Методологія, методи та засоби проектного менеджменту

Методичні вказівки є стандартом вимог щодо розробки та оформлення курсового проекту з дисципліни "Методологія, методи та засоби проектного менеджменту", передбаченого програмою підготовки , фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр" за спеціальністю 8.000003 «Управління проектами». Курсовий проект є одним з низки курсових проектів фахового спрямування. Комплекс курсових проектів передбачає виконання наскрізного завдання, зміст якого охоплює базову тематику ключових дисциплін фахового спрямування.

Виконання курсового проекту забезпечує закріплення теоретичних знань та відпрацювання практичних навиків з підготовки, аналізу і управління реалізацією проектів. Курсовий проект імітує ситуацію, у якій на слухача покладаються повноваження керівника проекту упродовж всього циклу проекту.

1. Мета і завдання курсового проекту

Курсовий проект направлений на розвиток культури управління проектами на базі міжнародних та національних стандартів з використанням сучасних методів, програмних засобів та інформаційних систем.

Мета курсового проекту - закріплення теоретичних знань і набуття практичних навиків у проектному управлінні.

Завдання курсового проекту:

• відпрацювання специфічних функцій управління проектами на рівні вимог міжнародних стандартів;
• оволодіння методами та засобами управління на кожній із фаз життєвого циклу проектів;
• набуття навиків ефективного управління командою, персоналом  та учасниками проекту. .

Курсовий проект передбачає максимальне наближення до реалій проектного менеджменту, базується на використанні економіко-математичних моделей  та виконується в інтерактивному режимі.

2. Загальні вимоги

Курсовий проект імітує процеси проектного менеджменту на основних фазах життєвого циклу:

• ідентифікація;
• планування;
• виконання.

Він передбачає відпрацювання специфічних функцій проектного управління на реальних прикладах.

Тематика курсових проектів формується студентами, а оцінюється і затверджується викладачем. Запропоновані теми можуть стосуватися проектів у будь-якій сфері чи галузі економіки. Проекти можуть мати різні масштаби та терміни реалізації, проте вони обов'язково повинні передбачати реальні інвестиції.

При виборі тем слухачам дозволяється:

• виконувати проекти на замовлення фізичних та юридичних осіб;
• розробляти проекти для участі у тендерах; 
• готувати інвестиційні пропозиції для подання у міжнародні та є національні фінансові організації тощо.

Вирішення усіх питань у складі проектів регламентується нормативно-правовою базою України, міжнародними стандартами управління якістю проектів ІSО-9001, ISO-9004 та відповідними галузевими нормами.

Курсові проекти виконують з використанням програмних продуктів: MICROSOFT PROJECT, MICROSOFT WORD, MICROSOFT EXCEL, MICROSOFT POWER POINT, тощо.

3. Рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни «Методологія, методи та засоби проектного менеджменту»

3.1. Зміст курсового проекту

Курсовий проект передбачає можливість практичного використання методології проектного менеджменту на початкових фазах їх життєвого циклу - фазах розробки концепції та підготовки до реалізації і охоплює наступні етапи:

• ідентифікація проекту;
• обґрунтування життєздатності проекту;
• аналіз ефективності проекту.

Виконання курсового проекту розпочинають з ідентифікації проблеми, яка потребує вирішення. Далі здійснюють аналіз середовища, базуючись на концепції невизначеності. У складі проекту потрібно проаналізувати всі аспекти середовища: економічні, політичні, соціальні, технічні, нормативно-правові, екологічні тощо, а також встановити коло зацікавлених осіб (фізичних, юридичних) та зміст їх інтересів щодо вирішення ідентифікованої проблеми.

Оцінку середовища як поля влади зацікавлених осіб необхідно використати для визначення міри керованості проекту з боку його власника.

Метою аналізу середовища є визначення конфігурації проблеми, а також ідентифікації потенційних ризиків, які виникатимуть під час реалізації проекту. Конфігурацію проблеми пропонується описати на основі моделі поданої у додатку 1.

Залежно від змісту проекту для аналізу ринкового середовища можна використовувати традиційний алгоритм:

1.Продукт (послуга).

2.Споживачі (клієнти).

3.Ринок.

4.Конкуренти.

5.Стратегія формування конкурентних переваг. Обов'язковими елементами аналізу середовища повинні бути:

1.Аналіз ринку.

2.Аналіз логістики проекту.

3.Технічний аналіз.

4.Екологічний аналіз.

5.Інституціональний аналіз.

6.Соціальний аналіз.

7.Аналіз економічних та фінансових аспектів.

Аналіз ринкового середовища доцільно здійснити з використанням методики оцінки стратегічних переваг, елементи якої формують зміст таблиць 1, 2, 3 додатку 2.

Аналіз середовища завершують висновками про зміст проблеми та можливість її вирішення у рамках запропонованого проекту.

На підставі результатів аналізу формулюють стратегічну ідею проекту, при цьому встановлюють:

• мету проекту;
• очікувані результати;
• продукти проекту;
• життєвий цикл проекту;
• критерії успіху та невдач проекту.

Ієрархію цілей та завдань треба перевірити на необхідність та достатність для досягнення бажаних результатів проекту, а також необхідно описати методи, способи та засоби і вибрати критерії оцінки запланованих дій у рамках проекту (додаток 3).

Також здійснюють детальне опрацювання концепції проекту, обов'язково акцентуючи увагу на наступні елементи:

1.Процес досягнення мети проекту.

2.Процес формування продукту проекту.

3.Взаємозв'язок життєвих циклів продукту, проекту та організації, яка здійснює проект.

4.Результати проекту (загалом та для організації, яка його реалізує).

5.Проблеми  реалізації проекту, ризики.

Наступним етапом курсового проекту є розробка структури проекту. Декомпозицію здійснюють на основі одного із методологічних підходів:

• на базі структури процесу;
• на базі структури продукту;
• на базі структури управління організації, яка є власником-виконавцем проекту.

Результатом декомпозиції повинна стати організаційна структура управління проектом:

• проектна;
• проектно-орієнтована;
• матрична;
•  інша.

Вибір методологічного підходу до декомпозиції, результатом якого є отримана структура управління, обґрунтовується автором проекту. Приклад структури проекту подано у додатку 4.

На підставі концепції, у рамках розробленої структури проекту обґрунтовують його зміст (ідентифікують роботи проекту) та розробляють ієрархічну структуру робіт - WBS, а також структуру ресурсів проекту - RBS і розподіляють відповідальність за виконання робіт між окремими підрозділами організації (організацій) – власника (виконавця) проекту.

Стратегічна ідея, мета та завдання проекту, його зміст є вихідною інформацією для конструювання моделі проекту. Модель проекту потрібно розробити принаймні у варіанті з орієнтацією на критерій:

• мінімум часу реалізації проекту.

Вибір оптимального варіанту моделі здійснюється і обґрунтовується автором проекту.

На основі моделі проекту формують плани:

• • стратегічний (з вказанням цільових дат і "віх проекту");
• календарний план реалізації, який при необхідності оптимізують за вибраним (або вказаним) критерієм (приклад календарного плану проекту подано у додатку 5);
• план управління проектом;
• план управління якістю.

План управління проектом повинен охоплювати весь життєвий цикл - від моменту виникнення ідеї до моменту закриття проекту. У змісті, вказаного плану треба відобразити реалізацію всіх функцій управління: планування, організації, мотивації, контролю з вказанням конкретних заходів (робіт, дій) та термінів їх виконання. Обов'язковим складовим елементом плану повинна бути "Матриця відповідальних за виконання робіт проекту", що є втіленням одного із найважливіших принципів ефективного управління проектами - принципу персональної відповідальності.

