Можливості вирішення ідентифікаційних задач при дослідження підписів виконаних, за допомогою технічних прийомів

Можливості вирішення ідентифікаційних задач при дослідження підписів виконаних, за допомогою технічних прийомів 15.10.2016 20:56

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ СЛІДЧИХ І КРИМІНАЛІСТІВ

КАФЕДРА КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ

 

 

На правах рукопису

 

Мосієвич Вячеслав Анатолійович

 

 

Можливості вирішення ідентифікаційних задач при дослідження підписів виконаних, за допомогою технічних прийомів

 

Дипломна робота на здобуття

 освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”

 

галузь знань  0304 «Право»

спеціальність «правознавство»

спеціалізація «експертно-криміналістична»

 

 

 

Науковий керівник:

Меленевська Зінаїда Семенівна

професор кафедри

криміналістичних експертиз

ННІПСК НАВС  

кандидат юридичних наук

старший науковий співробітник

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

ПЛАН.

ВСТУП…………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І. Підпис як об’єкт криміналістичної ідентифікації.

1.1.             Поняття підпису як об’єкта криміналістичної ідентифікації…………7

1.2.             Методика почеркознавчого дослідження підпису з метою вирішення питання щодо його автентичності……………………………………………...15

РОЗДІЛ ІІ. Можливості почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

2.1  . Види технічних прийомів, які використовуються для підробки підпису……………………………………………………………………………28

2.2.             Особливості методики дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів. ……………………………………………….34

2.3.             Технічне дослідження підписів з метою виявлення можливого виконання підпису за допомогою технічних прийомів як необхідний етап дослідження………………………………………………………………………40

РОЗДІЛ ІІІ Особливості почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів

3.1 Особливості почеркознавчого дослідження в разі виявлення первинного підпису……………………………………………………………...58

3.2 Особливості почеркознавчого дослідження в разі, коли первинний підпис не виявлено………………………………………………………………74

3.3.Особливості експертної оцінки ознак при  дослідженні підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів і формування висновку……..81

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….93

ВИКОРАСТИНІ ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА………………………..100

 

 

 

 

ВСТУП.

Актуальність теми. Засобом доказування в кримінальному й цивільному процесі служать лише такі докази, які отримані з джерел, строго визначених процесуальним законом.

Одним з таких джерел є судово-почеркознавча експертиза, яка проводиться експертом на базі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства у відповідності із кримінально-процесуальним та цивільно-процесуальним законодавством з метою встановлення фактів (фактичних обставин), які мають доказове значення по кримінальних і цивільних справах.

Завдання дослідження. Задачею судово-почеркознавчої експертизи є встановлення фактів (фактичних даних) у відповідності з потребами слідчої та судової практики, яке передбачає застосування методики судово-почеркознавчої експертизи.

Коло задач, які вирішуються судово-почеркознавчою експертизою, дуже широке. Серед них провідне місце займають ідентифікаційні задачі.

Одним з найбільш складних і розповсюджених видів почеркознавчої експертизи при вирішенні ідентифікаційних задач у експертній практиці є дослідження підписів.

Експертиза підписів проводиться при розслідуванні і судовому розгляді різних кримінальних справ. Це справи по розслідуванню розкрадань державного й суспільного майна, зловживання службовим становищем тощо.  Вона призначається і по цивільних справах, наприклад, для встановлення автентичності підпису на заповіті по справах про спірну спадщину, факту реєстрації шлюбу по справах про стягнення аліментів тощо.

Задачі експерта-почеркознавця при проведенні експертизи підпису зводяться до встановлення виконавця підпису.

Підпис є посвідчувальним знаком певної особи і наноситься нею на документ з метою надання йому юридичної сили, для посвідчення, для засвідчення фактів і т. д. Отже, підпис може виконувати притаманні їй функції посвідчувального знака тільки тоді, коли він наноситься саме тією особою, особистість якого позначає. У зв'язку з цим криміналістична експертиза з метою вирішення питання про справжність підпису (встановлення факту виконання підпису тією особою, від імені якого він значиться) має велике значення.

Виконавець чужого підпису, як правило, прагне надати йому максимальну схожість зі справжнім. Тому для підробки використовуються різні технічні прийоми, що дозволяють з великою точністю відтворювати оригінал будь якого підпису.

Як показує узагальнення літературних даних, до них відносяться: попереднє змальовування з подальшою наводкою; змальовування «на просвіт» з подальшою наводкою і без неї; відтворення через копіювальний папір з подальшою наводкою і без неї; передавлювання по штрихам подпісу- орігіналу з подальшою наводкою; перенесення відбитка справжнього підпису на документ за допомогою речовин, що мають копіювальну здатність; фотомеханічний спосіб виконання, в тому числі і використання факсиміле; фотографічний друк підпису; виконання з допомогою пантографа; проекційний метод; електрофотографічний спосіб виконання тощо.

Аналіз зазначених прийомів показує, що застосування більшості з них здійснюється шляхом використання виконавцем своїх графічних навичок, уміння володіти пишучим приладом. Це проявляється як при нанесенні штрихів попередньої  підготовки, так і при виконанні наступної наводки.

Крім того, у практиці зустрічаються випадки, коли з тієї чи іншої причини проводиться наводка штрихів раніше нанесеного справжнього підпису як самим її виконавцем, так і іншою особою.

У криміналістичній літературі є суперечливі дані про необхідність і можливості почеркознавчого дослідження таких підписів. Деякі автори вважають, що в разі встановлення факту виконання підпису за. допомогою технічних прийомів відпадає необхідність у її почеркознавчому дослідженні і є підстави для висновку про технічну підробці підпису. Однак є думка ​​і на те, що тільки поєднання технічних і почеркознавчих прийомів дослідження може служити основою для висновку експерта. Щодо можливостей почеркознавчого дослідження в літературі зазначається, що неточність або невдалість копіювання при виконанні підписів за допомогою технічних прийомів дозволяють, як правило, вирішити питання щодо їх автентичності. Разом з тим є висловлювання і про те, що подібне виконання підписів унеможливлює надання такого висновку. Встановити виконавця недійсних підписів, на думку деяких авторів, не можна взагалі або можна лише в окремих випадках.

Даних щодо ідентифікаційного значенні графічних ознак при почеркознавчому дослідженні зазначеного виду підписів в спеціальній літературі немає. Є лише вказівки на те, що оцінка встановлених збігів чи розбіжностей ознак в кожному випадку має свої особливості.

В даний час можливість і необхідність почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, не викликає сумніву у експертів-криміналістов. Це обумовлено тим, що висновок про достовірність або недостовірність таких підписів може бути зроблений тільки в результаті спільної оцінки даних технічного та почеркознавчого дослідження.

Підписи, виконані із застосуванням технічних прийомів, досить часто трапляються в практиці судово-почеркознавчої експертизи і є вельми складними для дослідження почерковими об'єктами. Хоча в цілому методика їх дослідження розроблена понад 30 років тому, в експертній практиці досі існує неоднозначний підхід до дослідження цієї категорії підписів.

По-перше, є різні точки зору стосовно компетенції експертів та змісту їх спеціальних знань при вирішенні питання про спосіб виконання підпису. По-друге, спостерігається різний підхід до можливості вирішення ідентифікаційних задач стосовно такого роду підписів. По-третє, теоретично не можна виключити такий спосіб автопідлогу, коли на просвіт виконується власний підпис. Тому для відмежування ознак справжніх і несправжніх підписів, виконаних вказаним способом, були проведені відповідні експериментальні розробки.

Складність цієї проблеми і, у той же час, її практичне значення обумовили актуальність теми дипломної роботи.

Об'єктом дослідження є підписи.

Предметом дослідження є обумовлені динамічним стереотипом властивості почерку такі, які індивідуальність, стійкість, варіаційність, вибіркова мінливість, які мають суттєве значення при вирішенні ідентифікаційних задач, у тому числі задач, пов'язаних із встановленням виконавця підпису, виконаного за допомогою технічних прийомів.. 

На базі вивчення спеціальної літератури з даного питання, аналізу експертної практики та результатів експериментальних досліджень пропонуються методичні рекомендації, присвячені розв'язанню діагностичних та ідентифікаційних задач при дослідженні підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

Структура дипломної роботи зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Підпис як об’єкт криміналістичної ідентифікації.

1.1      Поняття підпису як об’єкта криміналістичної ідентифікації.

Із поняттям документу як джерела доказу тісно пов'язано питання про його реквізити. Обов'язковість тих чи інших реквізитів  офіційних документів встановлюється законом, інструкціями, положеннями і іншими актами в залежності  від характеру і призначення  реквізиту в документації різних відомств.

Одним із обов'язкових реквізитів документів є підпис. У криміналістичній літературі є багато визначень підпису, які містять наступні положення:

а)підпис повинен бути посвідчувальним знаком певної людини;

б)виконуватися ним особисто;

в)позначати прізвище цієї особи;

г)наноситися на документ;

д)надавати документу юридичну силу, служити для посвідчення документу, свідчити факти тощо.

Таким чином, підпис можна визначити як графічне начертання, яке позначає особу його виконавця, і яке виконується ним з метою посвідчення фактів, подій тощо.

Підпис є почерковим  накресленням тому, що він, як і тексти, наноситься графічними знаками. Дослідження підпису – один із видів почеркознавчого дослідження.

Специфіка дослідження підпису як об'єкту почеркознавчої експертизи визначається особливостями  формування підписів.

Основи формування підпису загальні для всіх почеркових накреслень.  Це означає, що підписи формуються також за принципом утворення письмово-рухових навичок, у основі яких лежить вироблення тимчасових зв'язків, встановлення динамічного стереотипу. Разом із тим, формування підпису має свою специфіку, яка перш за все пов'язана із її призначенням. Підпис конкретної особи починає формуватися, як правило, тоді, коли вона вже у якійсь мірі володіє навичками письма, тобто формування підпису починається на основі  здобутих даною особою навичок письма. Виключення складають ті випадки, коли особа неграмотна взагалі, але їй доводилося розписуватися. Підпис у такої особи формується самостійно на базі її зорових уявлень про окремі букви, які містяться у підпису і які їй відомі.

Весь хід формування підпису розділений на три основних періоди: перший період – формування підпису підчас навчання у школі; другий – наступне її формування при оволодінні спеціальністю ( підчас навчання у технікумах, вузах тощо); третій період – формування підпису підчас трудової діяльності людини. Цей розподіл умовний, тому що процес формування підпису у різних людей починається неодночасно, по-різному розвивається і не обов'язково проходить всі вказані періоди. Відсутність або недостатня практика у підписуванні документів може зупинити формування підпису у любому із вказаних періодів.

Спочатку підпис , як правило, повністю співпадає зі словом-прізвищем, що проявляється у однотипності  в них загальних і окремих ознак почерку.

На початку першого періоду формування підпис мовби придумується, тому що на підставі буквеного матеріалу, який є у слові-прізвищу, особа, що підписується, намагається зробити його схожим на підписи дорослих, тобто на підписи взагалі. У цей час у загальний вид підпису вносяться неодноразові зміни. Викликано це тим, що учні 5-7 класів не мають практики підписування документів.

Далі удосконалення навичок нанесення підпису у перший період його формування характеризується збільшенням інтенсивності цього процесу. Йде зміна транскрипції, починають з¢являтися штрихи, які не складають букв, переважно за рахунок деформації букв заключної частини підпису.

При завершенні першого періоду формування підпису багато ознак  підписів вже набувають значної стійкості.

Наступний період формування підпису  (період отримання спеціальності) характеризується, як правило, значним збільшенням практики підписування документів, що призводить до прискорення цього процесу: посилюється прояв його безперервності; спостерігається більш швидка поява стійких ознак; букви у підписах починають значно відрізнятися від таких же букв у почерку. До кінця вказаного періоду більшість загальних і окремих ознак підписів стає стійкими. Це свідчить про тем, що система рухів при виконанні підпису реалізується вже при меншому контролі свідомості під регулюючим впливом стереотипної установки, яка починає складатися на даний час.

Процес формування підпису у третій період багато у чому залежить від будови підпису до моменту початку трудової діяльності і характеру цієї діяльності.

Якщо вона пов'язана з необхідністю часто підписувати документи, у первинному підписі навіть за короткий час звичайно наступають суттєві зміни.

На процес і характер подальшого формування підпису впливають такі основні фактори:

а) частота виконання підпису;

б)бажання особи, що розписується, виробити особливий, своєрідний підпис;

в)виробленість і у деякій мірі будова почерку особи, що розписується.

Формування підпису, як правило, закінчується пізніше формування почерку, приблизно до 30-35 років. До того часу в особи повністю виробляється письмово-рухова програма нанесення підпису, яка звичайно здійснюється автоматизовано і важко піддається суттєвим змінам.

Підпис є матеріалом, у якому відображуються ознаки почерку, які виробилися у конкретної особи для виконання підпису, тому про ідентифікаційні ознаки підпису можна говорити лише умовно.

Ідентифікаційними ознаками підпису слід вважати ознаки, що містяться у конкретних підписах, і відображають комплекс прийомів, навичок (почерк), які виробились у даної особи для виконання підпису.

У зв'язку зі схожістю почерку й підпису як виду рукопису й основу поділу ознак на групи та підгрупи покладена розроблена система ідентифікаційних ознак почерку.

Однак наявність у підписах властивих тільки їм ознак, які характеризують рухи при побудові підпису, потребує введення додаткової групи загальних і окремих ознак, які характеризують будову підпису.

Система ідентифікаційних ознак підпису включає такі групи ознак:

1. Загальні та окремі ознаки, які характеризують будову підпису.
2. Загальні та окремі ознаки, які відображують ступінь і характер сформованості писемно-рухових навичок.
3. Загальні та окремі ознаки, які відображують характеристику рухів за їх траєкторією.
4. Загальні та окремі ознаки, які відображують просторову орієнтацію підпису у цілому і рухів, якими вони виконуються. 

Загальні ознаки, які характеризують будову підпису

У цю групу входять транскрипція підпису, її загальний вид і чіткість.

1. Транскрипція підпису. Ця ознака  означає якісний і кількісний склад букв і штрихів, які входять до підпису певної особи, і послідовність їх нанесення Розрізняють транскрипцію як буквену, змішану, без буквену (штрихову).
2. Загальний вид підпису. Ця ознака може охарактеризувати як геометричне зображення підпису, яке визначається загальною конфігурацією її букв і елементів, а також їх взаємним розташуванням.
3. Чіткість підпису. При кожній транскрипції ця ознака означає можливість визначення точок початку, закінчення і напрямку руху при виконанні підпису. 

Загальні ознаки, що відображають ступінь і характер сформованості писемно-рухових навичок.

До них відносяться: виробленість підпису, ступінь координації рухів, темп виконання підпису, конструктивна складність підпису.

1. Виробленість підпису визначається так само як виробленість почерку (маловироблений, середньовироблений та високовироблений).
2. Ступінь координації рухів. Під цією ознакою розуміється ступінь узгодженості рухів  при виконання підпису ланок руки, що пише.
3. Темп виконання підпису. У експертній практиці прийнято розрізняти швидкий, середній, повільний  та уповільнений темп виконання підпису.

Ступінь координації і темп визначаються за тими ж критеріями, що і у почерку.

1. Конструктивна складність підпису. Визначається аналізом будови буквеного і штрихового складу підпису з точки зору складності рухів, які застосовуються для їх відтворення. У залежності від результатів аналізу підписи можна розділити на конструктивно-прості, конструктивно-спрощені та конструктивно-ускладнені.

Загальні ознаки, які відображають характеристику рухів за їх траєкторією.

До них відносяться: переважна форма рухів, переважний напрямок рухів при виконанні основних елементів підпису, переважний нахил основних елементів підпису, переважна протяжність рухів за горизонталлю і вертикаллю, ступінь безперервності (зв'язності) рухів, ступінь і характер натиску, будова ліній, які характеризують розміщення і протяжність рухів за вертикаллю, форма основи підпису.

1. Переважна форма рухів. Переважною формою рухів при письмі є, згідно прописів, прямолінійно-дугова. При виконанні підписів можливі також відхилення у вигляді переваги кутової, петльової, ломаної (звивистої) або змішаної форми рухів.
2. Переважний напрямок рухів при виконання основних елементів підпису. Характеризується так само, як і у почерку. Розрізняють

лівоокружний, правоокружний або змішаний.

1. Переважний нахил основних елементів підпису. Як і у почерку характеризується: правий, лівий, відсутність нахилу (положення подовжніх  осей наближається до вертикального).
2. Переважна протяжність рухів за вертикаллю (висота) і горизонталлю (розгін і розстановка).

Визначення переважної протяжності рухів за вертикаллю утруднено тим, що підписи містять у собі малу кількість графічного матеріалу, часто неоднорідного за своєю протяжністю. Внаслідок цього характеристику вказаній ознаці можна надавати лише при її рівномірності.  В противному випадку краще характеризувати висоту кожного елементу підпису у послідовності їх виконання.

У зв'язку з наявністю у багатьох підписах без буквених елементів розгін слід характеризувати тільки як відношення протяжності рухів за горизонталлю між буквами і штрихами до їх протяжності за вертикаллю (висоті) за критеріями, які прийняті у почерку.

У разі складності визначення розгону в зв'язку з великою нерівномірністю протяжності рухів за вертикаллю належить встановлювати у підпису лише розстановку, як відстань між буквами і без буквеними штрихами за такими кількісними показниками: до 2 мм – мала, від 2 до 5 мм – середня і вище за 5 мм – велика. У окремих складних випадках характеристику вказаної ознаки належить давати по частинах підпису (монограма, рядкова частина, розчерк).

1. Ступінь зв'язності (безперервності) рухів. Характеристика цієї ознаки визначається ступенем безперервності рухів при виконанні підписів. Критерії, які прийняті для визначення цієї ознаки у почерку (за кількістю букв, які виконані без перерви ), не прийнятні при досліджені підпису в зв'язку із його стислістю.

Тому при визначенні ступеню зв'язності підпису належить керуватися такими критеріями: якщо підпис виконаний безперервними рухами, зв'язність характеризується як суцільна; при виконанні всіх елементів окремими рухами констатується відсутність зв'язності. У інших випадках визначається конкретна зв'язність елементів підпису з урахуванням всіх перерв рухів.

1. Ступінь і характер натиску. Визначається як співвідношення ширини штрихів, які виконані із натиском і без нього, за критеріями, які прийняті при дослідженні почерку.
2. Будова ліній, які характеризують розміщення і протяжність рухів за вертикаллю при виконанні елементів підпису. Визначається шляхом з'єднання одним штрихом усіх верхніх або усіх нижніх закінчень елементів підпису (включаючи підрядкові та надрядкові частини).

Загальні ознаки, які відображають просторову орієнтацію підпису у цілому і та рухів, якими він виконаний.

До них відносяться: ознаки розміщення підпису відносно реквізитів документа і напрямок лінії підпису.

1. Розміщення підпису відносно тексту документа, резолютивного або  візуючого підпису. Ця ознака проявляється при відсутності на документі заздалегідь визначеного місця для підпису і характеризує звичку особи розміщувати свій підпис близько чи далеко від тексту, ліворуч або праворуч від нього.
2. Розміщення підпису відносно бланкового рядка у тому випадку, коли для підпису на документі відведено певне місце (графа): над рядком, на рядку, під рядком або перетинає рядок.
3. Розміщення підпису відносно вертикальних граф документа чи слова, яке визначає призначення підпису або посаду особи, що підписується (його звання). Характеризує навичку певної особи у розміщенні початку свого підпису: на вказаній графі (слові), поряд або далеко від неї.
4. Розміщення підпису відносно слова, яке розшифровує прізвище особи, від імені якої виконаний підпис. Характеризує навички у його розміщенні: вище слова, на цьому слові, огинаючи його зверху або знизу тощо.
5. Розміщення підпису відносно дати, якщо вона наноситься одночасно із підписом (на одній лінії, вище, нижче, близько чи далеко від неї).
6. Напрямок лінії підпису. Лінія підпису визначається з'єднанням однією прямою рискою основ початкового і кінцевого елементу підпису (виключаючи розчерк). Може бути горизонтальною, тобто паралельною тексту, бланковому рядку, нижньому зрізу аркуша паперу, або направленою під кутом до них, тобто такою, що піднімається або опускається.
7. Форма основи підпису. Ця ознака характеризує особливості розміщення основ рядкових букв і штрихів підпису відносно один одного і лінії підпису (бланкового рядка). Визначається з'єднанням вказаних основ однією лінією. Форма основи підпису може бути: пряма, хвиляста, звивиста, ламана, ступінчата, дугоподібна вигнута, дугоподібна ввігнута.

Окремі ознаки, які характеризують будову підпису.

1. Транскрипція окремих частин підпису (монограми, рядкової частини).
2. Загальний вид окремих частин підпису (монограми, розчерку).
3. Чіткість окремих частин підпису.

Окремі ознаки, які відображують ступінь і характер сформованості письмово-рухових навичок.

1. Темп виконання букв і штрихів підпису.
2. Складність рухів при виконанні елементів підпису.

Окремі ознаки, що відображують характеристику рухів за їх траєкторією.

1. Форма рухів (при виконанні букв і штрихів підпису, а також початкових, з'єднувальних і заключних елементів).
2. Напрямок рухів при виконанні основних елементів букв і штрихів та їх співвідношення.
3. Протяжність рухів при виконанні букв і штрихів за вертикаллю та їх співвідношення.
4. Протяжність рухів при виконанні букв і штрихів за горизонталлю та їх співвідношення.
5. Ступінь безперервності (зв'язування) рухів при виконанні букв і штрихів.
6. Розподіл зусиль (натиск) при виконанні елементів підпису.
7. Кількість рухів при виконанні окремих букв і штрихів підпису.
8. Послідовність рухів при виконанні букв і штрихів підпису.

Окремі ознаки, які характеризують просторову орієнтацію рухів у підпису.

1. Розміщення рухів при виконанні букв та їх елементів за вертикаллю (відносно один одного та лінії підпису).
2. Розміщення рухів при виконанні букв (штрихів) та їх елементів за горизонталлю (відносно один одного).
3. Розміщення точок початку і закінчення рухів при виконанні букв  та штрихів підпису (відносно лінії бланкового рядка, інших елементів, один одного).
4. Розміщення точок перетинання і приєднання рухів при виконанні елементів підпису.
5. Будова лінії вершин і основ, які характеризують розміщення і протяжність рухів за вертикаллю при виконанні окремих букв і штрихів підпису.

 

1.2           Методика почеркознавчого дослідження підпису з метою вирішення питання щодо його автентичності.

