|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Міжнародні відносини Київський славістичний університет
Міжнародні відносини Київський славістичний університет« Назад
Міжнародні відносини Київський славістичний університет 08.03.2015 08:24
Київський славістичний університет Інститут славістики та міжнародних відносин Кафедра міжнародних відносин
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт за напрямом 0304 – „Міжнародні відносини”
Київ – 2010
Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт за напрямом 0304 – „Міжнародні відносини” / Ільюшин І. І., Овсій І. О., Дорошенко А. Д., Кривонос Р. А., Саган Г. В. – К.: КСУ, 2010. – 46 с.
Рецензенти:
Схвалено на засіданні кафедри міжнародних відносин 26 листопада 2009 року, протокол № 4
Затверджено Вченою радою КСУ 29 квітня 2010 року, протокол № 9.
© Ільюшин І. І., Овсій І. О., Дорошенко А. Д., Кривонос Р. А., Саган Г. В., 2010. © Київський славістичний університет, 2010.
ВСТУП Сучасна багатоступенева підготовка студентів у вищих навчальних закладах передбачає підготовку в ході навчання значної кількості письмових робіт. Вони є обов’язковою невід’ємною складовою навчальної програми й мають за мету навчити студентів глибоко і всебічно опрацьовувати та аналізувати джерела й літературу з обраної теми, структурувати відібраний матеріал та узагальнювати його, робити відповідні висновки й аргументовано захищати власні погляди. Підготовка і захист таких праць передбачає закріплення студентом умінь і знань, здобутих у процесі навчання в університеті. У шостому семестрі студенти обов’язково виконують курсові роботи, які є узагальненням їхніх наукових пошуків протягом відповідного року навчання. Навчання завершується написанням та захистом бакалаврської, дипломної або магістерської роботи. Бакалаврська/дипломна/магістерська роботи підбивають підсумок навчання студента і повинні продемонструвати відповідні спеціальні вміння, знання та певний досвід їхнього застосування для вирішення складних професійних завдань. Для здобуття ступеня магістра залучаються найпідготовленіші студенти, які виявили здібності до творчої наукової роботи і відмінно засвоїли навчальний матеріал. Магістерська робота є завершальним етапом підготовки фахівця-міжнародника. Вона має засвідчити наявність у студента спеціальних вмінь та знань, достатніх для виконання завдань і обов’язків (робіт) інноваційного характеру, підготовленість випускника до виконання самостійної наукової та викладацької роботи за спеціальністю „Міжнародні відносини”. Тому магістерська робота повинна обов’язково містити елемент наукової новизни. Бакалаврська/дипломна/магістерська робота у порівнянні з курсовою повинні включати ширший та глибший спектр дослідження, що спрямовує майбутнього фахівця на теоретичне переосмислення наукового доробку, формування і аргументацію його власного бачення досліджуваної проблеми. У випускній кваліфікаційній роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками наукового дослідження, їхнього практичного застосування в конкретних умовах. Разом з державними іспитами успішний захист випускної наукової роботи є основною підставою надання молодому фахівцеві відповідного кваліфікаційного рівня. Підготовка письмових робіт вимагає від студента дотримання низки формальних правил та вимог, які стали предметом цих методичних рекомендацій. Видання ставить собі за мету: у максимально компактній та доступній формі дати студентам інформацію про правила підготовки письмових робіт. Реалізація мети передбачає такі завдання:
Методичні рекомендації складаються зі вступу та п’яти розділів, в яких розкриті загальні положення, правила та порядок роботи над курсовою, бакалаврською, дипломною і магістерською роботою, загальні правила цитування, посилання на використані джерела та оформлення їхнього списку. У додатках подано зразки оформлення титульного аркуша, переліків умовних скорочень та використаних джерел і літератури, змісту роботи, відгуку наукового керівника та рецензії, а також орієнтовні теми письмових робіт.
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Підготовкаписьмових робіт за спеціальністю 0304 – „Міжнародні відносини” передбачає наукове дослідження певної теми.Цей процес від творчого задуму до кінцевого оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Проте можна визначити деякі загальні методологічні підходи до його проведення, яке прийнято називати вивченням у науковому сенсі. Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійти до суті явищ і процесів, які вивчаються. Можна сказати, що на фундаментальному рівні вивчення міжнародних відносин вимагає поєднання підходів, які спираються на теорію (дослідження суті, специфіки і основних рушійних сил цього особливого роду суспільних відносин); соціологію (пошуки детермінант і закономірностей, які визначають їх зміни і еволюцію); історію (вивчення фактичного розвитку міжнародних відносин в процесі зміни епох і поколінь, що дозволяє знаходити аналогії і виключення) і праксеологію (аналіз процесу підготовки, прийняття і реалізації міжнародно-політичного рішення). У прикладному плані йдеться про вивчення фактів (аналіз сукупності доступної інформації); пояснення існуючої ситуації (пошуки причин, покликані уникнути небажаного і забезпечити бажаний розвиток подій); прогнозування подальшого розвитку (дослідження ймовірності кожного з можливих шляхів її можливих змін); підготовку рішення (складання переліку доступних засобів впливу на ситуацію, оцінка альтернатив) і, нарешті, про прийняття рішення. Поширена думка про те, що кожна наука має свій власний метод, є вірною лише частково: більшість соціальних наук не мають свого специфічного, тільки їм властивого методу. Тому щодо свого об’єкта вони так чи інакше використовують загальнонаукові методи і методи інших (як соціальних, так і природничих) дисциплін. У цьому зв’язку прийнято вважати, що методологічні підходи політичної науки (в тому числі і міжнародних відносин) будуються навколо трьох аспектів:
І хоча перший аспект не означає необхідності „повного вигнання” з науки ціннісних думок або особистих позицій дослідника, проте перед ним неминуче встає проблема ширшого характеру: співвідношення науки й ідеології. Засадничо, та або інша ідеологія, зрозуміла у широкому значенні як свідомий чи неусвідомлений вибір переважної точки зору, існує завжди. Уникнути цього, „деідеологізуватися” в цьому значенні не можна. Інтерпретація фактів, навіть просто вибір „кута спостереження” тощо неминуче зумовлені точкою зору дослідника. Тому об’єктивність дослідження передбачає, що дослідник має постійно пам’ятати про „ідеологічну присутність” і прагнути контролювати її, бачити відносність будь-яких висновків через таку „присутність”, намагатися уникати одностороннього бачення. Найплідніших результатів у науці можна домогтися не при запереченні ідеології (це, щонайменше – помилка, а в гіршому випадку – свідоме лукавство), а при умові ідеологічного плюралізму і примату науки над усякою ідеологією. Важливим аспектом підготовки кожної наукової праці є її правильне оформлення, яке має відповідати певним вимогам. Мета правильного оформлення полягає у прагненні дати змогу іншим дослідникам швидко ознайомитися з результатами роботи будь-якого вченого, критично оцінити та, при потребі, перевірити його висновки або відтворити хід дослідження. Оформлення роботи має відповідати державним стандартам України та вимогам, встановленим у Київському славістичному університеті. Вимоги до оформлення письмових робіт. Письмові роботи виконуються державною (українською) мовою і акуратно оформлюються. Як правило, вони мають бути надруковані за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу стандартного формату А4 (210 х 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці). Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля: ліве – не менше 3 см, праве – не менше 1,5 см, верхнє та нижнє – не менше 2,5 см. Текст розміщується на одній стороні аркуша. Скорочення слів, окрім узвичаєних абревіатур, не допускається. Вписувати в текст письмових робіт окремі іншомовні слова чи умовні позначки можна чорнилом або пастою тільки чорного кольору. Друкарські помилки, описки та інші неточності, що виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом. Заголовки структурних частин письмових робіт "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів, параграфів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка підпункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, параграфів, пунктів, таблиць подають арабськими цифрами без значка №. Першою сторінкою будь-якої письмової роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На ньому номер сторінки не ставлять, на наступних листках (починаючи з цифри 2, яка ставиться на першій, після титульної, сторінці) номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки. Зміст (план), вступ, висновки, список використаних джерел і літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова „Розділ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, карти й таблиці) в письмових роботах слід подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею, наприклад “Таблиця 2.3”. Матеріал викладається грамотно, простим науковим стилем. Виклад не повинен містити повторів та не бути перевантаженим цитатами. Не допускається просте переписування літературних джерел, їх цитування без посилань. Серйозну увагу слід приділяти мові і стилю письмових робіт. Адже саме мовностилістична культура найкраще виявляє загальну культуру та рівень підготовки їхніх авторів. Мова і стиль роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкуванні вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається головним чином з роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності. Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв’язність. Тут найважливішим засобом вираження логічних зв’язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже), заперечення (проте, тимчасом, але, тим не менше, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (тепер звернімося до..., розглянемо, зупинимось на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитися на..., необхідно розглянути...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...) Особливістю мови наукової прози є також відсутність експресії. Звідси домінуюча форма оцінки – констатація ознак, притаманних слову, яке визначають. Тому тут більшість прикметників є частинами термінологічних виразів. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (за повідомленням, за відомостями, на думку, за даними, на нашу думку тощо). В українській науці існує неписане правило замість „я” використовувати „ми” з огляду на те, що представлення суб’єкта авторства як формального колективу надає більшого об’єктивізму викладові. Вираження авторства через „ми” дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник „ми” та його похідні набагато краще передає й відтінює ці тенденції. Оскільки письмові роботи є інтелектуальною власністю їхніх авторів, на останній сторінці тексту роботи автор ставить свій підпис і дату.
РОЗДІЛ 2 КУРСОВА РОБОТА Курсова робота є самостійною, науково-практичною роботою студента, що підбиває підсумки набутих ним знань, вмінь та навичок з основних дисциплін, передбачених навчальним планом за один з річних курсів навчання. Курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, отриманих студентом за час навчання, та їх застосування у комплексному вирішенні конкретного фахового завдання. Курсова робота є важливим етапом підготовки фахівців-міжнародників, готує студента до виконання самостійної роботи за обраною спеціальністю. У курсовій роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. У зв’язку з цим робота повинна виконуватися щодо конкретного об’єкту вивчення і містити його аналіз з конкретними пропозиціями розв’язання проблем та задач, які розглядаються в запропонованій праці. Виконання курсової роботи передбачає такі цілі:
Курсова робота повинна носити проблемний характер. Сутність її полягає у вмінні аналізувати, досліджувати проблему за допомогою наукових методів, синтезувати й узагальнювати накопичений у процесі аналізу матеріал, а також розробляти рекомендації на рівні оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Курсові роботи за освітньо-професійною програмою базової вищої освіти напряму „Міжнародні відносини” зі спеціальності 6.030401 – „Міжнародні відносини” виконуються у шостому семестрі. Тематика курсових робіт розробляється і щорічно оновлюється з урахуванням замовлень організацій та установ і особливостей поточного стану міжнародних інформаційних, правових, політичних та економічних відносин. Вона базується на дисципліні:
Студентові надається право самостійно обрати тему курсової роботи з наданого кафедрою переліку або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки. Не пізніше другого тижня відповідного семестру студент подає методистові КСУ заяву за встановленою формою. Науковий керівник призначається завідувачем кафедри з числа науково-педагогічних працівників. Науковий керівник курсової роботи:
Науковий керівник повинен допомогти студентові визначити найефективніші рішення, всебічно стимулювати творчість і самостійність при виконанні ним курсової роботи. Приступаючи до курсової роботи, студент отримує від наукового керівника завдання на її виконання, в якому обумовлюється коло проблем та джерел, які необхідно вивчити. Крім того, уточнюються цілі й методи дослідження, визначається перелік основних питань, що підлягають розробці з можливістю практичного використання матеріалів. У завданні наводяться графік та термін виконання роботи. Організація виконання більшості етапів курсової роботи має індивідуальний характер та погоджується студентом зі своїм науковим керівником. Студент приступає до викладення розділів курсової роботи при накопичуючи відповідний матеріал, оцінюючи його з точки зору повноти, якості та вірогідності. Виконання курсової роботи передбачає:
Важливо, щоб у курсовій роботі студент самостійно обґрунтував свої судження, узагальнення та практичні рекомендації, аргументував усе це достатнім фактичним матеріалом. З урахуванням основних вимог до змісту та структури курсової роботи складається план, що є основою для відбору і систематизації матеріалів, послідовного та логічного викладу результатів дослідження. Починаючи виконання курсової роботи студент повинен чітко уявити її структуру та зміст. При цьому усі складові частини праці повинні бути логічно взаємопов'язані та переконливо аргументовані. Курсова робота, яка подається студентом до захисту, мусить містити:
У змісті подається послідовність усіх розділів і підрозділів курсової роботи із зазначенням їхньої нумерації та номерів сторінок, на яких починаються розділ (підрозділ), вступ, висновки, перелік використаних джерел та літератури, перелік умовних скорочень, додатки. Формулювання назви теми, розділів та підрозділів повинні бути чіткими, лаконічними і в той же час найбільш повно віддзеркалювати сутність та зміст питань, що розглядаються. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів. Якщо в курсовій роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома стовбчиками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, а справа – їхню детальну розшифровку (див. Додаток 8). Якщо спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються в роботі менше трьох разів, то перелік не складають, а їхню розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Вступ передбачає обґрунтування актуальності курсової роботи, визначення її мети, завдань, хронологічних рамок. Вимоги до їхнього формулювання в цілому співпадають з вимогами до бакалаврських/дипломних/магістерських робіт, наведеними у Розділі 4, проте викладення може бути менш докладним. Обсяг вступу не повинен перевищувати 1-2 сторінок машинописного тексту. Основна частина курсової роботи складається, як правило, з трьох розділів, які починаються постановкою завдання, що розглядається в кожному розділі, а також розкривають його основні сторони та положення. Перший розділ (обсяг якого складає не більше 8-12 сторінок машинописного тексту, викладеного в двох-трьох підрозділах) повинен розкривати джерельну та концептуально–методологічну базу дослідження. Він має містити:
У цьому розділі необхідно, виходячи з цілей і завдань курсової роботи, коротко викласти основні теоретичні положення, що визначають сутність та зміст досліджуваної теми; на основі аналізу джерел і літератури розглянути різні точки зору провідних фахівців з досліджуваних питань; визначити ті конкретні питання, які мають бути розв’язані у роботі. Тут здійснюється аналіз стану досліджуваної проблеми. Мета такого аналізу – отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з'ясувати складові частини наукової проблеми, поставленої в роботі, та можливі варіанти їхнього розв’язання. Обґрунтування структури та змісту роботи повинно мати аналітичний характер і залежати від специфіки дослідження. Вибір методів дослідження потрібно погодити з науковим керівником курсової роботи. Перший розділ має закласти теоретичний підмурок для другого та третього розділу. З цією метою студент подає тільки той теоретичний матеріал, який є необхідним для розв'язання практичних питань, визначених цілями та завданнями курсової роботи. Невиконання цієї вимоги призводить або до надмірного збільшення обсягу першого розділу, або до відриву його від змісту другого та третього розділів. Тому перший розділ повинен являти собою не виклад загальновідомих положень з навчальної дисципліни, а бути аналізом теоретичних підходів відповідно до теми, обраної студентом. При цьому студент має критично усвідомити факти, дати їм власну оцінку. Теоретична сторона проблеми, що представлена у першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його знайомство з джерелами і науковою літературою з досліджуваної проблеми, ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом до розв'язування поставлених в роботі завдань. У наступних – другому та, за наявності, третьому - розділах курсової роботи здійснюється виклад та аналіз зібраного студентом емпіричного матеріалу. Щоб уникнути поверхового викладу матеріалу в цих розділах, необхідно постійно зіставляти цілі та завдання курсової роботи з отриманими результатами аналізу. Тому студент має відібрати з наявного фактичного матеріалу найсуттєвіший, обмежуючи, при необхідності, обсяг досліджень або звужуючи коло проблем, що розглядаються. Кожен розділ має розпочинатися коротким вступом та завершуватися висновками. Необхідно стежити за логічністю побудови розділів та переходу від одного розділу до іншого. Обсяг основної частини не повинен перевищувати 25-30 машинописних сторінок. Висновки є завершальним етапом виконаної студентом курсової роботи. У висновках підбиваються підсумки дослідження та його результати, з наведенням позитивних та негативних сторін, а також нереалізованих можливостей. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей у відповідності з темою курсової роботи. Зміст та характер розроблюваних студентом пропозицій визначаються темою, цілями та завданнями курсової роботи. При розробці окремих заходів для доказу їхньої доцільності рекомендується порівнювати декілька варіантів рішень. Висновки рекомендується починати словами: розглянуто, встановлено, показано, доведено тощо. Обсяг висновків складає 2-3 сторінки машинописного тексту. Перелік літератури та інших інформаційних джерел складається, як правило, в послідовності посилання на джерела у тексті курсової роботи. В перелік включаються тільки ті джерела, які були використані студентом в процесі виконання роботи (див. докл. Розділ 5). Додатки містять допоміжні матеріали, необхідні для виконання курсової роботи. До цих матеріалів відносять: статистичні дані, схеми, таблиці, малюнки та результати розрахунків й інші документи, що підсилюють аргументацію зроблених студентом в основному тексті висновків та оцінок. За допомогою додатків студент доводить достовірність вихідних даних і виконаних розрахунків, а також підсилює аргументованість виконаного аналізу й запропонованих заходів, рекомендацій, пропозицій. Оформлення додатків можна здійснювати так, як це зроблено у цій методичній розробці (див. додатки). Вимоги до оформлення курсових робіт. Курсова роботивиконуються машинописним способом або за допомогою комп'ютера відповідно до загальних положень, викладених у Розділі 1. Обсяг курсової роботи складає 30 – 50 машинописних сторінок, надрукованих через півтора інтервали. Захист курсової роботи. Після написання курсової роботи студент повинен подати її науковому керівникові для ознайомлення, перевірки та остаточного доопрацювання, зокрема, приведення змісту викладених матеріалів у відповідність з існуючими вимогами. Помилки, на які вказав науковий керівник, зауваження усуваються студентом в обумовлений термін. Курсова робота захищається у порядку, встановленому науковим керівником. Рекомендується колективна форма захисту роботи за участю кількох студентів з метою їхнього ознайомлення зі здобутками та прорахунками колег, кращого розуміння вимог і порядку роботи над власним дослідженням на прикладі робіт один одного, попередження у майбутньому можливих помилок. Результати захисту курсової роботи оцінюються на „відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”.
