|
|
Главная \ Методичні вказівки \ МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ« Назад
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 22.01.2016 17:26
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів та банківської справи
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.
Укладач: Браславець Олексій Юрійович, ст. викладач
Рецензенти: Бурлака Григорій Григорович, д.е.н., професор
Методологія та організація наукових досліджень: Навчально-методичний комплекс // О.Ю.Браславець – К.: Національна академія управління, 2013. – 53 с.
Запропонований навчально-методичний комплекс "Методологія та організація наукових досліджень" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Методологія та організація наукових досліджень".
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Методологія та організація наукових досліджень” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани семінарських занять з дисципліни (побудовані за змістовними модулями), завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем курсових робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення студента є завоєння ним відповідної сукупнсті знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміня і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. У цьому плані ми надаємо серйозного значенння цьому навчально-методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів прикладенню теоретичних знань з методології наукових досліджень, сформувати уміння і навчити використання теоретичних знань у практичній підготовці до написання випускової магістерської роботи з фаху. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особі, що навчається, йти від знання основних положень методології наукового дослідження до підготовки конкретної випускової дипломної магістерської роботи; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань теорії, нормативних актів. Тим самим забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок застосування норм, стандартів та інших елементів оформлення наукового дослідження; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них. Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення фінансових дисциплін та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030509 "Облік і аудит", 6.030507 "Маркетинг", 6.030503 "Міжнародна економіка" Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр» Факультет економіки та інформаційних технологій (Шифр за ОПП________)ЗАНЯТЬ
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Методологія і організація наукових досліджень»: Супрун В.П., д.е.н., професор Браславець О.Ю., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістр» напряму 0305 "Економіка і підприємництво". Предметом вивчення навчальної дисципліни є методологія наукових досліджень і методика здійснення досліджень конкретних проблем економіки на основі загальнонаукових та емпіричних найкових прийомів, що дає змогу досліджувати економічні та соціальні процеси у їх спорідненості, відмінності та історичному аспекті. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 8-й семестр 1. Змістовний модуль 1. НАУКА ТА ЇЇ МЕТОДОЛОГІЯ 2. Змістовний модуль 2. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою дисципліни є: - підготовка студентів до самостійних наукових досліджень. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є: - ознайомлення з методами, технологією наукових досліджень з економіки; - набуття практичних вмінь планувати наукові дослідження у відповідності до поставлених задач; - вивчення основних сфер застосування ЕОМ в економічних дослідженнях; - набуття знань про механізми впровадження наукових розробок; - оволодіння знаннями, навичками підготовки магістерських робіт, оформлення результатів наукових досліджень згідно з Державними стандартами. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: • основні особливості економічної науки, її структуру, історію та сучасні напрями розвитку; • властивості методології наукових досліджень, її генезу, побудову, зв’язки з іншими складовими економічної науки та методологією інших соціально-гуманітарних наук, перспективи розвитку; • філософські засади економічної науки; • поняття, структуру економічних наукових знань, їх співвідношення з нормативним і практичним знанням , а також з іншими формами знання щодо економічних процесів; • властивості, класифікації методів економічної науки, особливості адаптації загальнонаукових та інших методів стосовно специфіки економічних явищ; • правила, прийоми та засоби за гальних та філософських методів пізнання економіки; • види, предмет, особливості застосування загально-наукових методів пізнання економіки; • характеристики, класифікації, правила вибору та застосування частково-наукових та спеціальних методів пізнання економіки.
