МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 23.01.2016 03:18

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

 

Методологія

та організація

наукових досліджень

 

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

УДК  167(075.8)

ББК  72я73

 

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

 ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.

 

Рецензенти:

Гусарєв Станіслав Дмитрович –начальник кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор;

Мурашин Олександр Геннадійович– завідувач кафедрою теорії та історії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України

 

Укладач:

Гіда Євген Олександрович –доктор юридичних наук, професор

 

 

Методологія та організація наукових досліджень: Навчально-методичний комплекс / Є.О. Гіда. – К.: Національна академія управління, 2013 – 74 с.

 

 

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс “Методологія та організація наукових досліджень” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Методологія та організація наукових досліджень”.

 

 

 

УДК  167(075.8)

ББК  72я73

 

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2013

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА.	4
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.	5
ПРОГРАМА КУРСУ.	8
РОБОЧА ПРОГРАМА.	15
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ.	17
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.	20
МЕТОДИ НАВЧАННЯ.	25
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.	27
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.	39
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ.	51
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.	53
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ.	56
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ.	68
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.	70
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.	71

1. ПЕРЕДМОВА

 

В умовах інтенсивного зростання кількості та складності наукової інформації, пришвидшення процесів оновлення системи наукових знань виникає потреба в якісно новій теоретичній та методологічній підготовці висококваліфікованих фахівців-правознавців. До них висуваються вимоги не тільки щодо обсягів і якості опанування певними теоретичними знаннями з різних галузей права, а й вимоги щодо здатності і навичок до самоосвіти, вміння самостійно і ефективно аналізувати суспільні процеси і явища, самостійно і своєчасно приймати оптимальні рішення.

Реформування системи юридичної професійної підготовки у відповідності до міжнародних та європейських стандартів передбачає відповідну модернізацію організації та здійснення навчального процесу. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» на відміну від відповіднього рівня «бакалавр» орієнтована, в першу чергу, на досягнення такого вищого рівня професійних знань, навичок та вмінь, який характеризуется еврістичністю, гнучкістю та плюралістичністю мислення, вмінням вирішувати нові, «нестандартні» професійні завдання. Досягнення цього рівня професійності підготовки юристів можливе за умов актуалізації її наукової та педагогічної спрямованості, а це потребує введення в навчальний процес підготовки юристів таких навчальних дисциплін, які розкривають особливості юридичної наукової та юридичної педагогічної діяльностей, а також спрямовані на наукове та педагогічне забезпечення юридичної практичної діяльності, з урахуванням юридичної діяльності.

Володіння методологією, методикою наукової роботи, навичками її оптимальної організації є обов’язковою складовою професіоналізму дослідника. У зв’язку із зростанням вимог до професійної підготовки молодих спеціалістів, особлива увага приділяється формуванню навичок дослідження і творчої роботи у спеціалістів, бакалаврів, магістрів. Виконання завдань, що поставлені суспільством перед науковими й науково-виробничими установами, можливо тільки шляхом озброєння молодих фахівців новітніми знаннями в галузі наукових досліджень. Отже, введення до навчальних планів дисципліни “Методика та організація наукових досліджень” є своєчасним і актуальним.

Виходячи з вище викладеного, курс «Методологія та організація наукових досліджень» є одним з визначальних у вітчизняній системі вищої юридичної освіти, оскільки, опановуючи його в рамках програми підготовки магістрів правознавства, студенти отримують можливість узагальнити старі та здобути нові знання про юридичну науку, її систему, роль в процесах функціонування та розвитку суспільства, відпрацювати навички і вміння проведення досліджень, роботи з науковими та нормативними джерелами, відбору, аналізу та узагальнення юридичної інформації, формулювання цілей і завдань дослідження, розроблення певних висновків та рекомендацій за результатами проведеного дослідження.

Високий рівень методологічної культури є необхідною умовою для майбутньої успішної професійної діяльності фахівця-правознавця – випускника вищого навчального закладу, як у науковій сфері, так і у сфері сучасної юридичної практики.

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № 4

 

 

2. Порядок оцінювання знань студентів

 

            І. Загальні положення

 

1.1.                        Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

 

1.2.                        Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

 

-          підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

-          систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

-          подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

-          розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

-          оптимізація навчального процесу.

 

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

 

            2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

            2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

            На іспиті оцінюванню підлягають:

-          володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

-          здатність творчо мислити та синтезувати знання;

-          уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

            - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

            - виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

 

 

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів.  Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

 

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

               

 

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

 

 

 

«        » вересня 2013 р.

 

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

 

 

Методологія та організація наукових досліджень

 

 

 

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістра

 

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство”

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9  від 20 червня 2013 р.

 

 

 

Розробники програми:

Гіда Є.О., докт. юрид.наук, професор

 

 

 

Завідувач кафедри :                                                        Гіда Є.О, д.ю.н., професор 

 

 

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету:                                                            Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістр» напряму  8.03040101 «Правознавство».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є методологія та методика у системі організації науково-дослідницької діяльності.

 

Програма навчальної дисципліни складається з двох змістовних модулів:

9-й семестр

МОДУЛЬ І. Наука як сфера людської діяльності і система знань. Змістовий модуль 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність. Змістовий модуль 2. Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень. Змістовий модуль 3. Психологія і технологія наукової творчості.

МОДУЛЬ 2. Методика наукової творчості. Змістовий модуль 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження. Змістовий модуль 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень. Змістовий модуль 6. Науково-дослідна робота студентів.

 

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень» є формування у майбутніх фахівців системи базових знань щодо методології, методики наукової діяльності організації та навичок проведення наукових досліджень, ведення самостійної наукової роботи, дослідження та експериментування для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців, тощо.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень» є формування цілісного уявлення про науково-дослідницький процес; вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення наукових досліджень; вивчення особливостей використання спеціальної літератури з розроблюваної теми при виконанні випускної кваліфікаційної роботи; ознайомлення з науковими методами дослідження; набуття дослідницьких навичок, усвідомлення цілей наукового дослідження, формування навичок правильного виконання кваліфікаційних і наукових робіт (магістерської роботи, статті, дисертації), тощо.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

-     структуру, історію та сучасні напрями розвитку науки в Україні;

-     засади організації науково-дослідної роботи в Україні;

-     теоретичні та методологічні основи наукового дослідження;

-     особливості вибору напряму наукового дослідження та формування етапів науково-дослідної роботи;

-     основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності

-     особливості пошуку, накопичення та обробки наукової інформації;

-     методи проведення теоретичних та експериментальних досліджень;

-     методичні та практичні основи обробки результатів наукових досліджень;

-     основні вимоги до оформлення результатів проведення науково-дослідної роботи;

-     особливості впровадження результатів наукової роботи.

вміти:

-     визначати напрямки наукових пошуків, використовувати для досягнення цієї мети необхідний методологічний та методичний інструментарій;

-     планувати й здійснювати роботу над науковим кваліфікаційним дослідженням;

-     використовувати загальнометодологічні принципи у науковій діяльності;

-     виконувати інформаційний пошук, накопичення та обробку наукової інформації;

-     працювати з джерелами інформації, літературою, складати й оформляти науково-довідковий апарат дослідження;

-     формулювати мету, завдання та теоретичні засади дослідження;

-     планувати та здійснювати експериментальні дослідження, відпрацьовувати їх результати;

-     формулювати й обґрунтовувати висновки наукового дослідження;

-     оформляти результати наукових досліджень у вигляді кваліфікаційних робіт відповідного рівня;

-     складати звіти, доповіді, писати статті, що відображають результати наукових досліджень;

-     організовувати роботу у наукових колективах;

-     використовувати набуті знання в практичній та управлінській діяльності.

 

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 (108) години/ 3 (3) кредита ECTS.

 

 

 

1.ПРОГРАМА КУРСУ

 

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

 

Модуль

Змістовий модуль І. Наука як сфера людської діяльності і система знань

 

Тема 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність

Сутність наукового пізнання. Теорія пізнання. Спостереження, абстрактне мислення і практика. Відносне, абсолютне і базове знання. Проблема істинності наукових знань. Поняття науки. Об’єкт і предмет наукового дослідження.

Етапи становлення і розвитку науки. Наука у Давньому Єгипті і Вавилоні. Антична наука Стародавньої Греції і Риму. Натурфілософія. Розвиток європейської науки в період Середньовіччя. Промислова революція і її вплив на розвиток науки. Науково-технічна революція. Розвиток наукової думки в Україні. Особливості сучасного етапу та перспективи розвитку науки.

Основна мета і зміст науки. Цілі і функції науки. Завдання і ознаки науки.

Структурні елементи наукн, їх характеристика. Наукова ідея, гіпотеза, теорія і концепція, науковий закон, судження, наукові факти, парадокси, категоріально-понятійний апарат науки.

Класифікація наук. Критерії класифікації наук. Фундаментальні і прикладні науки. Природничі та суспільні науки. Гуманітарні наукн. Національна класифікація наук.

Тема 2. Методологія науково-дослідної діяльності.Основні методи наукових досліджень

Поняття методологій наукових досліджень. Основні аспекти розуміння сутності методології науки. Основна мета та функції методології науки.

Методологія теоретичних досліджень. Теорія як найбільш абстрактна і розвинена форма узагальнення і систематизації знань. Завдання і функції теорії в системі наукових знань. Структура та основні характеристики наукової теорії.

Методологія емпіричних досліджень. Науковий експеримент як найбільш ефективне джерело емпіричних знань. Методологія наукового експерименту. Взаємозв’язок емпіричних і теоретичних досліджень.

Поняття наукового методу та його основні риси. Співвідношення понять науковий підхід, принцип, метод, засіб, прийом.

Система методів юридичного наукового дослідження. Критерії класифікації методів юридичного наукового дослідження. Загальнофілософські методи і принципи пізнання. Загальнонаукові методи пізнання. Конкретно-наукові та спеціальні методи пізнання. Міждисциплінарні методи наукового пізнання.

 

Тема 3. Психологія і технологія наукової творчості

 

Організація творчої діяльності. Ефективність наукової творчості. Загальні принципи наукової праці. Самоорганізація праці здобувача. Самообмеження. Раціональна організація наукової праці.

Психологія наукової творчості. Розумова і фізична праця. Нервово-психологічне навантаження.

Робочий день науковця. Головні правила: поступове входження в роботу; ритмічність праці; планування роботи. Елементи імпульсивності та імпровізації характерні для наукової діяльності. Планування роботи. Найсприятливіший час для виконання творчих або складних завдань. Тривалість щоденної роботи на комп'ютері.

Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Персональний комп'ютер, телефон, телефакс і копіювальний апарат. Текстові редактори. Доцільними в дослідницькій роботі є телефон, магнітофон, диктофон, широкий асортимент канцелярських приладів: ручок, олівців, гумок.

Ділове спілкування. Інформаційне спілкування. Дискусійне спілкування. Професійний рівень співбесідника. Техніка спілкування. Правила і прийоми, які роблять ділову розмову найбільш ефективною.

Ділове листування та стиль, що відрізняє його від службового. Принципи, що використовують при написанні службових листів. Вибір стилю службових листів.

Ділова телефонна розмова. Телефонний довідник або записник, що містить прізвище, ім'я та по батькові абонента, посаду, номер телефону. Визначення мети дзвінка, питань, які слід вирішити з абонентом, підготувати необхідні документи та ін. Слушний час для дзвінка, зважаючи на інтереси абонента.

Особистий архів (бібліотека) здобувача. Рукописи, машинописи, ксерокопії, картотеки, конспекти, вирізки, фотографії, касети, дискети. Книги, періодичні видання, інші види опублікованих документів, що складають особисту бібліотеку здобувача. Упорядкування особистого архіву.

 

Змістовий модуль 2. Методика наукової творчості

 

Тема 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження

Поняття методики наукових досліджень. Співвідношення понять методологія, методика, технологія та техніка наукового дослідження.

Основні етапи та напрями проведення наукових досліджень.

Визначення напряму, цілей, завдань дослідження. Визначення стану об’єкта дослідження та стану наукових розробок щодо обраного об’єкту дослідження.

Визначення актуальності та наукової новизни дослідження. Визначення методики дослідження.

Формулювання та оформлення результатів наукових досліджень. Основні прийоми, способи, вимоги і правила формулювання та оформлення результатів наукових досліджень.

Впровадження та використання результатів наукових досліджень в практичній діяльності, на виробництві, в освітньому та науковому процесі. Вплив результатів правових наукових досліджень на процеси законо- і правотворення в Україні.

Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Вимоги до змісту і форми магістерської роботи. Вимоги до знань, вмінь і навичок магістра. Методика підготовки, оформлення і захисту магістерської роботи. Типові помилки при написанні, оформленні та захисті магістерської роботи.

 

 

Тема 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень

Види наукових публікацій. Зміст, новизна наукового дослідження. Фіксація певного етапу дослідження або роботи в цілому. Особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми

Вихідні відомості – це відомості про авторів, назву видання, підзаголовні й надзаголовні дані, нумерація, вихідні дані, індекси УДК або ББК, міжнародний стандартний номер книги тощо. Вихідні дані включають: місце випуску видання, назву видавни­цтва і рік випуску. ВипускнІ данні: дати подання й підписання до друку; формат паперу і частка аркуша; вид і номер паперу; гарніту­ра шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкарських та обліково-видавничих аркушах тощо.

Монографія – наукова праця у вигляді книги. Види монографій. Структура монографії – титульний аркуш, анотація, умовні скорочення, вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література (список використаних джерел). Вимоги, що висуваються до монографій.

Наукова стаття. Перелік видань який затверджений ВАК України. Оптимальний обсяг наукової статті. Правила написання наукової статті. Структурні елементи статті: вступ – визначення наукової гіпотези; пояснення причин, за якими було почато дослід­ження; розкриває рівень актуальності даної теми. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми та на яке спирається автор; існуючі по­гляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття. Формулювання мети статті (постановка завдання). Виклад змісту власного дослідження. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їхнє значення для теорії й практики, суспільна значущість, коротко накреслюються перспективи подаль­ших досліджень з теми. Бібліографічний список цитованої літератури. Анотації, додаються до статей українською, російською та англійською мовами.

Тези наукової доповіді (повідомлення). Правила підготовки тез наукової доповіді. Методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції. Методи написання доповіді. Спосіб підготовки доповіді. Структура тексту доповіді. Специфіка усного виступу.

Правила оформлення публікацій. Методичні прийоми викладу наукового матеріалу. Послідовний виклад матеріалу. Цілісний виклад матеріалу. Вибірковий виклад матеріалу.

Формулювання задуму. Відбір і підготовка матеріалів. Групування матеріалу. Рубрикація праці. Обробка рукопису. Перевірка правильності оформлення рукопису. Літературна правка рукопису.

 

Тема 6. Науково-дослідна робота студентів

Місце і роль науково-дослідної роботи студентів в системі навчального процесу. Самостійна аудиторна і позааудиторна робота студентів як основа і необхідна умова підготовки висококваліфікованого фахівця-правознавця з вищою освітою. Контроль за самостійною роботою студентів.

Зміст і форми науково-дослідної роботи студентів. Вимоги до організації і методики самостійної роботи студентів. Раціональне планування студентом свого навчання. Виконання реферативних, курсових, дипломних, магістерських робіт як форми науково-дослідної роботи студентів у межах навчального процесу. Участь студентів у наукових гуртках, проблемних лабораторіях, наукових семінарах і конференціях як форма науково-дослідної роботи студентів поза навчальним процесом. Основні результати науково-дослідної роботи студентів. Якісні зміни мотивації, наукового світогляду, методологічної культури наукової та навчальної діяльності студентів.

 

Примітка.

Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

 

 

«        » вересня 2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

 

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство”

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Робоча програма з дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень» для магістрів за напрямом підготовки 6.03040101 «Правознавство»

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9  від 20 червня 2013 р.

 

Розробник програми:

Гіда Є.О., докт. юрид.наук, професор.

 

 

 

 

Завідувач кафедри :                                                                Гіда Є.О., д.ю.н., професор

 

 

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету:                                                            Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

 

ДИСЦИПЛІНА: «МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

 

Курс «Методологія та організація наукових досліджень» є одним з визначальних у вітчизняній системі вищої юридичної освіти, оскільки, опановуючи його в рамках програми підготовки магістрів правознавства, студенти отримують можливість узагальнити старі та здобути нові знання про юридичну науку, її систему, роль в процесах функціонування та розвитку суспільства, відпрацювати навички і вміння проведення досліджень, роботи з науковими та нормативними джерелами, відбору, аналізу та узагальнення юридичної інформації, формулювання цілей і завдань дослідження, розроблення певних висновків та рекомендацій за результатами проведеного дослідження.

Високий рівень методологічної культури є необхідною умовою для майбутньої успішної професійної діяльності фахівця-правознавця – випускника вищого навчального закладу, як у науковій сфері, так і у сфері сучасної юридичної практики.

Дана дисципліна тісно взаємопов’язана з такими навчальними дисциплінами: юридична деонтологія, теорія держави і права, конституційне  право України, історія держави і права України; історія держави і права зарубіжних країн; історія вчень про державу і право; філософія; кримінологія; адміністративне право; конституційне право; цивільне право; кримінальне право тощо.

При вивченні змісту навчальної дисципліни студенти повинні в обов’язковому порядку знайомитись із змістом програми навчальної дисципліни та робочої програми з навчальної дисципліни. При вивченні згаданих документів студент повинен звернути увагу на розподіл часу по темам та форми занять з них. Особливу увагу рекомендується звернути на тематику та обсяг виконання завдань, рекомендованих для самостійної роботи.

Також студентам необхідно звернути увагу на особливості індивідуальної роботи та чітко запам’ятати, що вона включає в себе консультації з методики складання таблиць, схем, логічних ланцюжків; характеристику методики написання письмових, самостійних робіт, рефератів, доповідей та наукових робіт; підготовку з питань до модульного контролю, заліку тощо.

Володіння методологією, методикою наукової роботи, навичками її оптимальної організації є обов’язковою складовою професіоналізму дослідника. У зв’язку із зростанням вимог до професійної підготовки молодих спеціалістів, особлива увага приділяється формуванню навичок дослідження і творчої роботи у спеціалістів, бакалаврів, магістрів. Виконання завдань, що поставлені суспільством перед науковими й науково-виробничими установами, можливо тільки шляхом озброєння молодих фахівців новітніми знаннями в галузі наукових досліджень. Отже, введення до навчальних планів дисципліни “ Методологія та організація наукових досліджень” є своєчасним і актуальним.

 
Опис навчальної дисципліни

 

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS – 3	Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 8.030401401 “Правознавство” Юридичний факультет	Нормативна
Модулів – 1	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів – 2		5-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ______    (назва)		Семестр
Загальна кількість годин 108		9-й
		Лекції – 12
		Семінарські – 12
Тижневих годин для денної форми навчання – 13 аудиторних – 4 самостійної роботи студента – 9	Освітньо -кваліфікаційний рівень: магістр	Практичні – 12
		Самостійна робота – 68	-
		Вид контролю
		Залік

 

1. 1.    Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни “Методологія та організація наукових досліджень” є формування у майбутніх фахівців системи базових знань щодо методології, методики наукової діяльності організації та навичок проведення наукових досліджень, ведення самостійної наукової роботи, дослідження та експериментування для забезпечення їхньої професійної підготовки у якості науковців.

 

Основними завданнями вивчення дисципліни “Методологія та організація наукових досліджень” є розвиток практичних навичок з організації та проведення наукових досліджень; вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення наукових досліджень; вивчення особливостей використання спеціальної літератури з розроблюваної теми при виконанні випускної кваліфікаційної роботи; ознайомлення з науковими методами дослідження; освоєння різних методів аналізу та обробки даних.

 

Опанувавши навчально-методичний матеріал дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень», студентів магістратури:

повинен знати:

-     структуру, історію та сучасні напрями розвитку науки в Україні;

-     засади організації науково-дослідної роботи в Україні;

-     теоретичні та методологічні основи наукового дослідження;

-     особливості вибору напряму наукового дослідження та формування етапів науково-дослідної роботи;

-     основні критерії оцінки наукового знання і вимоги до організації дослідницької діяльності

-     особливості пошуку, накопичення та обробки наукової інформації;

-     методи проведення теоретичних та експериментальних досліджень;

-     методичні та практичні основи обробки результатів наукових досліджень;

-     основні вимоги до оформлення результатів проведення науково-дослідної роботи;

-     особливості впровадження результатів наукової роботи.

 

повинен вміти:

-     визначати напрямки наукових пошуків, використовувати для досягнення цієї мети необхідний методологічний та методичний інструментарій;

-     планувати й здійснювати роботу над науковим кваліфікаційним дослідженням;

-     виконувати інформаційний пошук, накопичення та обробку наукової інформації;

-     працювати з джерелами інформації, літературою, складати й оформляти науково-довідковий апарат дослідження;

-     формулювати мету, завдання та теоретичні засади дослідження;

-     планувати та здійснювати експериментальні дослідження, відпрацьовувати їх результати;

-     формулювати й обґрунтовувати висновки наукового дослідження;

-     оформляти результати наукових досліджень у вигляді кваліфікаційних робіт відповідного рівня;

-     складати звіти, доповіді, писати статті, що відображають результати наукових досліджень;

-     використовувати набуті знання в практичній та управлінській діяльності.

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Модуль

Змістовий модуль І. Наука як сфера людської діяльності і система знань

 

Тема 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність

Сутність наукового пізнання. Теорія пізнання. Спостереження, абстрактне мислення і практика. Відносне, абсолютне і базове знання. Проблема істинності наукових знань. Поняття науки. Об’єкт і предмет наукового дослідження.

Етапи становлення і розвитку науки. Наука у Давньому Єгипті і Вавилоні. Антична наука Стародавньої Греції і Риму. Натурфілософія. Розвиток європейської науки в період Середньовіччя. Промислова революція і її вплив на розвиток науки. Науково-технічна революція. Розвиток наукової думки в Україні. Особливості сучасного етапу та перспективи розвитку науки.

Основна мета і зміст науки. Цілі і функції науки. Завдання і ознаки науки.

Структурні елементи наукн, їх характеристика. Наукова ідея, гіпотеза, теорія і концепція, науковий закон, судження, наукові факти, парадокси, категоріально-понятійний апарат науки.

Класифікація наук. Критерії класифікації наук. Фундаментальні і прикладні науки. Природничі та суспільні науки. Гуманітарні наукн. Національна класифікація наук.

Тема 2. Методологія науково-дослідної діяльності.Основні методи наукових досліджень

Поняття методологій наукових досліджень. Основні аспекти розуміння сутності методології науки. Основна мета та функції методології науки.

Методологія теоретичних досліджень. Теорія як найбільш абстрактна і розвинена форма узагальнення і систематизації знань. Завдання і функції теорії в системі наукових знань. Структура та основні характеристики наукової теорії.

Методологія емпіричних досліджень. Науковий експеримент як найбільш ефективне джерело емпіричних знань. Методологія наукового експерименту. Взаємозв’язок емпіричних і теоретичних досліджень.

Поняття наукового методу та його основні риси. Співвідношення понять науковий підхід, принцип, метод, засіб, прийом.

Система методів юридичного наукового дослідження. Критерії класифікації методів юридичного наукового дослідження. Загальнофілософські методи і принципи пізнання. Загальнонаукові методи пізнання. Конкретно-наукові та спеціальні методи пізнання. Міждисциплінарні методи наукового пізнання.

 

Тема 3. Психологія і технологія наукової творчості

 

Організація творчої діяльності. Ефективність наукової творчості. Загальні принципи наукової праці. Самоорганізація праці здобувача. Самообмеження. Раціональна організація наукової праці.

Психологія наукової творчості. Розумова і фізична праця. Нервово-психологічне навантаження.

Робочий день науковця. Головні правила: поступове входження в роботу; ритмічність праці; планування роботи. Елементи імпульсивності та імпровізації характерні для наукової діяльності. Планування роботи. Найсприятливіший час для виконання творчих або складних завдань. Тривалість щоденної роботи на комп'ютері.

Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Персональний комп'ютер, телефон, телефакс і копіювальний апарат. Текстові редактори. Доцільними в дослідницькій роботі є телефон, магнітофон, диктофон, широкий асортимент канцелярських приладів: ручок, олівців, гумок.

Ділове спілкування. Інформаційне спілкування. Дискусійне спілкування. Професійний рівень співбесідника. Техніка спілкування. Правила і прийоми, які роблять ділову розмову найбільш ефективною.

Ділове листування та стиль, що відрізняє його від службового. Принципи, що використовують при написанні службових листів. Вибір стилю службових листів.

Ділова телефонна розмова. Телефонний довідник або записник, що містить прізвище, ім'я та по батькові абонента, посаду, номер телефону. Визначення мети дзвінка, питань, які слід вирішити з абонентом, підготувати необхідні документи та ін. Слушний час для дзвінка, зважаючи на інтереси абонента.

Особистий архів (бібліотека) здобувача. Рукописи, машинописи, ксерокопії, картотеки, конспекти, вирізки, фотографії, касети, дискети. Книги, періодичні видання, інші види опублікованих документів, що складають особисту бібліотеку здобувача. Упорядкування особистого архіву.

 

Змістовий модуль 2. Методика наукової творчості

 

Тема 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження

Поняття методики наукових досліджень. Співвідношення понять методологія, методика, технологія та техніка наукового дослідження.

Основні етапи та напрями проведення наукових досліджень.

Визначення напряму, цілей, завдань дослідження. Визначення стану об’єкта дослідження та стану наукових розробок щодо обраного об’єкту дослідження.

Визначення актуальності та наукової новизни дослідження. Визначення методики дослідження.

Формулювання та оформлення результатів наукових досліджень. Основні прийоми, способи, вимоги і правила формулювання та оформлення результатів наукових досліджень.

Впровадження та використання результатів наукових досліджень в практичній діяльності, на виробництві, в освітньому та науковому процесі. Вплив результатів правових наукових досліджень на процеси законо- і правотворення в Україні.

Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження. Вимоги до змісту і форми магістерської роботи. Вимоги до знань, вмінь і навичок магістра. Методика підготовки, оформлення і захисту магістерської роботи. Типові помилки при написанні, оформленні та захисті магістерської роботи.

 

 

Тема 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень

Види наукових публікацій. Зміст, новизна наукового дослідження. Фіксація певного етапу дослідження або роботи в цілому. Особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми

Вихідні відомості – це відомості про авторів, назву видання, підзаголовні й надзаголовні дані, нумерація, вихідні дані, індекси УДК або ББК, міжнародний стандартний номер книги тощо. Вихідні дані включають: місце випуску видання, назву видавни­цтва і рік випуску. ВипускнІ данні: дати подання й підписання до друку; формат паперу і частка аркуша; вид і номер паперу; гарніту­ра шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкарських та обліково-видавничих аркушах тощо.

Монографія – наукова праця у вигляді книги. Види монографій. Структура монографії – титульний аркуш, анотація, умовні скорочення, вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література (список використаних джерел). Вимоги, що висуваються до монографій.

