|
|
Главная \ Методичні вказівки \ МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Київський національний університет імені Тараса Шевченка
МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Київський національний університет імені Тараса Шевченка« Назад
МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Київський національний університет імені Тараса Шевченка 07.02.2015 01:34
ВСТУП Курсова робота є невід’ємною складовою навчального процесу та однією з форм науково-дослідної роботи студентів. Виконання курсової роботи забезпечує: - формування науково-професійного світогляду, оволодіння методологією та методами наукового дослідження; - більш глибоке розуміння обраної спеціальності; - розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань; - розширення теоретичного кругозору й наукової ерудиції майбутнього фахівця. Мета методичних рекомендацій – дати загальну схему виконання і структуру курсової роботи, надати методичну допомогу по раціональній і ефективній організації написання і захисту такого виду робіт. Дана методична розробка визначає сутність, мету і завдання курсової роботи; методичні рекомендації щодо вибору теми, вимоги щодо структури, змісту та оформлення роботи, порядок їх захисту перед комісією. Методичні рекомендації виконання курсової роботи розробленні для студентів ІІ курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які навчаються за спеціальністю 6.030403 «Міжнародні економічні відносини» і викладачів кафедр інституту, які здійснюють наукове керівництво роботою.
Курсова робота є одним з видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького характеру, який не лише сприяє закріпленню, поглибленню і узагальненню знань, одержаних студентами за час навчання, а й їх застосуванню для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Під час виконання такої роботи у студентів виробляються навички і вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, використовуючи сучасні інформаційні засоби і технології. Вибір і затвердження теми, керівника роботи Вибір теми здійснюється студентами самостійно з запропонованого кафедрою переліку напрямків тем. На наступному етапі студент повинен конкретизувати обраний напрямок дослідження зі своїм майбутнім науковим керівником та вересня подати на кафедру заяву за встановленою формою (додаток Б). Заява повинна містити конкретну тему курсової роботи, з візою наукового керівника про погодження. Цей термін визначено з розрахунку того, щоб студент міг зібрати усі необхідні матеріали, узагальнити та систематизувати їх для розробки конкретних рішень та скласти план роботи. Тематика напрямів курсових робіт, що розробляється і затверджується кафедрою, охоплює найважливіші проблеми курсу «Світова економіка», пов’язана з проблематикою наукових робіт викладачів, які керують написанням курсових робіт. Вибір студентом теми курсової роботи – важливий етап її підготовки. Доцільно темою курсової роботи визначити проблему, над якою студент працював при підготовці реферату, доповіді, конкурсної роботи і т.п., а також в науковому студентському гуртку чи проблемній групі. Практика написання і захисту наукових робіт свідчить, що найбільших результатів досягають студенти, котрі послідовно і глибоко вивчають певну проблему протягом всього періоду навчання. З допомогою наукового керівника студент складає план і графік написання курсової роботи. Науковий керівник бакалаврської роботи: надає допомогу студенту в остаточному формулюванні теми, складанні плану роботи та програми відбору необхідного матеріалу; - рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу та інформаційні джерела за обраною темою роботи; - регулярно консультує студента, а при необхідності організовує консультації у інших викладачів інституту, контролює протягом всього періоду графік виконання ним роботи, її якість та своєчасність виконання, а також інформує завідувача кафедри про хід підготовки роботи до захисту; - присутній на захисті курсової роботи. Схема та методи дослідження Курсова робота, яка є індивідуальним за характером, підпорядковується певним закономірностям і може бути представлене такою схемою: - вибір та обґрунтування актуальності теми; - визначення й постановка мети і конкретних завдань дослідження; - визначення предмета вивчення та окремих його сторін і аспектів; - вибір методики проведення дослідження; - опис процесу дослідження; - формування висновків та підсумків і оцінка одержаних результатів; - обговорення результатів дослідження під час попереднього захисту та захисту роботи. Всі ці етапи супроводжуються й підтверджуються аналізом джерел і літератури. Правильний, добре продуманий, вибір теми є однією з головних умов успішного написання курсової роботи. Помилка у визначенні теми призводить до непотрібних і надмірних зусиль. Обрана для дослідження тема повинна враховувати зацікавлення студентів та реальні можливості забезпечення кваліфікованого керівництва з боку кафедри. Приблизна тематика досліджень формулюється кафедрою і служить для орієнтації студентів у колі проблем. Дослідженням керують викладачі кафедри. Студенти повністю самостійні у виборі тематики, але її формулювання відбувається спільно з науковим керівником. У процесі дослідження тема може зазнавати і змін і уточнень. Тому тема на початковому етапі формулюється як робоча, яка розроблюється і уточнюється впродовж навчального процесу, участі студентів в гуртках та проблемних групах. Для вибору теми необхідно вивчення основного кола джерел і літератури, в першу чергу новітніх, а також в суміжних галузях та оцінка наявних в арсеналі методів її (теми) опрацювання. Крім того, на основі вивчення обраних питань виявляється коло необхідних для дослідження проблем, а також складається робочий план дослідження. Обрана для дослідження тема повинна бути актуальною. Актуальність визначається не близькістю проблеми до сьогодення чи її нерозробленістю, хоч це, безперечно, суттєво на неї впливає. Актуальність теми – це її відповідність сучасним запитам науки та суспільства. Обґрунтування актуальності повинно вміщувати чітке хронологічне і тематичне визначення. В основі актуальності лежить, як правило, суперечливість між наявним – обмеженим, неточним чи навіть неспроможним – знанням та елементами знання нового, яке не набуло завершеної форми; тому часто найкращим способом обґрунтування актуальності теми є розгляд її "оточення" – інших, пов’язаних з нею тем. Актуальними є не лише теми, визначені вказаними вище обставинами, а й ті, що мають на меті розвиток чи уточнення положень і точки зору, що вже існують в науці, вироблені окремими вченими, установами. Більше того, саме подібні теми є найбільш перспективними для написання курсових робіт. Визначення мети конкретних дослідницьких завдань, предмета дослідження значною мірою визначає й обґрунтовує структуру роботи, а також групування зібраного матеріалу. На цьому етапі суттєвого значення набувають не лише конкретні фактичні знання студентів, а й їх загальнотеоретична та методологічна підготовка. Мета визначає головний напрям та орієнтацію дослідження. Завдання є конкретними питаннями, котрі деталізують, розкладають на складники загальну тему, вони безпосередньо визначають конкретні аспекти проблеми та напрями її розв'язання. Ці елементи схеми дослідження знаходять відображення у вступній частині роботи; решта розташовується в основній та заключній частинах. Методика проведення дослідження формується й визначається з урахуванням типологічної належності залучених джерел на основі вивчення відповідних навчальних курсів та ознайомлення з джерелознавчими працями. При цьому виняткове значення має вивчення робіт теоретико-методологічного характеру, в яких характеризуються методи та підстави їх застосування до певних проблем та окремих джерел. Робочий план роботи Робочий план є обов'язковим елементом наукового дослідження, це – своєрідна схема дослідження. Він не повинен розглядатись як застигла догматична структура, а може змінюватись, коригуватись, уточнюватись у ході опрацювання теми. У складанні робочого плану повинні брати участь разом студент і науковий керівник (як консультант). Форма робочого плану є. довільною, але повинна обов'язково відбивати актуальність теми, визначити відомі та гіпотетичні джерела і літературу, виділяти структурні елементи. План повинен бути рухливим і гнучким, логічно послідовним. Підбір джерел і літератури Вибір теми відбувається на повному загальному знайомстві з літературою. Але виявлення, відбір і опрацювання літератури як дослідницька операція починається після обрання й затвердження теми. Найбільш трудомістким і, навіть, творчим є пошук необхідної літератури. Він може бути виділений в окрему операцію лише умовно, оскільки триває весь час дослідження і написання роботи. Підсумком пошукової діяльності є складання списку використаних джерел. Метою інформаційного пошуку є повне виявлення літератури з певної проблеми, саме це є основою глибокого і ґрунтовного розкриття теми. Такий підхід покладено в основу суцільного методу ретроспективного бібліографічного пошуку. Позитивною його стороною є виявлення всього (наскільки можливо) обсягу літератури, заснованого на використанні бібліографічних джерел. Але цей метод вимагає значних затрат часу. Існує вибірковий метод ретроспективного бібліографічного пошуку, заснований на визначенні найбільш оперативних і повних за обсягом бібліографічних джерел. Основою вибіркового методу є прикнижкова й пристатейна бібліографія. Для виявлення найважливіших праць з проблеми доцільним є використання на першому етапі вибіркового пошуку через бібліотечні каталоги та довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), використання електронного каталогу, баз даних. На другому етапі опрацьовується довідковий апарат виявлених монографій та статей. Першочергова увага до прикнижкової та пристатейної бібліографії викликана врахуванням найважливіших і найповніших праць з проблеми, її повнотою. Робота з пристатейною бібліографією виводить студента на періодичні видання, які містять такий важливий вид наукових праць та бібліографічних джерел, як рецензії. Саме вони дають можливість точніше визначити ступінь новизни, аргументованості рецензованого твору, допомогти в його загальній оцінці, виявити інші праці з теми курсової роботи. Відбір фактів для використання в науковій роботі починається вже на етапі бібліографічного пошуку, але цілеспрямовано проводиться вже після його більш-менш повного завершення. Виділяють такі етапи опрацювання наукової роботи: - загальне знайомство з автором в цілому (потрібне для визначення концепції автора, встановлення джерел дослідження, загальних висновків тощо); - вибіркове вивчення частин, присвячених досліджуваній проблемі; - визначення потрібних для написання роботи матеріалів; - оцінка та критика відібраних фактів. Під час відбору фактів потрібна їхня повна фіксація. Вся сукупність виявлених фактів не обов'язково використовується в самій роботі. Відбір необхідних для використання фактів здійснюється при підготовці до написання роботи, відібрані факти повинні відповідати, наскільки це можливо, таким критеріям: а) точність; б) об'єктивність; в) репрезентативність. У ході опрацювання джерел літератури для виявлення необхідного матеріалу їх конспектують (в електронному вигляді або традиційним способом). Правильно складений конспект повинен коротко, стисло, але точно й повно, відображати концепцію автора, його систему аргументування, джерельну базу, структуру та висновки. У самому тексті роботи відібраний матеріал може бути представлений у вигляді тези, переказу змісту (непряме цитування), цитатою (пряме цитування). При використанні будь-якої з цих форм вони не повинні ускладнювати авторський текст, кількість цитат визначається, в першу чергу, потребами розкриття теми.
Починаючи виконання курсової роботи студент повинен чітко уявити її структуру та зміст. При цьому усі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов'язані та переконливо аргументовані. Виконання курсової роботи передбачає: - обґрунтування актуальності теми, цілей та завдань дослідження, зазначення методів та джерел дослідження; - визначення теоретичних засад дослідження (основних категорій, понять, закономірностей розвитку явища, яке вивчається, вивчення історії питання, документів, нормативних актів, інших джерел інформації); - аналіз конкретної проблемної ситуації і підтвердження логічними судженнями, розрахунками відповідних пропозицій та рекомендацій. З врахуванням основних вимог до змісту та структури курсової роботи складається план, що є основою для відбору та систематизації матеріалів, послідовного та логічного викладу результатів дослідження. Як правило, курсова робота складається з титульного аркуша, змісту, вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків. Титульний аркуш курсової роботи містить найменування вищого навчального закладу і кафедри, де виконана курсова робота, спеціальності, дисципліни, з якої вона виконується, тему курсової роботи, прізвище та ініціали студента, курс і групу, відомості про наукового керівника. Зміст - це послідовність усіх розділів та підрозділів роботи з зазначенням їх нумерації та номером сторінки, яка відповідає початку розділів (підрозділів), а також висновків, списку використаних джерел, додатків. Вступ до курсової роботи повинен містити такі обов’язкові складові: - актуальність теми курсової роботи, тобто обґрунтування студентом важливості теми курсової роботи, розглянутих питань для сучасного стану економічної сфери суспільства; Обґрунтування актуальності обраної теми – початковий етап будь-якого дослідження. Визначаючи тему курсової роботи, важливо враховувати те, наскільки правильно студент розуміє цю тему, як вона опрацьована в науковій та навчальній літературі. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого випливає актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема – це суперечлива ситуація, яка вимагає вирішення. Правильне виявлення, постановка та чітке формулювання проблеми сприятиме усвідомленню реальних можливостей її вирішення, великою мірою визначає стратегію дослідження. Сформулювати проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо, але не має свого вирішення. - розробленість теми курсової роботи в літературі. Студент оглядово характеризує опрацьовану літературу, тобто називає основні джерела інформації, стисло повідомляє про ступінь розробки розглянутих питань окремими фахівцями. - мета курсової роботи. Це положення – ключове визначення вступу. Студент повинен чітко сформулювати мету своєї роботи, яку він має досягти в процесі її підготовки; - завдання курсової роботи – конкретизують мету. Зазвичай це робиться у формі перерахування (вивчити..., описати.., порівняти..., встановити..., виявити залежність... і т. ін.). Формулювати завдання необхідно якомога конкретніше, оскільки описання їх вирішення становить зміст курсової роботи. Це важливо також і тому, що назви розділів формулюються відповідно до завдань дослідження. Крім того, чітко сформульовані конкретні завдання курсової роботи допомагають логічно викладати матеріал; - об'єкт та предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище щодо проблемної ситуації, вибраний для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає назву теми дипломної роботи, зазначеної на титульному аркуші.; - методи дослідження. У цій частині вступу характеризуються застосовані студентом методи збирання матеріалу, методи опрацювання інформації та методи викладу інформації в тексті курсової роботи; - структура курсової роботи. Ця частина вступу повинна пояснити логіку побудови курсової роботи, взаємозв'язок її розділів (що наведені раніше). Обсяг вступу не повинен перевищувати 2-3 сторінок машинописного тексту.
В основній частині курсової роботи подається самостійний виклад матеріалу з питань, які досліджуються, наводиться система аргументованих доказів, фактів та узагальнень, які підтверджують аргументованість висновків і пропозицій студента. Зазвичай основна частина курсової роботи складається з трьох розділів (в окремих випадках їх може бути два). Перший розділ (обсяг якого складає не більше 25 % загального обсягу курсової роботи, викладеного в двох-трьох підрозділах) повинен містити: - виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність та зміст предмету досліджуваної теми, виходячи з цілей і завдань курсової роботи; - розгляд різних точок зору провідних фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел; - визначення пріоритетних питань, що підлягають першочерговому розв’язуванню. Цей розділ повинен скласти теоретичну основу для другого та третього розділу. З цією метою студент подає тільки той теоретичний матеріал, який є необхідним для розв'язання практичних питань, визначених цілями та завданнями його роботи. Цей розділ повинен являти собою не виклад загальновідомих положень з навчальних дисциплін, а бути аналізом теорії за темою, обраною студентом. При цьому студент критично усвідомлює факти, дає їм власну оцінку. Теоретична сторона проблеми, що наведена в першому розділі, повинна продемонструвати рівень знань студента з проблематики світової економіки, його ерудицію в зазначеній галузі та стати інструментом до розв'язування поставлених в роботі завдань. В другому розділі курсової роботи проводиться аналіз стану досліджуваної проблеми. Мета такого аналізу – отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з’ясувати «вузькі місця» та можливі варіанти їх розширення. Структура та зміст другого розділу носять аналітичний характер і залежать від специфіки курсової роботи. Тому вибір обсягу та методів аналізу стану проблеми досліджуваного об’єкта повинен бути погоджений з науковим керівником. Для скорочення тексту викладу розділу студент повинен широко використовувати фактичний матеріал у вигляді таблиць, малюнків, схем та графіків. Щоб уникнути поверхневого викладу матеріалу в цьому розділі необхідно постійно зіставляти цілі та завдання курсової роботи з отриманими результатами аналізу. Тому з фактичного матеріалу потрібно відібрати найбільш суттєвий, обмежуючи при необхідності обсяг дослідження або звужуючи коло проблем, що розглядаються. Розділ повинен закінчуватись переліком основних проблем об’єкту дослідження та можливих шляхів їх розв'язування. Обсяг другого розділу не повинен перевищувати 40-45 % загального обсягу роботи. В третьому розділі на основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей у відповідності з темою курсової роботи. При цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу. Якщо студент не має можливості запропонувати власне рішення, то ним на підставі критичної переробки вітчизняного та світового досвіду обирається варіант, що може бути реально здійснений в конкретних умовах. В цьому розділі визначаються обумовлені результатами дослідження тенденції в динаміці досліджуваних проблем і явищ, обґрунтовуються прогностичні оцінки щодо перспектив розвитку досліджуваних процесів. Обсяг третього розділу повинен становити не більше 20-25 % загального обсягу роботи.
Висновки є завершальним етапом виконаної студентом курсової роботи. Вони повинні містити: - короткі підсумки за результатами теоретичного та прикладного аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних та негативних сторін, а також не реалізованих можливостей; - перелік заходів, спрямованих на розв’язання проблеми, підвищення ефективності об'єкта досліджень; - отримані якісні та кількісні показники; - економічний та соціальний ефект, отриманий при можливій реалізації запропонованих в бакалаврській роботі заходів. Висновки рекомендується починати словами: "розглянуто", "встановлено", "показано", "доведено" тощо. Обсяг висновків складає 2-3 сторінки машинописного тексту.
Список використаних джерел складається або в послідовності за посиланням на джерело за текстом бакалаврської роботи, або в алфавітному порядку. В перелік включаються тільки ті джерела, які були використані в процесі виконання роботи.
Додатки містять, як правило, допоміжні матеріали, необхідні для виконання курсової роботи. До цих матеріалів відносять: статистичні дані, схеми, таблиці, малюнки та результати розрахунків і інші документи, що підсилюють аргументацію зроблених студентом в основному тексті висновків та оцінок. З допомогою додатків автор курсової роботи доводить вірогідність вихідних даних та виконаних розрахунків, а також підсилює аргументованість виконаного аналізу та запропонованих заходів, рекомендацій, пропозицій.
Курсова робота повинна відповідати певним вимогам за стилем викладу матеріалу. Формулювання назви теми, розділів та підрозділів повинні бути чіткими, лаконічними і в той же час найбільш повно відображати сутність та зміст питань, що розглядаються. Матеріал викладається грамотно, простим науковим стилем, не повинен містити повторів та не бути перевантаженим цитатами. Не допускається просте переписування літературних джерел, їх цитування без посилання. В тексті не повинно бути таких виразів, як: «я вважаю», «мені здається», «у нас прийнято» тощо. Замість них рекомендуються вирази: «на думку автора», «вважається доцільним», «як свідчить проведений аналіз» тощо.
Важливо, щоб студент самостійно обґрунтував свої судження, узагальнення та практичні рекомендації, аргументував усе це достатнім фактичним матеріалом.
Курсова робота повинна бути виконана й оформлена з додержанням вимог до наукових робіт. Оптимальний обсяг курсової роботи – від 26 до 45 сторінок друкованих сторінок, список використаної літератури – мінімум 20 джерел. Обов’язковою вимогою до курсової роботи є написання її державною мовою, за винятком списку використаних джерел, де використане джерело записується мовою видання. Цитати з цих джерел наводяться в тексті виключно українською мовою. Текст курсової роботи набирається на комп’ютері на одному звороті аркуша білого наперу формату А4 (210 × 297 мм). Сторінки обмежуються полями: ліве – 25 мм, верхнє та нижнє – 20, праве – 15 мм. Відстань між заголовком і текстом – 15–20 мм. Шрифт – чорного кольору. Щільність тексту однакова по всій роботі. Сторінка повинна містити не менше 28–30 рядків по 57–60 знаків у кожному (з урахуванням інтервалів). Рекомендована гарнітура – Times New Roman, кегль – 14, інтервал між рядками – 1,5. Курсова робота має бути надрукована чітко, без помилок і виправлень. Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, рисунками, схемами, фотографіями, графіками, діаграмами та таблицями. Курсова робота починається з титульної сторінки за формою, наведеною в додатку. Вона є першою сторінкою курсової роботи, яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Далі номер сторінки проставляють у правому верхньому куті аркуша. За титульною сторінкою наводяться послідовно зміст, вступ, розділи в порядку подання, висновки, список використаних джерел, додатки. Всі вони починаються з нової сторінки, а кожен з підрозділів — після закінчення попереднього. Якщо в курсовій роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік можна дати окремим списком перед вступом. Перелік друкується двома колонками, де ліворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, праворуч – їх детальну роз шифровку. Якщо в курсовій роботі є спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюється менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи підрозділи. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими літерами (крім першої великої) з абзацу. В кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Нумерація розділів та підрозділів Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, після номера ставиться крапка, потім в тому ж рядку друкується заголовок розділу. Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між ними ставиться крапка. У кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій параграф другого розділу). У тому самому рядку дається заголовок підрозділу.
Порядок посилань на літературні джерела Посилання на літературні джерела в тексті наводяться у квадратних дужках []. Це може бути посилання на джерело в цілому або на джерело із зазначенням конкретної сторінки.
Цифри у квадратних дужках відповідають порядковому номеру джерела у списку використаних джерел. Декілька джерел розділяють крапкою з комою.
Оформлення ілюстрацій, таблиць, формул, списку використаних джерел, додатків Ілюстрації До ілюстрацій належать креслення, рисунки, схеми, фотографії, графіки, діаграми. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком). Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід наводити в роботі безпосередньо після тексту за першою згадкою або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації. Ілюстрацію більшу за формат А4 враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій в додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між ними ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу) Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ним. Якщо в курсовій роботі один рисунок, то його нумерують за загальними правилами.
Таблиці У таблицях наводяться цифрові дані. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва і слово «Таблиця» починаються з великої літери. Слово «Таблиця» друкують праворуч. Назви не підкреслюють. Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків – не менше 8 мм. Колонку з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.
Таблицю розміщують після першого згадування у тексті так, щоб її можна було читати без повороту опалітуреного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. В такому разі зазначають: Продовження табл. Таблицю з великою кількістю колонок можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться риска (–). На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «... у табл.1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».
Формули Формули і рівняння треба виділяти з тексту вільними рядками та позначати певним номером, написаним у лапках. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба наводити безпосередньо під формулою у послідовності, наведеній у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити пробіл. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (×) і ділення (:). Формули (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (3.1)».
Список використаних джерел Наукове дослідження завершується списком використаних джерел. Відомості про джерела, що містяться у списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів. Джерела можна розміщувати: - в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний); - у хронологічному порядку; - за послідовністю посилань у тексті. Авторів з однаковими прізвищами подають в алфавітному порядку їхніх ініціалів; праці одного автора – за алфавітом перших літер назв його праць; праці одного автора з однаковою назвою – за хронологією. Спочатку наводять літературу видану кирилицею, далі – латиною і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі українською мовою. Крім того є певний порядок розташування літературних джерел: - нормативні акти (закони, декрети, постанови та ін.); - книжкові видання; - статі в журналах та інших періодичних виданнях; - матеріал з Інтернету. Основна вимога до використаних джерел – єдине оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис видань (ГОСТ 7.1–2006). Приклади оформлення в Додатку З.
Додатки У додатки слід включати допоміжні матеріали (проміжні математичні розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації допоміжного характеру, таблиці, схеми, рисунки, графіки, які в основному тексті займають більше половини сторінки). Додатки оформлюють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дипломної роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. На першій сторінці додатків друкується по центру «ДОДАТКИ». Через два інтервали слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки і відповідними арабськими цифрами, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т.д. Нижче розташовується сам додаток (таблиця, рисунок, інше), який оформляється за вимогами до відповідних об’єктів. Нумерація таблиць та рисунків включає літеру, яка позначає додаток, та порядковий номер в межах кожного додатку. Наприклад, Таблиця А.1.1., Рисунок А.1.1., Таблиця А.1.2. і т.д. Тобто, кожен додаток може включати декілька об’єктів, які об’єднані за смисловим навантаженням.
Курсова робота виконується протягом семестру і захищається до початку весняної сесії. Не пізніше ніж за 10 днів до захисту студент подає курсову роботу керівнику, який рецензує та оцінює її. У разі негативної оцінки науковий керівник повертає курсову роботу студентові, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень. Після цього доопрацьований варіант студент подає науковому керівнику для повторної оцінки. Якщо оцінка за виконання позитивна, то курсова робота допускається до захисту. Захист відбувається на засіданні комісії. На захист запрошуються інші студенти, які можуть брати участь в обговоренні. Тези виступу на комісії студент готує заздалегідь. Доповідь має бути змістовною і тривати 5-10 хв. У доповіді необхідно назвати тему курсової роботи, довести її актуальність і значення, сформулювати основну мету і завдання дослідження, стисло розкрити зміст роботи, викласти результати дослідження, висновки і пропозиції. Після доповіді студент відповідає на запитання. У процесі захисту курсової роботи студенту ставлять 3-5 запитань. У випадку, коли студент бажає поліпшити результат захисту, йому можуть бути поставлені додаткові запитання для уточнення рівня знань.
Курсова робота дає змогу отримати комплексне уявлення про рівень засвоєння теоретичних знань та практичної підготовки, здатність до самостійної роботи за обраною спеціальністю. Курсова робота має відповідати таким вимогам: - логічність та аргументованість викладеного матеріалу; - наявність самостійного аналізу досліджуваної проблеми; - обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення теорії і практики обраного предмету дослідження; - дотримання вимог до оформлення даного типу робіт; - наявність схвального відгуку наукового керівника. Таблиця 1 Складові оцінки курсової роботи за кредитно-модульною системою
Для переведення суми балів в оцінку за національною шкалою використовуємо шкалу відповідності (табл.2). Таблиця 2 Шкала відповідності
1-49 – робота не може бути допущена до захисту; 50 – гранична межа допуску до захисту; 60-65 – «задовільно» («достатньо»); 66-74 – «задовільно»; 75-80 – «добре»; 81-89 – «добре» («дуже добре»); 90-100 – «відмінно».
100 балів – робота є бездоганною (як з точки зору суті написаного, так і оформлення й відсутності граматичних помилок) та супроводжується відповідним змістовно-логічним захистом (доповідь, чіткі однозначні відповіді на запитання).
ДОДАТКИ Додаток А
ТЕМАТИКА НАПРЯМІВ КУРСОВИХ РОБІТ
Додаток Б Зразок заяви на затвердження теми курсової роботи
Завідувачу кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин / міжнародних фінансів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка проф. Шниркову О.І. / проф. Рогачу О.І. студента (ки) ІІ курсу відділення МЕВ __________________________
ЗАЯВА
Прошу затвердити темою курсової роботи _______________ (повна назва узгоджена з науковим керівником) та призначити наукового керівника ___________ (науковий ступень, посада П.І.Б.).
дата підпис
(заява подається на кафедру лише за умови наявності згоди наукового керівника, засвідченої особистим підписом)
Додаток В Зразок титульного листа курсової роботи
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КУРСОВА РОБОТА
на тему «__________________________________________»
Виконав студент ____ курсу групи _________
________________________
_________________________ (П.І.Б.) Науковий керівник ______________________ (вчений ступінь і звання, П.І.Б.)
Київ – 20__
Додаток Д
ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОБ’ЄКТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ…………………………………………………………………………..7 1.1. Передумови виникнення акціонерного капіталу ………………………...7 1.2. Сутність та структура акціонерного капіталу…………………………….20 1.3. Механізм функціонування акціонерного капіталу……………………….29
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ОЦІНКИ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ………………………………………………………………………37 2.1. Метод дисконтованих грошових потоків як базовий підхід інвестиційної оцінки……………………………………………………………………………37 2.2. Інвестиційна оцінка на основі застосування порівняльного підходу та методу ціноутворення опціонів…………………………………………………49 2.3. Специфіка оцінки інвестиційної привабливості акцій українських підприємств………………………………………………………………………58
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ОЦІНКИ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ 3.1. Сучасні проблеми ефективності інвестиційної оцінки акцій…………….73 3.2. Удосконалення методики оцінки інвестиційної привабливості акцій…..81