вміти: • аналізувати властивості окремих економічних наукових дисциплін, визначати її місце в структурі економічної науки, зв’язки з іншими економічними та соціально-гуманітарними науковими дисциплінами, виокремлювати предмет певної економічної наукової дисципліни, визначати перспективи її розвитку; • виокремлювати особливості методології конкретної економічної наукової дисципліни, відрізняти методи предметних досліджень та методи побудови економічних наукових знань, визначати можливості, шляхи та механізми застосування методів інших наук; • виокремлювати, аналізувати філософські та теоретичні засади певної економічної науки, адаптувати їх стосовно конкретних економічних наукових досліджень, визначати їх необхідність та достатність; • аналізувати предметні наукові знання економічних наукових дисциплін, відрізняти їх від інших видів економічних та соціально-гуманітраних знань, класифікувати за різними критєріями, визначати їх необхідність та доцільність для проведення певних економічних наукових досліджень; • розрізняти, виокремлювати, обирати необхідні та достатні загальні, філософські, загальнонаукові, частково-наукові та спеціальні методи конкретних наукових досліджень, адаптувати їх стосовно особливостей предмету та завдань дослідження. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 72 годин 2 кредити ЕСТS
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. НАУКА ТА ЇЇ МЕТОДОЛОГІЯ ВСТУП ДО КУРСУ. Поняття, предмет, завдання курсу. Предмет і завдання курсу, його зв’язок з іншими фінансовими дисциплінами. Побудова курсу, зміст окремих розділів та тем. Організація вивчення курсу: лекційні, семінарські заняття та контрольні роботи з курсу, їх дидактична мета. Навчальна література та нормативно-правова база курсу. ТЕМА 1. НАУКА ТА ЇЇ МЕТОДОЛОГІЯ
Наука як соціальний інститут, її структура. Фундаментальні та прикладні науки. Специфіка науково-дослідної діяльності. Наукове знання. Цілі та функції науки, її категоріально-понятійний апарат. Наукова ідея, гіпотеза, судження, закон, концепція. Теорія, як найбільш розвинена форма узагальнення і систематизації знань. Методологія науки та її структура. Основні різновиди наукової методології. Принципи наукового дослідження. Співвідношення методології і теорії. Методологія економічних досліджень. Особливості методології дослідження економічних явищ та процесів, в тому числі на різних рівнях їх прояву та у різних галузях застосування.
ТЕМА 2. ПРОЦЕС НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ І МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ.
Структура та різновиди наукового дослідження. Основні етапи і напрями наукового дослідження, його мета і завдання. Формування проблеми наукового дослідження, побудова його програми. Теоретична та емпірична база дослідження, визначення стану досліджуваного об’єкта. Методика дослідження. Опис об’єкта дослідження, доведення та аргументація вибраного в ньому предмета дослідження. Наукове доведення та аргументація вибраної проблеми дослідження. Висновки і рекомендації за наслідками дослідження, впровадження їх результатів у практичну діяльність. Поняття якості наукового дослідження, правові основи його регуляції. Наукова новизна.
ТЕМА 3. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Сутність об’єкта і предмета дослідження, їх співвідношення. Діалектика предмета і метода дослідження. Класифікація об’єктів наукового пізнання. Сучасна економіка як предмет наукового дослідження. Предмет дослідження конкретно-економічних наук: зміст та особливості його пізнання. Співвідношення та взаємозв’язок загального і конкретного в дослідженні предмета економічних наук, їх відповідне відображення в методології дослідження.
ТЕМА 4. ТЕОРІЯ МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ. Поняття методу дослідження. Класифікація методів наукових досліджень, їх обґрунтування. Змістовна характеристика діалектичного методу, об’єктивна та ідеалістична діалектика. Діалектична та формальна логіка. Роль наукового метода в дослідженні. Рівні метода економічного дослідження. Методи теоретичного дослідження: абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, якісний і кількісний аналіз, системний аналіз і системний підхід. Методи емпіричних досліджень: спостереження, вимірювання, класифікація, вибірковий та опитувальний методи, тестування та аналіз документів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ТЕМА 5. ІНФОРМАЦІЙНІ АСПЕКТИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.
Наукова інформація, її характеристика та види. Робота над літературними джерелами. Збирання матеріалу, його аналіз і обробка. Аналіз та інтерпретація наукових даних. Математичне забезпечення наукового дослідження. Наукові дискусії.
ТЕМА 6. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ.
Вибір, обґрунтування і затвердження теми наукового дослідження. Планування науково-дослідної роботи. Аспірантура і докторантура. Атестація науково-педагогічних кадрів. Здобуття наукового ступеня без аспірантури чи докторантури. Наукове керівництво. Презентація результатів наукових досліджень. Публічний захист результатів наукового дослідження. Наукові семінари, конференції та інші форми комунікації. Специфіка науково-дослідної роботи студентів, її основні результати. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Вимоги до змісту і форми магістерських робіт.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра фінансів та банківської справи
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030509 "Облік і аудит", 6.030507 "Маркетинг", 6.030503 "Міжнародна економіка" Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр» Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Методологія і організація наукових досліджень» для студентів за спеціальністю 8.03050801 «Фінанси і кредит», 6.030509 "Облік і аудит", 6.030507 "Маркетинг", 6.030503 "Міжнародна економіка"
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми: Супрун В.П., д.е.н., професор Браславець О.Ю., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Мета. Метою і завданнями курсу є підготовка студентів до самостійних наукових досліджень, зокрема, ознайомлення з методами, технологією наукових досліджень з економіки.
Завданням є: - набуття практичних вмінь планувати наукові дослідження у відповідності до поставлених задач; - вивчення основних сфер застосування ЕОМ в економічних дослідженнях; - набуття знань про механізми впровадження наукових розробок; - оволодіння знаннями, навичками підготовки магістерських робіт, оформлення результатів наукових досліджень згідно з Державними стандартами.
Студенти повинні знати: • основні особливості економічної науки, її структуру, історію та сучасні напрями розвитку; • властивості методології наукових досліджень, її генезу, побудову, зв’язки з іншими складовими економічної науки та методологією інших соціально-гуманітарних наук, перспективи розвитку; • філософські засади економічної науки; • поняття, структуру економічних наукових знань, їх співвідношення з нормативним і практичним знанням , а також з іншими формами знання щодо економічних процесів; • властивості, класифікації методів економічної науки, особливості адаптації загальнонаукових та інших методів стосовно специфіки економічних явищ; • правила, прийоми та засоби за гальних та філософських методів пізнання економіки; • види, предмет, особливості застосування загально-наукових методів пізнання економіки; • характеристики, класифікації, правила вибору та застосування частково-наукових та спеціальних методів пізнання економіки.
Студенти повинні вміти: • аналізувати властивості окремих економічних наукових дисциплін, визначати її місце в структурі економічної науки, зв’язки з іншими економічними та соціально-гуманітарними науковими дисциплінами, виокремлювати предмет певної економічної наукової дисципліни, визначати перспективи її розвитку; • виокремлювати особливості методології конкретної економічної наукової дисципліни, відрізняти методи предметних досліджень та методи побудови економічних наукових знань, визначати можливості, шляхи та механізми застосування методів інших наук; • виокремлювати, аналізувати філософські та теоретичні засади певної економічної науки, адаптувати їх стосовно конкретних економічних наукових досліджень, визначати їх необхідність та достатність; • аналізувати предметні наукові знання економічних наукових дисциплін, відрізняти їх від інших видів економічних та соціально-гуманітраних знань, класифікувати за різними критєріями, визначати їх необхідність та доцільність для проведення певних економічних наукових досліджень; • розрізняти, виокремлювати, обирати необхідні та достатні загальні, філософські, загальнонаукові, частково-наукові та спеціальні методи конкретних наукових досліджень, адаптувати їх стосовно особливостей предмету та завдань дослідження.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль 1.НАУКА ТА ЇЇ МЕТОДОЛОГІЯ
Тема 1. Наука та її методологія Тема 2. Процес наукового дослідження та методика його проведення Тема 3. Об’єкт і предмет дослідження Тема 4. Теорія методу дослідження.
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль1. Змістовний модуль1. НАУКА ТА ЇЇ МЕТОДОЛОГІЯ
Змістовний модуль 2. НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Тема 5. Інформаційні аспекти наукового дослідження. Тема 6. Організація науково-дослідної роботи
Змістовний модуль 2.
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Податкова система» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці. Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо). Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети.
«МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
ТЕМА 1. Наука та її методологія.
1. Виникнення та еволюція науки 2. Теоретичні та методологічні принципи науки 3. Види та ознаки наукового дослідження 4. Методологія і методи наукових досліджень 5. Організація наукової діяльності в Україні
ТЕМА 2. Процес наукового дослідження та методика його проведення.
1. Загальна характеристика процесів наукового дослідження 2. Формулювання теми наукового дослідження та визначення робочої гіпотези 3. Визначення мети, завдань, об’єкта й предмета дослідження 4. Виконання теоретичних і прикладних наукових досліджень 5. Оформлення звіту про виконану науково-дослідну роботу
ТЕМА 3. Об’єкт і предмет дослідження.
ТЕМА 4. Теорія методу дослідження.
1. Сутність поняття «методологія» і її функції. 2. Рівні методології і принципи її реалізації: 3. Фундаментальна (філософська) методологія; 4. Загальнонаукова методологія; 5. Конкретно наукова методологія; 6. Методика і техніка дослідження.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.
ТЕМА 5. Інформаційні аспекти наукового дослідження..
1. Бібліографічний апарат наукових досліджень 2. Правила складання бібліографічного опису для списків джерел 3. Правила бібліографічного опису окремих видів документів 4. Приклади бібліографічного опису окремих видів документів 5. Розташування бібліографічних описів у списках літератури 6. Правила наведення цитат і посилань у текстах навчальних робіт 7. Пошук інформації у процесі наукової роботи 8. Електронний пошук наукової інформації ТЕМА 6. Організація науково-дослідної роботи.
1. Загальна характеристика видів кваліфікаційних робіт 2. Послідовність виконання кваліфікаційних робіт освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра 3. Керівництво й рецензування курсових і кваліфікаційних робіт освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра 4. Магістерська робота (дисертація) як кваліфікаційне дослідження
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування закону. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології науки. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Мета контрольної роботи і загальні вимоги до її виконання
Метою підготовки контрольної роботи з курсу є закріплення та поглиблення теоретичних знань, які одержав студент під час вивчення цієї дисципліни, формування вміння самостійно працювати із спеціальною літературою та статистичними матеріалами, логічно формулювати свої думки, робити узагальнення та висновки. У процесі виконання контрольної роботи студент повинен показати вміння порівнювати різні підходи до вирішення проблем з організації наукових досліджень, самостійно формулювати висновки на основі вивченої літератури, зібраного та узагальненого фактичного матеріалу. Тема кожної контрольної роботи повинна розглядатися з сучасних позицій. Матеріал потрібно викладати своїми словами, щоб показати вміння самостійно висвітлювати всі питання теми, що розглядаються. Необхідно уникати неконкретних міркувань, а також розбіжностей між окремими положеннями роботи. При розв’язанні практичного завдання необхідно дати опис послідовності виконання робіт. Підготовка контрольної роботи складається з таких етапів: вибір теми, ознайомлення з теоретичним і практичним завданнями, підбір літературних джерел, нормативного і фактичного матеріалу, консультації викладача і уточнення вихідних даних, написання та оформлення контрольної роботи, подання її на кафедру для перевірки.
Вибір теми контрольної роботиПершим етапом виконання контрольної роботи є вибір завдання. Завдання до контрольної роботи складається з теоретичної та практич-ної частин. Вибір завдання для теоретичної частини необхідно проводити у відповідності до даних таблиці 3.1 на основі початкової літери прізвища студента. Номери варіантів для виконання завдань практичної частини контрольної роботи визначаються за останньою цифрою залікової книжки. Після попереднього вибору номерів варіантів завдань студент остаточно погоджує його з викладачем дисципліни.
Номери варіантів завдань для виконання теоретичної частини
Обсяг та структура контрольної роботи
Обсяг контрольної роботи повинен бути у межах 15-18 аркушів, мати логічну структуру і складатися з таких частин: відповідей на теоретичні питання, вирішення завдань практичної частини, висновків, переліку літературних джерел. Відповіді на теоретичні питання повинні охоплювати різні методи, підходи і аспекти теоретичних положень організації наукових досліджень. Для самостійного розв’язання запропоновані такі завдання: 1 Визначення мети, завдань, предмета, об’єкта наукового дослідження. 2 Побудова сіткового графіка виконання НДР. 3 Визначення планової собівартості, прибутку та договірної ціни проведення НДР. 4 Оцінка наукового та науково-технічного ефекту науково-дослідних робіт. 5 Оформлення реферату, анотації, списку використаних джерел.
Порядок викладення матеріалу і оформлення контрольної роботи
Починаючи виконання контрольної роботи, слід уважно систематизувати, проаналізувати, узагальнити і оформити інформаційний матеріал, який зібрано згідно із завданням. Контрольна робота друкується з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом на одному боці листа білого паперу формату А5 (148X210 мм). Усі нетекстові об’єкти створюються за допомогою вбудованих функцій Word. Формули - за допомогою редактора Equation. Текст пояснювальної записки друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 25 мм, праве - 15 мм, верхнє і нижнє - 20 мм. Скорочення слів, крім загальноприйнятих, не дозволяється. Всі аркуші повинні бути пронумеровані (перший аркуш – титульний - не нумерується). Нумерація сторінок проставляється у верхньому правому куті аркуша. Титульний аркуш (перша сторінка) оформляється за встановленою формою (додаток А). На другій сторінці викладається план роботи із зазначенням сторінок, на яких записані відповідні розділи і підрозділи. Текст контрольної роботи поділяється на розділи і підрозділи (параграфи). Розділи нумерують порядковими номерами і позначають арабськими цифрами (1, 2 і т. д.). Підрозділи нумеруються цифрою розділу і підрозділу через крапку (2.1, 2.2, 2.5 і т. д.). Заголовки розділів пишуть великими літерами посередині тексту. Заголовки підрозділів (параграфів) пишуть з абзацу, відступаючи зліва на 15 мм маленькими літерами. Відстань між заголовками і текстом повинна бути 15-20 мм. Крапку після заголовка ставити не потрібно. Заголовок не підкреслюється і не виділяється іншим кольором. Текст контрольної роботи краще проілюструвати таблицями та графічними матеріалами. Після кожної таблиці повинен наводитися аналіз, який складається з визначених зв’язків показників і причин, які їх обумовлюють. Таблиці повинні мати порядковий номер і назву. Слово «Таблиця» і порядковий номер пишуться зліва, потім через тире пишуть назву таблиці. Слід уникати великих таблиць. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті треба писати скорочено, наприклад: «табл. 2.5». У повторних посиланнях на таблиці і ілюстрації слід застосовувати скорочене слово «див.», наприклад: «див. табл. 3.7», «див. рис. 1.2». Таблицю, ілюстрацію розміщують так, щоб їх можна було читати без повертання сторінки або з повертанням за годинниковою стрілкою. У процесі виконання контрольної роботи студент користується порадами викладача, але за достовірність даних, правильність розрахунків, аналізу, висновків і рекомендацій відповідає сам автор. Рівняння і формули відділяють в тексті вільними рядками. Обґрунтування значень символів і числових коефіцієнтів слід подавати безпосередньо під формулою після слова «де» без двокрапок після нього в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, з нового рядка. При використанні в тексті будь-яких цитат необхідні посилання на джерела, з яких вони взяті. Посилання даються прямо в тексті шляхом позначення у квадратних дужках порядкового номера джерела списку використаної літератури, а також сторінки цього джерела, наприклад: [8, с. 58]. Список літератури слід розміщувати так: спочатку наводять законодавчі матеріали, потім у алфавітному порядку літературу із зазначенням прізвища автора та ініціалів, найменування роботи, назву міста та видавництва, рік видання. Після списку літератури студент ставить свій підпис і дату виконання роботи. Закінчену роботу студенти подають на кафедру згідно із строками, визначеними навчальним графіком.
Порядок рецензування контрольної роботи
Після реєстрації на кафедрі оформлена контрольна робота передається на рецензування викладачу, який викладає предмет. Під час рецензування визначаються відповідність структури та змісту контрольної роботи завданню, повнота викладення теоретичного матеріалу, правильність складання планів-графіків та виконання розрахунків. Особлива увага під час рецензування приділяється наявності висновків та пропозицій щодо питань, які розглядаються. Контрольна робота повертається студенту на доопрацювання у таких випадках: - відсутності розділу, який передбачено структурою роботи; - невідповідності теми завдання змісту контрольної роботи; - відсутності висновків; - невідповідності роботи вимогам цих методичних вказівок. Після доопрацювання контрольна робота повертається студентом на кафедру для рецензування. Результати рецензування «зараховано», «не зараховано», а також недоліки і переваги контрольної роботи зазначаються викладачем у письмовій рецензії на контрольну роботу. Студент повинен ознайомитися з результатами рецензування.
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
1 Що є основним чинником відтворення економіки та її розвитку в сучасних умовах? Відповідь обґрунтуйте. 2 Чому видатний німецький фізик М. Борн стверджував, що «…наука стала невід’ємною та найбільш важливою частиною нашої цивілізації, а наукова діяльність безпосередньо впливає на розвиток цивілізації»? 3 Назвіть суб’єктів наукової діяльності в Україні та дайте їм характеристику. 4 Назвіть основні недоліки системи підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів в Україні. Яким чином можна удосконалити існуючу систему? 5 Розтлумачте такі поняття, як «методологія» та «метод». Назвіть та дайте коротку характеристику загальнонауковим методам, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження. 6 Надайте характеристику системному підходу. Порівняйте процеси формування системи класичним (традиційним) методом та за допомогою системного підходу. 7 Схарактеризуйте наукову проблему. Чи міститься вирішення проблеми в існуючому знанні? Як класифікуються наукові проблеми залежно від способу вирішення? 8 Що таке тема і як вона співвідноситься з науковою проблемою? Схарактеризуйте основні етапи формулювання теми дослідження. 9 Надайте стислу характеристику об’єкта та предмета дослідження. Чи є правильним твердження, що об’єкт та предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне та часткове? 10 Що таке програма дослідження? Які основні розділи вона має? 11 Що таке етап НДР і які основні етапи НДР ви знаєте? Надайте характеристику основним етапам НДР. 12 Розтлумачте поняття «інформація» та «наукова інформація». В чому полягає відмінність між даними та інформацією? Які функції виконує інформація при проведенні наукових досліджень? 13 Як класифікується інформація залежно від ознак, що відображають властивості об’єктів наукових досліджень? Надайте характеристику економічній інформації. За якими критеріями класифікується економічна інформація? 14 Що розуміється під інформаційним забезпеченням наукових досліджень? Яким чином проводити інформаційний пошук у бібліотеці? 15 Надайте характеристику засобам фіксації інформації при її обробці. Назвіть основні типи конспектів. У чому полягає різниця між ними? Який тип конспекту ви використовуєте? 16 У чому полягає сутність процесу побудови теоретичного знання? Дайте характеристику окремим стадіям теоретичного дослідження. 17 Назвіть основні загальнонаукові методи, які використовуються на теоретичному рівні дослідження та надайте їм коротку характеристику. 18 Що таке математична модель? Охарактеризуйте основні етапи математичного моделювання. Що розуміється під зовнішньою та внутрішньою правдоподібністю дослідження математичної моделі? 19 Дайте характеристику поняттю «експеримент». Чим відрізняється експеримент від звичайного, щоденного, пасивного спостереження? 20 За якими ознаками можна класифікувати експерименти? На які три загальні групи можна поділити всі класифікаційні ознаки поділу експериментів? 21 Які основні етапи включає традиційне експериментальне дослідження? Дайте характеристику окремим етапам. Назвіть загальні вимоги до проведення експерименту. 22 Назвіть типові помилки у проведенні експерименту. Які суб’єктивні причини призводять до помилок при проведенні експериментальних досліджень? Як їх уникнути? 23 Чому теорія випадкових похибок дозволяє оцінити точність та надійність вимірів при даній кількості? Відповідь обґрунтуйте. 24 Які координатні сітки використовують при графічному зображенні результатів експерименту? Доведіть доцільність використання нерівномірних функціональних координатних сіток. 25 Чим вирізняються емпіричні, аналітичні та апроксимуючі залежності? З яких етапів складається процес підбору емпіричних формул? Дайте характеристику методу найменших квадратів. 26 Що розуміється під плануванням експерименту? Назвіть етапи планування експерименту. 27 Які методичні прийоми викладання наукових матеріалів використовуються у науковій практиці? Який прийом набув найбільшого поширення? 28 Які основні композиційні елементи включає рукопис наукової праці? Назвіть основні рекомендації щодо підготовки наукової праці. 29 Що таке академічний етикет щодо тексту наукової роботи? Які особливості має науковий стиль? 30 На які структурні одиниці поділяється звіт з НДР? Дайте їм коротку характеристику. 31 Як правильно організувати колективне обговорення наукової проблеми? Назвіть основні форми колективного обговорення наукових проблем. 32 Назвіть рівні впровадження результатів наукових досліджень. З яких стадій складається впровадження наукових досліджень у практику роботи підприємств? Дайте характеристику цим стадіям. 33 Доведіть, що наука є найефективнішою сферою капіталовкладень. 34 Що розуміється під ефектом наукових досліджень? Назвіть та охарактеризуйте основні види ефектів, які досягаються при проведенні НДР. 35 Що розуміється під економічною ефективністю наукових досліджень? Назвіть критерії ефективності праці окремих науковців та роботи науково-дослідної групи або організації. 36 Розкрийте сутність поняття «науковий колектив». У чому полягає відмінність наукового колективу від інших типів колективів? Назвіть базові принципи, за якими можна створити науковий колектив. 37 Розтлумачте поняття «наукова школа». Які типи наукових шкіл можна виділити. Дайте загальну характеристику кожному з виділених типів. 38 Яким вимогам повинен відповідати науковий колектив, щоб претендувати на звання наукової школи? 39 Дайте характеристику основним принципам організації роботи з людьми у науковому колективі. 40 Що таке конфлікт? Охарактеризуйте найбільш типові конфлікти у науковому колективі. 41 Назвіть основні умови високоефективної діяльності і збереження здоров’я працівників розумової праці з точки зору психофізіології. 42 Які основні вимоги висуваються до організації робочого місця, яке оснащене персональним комп’ютером? 43 Охарактеризуйте раціональну модель рухового режиму для осіб розумової праці. 44 Доведіть, що моральнісний аспект наукової діяльності є одним із важливих питань стратегії подальшого розвитку нашої цивілізації.
14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
15. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
1. Методологія - це: а) сукупність визначених правил, прийомів, способів, норм пізнання певного суб'єкта чи явища; б) вчення про систему методів наукового пізнання та перетворення реальної дійсності; в) сукупність методів дослідження; г) конкретна методика, за якою проводиться наукове дослідження.
2. Що вивчає методологія? а) процеси перетворення і зміни реальної дійсності; б) пізнавальні процеси, що відбуваються в науці, методи і форми наукового пізнання; в) сукупність визначених правил, прийомів, способів, норм пізнання певного суб'єкта чи явища; г) усі відповіді правильні.
3. Конкретно-наукова методологія ґрунтується на: а) законах розвитку наукового пізнання в цілому; б) законах окремих наук, особливостях пізнання конкретних процесів і виявляється в здійсненні теоретичних узагальнень, принципів і методів дослідження окремих наук; в) законах пізнання навколишнього світу як цілісного утворення; г) використання способів пізнання руху інформації в просторі.
4. До якого методу дослідження може бути застосований вираз «пізнання від окремого до загального»? а) дедукції; б) індукції; в) синтезу; г) редукції.
5. Основною стильовою рисою наукового мовлення є: а) об'єктивність викладення; б) чіткість викладення; в) стислість викладення; г) усі відповіді правильні.
6. Сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методикам у конкретній науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень, - це: а) гіпотеза; б) тема; в) наукова проблема; г) наукова теорія; д) дилема.
7. Першим етапом проведення НДР є: а) вибір напряму дослідження; б) вибір об'єкта та визначення предмета дослідження; в) розроблення технічного завдання на НДР; г) визначення проблеми дослідження.
8. Об’єкт наукового дослідження це: а) те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника; б) процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження; в) навколишній матеріальний світ і його відображення в дійсності; г) всі відповіді вірні.
9. Який прийом викладення наукових матеріалів набув найбільшого поширення в науковій практиці? а) чітке послідовне викладення матеріалу; б) цілісний прийом; в) вибіркове викладення матеріалу; г) усі перелічені прийоми однаковою мірою.
10. Сутність паралельного методу викладення матеріалу наукового дослідження полягає в: а) колективному написанні наукової роботи; б) послідовному написанні автором кожного розділу роботи; в) створенні чорнового варіанту роботи з подальшим його доопрацюванням.
11. Визначте, якому з методичних прийомів викладення наукових матеріалів відповідають наведені визначення (1 - чітко послідовний; 2 - цілісний; 3 - вибіркове викладення): а) спочатку розробляється попередній варіант усього рукопису, а потім проводиться його обробка шляхом внесення доповнень та виправлень; б) обробка матеріалів проводиться у будь-якому зручному для дослідника порядку; в) поки автор не закінчить повністю черговий розділ, він не переходить до наступного.
12. Якісні характеристики, які визначають культуру наукового мовлення - це: а) емоційне забарвлення; б) чіткість; в) краса мовного стилю; г) стислість; д) зрозумілість; є) правильні відповіді б), г), д); ж) правильні відповіді б), в), г).
13. Основною стильовою рисою наукового мовлення є: а) об'єктивність викладення; б) чіткість викладення; в) стислість викладення; г) усі відповіді правильні.
14. Визначені принципи письмового спілкування членів наукового співавторства між собою - це: а) академічний етикет; б) мовний стиль; в) науковий стиль; г) діловий стиль.
15. Знакова система, що виконує пізнавальну і комунікативну функцію, - це: а) інформація; б) текст; в) мова; г) голос.
16. У науковому тексті вся увага зосереджується на: а) змісті; б) логічній послідовності викладеного матеріалу; в) суб'єкті написання тексту; г) усі відповіді правильні; д) правильні відповіді а) та в); є) правильні відповіді а) та б).
17. Основними композиційними елементами, які виділяються на етапі роботи над рукописом, є такі: а) вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки; б) реферат, анотація, вступ, зміст, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки; в) реферат, вступ, зміст, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки;
18. Згідно зі стандартом звіт з НДР умовно поділяється на такі структурні одиниці: а) вступну частину, основну частину, додатки; б) вступну частину, основну частину, висновки; в) реферат, основну частину, висновки; г) вступну частину, основну частину, резюме.
19. Наведіть класифікацію ролей, які виконують окремі члени наукового колективу згідно з його функціонально-ролевою структурою: а) генератор ідей; б) інженер; в) ерудит; г) керівник; д) виконавець; є) критик; ж) лаборант; з) лідер.
20. У чому полягає принцип гетерогенності наукового колективу? а) у різнорідності складових наукового колективу; б) у залученні до наукового колективу не тільки профільних фахівців, але й фахівців із суміжних галузей наук; в) у невідповідності формальної структури наукового колективу фактичному стану субординації його членів.
21. Визначте, характеристика якого принципу формування наукового колективу наведена: «... - за своїми фізіологічними, психологічними, моральними та інтелектуальними показниками люди здатні, незважаючи на всі свої індивідуальні відмінності, до плідної спільної творчої праці»: а) принцип сумісності; б) принцип оптимальності складу; в) принцип «команди»; г) принцип гетерогенності.
22. Виберіть із запропонованого списку основні ознаки наукової школи: а) науковий авторитет колективу в певній галузі науки; б) спадкоємність поколінь; в) широкий спектр наукової тематики досліджень; г) формалізація стосунків між науковцями; д) наявність лідера.
23. Якому з типів шкіл відповідає дана характеристика: «це найбільш завершена форма загальної пізнавальної творчості, що характеризує зрілий період розвитку окремої науки» ? а) традиціоналістичному; б) парадигмальному; в) освітньому; г) дослідницькому.
24. Визначте, характеристика якого принципу формування наукового колективу наведена тут: «.., пов'язаний з необхідністю відповідного інформування співробітників для виключення ототожнення тимчасових труднощів з наслідками прийняття тих чи інших рішень»? а) принцип інформованості про сутність проблеми; б) принцип превентивної оцінки роботи; в) принцип перманентного інформування.
25. Який з принципів формування наукового колективу враховує особливості членів наукового колективу, їх уподобання, особливості характеру, менталітет, потреби та інтереси? а) принцип індивідуальної компенсації; б) принцип урахування особливостей сприйняття інновацій різними науковцями; в) принцип наукової рівності; г) принцип забезпечення права на індивідуальну творчість кожного члена наукового колективу; д) принцип тотальності.
16.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
1. Сутність наукового пізнання. 2. Основна мета і зміст науки. 3. Класифікація наук. 4. Фундаментальні і прикладні науки. 5. Поняття економічної науки. 6. Система економічних наук. 7. Закономірності і тенденції розвитку сучасної економічної науки. 8. Національна академія наук України: правовий статус, структура, функції. 9. Основні цілі, принципи та напрямки державної політики у галузі наукової та науково-технічної діяльності. 10. Пріоритетні напрямки розвитку науки в Україні. 11. Суб’єкти державного регулювання і управління розвитком науки, їх повноваження. 12. Державна інноваційна політика в Україні: основні цілі, принципи, напрямки. 13. Науковий експеримент як найбільш ефективне джерело емпіричних знань. 14. Сутність матеріалістичної діалектики. 15. Особливості ідеалістичної діалектики Гегеля. 16. Поняття методології наукових досліджень. 17. Місце методології науки в загальній системі філософських наукових знань. 18. Методологія теоретичних досліджень. 19. Методологія емпіричних досліджень. 20. Основні діалектичні методи пізнання. 21. Об’єкт наукового дослідження. 22. Предмет дослідження. 23. Об’єкт та предмет економічної науки. 24. Взаємозв’язок об’єкта і предмета дослідження. 25. Загальнофілософські принципи пізнання. 26. Наукова теорія: сутність, ознаки, структура, функції. 27. Поняття наукового методу та його основні риси. 28. Система методів економічного наукового дослідження. 29. Загальнонаукові методи пізнання. 30. Конкретно-наукові та спеціальні методи пізнання. 31. Взаємозв’язок емпіричних і теоретичних досліджень. 32. Основні етапи проведення наукових досліджень. 33. Визначення напряму, цілей, завдань дослідження. 34. Аналіз та інтерпретація наукової інформації. 35. Пошук та збір наукової інформації. 36. Науковий документ як структурна одиниця інформаційних ресурсів. Види наукових документів. 37. Форми науково-дослідної роботи студентів. 38. Співвідношення понять методологія, методика, технологія і техніка наукового дослідження. 39. Основні прийоми та вимоги до оформлення результатів наукових досліджень. 40. Місце і роль науково-дослідної роботи студентів в системі навчального процесу. 41. Зміст науково-дослідної роботи студентів. 42. Основні результати науково-дослідної роботи студентів. 43. Сутність і види наукової інформації. 44. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. 45. Самостійна аудиторна і дослідницька робота студентів. 46. Процедура захисту магістерської роботи. 47. Вимоги до змісту і форми магістерської роботи.
17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.4. Тестові завдання; 2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт; 2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
18. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Базова (нормативна література, наявні в бібліотеці підручники, навчальні посібники, задачники за погодженням з бібліотекою) Основна література
Додаткова література
15. Інформаційні ресурси (електронні джерела вільного доступу з адресами (режимом доступу))
1. Нормативно-правові акти з бази Верховної ради України: www.rada.gov.ua
Навчально-методичне видання
Кафедра фінансів та банківської справи
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор:
Підп.до друку. ХХ.ХХ.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||