|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Мотивація економічної активності населення
Мотивація економічної активності населення« Назад
Мотивація економічної активності населення 03.10.2016 08:43
Тема 10. Мотивація економічної активності населення1 10.1. Сутність категорії “активність” та її різновиди 10.2.Фактори мотивації економічної активності трудового потенціалу 10.3. Методи мотивації економічної активності населення
10.1. Сутність категорії “активність” та її різновиди
Однією з категорій, яка характеризує використання ресурсів праці є економічна активність, яка визначається як міра економічної діяльності, і направлена на реалізацію внутрішнього та зовнішнього потенціалу людини задля досягнення економічних результатів та задоволення суспільних і власних потреб. Крім економічної активності в життєдіяльності людини можна виділити й інші види активності, що наведено на рис. 10.1
Рис. 10.1 Види активності населення Ділова активність визначається як реальні, ініціативні і ефективні дії підприємницьких структур та ділових людей, котрі спрямовані на одержання позитивних результатів підприємницької діяльності, внаслідок якої реалізуються задані програми й заплановані заходи. Вона посилює використання трудового потенціалу суспільства. Творча активність характеризує діяльність, направлену на вирішення творчих, нестереотипних виробничих завдань (участь в раціоналізаторстві та винахідництві, в пошуку резервів виробництва, розробці нових методів праці та ін.). Вона сприяє підвищенню ефективності використання робочої сили. Суспільна активність виражається в розширенні участі в суспільно політичній діяльності, в управлінні справами виробництва. Це участь в обговоренні загальнодержавних постанов, в виборчих органах, в роботі суспільних організацій, зборів тощо. Вона сприяє загальному розвитку трудового потенціалу суспільства. Пізнавально - творча активність проявляється в підвищенні загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня. Це постійний пошук нових постановок задач, рішень, оволодіння передовими засобами та методами праці, внесення в трудовий процес нових, прогресивних, елементів, які раніше не використовувались, участь в раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Пізнавально – творча активність також сприяє розвитку трудового потенціалу суспільства. Часто трудова та економічна активність ототожнюються та визначаються як прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід за винагороду в натуральній або грошовій формі. Проте, категорії «трудова активність» та «економічна активність» нетотожні, тому що трудова активність проявляється в процесі праці, тоді як економічна активність більш широке поняття, яке включає і підготовку до цієї праці, профнавчання, профпідготовку, досягнення економічних результатів та активність безробітних до пошуку роботи, підвищення кваліфікації, а активність зайнятих до більш продуктивної праці та раціоналізаторства, активність економічно неактивного населення до переходу в категорію економічно активного населення. Трудова активність населення – це прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід і одержати за це винагороду. Особа, яка виявляє таке бажання є носієм трудової або економічної активності. Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням особи працювати за винагороду; і реалізованою, коли особа вже є зайнятою. Потенційна трудова активність є основою формування робочої сили, а реалізована – її зайнятості. Таким чином співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить об’єктивно характеризує стан ринку праці. Е.М. Лібанова дає таку схему процесу розвитку трудової активності (рис. 10.2.)
Рис. 10.2. Схема розвитку трудової активності Основним виміром трудової активності є її рівень (t), який розраховується як відношення чисельності трудоактивного населення (LF) до його загальної чисельності (S)
t = (LF / S) * 100% (10.1.)
Узагальнюючим фактором трудової активності є соціально-економічні умови життя, психологічні настанови і стимул трудової діяльності. За даними А.М. Лібанової рівень трудової активності в Україні наближується до стандартів країн з розвинутою ринковою економікою, хоча є півні відмінності, які зумовлені чинним законодавством (більш ранній вихід на пенсію) (табл. 10.1.) Таблиця 10.1. Рівень трудової активності в країнах Європи1
Основною характерною рисою трудової активності населення України є високі трудові орієнтири жінок. Цьому сприяє як високий освітній рівень жінок України (вища й неповна вища освіта у 43,1% жінок), так і матеріальні нестатки. Основним фактором, який формує трудову активність населення є соціально-економічний стан його життя, а також соціально-демографічна структура. Розглядаючи економічну активність населення, необхідно звернути увагу на відмінності об’єктів, на які направлена економічна активність в залежності від категорії населення (зайняті, безробітні). Так, об’єктами економічної активності зайнятого населення є продуктивна праця, внутрішня мобільність, збільшення прибутку тощо (рис. 10.3.).
Рис. 10.3. Об’єкти економічної активності зайнятого населення Об’єктами економічної активності безробітного є пошук роботи, започаткування власної справи, підвищення конкурентоспроможності тощо (рис. 10.4.).
Рис. 10.4. Об’єкти економічної активності безробітного населення
10.2.Фактори мотивації економічної активності трудового потенціалу
Мотивація економічної активності населення – це процес свідомого вибору певної лінії поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та активності безробітного у сфері пошуку роботи та підвищення конкурентоспроможності. Як вважає кандидат економічних наук Т.В. Перегудова мотивації економічної активності населення підпорядковується загальній схемі процесу мотивації, але він має і свої специфічні особливості, що наведено нижче на рис. 10.5
Рис. 10.5 Схема процесу мотивації економічної активності безробітного населення На першій стадії цього процесу особа усвідомлює наявність потреби. Так, у безробітного основною потребою є працевлаштування чи започаткування власної справи. Її задоволення надасть йому можливість задовольнити потреби в матеріальній винагороді, мати соціальний статус, місце та роль в суспільстві, реалізувати свої здатності тощо. На другій стадії пошук засобів задоволення потреби може бути здійснено трьома шляхами: самостійний пошук, пригнічення потреби, реєстрація в місцевих органах центрів зайнятості (ЦЗ). На третій стадії безробітний визначається, що потрібно зробити, щоб отримати бажану підходящу роботу. На четвертій стадії безробітний має отримати винагороду за дії. На п’ятій стадії людина досягає певної мети і задовольняє свою потребу. Кінцевою метою безробітного є отримання роботи або започаткування власної справи. Можуть бути й проміжні цілі, такі як, отримання нової спеціальності, підвищення кваліфікації тощо. Тому, якщо не було досягнуто кінцевої мети, процес мотивації повторюється, починаючи з третьої стадії. Аналогічно відбувається і процес мотивації економічної активності зайнятого населення (рис. 10.6).
Рис. 10.6 Схема процесу мотивації економічної активності зайнятого населення
На характер мотиваційного процесу економічної активності ресурсів праці значний вплив здійснюють різні фактори (рис. 10.7).
Рис. 10.7. Фактори мотивації економічної активності безробітного населення Як вважає Перегудова Т.В. це такі фактори: економічні: потреба в робочій силі, рівень оплати праці і його співвідношення з прожитковим мінімумом, можливості працевлаштування після перекваліфікації; рівень номінальних доходів; законодавчі чинники; соціально-економічні умови життєдіяльності: психологічні настанови і економічні стимули економічної активності населення; мобільність (професійна, за видами економічної діяльності, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, настанови на рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість; соціально-демографічні: стать, вік, професія, трудовий стаж, особистий досвід, загальна й професійна культура, спрямованість інтересів, ціннісні орієнтації, сімейний стан, наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім’ї, які потребують систематичного догляду, стан здоров’я; демоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфікаційна підготовка, рівень доходів і їх співвідношення з можливим заробітком, наявність інших (крім заробітної плати) джерел життєдіяльності; соціально-психологічні: мобільність (професійна, галузева, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної економічної діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї економічної діяльності, настанови на рівень інтенсивності економічної діяльності, орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість, наявність підприємницьких здібностей.
10.3. Методи мотивації економічної активності населення
Методи мотивації економічної активності населення – це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов ефективного використання трудового потенціалу відповідно до напрямків державної економічної політики. Методи посилення мотивації економічної активності населення можна класифікувати: за формами впливу - прямі та непрямі; в залежності від засобів впливу: правові, адміністративні, економічні. Об’єктами впливу є робоча сила і роботодавці. Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Методи непрямого регулювання – регламентують поведінку суб’єктів опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Основні методи мотивації економічної активності мають проявлятися через: правове регулювання, адміністративне регулювання - сертифікація та стандартизація, дозволи та погодження, ліцензування, економічні методи - фінансово-кредитні, податкові (рис. 10.8.).
