|
|
Главная \ Методичні вказівки \ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З ПЕДАГОГІКИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З ПЕДАГОГІКИ« Назад
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З ПЕДАГОГІКИ 11.12.2015 05:48
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра педагогіки
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З ПЕДАГОГІКИ (для студентів очної та заочної форми навчання)
Луганськ – 2014
Шановні студенти! Вашій увазі пропонуються Методичні рекомендації щодо написання курсових робіт з педагогіки. Методичні рекомендації містять загальні вимоги до курсових робіт, розкривають основні етапи роботи студентів, включають рекомендації щодо роботи з науковою літератури тощо. При підготовці методичних рекомендацій використано досвід провідних вишів України, що здійснюють підготовку педагогічних кадрів (Київ, Кривий Ріг, Львів, Глухів, Харків, Житомир та ін.). Ознайомлення з рекомендаціями – це перший крок до самостійної науково-педагогічної роботи. Надалі Вам необхідно співпрацювати з науковими керівниками – викладачами кафедри педагогіки ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. Бажаємо Вам творчих успіхів!
ЗМІСТ Замість передмови …………………………………………………………….. 3 Загальні положення …………………………………………………………… 4 Етапи виконання курсової роботи …………………………………………… 6
Вибір теми курсової роботи ………………………………………………….. 7
Складання плану курсової роботи ……………………………………………. 8
Пошук, збір та методи опрацювання наукових джерел …………………….. 9
Загальна характеристика структурних елементів курсової роботи ………. 13
Вимоги до оформлення курсової роботи …………………………………… 20
Критерії оцінювання курсової роботи ……………………………………… 22 Додаток А. Тематика курсових робіт ……………………………………… 24 Додаток Б. Зразок оформлення титулу курсової роботи …………………. 26 Додаток В. Зразок змісту курсової роботи ………………………………... 27 Додаток Ґ. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Проблема плагіату у студентських роботах ………… 28
Додаток Д. Вимоги до оформлення списку використаних джерел ………. 30
Додаток Ж. Методи науково-педагогічного дослідження ……………….. 32
Додаток З. Технології опрацювання наукової інформації ………………… 34
Додаток К. Мова та стиль наукового дослідження ……………………….. 36
Додаток Л. Типові помилки при написанні курсової роботи ……………. 40
Додаток М. Список рекомендованої літератури з проблем підготовки курсової роботи ………………………………………………………………. 41
Додаток Н. Словник термінів ………………………………………………. 44
Замість післямови ……………………………………………………………… 47
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Nemo nascitur doctus (ніхто не народжується вченим)
Дорога, позбавлена перешкод та ризику, зазвичай веде у нікуди Дефалькуа
Шановний студенте, подумайте самі, чим для вас є курсова робота? Ми переконані в тому, що виконання курсової роботи сприятиме систематизуванню знань у психолого-педагогічній галузі, поглибленому вивченню актуальних проблем сучасної педагогічної теорії та практики, удосконаленню навичок академічного письма, вмінь аналізувати, узагальнювати тощо. В складному інформаційному просторі сучасності усі ці уміння та навички складають підґрунтя успішності професійної діяльності людини.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курсова робота є обов’язковою складовою частиною процесу науково-методичної й професійної підготовки майбутнього вчителя. Це форма самостійної творчої роботи студента. Курсова робота перевіряє не лише теоретичну і практичну підготовку майбутнього фахівця, але і його вміння працювати з літературою, досліджувати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати педагогічний та науковий досвід, вести науково-педагогічні дослідження під керівництвом викладача. Підготовка цих робіт дає можливість студентам: систематизувати здобуті теоретичні знання з відповідних педагогічних дисциплін („Педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Основи педагогічної майстерності”), перевіряти їх якість, науково і креативно мислити, розвивати пізнавальну активність, аналізувати та порівнювати різні підходи щодо розв'язання певної педагогічної проблеми.
Завдання курсової роботи:
Курсова робота не може мати ані компілятивного, ані реферативного характеру. Вона має містити аналіз використаних наукових та науково-методичних джерел, виклад власного погляду автора на ту чи іншу педагогічну проблему. Текст курсової роботи повинен демонструвати:
Курсова робота з педагогіки може бути теоретичною або теоретико-експериментальною. Як правило, теоретична робота присвячується історико-педагогічній або філософсько-освітній проблематиці. Проте, в теоретичній роботі також цілком правомірне використання емпіричного матеріалу (в якості аргументації, ілюстрації тих або інших теоретичних положень). Курсова робота практичної спрямованості розкриває проблеми сучасної педагогічної практики, тому вихід на реальну дійсність в цих роботах потрібний. Дослідно-експериментальна робота, що є невід'ємною частиною курсових робіт з педагогіки, має бути спланована студентом, затверджена науковим керівником і підтверджена анкетами, записами інтерв'ю і т. д.
Курсова робота – це самостійна навчально-науково дослідницька діяльність студента. Науковий керівник надає студентові допомогу консультативного характеру й оцінює процес і результати його діяльності. Він надає тематику курсових робіт, уточнює спільно із студентом проблему і тему дослідження, допомагає спланувати і організувати науково-дослідну діяльність студента, призначає час і мінімальну кількість консультацій.
ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Кожен студент вибирає тему курсової роботи з урахуванням тематики курсових робіт, що пропонується кафедрою педагогіки ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (Додаток А). При виборі теми студент повинен ураховувати:
Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними в бібліотеці ВНЗ, в інших бібліотеках міста, або через доступ в Інтернет. Вибирати теми варто в межах власної компетенції; тема повинна цікавити студента, або, принаймні, містити певний аспект, який викликає в нього особливий інтерес. Робота над абсолютно нецікавою темою перетворюється у підневільну працю та, як наслідок, користі не принесе. Врешті-решт, у „дорослому” житті вам постійно доведеться робити те, що треба, а не те, що хочеться. Успішне виконання курсової роботи передбачає наявність достатньої кількості наукових джерел. Саме тому на етапі вибору теми можна виокремити декілька найбільш привабливих тем, а потім після ознайомлення з бібліотечними каталогами та мережею Інтернет остаточно обрати одну з тем курсової роботи. Оскільки запропонована тематика курсових робіт не може охопити усі актуальні проблеми педагогічної науки і практики, перелік може бути розширений, в тому числі й з урахуванням наукових інтересів студентів. Подальше коригування теми можливе лише з дозволу наукового керівника при достатньому обґрунтуванні змін студентом. Слід зауважити, що „легких” тем не буває. Більш того, до теми, яка з першого погляду виглядає достатньо „легкою”, можуть бути висунуто вимоги новизни або більш глибокого аналізу, що потребує від автора особливої творчої та скрупульозної роботи.
СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Після вибору теми курсової роботи та первинного ознайомлення із літературою, складання бібліографії студенту необхідно розробити план курсової роботи.
Самостійно складений студентом план обговорюються з науковим керівником. План включає:
Важливо, щоб складові частини курсової роботи були взаємопов’язані між собою. Так, визначені у вступі завдання складають зміст основної частини роботи, а у висновках підводяться підсумки проведеного дослідження.
У процесі роботи план може уточнюватися. Остаточно відкоригований план курсової роботи відображається у змісті, де перелічуються заголовки усіх структурних частин курсової роботи і вказуються сторінки, на яких вони починаються.
Зразок оформлення змісту курсової роботи поданий у Додатку В.
План курсової роботи має відповідати таким вимогам:
ПОШУК, ЗБІР ТА МЕТОДИ ОПРАЦЮВАННЯ НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ
Спочатку „погана новина”. Доволі мало студентських робіт мають реальну наукову цінність. Але є і „гарна новина”. Ніхто й не очікує, що у межах курсової роботи студентом буде зроблено відкриття, гідне присудження Нобелевської премії, оскільки головне призначення курсової роботи – відпрацювання дослідницьких навичок самостійної роботи. Саме тому не потрібно зазначати, що все у курсовій роботі придумано вами. Головне показати своє вміння відбирати наукову літератури та аналізувати науковий доробок у певній галузі та досягнення практичної діяльності.
Курсова робота „вибудовується” не на пустому місці: наукова література репрезентує дослідження питань, які є близькі або суміжні із темою курсової робот. Звернення до думок, фактів, сюжетів, викладених у працях попередників, дозволяє помістити курсову роботу у контекст певної наукової дискусії. Використовувати праці інших авторів можна шляхом цитування, перефразовування, або узагальнення.
Відповідно, пошук літератури – це важливий початковий момент самостійного дослідження студента. Інформаційні джерела для виконання курсової роботи представлено на Рис. 1.
Рис. 1. Інформаційні джерела курсової роботи
Загальні правила роботи з науковими джерелами:
Методи пошуку літератури:
Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути останні числа українських педагогічних часописів, таких як: „Шлях освіти”, „Рідна школа”, „Історико-педагогічний альманах”, „Молодь и ринок”, „Народна освіта”, „Нова педагогічна думка”, „Обрії”, „Освіта Донбасу”, „Педагогіка і психологія”, „Педагогічний пошук”, „Постметодика” тощо, зарубіжних педагогічних журналів. Перелік науково-педагогічної періодики розміщено на сайті: http://library.uipa.edu.ua/engeneers-pedagogik/periodika-z-pitan-pedagogiki-ta-psikhologiji.html Вагому допомогу в дослідженні визначеної проблеми може надати мережа Інтернет, ресурси відповідних пошукових систем, наприклад, Google, Rambler, Yahoo, Yandex та ін. З-поміж українських інформаційно-пошукових систем найбільш відомі – InfoRes (http://el.visti.net) і МЕТА (http://meta-ukraine.com). Реферативну інформацію про наукові видання, каталоги книг та статей, повнотекстові наукові матеріали представлено на сайтах бібліотек:
Значну допомогу у роботі над курсовою роботою з педагогіки можуть надати освітні портали, спеціалізовані сайти: http://www.osvita.org.ua – Освітній портал про освіту в Україні http://school.holm.ru–Портал “Шкільний світ” http://pedagogic.ru – повні тексти праць відомих педагогів Росії, України та світу, зокрема Амонашвілі Ш.А., Коменського Я.А., Корчака Я., Макаренка А. С., Сухомлинського В.О.; книги з методики викладання окремих предметів: статті з «Педагогической энциклопедии» тощо. http://www.gumfak.ru/pedagog.shtml – навчальні матеріали з педагогіки в електронному вигляді. http://window.edu.ru – „Единое окно доступа к образовательным ресурсам”, повнотекстова електронна навчально-методичної літератури для загальної та професійної освіти, у т.ч. е-ресурс з педагогіки http://pedlib.ru – Педагогічна бібліотека пропонує у вільному доступі літературу з педагогіки, її прикладних галузей, а також е-видання медичного та гуманітарного циклів, що мають відношення до виховання та навчання дітей. Підручники, статті з періодики, наукові та популярні е-видання http://www.gaudeamus.omskcity.com – Омський портал-лабораторія електронної навчальної літератури http://zipsites.ru – безкоштовна електрона інтернет-бібліотека. У рубриці „Педагогіка” – електронні книги з педагогіки, виховання, шкільної, позашкільної, професійної та вищої освіти. http://Pidruchniki.com.ua – Електронна бібліотека підручників http://ukrlib.km.ru – бібліотека української літератури, а також велика колекція біографій українських письменників, рефератів та творів. http://nbuv.gov.ua/internet/libukr.html–адреси українських електронних бібліотек http://catolog.alledu.ru/distans/schoolboy–каталог посилань на освітні ресурси Інтернету http://eLIBRARY.ru– одна з найкращих електронних бібліотек, орієнтованих на наукову літературу http://cyberleninka.ru– наукова електронна бібліотека для наукових працівників, студентів, аспірантів, для усіх, хто цікавиться актуальними дослідженнями та останніми досягненнями сучасної науки http://archive.nbuv.gov.ua/portal– наукова періодика України (Національна бібліотека України ім.. В.В.Вернадського) НЕ ЗАПОЗИЧУЙТЕ ГОТОВІ КУРСОВІ РОБОТИ З ІНТЕРНЕТУ. По-перше, якість таких робіт доволі сумнівна. По-друге, усі популярні в студентському середовищі інтернет-сайти з колекціями курсових робіт та рефератів дуже добре відомі викладачам і визначити „джерело походження” того чи іншого тексту або фрагменту тексту – це справа декількох хвилин. По-третє, механічне копіювання фрагментів різних джерел може призвести до неузгодженості термінології, наукових підходів щодо конкретної проблеми дослідження та, навіть, до подання в одній роботі протилежних наукових позицій. По-четверте, ніхто не скасовував таку відмітну рису людини як самоповага. Не можна чому-небудь навчитися, якщо не спробувати щось зробити самостійно. Типові недоліки джерел з мережі Інтернет:
У процесі роботи над науковою літературою необхідно звертати увагу на такі аспекти:
Типові помилки при аналізі літератури:
Додаткові відомості про опрацювання наукової інформації представлено у Додатку З.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна містити:
Титульний аркуш курсової роботи оформляється відповідно до Додатку Б. Титульна сторінка є першою сторінкою курсової роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують.
Зміст подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема, вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін. Приклад змісту курсової роботи представлено у Додатку В.
Вступ (3-4 сторінки) розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, обґрунтування необхідності проведення дослідження, а також подають загальну характеристику курсової роботи в рекомендованій нижче послідовності:
Висвітлення актуальності теми курсової роботи передбачає розкриття її значення для сучасного стану розвитку системи освіти та виховання України, для становлення майбутнього педагога, вихователя. Доцільним є висвітлення актуальності обраної теми у контексті сучасних нормативних документів (Закон України про освіту; Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ ст.) тощо). Актуальність та ступінь дослідженості проблеми розкривається шляхом стислого аналізу наукових доробок учених із даного питання і порівняння існуючих розв’язків проблеми. Обґрунтувати тему курсової роботи з позицій розвитку педагогічної думки на різних етапах її становлення (як обрана проблема трактувалася раніше, які аспекти розглядалися, що вдалося вирішити, що залишилося поза увагою вчених, чому вибраний аспект є актуальним у наш час). Огляд літератури з теми має відтворити ґрунтовне ознайомлення дослідника з науковою літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти істотне, оцінювати раніше зроблене іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані вивченої теми. Матеріали такого огляду слід систематизувати в певному логічному зв’язку і послідовності.
Об’єкт дослідження – це частина реальної дійсності, яка підлягає дослідженню, тобто процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, і обране для вивчення. В якості об’єкта в педагогічних дослідженнях можуть виступати процеси: освіти, навчання або виховання (як в цілому, так й у різних напрямках), навчально-виховний процес, система тієї чи іншої діяльності, навчальна діяльність учнів, педагогічна діяльність вчителя (вихователя), процес вивчення конкретного навчального предмету і т.п. Приклад. Тема „Формування інтелектуальних умінь старшокласників на уроках математики”. Об’єкт – процес формування інтелектуальних умінь у старшокласників.
Предмет дослідження – це частина об’єкта, що безпосередньо та ґрунтовно вивчається з певною метою. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і конкретизує, що саме в об’єкті буде вивчатись. Предметом дослідження в педагогіці постають, як правило, зміст навчально-виховної роботи, її форми та методи, відповідні педагогічні умови, ті чи інші технології, система відповідної роботи. Приклад. Тема „Розвиток творчих здібностей старшокласників у навчанні із застосуванням комп’ютеру”. Об’єкт – навчально-виховний процес у старших класах загальноосвітньої школи. Предмет – форми та методи розвитку творчих здібностей старшокласників у навчанні із застосуванням комп’ютеру. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора курсової роботи.
Мета дослідження – це ідеальне, мислене передбачення кінцевого результату науково-дослідної роботи. Мета розкриває те, що автор хоче визначити при проведенні досліджень (остаточну мету): встановити залежності між чинниками; визначити зв’язки між явищами; розробити умови для усунення недоліків; розкрити можливості вдосконалення процесу; охарактеризувати обставини; простежити розвиток тощо. У формулюванні мети дослідженні використовують такі терміни, як „визначити”, „виявити”, „встановити”, „обґрунтувати”, „довести”, „перевірити”, „розробити" тощо.
Гіпотеза (від грец. hypothesis – передбачення) – це теоретично обґрунтоване припущення стосовно результату вирішення означеної проблеми (визначається в прикладних дослідженнях). Загальна формула гіпотези („щось буде досягнуто, якщо …”) передбачає формулювання того, що необхідно зробити для вирішення проблеми дослідження. Наприклад, щось буде досягнуто (забезпечено), якщо: учні будуть включені в якусь відповідну діяльність; в учнів буде сформована мотивація на певну діяльність; учні засвоять певну систему знань; буде створено певне середовище, яке забезпечить, стимулюватиме … тощо; буде розроблено спеціальну програму чогось, що забезпечуватиме досягнення тих чи інших результатів; взаємини учнів будуватиметься на певних принципах і т.д. У курсовій роботі достатньо сформулювати два положення гіпотези. В окремих роботах гіпотеза може бути відсутня. Приклад. Підготовка школярів до обґрунтованого вибору професії буде результативною, якщо: організувати цілеспрямоване професійне просвітництво учнів з використанням методики модульного відображення професіознавчої інформації; включити школярів у творчу діяльність по вирішенню реальних соціально значущих завдань у конкретній виробничій сфері.
Завдання дослідження – це те, що необхідно виконати для того, щоб досягнути мети (завдання конкретизують мету). Завдання курсової роботи відображають основні шляхи й етапи досягнення мети (тобто по суті завдання – це плановані дії). Найчастіше виділяють 3-4 завдання дослідження. Як правило, завдання дослідження чітко узгоджуються із відповідними підрозділами роботи. Завдання зручно формулювати за допомогою дієслів „вивчити”, „описати”, „встановити”, „з’ясувати”, „визначити”, „порівняти”, „схарактеризувати” тощо. Приклад. Тема „Формування у майбутніх учителів артистичних умінь як компонента педагогічної майстерності”. Завдання: 1. На підставі аналізу філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної літератури визначити теоретичні засади формування артистичних умінь як провідного компонента педагогічної майстерності майбутнього вчителя. 2. Розкрити сутність, структуру артистичних умінь у майбутніх учителів. 3. Схарактеризувати стан сформованості артистичних умінь у майбутніх учителів. 4. Визначити й теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування артистичних умінь у майбутніх учителів. 5. Розкрити шляхи формування артистичних умінь у майбутніх учителів
Методи наукового дослідження – це способи розв’язання завдань наукового дослідження. У курсовій роботі слід подати перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. При проведенні педагогічних досліджень частіше використовуються наступні методи: теоретичні: індукція та дедукція, аналіз і синтез; порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація; узагальнення, моделювання, контент-аналіз; емпіричні методи: педагогічне спостереження; усне опитування: бесіда, інтерв’ю; письмове опитування: анкетування, тестування, рейтинг; педагогічний експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду. Загальна інформація про методи науково-педагогічного дослідження представлена у Додатку Ж, у навчальних посібниках з методології та методів педагогічного дослідження (Додаток М). Приклад. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, узагальнення, класифікація, моделювання, аналіз документів і продуктів діяльності, педагогічне спостереження; бесіда, анкетування, тестування.
Структура роботи – це перелік основних структурних елементів роботи із зазначенням загальної кількості сторінок, кількості найменувань у списку використаних джерел та додатків, загальної кількості сторінок у тексті роботи. Приклад. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (42 найменування), 2 додатків на 9 сторінках. Робота містить 2 таблиці, 3 рисунки. Загальний обсяг курсової роботи – 39 сторінок.
Увага. Остаточне редагування вступу має здійснюватись після написання курсової роботи повністю.
ОСНОВНА ЧАСТИНА РОБОТИ складається з розділів, підрозділів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Курсова робота з педагогічних дисциплін складається з двох розділів. При цьому перший розділ присвячений теоретичному висвітленню проблеми, другий має практичний характер. Теоретична та практична частини роботи мають бути приблизно однакові за обсягом. Основна частина курсової роботи повинна мати не описовий, а творчий, аналітичний характер. Важливо, щоб при написанні курсової роботи була висвітлена позиція автора, його міркування щодо питань, які розглядаються, пропозиції щодо удосконалення навчально-виховного процесу у школі тощо. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладом результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
ПЕРШИЙ РОЗДІЛ присвячується, як правило, теоретичному обґрунтуванню питання. Назва розділу має відображати сутність проблеми. Невід’ємною частиною першого розділу є огляд наукових джерел з досліджуваного питання. В огляді літератури окреслюють основні етапи розвитку наукової думки з даної проблеми стисло, в аналітичному плані, критично висвітлюють роботи попередників, їх різні погляди, називають ті питання, що залишились невирішеними і визначають таким чином місце курсової роботи у розв’язанні проблеми. Важливу частину теоретичного розділу складає висвітлення понятійно-термінологічного апарату дослідження, розкриття основних наукових підходів до досліджуваного феномену. Буде корисним у першій частині роботи подати порівняння тлумачення того чи іншого терміну у фахових словниках (тлумачний, філософський, психологічний, педагогічний, соціологічний тощо). Теоретична частина роботи включає теоретико-методологічні положення за проблемою, стан розробленості даної проблеми у сучасній психолого-педагогічній науці, аналіз різних підходів до визначеної проблеми у педагогічній науці, стислу історико-педагогічну довідку за основним питанням роботи, розкриття сутності та структури основного поняття роботи, психологічні основи формування тих чи інших якостей майбутнього вчителя (учня, вихованця), аналіз передового педагогічного досвіду, творчості педагогів-новаторів за проблемою. У теоретичній частині роботи можна подати матеріал про використання даних інших наукових дисциплін для обґрунтування проблеми (філософія, соціологія, фізіологія, статистика, мистецтвознавство тощо). Важливою частиною першого розділу може стати аналіз розробки аналогічних проблем у теорії і практиці зарубіжної педагогіки. Значно підвищує рівень роботи спирання на досвід етнопедагогіки, використання матеріалу народної педагогіки у аналізі сучасних проблем освіти і виховання. Певну частку курсової роботи складає цитування. У роботі не повинно бути переписаних з наукової літератури положень і формулювань, а допускаються лише посилання на них. Цитати роблять дослідження вагомішим з наукової точки зору, допомагають автору підтвердити свою думку чи спростувати інші твердження. При цитуванні слід дотримуватися як міри, так і певних правил (Додаток Ґ). У структуруванні тексту роботи варто дотримуватися таких правил:
Додаткові положення щодо мови та стилю наукової роботи представлено у Додатку К.
ДРУГИЙ РОЗДІЛ курсової роботи орієнтовано на висвітлення практичних засад вирішення наукової проблеми. Доцільним є опис психолого-педагогічних методик, що дозволяють діагностувати досліджуване явище або процес. У практичному розділі курсової роботи має бути схарактеризовані шляхи, форми та методи реалізації тих чи інших теоретичних ідей в практичній площині. Позитивною рисою курсової роботи визнається опора студента на власний досвід, отриманий під час педагогічної практики, у процесі самостійної педагогічної роботи. Практична частина роботи включає:
У висновках викладають найбільш важливі результати, одержані в роботі, і (можливо) рекомендації з реалізації на практиці отриманих результатів. Найзручніше формулювати висновки у відповідності з поставленими завданнями. Кожен висновок рекомендується оформити окремим абзацом. У першому пункті висновків доцільно дати оцінку стану вивчення проблеми дослідження, далі – викласти результати дослідження, основані на висновках до кожного розділу курсової роботи.
Список використаних джерел є обов’язковою складовою частиною курсової роботи. Список показує не тільки ступінь вивчення досліджуваної теми, але й глибину авторської роботи над темою. Список використаних джерел у курсовій роботі є переліком усіх документів, монографій, книг, статей та інших публікацій, використаних при розробці теми. Загальна кількість опрацьованих джерел має бути не меншою 30. Вимоги до оформлення списку використаних джерел представлено у Додатку Д.
До додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: методики, які були апробовані в процесі виконання курсової роботи; анкети і опитувальники; фрагменти уроків; фрагменти методичних розробок виховних заходів; приклади творчих завдань; приклади творчих робіт школярів тощо. Оформлення додатків здійснюється згідно з Вимогами до оформлення курсової роботи.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Вступ............................................................................... 3Розділ І. (Назва розділу) ............................................... 81.1. (Назва підрозділу) ............................................... 8 1.2. (Назва підрозділу) .............................................. 12 Розділ ІІ. (Назва розділу) ............................................ 172.1. (Назва підрозділу) ................................................. 17 2.2. (Назва підрозділу).................................................. 22 Висновки ......... ............................................................ 29 Список використаних джерел ................................... 32 Додатки ........................................................................ 35
ОФОРМЛЕННЯ ІЛЮСТРАЦІЙ І ТАБЛИЦЬ. Ілюстрації (графіки, діаграми, схеми) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначеннями номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово „Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовж. табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовж. табл.1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”.
Оформлення додатків Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі симетрично відносно тексту сторінки. У верхньому правому куті над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток, наприклад, Додаток А, Додаток Б.. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ Додатка А.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ При оцінюванні курсової роботи враховуються такі параметри:
Модульно-рейтингова система передбачає оцінювання курсових робіт за 100-бальною шкалою. Вони розподіляються за наступною схемою: 50 балів – зміст курсової роботи (відповідність змісту темі роботи, повнота розкриття теми) 15 балів – творчий підхід і самостійність при написанні роботи, її практична значимість (наявність елементів творчого пошуку, виклад і обґрунтування власної думки, формулювання пропозицій щодо практичного використання матеріалів проведеного дослідження) 15 балів – опрацювання джерел (відповідність підібраних джерел темі роботи, їхня кількість (достатня/недостатня), вміння робити посилання, правильність і повнота бібліографічного опису 10 балів – оформлення роботи (стиль написання, якість і акуратність оформлення, відповідність вимогам) 5 балів – дотримання термінів подання курсової роботи науковому керівнику на перевірку. З урахуванням шкали ЕСТS кредитно-модульної системи навчання курсова робота з педагогіки оцінюється таким чином: Оцінку „відмінно” (А, 90 – 100 балів) отримує студент, робота якого виконана самостійно, оформлена відповідно до вимог; зміст курсової роботи в повному обсязі відповідає темі та визначеній меті; у роботі містяться елементи наукового пошуку в теоретичному аспекті на основі опрацювання достатньої кількості наукової літератури; практичний результат обраної теми свідчить про вміння студента систематизувати зібраний матеріал, робити висновки про позитивні і негативні моменти; викладено власні міркування щодо теми дослідження; студент вільно володіє спеціальними термінами; викладу тексту курсової роботи відповідає вимогам наукового стилю. Оцінку „добре” (В, 83 – 89 балів) отримує студент робота якого оформлена відповідно до вимог; зміст курсової роботи в повному обсязі відповідає темі та науковому апарату, але є незначні недоліки методичного або стилістичного характеру; недостатньо представлено наукові підходи до вирішення проблеми дослідження; список використаних джерел не містить новітніх досліджень щодо проблеми курсової роботи. Оцінку „добре” (С, 75 –82 балів) виставляється, якщо курсова робота в цілому відповідає встановленим вимогам, зміст роботи відповідає темі, науковому апарату, але недостатньо представлено аналіз понятійно-термінологічної бази, фрагментарно подано теоретичні засади дослідження; практична частина роботи обмежена констатацією тих чи інших форм та методів діяльності учнів, педагогів; висновки відповідають змісту структурних частин роботи; текст курсової роботи оформлено згідно з вимогами. Оцінку „задовільно” (D, 63 – 74 балів) отримує студент, курсова робота якого розкриває теоретичні питання недостатньо повно, містить мало посилань на наукові дослідження, аналіз зроблено поверхово; практична частина роботи не містить конкретних пропозицій щодо удосконалення навчально-виховного процесу в освітніх закладах; висновки аргументовано недостатньо переконливо; висновки не повною мірою відповідають змісту роботи; текст роботи оформлено з порушенням встановлених вимог. Оцінка „задовільно” (E, 50 – 62 балів) виставляється, якщо тема курсової роботи розкрита частково, елементи наукового апарату та зміст роботи не узгоджені між собою; є порушення логічної послідовності; робота містить значні запозичення текстуального характеру без відповідних посилань; кількість опрацьованих джерел є недостатньою, не використовувалися новітні наукові джерела; курсова робота оформлена з порушеннями вимог; робота подана невчасно. Оцінка „незадовільно” (FX, F) виставляють студенту, якщо не розкрита тема курсової роботи; робота виконана не самостійно, має описовий характер, оформлена без врахування встановлених вимог; матеріал викладено без логічної послідовності, фрагментарно; зміст не відповідає темі курсової роботи, не визначено основні параметри наукового апарату; посилання на літературні джерела оформлені з грубими порушеннями.
Курсова робота, що виконана на високому теоретичному та практичному рівні, може бути рекомендована до участі у педагогічних читаннях студентів, до виступу на студентських науково-дослідних конференціях.
Додаток А.
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Увага! Теми курсових робіт № 1 – 26 пропонуються для студентів ІІ курсу.
Студенти IV мають право вибрати будь-яку тему з пропонованого переліку
1. Формування національної самосвідомості школярів в освітньому середовищі сучасної школи2. Форми та методи протидії інформаційному насиллю в шкільному середовищі3. Формування культури інформаційної безпеки сучасних школярів4. Формування медіакультури сучасного старшокласника у навчальному процесі5. Форми і методи виховання толерантності сучасних школярів6. Форми і методи полікультурного виховання сучасних школярів
Додаток Б
Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи
Міністерство освіти і науки України Державний заклад „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Кафедра педагогіки
КУРСОВА РОБОТА З ПЕДАГОГІКИ
НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ КОМУНІКАЦІЇ ВЧИТЕЛЯ
Студента(ки) ___ курсу групи ____ факультету (інституту) ______________ ________________________ спеціальності _________________ __________________________________ __________________________________ (П.І.Б.) Керівник __________________________ ___________________________________ Посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище, ініціали
Оцінка Національна шкала___________________ Шкала ECTS___ Кількість балів _______
Члени комісії ____________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ___________ ___________________ (підпис) (прізвище та ініціали) ___________ __________________ (підпис) (прізвище та ініціали)
Луганськ 2014 Додаток В
ЗРАЗОК ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Тема „Заохочення та покарання в системі методів педагогічної взаємодії”
ЗМІСТ
Примітка. Формулювання назв розділів та підрозділів суттєво залежить від специфіки теми курсової роботи, наявного матеріалу та загального спрямування дослідження. Окремий підрозділ роботи може бути присвячено аналізу практичного досвіду вирішення тієї чи іншої проблеми з урахуванням результатів педагогічної практики студентів IV курсу.
Додаток Ґ.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА. ПРОБЛЕМА ПЛАГІАТУ У СТУДЕНТСЬКИХ РОБОТАХ
При написанні курсової роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які використовуються в роботі. У тексті роботи можливі посилання в цілому на ту чи іншу роботу. Наприклад, „Проблема формування естетичної культури старшокласників розглядалася такими науковцями, як О. Буров [2], Н. Миропольська [17], Г. Шевченко [25] та інші”. За умови посилання на низку робіт одного дослідника або декількох учених відповідні номери у квадратних дужках розділяються крапкою з комою. Наприклад, „Форми та методи формування національної свідомості сучасних школярів розглядалися багатьма дослідниками, зокрема М. Стельмаховичем, О. Кононко та ін. [15; 17; 21; 26]”. Посилання на цитату або конкретну позицію того чи іншого науковця обов’язково має містити указівку на конкретну сторінку або сторінки. Загальні вимоги до цитування:
ПРОБЛЕМА ПЛАГІАТУ У СТУДЕНТСЬКИХ РОБОТАХ
У сучасному суспільстві вагомим показником компетентного фахівця, людини з високим рівнем культури є повага до інтелектуальних прав власності, до авторського доробку науковців. Плагіат визначається як запозичення, відтворення чужого літературного, художнього або наукового твору (або його частини) за своїм ім’ям або псевдонімом. Наведення наукових позицій дослідників без посилання на ті чи інші наукові праці – це плагіат. Саме тому у процесі опрацювання наукової літератури під час виконання курсової роботи важливого значення набуває скрупульозне фіксування джерел з метою подальшого цитування, звернення до перефразування та переказу.
Рис. 2. Основні способи уникнення плагіату в наукових студентських роботах
Перефразування та переказ передбачає передання тих чи інших наукових позицій, але використовуючи власну лексику. Перефразування також вимагає указівки та авторство ідей, позицій. Для здійснення перефразування доцільно виокремлювати основні ідеї, вдаватися до переліку позицій, змінювати структуру речення, використовувати синоніми тощо. Додаток Д
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Список використаних джерел і літератури (рекомендована кількість – не менше 30) має містити опрацьовані студентом наукову, навчальну, методичну літературу. У списку необхідно вказувати тільки ті джерела, на які є посилання у тексті курсової роботи. Список використаних джерел повинен включати повний бібліографічний опис використаних при написанні курсової роботи джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів повністю без скорочень і пропусків будь-яких елементів. Джерела у списку подаються в алфавітному порядку мовою оригіналу, тобто видання російською мовою або іншими мовами подаються відповідно російською, англійською тощо мовами. Список використаної літератури нумерують і розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
ЗРАЗОК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ОПИСІВ
Типові помилки у роботі з бібліографією
Додаток Ж
МЕТОДИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Методи дослідження – це шляхи, способи і засоби, за допомогою яких здобуваються нові знання, вивчаються факти, які використовуються для доказу провідних положень, що розробляються. Вибір методів дослідження і використання їх для вирішення поставлених завдань визначаються змістом курсової роботи, її об’єктом, предметом дослідження.
Характеристикузагальнонаукових методів представлено у літературі з проблем методології та методів наукового дослідження (Додаток М), а також у словнику термінів (Додаток Н).
Аналіз літератури (праць авторитетних учених у галузі педагогіки, періодичного психолого-педагогічного друку; довідкової педагогічної літератури і методичних посібників із педагогіки і суміжних наук) дає можливість дізнатися, які аспекти проблеми вже достатньо вивчені, за якими ведуться наукові дискусії; які не потребують подальших наукових розвідок і є неактуальними, а які питання, навпаки, ще мало досліджені. Спостереження – це цілеспрямована, згідно із заздалегідь розробленим планом, фіксація тих явищ або феноменів, які цікавлять дослідника, з метою їх подальшого аналізу. Основне завдання спостереження – накопичення фактів, фіксація істотних їх характеристик. Опитування – це такий спосіб вивчення проблеми, що стала об’єктом інтересу дослідника, коли джерелом інформації є думка, висловлена в усній чи письмовій формі. До методів опитування відносять бесіду, інтерв’ювання й анкетування. Усі вони можуть бути індивідуальними і груповими. Перші два припускають усне спілкування у вигляді діалогу (з тією відмінністю, що інтерв’ю має на меті отримання відповідей на певні, заздалегідь підготовлені питання, а бесіда може бути менш алгоритмізованою). Бесіда – метод усного опитування, що використовується з метою отримання первинної інформації. Бесіда вимагає особливої гнучкості й чуйності, уміння слухати й доречно висловлюватися, уміння розуміти емоційний стан співрозмовника, чуйно реагуючи на зміни в ньому, уміння фіксувати зовнішні вияви внутрішніх станів (жести, міміку). Бесіда – це завжди емоційно забарвлений діалог. Інтерв’ю – метод дослідження, що передбачає опитування респондента на певну тему за заздалегідь підготовленими питаннями. У процесі інтерв’ю ослаблений зворотний зв’язок. Цей метод використовується в тому випадку, якщо дослідник упевнений в об’єктивності випробовуваних, оскільки інтерв’ю не припускає низки уточнювальних питань, які мають місце в бесіді. Залежно від мети дослідження розрізняють глибинне інтерв’ю (з’ясування якогось одного питання при збереженні свободи у способі ведення бесіди), вільне (питання заздалегідь не конкретизують і не уточнюють, а лише вказують на тему), непряме (справжній сенс питання відрізняється від його зовнішньої форми), екстенсивне (неодноразово відтворювана бесіда з великою кількістю осіб). Анкетування – опитування, що проводиться у письмові формі і дозволяє одночасно охопити дослідженням будь-яку кількість осіб. Воно може бути контактним (коли сам студент роздає бланки, чекає, поки вони будуть заповнені, і збирає їх), заочним (коли студент-дослідник діє через посередників або надсилає бланки анкет поштою) чи пресовим (коли анкета публікується у ЗМІ). Головна вимога до анкет – правильне формулювання питань. Якщо питання поставлені правильно, то можна отримати об'єктивні дані. Помилковість у відповідях на питання анкет залежить від того, наскільки об’єктивно визначена кількість питань відповідно до віку і можливостей тих, хто бере участь в анкетуванні, у якій формі ці питання поставлені, у якій психологічній атмосфері проходило анкетування, як здійснювалася обробка отриманих відповідей. Тестування – метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання і завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовуються для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей. Тести – короткочасні завдання, завдання. Виконання їх кількісно і якісно обробляється й оцінюється. Результати аналізу дають можливість визначити не тільки рівень готовності, ступінь розвитку різних психологічних процесів, оцінку знань, умінь і навичок (наприклад, уміння запам’ятати і відтворити осмислений матеріал, логічно міркувати, робити самостійні висновки). Вивчення продуктів діяльності. Цей метод передбачає аналіз творів, малюнків, комплектів учнівських зошитів за певний відрізок часу, графічних робіт, щоденників, домашніх завдань, а також шкільної документації: класних журналів, медичних карт учнів, різних конспектів, звітів, учителів, протоколів засідань тощо. Експеримент – це такий метод вивчення об’єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. За умовами проведення розрізняють лабораторний і природний експеримент. Лабораторний експеримент проводиться в штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно добирати параметри, штучно створювати такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини. Лабораторний експеримент дає змогу контролювати умови, які впливають на перебіг досліджуваних процесів і точно враховувати результати цих впливів. Природний експеримент здійснюється у звичайній, „природній” обстановці, у якій відбувається перебіг досліджуваних процесів. У педагогічних дослідженнях застосовуються різні види експерименту: пілотажний, констатувальний, формувальний, контрольний. Для статистичної обробки результатів експериментальної роботи використовуються математичні та статистичні методи – реєстрація (запис, письмова фіксація даних експерименту з метою обліку, наукового спостереження), ранжування (розташування даних дослідження у певній послідовності), шкалування (розташування величин, цифр у певному порядку – по висхідній або низхідній) та ін.
Додаток З
ТЕХНОЛОГІЇ ОПРАЦЮВАННЯ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Види опису наукової літератури:
Ведення нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу „один сюжет – один аркуш”. Дослідникам дуже допомагає звичка зазначати у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – т.зв. „ключове слово”, що допомагає пригадати, якій події, сюжетові чи особі присвячено даний фрагмент.
Створення бібліографічних карток. До бібліографічної картки вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату. Дуже добре, коли студент має можливість вести електронну бібліографічну картку.
Виписки. При виконанні дослівних виписок, які пізніше у тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо обережними. Переписувати потрібно дослівно. Критичний аналіз тексту включає структурний аналіз та оцінювання аргументів. У процесі роботи над науковою літературою доцільно поставити собі такі питання:
Додаток К
МОВА ТА СТИЛЬ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Наукове дослідження у вищій школі є, насамперед, кваліфікаційною роботою, тому значну увагу слід звернути на мовностилістичний аспект курсової роботи. Мета наукового мовлення полягає в тому, щоб систематично і об’єктивно викласти певні наукові проблеми, питання. Основна увага звертається на логіку і точність викладу, від яких залежить рівень інтелектуальності наукових висловлювань. Звідси, для наукового тексту характерним є змістовна лаконічність, завершеність логічних зв'язків, цілісність та послідовність розвитку думки. На рівні цілого тексту визначальними характеристиками наукового тексту є: цілеспрямованість; відсутність емоційно забарвлених елементів мови; наявність точних висловлювань; наявність спеціальної термінології, яка в лаконічній формі дає розгорнуті визначення або змістовні дефініції явищ, процесів, понять. Науковий стиль характеризується певними мовностилістичними рисами: використання загальнонаукових (аналіз, синтез, систематизація, класифікація та ін.) та власне педагогічних термінів; вживання слів у прямому значенні, переважання іменної лексики; частотне вживання віддієслівних іменників (виникнення, формування, вживання та ін.), дієприкметникових, дієприслівникових, прикметникових зворотів. Для вираження певних смислових відношень між елементами наукової інформації використовують спеціальні лексичні засоби:
Використання вищенаведених лексичних одиниць сприяє логічному представленню думки, запобігає хибним повторам, допомагає уникати висловів, що не стосуються наукового дослідження, скеровує хід думки, дотримуючись правил ведення наукового пошуку відповідно до розділів дослідження.
Мовні/мовленнєві стандарти-кліше 1. Мотивація актуальності теми і важливості дослідження Проблема …перебуває в центрі уваги … …заслуговує на особливу увагу … .. посідає важливе місце… …є актуальною … …давно є на часі … …цілком є на часі … …відноситься до найактуальніших … …цілком не є вирішеною … …є малорозробленою, недослідженою … …є дискусійною, не досить розробленою… …фрагментарно висвітлювалася в … …не була об’єктом спеціального вивчення … Важливо … дослідити … …описати ( здійснити опис)… …узагальнити… …вивчити… …встановити … …пояснити … …систематизувати … …охарактеризувати ( дати характеристику)… …класифікувати… …визначити… …підсумувати… …проаналізувати … …з’ясувати… …розробити… …здійснити експеримент … …простежити… …укласти … …виявити… 2. Історія і сучасний стан розробки питання в науковій літературі
3. Виклад суті дослідження у роботі
4. Заперечення
5. Висновки, рекомендації, пропозиції
У науковій роботі використовують такі сполучники підрядності „завдяки тому, що”, „тоді як”, „тому що”, „замість того щоб”, „з огляду на те, що”, „зважаючи на те, що”, „внаслідок того, що”, „після того, що”, „в той час як” та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники „протягом", „відповідно до..,”, „згідно з..”, „у результаті”, „на відміну від...”, „поряд з...”, „у зв'язку з...” та ін. Безособові, неозначено-особові речення в тексті наукових робіт вживаються при описі фактів, явищ та процесів. Називні речення використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах під рисунками, діаграмами, ілюстраціями. Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу, можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень („за повідомленням”, „за відомостями”, „як свідчить”, „на думку”, „за даними”, „на нашу думку” та ін.). При згадуванні в тесті прізвищ (учених дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (К. Ушинський, а не Ушинський К.). Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою особових дієслівних форм на -но і -то (одержано, вирішено, проаналізовано та ін.). Стиль писемної наукової мови — це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Стало неписаним правилом у роботі замість „я” використовувати „ми”. Ставши фактом наукової мови, займенник „ми” зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, „на нашу думку”. Проте нагромадження в тексті займенника „ми” справляє малоприємне враження. Тому автори наукових праць використовують й інші звороти без цього займенника, зокрема конструкції з неозначено-особовими реченнями. Аналогічну функцію виконує речення з безособовими діє прислівними формами на -но і -то („Розроблено комплексний підхід до вивчення...”). Необхідно враховувати загальноприйняті умовні скорочення: а) після перерахування (та ін. – та інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне); б) при посиланнях (див. – дивись); в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст. ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).
Додаток Л
ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ НАПИСАННІ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Додаток М
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМ ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Додаток Н СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікання) – це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Аксіоми – положення, які приймаються без логічного доведення. Актуальність теми – важливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяльності. Алгоритм – сукупність операцій, що виконуються в певному, чітко встановленому порядку. Алфавітний каталог – каталог, який будується у чіткій послідовності букв алфавіту. Аналіз (грец. аnalysis – розкладення) – метод дослідження, сутність якого полягає у тому, що предмет дослідження розчленовується на складові частини і кожна із цих частин досліджується окремо. Аналогія (грец. analodgia – відповідність) – це метод наукового пізнання, за допомогою якого досягаються знання про одні предмети чи явища на підставі їх схожості з іншими. Анкета – перелік питань з певної теми, на які повинні дати відповідь учасники анкетування. Анотація – стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа. Аргумент – положення, яке використовується для доведення тези. Аргументація – це обґрунтоване підтвердження або спростування чого-небудь за допомогою доказів і фактів. Бази даних – впорядкований набір логічно взаємопов’язаних даних, що зберігаються та використовується спільно, та призначений для задоволення інформаційних потреб користувачів. Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, необхідних і достатніх для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку. Брошури – твори друку обсягом від 5 до 48 сторінок. Генезис – процес утворення та становлення будь-якого природного або соціального явища. Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією. Дедукція (лат. deductio – виведення) – це метод пізнання, за допомогою якого приватні положення виводяться із загальних, тобто це метод переходу від загальних уявлень до приватних. Документ – матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці. Експеримент – загальнонауковий метод отримання нових знань про причинно-наслідкових відносинах між явищами та процесами в умовах, що контролюються та керуються дослідників. Експеримент констатувальний – вид педагогічного експерименту, який проводиться на початковому етапі дослідження і спрямовано на виявлення вихідного стану предмету дослідження, на встановлення реального стану справ. Експеримент формувальний – вид педагогічного експерименту, який спрямовано на перевірку гіпотези дослідження, передбачає виокремлення контрольних та експериментальних груп. Емпіричне описання – фіксація засобами природної або штучної мови відомостей про об’єкти, дані спостереження. Емпіричний рівень пізнання – спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження та експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей. Завдання дослідження – це конкретна ситуація, яка потребує свого перетворення для досягнення певної мети. Закони – необхідні стійкі відносини між явищами у природі і суспільстві, які повторюються. Знання – перетворений практикою результат пізнання дійсності. Індукція (лат. іnductio – наведення) – умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Інтерв’ю – один з основних видів опитування, який використовує безпосередню взаємодію між дослідником і респондентом відповідно поставленої мети. Інтерпретація – тлумачення, роз’яснення, розкриття змісту явища, яке сприяє його розумінню. Категорії – найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві зв’язки дійсності. Класифікація об’єктів дослідження – поділ різних явищ, предметів за певними ознаками з метою їх вивчення та наукового узагальнення. Книги – неперіодичні багатосторінкові твори друку обсягом понад 48 сторінок друкарського друку. Компіляція – написання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел. Концепція наукова – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною головною ідеєю. Критерії – це підстава і підґрунтя для оцінки, визначення або класифікації явища. Логіка дослідження – правила, процедура, структура та етапи дослідження. Мета дослідження – це обґрунтоване уявлення про кінцеві або проміжні результати пошуку. Метод (грец. – шлях дослідження чи пізнання) – спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розвитку об’єкта. Методологія – вчення про методи пізнання, сукупність методів, що використовуються в науці; система принципів та способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності. Моделювання (лат. modulus – міра, взірець) – це метод наукового пізнання, який полягає у заміні об’єкта, що вивчається, його моделлю, за якою визначають, або уточнюють характеристики оригіналу. Монографія – наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Наука – динамічна система знань, яка розкриває нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей. Наукове дослідження – цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі для використання їх у практичній діяльності людей. Об’єкт дослідження – частина дослідження, на яку спрямовано процес наукового пізнання, вивчення або перетворення з використанням наукових методів. Парадигма педагогічна (греч. Paradeigma – приклад, взірець) – сукупність науково-теоретичних, методологічних настанов, що прийняті науковим педагогічним співтовариством на певному етапі розвитку педагогічної науки і практики. Плагіат (крадіжка) – видавання чужих творів за свої або незаконне опублікування чужого твору під своїм ім’ям. План – стисла програма викладу або дослідження. Показник – ознака, завдяки якій можна судити про досягнення у розвитку процесу чи явища, які вивчаються. Поняття – думки, в яких узагальнюються й відокремлюються предмети якогось класу (виду) за певними загальними ознаками. Предмет дослідження – теоретичне відтворення об’єктивної дійсності, тих суттєвих зв’язків і відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в науковому дослідженні, є головними і визначальними для даної наукової роботи. Прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей. Принцип – вихідне положення; керівна ідея; провідне правило діяльності Проблема наукова – сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукового дослідження Реферат – це вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді короткого викладу змісту первинного документу (всього твору або його частини), включаючи основні фактичні дані й висновки з метою ознайомлення з сутнісними акцентами первинного документу. Реферативний огляд – узагальнена характеристика кількох джерел (первинних документів) з однієї теми, проблеми, галузі знань. Він допомагає дослідникові сформувати уявлення про повноту та зміст підходів до досліджуваного ним об’єкта. Рецензія – критичний огляд і оцінка, відгук на науковий твір. Рівень – це ступінь розвитку якості, величина розвитку значущості будь-чого. Синтез (грец. synthesis – з’єднання ) – цей метод дослідження є протилежним до аналізу і він дозволяє здійснювати об’єднання елементів (частин) об’єкта, який був розчленований у процесі аналізу, встановлюючи зв’язки між частинами і даючи можливість пізнати об’єкт дослідження як єдине ціле. Теза – положення, що стисло викладає яку-небудь ідею або провідну думку книги, доповіді, лекції. Цитата – буквальна, дослівна виписка з якого-небудь тексту з позначенням джерела
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Вчитися ніколи не пізно. Квінтіліан Марк Фабій
Людина освічена та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає. Георг Зіммель
Освіта – річ чудова, але було б добре іноді пам’ятати, що нічому з того, що варто було б знати, навчити неможна. Оскар Уайльд
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||