) свою рекламу, яка вмить розійдеться по всьому світу. Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного та конфіденційного глобального зв'язку. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філії у всьому світі, транснаціональних корпорацій і структур управління. Стандарти Internet забезпечують можливість групової роботи над спільними проектами за допомогою спеціальних служб і сервісів теле-, аудіо- і відеоконференцій в режимі реальному часу. Сьогодні Internet переживає період підйому багато в чому завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. Дослідження в галузі мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини. Однак державне фінансування – лише невелика частка коштів, оскільки все більш помітною в останні роки стає комерціалізація мережі Internet. (більш ніж 80% коштів надходить з приватного сектора). ПРОТОКОЛИ ПЕРЕДАЧІ ДАНИХ В INTERNET
Структура глобальної мережі Internet невпинно змінюється –приєднуються нові вузли, припиняють роботу деякі старі. У мережі працюють машини різних типів: від супер-ЕОМ до простих портативних ПК. Канали зв'язку також різні: від високошвидкісних до стандартних телефонних. Основним завданням, що вирішується під час створення таких неоднорідних комп'ютерних мереж, є забезпечення сумісності обладнання за електричними та механічними характеристиками і забезпечення сумісності програм і даних. Вирішення цього завдання в мережі Internet грунтується на моделі взаємодії відкритих систем. Відповідно до цієї моделі стандартизація апаратури і програмного забезпечення в мережі Internet проводиться на підставі протоколів, що утворюють ієрархічну систему правил взаємодії всіх пристроїв. Протокол – це набір правил, які визначають обмін даними між різними пристроями і програмами. Кожен комп’ютер і програма, що претендують на роботу в мережі, повинні підпорядковуватися певним правилам для прийому і передачі даних. Основним протоколом в мережі Internet є протокол TCP/IP. TCP/IP – це два різних протоколи, тісно пов'язані між собою. Transmission Control Protocol (TCP) – протокол транспортного рівня, який керує передачею даних. Він визначає, яким чином інформація повинна бути розбита на пакети і по яких каналах зв’язку буде відправлена до адресата. TCP розташовує пакети в потрібному порядку, а також перевіряє кожен пакет на наявність помилок. InternetProtocol(IP) – адресний протокол мережевого рівня, що визначає, куди передається інформація. Суть протоколу ІР полягає в унікальній адресації всіх абонентів мережі. В кожного користувача Internet є своя унікальна адреса (IP-адреса). Ця адреса визначається чотирма байтами, наприклад 104.17.126.10. Структура IP-адреси організована так, що кожний комп'ютер, через який проходить пакет, може за цими чотирма числами визначити маршрут відправлення пакетів у даний момент з урахуванням умов зв'язку і пропускної здатності лінії. Взагалі пакети можуть передаватися незалежно один від одного по різних лініях зв'язку. Будь-який інформаційний пакет має IP-адресу комп'ютера-відправника і комп'ютера-отримувача. File Transfer Protocol (FTP) – це протокол передачі файлів із спеціального файлового сервера на комп'ютер користувача і навпаки. Протокол FTP дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Встановивши зв'язок з віддаленим сервером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або навпаки. Post Office Protocol (POP) – це протокол поштового з'єднання. Сервери POP обробляють вхідну пошту, а протокол POP призначений для обробки запитів на отримання пошти від поштових програм. MailLists – це протокол відправки списків розсилання. Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно отримувати електронною поштою повідомлення на певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів ОТ і т. д.). InternetRelayChat (IRC) – це протокол, що забезпечує спілкування в реальному часі. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко отримати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Telnet – це протокол віддаленого доступу. Він дає можливість абоненту віддалено працювати на будь-якій ЕОМ в мережі Internet, як на своїй власній. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного навчання або керування технічними приладами (телескопами, відеокамерами, промисловими роботами). Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути Net Term. Hyper Text Transfer Protocol (HTTP) – це протокол передачі гіпертексту. Протокол HTTP використовується при пересиланні Web-сторінок з одного комп'ютера на інший. Usenet – протокол для трансляції відеоконференцій і новин. Забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-хто може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й отримувати інформацію, дізнаватися про новини ділового світу.
ДОСТУП КОРИСТУВАЧІВ ДО МЕРЕЖІ INTERNET
Для роботи в мережі необхідно: фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Internet; отримати IP-адресу на постійній або тимчасовій основі; встановити і налаштувати програмне забезпечення – клієнтські програми тих сервісів, послугами яких є намір скористатися. Організаційно доступ до мережі користувачі отримують через провайдерів. Провайдер — це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet. Провайдер має постійно ввімкнений досить продуктивний сервер, сполучений з іншими вузлами каналами з високою пропускною здатністю, і засоби для одночасного підключення кількох користувачів. При укладанні договору провайдер повідомляє клієнту всі атрибути, необхідні для підключення та налаштування з'єднання (ідентифікатори, номери телефонів, паролі тощо). Користувачі великих організацій, навчальних закладів, фірм, підприємств приєднуються до мережі Internet через свою ЛОМ. На один із комп'ютерів локальної мережі покладається вирішення завдань proxy-сервера - управління локальною мережею і виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Internet (proxy — представник, довірена особа). Всі технічні й організаційні питання взаємодії з провайдером вирішує адміністратор мережі. Для користувачів розробляється інструкція, в якій наводиться перелік дій, які треба виконати для приєднання до мережі Internet.
СИСТЕМА АДРЕС У МЕРЕЖІ INTERNET
Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. На рівні мережних протоколів Інтернету для ідентифікації вузлів і маршрутизації пакетів даних служать ІР-адреси (4-байтні числа). Наприклад 144.822.159.456. Перші її два числа визначають адресу підмережі, а два інших – адресу вузла в ній. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) – послідовність доменних імен, розділених крапками. Наприклад: microsoft.com, i.ua, rambler.ru, bigmir.net, portal.rv.ua, news.google.com і т. д. Домен – група веб-вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли країн світу, вузли фірм чи організацій і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Доменні імена деяких країн:
.US – США; .CH – Швейцарія; .AU – Австралія; .FR – Франція$ .SE – Швеція; .HU – Угорщина; .CA – Канада; .JP – Японія; .RU – Росія; .DK – Данія; .UA – Україна; .DE – Німеччина; .MX – Мексика; .FI – Фінляндія.
Доменні імена деяких організацій: .COM – комерційні організації; .EDU – навчальні заклади; .NET – постачальники мережних послуг; .GOV – урядові установи; .MIL – військові установи; .ORG – неприбуткові організації .INT – міжнародні організації
Слід зазначити, що IP-адреси і DNS-адреси – це різні форми запису адреси одного й того ж самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен в IP-адресу служить сервіс DNS. Для ідентифікації ресурсів (файлів, Web-сторінок) в мережі Інтернет використовуються адреси URL (UniformResourceLocator) – уніфікований покажчик ресурсу, який складається з трьох частин: 1. Значення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу (як правило, це ім'я протоколу), після якого йдуть двокрапка і дрі риски «слеш», наприклад http://; 2. Значення DNS імені комп'ютера: http://www.yandex.ua; 3. Значення повного шляху доступу до файлу на даному комп'ютері. Наприклад: ftp://ftp.nctscape.com/pub/book.zip ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Пошук інформації в мережі – це послідовність дій, що ведуть від визначення предмету пошуку, до отримання готової відповіді на поставлені питання з використанням всіх інформаційно-пошукових сервісів, які надає мережа Internet. Основні переваги пошуку інформації