ВСТУП

В управлінні в останні роки різко активізувалося впровадження та застосування нових технологій, що значно впливає на організацію роботи підприємств. Застосування технологій у прийнятті рішень значно покращує процес управління бізнесом. Сьогодні треба впроваджувати процес науково-обґрунтованого делегування повноважень та застосовувати наукові методи прийняття рішень.

Управлінська діяльність – один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкових відносин.

Ринкова економіка більш вимоглива до керівників, ніж планова. Тому необхідна принципова нова концепція розвитку підприємства, яка б відповідала новим умовам господарювання. Це зумовлює високі вимоги до підготовки фахівців, які повинні приймати правильні та своєчасні управлінські рішення.

Прогрес у сфері управління визначається здатністю своєчасно надавати інформацію та здійснювати прямий контроль.

Управлінські рішення – це сукупний результат творчого процесу та дій колективу для вирішення конкретної ситуації, що виникає під час функціонування підприємств.

Рішення – це той пункт, у якому вибір робиться між альтернативними та конкуруючими можливостями.

Процес прийняття рішень складний і багатогранний. Він уміщує багато стадій і операцій. Усе залежить від кваліфікації керівника, ситуації, стилю керівництва і культури підприємства. Важливо, щоб кожен керівник розумів сильні сторони й обмеження кожного підходу та процедуру прийняття рішень і умів обирати кращий варіант з урахуванням ситуації і власного стилю керівництва.

У вказівках викладені рекомендації щодо виконання практичних завдань, задачі та пояснення до них, а також перелік рекомендованої літератури.

1. ЗМІСТ КУРСУ

Навчальна дисципліна «Методи і моделі прийняття рішень в обліку, аналізі й аудиті» складається з 14 тем.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Тема 1. Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

1.1. Принципи управління як основа управлінських рішень.

1.2. Сутність і функціональна наповненість управлінського рішення.

1.3. Види управлінських рішень.

1.4. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень.

Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем

2.1.  Поняття системного аналізу та передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем.

2.2.  Процес системного аналізу управлінських проблем.

2.3.  Особливості застосування системного аналізу при вирішенні управлінських проблем.

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

3.1.  Теорія рішень.

3.2.  Методи прийняття управлінських рішень.

        3.3. Способи прийняття управлінських рішень.

Тема 4. Програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень

4.1.   Зміст програмно-цільового управління.

4.2.   Поняття програми та її основні характеристики.

4.3.   Оцінка ефективності комплексних програм.

Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень

5.1.         Процес підготовки і прийняття рішень.

5.2.         Контроль виконання управлінського рішення.

5.3.         Етика в прийнятті управлінських рішень.

Тема 6. Моделі розв’язання проблем беззбитковості

6.1.   Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва.

6.2.   Методика проведення аналізу беззбитковості.

Тема 7. Аналіз вигід і витрат

7.1.   Модель аналізу вигід і витрат.

7.2.   Визначення коректних варіантів вибору.

7.3.   Вимірювання та оцінювання вигід і витрат.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. АНАЛІЗ ОКРЕМИХ НАПРЯМІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Тема 8. Моделі та методи аналізу інвестицій в основні засоби

8.1. Основи аналізу інвестицій в основні засоби.

8.2. Основні моделі аналізу інвестицій в основні засоби.

        8.3. Методи аналізу інвестицій.

Тема 9. Методи і моделі аналізу фінансових інвестицій

9.1. Поняття та особливості здійснення фінансових інвестицій.

9.2. Основні форми фінансового інвестування.

9.3. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями.

9.4. Основні критерії аналізу фінансових інвестицій.

9.5. Методи аналізу фінансових інвестицій.

Тема 10. Ситуаційний аналіз при прийнятті управлінських рішень

10.1.    Аналіз ситуації господарюючого суб’єкта.

10.2.    SWOT-аналіз.

10.3.    Стратегічний вартісний аналіз.

10.4.    Оцінка конкурентної позиції.

Тема 11. Моделі і методи управління матеріальними запасами

11.1.    Поняття та мета управління матеріальними запасами.

11.2.    Завдання аналізу використання матеріальних запасів.

11.3.    Моделі управління матеріальними запасами.

11.4.    Нормування як метод оптимізації матеріальних запасів.

11.5.    Системи контролю матеріальних запасів.

Тема 12. Моделі фінансового управління

12.1.    Поняття фінансового управління, його методи та завдання.

12.2.    Фінансова модель підприємств.

12.3.    Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства.

12.4.    Стратегія управління фінансовою стійкістю.

12.5.    Удосконалення фінансового управління.

Тема 13. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень

13.1.    Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень.

13.2.    Переваги стратегічного підходу до управління.

13.3.    Процес прийняття стратегічних рішень.

Тема 14. Методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства

14.1. Методи прийняття рішень щодо прогнозування розвитку підприємства.

14.2. Моделі прийняття рішень прогнозування розвитку підприємств.

14.3. Прогнозування на основі пропорційних залежностей.

14.4. Прогнозування фінансової діяльності.

14.5. Оцінка ефективності моделей прогнозування.

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ КУРСУ

У процесі вивчення курсу значна увага приділяється самостійному його опрацюванню, рекомендації щодо вивчення окремих тем наводяться нижче.

Тема 1. Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

Важливе значення в досягненні цілей підприємства мають принципи управління, що використовуються управлінським апаратом. У цих принципах узагальнені як закони і закономірності, так і досвід управління. Вони визначають спосіб діяльності, взаємодії і виступають правилами, нормами управлінської діяльності. Загальні принципи управління мають відповідати таким умовам:

–       відображати загальні положення, властиві підприємствам різних типів і видів;

–       відповідати законам розвитку природи, суспільства та бізнесу, об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління підприємством;

–       бути керівним початком, який визначає суспільство.

Рішення – це відповідна реакція на внутрішні й зовнішні впливи, які спрямовані на вирішення проблем і максимальне наближення до заданої мети.

Кінцевим продуктом управлінської діяльності, її основою є рішення керівника, тобто вибір ним найкращого варіанта дій із багатьох можливих. Реалізація цілей будь-якого організаційного формування забезпечується шляхом прийняття і виконання численних рішень, від якості яких значною мірою залежить ефективність використання ресурсів.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінські рішення відрізняються різноманітністю форм і змісту. Тому використовують різні ознаки для їх групування та класифікації, виділяючи як загальні, так і особливі риси, властиві окремим видам рішень:

1)          за цілями підприємства: стратегічні (перспективні), тактичні (поточні), оперативні (щоденні);

2)          за періодом дії: довгострокові (прогнозні), середньострокові (тактичні), короткострокові (оперативні);

3)          за функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі;

4)          за масштабом виконання: загальні (глобальні), спеціальні (локальні);

5)          за характером рішення: стандартні або прийняті автоматично, творчі, прийняті за аналогією;

6)          за умовами прийняття та імовірності результатів: в умовах визначеності, в умовах ризику, в умовах невизначеності;

7)          за характером впливу: директивні, нормативні, методичні, орієнтуючі, рекомендуючі, дозволяючі;

8)          за способом прийняття: індивідуальні, колективні, консультативні (дорадчі);

9)          за ступенем ефективності: оптимальні, раціональні;

10)     за способом обґрунтування: організаційні, інтуїтивні, адаптаційні, раціональні (аналітичні), засновані на суб’єктивних судженнях;

11)     за альтернативністю рішень: безальтернативні, багатоваріантні, інноваційні;

12)     залежно від особистості керівника: врівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані, обережні.

Методи прийняття управлінських рішень:

• Неформальні (евристичні)
• Колективний метод обговорення та прийняття рішень
• Метод Дельфи
• Кількісні методи прийняття рішень
• Індивідуальні стилі прийняття рішень
• Матриця оцінки наслідків реалізації рішення
• Методи теорії ігор
• Дерево рішень
• Аналітично-систематизаційний метод

Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем

Системний аналіз – комплексне дослідження управлінських проблем, які виникають за умови, якщо господарська діяльність розглядається як система.

Об’єктом дослідження системного аналізу є підприємство.

Підприємство – складна система, яка характеризується взаємодією п’яти основних систем: технічної, технологічної, організаційної, соціальної, економічної.

Системний аналіз є найбільш конструктивним з прикладних напрямів системних досліджень. Він орієнтує управлінця не тільки на облік певних закономірностей функціонування і розвитку складних систем, а й обов’язково на розробку методики, організації процесу прийняття рішень.

Основними завданнями системного аналізу є підвищення ефективності виробництва та впровадження в практичну діяльність управлінських рішень, що ґрунтуються на таких підходах:

-       розгляд усіх процесів і явищ у виробничій діяльності як взаємозв’язаних і взаємообумовлених, що утворюють у сукупності єдину систему, в якій зміна одного елемента впливає на всі інші;

-       виявлення характеру таких взаємозв’язків у середині підприємства, які можуть бути або енергетичними, або альтернативними;

-       виділення емерджентних властивостей системи, тобто таких властивостей, які не властиві кожному окремому елементу, а породжені виключно їх взаємодією;

-       встановлення ієрархічної взаємодії систем;

-       чітке формулювання цілей, які ставляться в процесі управління, цільової функції підприємства, як системи, та визначення критеріїв ефективності, як ступеня реалізації цієї функції.

Ефективний системний аналіз неможливий без дотримання таких правил його проведення:

1. Усебічне врахування взаємозв’язків усіх елементів аналізу як наслідків зміни окремих підсистем.
2. Розробка і введення в дію функціональних систем.
3. При висуненні цілей, виходячи із задачі оптимізації економічних показників роботи підприємства, не можна забувати про відносність такої оптимізації.
4. Виважений відбір критеріїв ефективності роботи підсистем підприємства на основі загальних цілей, які стоять перед підприємством у цілому;
5. Організація дії управлінського персоналу, що здійснює управління системою, яка приймає заходи не тільки в їх функціональному взаємозв’язку, а й за етапами здійснення розробленого плану.

Принципи системного аналізу:

1. Обмеженість.
2. Генетична визначеність.
3. Історичність.
4. Відповідність.

Процес системного аналізу управлінської проблеми доцільно представляти у вигляді схеми, проте така схема буде досить громіздкою, з огляду на це – доцільніше розглянути за окремими блоками.

Зміст блоків визначається їхніми назвами:

Блок 1 – Постановка проблеми.

Блок 2 – Структурний аналіз об’єкта.

Блок 3 – Аналіз проблеми.

Блок 4 – Синтез системи.

На першій стадії чітко визначається проблема, що виникає, визначаються її особливості, ступінь терміновості та необхідність її вирішення, визначаються цілі вирішення проблеми.

Після встановлення цілей вирішення проблеми проводиться попереднє вивчення системи для того, щоб отримати ширше уявлення про характер її функціонування. При цьому велика увага приділяється спрощенню системи без втрати її найважливіших характеристик.

На другій стадії вивчається структура системи, виявляються всі її основні елементи, їхні ознаки та параметри, визначаються взаємозв’язки між цими елементами системи.

На третій стадії за допомогою різних методів здійснюється аналіз поведінки системи, причому за суттєво різними напрямами та факторами. Аналіз здійснюється як за кількісними, так і за якісними факторами, а також у їхній взаємодії.

Четверта стадія полягає у зведенні результатів аналізу, порівнянні робочих варіантів, прийнятих до розгляду та вивченні результатів кожного із варіантів. У ході синтезу співставляють отримані результати із встановленими цілями та у випадку розходження між ними аналізують можливості досягнення встановлених цілей або обґрунтовують необхідність їх перегляду.

Особливостями системного аналізу при вирішенні завдань управління є:

1. Глибоке вивчення всіх аспектів управління, системний аналіз.

2. Діагностичний підхід.

3. Використання економіко-математичних методів.

4. Використання досвіду та інтуїції аналітика з економіко-математичним моделюванням.

Методичні прийоми і способи системного аналізу:

-       декомпозиція системи;

-       діагностика системи;

-       статистичні методи дослідження системи;

-       метод «перехресних» порівнянь;

-       евристичні методи;

-       експертні оцінки;

-       імітаційне моделювання;

-       економічний аналіз діяльності підприємства;

-       аналіз витрат та ефективності;

-       економіко-математичні моделі;

-       аналіз чуттєвості рішень до різних факторів;

-       агрегація змінних у комплексні фактори.

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

Проблема прийняття управлінських рішень дуже складна, тому що не завжди може використати попередній досвід, не завжди може точно оцінити прийняті управлінські рішення. Часто має місце великий розрив між процесами прийняття рішень і можливістю проаналізувати їхні результати.

Існують три основні підходи оцінки управління:

1. Управління розглядається з позицій об’єкта управління.

2. Управління розглядається з позиції суб’єкта управління.

3. Управління розглядається з позиції суспільства в цілому.

Аналіз визначених підходів показав, що найбільш правильним буде висновок про спільне використання усіх трьох підходів. Проблема управління досліджується не тільки економістами, філософами, юристами, психологами, соціологами, а вченими інших наук, які пов’язані із процесом виробництва.

Серед різних трактувань щодо оцінки управлінських рішень виділяють аспектний і функціональний підходи.

В основі аспектного підходу лежить концепція, згідно з якою управління виробництвом має кілька аспектів, виділення яких обумовлене різним характером відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва та піддаються цілеспрямованій зміні шляхом здійснення керуючих впливів.

Під аспектами, як правило, розуміють сторони, обумовлені різноманіттям виробничо-господарської діяльності керованого об’єкта.

Врахування окремих аспектів, що характеризують важливі сторони пильності керованого об’єкта, дозволяє чітко врахувати різні аспектні характеристики управління виробництвом у прийнятих управлінських рішеннях.

У практиці управління розглядають такі аспекти управління:

-       політичний,

-       економічний,

-       соціальний,

-       психологічний

-       правовий,

-       організаційний.

Усі вони розглядаються у тісному взаємозв’язку один з одним.

Під моделюванням розуміють процес побудови, вивчення та використання моделей.        

Модель – матеріальний об’єкт, який у процесі дослідження замінює об’єкт-оригінал так, що його детальне вивчення дає нові знання про об’єкт-оригінал.

Моделі управління прийнято ділити на два великих класи:

-       моделі матеріальні (предметні)

-       моделі ідеальні (змістовні).

У класі матеріальних моделей найбільш характерні предметні, фізичні та аналогові моделі.

Клас ідеальних (змістових) моделей містять:

1. Знакові:

1.1. Словесно-описові.

1.2. Графічні.

1.2.1. Портретні.

1.2.2. Умовні.

2. Математичні:

2.1. Функціональні.

2.2. Структурні.

Практика свідчить, що більшість управлінських проблем на підприємствах вирішується на основі емпіричних знань. Якість управлінських рішень певною мірою залежить від індивідуальних здібностей керівника, його теоретичної та практичної підготовки, загального кругозору та досвіду.

Мистецтво прийняття управлінських рішень передбачає собою застосування різноманітних методів і прийомів, що забезпечують правильність вибору та ефективність прийняття відповідного управлінського рішення. Існують певні уявлення, що формують моделі, якими керуються у прийнятті управлінських рішень.

Мистецтво прийняття управлінських рішень полягає у виборі правильних методів і прийомів для того, щоб прийняте рішення було ефективним.

У світовій практиці відомі такі моделі прийняття управлінських рішень:

-       модель сміттєвого контейнера;

-       раціонально-дедуктивна модель;

-       дискретно-інкрементальна модель;

-       редукціонізм;

-       науковий менеджмент-тейлоризм;

-       модель універсального передбачення;

-       тотальне управління якістю (ТОМ);

-       теорія хаосу;

-       теорія ігор.

Тема 4. Програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень

Програмно-цільовий підхід в управлінні – це метод розробки специфічних планів, досягнення певних цілей, який забезпечує чітку узгодженість визначених систем заходів із поставленими цілями за рахунок проведення детального аналізу таких цілей, основних аспектів їхнього досягнення і безпосереднього включення до плану їхньої реалізації усіх необхідних аспектів виконання.

Програма – це комплекс заходів, які спрямовані на досягнення відповідної мети з урахуванням оптимального використання ресурсів при визначених обмеженнях.

Цільова комплексна програма (ЦКП) – це документ, у якому міститься комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей, визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення.

Метод експертних оцінок передбачає експертну оцінку ресурсів на окремі етапи і програму в цілому групою експертів та узагальнення експертних висновків.

Структурний метод ґрунтується на наближеній оцінці затрат на реалізацію програми за питомою вагою окремих етапів циклу в загальній вартості (трудомісткості) робіт або питомій вазі окремих елементів у загальному кошторисі затрат на програму.

Нормативний метод передбачає визначення затрат на реалізацію програми за допомогою нормативів.

Управлінський процес – це комплекс взаємопов’язаних операцій, які виконуються у певній послідовності і спрямовані на вирішення конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

Операція в управлінні – це частина процесу, яка представляє собою діяльність виконавця над певним видом інформації (зібрати дані, провести розрахунки, підготувати звіт, передати документ на підпис тощо).

Технологія управління – це сукупність практичних прийомів, методик і засобів впливу на керований об’єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і використання відповідних правил і процедур. Підприємство має визначитися з підходом до прийняття рішення, який може відповідати одному з наведених нижче. Існують такі підходи до прийняття рішень:

Функції контролю за виконанням прийнятих рішень:

Діагностична функція – головна, провідна функція контролю. Хто б не перевіряв, які б завдання не ставились, у будь-якому випадку спочатку потрібно чітко уявити собі істинний стан справ, тобто поставити діагноз.

Орієнтуюча функція проявляється в тому, що ті питання, які частіше контролюються керівником, ніби самі собою набувають особливого значення у свідомості виконавців, направляють їх зусилля, насамперед, на об’єкт підвищеної уваги керівника. Питання, які випадають із поля зору керівника, не вирішуються підлеглими.

Стимулююча функція близька до орієнтуючої, але з нею не збігається. Якщо орієнтуюча функція контролю при вмілому керівництві тримає в полі зору роботу, то стимулююча націлена на виконання і залучення до процесу праці всіх невикористаних резервів і передусім резервів людського фактора.

Без функції зворотного зв’язку, яка забезпечує надходження інформації до керівництва про хід виконання поставлених завдань, керівники не зможуть здійснювати управління та вплив на хід робіт.

Виховна (педагогічна) функція проявляється в тому, що контроль, якщо він побудований вміло, породжує у виконавців бажання до добросовісної праці.

Коригуюча функція пов’язана з тими уточненнями, які вносяться в рішення на основі матеріалів контролю. Тут виникає складна психологічна ситуація: керівник вважає, що він перевіряє роботу підлеглого, а насправді працівник уже перевірив на практиці ефективність рішення керівника.

Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень

Розробка рішень в управлінні становить основу управлінського процесу. Управлінський процес – це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв’язання конкретних завдань і досягнення поставлених цілей.

Управлінська діяльність забезпечується технологією управління, яка представляє собою практичні прийоми, методи і засоби впливу на керований об’єкт.

Управлінська діяльність складається з управлінських процедур, що являють собою сукупність взаємопов’язаних операцій, що забезпечують досягнення локальних цілей. До таких процедур yfkt;fnm інформаційно-пошукові, письмові, графічні, розрахункові, логічні, аналітичні.

Розрізняють 3 етапи управлінської діяльності:

1 етап: розробка рішень;

2 етап: прийняття рішень;

3 етап: реалізація рішень.

Для прийняття рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова та інша інформація.