РОЗДІЛ 3 БАКАЛАВРСЬКА, ДИПЛОМНА ТА МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА Підготовка, написання і захист бакалаврської, дипломної чи магістерської роботи є завершальним етапом навчального процесу, метою якого є підготовка фахівців за спеціальністю 0304 – „Міжнародні відносини”. Бакалаврська/дипломна/магістерська робота свідчить про рівень загальної і професійної підготовки студента як майбутнього фахівця з міжнародних відносин, про його вміння самостійно розробляти тему в рамках обраної спеціальності. Процес підготовки студентами бакалаврської/дипломної/магістерської роботи є логічним продовженням їхньої попередньої роботи з написання і захисту курсових робіт. Він сприяє поглибленню теоретичних знань студентів, дозволяє їм оволодіти навичками наукової роботи. Бакалаврська, дипломна та магістерська роботи являють собою самостійне наукове дослідження, що є узагальнюючим підсумком навчально-методичної та наукової роботи студента з обраної спеціальності і його вміння практично використовувати набуті знання. Саме тому підготовка бакалаврської/дипломної/магістерської роботи та її захист перед Державною екзаменаційною комісією (ДЕК) є важливим і відповідальним етапом підготовки фахівця, під час якого формуються навички самостійної дослідницької діяльності, визначається рівень готовності студента-випускника до практичної діяльності. Завданням бакалаврської/дипломної/магістерської роботи є ґрунтовне висвітлення однієї з наукових проблем у галузі міжнародних відносин. Аналіз проблеми, висвітлений у бакалаврської/дипломній/магістерській роботі, мусить мати самостійний та об’єктивний характер. Повнота і всебічність такого аналізу залежать від опрацювання та критичного осмислення максимальної кількості існуючих джерел і літератури. При підготовці бакалаврської/дипломної/магістерської роботи студент повинен продемонструвати вміння самостійно опрацьовувати усі види документів та здійснювати усі види наукових досліджень, зокрема, аналізувати і узагальнювати матеріал, робити самостійні адекватні висновки, які мають віддзеркалювати власний доробок автора магістерської роботи. Вибір і затвердження теми. Вибір теми дослідження є важливим елементом у підготовці бакалаврської/дипломної/магістерської роботи і – значною мірою – запорукою успіху. Вибір теми, вочевидь, є найбільш відповідальним етапом у науковій діяльності. Обравши тему, студент має усвідомити сутність пропонованої ідеї, її новизну, актуальність та значущість. Це полегшує оцінку і остаточне формулювання обраної теми. Тему магістерської роботи серед тем орієнтовної тематики, затверджених рішенням кафедри, студент обирає самостійно або за порадами викладачів кафедри. Кафедра міжнародних відносин пропонує студентам спеціалізації орієнтовну тематику бакалаврських, дипломних і магістерських робіт. Тематика цих робіт відповідає завданням навчальних дисциплін з міжнародних відносин і спрямовується на закріплення знань та вмінь фахівця, зазначених у відповідних освітньо-кваліфікаційних характеристиках. Головна увага при цьому зосереджується на дослідженні міжнародних відносин, внутрішньої та зовнішньої політики окремих держав, проблем війни і миру. Не залишаються поза увагою проблеми соціального і економічного розвитку зарубіжних країн, соціальних рухів, культура і політична думка в історії окремих країн тощо. Важливою складовою тематики магістерських робіт є проблеми загальнотеоретичного напрямку – теорії міжнародних відносин. Студент може запропонувати свою власну тему, але в межах фахового профілю. Назва магістерської роботи має бути сформульована коротко та чітко й обов’язково вказувати на об'єкт і предмет дослідження, а також на певну наукову проблему (коротке формулювання завдання, яке вирішується у роботі). Назва має відповідати обраній спеціальності, вказувати на мету магістерського дослідження і його завершеність. Слід уникати занадто довгих назв. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок. При цьому у першому реченні подається сутність роботи, а у другому – об'єкт використання результатів досліджень. До розповсюджених помилок при формулюванні назви бакалаврської/дипломної/магістерської роботи належать перенасичення назв робіт штучно ускладненою термінологією псевдонаукового характеру, їхній наукоподібний характер, стилістично недбале, а часом – недостатньо грамотне формулювання. Помилкою є починати назву праці зі слів „Вивчення процесу...”, „Дослідження деяких шляхів...”, „Матеріали до вивчення...”, „Деякі питання...”, „До питання...” тощо. У таких формулюваннях не віддзеркалюються достатньою мірою суть проблеми, яка потребує вивчення, завершеність роботи, немає ясного визначення її мети і результатів. Основною вимогою до тем бакалаврської/дипломної/магістерської роботи є їхня наукова актуальність та доцільність для наукового пошуку. Обравши тему магістерської роботи, студент на початку останнього курсу навчання подає завідувачу кафедри заяву про затвердження теми дослідження і призначення наукового керівника. Кафедра зберігає за собою право зробити певну корекцію теми дослідження, обраної студентом, або ж відхилити її як таку, що не має елементів новизни та наукового пошуку. Відповідно до обраної теми магістерської роботи визначається науковий керівник, як правило, один з викладачів кафедри. Студентам надається можливість обрати собі наукового керівника самостійно. Здебільшого це трапляється тоді, коли магістерська робота є продовженням попереднього наукового пошуку (курсової або бакалаврської роботи). Тема магістерської роботи студента та вибір наукового керівника затверджуються рішенням кафедри міжнародних відносин. Після затвердження теми на засіданні кафедри студент зобов'язаний отримати від свого наукового керівника завдання на виконання дипломної/ магістерської роботи. Завдання передбачає остаточне формулювання назви теми, графік подання на кафедру окремих розділів, підрозділів чи параграфів, а також остаточний термін подання готової магістерської роботи на кафедру для рецензування. Композиція роботи. Дипломна/магістерська робота повинна містити:
Титульний аркуш магістерської роботи містить назву навчального закладу, де виконана робота (Київський славістичний університет); прізвище, ім'я, no-батькові автора; назву спеціальності, яку він вивчає; назву роботи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника (див. додатки). Зміст (план) подають на початку магістерської роботи. У змісті подається послідовність усіх розділів та підрозділів роботи із зазначенням їхньої нумерації та номерів сторінок, з яких починаються розділ (підрозділ), а також вступ, висновки, перелік використаних джерел та літератури, перелік умовних скорочень, додатки. Сторінки тексту нумеруються, починаючи з титульного листка, однак номери проставляються тільки з другої сторінки (див. додатки). Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів. Якщо в дипломній/магістерській роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких за абеткою зліва наводять скорочення, а справа – їх детальну розшифровку (див. додатки). Якщо спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються в роботі менше трьох разів, їх в перелік не включають, а розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. У вступі розкриваються усі необхідні кваліфікаційні характеристики дипломного/магістерського дослідження. За обсягом він складає не менше 5-8 сторінок. У вступі подають загальну характеристику праці в рекомендованій нижче послідовності. Актуальність теми дослідження обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язками проблеми (наукової задачі). Актуальність теми дослідження має бути сформульована чітко, аргументовано. Для висвітлення актуальності достатньо однієї сторінки, де окреслюють головне - сутність проблемної ситуації. Чітко й однозначно визначити наукову проблему і, таким чином, сформулювати її суть буде неважко, якщо студенту вдасться показати, де пролягла межа між знанням і незнанням з предмету дослідження. Отже, складовою частиною визначення актуальності праці є формулювання проблеми дослідження, тобто чіткого питання або декількох питань, на які має відповісти робота. При цьому необхідно з’ясувати доцільність роботи для розвитку відповідно міжнародних відносин чи країнознавства як синтетичних наукових дисциплін, які поєднують у собі здобуток багатьох наук – політології, соціології, історії, правознавства, військової стратегії тощо. Особливо важливо довести важливість досліджуваної проблематики з точки зору користі для реалізації національних інтересів України. Оцінюючи актуальність обраної теми, не можна ставити її в залежність від політичної ситуації в країні або світі. Не рекомендується зупиняти свій вибір на дуже широкій темі, яка не може бути глибоко розкритою в обсязі магістерської роботи. Заслуговують на увагу теми, що недостатньо розроблені в наукових дослідженнях. Такі теми дають змогу студентові проявити наукову самостійність, здійснити справжній науковий пошук і зробити магістерську роботу оригінальним самостійним дослідженням. Як правило, такі роботи формуються з курсових робіт, наукових рефератів, що виконувалися студентом протягом усього навчання в університеті. Мета і завдання дослідження. Від формулювання наукової проблеми, яка визначає предмет запланованої праці, і доведення, що вона ще не розроблена і не висвітлена у спеціальній літературі, логічно перейти до формулювання мети дослідження. Не слід формулювати мету як „Дослідження...”, „Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення , а не на неї саму. Мета праці звичайно тісно переплітається з назвою магістерської роботи і повинна чітко вказувати, яка сaме проблема в ній вирішується. Далі необхідно окреслити конкретні завдання, які будуть вирішуватися для досягнення визначеної мети. Це звичайно роблять у формі перерахунку (виокремити…, з'ясувати…, описати..., встановити..., виявити..., вивести залежність... тощо). Формулювати завдання необхідно якомога ретельніше, оскільки їхнє вирішення становить зміст розділів магістерської праці. Це важливо також і тому, що заголовки таких розділів народжуються саме з формулювання завдань магістерського дослідження. Після визначення мети і завдань подається формулювання об’єкта та предмета дослідження, що є обов'язковим елементом вступу. Об'єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обирається для вивчення. Об'єкт дослідження визначає тему праці, яка виноситься на титульний аркуш як її назва. Предмет міститься в межах об'єкта. Це - та його частина, на яку спрямована увага науковця у конкретному дослідженні. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Хронологічні рамки дослідження визначають часові межі існування чи функціонування об’єкта дослідження. Якщо автор обирає предметом своєї роботи лише певний період існування об’єкта, він має чітко аргументувати хронологічні рамки, тобто пояснити, на основі яких критеріїв він виділяє сaме цей період. Підготовка магістерської роботи відрізняється від інших видів письмових робіт тим, що обов’язково передбачає наявність у роботі наукової новизни, яка чітко формулюється у вступі. Наукова новизна – це основні положення та висновки роботи, які можна назвати новаторськими (новий концептуальний підхід, перегляд старих оцінок, поглиблення наявних наукових висновків). Наукова новизна магістерської роботи - це ознака, яка дає авторові підстави використовувати поняття „вперше” при характеристиці отриманих ним результатів і дослідження в цілому. В науці поняття „вперше” означає, що певні взаємозв’язки між явищами дійсності не були відомими до оприлюднення висновків конкретного дослідження. Основна частина магістерської праці складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. У розділах основної частини магістерської роботи власне проводиться дослідження і узагальнюються його результати. Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі магістерської роботи та повністю її розкривати. Перший розділ, обсяг якого складає не більше 10-20 сторінок машинописного тексту, викладеного в двох-трьох підрозділах, повинен розкривати джерельну та концептуально–методологічну базу дослідження. Він має містити (у формі підрозділів):
В аналізі літератури і джерел дослідник окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою, передбачає критичний огляд матеріалів, використаних у дослідженні, та їх систематизацію за походженням, науковими школами, підходами тощо. Зазвичай, виконуючи магістерську роботу, доводиться прочитати близько 100-200 книг і статей, з яких приблизно 50-80 увійдуть до бібліографії, тобто будуть детально опрацьовані. У підрозділі дається характеристика основних джерел отримання інформації (офіційних, наукових, літературних, бібліографічних). Студент має окреслити основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, слід назвати ті питання, які залишилися невирішеними, щоб довести необхідність підготовки магістерської роботи. Аналіз джерел і літератури є обов'язковою частиною роботи, де студент дає оцінку всіх скільки-небудь значних праць, що пов'язані з темою його дослідження, висвітлюючи як позитивні моменти, так і недоліки цих робіт, а то і помилкові положення (якщо вони є). На основі аналізу джерел і літератури слід розглянути різні точки зору провідних фахівців з досліджуваних питань. Підрозділ має завершуватися висновком про стан наукової розробки теми, над якою працює автор. В описі методики та обгрунтуванні структури дослідження необхідно, виходячи з цілей і завдань роботи, коротко викласти основні теоретичні положення, що визначають сутність та зміст предмета досліджуваної теми, визначити ті конкретні питання, які мають бути розв’язані у роботі. Мета такого аналізу – отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з'ясувати складові частини обраної наукової проблеми та можливі варіанти їхнього розв’язання. Обґрунтування структури та змісту роботи мають аналітичний характер і залежать від специфіки дослідження. Методологія дослідження розкриває методи вирішення проблеми (задачі), поставленої в магістерській/дипломній роботі. Вибір методів дослідження повинен бути погоджений з науковим керівником магістерської роботи. Розповсюдженою помилкою є подання тих чи інших методів без чіткої спрямованості на досягнення мети та розв’язання завдань дослідження. Методологія роботи має спиратися тільки на той теоретичний матеріал, який є необхідним для розв'язання практичних питань, визначених цілями та завданнями курсової роботи. Невиконання цієї вимоги призводить або до надмірного збільшення обсягу першого розділу, або до відриву його від змісту другого та третього розділів. Тому цей розділ повинен являти собою не виклад загальновідомих положень з навчальних дисциплін, а бути аналізом теоретичних положень та підходів відповідно до теми, обраної студентом. При цьому студент має критично усвідомити факти, дати їм власну оцінку. Теоретична сторона проблеми, що висвітлена у першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента, його знайомство з джерелами і науковою літературою з досліджуваної проблеми, ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом до розв'язання поставлених в роботі завдань. Методологія дослідження визначає структуру роботи. Для її обгрунтування автор має чітко вказати, які конкретні кроки дослідження він планує здійснити у кожному з запланованих розділів і які результати прагне при цьому отримати. У висновках до цього розділу необхідно відзначити позитивні і негативні сторони, а також межі придатності запропонованої методології для досягнення поставленої автором мети та виконання завдань дослідження. Таким чином, перший розділ має скласти теоретичну основу для наступних розділів. У наступних розділах бакалаврської/дипломної/магістерської роботи здійснюється виклад та аналіз зібраного студентом емпіричного матеріалу. Кожен розділ роботи закінчують короткими висновками. Найбільш розповсюдженими помилками, яких припускаються при цьому студенти, є:
Для скорочення тексту основної частини роботи студент має широко використовувати фактичний матеріал у вигляді таблиць, малюнків, схем та графіків. Загальні висновки магістерської роботи виконують роль закінчення, обумовленого логікою проведення дослідження, і опрацьовуються у формі синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. Цей синтез - послідовне, логічно струнке викладення отриманих підсумкових результатів та їхнє співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі. Тут міститься так зване „вивідне” знання, яке є новим стосовно до початкового знання. Саме воно виноситься на обговорення і оцінку при захисті магістерської роботи. Викладають найважливіші результати, одержані в роботі, які повинні висвітлити шляхи розв’язання поставленої проблеми (задачі) та значення цього для науки і практики. Висновки повинні містити:
У висновкахна основі отриманих результатів формулюються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей у відповідності з темою роботи. Заходи повинні бути логічними наслідками результатів аналізу, здійсненого у другому та третьому розділах. При цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу. Якщо він не має можливості запропонувати власне рішення, то на підставі критичної переробки вітчизняного та світового досвіду ним обирається варіант, який може бути реально здійснений в конкретних умовах. Для кожного запропонованого заходу необхідно дати обґрунтування, короткий його зміст, характеристику об'єкта до і після впровадження, а також прогнозну оцінку його ефективності. Зміст та характер розроблюваних студентом пропозицій визначаються темою, цілями та завданнями наукової роботи. При розробці окремих заходів для доказу їхньої доцільності рекомендується порівнювати декілька варіантів рішень. Висновки рекомендується починати словами: розглянуто, встановлено, показано, доведено тощо. Обсяг висновків складає 4-5 сторінок машинописного тексту. Найтиповішою помилкою, якої припускаються при формулюванні висновків, є випадок, коли висновки мають характер констатації і є самоочевидними твердженнями, з якими дійсно не можна сперечатися. Список використаних джерел і літератури систематизується у відповідності з характером документів і літератури та формується за правилами, поданими у Розділі 5 цієї розробки. Додатки. За необхідності до додатків можна включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття бакалаврської/дипломної/магістерської роботи: повний текст деяких важливих документів, таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації допоміжного характеру, перелік термінів, скорочень тощо. Оформлення додатків можна здійснювати за аналогією з тим способом, який використано в цій методологічній розробці (див. додатки). Вимоги до оформлення бакалаврських, дипломних і магістерських робіт. Бакалаврська/дипломна/магістерська робота обов’язково виконується за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу стандартного формату А4 (210 х 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Аркуші обов'язково переплітаються. Обсяг бакалаврської роботи складає 50-70 сторінок, дипломної роботи – 70–90 сторінок, обсяг магістерської роботи повинен бути в межах 90-110 машинописних сторінок через півтора інтервали. Захист бакалаврської/дипломної/магістерської роботи. Після того, як випускна робота написана і допрацьована згідно з зауваженнями наукового керівника, студент передруковує її текст начисто, переплітає, ставить на останній сторінці свій підпис і дату та передає на кафедру науковому керівникові. В свою чергу, науковий керівник, якщо у нього немає суттєвих зауважень, які не дозволили б оцінити роботу на задовільну оцінку, пише відгук, де рекомендує виконану роботи до захисту. Науковий керівник надсилає магістерську роботу на рецензування на інші кафедри факультету або кафедри інших вузів, в наукові установи відповідного профілю. Рецензент, ознайомившись з роботою, пише рецензію, де відзначає усі її позитивні сторони, а також недоліки. За декілька днів до захисту студентові-випускнику дається можливість ознайомитися з рецензією, і він готується до захисту. У випадку, якщо критичні зауваження рецензента мають принциповий характер, студент має можливість виправити недоліки роботи. Студенти повинні пам'ятати, що магістерські роботи, які не мають письмового відгуку наукового керівника та письмової зовнішньої рецензії, до захисту не допускаються. Першим етапом захисту роботи є процедура попереднього захисту, який проходить під головуванням завідуючого та за участю науково-викладацького складу кафедри міжнародних відносин. Час проведення попереднього захисту оголошується додатково. За результатами попереднього захисту кафедра приймає рішення про рекомендацію роботи до захисту на засіданні Державної екзаменаційної комісії. Однією з умов рекомендації роботи до захисту є її завчасне подання до кафедри міжнародних відносин. Таке подання підтверджується підписом завідувача кафедри. Студенти-дипломники мусять пам'ятати, що несвоєчасне подання роботи без поважних причин може мати негативні наслідки, аж до відмови рекомендувати роботу до захисту. Студент допускається до захисту роботи за умови виконання ним вимог навчального плану і програм. Списки студентів, допущених до захисту