в мережі Інтернет – це використання максимально можливого простору ресурсів даних. Жоден з існуючих на сьогодні немережевих ресурсів не володіє таким обсягом інформації, який представлений в мережі Internet. А ще – це оперативність пошуку, постійна цілодобова доступність, легкість у використанні знайденої інформації та ін. В більшості випадків затрати на отримання інформації з мережі Інтернет будуть набагато нижчими, ніж при її отриманняі з будь-якого іншого джерела. У випадках, коли інформація рідкісна (із вузькоспеціалізованої області) або потрібна терміново, то Internet може виявитися єдино можливим джерелом для її отримання. Процес пошуку інформації в мережі – це досить специфічна і кропітка робота, яка вимагає певних знань, вмінь і навичок. Для проведення пошукових робіт потрібні знання основних інформаційних ресурсів і вміння добре в них орієнтуватися, практичні навички роботи, хороша зорова пам'ять і вміння швидко читати, а також певні навики аналітичної роботи. При проведенні пошуку потрібної інформації необхідно буде переглянути та опрацьовувати досить великий обсяг інформації. Буває і так, що відповідь на питання знаходиться в першому ж документі і вкладається в рамки одного абзацу, який складається з трьох рядків. Але частіше відповідь формується на основі багатьох різнопланових документів, які розміщені на різних веб-ресурсах Інтернету. Основними проблемами при пошуку інформації в мережі Інтернет можна назвати пошуковий спам і невміння користувача швидко та ефективно шукати інформацію. Механізм обробки запиту користувача пошуковою системою виглядає так – відповідно до заданого в запиті ключового слова або словосполучення інформаційно-пошукова система проводить пошук інформації у своїй локальній базі даних і, використовуючи алгоритми пошуку, пошукова машина сортує результати за їх відповідністю запиту і видає ці результати користувачеві. В зв'язку з тим, що інформації в Інтернеті дуже багато, жодна з пошукових машин не в змозі переглянути всі інтернет-ресурси при пошуку інформації за вказаним запитом (переглядаються тільки проіндексовані документи). Всі інші веб-сторінки, а це велика частина ресурсів Інтернету, у видачу пошукових систем не попадуть. В Інтернеті можна знайти практично будь-яку інформацію. Головне знати, що, де і як потрібно шукати. Якщо пошук закінчився невдачею, то це ще не означає, що такої інформації в мережі немає. Може бути так, що не досить чітко сформульований запит пошуковій машині, або інформація шукається не там, де її слід шукати. Для того, щоб знайдена інформація відображала реальний стан справ, пошук повинен задовольняти таким критеріям: 1. Повнота охоплення ресурсів. Якщо треба не просто знайти будь-яку інформацію, а потрібно мати повне уявлення про предмет пошуку та стан справ, то в цьому випадку краще не обмежуватися використанням тільки однієї інформаційно-пошукової системи або переглядом одного каталогу. Для повномасштабного збору інформації необхідно працювати з усіма відомими каталогами, базами даних, пошуковими машинами, регіональними телеконференціями, дошками оголошень і листами розсилок. 2. Достовірність інформації. В силу своєї специфіки Інтернет містить достатню кількість застарілої або недостовірної інформації. Це пояснюється відкритістю мережі Інтернет, можливістю анонімного розміщення матеріалів, особливо на безкоштовних сервісах. Контроль достовірності інформації – це аналітична робота. Важливо провести звірку знайденого фактичного матеріалу, з'ясувати статус документів, отримати інформацію про компетентність автора матеріалів.
МЕТОДИ І ЕТАПИ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ
Пошук інформації в Інтернет є одним з найбільш поширених і водночас найбільш складних завдань, з якими доводиться стикатися користувачеві. Причина складнощів і труднощів, що виникають при інформаційному пошуку в Інтернет, визначається двома головними факторами: величезна кількість джерел інформації у мережі, масив інформації і веб-ресурсів в мережі Інтернет невпинно зростає. Необхідність і важливість проблеми інформаційного пошуку призвела до утворення в мережі Інтернет цілої галузі, завдання якої полягає саме в наданні допомоги користувачеві. Складають цю галузь спеціальні пошукові служби і сервіси. Умовно їх можна розділити на каталоги (dirесtоriеs) і пошукові машини (sеаrсh еnginеs). Відповідно існує два основні методи пошуку інформації в Інтернет – з використанням пошукових систем або з використанням електронних каталогів веб-ресурсів. При цьому сам механізм пошуку в обох випадках практично однаковий. Для пошукової машини – це пошук за переліком ключових слів та словосполучень, а для каталогів – це визначення тематики розділів, де міститься необхідна інформація. Проте ніякі засоби навігації (каталоги, пошукові машини і ін.) не охоплюють всього інформаційного масиву даних мережі Інтернет. Основною проблемою пошукових каталогів є надзвичайно низький коефіцієнт охоплення веб-ресурсів. У каталоги потрапляють лише найкращі веб-сторінки. Особливість каталогів в тому, що вони більш ефетивні для пошуку інформації на конкретну тему. Пошукова система – це онлайн-служба, що надає додаткові можливості для пошуку інформації в мережі Інтернеті. Програмною частиною інформаційно-пошукової системи є пошукова машина – комплекс програм і алгоритмів, що забезпечують функціональність пошукової системи. Алгоритми пошуку є комерційною таємницею компанії, що разробила інформаційно-пошукову систему. Більшість пошукових систем ведуть пошук інформації на веб-сторінках мережі Інтернет, але існують також пошукові системи, які здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, інформацію в групах новин та ін. Будь-яка пошукова система переглядає певний набір серверів і відбирає веб-документи, що відповідають заданим критеріям. У підсумку пошук різними пошуковими системами за одним і тим же ключовим запитом може дати різні результати. Це призвело до ідеї створення так званих метапошукових систем, які не мають своїх алгоритмів пошуку і самі нічого не шукають, а звертаються за допомогою відразу до декількох найпоширеніших пошукових систем. Результати пошуку всіма системами об'єднуються і подаються у відповідній формі. Пошук за допомогою метапошукових систем займає більше часу в порівнянні із звичайним пошуком. Зараз в мережі Інтернет є велика кількість пошукових систем. В основному користувач орієнтується на ту пошукову систему, до якої він звик. Найбільш популярними є пошукові системи:
Ефективність будь-якої діяльності визначається чітким уявлен-ням про те, що саме, як саме і в якій послідовності буде виконуватися, тобто чітким плануванням робіт. Сказане повною мірою відноситься і до процедури пошуку інформації в мережі Інтернет. Процес пошуку інформації в Інтернет можна умовно розбити на ряд етапів. 1. Визначення предмета пошуку. Основне правило пошуку – визначитися, що треба знайти. Якщо добре знати предмет пошуку, то шукати набагато легше. Якщо ж нічого не відомо про предмет пошуку крім загальної теми, то починати доведеться з пошуку інформації про сам предмет пошуку. Можна спробувати знайти початкові відомості в каталогах посилань, спеціальних довідниках або енциклопедіях, а далі вже користуватися інформаційно-пошуковими системами. 2. Створення списку ключових слів і фраз. Успішний пошук потрібної інформації багато в чому залежить від правильного підбору ключових слів чи їх комбінації. На основі попередньо отриманої інформації про предмет пошуку потрібно скласти набір ключових слів у вигляді окремих термінів, словосполучень і назв, що тісно пов'язані з проблемою. Основним критерієм правильності підбору ключових слів і запитів для пошуку буде служити кількість документів, знайдених пошуковою системою під час попередньому пошуку. Якщо на запит користувача пошукова система видає тисячі веб-сторінок, то необхідно уточнити запит, ввівши додаткові ключові слова, або скористатися спеціальними засобами розширеного пошуку даних. 3. Вибір інформаційного простору. Чітке уявлення про те, де може бути розміщена потрібна інформація, дозволить швидко знайти відомості про предмет пошуку і позбавить шукача необхідності переглядати велику кількість зайвої інформації. 4. Вибір пошукових інструментів. Цей етап визначає всю подальшу технологію пошуку інформації. Переходити до нього варто тільки після аналізу отриманої на попередніх етапах інформації. На сьогоднішній день найбільш популярним інформаційним простором є World Wide Web. За допомогою пошукових машин легше знайти щось конкретне, і важче – щось спільне і невизначене. 5. Попередній пошук. Іноді попередній пошук може виявитися відразу і остаточним, якщо всі попередні етапи були виконані повно і акуратно, а знайдений результат цілком влаштувує. 6. Аналіз отриманої інформації. Якщо в результаті пошуку отримано неповну інформацію про предмет, тоді з аналізу результатів попереднього пошуку можна істотно уточнити параметри пошуку. На основі аналізу проводимо коректування всіх попередніх дій. 7. Додатковий пошук. Уточнюємо запити і шукаємо далі, поки не отримаємо потрібну інформацію. Доцільно визначити час, протягом якого шукалася потрібна інформація і оцінити альтернативні способи отримання інформації.
ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ ЗА КЛЮЧОВИМИ СЛОВАМИ
Пошук інформації за ключовими словами є найбільш простим і результативним. Розглянемо правила пошуку за ключовими словами в пошуковій системі Google. В інших пошукових системах ці правила можуть відрізнятися, але основні положення будуть ідентичними. Пошук документів у базі даних пошукової системи здійснюється за допомогою введення запитів в пошукове поле. Запит повинен містити одне або декілька ключових слів, які є головними для пошуку. Алгоритм пошуку такий: ввести перелік ключових слів або словосполучень в пошукове поле (наприклад, документознавство) і натиснути кнопку «Поиск в Google» (рис 1). Після цього пошукова система виведе список посилань на документи, що найточніше відповідають запиту. Для кожного веб-документа, окрім посилання, наводиться короткий опис веб-сторінки і адреса сайту (URL).
Рис 1. Пошукове поле пошукової системи Google.
В результаті проведеного пошуку (рис 2) було знайдено 210 тисяч веб-сайтів. Знайдені посилання відсортовані за релевантністю. Офіційний сайт вільної енциклопедії «Вікіпедія» займає перше місце у видачі Google, так як найбільшою мірою відповідає вказаному запиту.
Рис 2. Результат виконання пошукового запиту.
Розглянемо детально, яка інформація міститься на цій сторінці (рис. 2). Тут є деякі спеціальні позначення і посилання, призначені для полегшення перегляду і сортування знайдених сторінок, а саме: статистика пошуку і: кількість знайдених документів; сервісні служби пошукової системи; розширений пошук - можливість продовження пошуку серед знайденого (наприклад, лише на україномовних сайтах, у регіоні користувача тощо); елементи сервісної служби (збереження історії пошуку, налаштування); впорядкування результататів пошуку за потребами користувача; регіон пошуку (визначається пошуковою системою за IP–адресою комп’ютера); навігація (перехід на наступні сторінки); сортування за релевантністю (за ступенем відповідності запиту); пошук в базі картинок і зображень та ін. Можна обмежити область пошуку, клацнувши по посиланнях «Карти», «Новини», «Маркет», «Словники», «Книги», «Картинки» і ін. Всі пошукові запити проходять через сервіс виправлення описок, який виявляє і виправляє помилки у введених фразах та окремих словах, а також розпізнавє текст, набраний у неправильній розкладці клавіатури, і автоматично його виправляє. Автоматичне виправлення ключового запиту відбувається у тому випадку, коли на запит користувача нічого не знайшлося, а сервіс описок виявив у запиті помилку. Автовиправлення запиту здійснюється незалежно від ступеня надійності заміни. Це економить користувачу час, необхідний на виправлення запиту вручну.
РОЗШИРЕНИЙ ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ
Обмежуючи область пошуку даних, ми власноручно і свідомо відкидаємо частину непотрібної нам інформації. Для відсікання непотрібної інформації доводиться вводити різні додаткові відомості про предмет пошуку. Для цього в інформаціно-пошукових системах служить розширений пошук інформації. Він включається клацанням по посиланню «Расширенный поиск» або по значку «+». Опції розширеного пошуку дозволяють конкретизувати умови пошуку. Важливим є те, що знайдені в результаті документи будуть відповідати відразу всім умовам, вказаним на сторінці розширеного пошуку. Основні елементи сторінки розширеного пошуку: ключові слова, фрази і словосполучення; числовий діапазон; мова тексту на сайті; дата останнього обновлення; формати файлів і ін.