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….94 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
Додаток Ж Мовні конструкції, які використовуються в науковій роботі для виконання функції засобів зв’язку між реченнями
Додаток З ПОЯСНЕННЯ ДО ПРИКЛАДІВ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Якщо авторів від одного до трьох, то спочатку пишуться прізвище та ініціали першого автора, потім назва книги. Після двокрапки – тип видання у квадратних дужках, клавіші яких знаходяться на місці букв «х» та «ї» в англійській розкладці клавіатури (наприклад, «Шкляр В. Елементал : [роман] / Василь Шкляр. – Львів : Кальварія, 2005. – 196 с.»). Потім після слешу повторно пишуться ім’я, по батькові та прізвище або ініціали та прізвище автора чи авторів, крапка, тире, місто видання, двокрапка, видавництво, кома, рік видання, крапка, тире, кількість сторінок, буква «с», крапка. 2) Якщо авторів чотири, спочатку слід писати назву книги. А прізвища та ініціали авторів – після слешу у квадратних дужках. Причому спочатку прізвища, потім ініціали. Наприклад: «Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [Вітвіцький В. В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І. В., НечипорукА. А.]. – К. : НДІ "Украгропромпродуктивність", 2006. – 106 с». 3) Якщо авторів п’ять або більше, у квадратних дужках після слешу варто писати прізвища трьох перших та слова «та ін.». Після цього, якщо книга видавалася під редакцією, пишемо крапку з комою та слова «під ред.» і ініціали та прізвище редактора. Наприклад: «Психология менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. – [3-е изд.]. – Х. : Гуманитар. центр, 2007. – 510 с.». 4) Якщо книга без автора, то після назви та слешу пишуться у квадратних дужках відомості про упорядника тексту (наприклад, «Воскресіння мертвих : українська барокова драма : антологія / [упорядкув., ст., пер. і прим. В. О. Шевчук]. – К. : Грамота, 2007. – 638 с.»), або після назви та двокрапки у квадратних дужках пишеться тип видання та через слеш відомості про упорядника чи наукового редактора. Наприклад: «Проблеми типологічної та квантитативної лексикології : [зб. наук. праць / наук. ред. Каліущенко В. та ін.]. – Чернівці : Рута, 2007. – 310 с». 5) Відомості щодо перекладу пишуться після повторного зазначення автора через крапку з комою в квадратних дужках. Наприклад: «Василій Великий. Гомілії / Василій Великий ; [пер. з давньогрец. Л. Звонська]. – Львів : Свічадо, 2006. – 307 с». У багатотомному документі кількість томів (частин) зазначається після назви та двокрапки у квадратних дужках або без них (наприклад, «Межгосударственные стандарты : каталог в 6 т. ...» або «Реабілітовані історією. Житомирська область : [у 7 т.]. – Житомир.»). Після року без пробілу ставиться тире. Потім – пробіл, крапка, тире, пробіл і в дужках відомості про серію видання.
10. Автореферати дисертацій оформляються так само, як і дисертації. Замість слова дисертація пишеться «автореферат дисертації». 11. Авторські свідоцтва та патенти оформляються згідно з вимогами до оформлення авторських свідоцтв та патентів див. «Приклади.». 12. Частина книги, періодичного, продовжуваного видання оформляється за загальними правилами з урахуванням такої послідовності: автор, назва, слеш, автор або авторських колектив, подвійний слеш, назва та характеристики видання за загальними правилами (див. приклади). 13.Електронні ресурси оформляються за загальними правилами з урахуванням такої послідовності: автор, назва, у квадратних дужках слова «[Електронний ресурс]», двокрапка, вид видання, слеш, ініціали та прізвища авторів (якщо кілька), крапка, тире, місто видання, двокрапка, місце видання, кома, рік, крапка, тире, кількість та тип носія (наприклад, «1 електрон. опт. диск (CD-ROM)»), крапка з комою (« ; »), розмір носія (наприклад, « 12 см. »), крапка, тире, системні вимоги (наприклад, «Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000.»), крапка, тире, інформація про те, звідки взято назву (наприклад, «Назва з контейнера» чи «Назва з титул. екрану»). 14. Матеріали, отримані з Інтернету, оформляються згідно з основними правилами оформлення електронних ресурсів. Наприкінці після крапки і тире додається інформація про точне посилання на інформацію (наприклад, «Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43.. – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.» або «Кремень В. Якісна освіта: вимоги ХХІ століття [Електронний ресурс] / Василь Кремень // Дзеркало тижня. – 2009 . – № 24 (603). – 24 – 30 червня 2006. – Режим доступу до газети : http://www.dt.ua/3000/3300/53717/.»).
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||