Міжнародне право 06.10.2013 01:25

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Курс «Міжнародне право та право ЄС» є однією з професійно орієнтованих дисциплін для студентів, що навчаються за напрямом підготовки «Правознавство». Він вивчається студентами  Національного університету ДПС України на протязі двох семестрів. Планом навчального процесу відведено для його вивчення 216 годин. На обов’язкові види позааудиторної роботи (окрім самостійної та  індивідуально-консультативної роботи), 7 годин виділено на індивідуальну роботу студента. Індивідуальна робота покликана удосконалити професійні та розвивати творчі здібності студента. Вона присвячена дуже актуальній і важливій для кожного юриста проблемі – опрацюванню прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.

          17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – Конвенція). Тим самим Україна визнала обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі – Суд)..

Суд є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією, може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав, гарантованих Конвенцією.

Прецедентна практика Суду сьогодні виконує функцію надзвичайно важливого інструмента захисту прав людини. Неважко помітити, що норми Конвенції мають загальний характер, і права людини здебільшого констатуються в абстрактній, оціночній формі. Проте, враховуючи, що сформулювати вичерпний перелік прав та форм їх реалізації в тексті Конвенції неможливо, справжній сенс норм Конвенції з’ясовується лише після тлумачення і застосування в рішеннях Суду[1]. 

Відповідно до частини першої ст. 32 Конвенції, тлумачення її норм віднесено до виключної компетенції Суду. Тому прецедентна практика Суду в такому разі становить офіційне міжнародне тлумачення Конвенції.

Відомий український вчений-правник П. Рабінович слушно підкреслює, що практика Суду розвивається за відверто прецедентним принципом[2]. Дійсно, Судом за багато років його діяльності було винесено значну кількість рішень, які суттєво вплинули на національне законодавство країн-членів Ради Європи та практику його застосування. І якщо ще декілька десятиліть тому поняття «судовий прецедент» асоціювалося лише з англосаксонським правом, то сьогодні правові системи навіть традиційно континентальних країн важко уявити без судових прецедентів.

Питання щодо можливості використання практики Суду при розгляді справ в українських судах завжди викликало жваві дискусії. Лінію під цими дискусіями було проведено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до       ст. 17 якого практика Європейського суду становить джерело права при розгляді справ вітчизняними судами: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права»[3].

Це положення дало  українським суддям можливість прямо посилатися у відповідних судових рішеннях на практику Суду. Більше того, з часу прийняття цього закону посилання на норми Конвенції та рішення Європейського суду з прав людини стало не правом суддів, а їх обов’язком.

Отже, на сучасному етапі прецедентна практика Європейського суду з прав людини, незважаючи на те, щодо якої країни винесене те чи інше рішення,  – це джерело права з усіма відповідними наслідками, які витікають з цього. Сам факт виникнення справи на правовому ґрунті іншої країни зовсім не означає, що ухвалене рішення не допоможе з’ясувати принципові вимоги, зафіксовані в положеннях Конвенції.

Підсумовуючи викладене вище, варто наголосити, що традиційно велика кількість поданих заяв та кількість рішень, що виносяться Судом щодо України, свідчать про систематичні порушення прав та свобод з боку держави. Тому знання юристами: адвокатами, суддями, працівниками органів системи кримінальної юстиції та ін., найважливіших рішень Суду та їх врахування у своїй практичній діяльності є одним із найголовніших завдань у сфері захисту прав і свобод людини у нашій державі.

Це обумовлює особливу увагу до прецедентної практики Європейського суду з прав людини та створює необхідність її глибокого вивчення студентами-юристами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Метою виконання індивідуальної роботи є:

• вивчення практики діяльності Європейського суду з прав людини на основі аналізу його прецедентних рішень;
• формування гуманістичного світогляду, долучення молоді до ідеалів свободи, розвиток почуття самоповаги, громадянської відповідальності, глибокого розуміння як своїх прав і обов'язків, так і невід'ємних прав та інтересів інших людей.

Правильна організація індивідуальної роботи необхідна для більш глибокого вивчення проблеми функціонування міжнародно-правових механізмів захисту прав людини, оскільки обсяг аудиторних занять не дозволяє детально розглянути її на лекціях і семінарах.

В ході виконання індивідуальної роботи реалізуються такі компетенції:

1. Соціально-особистісні: уміння коректно і переконливо представити свою позицію, готовність до постійного саморозвитку, вміння вибудовувати стратегії особистого професійного навчання та розвитку.

2. Загальнонаукові: розуміння і використання основних філософських категорій; застосування методів наукового пізнання.

3. Інструментальні: здатність до самоорганізації і планування; навики роботи з комп'ютером, вміння використовувати сучасні інформаційні технології (довідкові системи, Інтернет-ресурси тощо) для отримання доступу до джерел інформації, зберігання та обробки даних; навики грамотної письмової та усної мови.

4. Загальнопрофесійні: знання та вміння використовувати правові категорії і поняття; уміння сприймати і аналізувати правовий текст; застосування різних способів тлумачення правових норм.

5. Спеціальні професійні: вільне оперування міжнародно-правовими категоріями і поняттями; правовий аналіз рішень міжнародної судової інституції, розвиток здібностей їх експертної оцінки; використання норм міжнародного права для вироблення і обґрунтування правових позицій; уміння складати документи, що передбачають знання у сфері міжнародної судової практики, зокрема, скарги (петиції) до Європейського Суду з прав людини, уміння складати та розв’язувати правові задачі і т. п.

Індивідуальна робота складається із двох частин. Теоретична частина передбачає самостійне вивчення прецедентного рішення ЄСПЛ та написання по ньому аналітичного звіту. Практична частина  полягає  у виконанні одного із двох запропонованих завдань за вибором студента: складання «Проекту скарги в Європейський Суд з прав людини» або складання та розв’язок задачі на основі фабули рішення ЄСПЛ.

Для виконання індивідуальної роботи кожному студентові пропонуються

завдання на основі аналізу конкретного рішення ЄСПЛ, яке він обирає із наведеного переліку відповідно до порядкового номера його прізвища в академічному журналі успішності.

Трудомісткість індивідуальної роботи становить 7 годин. Такий обсяг пов'язаний з достатньо великою кількістю теоретичної літератури, яку студенту слід опрацювати, необхідністю ознайомитись із рішенням Європейського суду з прав людини по конкретній справі та проаналізувати його, отримати певні практичні уміння та навички, необхідні для складання аналітичного звіту, а також з виконанням практичної частини завдання.

Індивідуальна робота повинна бути грамотно написана і акуратно оформлена у машинописному вигляді: текстовий редактор – Microsoft Word, формат сторінки А4 (297×210 мм), орієнтація – книжкова, шрифт – Times New Roman, розмір – 14; 1,5 міжрядковий інтервал; поля – 20 мм.

Загальний обсяг роботи: аналітичний звіт – 8-10 сторінок, практична частина – 3-5 сторінок.

Успішно виконана індивідуальна робота є допуском до  складання іспиту з дисципліни «Міжнародне право та право Європейського Союзу».

 

 

 

3. ТЕМАТИКА ЗАВДАНЬ

Визначаючи перелік справ, які пропонуються для виконання індивідуальних завдань, укладачі цього методичного посібника мали на меті:

• дати студентам можливість перевірити тазакріпити своїзнання, набуті при вивченні різних галузей права,
• розширити своє професійне сприйняття і наповнити новим змістом (з урахуванням міжнародно-правової складової) поняття прав людини з їх розподілом за різними групами та поколіннями,
• деталізувати знання про механізм функціонування Європейського суду як однієї з провідних ланок найдієвішої з регіональних міжнародно-правових  систем захисту прав людини – європейської,  а також
• отримати уяву про розмаїття справ, що надходять до Страсбурзького  суду з нашої держави, і тим самим усвідомити низку найпоширеніших причин, які найчастіше призводять до скарг проти України.

Саме для цього у перелік були включені різні “категорії” справ, наприклад, ті, що отримали статус “пілотної”* (справа «Юрій Іванов проти України»), або  найбільш складні та резонансні справи, винесені на усні слухання, хоч зазвичай Суд застосовує письмову процедуру, ( справа «Салов проти України»2005 р.), чи справи щодо яких практикувалися виїзні засідання у складі спеціальної делегації Суду (справа «Давидов та інші проти України»**).

____________________

*) Статус “пілотної” отримує справа, котру Суд вибирає для розгляду зі  значної кількості подібних справ, що надходять до нього з однієї країни, систему “пілотних” справ ЄСПЛ запровадив з 2004 року з метою прискорити їх розгляд.

**) Спочатку це була справа «Друзенко та інші проти України» (ухвала від 15 січня 2007 року, заяви №№ 17674/02 і 39081/02). Однак назву справи було змінено, оскільки перший заявник, Друзенко, відмовився від подальшого підтримання своєї заяви.