МОВА ЗАПИТІВ ПОШУКОВИХ СИСТЕМ
Мова пошукових запитів – це набір метасимволів і правил, відповідно до яких будується запит до пошукової системи. Знання та правильне застосування мови запитів конкретної пошукової машини покращує та спрощує користувачеві процес пошуку інформації. Мова пошукових запитів складається з логічних операторів, префіксів обов'язковості, регістра слів, розширених операторів, можливостей розширеного пошуку, уточнення пошуку. Використовувати мову запитів більш складно, ніж форму розширеного пошуку, але її використання дозволяє отримати найкращий результат. Пошуковий запит вводиться в пошукове поле інформаційно-пошукової системи. Він містить ключові слова і фрази, оператори у вигляді спеціальних символів, що дозволяють встановити взаємо-зв'язок між ключовими словами і ввести додаткові параметри. Оператори в пошуковому запиті відокремлюються один від одного і від ключових слів пробілами. Спеціальні символи розмі-щуються безпосередньо перед словами без розділюючих пробілів. Основні символи-оператори та особливості їх застосування у пошукових запитах наведені нижче. 1. Точна відповідність (символи «»). Слова у запиті мають бути розміщені в точному порядку. Наприклад: «Hotel California». Аналогічний запит без лапок видав би не тільки всі посилання на однойменну пісню, але і на безліч сайтів туристичних фірм і готелів. 2. Пошуковий запит з пропущеним словом або маска (символ «*»). При пошуку точного виразу в лапках можна замінити одне або кілька пропущених слів на символ «*». Слова мають йти в точній формі і в заданому порядку. Приклад: «Реве та стогне * широкий». 3. Пошук речення (символ «&»). Обмежити пошук сторінками, де слова пошукового запиту розміщені в межах одного речення можна, з'єднавши ці слова оператором приєднання «&» через пробіл. Приклад пошукового запиту: Культура & України. 4. Пошук різних слів в межах одного веб-документу (символ «&&»). Якщо потрібно знайти документи, в яких присутні потрібні слова, незалежно від їх послідовності та відстані одне від одного, то у пошуковому запиті їх з'єднують оператором «&&» через пробіл. Приклад: Продаж && Сканери && Рівне. 5. Пошук будь-якого із слів (символ «|»). Для пошуку сторінок, які містять хоча б одне слово із заданої множини використовують «|». Приклад пошукового запиту: Менеджмент | ВНЗ | Документознавство. 6. Виключення слова з речення (символ «~»). На знайдених сторінках слово може зустрічатися, але не в одному реченні з іншим словом запиту.Приклад запиту: Пошук роботи ~Рівне. 7. Виключення слова в межах докумету (символ «~~»). Будуть вилучені всі сторінки, де вказане слово зустрічається. Якщо потрібно виключити кілька слів, їх записують у кінці пошукового запиту, поставивши оператор «~~» перед кожним з них. Приклад пошукового запиту: Київ ~~Оболонь ~~Дарниця. 8. Пошук слова їз заданим регістром (символ «!»). Запит на пошук точно вказаної форми слова. Приклад запиту: !Басів !кут. 9. Пошук документів, в яких обов'язково зустрічається певне слово (символ «+»). Пошук веб-сторінок, що обов'язково містять вказане слово. Приклад: +бути чи +не бути. 10. Оператор формування складних запитів (символ «( )»). Дозволяє будувати складні конструкції пошукових запитів. Приклад: запиту (навчання | викладання) (культура | документознавство).
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ
Перевірка орфографії.. Якщо під час пошуку не знайдено жод-ного документа, то цілком можливо, що в пошуковому запиті була допущена орфографічна помилка. Потрібно перевірити правильність написання пошукового запиту і виправити помилки. Використання синонімів. Список знайдених сторінок занадто малий або не містить корисних матеріалів? – Можна спробувати задати для пошуку декілька слів-синонімів розділених між собою «|». Шукайти більше, ніж по одному слову. Запит до пошукової машини повинен містити щонайменше два-три ключових слова. Тоді набагато простіше відшукати потрібну інформацію. Не пишіть великими літерами. Звичайні слова не набираються з великої літери, навіть якщо з них починається пошуковий запит. Великі літери в пошуковому запиті можна використовувати тільки в іменах і власних назвах. Шукайте схожі документи. Якщо один із знайдених веб-документів ближче до шуканої теми, ніж інші, то перейдіть за посиланням «Cхожі документи». Ці посилання розташовані під коротким описом результатів видачі пошукової системи. Пошукова машина проаналізує сторінку і знайде документи, схожі на вибраний. При формуванні пошукових запитів використовуйте символи-оператори. Це дозволить отримати якіснішу видачу. Використовуйте мову пошукових запитів. За допомогою спеціальних знаків можна зробити запит більш точним. Наприклад, вказати, яких слів не повинно бути в документі, або що два слова повинні йти одне за одним, а не просто зустрічатися в документі. Пошук графічних зображень. Пошукова машина вміє шукати не лише тексти документів, але й відшукувати малюнки, фотографії за назвою файлу, підписом до картинки або за назвою посилання. Задавайте короткі запити. Не варто формувати занадто довгі запити. Можна зробити запит більш точним, вказавши яких слів не повинно бути в документі, або що два слова повинні йти підряд, а не просто обидва зустрічатися в документі. Використовуйте різні пошукові системи. Пошуковові машини побудовані на загальних принципах, зате алгоритми пошуку у них різняться. Тому цілком може трапитися так, що сторінка, яку не змогла знайти одна з них, буде знайдена іншою. Не обмежуйтеся однією сторінкою результатів видачі. Кожне посилання в списку результатів пошуку містить кілька рядків із знайденого документа, серед яких зустрічаються ключові слова запиту. Перш ніж переходити за посиланням, потрібно оцінити його відповідність темі запиту. Потрібна інформація може міститися на другій, третій і навіть десятій сторінці видачі пошукової системи. Використовуйте розширений пошук. У більшості пошукових систем він є. Такий пошук відсіє непотрібну інформацію і допоможе знайти документи певного формату і потрібною мовою. Зберігайте результати пошуку. Адреси ресурсів з важливою інформацією бажано одразу записувати в окрему папку у «Вибране» або в текстовий файл. Хоча, як правило, пошук інформації у своїх власних архівах займає не менше часу, ніж пошук в мережі Інтернет.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Завдання №1. Користуючись каталогами пошукових систем, здійснити пошук інформації згідно запропонованих нижче завдань Знайдену інформацію, разом із посиланнями на веб-сайти, скопіювати у середовище текстового редактора Word і скласти звіт про виконану самостійну роботу. Відформатувати текст звіту (задати шрифти, стилі, відступи, формати, підписи малюнків, нумерацію сторінок і т.д.), зберегти його у файлі з іменем zvit_zavd_1.doc. Сформуйте електронний лист із звітом про виконану роботу і відправте його на електронну адресу викладача листом, прикріпивши до нього файл із звітом.
За допомогою пошукових систем знайдіть: Електронну адресу офіційного сайту міста Рiвне. Зображення та опис герба міста Рівне. Мапу міста Рівне. Адресу сайту Рiвненської обласної державної адміністрації. Індекси поштових відділень міста Рівне. Карту–схему руху маршрутних таксі міста Рівне. Електронну адресу сайту технічного коледжу НУВГП. Склад трупи Рівненського драмтеатру. Розклад руху електропоїздів з вокзалу міста Рівне. Біографію першого Президента України Леоніда Кравчука. Роман “Марія” і біографію Уласа Самчука. Репертуар Рівненського драмтеатру на поточний тиждень. Орієнтовну вартість мультимедійного комп'ютера (прайс). Модель міжгалузевого балансу Леонтьєва. Повість “Сліпий музикант” Володимира Короленка. Каскад гідроелектростанцій на Дніпрі. Порівняльну характеристику струменевих принтерів. Курс гривні відносно світових валют на сьогодні. Творчий доробок Михайла Туган–Барановського. Електронну адресу сайту “Рiвнеоблводоканал”. Основні види комп'ютерних блоків живлення. Адресу сайту Рiвненської обласної бібліотеки. Вірш Валер’яна Поліщука “Смолистий соняшника дух”. Перелік вистав Рівненського драмтеатру. Номер телефону довідкової служби автовокзалу міста Рівне. Збірку казок Івана Франка “Коли ще звірі говорили”. Перших лауреатів Нобелівської премії з економіки. Драму-феєрію Лесі Українки “Лісова пісня”. Класифікацію портативних комп’ютерів і ноутбуків. Економічно–математичні ідеї Євгена Слуцького. Роман Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”. Зображення та опис прапору міста Радивилів. Головні принципи економіки Альфреда Маршалла. Поему Тараса Шевченка “Катерина”. Програму передач телеканалу “Рівне 1” на сьогодні. Покриття Рівненської обласної державної телерадіокомпанії. Технічні характеристики рідкокристалічних дисплеїв. Результати останніх змагань на Рівненському мототреку. Завдання №2. Здійснити пошук 5 вищих навчальних закладів України, які здійснюють підготовку бакалаврів і спеціалістів за напрямом «Економічна кібернетика». Скопіювати у ТР Word інформацію про ці внз (емблема, назва вузу, нагороди і відзнаки, коротка історична довідка, інформація про керівництво, контактні телефони приймальних комісій, тощо). Відформатувати текст звіту (задати шрифти, стилі, відступи, формати, підписи малюнків, нумерацію сторінок і т.д.), зберегти його у файлі з іменем zvit_zavd_2.doc. Сформуйте електронний лист із звітом про виконану роботу і відправте його на електронну адресу викладача листом, прикріпивши до нього файл із звітом.
Завдання №3. Встановити максимум інформації про лауреатів Нобелівської премії з економіки в період з 2003 по 2013 роки (прізвище та ім’я лауреата, його портрет, громадянство, де народився, обґрунтування робіт і теорій). Скопіювати у ТР Word інформацію про лауреатів Нобелівської премії з економіки. Відформатувати текст звіту (задати шрифти, стилі, відступи, формати, підписи малюнків, нумерацію сторінок і т.д.), зберегти його у файлі з іменем zvit_zavd_3.doc. Сформуйте електронний лист із звітом про виконану роботу і відправте його на електронну адресу викладача листом, прикріпивши до нього файл із звітом.
Завдання №4. За допомогою інформаційно-пошукових систем знайти в мережі Інтернет інформацію про найвизначніших культурних діячів України. У ТР Word скласти і оформити звіт про виконану роботу. Відформатувати текст звіту, зберегти його у файлі з іменем zvit_zavd_4.doc і відправити на електронну адресу викладача. Артеменко Володимир Микитович Білокур Катерина Василівна Богуцький Юрій Петрович Василенко Василь Якович Горностай Василь Прокопович Грінченко Микола Олексійович Ґерета Ігор Петрович Добрянський Анатолій Миколайович Довгаль Олександр Михайлович Драган Тарас Миколайович Заболотна Наталія Пилипівна Зленко Григорій Дем'янович Ільчук Микола Семенович Климчук Олександр Олександрович Лисенко Михайло Григорович Литовченко Іван Семенович Матвієнко Володимир Павлович Пасічник Степан Володимирович Перебийніс Петро Мусійович Рибчинський Юрій Євгенович Степаненко Михайло Борисович Хмелько Михайло Іванович Чухрай Олексій Іванович Шилова Інеса Володимирівна Шпак Микола Олексійович Шумська Людмила Юріївна Ющенко Олекса Якович Яковенко Петро Максимович
ЛІТЕРАТУРА
Методична література
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |