Інформаційне забезпечення менеджменту

Інформаційне забезпечення менеджменту 26.08.2013 01:43

 

ТЕМА І. ІНФОРМАЦІЯ В ПРОЦЕСАХ УПРАВЛІННЯ. ПРЕЗЕНТАЦІЯ > ПРАВЛІНСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ

План:

1.1 Інформаційні технології і соціальній! розвиток.

1.2 Інформаційна взаємодія в процесах управління.

1.3. Комунікації в процесах \ правління.

1.4 Якість управлінської інформації

1.5 Знання та інформація - ресурси організації.

1.6 Презентація управлінської інформації.

 

1.1. Інформаційні технології і соціальний розвиток

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформа­ційна технологія - це комплекс взаємозалежних наукових, техноло­гічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації її взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми.

Принципова новизна сучасного етапу розвитку суспільства полягає в тому, що всі інформаційні процеси підтримуються нови­ми інформаційними та комунікаційними технологіями, які є осно­вою для нових джерел впливу інформаційних технологій на соціальний розвиток, а саме, виділимо наступні аспекти.

Продуктивність економіки: економічні дослідження демон­струють пряму взаємозалежність між поширенням інформаційних технологій, продуктивністю та конкурентоспроможністю як окре­мих підприємств, фірм, так і країн, регіонів;

Нові організаційні форми: в інформаційну епоху визначаль­ною організаційною трансформацією є мережа, тобто система вза­ємозалежних вузлів (ланок). Мережа, яка ґрунтується на нових ін­формаційних та комунікаційних технологіях має наступні перева­ги:

♦     вона є одночасно і централізованою і децентралізованою:

♦     вона здатна забезпечувати координацію, не маючи центра:

♦     за умов набагато вищого ступеня складності в ній відбува­ється набагато менше перебоїв.

Виключно завдяки розвитку інформаційних та комунікацій­них технологій, сьогодні мережі стали найбільш дієвою формою організації.

Розвиток глобальної економіки: вирішальна роль належить освіті, інформації, науці, технологіям.

Інформаційні га комунікаційні технології сприяють безупинним) прирост) знання і досвіду, виробничий потенціал став безпрецедентним. а зв'язок між інтелектуальною діяльністю і матеріа­льним виробництвом - надзвичайно тісним.

Інформаційний менеджмент - це сукупністю правил, техніч­них засобів і систем, що визначають інформаційну, комунікаційну структуру підприємства.

На конкретному підприємстві організація інформаційного менеджменту здійснюється шляхом вирішення стратегічних, адмі­ністративних і оперативних задач.

Сучасні управлінські технології також ґрунтуються на засто­суванні комп'ютерної і телекомунікаційної техніки.

 

1.2. Інформаційна взаємодія в процесах управління

Управління організацією - важлива функція організації як самокерованої системи, на її виконанні спеціалізуються окремі елементи, сукупність яких утворює управляючу систему організа­ції, або менеджмент організації. Об'єктом управління в менеджме­нті є діяльність організації в цілому або окремих її підрозділів. Си­стему, що реалізує функції управління, називають системою управ­ління.

Система управління (СУ) організацією - це сукупність управляючої та керованої систем, відповідно суб'єкта та об'єкта управління.

Процес управління - це комплексна неперервна свідома дія­льність управляючої системи, яка спрямована на розроблення та здійснення впливу на керовану систему з метою досягнення зага­льних цілей організації.

В менеджменті управлінські дії спрямовані на працівників організації з метою координації (узгодження) поведінки окремих людей чи колективів, том) управлінські дії мають інформаційний характер. В системі управління організацією як джерелом так і приймачем інформації с як суб'єкт управління, гак і об'єкт управ­ління, які с учасниками інформаційної взаємодії.

Інформаційний зв'язок між суб'єктом та об'єктом управління є двостороннім.

Прямий інформаційний зв'язок здійснюється потоком директивної інформації, яка формується в суб'єкті управління, в залежності від особливостей об'єкта управління, його стан) в теперішньому часі та від цілі, яка визначає майбутній стан об'єкта управ­ління.

Зворотний інформаційний зв'язок - це потік звітної інформа­ції, який рухається в зворотному напрямку і містить відомості про виконання прийнятих рішень, про рівень впливу зовнішнього сере­довища на внутрішню управлінську ситуацію, про можливі відхи­лення від запланованого, тобто про стан об'єкта управління.

Формалізована чи частково формалізована частина прямого та зворотного інформаційного зв'язку в менеджменті включає структуровану. за визначеними правилами, інформацію, впорядковані процедури збору, збереження, виготовлення, поширення та вико­ристання цієї інформації.

Неформалізована частина прямого та зворотного інформа­ційного зв'язку в менеджменті заснована на неявних угодах і непи­саних правилах поведінки, наприклад спонтанні усні розпоряджен­ня, оперативна мотивація, стихійний стиль керівництва, або чутки.

Технологічна схема процесу управління поділяється на три основні цикли, у рамках яких виконуються різні інформаційні опе­рації і процедури [28]:

-  інформаційний цикл, який містить процедури пошуку, збо­ру, передачі, обробки, збереження інформації;

-  логіко-розумовий цикл, пов'язаний з перетворенням інфор­мації в процесі розроблення та прийняття управлінських рішень:

-  організаційний цикл, пов'язаний із застосуванням функцій менеджменту в процесах реалізації управлінських рішень.

Кожний цикл технологічної схеми управління пов'язаний із здійсненням комплексу інформаційних процедур.

Інформаційний процес управління - це сукупність управлін­ських дій. головним предметом яких є інформація, що характеризує невіддільність процесу управління від інформаційного процесу. Об'єктом перетворення в інформаційному процесі управління с управлінська інформація.

Управлінська інформація - це сукупність відомостей про фа­кти, об'єкти, предмети, події і ідеї, які в кожній управлінській си­туації мають цілком визначене значення. Управлінська інформація як поняття, з одного боку. належить до категорії „інформація", а з іншого. - нерозривно пов'язана з процесом управління, із його зміс­том та технологією.

Управлінська інформація є предметом праці - це первинна (фактична) інформація, і є продуктом праці - це результатна, або оброблена інформація.

Результатна управлінська інформація за юридичним оформ­ленням: наказ, розпорядження, політика, процедури, правила. Ре­зультатна управлінська інформація за характером перетворення: оцінка, прогноз, узагальнені зв'язки. За формою відображення управлінська інформація поділяється на табличну, графічну та тек­стову.

 

1.3. Комунікації в процесах управління

Основні інструменти управлінської діяльності - влада, лідер­ство та процес прийняття рішень - спираються на процес комуніка­ції.

Управлінські комунікації - це інформаційна взаємодія у про­цесах управління, обмін управлінською інформацією. Управлінські комунікації забезпечують прийняття рішень при виконанні усіх функцій менеджменту.

В основу управлінських комунікацій покладено вертикаль­ний та горизонтальний поділ управлінської праці і багатогранність ролей менеджера в організації.

Організаційні фактори, які суттєво впливають на управлінсь­кі комунікації слід віднести наступні:

• відповідність типу організаційної структури управління
• стратегії та стану зовнішнього середовища:
• розподіл адміністративних повноважень в апараті управлін­ня;
• рівень централізації управління, що визначає ступінь деле­гування повноважень та відповідальності:
• організаційна культура.

На ефективність комунікації! впливає відповідність між ко­мунікацією та комунікативним каналом, що сприймається обома сторонами.

Ємність управлінських комунікативних каналів, визначається наступними характеристиками комунікативного процесу:

-          здатність передавати га сприймати декілька сигналів одночасно:

-          забезпечення швидкого двостороннього зворотного зв'язку;

-          можливість уособлення комунікації завдяки особистому підходу до проведення процесу обміну інформацією.

Завдяки індивідуальним характеристикам відправника чи одержувача відбувається фільтрування інформації, до яких нале­жать цінності, на які орієнтується людина, культурні надбання, власні інтереси, очікування, сприйняття, точка зору на розв'язувану проблему, компетентність, індивідуальні можливості, упереджен­ня.

Проявляючи ті чи інші характеристики як відправник, так і одержувач у кожному випадку будуть спотворювати інформацію, призначену для передачі. Якщо повідомлення відповідає інтересам відправника, то воно буде містити релевантну інформацію, у про­тилежному випадку вона може сильно спотворюватися фільтрацією і знижувати ефективність комунікацій.

Індивідуальні фактори управлінського комунікаційного про­цесу вказують на комунікаційні здібності, якими повинен володіти менеджер для здійснення ефективних інформаційних обмінів.

 

1.4. Якість управлінської інформації

Якість інформації можна визначити як сукупність властивос­тей, що зумовлюють та забезпечують можливості її використання для задоволення визначених інформаційних потреб.

Якість управлінської інформації означає вимогу - бути кори­сною для процесів управління.

Корисність управлінської інформації оцінюється керівника­ми, які в процесах управління виступають як користувачами гак і творцями управлінської інформації.

Обов'язковий атрибут інформаційних потоків - інформацій­ний шум. Інформаційний шум не володіє якісною характеристикою корисності інформації, інформаційний шум може розглядатися \ двох аспектах:

-    шум - це випадкова перешкода на шлях) розповсюдження інформації.

-    інформаційний шум є повідомленням, яке непотрібне су­б'єкту, незалежно від того, відоме воно йому чи ні.

Наявність інформаційних шумів веде до формування інфор­маційних бар'єрів, що є сукупністю різноманітних перешкод на шляху розповсюдження та використання інформації.

Існує три типи інформаційних шумів: синтаксичні, семанти­чні та прагматичні.

Для боротьби з інформаційним шумом використовується фі­льтрація інформації - це процес перевірки належності фактичного значення повідомлення до припустимих значень, або відповідності до потреб споживача.

Синтаксична фільтрація спрямована на визначення синтакси­чної адекватності інформації, що пов'язується зі сприйняттям фор­мально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістовних та споживчих, або корисних параметрів.

Семантична фільтрація інформації спрямована на визначення семантичної адекватності, яка характеризує відповідність між ін­формацією та джерелом її виникнення.

Прагматична фільтрація інформації зосереджується на праг­матичній адекватності інформації цілям управління, які реалізу­ються на її основі.

Цінність управлінської інформації це комплексний показник її якості, її міри на прагматичному рівні для задоволення потреб системи управління організацією.

Інформація необхідна для ефективного вирішення проблем. Але часом, інформація, необхідна для ухвалення управлінського рішення, недоступна чи коштує занадто дорого.

У вартість управлінської інформації необхідно включити ро­бочий час керівників і підлеглих, витрачений на збір інформації, а також фактичні втрати, пов'язані, наприклад, з аналізом ринку збуту, оплатою часу роботи СОМ. використанням послуг зовнішніх консультантів і т.п. Задача керівника полягає у вирішенні питання. істотності вигоди від придбання додаткової інформації, ступінь важливості управлінського рішення: чи пов'язане воно зі значною часткою ресурсів організації чи з отриманням незначної фінансової вигоди.

Вигода і втрати, пов'язані з інформаційним забезпеченням прийняття рішень. \ більшій частині випадків, суб'єктивно оціню­ються керівником, особливій це відноситься до оцінки керівником вартості власного часу і очікуваних, у результаті ухвалення рішен­ня, поліпшень.

 

1.5. Знання та інформація - ресурси організації

Інформаційний ресурс організації - це узагальнений термін, який використовується для позначення сукупності управлінської інформації, яка забезпечує досягнення цілей організації шляхом надання організованої, чітко структурованої і своєчасної інформа­ції.

Інформаційний ресурс ґрунтується на ідеях та знаннях, нако­пичених у результаті науково-технічної діяльності людей, і пода­ний у формі, придатній для збору, накопичення, зберігання, відтво­рення та реалізації.

З метою більш доцільного та ефективного використання ор­ганізаційних ресурсів, прийшов час розрізняти в процесах управ­ління організацією, поняття „знання" та ..інформація".

Знання - це комбінація досвіду, цінностей, контекстної інфо­рмації, експертних оцінок, за допомогою якої новий досвід може перетворюватися в інформацію.

Організаційне знання може бути визначене як розподілений набір принципів, фактів, навичок, правил, які забезпечують проце­си прийняття рішень, поводження і дії в організації, та принципи функціонування організації}' зовнішньому середовищі.

З практичної точки зору, тільки накопичення знань, в якості організаційного ресурсу, зможе служити успішною базою для роз­витку діяльності організації.

Знання, як організаційний ресурс, не можуть вичерпуватися спеціалізованими знаннями з різних видів діяльності організації: виробничими, маркетинговими, управлінськими та багатьма інши­ми. Вони повинні включати також знання щодо вдалого викорис­тання усього комплексу спеціалізованих та управлінських знань організації в цілому).

Кожна організація здатна до створення п накопичення знань. але без індивідуального навчання немає організаційного навчання.

Початкові знання, які використовує організація у своїй діяль­ності - це індивідуальні знання, але для того, щоб вони служили ефективній діяльності організації у цілому, ці знання повинні стані організаційними.

Люди навчилися передавати один одному величезні обсяги інформації, але передача знань відбувається лише шляхом навчан­ня.

Накопичення та ефективне використання такого організацій­ного ресурсу як знання можливе лише за умови управління цим процесом. Тому менеджменту знань можна визначити як система­тичний процес управління ідентифікацією, використанням, поши­ренням організаційних знань, їх створенням, збереженням, застосу­ванням. Основна функція менеджменту знань - управління знання­ми як організаційним ресурсом, який пронизує усю організацію і без якого неможливе її функціонування.

Основна ціль менеджменту знань - створення конкурентних переваг для організації з використанням знань як організаційного ресурсу.

 

1.6. Презентація управлінської інформації

Управлінська діяльність пов'язана з проведенням різних за­ходів, в ході яких відбувається обмін інформацією. До цих заходів відносяться семінари, конференції, наради і т.д. де відбувається обмін новими ідеями, формування іміджу різних фірм, технологій, поглядів.

Заходи, спрямовані на представлення результатів ділової, на­укової, політичної та іншої діяльності, прийнято називати презен­таціями. Обмін інформацією припускає використання різних де­монстраційних матеріалів, що супроводжують текст оратора. Пре­зентація використовує різні способи передачі інформації, що спи­раються па відповідні технології. Тут знаходять застосування і друковані матеріали: брошури, буклети, рекламні та інформаційні листки і т.п.), і також натурні експонати: стенди, теле- і фотофраг-мени). звуковий супровід, та ін. Загальний недолік усіх вказаних засобів презентації полягає в тому, що вони підготовлені презентації і їхня редакція практично неможлива.

Цього недоліку позбавлений метод використання комп'ютер­них презентацій. Як середовище, що забезпечує підготовку і де­моне грацію комп'ютерних презентації, використовують універсальну систему підготовки презентацій PowerPoint, що входить у групу MS Office XP.

Матеріал презентації складається з наступних основних час­тин:

-  комплекту слайдів, що містять основні положення у формі тексту, схем, діаграм, рисунків;

-  структури презентації;

-  роздаткового матеріалу;

-  заміток виступаючого.

Технологія комп'ютерної презентації дозволяє:

-  створювати слайди, що супроводжують виступ і містять текст, графіку, малюнки, за допомогою спеціальних інструментів і інших редакторів (текстових, графічних і т.п.);

-  планувати послідовність (структуру) демонстрації, органі­зувати додаткові (приховані) слайди, оперативно змінюючи зміст слайдів;

-  використовуючи курсор як указівку, звертати увагу аудито­рії на різні ділянки представленої інформації;

-  мати текст виступу чи приклади, які не виводяться на екран (замітки виступаючого);

-  створювати форми для роздаткового матеріалу.

Суть комп'ютерних презентацій полягає в тому, що менеджер (виступаючий) використовує комплект «слайдів», підготовлений за допомогою спеціальної комп'ютерної системи підготовки презен­тацій і розміщений у пам'яті комп'ютера, і безпосередньо виводить їх на екран за допомогою спеціального проектора (LCD-проектор) чи ріднннокристалічної проекційної панелі (LCD-панель).

Інформаційна структура презентації результатів аналізу фі­нансово-економічної діяльності фірми наступна:

-  зміст презентації;

-  коротка характеристика фірми:

-  основні напрямки діяльності:

-  організаційна структура фірми:

-  динаміка основних показників виробничої діяльності чи па­дання послуг за останні 3 роки, у вигляді таблиць та діаграм (гісто­грам);

-  динаміка основних фінансових результатів за останні 3 роки (витрати, доходи, прибутки) у вигляді таблиць та діаграм (гісто­грам);

-  найбільш значимі досягнення - сертифікати якості, участь в конкурсах, премії та винагороди;

-  персонал фірми;

-  основні партнери фірми:

-  основні клієнти фірми;

-  соціальне забезпечення персоналу, меценатство, наукові до­слідження і т.п.

Основним засобом для створення презентації є програма MS PowerPoint. що входить у групу MS Office ХР.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Визначити місце та значення інформаційно-технологічної революції в глобалізації світової економіки?
2. Охарактеризувати значення мережі як визначальної органі­заційної трансформації в умовах глобальної економіки.
3. Охарактеризувати основні задачі інформаційного менедж­менту.

 

1. Дослідити вплив інформації на процеси управління під­приємством.
2. Визначити джерела формування інформаційного забезпе­чення менеджменту.
3. Дослідити особливості комунікацій в процесах управління.
4. Назвати основні вимоги до якості управлінської інформації та визначити загальні характеристики якості інформації в процесах управління.
5. Охарактеризувати синтаксичні, семантичні та прагматичні шуми, визначити напрямки їх подолання.

^L). Охарактеризувати взаємозв'язок індивідуальних та органі­заційних знань.

10. Визначити засоби MS PowerPoint для створення анімаційних ефектів презентації результатів аналізу фінансово-економічної діяльності фірми.

Література: [5], [3], [9], [11], [12], [14], [15], [16].

 

ТЕМА 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЯК ЗАСОБИ КОМ­П'ЮТЕРИЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕНЕ­ДЖМЕНТУ

План:

2.1. Загальні концепції формування інформаційних систем в менеджменті.

2.2. Зв'язок інформаційних технологій з моделями менедж­мент}.

2.3. Система MRP.

2.4. Система MRP II.

2.5. Система ERP.

2.6. Система CSRP.

 

2.1. Загальні концепції формування інформаційних сис­тем в менеджменті

Інформаційна система менеджменту (ІСМ) - це сукупність внутрішніх та зовнішніх потоків інформації, прямих та зворотних інформаційних зв'язків між суб'єктом та об'єктом управління, в си­стемі управління підприємством, а також методів та засобів сучас­них інформаційних технологій управління з участю фахівців, які залучені до процесів обробки інформації та підготовки і реалізації управлінських рішень.

Функція інформаційної системи менеджменту - це сукуп­ність дій інформаційної системи, які спрямовані на досягнення ме­ти, визначеної менеджментом організації, тобто на отримання ціл­ком визначеного інформаційного продукту.

Інформаційна система менеджменту - це система, функціо­нальними підсистемами якої є система технологій управління, яку використовує менеджмент конкретної організації, система інфор­маційного забезпечення та система сучасних інформаційних техно­логій, яка включає системи програмного та технічного забезпечен­ня. Для створення кінцевого інформаційного продукт} в ІСМ необ­хідна взаємодія усіх вказаних підсистем. Компоненти ІСМ повинні б) ні сумісні, мінімально надлишкові, добре погоджені один з од­ним, забезпечували повноту функцій ІСМ.

Система технологій управління - це головна складова ІСМ. яка визначає її основні функції, оскільки формування просунутої у технічному відношенні системи, що не відповідає вимогам по фун­кціональності, не має змісту. Сучасна ІСМ повинна відповідати всім нововведенням у теорії і практиці менеджменту і зберігати можливість удосконалення та розвитку.

Інформаційне забезпечення ІСМ - включає усі обсяги знань, інформації та даних внутрішнього та зовнішнього середовища ор­ганізації, які використовуються чи можуть бути використані в май­бутньому при розробці, прийнятті та реалізації управлінських рі­шень.

В залежності від носіїв інформації, інформаційного забезпе­чення ІСМ, поділяється на дві частини - комп'ютерна частина та поза комп'ютерна частина.

Система сучасних інформаційних технологій (СІТ) - це сис­тема інформаційних процедур, що реалізують функції збору, одер­жання, нагромадження, збереження, обробки, аналізу і передачі інформації в організаційній структурі з використанням програмно­го забезпечення, орієнтованого на визначені засоби сучасної обчи­слювальної техніки.

Структура системи інформаційних технологій ІСМ - це внут­рішня її організація, що представляє собою взаємозв'язки компоне­нтів, які її утворюють, об'єднаних у групи: технічного забезпечен­ня, програмного забезпечення та математичного забезпечення.

Використання ІС \ процесах управління вимагає виконання цими системами особливих функцій, необхідних для інформацій­ного забезпечення управлінської діяльності на всіх рівнях управ­ління. Технологія обробки управлінської інформації в цих інфор­маційних системах досить складна, постійно удосконалюється і розвивається разом із розвитком процесів управління. Можна виді­лиш декілька періодів розвитку використання технологій інформа­ційних систем в управлінні.

 

2.2. Зв'язок інформаційних технологій з моделями мене­джменту

З інформаційної точки зору) управлінський комунікаційний процес можна визначити як пошук і передач) знань, годі специфіку конкретної моделі менеджменту можна визначити за способами представлення корпоративних знань на рівні прикладних моделей і на рівні універсальних мов представлення.

Три основні рівні корпоративних знань у змістовному кон­тексті корпоративних комунікацій, без яких будь-які комунікації неможливі - це: фактичні корпоративні знання, моделі і представ­лення, універсальна мова представлення корпоративних знань.

Модель менеджменту - модель управління ресурсами. Осно­вні положення моделі: організація - це система ресурсів: фінанси, матеріальні запаси, кадри; ресурси належать власникам - юридич­ним особам, структурним підрозділам, фізичним особам, а усі управлінські процеси описуються як проводки, що відображають переміщення ресурсів між власниками.

Основна мета теорії управління ресурсами полягає в тому, щоб пояснити створення, використання і поновлення конкурентно-здатних переваг у термінах ресурсів підприємства.

Універсальна мова представлення моделі управління ресур­сами - це балансові моделі, які підтримуються широким спектром прикладного програмного забезпечення. Найбільш поширені - бух­галтерські системи. Інформаційними технологіями підтримки даної моделі управління є різні СУБД.

Модель менеджменту - управління процесами. Ця модель представляє організацію як систему бізнес-процесів. Тут централь­ними поняттями виступають процес, функція, дані, подія. Основна мета управління для моделей цієї груші - забезпечення координації подій і функцій. Як універсальну мову представлення корпоратив­них знань використовують формальні мови, багато з яких зафіксо­вані як стандарти. Моделі управління підтримуються програмним забезпеченням, що відомі в Україні як системи управління проек­тами, документообігом, технологічними процесами.

Модель менеджменту - управління корпоративними знання­ми (комунікаціями). Вона представляє організацію як систему не­великих колективів працівників, що вирішують загальн) задачу, а в ролі організуючих факторів виступають корпоративні знання і ефе­ктивні комунікації. Управління корпоративними знаннями підтримуються програмним забезпеченням класу GroupWare, інформацій­но-пошуковими системами, Інтранет-технологіями: Web - технологією, електронною поштою, телеконференціями.

У кожної моделі менеджменту є своя область ефективності, але бувають випадки, коли впровадження однієї моделі просто не­можливо без використання іншої.

 

2.3. Система MRP

Моделі планування виробничих потреб у матеріалах відпові­дає базова модель управління - стандарт MRP (materials requirements planning), який застосовується для складальних чи "дискретних" виробництв.

Основна ідея базової моделі управління MRP полягає в тому, що будь-яка облікова одиниця матеріалів чи комплектуючих, необ­хідних для виробництва виробу, повинна бути в наявності в потрі­бний час і в потрібній кількості.

Комп'ютерна реалізація моделі управління MRP - це система MRP. Основною перевагою системи MRP є формування послідов­ності виробничих операцій з матеріалами і комплектуючими, що забезпечує своєчасне виготовлення вузлів (напівфабрикатів) для реалізації основного виробничого плану по випуску готової проду­кції.

Основні елементи системи MRP можна розділити на елемен­ти, що надають вхідну інформацію в систему MRP та елементи, що надають результат функціонування комп'ютерної реалізації систе­ми MRP.

Система MRP порівнює сумарну потребу на кожний виріб у кожному тимчасовому періоді, чи інтервалі планування, з очікува­ним надходженням того ж самого виробу в тому же самому інтер­валі час.

Якщо сумарна вимога на будь-який виріб у будь-якому ін­тервалі час. перевищує очікуване надходження, система МRP ви­користовує процес у два кроки, щоб установити відповідність. Пе­рший крок припускає переміщення чи збільшення (або і те і інше) існуючих виробничих замовлень і замовлень на закупівлю. Якщо ніякі замовлення ще не існують, чи існуючі замовлення не можуть бути змінені, то буде заплановане нове виробниче замовлення і за­мовлення па закупівлю, щоб задовольнити виник) потребу.

Якщо потреба па виріб шен шилася, система MRP спочатку запропонує зменшувати кількість (величину) в існуючому виробничому замовленні чи замовленні на закупівлю, запропонує затри­мати замовлення, чи скасувати замовлення. Заплановані рухи складських запасів повинні бути доступні для аналітичної роботи з будь-якого виробу, компоненту чи вузла.

У результаті проведення процесу планування системою MRP формуються нарядно замовлення на виробництво (цехові завдання), замовлення на закупівлю в системі матеріально-технічного поста­чання і повідомлення про виключення, що свідчать про те. що в процесі планування виникли проблеми, які не удалося вирішити, чи, навпаки при вирішенні проблем потрібна зміна вже сформова­них планів.

 

2.4. Система MRPII

Однією із найбільш поширених, у західних компаніях, моде­лей управління, яка дозволяє ефективно управляти матеріальними та фінансовими ресурсами виробництва є модель управління класу MRP II (Manufactory Resource Planning), комп'ютеризований варі­ант якої має назву система MRP II. що обслуговують інформаційні потреби менеджерів середньої та нижчої ланок.

Спільне планування матеріальних потоків і виробничих по­тужностей дозволяє підняти всю систему планування на новий рі­вень, тому що вона дозволяє визначити фінансові результати сфор­мованого виробничого плану дуже точно, що неможливо при "час­тковому" плануванні, тобто стає можливим порівняти планові над­ходження від продажів з необхідними для організації виробництва прямими витратами, необхідні непрямі витрати при цьому вважа­ються забезпеченими. Це найважливіше досягнення методології MRP II. що і привело до її всесвітньої популярності.

При фінансовому аналізі в рамках MRP II підлягає аналізу - загальний "прямий" фінансовий результат виробничої програми за плановий період, але не враховуються непрямі (накладні) виграш, чисто фінансові виграти, наприклад, інвестиційні платежі, і такий важливий планово-фінансовий параметр як конкретний графік (діа­грама) фінансових потоків (cash-flow diagram). З огляд) на те, що при використанні програмних продуктів, плановий період може бути доведений до тижня - аналіз в рамках MRP II. для такого ко­роткого часового проміжку, надає досить непогані результати.

Застосовуючи деякі спеціальні методики, в основному нор­мативної оцінки рівня накладних витрат, за допомогою комп'ютер­них інформаційних систем "класу MRP П" можна з достатньою то­чністю врахувати усі виробничі витрати. Перші ефективні інфор­маційні системи MRP II удалося реалізувати тільки за допомогою комп'ютерів ("мейнфреймів"), в цих системах були передбачені де­які сервісні програми, які істотно підвищували оперативність робо­ти, завдяки автоматичному розсиланню замовлень суміжникам, тобто іншим підприємствам холдингу чи субпідрядникам, автома­тичне формування "змінних завдань", передбачався і зв'язок з су­міжними комп'ютерними системами, такими як системи управління технологічними процесами (АСУТП), системи автоматизованого проектування (САПР).

При використанні моделей функціонального управління, зок­рема MRP II, бюджетування використовується тільки як специфіч­на методика в казначейському плануванні і в управлінні, тобто при плануванні руху коштів, платежів і надходжень, і у деяких інших випадках, що мають відношення до управління фінансами. Біль­шість же бюджетів, які часто використовуються на практиці бю­джетування, або мають функціональні еквіваленти в методиці MRP. як наприклад бюджет продажів - це звичайний бізнес-план чи прогноз продажів, в залежності від виробничої моделі, бюджет за­купівель - це залежна потреба в закуповуваних матеріалах і компо­нентах, отримана в результаті MRP- процесу, або отримуються роз­рахунковими методами з компонентів методології. Зокрема, напри­клад бюджети накладних виробничих витрат і бюджет заробітної плати виходять у результаті перерахування отриманих профілів завантаження робочих центрів по нормативах накладних витрат і заробітної плати.

Класична система V1RP-I1 розглядає планування продукт) і його собівартість тільки з погляду внутрішнього виробництва, ця проблема частково зсувається шляхом залучення методів проект­ного планування, однак вони звичайно недостатньо гнучкі та інтег­ровані в основин систем) планування.

Сучасні підприємства, крім виробничих втрат, повинні вра­ховувати і план ваги витрати на маркетинг, передпродажну підготовок) і витрати на після продажний цикл, аналізуючи структур)цих витрат у собівартості виробленої продукції, але це вже задача більш складних ІСМ.

 

2.5. Система ERP

ERP-системи - це ІСМ, що використовують методологію ERP (Enterprise Resource Planning) - планування ресурсів підприєм­ства, допомагають організувати маркетинг, налагодити систему продажу і підтримати функції логістики, необхідні організації. Головна задача ERP-системи - допомагати менеджерам управляти організацією як системою.

Системи ERP є результатом подальшого спільного розвитку управлінської науки та інформаційних технологій, однак, варто помітити, що для промислових підприємств, упровадження систе­ми ERP без підтримки концепції MRP II, цілком позбавлено змісту.

Існує кілька визначень ERP, з яких найбільш точним пред­ставляється наступне: ERP - це метод ефективного планування і управління всіма ресурсами, необхідними для закупівель, виробни­цтва, відвантаження та обробки замовлень клієнтів у компанії, що займається виробництвом, продажем чи наданням сервісу.

Інформаційні продукти, що надаються ERP-системами. до­зволяють керівництву приймати більш обґрунтовані управлінські рішення. У практику використання ERP-систем входить електро­нний обмін даними організації з постачальниками і споживачами. ERP-система стежить за фінансовими потоками, за кадровою інфо­рмацією про співробітників, а в деяких випадках і за інформацією, що відноситься до виробничого процесу. — наприклад, за зведен­нями про поповнення матеріальних запасів чи про необхідність відправити деталі зі складу в цех.

Концепція ERP передбачає забезпечення виконання інтегрованої сукупності наступних функцій:

-  функції системи VIRP II:

-  повний набір фінансових функцій:

-  надання всієї необхідної звітності:

-  автоматизацію продажів:

-  функції управління якістю:

-  функції надання сервісу;

-  функції управління персоналом:

-  інженерні функції;

-  функції продажу і логістики.

Ідея ERP-систем полягає в тому, що програмне забезпечення для підтримки різних функцій підприємства повинне взаємодіяти один з одним.

ERP-системи дозволяють контролювати діяльність різних підрозділів і стан справ у різних бізнес-процесах, вчасно інформувати відповідальних осіб про можливі і наявні збої всередині виробничих ланцюгів. Інформаційні системи менеджменту класу ERP, маючи широкий набір можливостей, дозволяють досить гнучко реагувати на зміни, що відбуваються всередині компанії - зміни бізнес-процесів і зміни в зовнішньому середовищі, що безпосередньо і є причинами внутрішніх змін.

ERP-система дозволяє приймати замовлення і направляти йо­го виконання у виробництво і фінансові підрозділи, координувати дії структурних підрозділів від моменту прийому замовлення до моменту його відвантаження покупцю, оптимізувати механізми роботи зі складами і транспортними службами, а також організацію прийому замовлень і виробництва з урахуванням наявності напів­фабрикатів і готової продукції на складах. Усі ці задачі явно вихо­дять за рамки чисто облікових.

2.6. Система CSRP

Концепція управління - CSRP (customer synchronized resource planning) - планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем, є більш сучасною, вона охоплює майже цілком весь життєвий цикл товару. Це дуже важливо з погляду управління вартістю. Щоб пра­вильно управляти вартістю товару, щоб розуміти, скільки коштує просування, виробництво та обслуговування товару даного типу, необхідно враховувати всі елементи його функціонального життє­вого циклу, а не тільки виробництва, як у всіх стандартних систе­мах. Витрати на сервіс, логістик) і дуже часто на маркетинг, роз­глядаються, як накладні витрати. З погляд) бухгалтерії може це і добре, але з погляд\ управління собівартістю та оцінки реальних витрат це погано. Тому що в цій ситуації відсутні реальні витрати по конкретном) виду товару, а це дуже істотний компонент.

Реалізація концепції CSRP на конкретному підприємстві до­зволяє управляти замовленнями клієнтів і в цілому, усією роботою з ними на порядок якісніше, ніж це було можливо раніш. Дійсно, стала можливим щогодинна зміна виробничого графіка (тобто при прийомі кожного нового замовлення можливо цілком перерахувати виробничу програму, причому з урахуванням пріоритетних страте­гій підприємства), що в умовах "класичної" ERP задачі відносилося до категорії неможливих, але на реальних виробництвах, середньо­го і малого розміру, зустрічаються. Детальний аналіз вартості за­мовлення і навіть конкретних товарів у його складі, став можливий уже на етапі його оформлення, шляхом використання модуля "конфігуратора продукції", причому не з обліком конкретних тех­нологічних рішень.

Концепція CSRP, використовуючи перевірену часом, інтег­ровану функціональність ERP. розширює поняття планування від виробництва далі, на покупця. Ідеологія CSRP надає діючі методи і додатки для створення продукції, що модифікується під конкретно­го покупця.

Синхронізація діяльності покупця (і орієнтованих на роботу з покупцем відділів) з виконавчим і плановим центром компанії за­безпечує здатність оперативно виявляти сприятливі можливості для створення перевагу конкуренції. Порушення виробничого ритму за рахунок вимог покупців, що надходять у реальному часі в систему щоденного планування і виробництва, змушує керівників підпри­ємств звергати свою увагу не тільки на виробництво, але і врахову­вати в оперативному управлінні критичні факторії ринку і спожив­чих властивостей продукції. Виробники, які спонукаються взаємо­дією з покупцем, а не внутрішніми проблемами виробництва, мо­жуть одержати істотні конкурентні переваги.

CSRP - це перша бізнес методологія, що включає діяльність. орієнтовану на інтереси покупця, у ядро системи управління бізне­сом. Уперше запропонована методологія ведення бізнесу, заснова­на на поточній інформації про покупця.

Таким чином, ключ до конкурентних відмінностей лежить у вирішенні проблем покупців з використанням продуктів і послуг, що можуть змінюватися так швидко, як і самі проблеми. Виробни­ки повинні приймати нові моделі бізнесу, що фокусують увагу кожного підрозділу організації прямо на покупця, зосереджуючи свою діяльність навколо діяльності покупця.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дослідити зв'язки між основними компонентами структури ІСМ.

2. Охарактеризувати основні етапи розвитку ІСМ.

3. Охарактеризувати моделі менеджменту, що стали основ­ними стандартами управління.

4. Охарактеризувати проблеми управління виробничим під­приємством, на вирішення якої спрямовано систему MRP.

1. Вказати основні блоки вхідної інформації, яка необхідна для роботи системи MRP.

6. Охарактеризувати етапи роботи системи MRP.

1. Вказати основні блоки вихідної інформації роботи системи MRP.
2. Охарактеризувати склад інформаційної системи, яка відпо­відає концепції системи MRP II.
3. Охарактеризувати склад інформаційної системи, яка відпо­відає концепції системи ERP.

10.       Охарактеризувати склад інформаційної системи, яка від­
повідає концепції системи CSRP.

Література: [5], [І], [2]. [7]. [8], [10].

 

ТЕМА 3. ЗАСОБИ ФОРМАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗА­БЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНО­ЛОГІЙ В МЕНЕДЖМЕНТІ

 

План:

3.1. Загальні принципи організації інформаційного забезпечен­ня інформаційних систем в менеджменті.

3.2. Формалізація системи елементів управлінської інформації.

3.3. Методи класифікації управлінської інформації.

3.4. Методи кодування управлінської інформації.

3.5. Огляд сучасних інформаційних технологій.

3.6. Перспективи комп'ютеризації інформаційного забезпечення менеджменту.

 

 

 

3.1. Загальні принципи організації інформаційного забезпе­чення інформаційних систем в менеджменті

Вимоги до інформаційного забезпечення ІСМ такі [6]:

- інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС. які автоматизуються:

- для кодування інформації, яка використовується тільки в цій ІС, мають бути застосовані класифікатори, які вже розроблені в даній системі управління:

-   для кодування в ІС вихідної інформації, яка використову­ється на вищому рівні, мають бути використані класифікатори цьо­го рівня, крім спеціально обумовлених випадків;

-   інформаційне забезпечення ІС має бути сумісним з інфор­маційним забезпеченням систем, які взаємодіють із нею, за зміс­том, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання інформації, яка отримується і видається інфор­маційною системою;

- форми документів, які створюються інформаційною систе­мою, мають відповідати вимогам стандартів чи нормативно - техні­чним документам даної системи управління:

-   форми документів і відеокадрів, які вводяться чи коригу­ються через термінали ІС. мають бути погодженні з відповідними технічними характеристиками терміналів;

-   сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях:

-   форми подання вихідної інформації ІС мають бути узго­джені із замовником (користувачем) системи;

- терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повід­омленнях, мають бути загальноприйнятими в цій предметній обла­сті і погоджені із замовником системи:

- у ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо конт­ролю і оновлення даних в інформаційних масивах ІС, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів ІС. а також кон­тролю ідентичності однойменної інформації} базах даних.

Ефективне функціонування інформаційної системи менедж­мент) можливе ліпне при відповідній організації інформаційної бази - сукупності впорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні ІСМ і поділяється на поза машинну інформа­ційну базу і машинну інформаційну базу.

Позакомп'ютерна (поза машинна) інформаційна база - частина інформаційної бази, яка являє собою сукупність повідомлень, сиг­налів і документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки. Поза­машинна інформаційна база має багато модифікацій: подання у ви­гляді повідомлень на паперовому носії, запити на екрані дисплея, мовне спілкування з ЕОМ та ін..

Комп'ютерна (машинна) інформаційна база - частина інфор­маційної бази, що використовується в ІС на носіях даних. Машинна інформаційна база, за ступенем залежності фізичної структури да­них від логічної структури даних, поділяється на три види, які ви­никли в результаті трьох етапів еволюції інформаційної бази.

При організації раціонального варіанта машинної інформа­ційної бази даних, яка найбільш повно відбиває специфіку системи управління, перед розробниками постають вимоги до організації масивів, які можуть бути суперечливими. До них належать:

-  повнота подання даних;

-  мінімальний склад даних;

-  мінімізація часу вибірки даних;

-  незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;

-  динамічність структури інформаційної бази.

Методика проектування інформаційного забезпечення ІСМ складається з трьох етапів.

 

3.2. Формалізація системи елементів управлінської інфор­мації

Моделювання системи елементів управлінської інформації у процесах сприйняття користувачем пов'язане з процесом формалі­зації, який відтворює найбільш характерні ознаки елементів інфор­мації з точки зору логіки людини на використання цієї інформації. Комп'ютерне моделювання елементів У] обумовлено тим фактом, що в ІС і; метою ефективної автоматизованої обробки до інформа­ції пред'являються дві основні вимоги: упорядкованість і організо­ваність. Відповідним засобом моделювання VI \ сучасних комп'ютерних ІС є БД. База даних - організація даних із використанням обчислювальної техніки.

Обробка управлінської інформації, і. передусім, автоматизо­вана обробка, потребує структуризації і формалізованого опису окремих її сукупностей. Управлінська інформація має певну струк­туру. Структура завжди пов'язана з формалізацією. Структура управлінської інформації - це її устрій, у якому можна виділити складові елементи і визначити взаємозв'язок між ними.

Структурно управлінська інформація складається з простих і складних елементів. Прості елементи називаються інформаційними одиницями (10). складні - складеними одиницями інформації або інформаційними сукупностями. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів, останні ж не під­даються подальшому поділу. Під інформаційною сукупністю розу­міють таку сукупність елементів інформації, які характеризують об'єкт, процес, операцію. Найбільша інформаційна сукупність управлінської інформації - це управлінська інформаційна база, або інформаційна одиниця найвищого рангу, яка відповідає системі управління. Управлінська інформаційна база є частиною інформа­ційної системи.

З погляду логіки управління і процесів автоматизованої об­робки інформації, розрізняють логічну і фізичну структуру даних.

Під логічною структурою даних розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (менеджера) на дані, тобто така, яка побудована згідно логіки управління, а не техніки.

Фізична структура даних управлінської інформації залежить від носія інформації і способу її фіксування.

При створенні ІСМ для обробки управлінської інформації виникає фізична структура даних, пов'язана з особливостями уст­рою ЕОМ. Програмне забезпечення обчислювальної техніки орієн­товане на архітектуру обчислювальної техніки, том) нав'язує свою логіку роботи з інформацією - логіку. зручну для комп'ютерної обробки.

З метою комп'ютеризації інформаційного забезпечення ІСМ, і і використанням концепції БД. проектуються наступні рівні даних: зовнішній. інфологічний, даіалогічний. внутрішній.

Результатом зовнішнього рівня проектування даних є зовні­шня моделі, БД. яка містить опис даних та їх взаємозв'язків.

На даталогічному рівні проектування даних формується даталогічна, концептуальна модель даних, яка орієнтована на засоби конкретної СУБД. В даталогічній моделі даних предметна область структурована з урахуванням специфіки, особливостей та обме­жень конкретної СУБД. Найбільш поширеними моделями баз да­них є ієрархічні, сіткові та реляційні. Сучасним інформаційним технологіям, із використанням новітньої комп'ютерної техніки, найбільше відповідають моделі реляційних баз даних.

 

3.3. Методи класифікації управлінської інформації

Формалізований опис У1 відбувається ще до побудови ІСМ і служить для перекладу різноманітної управлінської інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. або. кажучи інакше, для побудови комп'ютерної моделі УІ. Основними елементарними засобами формалізованого опису управлінської інформації є кла­сифікація і кодування. Ціль класифікації і кодування - упорядку­вання і взаємне узгодження різних предметів, понять, властивостей елементів управлінської інформації.

Класифікація управлінської інформації означає поділ інфор­маційної бази УІ на частини, в залежності від змісту і взаємозв'яз­ків між інформаційними одиницями УІ чи їх угрупуваннями, за їх схожістю чи відмінністю. Частини інформаційної бази УІ. які виді­лені під час класифікації утворюють класифікаційні угрупування. Поширені назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид. підвид, тип.

В теоретичних дослідженнях та практичних розробках інфо­рмаційних систем розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

Ієрархічний метод класифікації найкращим чином пристосо­ваний для ручної обробки інформації. Недоліком ієрархічного ме­тода класифікації є жорсткість структури якій зафіксовані усі ознаки та їх послідовність, оскільки зміна хоча б однієї ознаки при­водить до необхідності перерозподіляти класифікаційні угрупуван­ня.

Фасетний метод класифікації управлінської інформації пе­редбачає, що початкова множина інформаційних одиниць УІ може незалежно поділяться на класифікаційні угрупування. щоразу з ви­користанням однієї конкретної ознаки з можливих ознак.

Фасетна класифікація означає, що кожній ознаці фасетної класифікації відповідає фасета, що є списком значень даної ознаки класифікації.

Система фасетної класифікації - це перелік незалежних фасет (списків), які містять значення ознаки класифікації. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає списку значень пойменованої ознаки класифікації, тобто система фасетної класифікації подана системою незалежних списків, які містять значення ознак класифі­кації.

Фасетний метод класифікації управлінської інформації най­більш ефективний для використання при створенні та функціону­ванні ІСМ.

3.4. Методи кодування управлінської інформації

Кодування - це засіб для позначення результатів класифіка­ції.

Процеси кодування та класифікатори відіграють значну роль у підготовці управлінської інформації для оброблення в ІСМ. Ви­користання кодів дозволяє значно скоротити процеси автоматизо­ваної обробки інформації в ІСМ.

Кодування пов'язане з класифікацією. Матеріальним вира­женням класифікації і кодування є класифікатор. Класифікатор - офіційний документ, що представляє собою систематизований пе­релік назв і кодів класифікаційних угруповань чи об'єктів класифі­кації. Ємність класифікатора - найбільше число позицій, яке може вмістити класифікатор. Резервна ємність класифікатора - кількість вільних позицій у класифікаторі.

В процесі кодування необхідно вирішити дві основні про­блеми - забезпечити ефективність і надійність обробки інформації.

Методи кодування пов'язані з методами класифікації. Роз­глянемо поширені методи кодування.

Порядковий метод кодування використовується для кодуван­ня об'єктів з однією постійною ознакою, код визначається поточ­ним номером об'єкта класифікації.

Серійно-порядкова система кодування використовується для кодування об'єктів, які мають декілька постійних ознак. Початкова множина об'єктів поділяється на декілька частин (за деякою озна­кою). Для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (кодів). Об'єкти кодуються порядковим номером у межах виділених для них серій.

Метод послідовного кодування на основі ієрархічної класи­фікації використовується для кодування об'єктів за сукупністю ознак. У кожній гілці ієрархічної класифікації використовується своя сукупність ознак у певній послідовності. Тому код, який по­значає наступний рівень залежить від коду попереднього рівня. По­слідовне кодування передбачає, що код нового угрупування насту­пного рівня створюється шляхом додавання до коду попереднього рівня ще одного розряду (чи групи розрядів). Код, отриманий шля­хом послідовного кодування, має високу інформативність для сприйняття людиною. Але цей код сам по собі громіздкий і має складну структуру.

Паралельне кодування на основі фасетної класифікації вико­ристовується, якщо для позначення кожної окремої ознаки незале­жно від інших ознак класифікації використовується один, два чи декілька розрядів коду. Метод паралельного кодування на основі фасетної класифікації визначає структуру коду сукупністю власти­востей, яка відповідає фасетній формулі, в якій вказана послідов­ність ознак. Прн цьому запис будь-якого розряду коду не залежить від записів у інших розрядах.

Класифікація і кодування - обов'язковий етап створення комп'ютерної моделі інформаційної бази менеджменту підприємс­тва, основа створення БД. основний засіб формалізованого опису управлінської інформації, який є обов'язковим \ створенні та ефек­тивному використанні ІСМ.

Матеріальним втіленням класифікації та кодування є класи­фікатори, які містять об'єкти класифікації, класифікаційні угрупу­вання та їх коди.

Класифікація га кодування можуть мати локальний характер, для окремого підприємства чи підрозділу, або мати загальнодержавний характер.

 

3.5. Огляд сучасних інформаційних технологій

Технологія - це спосіб перетворення, початкових станів у кі­нцеві, задані, який може здійснюватися у матеріалах, інформації та людях.

За способом реалізації в інформаційній системі управління організацією інформаційні технології пройшли ряд етапів свого розвитку.

Слід зазначити, що будь яка комп'ютерна реалізація певної інформаційної технології пов'язана з електронною обробкою даних.

На вибір того чи іншого способу електронної обробки даних впливає дуже велика кількість факторів, пов'язаних як із самим об'­єктом управління, так і з управляючою системою. Кількість мож­ливих варіантів побудови технологічного процесу електронної об­робки даних виявляється досить значним. При цьому істотний вплив на електронну обробку даних здійснюють можливі режими експлуатації обчислювальних систем, які в основному, визначають ефективність роботи обчислювальної системи. Ефективність робо­ти обчислювальної системи часто характеризується її продуктивні­стю. Великий вплив на продуктивність здійснює можливість спо­лучення в системі роботи пристроїв вводу-виводу і центрального процесора. Таку можливість забезпечує використання в системі багатопрограмного режиму роботи. Наявність декількох процесорів також впливає на підвищення продуктивності. Такий режим роботи системи іменується багатопроцесорним.

Інформаційні технології, які використовуються в процесах перетворення управлінської інформації спрямовані на виконання певних інформаційних процедур. Інформаційна процедура - це сукупність однорідних операцій, пов'язаних із впливом на інформа­цію. Саме інформаційні процедури є об'єктом автоматизації

Сучасні інформаційні системи менеджменту з могутніми процесорами, оснащуються вінчестерами, лазерними дисками, до­датковою пам'яттю, забезпечують більш висок) швидкість обробки інформації і надають користувач) можливість працювати з вели­кими обсягами даних, забезпечуючи зручність в роботі і надійність цілісності інформації.

Процедура оброблення інформації включає сукупність ариф­метичних та логічних операцій, які можуть бути використані для одержання результатної інформації.

Весь технологічний процес оброблення інформації можна розділити на процеси збору і введення вихідних даних в обчислю­вальну систему, процеси розміщення і збереження даних у пам'яті системи, процеси обробки даних з метою одержання результатів і. процеси видачі даних у вигляді, зручному для сприйняття користу­вачем.

Інформаційна технологія передбачає вміння грамотно пра­цювати з інформацією і обчислювальною технікою. Неодмінною умовою підвищення ефективності управлінської праці є оптимальні інформаційні технології, що володіють гнучкістю, мобільністю та адаптивністю до зовнішніх впливів.

3.6. Перспективи комп'ютеризації інформаційного забез­печення менеджменту

Організаційні перетворення управлінської діяльності, у зв'язку з комп'ютеризацією менеджменту, відбуваються в напрямку систематизації інформаційних потоків. Такі зміни містять у собі перетворення таких основних напрямків: систематизація інформаційних потоків і зв'язків; модернізація управлінських структур; створення відеоінформаційних систем, перебудова кадрового потенціалу.

Особливо гостро постають питання зниження інформаційного "шуму" і надмірності. Інформаційний шум -видача інформаційною системою документів (сигналів), не релевантних (не відповідних) даному запиту. Інформаційна надмірність - перевищення обсягів сигналів або міри складності структур управлінської системи в порівнянні з їх мінімальним значенням, при яком) можливе виконання поставленої задачі.

Систематизація інформаційних потоків. перехід до комплексних методів опрацювання інформації відкривають ефективні можливості застосування в управлінні електронно-обчислювальної техніки.

Систематизація потоків інформації, регламентів і процедур менеджмент}, и зв'язку з використанням засобів інформатики, різко підвищує інформаційні можливості управляючих систем. Досягається спрощення систем фіксації і передача інформації, перекодування управлінських сигналів при їх ретрансляції.

Найважливіший аспект інформаційних перетворень менеджменту - підготовка і перепідготовка кадрів. Оскільки інформатика пов'язана із широким поширенням людино-машинних систем у масовому масштабі необхідно формувати "людський потенціал дійсно сучасної якості". Звідси - вимоги до освіти в сфері інформатики - вона повинна бути не просто масовою, а загальною і багаторівневою.

Інформаційна культура - це нове бачення інформаційних процесів, новий підхід до стилю, методів, процедур управління. Якщо їх не оцінювати з позицій здорового глузду, вони можуть негативно впливати на життя і роботу, направляти їх у потік безглуздої боротьби з труднощами, надуманих проблем, можуть звести нанівець зусилля з прискорення прогресу.

Одним з основних видів ресурсів підприємств майбутнього є організаційні знання. Організаційне знання є стратегічним активом підприємства. Це припускає, що організаціям, які бажають залиши­тися конкурентоздатними, варто розвивати механізми придбання необхідних знань і поширення знань точно, послідовно, вчасно, у необхідній формі усім, кому вони потрібні в організації.

Інформаційне забезпечення стратегічного підходу в менедж­менті — фактор успіху будь-якої організації.

У кінцевому рахунку інформаційне забезпечення менеджме­нту визначається вибором організаційних принципів, стилем осво­єння нових знань і ціннісними орієнтаціями корпорації.

Оскільки майбутнє організації можна створювати сьогодні, з цією метою необхідно забезпечити наявність чотирьох джерел інформації, які створюють картину поточного становища організації і визначають тактик) управління: базова фінансова інформація, інформація щодо сукупної продуктивності факторів виробництва, інформація щодо виключної компетенції, інформація щодо розподіл> ресурсів.

На сучасному) етапі розвитку процесів управління без бізнес -моделі неможливо побудувати ефективно діючу ІСМ. Бізнес-модель компанії формується з метою удосконалення процесів управління, коні керівництво розуміє, що компанія повинна перейти на нову якісну ступінь свого розвитку, наприклад підвищити якість виробленої продукції чи послуг, або вийти на зовнішній ри­нок і т.п. Бізнес-модель є відображенням основних видів діяльності компанії, орієнтованих на ланцюг вартості, та процесів управління цими видами діяльності.

Найбільш цінний ресурс кожної організації - це її працівни­ки. Вирішення задачі розподілу людських ресурсів в організації потребує спеціальної інформації щодо кваліфікації, здібностей, по­тенціалу кожного працівника, що можливо практично здійснити, використовуючи сучасні інформаційні технології.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризувати основні підходи до побудови комп'юте­рної інформаційної бази.

2. Вказати визначальні характеристики елементів логічної структури даних.

1. Вказати визначальні характеристики елементів фізичної структури даних.

4. Охарактеризувати програмні засоби забезпечують доступ користувача до бази даних.

1. Охарактеризуйте ієрархічний метод класифікації.

6. Охарактеризуйте фасетний метод класифікації.

1. Охарактеризуйте послідовне кодування на основі ієрархіч­ної класифікації.
2. Охарактеризуйте паралельне кодування на основі фасетної класифікації.
3. Визначити поділ інформаційних технологій за класом реа­лізованих технологічних операцій та визначити типи інтерфейс} в роботі із сучасною комп'ютерною технікою.

10.       Визначити перспективи комп'ютеризації інформаційного
забезпечення менеджменту.

Література:[5],[1] ]2],[6],[7],[1З],[15],[1б].

 

ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

План:

4.1.      Оцінки ефективності проектів впровадження інформаційних систем з використанням методу збалансованої системи показників

4.2.      Методи фінансово-економічної оцінки інвестиційних проектів впровадження інформаційних систем

4.3. Метод управління загальною вартістю володіння інфор­маційними системами.

4.4. Інформаційні системи в управлінні підприємствами циві­льної авіації.

4.1. Оцінки ефективності проектів впровадження інфор­маційних систем з використанням методу збалансованої систе­ми показників

Впровадження ІСМ в діяльність підприємства - це розвиток нових технологій, зростання інноваційного потенціалу, але ресурси підприємства обмежені. Для того, щоб підприємство мало можли­вість здійснювати свою основну діяльність, його ресурси необхідно розумно розподіляти, тому що відсутність необхідних ресурсів мо­же перекреслити всі плани з реалізації проекту впровадження ІСМ. Саме тому план проекту впровадження ІСМ повинен відповідати не тільки цілям і стратегії розвитку підприємства, але можливостям його бюджету.

Загальна мета впровадження ІСМ в діяльність будь-якої ор­ганізації - це підвищення ефективності її діяльності. Кожна органі­зація визначає для себе ключові області, що впливають на її ефек­тивність, - це "критичні фактори успіху" - CSF (Critical Success Factor). Досягнення загальної мети організації і підвищення ефективності відбувається за рахунок реалізації задач у кожній із клю­чових областей, тому в основі прийняття рішення щодо впрова­дження ІСМ закладаються бізнес-цілі організації, визначені на єм­ні стратегічного планування.

На Заході поширена методологія оцінки ефективності проек­тів стратегічного управління, заснована на збалансованій системі показників.

Суть методології збалансованої системи показників полягає в тому, що виробляється оцінка не тільки фінансових ефектів від впровадження інформаційної системи, але і не фінансових.

Розробка збалансованої системи показників полягає в розро­бці системи взаємозалежних цілей, критичних факторів успіху і ключових показників ефективності. Потім задаються планові зна­чення цілей, факторів успіху, показників ефективності на стратегі­чний і тактичний період. Досягнення цих значень періодично від­слідковується і використовується для прийняття рішень по зміні планів, цілей, стратегій.

Автоматизація системи управління підприємством має на увазі автоматизацію бізнес-процесів даного підприємства. Бізнес-процеси. у свою чергу, мають свої показники ефективності. Ці по­казники можуть характеризувати як результат усього процесу ціл­ком, так і результат окремої складової (функції) процесу.

Можливість використання методології збалансованої системи показників для оцінки ефективності проекту впровадження ІСМ підтверджується тим, що суть методології - всеосяжна оцінка ефе­ктивності системи управління підприємствам. Аспекти збалансова­ної системи показників відповідають на основні питання управлін­ня - як відносяться до підприємства його клієнти, як відносяться до нього акціонери чи власники, які є внутрішні ресурси, які є конку­рентні переваги і можливості в майбутньому. Підвищення ефекти­вності системи управління в розрізі основних аспектів збалансова­ної системи показників веде до досягнення цілей компанії.

Збалансована система показників може суттєво змінити ак­центи при проектуванні та впровадження інформаційних систем в діяльність підприємства, забезпечуючи взаємодію спеціалістів з ІТ-технологій з іншими підрозділами компанії.

 

4.2. Методи фінансово-економічної оцінки інвестиційних

проектів впровадження інформаційних систем

У світовій практиці для оцінки ефективності проектів впро­вадження ІСМ в діяльність організацій застосовується стандартний метод інвестиційного аналізу СВА (Cost Benefit Analysis). За мето­дом СВА здійснюється оцінка і порівняння доходів (benefit), отри­маних у результаті здійснення проекту, з витратами (cost) на його реалізацію.

Метод СВА передбачає розгляд та порівняння альтернатив­них варіантів інвестиційних проектів. Важливо відзначити, що од­ним із можливих є варіант "без проекту", тобто розглядається не ситуація "до" і "після" проекту, а розвиток у часі поточної ситуації без внесення в неї яких-небудь змін.

Порівняння альтернативних варіантів інвестиційних проектів впровадження ІСМ здійснюється на підставі виміру принесених ними вигод і необхідних для цього витрат.

Крім співвідношення вигод і витрат, альтернативні варіанти також відрізняються ступенем ризику і факторами, що ці ризики визначають. Тому аналіз впливу таких факторів на співвідношення вигод і витрат є ще однією сферою уваги СВА.

Доходи - позитивні фінансові наслідки від впровадження ін­вестиційного проекту ІСМ. Традиційно, при оцінці інвестиційних проектів впровадження ІСМ, враховуватися тільки кількісні показ­ники, які характеризують матеріальні активи підприємства. На сьогодні. у структурі доходів від впровадження інвестиційного проек­ту ІСМ. ведучу роль відіграють нематеріальні фактори.

Врахування доходів від нематеріальних факторів передбачає процес перетворення якісних показників у кількісні за допомогою засобів формалізації.

Виграти від впровадження інвестиційного проекту ІСМ. по­в'язані з впровадженням та експлуатацією ІСМ поділяються на пе­рвісні та поточні.

При проведенні аналізу вигод і втрат проект), в основному, використовуються наступні чотири методи.

Метод чистої поточної вартості інвестиційного проекту заснований на визначенні NPV (Net Present Value), де NPV - це чис­та поточна вартість, або сумарний чистий грошовий потік від реа­лізації проект}, приведений до поточної вартості.

Метод розрахунку рентабельності інвестицій. Рентабель­ність інвестицій - Р/(Profitability Index) - це показник, що дозволяє визначити, в якій мірі зростає вартість фірми (багатство інвестора) розрахунку па 1 грн. інвестицій.

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку. Внутрішня норма прибутку, чи внутрішній коефіцієнт прибутковості інвести­цій - IRR (linternal rate of return) - являє собою рівень прибутковості засобів, спрямованих на цілі інвестування.

Метод розрахунку періоду окупності інвестицій в проект впрова­дження ІСМ в діяльність підприємства Метод розрахунку періоду (те­рміну) окупності РР (Payback period) інвестицій складається у визна­ченні того терміну, що знадобиться для відшкодування суми первіс­них інвестицій.

Після завершення фінансової оцінки проекту, яка розкриває його комерційні стимули і фінансові результати, очікувані інвесто­ром і власником проекту, необхідно провести економічний аналіз прийнятих рішень, тобто обґрунтувати економічну цінність проек­ту для господарства регіону і країни.

 

4.3. Метод управління загальною вартістю володіння ін­формаційними системами

Традиційно вважається, що основна конкурентна перевага впровадження ІСМ у систему управління підприємством - це зни­ження витрат, але впровадження та функціонування ІСМ саме по собі вимагає значних витрат, і ці витрати можуть перевищити суму економії. Таким чином, важливо правильно визначити розмір і на­прямок інвестицій у ІСМ. У світовій практиці з цією метою вико­ристовується методологія оцінки сукупної вартості володіння.

ТСО (total cost of ownership) - це методика розрахунку, яка дозволяє визначити прямі і непрямі витрати і вигоди, пов'язані з будь-яким компонентом комп'ютерних систем. Ціль її застосування - одержати підсумкову картину, що відбиває реальні витрати, по­в'язані з придбанням визначених засобів і технологій, і враховує всі аспекти їхнього наступного використання.

У сучасному бізнесі відбувається розвиток моделей від без­перспективної моделі загальної вартості комп'ютерної власності до значно більш складної і трудомісткої методики детального аналіз} вартості всіх складових витрат на інформаційні технології. Це ви­кликано різким підвищенням складності і збільшенням розмірів корпоративних систем, що найчастіше приводить до непрогнозоваого росту додаткових витрат, викликаних широким спектром технологій, які використовуються, а також істотно зросла і роль люд­ського фактора.

Основна мета підрахунку вартості володіння, крім виявлення надлишкових статей витрат,- оцінка можливості повернення вкла­дених в інформаційні технології засобів.

Спрощена методика розрахунку ТСО дає можливість порів­нювати витрати на різних тимчасових ділянках (наприклад, поточ­ний рік і минулий, чи поточний квартал і попередній), оцінюючи зміни. Саме головне, що дає ця методика - розуміння структури витрат на ІТ, а отже, і надає можливості скорочення цих витрат.

Складові витрат володіння наступні.

Прямі витрати можна одержати за даними бухгалтерії, ви­значивши загальні витрати на заробітну плату, закупівлі устатку­вання і ПЗ. Також за даними бухгалтерії визначається сума аморти­зації, що нараховується, на основні фонди, що відносяться до ІСМ.

Непрямі витрати одержати завжди складніше. Фактично не­можливо визначити, яку частину робочого часу користувачі витра­чають на усунення збоїв чи проблем на власних комп'ютерах чи комп'ютерах колег, поки у компанії не буде вестись деталізований лист обліку робочого часу, а його ведення - сама по собі задача ви­тратна за часом. Для розрахунку багатьох статей непрямих витрат використовуються середні показники по галузі, що надають і по­стійно оновлюють консалтингові компанії.

Фактори, що допомагають знизити вартість володіння ІСМ наступні

-  наявність автоматичного управління робочими місцями і програми інвентаризації системи:

-  наявність убудованої діагностики вірусів на клієнтських мі­сцях і серверах;

-  наявність централізованої служби допомоги, що володіє ба­зою знань з можливих проблемах:

-  використання спеціально адаптованого для конкретної сис­теми компонентів ПЗ. що не порушують цілісність архітектури си­стеми:

-  підтримка засобів мережного управління будь-якою систе­мою:

-  наявність убудованої системи виявлення помилок, призна­ченої 1.1 я відстеження і попередження незапланованих простоїв:

-  доступ користувачів тільки до тих програмам і функцій, що необхідні для виконання робочих обов'язків;

-  стандартизовані апаратні і програмні компоненти робочих місць (мінімально 80% від загального числа користувачів);

-  наявність системи захисту життєво важливих даних і план їхнього швидкого відновлення;

-  централізована закупівля ідентичних моделей техніки одно­го виробника;

- система моніторингу і відстеження змін конфігурації робо­чих місць;

-  послідовна уніфікація і заміна проблемних компонентів ар­хітектури на нові, що відповідають ініціативам зниження вартості і скорочення терміну повернення інвестицій;

-  регулярне дослідження витратних компонентів вартості во­лодіння і визначення критичних пунктів в інвестиційній програмі;

-  регулярне навчання користувачів ефективним методам ро­боти із системою і додатками;

-  регулярне навчання і сертифікація адміністративного пер­соналу технологіям, які використовуються у мережі:

- наявність мотивації адміністративного персоналу для надання високого рівня сервісу.

Таким чином, ефективність впровадження та володіння ІСМ. по­винна пов'язуватися з основною діяльністю компанії, а не розглядатися автономно.

 

4.4. Інформаційні системи в управлінні підприємствами цивільної авіації

З метою попереднього розподілу авіаперевезень кожному па­сажирові потрібна інформація про політ і можливість бронювання місць на рейси. Процес організації продажу авіапослуг мас інфор­маційний характер.

Поряд із продажем таких авіаперевезень існує значний попит на бронювання авіаперевезень. Під бронюванням авіаперевезень розуміється попередній розподіл місць для перевезення пасажирів, а також ємностей і тоннажу для перевезення багажу, вантажів і пошти на повітряному судні.

У системі маркетингу авіакомпанії, відповідно до принципів маркетингу, система бронювання повинна забезпечити зручний інформаційний доступ для пасажирів і клієнтури до всіх можливих рейсів даного перевізника і здійснювати ефективний контроль за станом завантаження кожного рейса з боку авіакомпанії. Головним принципом при виконанні цієї функції маркетингу є задоволення усіх побажань клієнта при бронюванні і не допустити відмовлення в перевезенні замовленим рейсом при підтвердженому бронюванні. Адже відмова в підтвердженому бронюванні - це фактична втрата клієнта. У той же час відмова в підтвердженні бронювання при на­явності можливості перевезення веде до втрати комерційного зава­нтаження і. відповідно, доходу від перевезення. Тому авіакомпанії затрачають великі кошти на впровадження і використання сучас­них автоматизованих комп'ютерних інформаційних систем броню­вання і управління відправленнями, а також на створення ефектив­ного комерційного зв'язку.

Інформація щодо бронювання використовується для забезпе­чення управлінської інформації - оцінки очікуваного доходу, вихо­дячи з вартості замовлених послуг і кількості очікуваних пасажи­рів.

Управління доходами максимізує дохід авіакомпанії за раху­нок оптимізації і управління ставками тарифів. Управління дохо­дами дозволяє авіакомпанії виявити і використовувати для кожного рейсу можливості, що відкриваються ринковою кон'юнктурою. Це досягається відстеженням фактичного рівня бронювання, прогно­зованого попиту, оптимізацією розподілу місць, максимізацією ви­користання потужностей.

Під комп'ютерними інформаційними системами бронювання, відповідно до термінології ІКАО. розуміють автоматизовані інфо­рмаційні системи, що забезпечують відображення інформації про розклад рейсів, наявність місць, тарифи і за допомогою яких може здійснюватися бронювання авіатранспортних послуг. Іншими сло­вами, комп'ютерні інформаційні системи бронювання - це такі ін­формаційні системи, що забезпечують доступ до інформації з роз­клад) рейсів про наявність місць, про тарифи, пільги, знижки та інші послуги, а також мають функції, за допомогою яких можна здійснювані операції бронювання, оформлення квитків і надають можливість використання зазначених функцій агентствам - абоне­нтам комп'ютерної інформаційної системи бронювання.

Авіакомпанії були одними з перших комерційних підпри­ємств, що почали використовувати електронний обмін даними для управління своїм бізнесом.

Міжнародні інформаційні системи бронювання авіаперевезень призначені для організації автоматизованого, з використанням сучасної комп'ютерної техніки, формування і передачі запитів на бронювання наступних послуг: місць у літаку, номерів у готелі, прокат автомобілів, кают на кораблі, місць у театрі і та ін. Ці по­слуги замовляються у їх конкретного власника: авіакомпанії, готе­льного комплексу, прокатної чи туристичної компанії та ін. Для здійснення операції з бронювання агентові необхідно володіти пев­ною інформацією про наявність даної послуги і. якщо вона існує, годі необхідна інформація щодо реальної наявності вільних місць на задану дату і бажаної вартості.

В даний час найбільш потужними глобальними розподільни­ми системами є міжнародні інформаційні системи: Sabre, Amadeus, Galileo і Worldspan.