бакалаврських, дипломних, магістерських робіт, подаються до Державної екзаменаційної комісії (ДЕК). Захист робіт проводиться на відкритому засіданні ДЕК. На це засідання можуть бути запрошені відповідні представники МЗС України, інших відомств та установ, зацікавлених у випускниках КСУ. Як правило, захист складається з двох етапів: перший – вступне слово студента, оголошення відгуку і рецензії на роботу, другий – заключне слово випускника. У вступному слові про випускну працю (не більше десяти хвилин) студент стисло викладає завдання, яке стояло перед ним, і те, якою мірою це завдання було реалізоване в процесі роботи. Особливо важливо пояснити, що нового вніс автор у вивчення теми, які джерела і літературу (вітчизняну й іноземну) використав, до яких наукових висновків дійшов. Члени ДЕК та присутні на захисті ставлять випускникові питання, на які йому необхідно дати чіткі і змістовні відповіді. Відповідати на поставлені питання можна відразу або в кінці захисту. Необхідно пам'ятати, що оцінка, яка виставляється, залежить від того, на якому рівні написано роботу, як вона захищається, а також, наскільки вільно автор володіє та оперує матеріалом. Результати захисту бакалаврської/дипломної/магістерської роботи оцінюються на „відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”. Після виступу студента голова ДЕК надає слово науковому керівникові та рецензенту або зачитує їхні відгуки. На захисті можуть виступати також члени кафедри, викладачі КСУ, інші присутні. Результати захисту бакалаврської/дипломної/магістерської роботи обговорюються на закритому засіданні ДЕК і оголошуються її головою в той же день після оформлення протоколів. Захищені роботи здаються на зберігання в архів КСУ. В тих випадках, коли захист бакалаврської/дипломної/магістерської роботи визнається незадовільним, Державна екзаменаційна комісія встановлює, чи може студент-випускник подати на повторний захист ту ж роботу з доробками, чи необхідно розробляти нову тему. До повторного захисту робота може бути допущена не раніше ніж через рік.
РОЗДІЛ 4 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ, ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ДЖЕРЕЛ При написанні письмових робіт студент має обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати, чи на ідеях і висновках яких базуються проблеми, завдання й питання, вивченню яких присвячена його робота. Такі посилання дають змогу іншим дослідникам відшукати документи і перевірити достовірність відомостей щодо цитування кожного документа, знайти необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Неприпустимим є використання т. зв. „сліпого цитування”, тобто посилання на джерело інформації, з яким науковець безпосередньо не працював, а викладення положень якого знайшов у іншому джерелі. Посилаючись вперше на використані документи чи літературу, необхідно обов'язково давати повну назву роботи. Існують такі загальні вимоги до цитування: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз „так званий”; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д) цитування не повинно бути ані надмірним, ані недостатнім, оскільки і перше, і друге знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу; е) якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику (!) або знак питання (?); є) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження у круглих дужках, де після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора письмової роботи. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – І. П.[1]), (підкреслено мною. – І. П.), (розрядка моя. – І. П.). Посилання. Посилатися слід на останні видання творів. Більш ранні видання доцільно зазначати лише в тих випадках, коли наявний в них матеріал не включений до останнього видання. Посилання на джерела в тексті письмових робіт роблять у пронумерованих виносках внизу сторінок. При цьому у виносках даються бібліографічні описи джерел зі Списку джерел та літератури. Якщо у праці були використані відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, то в посиланнях слід докладно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на які дано посилання в магістерській роботі. Наприклад, у тексті використана цитата: „...у рамках міжнародних інститутів створюються механізми санкцій, які збільшують матеріальні і нематеріальні кошти некооперативних дій окремих держав такою мірою, що змушують останніх відмовлятися від конфронтаційних стратегій...”[2]. Виноска з номером 2 оформлюється внизу на тій же сторінці (див. ілюстрацію внизу цієї сторінки) відповідно до опису у списку джерел та літератури, проте замість загальної кількості сторінок зазначається сторінка, на яку робиться посилання. При цьому у Списку джерел і літератури джерело подається із зазначенням усієї кількості його сторінок: 56. Кривонос Р. А. Німеччина у структурі європейської співпраці: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський ун-т”, 2004. – 166 с. Посилання на ілюстрації та формули у тексті праці вказують порядковим номером ілюстрації чи формули, причому, останній беруть у дужки. Наприклад: „рис. 4.3”, „у формулі (3.2)”. Бакалаврська/дипломна/магістерська робота повинна містити лише ті таблиці, які пояснюються у тексті, при цьому слово „таблиця” пишуть скорочено, наприклад: „...у табл. 3.2”. Оформлення Списку використаних джерел та літератури. Список використаних джерел та літератури повинен містити усі назви праць та документів, на які зроблено посторінкові посилання в роботі. Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, а також у хронологічному порядку. Не можна включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті роботи і які фактично не були використані. Список джерел та літератури складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів й бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, необхідності вставляти пропущені відомості. Список можна структурувати по групах джерел за їхнім значенням для науки (наприклад: архівні матеріали, документи, мемуари та праці державних діячів, монографії і збірники наукових праць, статті у періодичних виданнях, матеріали наукових конференцій, статистичні матеріали, джерела в мережі „Інтернет” тощо). Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1 -84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 „Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”. Зі зразками бібліографічних описів різноманітних видів джерел та видань можна ознайомитись у додатках. При описуванні документів, що містяться в мережі Інтернет, слід зазначити прізвище та ім’я автора документа, його назву і вказати повний шлях доступу до нього. Нагадаємо, що це робиться з двох причин – можливості перевірки, при потребі, достовірності даних та можливості для інших науковців використати ці дані. Слід пам’ятати, що переважна більшість WEB сторінок час від часу оновлюється, і використана автором роботи інформація може бути замінена іншою. Тому потрібно зазначити дату відвідання сторінки, з якої було взято інформацію, і реальний шлях доступу до неї. Для бібліографічного опису найпридатніші документи в форматі PDF.
ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА а) основні
3. Фаренік С.А. Логіка і методологія наукового дослідження. Науково-методичний посібник. – Київ, 2000. 4. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. – Харків, 1998.
б) додаткові 5. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / Упорядник Ю.І.Цеков; переднє слово Р.В.Бойка. - К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. - 64 с. 6. Кузин Ф.А. Магистерская диссертация. Методика написания, правила оформления и процедура защиты. Практическое пособие для магистрантов. – М.: Ось-89, 1997. – 304 с. 7. Кузнецов И. Н. Научные работы: Методика подготовки и оформления. – М., 1998.
в) документи 8. ГОСТ 7.1-84 „Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”. 9. ГОСТ 7.12-93 „Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”. 10.ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення елів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”. 11. Закон України Про вищу освіту від 17.01.2002 № 2984-III. 12. Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161 „Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”. 13. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року „Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”.
г) довідкова література: 1 4. Дипломатический словарь / 4-е перераб. и доп. изд. – В 3 т. – М.: Наука, 1985. 15. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В.Губерський (голова) та ін. – К.: Знання України, 2004. – Т.1. – 760 с. – Т.2. – 812 с.
д) ресурси Інтернет 16. http://www.rada.gov.ua/ - інформаційно–пошукова система законодавчих і нормативних документів України. 17. http://www.liga.kiev.ua/ - інформаційно-пошукова система законодавства України
ДОДАТКИ Додаток 1 Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи
Міністерство ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КУРСОВА РОБОТА НАЗВА КУРСОВОЇ РОБОТИ
студента ІIІ курсу Спеціальності міжнародні відносини Прізвище, ім’я, по батькові група (шифр групи)
Науковий керівник Вчений ступень, звання Прізвище, ім’я, по батькові
Місто – рік
Додаток 2 Зразок оформлення титульної сторінки бакалаврської роботи
Міністерство ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА НАЗВА БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
студента ІV курсу Спеціальності міжнародні відносини Прізвище, ім’я, по батькові група (шифр групи)
Науковий керівник Вчений ступень, звання Прізвище, ім’я, по батькові
Місто – рік
Додаток 3 Зразок оформлення титульної сторінки дипломної роботи Міністерство ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
ДИПЛОМНА РОБОТА НАЗВА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
студента V курсу Спеціальності міжнародні відносини Прізвище, ім’я, по батькові група (шифр групи)
Науковий керівник Вчений ступень, звання Прізвище, ім’я, по батькові
Місто – рік Додаток 4 Зразок оформлення титульної сторінки магістерської роботи
Міністерство ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА НАЗВА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ
студента VI курсу Спеціальності міжнародні відносини Прізвище, ім’я, по батькові група (шифр групи)
Науковий керівник Вчений ступень, звання Прізвище, ім’я, по батькові
Місто – рік Додаток 5 Зразок оформлення „Змісту” письмової роботи на прикладі дослідження на тему „Східноєвропейська політика США в 90-і роки XX ст.”
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................................3 ВСТУП................................................................................................................................5 РОЗДІЛ I. Стан наукової розробки проблеми та джерельнa база дослідження …...20 1.1. Історіографія проблеми ...................................................................................20 1.2. Аналіз джерельної бази......................................................................................30 РОЗДІЛ II. США і соціально-політичні зміни у Східній Європі на рубежі 80-90-х років.......................................................................................33 2.1. Основні аспекти політики США щодо країн Східної Європи після Другої світової війни: історичний нарис.....................43 2.2. Оксамитові революції в контексті світової політики............................................50 2.3. Сприйняття адміністрацією Джорджа Буша і політичною елітою США революційних змін у країнах Східної Європи ..........................57 РОЗДІЛ III. США і відродження демократії в країнах Центрально-Східної Європи...............................................................................65 3.1. Перехід країн Центрально-Східної Європи до ринкової економіки і політика США..........……………………………….65 3.2. Торговельно-економічні і політико-дипломатичні стосунки США зі східноєвропейськими країнами...........................................72 3.3. Східноєвропейська політика США у системі європейської безпеки .........................................................................80 ВИСНОВКИ........................................................................................................................85 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...............................................92 ДОДАТКИ.........................................................................................................................105
Додаток 6 Зразок оформлення „Переліку умовних скорочень”
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Додаток 7
Зразки бібліографІЧНИХ описІВОдин, два або три автори: Маяк И.Л. Римляне ранней республики. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 160 с. Нейхардт А.А., Шишова И.А. Семь чудес древней Ойкумены. – М.: Наука, 1990. – 128 с. Колектив авторів: Истоковедение истории Древнего Востока / Под ред. В.И. Кузищина. – М.: Высшая школа, 1984. – 392 с. Багатотомні видання: История Востока: В 6 т. – Т. 1.: Восток в древности. – М.: Издательская фирма “Восточная литература” РАН, 2000. – 688 с. Перекладні видання: Вардиман Е. Женщина в древнем мире / Пер. с нем. – М.: Наука, 1990. – 335 с. Складові частини книги або журналу: Афанасьева В. Литература Шумера и Вавилонии // Поэзия и проза Древнего Востока. – М.: Худ. лит-ра. – 1973. – С. 115 – 126. Богословский Е.С. Повседневная жизнь в Древнем Египте // Восток. – 1995. - №4. – С. 139 – 147. Хрестоматії: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: ІнЮре, 1998. – Т. 1. – 504 с. Довідники: История Древнего мира: Античная мифология. Библейские сказания и понятия. Исторические факты, памятники, события. Выдающиеся правители и герои, ученые, художники и поэты древнего мира. – М.: Современник, 1999. – 319 с.
З М І С Т
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальні положення.............................................................................5
РОЗДІЛ 2. Курсова робота...................................................................................11
РОЗДІЛ 3. Бакалаврська,дипломна та магістерська робота............................19
РОЗДІЛ 4. Загальні правила цитування, посилання на використані джерела та оформлення списку джерел.............................................................................33
ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА…………………………………………..……….37
ДОДАТКИ.............................................................................................................39
ЗМІСТ....................................................................................................................46
[1] Ім’я та прізвище [2] Кривонос Р. А. Німеччина у структурі європейської співпраці: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський ун-т”, 2004. – С. 130. КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |