Мовний етикет

План:

1. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.
2. Стандартні етикетні ситуації.
3. Парадигма мовних формул. 
4. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К. : Алерта, 2012. – 696 с.

Рекомендована література:

1.  Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник  / Ф.С. Бачевич. – К.:ВЦ «Академія»,2004. – 344с.

2. Погиба Л.Г. Українська мова фахового спрямування. Підручник / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко. – К.: Кондор-Видавництво. – 350с.

Завдання 1. Ознайомтесь із навчальним матеріалом. Скажіть, як ви розрізняєте поняття «мовний», «мовленнєвий» і «спілкувальний» етикет?

Оновою людських взаємин є спілкування. Спілкування – це  діяльність людини, під час якої відбувається цілеспрямований процес інформаційного обміну. Отже, під час спілкування найперше враховуються особливості мовного етикету.

Мовний етикет – це  сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості покликані виразити повагу до співрозмовника та зберегти власну гідність.

Дотримання мовного етикету людьми так званих лінгвоінтенсивних професій – чиновниками  всіх рангів, лікарями, юристами, працівниками зв'язку, транспорту тощо – має  ще й виховне значення, мимоволі сприяє підвищенню як мовної, так і загальної культури суспільства. Але найбільш важливим є те, що неухильне, ретельне додержання правил мовного етикету членами колективу навчального закладу, підприємства, офісу, інституції підтримує позитивний імідж, престиж усієї установи.

Мовленнєвий етикет – реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Це поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповіді надуживаємо професіоналізмами, термінами і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного. Фахівці з проблем етикету зазначають, що між ідеальним мовним етикетом і реальним мовленнєвим етикетом конкретної людини не може бути повного паралелізму. Реалізація мовного етикету в мовленні, комунікативна поведінка загалом несе інформацію про мовця – з  його знаннями, вміннями, уподобаннями, орієнтаціями тощо. Тому тут бувають усілякі – несвідомі  і свідомі - відхилення, помилки, порушення, впливи, іншомовні вкраплення і т. ін.

Спілкувальний етикет – це  гіперпарадигма, яку мовці відтворюють за правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті. Йому властива національна своєрідність, ідіоетнічність. В українців, наприклад, здавна побутує пошанна форма звертання на Ви до старших за віком, посадою, незнайомих, до батьків тощо.                                                    (За С.В.  Шевчук)

Завдання 2. Прочитайте. Перепишіть речення, додаючи етикетні формули.

Відмова має бути коректною, доброзичливою й переконливою. А щоб пом'якшити тон відмови, на початку речення треба вживати слова: на жаль, шкода, дуже шкода, на превеликий жаль, щиро жалкую, вибачте, мені дуже прикро, перепрошую.

Ніяк  не можу погодитися з Вами;  мені треба подумати; але я змушений Вам (тобі) відмовити; але я не погоджуюсь; про це не може бути й мови; я не можу пристати на вашу пропозиції; Ви мене не переконали; ця інформація нічим не підкріплюється.

Завдання 3. Складіть речення,  використовуючи шанобливі звертальні вислови при проханні.

Прошу вибачення! Перепрошую! Будь ласка, пробачте! Прошу пробачити! Скажіть, будь ласка! Дозвольте запитати! Чи можна на хвилинку зайняти Вашу увагу? Чи можна Вас запитати? Чи дозволите на хвилинку відірвати Вас від справ?

Завдання 4. Прочитайте. Перепишіть речення,  добираючи слова чи додаючи потрібні етикетні формули для пом’якшення категоричності.

Зауваження – це докір, закид, вказівка на помилки у поведінці, висловлення невдоволення.  Однак навіть зауважувати чи критикувати слід тактовно, щоб не образити людину.  Тут можна скористатися такими словами і фразами: змушений, не зовсім добре,  напевно, недостатньо,  не личить, на мою думку.

Я зробив  тобі (Вам) зауваження; Ти (Ви) погано вчинив (ли); Ти (Ви) грубо  відповів (ли); Ти (Ви) це не обміркував (ли) як слід); Тобі (Вам) так робити (говорити) не треба; цей вчинок не робить тобі (Вам) честі; Твій вчинок виходить за межі етичних норм; Це було недобре.