|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Міжнародні відносини
Міжнародні відносини« Назад
Міжнародні відносини 03.10.2015 14:30
Методичні рекомендації
щодо написання курсових робіт
для студентів 2 – 4 курсів спеціальності 6.030206 - «Міжнародні відносини» кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби
- 2013 -
КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІТАРАСАШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
кафедра міжнародних організацій і дипломатичної служби
Методичні рекомендації
щодо написання курсових робіт
для студентів 2 – 4 курсів спеціальності 6.030206 - «Міжнародні відносини» кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби
Упорядник: к.політ.н., ас. А.П. Сапсай
Затверджено на засіданні кафедри: протокол № 5 від "29" грудня 2012 р. Завідувач кафедри __________________В.М. Матвієнко
Директор Інституту ___________________ В.В.Копійка
КИЇВ – 2013
Методичні рекомендації
щодо написання курсових робіт
для студентів 2 – 4 курсів спеціальності 6.030201 - «Міжнародні відносини» кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби
Погоджено з науково-методичною комісією: «____» ______________ 2012 р. __________ д.і.н.,проф. О.А. Коппель Підпис голови НМК Інституту
ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота — це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконання курсових робіт визначається графіком. Курсова робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження. Студенту надається право вибирати тему курсової роботи з числа визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки. Незалежно від обраної теми, структура курсової роботи має бути такою:
Текст курсової роботи можна використати для наступного написання та оформлення доповіді, реферату, статті, тез доповіді та ін. Курсову роботу доцільно виконувати в такій послідовності:
Потім здійснюється літературне й технічне оформлення роботи, її рецензування, підготовка до захисту і захист курсової роботи. Виконання курсової роботи організується відповідно до графіка, затвердженого кафедрою та деканатом. Процес роботи над дослідженням поділяється на три основні етапи:
Підготовчий етап роботи над курсовою роботою. Цей етап починається з виборутеми, курсової роботи, її осмислення та обґрунтування. Перш, ніж вибрати тему наукової роботи, студенту необхідно продумати основну ідею дослідження і осмислити загальний задум. Для розуміння загальної ідеї студенту слід проаналізувати існуючі (або пропоновані кафедрою) напрями наукових пошуків та практичної діяльності. При цьому аналізувати слід з позиції власного інтересу (сьогоднішнього і майбутнього), знання (хай і невеликого) і досвіду (нехай і незначного). Обрана ідея може повторювати аналізовані напрямки науки і практики, а може бути їх деякої конкретизацією. У будь-якому випадку студенту необхідно не тільки оформити ідею, але й підготувати пояснення її вибору (загального задуму), тобто сформулювати для себе, чому його цікавить вибрана ідея, і що він хотів би для себе відкрити (уточнити, розширити, поглибити) при роботі над нею. При виборі ідеї та оформленні задуму студенту можуть допомогти: Визначившись з ідеєю дослідження і зрозумівши власний загальний задум, студент вибирає наукового керівника, який працює в рамках даного напряму. Підготовлене пояснення власного задуму студент представляє науковому керівникові, оскільки саме з науковим керівником узгоджується і формулюється остаточна тема дослідження. Загалом, перевага надається темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Окремої уваги заслуговує й питання коректності формулювання самої назви роботи. В цьому відношенні, назва наукової роботи повинна в цілому відповідати двом основним вимогам: 1) обраній спеціальності; 2) суті наукової проблеми, що розв’язується або простіше – самому змісту роботи. Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою, вказувати на мету дослідження і його завершеність. У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів: «деякі питання…», «дослідження окремих аспектів…», «вивчення…» і т.д. Після узгодження теми і робочого плану студенту необхідно підібрати бібліографічні джерела, які забезпечать його теоретичним й прикладним матеріалом для написання роботи. Науковий керівник може порадити доцільні з його точки зору джерела інформації. Однак, студенту слід самому здійснити пошук і відбір матеріалу, оскільки його завдання – глибоке і різнобічне вивчення теми. Підбір літератури потрібно починати з загальних робіт (монографій, брошур), які дозволять отримати широке уявлення про основні питання з обраної теми. Потім можна переходити до опрацювання теоретичних і науково-практичних статей, тез доповідей на наукових конференціях. Важливо пам’ятати, що під час підготовки наукового дослідження необхідно використовувати виключно наукову, а не навчальну літературу. Під науковим розуміють видання, що містить результати теоретичних і/або експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації історичні документи. Наукові видання можна розділити на наступні види: монографія, автореферат, дисертації, препринт, збірник наукових праць, матеріали наукової конференції, тези доповідей наукової конференції, науково-популярне видання. Монографія – наукове або науково-популярне книжкове видання: Автореферат дисертації – наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, наданого на здобуття наукового ступеня. Препринт – наукове видання, що містить матеріали попереднього характеру, опубліковані до виходу у світ видання, в якому вони можуть бути поміщені. Збірник наукових праць – збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів чи товариств. Тези доповідей наукової конференції – науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру: анотації, реферати доповідей та/або повідомлень. Матеріали наукової конференції – науковий неперіодичний збірник, що містить підсумки наукової конференції (програми, доповіді, рекомендації, рішення). Науково-популярне видання – видання, що містить відомості: • викладені у формі, доступній читачу-неспеціалісту. В свою чергу навчальні видання – це видання, що містять систематизовані відомості наукового чи прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і викладання, і розраховані на учнів різного віку і ступеню навчання. До навчальних видань відносяться: підручник, навчальний посібник, навчальний наочний посібник, навчально-методичний посібник, хрестоматія. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором. Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті. Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними (а можливо й архівними) джерелами з теми курсової роботи. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски і посилання в підручниках, монографіях, словниках та ін., покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань. Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження. Оформлення вступної частини курсової роботи Вагоме значення при обранні теми курсової роботи та оформленні її вступної частини має актуальність наукового дослідження. Представлена автором актуальність дозволяє розгорнуто представити тему, а, з іншого боку, довести наявність проблемної ситуації у практиці і теорії. Іншими словами, представлена актуальність теми повинна вказати на невідповідність стану реальної практики можливому ідеальному її стану. Іншими словами, студенту при обґрунтуванні актуальності теми необхідно показати межу між знанням і незнанням у предметі дослідження (в суті теми). Обґрунтування актуальності теми дослідження можна починати з опису стану тих чи інших конкретних речей чи явищ. Такий опис допоможе зрозуміти існуючі джерела проблеми дослідження. Опис повинен носити не формальний характер, а бути конкретно націленим на розуміння складнощів і протиріч, які є причинами проблеми, що пропонується до вивчення. Для обґрунтування теми дослідження в теоретичному аспекті складається короткий огляд наукової літератури по темі, який повинен підвести до висновку про те, що дана тема ще не розкрита або розкрита лише частково і тому потребує подальшої розробки. Якщо такий висновок не випливає, то робота позбавляється сенсу, тема розкрита іншим дослідником. Підготовлений на основі первинного аналізу літератури опис невідповідності наукових досліджень, складнощів і суперечностей повинен підвести до формулювання проблеми даного дослідження. При цьому вказівки на авторів робіт, за якими підготовлено первинний аналіз літератури, і результатами їх досліджень допоможе більш точно зрозуміти і сформулювати проблему наукового твору. Під проблемою розуміється протиріччя між бажаним майбутнім і реальною ситуацією, що найчастіше виражається у відсутності, нестачі чогось, невідповідності (неадекватності) однієї частини реальності – інший. Коректне формулювання проблеми дослідження повинно відповідати деяким вимогам: 1. максимально конкретно у формулюванні проблеми повинно бути вказано на те, що в практичній діяльності не відповідає (не робиться відповідно) модельній, ідеальній ситуації, що описується в теорії; 2. максимально конкретно в формулюванні повинно бути вказано на те, що і як повинно бути в ідеальній ситуації, що описується в теорії; 3. у формулюванні проблеми має бути вказівка на те, чому практична діяльність не відповідає вимогам теорії. В цілому сутність проблемної ситуації представляється у формулюванні проблеми всього дослідження. Сформулювати наукову проблему для автора – це значить показати вміння відокремити головне від другорядного, з'ясувати те, що вже відомо і що поки невідомо про предмет дослідження. Проблема дослідження формулюється як вказівка на протиріччя між тим, що (або як) є в реальності, і тим, що (або як) повинно бути. З формулювання проблеми має бути зрозуміло: що не так, чому не так і, що буде, якщо зробити як треба. Відповідно, сформульована коректно проблема конкретизується в мету самого дослідження. При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт. Треба знати, що об'єкт дослідження — це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта). Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:
Чималу проблему для молодих науковців становить питання методології та методів наукового дослідження. В цьому відношенні слід розуміти, що методологія являє собою систему принципів і способів організації і побудови наукового дослідження в цілому. Методологія формує уявлення про послідовність дій дослідника в процесі вирішення загального завдання. З питаннями методології може навіть пов'язуватись сам рівень наукового дослідження – відповідно теоретичний чи емпіричний. Теоретичний рівень наукового знання передбачає наявність особливих абстрактних об'єктів (конструктів) і пов'язуючих їх теоретичних законів, що створюються з метою ідеалізованого опису і пояснення емпіричних ситуацій, тобто з метою пізнання сутності явищ. Мета їх – розширити знання суспільства і допомогти більш глибоко зрозуміти закони природи. Такі розробки використовують в основному для подальшого розвитку нових теоретичних досліджень. Елементами емпіричного знання є факти, одержувані за допомогою спостережень і експериментів і констатуючі якісні та кількісні характеристики об'єктів і явищ. Стійка повторюваність і зв'язки між емпіричними характеристиками виражаються за допомогою емпіричних законів, що часто мають імовірнісний характер. У свою чергу метод дослідження являє собою конкретний спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів і операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.
Робота над текстом курсової роботи Працюючи над текстом курсової роботи необхідно приділити чималу увагу питанню її структурованості. Правильна та логічна структура курсової роботи — це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов'язково показати науковому керівникові, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи. Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) — окрему частину цього питання. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи, розташовуючи їх таким чином: • середній доказ — слабкий доказ — сильний доказ або сильний — слабкий — середній. Щодо кожного розділу (глави) роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї роботи в цілому. Достовірність висновків загалом підтверджується вивченням практичного досвіду роботи конкретних установ, щодо яких проводиться дослідження. Оперативно і в повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систематизувати допоможе оволодіння студентом основними методами дослідження: спостереженням, експериментом, бесідою, анкетуванням, інтерв'ю, математичними методами обробки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення.
Заключний етап роботи над курсовою роботою На цьому етапі передбачається написання студентом окремих частин вступу (огляду наукової літератури або аналізу стану наукової розробки проблеми) та висновків до курсової роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту. Так, обов'язковою частиною вступу є огляд літератури (від 25 до50 джерел) з теми дослідження, в який може бути включений детальний аналіз найбільш цінних, актуальних робіт (не менше 5 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином:
В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми. Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета — підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного функціонування культурологічних і документних систем, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах. Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та. ступінь вивченості досліджуваної теми, є "візитною карткою" і автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. "Список..." повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім — іноземними. Бібліографічні записи в "Списку..." повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи слід давати у дужках посилання на номери списку. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання. Завершуючи написання курсової роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи. Обсяг курсової роботи має бути в межах 30—60 сторінок (в залежності від курсу) машинопису, без урахування додатків і списку літератури. Літературне оформлення курсової роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша. Курсову роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника. Перш ніж представляти чернетку керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв'язок між параграфами та главами, чи весь текст "працює" на головну ідею курсової роботи. Такий уявний структурний аналіз роботи допоможе краще побачити нелогічність в її структурі та змісті. У курсовій роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова і вирази-штампи, вести виклад від першої особи: "Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку", "Ми отримуємо", "Ми спостерігаємо". Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень. При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю.М. Столяров, а не Столяров Ю.М., як це прийнято в списках літератури). При написанні роботи студенту часто доводиться звертатися до цитування робіт різних авторів, використанню статистичного матеріалу. У цьому випадку обов’язково необхідно оформляти посилання на те чи інше джерело. При цитуванні необхідно дотримуватися таких правил: 1) текст цитати береться в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій його подано в першоджерелі, із збереженням особливостей авторського написання. 2) цитування повинно бути повним, без спотворення змісту. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається, якщо не він тягне спотворення всього фрагменту, і позначається трьома крапками, які ставиться на місці пропуску. 3) кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинен наводитися у відповідності з вимогами бібліографічних стандартів. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад [7]. Якщо посилання конкретне, необхідно вказувати джерело і сторінку [7, с. 57]. Якщо посилання на декілька джерел одразу, то вони позначаються через крапу з комою або через тире [7; 8; 12; 14 – 18]. До формулювань заголовків (назв) розділів (глав) і підрозділів (параграфів) курсової (дипломної) роботи висуваються такі основні вимоги: стислість, чіткість і синтаксична різноманітність у побудові речень, з переважанням простих, поширених, послідовне та точне відображення внутрішньої логіки змісту роботи. Розділи і підрозділи прийнято нумерувати арабськими цифрами. Параграфи (підрозділи) нумерують окремо в кожному розділі. Позначення розділів (глав), параграфів і їхні порядкові номери пишуть в одному рядку з заголовком, причому в кінці крапка не ставиться. Наприклад: Розділ 2. Документ як системний об'єкт 2.1.Матеріальна складова документа 2.2.Інформаційна складова документа Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до останньої без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ній цифра 1 не ставиться, другою вважається сторінка, що містить "зміст", на ній цифра 2 не ставиться, на наступній сторінці проставляється цифра 3 і далі згідно з порядком. Порядковий номер сторінки проставляється у правому кутку верхнього поля. Після свого належного оформлення курсова робота передається студентом для перевірки її науковим керівником і допуску до захисту. Захист курсової роботи проводиться до терміну здачі іспиту (заліку) і є своєрідним допуском до екзаменаційної сесії. Захист курсової роботи проводиться у присутності комісії з числа членів кафедри інституту. На захисті можуть бути присутні й інші особи без права рішень з приводу підсумків захисту. У процесі захисту студент повинен відповісти на зауваження, відзначені керівником при перевірці курсової роботи, а також на знов поставлені запитання. При відповідях на питання в процесі захисту студент може використовувати текст своєї курсової роботи та ілюстративний матеріал. При оцінці курсової роботи враховується її зміст та результати захисту. При позитивній оцінці роботи виставляється оцінка «задовільно», «добре» або «відмінно». Оцінка реєструється у відомості, аналогічній за формою екзаменаційній відомості. При незадовільній оцінці роботи можливе призначення додаткового строку захисту.
МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ РОБІТ
Загальний обсяг курсової роботи – 30 – 50 ст. без урахування додатків і списку літератури. Загальні вимоги: Курсову роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера з заповненням лише однієї сторони білого аркушу паперу стандартного формату А 4 (210 х 297 мм) із заповненням до тридцяти чотирьох рядків на сторінці. Курсова робота виконується українською мовою і акуратно оформлюється. Під час друку тексту слід дотримуватись наступних параметрів друку: орієнтація паперу – книжкова; ліве поле – не менше 30 мм; праве поле – не менше 15 мм; верхнє та нижнє – не менше 25 мм Шрифт – Times New Roman; Розмір шрифту – 14; інтервал – 1,5; вирівнювання – за шириною. Заголовки структурних частин курсової роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ"друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів, параграфів, друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного підступу в розрядні в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованою в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстані, між заголовком (за виключенням заголовка підпункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках (починаючи з цифри 2. яка ставиться на першій після титульної сторінки) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Зміст (план), вступ, висновки, список використаних джерел і літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "Розділ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу ). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карта і таблиці) необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею. У Вступі, який за обсягом має становити приблизно 10 – 15% загального обсягу роботи, відображаються наступні принципові моменти: - актуальність обраної теми; - мета дослідження; - об’єкт та предмет дослідження; - основні цілі й завдання дослідження; - наукова новизна дослідження; - загальна методика дослідження; - хронологічні рамки дослідження; - стан наукової розробки дослідження; - огляд та аналіз літератури; - структура роботи Основна частина роботи структурно складається з глав (як правило, їх 3 або 4), кожна з яких підрозділяється на підрозділи. В кінці кожної глави мають міститися висновки. У Висновках відображаються загальні результати проведеної роботи, а також конкретні висновки, які чітко відповідають встановленим у Вступі цілям та завданням. Крім того, можуть бути наведені певні рекомендації щодо подальшої розробки проблеми, що її було розглянуто. Список використаних джерел і літератури – є елементом бібліографічного апарату, в якому перераховуються всі використані під час написання роботи джерела (документи і матеріали; мемуари та праці державних діячів; роботи, видані українською та російською мовою; роботи зарубіжних авторів, що видані іноземними мовами; довідкові матеріали; періодичні видання) з детальним означенням вихідних даних та загальної кількості сторінок, і який розміщується після висновків. Список використаних джерел можна розміщувати: 1) в порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією; 2) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; 3) у хронологічному порядку (за датою видавництва джерела). Не можна включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті курсової роботи і вони фактично не були використані, а також учбову літературу, науково-популярні книжки, газети.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
Кафедра міжнародних організацій І дипломатичної служби
Курсова робота на тему: „миротворча діяльність ООН”
студента II курсу спеціальності 7.030201 "Міжнародні відносини" Іващенка Ігоря Петровича
Перевірив_______ доцент Скринька Д.В. Національна шкала____________ Кількість балів ________________
Київ-2014
Зміст
Вступ.......................................................................................................... 2
Розділ 1. Еволюція ролі ООН у вирішенні конфліктів... 6
Розділ 2.Індо-Пакистанський конфлікт в контексті миротворчої діяльностіООН..................................................................................... 39
Розділ 3. ООН і шляхи подолання Індо-Пакистанського конфлікту:причини неефективності стратегії в його вирішенні......................................................................................................................... 51
ВИСНОВКИ................................................................................................. 64
Список використаних джерел і літератури………………...70
ДОДАТКИ
Зміст
Вступ.......................................................................................................... 2Розділ 1. Еволюція ролі ООН у вирішенні конфліктів... 61.1. Динаміка конфліктів та розвиток миротворчої діяльності в історичній ретроспективі. 6 1.2. Миротворча стратегія ООН..................................................................................... 9 1.3. Теоретичні та практичні аспекти миротворчої діяльності ООН.............................. 26 Розділ 2.Індо-Пакистанський конфлікт в контексті миротворчої діяльностіООН..................................................................................... 39 2.1. Кашмір – джерело суперечностей між Індією і Пакистаном.......... 39 2.2. Позиції сторін щодо розв’язання конфлікту................................... 47 Розділ 3. ООН і шляхи подолання Індо-Пакистанського конфлікту:причини неефективності стратегії в його вирішенні......................................................................................................................... 51 ВИСНОВКИ................................................................................................. 64Список використаних джерел і літератури………………...70
ДОДАТКИ
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |