МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ ТА ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ

1      ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

       Успішне виконання студентами НаУКМА програми підготовки бакалаврської програми завершується державною атестацією.

       Кваліфікаційна робота є однією з форм проведення підсумкової атестації, якістю змісту та захисту  якої визначається рівень кваліфікації фахівця та його здатність до самостійного розв’язання актуальних проблем та задач, наукової та професійної діяльності.

       Кваліфікаційна робота належить до категорії самостійних наукових досліджень. Виконання роботи повинно свідчити про те, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, аналізувати досліджувану проблему, знаходити найбільш загальні способи і прийоми її вирішення, написання та оформлення. Методичні рекомендації визначають основні вимоги до кваліфікаційної роботи.

       Виконання кваліфікаційної роботи передбачає:

- поглиблення, систематизацію та закріплення отриманих за час навчання;

- виявлення студентом здатності обирати й аналізувати наукову або практичну проблеми, робити теоретичні висновки й узагальнення, застосовувати набутті знання при вирішенні наукових, виробничих та інших завдань, обґрунтувати конкретні рекомендації;

- напрацювання і розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою досліджень та експерименту;

- визначення рівня підготовленості випускника до самостійної практичної роботи, творчого розв’язання задач.

Кваліфікаційна робота бакалавра є дослідженням проблемного питання, яке має елементи наукового пошуку або практичної новизни.

 

2. ВИБІР ТЕМИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

Тематика кваліфікаційних робіт бакалавра за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» розробляється кафедрою фінансів згідно з затвердженими програмами курсів, відображає актуальну проблематику сучасних перспективних напрямів розвитку фінансово-економічної науки.

Студентові надається право самостійно обирати тему кваліфікаційної роботи з орієнтовної тематики кафедри або за пропозицією чи згодою кафедри з проблем, які розробляються у відповідності з планом наукових досліджень кафедри фінансів. Не допускається виконання декількох робіт по одній темі.

 Обираючи тему, необхідно акцентувати увагу на:

• актуальність, новизну і перспективність;
• наявність статистичної бази;

Зміни теми та об’єкта дослідження, які можуть виникнути у процесі виконання кваліфікаційної роботи, можливі лише за аргументованим клопотанням студента з візою погодження наукового керівника та зав. кафедри фінансів та дозволом декана ФЕН у зазначені строки Календарним графіком навчальної роботи на поточний навчальний рік.

Кафедра фінансів готує проект наказу  „Про затвердження наукових керівників та обрання студентами тем кваліфікаційних  робіт” у визначені Календарним графіком навчально-методичної роботи строки передає в Деканат ФЕН.

Підготовка кваліфікаційної роботи проводиться відповідно до “Індивідуального плану проведення етапів підготовки кваліфікаційної роботи”, який видається студенту після запису на кваліфікаційну роботу, затвердження теми, наукового керівника та схвалення кафедри фінансів. Графік підготовки кваліфікаційної роботи та відповідно до Плану підготовки кваліфікаційної роботи, див. Додаток В.

Складання плану роботи над кваліфікаційною роботою

Робота розпочинається зі складання плану. Студенти складають його, консультуючись з науковим керівником.   План допомагає стисло представити досліджувану проблему, викладену у логічному порядку питань, за якими надалі систематизуватиметься зібраний матеріал. На практиці, під час роботи, план може уточнюватися.

 

3. НАУКОВЕ КЕРІВНИЦТВО КВАЛІФІКАЦІЙНОЮ РОБОТОЮ

 

Профільна  кафедра затверджує рекомендований перелік тем,  для керівництва кваліфікаційною роботою студента профільна кафедра призначає наукового керівника. Науковий керівник та профільна  кафедра здійснюють контроль за своєчасним виконанням студентом підготовки кваліфікаційної роботи, передачею її на рецензування та секретарю Державної екзаменаційної комісії для захисту.

Студент має право:

- обирати тему та наукового керівника (у межах навчального навантаження викладачів кафедри фінансів), згідно з Графіком запису на кваліфікаційну роботу.

-           

Студент зобов’язаний:

-чітко дотримуватись графіку “Індивідуального плану проведення етапів підготовки кваліфікаційної роботи”;

- оформити її у відповідності до вимог;

-  аргументовано й етично реагувати на зауваження наукового керівника і рецензента, відповідати на запитання членів Державної екзаменаційної комісії і присутніх на відкритому захисті кваліфікаційних робіт;

-  дотримуватись положення НаУКМА про викорінення плагіату.

 

4. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ТА ПІДБІР  ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Виконання кваліфікаційної роботи на належному рівні можливо здійснити лише за умови кропіткої, продуманої підготовчої роботи, якою студент не повинен нехтувати. Обравши тему, студент повинен чітко уявити собі мету та завдання своєї роботи, послідовність її написання, підібрати відповідну літературу та статистичний матеріал. В цих питаннях він може одержати кваліфіковану допомогу у наукового керівника, завідувача кафедри, працівників бібліотеки.

Підбір, ознайомлення, вивчення літературних джерел – це активний та творчий навчально-науковий процес, який допомагає переосмислити  матеріал щодо вирішення поставлених у роботі завдань. Отримані результати опрацювання літературних джерел необхідно занотувати у вигляді короткого викладення змісту літературного джерела (виписати цитати, формули, обов’язково вказати сторінки, на яких вони наведені у літературі).

Ці виписки рекомендується робити окремими файлами, вказуючи для кожної публікації прізвище, ім'я, по батькові автора, назву, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок у роботі, якщо використана журнальна стаття, то вказати назву журналу, рік видання, номер, сторінки статті.

Якщо у літературних джерелах є кілька думок з певного питання, то бажано навести всі і водночас зробити критичний аналіз та обґрунтувати свою точку зору.

Зібраний інформаційний матеріал необхідно критично проаналізувати, всю зайву, або лиш частково дотичну інформацію треба вилучити, адже працювати з великим масивом інформації важко.

Особливу увагу, зверніть на періодичні видання, в яких можна знайти результати останніх досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних науковців та фахівців. Джерелами для одержання цифрового матеріалу можуть бути: статистичні збірники, опубліковані роботи, звітні дані підприємств і організацій, офіційні сайти тощо. Найбільш популярними статистичними збірниками є офіційні видання Держкомстату України “Статистичний щорічник за ... рік” та “Україна в цифрах”. Також в якості джерел статистичної інформації можна використовувати офіційні сайти таких установ як НБУ (www.bank.gov.ua), Міністерство економіки (www.me.gov.ua), Держкомстат України (www.ukrstat.gov.ua), Кабінету міністрів України (www.kmu.gov.ua), Верховної Ради України (www.rada.gov.ua), Міністерства фінансів України (www.minfin.gov.ua),  відкритих  наукових електронних журналів (www.doaj.org)<http://www.doaj.org) , Наукова бібліотека НаУКМА(http://atoz.ebsco.com/Titles/RESE75F1?lang=en&lang.menu=en&lang.subject=en) та інші.

Зібраний цифровий матеріал повинен бути оброблений з використанням економіко-математичних і статистичних методів і поданий у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків. На основі їх наступного аналізу  в роботі повинні бути виявлені основні закономірності і тенденції, зроблені науково обґрунтовані висновки, наприклад: відповідно до досліджуваної тематики визначені шляхи удосконалення фінансових відносин, резерви зростання грошових нагромаджень і доходів бюджету і т.п.

Літературні джерела студент підбирає самостійно. Перш за все опрацьовується основна література (підручники, навчальні посібники, книги), а потім прикладна (закони і законодавчі акти, інструкції і нормативні акти, статті українських та зарубіжних вчених тощо). Опрацювання книг передує статтям, література попередніх років видання вивчається після літератури останніх п'яти років видання.

 

 

 

ДО УВАГИ! Працюючи над літературою, необхідно   дотримуватись таких правил:

а) виділити основне у прочитаному;

б) записати питання, що виникають під час роботи з літературою;

в) розібратися у термінології і незнайомих словах;

г) після опрацювання літератури поставити перед собою контрольні запитання (наприклад, яка основна ідея автора? Які аргументи висуває автор? У чому можна погодитись з автором? З чим погодитись не можна? Чому?).

 

 

5. СТИЛІСТИКА ВИКЛАДЕННЯ МАТЕРІАЛУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

Кваліфікаційна  робота передбачає виклад фактів науковим, а не публіцистичним стилем. Варто звернути увагу на те, що в роботі бажано уникати стереотипних висловів, виразів-штампів, риторичних запитань та речень. Також,  уникайте в тексті частих повторень слів чи словосполучень, однотипних синтаксичних конструкцій. Не варто використовувати складні синтаксичні конструкції – вони часом слабо зв’язані між собою логічно, містять двозначні тлумачення тощо. Недоречно вдаватись  до слів “дуже”, “надзвичайно”, оцінювальних епітетів.

Не рекомендується вести виклад від першої особи: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”. Такі вислови варто заміняти безособовими реченнями або переформулювати.

При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі зв’язки:

Послідовність розвитку думки (спочатку, передусім, по-перше, по-друге, насамкінець).

Причинно-наслідкові відношення (завдяки тому, що ..., внаслідок..., окрім того..., оскільки..., водночас...).

Підсумовування (отже, таким чином, підсумовуючі).

У науковому тексті використовують увідні слова і словосполуки, які вказують на ступінь, вірогідність результатів. Завдяки цим словам той чи інший факт можна представити:

Як цілком імовірний (дійсно, звичайно, звісно, адже).

Як припустимий (як видно, певно, очевидно)

Як можливий (ймовірно, можливо, мабуть)

Обов’язкова вказівка на джерело, реалізується за допомогою увідних слів  і словосполучень (за даними, на думку, за повідомленням).

 

 

 

Невдале формулювання	До завдань, які я поставила перед собою на початку дослідження,  можна віднести такі ... У своїй роботі, я проаналізувала зміни, що відбулися в .... Я користувалася в своїй роботі дуже цікавим  підходом, запропонованим ..
Має бути	Дослідження мало завдання, як... У роботі проаналізовано зміни, які сталися в ... У роботі використано підхід, запропонований ...

 

6.  ЗМІСТ, СТРУКТУРА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

За своєю структурою кваліфікаційна робота складається:

1.         Титульний аркуш (додаток А)

2.         Зміст (додаток Б)

3.         Переліку умовних позначень і скорочень (за потреби)

4.         Вступ

5.         Основна частина (три розділи):

- теоретичний розділ;

- аналітико-дослідницький розділ;

- проектно-рекомендаційний розділ.

6.         Висновки та пропозиції;

7.         Список використаних джерел

8.         Додатки (за потреби).

 До кваліфікаційної роботи додаються супроводжувальні документи:

1. Відзив наукового керівника (не зшивається, вкладається в роботу як окремий аркуш)

2. Зовнішня рецензія (не зшивається, вкладається в роботу як окремий аркуш)

3.  Анотація(не зшивається, вкладається в роботу як окремий аркуш)

Кваліфікаційна робота приймається до захисту лише у переплетеному вигляді у твердій палітурці.

Загальний обсяг кваліфікаційної роботи повинен становити – від 50 до 70 стор. друкованого тексту.

 

Титульний аркуш

Заповнюється суворо за зразком, див. додаток А.

 

Зміст

Зміст подають на початку  роботи, див. додаток Б. Він містить найменування та номери початкових  сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів, загальних висновків, списку використаних джерел,  додатків.

 

 

 Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (якщо необхідно)

Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в кваліфікаційній роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

 

 

6.1. Структурні елементи кваліфікаційної роботи

 

ВСТУП (приблизний обсяг – від 3-х до шести сторінок).

• обґрунтовується актуальність теми, її наукове та практичне значення,
• дається коротка характеристика джерел, аналітичний огляд літератури, яка стосується обраної тематики;
• аргументується вибір об’єкту та визначається предмет досліджень;
• висвітлюються різні точки зору, тенденції в розробці проблеми;
• визначається мета та конкретні завдання дослідження, експерименту;
• відображається його методологічна основа.

 

Ø    Актуальність теми

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми     (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку фінансово-економічної галузі науки чи виробництва. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить  кількома  реченнями  висловити головне – важливість проблеми або наукового  завдання. 

Ø        Мета і задачі дослідження

Формулюють мету роботи і завдання,  які необхідно вирішити для досягнення поставленої  мети. Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що ці слова  вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Мета дослідження – це запланований результат. Мета конкретизується у завданнях та розкривається в межах роботи у конкретних пунктах плану. Наприклад, в економіці суб'єктом дослідження виступають окремі люди, групи людей, держава, фірми, галузі, регіони, організації, приватні підприємства тощо.

Об’єкт дослідження може бути конкретні факти та явища, методи дослідження, інструменти політики. Встановлюючи об’єктивні межі дослідження, необхідно врахувати межі спостереження досліджуваних явищ.Предмет  дослідження  міститься  в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між  собою  як  загальне  і  часткове. В об'єкті виділяється та його частина,  яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему  роботи, яка зазначається на титульному  аркуші  як  її  назва. 

Ø        Методи дослідження 

Подають  перелік  використаних  методів дослідження  для  досягнення  поставленої   в  роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та  змістовно  визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це  дасть змогу пересвідчитися   в логічності та прийнятності  вибору цих методів дослідження. 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИроботи складається з розділів, підрозділів, пунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У трьох розділах основної частини роботи висвітлюють:

У першому розділі досліджуються методологічні та теоретичні аспекти обраної теми роботи, визначаються методи, способи, інструменти, напрями реалізації економічних процесів та явищ. В даному розділі студент дає огляд наукової літератури по темі дослідження, окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою, визначає дискусійні питання, здійснює критичний аналіз різних точок зору з теми  на основі дослідження даних наукових монографій, наукових періодичних видань, законодавчих та нормативних актів, висловлює свій погляд на розв’язання проблемних дискусійних питань.

Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення подальших  досліджень у даній галузі.

 

У другому розділі відповідно до поставлених завдань проводиться всебічний аналіз  досліджуваної проблеми, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень, подається економічна характеристика об’єкту дослідження. Фінансово-економічний аналіз проводиться на основі даних бухгалтерської та фінансової звітності, статистичних та інших фактичних матеріалів.

 

У третьому розділі на основі проведеного в попередніх розділах аналізу студентом встановлюються причини недоліків та напрями поліпшення ситуації,  для цього проводиться порівняльний аналіз сучасних методів вирішення досліджуваної проблематики. Обґрунтовуються авторські підходи щодо розв’язання поставленої мети та основних завдань . Пропозиції повинні базуватись на теоретичних положеннях і аналізі фактичного матеріалу по об’єкту, що досліджується, а також  давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць. Ці пропозиції повинні бути чітко викладені, реальні і мати практичне значення. При їх обґрунтуванні  і  формулюванні необхідно базуватись на сучасних методах підтримки прийняття управлінських, а також державних інтересах. Бажано також розрахувати і обґрунтувати економічну ефективність від впровадження запропонованих заходів, показати їх переваги.

 

ВИСНОВКИ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ - це короткий виклад отриманих результатів відповідно поставлених завдань. Представлені висновки не повинні носити занадто загального характеру і виходити за рамки змісту роботи. Висновки повинні давати відповіді на питання, поставлені у вступі.

У висновках можна наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів підсумковими цифрами з власних розрахунків, викласти рекомендації щодо їх використання. Таблиці, графіки, схеми у висновках не наводяться. Зверніть увагу, висновки не повинні містити нового матеріалу, який не був викладений в основній частин.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ розміщується після висновків по роботі за наскрізною нумерацією. У списку повинні вказуватись лише джерела, які були безпосередньо використані автором при написанні роботи, а не всі переглянуті по темі роботи джерела.

 

ДОДАТКИ  використовувати у кваліфікаційній роботі рекомендуються для більш детального розкриття теми кваліфікаційної роботи, до яких відносяться:

-   проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

-   таблиці допоміжних цифрових даних;

-   використані форми фінансової звітності;

-   статистичні таблиці;

-   графіки та схеми;

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток  ___” та велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад додаток А, додаток Б і т.д.. Додатки мають на меті запропонувати корисний додатковий матеріал, який допомагає краще уявити дослідницький процес. Не варто включати в додатки те, що могло б бути у головній частині або те, що не є надбанням дослідника (як-от досліджуване законодавство тощо).  

 

 

 

 

7.  ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

Кваліфікаційна робота виконується у вигляді комп’ютерного набору на одній стороні аркуша білого паперу (формату А4). Загальний обсяг тексту кваліфікаційної роботи

 

Друкований текст виконується шрифтом – Times New Roman, розмір шрифту основного тексту – 14, для назв розділів напівжирним шрифтом – 16, вирівнювання за шириною сторінки. Міжрядковий інтервал – 1,5.     Загальний обсяг кваліфікаційної роботи повинен становити – від 55 до 60 стор. друкованого тексту.

УВАГА  !!!   У тексті мають бути чітко виділені абзаци. Текст  роботи необхідно друкувати, залишаючи  береги таких розмірів:

 

лівий – 30 мм, правий -  10 мм,

верхній – 20 мм,

нижній – 20 мм.

Відстань між заголовком розділу і текстом повинна бути в межах 15 мм.

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА ІЗ ДОДАТКАМИ ТА НАПРИКІНЦІ З ТРЬОМА ПУСТИМИ ФАЙЛАМИ ЗШИВАЄТЬСЯ (в ці файли потім вкладаються анотація, відгук, рецензія)  ПОВИННА МАТИ ТВЕРДУ ПАЛІТУРКУ.

 

Нумерація

 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без позначки «№». 

Першою сторінкою кваліфікаційної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної  нумерації сторінок  роботи, без позначки сторінки на ньому, зразок оформлення див. Додаток А.  Рецензія та відзив у загальний рахунок сторінок не включаються і не переплітаються. Другою сторінкою слід вважати зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи як ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, тобто, не можна друкувати: «1. ВСТУП», або «РОЗДІЛ 5 ВИСНОВКИ».

Кожна структурна частина (зміст, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки) починається з нової сторінки та пишеться велики літерами. Розділ та його назва відцентровуються посередині, після номера крапку не ставлять, заголовок розділу друкують напівжирним шрифтом 16 великими літерами, відділяють знизу двома рядками.

 

Підрозділи нумерують у межах  кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера  розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера  підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.  Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам, напівжирним.

 

Ілюстративний матеріал

 

Оскільки друк ТІЛЬКИ чорно-білий, будь ласка, не застосовуйте колір в ілюстративному матеріалі.

 

Рисунки, графіки, діаграми, таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані  вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, які розміщені на   окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.  Ілюстрації позначають словом «Рис.» та нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 2.7 (сьомий рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією.

 Якщо в розділі кваліфікаційної роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад:

 

 

 

 

Рис. 2.7. Схема видатків Державного бюджету

 

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається матеріал, пов'язаний з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках ­– (рис. 2.7) або зворот типу: «… як це видно з рис. 2.7» чи «… як це показано на рис. 2.7».

 

 

Таблиці

 

 Систематизований цифровий матеріал подається у формі таблиць, які нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. Для набору таблиць використовуйте вбудований у Word табличний редактор. Таблиці, як і графічні об’єкти, розміщують після першого посилання на  них у тексті.

У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 2.5” (п’ята  таблиця другого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Назва таблиці – півжирним. Усі колонки і графи таблиці мають бити заповнені, наприклад:

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 2.5”.

Оформлення таблиць: номер і назва таблиць пишуться над таблицею. Слово «Таблиця», № (якщо більше, ніж одна таблиця) – курсивом. Назва таблиці – півжирним. Усі колонки і графи таблиці мають бити заповнені, наприклад:

 

Таблиця 1. Фізико-механічні властивості полімерних зразків після їх інкубації в модельних середовищах

 

 

 

 

Формули

Розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули, якщо їх більше одної, нумерують у межах розділу. Для набору математичних формул використовують формульний редактор програми  MS Word  або Math Type 4.0. Латинські символи у формулах необхідно набирати курсивом ( x, j, max), грецькі та скорочення (sin, cos, β,α,σ) – прямі, матриці та вектори жирним (А, В). Пояснення символів розміщується безпосередньо під формулою, від якої вони відокремлюється комою. Кожний символ подається з нового рядка у тій послідовності, у якій вони введені у формулу. Перший рядок розшифрування починається зі слова «де» без двокрапки. Між символом і розшифруванням ставиться тире, після розшифровування перед наступним символом – крапка з комою.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Значення кожного символу і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони у формулі зазначені. Перший рядок пояснення починають зі слова “де" без двокрапки, потім вказують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка; кожний рядок завершують крапкою з комою, а останній - крапкою.

 

Наприклад, демонструє наступна модель:

             (2.4)

де d_t – дивіденд, виплачуваний у році

t;r – необхідна ставка прибутковості;

P_n – очікувана ціна реалізації;n – імовірна кількість років володіння даними акціями.

 

Для економії місця кілька однотипних формул, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

 

Примітки

 

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітка” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

 

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

    

При написанні кваліфікаційної роботи  студент повинен обов’язково давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати інших авторів які наведено в кваліфікаційній роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити їх достовірність. Перелік використаних джерел, на які є посилання в основній частині, наводять у кінці кваліфікаційної роботи, починаючи з нової сторінки. Бібліографічне оформлення використаних джерел повинно відповідати вимогам державного стандарту.

 

Цитування

Для підтвердження власних аргументів у кваліфікаційній роботі дозволяється наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

 

Загальні вимоги до цитування:

• текст цитати береться в лапки і приводиться у тій граматичній формі, як у першоджерелі;
• якщо цитата повністю відтворює текст, її починають з великої літери в усіх випадках, крім одного, коли цитата є частиною речення автора;
• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
• при непрямому цитовані (перекази, виклади думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
• кожна цитата повинна мати посилання на джерело, бібліографічний опис якого подається відповідно до вимог діючого стандарту.

 

 

7.1. Оформлення списку використаних джерел

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення та дотримання чинного державного стандарту.

Список використаних джерел – бібліографічний опис використаних джерел. Джерела розміщуються одним із способів:

1. У порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування).
2. В алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

 

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати у такій послідовності:

1. Закони і законодавчі акти (у хронологічній послідовності).

2. Інструкції і нормативні акти міністерств та відомств (у хронологічній послідовності).

3. Літературні джерела ( у порядку появи посилань або в алфавітному порядку авторів джерел в роботі).

4. Електронні джерела.

 

Бібліографічні посилання можна :

- винести з тексту вниз сторінки, використовуючи для зв’язку з текстом знаки зносок;

- винести за текст, посилаючись на список джерел інформації. Номер джерела і номер сторінки, на якій надрукована цитата, беруться у квадратні дужки. Приклад- [1, с. 37-39].

Коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, наведеною в іншому виданні, зробивши бібліографічне посилання словами „Цит. за ...”. Доречно зазначити, окрім прямого цитування, часто застосовують переказ тексту першоджерела своїм словами. При непрямому цитуванні треба бути максимально точним при викладенні думки автора. Форми словесних запозичень різні, проте академічний мовний етикет виробив низку сталих речових штампів.

Питання про ... докладно викладено в роботі... (зноска).

Визначається за методикою, розробленою ... (зноска).

Як стверджує...., чиї рекомендації наводяться далі ... (зноска).

Цифрові дані взяті з....(зноска)

Спираючись на зміст цитат, можна створити систему переконливих доказів, які потрібні для об’єктивної характеристики явища.