Носіями інформації для прийняття рішення є документи, креслення, схеми, графіки, газети, журнали, книги тощо. Важливими джерелами інформації є також результати особистих спостережень, бесіди зі спеціалістами і працівниками, опитування експертів. Крім того, для вивчення питання, створюють комісії або творчі групи, проводять анкетні опитування, інтерв’ювання.

Загальну структуру інформаційної бази системи управління підприємством наведено на рис. 1.

Рис. 1. Структура інформаційної бази системи управління

При створенні системи інформаційного забезпечення на кожному підприємстві треба точно визначати джерела надходження інформації, встановлювати перелік даних і строки їх надходження, уточнювати форми її подання, передбачати порядок заповнення окремих форм і нагромадження інформації.

Прийняття управлінського рішення – це вибір однієї з кількох можливих альтернатив; це модель, у якій фігурує певне число варіантів і можливість обрання кращого з них.

Результатом обраного рішення повинна бути певна дія. Прийняття рішень – процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як результат вирішення певної проблеми.

Основними аспектами прийняття рішень, без яких не можна досягнути ефективних результатів, є право, обов’язковість, компетентність, відповідальність і повноваження.

Процедура прийняття управлінського рішення полягає у виконанні обов’язкових дій.

1. Аналіз проблемної ситуації, вивчення стану справ і мети, попереднє формулювання критеріїв рішення.
2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив.
3. Прийняття рішення.
4. Реалізація рішення.
5. Контроль за виконанням рішення.

Модель процесу розробки і прийняття рішень складається з таких послідовних етапів:

1. Визначення цілей.
2. Визначення і прогнозування розвитку ситуації.
3. Формування проблем.
4. Визначення обмежень.
5. Вибір стратегії.
6. Вибір методу вирішення проблеми.
7. Пошук альтернатив.
8. Визначення критеріїв.
9. Оцінка рішень.
10. Вибір кращого варіанту.
11. Погодження рішення.
12. Прийняття рішення.
13. Організація виконання рішення.
14. Контроль за виконанням рішень.
15. Оцінка результатів.

Тема 6. Моделі розв’язання проблем беззбитковості

Аналіз беззбитковості є методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та прибутковістю. Аналіз взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток» передбачає системне дослідження взаємозв’язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток.

Беззбитковість – це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки отриманими доходами від реалізації продукції покриває понесені витрати на виробництво.

В управлінських моделях, що ґрунтуються на вивченні взаємозв’язку витрат, обсягу виробництва і прибутку, особлива увага приділяється аналізу випуску продукції, що дозволяє керівництву визначати рівень продажу, в якому витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції.

Модель беззбитковості базується на розумінні сутності витрат в короткостроковому періоді. Ця модель має вигляд (рис. 2):

Рис. 2. Графічна модель беззбитковості

Цей графік показує обсяг реалізованої продукції на горизонтальній осі та обсяг доходу й витрат на вертикальній. Лінія загальних витрат отримана шляхом додавання змінних витрат до постійних витрат. Графік використовується для дослідження впливу динаміки витрат на рівень беззбитковості.

Аналіз взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток» здійснюється, як правило, в наступній послідовності:

1. Збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу.
2. Розрахунок постійних та змінних витрат і рівня беззбитковості.
3. Аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

При проведенні аналізу беззбитковості виконують такі процедури:

1. Визначення точки критичного обсягу.
2. Визначення достатньої зони прибутковості.
3. Аналіз чутливості виручки до зміни таких чинників:

3.1.            Вплив зміни цін реалізації.

3.2.            Вплив зміни постійних витрат.

3.3.            Аналіз покриття.

3.4.            Вплив зміни змінних витрат.

3.5.            Аналіз спільного впливу чинників.

1. Прийняття відповідних управлінських рішень:

4.1.            Оптимізація виробничої програми, вибір раціонального асортименту.

4.2.            Ціноутворення.

4.3.            Обґрунтування додаткових видатків.

4.4.            Вибір і змін устаткування.

4.5.            Доцільність прийняття додаткового замовлення.

4.6.            Виробництво або закупівля напівфабрикатів, комплектуючих виробів.

Інструментарій аналізу беззбитковості дозволяє вирішувати такі питання:

1. Який рівень беззбитковості має бути, якщо підприємство планує отримати певну величину прибутку до оподаткування за конкретного рівня виробництва і продажу?
2. Який обсяг реалізації має бути за умов отримання конкретного прибутку?
3. Який прибуток отримає підприємство за відповідних рівнів реалізації?

Аналіз рівня беззбитковості дозволяє опосередковано врахувати невизначеність ринкової ситуації і є своєрідним індикатором ризику виробництва.

Тема 7. Аналіз вигід і витрат

Аналіз вигід і витрат є раціональним методом прийняття рішень.

Аналіз вигід і витрат проводиться:

–       представниками влади, які займаються підготовкою, обґрунтуванням будь-яких проектів державного (неприватного) сектора на всіх рівнях управління;

–       експертами, аналітиками недержавних неприбуткових структур, зокрема політичних партій, для розробки політичних програм;

–       фахівцями фінансового аналізу приватного сектора, які виконують проекти для державного сектора.

Стандартними етапами аналізу вигід і витрат є:

1. Вивчення потреби, врахування обмежень і формулювання завдань і цілей. Зазначення точки зору, з якої будуть оцінюватись витрати і вигоди.

2. Визначення варіантів у такий спосіб, який дасть змогу аналітику порівняти їх коректно. Якщо один варіант оцінюється проти базисної ситуації, треба упевнитись, що базисну ситуацію оптимізовано.

3. Аналіз ефектів приросту і збір даних щодо витрат і вигід. Введення величини витрат і вигід у різні проміжки часу в таблицю базових даних.

4. Зведення величини витрат і вигід до прийнятих стандартних одиниць вимірювання (наприклад, конвертування номінальних доларів у незмінні долари і користування точними, не викривленими цінами).

5. Використання детермінованої моделі із введенням щоразу одних величин витрат і вигід так, ніби ці величини є визначеними.

6. Аналіз чутливості.

7. Аналіз ризику з урахуванням відомості про діапазони і ймовірності величин витрат і вигід та шляхом моделювання очікуваних результатів інвестиційного проекту.

8. Визначення варіанта вибору, який дасть бажаний результат розподілу доходів.

9. Розробка оптимальних рекомендацій.

Для того щоб зробити коректне порівняння альтернативних варіантів методом аналізу вигід і витрат, потрібно виконати дві вимоги:

1) необхідно упевнитися, що всі належні альтернативи розглянуто. Пропонований інвестиційний проект треба порівнювати з найкращими альтернативними можливостями використання ресурсів. Недостатньо зробити припущення, що пропонований проект має лише дати віддачу, яка дорівнює дисконтній ставці, для того щоб вважати його прийнятим. Можуть існувати альтернативні проекти, реалізація яких дасть можливість досягти значно більшого;

2) альтернативи, які будуть порівнювати, треба визначити у послідовний і правильний спосіб. Зокрема, не можна робити просте порівняння двох інвестиційних альтернатив, якщо вони різного масштабу, припадають на різні періоди часу або мають різних власників.

Коли визначають альтернативи, які треба аналізувати, варто пам’ятати про те, що рішення з державних інвестицій мають спільні важливі характеристики:

1) до певної міри ці рішення можуть бути незворотними – одного разу надані ресурси не можна буде відновити;

2) результат інвестиційного проекту може бути непевним, через що вхідні дані є невизначеними;

3) може бути певний запас стосовно вибору часу для інвестицій.

Тема 8. Моделі і методи аналізу інвестицій в основні засоби

Розвиток підприємства, удосконалення виробництва та підвищення його ефективності безпосередньо пов’язані з інвестиційною діяльністю.

Метою проведення аналізу інвестицій в основні засоби є вибір найбільш ефективних і реальних інвестиційних проектів та обґрунтування програм їх реалізації.

Основними завданнями аналізу інвестицій в основні засоби є:

1) загальна оцінка інвестиційних потреб в основні засоби;

2) вибір напрямів інвестиційної діяльності та інвестиційних проектів в основні засоби підприємств;

3) аналіз форм інвестування та їх ризику;

4) аналіз ефективності інвестиційних проектів в основні засоби та розроблення заходів поліпшення інвестиційної діяльності підприємств.

Основними об’єктами аналізу інвестицій в основні засоби є:

• обсяг інвестицій (їх видів) в основні засоби;
• структура інвестицій в основні засоби.

Джерелами інформації інвестицій в основні засоби виступають інвестиційні проекти, які будуються на основі використання інформаційної бази (табл. 1).

Таблиця 1. Інформаційна база для аналізу інвестицій в основні засоби

На сьогодні найбільше розповсюдження у різних країнах світу отримали такі способи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

1) спосіб чистої приведеної вартості;

2) спосіб внутрішньої норми прибутку;

3) спосіб індексу доходності.

Чиста приведена (дисконтована) вартість – різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами. Під грошовими доходами при цьому розуміють різницю між вартістю продукції за цінами реалізації і витратами на її виробництво. До витрат, як правило, не включаються витрати на амортизацію.

Грошові потоки – це рух засобів (доходів, витрат) за період реалізації інвестиційного проекту.

Рентабельність (індекс доходності) – відношення наведених грошових доходів до інвестиційних витрат. Можливе й інше визначення: рентабельність (індекс доходності) – відношення приведених грошових доходів до приведених на початок реалізації інвестиційного проекту інвестиційних витрат.

Тема 9. Методи і моделі аналізу фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Політика управління фінансовими інвестиціями – це частина інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найефективніших фінансових інструментів вкладання капіталу та своєчасне його реінвестування.

У ході аналізу інвестиційної діяльності до найважливіших джерел інформації відносять:

– бізнес-план, включаючи інвестиційний, маркетинговий, фінансовий плани;

– норми та нормативи витрат матеріально-енергетичних, трудових, фінансових ресурсів;

– дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

– правову, податкову, фінансову інформацію.

Доходність – найбільш істотний параметр, знання якого потрібне при аналізі операцій з цінними паперами, вона залежить від двох факторів:

1) очікуваної норми доходності;

2) норм і правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами.

Ринкова ціна – це задекларований показник, що об’єктивно існує на ринку.

Внутрішня вартість фінансової інвестиції – це розрахунковий показник, а тому він залежить від тієї аналітичної моделі, на базі якої проводяться обчислення. Унаслідок цього в будь-який момент часу цінний папір може мати декілька значень внутрішньої вартості, а їхня кількість теоретично дорівнює кількості учасників ринку, які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості є певним чином суб’єктивною.

Акція – це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у статутному капіталі акціонерного товариства. Як правило, номінал акції не відображає її реальної вартості, тому для аналізу доходності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову ціну.

Тема 10. Ситуаційний аналіз при прийнятті управлінських рішень

Ситуаційний аналіз є важливою складовою стратегічного планування.

Стратегічне планування – динамічний процес, що включає постійну оцінку поточної ситуації і визначення наступного кроку. Це вимагає повного розуміння підприємства і навколишнього середовища, у якому воно функціонує.

Формулювання мети має відповідати засадам функціонування підприємства і задовольняти таким характеристикам:

• представляти загальний напрям і бачення діяльності підприємства;
• забезпечувати успіх та орієнтуватися на майбутнє;
• визначати конкурентні переваги підприємства;
• мати зв’язок з ринком, що обслуговується;
• бути гнучкою.

SWOT-аналіз – це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні й слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості й загрози зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть використовуватись для формулювання стратегії організації. SWOT-аналіз може здійснюватися як для підприємства в цілому, так і для окремих напрямів його діяльності. Результати аналізу використовуються при розробці стратегічних планів і планів маркетингу.

SWOT-аналіз можна проводити по підприємству в цілому, товарній лінії чи конкретному товару. Він об’єктивно нагадує про існуючі можливості та обмеження в діяльності підприємства. Можливості на ринку виявляються на підставі сформованих передумов випуску нового товару чи у зв’язку з плановим продажем існуючого.

Тема 11. Моделі і методи управління матеріальними запасами

Застосування терміна «матеріально-виробничі запаси» пов’язане з певними суперечностями, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, а й засоби праці. Це поняття є ширшим, тому що охоплює усі активи, що мають матеріальну форму і застосовуються у виробничому процесі.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких – обробка в процесі виробництва, формування основних виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Мета управління матеріальними запасами – забезпечити в потрібний момент потрібну кількість матеріалів для виробництва запланованої продукції.

Для управління матеріальними запасами застосовують такі моделі:

– оптимальної партії замовлень;

– філософії своєчасності або J I Т-калькулювання.

Причинами, що зумовлюють необхідність нормування матеріальних запасів на підприємствах, є такі:

– макроекономічні (національні особливості державного регулювання економіки, нерозвиненість ринку капіталу, що обмежує доступ підприємства до джерел зовнішнього фінансування);

– мікроекономічні (необхідність використання спеціальних інструментів (норм і нормативів) для оперативного управління фінансами).

Вихідними умовами для нормування запасів є:

– характер господарських зв’язків – стійкість, надійність;

– особливість відтворювальної структури оборотного капіталу;

– рівень виробничих витрат як основи визначення необхідності в оборотному капіталі та динаміки його вартості;

– розмір будь-якого елемента оборотних активів має бути мінімальним для умов функціонування підприємств (умов постачання, збут тощо), а також достатнім, щоб не створювати перешкод виробничому процесу.

Нормування – це один із основних методів оптимізації рівня оборотних активів, що усуває їх незбалансованість, яка може спричинюватись:

а) дефіцитом матеріальних ресурсів (затримка в постачанні сировини та матеріалів і, як наслідок, – збільшення тривалості виробничого циклу та зростання витрат; зниження обсягу продаж через недостатність запасів готової продукції; додаткові витрати на вирішення завдань фінансування);

б) надлишком матеріальних ресурсів (фізичне або моральне старіння запасів; зростання витрат на зберігання надлишків запасів).

Норма – це обчислювана за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна величина, необхідна для розрахунку нормативу.

Тема 12. Моделі фінансового управління

Поняття «фінансове управління» поєднує в собі два поняття – управління та фінанси.

Поняття «управління»можна трактувати як:

– роцес впливу з певною метою та за допомогою відповідних методів;

– к систему суб’єктів, що управляють, об’єктів, якими управляють, і управлінських дій.

Поєднуючи категорії «фінанси» та «управління», можна визначити, що фінансове управління – це свідоме спрямування фінансових процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є такі фактори:

– дія об’єктивних і суб’єктивних економічних законів;

– вплив державних, колективних, приватних інтересів і необхідність їхнього поєднання;

– потреби суспільства та окремого господарюючого суб’єкта.

Фінансове управління здійснюється за допомогою спеціальних методів. Методами фінансового управління є:

• фінансове прогнозування;
• фінансове планування;
• фінансове регулювання,
• фінансове стимулювання;
• фінансовий контроль.

Фінансове прогнозування – це передбачення імовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів. Фінансове регулювання – це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів у економіці (державі, галузі, підприємства) через механізм надання або вилучення фінансових ресурсів. Бюджетування – процес планування майбутніх доходів і витрат підприємства (окремих підрозділів) та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Видаткова частина бюджету – витрати, які несе підприємство у поточній господарській діяльності.

Тема 13. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень

Стратегічне управління – це система нових прийомів, інструментів філософії в управлінській діяльності, зорієнтована на загальносистемний інтерес, основою якої є стратегічне планування, що охоплює зовнішнє і внутрішньосистемне середовище.

Якість управлінського рішення – це сукупність параметрів рішення, які відповідають визначеній меті управління і забезпечують реальність її досягнення.

Якість стратегічного управлінського рішення залежить від низки факторів.

Фактори якості стратегічного рішення:

• Методологія розробки
• Конкретна методика розробки
• Організація розробки
• Інформаційне забезпечення
• Суб’єктивні фактори оцінки
• Організація управління
• Кваліфікація кадрів
• Методи управління
• Соціально-психологічний клімат

Експертні методи прийняття рішень у стратегічному виборі передбачають урахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства у разі реалізації обраної стратегії і включають такі:

1. Метод «мозкової атаки»” – колективна генерація ідей.
2. Метод Дельфи – проведення анкетних опитувань, їх статистична обробка з формуванням діапазону думок із певної проблеми.
3. Метод інтерв’ю – співбесіда організатора прогнозної діяльності з прогнозистом-експертом.
4. Імітаційне моделювання – побудова моделі, що максимально імітує умови функціонування об’єкта управління.

Метод написання сценарію – це опис логічно послідовного процесу, виходячи з конкретної ситуації. Сценарії переважно розробляються на основі певних техніко-економічних характеристик і показників основних процесів виробничої і наукової бази для вирішення поставленого завдання. Сценарій за своєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої треба будувати роботу з упровадження досліджуваної стратегії. Тому сценарій у готовому вигляді має підлягати ретельному аналізу. У процесі розробки сценаріїв дуже часто використовують «дерево цілей», яке призначається для аналізу систем, об’єктів, процесів, у яких можна виділити декілька структурних або ієрархічних рівнів.

«Дерево цілей» будується шляхом послідовного виділення менших компонентів на нижчих рівнях.

При побудові «дерева цілей» потрібно зазначити три умови:

1) відгалуження, що виходять з однієї вершини, мають складати замкнену множину;

2) відгалуження, що виходять з однієї вершини, повинні взаємно виключати одна одну, тобто не може бути часткового збігання об’єктів, представлених двома різними гілками;

3) кожна вершина є ціллю для всіх своїх відгалужень.

Точка розгалуження називається вершиною. З кожної вершини має виходити не менше двох гілок.

Відповідно до місії підприємства, його основних цілей після розгляду всіх сценаріїв розвитку подій воно може сформулювати та обрати відповідні стратегії діяльності.

Методи колективних експертних оцінок базуються на принципі, що при колективному мисленні точність результату є вищою з наявністю більш продуктивних ідей.

Основним моментом у процесі колективної роботи над прийняттям і реалізацією управлінських рішень є визначення кола осіб, учасників даної процедури – колективного прийняття рішень.

Кожен керівник повинен пам’ятати, що його рішення має бути проблемним для всіх членів колективу як у прийнятті, так і у втіленні рішення в життя. Не варто забувати й про тих, кого це рішення може стосуватися побічно, з ними потрібно проконсультуватися та врахувати їхні інтереси. Організація обговорення проблеми має бути одночасно і демократичною, і ефективною. При розробці та прийнятті рішення лідер повинен здійснювати керівництво, уникаючи авторитаризму, обмеження демократії.

«Мозковий штурм» – найбільш відомий і розповсюджений прийом генерування нових ідей шляхом творчої співпраці групи спеціалістів.

Метод «мозкової атаки» характеризується колективною генерацією ідей з творчим вирішенням проблеми. «Мозкова атака» – це вільний, неструктурований процес генерування ідей, які вільно висловлюють учасники зборів. «Мозковий штурм» – прийом активізації творчого мислення, що побудований на створенні такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей.

Метод Дельфи – це спосіб отримання узгодженої думки експертів шляхом багатотурової процедури анкетування. Згідно з цим методом вибирається група експертів для вивчення специфічного питання. Членів комісії не збирають разом у групу – вони навіть можуть не знати один одного. Членів комісії просять (як правило, за допомогою надсилання анкет) висловити думку щодо певних майбутніх подій або прогнозів. Після того як у першому колі думки експертів були визначені та зібрані, координатор узагальнює їх і надсилає цю інформацію членам комісії. На підставі отриманої інформації члени комісії заново продумують результати ранніх відповідей і роблять другий прогноз. Ця процедура продовжується до моменту досягнення згоди між експертами або до моменту, коли відповіді перестають помітно змінюватися. Метод Дельфи є відносно недорогим і комплексним.

В основу методу Дельфи покладені такі факти:

– при довгостроковому прогнозуванні використання стохастичного підходу неадекватне дійсності;

– суб’єктивні та якісні знання експертів, осіб, що приймають рішення, можна формалізувати лише за наявності апарату теорії нечітких множин;

– перспективну оцінку явища або об’єкта важко уявити точним числом;

– нечіткі числа, що задаються четвіркою параметрів, є найбільш загальним випадком надання нечітких числових даних і здатні відображати як песимістичні, так і оптимістичні значення прогнозних оцінок.

Огляд і опитування. Цей метод передбачає використання письмових анкетних опитувань, телефонних інтерв’ю або інтерв’ю з персоналом з метою передбачення намірів споживачів (клієнтів). Огляд і опитування – це форми здійснення вибірки, яка призначена представляти чисельніше населення. Потенційним недоліком цього методу є те, що оголошені наміри не обов’язково будуть реалізовані, а також ризик того, що вибірка не репрезентує все населення. Цей метод зазвичай супроводжується середніми витратами та середньою складністю.

Дерево рішень – це модель, представлена в графічній формі. На графіку відображаються усі кроки, які потрібно розглянути, оцінюючи різні альтернативи. Дерево рішень підкреслює два основних моменти: використання інформації, придбаної в процесі підготовки до ухвалення рішення, і усвідомлення послідовного характеру процесу ухвалення рішення. Таким чином, дерево рішень – це графічна схема того, до якого вибору в майбутньому приведе нас прийняте сьогодні рішення.

Тема 14. Методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства

Прогнозування – це наукове виявлення імовірних шляхів і результатів розвитку соціально-економічних явищ і процесів на підставі аналізу тенденцій розвитку. Завданням прогнозування є:

– виявлення імовірних шляхів і результатів найближчого або більш віддаленого розвитку соціально-економічних явищ на базі реальних процесів дійсності;

– розробка оптимальних тенденцій розвитку з урахуванням складеного прогнозу та оцінка прийнятого рішення з позицій його наслідків у періоді, що прогнозується.

Прогнози поділяються на науково-технічні, економічні, соціальні, військово-політичні тощо. Економічні прогнози можуть поділятися (залежно від масштабності об’єкта) на:

– глобальні – розглядають найбільш загальні тенденції та закономірності у світовому масштабі; макроекономічні – аналізують найбільш загальні тенденції явищ і процесів у масштабі економіки країни в цілому; міжгалузеві та міжрегіональні – передбачають розвиток народного господарства в розрізі галузей матеріального виробництва та промисловості;

– регіональні – передбачають розвиток окремих регіонів;

– прогнози розвитку народногосподарських комплексів – визначають закономірності розвитку сукупності галузей, що об’єднані єдиною метою функціонування, технічною послідовністю обробки вихідної сировини тощо;

– галузеві – передбачають розвиток галузей;

– мікроекономічні – передбачають розвиток окремих підприємств, виробництва окремих продуктів.

До кількісних методів прогнозування належать дві підгрупи методів: екстраполяції і моделювання. Методи екстраполяції – це прийоми найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування. До методів моделювання належать прийоми структурного, мережевого та матричного моделювання.

Найпростішим є метод рухомого середнього, який можна застосовувати тоді, коли не потрібен дуже точний прогноз. У разі його використання прогноз будь-якого періоду є середнім показником декількох результатів спостережень часового ряду.

Якщо потрібно вибрати рухоме середнє за три місяці, то прогнозом на квітень буде середнє значення показників за січень, лютий і березень.

Розрахунки за допомогою цього методу досить точно відображають зміни основних показників попереднього періоду. Іноді вони навіть ефективніші, ніж методи, побудовані на підставі довгострокових спостережень.

Дещо складнішим, ніж рухоме середнє, є метод експоненційного згладжування рядів динаміки, який забезпечує досить швидке реагування прогнозу на всі події, що відбуваються протягом періоду, який охоплюється часовим рядом. Основа ідеї цього методу полягає в тому, що кожен новий прогноз отримується шляхом зсуву попереднього прогнозу в напрямку, який би давав кращі результати порівняно з минулим прогнозом.

Наведені методи рухомого середнього й експоненційного згладжування належать до прийомів трендового аналізу. Тренд – це тривала тенденція зміни економічних показників у часі. Під час розробки моделей прогнозування тренд є основною складовою прогнозованого часового ряду, на який вже накладаються інші складові.

Для стратегічного аналізу корисними є також методи прогнозування за допомогою регресійного аналізу.

Регресійний аналіз – це математичний метод прогнозування, результатом якого є рівняння з однією або більшою кількістю незалежних змінних, яке використовується для визначення залежної змінної. Один раз визначені взаємозв’язки вважаються усталеними (у вигляді рівняння регресії), а майбутні значення залежної змінної прогнозуються шляхом підстановки у рівняння певних значень незалежних змінних. Регресійний аналіз є відносно дорогим, але комплексним і надійним прийомом.

Для знаходження параметрів приблизних залежностей між двома або декількома прогнозованими величинами за їхніми емпіричними значеннями найчастіше застосовується метод найменших квадратів. Його зміст полягає у мінімізації суми квадратичних відхилень між величинами, що спостерігаються, і відповідними оцінками (розрахунковими величинами), визначеними згідно з підібраним рівнянням зв’язку. Найскладнішими серед методів кількісного прогнозування є комплексні методи економетричного моделювання. Переважно економетричні моделі «прив’язуються» до математичної моделі цілої економіки. Складні економетричні моделі базуються на численних рівняннях регресії, які кількісно описують взаємозв’язки різних секторів економіки. Прогноз продажу – прогноз обсягу продукції і ціни продажу на деякий майбутній період. Звичайно базується на останніх трендах продажу з урахуванням прогнозу економічного стану регіону, ринку, країни тощо.

Помилка прогнозу – це різниця між прогнозним і фактичним значеннями. Незалежно від використаної моделі важливо оцінити її ефективність з погляду точності; в ідеалі помилки прогнозу потрібно зводити до мінімуму.

На практиці точність прогнозованих значень залежить від низки зовнішніх факторів і непередбачених обставин. Часто ці фактори неможливо передбачити, тому вони не включаються в модель прогнозування. Якщо керівництво підприємства користується методами прогнозування, то воно повинно знати важливість цих додаткових факторів.

3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

Теми рефератів

1. Значення управління в системі діяльності підприємства.

2. Системний підхід у вирішенні управлінських проблем.

3. Значення управлінського рішення у фінансово-економічній діяльності підприємства.

Питання для самоперевірки знань

1. Принципи управління як основа управлінських рішень.
2. Сутність і функціональна наповненість управлінського рішення.
3. Види управлінських рішень.
4. Вимоги до управлінських рішень.

Література: 3, 6, 7, 8.

Тема 2. Системний аналіз управлінських проблем

Теми рефератів

1. Системний аналіз і передумови його застосування при вирішенні управлінських проблем.
2. Особливості застосування системного аналізу при вирішенні управлінських проблем.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття системного аналізу при вирішенні управлінських проблем.
2. Процес системного аналізу управлінських проблем.
3. Методи системного аналізу, що застосовуються при прийнятті управлінських рішень.

Література: 6, 7, 8, 17.

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

Теми рефератів

1. Моделі прийняття рішень.
2. Оптимізація моделей при прийнятті рішень.
3. Задачі оптимізації систем масового обслуговування.
4. Нестандартні підходи до прийняття управлінських рішень.
5. Ігрове моделювання як засіб розв’язання невизначеності в процесі прийняття рішень.

Питання для самоперевірки знань

1. Методичні прийоми і способи системного аналізу при вирішенні управлінських проблем.
2. Способи та методи прийняття управлінських рішень.
3. Сутність методу Дельфи.
4. Сутність методу «мозкової атаки».
5. Сутність методу інтерв’ю.

Література: 5, 8, 10, 14.

Тема 4. Програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень

Теми рефератів

1. Сутність програмно-цільового управління на підпрємствах.
2. Методика розробки комплексних програм.
3. Особливості життєвого циклу комплексних програм.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття програми та її основні характеристики.
2.  Зміст програмно-цільового управління.
3.  Порядок розробки цільових комплексних програм.
4.  Економічна оцінка ефективності комплексних програм.
5.  Контроль розробки і реалізації цільових комплексних програм.

Література: 7, 8, 9, 10.

Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень

Теми рефератів

1. Особливості прийняття рішень в умовах невизначеності.
2. Методи оцінки ефективності прийняття рішень.
3. Етичні аспекти в прийнятті рішень.

Питання для самоперевірки знань

1. Підготовка і процес прийняття управлінських рішень.
2. Вибір стратегії при прийнятті управлінських рішень.
3. Організація виконання управлінських рішень.
4. Види контролю за виконанням рішень.

Література: 5, 7, 8, 14.

Тема 6. Моделі розв’язання проблем беззбитковості

Теми рефератів

1. Особливості проведення аналізу беззбитковості.
2. Визначення критичної суми постійних витрат і критичного рівня ціни реалізації.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття беззбитковості підприємства.
2. Визначення беззбиткового обсягу продажу та зони безпеки підприємства.
3. Фактори зміни точки беззбитковості та зони безпеки підприємства.

Література: 1, 2, 3, 4.

Тема 7. Аналіз вигід і витрат

Теми рефератів

1. Значення невизначеності у прийнятті рішень.
2. Аналіз невизначеності і ризиків при прийняті рішень.
3. Моделі оцінки ризиків на підприємстві.

Питання для самоперевірки знань

1. Сутність аналізу вигід і витрат.
2. Способи вимірювання вигід і витрат.
3. Моделі аналізу витрат і вигід.
4. Вимірювання та оцінювання вигід та витрат.

Література: 1, 2, 9, 15.

Тема 8. Моделі і методи аналізу інвестицій в основні засоби

Теми рефератів

1. Значення інвестицій для діяльності підприємств.
2. Аналіз інвестицій в основні засоби.
3. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
4. Методи оцінки інвестицій, засновані на дисконтуванні.

Питання для самоперевірки знань

1. Визначення і види інвестицій.
2. Сутність методів аналізу інвестицій в основні засоби.
3. Методи оцінки інвестицій за нормою прибутку на капітал.
4. Застосування моделей аналізу інвестицій в основні засоби.
5. Методи оцінки ефективності інвестицій з урахуванням термінів їхньої окупності.

Література: 1, 13, 14, 15.

Тема 9. Методи і моделі аналізу фінансових інвестицій

Теми рефератів

1. Значення фінансових інвестицій для підприємств України.
2. Моделі при управлінні фінансовими інвестиціями.
3. Критерії аналізу фінансових інвестицій.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття та особливості здійснення фінансових інвестицій.
2. Сутність методів аналізу фінансових інвестицій.
3. Основні форми фінансового інвестування.
4. Застосування моделей аналізу фінансових інвестицій.
5. Основні критерії аналізу фінансових інвестицій.

Література: 2, 3, 10, 15.

Тема 10. Ситуаційний аналіз при прийнятті управлінських рішень

Теми рефератів

1. Аналіз ситуації на підприємствах залізничного транспорту.
2. Моделювання товарної політики.
3. Особливості стратегічного аналізу на підприємствах.

Питання для самоперевірки знань

1. Аналіз ситуації господарюючого суб’єкта.
2. Сутність та особливості SWOT-аналізу на підприємствах.
3. Оцінка конкурентної позиції та визначення стратегічних дій.

Література: 3, 5, 7, 8.

Тема 11. Моделі і методи управління матеріальними запасами

Теми рефератів

1. Матеріальні запаси. Їхні види та особливості.
2. Модель АВС управління матеріальними запасами підприємств.
3. Модель планування матеріальних потреб.
4. Методи нормування матеріальних запасів.
5. Методи та системи контролю матеріальних запасів.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття та мета управління матеріальними запасами.
2. Моделі управління матеріальними запасами.
3. Сутність методів управління матеріальними запасами.
4. Нормування як метод оптимізації матеріальних запасів.

Література: 2, 9, 10, 11.

Тема 12. Моделі фінансового управління

Теми рефератів

1. Значення фінансового управління при прийняті управлінських рішень.
2. Фінансова стратегія підприємства.
3. Математичне моделювання фінансової діяльності.
4. Моделювання фінансової діяльності на макрорівні.

Питання для самоперевірки знань

1. Поняття фінансового управління, його методи та завдання.
2. Сутність моделей фінансового управління.
3. Фінансова модель підприємства.

Література: 2, 17, 18, 19.

Тема 13. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень

Теми рефератів

1. Моделі та моделювання фінансової стратегії підприємства.
2. Стратегії, правила побудови та процес формування стратегій.
3. Елементи теорії графів при підготовці підсумкових рішень.
4. Прийняття стратегічних рішень в умовах ризику.

Питання для самоперевірки знань

1. Сутність стратегічного вартісного аналізу.
2. Стратегічний аналіз як основа прийняття стратегічних управлінських рішень.
3. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень.
4. Процес прийняття стратегічних рішень.

Література: 3, 5, 7, 18.

Тема 14. Методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства

Теми рефератів

1. Моделі прийняття рішень прогнозування розвитку підприємств.
2. Моделі прогнозування та планування фінансової діяльності підприємств.
3. Приклади прогнозних моделей прийняття рішень.
4. Особливості прогнозування на мікрорівні.

Питання для самоперевірки знань

1. Методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства.
2. Прогнозування фінансової діяльності.
3. Оцінка ефективності моделей прогнозування.

Література: 7, 8, 10.

4. ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Сутність, принципи і вимоги до управлінських рішень

План

1. Загальні принципи управління.
2. Види управлінських рішень.
3. Функції управлінських рішень.
4. Основні вимоги, що висуваються до управлінських рішень.

Тема 2. Системний аналіз управлінських рішень

План

1. Поняття системного аналізу.

2. Завдання системного аналізу.

3. Виникнення та розвиток системних досліджень.

4. Поняття системи підприємства.

5. Складові системи підприємства.

6. Методика виконання системного аналізу управлінських проблем.

Задача 1

Задано інтервальний ряд розподілу працівників за стажем роботи.

Таблиця 1

Провести аналіз системи, використовуючи статистичні методи дослідження.

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

План

1. Історичний аспект теорії прийняття різноманітних рішень.

2. Методи прийняття управлінських рішень.

3. Види моделей управління.

4. Існуючі підходи до побудови моделей управління.

Задача 1

За матеріалами дослідження форми № 1 «Баланс» та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» отримано наступні дані про прибуток підприємства та інвестиції.

Таблиця 3

Побудувати однофакторну регресійну модель і дати характеристику адекватності моделі.

Тема 4. Програмно-цільове управління та управлінські рішення

План

1. Зміст і умови застосування програмно-цільового управління.

2. Поняття програми у програмно-цільовому методі.

3. Методика розробки комплексних програм.

4. Процедури формування програми.

Тема 5. Аналіз варіантів і підготовка проектів управлінських рішень

План

1. Поняття управлінського процесу.

2. Складові процесу управління.

3. Джерела інформації для прийняття управлінського рішення.

4. Підходи до прийняття управлінських рішень.

Задача 1

У контракті між виробником і замовником продукції обумовлено, що замовник може відмовитись від контракту і всі збитки покриваються за рахунок виробника, якщо частка нестандартної продукції перевищує 5 %. У результаті перевірки партії продукції із 300 одиниць виявлено, що 16 одиниць мають брак. Чи є підстави замовнику розірвати контракт?

Тема 6. Моделі розв’язання проблем беззбиткової діяльності

План

1. Методика проведення аналізу беззбитковості.

2. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних впливових факторів.

Задача 1

ПП «ТАВИМА» виготовляє шафи-купе, за ціною 2300 грн за одиницю. Змінні витрати ПП «ТАВИМА» на виробництво шафи становлять – 800 грн, загальні постійні витрати – 22 500 грн. Сформувати модель, яка дозволить:

• · досягти беззбитковості;
• · отримати прибуток у розмірі 12 000 грн;
• · визначити, яким буде прибуток при реалізації 40 шаф-купе.

Задача 2

Корпорація «ЛІД» розглядає проект випуску нового морозильного обладнання. Ціна продажу становитиме 6000 грн за одиницю. Змінні витрати становитимуть 3000 грн на одиницю, постійні витрати 70 000 грн на рік. Сума інвестицій для впровадження проекту 180 000 грн. Протягом чотирьох років терміну служби обладнання ця сума буде повністю амортизована за прямолінійним методом. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Необхідна ставка доходності за цим проектом 25 %. Прогнозується продаж 120 морозильних установок за чотири роки. Сформувати модель, яка дозволить:

• ухвалити даний проект;
• визначити обсяг реалізації для покриття бухгалтерських витрат;
• розрахувати грошові потоки від проекту;
• визначити доходність інвестицій.

Тема 7. Методи аналізу вигід і витрат

План

1. Модель аналізу вигід і витрат.

2. Етапи аналізу вигід і витрат.

3. Складові аналізу вигід і витрат.

4. Аналіз чутливості в моделі вигід і витрат.

Задача 1

Інвестору пропонується три варіанти надходження коштів, за умови вкладання ним у розробку проекту 300 тис. грн.

Таблиця 7

(тис. грн)

Визначити найбільш вигідний для інвестора варіант, якщо відсоткова ставка – 10 % річних.

Тема 8. Моделі та методи аналізу інвестицій в основні засоби

План

1. Моделі системи капітального будівництва.

2. Методи аналізу інвестицій в основні засоби.

3. Методи оцінки ефективності інвестицій з урахуванням строків окупності.

Задача 1

Підприємство з метою модернізації виробництва планує придбати нове обладнання. Капітальні витрати на придбання та встановлення обладнання становлять 25 000 грн. Амортизація становить – 2000 грн. Ставка податку на прибуток – 25 %. Прийняти рішення стосовно обґрунтованості придбання обладнання, якщо дане придбання буде виправданим за умови покриття витрат на придбання обладнання впродовж п’яти років. У розрахунку на рік очікується прибуток у розмірі 5500 грн.

Задача 2

Підприємство планує придбати нове обладнання, вартість якого складає 140 000 грн. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання становлять 20 000 грн на рік. Економія в оплаті праці складе 40 000 грн. Термін використання обладнання 7 років. Ставка дисконтування 10 % річних.

За методом чистої приведеної вартості визначити доцільність здійснення інвестиційного проекту.

Задача 3

Підприємство інвестувало 20 000 грн в інвестиційний проект і наприкінці четвертого року має намір його реалізувати за вартістю – 31 200 грн.

Визначити норму прибутку, необхідну для того, щоб дисконтований грошовий доход четвертого року дорівнював вартості інвестиційного проекту.

Тема 9. Моделі й методи аналізу фінансових інвестицій

План

1. Поняття фінансових інвестицій.

2. Модель формування політики управління фінансовими інвестиціями.

3. Методи аналізу фінансових інвестицій.

Задача 1

Проаналізувати доцільність придбання облігацій з нульовим купоном номінальною сумою 1000 грн, яка продається за ціною 750 грн і термін погашення якої 2 роки. Підприємство має можливість альтернативного розміщення коштів з нормою прибутку 14 %.

Задача 2

Проаналізувати доцільність придбання 5000 акцій, 400 з яких привілейовані, номінальною вартістю 1200 грн за середньоринковою вартістю 900 грн, якщо розмір фіксованого дивіденду 12 %, прибуток підприємства на наступний період планується в розмірі 1400 грн, з який на виплату спрямовується 60 %.

Тема 10. Методи ситуаційного аналізу в прийнятті управлінських рішень

План

1. Ситуаційний аналіз як елемент стратегічного планування.

2. Етапи впровадження ситуаційного аналізу.

3. Критерії, що використовуються при розрахунку комплексних показників.

4. Оцінка реального стану підприємства.

Задача 1

Розробити перелік питань і скласти матрицю SWOT-аналізу для формування стратегії розвитку підприємства на майбутнє (на основі конкретного підприємства).

Задача 2

Оцінити реальний стан підприємства та визначити стратегію дій, якщо запаси, витрати та джерела їх покриття характеризуються даними.

Таблиця 9

Джерела власних коштів

Тема 11. Моделі управління матеріальними запасами

Обговорення теоретичних питань:

1. Мета й завдання управління матеріальними запасами.

2. Моделі управління матеріальними запасами.

3. Оптимізація матеріальних запасів.

Задача 1

Протягом місяця компанії потрібно 2 види побутової техніки для організації продаж. Протягом даного періоду часу за кожним видом визначити:

а) оптимальну кількість побутової техніки, яку необхідно придбати;

б) оптимальне число замовлень;

в) оптимальні змінні витрати за зберігання запасів;

г) різницю між змінними витратами за оптимальним варіантом і випадком, коли закупка всієї партії проводиться в перший день місяця.

Вихідні дані:

• потреба у побутовій техніці протягом місяця (шт.) – 1) 9; 2) 82;
• вартість замовлення партії товару (дол. США) – 1) 19; 2) 11;
• витрати зберігання одиниці товару протягом місяця (дол. США) – 1) 13; 2) 8.

Задача 2

Розрахувати параметри системи управління запасами із фіксованим розміром замовлення. Річна потреба в матеріалах 50 000 шт., вартість подання одного замовлення 10 000 грн, витрати на утримання одиниці запасу 12 грн/шт. Кількість робочих днів 226. Час постачання 20 днів, можлива затримка 5 днів.

Задача 3

Розрахувати параметри системи управління запасами із фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Річна потреба в матеріалах 50 000 шт., вартість подання одного замовлення 10 000 грн, витрати на утримання одиниці запасу 12 грн/шт. Кількість робочих днів 226. Час постачання 20 днів, можлива затримка 5 днів.

Тема 12. Моделі фінансового управління

План

1. Поняття фінансового управління.

2. Методи фінансового управління.

3. Фінансова модель підприємства.

4. Стратегія управління фінансовою стійкістю.

5. Модель фінансової стійкості підприємства.

Задача 1

Визначити тип фінансової стійкості підприємства за даними додатку 1. Розробити стратегію управління фінансовою стійкістю.

Тема 13. Методи прийняття стратегічних управлінських рішень

План

1. Поняття стратегічного аналізу.

2. Стратегія управління підприємством.

3. Правила побудови стратегії.

4. Експертні методи у стратегічному виборі.

Задача 1

Визначити рівень наявних фінансових ресурсів підприємства за даними додатка 1. Розробити проект прийняття стратегічних рішень, використовуючи «Дерево рішень». Дослідити, яким є підприємство, прибуткове чи збиткове, згідно з фінансовими коефіцієнтами.

Тема 14. Моделі й методи прийняття рішень у прогнозуванні розвитку підприємства

План

1. Методи прийняття рішень щодо прогнозування розвитку підприємства.

2. Моделі прийняття рішень прогнозування розвитку підприємства.

Задача 1

Обсяги виробництва продукції фірмою за 5 років наведено в табл. 10.

Таблиця 10

Сформувати модель прийняття рішень прогнозування розвитку підприємства в 2010 році.

5. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЗАДАЧ

До статистичних методів дослідження відносять:

1. Показники рядів динаміки:

• Середній рівень ряду:

Для періодичного ряду середній рівень розраховується як середня арифметична проста:

,                                                    (1)

де    у_і – досліджувані рівні хронологічного ряду;

n – число рівнів ряду.

Для моментного ряду середній рівень розраховується як середня хронологічна:   

                                          (2)

• Абсолютний приріст характеризує розмір зростання рівня ряду динаміки за певний період, визначається двома способами:

а) Ланцюговий абсолютний приріст:

                                        (3)

б) Базисний абсолютний приріст:

                                          (4)

у_t – поточне значення рівня ряду;

y₀ – базисний рівень ряду.

• Середній абсолютний приріст:

                                            (5)

• Темп зростання визначає, в скільки разів поточний рівень ряду динаміки більший або менший за інший базисний або попередній рівень ряду.

а) Ланцюговий темп зростання:   

                                                   (6)

б) Базисний темп зростання:

                                                      (7)

• Темп приросту – це величина, яка характеризує розмір приросту рівня ряду по відношенню до попереднього або початкового значення.

а) Ланцюговий темп приросту:

                                                   (8)

б) Базисний темп приросту:

                                                   (9)

• Середній темп приросту або зростання:

                                               (10)

у_n – кінцеве значення рівня ряду.

Показники рядів розподілу:

• Мода (М₀) – це варіанта, яка найчастіше повторюється в ряді розподілу.

               (11)

де X_Mo – нижня границя модального інтервалу;

i_Mo – розмір (ширина) модального інтервалу;

f_Mo – частота;

f_Mo-1 – частота попереднього інтервалу;

f_Mo+1 – частота наступного інтервалу (за модальним).

• Медіана (М_е) – це значення варіанти, яке ділить ранжований ряд на дві рівні за чисельністю частини.

                           (12)

де x_Me – нижня границя медіального інтервалу;

 i_Me  – розмір (ширина) медіального інтервалу;

 S_Me-1 – сума накопичених частот інтервалів, які передують медіальному;

 F_Me  – частота;

 f/2 – півсума накопичених частот.

• Розмах варіації – різниця між найбільшим і найменшим значенням ознаки в статистичній сукупності.

                                              (13)

• Середнє лінійне відхилення обчислюється для середньої простої і середньої зваженої величини.

Для середньої простої (для незгрупованих ознак)

                                          (14)

Для середньої зваженої (для згрупованих ознак)

                                       (15)

• Дисперсія – це середній квадрат відхилень значень ознаки від середньої величини.

Проста: для незгрупованих ознак

                                          (16)

Зважена: для згрупованих ознак

                                     (17)

• Середнє квадратичне відхилення:

                                     (18)

                                   (19)

• Квадратичний коефіцієнт варіації:

                                   (20)

Кореляційні моделі поділяються на дві групи:

1. Моделі зв’язку одного фактора з результуючим показником (парна кореляція)

                                              (21)

2. Моделі, які пов’язують декілька факторів з результуючим показником (множинна кореляція)

                                     (22)

Оптимальні оцінки параметрів а і b розраховуються за формулами:

,                                                   (23)

                                                    (24)

Для випробування гіпотези використовують критеріальну статистику:

1. На основі вибіркової середньої

                                           (25)

2. На основі вибіркової частки

                                     (26)

Методика проведення аналізу беззбитковості:

• беззбитковість в натуральних одиницях

                                               (27)

FC – постійні витрати;

P – ціна реалізації;

AVC – середні змінні витрати.

• сукупні витрати

                                              (28)

• беззбитковість у грошових одиницях

                                                 (29)

• обсяг реалізації для отримання заданого розміру прибутку

                                              (30)

• розмір прибутку від реалізації заданої кількості продукції

                              (31)

Для аналізу вигід і витрат необхідно проводити коригування та дисконтування майбутніх грошових потоків. Для визначення сьогоднішньої дисконтованої вартості використовують формулу:

                                (32)

B – сума вкладених коштів;

F – грошові потоки;

c – відсоткова ставка;

n – період часу.

Загальний ефект від інвестування в основні засоби

                                            (33)

D – грошовий потік;

К – інвестиційні витрати;

t – рік отримання доходу.

Загальний дисконтований ефект від інвестування в основні засоби

                                       (34)

 – коефіцієнт дисконтування грошових доходів

                                            (35)

Строк окупності інвестиційного проекту

                                            (36)

А – амортизаційні відрахування;

Р – чистий прибуток.

Аналіз доходності облігацій

• з нульовим купоном

                                       (37)

N – номінальна сума облігацій, яка виплачується за її погашення;

d – очікування доходність цінного паперу;

n – тривалість періоду до погашення облігації.

• з купонною ставкою

                      (38)

k – купонна ставка облігації;

i – період.

Аналіз доходності акцій

• з постійними дивідендами

                                                 (39)

Е – грошовий потік у вигляді дивідендів;

d – ринкова ціна акції.

• з рівномірно зростаючими дивідендами

                                  (40)

h – темп приросту дивідендів.

Оптимальний розмір партії поставки визначається за формулою:

                                       (41)

 – оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

 – матеріальні витрати;

 – витрати по доставці однієї партії ТМЦ;

 – витрати по зберіганню одиниці ТМЦ.

Кількість замовлень, які необхідно розмістити протягом року

                                                 (42)

Оптимальну кількість побутової техніки, що купується, протягом місяця визначимо за формулою:

                                              (43)

де  – вартість замовлення партії товару (дол. США);

 – потреба в побутовій техніці протягом місяця (шт.);

 – витрати зберігання одиниці товару протягом місяця (дол. США).

Оптимальне число замовлень побутової техніки протягом місяця визначимо за формулою:

                                                 (44)

Оптимальні змінні витрати за зберігання запасів протягом місяця визначимо за формулою:

                                      (45)

Різницю між змінними витратами за оптимальним варіантом і випадком, коли закупка всієї партії проводиться в перший день місяця, визначимо за такою формулою:

                                     (46)

Оптимальний розмір замовлення сладає:

Таблиця 1. Параметри системи управління запасами із фіксованим розміром замовлення

Інтервал часу між замовленнями:

Фінансова стійкість залежить від оптимального співвідношення власних і позикових джерел коштів, ступеня залучення довгострокових кредитів, раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства.

1. 
   Коефіцієнт автономії розраховують за формулою:

Нормативне значення коефіцієнта 0,5.

Показує питому вагу джерел власних коштів у всіх джерелах підприємства. Якщо джерела власних коштів складають половину або більше всіх наявних джерел, то стан підприємства незалежний від зовнішніх джерел фінансування. І навпаки, стан підприємства можна охарактеризувати як залежний, якщо більше 50 % джерел коштів підприємства є позиковими.

1. Коефіцієнт фінансової стійкості розраховують так:

           (48)

Якщо більше 70 % джерел коштів підприємства складають власні і прирівняні до них кошти (довгострокові позики на час користування ними прирівнюються до власних), тоді фінансове становище підприємства вважається стійким.

         3. Коефіцієнт маневреності характеризує гнучкість, маневреність використання власних коштів, а також визначає питому вагу власного оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу.

Фінансова стійкість підприємства залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямів розміщення коштів у активах підприємства.

4. Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства.

Нормативне значення – не більше 1.

5. Питома вага залучених джерел коштів не має перевищувати 0,5 (відношення суми першого та другого розділів пасиву балансу до валюти балансу). Показує, яка частка активів фінансується за рахунок позичених коштів. Вважається доцільним, коли активи на 50 % фінансуються за рахунок власних, а на 50 % – за рахунок залучених джерел коштів. Цей показник пов’язаний з показником (4).

6. Коефіцієнт інвестування основних засобів: вважається доцільним, коли позаоборотні активи (розд. I активу балансу), тобто основні засоби та інші необоротні активи фінансуються за рахунок власних джерел коштів на 50 % і на 50 % за рахунок довгострокових кредитів.

Нормативне значення коефіцієнта – від 1 до 2.

Загальна багатофакторна модель записується у вигляді:

,                           (51)

де у – залежна змінна;

хк – незалежна змінна, ;

ак – параметри, які потрібно оцінити, ();

Е – випадкова величина.

Визначаємо величини середньоквадратичних відхилень по факторам:

                                                         (52)

                                                 (53)

Обчислюємо частинні коефіцієнти кореляції:

                        (54)

– між фактором  та показником ;

,    (),      ()      (55)

– між факторами  та .

Знаходимо загальний коефіцієнт кореляції за формулою:

                         (56)

де  – стандартизовані коефіцієнти (). Їх можна знайти, розв’язавши стандартизовану систему рівнянь.

Для двофакторної регресії стандартизована система рівнянь має вигляд:

                                         (57)

Параметри багатофакторної моделі вигляду

                              (58)

оцінюються наступними формулами:

,                ()                (59)

                                              (60)

Після цього багатофакторна модель набуває конкретного вигляду із оціненими параметрами. Параметр  вказує на коефіцієнт впливу і-того фактора на результативну ознаку, а знак параметра – на направленість зв’язку (впливу) між ними (якщо >0, то зв’язок прямий, а якщо <0, то зв’язок обернений).

Коефіцієнт детермінації – частина дисперсії, яка пояснює регресію. Розраховується він за такою формулою:

                   (61)

Якщо коефіцієнт детермінації прямує до 1, це свідчить про погодженість лінійної регресії.

6. ПОРЯДОК І КРИТЕРІЇ

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. ПОТОЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1.1. Метою та завданням поточного контролю є визначення рівня засвоєння матеріалу студентами для корекції їхньої навчальної роботи в разі потреби, а також накопичування балів рейтингу студента з дисципліни.

1.2. Засоби поточного контролю вивчення дисципліни:

• опитування на заняттях;
• перевірка підготовки до практичних занять;
• перевірка виконання модульних контрольних робіт;
• розв’язування практичних завдань біля дошки;
• опитування в процесі індивідуально-консультативних занять для перевірки засвоєння матеріалу пропущених занять;
  • виступ на семінарських заняттях.

1.3. Об’єктами поточного контролю є: відповіді на заняттях, виконання модульних контрольних робіт, додаткові види робіт.

Критерії оцінки поточного контролю студентів.

• відвідування практичного заняття дає змогу отримати 0,5 бала;
• повна та обґрунтована усна відповідь на практичному занятті оцінюється в 1 бал;
• бальна оцінка задачі визначається викладачем залежно від ступеня складності роботи.

У таблиці 1 запропоновано розподіл балів поточного контролю за темами та його засобами

Таблиця 1. Критерії оцінок поточного контролю

2. ЗАГАЛЬНА ПІДСУМКОВА ОЦІНКА З ДИСЦИПЛІНИ

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни за семестр – це сума оцінок поточного та підсумкового контролю.

Якщо студент не з’явився на підсумковий контроль, то йому виставляється як підсумкова та оцінка, яка отримана за результатами поточного контролю.

Система нарахування балів за видами навчальної роботи

Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни

Рейтинг студента за дисципліною – сума балів за семестр, закруглена до цілого бала.

Рейтинг студента за дисципліною

7. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи – економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Акція – це цінний папір, що засвідчує право власника на участь у статутному капіталі акціонерного товариства.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Банкрутство – такий фінансово-господарський стан підприємства, при якому воно не може задовольнити свої зобов’язання перед кредиторами.

Беззбитковість – це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) покриває понесені витрати на виробництво.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Грошові кошти – готівка в касі, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання.

Грошові потоки – це рух засобів (доходів, витрат) за період реалізації інвестиційного проекту.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Декомпозиція системи – розчленування системи, яка вивчається, на складові частини.

Дерево рішень – це модель, представлена в графічній формі, яка дає змогу з’ясувати розгалуження проблеми та рішень.

Діагностика системи – спосіб виявлення найбільш чуттєвих точок системи шляхом виключення малосуттєвих і зосередження уваги на важливих аспектах проблеми.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Евристичні методи – методи генерації варіантів вирішення проблеми, отримання нових знань, які базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості.

Імітаційне моделювання – дослідження із застосуванням комп’ютерних технологій взаємозв’язків, явищ і процесів в умовах невизначеності.

Інвестиції – вкладення капіталу в різних формах.

Інвестиційна діяльність – це придбання і реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Інвестиційний горизонт – це кінець періоду, у межах якого порівнюватимуть витрати і вигоди, аби упевнитись у тому, що інвестиційний проект доцільно здійснювати.

Капітал підприємства – загальна вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів.

Моделювання – створення деякого образу – моделі, відтворюючі певні властивості і характеристики оригіналу й одночасно забезпечуючи наочність, видимість, інші переваги.

Метод «Дельф» – багатотурова процедура анкетування.

Метод «перехресних» порівнянь – співставлення даних за різними об’єктами для виявлення найбільш важливих тенденцій.

Облігація з нульовим курсом – це цінний папір, за яким умовами емісії виплату відсотків не передбачено.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців із дати балансу.

Санація – система заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що здійснюється за допомогою сторонніх або фізичних (юридичних) осіб, направлених на можливість відтягнення оголошення підприємства банкрутом.

Статистичні методи дослідження системи – комплекс прийомів, які застосовуються для обробки великої сукупності суцільного та вибіркового спостереження.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу (суб’єкта) та дій колективу (об’єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінський процес – це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на досягнення поставлених цілей.

Фінансова діяльність – діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан фінансових ресурсів, при яко­му підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здат­не шляхом ефективного їх використання забезпечити безперерв­ний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Фінансовий ризик – імовір­ність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходів або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприєм­ством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Цільова комплексна програма – це документ, у якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей.

Чиста приведена (дисконтована) вартість – різниця між приведеним (дисконтованим) грошовим доходом від інвестиційного проекту та інвестиційними витратами.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНА

1. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 448 c.
2. Голов С. Ф., Єфименко В. І. Фінансовий та управлінський облік. – К., 1996. – 554 с.
3. Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. – К.: Наукова думка, 2001. – 242 с.
4. Іванова Н. Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Лібра, 2002. – 72 с.
5. Колпаков В. М. Теория и практика управленческих решений: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 256 с.
6. Кредісов А. І., Панченко С. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
7. Литвак Б. Г. Управленческие решения: Учебник. – М.: Экмос, 1998. – 248 с.
8. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Навч. посібник / За ред. Ф. Ф. Бутинця, М. М. Шигун. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 352 с.
9.  Мидлтон Д. Бухгалтерский учёт и принятие финансовых решений: Пер. с англ. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 408 с.
10.  Норкотт Дерчл. Принятие инвестиционных решений: Пер. с англ. – Москва: ЮНИТИ, 1997. – 247 с.
11.  Основи бізнесу: Навч. посібник / За ред. Ф. Ф. Бутинця, К. В. Романчук. – 2-е вид, доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 364 c.
12.  Осовська Г. В. Основи менеджменту: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Кондор, 2003. – 556 с.
13.  Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / За ред. Г. Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
14.  Чумаченко М. Г. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті: конспект лекцій. – К., 1999. – Вип. 1 – 5.
15.  Шим Дж. К., Сигел Дж. Г. Методы управления стоимостью и анализ затрат: Пер. с англ. – М.: Филинь, 1996. – 344 с.
16.  Эдоус М., Стенсфилд Р. Методы принятия решений: Пер. с англ. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 590 с.

ДОДАТКОВА

1.  Сингаєвська А. М. Бухгалтерський облік та прийняття рішень: Програма та методичні рекомендації до вивчення курсу «Бухгалтерський облік та прийняття рішень». Для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» усіх форм навчання. – К.: КУЕТТ, 2002. – 63 с.
2.  Сытник В. Ф., Карагодова Е. А. Математические модели в планировании и управлении предприятиями. – К.: Вища школа, 1995. – 214 с.
3.  Методи і системи прийняття фінансових рішень: Підручник / О. С. Олексик, В. Г. Мельничук, П. І. Штабелюк та ін. Тернопільська академія нар. госп. – Т.: Збруч, 2001. – 358 с.

Додаток 1

БАЛАНС

на 31.12.200_р.

Продовження додатка 1