Методика дослідження підпису має багато спільного із методикою дослідження почерку.

 У той же час своєрідність підпису, як посвідчувального знаку, визначає деякі особливості методики дослідження.

У зв'язку з тим, що підпис є особистим посвідчувальним знаком конкретної особи ( якщо вона не вигадана), його дослідження повинно проводитись послідовно, у два етапи:

1. вирішення питання про автентичність підпису;
2. встановлення виконавця не автентичного підпису.

Як результат цього: а) у випадку встановлення автентичності підпису відпадає необхідність у проведенні другого етапу; б) у разі встановлення не автентичності підпису експерт може констатувати наявність або відсутність наслідування, іноді його вид і обсяг ознак, що розрізняються, і які можуть бути використані при подальшому дослідженні.

Перший етап дослідження підпису (вирішення питання про автентичність) може не проводитися лише у таких випадках:

1)якщо невідомо, конкретно від кого виконаний підпис на документі після слів, які вказують на якусь дію (прийняв, видав), або посада (комірник);

2)якщо особи, від імені яких виконані спірні підписи, не могли їх виконати у силу якихось точно встановлених обставин (смерть, тривала відсутність тощо), причому підозрювані не мали зразків автентичних підписів для наслідування;

3) якщо при огляді підпису від імені певної особи встановлена наявність відміток про виконання його кимсь іншим (букви «за» перед підписом або вертикальний штрих перед указівкою посади).

При дослідженні підписів від імені вигаданих осіб або осіб, що не вміють розписуватися, вирішувати питання про автентичність підпису взагалі немає потреби. У цьому випадку факт не автентичності підпису встановлюється слідчим або судовим шляхом.

Підпис як посвідчувальний знак частіше, аніж текст, може бути підроблений технічним способом. Тому до вивчення ознак підпису необхідно провести її технічне дослідження. Це викликано тим, що скопійований підпис майже повністю співпадає із певним зразком.

При дослідженні підпису необхідно враховувати можливість навмисного викривлення свого підпису з метою подальшої відмови від нього.

Весь процес дослідження підпису, так само як і інших об'єктів ідентифікаційних досліджень складається із декількох взаємопов'язаних стадій: підготовка до дослідження, роздільне дослідження, порівняльне дослідження, оцінка встановлених збігів та розбіжностей ознак.

Мета  почеркознавчого дослідження підпису – встановити його виконавця. Ідентифікація виконавця підпису є різновидністю криміналістичного дослідження почерку. Тому основи методики почеркознавчого дослідження  розповсюджуються на методику вивчення підпису. Однак методика почеркознавчого дослідження у конкретному її прояві стосовно підпису має цілий ряд специфічних рис, які обумовлені своєрідним характером безпосереднього об'єкту дослідження.

Особливості методики підпису, які відносяться до окремих моментів дослідження доцільно розглянути послідовно, по етапах.

1.Підготовча стадія до почеркознавчого дослідження підпису.

Підготовча стадія до дослідження підписів мало відрізняється від підготовки до почеркознавчого дослідження взагалі. Із змісту процесуальних документів, якими оформляється призначення експертизи, експерт з'ясовує:

1)           по якій справі призначена експертиза (кримінальна або цивільна), прізвища обвинувачених і злочин, у здійсненні якого вони обвинувачуються; прізвища позивачів і відповідачів, зміст позову;

2)           питання, яке поставлене на вирішення експертизи;

3)           документи, які містять спірні підписи;

4)           прізвища, ім'я та по-батькові осіб, від імені яких виконані підписи;

5)           документи, які надані в якості порівняльного матеріалу;

6)           обставини, які мають значення для подальшого дослідження, якщо вони повідомлені у постанові.

До них перш за все відносяться відомості про умови виконання досліджуваного підпису, про умови виконання порівняльного матеріалу. Важливе значення мають відомості про хворобу або інший стан, який міг вплинути на почерк особи, тощо.

7)           Далі експерт переходить до огляду документу, який містить досліджуваний підпис і самого підпису.  

У процесі огляду досліджуваного підпису експерт повинен:

А) установити й вивчити місце знаходження  підпису;

Б) вияснити, яким пишучим приладом виконаний підпис (пером, олівцем, через копіювальний папір тощо);

В) перевірити, чи достатньо чіткі штрихи підпису для майбутнього дослідження;

Г) вияснити транскрипцію підпису.

Вивчення місця знаходження  й розміщення підпису має велике значення для дослідження. В практиці бувають випадки, коли для виготовлення фіктивного документу використовується бланк або частина іншого документу, яка містить автентичний підпис. При цьому підроблювач підганяє текст до підпису. Який вже є на документі. Подібне припасування далеко не завжди виявляється точним; іноді або залишається багато місця до підпису, або між текстом і підписом виявляється мало місця, інтервали між рядками відрізняються нерівномірністю – або збільшуються, або зменшуються до кінця тексту. Крім того іноді з'являються і інші ознаки.  З'ясування такого роду обставин сприяє правильному орієнтуванню експерта у майбутньому дослідженні і дозволяє більш повно і точно відповісти на поставлене перед ним питання.

Визначення, яким пишучим приладом виконаний підпис, на даному етапі має значення для  наступної перевірки порівняльного матеріалу, а також для подальшого виявлення, вивчення і оцінки ідентифікаційних ознак.

У тому випадку, якщо за результатами огляду виявиться, що штрихи підпису малопомітні, наприклад, стерлися або взагалі нанесені малопомітними лініями, експерт за допомогою фотографічних методів дослідження повинен отримати чітке, придатне для подальшого дослідження зображення підпису.

Установлення виду транскрипції досліджуваного підпису також має значення для подальшої перевірки порівняльного матеріалу.

Порівняльний матеріал експерт перевіряє з точки зору його відповідності вимогам, які пред'являються до відбору зразків для експертизи підпису. У розпорядженні експерта повинні бути зразки текстового письма і підписів тієї особи, від імені якої значиться підпис. Особливу увагу слід звертати на порівнянність досліджуваного підпису і порівняльного матеріалу за транскрипцією. Якщо підпис має буквену транскрипцію, то зразки підпису тієї особи, від імені якої він значиться, повинні містити аналогічні варіанти підписів (якщо такі у неї є) і, крім того, текстові матеріали із згадуванням прізвища цієї особи.

При цьому експерт звертає увагу також на те, чи дійсно рукописи, які надані у якості зразків почерку і підпису належать саме цій особі. Практиці відомі випадки, коли документи, надані у якості зразків почерку і підпису певної особи, були виконані різними особами. Частіше за все це відбувається з причин недостатньої перевірки слідчим або суддею рукописів, що надаються на дослідження. Крім того надані на дослідження в якості порівняльного матеріалу підписи можуть бути виконані особами, які мають однакові прізвища. Для експертизи надзвичайно важливо, щоб виконання рукописів і підписів, наданих на експертизу в якості порівняльного матеріалу було безперечним. Деякою гарантією може бути надання документу з підписом самому передбачуваному виконавцю для посвідчення автентичності підпису.

2.Почеркознавче дослідження підпису

Всяке криміналістичне дослідження, яке проводиться з метою ідентифікації певного об'єкту, складається з трьох тісно пов'язаних між собою стадій:

А)роздільне дослідження.

Б)порівняльне дослідження і

В)оцінка збігів і розбіжностей ознак і формування висновку експерта.

Стосовно дослідження підписів мета роздільного дослідження полягає в тому. Щоб виявити і вивчити ознаки почерку окремо у досліджуваному підписі і зразках з метою скласти цілісну уяву про почерк, який відобразився у підпису і почерку передбачуваного виконавця.

Порівняльне дослідження полягає у порівнянні вивчених у процесі роздільного дослідження ознак почерку і виявлення їх збігів і розбіжностей.

Оцінка виявлених у результаті порівняльного дослідження збігів і розбіжностей ознак  полягає в з'ясуванні ідентифікаційної значимості знайдених збігів і розбіжностей ознак. На підставі цієї оцінки формується висновок експерта про виконавця досліджуваного підпису.

При дослідженні підпису, якщо він виконаний не від імені неіснуючої особи, перш за все в якості передбачуваного виконавця виступає та особа, від імені якої підпис значиться.

Стадія роздільного дослідження досліджуваного підпису починається з детального дослідження його транскрипції. Вивчення транскрипції підпису означає з'ясування, з яких елементів складається підпис: які букви певно або умовно читаються, які його частини не утворюють букв, чи є розчерк. Розібрати транскрипцію підпису експерту допомагає знання прізвища особи, від імені якої виконаний підпис. При буквеній транскрипції підпису з'ясування його складу звичайно не викликає утруднень. Однак і в цих випадках зустрічаються підписи, буквений склад яких не відповідає повністю буквеному складу прізвища тієї особи, від імені якої він виконаний. Ця невідповідність частіше за все стосується однієї або двох букв і виражається або у пропуску, або у додаванні якоїсь букви. Якщо досліджуваний підпис містить нечіткі букви, його вдається прочитати умовно.

Якщо досліджуваний підпис має без буквену (штрихову) транскрипцію, його взагалі неможливо прочитати, тому що такі елементи не утворюють у своєму сполученні письмових знаків, які читаються. При з'ясуванні транскрипції такого підпису задача полягає в тому, щоб встановити, що підпис містить без буквені штрихи, і вияснити їх вид (петля, кут, дуга, пряма тощо) та їх кількість.

Після вивчення транскрипції досліджуваного підпису експерт переходить до вивчення його ознак просторової орієнтації. Загальне місцезнаходження підпису експерт відмітив ще у попередній стадії дослідження. У цій стадії він повинен виявити і детально вивчити особливості розміщення його на документі.

Далі дуже важливо з'ясувати, чи не містить досліджуваний підпис ознак незвичайного виконання. Якщо підпис виконувався у незвичайних умовах, про це повинна експерта повідомити особа, що призначила експертизу. Ці відомості, як правило, викладаються у постанові слідчого (ухвалі суду). Однак якщо таких відомостей немає, експерт повинен їх з'ясувати сам на підставі матеріалу, який є у його розпорядженні (підпис, а також документ, на якому він знаходиться). Відомо, що в залежності від характеру, цілей, змісту документу у ряді випадків почерк змінюється. Крім того, зі змісту документу іноді можна судити, в яких умовах він виконувався (відомості, наряди тощо, підписи в яких виконуються, як правило, у незручній позі тощо). Однак можливості судити за підписом про умови виконання обмежені. В цій стадії дослідження, як правило, не можна встановити, які саме причини діяли у момент виконання підпису, а можливо встановити лише сам факт їх дії.

Дія незвичних обставин незалежно від їх характеру майже завжди знижує координацію рухів і уповільнює темп виконання підпису. Тому при огляді підпису особливо важливо виявити в ньому ці ознаки. Як відомо, уповільненість темпу вказує на можливість технічної підробки досліджуваного підпису. У разі відсутності технічної підробки ознаки уповільнення темпу й зниження координації рухів можуть свідчити про незвичні умови виконання підпису, про незвичні пишучі прилади, а також про навмисне викривлення свого підпису, або про наслідування підпису іншої особи тощо. Виявити ці ознаки дуже важливо для подальшої оцінки встановлених збігів і розбіжностей ознак.

При проведенні роздільного вивчення підпису обов'язковою умовою є технічне дослідження з тим, щоб встановити, чи не підроблений підпис якимось технічним засобом. При підробці технічним засобом підпис, як правило, зберігає основний комплекс ознак, який властивий підпису-оригіналу. Збіги і розбіжності ознак, які виявлені в результаті почеркознавчого дослідження підпису, підробленому технічним способом, повинні оцінюватися інакше, ніж ті, що виконані без таких засобів.

Далі експерт вивчає ступінь виробленості, яка відобразилася у досліджуваному підписі. При цьому необхідно розрізняти два випадки. Якщо підпис виконаний у звичних умовах, то визначити ступінь виробленості неважко; про виконання підпису у звичних умовах свідчить перш за все відсутність у ньому ознак зниженої координації й уповільнених рухів. Коли ж є ознаки незвичного виконання встановлення ступеню виробленості утруднено. Іноді судити про неї можливо лише у межах певних груп, до яких може бути віднесена виробленість почерку виконавця. Наприклад, з'ясовується, що підпис виконаний почерком зі середньою або високою виробленістю, але не з низькою. У таких підписах зберігаються ознаки ступеню виробленості лише в окремих елементах, по яких неможливо судити про певний ступінь виробленості.

Вивчивши ступінь виробленості почерку, який проявився у підпису, експерт починає вивчати загальні ознаки: розмір елементів підпису, положення поздовжніх осей, розгін, зв'язність і лінію рядка підпису.

Якщо підпис містить достатній матеріал для виявлення й вивчення вказаних ознак почерку його виконавця, то доцільно перейти  до роздільного вивчення цих ознак у зразках почерку особи, від імені якої значиться підпис. У тому випадку, коли у досліджуваному підписі не можна встановити дійсний ступінь виробленості і загальні ознаки, необхідно і далі продовжити роздільне вивчення досліджуваного підпису. Подальше дослідження полягає в тому, щоб вивчити окремі ознаки підпису у тій послідовності, в якій вони розміщуються в елементах підпису на всьому протязі.

Дотримання цього правила необхідно з урахуванням того, що  підпис представляє самостійний почерковий матеріал. У того, хто розписується, у більшості випадків він складає єдиний руховий акт  (образ), який матеріалізується цілісними взаємопов'язаними рухами. У кожної особи є своя певна й постійна послідовність у виконанні букв і інших елементів підпису з урахуванням можливих варіантів. Вивчити і зрозуміти взаємозалежність ознак, які відображаються у підпису, можливо лише при умові дослідження їх у тій послідовності, в якій вони розташовуються в підпису.

При дослідженні необхідно перш за все з'ясовувати послідовність виконання елементів підпису, тобто прослідкувати, де починається рух при виконанні того чи іншого елементу, в якому напрямку продовжується і де закінчується. Це повинно бути встановлено стосовно кожної букви і елементу. Після цього повинні бути вивчені окремі ознаки почерку, які відобразилися у підпису.

Виявивши у процесі роздільного дослідження певний комплекс ознак почерку, експерт разом з тим повинен з'ясувати (орієнтовно) ідентифікаційне значення кожної виявленої ним ознаки: вирішити часто чи рідко вона зустрічається, а також, якщо це можливо, перевірити стійкість і варіаційність.

Вирішенню цього питання може сприяти відсутність ознак зниження координації і уповільненості темпу.

З'ясування на даному етапі ідентифікаційної значимості ознак дає можливість експерту скласти уяву про комплекс особливостей почерку, яким виконувався досліджуваний підпис, і порівняльний матеріал.

Роздільне вивчення зразків підписів тієї особи, від імені якої значиться досліджуваний підпис, також починається з  з'ясування транскрипції. Експерту важливо віднайти ті варіанти у наданих зразках, у яких транскрипція відповідала б транскрипції досліджуваного підпису.

Якщо досліджуваний підпис має буквену транскрипцію, а в зразках підписів особи, від імені якої він значиться, немає подібних підписів, то у процесі роздільного дослідження важливо дослідити почерк даної особи, яким виконувалися тексти. При цьому у зразках почерку необхідно віднайти слова, які позначають прізвище, і детально вивчити їх.

При вивченні ознак просторової орієнтації також важливо вибрати і детально дослідити особливості розміщення підписів-зразків, які подібні до особливостей досліджуваного підпису. Однак слід дослідити всі варіанти зразків підпису.

Вивчення виробленості у підписах-зразках звичайно утруднень не викликає, тому що для цього є достатній матеріал. Це ж відноситься і до загальних ознак почерку.

Окремі ознаки у зразках вивчаються так же, як і у досліджуваному підпису. Слід лише зазначити, що повинні бути вивчені всі варіанти окремих ознак, які є у зразках.

Всебічне роздільне дослідження ознак у порівняльному матеріалі дозволяє експерту судити про найбільш загальні властивості навичок і їх особливостях для даної особи у виконанні свого підпису, а у разі необхідності і текстів.

Порівняльне дослідження необхідно проводити у тому ж порядку, в якому вивчалися загальні і окремі ознаки при роздільному дослідженні.

У першу чергу проводиться порівняльне дослідження транскрипції і загального виду підпису. При цьому слід врахувати, що їх збіг може бути виявлений як у процесі порівняння автентичних підписів, так і  підписів, виконаних з наслідуванням, і схожих підписів різних осіб (особливо тих, що мають однакові прізвища). У той же час розбіжність транскрипції може бути наслідком наявності у певної особи декількох варіантів підписів (в разі відсутності належних вільних і експериментальних зразків), виконання підпису іншою особою без наслідування автентичним підписам, навмисного викривлення виконавцем свого підпису, зміною підпису у часі. З'ясування вказаних причин збігів або розбіжностей транскрипції і загального виду підпису можливе лише після проведення детального порівняння всіх загальних і окремих ознак або запиту додаткових матеріалів.

Збіг однойменних ознак підпису, вивчених у процесі роздільного дослідження порівнюваних об'єктів, передбачає таке їх співвідношення, при якому вони відображають однакові особливості почерку, який проявився у досліджуваному підписі і зразках. Розбіжність же передбачає таке співвідношення цих ознак, при якому вони відображують різні особливості почерків, якими виконані досліджуваний підпис і зразки.

Порівняльне дослідження ступеню виробленості проводиться до роздільного вивчення решти загальних і окремих ознак, тому що його певна розбіжність дає можливість виключити особу, від імені якої виконаний даний підпис, з числа передбачуваних виконавців. При цьому слід враховувати наступне:

а) ступінь виробленості в підписах певної особи встановлюється за її вільними зразками;

б) ступінь виробленості досліджуваного підпису повинна бути значно вищою за ступінь виробленості почерку і підпису особи, що виключається;

в) при невідповідності ступеню виробленості почерку і підпису певної особи (висока у зразках підписів і низька – у зразках почерку), виключення за цією ознакою з числа виконавців має свої особливості.

Це обумовлено тим, що високий ступінь виробленості підписів даної особи характерний лише для виконання підпису певної транскрипції і загальної будови. Якщо ж досліджуваний підпис при високому ступені виробленості суттєво відрізняється від зразків, за цими ознаками можливо негативне вирішення питання про тотожність.

Коли порівняння ступеню виробленості не дає підстав для негативного висновку про автентичність підпису, експерт переходить до ретельного порівняльного дослідження загальних і окремих ознак для з'ясування їх збігів або розбіжностей.

За результатами порівняльного дослідження меожуть бути встановлені як збіги, так і розбіжності загальних і окремих ознак, які підлягають оцінці.

Проводячи оцінку результатів порівняльного дослідження, слід враховувати, що розбіжності ознак (крім ступеню виробленості рухів) не можуть, як правило, служити підставою для негативного висновку. Однак при встановленні поряд зі збігами розбіжностей загальних і окремих ознак  необхідно ці розбіжності оцінити, тобто з'ясувати, чи не є вони результатом незвичайних умов виконання, зміни підпису у часі або інших причин.

Установити обумовленість розбіжностей ознак впливом незвичайних умов виконання підпису експерт у більшості випадків може лише приблизно.

Походження розбіжностей можна також пояснити часовим фактором, тому що підписи змінюються у часі, причому скоріше, ніж почерк.

Іноді у експерта уявлення про розбіжність ознаки може бути обумовлено випадковими причинами:

а) наявністю у місці розташування досліджуваного підпису  якихось штрихів (наприклад, «галочка», яка вказує, де повинний бути виконаний підпис; початкова частина якогось іншого підпису, що нанесений помилково тощо);

б) наявність у підпису якихось штрихів, що нанесені двічі самою особою, що підписується (наприклад, несправність пишучого приладу і нестачі чорнил).

Якщо виявлені розбіжності не можна пояснити незвичайними умовами, зміною підпису у часі, навмисним викривленням та іншими причинами, необхідно оцінити ступінь їх стійкості і суттєвість для негативного висновку.

Виявлені у процесі порівняльного дослідження збіги однойменних ознак можуть бути результатом: схожості підписів різних осіб, виконання підпису з наслідуванням автентичним підписам, виконання підпису тією особо., від імені якої він значиться.

Перш за все необхідно відмежувати збіги, які можуть бути викликані   схожістю підписів різних осіб.

Якщо встановлені збіги ознак не обумовлені схожістю підписів різних осіб і наслідуванням автентичним підписам, експерт повинен оцінити ідентифікаційне значення (частоту зустрічальності і стійкість) кожної з них для визначення індивідуальності їх сукупності.

При встановленні автентичності підпису велике ідентифікаційне значення мають збіги загальних ознак, які характеризують підпис у цілому: розміщення відносно бланкового рядка і попереднього слова, напрямок лінії підпису, ступінь виробленості, темп виконання, ступінь безперервності рухів, будова ліній, які характеризують протяжність і розміщення рухів по вертикалі.

До окремих ознак, які мають велике ідентифікаційне значення відносяться: напрямок рухів при виконанні букв середньої частини підпису і розчерку, форма рухів при виконанні початкового штриха підпису, форма рухів при виконанні заключного штриха прописних букв і розчерку, розміщення точок початку руху при виконанні не зв'язаних між собою букв, форма рухів при з'єднанні елементів букв у середній частині підпису і розчерку з попереднім елементом, співвідношення протяжності рухів по вертикалі і відносний напрямок рухів при виконанні основних елементів, розміщення рухів при виконанні додаткових штрихів по вертикалі й горизонталі.

Найменше ідентифікаційне значення при встановленні автентичності підпису частіше за все мають такі ознаки: транскрипція, переважний напрямок і протяжність рухів, форма рухів при з'єднанні прописних букв і без буквених штрихів, розміщення точки закінчення руху при виконанні розчерку.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Можливості почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

2.1      . Види технічних прийомів, які використовуються для підробки підпису.

Почеркознавче дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

При підробці чужого підпису виконавець, як правило, прагне надати йому максимальну схожість із автентичним. Тому для підробки застосовуються різні технічні прийоми, які дозволяють із великою точністю відтворити оригінал якогось підпису.

На підставі узагальнення теоретичних розробок та аналізу експертної практики всі способи, які використовують при технічній підробці розділяють на основні групи:

1)           попереднє перемальовування підписів із наступним їхнім обведенням;

2)           перемальовування підпису на просвіт;

3)           копіювання підпису за допомогою копіювального паперу або без нього (процарапування, передавлення тощо);

4)           перенос підпису за допомогою гектографічної маси або іншим способом;

5)           фотомеханічні способи підробки за допомогою спеціально виготовлених кліше;

6)           інші способи підробки (проекційний спосіб, спосіб із вирізанням підпису, електронний спосіб, за допомогою комп'ютерної техніки).

Аналіз вказаних прийомів показує, що застосування більшості з них відбувається шляхом використання виконавцем своїх графічних навичок, вміння володіти пишучим приладом. Це проявляється як при нанесенні штрихів попередньої підготовки, так і при виконанні наступної наводки.

Крім того у практиці зустрічаються випадки, коли з тих чи інших причин провадиться наводка штрихів раніше нанесеного підпису як самим його виконавцем, так і іншою особою.

У криміналістичній літературі є суперечливі дані про необхідність і можливість почеркознавчого дослідження таких підписів. Деякі автори вважають, що у випадках встановлення факту виконання підпису за допомогою технічних прийомів відпадає необхідність у його почеркознавчому дослідженні та  є підстави для висновку про технічну підробку підпису. Однак є вказівки і на те, що тільки сполучення технічних і почеркознавчих прийомів дослідження може служити підставою для висновку експерта.

У даний час можливість і необхідність почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, не викликає сумніву у експертів-криміналістів. Це обумовлено тим, що висновок про автентичність або не автентичність таких підписів може бути зроблений тільки у результаті спільної оцінки даних технічного й почеркознавчого дослідження.

Відтворення підпису шляхом олівцевої підготовки з наступним обведенням. Підпис-оригінал перемальовується гостро заточеним олівцем, а потім обводиться барвною речовиною. При цьому способі підроблення виявляються такі ознаки: уповільненість рухів при виконанні штрихів-обведення у вигляді звивистості та викривлення прямолінійних штрихів та кутоватої форми овалів; наявність невиправданих зупинок пишучого приладу у вигляді тупих початків і закінчень штрихів; подвоєння штрихів; блиск частинок графіту та інші характерні ознаки олівцевого матеріалу письма; сліди підчищання олівцевих штрихів.

 

 

Мал. №1. Відтворення підпису шляхом олівцевої підготовки з наступним обведенням.

Копіювання підпису через копіювальний папір. Документ зі справжнім підписом накладається на підроблений документ, причому між ними розташовується аркуш копіювального паперу. Далі справжній підпис обводиться легким тиском олівця або іншого загостреного предмета, внаслідок чого копіюється контурне зображення підпису, яке потім обводиться чорнилом або олівцем. Оскільки таке копіювання здійснюється зі слабким натисканням, деякі штрихи виявляються не перекопійованими. Основні ознаки цього способу підроблення: уповільненість темпу руху; більша інтенсивність пофарбування штрихів підпису; неповне суміщення штрихів, виконаних через копіювальний папір, зі штрихами обведення; наявність частинок барвної речовини копіювального паперу; сліди механічного видалення барвної речовини копіювального паперу.

Копіювання передавлюванням по штрихах справжнього підпису має схожість з описаним вище способом: документ з підписом-оригіналом теж накладається на підроблений документ, але копіювання проводиться тиском: справжній підпис обводять якимось загостреним предметом (нерідко на м’якій підкладці). Контурне зображення підпису у вигляді поглиблених штрихів обводиться чорнилом або іншим барвником. Сліди рельєфу, що утворилися на звороті аркуша паперу, можуть маскувати загладжуванням. Основні ознака цього способу підроблення: уповільненість темпу руху у штрихах; удавленість штрихів; неповне суміщення вдавлених штрихів зі штрихами обведення; сліди маскування; наявність частинок барвної речовини копіювального паперу; сліди маскування рельєфних штрихів (загладжування, блиск).

 

Мал. №2. Копіювання передавлюванням по штрихах справжнього підпису

Копіювання підпису на просвіт. Підроблений документ накладається на документ з підписом-оригіналом, який потім обводиться. Якщо папір підробленого документа достатньо прозорий, копіювання підпису відбувається без будь-яких попередніх операцій. А якщо папір непрозорий, копіювання проводиться перед джерелом світла (вікно, ретушувальний верстат тощо). Іноді виконується олівцева підготовка підпису. Основні ознаки цього способу підроблення: уповільненість темпу руху у штрихах; при копіюванні на вертикальній поверхні у основі штрихів виникають затікання, іноді чорнильні бризки; на звороті документа можливі відкопійовані штрихи з документа-оригі налу.

 

                                      Мал. №3. Копіювання підпису на просвіт           

Вологе копіювання (перенесення підпису) істотно відрізняється від попередніх способів підробки. У цьому разі на підроблений документ переноситься фарбувальна речовина справжнього підпису зі збереженням його будови і конфігурації. Для цього використовуються матеріали, поверхня яких має підвищену копіюючу здатність (фотографічний папір або плівка, поліхлорвінілова плівка тощо). До підпису-оригіналу притискають матеріал зі сприймаючою поверхнею. Отримане дзеркальне зображення переносять на підроблюваний документ. У зв’язку з тим, що копіювання підпису здійснюється у два прийоми, відбиток може виявитися дуже слабким. У цьому разі зображення підробленого підпису може домальовуватись або обводитись чорнилом. З цією ж метою фарбувальна речовина може додаватися до штрихів на проміжному кліше. Основні ознаки цього способу підроблення: бліде пофарбування, можлива переривчастість у штрихах; розпливчасті краї штрихів; відсутність рельєфу у штрихах; барвник розташовується у штрихах поверхнево, у вигляді згустків; наявність біля штрихів підпису фрагментів зображень, частинок речовини та ворсинок; люмінесценція; можливі подвійні штрихи наведення; люмінесценція штрихів підпису й навколишньої ділянки документа або зміна інших властивостей паперу (блиск, матовість тощо).

Застосування рельєфного кліше (факсиміле). Спосіб характеризується нанесенням зображення підпису з допомогою кліше, виготовленого фотоцинкографським способом, вирізуванням чи гравіруванням. Підписи, одержані відтисненнями з факсиміле, зазвичай, ставляться на документах, що оформляються у великій кількості й є точними копіями підпису-оригіналу.

Якщо кліше виготовлено фотоцинкографським способом, то штрихи підпису звичайно забарвлені рівномірно, краї досить чіткі, може спостерігатися слабкий рельєф, але металеві друкуючі елементи кліше зумовлюють своєрідну мікроструктуру штрихів підпису. Наприклад, у них не спостерігаються борозди, які залишаються знаряддями письма, що виявляється в особливості розподілу фарбувальної речовини: краї штрихів при великому збільшенні виявляються переривчастими, у серединах штрихів спостерігаються пробільні ділянки. За цими ознаками підпис, отриманий з допомогою фотоцинкографського кліше, легко відрізнити від підпису, нанесеного факсиміле з каучуковими друкуючими елементами. Більшість аналогічних ознак спостерігається у підписах, виконаних з допомогою вирізаних рельєфних саморобних кліше, але характерна нерівномірність товщини штрихів на всьому протягу підпису, особливо потовщення у сполучних штрихах, кутаста форма овальних елементів, відсутність тонких штрихів та інших дрібних деталей тощо.

Проекційний спосіб та з використанням пантографу. Ці два способи досить схожі за способом отримання підробленого підпису. У першому випадку підпис фотографують і з отриманого негативу через фотозбільшувач проекціюють на відповідну ділянку документа з наступним обведенням (у цьому разі можна змінювати розмір підпису). Аналогічно отримують підпис і з допомогою креслярського приладу пантографу. Тільки замість негативу використовують раніше отримане контурне зображення підпису. Разом із тим достатньо строго зберігаються конфігурація букв та інших елементів підпису, їх відносні розміри, тобто пропорційність. Прилад дає змогу також змінювати загальні розміри підпису, збільшуючи або зменшуючи його. Збіжність розмірів букв, їх елементів, розчерку та інших частин підпису створює враження значної зовнішньої схожості досліджуваного підпису зі зразками, що слугували оригіналом при підробці. Звичайно, між цими підписами якихось істотних відмінностей не спостерігається (крім можливої зміни масштабу). При накладенні один на одного підписи можуть повністю збігатись. Проте ця обставина якраз свідчить про технічне підроблення, тому що однакові за розміром справжні підписи однієї і тієї ж особи практично не трапляються. Сповільненість рухів пояснюється тим, що контурне зображення підпису, заздалегідь підготовлене при копіюванні, обводиться з допомогою поступових відносно повільних рухів. А незбіжність окремих менш виражених особистих ознак досліджуваного підпису й оригіналу викликається тим, що виконавець підробки не в змозі повністю повторити рухи виконавця справжнього підпису і допускає ті або інші відхилення від оригіналу.

Спосіб із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки. Останніми роками нерідко злочинці намагаються підробити підпис, просто перекопіювавши його зі справжнього документа з використаням сучасної однокольорової або багатокольорової копіювально-розмножувальної техніки. Найчастіше для цього використовуються ксерокопіювальні апарати з електрофотографічним способом нанесення зображень, рідше — лазерні принтери. В отриманих підписах у штрихах немає рельєфу, барвник при збільшенні виявляється частинками порошка-тонеру з характерним блиском, барвник лежить на поверхні паперу запеченою кіркою і при згинанні паперу відшаровується тощо. Також іноді трапляється підробка підписів з використанням струменево-крапельних принтерів. При застосуванні копіювально-розмножувальної техніки у штрихах підробленого підпису виявляються ознаки приладу, а не рукописного виконання.

 

Мал. №4. Спосіб із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки.

 

2.2.    Особливості методики дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

Методика почеркознавчого дослідження  підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, має деякі особливості, які обумовлені своєрідністю їхнього виконання.

Технічному дослідженню підпису повинно передувати вивчення таких його загальних ознак, як транскрипція, загальний вид і ступінь виробленості (координація рухів і їхній темп) з метою встановлення наявності ознак незвичайного виконання, які можуть бути наслідком виконання підпису за допомогою технічних прийомів.

При проведенні технічного дослідження слід встановлювати: наявність сторонніх штрихів у місці розташування підпису; характер вказаних штрихів (штрихи копіювального паперу, штрихи від олівця, сліди натискання тощо) і спосіб виконання підпису; по можливості хронологічну послідовність нанесення даних штрихів і досліджуваного підпису, їхнє співвідношення між собою.

Якщо вказані штрихи становлять мов би комплекс, який характеризує собою первинний та вторинний підпис, то вони обов'язково повинні бути виявлені за допомогою спеціальних методів.

У разі виявлення й розділення первинного й вторинного підпису дослідження з метою вирішення питання про їхню автентичність повинно проводитися роздільно: спочатку дослідження первинного підпису, а потім вторинного підпису.

Вивчення первинних підписів, які виконані олівцем, через копіювальний папір або шляхом натискання, має свої особливості. Їхнє дослідження слід починати з вивчення таких загальних ознак, як транскрипція, загальний вид і ступінь виробленості, які стосовно вторинних підписів були вже вивчені. Крім того, при виявлені й вивченні ознак слід враховувати спосіб виконання вказаних підписів (через копіювальний папір, олівцем, шляхом натискання тощо), який безумовно  впливає на відтвореність та характерність ознак.

Дослідження інших загальних і окремих ознак первинних та вторинних підписів проводиться за загальними правилами. Однак при оцінці темпу виконання вторинного підпису слід враховувати його співвідношення з первинним підписом, тому що у тих штрихах, які співпадають із первинним, темп виконання, як правило, уповільнюється, а в не співпадаючих штрихах – прискорюється.

У результаті вивчення ознак установлюється ідентифікаційне значення кожного з них (визначається їхня стійкість і частота зустрічальності).  При цьому слід мати на увазі: особливості механізму відтворення ознак (наявність ознак, характерних для малювання при виконанні первинних і вторинних підписів); викривлення загальних ознак, яке викликане особливостями механізму їхнього відтворення, яке може спричинити зміну окремих ознак; залежність у результаті наводки ознак вторинного підпису від способу й характеру виконання первинного підпису. Тому доцільно проводити зіставлення первинного й вторинного підпису.

У тих випадках, коли первинний підпис виявити не вдалося проводять дослідження тільки вторинного підпису. При цьому оцінка ідентифікаційного значення виявлених ознак повинна проводитися з особливою обережністю. Якщо ж технічним дослідженням установлено, що у спірному підпису відсутні сліди попередньої підготовки, але є підстави припускати його виконання за допомогою якихось технічних прийомів (наприклад, перемальовування на просвіт чорнилом), то такий підпис досліджується як первинний за загальними правилами.

Після виявлення первинного підпису при дослідженні особливу увагу необхідно звертати на стійкість протяжності рухів по вертикалі й горизонталі. Це необхідно для оцінки характерності співпадаючих ознак і тих, що розрізняються при відшукуванні підпису – моделі.

Порівняльне дослідження первинного й вторинного підпису проводиться у тому ж порядку, в якому вивчалися загальні й окремі ознаки при роздільному дослідженні.

Необхідно відмітити, що сам спосіб виконання підпису за допомогою технічних прийомів обумовлює збіг загального виду й таких ознак, як переважна протяжність і напрямок рухів при виконанні основних елементів. Як загальне правило у підписах співпадають транскрипції. Однак інколи, якщо виконавець не розібрався у буквеному та штриховому складі підпису, транскрипція може трохи розрізнятися.

Ступінь виробленості рухів повинна бути вивчена в обох підписах з метою з'ясування можливості виключення тотожності за цією ознакою. Якщо ступінь виробленості не дає підстав для виключення тотожності, проводиться ретельне порівняльне дослідження загальних і окремих ознак первинного й вторинного підпису для встановлення як збігів так і розбіжностей.

При порівнянні окремих ознак первинного й вторинного підписів особливу увагу слід звертати на місця зміни напрямку рухів, способи початку й закінчення рухів, розміщення місць посилення та послаблення натиску, наявність і відсутність рефлекторних штрихів, місць перетину й приєднання рухів, співвідношення протяжності рухів по вертикалі при виконанні основних елементів.

При оцінці ознак слід враховувати, що специфічним у даному випадку є сталість розбіжностей ряду загальних ознак (темп, ступінь і характер натиску) , які обумовлені самим способом виконання досліджуваного підпису (копіювання).

Головною задачею при оцінці решти ознак, що розрізняються, є встановлення причин їхнього виникнення: відхилення пишучого приладу при малюванні підпису; неточність визначення виконавцем напрямку рухів у підпису-моделі: уповільненість рухів: навмисне викривлення рухів виконавцем з метою надання деякої несхожості з оригіналом. Потім оцінюється ступінь сталості ознак, що розрізняються, для встановлення факту виконання порівнюваних об'єктів різними особами.

Виявлені у процесі порівняльного дослідження збіги однойменних ознак можуть бути наслідком виконання даного підпису тією особою, від імені якої він значиться, або виконання його шляхом копіювання з якоїсь моделі.

Відомі випадки навмисного або ненавмисного внесення у автентичні підписи ознак виконання їх за допомогою технічних прийомів. При цьому оцінка встановлених співпадаючих ознак між первинним підписом і зразками проводиться за загальними правилами. Однак визначити даний факт експерт може тільки при сукупній оцінці результатів технічного й почеркознавчого дослідження (послідовність нанесення первинного й вторинного підпису, їхнє співвідношення, суттєвість співпадаючих ознак).

Якщо є підстави припускати, що досліджуваний підпис скопійований (перемальований на просвіт) із автентичного підпису-моделі, слід враховувати, що при цьому будуть постійні, обумовлені способом виконання, співпадаючі ознаки, які можна оцінити як малохарактерні. До таких ознак відносяться: транскрипція, загальний вид, переважна протяжність рухів по вертикалі й горизонталі, переважний напрямок рухів при виконанні основних елементів, загальна структура рухів при виконанні заголовних, рядкових букв, безбуквених штрихів і розчерку, протяжність рухів по горизонталі при виконанні елементів підпису.

Якщо при почеркознавчому дослідженні підписів, які виконані шляхом копіювання або перемальовування на просвіт, буде встановлена їхня не автентичність, слід спробувати відшукати серед надісланих на дослідження матеріалів модель, із якої цей підпис був перемальований.

При виконанні підписів за допомогою технічних прийомів проявляється, як правило, дуже незначний об'єм ознак почерку виконавця. Однак проведення почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації виконавця слід вважати обов'язковим, тому що не можна виключити випадки, коли копіювання чужого підпису буде настільки недосконалим, що в ньому у достатньому об'ємі відобразяться ознаки почерку й підпису виконавця.

У результаті раніше проведеного дослідження питання щодо автентичності підпису вже детально вивчено. Тому основною задачею роздільного дослідження є виявлення у досліджуваному підпису, а потім і в зразках навичок письма передбачуваного виконавця.

До початку роздільного дослідження експертом вже встановлено, що первинні та вторинні підписи не автентичні й виконані із застосуванням технічних прийомів. При цьому були виявлені дві групи ознак: співпадаючі, які обумовлені способом виконання й внаслідок чого визнані несуттєвими; та такі, що розрізняються, на підставі яких зроблений висновок про не автентичність.

Ознаки, що розрізняються можуть бути обумовлені різними причинами: або виконавець не розібрався у деталях моделі-підпису, або  в результаті випадкового  чи навмисного викривлення його почерку та підпису; або ж у результаті проявлення ознак почерку та підпису виконавця.  Треба диференціювати розбіжні ознаки шляхом порівняння досліджуваного підпису зі зразками підпису особи, від імені якої він значиться, або зі знайденою моделлю. У першу чергу ознаки треба вивчати у зразках.

У стадії порівняльного дослідження необхідно виявити всі співпадаючі ознаки між досліджуваним підписом і зразками та такі, що розрізняються. Спочатку проводиться дослідження первинного підпису, а потім – вторинного. Внаслідок такого способу виконання й труднощами диференціювання виділених ознак оцінка результатів дослідження є складною.

Більшість загальних ознак, які обумовлені способом виконання, не мають ідентифікаційного значення. До їхнього числа відноситься координація рухів, темп, ступінь і характер натиску, розміщення підпису в цілому відносно бланкового рядка, переважний напрямок рухів при виконання основних елементів тощо.

При оцінці виявлених співпадаючих окремих ознак слід пам'ятати, що висновок про виконавця досліджуваного підпису може бути зроблений тільки у тому випадку, якщо вони у своїй сукупності складають індивідуальний комплекс.

При формулюванні висновків у випадках виконання підписів за допомогою технічних прийомів слід враховувати наступне:

• заключні висновки експерта повинні повністю відповідати дослідницькій частині висновку експерта. Якщо проводилося почеркознавче й технічне дослідження підпису, результати останнього повинні бути відображені не тільки у дослідницькій частині, але й у висновках;
• висновок експерта про автентичність або не автентичність підписів, виконаних із попередньою підготовкою, не повинний характеризувати їх як єдиний об'єкт. З урахуванням того, що  методика вимагає роздільного дослідження первинних і вторинних підписів, висновки експерта повинні формулюватися стосовно кожного з них.

 

2.3.    Технічне дослідження підписів з метою виявлення можливого виконання підпису за допомогою технічних прийомів як необхідний етап дослідження.

Технічному дослідженню підпису має передувати графічне (почеркознавче) дослідження. Тому криміналістичне дослідження підпису по суті є комплексним. Спочатку експерт, використовуючи почеркознавчі методи дослідження, вивчає графічні ознаки підпису. Почеркознавче дослідження проводиться спочатку для того, щоб встановити, чи містить підпис ознаки незвичного виконання.

Незвичність виконання підпису при технічній підробці найпоширенішим способом - копіюванням - виявляється у сповільненості темпу рухів.

Про уповільнення темпу рухів письмового приладдя свідчать:

• злами штрихів;
• немотивовані зупинки пишучого приладу;
• подвоєння штрихів;
• потовщення й тупі закінчення штрихів.

Ці ознаки зазвичай виявляються при достатньо ретельному огляді неозброєним оком або з незначним збільшенням. Не виключено й виявлення ознак, що вказують на можливу попередню підготовку підпису: залишки штрихів копіювального паперу або олівця; наявність утиснених непофарбованих штрихів з лицьового боку документа.

Остаточний висновок про те, що ці ознаки підтверджують наявність попередньої підготовки, можливо скласти лише після дослідження підпису іншими спеціальними методами. Одним із перших серед таких методів використовується мікроскопічне дослідження, що проводиться з допомогою збільшувальних приладів. Вивчення елементів підпису при малих збільшеннях (4-6-кратне) необхідне для уточнення ознак сповільненості темпу руху й виявлення ознак, які могли бути не помічені неозброєним оком. Крім того, при таких збільшеннях можна чітко спостерігати незбіжність штрихів копіювального паперу або олівця, слідів тиску зі штрихами наступного обведення та інші ознаки попередньої підготовки, якщо їх намагалися видалити механічним шляхом з метою маскування. Подальше мікроскопічне дослідження проводиться при збільшенні у 40-50 разів і більше. Воно дає можливість вивчити структуру (будову) штрихів і частинок фарбувальної речовини, їх колір. Наприклад, штрихи копіювального паперу мають матовий відтінок, фарбувальна речовина в них розподіляється грудками або у вигляді окремих крапок, забарвлених у темний колір, структура частинок фарбувальної речовини — аморфна. А у штрихах графітного олівця можна спостерігати світлі борозенки від твердих включень у стрижні, межі штриха чітко окреслені, фарбувальна речовина олівця розподіляється у напрямі його руху при письмі, у кососпрямованих променях штрих має характерний блиск, структура частинок графіту кристалічна.

Далі застосовуються методи дослідження у невидимій зоні спектра. Особливо ефективним є вивчення у інфрачервоній зоні спектра. Для візуального виявлення попередньої підготовки, виконаної через копіювальний папір або олівцем, за умови, що обведення проводилося чорнилом на базі анілінового барвника, використовується прилад ЕОП (електронно-оптичний перетворювач). З допомогою цього приладу можна спостерігати, що фарбувальна речовина обведення повністю або значною мірою прозора для інфрачервоного проміння. Разом із тим чітко видимий контур підпису, але його штрихи тонше й в різних місцях мають неоднакову оптичну густину (темні й світлі ділянки). Спостереження такої картини з допомогою електронно-оптичного перетворювача дає підставу для висновку про спосіб підроблення. Засобом виявлення й фіксації штрихів попередньої підготовки служить фотографування в інфрачервоних променях.

Якщо фотографічними методами вдається виявити достатньо чітке зображення контура попередньої підготовки підпису, то можна провести порівняльне дослідження графічних ознак обведеного підпису і підпису-підготовки. Воно потрібне, щоб з’ясувати, чи не є підроблений підпис простим обведенням. Штрихи простого обведення зазвичай виконуються більш швидким темпом і більш координованими рухами, а у штрихах попередньої підготовки завжди відображаються сповільнені рухи при письмі.

Фотографічні методи застосовуються також для виявлення й фіксації попередньої підготовки передавлюванням по штрихах справжнього підпису. Для цього зйомка проводиться у кососпрямованому вузькому пучку світла (кут падіння променів повинен бути, по можливості, меншим). Висока якість зйомки рельєфних штрихів досягається фотографуванням об’єкта послідовно зі всіх чотирьох боків у затемненому приміщенні.

Вивчаючи виявлені сліди, експерт має пам’ятати, що вони можуть бути утворені не лише внаслідок технічної підробки підпису з попередньою підготовкою передавлюванням штрихів, а й у результаті випадкових причин: потрапляння твердих частинок у стрижень олівця, при письмі на папері зі слідами тиску, що вже були, тощо. Проте ретельне вивчення об'єкта дозволяє відрізнити сліди тиску, залишені у процесі попередньої підготовки, від випадкових слідів.

Можливості виявлення підробки підписів, виконаних з попередньою підготовкою, значно збільшуються, якщо експерт має у розпорядженні документ зі справжнім підписом, з якого, на припущення слідчого, проводилося копіювання. Наприклад, на документі з сумнівним підписом виявлено утиснеш сліди копіювання. У цьому разі для вивчення об’єктів проводиться одномасштабне фотографування слідів тиску. За наявності зразків справжнього підпису доказом копіювання буде збіжність розмірів і конфігурації всього підпису або окремих його частин. Ця збіжність виявляється і фіксується:

• вимірюванням розмірів підпису та його частин; накладенням зображень порівнюваних підписів на одномасштабних плівкових діапозитивах або комп’ютерним накладенням;
• поєднанням зображень порівнюваних підписів методом кольорового накладення;
• поєднанням (монтажем) зображень порівнюваних підписів на одномасштабних знімках, що розрізають уздовж одних і тих самих деталей (ознак) підписів;
• фотографуванням порівнюваних підписів через накладеш на них прозорі сітки.

Іноді особа, що копіює підпис, з метою маскування умисно намагається уникнути повного збігу розмірів копії і оригіналу, й проводить деякі штрихи інакше, ніж у справжньому підписі. Найчастіше збіжність спостерігається у загальних розмірах підпису і його частин, відстанях між буквами, а відмінності — у розмірах і конфігурації дрібних деталей, виконаних складними рухами.

Підроблення підписів технічними засобами з допомогою попередньої підготовки експерт повинен уміти відрізняти від симуляції підроблення копіюванням, до якої іноді вдаються злочинці, щоб згодом відмовитися від свого підпису у викриваючому їх документі (аналогічно автогадлогу). Зазвичай, з цією метою, як указувалося вище, виконавець підробки обводить власний справжній підпис олівцем або іншим загостреним твердим предметом. Таким чином, поряд з основними штрихами цього підпису з’являються сторонні, що імітують технічну підробку. Симуляція підробки копіюванням розпізнається головним чином у процесі почеркознавчого дослідження. Притім виявляється, що штрихи самого підпису виконані у швидкому темпі, а штрихи обведення (олівцем або утиснені) — сповільненими рухами.

Дослідження підписів, підроблених іншими способами без попередньої підготовки, також починається з детального їх вивчення, як правило, із застосуванням збільшувальних приладів. У процесі цього дослідження, наприклад, у підписах, підроблених копіюванням через копіювальний папір без наступного обведення чорнилом або олівцем, можна знайти сповільненість рухів. Якщо на дослідження надано підпис, з якого, найімовірніше, проведено копіювання, то вимірюваннями й іншими розглянутими вище прийомами вдається встановити збіг основних розмірів підпису і його частин. Крім того, додаткові ознаки підроблення у цьому разі можуть бути отримані дослідженням фарбувальної речовини копіювального паперу тексту і підпису, а також слідів підкладки на звороті документа.

Для виявлення ознак технічного підроблення підписів, отриманих вологим копіюванням, спочатку проводиться мікроскопічне дослідження. Разом із тим можуть бути виявлені розпливи фарбувальної речовини, нерівномірний розподіл її у домальованих штрихах та інші ознаки. Потім рекомендується дослідити документ у фільтрованих УФ-променях. У місці контакту при вологому копіюванні зазвичай змінюються деякі физико-хімічні властивості паперу, в результаті чого відповідні ділянки паперу в УФ-променях нерідко люмінесціюють по- іншому, у порівнянні з рештою поверхні. Але підписи, підроблені вологим копіюванням з фотопаперу або гектографічної маси, важко відрізнити від підписів, що наносяться факсиміле. В останньому випадку, як правило, фарбувальна речовина насичує штрихи інтенсивніше, ніж при копіюванні, краї штрихів зазвичай чіткі, може спостерігатися збільшення концентрації фарбувальної речовини ближче до країв штрихів, аж до утворення рельєфності. Ці ознаки виявляються макро- і мікроскопічним дослідженням при прямому і кососпрямованому освітленні з допомогою мікроскопа МБС-10. При вологому копіюванні зазначених ознак немає.

Дослідження штрихів, що перетинаються. Завдання, пов’язані із встановленням хронологічної послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, належать до найскладніших. Визначення послідовності їх виконання сприяє встановленню факту зміни змісту тексту у документі шляхом дописки (домальовування), а також виявленню відносної послідовності нанесення окремих реквізитів у документі.

Дослідженню можуть піддаватися штрихи, що перетинаються, нанесені чорнилом, пастою, тушшю, олівцем, фломастером, штемпельною або друкарською фарбою, через копіювальний папір тощо. Взаємодія барвника з папером значною мірою залежить від його в’язкості, рН-середовища та цупкості паперу.

Папір — пористий матеріал, і такі барвники, як чорнило, проникають углиб аркуша, розпливаються у сторони від повздовжньої віссі штриха. Особливо глибоко проникають барвники у старий або погано проклеєний папір. Притім проникнення значно залежить від будови тієї частини приладу, що доторкається до паперу при письмі. Якщо кінчик пера гострий і розщеплений, то він руйнує поверхню паперу, через що більша частина барвника всмоктується в місцях руйнування паперу. Штемпельна мастика та паста кулькових ручок мають більшу в’язкість, ніж чорнило. Паста кулькових ручок розподіляється у штрихах, як правило, нерівномірно. Найбільш інтенсивно забарвлюються волокна паперу, розташовані перпендикулярно до напрямку руху пишучого приладу. У дугоподібних штрихах звичайно спостерігається переривчастість. Барвник у штрихах олівців і копіювальних паперів розташовується на поверхні документа.

У місцях перетинання штрихів контактують матеріали письма, причому умови виконання першого й другого штрихів часто різні. Усі названі фактори впливають на ту мікрокартину, що утворюється на ділянці перетину, і надають їй специфічної своєрідності. Крім того, на неї впливає проміжок часу між нанесенням першого й другого штрихів. Якщо верхній штрих перетинає ще невисохлий нижній, то їх матеріали у місці перетинання перемішуються, кути між штрихами стають нечіткими, заокругленими, що істотно ускладнює вирішення питання про послідовность виконання штрихів.

У криміналістичній літературі, присвяченій проблемі дослідження штрихів, які перетинаються, описано безліч методів, що дають змогу одержати позитивні результати про послідовність виконання штрихів. Аналіз експертної практики свідчить про те, що найбільш ефективними методами є: мікроскопія, мікрозйомка люмінесценції у червоній і ближній інфрачервоній зонах спектра, копіювання, адсорбційно- люмінесцентний метод, хімічна обробка ділянки перетинання штрихів тощо.

Мікроскопічний метод установлення послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, є найбільш простим, оперативним і неруйнівним методом. Для його проведення експерт повинен мати у своєму розпорядженні мікроскопи, що дають стереоскопічне зображення (типу МБС). Робота з мікроскопом здійснюється у різних режимах інтенсивності освітлення як у відбитому, так і наскрізному світлі. Доброякісні результати дає спостереження у кососпрямованому світлі, спрямованому під невеликим кутом до площини документа. Також застосовують вертикальне освітлення та поляризоване світло (штрихи повинні вивчатися по всій довжині зі зміною напрямку освітлення).

Застосування мікроскопічного методу надає можливість експерту виявити такі ознаки, що свідчать про хронологічну послідовність виконання штрихів:

1. Безперервність верхнього та переривчастість нижнього штрихів у місці перетину.

Слід пам’ятати, що картина, яка спостерігається експертом, може здаватися помилковою, а висновок за результатами дослідження - неправильним. Зазвичай, це відбувається, якщо: один зі штрихів має темніше забарвлення; перетинаються штрихи червоних, жовтих, зелених, рожевих кольорів із чорними, фіолетовими й темно-синіми штрихами; штрихи нанесені однаковими барвниками, але різко відмінни за густиною. У цих випадках, як правило, темніший штрих або більша товщина барвника здається такою, що лежить зверху, незалежно від послідовності нанесення штрихів. Відсутшсть барвника в одному зі штрихів на ділянці перетину також може слугувати причиною неправильного висновку. Водночас слід зазначити, що картину можна вважати безперечно істинною у ситуації, якщо експерт виявив безперервність світлого (менш насиченого) штриха і переривчастість більш темного у місці їхнього перетину. За браком чітких меж штрихів у місці їх перетину картина має невизначений характер.

1. Розпливи верхнього штриха вздовж нижнього. Така ознака найчастіше трапляється на слабко проклеєному папері при виконанні верхнього штриха олівцем або пером. Якщо другий штрих нанесено чорнилом або штемпельною фарбою, то барвник проникає у товщу паперу, утворюючи притому розпливи верхнього штриха вздовж нижнього.
2. Дифузія барвника нижнього штриха у верхній. Ця ознака найчастіше спостерігається у штрихах, виконаних чорнилом, що містять кислотні барвники на добре проклеєному папері.
3. Переміщення барвника з нижнього штриха у верхній. Це явище, як правило, спостерігається при перетинанні штрихів, виконаних кольоровими олівцями та чорнилом перової ручки. Часточки віднесеного барвника чіткіше видимі у разі використання світлофільтрів, що мають кольори, додаткові до кольорів олівцевого штриха, але цю ознаку не завжди можна спостерігати в олівцевих штрихах, виконаних першими.
4. Розходження рельєфу верхнього і нижнього штрихів. Зазначені ознаки найбільш чітко виявляються на добре проклеєному папері, коли обидва штрихи виконуються гострим пишучим приладом. Якщо один зі штрихів виконано приладом з тупим кінцем, то картина може бути помилковою.

Одержання позитивних висновків про послідовність нанесення штрихів мікроскопічним методом залежить від особливостей досліджуваного документа - складу і структури паперу, властивостей речовини штрихів та інших факторів. Вирішуючи завдання, рекомендується досліджувати не лише місце перетинання, а й сусідні ділянки штрихів.

Також досить ефективним для встановлення послідовності виконання штрихів, утворених графітним олівцем і з допомогою копіювального паперу, виявився мікроскоп металографічний МІМ-7 (з вертикальним ілюмінатором). Різниця у властивостях барвника копіювального паперу та олівця поглинати і відбивати світло робить з допомогою мікроскопа штрихи, нанесені барвником копіювального паперу, темними, а штрихи графітного олівця — світлими. Заважаючий іноді блиск паперу і штрихів легко усувається при використанні стереоскопічного поляризаційного мікроскопу.

Фіксація отриманих результатів з допомогою мікроскопічного методу може здійснюватися різними способами, у тому числі й з допомогою фотонасадок на мікроскоп. Притому експерт може використовувати як чорно- білу фотографію, так і кольорову. Остання дозволяє диференціювати близькі за відтінком штрихи, чому значною мірою сприяє правильний добір світлофільтрів і фотоматеріалів.

Люмінесцентний метод. В основі методу - розбіжність люмінесцентних властивостей хімічних складів барвників, якими нанесено штрихи. Це дає змогу експертові спостерігати послідовність виконання штрихів за безперервністю світіння верхнього штриха й переривчастості розташованого під ним. На ділянці перетину штрихів ця картина найбільш наочна. В експертній практиці використовують в основному методи фотолюмінесценції, які дозволяють досліджувати її у видимих, далекій червоній і ближній інфрачервоній зонах спектра

Упливаючи на штрихи ультрафіолетовими променями, виділеними з допомогою світлофільтрів типу УФС, можна викликати їхню люмінесценцію у видимій зоні спектра. Як джерела УФП застосовуються газорозрядні лампи з розрядом ртуті високого та надвисокого тиску типу ПРК, ДРТ, ДРШ-250, світлофільтри УФС (1, 2, 3) із зоною пропущення від 270 до 390 нм.

При вивченні штрихів у далекій червоній та інфрачервоній зонах спектра також використовують лампи розжарювання, газорозрядні, імпульсні та ртутні лампи. Вони забезпечуються синьо-зеленими світлофільтрами типу СЗС.

Особливості світлопоглинання та спектри люмінесценції досліджуваних штрихів, як правило, невідомі, тому необхідно замінювати спектральні параметри випромінювання і смугу пропущення загороджувального фільтра. Досягається це добором пар схрещених світлофільтрів. Фіксацію люмінесценції штрихів можна здійснити фотографічним шляхом, а також з допомогою електронно-оптичних перетворювачів (ЕОП) і телевізійної техніки. При фотографуванні люмінесценції застосовують фотоматеріали з максимальною чутливістю для обраної зони дослідження. Видима люмінесценція (до 650 нм) фіксується з використанням світлофільтрів типу “ЖС\ “КС”

Позитивні результати можна отримати при вивченні штрихів, що перетинаються, нанесених пастами кулькових ручок, з допомогою ІЧ-люмінесценції, збудженою гелій- неоновим лазером.

Найбільш сприятливі умови для одержання об’єктивних висновків:

1) один зі штрихів не люмінесціює, а інший люмінесціює інтенсивно;

2) чітко проглядаються яскраво-світлі конту ри штрихів;

3) однакове, не надто яскраве світіння обох штрихів. Експерту варто враховувати, що, як і при мікроскопічному

дослідженні, штрих, який більш інтенсивно люмінесціює, може здаватися безперервним, а це створює помилкову картину.

В експертній практиці вивчення у зоні ІЧ-люмінесценції дає позитивні результати при перетинанні штрихів, виконаних такими барвниками:

• штемпельна фарба, що перетинається з чорнильними штрихами, копіювальним папером, олівцем;
• чорнильні штрихи, що перетинаються з машинописним текстом, копіювальним папером, копіювальним олівцем;
• копіювальний папір, що перетинається з машинописним текстом, копіювальним папером, копіювальним олівцем.

Також треба враховувати той факт, що люмінесцентні властивості деяких барвників можуть бути значною мірою посилені шляхом їх змочування водою або охолодження до низьких температур (-196° С) рідким азотом.

Копіювальний метод. Він є одним з найбільш доступних і простих методів дослідження щодо встановлення послідовності нанесення штрихів, які перетинаються. Його основу становить розбіжність копіювальних властивостейбарвника штрихів, що допомає відокремити в місці перетину верхній штрих від нижнього. У цьому разі експерт має підбирати розчинники та матеріал для копіювання, залежно від властивостей барвника штрихів. Так, для копіювання водорозчинних барвників застосовують дистильовану воду. Для копіювання барвників, що розчиняються в органічних розчинниках, використовують: циклогексанон, диметилформамід, бензол, ацетон, хлорбензол, хлористий метилен тощо.

Послідовність дій експерта з копіювання водорозчинних барвників штрихів здійснюється за такою схемою. Дистильованою водою протягом 3—5 хв змочують желатиновий шар фотопаперу або фотоплівки. Для цієї мети найкраще використовувати відглянцований фотопапір, що робить його поверхню рівною. Потім з нього видаляють надлишки вологи Й накладають на місце перетину штрихів. Час контакту підбирається експериментально та залежить від розчинності барвників штрихів (найчастіше час контакту коливається від кількох секунд до хвилини).

Для дослідження штрихів, нанесених барвниками, розчинними в органічних розчинниках, як копіювальний матеріал використовують полівінілхлоридну плівку (ПВХ). Перед копіюванням її багаторазово змочують відповідним розчинником. Якісні результати отримують, якщо досліджувані штрихи виконано на папері високої якості. їх достовірність і наочність цілком не викликає сумніву у тому разі, коли копіюється лише один зі штрихів. Картина на отриманому дзеркальному зображенні буде такою: верхній штрих відобразиться безперервним, нижній — переривчастим. Якщо неправильно підібрано розчинник, що більшою мірою розчинить барвник нижнього штриха, ніж верхнього, то може спостерігатися помилкова картина Крім того, на об’єктивність картини впливає і густина барвної речовини в штрихах. Якщо густина барвної речовини верхнього штриха мала, то добре помітна переривчастість відбитка нижнього штриха, що копіюється, може й не спостерігатися, що також несе в собі небезпеку помилкового судження. Метод припускає багаторазовість його застосування для одержання експертом істинної картини послідовності виконання штрихів.

Адсорбційно-люмінесцентний метод (АЛМ) грунтується на ефекті зміни люмінесцентних властивостей барвників, якими виконано штрихи при адсорбуванні їх полімерною плівкою. Він застосовується, насамперед, для дослідження штрихів, виконаних пастами кулькових ручок, однакових за кольорами, але різними за складом. Метод можна використовувати й для встановлення хронологічної послідовності нанесення чорнильних штрихів і штрихів штемпельної фарби.

Копіювання штрихів на ПВХ-плівку здійснюється за схемою, аналогічною використаній при вологому копіюванні. Для зволоження плівки застосовують ті самі розчинники, шо й при вологому копіюванні. Однак добір розчинника необхідно проводити з урахуванням його здатності обов'язково забезпечити приблизно однаковий ступінь адсорбції барвників штрихів, що перетинаються. Плівка змочується підібраним розчинником і висушується між аркушами фільтрувального паперу. Потім на кілька секунд плівка притискається до ділянки перетину штрихів. Для одержання більш об'єктивних результатів, копіювання тієї самої ділянки проводиться 5-6 разів.

Скопійований відбиток опромінюють УФ-променями і вивчають його люмінесценцію. Для цього може бути використано люмінесцентний мікроскоп. На відбитку верхній штрих пасти виступить у вигляді безперервної світлої лінії. Відповідно до того, що барвник у штрихах паст розподіляється нерівномірно, іноді потрібно вивчити окремі мікрозони всередині штрихів. Досліджувати люмінесцентні властивості копії ділянки перетинання штрихів необхідно у різних зонах спектра, тобто як з допомогою люмінесценції, збудженої УФП, так і в далекій червоній зоні спектра.

Хімічний метод. Його сутність зводиться до посилення колірного контрасту у місці перетинання штрихів за рахунок хімічних реакцій, що відбуваються у барвниках штрихів при впливі на них спеціальними реактивами. Техніка застосування методу зводиться до обробки місць перетину штрихів парами концентрованих кислот (азотної, соляної, трихлор-оцтової) з допомогою гумової груші та крапельниці Шустера Зміна забарвлення одного зі штрихів досягається при дослідженні штрихів, виконаних тушшю, чорнилом різних кольорів. барвником для фломастерів. Водночас метод виявляється неефективним, коли один зі штрихів нанесено тушшю чорного кольору, пастою для кулькових ручок фіолетового або чорного кольорів.

Тривалість обробки підбирається експериментальним шляхом і залежить від швидкості реакції. Тривалий вплив концентрованими парами на ділянку штрихів, що перетинаються, погіршує картину. Вона може бути невизначеною й навіть помилковою, якщо густина барвної речовини у верхньому штриху незначна Метод допомагає відновлювати первісний вигляд штрихів обробкою документа парами аміаку, що робить його досить безпечним.

Метод виготовлення полімерних реплік. Сутність методу зводиться до того, що на поверхню досліджуваної ділянюі паперу у рідкому стані наноситься добре перемішана з каталізатором паста К. Товщина її шару не повинна перевищувати 1—2 мм. Час полімеризації безпосередньо залежить від кількості каталізатора і температури повітря та коливається у межах від 40 хвилин до 2 годин. Після цього отримана об’ємна репліка з місця перетину штрихів обережно відокремлюється від поверхні паперу.

Добре копіюються на полімерну плівку штрихи, виконані олівцями, копіювальним папером, друкарською фарбою. Слабо копіюються штрихи, виконані копіювальним олівцем, штемпельною фарбою, машинописною стрічкою. Зовсім не копіюються штрихи, виконані синім чорнилом, пастою кулькових ручок вітчизняного виробництва, тушшю тощо.

Найкращі результати з допомогою цього методу можуть бути отримані того разу, коли один штрих копіюється пастою, а інший практично не копіюється. Притому верхній штрих на репліці, як і при використанні методу вологого копіювання, відображається безперервним, а нижній - переривчастим.

Установити послідовність нанесення штрихів можливо і у ситуації, коли обидва штрихи мають копіювальну здатність, але при цьому відзрізняються за кольорами і мікроструктурою барвників. Штрихи матеріалів письма (паста кулькових ручок, копіювальний олівець, туш) не копіюються, однак відображаються на репліці у вигляді рельєфних слідів, що дає змогу встановлювати послідовність їх виконання за трасологічними ознаками.

Метод щупового профілювання. Послідовність виконання штрихів може бути встановлена методом профілювання. Для цього використовують гцу повий профілограф-профілометр моделі 201. Об’єктивні результати можна отримати лише за умови, що глибина слідів порівнюваних штрихів приблизно однакова. Вона попередньо встановлюється при вивченні ділянок штрихів, що межують з місцем перетинання штрихів. Основною ознакою, що характеризує послідовність виконання штрихів, є їх глибина на ділянці перетину. Прилад вимальовує профілограму. на якій пік нижнього штриха глибший та гостріший за пік верхнього штриха. Застосування методу щупового профілювання виявиться безрезультатним, якщо виразність рельєфів порівнюваних штрихів чітко розрізняється. Спостережувана у цьому разі на профілограмі картина розподілу' піків виявиться помилковою.

Метод використання Водомістких реактивів рекомендується застосовувати для дослідження штрихів, що перетинаються, виконаних деякими марками чорнила, найчастіше вживаними при складанні доку ментів. Для обробки тексту документа реагентом, що містить йод, готують два розчини, які наносять безпосередньо на доку мент. Позитивний результат дістаємо у разі, якщо забарвлення одного зі штрихів змінилося щодо іншого. Цей метод показав свою ефективність при дослідженні штрихів, виконаних зі значним розривом у часі, що особливо важливо для встановлення дописок

Експерту слід пам'ятати, що застосування цього методу може спричинити зміну документа.

Метод електронної мікроскопії рекомендується для встановлення послідовності виконання штрихів, нанесених кульковими ручками. Для цього з документа вирізується ділянка паперу зі штрихами та наклеюється на предметний столик мікроскопа (РЕМ типу Т181В8-300, НІТАСН1-8-505). Потім на вирізаний фрагмент напилюють плівку вуглецю або металу (золото, паладій, срібло), що забезпечує стійкість поверхні фрагмента протягом тривалого часу. Метод також дозволяє вивчити штрихи за їх копіями - полімерними або металевими (найкращі результати дає використання легкоплавких металів). Отримані об’єкти досліджують на РЕМ у режимах:

1. емісії вторинних електронів (8Е), що дозволяє оцінити структуру паперу, розподіл барвника штриха, виявити особливості рельєфу;
2. модуляції УМ, що вимальовує профілограму поверхні. Режими застосовуються послідовно один за одним з обов’язковою фіксацією результатів.

Критерієм, що служить підставою для визначення послідовності нанесення штрихів, є переривчастість або неперервність їх у місці перетину. Причому достовірний результат можна отримати лише при однаковій глибині рельєфу штрихів.

Метод дослідження поперечних зрізів і розшарування паперу. Місце перетину штрихів, попередньо оброблене парафіном для меншого розволокнення паперу, розрізається перпендикулярно площині аркуша або під кутом. Потім площина зрізу вивчається з допомогою мікроскопа для виявлення розташування барвника штрихів і ступеня проникнення барвника у папір. Такі відомості й є основними ознаками, що свідчать про нашарування барвника одного штриха на інший, що демонструє послідовність їх виконання. Однак у спеціальній літературі про можливості цього методу у встановленні хронології нанесення штрихів наводяться суперечливі дані.

Спектрофотометричний метод грунтується на порівнянні спектральних характеристик (коефіцієнтів відбиття або поглинання) барвників штрихів, що перетинаються. Для виміру коефіцієнтів відбиття (пропущення) застосовують різні види мікроспектрофотометрів, що випускаються, наприклад, фірмами Лейтц та Оптон. Також можна використовувати й мікроскопи з насадкою ФМЕЛ-1. Отримані результати у вигляді спектральних кривих порівнюють між собою. Як завжди, спектральна крива верхнього штриха у місці перетину незначно змінює свою амплітуду, тимчасом як амплітуда кривої нижнього штриха у місці перетинання різко змінюється.

При застосуванні спектрофотометричного методу необхідно робити вирізки зі штрихів, що руйнує документ. Крім того, метод не рекомендується використовувати при малому обсязі досліджуваних штрихів і малої інтенсивності їх забарвлення. Нині ведуться розробки для вивчення складу барвників штрихів з використанням тонкошарової хроматографії у комплексі зі спектрофотометрією. Це дає змогу використовувати спектри відбиття для розшифровки зон на хроматограмах.

Дифузно-копіювальний метод (ДКМ). Одну з модифікацій ДКМ рекомендується використовувати для встановлення послідовності виконання штрихів, нанесених кульковими ручками. Техніка застосування методу зводиться до такого. На ділянку перетину штрихів при червоному лабораторному освітленні накладається аркуш сухого незасвіченого фотопаперу “Унібром” емульсійним шаром до документа. Фотопапір щільно притискають до документа та протягом 30-60 с здійснюють інтенсивне тертя зворотного боку вовняною тканиною. Обробка фотопаперу проводиться відповідно до традиційної методики ДКМ.

Найкращі результати дістають при дослідженні штрихів, виконаних із сильним або середнім натиском, на м'якій підкладці, коли глибина борозенок обох штрихів становить не менше за 20 мкм. Дзеркальна картина відображення штрихів являє собою дві паралельні лінії — унаслідок того, що з емульсійним шаром паперу контактують насамперед частки барвника, розташовані по краях штрихів. Нижнім є той штрих, у якого спостерігається чітко виражений розрив у місці перетину. Метод надає можливість здійснювати багаторазове копіювання однієї ділянки документа без істотної шкоди для нього.

Метод лазерного люмінесцентного аналізу штрихів, що перетинаються, розроблено не так давно. Він поєднує у собі можливості методу вологого копіювання та адсорбційно- люмінесцентного. Разом із тим усувається вплив люмінесценції підкладки документа, збудженої ультрафіолетовими променями. Замість ПВХ-плівки застосовують мембранні фільтри, що добре моделюють характер розподілу барвника штрихів навіть на окремих волокнах.

Як джерело збудження використовують аргоновий лазер, що працює в діапазоні 420-600 нм й який дозволяє реєстру вати люмінесценцію у видимій зоні спектра високочутливими фотометруючими приставками

Хронологічна послідовність штрихів нанесення з допомогою цього методу встановлюється шляхом виміру спектра люмінесценції кожного зі штрихів у місці перетинання Верхній штрих має спектр люмінесценції, наближений до спектра, отриманого у місці перетинання штрихів. Метод дає змогу досліджувати штрихи, нанесені навіть близькими за хімічним складом барвниками.

Поряд з описаними вище методами, у спеціальній літературі наводяться відомості про успішне застосування для вирішення питання про послідовність виконання штрихів, що перетинаються, таких методів, як: електрофотографія. тонкошарова хроматографія, краплинні хімічні реакції, емісійний спектральний аналіз, фотозйомка у м'яких рентгенівських променях, застосування рідиннокристалічних термоіндикаторів, дослідження у струмах високої частоти, радіографія, рентгеноструктурний аналіз тощо. Застосування останньої групи методів у експертній практиці ОВС вимагає поряд з відповідною матеріальною базою, реактивами й фахівців, які володіють цими методами.

Послідовність застосування методів, призначених для дослідження штрихів, у кожній конкретній ситуації визначається експертом. Однак завжди спочатку застосовують неруйнуючі й лише потім руйнуючі методи. Найчастіше для встановлення істинної картини послідовності виконання штрихів потрібне застосування комплексу методів, до якого можуть входити фізичні, фізико-хімічні, хімічні та математичні методи.

Останніми роками акцент робиться на створенні мікроспектральної техніки для дослідження у видимому та 14 діапазонах спектра. Значна увага приділяється розробленню методів, що ґрунтуються на можливостях лазерної спектроскопії та інших досягнень лазерної техніки, у вимірі електропровідності барвників штрихів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ Особливості почеркознавчого дослідження підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

3.1 Особливості почеркознавчого дослідження в разі виявлення первинного підпису.

Виявленння й розділення первинного й вторинного підпису дослідження з метою вирішення питання про їхню автентичність повинно проводитися роздільно: спочатку дослідження первинного підпису, а потім вторинного підпису.

Вивчення первинних підписів, які виконані олівцем, через копіювальний папір або шляхом натискання, має свої особливості. Їхнє дослідження слід починати з вивчення таких загальних ознак, як транскрипція, загальний вид і ступінь виробленості, які стосовно вторинних підписів були вже вивчені. Крім того, при виявлені й вивченні ознак слід враховувати спосіб виконання вказаних підписів (через копіювальний папір, олівцем, шляхом натискання тощо), який безумовно  впливає на відтвореність та характерність ознак.

Дослідження інших загальних і окремих ознак первинних та вторинних підписів проводиться за загальними правилами. Однак при оцінці темпу виконання вторинного підпису слід враховувати його співвідношення з первинним підписом, тому що у тих штрихах, які співпадають із первинним, темп виконання, як правило, уповільнюється, а в не співпадаючих штрихах – прискорюється.

У результаті вивчення ознак установлюється ідентифікаційне значення кожного з них (визначається їхня стійкість і частота зустрічальності).  При цьому слід мати на увазі: особливості механізму відтворення ознак (наявність ознак, характерних для малювання при виконанні первинних і вторинних підписів); викривлення загальних ознак, яке викликане особливостями механізму їхнього відтворення, яке може спричинити зміну окремих ознак; залежність у результаті наводки ознак вторинного підпису від способу й характеру виконання первинного підпису. Тому доцільно проводити зіставлення первинного й вторинного підпису.

Зупинимося тепер на прояві окремих ознак почерку у підписах, виконаних шляхом перерисовки на просвіт підпису іншої особи, в порівнянні з підписом-моделлю та зразками підпису особи, від імені якої значиться досліджуваний підпис.

Будова елементів за конструкцією в цілому змінюється відносно моделі порівняно рідко (7,8%) і переважно у бік спрощення. Проте, ця ознака дуже важлива в ідентифікаційному плані, оскільки конструкції, наявні у досліджуваному підписі, практично не трапляються у зразках.

Значно частіше (16,5%) спостерігається зміна будови елементів за ступенем складності рухів, і також, в основному - в бік спрощення. І ця розбіжність є досить стійкою при порівнянні зі зразками підпису особи, від імені якої виконаний досліджуваний підпис.

Досить часто відносно моделі змінюється форма рухів в елементах підпису, що виконаний на просвіт. Звичайно зворотно- прямолінійна форма змінюється на петльову або кутасту та навпаки, дугова на кутасту та навпаки, рідше трапляються інші варіанти змін. Слід сказати, що ці ознаки, як правило, не є суттєвими в ідентифікаційному плані, оскільки у зразках спостерігається певна варіаційність форми рухів і тому розбіжність не є стійкою. Проте, в ряді випадків (особливо при маловаріаційних зразках) ця розбіжність поряд з іншими може бути покладена в основу негативного висновку про тотожність.

Частіше за все відносно моделі (68,9%) спостерігається зміна форми петель через різне співвідношення кривизни дуг, що

складають петлю. Ця ознака також може бути ідентифікаційно значущою при стійких зразках.

Напрямок рухів змінювався на протилежний у 22,7% підписів, послідовність рухів при виконанні елементів підпису змінилася у 21,6% підписів. Дані розбіжності майже у всіх випадках виходили за межі варіаційності підписного почерку особи, від імені якої був виконаний досліджуваний підпис, а тому є вельми інформа­тивними в ідентифікаційному плані.

Досить часто відносно моделі змінюється протяжність рухів по вертикалі та горизонталі при виконанні окремих елементів підпису (41,4%), причому у бік зменшення частіше, ніж у бік збільшення. У 36,4% відзначаються незначні відхилення від моделі у розміщенні елементів підпису відносно один одного, у 55,2% - у розташуванні точок початку та закінчення рухів (причому значно частіше змінюється розташування точок закінчення рухів), у 26,6% - у розміщенні точок перетину рухів. Усі перераховані розбіжності також мають ідентифікаційне значення лише у тих випадках, коли вони стійкі при порівнянні з достатньою кількістю зразків підпису особи, від імені якої виконаний досліджуваний підпис.

Звернемося тепер до прояву окремих ознак почерку у справжніх підписах, виконаних шляхом перерисовки на просвіт. Частіше за все відносно моделі в таких підписах змінюється форма рухів при виконанні елементів (82,5%): зворотно-прямолінійна форма змінюється на петльову і кутасту та навпаки, дугова - на кутасту або прямолінійну і навпаки, рідше - зворотно- прямолінійна на дугову, петльова - на кутасту або дугову, дугова - на петльову або зворотно-прямолінійну, кутаста - на петльову.

Досить часто у даній групі підписів змінюється відносно моделі протяжність елементів по вертикалі та горизонталі (35,3%), причому частіше протяжність збільшується. Незначні відхилення спостерігаються у взаємному розташуванні елементів підпису (24,6%), в розташуванні точок закінчення (найчастіше), початку або перетину рухів (45,3%). Усі перераховані відхилення від моделі проявляються тільки у межах варіантів підписного почерку особи, від імені якої виконаний даний підпис (тобто виконавця підпису).

Значно рідше в даній групі змінюються такі ознаки, як будова елементів за ступенем складності рухів (5,4%) та напрямок рухів при виконанні окремих елементів (4,3%). Ці зміни також відбуваються у межах варіантів підписного почерку виконавця, а отже, трапляються у зразках його підпису (тобто у зразках підпису особи, від імені якої виконаний досліджуваний почерковий об'єкт).

Такі окремі ознаки, як будова елементів за конструкцією в цілому та послідовність виконання елементів відносно моделі, не змінювалися.

Таким чином, незважаючи на ряд подібних моментів у прояві загальних та окремих ознак у справжніх і несправжніх підписах, виконаних шляхом перерисовки на просвіт, є достатній обсяг ознак, що дозволяють диференціювати ці дві групи підписів між собою.

Слід також відзначити, що ступінь прояву діагностичних ознак та точність передачі окремих ознак почерку у підписах, виконаних на просвіт, залежать від таких факторів: а) обсягу графічного матеріалу у підписі-моделі та конструктивної складності цього підпису; б) особливості письмово-рухової навички виконавця (ступеню виробленості, координації, будови, варіаційності його почерку), тобто його почеркових можливостей; в) зовнішніх умов, що впливають на якість перерисовки на просвіт (ступеню забарвленості штрихів моделі, наявності технічних засобів, які дозволяють виконавцю добре роздивитись модель у процесі перерисовки, тощо).

Таким чином, нами встановлена можливість розмежування справжніх і несправжніх підписів, виконаних за допомогою такого технічного прийому, як перерисовка на просвіт.

Наведемо декілька прикладів з експертної практики  з експертних висновків. Представлені нижче варіанти викладення ходу дослідження та висновків можна рекомендувати спеціалістам-почеркознавцям для використання в експертній практиці при складанні висновків в аналогічних експертних ситуаціях.

Приклад 1. На дослідження надійшов підпис від імені Б. у заповіті, по відношенню до якого перед експертами було поставлено питання про його справжність. У розпорядження експертів були надані зразки підпису Б., серед яких був виявлений підпис, що використовувався як "модель" для виконання досліджуваного підпису у заповіті із застосуванням якихось технічних прийомів (зокрема, шляхом перерисовки на просвіт). Проаналізувавши усі збіжні та розбіжні ознаки, встановлені при порівняльному дослідженні спірного підпису у заповіті зі зразками підпису Б., експерти дійшли категоричного негативного висновку про справжність досліджуваного підпису. Хід та результати дослідження були описані у висновку експертизи таким чином:

"Досліджуваний підпис, який складається із літер "Бо х" і розчерку, виконано виробленими рухами з деякими порушеннями їх координації першої групи (які проявились в дрібній хвилястості при виконанні елементів літери "Б" і розчерку). Нахил правосторонній, розмір в межах середнього, розгін середній. В підписі є перерви рухів перед третім елементом літери "Б" і при виконанні літери "х". Форма лінії основи підпису наближається до прямолінійної, напрямок - угору. Початкова частина підпису перетинає бланковий рядок, решта розміщена на ньому і над ним.

При мікроскопічному дослідженні даного досліджуваного підпису (із застосуванням мікроскопу МБС-9 із збільшенням до 25х) було встановлено наступне: підпис виконано в уповільненому темпі (про що свідчать тупі початки і закінчення рухів, наведення штрихів і не зумовлені будовою елементів підпису перерви рухів, що перевалено локалізуються в місцях зміни напрямку рухів - перед штрихом, що з'єднує літери "Бо", після літер "о", "х" і перед заключним штрихом розчерку)...

При порівнянні даного досліджуваного підпису із зразками підпису Б... було встановлено збіг перерахованих загальних (крім координації рухів, темпу і зв'язності) і таких окремих ознак почерку: будови (за конструкцією в цілому) розчерку (у вигляді літери ’У); напрямку рухів при виконанні заключної частини третього елементу літери "Б" (правоокружний); взаємного розташування вертикального і покривного елементів літери "Б" (під кутом один до одного приблизно 35°); взаємного розміщення по вертикалі нижніх екстремумів літер "Бох".

Разом з цим було встановлено розбіжності координації рухів (в зразках ознаки її порушення відсутні), темпу (в зразках швидкий) і зв'язності (в зразках підпису відсутні перерви рухів перед штрихом, що з'єднує літери "Бо", після літер "ох" і перед заключним штрихом розчерку) і таких окремих ознак почерку: форми рухів при виконанні заключної частини літери "о" (в досліджуваному підписі - кругла петля, в зразках - варіанти: дугова або овальна петля), початкової

частини другого елементу літери "Б" (в досліджуваному підписі значно менше зігнута дуга, ніж у зразках), заключної частини першого і початкової частини другого елементу літери "х" (в досліджуваному підписі прямолінійна, чого не спостерігається в зразках); протяжності рухів по вертикалі і горизонталі при виконанні заключної петлевої частини літери "о" (в досліджуваному підписі - значно менша, ніж у зразках); виду з’єднання основної частини розчерку із заключним його штрихом (в досліджуваному підписі інтервальний, в зразках злитий); взаємного розташування осей низхідної і висхідної частин розчерку (в досліджуваному підписі паралельно, в зразках під кутом з вершиною внизу).

В ході порівняльного дослідження було звернено увагу на значну подібність досліджуваного підпису і підпису від імені Б. в договорі про відшкодування матеріальних збитків від 09.03.96р., наданого в якості зразка, за транскрипцією і взаємним розміщенням елементів підписів по вертикалі і горизонталі.

При накладанні і дослідженні цих підписів в світлі, що проходить, а також накладанні зображень цих підписів за допомогою комп'ютера біото встановлено майже повне співпадіння протяжності і взаємного розміщення елементів літери "Б", основної частини літери "о", елементів літери "х" і першого елементу розчерку. Розбіжність за цими ознаками встановлено лише в заключній частині літери "о" і другому елементі розчерку...

Наведені розбіжності ознак почерку усталені, суттєві, і достатні для висновку про те, що цей досліджуваний підпис виконаний не Б..., а іншою особою.

Що ж до наведених збіжностей ознак почерку, то вони нечисленні, за наявності вказаних розбіжностей не суттєві, і пояснюються (враховуючи результати технічного дослідження цих підписів) виконанням даного досліджуваного підпису із застосуванням якихось технічних прийомів (шляхом перерисовки на просвіт підпису від імені Б... в договорі про відшкодування матеріальних збитків від 09.03.96р., перерисовки на просвіт проміжної моделі зображення вказаного підпису, або шляхом наведення штрихів підпису, нанесеного на документ електро- фотографічним або іншим способом з використанням тієї ж моделі).

Неспівпадіння в розміщенні заключних частин літери "о" і розчерку може бути пояснено тим, що штрихи підпису-моделі погано проглядались, або якимись випадковими причинами".

Формулювання Висновків в даному висновку експертизи представлено таким чином: "Підпис від імені Б. в графі "Підпис" заповіту... виконано не Б., а іншою особою із застосуванням якихось технічних прийомів з використанням як модель підпису від імені Б. в договорі про відшкодування матеріальних збитків від 09.03.96 р.".

Приклад 2. Аналогічна експертна ситуація виникла при дослідженні підпису від імені К. в договорі оренди житлового приміщення. В цьому випадку у експертів на дослідженні був тільки один примірник спірного документу, проте серед наданих зразків підпису К. вдалося віднайти "модель", яка суміщувалася "на просвіт" з досліджуваним підписом. Однак, в даному випадку при накладенні цих двох підписів суміщення спостерігалося не повне, а фрагментарне (по частинам). Враховуючи відносно великий обсяг графічного матеріалу у досліджуваному підписі, варіаційність підписів К., а також результати проведеного порівняльного дослідження спірного підпису зі зразками, експерти дійшли категоричного висновку не тільки про спосіб виконання досліджуваного підпису (шляхом перерисовки на просвіт), але й про те, що він виконаний не К., а іншою особою.

Досліджувальна частина висновку була експертом викладена таким чином:

"Досліджуваний підпис від імені К., який складається із літер "ВКос", штрихів, що не утворюють літер, і розчерку, виконано рухами високого ступеню виробленості в уповільненому темпі письма, що проявилось в тупих початках та закінченнях штрихів. В підписі наявні також ознаки порушення координації рухів першої групи, що проявилось в малопомітній хвилястості при виконанні дугових елементів, виконаних як згинаючими, так і розгинаючими рухами. Ці ознаки локалізуються рівномірно у всіх елементах підпису, крім заключних частин літери "о" і розчерку. Розмір

елементів підпису від середнього до малого, розгін середній, розставлення від середнього до широкого, нахил правосторонній. Перерви рухів є в літерах "В", "К" і після літери "о". Форма лінії основи підпису хвиляста, напрямок - наближається до горизонтального.

Наявність в досліджуваному підписі діагностичних ознак свідчить про незвичність його виконання. Ступінь їх прояву, характер і локалізація вказують на вплив на виконавця в момент виконання досліджуваного підпису якихось збиваючих факторів, імовірніше за все - штучного характеру, властивих, зокрема, підписам, виконаним з наслідуванням справжнім підписам, а також із застосуванням деяких технічних прийомів.

При порівнянні даного досліджуваного підпису із зразками підпису К. було встановлено збіжності вказаних загальних (крім темпу, координації рухів, а також форми лінії основи підпису) і таких окремих ознак почерку: будови рухів за конструкцією в цілому при виконанні літери "К" (в вигляді літери "X"), останнього штриха, що не читається (в вигляді латинської літери "Ь"); форми рухів при з'єднанні другого і третього елементів літери "В", літер "Ко" (петлева), літери "с" і наступного штриха, що не утворює літери (зворотньо-прямолінійна), штрихів, що не утворюють літер, між собою (зворотньо-прямолінійна, кутаста); форми і напрямку рухів при виконанні штрихів, що не утворюють літер (дугова, лівоокружний); протяжності рухів по вертикалі при виконанні штрихів, що не утворюють літер, крім "Ь"-подібного штриха (мала), літери "с" відносно літер "о" та "ВК" (більша за літеру "о" та менша за літери "ВК"; взаємного розміщення точки початку рухів при виконанні літери "с" відносно середньої лінії літери і точки поєднання цієї літери з наступним штрихом (на середній лінії письма літери, на рівні точки поєднання рухів), точки закінчення рухів при виконанні літери "о" (зліва від низхідної частини овалу, на рівні середньої лінії цієї літери); розміщення рухів по горизонталі при виконанні літер "ВКо" і решти частини підпису (на значній відстані), першого елемента літери "В" і петлі, що поєднує другий та третій елементи цієї літери, елементів літери "К" між собою (перетинаються); по вертикалі

точки початку рухів при виконанні другого елемента літери "К" відносно верхнього екстремуму літери "В" (вище екстремума літери "В"), точки закінчення рухів при виконанні першого елемента літери "К" відносно нижніх екстремумів літери "В" (нижче екстремумів літери "В").

Разом з цим в порівнюваних підписах було виявлено розбіжності темпу (в зразках швидкий), координації рухів - в зразках їх порушення відсутні (крім крупної хвилястості дугових та овальних елементів, переважно при виконанні розчерку, в деяких підписах), та форми лінії основи підпису (в зразках дещо піднімається), а також таких окремих ознак почерку: форми рухів при виконанні заключної частини першого елементу літери "В" (в досліджуваному підписі полога дуга, у зразках варіанти: прямолінійна, прямолінійна з рефлекторним штрихом угору, більш зігнута дуга), при поєднанні розчерку з попереднім щхрихом, що не читається (в досліджуваному підписі кутаста, в зразках дугова), напрямку рухів при виконанні низхідної частини четвертого штриха, що не читається (в досліджуваному підписі донизу ліворуч, в зразках навпаки).

В процесі порівняльного дослідження експертами було звернено увагу на значну подібність досліджуваного підпису і зразка підпису К. в ксерокопії одного з екземплярів договору купівлі-продажу квартири № 4 в буд.№13 по вул. Прорізній в м. Києві від 02.09.1996р., реєстраційний №88778/10454, за транскрипцією, абсолютною і відносною протяжністю вертикальних і горизонтальних елементів, а також за їх взаємним розміщенням по вертикалі і горизонталі.

З метою перевірки версії про використання даного підпису в якості "моделі" для перемальовування на просвіт досліджуваного підпису, було проведене комп'ютерне накладання цих підписів (а також накладання одномасштабних діапозитивів цих підписів), спочатку початкової частини (літери "ВКо"), потім решти частини підпису із незначним зміщенням проти годинникової стрілки. В результаті в кожному випадку було встановлено майже повне співпадіння за протяжністю вертикальних і горизонтальних елементів, їх взаємним розміщенням по вертикалі і горизонталі, а також за співвідношенням нахилів при виконанні аналогічних елементів підписів (див. таблиця 1, зн. 1-4). Разом з тим було встановлено часткове неспівпадіння протяжності по вертикалі при виконанні Ь-подібного штриха, що не читається, а також напрямку і розміщення рухів при виконанні заключної частини розчерку.

Ці співпадіння за наявності ознак порушення координації рухів першої групи, уповільненості темпу, які відсутні в зразках, а також з урахуванням значної варіаційності цих зразків, дають підставу для висновку про використанім підпису К. в одному з екземплярів договору купівлі-продажу квартири № 4 в буд.№13 по вул. Прорізній в м. Києві від 02.09.1996р., реєстраційний №138778/10454, в якості "моделі" для перемальовки на просвіт досліджуваного підпису.

Часткові неспівпадіння в протяжності і розміщенні рухів при виконанні окремих елементів підпису з "моделлю" не суттєві, і можуть пояснюватись незначним зміщенням аркуша паперу відносно "моделі" за напрямком руху руки, незручним її положенням і, можливо, тим, що ці штрихи підпису-"моделі" перетинаються із текстом і бланковим рядком договору купівлі-продажу, через що вони не проглядались при перемальовці.

Оцінкою результатів проведеного порівняльного дослідження встановлено, що розбіжні ознаки відносяться до дрібних, малопомітних деталей елементів підписів і тому не можуть бути пояснені навмисною зміною К. свого підпису. Разом з цим ці розбіжності стійкі, виходять за межи варіантів почерку К, є суттєвими, а тому в своїй сукупності достатніми для категоричного висновку про те, що досліджуваний підпис виконано не К, а іншою особою.

Що ж стосується співпадаючих ознак, то вони хоч і чисельні, але на негативний висновок експертів про тотожність не впливають, оскільки пояснюються способом виконання цього підпису - перемальовкою на просвіт".

У Висновки в даному випадку експерти винесли тільки ствердження про те, що досліджуваний підпис виконаний не К, а іншою особою.

Приклад 3. Аналогічна експертна ситуація виникла й при дослідженні підписів від імені Т. в одному з примірників заповіту та в реєстрі нотаріальних дій. Дана експертиза цікава тим, що в процесі вирішення як діагностичної, так й ідентифікаційної задач використовувалася сучасна експертна техніка та застосовувалися різні методи дослідження.

В результаті експерти дійшли категоричного висновку про те, що обидва досліджуваних підписи виконані не Т., а іншою особою.

Процес дослідження у висновку експертизи був викладений таким чином:

"Досліджувані підписи від імені Т. складаються з повної літерної транскрипції прізвища "Тихонюк" та розчерку, виконано рухами високого ступеню виробленості у середньому темпі. В кожному з досліджуваних підписів спостерігаються ознаки незначного порушення координації рухів 1 групи, що проявилось в дрібній малопомітній звивистості,' яка розподіляється відносно рівномірно по всьому підпису. Натиск - середній, переважно диференційований, однак в підписах є фрагменти з недиференційованим натиском. Розмір елементів підписів - середній, розгін -середній, розставлення - від вузького до широкого, нахил - правобічний. Перерви в рухах спостерігаються в літері "Т", після неї, після літер "й", "х" , "о". Форма лінії основи підписів - хвиляста, напрямок - наближається до горизонтального. Елементи підписів переважно розміщено над бланковим рядком.

Наявність в даних досліджуваних підписах ознак порушення координації рухів, ступінь їх прояву, характер та локалізація свідчать про вплив на виконавця якихось збиваючих факторів, імовірніше за все - штучного характеру (властивих, зокрема, підписам, виконаним з наслідуванням, а також з використанням різних технічних прийомів). Це також підтверджується експериментальними даними, отриманими в КНДІСЕ при розробці EC "Dia" (Див. Звіт про НДР "Створення експертної системи з діагностичного дослідження підписів з ознаками порушення координації рухів їх виконавців".-K., 2001р.).

При огляді досліджуваних підписів було звернуто увагу на значну їх подібність за транскрипцією, абсолютною і відносною протяжністю вертикальних і горизонтальних елементів, а також за їх взаємним розміщенням по вертикалі і горизонталі. З метою перевірки версії про виконання даних підписів за допомогою технічних засобів (зокрема, шляхом перерисовки на просвіт) було проведено комп'ютерне накладення цих підписів. В результаті було встановлено майже повний збіг за протяжністю вертикальних і горизонтальних елементів, їх взаємним розміщенням по вертикалі і горизонталі, а також співвідношенням нахилів при виконанні аналогічних елементів підписів...

Ці збіги за наявності ознак порушення координації рухів першої групи дають підставу для висновку про виконання досліджуваних підписів із застосуванням технічних засобів, зокрема, шляхом перерисовки на просвіт з однієї "моделі" або один з одного.

При порівнянні досліджуваних підписів зі зразками підпису Т. в кожному випадку було встановлено збіжності загальних (крім темпу і координації рухів), а також наступних окремих ознак почерку: будови за ступенем складності рухів при виконанні літери "й" (спрощена за рахунок втрати заключної частини другого елементу), форми рухів при виконанні початкової частини першого елементу літери "н" і нижньої частини першого елементу літери "ю", верхньої частини правонахильного елементу літери "х" (дугова, варіант у зразках), при поєднанні елементів літери "й" (сліпа петля, варіант у зразках), взаємної протяжності по вертикалі основних елементів літери "Т" (перший більше за інші), елементів літери "х" (правонахильний більше).

Разом з тим, при порівнянні досліджуваних підписів зі зразками підпису Т (дослідження проводилось за допомогою мікроскопа МБС-2, а також програмно-апаратного комплексу ТЕД-34) в кожному випадку було встановлено розбіжності координації рухів (у зразках ознаки її порушення відсутні або спостерігаються в окремих дугових та прямолінійних штрихах), а також таких окремих ознак: будови за конструкцією в цілому при виконанні розчерку (в досліджуваному підписі в реєстрі - у вигляді латинської "Т", у зразках такого варіанту немає); будови за ступенем складності рухів при виконанні заключної частини третього елементу літери "Т" (в досліджуваному підписі в заповіті - ускладнена за рахунок протяжності висхідного штриха, у зразках прощена за рахунок втрати або зменшення протяжності висхідного штриха); форми рухів при виконанні другого елементу літери "к" (в досліджуваному підписі в заповіті - петльова, у зразках

-                дугова, кутаста або зворотно-прямолінійна); напрямку рухів при виконанні першого основного елементу літери "Т" (в досліджуваному підписі в реєстрі - угору, у зразках - донизу), заключної частини першого основного елементу літери "Т" (в досліджуваному підписі в заповіті - лівоокружний, у зразках - правоокружний); послідовності рухів при виконанні елементів літери "х" (в досліджуваних підписах - спочатку виконується лівонахильний елемент, потім правонахильний, у зразках - спочатку право -, потім лівонахильний).

Наведені розбіжні ознаки усталені і у сукупності своїй в кожному випадку достатні для висновку про те, що досліджувані підписи виконані не Т., а іншою особою.

Що ж стосується наведених збіжностей, то вони пояснюються способом виконання досліджуваних підписів - перерисовкою на просвіт з використанням в якості моделі якогось справжнього підпису Т. (або один з досліджуваних підписів виконаний з ретельним наслідуванням справжньому підпису Т., а другий перерисований з нього на просвіт). Тому вказані збіжності в ідентифікаційному плані не є суттєвими і на категоричні негативні висновки експертів про тотожність не впливають".

Приклад 4. В експертній практиці трапляються випадки, коли на дослідження надходить лише один спірний підпис та серед зразків нема підпису, який міг би слугувати моделлю для виконання досліджуваного підпису з використанням якихось технічних прийомів (у тому числі й шляхом перерисовки на просвіт). Однак при аналізі діагностичних ознак у досліджуваному підписі, а також у результаті оцінки виявлених у процесі порівняльного дослідження збіжних і розбіжних ознак експерт не може виключити версію про такий спосіб виконання спірного підпису. Як приклад з експертної практики можна навести дослідження підпису від імені Г. в акті приймання-передачі майна від 12.09.1997 р. Хід і результати цього дослідження викладені у висновку експертизи таким чином: "Досліджуваний підпис від імені Г. в графі "М.П." досліджуваного акту прийому-передачі майна складається із літер "Горб", штриха, що не читається, розчерку і додаткового штриха. Цей підпис виконано рухами високого ступеню виробленості в повільному темпі (про що свідчать не зумовлені будовою елементів підпису зупинки пишучого приладу при виконанні літери "о", другому елементі літери "р", в нижній частині штриха, що не читається, і перерви рухів після виконання літери "о") з малопомітними порушеннями їх координації першої групи (що проявилось в дрібній хвилястості майже у всіх елементах підпису, виконаних як згинаючими так і розгинаючими рухами). Переважаюча форма рухів прямолінійно-кутаста, нахил правосторонній, розмір елементів підпису від великого до малого, розгін - малий, розставлення від вузького до середнього. Форма лінії основи підпису ступінчаста, напрямок угору.

При порівнянні даного досліджуваного підпису із зразками підпису Г. було встановлено збіжності переважаючої форми рухів, нахилу, розміру, розгону і розставлення при виконанні елементів підпису, форми і напрямку лінії основи підпису і таких окремих ознак почерку: будови рухів за конструкцією в цілому при виконанні розчерка; форми рухів при виконанні початкової частини літери "о" (прямолінійна), заключної частини другого елементу літери "Г" (петлева), першого елементу літери "б" (незамкнутий овал, кутастий в нижній частині), верхньої частини першого елементу літери "р" (вузька петля); протяжності рухів по горизонталі і вертикалі при виконанні першого елементу літери "б" (зменшена); розміщення літери "о" відносно першого елементу літери Т" (вище середньої лінії першого елементу літери Т"); розміщення точки початку рухів при виконанні літери "Г" відносно другого елементу цієї літери (трохи нижче); взаємного розміщення по вертикалі верхнього екстремума першого екстремуму штриха, що не читається (нижній екстремум штриха, що не читається, значно вище).

Разом з цим в порівнюваних підписах були встановлені розбіжності характеру і локалізації ознак порушення координації рухів (в зразках вони проявились в малопомітній крупні хвилястості з незначною амплітудою відхилень штрихів в окремих елементах деяких підписів), темпу (в зразках швидкий), і таких окремих ознак почерку: форми рухів при виконанні висхідної частини літери "о" (в досліджуваному підписі у формі правильного напівовалу, в зразках - сполучення дуг різного ступеню кривизни), верхньої петлевої частини штриха, що не читається (в досліджуваному підписі -виражена вузька петля, дугова в лівій і правій частинах і кутаста в верхній, в зразках такого варіанту немає); форми і напрямку рухів при виконанні штриха, що з'єднує літеру "р" з наступним елементом підпису (в досліджуваному підписі полога лівоокружна дуга, що переходить в правоокружну дуту більшого ступеню кривизни, в зразках прямолінійна угору праворуч або дугова лівоокружний); протяжності рухів при виконанні заключної петлевої частини другого елементу літери "Г" (в зразках аналогічна за формою виражена петля менша за протяжністю, ніж в досліджуваному підписі); взаємного розміщення по горизонталі правого екстремума літери "о" і низхідної частини першого елементу літери "р" (відстоять один від одного менше ніж на ширину штриха, майже стикаються, в зразках відстань між ними значно більша).

Наведені розбіжності ознак почерку стійкі, суттєві, і достатні для висновку про те, що даний досліджуваний підпис виконаний не Г., а іншою особою.

Що ж до наведених збіжностей, то вони, за наявності вказаних розбіжностей на негативний висновок експертів про тотожність не впливають і можуть пояснюватись (враховуючи також ступінь, характер і локалізацію ознак порушення координації рухів і уповільненості темпу) виконанням даного досліджуваного підпису з ретельним наслідуванням підпису Г., або із застосуванням якихось технічних прийомів (наприклад, шляхом перемальовування на просвіт)".

Отже, у наведеній ситуації експерти дали категоричний негативний висновок про справжність досліджуваного підпису. Щодо способу виконання даного підпису був зроблений альтернативний висновок: або він виконаний з ретельним наслідуванням підпису Г., або із застосуванням якихось технічних прийомів (зокрема, шляхом перерисовки на просвіт).

 

 

 

3.2      Особливості почеркознавчого дослідження в разі, коли первинний підпис не виявлено.

 Якщо технічним дослідженням установлено, що у спірному підпису відсутні сліди попередньої підготовки, але є підстави припускати його виконання за допомогою якихось технічних прийомів (наприклад, перемальовування на просвіт чорнилом), то такий підпис досліджується як первинний за загальними правилами.

У тих випадках, коли первинний підпис виявити не вдалося проводять дослідження тільки вторинного підпису. При цьому оцінка ідентифікаційного значення виявлених ознак повинна проводитися з особливою обережністю.

До початку роздільного дослідження експертом вже встановлено, що підпис не автентичний й виконаний із застосуванням технічних прийомів. При цьому були виявлені дві групи ознак: співпадаючі, які обумовлені способом виконання й внаслідок чого визнані несуттєвими; та такі, що розрізняються, на підставі яких зроблений висновок про не автентичність.

Ознаки, що розрізняються можуть бути обумовлені різними причинами: або виконавець не розібрався у деталях моделі-підпису, або  в результаті випадкового  чи навмисного викривлення його почерку та підпису; або ж у результаті проявлення ознак почерку та підпису виконавця.  Треба диференціювати розбіжні ознаки шляхом порівняння досліджуваного підпису зі зразками підпису особи, від імені якої він значиться, або зі знайденою моделлю. У першу чергу ознаки треба вивчати у зразках.

У стадії порівняльного дослідження необхідно виявити всі співпадаючі ознаки між досліджуваним підписом і зразками та такі, що розрізняються. Спочатку проводиться дослідження первинного підпису, а потім – вторинного. Внаслідок такого способу виконання й труднощами диференціювання виділених ознак оцінка результатів дослідження є складною.

Більшість загальних ознак, які обумовлені способом виконання, не мають ідентифікаційного значення. До їхнього числа відноситься координація рухів, темп, ступінь і характер натиску, розміщення підпису в цілому відносно бланкового рядка, переважний напрямок рухів при виконання основних елементів тощо.

При оцінці виявлених співпадаючих окремих ознак слід пам'ятати, що висновок про виконавця досліджуваного підпису може бути зроблений тільки у тому випадку, якщо вони у своїй сукупності складають індивідуальний комплекс.

При формулюванні висновків у випадках виконання підписів за допомогою технічних прийомів слід враховувати наступне:

• заключні висновки експерта повинні повністю відповідати дослідницькій частині висновку експерта. Якщо проводилося почеркознавче й технічне дослідження підпису, результати останнього повинні бути відображені не тільки у дослідницькій частині, але й у висновках;
• висновок експерта про автентичність або не автентичність підписів, виконаних із попередньою підготовкою, не повинний характеризувати їх як єдиний об'єкт. З урахуванням того, що  методика вимагає роздільного дослідження первинних і вторинних підписів, висновки експерта повинні формулюватися стосовно кожного з них.

До таких підписів відносяться:

Застосування рельєфного кліше (факсиміле). Спосіб характеризується нанесенням зображення підпису з допомогою кліше, виготовленого фотоцинкографським способом, вирізуванням чи гравіруванням. Підписи, одержані відтисненнями з факсиміле, зазвичай, ставляться на документах, що оформляються у великій кількості й є точними копіями підпису-оригіналу.

Якщо кліше виготовлено фотоцинкографським способом, то штрихи підпису звичайно забарвлені рівномірно, краї досить чіткі, може спостерігатися слабкий рельєф, але металеві друкуючі елементи кліше зумовлюють своєрідну мікроструктуру штрихів підпису. Наприклад, у них не спостерігаються борозди, які залишаються знаряддями письма, що виявляється в особливості розподілу фарбувальної речовини: краї штрихів при великому збільшенні виявляються переривчастими, у серединах штрихів спостерігаються пробільні ділянки. За цими ознаками підпис, отриманий з допомогою фотоцинкографського кліше, легко відрізнити від підпису, нанесеного факсиміле з каучуковими друкуючими елементами. Більшість аналогічних ознак спостерігається у підписах, виконаних з допомогою вирізаних рельєфних саморобних кліше, але характерна нерівномірність товщини штрихів на всьому протягу підпису, особливо потовщення у сполучних штрихах, кутаста форма овальних елементів, відсутність тонких штрихів та інших дрібних деталей тощо.

Проекційний спосіб та з використанням пантографу. Ці два способи досить схожі за способом отримання підробленого підпису. У першому випадку підпис фотографують і з отриманого негативу через фотозбільшувач проекціюють на відповідну ділянку документа з наступним обведенням (у цьому разі можна змінювати розмір підпису). Аналогічно отримують підпис і з допомогою креслярського приладу пантографу. Тільки замість негативу використовують раніше отримане контурне зображення підпису. Разом із тим достатньо строго зберігаються конфігурація букв та інших елементів підпису, їх відносні розміри, тобто пропорційність. Прилад дає змогу також змінювати загальні розміри підпису, збільшуючи або зменшуючи його. Збіжність розмірів букв, їх елементів, розчерку та інших частин підпису створює враження значної зовнішньої схожості досліджуваного підпису зі зразками, що слугували оригіналом при підробці. Звичайно, між цими підписами якихось істотних відмінностей не спостерігається (крім можливої зміни масштабу). При накладенні один на одного підписи можуть повністю збігатись. Проте ця обставина якраз свідчить про технічне підроблення, тому що однакові за розміром справжні підписи однієї і тієї ж особи практично не трапляються. Сповільненість рухів пояснюється тим, що контурне зображення підпису, заздалегідь підготовлене при копіюванні, обводиться з допомогою поступових відносно повільних рухів. А незбіжність окремих менш виражених особистих ознак досліджуваного підпису й оригіналу викликається тим, що виконавець підробки не в змозі повністю повторити рухи виконавця справжнього підпису і допускає ті або інші відхилення від оригіналу.

Спосіб із застосуванням копіювально-розмножувальної техніки. Останніми роками нерідко злочинці намагаються підробити підпис, просто перекопіювавши його зі справжнього документа з використаням сучасної однокольорової або багатокольорової копіювально-розмножувальної техніки. Найчастіше для цього використовуються ксерокопіювальні апарати з електрофотографічним способом нанесення зображень, рідше — лазерні принтери. В отриманих підписах у штрихах немає рельєфу, барвник при збільшенні виявляється частинками порошка-тонеру з характерним блиском, барвник лежить на поверхні паперу запеченою кіркою і при згинанні паперу відшаровується тощо. Також іноді трапляється підробка підписів з використанням струменево-крапельних принтерів. При застосуванні копіювально-розмножувальної техніки у штрихах підробленого підпису виявляються ознаки приладу, а не рукописного виконання.

Приклад з практики, коли спеціалісти відмовилися від вирішення питання про справжність підпису від імені Є. в двох розписках від 16.05.1998 р. та від 26.06. 1998 р., наданих для дослідження у вигляді електрофотокопій. Причини відмови були викладені у досліджувальній частині висновку, фрагменти якого ми наводимо нижче.

"Досліджувані підписи від імені Є. складаються з літер "МЄ", штрихів, що не читаються, та розчерку, виконані рухами вище за середній ступеню виробленості у середньому темпі. У підписах спостерігаються ознаки незначного порушення координації рухів першої групи, що відобразилися у деякій звивистості окремих дугових і прямолінійних штрихів. Розмір літер і штрихів

від середнього до великого у підписі в розписці від 16.05.98 р., під малого до середнього - у підписі в розписці від 26.06.98 р., розставлення - від середнього до широкого, нахил - нестійкий правопохилий, піписи виконаний без перервний у pyci. Напрямок лінії підписів - вгору, форма ix основи - хвиляста.

При порівнянні між собою досліджуваних підписів було звернуто увагу на збіг ix транскрипій та загального вигляду, а також на значну схожість за віносною протяжшстю вертикальних i горизонтальних елементів та взаемним ix розмпценням.

3 метою перевірки версії про виконання них підписів (або одного з них) iз застосуванням техшчних прийомів було проведения ix комп'ютерне накладання у різному масштабі (підпис у розписці від 26.06.98 р. була дещо збільшено порівняно з підписом в розписці 16.05.98 р.) з незначним зміщенням одного з підписів проти годинникової стрілки. У результата було встановлено майже повний (але не абсолютний) зіг зображень вказаних підписів за протяжністю вертикальних та горизонтальних елемент, ix взаемним розмщенням по вертикалі та горизонталі, а також за співвідношенням нахилів при виконанш аналогічних елементів...

Ці збіжності, враховуючих розбіжностей у дрібних деталях та наявність ознак деякого порушення координації pyxiв першої групи у досліжуваних підписах, дають підставу для висновку про виконання цих підписів (або одного з них) iз застосуванням технічних прийомів, зокрема - шляхом перерисовки на просвіт з використанням як "модель" одного з них (безпосередньо або з попереднім виготовленням проміжного електрофотокопії в іншому масштабі) або якогось іншого зразка піпису, що слугував "моделлю" для обох досліджуваних підписів.

Враховуючи такий cпociб виконання цих підписів (або одного з них), малий обсяг графічного матеріалу в них, віносну простоту будови, а також той факт, що вони надійшли на дослідження у виглящ електрофотокопій (що значно маскуе загальні та окремі почеркові ознаки), порівняльне дослідження зі зразками підпису, не проводилося, тобто питания про справжшсть досліджуваних підписів спеціалістами не вирішувався".

Отже, нами проаналізоваю теоретично та практично аспекти, що стосуються дослідження підписів, виконаних шляхом використання технічних прийомів, з метою встановлення способу їх виконання та вирішення питания про їх справжність (несправнішсть). Проте перед експертами іноді ставляться питания й про виконавця несправжнього підпису. Безумовно, у ситуаціях, що розглядаються, вирішення таких питань вельми проблематично, осюльки при вказаних способах нанесення підписів ознаки почерку виконавця в даних почеркових об'ектах практично відсутні або проявляються у вкрай малому обсязі. Тим не менш відмова від вирішення даного питания також уявляеться методично невірною. Адже не можна виключити ситуації, коли стушнь виробленості рухів в досліджуваному підписі значно вище ступеню виробленості почерку особи, у відношенні якої поставлено питания експерту або у цієї особи наявні явно виражені ознаки порушення координації рухів, які свідчать про вплив постійних природних збиваючих факторів), у той час, як в досліджуваному підписі наявні лише ознаки порушення координації pyxiв першої групи, характерні для впливу на виконавця лише штучних збиваючих факторів та обумовлені лише способом виконання цього підпису. У таких випадках можливий негативний висновок про виконавця досліджуваного підпису. В інших ситуаціях, очевидно, слід давати висновок в формі НВМ. Позитивне виршення даного питания теоретично можна co6i уявити при наявності в досліджуваному підписі значних за обсягом та конструктивною складністю фрагметів, виконаних у швидкому темпі, без ознак порушення координації pyxiв, що містять достатню кількість щентифікаційної інформациї, яка дозволяє виявити кілкість збіжних ознак, достатніх для встановлення виконавця. (При цьому по відношенню до даного підпису вже повинно бути вирішено питания про справжність в категоричній негативній формі на підставі достатньої кількості розбіжностей, виявлених при порівнянні зi зразками почерку i піжпису особи, від імені якої він виконаний). На практиці таку ситуацію уявити дуже складно, осюльки в цьому випадку резонно може бути поставлений під сумнів висновок про cпociб виконання досліджуваного підпису.

Насамкінець нам уявляеться важливим коротко зупинитися на змісті спеціальних знань експертів-почеркознавців та проблемі розмежування компетенції спеціалістів в галузі судового почеркознавства та судово-техшчної експертизи документ. Із цими питаниями нерідко доводиться стикатися при досліджені почеркових об'ектів, виконаних з використанням технічних прийомів (зокрема, шляхом перерисовки на просвіт). Вище ми вже говорили про те, що у таких випадках виникае необхідність у застосуванш спещальних методов, що традиційно відносяться до сфери СТЕД, причому не тільки для встановлення способу виконання підпису, але й для виявлення та дослідження загальних та окремих почеркових ознак, необхідних для виршення ідентифікаційної задачі у той же час виршення діагностичної задачі в свою чергу, щільно пов'язано з виршенням ідентицікафійної. Ці дві сторони є невідривними складовими єдиного процесу повного та всебічного дослідження почеркового об’екта, включаючи в себе не тільки роздільне, але й порівняльне дослідження цього об'екта та зразків почерку i підпису певної особи. Тому ми переконані, що виршення таких задач цілком відноситься до компетенції експерта-почеркознавця, проте останній повинен володіти базою приладів та сучасними спеціальними методами, що дозволяютъ провести відповідне дослідження у повному обсязі, якісно та на високому професійному рівні. У зв'язку з цим необхідно розширяти коло спещальних знань експерта-почеркознавця за допомогою вивчення наукової літератури, консультацій зi спеціалістами у галузі СТЕД, проведения наукових семінарів, практичних занять, а також шляхом включения відповідних питань у програму підготовки експертів за спещальністю "Дослідження почерку i підпису".

3.3  Особливості експертної оцінки ознак при дослідженні підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів і формування висновку.

Оцінюючи матеріал, можна зробити ряд висновків та запропонувати конкретні рекомендації експертам- почеркознавцям при дослідженні групи розглядуваних почеркових об'єктів.

Як відомо, вирішення ідентифікаційної задачі стосовно підписів, виконаних у незвичайних умовах, передбачає обов'язкове вирішення і діагностичної задачі (підзадачі) стосовно даного почеркового об'єкту. Причому це єдиний процес, етапи і стадії якого взаємопов'язані, а результати проміжних досліджень впливають один на одний та на заключний висновок.

Висловлене повною мірою стосується і підписів, щодо яких висувається версія про їх виконання шляхом перерисовки на просвіт (або за допомогою інших технічних прийомів). Проте кожен з етапів має свої особливості, на яких слід зупинитися докладніше.

Для вирішення питання про умови виконання підпису необхідно ретельно вивчати діагностичні ознаки, що наявні в цьому підписі, ступінь їх прояву, характер та локалізацію. Симптомокомплекс ознак, характерний для підписів, виконаних шляхом перерисовки на просвіт, викладений вище. Ці відомості можуть орієнтувати експерта на висунення певної версії. Бажано також обробити досліджуваний підпис за допомогою експертної системи "Dia", що дозволить у повному обсязі виявити діагностичні ознаки в даному підписі, дати їм правильну оцінку і, в кінцевому підсумку, визначитися з характером збиваючих факторів, що впливали на виконавця досліджуваного підпису. Крім того, використання EC "Dia" допоможе експерту при описі діагностичних ознак у висновку експертизи, що зробить останнє більш обґрунтованим та переконливим.

Для встановлення способу виконання досліджуваного підпису необхідно також провести попереднє візуальне порівняння усіх взаємопов’язаних досліджуваних підписів (якщо такі є у розпо­рядженні експерта), а також звернути увагу на найбільш подібні за транскрипцією та загальними ознаками зразки підпису особи, від імені якої значиться досліджуваний підпис. У зв'язку з цим слід підкреслити необхідність вимагати від органу, що призначив експертизу, надання експерту усіх документів, пов'язаних з досліджуваним, а також максимально можливої кількості достовірних зразків підпису особи, від імені якої виконаний досліджуваний підпис.

У тих випадках, коли експертом встановлений штучний характер збиваючих факторів, що впливали на виконавця підпису, а також коли візуально відзначається значна схожість за транскрипцією та загальними ознаками взаємопов'язаних досліджуваних підписів між собою або з певним зразком (зразками), версія про застосування технічних прийомів при виконанні досліджуваного підпису (підписів) повинна висуватися експертом в обов'язковому порядку (хоч ця версія може мати місце й в інших експертних ситуаціях). Для подальшої перевірки вказаної версії необхідно здійснити накладання взаємопов'язаних досліджуваних підписів або досліджуваного підпису з найбільш подібним за загальними ознаками зразком (зразками) та ретельно вивчити їх в світлі, що проходить (краще за допомогою світлостола). За можливістю слід також провести комп'ютерне суміщення таких підписів. Якщо досліджуваний підпис (підписи) виконані шляхом перерисовки на просвіт або за допомогою інших технічних прийомів, буде спостерігатися майже повний (але не абсолютний) чи фрагментарний (зі зміщенням) збіг протяжності за вертикаллю та горизонталлю елементів, їх взаємним розміщенням по вертикалі та горизонталі, а також за співвідношенням їх нахилів.

Проте цього ще не завжди достатньо для вирішення питання про умови виконання підпису. Необхідно вже на даному етапі провести попереднє дослідження наданих зразків підпису особи, від імені якої значиться досліджуваний підпис, з точки зору прояву (або відсутності) в них діагностичних ознак, а також з метою визначення їх усталеності або варіаційності.

Остаточний висновок про спосіб виконання досліджуваного підпису залежить від цілого ряду факторів, а саме: а) обсягу графічного матеріалу в досліджуваному підписі та його конструктивної складності; б) наявності взаємопов’язаних досліджуваних підписів, а також наявності або відсутності серед зразків моделі для перерисовки; в) ступеню збігу підписів, що суміщуються на просвіт; г) ступеню, характеру та локалізації діагностичних ознак у досліджуваному підписі; д) ступеню усталеності (або варіаційності) підписного почерку особи, від імені якої виконаний досліджуваний підпис.

Залежно від наявності та оцінки усіх перерахованих факторів експертом може бути зроблений категоричний або ймовірний позитивний висновок про виконання досліджуваного підпису шляхом перерисовки на просвіт або із застосуванням інших технічних прийомів. У ряді випадків можливий альтернативний висновок про спосіб виконання підпису (наприклад, з ретельним наслідуванням "на око", або із застосуванням технічних прийомів, зокрема - шляхом перерисовки на просвіт). При викладенні діагностичного висновку, на наш погляд, слід уникати однозначних формулювань про виконання досліджуваного підпису шляхом перерисовки на просвіт якого-небудь певного підпису (мається на увазі "модель", наявна серед наданих зразків). По-перше, справа в тому, що досліджуваний підпис може бути виконаний шляхом застосування інших технічних прийомів, тому точніше говорити про виконання досліджуваного підпису із застосуванням якихось технічних прийомів, зокрема - шляхом перерисовки на просвіт. По-друге, правильнішим уявляється формулювання про виконання досліджуваного підпису на просвіт з використанням як моделі певного підпису (якщо такий є серед зразків), оскільки не можна виключити варіанти, коли, наприклад, виконавець здійснює перерисовку не безпосередньо з вказаної моделі, а з її електрофотографічного зображення.

Таким чином, найбільш точними уявляються такі формулювання висновків про спосіб виконання досліджуваного підпису: "Досліджуваний підпис виконаний із застосуванням технічних прийомів, зокрема - шляхом перерисовки на просвіт,використовуючи як модель..."; "Досліджуваний підпис, імовірніше за все, виконаний шляхом перерисовки на просвіт з використанням попередньої моделі..."Досліджуваний підпис виконаний з ретельним наслідуванням підпису К. або з використанням технічних прийомів, зокрема - шляхом перерисовки на просвіт з використанням як моделі якогось справжнього підпису ІС ...".

Якщо у експерта не сформувався висновок про виконання досліджуваного підпису шляхом перерисовки на просвіт або із застосуванням інших технічних прийомів, то це, як правило, не відзначається у висновку експертизи (крім тих випадків, коли експерту поставлене конкретне питання про виконання даного підпису вказаним способом).

Слід також відзначити, що висновок про умови виконання, який склався на першому етапі дослідження, неодноразово перевіряється та уточнюється на етапі вирішення ідентифікаційної задачі, з урахуванням не тільки загальних, але й окремих почеркових. ознак, а остаточне рішення діагностичної задачі формується лише по закінченні усього процесу дослідження. Тому відмова від вирішення ідентифікаційного питання лише на підставі висновку про виконання підпису шляхом перерисовки на просвіт (або з використанням інших технічних прийомів) уявляється методично невірною.

Перейдемо тепер безпосередньо до етапу вирішення ідентифі­каційної задачі встановлення справжності (несправжності) досліджуваного підпису. Цей процес в цілому здійснюється за традиційною схемою, тобто шляхом порівняльного дослідження загальних та окремих почеркових ознак в досліджуваному підписі та наданих експерту зразках. Тут необхідно ще раз підкреслити важливість зіставлення діагностичних ознак у порівнюваних почеркових об’єктах, якщо ці ознаки проявилися у зразках. У випадку їх наявності в досліджуваному підписі та відсутності у зразках (особливо за аналогічний період часу), ця розбіжність, поряд з іншими, може бути покладена в основу негативного висновку про тотожність.

В деяких випадках можливий негативний висновок про справ­жність підпису тільки на підставі порівняльного дослідження загальних почеркових ознак. Зокрема, коли ступінь виробленості рухів у досліджуваному підписі значно вище ступеню виробленості почерку у зразках (наприклад, якщо перерисовка на просвіт якогось маловиробленого підпису або підпису особи з вираженим порушенням координації рухів природного характеру виконується особою з розвиненими почерковими можливостями). Вста­новлення ступеню виробленості рухів виконавця досліджуваного підпису можливе при аналізі окремих фрагментів, виконаних без ознак уповільненості темпу та порушення координації рухів першої групи. У таких випадках, як правило, крім виробленості рухів розрізняються також характер та локалізація ознак порушення координації рухів першої групи, що також може бути покладено в обґрунтування негативного висновку про справжність досліджуваного підпису. Проте в таких випадках експерту слід бути вельми обережним та по можливості підкріплювати цей висновок ще й розбіжностями окремих ознак почерку в досліджуваному підписі та зразках.

Хоча порівняльне дослідження окремих ознак в порівнюваних почеркових об'єктах проводиться за загальною (традиційною) схемою, при оцінці виявлених збіжностей та розбіжностей необхідно враховувати таке.

У випадках, коли несправжній підпис виконаний шляхом пере- рисовки на просвіт або із застосуванням інших технічних прийомів, збіжні ознаки, що стосуються загальної форми рухів, протяжності та розташування по вертикалі і горизонталі елементів підпису, безумовно будуть виявлені експертом, однак, суттєвість та ідентифікаційна значущість їх буде вкрай мала, оскільки вони, в даному випадку, пояснюються способом виконання досліджуваного підпису, при якому саме ці ознаки простіше за все сприймаються та передаються виконавцем.

Щодо розбіжностей, то при такому способі виконання вони можуть бути представлені у вельми обмеженій кількості. Іден­тифікаційна їх значущість, як ми вже зазначали, залежить від обсягу наданих зразків, їх стійкості (варіаційності), зіставлюваності за часом з досліджуваним підписом. Найбільш інформативними є розбіжності таких ознак, як будова рухів за конструкцією в цілому, складність рухів при виконанні окремих фрагментів підпису, напрямок і послідовність рухів при виконанні елементів.

Тут слід відзначити, що такі ознаки, як напрямок рухів та послідовність виконання елементів, можна точно визначити тільки за допомогою застосування певної техніки (мікроскоп та ін.), а в ряді випадків необхідно застосовувати й методи, які традиційно належать до галузі СТЕД (наприклад, метод вологого копіювання при дослідженні штрихів, які перетинаються). В таких випадках експерт-почеркознавець або повинен звертатися за консультацією та допомогою до спеціалістів відповідного профілю, або опанувати ці методи та вміти самостійно їх застосовувати.

При проведенні повного та всебічного почеркознавчого дослідження експертом у більшості випадків може бути виявлена така сукупність ознак, яка не тільки сприяє сформованості його внутрішнього переконання про несправжність досліджуваного підпису, але й є достатньою для обґрунтування висновку експертизи. Тому слід ще раз звернути увагу на те, що відмова від вирішення ідентифікаційного питання лише на підставі встановлення факту виконання досліджуваного підпису шляхом перерисовки на просвіт (або із застосуванням інших технічних прийомів) уявляється методично невірною.

Тим не менш, не можна виключити випадки, коли неможливо виявити достатню навіть для ймовірного негативного висновку, сукупність розбіжностей ознак у порівнюваних почеркових об'єктах (наприклад, при короткості та простоті будови досліджуваного підпису, незначному прояві у ньому діагностичних ознак, варіаційності або малої кількості наданих зразків, представленні експерту досліджуваного підпису у вигляді неякісної електрофотокопії). В таких ситуаціях цілком можливі висновок про справжність досліджуваного підпису в формі НВМ або відмова експерта від вирішення ідентифікаційної задачі. Останнє уявляється більш прийнятним, особливо у випадках відсутності оригіналу досліджуваного підпису (хоча за наявності якісної електрофотокопії можливий категоричний негативний висновок про тотожність навіть в такій ситуації), малої інформативності досліджуваного підпису, а також при недостатній кількості наданих зразків.

Щодо позитивного висновку про справжність підпису при встановленні факту його виконання шляхом перерисовки на просвіт або із застосуванням інших технічних прийомів, то така ситуація в практиці мало імовірна. Крім того, як показують дані експери­ментального дослідження, відсутність розбіжностей окремих ознак у досліджуваному підписі та зразках, ще не свідчить про неможливість виконання цього підпису іншою особою. Теоретично позитивний висновок можливий при виконанні досліджуваного підпису або його конструктивно складних фрагментів у швидкому темпі, без ознак порушення координації рухів першої групи. Проте в таких ситуаціях (особливо при усталених зразках) проміжний висновок про перерисовку даного підпису на просвіт (або за допомогою інших технічних приймів) стає сумнівним, тобто дана експертна версія може бути помилковою.

Узагальнення результатів проведення даної роботи, щодо  почеркознавчих експертиз підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, та проаналізувавши літературні джерела  показало наступне.

1. При дослідженні з метою вирішення питання про справжність первинних підписів встановлено:

а) в 50% випадків дано правильні категоричні висновки про їх недійсності або справжньою ності, особливо за підписами, виконаним «на просвіт» і через копіювальний папір. Даний результат показує, що при ретельному дослі джень експерти, незважаючи на незвичайність испол нения, можуть прийти до правильного висновку.

б) в 40% випадків дані висновки про неможливе ти вирішення питання по суті, особливо при ис проходженні підписів, виконаних шляхом передавлювання (висновки про фальшивості відсутні).

Це пояснюється, на думку експертів, погане розмежування вдавлених штрихів, внаслідок чого ускладнено встановлення темпу виконання, форми траєкторії рухів при з'єднанні штрихів і напрямки рухів. Судячи за даними експери мента, почеркознавчих досліджень не можна вирішити питання про достовірність первісної підпису, виконаної шляхом передавлювання. На мій погляд, таким дослідженням можна лише встановити причину появи вдавлених штрихів в місці розташування досліджуваної підписи. У той же час аналіз висновків про неможливість вирішення по суті питання про справжність підписів, виконаних через копіювальний папір або олівцем «на просвіт», показує, що вони в більшості своїй недостатньо обгрунтовані, оскільки експерти явно переоцінили істотність установлених ними збігаються чи різняться ознак (недостатня перевірка стійкості відмінностей і характерності збігів);

в) в 10% випадків експертами зроблені помилкові висновки при вирішенні питання про справжність підписів, виконаних через копіювальний папір і шляхом передавлювання. Помилкові висновки були обумовлені неправильною оцінкою факту відсутності деяких ознак, викликаного виконанням штрихів підпису з використанням копіювального паперу, і переоцінкою співпадаючих ознак, які були характерними для підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

2. При дослідженні з метою вирішення питання про достовірність вторинних підписів встановлено:

а) в 71,8% випадків дані висновки про неможливість вирішення питання по суті, особливо по підписам, наведеним чорнилом поверх штрихів, виконаних через копіювальний папір. Основними причинами цього, на думку експертів, является повне повторення при наводкою штрихів первісної підпису і неможливо з'ясувати ня походження наявних відмінностей;

б) найбільшу кількість правильних категоричних висновків щодо фальшивості дано при дослідженні підписів, наведених поверх олівцевих і вдавлених штрихів. Це зумовлено, очевидно, тим, що в даному випадку легше відрізнити чорнильні штрихи від штрихів попередньої підготовки. Правильність зазначених висновків говорить про те, що при ретельному дослідженні вирішити питання про достовірність або недійсності вторинних підписів можливо;

в) помилкові висновки зроблені експертами тільки при дослідженні підписів, наведених чорнилом поверх справжніх підписів, виконаних через копіювальний папір (6,4% випадків). Причина, на наш погляд, криється в тому, що в даному випадку до оцінки різняться ознак треба було підходити з особливою обережністю, так як вони часто можуть бути однаковими як при наведенні справжнього підпису, виконаної через копіювальний папір самим її виконавцем, так і іншою особою .

3. Порівняння між собою відповідно співпадаючих і розрізняються ознак, зазначених експертами при встановленні недійсності первинних і вторинних підписів, показало їх значну схожість. Як правило, відзначалися наступні ознаки:

а) збігаються: загальні - транскрипція, загальний вигляд, переважна протяжність рухів по вертикалі і горизонталі, переважний напрямок рухів при виконанні основних елементів; приватні - загальна структура рухів при виконанні великих і малих літер, форма траєкторії рухів при з'єднанні заголовних букв між собою, протяжність рухів по горизонталі при виконанні заголовних букв, овалів рядкових букв і розчерку; б) розрізняю щиеся: загальні - темп виконання, ступінь і характер натиску, розміщення рухів при виконанні підпису в цілому щодо бланкової рядка; приватні - форма траєкторії рухів при виконанні овалів заголовних і рядкових букв, безбуквенную штрихів і розчерку, протяжність русі по вертикалі при виконанні основних елементів заголовних букв, форма траєкторії рухів при з'єднанні елементів безбуквенпих штрихів і малих літер (особливо овалів), розміщення точок початку рухів при виконанні покривних елементів заголовних букв і овалів малі літери, розміщення точок закінчення рухів при виконанні заголовних букв і підрядкових елементів рядкових літер, розміщення рухів по вертикалі при виконанні горизонтальних елементів рядкових літер, розміщення точок перетину рухів при виконанні заголовних букв, розміщення точок посилення натисків при виконанні розчерку.

4. При дослідженні недійсності первинних і вторинних підписів з метою встановлення їх виконавця експерти в жодному разі не змогли прийти не тільки до категоричного, але навіть і орієнтовний висновку.

Зіставлення між собою результатів узагальнення експертної практики з дослідження підписів, виконаних за допомогою деяких технічних прийомів, і результатів експерименту показало:

• питання про достовірність або недійсності первинних підписів вирішене при проведенні експерименту в 55% випадків, а за матеріалами узагальнення-в 30,3% випадків. Якщо ж виключити із зазначених даних підписи, виконані «на про ¬ світ» безпосередньо чорнилом (вони исследова ¬ лись як первинні), то картина ще більш вражаюча: при проведенні експерименту-в 47% випадків, а за даними узагальнення - тільки в 4, 2% випадків. Таким чином, при спеціально поставленої задачі по вирішенню питання про достовірність первісної підпису експерти досить успішно провели необхідні дослідження, тоді як у практиці, як правило, їх не проводять;
• питання про достовірність або недійсності вторинних підписів вирішене при проведенні експерименту в 28,2% випадків, а за даними узагальнення - в 88% випадків. У той же час висновки про неможливість вирішення питання по суті були дані відповідно в 71,8% і в 6% випадків. Ці дані показують, що при проведенні судових експертиз експерти, очевидно, зайве сміливо приходять до категоричним висновків про недійсності спірних вторинних підписів, так як початкові підписи в більшості випадків не досліджувалися. Крім того, потрібно відзначити, що за даними експерименту при вирішенні питання про достовірність вторинних підписів в 6,4% випадків висновки експертів були помилковими;
• виконавець недійсності первинних і вторинних підписів ні в одному випадку не встановлено;
• збігаються і різняться ознаки, відмічені експертами при встановленні недійсності первинних і вторинних підписів, подібні між собою. Ці ознаки мають, очевидно, відповідно найменше і найбільше ідентифікаційне значення при почерковедческом дослідженні підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів.

В результаті узагальнення експертної практики встановлено наступне.

1. Основна методична помилка експертних досліджень полягає в тому, що початкові підписи, виконані за допомогою копіювального паперу, олівцем «на просвіт» або шляхом передавлювання, в більшості своїй не виявляються і не вивчаються експертами  почеркознавцями з метою вирішення питання про їх автентичності (в 68% випадків ). Це призводить до неповноти дослідження і, можливо, до помилкових висновків, так як за даними узагальнення є факти встановлення автентичності первинних підписів.

2. Не завжди проводиться дослідження з метою встановлення виконавця недійсності первинних підписів (тільки в 21,3% випадків, причому в основному при виконанні підписів «на просвіт» безпосередньо чорнилом).

3. Значна кількість категоричних висновків про неподлінносгі вторинних підписів, виконаних поверх вдавлених, олівцевих штрихів і штрихів копіювального паперу (в 88% випадків), як нібито свідчить про значні можливості почеркознавчої експертизи при їх дослідженні. Проте категоричність зазначених висновків недостатньо обгрунтована, оскільки початкові підписи в більшості випадків не виявляються і не досліджуються, і, отже, висновки про недійсності відносяться до досліджуваних підписам як єдиного об'єкту.

4. Відсутність не лише категоричних, але навіть ймовірних висновків про виконавця недійсності вторинних підписів вказує на те, що изза малювання за раніше нанесеним штрихами в них не залишаються в достатньому для ідентифікації обсязі ознаки почерку чи підписів особи, їх виконав. У зв'язку з цим експерти роблять висновки про неможливість вирішення питання по суті або про непридатність зазначених підписів для ідентифікації виконавця.

5. При встановленні фальшивості первинних і вторинних підписів експерти вказують в основному на одні і ті ж збігаються ознаки: загальні - транскрипція, загальний вигляд, переважна протяжність рухів по вертикалі і горизонталі, переважний напрямок рухів при виконанні основних елементів; приватні - загальна структура рухів при виконанні рядкових і заголовних букв, спосіб початку рухів при виконанні заголовних букв, форма траєкторії рухів при з'єднанні елементів заголовних букв, протяжність та розміщення рухів про по горизонталі при виконанні елементів підпису, то Це обумовлено, на наш погляд, тим, що при виконанні зазначених підписів виконавець завжди вдається до малювання за раніше нанесеним штрихами.

6. Обов'язкова наявність елементів малюванні досліджуваних підписах обумовлює, в свою чергу, той факт, що експерти вказують, як правило, одні і ті ж різняться ознаки при встановленні недійсності первинних і вторинних підписів. До них відносяться: загальні - ступінь координації рухів, темп виконання, ступінь безперервності рухів і характер натиску; приватні - форма траєкторії рухів при виконанні овалів великих і малих літер, протяжність рухів по вертикалі при виконанні розчерку, форма траєкторії рухів при з'єднанні елементів рядкових букв, розчерку і заголовних букв з малими, розміщення точок початку рухів при виконанні овалів рядкових і заголовних букв, а також покривних штрихів заголовних букв, розміщення точок перетину рухів при виконанні заголовних букв, розміщення точок закінчення рухів в розчерку і овалах заголовних букв, спосіб закінчення рухів в рядкових буквах і розчерку, розміщення місць посилення й ослаблення натиску в малих буквах і розчерку.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведення даної роботи, що до  почеркознавчих експертиз підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, та проаналізувавши літературні джерела  показало наступне.

Підпис є посвідчувальних знаком певної особи і наноситься їм на документ з метою надання йому юридичної сили, для посвідчення, для засвідчення фактів і т. д. Отже, підпис може виконувати притаманні їй функції засвідчувального знака тільки тоді, коли вона наноситься саме тією особою, особистість якого означає.

Весь хід формування підпису розділений на три основних періоди: перший період – формування підпису підчас навчання у школі; другий – наступне її формування при оволодінні спеціальністю ( підчас навчання у технікумах, вузах тощо); третій період – формування підпису підчас трудової діяльності людини.

Підпис є матеріалом, у якому відображуються ознаки почерку, які виробилися у конкретної особи для виконання підпису, тому про ідентифікаційні ознаки підпису можна говорити лише умовно.

Ідентифікаційними ознаками підпису слід вважати ознаки, що містяться у конкретних підписах, і відображають комплекс прийомів, навичок (почерк), які виробились у даної особи для виконання підпису.

У зв'язку зі схожістю почерку й підпису як виду рукопису й основу поділу ознак на групи та підгрупи покладена розроблена система ідентифікаційних ознак почерку.

Однак наявність у підписах властивих тільки їм ознак, які характеризують рухи при побудові підпису, потребує введення додаткової групи загальних і окремих ознак, які характеризують будову підпису.

Система ідентифікаційних ознак підпису включає такі групи ознак:

1. Загальні та окремі ознаки, які характеризують будову підпису.
2. Загальні та окремі ознаки, які відображують ступінь і характер сформованості писемно-рухових навичок.
3. Загальні та окремі ознаки, які відображують характеристику рухів за їх траєкторією.
4. Загальні та окремі ознаки, які відображують просторову орієнтацію підпису у цілому і рухів, якими вони виконуються.

При встановленні автентичності підпису велике ідентифікаційне значення мають збіги загальних ознак, які характеризують підпис у цілому: розміщення відносно бланкового рядка і попереднього слова, напрямок лінії підпису, ступінь виробленості, темп виконання, ступінь безперервності рухів, будова ліній, які характ         еризують протяжність і розміщення рухів по вертикалі.

До окремих ознак, які мають велике ідентифікаційне значення відносяться: напрямок рухів при виконанні букв середньої частини підпису і розчерку, форма рухів при виконанні початкового штриха підпису, форма рухів при виконанні заключного штриха прописних букв і розчерку, розміщення точок початку руху при виконанні не зв'язаних між собою букв, форма рухів при з'єднанні елементів букв у середній частині підпису і розчерку з попереднім елементом, співвідношення протяжності рухів по вертикалі і відносний напрямок рухів при виконанні основних елементів, розміщення рухів при виконанні додаткових штрихів по вертикалі й горизонталі.

Найменше ідентифікаційне значення при встановленні автентичності підпису частіше за все мають такі ознаки: транскрипція, переважний напрямок і протяжність рухів, форма рухів при з'єднанні прописних букв і без буквених штрихів, розміщення точки закінчення руху при виконанні розчерку.

При підробці чужого підпису виконавець, як правило, прагне надати йому максимальну схожість із автентичним. Тому для підробки застосовуються різні технічні прийоми, які дозволяють із великою точністю відтворити оригінал якогось підпису.

На підставі узагальнення теоретичних розробок та аналізу експертної практики всі способи, які використовують при технічній підробці розділяють на основні групи:

1. попереднє перемальовування підписів із наступним їхнім обведенням;
2. перемальовування підпису на просвіт;
3. копіювання підпису за допомогою копіювального паперу або без нього (процарапування, передавлення тощо);
4. перенос підпису за допомогою гектографічної маси або іншим способом;
5. фотомеханічні способи підробки за допомогою спеціально виготовлених кліше;
6. інші способи підробки (проекційний спосіб, спосіб із вирізанням підпису, електронний спосіб, за допомогою комп'ютерної техніки).

Аналіз вказаних прийомів показує, що застосування більшості з них відбувається шляхом використання виконавцем своїх графічних навичок, вміння володіти пишучим приладом. Це проявляється як при нанесенні штрихів попередньої підготовки, так і при виконанні наступної наводки.

Крім того у практиці зустрічаються випадки, коли з тих чи інших причин провадиться наводка штрихів раніше нанесеного підпису як самим його виконавцем, так і іншою особою.

Методика почеркознавчого дослідження  підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів, має деякі особливості, які обумовлені своєрідністю їхнього виконання.

Технічному дослідженню підпису повинно передувати вивчення таких його загальних ознак, як транскрипція, загальний вид і ступінь виробленості (координація рухів і їхній темп) з метою встановлення наявності ознак незвичайного виконання, які можуть бути наслідком виконання підпису за допомогою технічних прийомів.

При проведенні технічного дослідження слід встановлювати: наявність сторонніх штрихів у місці розташування підпису; характер вказаних штрихів (штрихи копіювального паперу, штрихи від олівця, сліди натискання тощо) і спосіб виконання підпису; по можливості хронологічну послідовність нанесення даних штрихів і досліджуваного підпису, їхнє співвідношення між собою.

Якщо вказані штрихи становлять мов би комплекс, який характеризує собою первинний та вторинний підпис, то вони обов'язково повинні бути виявлені за допомогою спеціальних методів.

У разі виявлення й розділення первинного й вторинного підпису дослідження з метою вирішення питання про їхню автентичність повинно проводитися роздільно: спочатку дослідження первинного підпису, а потім вторинного підпису.

Вивчення первинних підписів, які виконані олівцем, через копіювальний папір або шляхом натискання, має свої особливості. Їхнє дослідження слід починати з вивчення таких загальних ознак, як транскрипція, загальний вид і ступінь виробленості, які стосовно вторинних підписів були вже вивчені. Крім того, при виявлені й вивченні ознак слід враховувати спосіб виконання вказаних підписів (через копіювальний папір, олівцем, шляхом натискання тощо), який безумовно  впливає на відтвореність та характерність ознак.

Дослідження інших загальних і окремих ознак первинних та вторинних підписів проводиться за загальними правилами. Однак при оцінці темпу виконання вторинного підпису слід враховувати його співвідношення з первинним підписом, тому що у тих штрихах, які співпадають із первинним, темп виконання, як правило, уповільнюється, а в не співпадаючих штрихах – прискорюється.

У результаті вивчення ознак установлюється ідентифікаційне значення кожного з них (визначається їхня стійкість і частота зустрічальності).  При цьому слід мати на увазі: особливості механізму відтворення ознак (наявність ознак, характерних для малювання при виконанні первинних і вторинних підписів); викривлення загальних ознак, яке викликане особливостями механізму їхнього відтворення, яке може спричинити зміну окремих ознак; залежність у результаті наводки ознак вторинного підпису від способу й характеру виконання первинного підпису. Тому доцільно проводити зіставлення первинного й вторинного підпису.

У тих випадках, коли первинний підпис виявити не вдалося проводять дослідження тільки вторинного підпису. При цьому оцінка ідентифікаційного значення виявлених ознак повинна проводитися з особливою обережністю. Якщо ж технічним дослідженням установлено, що у спірному підпису відсутні сліди попередньої підготовки, але є підстави припускати його виконання за допомогою якихось технічних прийомів (наприклад, перемальовування на просвіт чорнилом), то такий підпис досліджується як первинний за загальними правилами.

Після виявлення первинного підпису при дослідженні особливу увагу необхідно звертати на стійкість протяжності рухів по вертикалі й горизонталі. Це необхідно для оцінки характерності співпадаючих ознак і тих, що розрізняються при відшукуванні підпису – моделі.

Порівняльне дослідження первинного й вторинного підпису проводиться у тому ж порядку, в якому вивчалися загальні й окремі ознаки при роздільному дослідженні.

Необхідно відмітити, що сам спосіб виконання підпису за допомогою технічних прийомів обумовлює збіг загального виду й таких ознак, як переважна протяжність і напрямок рухів при виконанні основних елементів. Як загальне правило у підписах співпадають транскрипції. Однак інколи, якщо виконавець не розібрався у буквеному та штриховому складі підпису, транскрипція може трохи розрізнятися.

Ступінь виробленості рухів повинна бути вивчена в обох підписах з метою з'ясування можливості виключення тотожності за цією ознакою. Якщо ступінь виробленості не дає підстав для виключення тотожності, проводиться ретельне порівняльне дослідження загальних і окремих ознак первинного й вторинного підпису для встановлення як збігів так і розбіжностей.

При порівнянні окремих ознак первинного й вторинного підписів особливу увагу слід звертати на місця зміни напрямку рухів, способи початку й закінчення рухів, розміщення місць посилення та послаблення натиску, наявність і відсутність рефлекторних штрихів, місць перетину й приєднання рухів, співвідношення протяжності рухів по вертикалі при виконанні основних елементів.

При оцінці ознак слід враховувати, що специфічним у даному випадку є сталість розбіжностей ряду загальних ознак (темп, ступінь і характер натиску) , які обумовлені самим способом виконання досліджуваного підпису (копіювання).

Головною задачею при оцінці решти ознак, що розрізняються, є встановлення причин їхнього виникнення: відхилення пишучого приладу при малюванні підпису; неточність визначення виконавцем напрямку рухів у підпису-моделі: уповільненість рухів: навмисне викривлення рухів виконавцем з метою надання деякої несхожості з оригіналом. Потім оцінюється ступінь сталості ознак, що розрізняються, для встановлення факту виконання порівнюваних об'єктів різними особами.

У стадії порівняльного дослідження необхідно виявити всі співпадаючі ознаки між досліджуваним підписом і зразками та такі, що розрізняються. Спочатку проводиться дослідження первинного підпису, а потім – вторинного. Внаслідок такого способу виконання й труднощами диференціювання виділених ознак оцінка результатів дослідження є складною.

Більшість загальних ознак, які обумовлені способом виконання, не мають ідентифікаційного значення. До їхнього числа відноситься координація рухів, темп, ступінь і характер натиску, розміщення підпису в цілому відносно бланкового рядка, переважний напрямок рухів при виконання основних елементів тощо.

При оцінці виявлених співпадаючих окремих ознак слід пам'ятати, що висновок про виконавця досліджуваного підпису може бути зроблений тільки у тому випадку, якщо вони у своїй сукупності складають індивідуальний комплекс.

При формулюванні висновків у випадках виконання підписів за допомогою технічних прийомів слід враховувати наступне:

• заключні висновки експерта повинні повністю відповідати дослідницькій частині висновку експерта. Якщо проводилося почеркознавче й технічне дослідження підпису, результати останнього повинні бути відображені не тільки у дослідницькій частині, але й у висновках;
• висновок експерта про автентичність або не автентичність підписів, виконаних із попередньою підготовкою, не повинний характеризувати їх як єдиний об'єкт. З урахуванням того, що  методика вимагає роздільного дослідження первинних і вторинних підписів, висновки експерта повинні формулюватися стосовно кожного з них.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА.

1. Конституція України - К., 1996.
2. Кримінальний кодекс України . – К.: 2003. – 176 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: 2003. – 212с.
4. Цивільно- процесуальний кодекс України. – К.: 2003. – 168с.
5. Закон України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року //  Відомості  Верховної Ради України, 1994 р., № 60.
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" №8 від 30 травня 1997р.
7. Наказ МВС України від 30.08.1999 № 682 “Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичних служб МВС України”.
8. Ароцкер Л.Е. Криминалистическое исследование подписей, выполненных с подражанием. // Сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 2, М., 1956.
9. Ароцкер Л.Е., Коновалов Е.П. Признаки автоподлога подписей // «Криминалистика и судебная экспертиза», Киев, 1957.
10. Ароцкер Л.Е., Основные вопросы криминалистического исследования подписей, выполенных «с подражанием» // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3, М., 1958.
11. Ароцкер Л.Е. Экспертиза подписей, выполненных с подражанием после длительной тренировки //. В сб. «Практика криминалистической экспертизы» № 1-2, М., 1961.
12. Берзин В.Ф., Ковальчук З.А., Меленевская З.С. Оценка признаков, противоречащих выводу на заключительной стадии идентификационного исследования // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.37. Киев. 1988.
13. Бродская А.Б. Криминалистическое исследование сходных почерков. // Проблемы судебной экспертизы, вып.2, М., 1961.
14. Бондар М.Є., Драпей Н.Г., Сукманова Т.О. Вирішення почеркознавчих задач стосовно підписів, виконаних за допомогою технічних прийомів. Методичні рекомендації, Київ, 2004.
15. Вольвач Н.С. О влиянии свойств пишущего прибора на признаки почерка // Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957.
16. Воробей О.В., Меленевська З.С. Криміналістичне дослідження підписів. Посібник // К.. Університет. Вид-во “Пульсари” , 2006. – 84 с.
17. Гусев А.А. О технике производства многообъектных экспертиз подписей // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958
18. Гусев А.А., Устьянцева Т.В. Установление технической подделки подписи. М. 1967.
19. Горгошидзе Л.Ш. Возможности решения некоторых диагностических задач при исследовании подписей // Судебная экспертиза и проблемы борьбы с преступностью. Ташкент, 1964.
20. Грачев В.А. Об иллюстрации акта криминалистической экспертизы подписей // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958
21. Елисеев А.А. Подпись как почерковое начертание. // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958
22. Киричинский Б.Р.. Техническое исследование подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.
23. Криминалистическое исследование  подписей, выполненных в необычных условиях (намеренное изменение, подражание, состояние алкогольного опъянения и стресса), в целях установления их подлинности (неподлинности). Методическое пособие для экспертов, М., 1994.
24. Липовский В.В. Устойчивость признаков подписи. // «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 2, Киев, 1965.
25. Липовский В.В. “Система идентификационных признаков подписи.- Сб. «Вопросы судебной экспертизы», Баку 1969.
26. Липовский В.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста. (Методическое пособие для экспертов), М., 1983.
27. Липовский В. В. Установление условий выполнения подписей от имени лиц пожилого и старческого возраста // Методическое пособие. Судебно-почерковедческая экспертиза малообъемных почерковых объектов. Киев. 1989.
28. Липовский В.В. О некоторых вопросах проблемы индивидуальности подписи, «Рефераты второй научной конференции НИИСЭ», Танкент, 1961.
29. Липовский В.В. Особенности методики исследования подписей, выполненных от имени лиц пожилого и старческого возраста // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып 28. Киев, 1984.
30. Липовский В.В. Почерковедческое исследование подписей, исполненных с помощью технических приемов. РИО МВД УССР. Киев, 1975.
31. Липовский В.В., Меленевская З.С. Оценка различающихся признаков при решении вопроса о подлинности подписи. Сб. «Криминалистика и судебная экспертиза», вып. 5. К., РИО МООП УССР, 1968, стр. 337-338.
32. Маркова Л.В. Криминалистическое исследование подписей, выполненных лицами от своего имени с намеренным искажением. // автореф. Кнд. Дис., М., 1992.
33. Манцветова А.И., Орлова В.Ф., Славуцкая И.А. Теоретические основы судебного почерковедения. // Труды ЦНИИСЭ, вып. 1, М.,1967.
34. Манцветова А.И. Исследование координации движений // Экспертная практика. Вып. 15, М., 1969.
35. Манцветова А.И., Мельникова Э.Б., Орлова В.Ф.. Экспертиза почерка. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы» № 6-7. М., 1961.
36. Можар И.М. Устойчивость признаков почерка в зависимости от времени // Криминалистика и судебная экспертиза, Киев, 1957
37. Меленевская З.С. К вопросу об усовершенствовании синтезирующих суждений экспертов в идентификационных исследованиях /Криминалистика и судебная экспертиза: Межвед. Науч.-метод. Сб. / МЮ Украины. – К.,2001. –С.35-40.
38. Меленевская З.С., Фридман И.Я. Подражание при сходсте несомненных подписей подозреваемых лиц. В сб. «Экспертная практика и новые методы исследования», № 19, М., ВНИИСЭ, 1975, стр. 9-13.
39. Меленевська З.С. Підпис // Юридична енциклопедія том 4 // Київ Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 2002
40. Меленевська З.С.,Свобода Є.Ю.,.Шаботенко А.І.Судово-почеркознавча експертиза, Навчально-методичний посібник у двох частинах (загальна і особлива), КНУВС, 2006 (у друкарні)
41. Меленевська З.С.,.Шаботенко А.І., Шпакович Н.Г. Методичні рекомендації Формулювання синтезуючої частини висновків почеркознавчої експертизи. ДНДЕКЦ МВС України, 2008
42. Меленевська, З.С., Шаботенко А.І., Шведова О.В. Зразки висновків експерта з вирішення почеркознавчих задач .Методичний посібник, вид. КНТ, Київ 2009
43. Можар И.М. Криминалистическая  экспертиза рукописей и подписей, выполненных с разрывом во времени, в уголовном и гражданском  судопроизводстве, канд. Дисс., Харьков 1967.
44. Орлова В.Ф. Основные положения почерковедческого исследования подписей. В сб. «Теория и практика криминалистической экспертизы», № 3, М., 1958.
45. Орлова В.Ф., Методика исследования подписей. «Теория и практика криминалистической экспертизы» сб. 6-7, М., 1961.
46. Орлова В.Ф. Теория судебно-почерковедческой идентификации // Труды ВНИИСЭ, вып. 6, 1969.
47. Орлова В.Ф. Идентификационные признаки подписи.// Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3. М., 1958
48. Проблемы комплексного криминалистического исследования подписей (Материалы Всесоюзного научно-практического семинара, Харьков, 29-31 октября 1985 г.), М., 1986.
49. Палиашвили А.Я. Признаки подделки документа. Изготовленного из другого документа, содержащего подлинную подпись. // Теория и практика криминалистической экспертиза, Сб. 1 М., 1955
50. Палиашвили А.Я. Исследование поддельных расписок. //Сборник научных трудов. Вып. Ш. Ташкент, 1960.
51. Семенова М.М., Михайленко С.Г. Криминалистическое исследование подписей, сполненных в состоянии опъянения. // Минск, 1975.
52. Солнцева Л.Ф. Транскрипция подписи и ее идентификационное значение. // Теория и практика криминалистической экспертизы, Сб. 3, М., 1958
53. Солнцева Л.Ф. Идентификация личности по подписи. М., 1960.
54. Соколовский З.М. Как оценить наличие карандашных и чернильных штрихов в исследуемых подписях. // Экспертная практика Харьковского НИИСЭ // Метод. бюлл. № 14-15, Харьков, 1965.
55. Судебно-почерковедческая экспертиза, часть ІІ, (пособие для экспертов-почерковедов и судебно-следственных работников), М., 1971.
56. Установление технической подделки подписей. В сб. «Криминалистическая экспертиза», вып. 4. М., РИО МООП СССР, 1966.