План управління проектом повинен передбачати опис системи контролю, яка визначає:

• предмети контролю;
• об'єкти контролю;
• час контролю;
• методи та засоби контролю;
• процедури контролю;
• критерії оцінки результатів;
• форми звітності про результати контролю;
• процедури та механізм внесення змін у проект;
• механізм "зворотного зв'язку", який забезпечуватиме резуль­тативність функціонування системи.

Базовий (цільовий) календарний план проекту, WBS, OBS, RBS, розроблені з використанням MICROSOFT PROJECT, які використовують для управління проектами, записують на дискеті.

Наступним етапом курсового проекту є фінансовий та (або) економічний аналіз запропонованого проекту.

Алгоритм аналізу:

1.Моделювання потоків надходжень чи видатків (доходів, або витрат).

2.Розрахунок показників: NPV, IRR, РІ, термін окупності проекту загалом та для власного капіталу (додаток 2).

      Під час проектного аналізу доцільно:

• врахувати, що проект реалізується у не детермінованій ситуації;
• виконувати розрахунки у прогнозних цінах;
• • вважати нормативно-правову базу запропонованої проектом діяльності такою, яка діє в Україні на момент розробки проекту.

На основі концепції проекту формулюють генеральну економічну стратегію проекту, яка є підставою для визначення (оцінки) витрат:

• інвестиційних;
• операційних.

Розрахунок операційних витрат здійснюють на основі прогнозів обсягів виробництва продукції (надання послуг) та собівартості одиниці продукції (додаток 6). Розміри інвестиційних витрат визначають відповідними кошторисами та калькуляціями (додаток 6). Інвестиції у формування (поповнення) обігових коштів рекомендується оцінювати:

1. На основі розрахунку тривалості окремих елементів операційного циклу.

2. На основі інформації про оборотність оборотного капіталу у проектах-аналогах.

Доходи від операційної діяльності визначають на базі прогнозів обсягів реалізації та цін продукції (послуг).

Обсяги виробництва та реалізації продукції повинні відповідати рівню, запланованому у рамках маркетингової стратегії та стратегії виробництва.

План доходів та витрат проекту повинен описувати результати операційної та інвестиційної діяльності упродовж:

• всього життєвого циклу проекту;
• від моменту початку проекту аж до моменту повної окупності проекту;
• терміну тривалості амортизаційного циклу технологічного обладнання.

Вибір горизонту планування здійснюється за завданням викладача з врахуванням масштабів та змісту проекту.

План доходів та витрат формується у прогнозних цінах з наступною їх дефляцією. Цей план є основою для визначення розмірів прибутку після сплати податків та чистого грошового доходу від операційної та інвестиційної діяльності. Саме ці результати оцінюються при визначенні міри абсолютної ефективності інвестицій у проект.

Оцінка абсолютної ефективності проекту здійснюється за значенням основних критеріїв:

• Чистий дисконтований дохід проекту (ЧДД або NPV).
• Внутрішня норма доходності (ВHД або ІRR).
• Термін окупності (ТО).

Для визначення значення ЧДД необхідно встановити норму дисконтування. Ставка дисконтування складається з трьох елементів: без ризикової норми доходності капіталу (дохідність капіталу, інвестованого у середньострокові державні облігації), премії за ризик та темпу інфляції. Останній із названих елементів враховується при визначенні номінальної ставки дисконту, реальний рівень дисконту не повинен враховувати поправки на інфляційні процеси. Всі складові норми дисконтування встановлюються за прогнозними оцінками.

Норму дисконтування можна визначати і як середньозважену ціну капіталу. Цей підхід вважається обґрунтованим, коли відомі джерела та порядок фінансування проекту і структура капіталу, авансованого у проект.

При визначенні чистого дисконтованого доходу допустимими є два підходи:

1. Грошові потоки оцінюють у прогнозних цінах з наступною їх дефляцією і при дисконтуванні враховують реальну норму дисконту.

2. Грошові потоки оцінюють у прогнозних цінах і при дисконтуванні враховують номінальний рівень дисконту.

Результати, максимально наближені до реалій економіки, забезпечує використання різних норм дисконту для оцінки кожного із елементів доходів та витрат, а також врахування змін рівня дисконту з плином часу.

При оцінці ефективності мультивалютних проектів рекомендується:

• плани проекту розробляти у грошових форматах кожної із валют проекту;
• враховувати внутрішній темп інфляції кожної із іноземних валют;
• виконувати оцінку ефективності проекту як для вітчизняного, так і для іноземних учасників проекту;
• при оцінці абсолютної ефективності враховувати значення специфічних критеріальних показників, які використовуються для аналізу міжнародних проектів відповідних масштабів та змісту.

Описаний етап курсового проекту завершується висновками автора про міру абсолютної ефективності інвестицій у проект. Якщо проект ідентифіковано як неефективний, слухач змушений коректувати масштаби, зміст, терміни і плани реалізації своїх задумів. Цикл управління ефективністю повторюватиметься доти, поки проект не забезпечуватиме ефективного використання інвестованого капіталу.

Наступним елементом курсового проекту є розробка фінансових планів проекту. Пакет фінансових документів повинен складатися з:

• календарного плану фінансування проекту;
• прогнозу фінансових результатів;
• прогнозу руху грошових коштів;
• прогнозного балансу проекту.

Розробку планів розпочинають з оцінки бюджету проекту. Розмір коштів, які потрібні для фінансування проекту, встановлюють на основі плану доходів та витрат операційної та інвестиційної діяльності. Потім доцільно окреслити життєздатні альтернативні варіанти формування капіталу проекту:

• власні кошти, акумульовані та мобілізовані організацією-власником проекту;
• власні кошти, залучені для реалізації проекту (додаткова емісія акцій, внески у статутний фонд тощо);
• позикові кошти (зокрема безпроцентні кредити);
• кошти, отримані на незворотній основі;
• змішане фінансування.

При формуванні змісту фінансової стратегії у рамках проекту потрібно врахувати час та порядок фінансування витрат інвестиційної та операційної діяльності, а також сплати податків, ідентифікувати необхідну структуру капіталу та політику використання прибутку. Стратегія фінансової діяльності повинна забезпечувати належний рівень фінансової стійкості проекту та необхідний рівень платоспроможності організації - власника проекту.

З множини стратегій фінансування проекту необхідно вибрати принаймні дві, для кожної із яких доцільно розробити пакет фінансових документів: календарний план фінансування, прогноз фінансових результатів проекту та прогноз руху грошових коштів (додаток 6.16). Потім потрібно вибрати оптимальний варіант фінансування проекту і для нього розробити прогнозний баланс (додаток 6.17).

Завершити курсовий проект потрібно висновками про рівень ефективності проекту загалом і для власника зокрема. Доцільно також виконати дослідження чутливості проекту до зміни основних економічних параметрів - ціни продукції проекту, обсягу попиту, обсягу виробництва, витрат виробництва тощо, а також оцінити рівень його фінансової стійкості.

Етапи планування і аналізу завершуються підготовкою презентаційної версії (з використанням MICROSOFT POWER POINT або інших програмних продуктів) та резюме проекту

3.2. Організація виконання курсового проекту

Процес підготовки курсового проекту складається з наступних етапів:

1.Ідентифікація проектів. Затвердження тем.

2.Планування проектів. Дослідження їх доцільності, життєздат­ності та ефективності.

3.Презентація проектів. Оцінка якості їх підготовки.

4.Колективне обговорення результатів. Фінальна оцінка якості виконання курсового проекту.

Реалізація етапів 1-2 вимагає 95 %, а 3- 4 - 5 % обсягу навчального часу, відведеного на виконання даного курсового проекту відповідно до плану підготовки фахівців.

3.3. Вимоги до оформлення курсового проекту

Курсовий проект повинен складатися з:

1 .Розрахунково-пояснювальної записки.

2.Тексто-графічної частини, розміщеної на магнітних носіях інформації.

Остання передбачає  наявність:

• цільового (базового) плану реалізації проекту;  ресурсних профілів;
• основних показників ефективності проекту;
• презентаційної версії проекту.

Рекомендована структура розрахункової пояснювальної записки:

1.Титульна сторінка.

2.Зміст.

3.Опис проекту.

3.1.Резюме.

3.2.Ідентифікація проблеми. Аналіз середовища.

3.3.Концепція проекту. Зміст проекту. Структура проекту. Модель проекту.

4.   Плани проекту.

4.1.Календарний план реалізації проекту.

4.2.План надходжень і видатків. Бюджет проекту.

4.3.План фінансування проекту.

4.4.План моніторингу проекту.

4.5.План управління проектом.

5.Фінансовий аналіз проекту. Оцінка ефективності проекту та його надійності.

6.Список використаної літератури.

7.Додатки.

ДОДАТКИ

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на певний об'єкт витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці й т.п.), які можуть бути безпосередньо включені в її собівартість.

Непрямі - витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (загально виробничі), які включаються у виробничу собівартість за допомогою соціальних методів.

Непрямі (комплексні) витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, які включають кілька елементів), які відрізняються по їхній функціональній ролі у виробничому процесі.

Додаток 5

Показники оцінки фінансової ефективності проектів

Ефективність інвестиційного проекту характеризується системою показників, що відображають співвідношення затрат і результатів щодо інтересів його учасників.

Розрізняють наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

1)показники комерційної (фінансової) ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників (інвесторів);

2)показники бюджетної ефективності, що відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

3)показники економічної ефективності, що свідчать про співвідношення затрат і результатів, пов'язані із реалізацією проекту, але виходять за межі інтересів учасників проекту, допускають вартісний вимір і стосуються сфери інтересів певної галузі економіки, регіону чи країни загалом.

Окрім цього, у процесі розробки проекту необхідно здійснити оцінку його соціальних і екологічних наслідків, а також затрат, пов'язаних із соціальними заходами і охороною оточуючого середовища.

Оцінка фінансової ефективності проектів є найвідповідальнішим етапом у процесі прийняття інвестиційних рішень. Фінансова ефективність може розраховуватися як для проекту загалом, так і для окремих учасників із врахуванням їхніх вкладів. Тому в якості ефекту на t-му кроці (Е_t) виступає потік реальних грошей.

З метою забезпечення  порівняльності результатів і підвищення надійності розрахункової оцінки ефективності проекту рекомендується:

-  визначати потік реальних грошей у прогнозних цінах з викорис­танням тих грошових одиниць (гривень, доларів і тощо), які фактично будуть його утворювати відповідно до проекту;

-  обчислювати інтегральні показники ефективності в роз­рахункових цінах;

-  здійснювати розрахунок при різних варіантах набору значень вихідних даних.

Мінімальний набір вихідних даних, які підлягають варіюванню, повинен враховувати:

- ціни реалізації продукції;

- витрати виробництва; -  загальні інвестиційні затрати;

-  норми запасів і заборгованостей;

-  проценти за кредити тощо.

Критерієм прийняття проекту є позитивне сальдо реальних грошей в будь-якому часовому інтервалі. Від'ємна величина сальдо доводить про необхідність залучення додаткових засобів і відображення останніх у розрахунках ефективності.

Для оцінки комерційної ефективності проектів додатково визначають:

• •Термін повного погашення заборгованості. Проект може трактуватися ефективним з точки зору кредитної установи, якщо термін повного погашення заборгованості по кредитах, відповідає (із врахуванням ризику несвоєчасного чи неповного погашення заборгованості) інтересам  і політиці цієї кредитної установи.
• •Частка учасника в загальному обсязі інвестицій. Визначається лише для учасників, які надають своє майно чи грошові засоби для фінансування проекту, як відношення інтегральних дисконтованих затрат учасника на вказані цілі (вартість переданого чи вкладеного майна і грошових засобів) до інтегрального дисконтованого загального обсягу інвестицій з проекту.

Бюджетна ефективність виражає вплив результатів здійснення інвестиційного проекту на доходи і видатки відповідного (державного, регіонального чи місцевого) бюджету.

Економічна ефективність відображає ефективність інвестиційного проекту з точки зору інтересів: всієї національної (регіональної) економіки, галузі економіки, організацій і підприємств.

Основними показниками ефективності, які використовуються для обґрунтування проектів є показники:

• чистий дисконтований дохід (ЧДД, NPV);
• внутрішня норма доходності (ВHД, ІRR);
• індекс прибутковості (ІП, РІ);
• термін окупності (ТО).

Чистий дисконтований дохід (NPV). Цей показник визначається як різниця між сумами дисконтованих надходжень і видатків проекту, тобто є сумою дисконтованих грошових потоків. Для постійної ставки дисконту NPV обчислюється за формулою:

D_t — грошові надходження проекту на  t-му кроці розрахунку;

B_t — грошові видатки на тому ж кроці;

Гn_t— грошовий потік (потік реальних грошей) на t-му кроці розрахунку;

d — постійна ставка дисконту;

Т — термін функціонування проекту (весь життєвий цикл проекту).

Часто використовують модифіковану формулу розрахунку NPV, в якій у видатках проекту окремо виділяють інвестиційні витрати, а точніше - грошовий потік від інвестиційної діяльності:

Внутрішня норма доходу (ІRR). Цей показник є за ставкою дисконту, при якій величина NPV дорівнює нулю. (NPV називають граничною ефективністю інвестицій). Іншими словами ВНД є

d_вн— шукана внутрішня норма доходу на вкладений капітал.

У випадку, коли ІRR більша за прийнятну для інвестора ставку доходу, проект можна приймати.

ІRR - це ставка дисконту, при якій дисконтовані надходження проекту дорівнюють його дисконтованим видаткам. Процедура, яка використовується для розрахунку ІRR та ж сама, що і для розрахунку NPV- електронні таблиці, стандартні фінансові функції.

Індекс прибутковості (РІ). Співвідношення отриманих приведених прибут­ків до величини дисконтованих видатків називається індексом прибутковості.

Індекс прибутковості розраховується за формулою:

D_t— грошові надходження проекту на t-му кроці розрахунку;

В_t — грошові видатки на тому ж кроці;

d  — постійна ставка дисконту;

Т — термін функціонування проекту (цикл проекту).

Результати і затрати, пов 'язані із реалізацією проекта, можна обчислювати за методом дисконтування і без нього. Відповідно, отримуємо 2 різних терміни окупності. Хоча провідні спеціалісти по оцінці інвестиційних проектів радять розраховувати ТО з використанням д

   Термін окупності (ТО) - це часовий проміжок, упродовж якого сума дисконтованих грошових надходжень покриває суму дисконтованих грошових видатків.

Результати і витрати, пов’язані із реалізацією проекту, можна обчислювати за методом

дисконтування і без нього.  Відповідно, отримуємо 2 різних терміни окупності. Хоча провідні

спеціальності по оцінці проектів радять розраховувати ТО з використанням дисконтування за наступною формулою:

Період динамічної амортизації має бути меншим або рівним максимально можливому періоду амортизації основного капіталу проекту.

Термін окупності з дисконтуванням (період динамічної амортизації) - це період, у межах якого NPV =0, і за який повертаються інвестиційні витрати проекту, враховуючи проценти за кредит.

Таблиця 6.7

Структура ціни при повній проектній потужності.

Примітка: Сума прибутку визначається виходячи з передбаченого контрактом нормативу рентабельності у % власних витрат (собівартості за мінусом придбаного спецустаткування та витрат сторонніх організацій).