Методи переходу на випуск нових продуктів та обґрунтування їх вибору

Методи переходу на випуск нових продуктів та обґрунтування їх вибору  12.09.2014 22:20

12.1. Методи переходу на випуск нових продуктів

Характеристику методів переходу на випуск нових продуктів наведено в табл. 14.

Правильна організація процесу переходу на випуск нової продукції визначає ефективність процесу освоєння нового виробу у виробництві. Час, потрібний на перехід виробництва на випуск нового виробу (t_пер), можна розділити на три періоди [32]:

1). Період зняття з виробництва старого виробу, що залежить від інтенсивності згортання виробництва (місяці):

,

де N_{міc 1} – досягнутий підприємством середньомісячний випуск старих виробів, од./міс.; n₁ – середня інтенсивність згортання виробництва старого виробу, од./міс.

2). Період переоснащення виробництва на випуск нової продукції, що може включати період повної зупинки виробництва (Δt).

3). Період освоєння виробництва нового виробу (місяці):

,

де N_{міc 2} – проектний середньомісячний випуск нових  виробів, од./міс.; n₂ – середня інтенсивність наростання середньомісячного випуску нового виробу, од./міс.

Оскільки проходження процесів відновлення продукції машинобудування складне і відбувається по-різному, можна виокремити такі характерні методи переходу на нову продукцію: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний (див. табл. 14).

Метод переходу на виробництво нового продукту обирається за допомогою визначення найкращих умов. Критеріями обрання методу можна вважати витрати підприємства та прибуток.

 

12.2. Визначення витрат підприємства під час переходу на випуск нових продуктів

Витрати підприємства за час переходу на випуск нової продукції можна розділити на витрати трьох періодів: 1) зняття з виробництва застарілого виробу; 2) переоснащення виробництва; 3) освоєння виробництва нового виробу [31].

Таким чином, витрати підприємства на перехід до випуску нових продуктів можна розрахувати так [31]:

,

 де: S_t1 – період зняття з виробництва застарілого виробу; S_Δt – період переоснащення виробництва; S_t2 – період освоєння виробництва нового виробу.

Для паралельного й послідовного методів переходу на випуск нового виробу витрати періоду зняття з виробництва застарілого виробу можна розрахувати за формулою [31]:

,

де: N_з.в – кількість застарілих виробів, випущених за період t₁; t₁ – період зняття з виробництва застарілого виробу; S_з.в – собівартість застарілого виробу.

Для паралельно-послідовного методу переходу до цих витрат додаються витрати на створення резервних дільниць і на випуск нового виробу на резервних дільницях [31]:

,

де S_дод – витрати підприємства на створення резервних дільниць; N_p.н.в – кількість нових виробів, випущених на резервних дільницях за період t₁; S_p.н.в – середня собівартість нового виробу на резервних дільницях.

Для паралельного методу переходу витрати періоду переоснащення виробництва S_Δt = 0 [31].

Для послідовного й паралельно-послідовного методів переходу S_Δt = S_пр (S_пр – витрати підприємства, пов’язані з простоєм на дільниці складання) [31].

Витрати підприємства за період освоєння виробництва нового виробу для всіх методів переходу на випуск нового виробу визначають за формулою [31]:

,

де N_н.в – кількість нових виробів, випущених за період освоєння (t₂); S_cеp – середня собівартість нового виробу у період освоєння.

Середню собівартість виробу у період освоєння можна розрахувати за емпіричною формулою [31]:

,

де Т_cер – середня трудомісткість нового виробу в період освоєння.

Значення коефіцієнтів с і d у рівнянні отримують емпіричним шляхом обробки статистичних даних підприємств за допомогою кореляційного аналізу [31].

Витрати підприємства за максимальний період переходу на випуск нового виробу, узятий для порівняння методів освоєння, розраховуються так [31]:

                                              

 

де S_сум – витрати підприємства за обраний період; S₁  – витрати підприємства на перехід до випуску нових виробів; t_max – максимальний час переходу на випуск нового виробу; t_пер – період переходу на випуск нового виробу; S_р – проектна собівартість нового виробу; N_осв – порядковий номер нових виробів, випущених за період освоєння, од.

 

12.3. Визначення прибутку підприємства під час переходу на випуск нового продукту

Для того щоб вибрати найбільш доцільний метод переходу на випуск нового виробу, необхідно оцінити прибуток підприємства від виробництва й реалізації продукції за  кожним методом переходу за однаковий період часу. Як цей відрізок часу можна вибрати найбільше зі значень періоду переходу за порівнюваними методами (t_max) [31].

Дохід від реалізації продукції за обраний період (t_max) за кожним з методів переходу на випуск нової продукції W визначають так [31]:

,

де W_з.в, W_н.в – дохід від реалізації відповідно одиниці застарілого та нового виробів;

або                                                     ,

де q₁, q₂ – обсяги продажів старого та нового виробів відповідно; Ц_з.в, Ц_н.в – ціна застарілого та нового виробів відповідно.

Прибуток підприємства (грн) від виробництва й реалізації продукції за обраний період [31]:

,

де Р – прибуток підприємства від виробництва й реалізації продукції за обраний період; W – дохід від реалізації продукції за обраний період; S_сум – витрати підприємства за обраний період.

З розглянутих методів переходу обирають найоптимальніший за економічними показниками – той, який забезпечує найбільшу величину прибутку (під час оцінювання можуть бути використані й інші показники економічної ефективності) [31].