Рис. 10.8. Методи регулювання економічної активності населення Правові методи регулювання – це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм поведінки суб’єктів права. Проте відсутність стабільності законодавства в Україні значно ускладнює дію мотиваційних механізмів розвиток підприємництва антимотивує наявність значної кількості різноманітних законодавчих та нормотворчих актів. Як підрахували фахівці її регламентують майже 100 законів, більше 30 указів Президента України та близько 300 постанов Кабінету Міністрів. Лише у продовж 1997-2000 років до цих законодавчих актів було внесено близько 1000 змін та доповнень. Адміністративні методи державного регулювання економічної активності ресурсів праці – це інструменти прямого впливу держави на їх діяльність. Основними є сертифікація та стандартизація, дозволи та погодження, ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни і т. д. Сертифікація та стандартизація. Мотивуючими аспектами є прозорість та простота процесу сертифікації та стандартизації. Для 40% респондентів, які висловили ставлення до процедур сертифікації під час опитування, процес сертифікації є значною перешкодою для розвитку їхнього бізнесу. Понад 22% - мали проблеми в процесі сертифікації. Дозволи та погодження.Мотивуючими аспектамив даному випадку є: - зменшення терміну на отримання дозволів та погоджень; - простота процесу отримання дозволів та погоджень. Отримання дозволів залишається більш проблемним для малих та середніх підприємств. Ліцензування.Із набранням чинності у 2000 році Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відбулося значне поліпшення процесу ліцензування. В зв’язку з цим, зменшилась питома вага респондентів, які вважають процес отримання ліцензій значною перешкодою для розвитку бізнесу (у 2001 році 35%, проти 43% у 2000). Проте, антимотивуючими аспектами були: - постійні зміни в законодавстві; - порушення термінів видачі ліцензій. Понад 40% керівників обстежених підприємств повідомили про порушення термінів отримання ліцензій. Митне регулювання.Мотивуючими аспектами: спрощення процесу митного регулювання; зменшення тривалості та зменшення вартості. Порушення, на які найчастіше вказують керівники підприємств, виникають при заповненні митних документів, проходженні митного контролю та перетині державного кордону. Економічні методи. Застосування економічних методів державного регулювання економіки дає змогу створювати економічні умови, які спонукають суб’єктів ринку діяти в необхідному для суспільства напрямі, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами. Вони включають в себе фінансові, кредитні механізми та механізм оподаткування. Система фінансування. Недостатньо ефективною та розвиненою в Україні є система фінансування суб'єктів підприємницької діяльності. Існують різні інститути, які надають кредити підприємницьким одиницям. До них відносяться Державний інноваційний фонд, який був створений в 1993 році для фінансування інноваційних проектів; фонд підтримки підприємництва, ЗАО "Кредитно-гарантійна установа". Крім цього, існують і кредитні лінії Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Німецько-Українського фонду (НУФ), фонду "Євразія", Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР). Функціонує Український фонд підтримки підприємництва (надалі Український фонд). Його регіональні фонди діють у багатьох областях та у містах Києві, Севастополі, Шостці. Розпочато роботу з фондом “Євразія” у рамках Програми малого бізнесу в малих містах України. Реалізується створена з ініціативи Українського фонду підприємництва Програма надання підтримки малому та середньому бізнесу. Основними недоліками існуючої системи надання кредитів суб'єктам підприємницької діяльності є те, що населення недостатньо інформовано про існування та роботу таких структур. Податкова система. Одним з механізмів мотивації населення України до економічної активності є наявність такої системи оподаткування, яка б стимулювала до підприємницької діяльності. В цьому випадку можна виявити наступні мотиваційні аспекти: - спрощення податкової системи; - стабільність податкової системи. Податки на прибуток підприємств, додану вартість, відрахування у соціальні фонди не раз коригувалися, техніка їх обчислення не раз змінювалася і ускладнювалася; зменшення податкового тиску. Усі опитані керівники одностайні у тому, що податок на додану вартість (ПДВ), є найбільш обтяжливим для підприємств, як щодо нарахування і сплати, так і повернення податкового кредиту. На думку 62% респондентів-експортерів, відшкодування ПДВ становить значну перешкоду для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Використання інвестиційного податкового кредиту, з огляду на зарубіжний досвід є одним з основних інструментів впливу держави на підприємницьку діяльність є саме така політика. Так, у США такий кредит означає зниження оподаткованого мінімуму на суму капіталовкладень на придбання машин і устаткування. У Німеччині пільгові інвестиційні кредити надаються підприємствам при освоєнні відсталих регіонів, спеціальні інвестиційні кредити – при створенні високотехнологічних виробництв, субсидії – відповідно до структурної програми розвитку середніх міст та ін. При проведенні податкової політики державна підтримка відбувається шляхом надання податкових пільг в процесі інвестування, здійснення витрат на науково – дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), створення робочих місць. Одним з найважливіших напрямів державної підтримки малого підприємництва є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на НДДКР, створення робочих місць. Стосовно цього Україні варто запозичити досвід розвинутих країн, наприклад, у Франції при створенні нових промислових зон підприємства, які спеціалізуються на виготовленні певних видів продукції, отримують податкові пільги терміном на 10 років. В Англії не вилучаються податки при здійсненні капіталовкладень в устаткування, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, а при здійсненні капіталовкладень у будівництво споруд податки знижуються майже на 80 %. Прогресивне оподаткування фірм існує і в інших країнах, які не належать до розвинутих. Так, в Малайзії при вкладанні капіталу у передові галузі податки протягом 5 років не сплачують зовсім; у наступні 5 років також не сплачують, якщо кількість працівників перевищує 500 осіб, а діяльність компанії за цей період сприяла підвищенню технологічного рівня виробництва. Для аналізу економічної активності трудового потенціалу виокремимо її екстенсивний та інтенсивний аспекти. Екстенсивний аспект економічної активності - це зростання її рівня за рахунок зменшення чисельності економічно неактивного населення, що може відбуватися під впливом соціально-демографічних, демоекономічних, соціально-психологічних, економічних факторів. Його можна розглядати через визначення рівня економічної активності населення, який (рівень) дорівнює відношенню чисельності економічно активного населення у віці від 15 до 70 років. Він підраховується так:
(10.2) де ЕА- рівень економічної активності, %; Б – безробітні у віці від 15 до 70 років, осіб; З – зайняті у віці від 15 до 70 років, осіб; Н - все обстежене населення у відповідному віці, осіб. Інтенсивний аспект економічної активності населення проявляється в реалізації інтелектуального та фізичного потенціалу робочої сили в процесі економічної діяльності. Кількісний результат економічної активності виражається в досягнутому рівні продуктивності праці, обсягу виконаної роботи в одиницю часу, в обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП), національного доходу (НД). Інтенсивний аспект економічної активності населення має забезпечуватись заходами мотивації та стимулювання зайнятого населення до продуктивної праці, раціоналізаторства, підприємництва тощо. Аналізуючи мотивацію економічної активності населення Перегудова Т.В. виділяє наступні проблеми: сучасний трудовий світогляд характеризується відчудженостю праці, результатом чого є економічна пасивність. За даними порівняльного дослідження, проведеного у 2001 році, в США вважають роботу головною справою життя 50 % працездатного населення, в Швеції -–45 %, в ФРГ – 25 %, а країнах СНД, і т.ч. і в Україні – лише 10 %; пасивність безробітного населення до пошуку роботи, підвищення своєї конкурентоспроможності. На останнє вказують дослідження, проведені Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України. Його результати дали можливість зробити наступні висновки: - більшість опитаних безробітних не налаштована на активний пошук роботи і мобілізацію власних сил; - домінуючим є досить низький рівень самостійності по відношенню до трудової зайнятості; - песимістично налаштовані 12,7% опитаних безробітних і 14,3% довготривалих безробітних, вважаючи, що ніщо не допоможе покращити їх ситуацію; відсутній комплексний аналіз економічної активності населення, який би враховував зайняте і безробітне населення з виявленням основних мотиві та стимулів кожної категорії. недостатньо ефективна та розвинута система фінансування суб’єктів підприємництва та наявність високих податків, про що сказано вище.
Висновки по темі «Мотивація економічної активності населення»Підвищення економічної активності населення можливо за допомогою мотивації. Застосування засобів мотивації базується на розумінні її як багато аспектної категорії, яка є сукупністю рушійних сил, які спонукають людину до виконання зазначених дій. Методологічні засади мотивації економічної активності населення повинні передбачати урахування системи різноманітних факторів (мотивів, стимулів) щодо підвищення її рівня. На базі визначення механізму мотивації як комплексного та цілісного інструментарію щодо перетворення мотивації-потенції на мотивацію-реальність, на безпосередню дію було сформульовано визначення механізму мотивації економічної активності населення як комплекс економічних, правових, адміністративних методів, які є спонукальними мотивами до економічної активності. Таким чином, підвищення економічної активності населення є суттєвою рушійною силою в розвитку і використанні трудового потенціалу суспільства.
Запитання для самоконтролю
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||