 

 

 

 

Перелік справ ЄСПЛ:

1. Алієв проти України
2. Харченко проти України
3. Сергій Шевченко проти України
4. Сердюк проти України
5. Єфименко проти України
6. Редька проти України
7. Черемський проти України
8. Молчан проти України
9. Андрій Руденко проти України

10.Антоненков та інші проти України

11.Білуха проти України

12.Давидов проти України

13.Михалкова та інші проти України

14.Нечипорук і Йонкало проти України

15.Солдатенко проти України

16.Салов проти України

17.Ковач проти України

18.Корецький проти України

19.Науменко проти України

20.Пантелеєнко проти України

21.Дубецька та інші проти України

22.Полторацький проти України

23.Ліпісвіцька проти України

24.Фельдман проти України

25.Скрипник та інші проти України

26.Гурепко проти України №2

27. Іванов проти України

28.Свято-Михайлівська Парафія проти України

29.Нікіфоренко проти України

30.Серявін та інші проти України

31.Плєшков проти України

32.Соломатін проти України

 

4. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ

4. 1. Методичні вказівки до виконання аналітичного звіту

 

Ознайомитись з обраною (відповідно до вказаного вище принципу вибору) справою за позовом громадян(ина)  проти України до Європейського Суду з прав людини (сайт  http://www.minjust.gov.ua/0/164) та проаналізувати її, з огляду на необхідність знайти відповіді на наступні запитання:

1. Що стало юридичною підставою  позову?

(Яке право, зафіксоване в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод  1950 p. було порушене?)

1. В чому суть позову?
2. Які  аргументи для обґрунтування своєї заяви наводить позивач?

Як вони підтверджуються?

1. Які аргументи уряду-відповідача? Наскільки вони переконливі?

Як саме представник уряду намагається спростувати аргументацію свого опонента?

1. Яке рішення Європейського суду? Як воно  аргументується?
2. Оцінити правотворче значення даного рішення ЄСПЛ. (Про що “сигналізує” прийняте Судом рішення? Який його дієвий соціально-правовий результат? (Які зиски від постанови цього рішення для широкого загалу громадян?)

Навести приклад(и) використання цього рішення в судовій практиці України.

Виконуючи завдання, слід пам’ятати, що будь-який аналіз передбачає оцінку викладених у справі фактів, а не простий їх переказ. Це стосується як аргументів, котрі наводилися зацікавленими сторонами, так і постановленого  Судом рішення. Стосовно останнього зауважимо, що оцінка мотивувальної його частини як раз і допомагає зрозуміти логіку, якою керувалися судді при прийнятті рішення та визначенні справедливої сатисфакції.

 

ЗРАЗОК

Аналіз  рішення ЄСПЛ  у справі

“Щукін проти України”

1. Юридичною підставою  позову є

• право кожного на справедливий і публічний розгляд  справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції;
• право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, яке передбачене статтею 13 Конвенції;
•  положення про обов'язковість виконання на всій території України ухвалених судових  рішень, передбачене статтею 124 Конституції України 1996року;
• право заявника звертатися до суду з позовом про неналежне виконання чи невиконання судового рішення юридичною особою, на яку законом покладено обов’язок виконання судового рішення, та отримати компенсацію, передбачене статтею 86 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року;
• положення про обов’язок здійснювати примусове списання коштів з того самого рахунку, з якого проводяться звичайні виплати, передбачене пунктом 3.6 Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного казначейства України №175 від 5 жовтня 2001 року.

1. 2.    Суть позову:

• визнання, що неспроможність державних органів (в особі державної виконавчої служби) вчасно виконати постановлене  судом рішення про стягнення на користь заявника 10 282 грн. заборгованості з заробітної плати та компенсації, є порушенням пункту1 статті 6  та статті 13 Конвенції (п.10 рішення у справі);
• відшкодування матеріальної шкоди в  сумі  16 842,81 грн. (еквівалент 2854 ЄВРО), що відповідає заборгованості за двома рішеннями, винесеними на користь заявника (п.20 рішення у справі);
• відшкодування нематеріальної шкоди в сумі 85000грн. (еквівалент 14400 ЄВРО) (п.23 рішення у справі);
•  відшкодування витрат на провадження в Суді (300 ЄВРО) (п.26 рішення у справі).

1. 3.    Аргументи позивача:

• Заявник стверджував, що  рішення, винесене судом 17 грудня 2001 року про стягнення 10 282 грн. заробітної плати та компенсації на користь заявника, залишається невиконаним, оскільки 26 червня 2002 року відділ державної виконавчої служби повернув заявнику виконавчий лист з огляду на відсутність коштів, які могли бути стягнуті, та заборону суду накладати арешти на рахунки боржника, більш того навіть після задоволення судом 10 червня 2005 року скарги заявника і зобов'язання державної виконавчої служби відновити виконавче провадження ситуація не змінилася (п.7,8,10 рішення у справі);
• Заявник наголошував, що  неспроможність державних органів вчасно виконати постановлене судом рішення є порушенням пункту 1 статті 6  та статті 13 Конвенції (п.10 рішення у справі).

Аналітичний  коментар:

Аргументи, наведені заявником, є переконливими з огляду на те, що "право на суд", як воно було визначено у практиці ЄСПЛ, включає в себе і стадію виконання судових рішень.

 ЄСПЛ неодноразово наголошував, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і, водночас, не передбачала виконання судових рішень.

Вузьке тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції лише як такого, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження (без обов’язкового виконання рішення, ухваленого будь-яким судом,),  могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( див. рішення у справах "Hornsby v. Greece" від 19.03.1997 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-IІ, c. 510, п. 40; “Бурдов проти Росії” (п.34), “Шмалько проти України” (п.43)).

• Заявник наполягав, що  внаслідок невиконання постановленого судом рішення він зазнав матеріальної та моральної шкоди і вимагав сатисфакції, а саме:

1. відшкодування матеріальної шкоди в  сумі  16 842,81 грн. (еквівалент 2854 ЄВРО), що відповідає заборгованості за двома рішеннями, винесеними на користь заявника (п.20 рішення у справі);
2. відшкодування нематеріальної шкоди в сумі 85000 грн. (еквівалент 14400 ЄВРО)(п.23 рішення у справі);
3. відшкодування витрат на провадження в Суді (300 ЄВРО)

(п.26 рішення у справі).

Аналітичний  коментар:

Аргументи, наведені заявником, були визнані Судом як переконливі, проте Суд сприйняв їх не у повному обсязі. Це є наслідком професійного підходу представника уряду, який грамотно скористався формальними помилками позивача і зміг переконати Суд, що заявлені ним вимоги про відшкодування шкоди є завищеними і необґрунтованими.

 З огляду на це обсяг відшкодування шкоди, присуджений Судом заявнику був  відчутно знижений.

4.Аргументи держави-відповідача:

Заперечення щодо вичерпання національних засобів правового захисту

• Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національних засобів захисту, оскільки він не подав скаргу до національних судів для оскарження бездіяльності Державної виконавчої служби чи з вимогою прискорити виконавче провадження у його справі (п.28 рішення у справі «Ромашов проти України»);
• Уряд посилався на існування у заявника можливості оскаржити бездіяльність або помилку виконавчої служби чи Державного казначейства, а також вимагати компенсацію завданої йому майнової і немайнової шкоди (п.31 рішення у справі «Ромашов проти України»);
•  Уряд зазначив, що він здійснив усі заходи, передбачені національним законодавствам, для виконання рішення суду, винесеного на користь заявника (п.37 рішення у справі «Ромашов проти України»);

Аналітичний  коментар:

Аргументи, наведені представником уряду, не можна вважати  переконливими з огляду на те, що ефективних засобів захисту, які б дали заявнику можливість прискорити виконання рішення і досягти бажаного результату – отримати належну йому заробітну плату, що заборгував колишній роботодавець, не існує оскільки це невиконання було результатом відсутності коштів у державного підприємства «Південелектромаш».

Не сприйняття заперечень представника держави-відповідача як належних також зумовлено і тією обставиною, що обов’язок доведення Суду того, що засіб національного правового захисту був ефективним, доступним як теоретично, так і практично, та у відповідний час, лежить на Уряді, який заявляє, що засіб  правового захисту не вичерпано. На цьому ЄСПЛ наголошував у раніше постановленому рішенні (див. справу “Хохліч проти України”, № 41707/98, § 149, 29 квітня 2003 року).

Заперечення щодо відшкодування шкоди

• Уряд зазначав, що він не може вважатись відповідальним за борги підприємства (п.21 рішення у справі);

Аналітичний  коментар:

Заперечення представника уряду не є переконливими, оскільки колишній роботодавець заявника – підприємство «Південелектромаш», котрий заборгував йому з виплатою заробітної плати, – перебуває у державній власності. А це означає, що його фінансування здійснюється за рахунок видатків з державного бюджету. До того ж  державна виконавча служба мотивувала повернення заявнику виконавчого листа  відсутністю коштів, які могли бути стягнуті, та забороною суду накладати арешти на рахунки боржника, тобто всі перешкоди, які завадили погашенню заборгованості з заробітної плати, фактично були створені державою – рішеннями її органів: законодавчого – щодо визначення асигнувань на відповідні видатки Державного бюджету України, та судового – щодо заборони арешту рахунків боржника.

З огляду на це, цілком зрозуміло, чому Суд зробив висновок про неприйнятність наведених представником уряду аргументів і відхилив їх (подібно до того як це було в рішенні у справі «Ромашов проти України» пп. 28-33 та 41).

• Уряд привертав увагу Суду до того, що заявник у своїх скаргах щодо матеріальної шкоди посилався на два рішення національних судів, від 17 грудня 2001 року і 15 квітня 2005 року, проте лише перше рішення було предметом розгляду цієї заяви (п.21 рішення у справі);

Аналітичний  коментар:

Для обґрунтування своєї позиції представник уряду використав формальні підстави:  при оформленні заяви до ЄСПЛ заявник не згадав друге судове рішення – від 15 квітня 2005 року – як предмет для розгляду своєї скарги, чим послабив свою позицію. Саме це дало підстави ЄСПЛ відхилити ці вимоги як такі, що перебувають поза межами цієї заяви.

Таким чином, формальна помилка (або неуважність) заявника була використана представником відповідача, обізнаного з юридичною технологією захисту, для переконання Суду у необхідності відхилення суттєвої частини (третини) матеріальних вимог заявника.

• Уряд зазначав, що вимоги заявника про відшкодуваннянематеріальноїшкоди є завищеними і необґрунтованими  (п.24 рішення у справі);
• Уряд наголошував, що мають відшкодовуватися лише витрати, які були фактично та з необхідністю здійснені, а також привертав увагу Суду до того, що заявник не підтвердив свою вимогу на відшкодування витрат на провадження в Суді жодними документами, і просив відхилити цю скаргу (п.27 рішення у справі).

Аналітичний  коментар:

Факт не подання заявником документів, які підтверджували б його вимоги щодо моральної шкоди від невиправданих зволікань з виконанням судового рішення (ними, наприклад, могли б бути довідки про погіршення стану здоров’я, викликаного тривалими – понад чотири роки – поневіряннями з виконанням рішення і т.п.), так само як і  відшкодування витрат на провадження в Суді був використаний  представником уряду для заяви про завищення та необґрунтованість вимог заявника. 

Знову ж таки нехтування заявником вимог про дотримання формальних правил здійснення цивільного судочинства: забезпечення доказів є обов’язком зацікавленої сторони (у нашому випадку це – заявник (позивач)) призвели до значних втрат (матеріального характеру) для нього – ЄСПЛ присудив сплатити моральну шкоду у сумі, обсяг якої дорівнює лише 12,5% від заявленої, так само й сума, присуджена заявнику для відшкодування витрат на провадження в Суді,  була знижена у 6 разів.

Таким чином, успішність заперечень уряду стала результатом належної професійної кваліфікації та скрупульозного аналізу матеріалів справи, а також того факту, що інтереси заявника у Суді не представляв фахівець у галузі юриспруденції.

5. Рішення Європейського суду та його аргументація:

• Суд вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки Уряд не надав жодних фактів чи переконливих аргументів, достатніх для того, щоб переконати його зробити інший висновок у цій справі (п.16,17 рішення у справі);
•  Суд вирішує, що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції (п.18 рішення у справі);
• Суд вирішує, що

   (а) держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість за рішенням національного суду, яка ще належить заявнику, а також такі суми:

–      1800 ЄВРО (одна тисяча вісімсот ЄВРО)     компенсації нематеріальної шкоди; і

–      50 ЄВРО (п'ятдесят ЄВРО) витрат на провадження в  Суді;

< (b). . . (c) . . .  >

• Суд відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Аналітичний  коментар:

Судом була сприйнята більшість заперечень представника уряду щодо відшкодування шкоди. Переважно це пояснюється тим, що він грамотно скористався юридичним інструментарем, привернувши увагу Суду до формальних (технічних) помилок заявника.

Певною мірою вплив на рішення ЄСПЛ в цій частині здійснили також  такі чинники як  “те, що справа не є особливо складною” (п.29 рішення у справі) та “інформація щодо власності заявника” (п.30 рішення у справі). Стосовно останнього зауважимо, що важко зрозуміти аргументацію Суду на цей рахунок, оскільки у матеріалах справи ніякої згадки, а тим більше детальної інформації відносно цього  немає.

• Суд зазначає, що рішення залишається невиконаним протягом чотирьох років і одного місяця (п.15 рішення у справі);
• Суд зазначає, що виконавче провадження становить невід’ємну частину судового розгляду (п.41 рішення у справі «Ромашов проти України»).

Аналітичний  коментар:

Наведений Судом аргумент є важливим для розуміння розглядуваного тут права, як воно було визначено у практиці ЄСПЛ. При його аналізі слід взяти до уваги, що сфера застосування ст.6 не обмежується лише судовими слуханнями. Судове провадження розглядається як кульмінація судового процесу. Саме справедливість усього цього процесу є найголовнішою цінністю, що лежить в основі положень ст.6 та Конвенції взагалі. Будь-які дії, що йдуть усупереч поняттю справедливості, на досудовій стадії можуть поставити під сумнів справедливий характер провадження в цілому[4].

Зазначене повною мірою стосується також і стадії виконання судових рішень, оскільки поряд  з формальними ознаками незалежності судової влади (мається на увазі незалежність суду від виконавчої влади та від сторін) існує ще один важливий критерій, змістом якого є наявність у правовій системі всіх необхідних умов для належного виконання судових рішень, у тому числі всіма гілками влади. Він забезпечує функціональну незалежність у рішеннях (decisional independence). Угорський професор Кароль Бард визначає згаданий критерій як такий, що становить “фундаментальну незалежність” суду[5][2].

Ця концепція фундаментальної незалежності знайшла своє втілення (щоправда опосередковане) у справах “Бурдов проти Росії”(пп.34,35,37,38), “Шмалько проти України”(пп.43-47).

Слід також взяти до уваги, що ЄСПЛ неодноразово вказував, що  право  на справедливий судовий розгляд  протягом розумного строку в сенсі статті 6 Конвенції вимагає від держави організувати свою правову систему таким чином, аби забезпечити дотримання вимог частини 1 статті 6, включаючи вимогу щодо судового розгляду впродовж розумного строку[6].

Поняття розумного строку судового розгляду не має чіткого визначення позаяк залежить від багатьох чинників, зокрема, складності справи, поведінки сторін, необхідності проведення експертиз та отримання експертних висновків, отримання потрібних доказів тощо.

Ідея застосування вимоги щодо розумного розгляду у цивільному провадженні не викликає сумнівів: суспільство зацікавлене у забезпеченні такої системи вирішення спорів, яка б унеможливлювала тривалі невизначеності щодо цивільних прав та обов’язків осіб.

У справах Європейського Суду, що виникають зі скарг на порушення цієї вимоги, як правило, постають два основні питання:

– який саме період слід брати до уваги;

та

– чи був такий період розумним у сенсі статті 6 Конвенції[7].

У цивільних справах такий період розпочинається з моменту подання позову до суду, але може розраховуватися раніше, коли, наприклад, попередня адміністративна процедура обов’язково має передувати такому поданню[8].

• Суд також зауважує, що ... держава відповідає за борги юридичних осіб, які контролюються нею фінансово чи адміністративно (п.41 рішення у справі «Ромашов проти України»).

 

4.2. Методика складання «Проекту скарги в Європейський Суд з прав людини»

Виконання даного завдання дозволяє отримати навики складання документу, що носить міжнародний характер. Фабулою справи, за якою має бути складена скарга виступає саме та справа, рішення по якій аналізувалось студентом.

При аналізі ситуації слід визначити, чи були зазначеними діями державних органів допущені порушення Європейської конвенції з прав людини. Якщо так, то вказати, які конкретні положення Конвенції порушені і в чому саме виразилося це порушення.

При обгрунтуванні позиції заявника студент повинен провести порівняльний аналіз національних і міжнародних стандартів прав людини. Слід показати, як формулюється відповідне право в національному законодавстві, який зміст даного права. Аргументи заявника (студента) повинні бути засновані не тільки на положеннях самої Європейської конвенції, а й на правових позиціях Європейського Суду з прав людини. Для цього необхідно вивчити рішення Європейського Суду, в яких сформульовані елементи змісту того чи іншого стандарту прав людини. При оцінці проекту скарги будуть враховуватися і процедурні питання.

Скарга повинна бути складена на спеціальному бланку і відповідно до інструкції Європейського Суду. Формуляр скарги та Інструкція знаходяться на сайті Європейського Суду з прав людини: http://www.echr.coe.int/ECHR/EN/Header/Applicants/Information+for+applicants, а також на сайті Міністерства юстиції України: http://www.minjust.gov.ua/0/162 , або на сайті Української Гельсінської спілки з прав людини: http://helsinki.org.ua/files/docs/1290528608.pdf. Всі розділи формуляра скарги повинні бути заповнені. Допомогу при заповненні формуляра може надати Пояснювальна нотатка для осіб, які бажають звернутися до Європейського суду з прав людини, яка розміщена на вказаних сайтах. Можна використовувати формуляр, поміщений в додатку А та нотатку, поміщену в додатку Б.

4.3. Методика складання задач на основі фабули рішення ЄСПЛ

А) Описова частина:

Кожна задача оформлюється на листі формату А4.

У правому верхньому куті листа зазначаються:

- факультет;

- група;

- прізвище, ім’я, по батькові;

З нового рядка у центрі сторінки пишеться слово “Задача”.

З нового рядка подається фабула, яка має містити описання життєвої ситуації, сутністю якої є конфлікт інтересів громадян(ина) та держави (в особі її органів), пов’язаний з порушенням його(їх) прав чи свобод, що перелічені у Конвенції про захист прав людини та основних свобод і мають бути забезпечені кожній людині договірною державою після ратифікації  Конвенції.

З нового рядка наводиться сутність завдання – запитання, відповідь на яке слід знайти, що і буде розв’язком ситуативної задачі (казусу).

Б) Зразок оформлення задачі

факультет: юридичний;

група: ПСФ 51;

ПІБ: Іванов П.В.

Задача 

 

Громадянин України Щукін О.Д., 1940 року народження,  після звільнення з державного підприємства “Південелектромаш” тривалий час не міг отримати від колишнього роботодавця належні йому виплати –заборгованість з  заробітної плати та компенсації. У 2001 році заявник звернувся до Новокаховського міського суду з позовом проти його колишнього роботодавця – про стягнення заборгованості з заробітної плати. 17 грудня 2001 року суд присудив заявнику 10 282 грн. заробітної плати та компенсації.

       Після отримання судового рішення позивач звернувся до Державної виконавчої служби, де у його справі було відкрито виконавче провадження. Проте 26 червня 2002 року відділ державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції повернув заявнику виконавчий лист з огляду на відсутність коштів, які могли бути стягнуті, та заборону суду накладати арешти на рахунки боржника.

       Зневірившись в дієвості національної системи судочинства, гр. Щукін О.Д. подав заяву до Європейського Суду з прав людини відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Заявник скаржився на неспроможність державних органів вчасно виконати рішення
Новокаховського міського суду від 17 грудня 2001 року. Він посилався на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.

       Заявник стверджував, що  внаслідок невиконання постановленого судом рішення він зазнав матеріальної та моральної шкоди і вимагав сатисфакції: відшкодування матеріальної, моральної шкоди та  витрат на провадження в Суді. 

       Яким може бути рішення Європейського Суду з прав людини у цій справі? Відповідь обґрунтуйте.       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. ПЛАН-ГРАФІК ВИКОНАННЯ СТУДЕНТАМИ

ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Кількість годин відведених

на індивідуальну роботу – 7

 

№ п/п	Тема	К-ть год.	Форма виконання	Форма контролю	Група	Термін здачі (навчальн. тиждень)
1.	Отримання завдання та ознайомлення із методикою його виконання	1	-	-	за індивід. графіком	3-й навчальний тиждень
2.	Виконання теоретичної частини індивідуальної роботи	4	Написання  аналітичного звіту	Перевірка аналітичного звіту	за індивід. графіком	13-й навчальний тиждень
3.	Виконання практичної частини індивідуальної роботи	2	Написання за вибором студента: а) «Проекту скарги в Європейський Суд з прав людини » або б) складання та розв’язок задачі на основі фабули рішення ЄСПЛ.	Перевірка:   а) «Проекту скарги до ЄСПЛ», або   б) задачі на основі фабули рішення ЄСПЛ.	за індивід. графіком	14-й навчальний тиждень

 

6. Розподіл балів при рейтинговій системі з навчальної дисципліни “Міжнародне право та  право Європейського Союзу”

		Модуль І = 24 бали
Теми		Т1		Т2		Т3		Т4		Т5		Т6		Т7		МКР         6 балів	Підсумкова атестація з І-го модулю   (формування сумарної оцінки)
Кількість балів за теми		3,5		2,5		2,5		2,5		1,5		2		3,5
Активність на семінарських заняттях		2		2		2		2		1		1		2
Виконання самостійної роботи		0,5		0,5		0,5		0,5		0,5		1		0,5
Виконання індивід.-консультаційної роботи		1		0		0		0		0		0		1
	Модуль ІІ = 26 балів
Теми	Т8		Т9		Т10	Т11	Т12		Т13		Т14		Т15		Т16	ПМКР       50  балів		Підсумко ва атестація     ПМКР +М1+М2=100   50 + 24 + 26 = 100
Кількість балів за теми	3		3		3,5	3	2,5		2,5		2,5		2,5		3,5
Активність на семінарських заняттях	2		2		2	2	2		2		2		2		2
Виконання самостійної роботи	0,5		1		0,5	1	0,5		0,5		0,5		0,5		0,5
Виконання індивід.-консультаційної роботи	0,5		0		1	0	0		0		0		0		1
		Модуль ІІІ = 18 балів
Теми		Т17		Т18		Т19		Т20		Т21						МКР         5 балів	Підсумкова атестація з І-го модулю   (формування сумарної оцінки)
Кількість балів за теми		2		2		3		3		3
Активність на семінарських заняттях		1		1		2		2		2
Виконання самостійної роботи		0,5		0,5		0,5		0,5		0,5
Виконання індивід.-консультаційної роботи		0,5		0,5		0,5		0,5		0,5
	Модуль ІV = 32 бали
Теми	Т22		Т23		Т24	Т25	Т26		Т27		Т28		Т29		Т30	Іспит       50  балів		Підсумко ва атестація     Іспит +М1+М2=100   50 + 18 + 32 = 100
Кількість балів за теми	3		3,5		3,5	3	3		2,5		1,5		1,5		3,5
Активність на семінарських заняттях	2		2		2	2	2		2		1		1		2
Виконання самостійної роботи	1		1		1	1	1		0,5		0,5		0,5		0,5
Виконання індивід.-консультаційної роботи	0		0,5		0,5	0	0		0		0		0		1
Виконання індивідуальної роботи	7 балів

 

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

Кількість балів	Критерії оцінювання
7 балів	-   робота є оригінальним самостійним дослідженням, у якому відбито творчий пошук студента, його вміння нестандартно мислити, працювати з правовими та науковими джерелами, роблячи при цьому власні ґрунтовні висновки; -   поставлені завдання реалізовані в повному обсязі; -   при описі результатів повністю дотримано вимоги до структури роботи, до викладу думки та до технічного оформлення тексту
5 – 6 балів	- дослідження виконане на достатньо високому рівні; - робота має чітку структуру, думки логічно аргументовані, але у викладі простежується неточне розуміння деяких понять і категорій; - мета роботи в цілому досягнута, але завдання реалізовані не повністю; - робота має незначні недоліки в технічному оформленні, стилістиці тексту.
3 – 4 бали	-   робота не відповідає переважній більшості вимог, але містить усі структурні елементи; -   мета роботи досягнута лише частково, завдання реалізовані не повністю; -   роботу виконано акуратно, але допущено недоліки в її оформленні.
1 – 2 бали	-  робота не відповідає переважній більшості вимог; -  більшість із поставлених завдань не реалізована; -  роботу виконано неакуратно, не дотримано більшість вимог до технічного оформлення тексту.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 5-х бальну та шкалу за системою ЕСТS здійснюється в такому порядку:

Оцінка за шкалою ЕСТS	Оцінка за бальною шкалою прийнятою в НУДПСУ	Оцінка за національною шкалою
А	90-100	5 (відмінно)
В	80-89	4,5 (дуже добре)
С	65-79	4 (добре)
D	55-64	3,5 (задовільно)
E	50-54	3 (достатньо)
FX	35-49	2 (незадовільно)
F	1-34	1 (неприйнятно)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Джерела

1. Конвенція про захист прав людини та основних свобод із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу №11 (Переклад українською мовою — з редакційними правками Української Правничої Фундації станом на 1 березня 1999 року) // Практика Європейського суду з прав людини: Рішення. Коментарі.— К., 1999.— С.25-54.
2. Промiжна Резолюцiя CM/ResDH(2008) Комітету Міністрів Ради Європи щодо Виконання рішень Європейського суду з прав людини в 232 справах проти України щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів, винесених проти держави та підпорядкованих їй суб’єктів, а також щодо відсутності ефективного засобу юридичного захисту /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:

dCaNXQvtr3oJ:helsinki.org.ua/index.php

1. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // ВВР. – 2006. – № 30 /[Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав перегляду судових рішень» від 11 лютого 2010 року N 1876-VI /[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1876-17
2. О ратификации Протокола №6 к Конвенции о защите прав и основных свобод человека, касающегося отмены смертной казни, 1983 года: Закон Украины от 22 февраля 2000 года // Голос Украины.— 2000.— 3 марта.— С.3.
3. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року // ВВР.— 1992.— №34.— Ст.504.
4. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 року // ВВР.— 1994.— №18.— Ст.101.
5. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 року                // ВВР.— 1994.— №23.— Ст.162.
6. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 01 грудня 1994 року // ВВР. – 1995. – №1. – Ст.1.
7. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 року // ВВР.— 1993.— №35.— Ст.360.
8. Про ратифікацію Європейської конвенції про запобігання тортурам та нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню: Закон України // ВВР.— 1997.— №11.— Ст.94.
9. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // ВВР.— 1997.— №40.— Ст.263.
10. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ // ВВР.— 1991.— №25.— Ст.283
11. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій і законності в забезпеченні прав і свобод людини. Постанова Верховної Ради України від 23 березня 2000 року №1592-ІІІ // ВВР.— 2000.— №24.— Ст.193.

Література

1. Абашидзе А. X., Алисиевич Е. С. Право Совета Европы. Конвенция о защите прав человека и основных свобод : Учеб. Пособие / А. X. Абашидзе, Е. С.  Алисиевич – М., 2007. – 304 с.
2. Алексеева Л.Б., Жуйков В.М., Лукащук И.И. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации.— М.: Права человека, 1996.— 432с.
3. Анісімова М.Ф. Забезпечення прав людини в Україні: деякі підсумки напередодні звіту про зобов’язання перед Радою Європи /М.Ф. Анісімова      // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України: Науково-практичний збірник / Гол.ред.М.В.Тищенко.— Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1998.— Вип.2.— С.11-17.
4. Анісімова М.Ф. Право на вільне пересування: відповідність українського законодавства євростандартам /М.Ф. Анісімова   // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України: Науково-практичний збірник / Гол.ред.М.В.Тищенко.— Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1998.— №1(3).— С.24-30
5. Анісімова М.Ф. Право на свободу та особисту недоторканість: відповідність українського законодавства євростандартам /М.Ф. Анісімова  // Право України.— 1999.— №2.— С.26-29.
6. Бараш Є.Щодо гуманізації виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі  //Є. Бараш // Право України. – 2010. – №2 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.info-pressa.com/number-2-16.html
7. Бурков А. Л.Применение Конвенции о защите прав человека в судах России: судебная практика и проблемы обучения / А. Л.Бурков // Обучение гражданственности и европейским стандартам в области прав человека. Материалы международной конференции. МГИМО (У), 21-22 сентября  2006 г. СПб.: СКФ “Россия-Нева”, 2007. – 212 с.  – С.121-129.
8. Буроменський, М. В. Європейський кодекс свободи та демократії                         /М. В. Буроменський // Право України. - 2010. - N 10. - С. 89-97.
9. Вильдхабер Л. Роль и значение прецедента в деятельности Европейского Суда по правам человека / Л. Вильдхабер // Право и политика. - М.: Nota Bene, 2001, № 8. – С. 102-109

10. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993-2002рр.) Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія П. Коментарі прав і законодавства. Вип.3 / Редкол.: П.М. Рабінович та ін. – Х.: Консум, 2003.– 464с.

11. Вінгловська О.І. Європейські стандарти прав дитини і національне законодавство // Концепція розвитку законодавства України / О.І. Вінгловська  //Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 р.— К.: Інститут законодавства, 1996.— С.463-465.

12. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти / К. Волинка  // Право України.— 2000.— №11.—      С.30-33.

13. Гершкович В. В.Обучение гражданственности и Европейским стандартам в области прав человека в свете использования механизмов европейского суда по правам человека / В. В.Гершкович // Обучение гражданственности и европейским стандартам в области прав человека. Материалы международной конференции. МГИМО (У), 21-22 сентября  2006 г. СПб.: СКФ “Россия-Нева”, 2007. – 212 с. – С.114-120.

14. Глотов С.А., Петренко Е.Г. Права человека и их защита в Европейском Суде / С.А. Глотов, Е.Г. Петренко  – Краснодар: Издательский дом «Юг», 2000. – 142 с.

15. Глушков В. Право людини на легку смерть / В.Глушков  // Права людини в Україні. Щорічник, 1995.— К., 1997.— С.32-40.

16. Гомиен Д. Путеводитель по Европейской Конвенции о Защите Прав Человека / Гомиен Д. - Страсбург: Изд. Совета Европы, 1994. - 136 c.

17. Гусейнов Л.Г. Міжнародна відповідальність держав за порушення прав людини / Л.Г. Гусейнов — К.: Інститут держави і права НАН України, 2000.— 316с.

18. Демичева З. Б.Правовые стандарты Совета Европы / З. Б.Демичева // Обучение гражданственности и европейским стандартам в области прав человека. Материалы международной конференции. МГИМО (У), 21-22 сентября  2006 г. СПб.: СКФ “Россия-Нева”, 2007. – 212 с. – С.105-113.

19. Де Сальвиа М.  Европейская конвенция по правам человека / Микеле Де Сальвиа – СПб.: Издательство Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 267с.

20. Де Сальвиа М.  Прецеденты  Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенция о защите прав человека и основних свобод. Судебная практика с 1960 по 2002г./ Микеле Де Сальвиа – СПб.: Издательство Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2004. – 1072с.

21. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / М. Дженіс, Р.Кей, Е.Бредлі  [Пер. з англ.] — К.: АртЕК, 1997.— 624с.

22. Дудаш Т. Юридична природа рішень Європейського суду з прав людини (загальнотеоретичний аспект) / Т. Дудаш // Право України. – 2010. – №2   /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.info-pressa.com/number-2-16.html

23. Європейський суд з прав людини: Організація і діяльність Суду // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т.Яблонська.— Амстердам-Київ, 1996.— С.220-222.

24. Європейський суд з прав людини: Організація, діяльність, процес / За ред. В.В. Лутковської. – К.: Праксіс, 2005.– 168с.

25. Европейский суд по правам человека, Избр. Решения. – В 2-х т. – Т.1             / Предс. ред. кол. В.А.Туманов. – М.: НОРМА, 2000. – 856с.

26. Ефименко В. О вопросах внедрения в национальное судопроизводство практики Европейского Суда по правам человека. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.yurpractika.com/articlt.php?id=10008128

27. Зайцев Ю. Потреба використання практики Європейського Суду з прав  людини /Ю. Зайцев // Практика Європейського Суду з прав  людини. Рішення. Коментарі. – К., 2002.– №3. – С.11-16.

28. Зайцев Ю. Заборона катування – право на розслідування /Ю. Зайцев              // Практика Європейського Суду з прав  людини. Рішення. Коментарі. – К., 2005.– №4. – С.9-10.

29. Зайцев Ю. Свобода, особиста недоторканість, приватне життя та національний закон /Ю. Зайцев // Практика Європейського Суду з прав  людини. Рішення. Коментарі. – К., 2003. – №4. – С.9-18.

30. Зайцев Ю.Є. Вичерпання всіх національних засобів захисту /Ю. Зайцев  // Практика Європейського Суду з прав  людини. Рішення. Коментарі. –К., 2000.– №2. – С.199-203.

31. Зубар В. Національне кримінально-процесуальне законодавство та Європейська конвенція з прав людини та основних свобод /В.Зубар // Право України. –2004. – № 8. – С. 93-95.

32. Капустинський В.А. Європейський суд з  прав людини як одна з основних міжнародних правозахисних інституцій загальноєвропейської ситеми захисту прав людини  / В.А. Капустинський // Вісник Верховного Суду України. –2005. – № 12(64). – С. 28-29.

33. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / В.А. Карташкин  [Отв. ред. Е.А.Лукашева.] — М., 1995.— 134с.

34. Каюмова A.Р. Международно-правовые стандарты защиты прав лиц, находящихся в местах предварительного заключения / A.Р. Каюмова // Материалы всероссийской научно-практической конференции «Применение международных договоров в области прав человека в правовой системе Российской федерации» – Екатеринбург, 2003. – С.37-40.

35. Квашис В.Е. Смертная казнь и общественное мнение / В.Е. Квашис // Государство и право.— 1997.— №4.— С.50-53.

36. Климович О. Застосування прецедентної практики  Європейського суду з  прав людини судами України  / О. Климович // Адвокат. – 2002. – № 2. – С.38-39.  

37. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в конктексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) / О.Климович  // Право України.— 2001.— №1.— С.34- 49.

38. Комментарий к Конвенции о защите прав человека и основних свобод и практике ее применения. / Под общ. ред. д. ю. н., проф. В. А. Туманова и д. ю. н., проф. Л.М. Энтина– М.: Издательство НОРМА, 2002. – 336 с. /[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/manuals/Norma01/Norma_01.pdf

39. Кононенко В. “Мертві зони” Європейської конвенції або недоліки прецеденту / Валерій Кононенко// Судоустрій і судочинство в Україні. – 2006. – № 3-4. – С.123-127.

40. Кононенко В.П. Обычно-правовая природа прецедентного характера решений Европейского Суда по правам человека: Монографія. /Валерий Кононенко – Харьков: Право, 2008.

41. Кононенко В. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту  / В. Кононенко  // Право України.— 2001.— №2.— С.60-79.

42. Максимов С. Права человека в европейском измерении / С.Максимов  // Юридическая практика.— 1997.— №23(57).— декабрь.— С.4-11.

43. Мармазов В. Є. До питання про теологічне (цільове) тлумачення  Конвенції про захист прав  і основних свобод людини / В. Є. Мармазов // Адвокат. – 2003. – №6. – С. 29-31.

44. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми: Монографія / В.Є.Мармазов, І.С. Піляєв  — К.: Вентурі, 1999.— 400с.

45. Мармазов В.Є., Пушкар П.В. Захист прав та майнових інтересів у Європейському суді з прав людини: Навчально-практичний посібник / За ред. Оніщука М.В. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. – 160с.

46. Международная защита прав человека. Документы и комментарии / Сост. и автор комментариев М.В.Буроменский.— Харьков: ООО «Синтекс ЛТД», 1998.— 298с.

47. Международная защита прав человека: Научно-практическое исследование./ Под общ.ред К.А. Москаленко. –М., 2001.

48. Невалений М. Деякі питання, пов’язані зі встановленням настання моральної шкоди / М.Невалений  // Право України.— 1998.— №3.—      С.90-93.

49. Неліп М.І., Мережко О.О. Силовий захист прав людини: питання легітимності в сучасному міжнародному праві / М.І.Неліп , О.О. Мережко —    2-е вид.— К.: Наук. думка, 1999.— 190с.

50. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі / М.Никоненко  // Право України.— 1999.— №4.— С.39-40.

51. Новиков В. Гарантії права особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням / В.Новиков  // Право України.— 1998.— №11.— С.31-33.

52. Новиков В.Д. О компенсации ущерба жертвам правосудия / В.Д. Новиков  // Юридическая практика.— 2000.— 27 апреля.— С.11-18.

53. Новіцькі М.А. Реформа системи контролю виконання Європейської конвенції прав людини / М.А. Новіцькі  // Вісник Українського центру прав людини.— 1998.— №2.— С.7-11.

54. Опришко В. Питання трансформації Європейського права в законодавство України / В. Опришко  // Право України.— 2001.— №2.— С.27-30.

55. Пазюк А.В. Захист прав людини стосовно обробки персональних даних: міжнародні стандарти / А.В. Пазюк — К.: МГО Прайвесі Юкрейн, 2000.— 88с.

56. Паліюк В. Чи можуть судді України у своїх рішеннях посилатися на рішення Європейського суду з прав людини / В. Паліюк //  Практика Європейського Суду з прав  людини. Рішення. Коментарі. – К., 2005.– №3. – С.229-237.

57. Паліюк В. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В. Паліюк – Київ, 2004.

58. Пошва Б.М. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини і питання вдосконалення кримінального судочинства в Україні щодо захисту права на свободу та особисту недоторканність /Богдан Пошва//Вісник Вищої ради юстиції –  2011 – № 1 (5) – с. 6-39.

59. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002г. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004.-1072 с. Електронний ресурс – Режим доступу: lawinstitut.files.wordpress.com/2011/.../comment-on-the-conventio.

60. Покрещук О., Фурса С. Питання імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України про виконавче провадження / О.Покрещук , С. Фурса  // Право України.— 2000.— №3.— С.84-87.

61. Полешко А. Рада Європи — на захисті прав людини / А.Полешко  // Право України.— 1999.— №7.— С.36-38.

62. Попов Ю. Рішення Європейського суду з прав людини як переконливий прецедент: досвід Англії та України /Юрій Попов //Підприємництво, господарство і право. – 2010. – №41. – С 50-61.

63. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т.Яблонська.— Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996.— 227с.

64. Права людини та відправлення правосуддя. Путівник по інформаційних ресурсах.— К.: Британська Рада в Україні, 2000.— 116с.

65. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. член-корр. РАН, докт. Юрид. Наук Е.А.Лукашева.— М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА·М, 1999.— 573с.

66. Права человека и предварительное заключение: Сборник международных стандартов, касающихся предварительного заключения.— Харьков: Консум, 1997.— 124с.

67. Права человека при аресте и нахождении в следственном изоляторе: Сборник нормативных актов. Рекомендации адвокату и арестованному / П.П.Хайнок (рук.автор.коллектива) и др.— М.: АНС, 1994.— 160с.

68. Рабінович П. М. Страсбурзьке правосуддя: філософсько-антропологічні та гносеологічні засади /П. М. Рабінович // Проблеми філософії права. – 2008–2009. – Т. VI–VII. – С. 94–101.

69. Рабінович П. М., Сивий Р. Б. Права людини : критерії «цивілістичності» (у світлі практики Страсбурзького суду) /П. М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4. – С. 19-29.

70. Рабинович П. М., Шмелева Г. Г. Конкретизация юридических норм (общетеоретические проблемы) /П. М. Рабінович, Г. Г. Шмелева // Известия высших учебных заведений. – Серия «Правоведение».– 1985. – № 6. –         С. 31-39.

71. Раданович М. Міжнародно-судові засоби імплементації Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод / М. Раданович // Право України.— 1999.— №12.— С.36-39.

72.Разумов С.А., Берестнев Ю.Ю. Европейской конвенции о защите прав человека  и основних свобод. Статья 3. Запрещение пыток. Прецеденты и комментарии. / С.А. Разумов, Ю.Ю. Берестнев – М.: Рос. акад. правосудия, 2002. – 79с.

73. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції  / М.Савенко  // Право України.— 1999.— №2.— С.3-9.

74. Солдатенко С. Проблема смертної кари в Україні у світлі додержання прав людини / С.Солдатенко  // Право України.— 1998.— №12.— С.47-48.

75. Сосніна О.В. До питання щодо юридичної захищеності прав людини / О.В. Сосніна  // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІІІ регіональної наукової конференції (лютий 1997 р.).— Львів, 1997.— С.38-42.

76. Социальное государство и защита прав человека / Отв. ред. Е.А.Лукашева.— М.: ИГП РАН, 1994.— 148с.

77. Стефанюк В. Рішення Європейського суду з прав людини: усвідомлення, реалізація / В.Стефанюк //  Український часопис міжнародного права. – 2003. – №1. – С.27-35.

78. Судова практика Європейського суду з прав людини. Рішення щодо України / Відп. ред. В.В. Лутковська. – К.: Праксіс, 2005.– 480с.

79. Супрун Д.М.  Організаційно-правові засади та юрисдикційні основи діяльності Європейського суду з прав людини: Дис. Канд.. юрид.наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім.. Тараса Шевченка. –К., 2002.–219с.

80. Тимченко Л.Д., Кононенко В.П. Міжнародне право: підручник / Л.Д. Тимченко, В.П Кононенко. – К.: Знання, 2012. – 631 с.

81. Тимченко Л.Д. Мовна проблема в Україні та права людини / Тимченко Л.Д. // Вісник Харківського університету внутрішніх справ.— 1999.— №9.— С.17-26.

82. Тодика Ю.М., Марцеляка О.В. Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян / Ю.М.Тодика , О.В.Марцеляка — Харків, 1998.— 108с.

83. Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України: Навчальний посібник / Авт. кол.: М.В. Мазур, С.Р. Тагіев, А.С. Беніцький, В.В.Кострицький; [Відп. ред. канд. іст. наук, дои. В.М. Карпунов]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. - 600 с.

84. Туманов В. А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности / В. А. Туманов – М., 2001. – 304 с.

85. Фролов А.С. Гарантии обеспечения прав граждан при применении огнестрельного оружия и силы должностными лицами по поддержанию правопорядка  /А.С. Фролов // Научно-практическая конференция, посвященная памяти проф.Федорова К.Г. (12-13 июня 1996 г.) / Тезисы докладов.— Запорожье, 1996.— С.159-163.

86. Фролов О.С. Підстави застосування сили працівниками ОВС / О.С. Фролов  // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України: Науково-практичний збірник / Гол.ред.М.В.Тищенко.— Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1999.— №2.— С.91-102.

87. Фролов О.С. Правовий стан особи як критерій загальних заборон застосування сили  / О.С. Фролов  // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України: Науково-практичний збірник / Гол.ред.М.В.Тищенко.— Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1999.— №1.— С.109-120.

88. Фролов О.С. Проблеми звуження сфери використання органами внутрішніх справ засобів, що можуть вбити або поранити / О.С. Фролов  // ІІІ Міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (листопад 1998 р.). Наукові статті.— Запоріжжя: Держ. ун-т, 1999.— С.71-73.

89. Фролов О.С., Музика В.Я. Реалізація законів України щодо застосування сили до деяких категорій осіб, взятих під варту та засуджених до позбавлення волі  / О.С.Фролов , В.Я. Музика  // Матеріали внутрішньовузівської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ”. 28-29 травня 1998 р., м.Запоріжжя.— Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 1998.— С.73-75.

90. Фурса С. Обов’язок держави — правовий захист осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС / С Фурса . // Право України.— 1996.— №11.— С.31.

91. Черечукіна Л. Заходи процесуального примусу — арешт і тримання під вартою, які застосовуються за судовим рішенням / Л.Черечукіна  // Право України.— 1998.— №5.— С.50-55.

92. Черечукіна Л. Оскарження до суду рішення про затримання підозрюваного / Л.Черечукіна  // Право України.— 1998.— №11.— С.99-102.

93. Чикалін В. Перші кроки до гуманізації покарань / В.Чикалін  // Урядовий кур’єр.— 1999.— 23 червня.— С.7.

94. Шевчук С. Право на доступ до суду у рішеннях Європейського Суду з прав людини /С. Шевчук // Cудова практика. – 2010 р. – № 10. – С. 9-16.

95. Шевчук С. Порівняльне прецедентне право з прав людини /С. Шевчук – К.: Реферат, 2002. – 344 с.

96. Шевчук С. Судовий захист прав людини : Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції /С. Шевчук –  К.:Реферат, 2006. — 848 с.

97. Шевчук С.В. Судовий прецедент у діяльності Європейського Суду з прав людини та його вплив на правову систему України /С. Шевчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – №5(67). – С.114-115.

98. Шишкіна Е. Деякі аспекти правової природи рішень Європейського суду з прав людини / Е. Шишкіна // Право України. – 2005. – №9. – С. 105-109.

99. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека (практика Совета Европы) / М.Л. Энтин — М.: Международные отношения, 1992.— 236с.

1. Ягунов Д. В. Практика Європейського Суду з прав людини : прецеденти та коментарі з питань кримінального судочинства / Д. В. Ягунов; за ред. та зі вступ. сл. І. Л. Бронза ; Адвокатське об’єднання «Одеська обласна колегія адвокатів». – О. : Фенікс, 2010. – 253 с.
2. Ярмол Л. Законодавство України про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації: зміни, що назріли / Л.Ярмол  // Право України.— 2001.— №2.— С.73-76.
3. Яцина І.П. Європейські пенітенціарні правила в структурі професіних знань пенітенціарного персоналу / І.П. Яцина  // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.— 1997.— №1(2).— С.117-121.
4. Яцишин Н.Г. Проблеми імплементації норм європейського права у сфері захисту прав національних меншин в українське законодавство. / Н.Г. Яцишин  // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.   – Ірпінь: Національна академія  ДПС України, 2004. –           С. 496 - 498.
5. Яцишин Н.Г. Колективні та індивідуальні   права та їх захист у сучасному міжнародному праві / Н.Г. Яцишин  // Традиційна культура в умовах глобалізації: родинна субкультура і обрядовість: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 вересня 2009 року). – Харків: ХОЦНТ, 2009. – С. 259 - 263.
6. Яцишин Н.Г., Яцишин М.Ю. Проблеми відповідальності за порушення міжнародно-правових зобов’язань у сфері захисту прав національних меншин / Н.Г. Яцишин  //Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 12-13 лютого 2011 р.). – Одеса: у 3-х частинах. – Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2011. – ч.1. – С.120 - 122.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Voir Note explicative Numéro de dossier

See Explanatory Note File-number

Див. Пояснювальну нотатку Номер справи

UKR

COUR EUROPÉENNE DES DROITS DE L’HOMME

EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Conseil de l’Europe – Council of Europe

Strasbourg, France - Страсбург, Франція

REQUÊTE

APPLICATION

ЗАЯВА

présentée en application de l’article 34 de la Convention européenne des Droits de l’Homme,

ainsi que des articles 45 et 47 du Règlement de la Cour

under Article 34 of the European Convention on Human Rights

and Rules 45 and 47 of the Rules of Court

у відповідності до Статті 34 Європейської Конвенції з Прав Людини,

а також до Статей 45 та 47 Процедури Суду

 

I. LES PARTIES

THE PARTIES

СТОРОНИ

 

A. LE REQUÉRANT / LA REQUÉRANTE

THE APPLICANT

ЗАЯВНИК

(Renseignements à fournir concernant le / la requérant(e) et son / sa représentant(e) éventuel(le))

(Fill in the following details of the applicant and the representative, if any)

(Відомості про заявника, а також про його представника, якщо такий є)

1. Nom de famille .........................................................

2. Prénom (s) ................................................................

Surname / Прізвище заявника First name (s) / Ім’я та по-батькові

 

Sexe: masculin / féminin Sex: male / female

Стать: чоловіча /жіноча

 

3. Nationalité ................................................................

4. Profession .................................................................

Nationality / Громадянство Occupation / Рід занять

 

5. Date et lieu de naissance ....................................................................................................................

Date and place of birth / Дата та місце народження

 

6. Domicile ............................................................................................................................................

Permanent address / Постійна адреса

 

7. Tel. N° / Номер телефону ...............................................................................................................

 

8. Adresse actuelle (si différente de 6.) .................................................................................................

Present address (if different from 6.) / Теперішня адреса (якщо відрізняється від 6.)

 

9. Nom et prénom du / de la représentant(e)* .......................................................................................

Name of representative* / Прізвище та ім’я представника*

 

10. Profession du / de la représentant(e) ...............................................................................................

Occupation of representative / Рід занять представника

 

11. Adresse du / de la représentant(e) ...................................................................................................

Address of representative / Адреса представника

 

12. Tel. N° / Номер телефону .................................................. Fax N° / Номер факсу ....................

B. LA HAUTE PARTIE CONTRACTANTE

THE HIGH CONTRACTING PARTY

ВИСОКА ДОГОВІРНА СТОРОНА

(Indiquer ci-après le nom de l’Etat / des Etats contre le(s) quel(s) la requête est dirigée)

(Fill in the name of the State(s) against which the application is directed)

(Зазначте Державу(и), проти якої(их) спрямована заява) __________

* Si le / la requérant(e) est représenté(e), joindre une procuration signée par le / la requérant(e) en faveur du / de la représentant(e).

A form of authority signed by the applicant should be submitted if a representative is appointed.

При наявності представника, додати належним чином оформлену довіреність на представництво інтересів заявника

13. ..........................................................................................................................................................

 

II. EXPOSÉ DES FAITS

STATEMENT OF THE FACTS

ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ

(Voir chapitre II de la note explicative)

(See Part II of the Explanatory Note)

(Див. Розділ ІІ Пояснювальної нотатки)

14.

Si nécessaire, continuer sur une feuille séparée

Continue on a separate sheet if necessary

Якщо необхідно, продовжуйте на окремому аркуші

 

III. EXPOSÉ DE LA OU DES VIOLATION(S) DE LA CONVENTION ET / OU DES

PROTOCOLES ALLÉGUÉE(S), AINSI QUE DES ARGUMENTS À L’APPUI

STATEMENT OF ALLEGED VIOLATION(S) OF THE CONVENTION AND / OR

PROTOCOLS AND OF RELEVANT ARGUMENTS

ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА/АБО ПРОТОКОЛІВ ТА ВІДПОВІДНА

АРГУМЕНТАЦІЯ

(Voir chapitre III de la note explicative)

(See Part III of the Explanatory Note)

(Див. Розділ ІІІ Пояснювальної нотатки)

15.

IV. EXPOSÉ RELATIF AUX PRESCRIPTIONS DE L’ARTICLE 35 § 1 DE LA CONVENTION

STATEMENT RELATIVE TO ARTICLE 35 § 1 OF THE CONVENTION

ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ

(Voir chapitre IV de la note explicative. Donner pour chaque grief, et au besoin sur une feuille séparée, les renseignements

demandés sous les points 16 à 18 ci-après)

(See Part IV of the Explanatory Note. If necessary, give the details mentioned below under points 16 to 18 on a separate sheet for

each separate complaint)

(Див. Розділ IV Пояснювальної нотатки. Якщо необхідно, дайте пояснення (по пунктах 16 - 18 заяви) до кожного

окремого предмету скарги на окремому аркуші)

 

16. Décision interne définitive (date et nature de la décision, organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)

Final decision (date, court or authority and nature of decision)

Остаточне внутрішнє рішення (дата та юридична природа рішення, орган, що його ухвалив (судова чи інша

Інстанція

 

17. Autres décisions (énumérées dans l’ordre chronologique en indiquant, pour chaque décision, sa date, sa nature et

l’organe – judiciaire ou autre – l’ayant rendue)

Other decisions (list in chronological order, giving date, court or authority and nature of decision for each of them)

Інші рішення (в хронологічному порядку, із зазначенням по кожному з них дати прийняття, юридичної

природи, а також органу (судового чи іншого), який це рішення ухвалив

 

18. Dispos(i)ez-vous d’un recours que vous n'avez pas exercй? Si oui, lequel et pour quel motif n’a-t-il pas йtй exercй?

Is there or was there any other appeal or other remedy available to you which you have not used? If so, explain why

you have not used it.

Чи існують (існували) будь-які інші засоби внутрішнього захисту, які Ви не використали? Якщо так,

поясніть, чому

Si nйcessaire, continuer sur une feuille sйparйe

Continue on a separate sheet if necessary

Якщо необхідно, продовжуйте на окремому аркуші

 

V. EXPOSÉ DE L'OBJET DE LA REQUÊTE

STATEMENT OF THE OBJECT OF THE APPLICATION

ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ

(Voir chapitre V de la note explicative)

(See Part V of the Explanatory Note)

(Див. Розділ V Пояснювальної нотатки)

19.

 

VI. AUTRES INSTANCES INTERNATIONALES TRAITANT OU AYANT TRAITÉ

L’AFFAIRE

STATEMENT CONCERNING OTHER INTERNATIONAL PROCEEDINGS

ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ

(Voir chapitre VI de la note explicative)

(See Part VI of the Explanatory Note)

(Див. Розділ VI Пояснювальної нотатки)

20. Avez-vous soumis а une autre instance internationale d’enquкte ou de rиglement les griefs йnoncйs dans la prйsente

requкte? Si oui, fournir des indications dйtaillйes а ce sujet.

Have you submitted the above complaints to any other procedure of international investigation or settlement? If so,

give full details.

Чи подавали Ви скарги, викладені вище, до будь-якої іншої міжнародної інстанції для розслідування або

урегулювання? Якщо так, вкажіть подробиці.

-

VII. PIÈCES ANNEXÉES (PAS D’ORIGINAUX,

UNIQUEMENT DES COPIES,

PRIÈRE DE N'UTILISER NI AGRAFE, NI ADHÉSIF,

NI LIEN D'AUCUNE SORTE)

LIST OF DOCUMENTS (NO ORIGINAL DOCUMENTS,

ONLY PHOTOCOPIES,

DO NOT STAPLE, TAPE OR BIND DOCUMENTS)

ПЕРЕЛІК ДОДАНИХ ДОКУМЕНТІ (ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ

ДОКУМЕНТІВ, А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ;

НЕ ПРОШИВАЙТЕ СТЕПЛЕРОМ,

НЕ СКЛЕЮЙТЕ КЛЕЙКОЮ СТРIЧКОЮ

I НЕ СКРIПЛЯЙТЕ ДОКУМЕНТИ)

(Voir chapitre VII de la note explicative. Joindre copie de toutes les dйcisions mentionnйes sous ch. IV et VI ci-dessus. Se procurer, au besoin, les

copies nйcessaires, et, en cas d’impossibilitй, expliquer pourquoi celles-ci ne peuvent pas кtre obtenues. Ces documents ne vous seront pas

retournйs.)

(See Part VII of the Explanatory Note. Include copies of all decisions referred to in Parts IV and VI above. If you do not have copies, you should

obtain them. If you cannot obtain them, explain why not. No documents will be returned to you.)

(Див. Розділ VII Пояснювальної нотатки. Додайте копії усіх рішень, зазначених у Розділах IV та VI заяви. Якщо у Вас немає

копій, отримайте їх. Якщо Ви не можете їх отримати, поясніть, чому.)

21. a) ......................................................................................................................................................

b).............................................................................................................................................................

c).............................................................................................................................................................

- 9 -

VII. DÉCLARATION ET SIGNATURE

DECLARATION AND SIGNATURE

ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС

(Voir chapitre VIII de la note explicative)

(See Part VIII of the Explanatory Note)

(Див. Розділ VIII Пояснювальної нотатки)

Je dйclare en toute conscience et loyautй que les renseignements qui figurent sur la prйsente formule de requкte sont

exacts.

I hereby declare that, to the best of my knowledge and belief, the information I have given in the present application

form is correct.

 

Я свідомо заявляю, що усі представлені у цій заяві відомості є точними.

Lieu / Place / Місце ...................................................................................

Date / Date / Дата ....................................................................................

(Signature du / de la requйrant(e) ou du / de la reprйsentant(e))

(Signature of the applicant or of the representative)

(Підпис заявника або представника)____________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

(Ukr)                                                                                                                                  (15/06/2004)

ПОЯСНЮВАЛЬНА НОТАТКА

ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ЗАПОВНЮЮТЬ ФОРМУЛЯР ЗАЯВИ

У ВІДПОВІДНОСТІ ДО СТАТТІ 34 КОНВЕНЦІЇ

 

ВСТУП

Ця нотатка призначена допомогти Вам заповнити формуляр заяви до Суду. Будь-ласка, уважно прочитайте її перед тим, як заповнювати формуляр, а потім спирайтеся на неї, заповнюючи кожний розділ формуляру.

Заповнений формуляр буде Вашою заявою до Суду, згідно зі Статтею 34 Конвенції. Він буде основним документом при розгляді Вашої справи Судом. Тому важливо заповнити його якомога повніше та акуратніше, навіть якщо це означає повторне викладення інформації, що вже була подана Вами до Суду раніше.

Формуляр складається з восьми розділів. Ви повинні заповнити формуляр таким чином, щоб Ваша заява містила усю необхідну інформацію, яка вимагається у відповідності до Правил Процедури Суду. Нижче Ви знайдете правила заповнення кожного розділу формуляру окремо, а також текст Статей 45 та 47 Правил Процедури Суду.

 

ПРАВИЛА ЗАПОВНЕННЯ ФОРМУЛЯРУ

І. СТОРОНИ – Стаття 47 § 1 (а), (б) та (в)

(1-13)

Якщо заява подається більш ніж одним заявником, Ви повинні надати усю необхідну

інформацію про кожного з них (на окремому аркуші, якщо це потрібно).

Заявник може уповноважити іншу особу представляти свої інтереси. Такий представник повинен бути адвокатом, що має право практикувати в одній із Договірних Сторін і проживати на території однієї з них, або ж іншою особою, ухваленою Судом. У випадку, коли заявник уповноважений іншою особою, відповідні дані повинні бути вказані у цьому розділі формуляру. Суд буде вести листування лише з цим представником.

 

ІІ. ВИКЛАДЕННЯ ФАКТІВ – Стаття 47 § 1 (г)

(14)

Ви повинні зрозуміло та стисло викласти подробиці фактів, що стосуються предмету скарги. Намагайтеся описати події у тій послідовності, у якій вони мали місце. Вказуйте точні дати. Якщо Ваші скарги стосуються кількох питань (наприклад, різних судових розглядів), Ви повинні описати кожен із них окремо.

 

ІІІ. ЗАЗНАЧЕННЯ ПОРУШЕНЬ КОНВЕНЦІЇ ТА ВІДПОВІДНА АРГУМЕНТАЦІЯ –

(15) Стаття 47 § 1 (д)

У цьому розділі формуляру Ви повинні якомога точніше пояснити, у чому полягає Ваша скарга, згідно з Конвенцією. Зазначте, до яких положень Конвенції Ви апелюєте і поясніть, чому Ви вважаєте, що факти, викладені Вами у Розділі ІІ, спричинили порушення цих положень. Ви побачите, що певні статті Конвенції припускають, за певних умов, деякі обмеження прав, що гарантуються цими статтями (див., наприклад, підпункти від (а) до (е) Статті 5 § 1 та 2 Статтей з 8 по 11). Якщо Ви апелюєте до такої статті, спробуйте пояснити, чому Ви вважаєте невиправданими обмеження, проти яких Ви виступаєте.

 

ІV. ЗАЯВА ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 35 § 1 КОНВЕНЦІЇ – СТАТТЯ 47 § 2 (а)

(16-18)

У цьому розділі Ви повинні викласти подробиці процедур стосовно використаних Вами внутрішніх засобів захисту. Ви повинні заповнити кожну з трьох частин цього розділу і окремо надати інформацію щодо кожної окремої скарги. У пункті 18 Ви повинні вказати, чи існують будь-які інші засоби захисту, до яких Ви не вдалися, і які б надали Вам можливість переглянути справу. Якщо такий засіб існує, Ви повинні його вказати (наприклад, назвати судову чи іншу інстанцію, куди б міг бути направлений позов) і пояснити, чому Ви його не використали.

 

V. ВИКЛАДЕННЯ ПРЕДМЕТУ ЗАЯВИ – Стаття 47 § 1 (є)

(19)

Тут Ви повинні стисло вказати, якої мети Ви бажаєте досягти, звертаючись до Суду.

 

VI. ЗАЯВА СТОСОВНО ПРОЦЕДУР У ІНШИХ МІЖНАРОДНИХ ІНСТАНЦІЯХ –

(20) Стаття 47 § 2 (б)

Тут Ви повинні вказати, чи подавали Ви будь-коли скарги, які є предметом Вашої заяви, до будь-яких інших міжнародних інстанцій, що займаються розслідуваннями або урегулюванням подібних питань. Якщо так, то Ви повинні вказати усі подробиці, включаючи назву органу, до якого подавалися скарги, дати і деталі усіх процедур, які мали місце, а також подробиці ухвалених рішень. Ви також повинні надати копії відповідних рішень та інших документів. Не прошивайте степлером, не склеюйте клейкою стрічкою і не скріпляйте документи.

 

VII. ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ – Стаття 47 § 1 (ж)

(21) (ДОДАВАЙТЕ НЕ ОРИГІНАЛИ ДОКУМЕНТІВ, А ВИКЛЮЧНО КОПІЇ)

Не забудьте скласти перелік та додати до Вашої заяви копії усіх судових вироків та інших рішень, згаданих у Розділах IV та VI, а також будь-які інші документи, які, на Вашу думку, суд міг би взяти до уваги як докази (протоколи слухань, заяви свідків і т. ін.). Додайте будь-які документи, на підставі яких виносився вирок чи інше рішення, а також текст самого рішення. Надсилайте виключно ті документи, які стосуються скарг, представлених Вами до Суду. Не прошивайте степлером, не склеюйте клейкою стрічкою і не скріпляйте документи.

 

VIII. ДЕКЛАРАЦІЯ ТА ПІДПИС – Стаття 45 § 3

(22)

Якщо заява підписана представником заявника, до неї повинна додаватися належним чином оформлена довіреність, підписана заявником та його представником (якщо вона не була подана раніше).

 

СТАТТІ 45 ТА 47 ПРОЦЕДУРИ СУДУ

Стаття 45

(Підписи)

1. Будь-яка заява, згідно зі Статтями 33 та 34 Конвенції, подається письмово і має бути підписана заявником або його представником.

2. Якщо заява подається недержавною організацією або групою осіб, вона повинна бути підписана особами, уповноваженими представляти таку організацію чи групу. Палата або Комітет визначать, чи дійсно особи, що підписали заяву, уповноважені це робити.

3. Якщо заявники представляються іншими особами, згідно зі Статтею 36, їхній представник або представники повинні додати письмову довіреність.

Стаття 47

(Зміст особистої заяви)

 

1. Будь-яка заява, згідно зі Статтею 34 Конвенції, має бути викладена на бланку формуляру заяви, якщо Президент Секції не вирішить інакше. Вона має містити

а. прізвище, ім”я, по-батькові, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;

б. прізвище, ім”я, по-батькові, рід занять та адресу представника (якщо такий є);

в. назву Договірної Сторони чи Сторін, проти яких подається заява;

г. викладення фактів;

д. зазначення порушень Конвенції та відповідна аргументація;

е. докази того, що заявник відповідає вимогам прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подачі заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції; та

є. предмет заяви; а також супроводжуватися

ж. копіями усіх відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових чи інших рішень, що стосуються предмету заяви.

 

2. Крім того, заявник повинен:

а. надати інформацію, а саме документи та рішення, згадані вище у пункті 1 ж., які можуть довести відповідність критеріям прийнятності (використання усіх можливих національних засобів правового захисту та дотримання шестимісячного терміну подання заяви), згідно зі Статтею 35 § 1 Конвенції; та

б. вказати, чи представляли вони скарги до будь-яких інших міжнародних інстанцій для розслідування чи урегулювання.

 

3. Заявники, які не бажають розголошувати своє ім”я громадськості, повинні це вказати, а також навести причини, що могли б виправдати таке відхилення від звичайної процедури, яка передбачає доступність інформації під час засідань Суду для громадськості. Президент Палати може дозволити анонімність лише у виняткових та цілком виправданих випадках.

 

4. Невідповідність вимогам, викладеним у пунктах 1 та 2, може призвести до відмови у розгляді заяви Судом.

 

5. Датою подання заяви, як правило, буде вважатися той день, коли заявник вперше виклав предмет своєї скарги, хоча б у скороченому вигляді. Однак, Суд може визнати такою і іншу дату, якщо вважатиме це виправданим.

 

6. Заявники повинні інформувати Суд про будь-які зміни усіх обставин стосовно заяви, а також про зміни місцепроживання.