Наукова стаття. Перелік видань який затверджений ВАК України. Оптимальний обсяг наукової статті. Правила написання наукової статті. Структурні елементи статті: вступ – визначення наукової гіпотези; пояснення причин, за якими було почато дослід­ження; розкриває рівень актуальності даної теми. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми та на яке спирається автор; існуючі по­гляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття. Формулювання мети статті (постановка завдання). Виклад змісту власного дослідження. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їхнє значення для теорії й практики, суспільна значущість, коротко накреслюються перспективи подаль­ших досліджень з теми. Бібліографічний список цитованої літератури. Анотації, додаються до статей українською, російською та англійською мовами.

Тези наукової доповіді (повідомлення). Правила підготовки тез наукової доповіді. Методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції. Методи написання доповіді. Спосіб підготовки доповіді. Структура тексту доповіді. Специфіка усного виступу.

Правила оформлення публікацій. Методичні прийоми викладу наукового матеріалу. Послідовний виклад матеріалу. Цілісний виклад матеріалу. Вибірковий виклад матеріалу.

Формулювання задуму. Відбір і підготовка матеріалів. Групування матеріалу. Рубрикація праці. Обробка рукопису. Перевірка правильності оформлення рукопису. Літературна правка рукопису.

 

Тема 6. Науково-дослідна робота студентів

Місце і роль науково-дослідної роботи студентів в системі навчального процесу. Самостійна аудиторна і позааудиторна робота студентів як основа і необхідна умова підготовки висококваліфікованого фахівця-правознавця з вищою освітою. Контроль за самостійною роботою студентів.

Зміст і форми науково-дослідної роботи студентів. Вимоги до організації і методики самостійної роботи студентів. Раціональне планування студентом свого навчання. Виконання реферативних, курсових, дипломних, магістерських робіт як форми науково-дослідної роботи студентів у межах навчального процесу. Участь студентів у наукових гуртках, проблемних лабораторіях, наукових семінарах і конференціях як форма науково-дослідної роботи студентів поза навчальним процесом. Основні результати науково-дослідної роботи студентів. Якісні зміни мотивації, наукового світогляду, методологічної культури наукової та навчальної діяльності студентів.

 
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Змістовий модуль І. Наука як сфера людської діяльності і система знань

 

	Кількість годин
	Денна форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність	18	2	2	2-	-	12	18,4	0,4				18
Тема 2. Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень	17	2	2	2	-	11	17,4	0,4				17
Тема 3. Психологія і технологія наукової творчості	17	2	2	2	-	11	17,4	0,4				17
Разом за змістовим модулем 1	52	6	6	6	-	34	54,2	1,2				52

 

Змістовий модуль 2. Методика наукової творчості

 

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
Тема 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження	18	2	2	2	-	12	18,4	0,4				18
Тема 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень	17	2	2	2	-	11	17,4	0,4				17
Тема 6. Науково-дослідна робота студентів	17	2	2	2	-	11	17	-				17
Разом за змістовим модулем 2	52	6	6	6	-	34	53,8	0,8				52
Модульний контроль	2	-	-	2	-	-
Усього годин	108	24	24	26	-	68	108	2				104

 

 

7. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Наука та наукові дослідження: історія та сучасність.	2 год.
2.	Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень.	2 год.
3.	Психологія і технологія наукової творчості.	2 год.
4.	Загальні вимоги організації наукового дослідження.	2 год.
5.	Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень.	2 год.
6.	Науково-дослідна робота студентів.	2 год.
	Разом	12 год.

 

8. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Наука та наукові дослідження: історія та сучасність.	2 год.
2.	Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень.	2 год.
3.	Психологія і технологія наукової творчості.	2 год.
4.	Загальні вимоги організації наукового дослідження.	2 год.
5.	Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень.	2 год.
6.	Науково-дослідна робота студентів.	2 год.
7.	Модульний контроль за змістовими модулями 1, 2	2 год.
	Разом	14 год.

 

9. САМОСТІЙНА РОБОТА

 

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Наука та наукові дослідження: історія та сучасність.	12 год.
2.	Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень.	11 год.
3.	Психологія і технологія наукової творчості.	11 год.
4.	Загальні вимоги організації наукового дослідження.	12 год.
5.	Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень.	11 год.
6.	Науково-дослідна робота студентів.	11 год.
	Разом	68 год.

 

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

                        Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

                        Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

                        Засоби навчання  - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання,  технічні засоби тощо).

                        При викладенні курсу «Актуальні проблеми теорії держави та права» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

                        Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

                        Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

                        Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

                        Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

                        Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

                        Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

                        Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

                        Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо.

                        Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

                        Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

                        Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

                        Аналітичний метод  передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо).

                        Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину).

                        Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо).

                        Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

                        Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді;  2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

                        Метод проблемного викладу знань є перехідним  від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію та пропонує студентам її розв’язати).

                        Частково-пошуковий метод  включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

                        Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

 

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

 

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна  академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

-  розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

-  поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

-  сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати   свої   думки,   слухати   один   одного,   продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

1. Просемінар. Просемінари у ХУІП-ХІХ ст. існували під назвою
   попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
   навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
   завдання –  виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
2. Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

-       фронтальне  семінарське заняття,  що  передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

-       семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського   заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

-  комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

-       сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

-       вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться   з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з  тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

• введенню в тему;
• плануванню вивчення теми;
• дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
• представленню та захисту освітніх досягнень;
• поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
• контрольні та залікові семінари;
• аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

• § вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
• · оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
• · самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
• · пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
• · семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією,  відповіді на питання,  колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

1. Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
2. Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
3. Робота з документами і діловими паперами.
4. Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

• вступ викладача;
• відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім   зрозумілим;
• практична частина як планова;
• заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
2. Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3.  Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

1. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
2. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
3. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7.  Особливо  спрогнозувати все те, що, як правило,  викликає певні
труднощі у студентів;

8.  Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

-   тематичні дискусії та диспути;

-   колективний пошук відповідей і ролей;

-  бесіда і вільний обмін думками;

-   інформація про конструктивні пропозиції студентів;

-   ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

• повторює   і   закріплює   знання   студентів;
• демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
• готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
• контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
2. Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття   слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

• вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
• обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
• заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності  студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
   заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

1. Повідомлення теми і мети заняття.                                           
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Активізація базових знань.                   
4. Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

1. Повідомлення теми і мети заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
4. Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
5. Систематизація вивчених знань.
6. Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
3. Виконання роботи.
4. Аналіз одержаних результатів.
5. Виявлення труднощів у роботі.
6. Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
7. Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
3. Виявлення проблемної ситуації.
4. Висування і обґрунтування гіпотез.
5. Перевірка правильності гіпотез.
6. Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
7. Аналіз причин допущених помилок.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
4. Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
5. Первинне формування вмінь.
6. Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

-           ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

-           неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний  тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
3. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з підготовки реферативних повідомлень

 

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, що мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практич­ного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю право­охорон­­них органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з норматив­ними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

 

Структура:

Реферативне повідомлення складається з таких елементів: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомен­дованої літера­тури. При цьому бажано витримувати наступну послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

– слідча та судова практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються норма­тивні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлює­ть­ся та обґрунтовується думка студента.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

 

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

 

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендо­вану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, нормативно-правові акти України.

 

У зв’язку з тим, що в останні роки в юридичній науці з’явилися нові погляди та положення, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, що висуваються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо з’ясувати суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відпо­відальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Наприклад, неможливо дати повну характеристику права, без відповіді на питання про підходи до праворозуміння, тому, що розкрити сутність права можливо лише через аналіз різних підходів щодо його розуміння. Крім того, у реферативному повідомленні з цього питання повинен знайти своє відображення цілий ряд самостійних положень автора.

 

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питан­ня яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відом­­чі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обґрунтованими. Це означає, що студент, посилаючись на норматив­ний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довес­ти життєвість, пріоритет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використан­ням наочних матеріалів, однак, на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-          формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-          розвиток   у  студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-          формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

-          підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

-          підготовка студентів до контрольних робіт;

-          набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

-          підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

1. Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
2. Практичні заняття на тренажерах;
3. Практичні заняття на полігонах;
4. Практичні заняття безпосередньо в судах.

 

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи    (групові    і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-          різні практичні дії;

-          професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-          службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних    умовах професійної діяльності;

-          службові документи.

-          формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2             етап - розробка практичного заняття:

-          визначення методу (методів)

-          проведення; планування

-          об'єму задач для відпрацювання;

-          уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3             етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-          реальність і вірогідність матеріалів;

-          різноманітність матеріалів, їх новизна;      

-          дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-          посильність засвоєння на високому рівні складності;

-          юридична правомірність.

4             етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-          розробка завдань для студентів;

-          розробка методичних рекомендацій для викладача;

-          розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6            етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-   у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-   вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-   вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-   навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-    використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розвязування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-   пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-      організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-      розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.                        

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

 

Питання для самоконтролю

1. Основні відмінності юридичного наукового знання від інших форм знання?
2. Причини та умови виникнення юридичної науки?
3. Основні підходи до визначення юридичної науки?
4. Співвідношення юридичної науки, юридичної освіти, правової практики?
5. Функції юридичної науки?
6. Класифікації юридичних наук?
7. Перспективи розвитку юридичної науки?

 

Питання до дискусії

1. Переваги наукового знання по відношенню до інших форм знань?
2. Відмінності юридичних наукових знань і поглядів мислітелів щодо права?
3. Чи є достатнім предметний критєрій для класифікацій юридичних наук?
4. Недоліки існуючої класифікації юридичних наук за науковими спеціальностями?
5. Які відмінності між юридичною науковою дисципліною, напрямом юридичних наукових досліджень, проблемним полем юридичних наукових досліджень?
6. Які умови є вирішальнними для подальшого розвитку юридичної науки?

 

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати історичні наукові юридичні тексти, звернути увагу на їх світоглядні засади, методологію, форму побудови наукової думку, наукову мову.
2. Порівняти розуміння науки юристами та фахівцями інших соціально-гуманітарних, природних та технічних наук. З’ясувати та пояснити загальне і відмінне.
3. Відшукати приклади реалізації різних функцій юридичних наук.
4. Визначити основні особливості та складові юридичної науки спеціалізації.
5. Проаналізувати наукову літературу та визначити перспективи розвитку юридичної науки спеціалізації.

 

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З КУРСУ «МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

 

Модуль І.

Змістовий модуль 1. Наука як сфера людської діяльності і система знань

 

Тема 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність

 

Семінарське заняття – 2 години

1. Виникнення та еволюція науки.
2. Поняття та основні риси науки.
3. Теоретичні та методологічні принципи науки.
4. Структурні елементи науки та їх характеристика.
5. Функції науки та їх характеристика.
6. Класифікація (види) наук.
7. Перспективи розвитку науки в Україні.

 

Самостійна робота – 12 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Науково-технічна революція як передумова перетворення науки в продуктивну силу виробництва
2. Історія виникнення, становлення і розвитку юридичної науки.
3. Основні особливості науки ХХІ ст.
4. Основні риси працівника науки

 

 

Перелік ключових термінів та понять

Наука, етапи становлення науки, ознаки науки, принципи науки, функції науки, структура науки, класифікація наук, категорії наукових досліджень, процес наукового пізнання, науково-технічна революція, диференціація та інтеграція, механізми інтеграції наукових знань, види інтеграції наукових знань, рівні інтеграції наукових знань, фундаментальні наукові дослідження, прикладні наукові дослідження, науковий результат, науково-прикладний результат, напрями наукових досліджень,.

 

Методичні вказівки

До першого питання. Характеризувати історію народження та розвитку науки слід починати зі стародавнього періоду, коли вона мала суто практичний характер. Основну увагу слід приділити характеристиці етапів еволюції науки. Необхідно розкрити особливості та характерні риси того чи іншого етапу становлення науки. Слід розкрити особливості науки у ХХІ столітті.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання потрібно розпочати з аналізу поняття науки. Наука – це особлива форма людської діяльності, яка склалася історично і має своїм результатом цілеспрямовано відібрані факти, гіпотези, теорії, закони й методи дослідження. Слід мати на увазі, що наукове мислення є по суті запереченням того, що на перший погляд здається очевидним. Окремо слід звернути увагу на ознаки науки та дати їх характеристику.

До третього питання. Наукова теорія – це найвища форма узагальнення й систематизації знань. Існує багато різних визначень теорії. Розрізняють гносеологіч­ний, логічний і методологічний підходи до її визначення. Структуру теорії як складної системи формують пов’язані між со­бою принципи, закони, тлумачення, положення, поняття, категорії й факти. Емпіричне наукове знання, яке отримано з досвіду, шляхом спостереження та експериментально. Теоретичні знання відбивають об’єкт на рівні його внутрішніх зв’язків, закономірностей становлення, розвитку та існування.  Необхідно обґрунтувати чому між емпіричним і теоретичним рівнями пізнання немає різкої межі.

До четвертого питання. Наука як система знань має специфічну структуру, яка включає ряд елементів: наукова ідея, гіпотеза, теорія, закон, судження, факти, парадокси, категорії тощо. При висвітленні питання необхідно дати детальну характеристику усім структурним елементам науки. Сукупність всіх елементів науки знаходиться в тісному паралельному й (або) ієрархічному взаємозв’язку і створює чітко виражену систему об’єктивних знань про реальний світ – науку.

До п’ятого питання. Наука – це сфера безперервного розвитку людської діяль­ності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація об’єктивних законів про об’єктивну дійсність з метою їх практичного застосування. Сукупність окремих, конкретних функцій науки формують основну її функцію – розвиток системи знань, які сприяють створенню раціональних суспільних відносин і використанню продуктивних сил в інтересах усіх членів суспільства. Необхідно дати характеристику функцій науки.

До шостого питання. Відповідаючи на шосте питання потрібно розпочати з обґрунтування тези, що сучасна класифікація наук виражає взаємозв’язок природ­ничих, технічних, гуманітарних наук і філософії. В основі такої класифікації лежать специфічні особливості вивчення різними науками об’єктів матеріального світу.

Класифікація фіксує (відображає) закономірні зв’язки між об’єктами, визначає їх місце і основні властивості в цілісній сис­темі, є засобом збереження та пошуку інформації. Рівень і характер зв’язку між науками визначається предме­том, методом і умовами пізнання об’єктів, цілями і завданнями науки, їх практичним значенням та іншими факторами.

До сьомого питання. Визначальним чинником прогресу суспільства є розвиток науки і техніки, підвищення добробуту його членів, їхнього духовного та ін­телектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зрос­тання і невід’ємної складової національної культури та освіти. Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу сус­пільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелек­туального зростання.

 

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття –2 годин

 

Практичні завдання:

1. Зробіть презентацію виникнення та еволюції однієї з юридичних наук.
2. Складіть класифікаційну таблицю юридичних наук.
3. Визначте, які з основних рис працівника науки притаманні Вам.

 

Тема 2. Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень

 

Семінарське заняття – 2 години

1. Методологія як система основоположних ідей.
2. Мета, значення, основні завдання та функції методології.
3. Методологічний апарат наукового дослідження.
4. Принципи та рівні методологічного аналізу.
5. Структура методології.
6. Система методів юридичного наукового дослідження.

Самостійна робота – 7 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Філософська, загальнонаукова та конкретно наукова методологія: єдність та відмінності.
2. Методи теоретичних та емпіричних досліджень: аспекти взаємодії.
3. Використання логічних законів і правил при проведенні наукових досліджень.
4. Популярні методологічні моделі: гіпотетико-дедуктивна і емпірична індуктивна.

 

Перелік ключових термінів та понять

Методологія, метод, методика, концепція, факт, гіпотеза, теорія, мета методології, значення методології, основні завдання методології, функції методології, юридична методологія, періоди розвитку методології, принципи методологічного аналізу, рівні методології, структура методології, система методів наукового дослідження, галузева юридична методологія, перспективи розвитку методології.

 

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу на те, що характерною ознакою сучасної науки є зростання ролі методології при вирішенні проблем росту і розвитку спеціалізованого знання. Можна вказати на ряд істотних причин, які породили цю особливість науки: складність структури емпіричного і теоретичного знання, способи його обґрунтування та перевірки; тісне переплетення опису властивостей матеріальних об’єктів з абстракціями, що штучно вво­дяться, ідеальними моделями тощо. Методологія науки – це науковий феномен міждисциплінарної природи, з одного боку вона виходить за межі тієї або іншої наукової дисципліни і є результатом розвитку всієї науки, а з іншого – кожна наукова дисципліна має й власну методологію, тому саме методологія, в першу чергу, а не предмет наукових дисциплін, їх об’єднує.

До другого питання. Основну увагу слід приділити висвітленню того, що розуміння методології та її функцій зазнало суттєвих змін: вузький формально-логічний підхід змінився змістовним збагачен­ням проблематики, що включає соціокультурний, гуманістичний вимір знання і пізнавальної діяльності. Методологічний аналіз, будучи формою самосвідомості науки, прояснює способи поєднання знання і діяльності, будову, організацію, способи одержання та обґрунтуван­ня знань. Виявляючи умови і передумови пізнавальної діяльності, у тому числі філософсько-світоглядні, методологічний аналіз перетворює їх в засоби усвідомленого вибору та наукового пошуку.

До третього питання. Дуже важливе значення має питання влади в демократичній державі. Висвітлюючи це питання слід розглянути форми, засобі, ресурси та види влади. Необхідно зупинитись на характеристиці державної влади як різновиду соціальної влади. Доречно проаналізувати співвідношення політичної та державної влад. Потрібно розглянути закономірності організації державної влади та її взаємовідносини з особою і з правом.

До четвертого питання. Висвітлюючи четверте питання слід вказати, що існують різні рівні методологічного аналізу. Конкретно-наукова методологія зі своїми методиками має справу з технічними при­йомами, приписами, нормативами, формулює принципи, методи конкретно-наукової діяльності, описує і обґрунтовує їх. Наприклад, методи мічених атомів у біохімії, умовних рефлексів у фізіології, ан­кетування в соціології тощо. Другий рівень — загальнонаукова мето­дологія як вчення про принципи, методи і форми знання, що функ­ціонують у багатьох науках, які відповідають їх предмету і об’єкту дослідження. Це, наприклад, методи емпіричного дослідження: спо­стереження, вимірювання, експеримент;загальнологічні методи: аналіз, синтез, індукція, аналогія, дедукція тощо, а також такі форми знання, як поняття і закони, гіпотези і теорії. Виникнувши як прийо­ми і форми, які використовуються в конкретних дослідженнях, вони потім використовуються іншими вченими в різних галузях знання, тобто отримують наукову і культурно-історичну апробацію, що дає їм статус загальних або загальнонаукових методів.

До п’ятого питання. В юридичній науці виокремлюють методологію права і методологію правознавства, причому перша охоплює методи наукової, практичної, освітянської юридичної діяльності, а друга – лише наукові методи та інші складові науки, які використовуються для наукового осмислення права. Кожному етапу розвитку юридичної науки притаманна й власна методологія, своєрідність якої зумовлена саме й особливостями розуміння саме тих форм пізнання права, які відносилися до юридичної науки.

До шостого питання. Відповідаючи на шосте питання потрібно розпочати з характеристики своєрідності методології юридичної науки, що обумовлена як результатами адаптації загальнонаукових та частковонаукових методів, так й важливим значенням предметних юридичних знань, що використовуються в якості методів пізнання правових явищ. Це змовлює складну структуру методології як вертикальну, так й горизонтальну, а також необхідність адаптувати наукові методи до природи предмету наукових дисциплін. Розмаїття видів людської діяльності зумовлює розмаїття спектрів методів, що можуть бути класифіковані за різними основами (критеріями), наприклад, методи природничих і методи гуманітарних наук; якісні і кількісні методи тощо. В сучасній науці склалася багаторів­нева концепція методології знання, згідно якої методи наукового піз­нання за ступенем загальності і сфери дії можуть бути поділені на три основні групи: філософські методи; загальнонаукові методи; часткові методи наук (внутрішньо- та міждисциплінарні).

 

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття – 2 години

 

1. Складіть класифікаційну таблицю методів наукових досліджень.
2. Визначте які методи і у якому розділі свого дослідження Ви будете використовувати. Обґрунтуйте свою думку.
3. Напишіть пункт зі вступу до своєї магістерської роботи – «Методи дослідження».

 

Тема 3. Психологія і технологія наукової творчості

 

Семінарське заняття – 2 години

1. Поняття, природа та види творчості.
2. Організація творчої діяльності.
3. Психологія наукової діяльності. Психологічні фактори наукової діяльності, що впливають на її ефективність.
4. Робочий день науковця: основні правила.
5. Ділове спілкування науковця: поняття, зміст, види.
6. Особиста бібліотека й архів науковця – правила ведення.

 

Самостійна робота – 7 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Творчість і особистість.
2. Діагностика та розвиток творчих здібностей – сучасні підходи.
3. Роль самоорганізації у творчій роботі.
4. Технічні засоби наукової діяльності: характеристика структурних блоків.
5. 5.  Етикет ділового листування: основні вимоги.

 

Перелік ключових термінів та понять

Поняття творчості, природа творчості, види творчості, організація творчої діяльності, психологія наукової діяльності, психологічні фактори наукової діяльності, діагностика творчих здібностей, розвиток творчих здібностей, самоорганізація, технічні засоби наукової діяльності, робочий день науковця, поняття ділового спілкування науковця, зміст ділового спілкування науковця, види ділового спілкування науковця , особиста бібліотека науковця, архів науковця, етикет ділового листування

 

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, на одному з найпоширеніших визначень творчості – визначення по продукту або результату. Творчістю в цьому випадку визнається все, що призводить до створення нового. Відомий італійський фізик, який присвятив ряд своїх робіт психології наукової творчості, Антоніо Дзікікі дає дуже характерне для цього підходу визначення: «Творчість – це здатність генерувати щось таке, що ніколи раніше не було відомо, не зустрічалося і не спостерігалося». При характеристиці сутності творчості важливо враховувати різноманітні фактори, ознаки, властиві процесу створення. Творчість здавна ділять на художню та наукову.

До другого питання. Ефективність наукової творчості, оптимальне використання потенційних можливостей науковця залежать від раціональної організації праці. Чим вищий рівень організації праці науковця, тим більших результатів він може досягти за короткий термін. Є багато методів наукової організації праці, які вибираються особисто з урахуванням індивідуальних особливостей. Однак існують загальні принципи наукової праці. До найважливіших з них відносять: творчий підхід, мислення, плановість, динамічність, колективність, самоорганізацію, економічність, критичність і самокритичність, роботу над собою, діловитість, енергійність, практичність. Раціональна організація наукової праці передбачає максимальне використання комплексу індивідуальних особливостей науковця (дослідника), його моральних і вольових рис характеру.

До третього питання. Основну увагу слід приділити характеристиці розумової та фізичної праці, що є двома основними аспектами людської діяльності. Розумова діяльність вимагає активізації уваги, процесів мислення та інших психологічних функцій, супроводжується вираженою нервово-психологічною та емоційною напругою, підвищеною чуттєвістю.

До четвертого питання. Залежно від характеру науковця слід індивідуально вирішувати питання щодо допустимої тривалості роботи і чергування її з відпочинком. Наукова праця потребує дотримання режиму, інакше вона стає малопродуктивною і може призвести до втрати віри у свої сили, погіршення стану здоров'я. Робочий день науковця важко передбачити або прогнозувати. Одним із головних правил є: поступове входження в роботу; ритмічність праці; планування роботи. Елементи імпульсивності та імпровізації характерні для наукової діяльності. Однак успіх забезпечує систематична, заздалегідь спланована робота. Планування може бути на день або тиждень, місячне, квартальне, річне.

До п’ятого питання. Висвітлюючи п’яте питання слід пам’ятати, що запорукою успішного спілкування є компетентність і тактовність володіння прийомами ведення бесіди, прагнення оперативно й ефективно вирішити чи обговорити питання. Ділове спілкування умовно поділяють на два види. Перший із них має інформаційний характер, а другий вид спілкування – дискусійний. При підготовці до інформаційного спілкування попередньо формулюють основні запитання, які необхідно поставити співбесіднику, складають детальний перелік фактів (даних), що підлягають уточненню та ін. При підготовці до дискусійного спілкування бажано правильно дібрати аргументи, необхідні для захисту своєї думки, викласти їх у логічній послідовності.

До шостого питання. Відповідаючи на шосте питання потрібно розпочати з того, що ведення власного архіву є обов'язковим для науковця. Обсяг інформаційних документів, використовуваних особисто, як правило, великий. Ці матеріали треба відповідним чином організувати, оскільки без цього утруднюється пошук необхідної інформації, знижується ефективність праці. Починати упорядкування особистого архіву слід як най раніше, коли кількість матеріалів невелика. Обліку мають підлягати всі документи: опубліковані й неопубліковані. Розрізнені документи систематизують за темами, формою, характером використання, терміном зберігання в окремих папках.

 

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття – 2 години

 

1. Творча особистість і її життєвий шлях (підготуйте презентацію про відому (бажано генііальну) особистітсь).
2. Складіть розпорядок робочого дня науковця.
3. Напишіть лист науковцю, який є провідним фахівцем по темі Вашої магістерської роботи.

 

 

Змістовий модуль 2.Методика наукової творчості

 

Тема 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження

Семінарське заняття – 2 години

 

1. Сутність та характеристика основних етапів організації наукового дослідження.
2. Основні вимоги щодо визначення напряму (проблеми), теми, цілей та завдань наукового дослідження.
3. Правила оформлення розділів наукових досліджень.
4. Основні вимоги щодо оформлення посиль та списку використаних джерел.
5. Порядок оформлення додатків наукового дослідження.

 

Самостійна робота – 7 години

 

Теми рефератів, доповідей

1. Наукове вивчення як основна форма наукової роботи.
2. Пріоритетні напрями наукових досліджень в Україні.
3. Етичні норми в процесі наукового дослідження.
4. Місце і роль Академії правових наук в системі наукових установ України.

 

 

Перелік ключових термінів та понять

Методика наукових досліджень, методологія наукового дослідження, методика наукового дослідження, технологія наукового дослідження, техніка наукового дослідження, етапи наукового дослідження, напрями наукових досліджень, цілі наукового дослідження, завдання наукового дослідження, об’єкт дослідження, стан наукових розробок, предмет дослідження, актуальність наукового дослідження, наукова новизна наукового дослідження, результати наукових досліджень, прийоми наукового дослідження, способи наукового дослідження, впровадження результатів наукових досліджень, використання результатів наукових, магістерська робота як кваліфікаційне дослідження.

 

Методичні вказівки

До першого питання. Науково-дослідна робота – це чітко організований комплекс дій, спрямованих на отримання нових знань, що розкрива­ють суть процесу і явищ в природі і в суспільстві з метою викори­стання їх у практичній діяльності. Наукове дослідження проводиться в певній послідовності. Реалізація проводиться в три етапи. На першому етапі дослідження всебічно аналізується сучас­ний стан проблеми, яка вивчається і розробляється, техніко-економічне обґрунтування теми. Далі складається план наукового дослідження теми, мето­дики дослідження і робочий план. На другому етапі концентруються зусилля виконання по­ставлених конкретних завдань, розроблених на першому етапі. Проводяться теоретичні чи експериментальні дослідження для отримання інформації про об’єкт, явище чи процес, яку аналізу­ють, групують для подальшого її перетворення відповідно до по­треб дослідження. Після закінчення теоретичних і експериментальних досліджень проводиться загальний аналіз. Основою загального аналі­зу теоретичних та експериментальних досліджень є співставлення робочої гіпотези з отриманими даними в процесі дослідження. Після проведення аналізу і оцінки економічної ефективності НДР, формуються висновки та рекомендації. Кінцевою формою реалізації результатів науково-дослідної роботи є впровадження її результатів у виробництво.

До другого питання. При виборі теми магістерської роботи доцільно врахувати актуальність теми для держави, права і українського суспільства в цілому, особисті та професійні інтереси студента, визначений ним напрямок науково - дослідної роботи. Назва магістерської роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваній науковій проблемі (задачі), вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок. Слід сформулювати мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Об`єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об`єкта. Об`єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і окреме. В об`єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістранта, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

До третього питання. Розкриваючи третє питання слід розкрити особливості кожного з розділів магістерської роботи. Основна частина магістерської роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обгрунтуванням застосованих методів досліджень (до 1 стор.). В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу відокремити загальні висновки від другорядних подробиць. Вони включаються до загального рекомендованого обсягу розділу і мають бути викладені на 1-2 сторінках машинописного тексту. Рекомендований обсяг основної частини магістерської – 90 сторінок машинописного тексту, вимоги до оформлення якого формулюються у одному з наступних розділів.

До четвертого питання. Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (рекомендовано як найбільш зручне), у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Система стандартів з інформації бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». В тексті джерела оформлюються в квадратних дужках [1, с. 20].

До п’ятого питання. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: формули і розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; ілюстрації допоміжного характеру; графіки; статистичні дані. Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово «Додаток». Додаток пови­нен мати тематичний заголовок. Якщо в курсовій роботі містить­ся кілька додатків, їх послідовно нумерують арабськими цифра­ми (наприклад: «Додаток 1»). Сторінки в додатках нумерують у межах одного додатка. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов’язковим.

 

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття – 2 години

 

1. Складіть обґрунтування теми Вашого наукового дослідження.
2. Визначте об’єкт та предмет Вашого наукового дослідження.
3. Сформулюйте мету Вашого наукового дослідження.
4. Визначте завдання Вашого наукового дослідження.
5. Складіть список використаних джерел.
6. Оформіть додатки до Вашого наукового дослідження.

 

Тема 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень

 

Семінарське заняття – 2 години

 

1. Види наукових публікацій та їх загальна характеристика.
2. Наукова монографія та особливості її підготовки..
3. Особливості написання наукових статей.
4. Види наукових конференцій та правила оформлення тез наукових доповідей та наукових повідомлень.

 

Самостійна робота –7 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Реферування та анотування наукової роботи: сучасні підходи.
2. Науковий стиль і робота над ним.
3. Техніка написання тексту: основні правила та вимоги.

 

Перелік ключових термінів та понять

Наукова публікація, види наукових публікацій, фіксація етапу наукового дослідження, особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми, вихідні відомості, назва видання, підзаголовні й надзаголовні дані, нумерація, вихідні дані, індекси УДК або ББК, міжнародний стандартний номер книги, місце випуску видання, назва видавництва, рік випуску, дати подання й підписання до друку, формат паперу і частка аркуша, вид і номер паперу, гарнітура шрифту основного тексту, спосіб друку, обсяг видання в умовних друкарських та обліково-видавничих аркушах, монографія, види монографій, структура монографії, титульний аркуш, анотація, умовні скорочення, вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література (список використаних джерел), наукова стаття, обсяг наукової статті, структурні елементи статті, вступ, зміст статті, висновок статті, бібліографічний список цитованої літератури, анотації, тези наукової доповіді (повідомлення), правила підготовки тез наукової доповіді, методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції, методи написання доповіді, спосіб підготовки доповіді, структура тексту доповіді, специфіка усного виступу, правила оформлення публікацій, методичні прийоми викладу наукового матеріалу, послідовний виклад матеріалу, цілісний виклад матеріалу, вибірковий виклад матеріалу, формулювання задуму, відбір і підготовка матеріалів, групування матеріалу, рубрикація праці, обробка рукопису, перевірка правильності оформлення рукопису, літературна правка рукопису.

 

Методичні вказівки

До першого питання. Результати наукових досліджень оприлюднюються у вигляді різних видів публікацій. Це сприяє встановленню пріоритету автора (дата підписання публікації до друку – це дата пріоритету науковця), а також свідчить про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми (особливе значення мають індивідуальні публікації, роботи у співавторстві потребують додаткових роз’яснень). Публікації відображають основний зміст, новизну наукового дослідження і фіксують завершення певного етапу дослідження або роботи в цілому. Крім цього, публікації забезпечують первинною на­уковою інформацією суспільство, сповіщають наукове співтовари­ство про появу нового наукового знання і передають індивідуальний результат у загальне надбання. Існують такі види наукових публікацій: монографія, стаття, авто­реферат, препринт, тези доповідей, наукова доповідь, збірник науко­вих праць. Наукові публікації виходять друком у формі друкованих або електронних видань.

До другого питання. Монографія – це наукова праця у вигляді книги, яка містить по­вне або поглиблене дослідження однієї проблеми або теми, що нале­жить одному або кільком авторам. Розрізняють два види монографій – наукові й практичні. Не існує стандарту щодо композиції наукової монографії. Кожен її автор може вибрати будь-яку структуру і порядок організації на­укового матеріалу, зважаючи на логіку викладу і повноту висвітлен­ня основного змісту дисертації. Традиційно склалася певна компо­зиційна структура наукової монографії, основними елементами якої в порядку їх розміщення є такі: титульний аркуш, анотація, перелік умовних скорочень (за необхідності), вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література, допоміжні покажчики, додатки, зміст.

До третього питання. Наукова стаття – один з основних видів публікацій. Вона міс­тить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослі­дження, висвітлює конкретне окреме питання з теми дисертації, фік­сує науковий пріоритет автора, робить матеріал надбанням фахівців. Наукова стаття направляється до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам’ятки авторам. Оптимальний обсяг наукової статті – 0,5 авторського аркуша (до 12 сторінок друкованого на комп’ютері тексту через 1,5 інтервали, шрифт 14). Стаття повинна мати такі структурні елементи: вступ, аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започаткова­но розв’язання даної проблеми та на яке спирається автор; існуючі по­гляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття, формулювання мети статті (постановка завдання), виклад змісту власного дослідження, висновок, бібліографічний список цитованої літератури, анотації.

До четвертого питання. Тези доповіді – це опубліковані до початку наукової конференції (з’їзду, конференції, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, де викладено основні аспекти наукової доповіді. Вони фіксують на­уковий пріоритет автора й містять матеріали, відсутні в інших публі­каціях. Можливий виклад однієї тези. Рекомендований обсяг тез наукової доповіді становить дві-три сторінки машинописного тексту через 1 чи 1,5 інтервали. Схематич­но структура тез наукової доповіді виглядає таким чином: теза – обґрунтування – доказ – аргумент \ результат \ перспективи. Виступаючи на науковій конференції (з’їзді, симпозіумі), можна послатися на опубліковані тези доповіді і зупинитися на одній з осно­вних (дискусійних) тез. Тези засвідчують апробацію результатів на­укового дослідження.

 

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття – 2 години

 

1. Підготуйте наукову статтю по темі Вашої магістерської роботи.
2. Підготуйте наукову доповідь по темі Вашої магістерської роботи.
3. Підготуйте та оприлюдніть на практичному занятті наукове повідомлення по темі Вашої магістерської роботи.
4. Основні правила оформлення та редагування наукових публікацій у програмі Microsoft Office Word.

 

Тема 6. Науково-дослідна робота студентів

 

Семінарське заняття – 2 години

 

1. Місце і роль науково-дослідної роботи студентів у системі навчального процесу.
2. Зміст, завдання і форми науково-дослідної роботи студентів.
3. Особливості навчально-дослідної роботи студентів.
4. Види практики студентів та загальні вимоги щодо її проходження.
5. Зміст підсумкової атестації після проходження студентом практики.

 

Самостійна робота –7 години

 

Теми рефератів, доповідей

1. Основні напрями науково-дослідної роботи студентів.
2. Зміст роботи наукових гуртків та проблемних семінарів.
3. Форми контролю за практикою студентів.
4. Основні види робіт під час практики студентів.

 

Перелік ключових термінів та понять

Науково-дослідна робота студентів в системі навчального процессу, самостійна аудиторна і позааудиторна робота студентів, контроль за самостійною роботою студентів, зміст науково-дослідної роботи студентів, форми науково-дослідної роботи студентів, вимоги до організації і методики самостійної роботи студентів, раціональне планування студентом свого навчання, форми науково-дослідної роботи студентів у межах навчального процессу, форми науково-дослідної роботи студентів поза навчальним процессом, участь студентів у наукових гуртках, участь студентів роботі проблемних лабораторій, участь студентів у наукових семінарах, участь студентів у конференціях, основні результати науково-дослідної роботи студентів, якісні зміни мотивації, наукового світогляду, методологічної культури наукової та навчальної діяльності студентів.

Методичні вказівки

До першого питання. Критерієм дієвості вищої школи є те, наскільки широко вико­ристовується її науковий потенціал, спрямований на вирішення най­важливіших соціальних та економічних завдань, наскільки активно й успішно в науково-дослідній роботі бере участь студентська молодь. Науково-дослідна робота студентів є обов’язковою, ор­ганічною, невід’ємною частиною підготовки спеціалістів в універси­теті і входить до числа основних задач університету, що вирішуються на основі єдності учбового і наукового процесів. Організація наукової діяльності у вищій школи передбачає по­ліпшення якості підготовки фахівців, здатних після закінчення ви­щого навчального закладу самостійно вирішувати серйозні наукові завдання, бути на рівні з передовими ідеями наукової теорії та прак­тики. Тому саме тут важливо прищепити студентам смак до наукових досліджень, привчити їх уже на цьому етапі мислити самостійно. Таким чином, використання результатів наукових досліджень у вищій школі не лише змінює зміст і смисл самих наукових дисциплін, а й підказує нові форми і методи проведення навчального процесу.

До другого питання. Головною метою організації і розвитку системи науково-дослідної роботи студентів є підви­щення рівня наукової підготовки спеціалістів з вищою професійною освітою і виявлення талановитої молоді для подальшого навчання і поповнення педагогічних і наукових кадрів вищих навчальних закла­дів, науково-дослідних організацій і установ. Основними завданнями науково-дослідної роботи студентів є: забезпечення інтеграції навчальних занять і науково-дослідної роботи студентів; створення умов для розкриття і реалізації особистісних твор­чих здібностей студентської молоді; відбір талановитої молоді, яка проявила здібності та стремлін- ня до наукової і педагогічної діяльності; розширення масовості і підвищення результативності участі студентів у науковій діяльності, шляхом залучення студентів до досліджень з пріоритетних напрямів науки, що пов’язані з сучасними потребами суспільства і держави; розвиток наукових міжвузівських зв’язків як в Україні, так і з країнами близького і дальнього зарубіжжя. Науково-дослідна робота студентів є комплексною системою, що має забезпечити безперервну участь студентів у науковій роботі про­тягом всього періоду навчання.

До третього питання. Головне завдання навчально-дослідної роботи студентів – погли­блення й творче освоєння навчального матеріалу, набуття студента­ми навичок самостійної теоретичної та експериментальної роботи, ознайомлення з сучасними методами наукових досліджень, технікою експерименту, реальними умовами роботи у наукових та виробничих колективах. Навчально-дослідна робота студентів передбачає: написання рефератів; виконання практичних і домашніх завдань, контрольних робіт; використання комп’ютерної та іншої техніки; підготовку і захист курсових, дипломних і магістерських робіт; виконання конкретних нетипових завдань науково-дослідного характеру в період навчальної, виробничої, асистентської практики, індивідуальних завдань, спрямованих на розробку і вирішення різних конкретних проблем. Навчально-дослідна робота студентів охоплює майже всі головні форми навчальної роботи й передбачає активну участь студентів в їх здійсненні, спря­мовує студентів на творче вирішення актуальних наукових і вироб­ничих завдань, а також передбачає активне включення студентів у діяльність тих установ, організацій, в яких їм доведеться працювати після закінчення університету.

До четвертого питання. Педагогічна і науково-виробнича практика студентів універси­тету є необхідним етапом у підготовці майбутніх фахівців до викла­дацької та наукової діяльності. Головною умовою допуску до практи­ки є успішне теоретичне оволодіння студентами знаннями з обраної спеціальності. Протягом навчання на факультеті студенти вивчають нормативні курси й спецкурси з обраної спеціальності, беруть участь у спецсемі нарах, які розкривають суттєвий зміст актуальних проблем певних дисциплін і надають систематичні педагогічні знання, а, крім того, прослуховують спецкурси з логіки, психології, риторики, методики використання технічних засобів навчання тощо. Основні навчальні посібники й методичні рекомендації щодо проведення практики сту­денти отримують і вивчають у процесі освоєння теоретичного мате­ріалу. Відповідно до навчальних планів факультетів, які затверджено Вченою радою, уведено порядок проходження студентами практики відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра й магістра.

До п’ятого питання. Зміст педагогічної практики складається з навчально-методичної, науково-дослідної й виховної роботи. Навчально-методична робота становить суть педагогічної прак­тики і включає: вивчення методичного досвіду й системи навчальної роботи ка­федри і викладача-методиста, до яких на період практики при­кріпляються студенти-практиканти; ознайомлення з плануванням та організацією навчальних за­нять; оволодіння методикою організації та контролю роботи студен­тів у навчальному процесі; опанування засобів і методів організації та контролю самостій­ної роботи студентів; оволодіння методикою підготовки до навчальних занять і мето­дикою викладання навчального матеріалу шляхом відвідування лекцій викладачів, самостійного проведення навчальних занять під керівництвом та у присутності викладача-методиста; участь у розробці навчальних завдань і матеріалів для погли­бленої самостійної роботи студентів, що входять у систему ме­тодичного забезпечення навчального процесу.

Науково-виробнича практика може проходити у відділах науко­вих установ НАН України, під час якого практиканти знайомляться з тематикою наукових досліджень відділів, з тематикою кандидатських і докторських дисертацій, що виконуються і рекомендуються для ви­конання; знайомляться з процесом видавничої діяльності при підго­товці збірників наукових праць і часописів; вивчають інформаційні можливості наукових бібліотек м. Києва щодо їх використання при написанні магістерської кваліфікаційної роботи та подальшої науко­вої роботи. Практика організується на випускаючих кафедрах університе­ту, які призначають наукового керівника практики, частіше науко­вого керівника магістерської роботи. Робота магістрантів у період науково-виробничої практики організується відповідно до логіки роботи над магістерською дисертацією. Магістранти працюють з пер­шоджерелами, монографіями, авторефератами і дисертаційними до­слідженнями, аналізують результати досліджень, консультуються з науковими керівниками і викладачами кафедри.

              

Література до теми [1–30]

 

Практичне заняття – 2 години

 

1. Сформулюйте те обгрунтуйте тему для проведення проблемного семінару.
2. Складіть план-графік практики.
3. Оформіть щоденник студента-практиканта.
4. Складіть проект звіту про проходження практики.

 

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Самостійна робота студента передбачає:

• Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших нормативних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
• Виконання індивідуальних  завдань;
• Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацювання згідно з робочою програмою;
• Опрацювання тестів для самостійної роботи.

 

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу актуальних проблем теорії держави та права, формування світоглядних позицій того, хто навчається, про особливості пострадянського розвитку суспільства, держави та права в Україні, напрями модернізації політичної системи суспільства в епоху глобалізації, фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства, тощо. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів при вивченні актуальних проблем теорії держави та права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів юридичної практики.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати задачі, сформульовані вимоги, що з них витікають. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичних положень.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Закінчивши конспектування керівних матеріалів студент вивчає рекомендовану нормативну базу.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії теоретико-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється слабко вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контроль­них робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати актуальні проблеми теорії держави та права, яку основну та додаткову літературу, закони та підзаконні акти потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання.

Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню теоретико-правової літератури, по методиці зібрання матеріалу для написання реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т. д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента зацікавленість до актуальних проблем теорії держави та права, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів тощо.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання актуальних проблем теорії держави та права, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного використання в майбутній практичній діяльності.

 

11. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

 

Змістовий модуль 1. Наука як сфера людської діяльності і система знань

 

Тема 1. Наука та наукові дослідження: історія та сучасність

 

Самостійна робота – 12 годин

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Що таке наука та які основні ознаки їй притаманні?
2. Які Ви знаєте етапи становлення та розвитку науки?
3. Назвіть цілі науки.
4. У чому полягає сутність наукового пізнання?
5. Які основні структурні елементи науки?
6. Перерахуйте критерії класифікації функцій науки.
7. Назвіть групи наук порівнявши погляди різних вчених.
8. Які Ви знаєте сучасні тенденції розвитку науки в Україні?
9. Перерахуйте позитивні та негативні риси працівника науки.

 

 

Тема 2. Методологія науково-дослідної діяльності. Основні методи наукових досліджень

 

Самостійна робота – 11 годин

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Проаналізуйте принципи загальнонаукових досліджень.
2. Що таке метод, методика?
3. Дайте визначення поняттю «концепція».
4. Виділіть основні риси наукового методу
5. Проілюструйте особливості використання різних методів наукового пізнання.
6. Наведіть загальнонаукові, часткові та спеціальні методи дослідження.
7. У чому полягають головні переваги системного підходу?
8. Як скласти анкету? Які вимоги необхідно враховувати при її складанні?
9. Визначте місце та роль понятійного апарата в методології та організації наукових досліджень.
10. Розкрийте основні напрями розвитку методології та організації наукових досліджень

 

Тема 3. Психологія і технологія наукової творчості

 

Самостійна робота – 11 годин

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Які можна виділити елементи самоорганізації науковця?
2. Перерахуйте загальні принципи наукової праці.
3. У чому особливість розумової праці?
4. Скільки має тривати щоденна робота на комп’ютері?
5. Які часи є найсприятливішими для виконання творчих або складних завдань?
6. Якими технічними засобами користується науковець?
7. У чому сутність антропологічного підходу до вивчення права?
8. На які види поділяється ділове спілкування?
9. Які основні правила і прийоми впливають на ефективність ділової розмови?
10. З чого складається особистий архів здобувача?

 

Змістовий модуль 2.Методика наукової творчості

 

Тема 4. Загальні вимоги організації наукового дослідження

 

Самостійна робота – 12 години

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Як співвіжносяться предмет та об’єкт дослідження?
2. Яку назву має процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження?
3. З чого починається наукове дослідження?
4. Які складові елементи виділяють у науковому напрямі?
5. Які вимоги висуваються до складання змісту роботи?
6. На протязі якого терміну слід вибрати тему магістерської роботи та призначити наукового керівника?
7. У який спосіб формується список використаних джерел?
8. У який термін має бути оформлений кінцевий варіант магістерської роботи?
9. Скільки сторінок налічує загальний обсяг магістерської роботи, крім додатків?
10. Яким шрифтом друкується магістерська робота?

 

Тема 5. Методика написання наукових статей, монографій, наукових доповідей та повідомлень

 

Самостійна робота – 11 годин

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Які існують основні види наукових публікацій?
2. У чому особливості наукового стилю?
3. Перерахуйте основні правила та вимоги техніки написання тексту.
4. Яку назву має науково-книжкове видання певного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному або кільком авторам?
5. Які Ви знаєте види монографій?
6. З яких елементів складається наукова стаття?
7. Які документи необхідно додати до рукопису статті для її опублікування у науковому журналі?
8. Чим відрізняються реферування від анотування наукової роботи?
9. Які виділяють види наукових конференцій?
10. Що готують для участі у науковій конференції?

 

Тема 6. Науково-дослідна робота студентів

 

Самостійна робота – 11 години

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Хто займається організацією науково-дослідної роботи студентів?
2. Що є метою організації та розвитку системи науково-дослідної роботи студентів?
3. Які умови необхідно створити для розкриття і реалізації особистісних творчих здібностей студентської молоді?
4. Що передбачає навчально-дослідна робота?
5. Яке головне завдання навчально-дослідної роботи студентів?
6. Які виділяють завдання науково-дослідної роботи студентів?
7. У яких формах організовується та проводиться науково-дослідна робота студентів?
8. Якими принципами керується держава при здійсненні державного управління та регулювання науковою діяльністю?
9. Що таке науковий гурток і скільки осіб він має налічувати?
10. Що включають до змісту роботи наукових гуртків?

12. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

 

Завдання 1-70 мають чотири варіанти відповідей, із яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ. Оберіть правильний, на вашу думку, варіант відповіді і позначте у бланку. ЧАС ПРОВЕДЕННЯ – 80 хвилин.

 

ТЕМА 1. НАУКА ТА НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

 

1. З ЯКИХ ЕЛЕМЕНТІВ СКЛАДАЄТЬСЯ СИСТЕМА НАУКОВИХ ЗНАНЬ

А.	гіпотези, теореми, аксіоми
В.	теорія, закони, гіпотеза, поняття, методи
С.	гіпотеза, диспозиція, санкція
D.	поняття, категорії, дефініції

 

2. ЯКІ ВИДІЛЯЮТЬ ЕТАПИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

А.	здобуття наукових знань, оформлення наукових знань, використання наукових знань
В.	розробка плану, проведення експеремента, оформлення результатів
С.	розробка проекту, обговорення, внесення змін, опублікування
D.	постановка проблеми, побудова чи використання гіпотез, використання різних методів, узагальнення результатів

 

3. ЗНАННЯ, ЩО ОТРИМАНІ З ДОСВІДУ, ШЛЯХОМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ЦЕ

А.	емпіричні знання
В.	теоретичні знання
С.	наукові знання
D.	системні знання

 

4. ЗНАННЯ, ЩО ВІДБИВАЮТЬ ОБ’ЄКТ НА РІВНІ ЙОГО ВНУТРІШНІХ ЗВ’ЯЗКІВ, ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ІСНУВАННЯ

А.	емпіричні знання
В.	теоретичні знання
С.	наукові знання
D.	системні знання

 

5. НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА

А.	технічні, соціальні
В.	теоретичні, практичні
С.	фундаментальні, прикладні
D.	загальні, приватні

 

6. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕ

А.	наукова теоретична та/або експериментальна діяльність спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини
В.	система знань про об’єктивні закономмірності (необхідності) та випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави
С.	структура теорії та її співвідношення із закономірностями розвитку об’єктивної дійсності
D.	наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття й використання знань для практичних цілей

7. ПРИКЛАДНІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦЕ

А.	наукова теоретична та/або експериментальна діяльність спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини
В.	система знань про об’єктивні закономмірності (необхідності) та випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави
С.	структура теорії та її співвідношення із закономірностями розвитку об’єктивної дійсності
D.	наукова й науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття й використання знань для практичних цілей

 

8. ВІДНОСНЕ ЗНАННЯ ЦЕ

А.	система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків
В.	відрізняється деяким неповним збігом образу з об’єктом
С.	повне відтворення узагальнених уявлень про об’єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з обєктом
D.	уявлення про закономірності природи, суспільства і мислення

 

9. АБСОЛЮТНЕ ЗНАННЯ ЦЕ

А.	система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків
В.	відрізняється деяким неповним збігом образу з об’єктом
С.	повне відтворення узагальнених уявлень про об’єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з обєктом
D.	уявлення про закономірності природи, суспільства і мислення

 

10. У ЯКИХ ВИМІРАХ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ НАУКУ

А.	як специфічну форму суспільної свідомості, основу якої складає система знань
В.	як процес пізнання закономірностей об’єктивного світу
С.	як важливий чинник суспільного розвитку ф як процес виробництва нових знань та їх використання
D.	усі варіанти

 

11. ДО ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ НАУКИ ВІДНОСЯТЬ

А.	універсальності, загальності, раціоналізму, емоційної нейтральності
В.	законності; науковості; гласності; розподілу влад; плановості; гуманізму
С.	соціальної справедливості; демократичного централізму; гласності; рівності всіх перед законом; доречності; тоталітаризму; підпорядкованості
D.	невідворотності покарання; взаємної відповідальності особи та держави; доцільності

 

12. АРГУМЕНТ ЦЕ

А.	розумова операція, в процесі якої з певної кількості заданих суджень виводиться одне
В.	форма зв’язку між тезами
С.	підстава, доказ, що використовуються для обґрунтування, підтвердження чогось
D.	систематизований виклад основних положень, думок, спостережень

 

 

13. ФУНКЦІЇ НАУКИ ПОДІЛЯЮТЬ НА

А.	аксіологічна, нормативна, пізнавальна
В.	пізнавальна, культурно-виховна, практико-діюча
С.	пізнавальна, оціночна, регулююча
D.	правоохоронна, правозахисна, право поновлювальна, правовиховна

 

14. ВИДИ НАУК ЗА ПРЕДМЕТОМ ТА МЕТОДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

А.	історико-теоретичні, галузеві, міжгалузеві, прикладні
В.	хімічні, фізико-математичні, біологічні, географічні
С.	природничі, суспільні, технчні
D.	юридичні, військові, управлінські

 

ТЕМА 2. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

15. МЕТОДОЛОГІЯ ЦЕ

А.	основні напрями науково-пізнавального і навчального призначення
В.	сукупність прийомів, способів і операцій дослідження  та практичного засвоєння дійсності
С.	фіксована сукупність прийомів практичної діяльності, що призводить до заздалегідь визначеного результату
D.	теоретичне обґрунтування методів пізнання оточуючої нас дійсності

 

16. СУКУПНІСТЬ ПРИЙОМІВ, СПОСОБІВ І ОПЕРАЦІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ  ТА ПРАКТИЧНОГО ЗАСВОЄННЯ ДІЙСНОСТІ

А.	гіпотеза
В.	теорія
С.	метод
D.	концепція

 

17. МЕТОДИКА ЦЕ

А.	фіксована сукупність прийомів практичної діяльності, що призводить до заздалегідь визначеного результату
В.	сукупність прийомів, способів і операцій дослідження  та практичного засвоєння дійсності
С.	теоретичне обґрунтування методів пізнання оточуючої нас дійсності
D.	основні напрями науково-пізнавального і навчального призначення

 

18. МЕТОДИ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ МОЖНА ПОДІЛИТИ НА ТАКІ ГРУПИ

А.	філософські, загальнонаукові, часткові
В.	загальнологічні, філософські
С.	аналіз, синтез, ідеалізація, абстрагування
D.	системні, порівняльні, функціональні

 

19. МЕТОД АНАЛІЗУ СПРИЯЄ

А.	об’єднання, реальне і розумове, різних сторін, частин предмета в єдине ціле
В.	поділу об’єкта на складові частини з метою їх самостійного вивчення
С.	мисленевому утворенню абстрактних (ідеалізованих) об’єктів
D.	сукупність дій, що виконуються за допомогою засобів вимірювання з метою знаходження числового значення вимірюваної величини у прийнятих одиницях виміру

 

20. МЕТОД ПОРІВНЯННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ

А.	пізнавальну операцію, що лежить в основі умовиводів щодо схожості чи відмінності об’єктів
В.	цілеспрямоване вивчення предметів, що переважно спираєтьсяна дані органів чуття
С.	пізнавальна операція, що полягає у фіксуванні результатів дослідження за допомогою певних систем позначень, що прийняті у науці
D.	сукупність дій, що виконуються за допомогою засобів вимірювання з метою знаходження числового значення вимірюваної величини у прийнятих одиницях виміру

 

21. МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ

А.	пізнавальну операцію, що лежить в основі умовиводів щодо схожості чи відмінності об’єктів
В.	цілеспрямоване вивчення предметів, що переважно спираєтьсяна дані органів чуття
С.	пізнавальна операція, що полягає у фіксуванні результатів дослідження за допомогою певних систем позначень, що прийняті у науці
D.	сукупність дій, що виконуються за допомогою засобів вимірювання з метою знаходження числового значення вимірюваної величини у прийнятих одиницях виміру

 

22. СИСТЕМНИЙ МЕТОД ЦЕ

А.	пізнавальна операція, що полягає у фіксуванні результатів дослідження за допомогою певних систем позначень, що прийняті у науці
В.	встановлення схожості в деяких властивостях і відносинах між нетотожніми об’єктами
С.	сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об’єктів як систем
D.	дослідження об’єктів на їх моделях

 

23. ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ МЕТОД

А.	пов'язаний з дослідженням об’єктів на їх моделях
В.	пов'язаний
С.	в теорії позитивного права
D.	пов'язаний з інтерпретацією тексту

 

24. МЕТОД СИНТЕЗУ СПРИЯЄ

А.	об’єднання, реальне і розумове, різних сторін, частин предмета в єдине ціле
В.	поділу об’єкта на складові частини з метою їх самостійного вивчення
С.	мисленевому утворенню абстрактних (ідеалізованих) об’єктів
D.	сукупність дій, що виконуються за допомогою засобів вимірювання з метою знаходження числового значення вимірюваної величини у прийнятих одиницях виміру

 

25. ДО ЕМПІРИЧНИХ МЕТОДІВ ВІДНОСЯТЬ

А.	історичні, теоретико-правові
В.	математичні, кібернітичні
С.	аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний, формалізація
D.	спостереження, порівняння, експеримент, опис

 

 

26. ДО ТЕОРЕТИЧНИХ МЕТОДІВ ВІДНОСЯТЬ

А.	ідеалізація, формалізація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення
В.	математичні, кібернетичні, психологічні
С.	діалектичний, соціальної синергентики, системний
D.	спостереження, порівняння, експеримент, опис

 

ТЕМА 3. ПСИХОЛОГІЯ І ТЕХНОЛОГІЯ НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ

 

27. ДО ЕЛЕМЕНТІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВЦЯ НАЛЕЖАТЬ

А.	колективність, діловитість, енергійність, плановість
В.	організація робочого місця, додержання дисципліни праці, послідовність у накопиченні знань, систематичність у дотриманні єдиної методики
С.	поступове входження в роботу, ритмічність праці, планування роботи
D.	імпульсивність та імпровізаційниї характер роботи

 

28. ДО ЗАГАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ НАУКОВОЇ ПРАЦІ ВІДНОСЯТЬ

А.	робота над собою, законності; гласності; розподілу влад; плановості; гуманізму
В.	творчий підхід, плановість, динамічність, самоорганізації, енергійність, практичність
С.	соціальної справедливості; демократичного централізму; гласності; доречності; підпорядкованості
D.	всі варіанти вірні

 

29. ЧЕРЕЗ СКІЛЬКИ ГОДИН ВТОМЛЮЄТЬСЯ ЛЮДИНА В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ

А.	1-2 години
В.	2-3 години
С.	3-4 години
D.	4-6 годин

 

30. ТРИВАЛІСТЬ ЩОДЕННОЇ РОБОТИ НА КОМП’ЮТЕРІ НЕ ПОВИННА ПЕРЕВИЩУВАТИ

А.	2 години
В.	3 години
С.	4 години а
D.	5 години

 

31. НАЙСПРИЯТЛИВІШИЙ ЧАС ДЛЯ ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ АБО СКЛАДНИХ ЗАВДАНЬ

А.	з 10-12
В.	з 12-14
С.	з 14-17
D.	варіанти А і С

 

32. ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ, ЯКИМИ НАЙЧАСТІШЕ КОРИСТУЄТЬСЯ НАУКОВЕЦЬ Є

А.	персональний комп’ютер, копіювальний апарат
В.	факс, телефон
С.	диктофон, канцелярські прилади
D.	усі варіанти вірні

 

 

33. НА ЯКІ ВИДИ ПОДІЛЯЄТЬСЯ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ

А.	професійне, побутове
В.	автентичне, делеговане
С.	компетентне, управлінське
D.	інформаційне, дискусійне

 

34. ДО ОСНОВНИХ ПРАВИЛ І ПРИЙОМІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЛОВОЇ РОЗМОВИ ВІДНОСЯТЬ

А.	обґрунтованість, доцільність, справедливість, законність
В.	доцільність, обґрунтованість, послідовність
С.	обумовленість, демократичність, професіоналізм
D.	доцільність, справедливість, професіоналізм,

 

35. ДІЛОВА РОЗМОВА ПО ТЕЛЕФОНУ ПО ТЕЛЕФОНУ НЕ ПОВИННА ПЕРЕВИЩУВАТИ

А.	3-4 хвилини
В.	4-5 хвилини
С.	5-6 хвилини
D.	7-8 хвилин

 

36. З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ОСОБИСТИЙ АРХІВ ЗДОБУВАЧА

А.	книги, періодичні видання
В.	картотеки, конспекти, вирізки
С.	рукописи, машинописи, ксерокопії
D.	варіанти В і С

 

37. КНИГИ, ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ТА ІНШІ ВИДИ ОПУБЛІКОВАНИХ ДОКУМЕНТІВ СКЛАДАЮТЬ

А.	особисту бібліотеку здобувача
В.	особистий архів
С.	особистий каталог здобувача
D.	особиста база даних здобувача

 

ТЕМА 4. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

38. ПРОЦЕС АБО ЯВИЩЕ, ЩО ПОРОДЖУЄ ПРОБЛЕМНУ СИТУАЦІЮ І ОБРАНЕ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЗИВАЄТЬСЯ

А.	принцип дослідження
В.	предмет дослідження
С.	об’єкт дослідження
D.	завдання дослідження

 

39. ПРЕДМЕТ ТА ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СПІВВІЖНОСЯТЬСЯ ЯК

А.	загальне та часткове
В.	ціле та частка
С.	загальне та ціле
D.	часткове та загальне

 

40. З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

А.	формулювання мети та завдань
В.	виникнення ідеї
С.	аналіз наукових досліджень
D.	висунення гіпотез

41. НАУКОВИЙ НАПРЯМ ПОДІЛЯЄТЬСЯ НА

А.	наукові проблеми
В.	наукові теми
С.	наукові завдання
D.	наукові питання

 

42. ПРИ СКЛАДАННІ ЗМІСТУ РОБОТИ НЕОБХІДНО

А.	визначити актуальність теми, розробити завдання
В.	розробити методику, визначити тему, поставити мету
С.	зробити обґрунтування теми, визначити її актуальність, новизну, поставити мету, розробити завдання
D.	сформулювати гіпотези,наукового передбачення, припущення, висунутого для пояснення будь-яких явищ, процесів, причин

 

43.ПРАВИЛО ОБРОБКИ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО ВИВЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ ПО ТЕМІ РОБОТИ СЛІД ПОЧИНАТИ З

А.	законодавчих актів
В.	підручників
С.	монографій
D.	наукових статей

 

44. НА ПРОТЯЗІ ЯКОГО ТЕРМІНУ СЛІД ВИБРАТИ ТЕМУ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ ТА ПРИЗНАЧИТИ НАУКОВОГО КЕРІВНИКА

А.	двож тижнів
В.	трьох тижнів
С.	місяця, поставити мету, розробити завдання
D.	двох місяців

 

45. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ І ПЛАНУ РОБОТИ НАУКОВИМ КЕРВНИКОМ, ДЕКАНОМ ФАКУЛЬТЕТУ СЛІД ЗРОБИТИ

А.	двож тижнів
В.	трьох тижнів
С.	місяця, поставити мету, розробити завдання
D.	двох місяців

 

46. ПРОТЯГОМ ЧОТИРЬОХ МІСЯЦІВ З МОМЕНТУ ПОЧАТКУ ЗАНЯТЬ НА П’ЯТОМУ КУРСІ СЛІД

А.	визначити статистичну базу дослідження
В.	затвердити тему та план у декана факультету
С.	скласти бібліографію дослідження
D.	оформити та обговорити з науковим керівником 1-й розділ роботи

 

47. У ЯКИЙ ТЕРМІН МАЄ БУТИ ОФОРМЛЕНИЙ КІНЦЕВИЙ ВАРІАНТ РОБОТИ

А.	7 місяців
В.	8 місяців
С.	9 місяців
D.	10 місяців

 

48. МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА МАЄ ПОДАВАТИСЯ НАУКОВОМУ КЕРІВНИКУ

А.	не пізніше ніж за два тижні до попереднього захисту
В.	не пізніше ніж за три тижні до попереднього захисту
С.	не пізніше місяця до попереднього захисту
D.	не пізніше двох місяців до попереднього захисту

49. У КІНЦІ РОБОТИ РОЗТАШОВУЮТЬ

А.	анотації
В.	висновки
С.	список використаних джерел
D.	додатки

 

50.У ЯКИЙ СПОСІБ ФОРМУЄТЬСЯ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А.	у порядку появи посилань у тексті
В.	в алфавітному порядку
С.	у хронологічному порядку
D.	у будь який з вищезгаданих способів

 

51. ЗАГАЛЬНИЙ ОБСЯГ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ, КРІМ ДОДАТКІВ СКЛАДАЄ

А.	70-90 сторінок
В.	80-100 сторінок
С.	100-120 сторінок
D.	120-140 сторінок

 

52. ШРИФТ ЯКИМ ДРУКУЄТЬСЯ МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА Є

А.	Times New Roman - розміру 14
В.	Arial - розміру 14
С.	Times New Roman - розміру 12
D.	Arial - розміру 12

 

ТЕМА 5. МЕТОДИКА НАПИСАННЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ, МОНОГРАФІЙ, НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ І ПОВІДОМЛЕНЬ

 

53. ДО ОСНОВНИХ ВИДІВ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ ВІДНОСЯТЬ

А.	методичні рекомендації, збірки наукових праць
В.	монографія, стаття
С.	навчальний посібник, препринт
D.	підручник, автореферат

 

54. НАУКОВО-КНИЖКОВЕ ВИДАННЯ ПЕВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОДНІЄЇ ПРОБЛЕМИ АБО ТЕМИ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ОДНОМУ АБО КІЛЬКОМ АВТОРАМ ЦЕ

А.	стаття
В.	автореферат
С.	монографія
D.	збірка доповідей

 

55. ВИДАМИ МОНОГРАФІЙ Є

А.	теоретичні та філософські
В.	коментарі та роз’яснення
С.	кандидатські та докторські
D.	наукові та практичні

 

56. НАУКОВА СТАТТЯ ПОВИННА МІСТИТИ НАСТУПНІ ЕЛЕМЕНТИ

А.	вступ, основний зміт, список використаних джерел
В.	вступ, мету, основний зміт, список використаних джерел, анотації
С.	вступ, основний зміт, список використаних джерел
D.	вступ, аналіз останніх досліджень і публікацій, мету, основний зміт, висновок, список використаних джерел, анотації

57. ДЛЯ ОПУБЛІКУВАННЯ У НАУКОВОМУ ЖУРНАЛІ ДО РУКОПИСУ СТАТТІ СЛІД ДОДАТИ

А.	відгук провідної установи, рецензія декана факультету
В.	рецензію на статтю, завірений переклад анотацій
С.	рецензію на статтю, відгук наукового керівника, витяг з протоколу засідання кафедри
D.	витяг з протоколу засідання кафедри, рецензія декана факультету

 

58. СКІЛЬКИ СТОРІНОК МАШИНОПИСНОГО ТЕКСТУ (ЧЕРЕЗ ДВА ІНТЕРВАЛИ) МОЖЕ ПРОЧИТАТИ ДОПОВІДАЧ ЗА 10 ХВИЛИН

А.	3
В.	4
С.	5
D.	6

 

59. ЯКИЙ ВАРІАНТ МІСТИТЬ ПРАВИЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ У ТЕКСТІ РОБОТИ ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНЕ ДЖЕРЕЛО

А.	[1, с. 5]
В.	[1, 5]
С.	(1, с. 5)
D.	(1)

 

60. ДЛЯ УЧАСТІ У НАУКОВІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ ГОТУЮТЬ

А.	статтю
В.	тези доповіді
С.	доповідь
D.	варіанти В і С

 

ТЕМА 6. ВИДИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

61. ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

А.	ректорат
В.	деканат
С.	наукове товариство студентів та аспірантів
D.	усі вищеперерахованиі

 

62. МЕТОЮ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Є

А.	навчання та поповнення педагогічних та наукових кадрів вищих навчальних закладів, науково-дослідних організацій і установ
В.	підвищення рівня наукової підготовки спеціалістів з вищою професійною освітою та виявлення талановитої молоді для подальшого навчання та поповнення педагогічних та наукових кадрів вищих навчальних закладів, науково-дослідних організацій і установ
С.	виявлення талановитої молоді для подальшого навчання у вищому навчальному закладі
D.	перепідготовка науково-педагогічних кадрів вищого навчального закладу

 

 

63. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗКРИТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЦЕ…

А.	мета науково-дослідної роботи студентів
В.	завдання науково-дослідної роботи студентів
С.	форма науково-дослідної роботи студентів
D.	напрям науково-дослідної роботи студентів

 

64. НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ПЕРЕДБАЧАЄ

А.	написання рефератів
В.	виконання практичних завдань, розв’язання задач
С.	підготовку магістерських чи дипломних робіт
D.	написання курсових робіт

 

65. ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

А.	набуття студентами навичок самостійної теоретичної та експериментальної роботи
В.	освоєння навчального матеріалу
С.	ознайомлення з реальними умовами роботи у наукових та виробничих колективах
D.	ознайомлення з сучасними методами наукових досліджень, технікою експерименту

 

66. ЗАВДАННЯМ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Є

А.	навчання студентів методиці й засобами самостійного вирішення наукових завдань, навичкам роботи в наукових колективах
В.	ознайомлення з методами, що використовуються різними науками
С.	забезпечення соціального розвитку суспільства
D.	усі вищеперераховані

 

67. ФОРМАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Є

А.	підготовка доповідей і реферативних повідомлень
В.	участь студентів у наукових гуртках та наукових семінарах
С.	складання рефератів та анотацій на вітчизняну та зарубіжну наукову літературу; написання рецензій на статті та книги; підго­товка оглядів літератури з певної проблеми або теми
D.	навчання студентів методиці й засобами самостійного вирішення наукових завдань, навичкам роботи в наукових колективах

 

68. ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВА КЕРУЄТЬСЯ ПРИНЦИПАМИ

А.	законності; науковості; гласності; розподілу влад; плановості; гуманізму
В.	соціальної справедливості; демократичного централізму; гласності; рівності всіх перед законом; доречності; свободи поширення наукової та науково-технічної інформації; підпорядкованості
С.	органічної єдності науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства; поєднання централізації та децентралізації управління у науковій діяльності; визнання свободи творчої, наукової і науково-технічної діяльності; використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва
D.	додержання вимог екологічної безпеки; взаємної відповідальності особи та держави; доцільності; збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних досліджень

69. НАУКОВИЙ ГУРТОК ЦЕ ТВОРЧИЙ КОЛЕКТИВ СТУДЕТСЬКОЇ МОЛОДІ, ЩО НАЛІЧУЄ

А.	5-6 осіб
В.	7-8 осіб
С.	8-10 осіб
D.	10-12 осіб

 

70. ЗМІСТ РОБОТИ НАУКОВИХ ГУРТКІВ МОЖЕ ВКЛЮЧАТИ ТАКІ РІЗНОВИДИ

А.	складання рефератів та анотацій на вітчизняну та зарубіжну на­укову літературу; написання рецензій на статті та книги; підготовка оглядів літератури з певної проблеми або теми
В.	лекторську роботу з розповсюдження знань у галузі науки та культури
С.	підготовка наочних посібників, збирання матеріалу для оформлення стендів у навчальних кабінетах і на кафедрах
D.	варіанти А та С

 

 

 

БЛАНК ВІДПОВІДЕЙ

	Х

 

 

У завданнях правильну відповідь позначайте тільки

 

 

А

B

C

D

А

B

C

D

А

B

C

D

 

1

31

61

 

2

32

62

 

3

33

63

 

4

34

64

1111111

5

35

65

 

6

36

66

 

7

37

67

 

8

38

68

 

9

39

69

 

10

40

70

 

11

41

 

12

42

 

13

43

 

14

44

 

15

45

 

16

46

 

17

47

 

18

48

1111111

19

49

 

20

50

 

21

51

 

22

52

 

23

53

 

24

54

 

25

55

 

26

56

 

27

57

 

28

58

 

29

59

 

30

60

 

 

13. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Аналіз та інтерпретація наукової інформації.
2. Взаємозв’язок емпіричних і теоретичних досліджень.
3. Види наукових публікацій.
4. Види творчості.
5. Вимоги до змісту і форми магістерської роботи.
6. Виникнення та етапи еволюції науки.
7. Ділове спілкування науковця: поняття, зміст, види.
8. Етичні норми в процесі наукового дослідження.
9. 3агальнонаукові методи пізнання.
10. 3агальнофілософські принципи пізнання.
11. Зміст науково-дослідної роботи студентів.
12. Класифікація (види) наук.
13. Конкретно-наукові методи пізнання.
14. Магістерська      робота як кваліфікаційне дослідження.
15. Мета та значення методології
16. Методика захисту магістерської роботи.
17. Методика підготовки і оформлення магістерської роботи.
18. Методологічний апарат наукового дослідження.
19. Методологічні принципи науки.
20. Методологія як система основоположних ідей.
21. Методологія теоретичних досліджень.
22. Методологія емпіричних досліджень.
23. Місце і роль науково-дослідної роботи студентів в системі навчального процесу.
24. Місце методології науки в загальній системі філософських і наукових знань.
25. Наукова теорія: сутність, ознаки, структура, функції.
26. Науковий документ як структурна одиниця інформаційних ресурсів. Види наукових документів.
27. Науковий експеримент як найбільш ефективне джерело емпіричних знань.
28. Науково-технічна революція як передумова перетворення науки в продуктивну силу виробництва
29. Національна академія наук України: правовий статус, структура, функції.
30. Об’єкт і предмет наукового дослідження.
31. Організація творчої діяльності.
32. Основна мета і зміст науки.
33. Основні вимоги, що висуваються до складання анкет.
34. Основні вимоги щодо визначення напряму (проблеми), теми
35. Основні вимоги щодо визначення цілей та завдань наукового дослідження.
36. Основні вимоги щодо оформлення посиль та списку використаних джерел.
37. Основні завдання методології
38. Основні правила формулювання результатів наукових досліджень.
39. Основні риси працівника науки
40. Основні цілі, принципи та напрямки державної політики у галузі наукової та науково-технічної діяльності.
41. Особиста бібліотека й архів науковця – правила ведення.
42. Перспективи розвитку науки в Україні.
43. Поняття методики наукових досліджень.
44. Поняття методології наукових досліджень.
45. Поняття наукового методу та його основні риси.
46. Поняття та основні риси науки.
47. Поняття та природа творчості.
48. Порядок оформлення додатків наукового дослідження.
49. Пошук та збір наукової інформації.
50. Правила оформлення наукових статей.
51. Правила оформлення розділів наукових досліджень.
52. Правила оформлення тез наукових доповідей.
53. Принципи методологічного аналізу.
54. Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні.
55. Психологічні фактори наукової діяльності, що впливають на її ефективність.
56. Психологія наукової діяльності.
57. Рівні методологічного аналізу
58. Робочий день науковця: основні правила.
59. Роль самоорганізації у творчій роботі
60. Самостійна аудиторна і позааудиторна робота студентів.
61. Система методів юридичного наукового дослідження.
62. Спеціальні методи пізнання
63. Структура методології.
64. Структурні елементи науки та їх характеристика.
65. Сутність та характеристика основних етапів організації наукового дослідження.
66. Сутність і види наукової інформації.
67. Теоретичні принципи науки.
68. Форми науково-дослідної роботи студентів.
69. Функції методології.
70. Функції науки та їх характеристика.

 

 

14. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1. Гіда Є.О. Актуальні проблеми теорії держави та права [навчально-методичний комплекс] / Є. О. Гіда. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 74 с.

            Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.3. Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи;

2.4. Тестові завдання;

2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (окрема папка та електроний віріант);

2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

 

15. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради України - 1992. - № 12. - с. 165.
2. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 309.
3. Положення про спеціалізовані вчені ради. Запроваджено наказом ВАК України від 14 серпня 1997 р. № 448 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ВАК України від 21 січня 2000 р. № 36). Бюлетень ВАК України. - 2000. - № 2. - 74 с.
4. Авдеева О.А. История формирования научного понимания права. - Иркутск, 1996.-257 с.
5. Андреев М.Д. Теория как форма организации научного знання. - М., 1979. - 405 с.
6. Антологія української юридичної думки. /За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Ф. Погорілка, І.Б. Усенка та ін. Т. 1 - 10. - К: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002-2004.
7. Арутюнов В.С., Стрекова Л.Н. Наука как общественное явление. - М., 2001. -287 с.
8.  Бедь В.В., Малишева А.О. Основи наукової організації праці студентів академії. - Ужгород, 2001. - 157 с.
9. Ю.Бельш Й. В., Власов К.П., Клепиков В.Б. Основьі научньїх исследований и технического творчества. - Харків: Вищ. шк.., 1989. - 200 с.
10. П.Берман Д. Западная традиция права: зпоха формирования. - М., 1998. - 378с.
11. Бєсов Л.М. Історія науки і техники з найдавніших часів до кінця XX ст. - Харків, 2000. - 239 с.
12. Грищенко            У.М., Грищенко О.М., Борисенко В.А. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. - К.: 2001. - 198 с.
13. Гусарєв    С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. - К: ВІРА-Р; Дакор., –506 с.
14. 3добувачу наукового ступеня: Метод, рекомендації / Упоряд. С.В. Сьомій. - К.: МАУП, 2002.- 184 с.
15. Кедров     Б.М. Классификация наук // БСЗ. - 3-є изд. - 1974. - Т. 17. - с. 969- 978.
16. Керимов  Д.А. Философские основания политико-правовьіх исследований. - М., 1986.-238 с.
17. 1“?.Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: ВД "Професіонал", 2004. -216 с.
18. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.
19. Кузин        Ф. А. Магистерская диссертация. Методика написання, оформлення и процедура защитьі. Практическое пособие для магистрантов. - М., 1997 - 226 с.
20. Лудченко А.А., Дудченко Я.А., Примак Т.А. Основьі научньїх исследований. Учебное пособие. - К., 2000. - 245 с.
21. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури. - К., 2000 - 176 с.
22. Мирський З.М. Науковедение // БСЗ. - 3-є изд. - 1974. - Т. 17. - с. 980-983. 24,Организация самостоятельной работьі студентов вуза. - Южносахалинск,-214с.
23. Поппер     К.Р. Обьективное знание. Зволюционньїй подход. Пер. с англ. - М.,-329         с.
24. Рассел     Б. Человеческое познание, его сфера и принципи. Пер. с англ. - К., 2001.-487 с.
25. Керимов  Д.А. Философские основания политико-правовьіх исследований. - М., 1986.-238 с.
26. 1“?.Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: ВД "Професіонал", 2004. -216 с.
27. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.
28. Кузин        Ф. А. Магистерская диссертация. Методика написання, оформлення и процедура защитьі. Практическое пособие для магистрантов. - М., 1997 - 226 с.
29. Лудченко А.А., Дудченко Я.А., Примак Т.А. Основьі научньїх исследований. Учебное пособие. - К., 2000. - 245 с.
30. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури. - К., 2000 - 176 с.
31. Мирський З.М. Науковедение // БСЗ. - 3-є изд. - 1974. - Т. 17. - с. 980-983. 24,Организация самостоятельной работьі студентов вуза. - Южносахалинск,-214с.
32. Поппер     К.Р. Обьективное знание. Зволюционньїй подход. Пер. с англ. - М.,-329         с.
33. Рассел     Б. Человеческое познание, его сфера и принципи. Пер. с англ. - К., 2001.-487 с.
34. Сиденко   В.М., Гпушко И.М. Основьі научньїх исследований. - Харьков: Вьіща шк., 1979. - 200с.
35. Сидоренко          В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. - К, 2000. - 263 с.
36. Скакун      О.Ф. Теория государства и права. - Харьков: Консум, 2002. - 693 с.
37. Солоненко          А.Г. Введение в современную науку. Наука и псевдонаука. - М., -381 с.
38. Спіцин      С.С. Методика організації науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі. - К., 2003. - 221 с.
39. Фаренік    С.А. Логіка і методологія наукового дослідження. Науково- методичний посібник. - К., 2000. - 339 с.
40. Філіпченко           А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. - К.: Академвидав, 2004. - 208 с.
41. Філософія права: Навч. почіб. / О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; За заг. ред. О.Г. Данільяна. - К.: Юрінком Інтер, 2002. — 272 с.
42. 35.Чкалова О.Н. Основьі научньїх исследований. - К.: Вища шк., 1978. - 120 с. Зб.Чуйко В.Л. Рефлексія основоположень методології філософії науки. - К., 2000,- 179 с.
43. З/.Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності: Підручник. - 4-те вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2004. - 307 с.
44. 38.Юридична енциклопедія. Т. 1-6. /За ред. Ю.С. Шемшученка та ін. - Київ: Видавництво “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2000-2004.

Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internet

 

1. Бібліотека Інституту Поглиблених Правничих Студій. Велика Британія http://www.ials.sas.aс.uk/library/library.htm
2. Наукова бібліотека ім.. М.Максимовича Київського національного університету ім.. Тараса Шевченка www.library.univ.kiev.ua
3. Наукова бібліотека Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова http://www.lib.msu.su/
4. Наукова бібліотека Національного університету “Києво-Могилянська академія” http://www.ukma.kiev.ua/ukmalib
5. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського http://www.nbuv.gov.ua/
6. Національна бібліотека Франції http://www.bnf.fr/
7. Національна Парламентська бібліотека України http://www.nplu.kiev.ua/
8. Німецькі бібліотеки http://www.ddb.de/
9. Російська державна бібліотека http://www.rsl.ru/
10. Російська національна бібліотека http://www.nlr.ru:8101/
11. Сайт “Бібліотека юриста” http://www.lawbook.by.ru/
12. Українська правнича фундація http://www.ulf.com.ua/
13. Центр європейського і порівняльного права http://www.ecle.gov.ua/
14. Центр розвитку українського законодавства http://www.ulde.kiev.ua/news.php
15. Юридична бібліотека Школи права Йелльського університету http://www.law.yale.edu/library/

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

 

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

 

Методологія

та організація

наукових досліджень

 

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

 

 

 

 

 

 

 

Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆ 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.

Тираж 300 пр.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua