|
|
Главная \ Методичні вказівки \ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З МІКРОЕКОНОМІКИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З МІКРОЕКОНОМІКИ« Назад
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З МІКРОЕКОНОМІКИ 16.02.2014 07:38
1. КУРСОВА РОБОТА, ЇЇ МЕТА І ЗАВДАННЯ
Курсова робота – це навчально-наукове дослідження студента, яке виконується в процесі навчання у навчальному закладі і є заключним етапом вивчення курсу «Мікроекономіка». Це відповідальна форма навчальної та наукової підготовки фахівця. Вона є одним із методів комплексної перевірки рівня знань, умінь та навичок студентів напряму підготовки «Облік і аудит», «Фінанси та кредит», передбачених освітньо-кваліфікаційними характеристиками бакалавра, їх готовності до самостійної роботи за фахом. Основна мета курсової роботи з мікроекономіки — вивчення якогось економічного явища, вміння виділити в ньому різні аспекти, вірно показати його зв’язок з іншими явищами. Курсова робота повинна відображати здатність студента працювати з науковою літературою, поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю, розробляти і формулювати обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення процесів, які були проаналізовані в роботі. Метою підготовки курсової роботи є: - поглиблення студентом теоретичних і практичних знань з обраного напряму підготовки та вироблення умінь застосувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань; - сприяння розвиткові пошуку сучасних досягнень у відповідній сфері та уміння їх самостійно застосовувати при вирішенні певних проблем; - виявлення ступеня підготовленості студентів до самостійної роботи в сучасних умовах господарювання. При виконанні курсової роботи, яка має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін, студент має: - засвоїти навики правильної постановки та обґрунтування її актуальності, визначення мети і завдання дослідження; - відповідно до визначеної мети аналізувати законодавчі, інструктивні, наукові та інші літературні джерела; - самостійно збирати, систематизувати, аналізувати фактичні матеріали та узагальнювати результати проведеного дослідження, застосовуючи найсучасніші методики та технічні засоби; - комплексно застосовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання і практичні навички для вирішення відповідних проблем, конкретного організаційно-виробничого або управлінського завдання з позицій інтересів суб’єкта дослідження; - приймати обґрунтовані й оптимальні рішення щодо об’єкту дослідження, а також робити відповідні висновки і вносити пропозиції.
2. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Виконання курсової роботи включає такі етапи: - ознайомлення з методичними рекомендаціями з виконання курсової роботи; - вибір і затвердження теми курсової роботи (додаток 1,2); - складання та затвердження плану курсової роботи (додаток 3); - проведення дослідження економічних видань, законодавчих і відомчих матеріалів, збору, систематизації і обробки практичного матеріалу з теми дослідження та написання роботи; - оформлення курсової роботи; - подання курсової роботи для одержання рецензії; - захист курсової роботи.
3. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ ТА ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ Тема курсової роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і практичне значення, відповідати вимогам сучасного стану та перспективам розвитку економіки, економічних наук та господарської практики. Право вибору теми курсової роботи надається студенту в межах орієнтованої тематики, яка розробляється і щорічно оновлюється кафедрою. Проте студент може запропонувати свою тему, яка не передбачена запропонованою тематикою, керуючись у своєму виборі власними науковими інтересами з необхідним обґрунтуванням її дослідження. Обираючи тему курсової роботи, слід врахувати її актуальність для суб’єкта дослідження, можливість одержання відповідних матеріалів, наявність літературних джерел, власних напрацювань тощо. При цьому виконання курсової роботи на абстрактну тему без використання й аналізу матеріалів, які характеризують діяльність конкретного підприємства, не допускається. Вибір теми курсової роботи оформляється письмовою заявою студента на ім’я завідувача кафедри, в якій зазначаються тема і повна назва підприємства, за матеріалами якого буде виконуватися курсова робота, та прізвище наукового керівника (додаток 2). На підставі таких заяв кафедра розглядає та затверджує теми і наукових керівників курсових робіт. Після закріплення теми студент повинен скласти робочий план курсової роботи. При цьому обсяг і структура плану залежить від важливості визначеної проблеми та теми дослідження. Курсова робота складається із вступу, окремих питань, списку використаних джерел та додатків.
4. ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ, НАПИСАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Структура роботи. Підготовка курсової роботи потребує систематизації теоретичних знань і поєднання їх з практичними матеріалами. Рекомендована тематика розробляється і систематично переглядається викладачами кафедри з урахуванням ступеня актуальності тем. Однак необхідно зазначити, що студент має право запропонувати власну тему курсової роботи в разі обґрунтування доцільності розробки запропонованої теми. Вибрані теми треба узгодити з науковим керівником. Рекомендується така структура курсової роботи: • зміст (подається після плану (додаток 4)); • вступ (розкриття актуальності вибраної теми, об’єкта і предмета дослідження, мети й основних завдань, застосованих методів); • перший розділ — теоретична частина (огляд літературних джерел з вибраної теми, аналіз відповідних темі понять, наукових положень, ступеня розробленості проблеми); • другий розділ — практична частина (практичний аспект теми, що досліджується); • третій розділ — проектна частина (інновації та шляхи удосконалення питання, що досліджувалося); • висновки; • список використаних джерел; • додатки. Обов’язковим для курсової роботи є докладний план, що подається на початку курсової роботи після титульного аркушу на спеціальному бланку (додаток 3). Він містить назву теми, вступ, три розділи з кількома підпунктами, висновки, список використаних джерел і в разі потреби додатки. План підписується студентом та затверджується науковим керівником. Рекомендований зміст структурних розділів курсової роботи Зміст Відповідає плану курсової роботи. Єдиною відмінністю є зазначення номерів сторінок. Він містить назви розділів та номери початкових сторінок вступу, питань висновків, списку використаних джерел та додатків. При цьому не допускаються скорочення чи зміни у формулюванні та послідовності назв питань, затверджених у плані. Всі заголовки починаються з великої літери без крапки в кінці. Вступ У вступі курсової роботи треба коротко викласти такі питання. Шляхом критичного аналізу обґрунтувати актуальність вибраної теми. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми та необхідність її дослідження. Сформулювати мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Визначити об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт — це процес або явище щодо проблемної ситуації, вибраний для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає назву теми дипломної роботи, зазначеної на титульному аркуші. Обсяг вступу — 2–3 сторінки. Розділ 1 Перший розділ є теоретичним дослідженням, мета якого — систематизація здобутих знань з маркетингу відповідно до вибраної теми. У розділі аналізуються думки щодо проблем, що досліджуються, наводиться огляд літературних джерел, їх критичний аналіз та узагальнення. В огляді літератури необхідно окреслити основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що досліджується. Обов’язково повинні бути посилання на використані джерела. Обсяг першого розділу — не більше 35 % загального обсягу курсової роботи. Розділ 2 Другий розділ — практичний. Він містить практичний аспект дослідження вибраної теми. Мета цього етапу дослідження — на конкретному практичному прикладі довести дослідження з вибраної тематики. 6 На цьому етапі необхідно використовувати методи і принципи наукового дослідження: методи формальної логіки (індукцію і дедукцію), системні методи (дослідження операцій, теорію масового обслуговування, теорію управління тощо), аналітичні та логічні методи — для аналізу стану та розвитку об’єкта і предмета дослідження; структурно-функціональні, спостереження та порівняння — для визначення основних напрямів розвитку; економіко-математичні — для оцінювання показників і процесів, що аналізуються; економіко статистичні групування і вибіркові спостереження — для порівняльного оцінювання підсумків. Цей розділ має містити фактичні дані щодо практичного матеріалу з вибраної проблематики. Результати аналізу даних треба представити в таблицях, діаграмах,графіках тощо. Обсяг другого розділу — 40–45 % загального обсягу курсової роботи. Розділ 3 Третій розділ — це проектна частина, де потрібно запропонувати заходи, прийоми, методи, підходи, механізми підвищення ефективності процесу, що досліджується або аспекти, фактори, питання, на які повинна бути спрямована основна увага при проведенні певних досліджень. У цьому розділі треба представити пропозиції щодо удосконалення впровадження у практичну діяльність аспектів маркетингової діяльності, що були досліджені в першому розділі. Студент повинен обґрунтувати свої пропозиції, переконливо аргументуючи їх. Обсяг третього розділу — 20–25 % загального обсягу курсової роботи. Висновки У висновках викладаються найважливіші наукові та практичні результати, одержані в результаті дослідження. За змістом висновки мають бути пов’язані зі структурою роботи і випливати із завдань дослідження. Висновки повинні бути стислими та повною мірою відображати матеріал, викладений в курсовій роботі. Список використаних джерел Список літератури містить всі джерела інформації, що використовувалися при написанні курсової роботи. Додатки За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи: • проміжні математичні доведення, формули і розрахунки; • таблиці допоміжних цифрових даних; • протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту; • інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблені у процесі виконання роботи; • ілюстрації допоміжного характеру.
5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Технічне оформлення Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з додержанням вимог до наукових робіт. Оптимальний обсяг курсової роботи — 35–40 друкованих сторінок, список використаної літератури — не менше 30 джерел. Обов’язковою вимогою до курсової роботи є написання її державною мовою, за винятком списку використаної літератури, де використане джерело записується мовою видання. Цитати з цих джерел наводяться в тексті виключно українською мовою. Текст курсової роботи набирається на комп’ютері на одному звороті аркуша білого наперу формату А4 (210 . 297 мм). Сторінки обмежуються полями: ліве — 30 мм, верхнє та нижнє — 20 мм, праве — 10 мм. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам. Шрифт — чорного кольору. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28–30 рядків по 57–60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів). Рекомендована гарнітура — Times New Roman, кегль — 14, інтервал між рядками — 1,5. Курсова робота має бути надрукована чітко, без помилок і виправлень. Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, рисунками, схемами, фотографіями, графіками, діаграмами та таблицями. Курсова робота починається з титульної сторінки за формою, наведеною в додатку. Вона є першою сторінкою курсової роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Далі номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша. За титульною сторінкою наводяться послідовно зміст, вступ, розділи в порядку подання, висновки, список використаних джерел, додатки. Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен з підрозділів — після закінчення попереднього. Якщо в курсовій роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік можна дати окремим списком перед вступом. Перелік друкується двома колонками, де ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч — їх детальну розшифровку. Якщо в курсовій роботі є спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюється менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацу. В кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсової роботи безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом “Рис.” “Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовж табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовж. табл.1.2”. Формули в курсової роботи (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: 1. ... 2. ... Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.
Ілюстрації.Ілюструють курсової роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи: – найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.” (“Мал.”); – порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; – тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного; – експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад: Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети: 1 – розмотувач плівки; 2 – сталеві ролики; 3 – привідний валик; 4 – опорні стояки. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсова роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “...як це показано на рис. 3.1”. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У курсової роботи слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.
Таблиці.Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Приклад побудови таблиці Таблиця (номер) Назва таблиці
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом. За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те cаме”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формули.При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела . При написанні курсової роботи здобувач повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсової роботи, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в курсової роботи. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “... у працях [1–7]...”. Коли в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Приклад: Цитата в тексті: “... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачавання інформації [13, с. 29]”. Відповідний опис у переліку посилань: 13. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей : навч. посіб. / Дороніна М. С. – К. : КМ Academia, 1998. – 192 c. Відповідне подання виноски: _____________________________________ *Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей / Дороніна М. С. – К. : КМ Academia, 1998. – 192 c. Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці здобувача (принаймні ті, перелік яких наведено в авторефераті). Посилання на ілюстрації курсової роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис.1.2”. Посилання на формули курсової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад “... у формулі (2.1)”. На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “... у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д) якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання; е) коли автор дисертаційної праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.). Додатки. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _______” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсової роботи друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А. Оформлення списку використаних джерел.Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків. Джерела необхідно розміщувати в алфавітному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “CИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”. Порядок посилань на літературні джерела. Посилання на літературні джерела в тексті наводяться у квадратних дужках [] із зазначенням конкретної сторінки. Наприклад, [54, с.35], [32, с.11-12, 119]
6. ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ Підготовка до захисту та допуск до захисту курсової роботи Після завершення написання курсової роботи та її оформлення студент подає роботу науковому керівникові для одержання від нього письмової рецензії із загальною оцінкою (додаток ) курсового дослідження та одержання рекомендації до захисту. У разі невідповідності курсової роботи затвердженому плану та встановленим вимогам науковий керівник не допускає студента до її захисту, а повертає йому роботу на доопрацювання. Студент зобов’язаний усунути всі недоліки і враховувати всі зауваження наукового керівника. Після цього робота знову подається для перевірки та одержання рекомендації до захисту. Готова та оформлена курсова робота разом з рецензією направляється у комісію не пізніше ніж за три дні до захисту. Порядок захисту курсової роботи Захист курсової роботи відбувається на засіданні комісії, графік роботи якої затверджує завідувач кафедри природничо-наукової та фундаментальної економічної підготовки. Графік захисту курсових робіт розробляється кафедрою та оголошується за тиждень до початку її роботи. Під час захисту курсової роботи члени комісії ставлять запитання, що стосуються теми курсової роботи, а саме: - актуальність теми дослідження; - мета, завдання , об’єкт, предмет дослідження; - методи, що застосовувалися при виконанні роботи; - основні теоретичні положення; - порядок заповнення і використання первинних документів; - організація та методика синтетичного та аналітичного обліку; - методика формування звітних показників; - основні положення законодавчих та нормативно-правових документів; - недоліки, що були виявлені у практиці діяльності досліджуваного підприємства, та пропозиції щодо їх усунення; - суть одержаних результатів та висновки, що випливають з проведеного дослідження. Відповіді студента повинні бути конкретними, короткими та вичерпними.
Затверджую Завідувач кафедри економічної теорії та загальноекономічних дисциплін ________________________ «____» ___________2012 р.
Тематика курсових робіт з дисципліни «Мікроекономіка»
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||