ІНФОРМАТИКА

ІНФОРМАТИКА 03.01.2015 12:37

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Державний економіко-технологічний університет транспорту

 

 

Кафедра «Облік і аудит»

 

 

 

 

ІНФОРМАТИКА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт

Частина І:

Операційні системи Windows та сервісні програми. Алгоритмізація та програмування. Розробка додатків Windows засобами Visual Basic for Application. Системи обробки текстових даних. Розробка структурованих документів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  2009

 

 

 

УДК 519.7(067)

«Економічна інформатика» . Частина І.

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт: Операційні системи Windows та сервісні програми. Алгоритмізація та програмування. Розробка додатків Windows засобами Visual Basic for Application. Системи обробки текстових даних. Розробка структурованих документів:– К.: ДЕТУТ, 2009.–236 с.

Методичні вказівки – це сукупність завдань до лабораторних робіт і самостійної роботи студентів із детальним і повним роз’ясненням ходу їхнього виконання з найбільш використовуваних розділів інформатики: операційна система Windows і сервісні програми, алгоритмізація та програмування зі створенням Windows-додатків засобами Visual Basic For Application, системи обробки текстових документів, що представляють собою необхідну і достатню базу для освоєння комп’ютерного аналіза економічної діяльності.

Методичні вказівки призначені для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання.

Укладачі: З. А. Вовкова, старший викладач кафедри «Облік і аудит» Державного економіко-технологічного університету транспорту;

І. О. Марушко, доцент кафедри «Облік і аудит» Державного економіко -технологічного університету транспорту

 

Рецензенти:

Л.Ф. Мараховський, доктор технічних наук, професор кафедри «Інформатика» Київського університету туризму, економіки і права;

В.Є. Бондаренко, кандидат технічних наук, доцент кафедри «Інформаційні системи і технології» Державного економіко-технологічного університету транспорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................5

Розділ 1. Операційні системи Windows та сервісні програми...............6

Лабораторна робота № 1.1.Операційні системи сімейства Windows. Вивчення об’єктів Робочого столу, їх Властивостей та технології «Drag & Drop». Головне меню та його структура…………...............................................6

Лабораторна робота № 1.2. Операційні системи  MS Windows. Робота з вікнами програм та діалоговими вікнами……..........................................….....20

Лабораторна робота № 1.3.Операційні системи Windows. Пошук документів, папок та файлів. Робота з довідковою системою ОС MS Windows……………………………..............................................................…....29

Лабораторна робота № 1.4.Операційні системи MS Windows. Технологія роботи з файловою системою. Програма Проводник…................................…39

Завдання для самостійної роботи № 1.1ОС MS Windows. Сервісні програми. Робота з дисками: форматування дисків, перевірка дисків (програма Scandisk), дефрагментація дисків та оптимізація їх розміщення (програма Defrag), робота з програмою Мастер планирования заданий (Таsк Schedulег).Робота з антивірусними програмами….......................................….48

Розділ 2. Алгоритмізація та програмування. Розробка додатків WINDOWS засобами Visual Basic ForApplication………………………....58

Основні поняття з алгоритмізації і програмування....................................58

Лабораторна робота № 2.1. Visual Basic For Application. Розробка додатків, що реалізують лінійний обчислювальний процес…........................69

Лабораторна робота № 2.2.Visual Basic For Аpplication. Розробка додатків, що реалізують розгалужений обчислювальний процес…...................…80

Завдання для самостійної роботи № 2.1. Задача.Розрахувати податки, премію, а також суму до видачі,  з урахуванням таких співвідношень:……..91

Лабораторна робота № 2.3. Visual Basic For Application. Розробка додатків, що реалізують циклічний обчислювальний процес….....................93

 

Розділ 3. Системи обробки текстових даних. Розробка структурованих документів………...........................................…………..…102

Лабораторна робота 3.1. Текстовий процесор MS Word. Способи введення та редагування тексту. Перевірка правопису……...........................102

Лабораторна робота № 3.2. Текстовий процесор MS Word. Форматування документів. Застосування стилів. Створення власного стилю.......................122

Лабораторна робота № 3.3.Текстовий процесор MS Word. Технологія створення списків, виносок, гіперпосилань, колонтитулів.............................138

Лабораторна робота № 3.4.Текстовий процесор MS Word. Робота з текстовими фрагментами та графічними об’єктами……...........................….152

Лабораторна робота № 3.5.Текстовий процесор MS Word. Упровадження в текстовий документ математичних формул і схематичних діаграм…………..................................................................................................163

Лабораторна робота № 3.6..Текстовий процесор Міcrosoft Word.. Створення таблиць. Обчислення в таблицях. Побудова діаграм. Особливості опрацювання й оформлення економічної інформації...................................168

Лабораторна  робота № З.7. Текстовий процесор МS Word. Створення змісту, предметного покажчика та списку ілюстрацій....................................188

Завдання для самостійної роботи № 3.1.Текстовий процесор МS Word. Використання засобу Слияние для автоматизації створення документів. Друкування документів……...............................................................................198

Завдання для самостійної робот № 3.2.Системи автоматизованого перекладу тексту. Вивчення технологій автоматизованого перекладу тексту за допомогою засобів програми Ргаgmа…........................................................210

Завдання для самостійної роботи № 3.3.Системи оптичного розпізнавання символів. Вивчення технологій сканування та розпізнавання тексту в середовищі програми FineReader….................................................................................…..217

Рекомендована література.......................................................................236

Основна література..............................................................................................236

Додаткова література..........................................................................................236

 

ВСТУП

Успішне використання комп’ютерної техніки ддля розв’язання економічних задач і задач управління економікою в значній мірі залежить від уміння користувача володіти програмним забезпеченням комп’ютера, максимально використовуючи його можливості. Набуттю такого вміння і призначені методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з економічної інформатики.

У першій частині методичних вказівок детально розглядаються прийоми роботи в середовищі найбільш використовуваних операційних систем сімейства Windows, як – то: об’єкти Робочого столу та їхні властивості; структура Головного менюWindows; робота з програмними та діалоговими вікнами; технологія роботи з файловою системою і з програмою Проводник.

Значну увагу приділено сервісним програмам у середовищі Windows, таким як: форматування, перевірка, та дефрагментація дисків та оптимізація їх розміщення; робота з антивірусними програмами.

Значні можливості математичної обробки даних дає програмування, основи якого представлені в методичних вказівках на прикладі використання Visual Basic For Application для створення Windows-додатків, зручних для виконання економічного аналізу.

Системи обробки текстової інформації і створення струкурованих документів, що особливо важливо при обробці економічної інформації, займають значне місце в методичних вказівках. А саме, розглядаються найважливіші питання: способи введення та редагування тексту в MS Word; робота з текстовими фрагментами та графічними об’єктами; упровадження в текстовий документ математичних формул і схематичних діаграм; створення таблиць і обчислення в таблицях; побудова діаграм; особливочсті лпрацювання й оформлення економічної інформації. Детально вивчається робота з системами перекладу (програма Pragma) та оптичного розпізнавання текстів (програма FineReader). Детальність роботи з програмами забезпечує можливість самостійного їх використання.

 

РОЗДІЛ 1. Операційні системи Windowsта сервісні програми

Лабораторна робота № 1.1

Тема: Операційні системи сімейства Windows. Вивчення об’єктів Робочого столу, їхніх властивостей і технології «Drag & Drop». Головне меню та його структура.

Мета: вивчити об’єкти Робочого столу та їхні властивості, набути навичок застосування технології «Drag & Drop» для виконання різноманітних операцій; вивчити структуру, призначення та використання Головного меню операційних систем Windows.

 

Завдання 1. Вивчення об’єктів Робочого столу.

Вивчити усі об’єкти Робочого столу вашого комп’ютера, зазначити різновид об’єктів: папки, документи, ярлики, панелі, програми.

Визначте стиль Робочого столу.

Навчіться виділяти суміжні, несуміжні та всі об’єкти Робочого столу, застосовуючи відомі способи.

Методичні рекомендації

Операційні системи сімейства Windows є об’єктозорієнтованими операційними системами, тобто в цих операційних системах існує поняття об’єкта, над яким можна виконувати певні дії, і який має певні властивості.

Моделлю робочого столу в офісі, на поверхні якого розміщуються різні папки та документи, у цих ОС виступає екран монітора, що має таку ж назву ─ Робочий стіл. Він з’являється відразу ж після завантаження ОС. На ньому наявні об’єкти ─ значки (піктограми), які є графічним зображенням папок, документів, програм, ярликів програм, ярликів папок та ярликів документів. Їх можна виділяти, відкривати, переміщувати, переглядати, вивчати властивості тощо. Тобто існує певна аналогія з об’єктами і діями, виконуваними з об’єктами фізичного офісного робочого столу, з паперовими документами. Хороший стиль роботи передбачає розміщення на столі тільки найнеобхідніших об’єктів. Тому на Робочому столі операційних систем Windows після завантаження за класичного стилю розміщуються здебільшого найнеобхідніші об’єкти. Visual Basic for Application Обов’язково присутні Панель задач, ярлики деяких важливих об’єктів.

Ярлик ─ це короткий файл, який містить покажчик на об’єкт. За зовнішнім виглядом значок ярлика можна розпізнати за наявною у лівому нижньому куті значка стрілкою.

За своєю суттю Робочий стіл є системною папкою, що автоматично відкривається при завантаженні операційної системи. Значки для об’єктів можна змінювати.

Управління об’єктами за допомогою миші. Зручність роботи в середовищі операційних систем сімейства Windows значною мірою визначається використанням маніпулятора миші, і насамперед технології «вкажи і вибери».

Миша має вигляд маленької пластмасової коробочки з двома або трьома кнопками у верхній частині та кулькою в нижній. При переміщенні миші кулька обертається, а відповідний електричний сигнал передається у пам’ять ПК, де він обробляється. Натискання на кнопку миші зумовлює певну дію. Миша використовується для виконання більшості операцій керування вибором і рисування. Утім, їх можна виконати і без миші, за допомогою клавіатури, але зручність і ефективність роботи при цьому значно знижуються. З мишею пов’язаний графічний об’єкт Покажчик, який переміщується на екрані монітора при переміщенні миші по поверхні. Покажчик миші може набувати різного вигляду залежноі від того, яка дія виконується ОС. У режимі вибору дій Покажчик за замовчуванням має вигляд стрілки.

Для роботи з мишею необхідна спеціальна програма ─ драйвер миші. У стандартному комплекті ОС Windows передбачено драйвери для миші різних виробників та інших аналогічних пристроїв-покажчиків. Драйвери цих пристроїв підтримують стандарт «приєднай і працюй» («Plug and Play»). Миші такого типу розпізнаються та вводяться в роботу системи автоматично. Найчастіше в роботі застосовується ліва кнопка миші. Тому, якщо не вказано на використання правої кнопки, мається на увазі ліва кнопка миші.

Клацнути – означає швидко натиснути і відпустити ліву кнопку миші. Клацнути на об’єкті ─ розташувати Покажчик миші над об’єктом і клацнути. Двічі клацнути ─ два рази поспіль швидко натиснути і відпустити ліву кнопку миші.

Права кнопка миші за замовчуванням є кнопкою, натискання якої відкриває контекстне меню.

Меню ─ прямокутна ділянка екрана монітора з переліком пунктів -команд, з-поміж яких одночасно можна обрати тільки одну.

Контекстне меню ─ це меню, що відкривається при натисканні правої кнопки миші, становить перелік команд, які можна виконати з певним об’єктом. Кожний різновид об’єктів має свій склад команд контекстного меню.

Перетягнути об’єкт (чи виділені об’єкти) означає змінити координати його розташування на Робочому столі чи в якійсь папці. Але ця технологія має більш глибокий зміст і забезпечує зручний спосіб роботи насамперед з файловою системою. При перетягуванні об’єкта на значок певної папки можна виконати його переміщення, чи копіювання, чи створити його ярлик у цій папці. Якщо виконати перетягування документа на значок принтера чи ярлика принтера, то можна здійснити його друкування. Англомовна назва технології перетягування ─ технологія «Drag & Drop» («Перенести і залишити»). Перетягувати об’єкт можна лівою або правою кнопкою миші незалежно від стилю папки. За технологією виконання: перетягнути ─ розмістити Покажчик миші над об’єктом, потім натиснути та утримувати натиснутою ліву (або праву) кнопку миші і перемістити в потрібне місце.

Якщо перетягування виконується правою кнопкою миші, то відкриється Контекстне меню, в якому потрібно клацнути на команді Переместить, Копировать, Создать ярлик чи Отменить залежно від бажаної дії. Команда Отменить означає, що остання дія відміняється. Технологія перетягування використовується і для обміну даними між документами шляхом перетягування виділеного з одного вікна в інше та для створення файла –фрагмента на Робочому столі.

Перетягування лівою кнопкою миші об’єкта чи виділених об’єктів на значок папки означає переміщення, якщо папка початкового місцезнаходження об’єкта і папка призначення знаходяться на одному фізичному чи логічному диску. Якщо ж вказані папки знаходяться в файлових структурах різних дисків, то це буде копіювання. Для того, щоб при перетягуванні лівою кнопкою миші було виконане не переміщення, а копіювання, потрібно утримувати клавішу Сtrl.

Щоб виділити якийсь об’єкт на Робочому столі чи в іншій папці, треба клацнути на ньому за класичного стилю папки або розташувати над ним і трохи затримати покажчик миші за стилю веб. Для зняття виділення об’єкта чи об’єктів досить клацнути на вільному від значків місці Робочого столу чи папки. Виділення використовують також, щоб вибрати пункт меню, кнопки, перемикача тощо.

Для відкриття об’єкта (відкриття папки чи документа, запускання програми на виконання тощо) треба двічі клацнути на ньому за класичного стилю Робочого столу чи папки або клацнути на ньому за стилю веб. Можна відкрити об’єкт і правою кнопкою миші, вибираючи з контекстного меню команду Открыть. Відкритий об’єкт відображається у вікні, що становить обмежену прямокутну частину екрана монітора. Саме за допомогою вікон відбувається робота в Windows.

Якщо миша має три кнопки, то клацання середньою може замінювати подвійне клацання лівою кнопкою.

У зв’язку з тим, що миша є головним засобом керування діями у Windows, її можна настроїти так, щоб врахувати особливості користувача (змінити швидкість переміщення; поміняти місцями ліву та праву клавіші для лівші; змінити інтервал між клацаннями при подвійному клацанні, вигляд покажчика миші; ввімкнути режим шлейфа миші для рідкокристалічного екрана портативного ПК, що дасть змогу краще стежити за переміщенням покажчика). Настроїти мишу можна, використавши об’єкт Клавіатура системної папки Панель управления.

Стилі Робочого столу. Робочий стіл може мати два основних стилі звичайний (класичний) стиль та стиль веб. Стиль веб зручний насамперед при роботі в мережі Інтернет.

Стиль Робочого столу чи будь-якої іншої папки впливає на спосіб виділення і активізації (відкриття) об’єктів: за класичного стилю об’єкти виділяються клацанням на них, а активізуються подвійним клацанням на них; за стилю веб – об’єкти виділяються зависанням на деякий час покажчика миші над об’єктом, а активізуються клацанням на об’єкті. Для папок також можна застосувати такі ж стилі представлення об’єктів. Крім того, залежно від стилю може змінюється вигляд папки.

Виділення об’єктів на Робочому столі чи у будь-якій папці

1. Виділення групи суміжних об’єктів. Існують два способи, які можна виконати з використанням миші:

a)     виділити перший об’єкт. Натиснути і утримувати натиснутою клавішу Shift. Виділити останній об’єкт групи. Відпустити клавішу Shift;

б) виділити перший об’єкт. Утримуючи натиснутою ліву кнопку миші й переміщуючи мишу, охопити рамкою потрібні об’єкти.

1. Виділення несуміжних об’єктів:

виділити перший об’єкт. Натиснути і утримувати натиснутою клавішу Сtrl. Виділити по черзі необхідні об’єкти. Відпустити клавішу Сtrl. Виділена група об’єктів  має своє контекстне меню, кожна команда якого виконується відносно всіх виділених об’єктів.

1. Виділення всіх об’єктів. Існують такі способи:

a) у вікні папки (крім Робочого солу): меню Правка, Выделить все;

б) одночасно натиснути Сtrl+А.

1. Виділення об’єктів з використанням команди Обратить выделение. Цей спосіб виділення об’єктів використовується для виділення  об’єктів у папках, коли потрібно виділити більшість об’єктів серед усіх об’єктів. Спочатку виділяють ті об’єкти, які не потрібно виділяти (їх менше). Потім відкривають меню Правка і клацають по команді Обратить выделение, внаслідок чого будуть виділені потрібні об’єкти, суміжні чи несуміжні.

Пропрацюйте всі спрсоби виділення

Панель задач і Головного меню операційної системи. Панель задач має вигляд смуги, розміщеної за замовчуванням у нижній частині Робочого столу. Панель ─ це форма представлення папки, у цьому разі системної папки. На ній розміщуються різні значки: у лівій частині ─ кнопка Пуск; у правій частині можуть розміщуватись: індикатор годинника, індикатор розкладки клавіатури тощо; у середній частині розміщуються кнопки активованих користувачем документів, папок і програм, які завантажені в оперативну пам’ять. Праворуч від кнопки Пуск може розміщуватись панель Быстрый запуск, на якій розміщують ярлики найнеобхідніших програм і документів для швидкого доступу до них. Кнопка Пуск призначена для відкриття Головного меню операційної системи. Головне меню операційної системи може мати сучасну стуктуру або класичну. Класична структура представлена на рис.1.1.

За класичної стуктури Головного меню операційної системи на Робочому столі відображаються значки таких об’єктів:

 Мой комп’ютер є кореновою папкою, що відкриває доступ до локальних ресурсів комп’ютера: накопичувачів, засобів управління, пристроїв.

Сетевое окружение є папкою першого рівня ієрархічної файлової структури ПК. Вона відкриває доступ до всіх мережевих ресурсів. Містить значки груп комп’ютерів та окремих комп’ютерів.

 Корзина (електронний варіант смітника) зберігає вилучені об’єкти. Оскільки вилучені об’єкти остаточно не вилучаються з диска, їх можна поновити. Якщо виконати очистку Корзини, то поновити вилучене можна лише, якщо дія очистки була останньою виконаною дією.

 Мои документы є системною папкою, в якій за замовчуванням зберігаються документи користувача, за умови, що він не вказує іншу папку.

 

Рис. 1.1. Структура Головного меню операційної системи Windows

Головне меню операційної системи Windows відкриває швидкий доступ до всіх прогамних засобів комп’ютера і засобів конфігурування її параметрів та інтерфейсу користувача.

При сучасній структурі Головного меню операційної системи Windows указані значки об’єктів, крім Корзини, не відображаються, і доступ до них здійснюється через кнопку Пуск.

Кнопка Пуск є образом системної папки Главное меню. Папка Главное меню складається з ярликів програм і вкладених папок, у яких також знаходяться ярлики програм і вкладені папки. Ярлики об’єднані в папки за певною ознакою.

Існують такі способи відкриття Головного меню операційної системи:

• за допомогою миші;
• натиснути на клавішу Win (клавіша з логотипом Windows);
• одночасно натиснути Сtrl+Esс.

Спробуйте відкрити Головне меню кожним із цих способів.

Переміщення між пунктами – командами зручно здійснювати або за допомогою миші, або за допомогою клавіш ─ стрілок клавіатури. Виділення команди ─ клацанням або натисканням клавіші Enter.

Cтуктура Головного меню операційної системи Windows.

За класичного стилю Головне меню  усіх операційних системах сімейства Windows розділене на три частини. При розміщенні Панелі задач у нижній частині Робочого столу їх можна назвати так: нижня частина, середня частина та верхня частина.

Нижня частина Головного меню містить у більшості випадків такі команди:

• завершение сеанса;
• выключить компьютер (у Windows XP).

У деяких випадках у цій частині меню можуть з’явитися ще додаткові пункти.

Команда Завершение сеанса... використовується для завершення поточного сеансу роботи і входу в систему з іншим ім’ям і паролем. Причому не тільки під час роботи в мережі, а й при роботі на одному комп’ютері декількох користувачів, якщо такі параметри операційної системи встановлені.

Команда Выключить комп’ютер (у Windows ХР) використовуються для:

• завершення роботи ПК;
• перезавантаження ОС;
• переведення в очікувальний режим.

Спробуйте відкрити Головне меню і обрати пункт Выключить компьютер з використанням тільки клавіатури.

Середня частина Головного меню містить стандартні пункти (кількість у Windows XP ─ 6). Ці пункти неможливо вилучити чи змінити, оскільки це системні об’єкти, які відсутні в папці Главное меню.

Пункт Выполнить дозволяє запустити на виконання будь-яку з присутніх на диску програм, а також активізувати папку чи документ. Наприклад, на рис.1.2 подано діалогове вікно Запуск программы, в якому активізується програма Ехрlогег.

 

Рис. 1.2. Діалогове вікно Запуск программы

Пункт Справка відкриває вікно довідкової системи. Клацніть (чи натисніть Епtег) на цій команді й розгляньте елементи управління діалогового вікна: ліву й праву панелі діалогового вікна, вкладки в лівій панелі, списки, командні кнопки, панель стандартних кнопок тощо.

Пункт Найти має каскадне меню і дозволяє здійснити пошук:

• файлів і папок;
• певного комп’ютера в мережі;
• пошук в Інтернеті;
• пошук людей (їхню адресу).

Пункт Настройка має каскадне меню і відкриває доступ до:

• папки Панель управленая, що дозволяє змінювати параметри операційної системи;
• папки  Принтеры и факсы, яка дозволяє  виконувати управління всіма наявними принтерами і факсами або встановлювати їх;
• налагоджування Панели задач і меню Пуск;
• мережних підключень.

Пункт Документы має каскадне меню доступу до ярликів останніх 15 документів, з якими працював на цьому комп’ютері зареєстрований користувач (чи користувачі). Ці документи можна відкривати з каскадного меню і працювати з ними. Вилучити об’єкти з цього меню у разі необхідності можна для Windows ХР за класичного стилю Головного меню:

Пуск →Настройка →Панель задач і меню Пуск → перейти на вкладку меню Пуск → натиснути кнопку Настроить→натиснути кнопку Очистить.

Пункт Программы відкриває доступ до всіх програм, встановлених системою. Деякі ярлики програм чи текстових документів об’єднані в папки, тому деякі пункти мають каскадні меню декількох рівнів. Хоча пункти меню Программы можна змінювати, додаючи та вилучаючи пункти каскадних меню, вдаватися до цих дій потрібно в особливих випадках, які в цій роботі не розглядаються.

Верхня частина Головного меню містить ярлики для швидкого запуску й відкриття документів, програм чи папок, з якими користувачу доводиться працювати найчастіше. У цій частині можна розмістити бажані для користувача ярлики.

За сучасного стилю Головного меню операційної системи його структура спрощує доступ до програмних засобів і засобів роботи з мережею Інтернет, що часто використовуються.

 

Завдання 2. Розмістіть ярлик своєї мережної папки у Головному меню операційної системи.

Методичні рекомендації

Розміщення і вилучення ярликів у Головному меню системи.

1. Виділіть значок своєї мережної папки у вікні Мой компьютер.
2. Перетягніть значок своєї папки на кнопку Пуск правою чи лівою кнопкою миші.
3. Переконайтесь у наявності ярлика в Головному меню системи.
4. Відкрийте Головне меню і клацніть на ярлику своєї папки правою кнопкою миші.
5. Клацніть на команді Удалить контекстного меню ярлика, що відкрилось.
6. Переконайтесь у відсутності ярлика в Головному меню системи.
7. Повторіть кроки 1 – 4 цього Завдання для остаточного розміщення ярлика вашої папки в Головному меню системи.

Тепер ви зможете відкривати свою папку з Головного меню системи.

 

Завдання 3. Вивчіть властивості Робочого столу.

Методичні рекомендації

1. Відкрийте контекстне меню Робочого столу, клацнувши правою кнопкою миші на вільному місці (не на його об’єктах). Вивчіть склад команд контекстного меню. Які команди доступні, а які недоступні?
2. Відкривши контекстне меню Робочого столу,  вивчіть склад команд каскадного меню команди Упорядочить значки, яка визначає впорядкування об’єктів на Робочому столі.
3. Відкривши контекстне меню Робочого столу, вивчіть склад команд каскадного меню команди Создать. Які об’єкти можна створити на Робочому столі?
4. Відкривши контекстне меню Робочого столу, клацніть на команді Свойства. Які вкладки містить вікно Свойства? Запишіть у звіт. Вивчіть кожну вкладку, продивляючись її складові.
5. Не встановлюйте пароль на заставку!
6. Закрийте діалогове вікно Свойства.

 

Завдання 4. Вивчіть властивості папки Мой компьютер.

Відкрийте папку Мой компьютер. Запишіть у звіт перелік локальних ресурсів комп’ютера. Закрийте вікно, клацнувши на кнопці .

Відкрийте  контекстне  меню  папки  Мой   компьютер, клацнувши правою кнопкою миші на значку папки. Запишіть у звіт склад команд контекстного меню папки Мой компьютер. Які команди доступні, а які недоступні?

Відкрийте контекстне меню папки Мой  компьютер, клацніть на команді Свойства. Запишіть назви вкладок вікна Свойства. Нічого не змінюючи, вивчіть кожну вкладку, після чого закрийте вікно.

 

Завдання 5. Вивчіть властивості папки Сетевое окружение.

1. Відкрийте папку Сетевое окружение. Запишіть у звіт перелік мережних ресурсів комп’ютера. Закрийте вікно.
2. Відкрийте контекстне меню папки Сетевое окружение, клацнувши правою кнопкою миші на значку папки. Запишіть у звіт склад команд контекстного меню папки Сетевое окружение. Які команди доступні, а які недоступні?
3. У контекстному меню папки Сетевое окружение, клацніть на команді Свойства.  Запишіть назви вкладок вікна Свойства. Нічого не змінюючи, вивчіть кожну вкладку, після чого закрийте вікно.

 

Завдання 6. Вивчіть властивості папки Корзина.

1. Відкрийте папку Корзина і вивчіть її вміст.
2. Відкрийте контекстне меню папки Корзина, клацнувши правою кнопкою миші на значку папки. Вивчіть склад команд контекстного меню папки Корзина. Які команди доступні, а які недоступні?
3. Відкрийте контекстне меню папки Корзина, клацніть на команді Свойства. Вивчіть зміст вкладок вікна Свойства. Нічого не змінюючи, вивчіть кожну вкладку, після чого закрийте вікно.

 

Завдання 7. Вивчіть властивості меню Панелі задач.

1. Відкрийте контекстне меню Панелі задач та вивчіть склад команд і їхніх каскадних меню. Запишіть у звіт.
2. Відкрийте контекстне меню Панелі задач, клацніть на команді Свойства. Вивчіть зміст діалогового вікна, закрийте вікно.

 

Завдання 8. Вивчіть властивості папки Мои документы.

1. Відкрийте папку Мои документы і перегляньте вміст.
2. Відкрийте контекстне меню папки Мои документы і вивчіть перелік команд контекстного меню. Які команди доступні, а які недоступні?
3. Відкрийте  контекстне  меню  папки  Мои документы, клацніть на команді Свойства. Запишіть назви вкладок вікна Свойства. Нічого не змінюючи, вивчіть кожну вкладку, після чого закрийте вікно.
4. Відкрийте папку Мои документы і створіть власну папку, назвіть її Zvit_1 (на вільному місці відкрийте контекстне меню робочої області папки, виділіть команду Создать, із каскадного меню виберіть Папку, після чого, нічого не змінюючи, з клавіатури введіть ім’я папки ─ Zvit_1 і натисніть клавішу Епtег).

 

Завдання 9. Використовуючи технологію «Drag & Drop», виберіть певний документ папки Мои документы і створіть:

a)     ярлик цього документа у вашій папці Zvit_1;

б) копію цього документа у вашій папці Zvit_1;

в) відкрийте папку Мой компьютер, власну мережну папку і перетягніть папку Zvit_1 на значок своєї папки на сервері.

г) виділіть фрагмент тексту цієї лабораторної роботи і перетягніть його лівою кнопкою миші на Робочий стіл ─ на Робочому столі з’явиться файл –фріагмент цього тексту, який можна перетягувати в будь-який інший документ у разі потреби;

д) перетягніть створений файл – фрагмент у Корзину і виконайте очистку Корзини за допомогою відповідної команди її контекстного меню.

 

Завдання 10. Порівняйте контекстні меню вивчених об’єктів і зробіть висновки. Запишіть висновки у звіт.

 

Завдання 11. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Що таке Робочий стіл?
2. Які об’єкти присутні на Робочому столі вашого комп’ютера?
3. Розкажіть про стилі Робочого столу і про те, як установити стиль.
4. .Як виділити об’єкт?
5. Що потрібно зробити, щоб відкрити об’єкт?
6. Як перемістити об’єкт перетягуванням?
7. Як виділити суміжні об’єкти?
8. Як виділити несуміжні об’єкти? Усі об’єкти?
9. Назвіть локальні ресурси, які має ваш ПК.
10.  Розкажіть про мережеві ресурси вашого ПК.
11.  Чи можна створити папку в папках Мой компьютер, Корзина, Сетевое окружение?
12.  Чи можна створити папку на Робочому столі? У папці Мои документы?
13.  Що таке контекстне меню? Чи можна поміняти між собою функції лівої і правої кнопок миші?
14.  Яка папка комп’ютера є кореневою папкою?
15.  Яке призначення має кнопка Пуск Панелі задач?
16.  Для чого існує панель Быстрый запуск?
17.  Чи може папка Корзина функціонувати так, що об’єкти будуть вилучатися без вміщення в неї?
18. Яке значення має технологія перетягування «Drag & Drop» в операційних системах Windows?
19.  Як виконати переміщення об’єкта (чи об’єктів) з однієї папки в іншу за технологією «Drag & Drop»?
20.  Як виконати копіювання об’єкта (чи об’єктів) з однієї папки в іншу за технологією «Drag & Drop»?
21.  Як створити ярлик об’єкта в певній папці за технологією «Drag & Drop»?
22.  Як виконати видалення об’єкта (чи об’єктів) деякої папки за технологією «Drag & Drop»?
23.  Як розмістити ярлик своєї папки на сервері в Головному меню операційної системи локального комп’ютера за технологією «Drag & Drop»?
24.  Яка роздільна здатність монітора на вашому робочому місці?

 

Лабораторна робота № 1.2

Тема:Операційні системи  MS Windows. Робота з вікнами програм і діалоговими вікнами

Мета: засвоїти основні методи роботи з типовими вікнами програм і діалоговими вікнами; набути навичок переміщення вікон, зміни розміру типових вікон програм; вивчити основні елементи управління діалогових вікон і вікон програм.

Хід роботи

У зошиті для лабораторних робіт запишіть тему і мету роботи, складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання 1. Вивчіть складові та елементи управління типового вікна програм.

Відкрийте папку Мои документы.

1. Вивчіть складові і кнопки управління смуги заголовка.
   1. Розгляньте Головне меню вікна і склад команд окремих меню.
   2. Проаналізуйте склад кнопок стандартної панелі інструментів та панелі адрес.
   3. З’ясуйте, які є елементи управління вертикальної та горизонтальної смуг прокрутки (якщо вони присутні у вікні).
   4. Вивчіть вміст робочої області вікна.
   5. Розгляньте рядок стану вікна.
   6. Відкрийте меню Вид і вивчіть способи відображення об’єктів у робочій області вікна. Запишіть у звіт. Застосуйте по черзі кожний із цих способів для вікна Мои документы. Застосуйте різні способи відображення об’єктів.
      1. Відкрийте контекстне меню робочої області вікна (клацніть правою кнопкою на вільному місці робочої області) і вивчіть склад команд. Запишіть у звіт.
      2. Впорядкуйте значки об’єктів робочої області за розміром.
      3.  Виділіть перший файл (не папку) і в рядку стану з’ясуйте його розмір.
      4.  Виділіть останній файл і з’ясуйте його розмір. Зробіть висновки.

При виконанні Завдання використайте подану на рис.1.3 ін формацію про структурні елементи типового вікна.

Якщо рядок стану не відображається, то потрібно активізувати меню Вид і клацнути на команді Строка состояния – зліва від цієї команди з’явиться прапорець ─ ознака відображення рядка стану у вікні.

 

Рис. 1.3. Структурні елементи типового вікна:

1 ─ смуга заголовка;

2 ─ головне меню вікна;       

3 ─ панель інструментів вікна;

4 ─ панель адрес;

5 ─ робоча область вікна;

6 – рядок стану вікна.

 

 

Завдання 2. Вивчіть засоби виконання переміщення типового вікна программ.

1. Відкрийте папку Мой компьютер.
2. Перемістіть покажчик миші всередину області заголовка вікна Мой компьютер. Натисніть і утримуйте ліву кнопку миші. Рухайте мишу поверхнею килимка. При цьому вікно буде переміщуватись на Робочому столі комп’ютера.
3. Розташуйте вікно в правій частині Робочого столу.
4. Відкрийте системне меню вікна (клацніть на кнопці у лівому куті заголовка вікна). Виберіть команду Переместить (клацніть на ній). За допомогою групи стрілок клавіатури виконайте переміщення вікна у напрямах стрілок, натисніть на кнопці миші.
5. Відкрийте контекстне меню заголовка вікна і клацніть на команді Переместить. За допомогою групи стрілок клавіатури виконайте переміщення вікна в напрямах стрілок, натисніть на кнопці миші.

Закрийте вікно.

 

Завдання 3. Вивчіть засоби зміни розмірів типового вікна програм.

1. Відкрийте папку Мой компьютер.
2. Перемістіть покажчик миші на вушко вікна для зміни розміру (при цьому покажчик набуде вигляду двонапрямленої стрілки) і переміщуйте його по діагоналі вікна. Підберіть розмір вікна так, щоб у вікні було видно всі об’єкти папки.
3. Перемістіть покажчик миші по черзі до лівої та правої меж вікна і, коли покажчик набуде вигляду двонапрямленої стрілки, перемістіть його в напрямах стрілки.
4. Перемістіть покажчик миші до межі лівого нижнього кута вікна і, коли покажчик набуде вигляду двонапрямленої стрілки, перемістіть його в напрямах стрілки.
5. Відкрийте системне меню вікна (клацніть на кнопці в лівому куті заголовка вікна). Виберіть команду Размер (клацніть на ній). За допомогою групи стрілок клавіатури виконайте зміну розміра вікна у напрямах стрілок. Клацніть лівою кнопкою, щоб припинити зміну розміру вікна.
6. Клацніть на кнопці Свернуть вікна Мой компьютер. При цьому вікно згорнеться і на Панелі задач з’явиться у згорнутому вигляді, у вигляді кнопки.
7. Клацніть на кнопці Мой компьютер на Панелі задач. Вікно знову з’явиться на Робочому столі.
8. Клацніть на кнопці Развернуть. Вікно розгорнеться на весь екран монітора. Кнопка Развернуть перетвориться при цьому на кнопку Восстановить.
9. Клацніть на кнопці Восстановить вікна Мой компьютер. Вікно набуде початкового розміру.
10.  Двічі клацніть на рядку заголовка вікна Мой компьютер. Воно розгорнеться на весь екран.
11.  Двічі клацніть на кнопці системного меню вікна ─ вікно закриється. Знову відкрийте вікно об’єкта Мой компьютер. Клацніть на кнопці Развернуть.
12.  Двічі клацніть на заголовку розгорнутого на весь екран вікна. Вікно набуде попереднього розміру.
13.  Клацніть на кнопці Мой компьютер на Панелі задач, щоб згорнути відкрите вікно в кнопку. Знову клацніть на цій кнопці на Панелі задач ─ вікно знову розгорнеться.
14.  Клацніть на кнопці Закрыть для завершення роботи з вікном Мой компьютер. При закритті вікна його кнопка зникає з Панелі задач. Це означає, що воно зникає і з оперативної пам’яті комп’ютера.

 

Завдання4. Вивчіть засоби впорядкування типових вікон програм на Робочому столі.

Виділіть на Робочому столі такі об’єкти: Мой компьютер, Мои документы, Сетевое окружение.

1. Відкрийте їхнє контекстне меню і виберіть команду Открыть. При цьому відкриються відразу три вікна.
2. Розташуйте вікна спочатку Каскадом, потім Сверху вниз, а потім Слева направо. Для цього відкрийте контекстне меню Панелі задач (підведіть покажчик миші до вільного місця Панелі задач, натисніть і відпустіть праву кнопку миші). Зі списку команд виберіть (клацніть на відповідній команді): Окна каскадом, Окна сверху вниз, Окна слева направо.
3. По черзі зробіть активним кожне з відкритих вікон. Для цього існують три способи: перший ─ клацнути на будь –якому місці потрібного вікна на Робочому столі; другий ─ клацнути на його кнопці на Панелі задач; третій ─ утримуючи натиснутою клавішу Аlt, натискати клавішу Таb, доки не буде виділений потрібний об’єкт, після чого треба відпустити всі клавіші.
4. Щоб згорнути всі вікна скористайтесь кнопкою Свернуть все окна панелі Быстрый запуск.

 

Завдання5. Вивчіть елементи управління діалогових вікон та порядок роботи з діалоговими вікнами.

Діалогові вікна існують для встановлення параметрів функціонування операційної системи чи програми.

Діалогове вікно може мати такі основні елементи управління: вкладки, текстові поля, кнопки, командні кнопки, вікна – списки, перемикачі, бігунки, комбіновані списки.

Вкладка ─ це сторінка діалогового вікна. Кожна вкладка діалогового вікна має відповідне ім’я, яке розкриває її суть. Для вибору певної вкладки достатньо клацнути на ній:

 

Текстове поле. У текстовому полі діалогового вікна треба клацнути кнопкою миші, щоб з’явився І-подібний курсор, і ввести потрібний текст. Кнопки бувають двох різновидів ─ праворуч від тексту або чисел у вигляді  або праворуч від чисел у вигляді двох кнопок. Якщо кнопка виглядає як  ( або   ), то натискання на неї лівою кнопкою миші розкриває список можливих дій, з якого можна вибрати потрібну. Якщо кнопка виглядає як – це дві кнопки, наприклад,. Натискаючи одну з них, можна збільшити (верхня кнопка) або зменшити (нижня кнопка) число у вікні.

Командні кнопки застосовують для негайного подання команд. Наприклад: ОК, Сохранить, Отмена тощо.

ОК

Отмена

Перемикачі. За допомогою перемикачів можна задавати різні параметри функціонування програми. Параметр може бути або заданий (ввімкнений) або незаданий (вимкнений). Параметри можуть бути незалежними (тобто діяти незалежно один від одного, доповнюючи тим самим можливості програми) або залежними (альтернативними). Незалежні параметри однієї групи можуть бути ввімкнені одночасно за допомогою індикаторних перемикачів (прапорців), залежні ─ тільки по одному з групи за допомогою альтернативних перемикачів.

Приклад незалежних параметрів і їх включення. Перемикач індикаторний (прапорець) виглядає так: де встановлені прапорці ─ ті параметри роботи програми активовані, а де немає прапорця ─ ті не активовані:

 

Приклад залежних параметрів і їх включення. Так виглядає перемикач альтернативний: активний той режим роботи програми, де стоїть жирна крапка.

 

Віконця прапорців мають прямокутну форму, а віконця альтернативних перемикачів ─ круглу. На рис.1.4 подано приклад діалогового вікна з індикаторними та альтернативними перемикачами.

Бігунки дають змогу встановити значення параметрів від мінімального до максимального переміщенням бігунка за допомогою лівої кнопки миші: розташувати покажчик миші над бігунком, натиснути і утримувати ліву кнопку миші, перетягнути бігунок вліво чи вправо від його початкового положення. Наприклад, за допомогою бігунка встановлюють роздільну здатність екрана монітора:

 

Багато діалогових вікон мають кнопку допомоги «Что зто?», на якій зображено символ «?». Вона розміщена у правому верхньому куті вікна поруч із кнопкою закриття. На рис.1.5 наведено приклад такого діалогового вікна.

Якщо клацнути на кнопці із зображенням знака запитання на смузі заголовка вікна, то поруч із покажчиком миші з’явиться знак запитання. Якщо після цього підвести покажчик миші до потрібного об’єкта діалогового вікна і клацнути на ньому ─ на екрані з’явиться довідкова інформація.

 

Рис. 1.4.  Діалогове вікно Формат номера страницы

Комбіновані списки є комбінацією текстового поля і списку. Потрібна інформація задається або введенням тексту з клавіатури, або вибирається зі списку, який відкривається при натисканні кнопки справа у текстовому полі. Наприклад:

 

Переміщення між елементами діалогового вікна можна здійснювати як за допомогою миші, так і за допомогою клавіші Таb.

Переміщення діалогових вікон. Розмір діалогового вікна змінити в більшості випадків не можна. Але як і вікна програм, діалогові вікна мають заголовки і їх можна переміщувати, встановлюючи покажчик миші в області заголовка на вільному (не зайнятому кнопками) місці і, натиснувши ліву кнопку миші, перетягувати в потрібному напрямі (рухаючи мишу по килимку). Потреба переміщення діалогового вікна часто виникає у зв’язку з тим, що діалогове вікно може закривати потрібну інформацію на екрані.

Робота з управляючими елементами діалогового вікна

1. Відкрийте контекстне меню Робочого столу і клацніть на команді Свойства.

 

Рис. 1.5. Діалогове вікно Свойства: Зкран, вкладка Темы

1. У діалоговому вікні Свойства: Экран на вкладці Параметры (рис. 1.6) перегляньте і вивчіть доступні елементи управління.

 

 

Рис. 1.6. Діалогове вікно Свойства: Зкран на вкладці Параметры

 

Завдання 6. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які дії з діалоговими вікнами й типовими вікнами програм виконуються однаково?
2. Назвіть елементи управління в діалогових вікнах. Яке призначення діалогових вікон?
3. Перелічіть елементи управління, які існують у вікнах програм.
4. Скільки і які способи переміщення існують для вікон програм?
5. Як виділити поодинокі об’єкти робочої області типового вікна, суміжні об’єкти, несуміжні об’єкти, всі об’єкти?
6. Чи можна розташувати на екрані монітора декілька відкритих вікон? Яким чином?
7. Скільки вікон можуть бути активними одночасно?
8. Як зробити активним певне відкрите вікно програми?
9. Які способи Ви знаєте?
10.  Назвіть способи зміни розміру вікна.
11.  Що відображається в рядку стану вікна папки?
12.  Які є способи впорядкування значків у робочій області вікна папки?
13.  Назвіть способи відображення об’єктів у робочій області вікна папки.
14.  За якого способу відображення об’єктів можна отримати найбільш повну інформацію про об’єкти?
15.  Як можна з’ясувати розмір найбільшого (найменшого файла у папці)? Наведіть декілька способів.
16.  Назвіть перелік команд контекстного меню робочої області вікна папки.

 

Лабораторна робота № 1.3

Тема: Операційні системи Windows. Пошук документів, папок і файлів. Робота з довідковою системою ОС MS Windows.

Мета: навчитися здійснювати пошук папок, файлів та документів в операційних системах сімейства Windows, враховуючи різноманітні умови пошуку; набути навичок роботи з довідковою системою.

Хід роботи

У зошиті для лабораторних робіт запишіть тему і мету роботи, складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання 1. Пошук папок і файлів. Пошук документів.

Знайдіть усі файли і папки локального комп’ютера, відкриті за останні 5 днів, розмір яких не перевищує 1 Мб. Запишіть у звіт кількість знайдених файлів і визначте розмір найбільшого та найменшого зі знайдених файлів.

Методичні рекомендації

1. Щоб знайти файл або папку:

─ натисніть кнопку Пуск, виберіть команду Найти. Відкриється діалогове вікно Результаты поиска, зображене на рис.1.7;

─ оберіть пункт (клацніть на ньому) Файлы и папки у діалоговому вікні Результаты поиска. Якщо пункт Файлы и папки не виведено на екрані, можливо був змінений спосіб пошуку, що використовується за замовчуванням. Тоді виберіть пункт Настроить помощника. У наступному діалоговому вікні виберіть пункт Изменить способ поиска в файлах и папках. Натисніть кнопку Стандартный (рис. 1.8), а потім ─ кнопку ОК. Розширений спосіб пошуку потребує задати вручну всі параметри пошуку, але в деяких випадках це необхідно;

 

Рис. 1.7. Діалогове вікно Результати поиска. Обрання об’єктів пошуку.

─ виберіть пункт Файлы и папки;

 ─ введіть частину імені або повне ім’я файла чи папки, або введіть слово чи фразу, що міститься в цьому файлі. При пошуку можуть використовуватися шаблони імен, які задаються з використанням  символів «*» та «?». Зірочка означає будь-який символ і будь-яку кількість символів у імені файла чи папки, у тому числі і пропуск. Знак запитання означає один довільний символ у позиції, крім пропуску;

─ якщо про об’єкт пошуку є певні відомості або потрібно зменшити діапазон пошуку, виберіть один або декілька з наступних параметрів. У полі Поиск в: виберіть накопичувач, папку або мережний ресурс, у якому вимагається виконати пошук (рис.1.9);

─ натисніть кнопку справа від тексту Когда были произведены последние изменения? для пошуку файлів, створених, відкритих або змінених у конкретному діапазоні дат (рис.1.10);

─ натисніть кнопку справа від тексту Какой размер файла? (див. вище) для пошуку файлів конкретного розміру. Установіть  альтернативний перемикач  у необхідне положення. Якщо наведені варіанти положення перемикачів вам не підходять, встановіть перемикач у положення Указать размер за допомогою кнопки, виберіть умову і введіть у текстове поле число, розмір файла у Кб (рис.1.11).

У разі необхідності, за допомогою кнопки Назад панелі інструментів діалогового вікна Результаты поиска можна повернутись у попередні діалогові вікна і змінити умови пошуку. Після цього натисніть кнопку Найти. Із знайденими файлами і папками можна виконувати такі дії: відкривати, копіювати, переміщувати, вилучати, створювати їхні ярлики, відправляти на інші носії даних, архівувати, надсилати електронною поштою тощо.

 

Рис. 1.8. Діалогове вікно Результаты поиска. Встановлення стандартного способу пошуку.

1. Щоб знайти певні документи:

─ натисніть кнопку Пуск, виберіть команду Найти;

 

 

Рис. 1.9. Діалогове вікно Результаты поиска. Встановлення області пошуку.

 

Рис. 1.10. Діалогове вікно Результаты поиска. Встановлення часового діапазону і дії над файлом чи файлами, які потрібно знайти.

─ виберіть пункт Документы (див. рис. 1.7);

─ далі аналогічно як у пошуку файлів і папок звузити пошук (якщо необхідно).

1. Щоб знайти певні зображення, музику, відео:

─ натисніть кнопку Пуск, виберіть команду Найти;

─ виберіть пункт Изображения, музыка, видео (див. рис. 1.7);

─ далі аналогічно як у пошуку файлів і папок задати умови пошуку.

Примітка. Ініціювати пошук можна з вікна будь-якої відкритої папки за допомогою кнопки Поиск панелі інструментів.        

 

 

Рис. 1.11. Діалогове вікно Результаты поиска. Встановлення обмежень на розмір файла чи файлів, які потрібно знайти

 

Завдання 2. Використання довідкової системи ОС MS Windows

Методичні рекомедації

Щоб знайти потрібні відомості про комп’ютерну систему чи функціонування операційної системи і всіх пов’язаних із цим питань у діалоговому вікні Центр справки и поддержки, можна використати такі засоби: засіб Разделы по категориям; засіб Указатель; засіб Поиск; засіб Выбор задания.

У цій роботі розглянемо пошук довідкової інформації, що стосується вбудованих у ОС довідкових даних. Використовуйте довідкову систему ОС Windows для глибокого вивчення всіх її можливостей!

Активізувати діалогове вікно Центр справки и поддержки можна одним із таких способів:

─ меню Пуск →пункт Справка и поддержка;

─ меню Справка вікна будь-якої папки→пункт Справка и поддержка;

─ меню Справка вікна програми Проводник →пункт Справка и поддержка.

 

Завдання 2.1. Робота з розділами за категоріями. Знайти довідку про шифрування файлів.

Методичні рекомендації

Довідкова система забезпечує пошук відомостей засобами тематичних розділів за категоріями, кожний з яких містить інформацію з певного питання. Довідкова система є гіпертекстовою, тобто користувач може швидко переходити від однієї теми до іншої, логічно з нею пов’язаною. Це суттєво полегшує пошук потрібної інформації.

Для отримання довідки клацніть на кнопці Пуск Панелі задач і виберіть пункт Справка и поддержка. Після цих дій на екрані з’явиться діалогове вікно Центр справки и поддержки, яка містить дві колонки заголовків, одна з яких має назву Раздел справки, а друга ─ Запрос о поддержке (рис. 1.12).

Якщо клацнути на певній темі, то відкриється діалогове вікно, у лівій панелі якого міститься перелік підтем обраної теми, а в правій ─ відображається зміст підтеми або перелік гіперпосилань на наступні структурні елементи підтеми, виділеної в лівій панелі (див. рис.1.12).

У правій панелі діалогового вікна можуть міститися виділені кольором і підкреслені суцільною лінією окремі терміни. Якщо підвести до них покажчик миші, він набуде вигляду руки. Такі терміни називають у російській мові «гиперссылки», а в українській ─ гіперпосилання. Вони бувають трьох типів, причому за зовнішнім виглядом неможливо сказати, до якого типу вони належать.

Один із різновидів гіперпосилань після клацання на ньому виводить підказку-роз’яснення; після її прочитання, щоб вийти з режиму підказки, потрібно клацнути за її межами.

Другий різновид гіперпосилань відкриває текст пункту довідки, логічно пов’язаної з даною, що відтворюється у всій правій панелі; після його прочитання натисніть кнопку Назад на панелі стандартних кнопок.

Третій різновид гіперпосилань пропонує запустити на виконання програму, яка зразу ж реалізує розв’язання проблеми, інформацію про яку користувач отримує з довідки.

У лівій панелі діалогового вікна, зображеного на рис. 1.13, клацніть на пункті Шифрование файлов. Далі у правій панелі клацніть на пункті Шифрование файла или папки. Занотуйте наведені у правій панелі відомості у звіті. При цьому клацніть на відповідних гіперпосиланнях у цьому тексті, визначіть їхній різновид.

Занотуйте відповідні роз’яснення, які відкривають певні гіперпосилання. Якщо відкриється вікно програми Проводник, то закрийте його.

За допомогою кнопки Назад вікна Центр справки и поддержки клацніть на пункті Расшифровка файла или папки. Занотуйте наведені відомості, відкрийте відповідні гіперпосилання.

Завдання 2.2. Робота з довідковою системою з використанням засобу Указатель. Знайдіть довідку про призначення програм Доктор Ватсон.

Методичні рекомендації

Довідкова система Windows містить предметний покажчик, у якому інформація представлена у формі, зручній для використання. Для того, щоб скористатися можливостями предметного покажчика, потрібно в діалоговому вікні Центр справки и поддержки (рис. 1.12) клацнути на кнопці Указатель панелі інструментів. У лівій панелі вікна буде відображатися список тем (рис. 1.13).

Можна або переглянути весь список, використовуючи елементи управління смуги прокрутки, або ввести початкові букви назви потрібного питання чи теми в текстове вікно російською мовою. Знайти потрібний пункт, виділити його і натиснути кнопку Показать. У деяких випадках може відкриватися додаткове діалогове вікно, в якому потрібно обрати потрібну тему.

  

Рис. 1.12. Головне вікно Центр справки и поддержки

Обрана тема буде відображатись у правій панелі діалогового вікна Центр справки и поддержки..

1. Перейдіть у ліву панель вікна Центр справки и поддержки.
2. 2.  Введіть в текстове вікно слова «Доктор Ватсон» і натисніть кнопку Показать.
   1. 3.     Прочитайте відомості у правій панелі вікна. Занотуйте у звіт.

 

Завдання2.3. Робота з довідковою системою з використанням засобу Поиск. Отримання довідки про шифровану файлову систему.

Методичні рекомендації

Довідкова система Windows надає можливість знайти Тематичні розділи, які містять конкретне слово чи фразу. Для цього потрібно скористатися текстовим вікном Найти діалогового вікна Центр справки и поддержки.

1. У текстове вікно Найти введіть з клавіатури Шифрованная.
2. Натисніть клавішу Enter або натисніть зелену кнопку поруч із текстовим вікном Начать поиск.
3. У вікні розділів клацніть на розділі Шифрованная файловая система.
4. Вивчіть цю тему.

 

Рис. 1.13. Діалогове вікно Центр справки и поддержки. Розділ Безопасность и администрирование. Виділення теми Шифрование файлов

Відомості з довідкової системи можна скопіювати в буфер обміну для наступного включення в текстовий документ або роздрукувати. Якщо потрібно скопіювати лише фрагмент довідки, його потрібно виділити. Потім відкрити контекстне меню виділеного тексту і клацнути на пункті Копировать. Після цього відкрити потрібний документ і вставити скопійований текст.

Якщо відомості з довідки потрібно роздрукувати, то необхідно виділити потрібний фрагмент тексту у правій панелі діалогового вікна Справка и поддержка, а потім відкрити контекстне меню виділеного тексту і клацнути на пункті Печать.

Якщо друкується весь текст сторінки довідки, то потрібно відкрити контекстне меню тексту і вибрати пункт Печать або натиснути кнопку Печать правої панелі вікна Центр справки и поддержки.

Завдання3. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту практичної роботи:

1. Які дії можна виконати над знайденими об’єктами діалогового вікна Найти?
2. Розкажіть, як здійснити пошук файлів за їхнім розміром.
3. Поясніть, як здійснити пошук об’єктів за датою їхнього створення.
   1. Як здійснити пошук об’єктів за їхньою назвою?
   2. Яким чином знайти об’єкти за початковою літерою їхнього імені?
   3. Розкажіть про пошук об’єктів за фрагментом тексту, який вони містять.
      1. Який зміст має параметр "С учетом регистра"?
      2. Що означають шаблони *.* та *.doc?

9. Дайте характеристику шаблону ?imp.*.

10. Які команди містить меню Файл діалогового вікна Найти: все файлы? Який зміст має кожна з цих команд?

11. Перелічіть команди меню Правка діалогового вікна Найти: все файлы Який зміст має кожна з цих команд?

12. Вкажіть команди меню Вид діалогового вікна Найти: все файлы. Який зміст має кожна з цих команд?

13.У яких випадках виникає потреба в пошуку об’єктів?

14. Які складові має діалогове вікно Центр справки и поддержки?

15. Які кнопки містить панель інструментів вікна Центр справки и поддержки і яке їх призначення?

16. Як здійснюється пошук інформації засобами Разделы по категориям?

1. Розкажіть, як знайти інформацію з використанням засобу Указатель.
2. Дайте характеристику засобу Поиск для пошуку інформації.
   1. Чи можна роздрукувати знайдені відомості теми чи фрагмента теми і яким чином?
   2. Як використати знайдену інформацію в певному документі користувача?

21. Розкрийте призначення програми «Доктор Ватсон».

22. Назвіть способи шифрування файла чи папки.

23. Як виконати розшифровку файла?

1. 24.  Які різновиди гіперпосилань може містити права панель вікна Центр справки и поддержки?

 

Лабораторна робота№ 1.4

Тема: Операційні системи MS Windows. Технологія роботи з файловою системою. Програма Проводник.

Мета: засвоїти технологію роботи з файловою структурою в операційних системах Windows; сформувати навички виконання основних операцій: перегляду, копіювання, перейменування, створення папок і документів, переміщення, вилучення та відновлення вилучених файлів та папок засобами програми Проводник (Windows Ехрlогег); засвоїти можливі способи подання об’єктів у папках та їх впорядкування.

Хід роботи

Запишіть у зошит тему лабораторної роботи та її мету. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання1. Вивчіть способи активізації програми Проводник, структуру вікна програми й технологію роботи з структурними елементами вікна.

1. Активізуйте програму Проводник кожним із способів:

1)    із контекстного меню кнопки Пуск;

2)    із контекстного меню будь-якої згорнутої папки чи ярлика папки, наприклад, Мои документы;

3)    за допомогою клавіатури, одночасно натиснувши клавіші Win та Е;

4)    при натиснутій клавіші Shift двічі клацнути на значку папки чи значку ярлика папки;

5)    натиснувши кнопку Папки панелі інструментів вікна будь –якої папки;

6)    із Головного меню системи: кнопка Пуск→Программи→ Проводник;

7)    з меню Вид вікна будь-якої папки, наприклад, папки Мой компьютер. Потрібно відкрити меню Вид→Панели обозревателя→Папки.

1. З’ясуйте, вміст якої папки відображається у правій панелі вікна програми Проводник залежно від способу активізації програми.
2. Вивчіть структуру вікна програми, склад кнопок панелі інструментів та склад команд кожного меню смуги Головного меню вікна.
3. Навчіться змінювати розміри панелей вікна програми. Для зміни розміру панелей підведіть покажчик миші до лінії розділу панелей, і коли покажчик набуде вигляду двонапрямленої стрілки, натисніть ліву кнопку миші і перетягніть лінію  розділу в потрібне місце.
4. Вивчіть відмінність між операціями у лівій панелі – розгорнення папки (клацнути на кнопці «+») та відкриття папки (виділення папки).
5. Навчіться згортати розгорнуті папки у лівій панелі (щоб згорнути папку потрібно клацнути на кнопці «–»).
6. Навчіться переходити з однієї панелі на іншу шляхом натискання клавіші Таb на клавіатурі, а для переміщення між об’єктами однієї  панелі використовуйте групу стрілок на клавіатурі.

Методичні рекомендації

Файлова система ОС Windows має деревоподібну ієрархічну структуру

Під час переміщення, наприклад файла з папки, розташованої на одному диску, в іншу папку, розміщену на іншому диску, необхідно послідовно відкрити папки на першому диску, щоб досягти вихідної папки, а потім – на другому, щоб на екрані з’явилася цільова папка. Тому при виконанні операцій з інформаційними об’єктами (папками, файлами та ярликами) бажано мати швидкий доступ до цих об’єктів з урахуванням ієрархічності їхнього розміщення у файловій системі.

Такий наочний перехід з однієї гілки дерева файлової системи на іншу реалізовано у програмі Проводник, призначеній для спрощення виконання операцій з інформаційними об’єктами (створення папок і ярликів, переміщення, копіювання об’єктів та ін.), що розміщуються як на ПК певного користувача, так і на мережевих ресурсах.

В операційній системі Windows програма Проводник є вбудованим засобом вікна будь – якої папки. Після активізації програми Проводник відкривається вікно тієї папки, щодо якої активовано програму Проводник, в області задач відображається ієрархічна структура папок. У вікні папки з’являється дві панелі: ліва панель з назвою папки (панель ресурсів) і права панель, у якій відображається вміст виділеної у лівій панелі папки.

На найвищому рівні панелі ресурсів розміщується Робочий стіл, оскільки з нього є доступ до решти ресурсів – папок Мой компьютер, Сетевое окружение, Мои документы. Ці три папки належать до одного рівня ієрархії, вони не є вкладеними папками.

Якщо з нижньої частини значка якогось об’єкта виходить вертикальна штрихова лінія, то всі значки, з’єднані з нею горизонтальними лініями, є елементами цього об’єкта. Наприклад, диски є елементами папки Мой компьютер.

Ліворуч від значка папки в прямокутній рамці можуть бути кнопки  або «–». При клацанні мишею на знаку «+» папка розгортається, з’являється «дерево» з «гілками», показуючи, які папки входять до нього (наприклад, які папки є на диску С:). При цьому знак «+» замінюється знаком «–». При клацанні мишею на знаку «–» відбувається зворотний процес – вузол згортається («гілки» вилучаються).

Якщо розгорнуто багато папок, то для перегляду довгої деревоподібної структури можна скористатися вертикальною лінійкою прокручування.

Переміщення «деревом» в панелі ресурсів змінює вміст правої панелі, що є звичайним вікном папки. Для зміни вмісту правої панелі досить клацнути мишею на значку папки у панелі ресурсів. Таке переміщення «деревом» дає змогу вибрати об’єкт швидше, ніж при послідовному відкриванні вкладених папок.

Над панелями вікна є панель інструментів, яка містить кнопки:

– Назад, Вперед – активізація дій, що виконувались перед поточною дією і після неї;

 – Вверх ─ перехід на рівень вище в ієрархічній файловій структурі комп’ютера;

– Поиск – активізує режим пошуку папок і файлів, інші задачі пошуку;

– Папки – включає/виключає режим відображення папок у лівій панелі вікна програми;

– Вид – відкриває список, що містить такі режими відображення об’єктів:

• Эскизы страниц –  виведення значків об’єктів у збільшеному вигляді з ескізами сторінок для документів;
• Плитка – виведення значків об’єктів у збільшеному вигляді, впорядкованих у список;
  • Значки – виведення значків об’єктів у зменшеному вигляді;
  • Список – виведення значків об’єктів у зменшеному вигляді, впорядкованих у список;
  • Таблица – виведення значків об’єктів у зменшеному вигляді, впорядкованих у список з найбільш повною інформацією (розмір, тип файла, дата і час останньої модифікації).

Під панелями вікна є рядок стану, що може містити таку інформацію: кількість виділених об’єктів; ємність пам’яті, яку займають виділені в правій панелі об’єкти тощо (рис. 1.14).

 За будь – якого способу активізації програми Проводник у лівій панелі вікна папки відкривається ієрархічна структура папок, різниця полягає лише в початковому виділенні певної папки в лівій панелі вікна папки і відтворенні її вмісту в правій панелі.

 

Рис. 1.14. Активізація програми Проводник шляхом натискання кнопки Папки панелі інструментів вікна папки

 

Завдання2. Робота з файловою системою з використанням програми Проводник.

1. 1.     Копіювання файлів. Активізуйте програму Проводник одним з відомих вам способів. З’ясуйте, яка інформація відтворюється в лівій і правій панелях вікна програми Проводник.

1)    Скопіюйте файл Лабораторна_№ 1.4 з папки викладача у свою папку на сервері: для цього в панелі ресурсів виділіть спочатку папку викладача, яка містить указаний файл. Тоді в правій панелі будуть відображені об’єкти цієї папки. Знайдіть в правій панелі потрібний об’єкт. Застосуйте один із відомих вам способів копіювання:

– через буфер обміну (відкрийте контекстне меню потрібного файла Лабораторна_№ 1.4, клацніть у ньому на команді Копировать, далі в лівій панелі виділіть вашу папку на сервері, в правій панелі на вільному місці робочої області папки відкрийте її контекстне меню і клацніть на пункті Вставить) або використайте кнопки Копировать і Вставить панелі інструментів;

–  через буфер обміну з використанням клавіатури (виділіть потрібний файл Лабораторна_№ 1.4, одночасно натисніть клавіші Сtrl + С, далі у лівій панелі виділіть вашу папку на сервері, натисніть одночасно клавіші Сtrl + V);

– застосовуючи технологію «Drag & Drop» лівою кнопкою миші (перетягніть значок файла Лабораторна_№ 1.4 з правої панелі на Робочий стіл у панелі Папки лівою кнопкою миші);

– У цьому разі застосована технологія є переміщенням у межах одного диска, але є копіюванням при переміщенні між різними дисками. Щоб при перетягуванні лівою кнопкою миші в межах одного дискового простору відбулось копіювання, потрібно при перетягуванні утримувати клавішу Сtrl;

– застосовуючи технологію «Drag & Drop» правою кнопкою миші (перетягніть значок файла Лабораторна_№ 1.4 з правої панелі на значок вашої папки на сервері (у панель ресурсів) правою кнопкою миші та з контекстного меню, яке при цьому відкриється, виберіть пункт Копировать).

2)    Перевірте наявність скопійованого файла у вашій папці – для цього потрібно відкрити свою папку і переглянути її вміст. Перейменуйте цей файл, надавши йому нового ім’я Лаб_№ 1.4. Застосуйте для цього один з відомих вам способів. Опишіть у звіті застосований спосіб.

3)    З панелі Адрес запишіть у звіт повне ім’я вашої папки та файла Лаб_№ 1.4.

1. 1.     Створення папок і переміщення файлів.

1)    Виділіть у панелі ресурсів свою папку на сервері.

2)    У правій панелі на вільному місці робочої області відкрийте контекстне меню і створіть у своїй папці папку з ім’ям ОС. Виділіть відомим вам способом раніше створені звіти. У правій панелі вікна виконайте їх переміщення в папку ОС способом перетягування лівою кнопкою миші на значок створеної папки. Відмініть виконану дію. Повторіть цю ж операцію перетягування правою кнопкою миші, обираючи з контекстного меню команду Переместить.

3)    Виділіть у панелі ресурсів свою створену папку ОС. Встановивши для неї спосіб відображення об’єктів Таблица з меню Вид, перегляньте у правій панелі вікна й запишіть ім’я та розмір кожного об’єкта цієї папки. Упорядкуйте у вікні своєї папки об’єкти за розміром: меню Вид→Упорядочитпь значки→по размеру. Зверніть увагу на зміни, які відбулись у вікні папки. З’ясуйте ім’я, розмір найбільшого і найменшого файлів у папці ОС.

4)    Відмініть одним із відомих вам способів останню дію.

5)    Поновіть відмінену вами дію.

6)    Створіть у своїй папці ще одну папку і дайте їй ім’я VВ.

7)    Який найпростіший спосіб відновлення вилучених об’єктів ви можете запропонувати у цій ситуації? Опишіть цей спосіб і виконайте.

Примітка. Своїй папці можна надати оригінального вигляду. Для цього потрібно виконати таку послідовність дій: відкрийте свою папку; далі меню Вид (або відкрити контекстне меню робочої області папки, клацнувши на вільному місці)→ Настройка вида папки у діалоговому вікні Настройка папки клацніть у віконці Выбрать фоновый рисунок клацніть у списку вибору фонового рисунка і, натиснувши кнопку вибору кольору тексту, вибрати його, клацнувши на кольорі палітри, натиснути кнопку ОК.

Щоб надати папці звичайного вигляду: меню Вид (або відкрити контекстне меню папки, клацнувши на вільному місці) →Настроить вид папки→в діалоговому вікні Настройка папки клацніть у віконці Удалить настройку.

3       Створення ярликів

1)    Створіть у своїй папці ярлик папки викладача. Для цього в панелі ресурсів знайдіть і виділіть папку, яка містить папку викладача. Перетягніть правою кнопкою миші значок цієї папки з правої панелі на значок вашої папки на сервері в панелі ресурсів, з контекстного меню виберіть пункт Создать ярлык.

2)    Використовуючи програму Проводник, створіть ярлик своєї мережевої папки на Робочому столі.

3)    Використовуючи рядок стану вікна програми Проводник, з’ясуйте і запишіть у зошит різновиди й кількість об’єктів кожного різновиду у вашій папці та об’єм пам’яті.

4  Вилучення об’єктів

1)    Активізуйте у панелі ресурсів вікна програми Проводник свою папку на сервері.

2)    Виділіть папку VВ і натисніть клавішу Delete на клавіатурі – папка буде вилучена з файлової системи.

1. 5.     Створення документів

1)    Активізуйте свою папку у вікні програми Проводник.

2)    Відкрийте контекстне меню робочої області папки і виберіть команду Создать→Текстовый документ→дайте ім’я документу Лабораторна_№ 1.4 →Натисніть клавішу Enter→відкрийте документ і надрукуйте п’ять речень→закрийте документ, збережіть зміни в ньому.

3)    Перемістіть створений документ у раніше створену папку ОС, вкладену у вашу папку.

1. 6.    Друк документів.

Засобами програми Проводник можна знайти і роздрукувати документ. Для цього в панелі ресурсів потрібно виділити папку, в якій знаходиться цей документ, у правій панелі відкрити контекстне меню документа й клацнути на пункті Печать. Спробуйте роздрукувати створений текстовий файл Лабораторна_№ 1.4.

Крім розглянутих операцій у вікні програми Проводник можна виконувати ще такі операції: архівацію файлів і папок, переклад документів, перевірку певних об’єктів на наявність вірусів, пошук файлів і папок тощо.

 

Завдання3. Оформіть звіт. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Яке призначення має програма Проводник?
2. Скільки є способів активізації програми Проводник?
3. У чому полягають особливості панелі ресурсів при активізації програми Проводник?
4. Розкажіть про призначення кнопки стандартної панелі інструментів.
5. Яка папка відкривається за замовчуванням при активізації програми Проводник із контекстного меню кнопки Пуск?
6. Чи можна змінити розмір лівої та правої панелі програми?
7. Які файли відтворюються у панелі ресурсів?
8. Як визначити, чи при перетягуванні об’єкта він потрапить у потрібну папку?
9. Як перейти з лівої в праву панель вікна Проводника за допомогою клавіатури?
10.  Як виконати копіювання об’єктів?
11.  Схарактеризуйте процес переміщення об’єктів.
12.  Коли переміщення є копіюванням?
13.  Розкажіть, як створити ярлики об’єктів у певній папці.
14.  Як створити папку в певній папці?
15.  Що означає значок «+» біля значка папки в панелі ресурсів?
16.  Дайте характеристику значку «–» біля значка папки в панелі ресурсів.
17.  Які об’єкти містить папка панелі ресурсів, якщо поруч значка папки немає кнопок «+» та «–»?

 

Заданнядлясамостійної роботи№ 1.1

Тема: ОС MS Windows. Сервісні програми. Робота з дисками: форматування дисків, перевірка дисків (програма Scandisk), дефрагментація дисків та оптимізація їх розміщення (програма Defrag), робота з програмою Мастер планирования заданий (Таsк Schedulег). Робота з антивірусними програмами.

Мета: навчитись виконувати форматування дисків, перевірку дисків за допомогою програми Scandisk та дефрагментацію, налагоджувати найважливіші параметри роботи операційної системи Windows, здійснювати перевірку комп’ютера на наявність вірусів.

Хід роботи

Запишіть у зошит тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Усі сервісні  програми, крім форматування дисків, можна активізувати  (запустити на виконання) з Головного меню операційної системи: меню Пуск →Программы→Стандартные→Служебные→Необхідна програма. Проте в більшості випадків більш зручним є спосіб активізації цих програм, якийнаведений у цій практичній роботі.

 

Завдання1. Виконайте форматування гнучкого магнітного диска.

Методичні рекомендації

1. Вставте в дисковод гнучких магнітних дисків диск.
2. Відкрийте папку Мой компьютер, потім контекстне меню диска А: і виберіть команду Форматировать (див. рис.1.15). Вивчіть можливі способи форматування і з’ясуйте їхній зміст. Опишіть їх у звіті. З’ясуйте призначення кожного індикаторного перемикача цього діалогового вікна.
3. У діалоговому вікні Форматировать укажіть ємність 1,44 Мб, вибравши зі списку режим форматування Полное, натисніть кнопку Начать. У Windows ХР повне форматування відбувається тоді, коли не встановлені прапорці в групі індикаторних перемикачів Способы форматирования. При цьому способі форматування заново створюється файлова структура диска, аналізується стан поверхні диска, зіпсовані кластери вилучаються з використання.
4. Запишіть у звіт результати форматування диска: кількість придатних для використання кластерів, кількість пошкоджених, ємність диска, розмір кластера.

Теоретичні відомості

Кластер – найменша одиниця адресації даних у зовнішній пам’яті. Розмір кластера залежить від розміру диска і файлової системи. Вимірюється кількістю секторів. Сектор – найменша одиниця запису даних, структурна одиниця доріжки диска, дорівнює 512 байт.

 

Рис. 1.15. Діалогове вікно Форматирование для гнучкого диска

При повному форматуванні всі дані на диску знищуються, заново створюється файлова структура, при цьому перевіряється стан кластерів – їхня придатність до використання, пошкоджені кластери вилучаються з використання. Крім того, за допомогою процедури форматування можна створити завантажувальний диск, якщо скопіювати на нього системні файли.

 При способі форматування Быстрое вилучаються всі адреси файлів. Цей режим може бути застосований до раніше форматованих дисків у режимі Полное.

 

Завдання2. Виконайте перевірку одного з локальних дисків комп’ютера.

Методичні рекомендації

Перед виконанням перевірки диска всі роботи з файловою системою повинні бути завершені.

1. Відкрийте контекстне меню будь –якого локального диска, виберіть пункт Свойства, перейдіть на вкладку Сервис і натисніть кнопку Выполнить проверку (див. рис. 1.16).

 

Рис. 1.16. Діалогове вікно Свойства, вкладка Сервис

1. У діалоговому вікні Проверка диска за допомогою індикаторних перемикачів можна задати параметри роботи програми, при якому будуть автоматично усуватись системні помилки, перевірятись, поновлюватись пошкоджені сектори (рис. 1.17).
   1. У діалоговому вікні Проверка диска натисніть кнопку Запуск.
   2. Дочекавшись завершення роботи програми, запишіть у звіт повідомлення програми.

 

Рис. 1.17. Діалогове вікно Проверка диска. Встановлення параметрів роботи програми

При перевірці диска усуваються помилки файлової системи. Крім того, перевіряється стан поверхні диска, при цьому дані на диску не вилучаються.

 

Завдання3. Виконайте дефрагментацію диска.

Методичні рекомендації

Фрагментованість диска полягає в тому, що дані одного й того самого файла можуть розміщуватись у несуміжних кластерах. Це уповільнює роботу з файловою системою і спричиняє навантаження на роботу пристроїв зовнішньої пам’яті. Витрачається багато часу на доступ до даних у зовнішній пам’яті. Дефрагментація полягає у розміщенні файлів у суміжних кластерах і прискоренні роботи з файловою системою дисків. Крім того, програма дефрагментації виконує ще оптимізацію розміщення даних файла: дані розміщуються у такій послідовності, в якій відбувається робота з ними в оперативній пам’яті.

1. Відкрийте контекстне меню одного з логічних дисків у вікні папки Мой компьютер. Наприклад, диска Е:.
2. Виберіть пункт Свойства, перейдіть на вкладку Сервис.
3. Натисніть кнопку Выполнить дефрагментацию. Відкриється вікно Дефрагментация диска (див. рис.1.18).

 

Рис. 1.18. Діалогове вікно Дефрагментация диска

1. Перш ніж виконувати дефрагментацію, необхідно виконати аналіз. Для цього потрібно натиснути кнопку Анализ цього діалогового вікна. У результаті аналізу буде повідомлено, чи потрібно виконувати дефрагментацію в діалоговому вікні Дефрагментация диска..
2. Щоб отримати звіт з аналізу необхідно натиснути кнопку Вывести отчет у цьому діалоговому вікні. У наведеному прикладі дефрагментацію диска D: виконувати не потрібно. Якщо в результаті аналізу буде вказано на необхідність дефрагментації, то в діалоговому вікні Дефрагментация диска потрібно натиснути кнопку Дефрагментация.
3. Знайдіть логічний диск, який потребує дефрагментації і виконайте її. Зверніть увагу на вікна оцінки використання диска до та після виконання дефрагментації.

Завдання4. Вивчіть порядок роботи з програмою Назначенные задания (Таsк Scheduler).

1. Розробіть два текстові файли програми Блокнот з іменами З днем народження та Нагадую.
2. Збережіть їх у папці Мои документы на локальному комп’ютері.
3. Створіть два Завдання на автоматичне виконання привітання з днем народження та щоденного нагадування з активізацією розроблених файлів.

Методичні рекомендації

Сервісні програми обслуговування дисків потребують значних витрат часу. Тому їх рекомендують виконувати в автоматичному режимі у зручний час. Для цього використовується програма Мастер обслуживания. Виконайте послідовність вибору команд: Пуск→Программы→

Стандартные→Служебные →Назначенные задания.

У діалоговому вікні Назначенные задания клацніть на об’єкті Добавить задание (рис. 1.19).

 

Рис. 1.19. Діалогове вікно Назначенные задания

У вікні Мастер планирования заданий задайте за допомогою альтернативних та індикаторних перемикачів необхідний для вас режим і параметри виконання обслуговування (рис. 1.20 та рис.1.21).

Зауваження. Призначити виконання за розкладом можна не тільки для сервісних програм, а й для будь-якого іншого Завдання. Наприклад, у призначений за розкладом час може бути автоматично відкритий текстовий, звуковий чи відеокліп.

 

 

Рис. 1.20. Діалогове вікно Мастер планирования заданий. Встановлення режиму виконання Завдання

 

Рис. 1.21. Діалогове вікно Мастпер планирования заданий. Встановлення параметрів виконання Завдання

 

Завдання5. Виконайте перевірку одного з локальних дисків комп’ютера на наявність вірусів.

Теоретичні відомості

Значної шкоди комп’ютеру можуть завдати комп’ютерні віруси.

Комп’ютерний вірус – невелика за розміром програма, що може проникати в інші програми (заражати їх) і виконувати різні деструктивні дії.

Програма, в якій є комп’ютерний вірус, називається зараженою. Нині відомо понад 80 тис. комп’ютерних вірусів.

Дії комп’ютерних вірусів можуть виявлятися по-різному:

– пошкоджуються деякі файли;

– програми перестають виконуватися або виконуються неправильно;

– на екран монітора виводяться непередбачені повідомлення або символи, з’являється певне зображення чи програється якась мелодія;

– робота комп’ютера сповільнюється тощо.

Серед вірусів за об’єктами зараження можна виділити такі групи:

– завантажувальні (bооt) – заражають программу-завантажувач, що зберігається в завантажувальному секторі диска і запускається при завантаженні комп’ютера;

– файлові – заражають виконувані файли; завантажувально-файлові –  мають ознаки як завантажувальних, так і файлових вірусів;

– віруси драйверів – заражають драйвери пристроїв комп’ютера і запускають себе на виконання шляхом включення у файл конфігурації додаткових рядків про себе;

– мережеві – поширюються в мережах, зокрема макровіруси, які можуть приєднуватись, наприклад, до документів Microsoft Word.

Кожний вірус має свій алгоритм. За способом зараження віруси поділяють на резидентні та нерезидентні.

Комп’ютер може заразитися вірусом тільки в разі виконання на ньому програми, що містить вірус. Тому первинне зараження ПК вірусом трапляється тоді, коли:

– на комп’ютері виконувалася заражена програма з розширенням соm та ехе;

– ОС завантажувалася з дискети, що містить заражений завантажувальний сектор;

– на ПК було встановлено заражену ОС або заражений драйвер пристрою;

– на комп’ютері запускалась отримана з мережі програма чи заражений документ.

Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.

До загальних засобів належать:

– резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних ділянок дисків);

– розмежування доступу до інформації (запобігання несанкціонованому використанню інформації).

Робота з програмою ESETNOD32 Antivirus. Програма ESET NOD32 Antivirus об’єднує всі найголовніші функції антивірусних засобів. Якщо

антивірусна програма встановлена на певному комп’ютері (якщо комп’ютер

підключений до мережі – то клієнтська частина програми), то перевірку локального диска чи файла можна виконати, якщо відкрити його контекстне

меню і обрати команду (рис. 1.22).

 

Рис. 1.22. Активізація антивірусної програми з контекстного меню диска

Сканировать с помощью ESET NOD32 Antivirus Scan for Viruses

Після цього з’явиться діалогове вікно програми, в якому відображається процес перевірки об’єктів файлової системи диска (рис. 1.23), в якому користувач може ініціювати процес призупинення, продовження процесу або припинення перевірки.

Можна прочитати довідку про програмний засіб. Проаналізуйте результат перевірки. Якщо буде знайдено вірус, то у вікні програми буде відображено ім’я віруса й дату зараження. Збережіть у своїй папці на сервері під ім’ям Antivirus результати роботи програми шляхом фотографування активного вікна програми і вставлення рисунка в документ програми.

Закрийте вікно антивірусної програми.

 

Рис. 1.23. Діалогове вікно програми ESET NOD32 Antivirus

 

Завдання6. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які способи форматування дисків існують і чим вони відрізняються?
2. Як створити системний диск?
3. Яку ємність має 1 сектор?
4. Що таке кластер?
5. Від чого залежить розмір кластера?
6. У чому полягає перевірка дисків програмою Scandisk?
7. Які різновиди помилок знаходить і усуває Scandisk?
8. Назвіть режими роботи програми Scandisk і поясніть чим вони відрізняються.
9. В якому режимі роботи програми Scandisk перевіряється стан поверхні диска?
10.  Які параметри програми встановлюються на вкладці Дополнительно?
11.  Що означає фрагментованість диска?
12.  У чому полягають Завдання програми Defrag?
13.  Поясність суть оптимізації розміщення файлів на диску, яку виконує програма Defrag?
14.  Які способи запуску програми дефрагментації ви знаєте?
15.  Яке призначення має програма Назначенние задания і який порядок роботи з цією програмою?

 

РОЗДІЛ2. Алгоритмізація та програмування. Розробка додатків WINDOWS засобами Visual Basic For Application

Основні поняття з алгоритмізації і програмування (Самостійне вивчення)

Алгоритм – це послідовність елементарних операцій над вхідними даними, виконання яких за кінцеве число кроків забезпечує вирішення будь –якої задачі даного типу.

Графічне представлення алгоритму, в якому він зображений у вигляді  послідовності зв’язаних між собою функціональних блоків, кожен з яких відповідає виконанню однієї або декількох дій називається схемою алгоритму. У схемі кожному типу дій (введенню даних, обчисленню значень виразів, перевірці умов, керуванню повторенням дій, завершенню обробки) відповідає геометрична фігура, представлена у вигляді блочного символу. Блочні символи поєднуються лініями потоку, які визначають послідовність виконання дій.  В блоках прийнято розміри:

А= 10, 15, 20,…. мм;

В=1,5А   (допускається встановлювати В=2А).

Таблиця 2.1 Умовні графічні означення, що найчастіше використовуються при складанні схем алгоритмів

Назва блоку	Графічне зображення блоку	Дія, яка виконується
Пуск –зупин		Початок, кінець, перери –вання процесу обробки або виконання програми
Процес		Виконування операцій, в результаті якої змінюється значення, форма подання або розміщення дани
Модифікація (заголовок циклу)		Виконання операцій, що змінюють команди, або групи команд, що змінюють програму
Визначений процес (підпрограма)		Використання раніше створених або окремо написаних алгоритмів або програм
Розв’язування		Вибір направлення виконання алгоритму або програми в залежності від деяких змінних умов
Введення – виведення		Перетворення даних у форму, яка придатна для обробки (введення), або відображення результатів обробки (виведення)
Сторінковий з’єднувач		Розрив лінії потоку інформації усередині сторінки
Міжсторінковий з’єднувач		Розрив лінії потоку між сторінками

Структури алгоритмів.

Алгоритми можна представляти як деякі структури, що складаються з окремих базових (тобто основних) елементів.

Логічна структура будь-якого алгоритму може бути представлена комбінацією трьох базових структур: лінійна, розгалуження, цикл.

Характерною особливістю базових структур є наявність в них одного входу і одного виходу.

1. 1.     Лінійна базова структура. Утворена послідовністю дій,  що виконуються послідовно одна за одною (рис. 2.1.):

 

Рис. 2. 1.

1. 2.     Базова структура розгалуження. Забезпечує залежно від результату перевірки умови (так або ні) вибір одного з альтернативних напрямків роботи алгоритму. Кожен  із напрямків веде до загального виходу, тому робота алгоритму буде продовжуватись незалежно від того, який напрямок буде вибрано. Основні варіанти зображення структури розгалуження (рис 2.2., рис. 2.3.):
2. 3.     Базова структура цикл. Забезпечує багаторазове виконання деякої сукупності дій, яка називається тілом циклу.

Для організації циклічної структури можуть використовуватися або блоковий символ «рішення» у сукупності із символами «процес», або

 

Рисунок 2.2.

Рис. 2.3.

спеціальний блоковий символ «модифікація» (заголовок циклу). Варіанти організації циклічної структури приведені на рис.2.4.

Рис. 2.4.

Лабораторна робота  № 2.1

 

Редактор VBA

Увійти в середовище VBA WORD можна такими способами:

1. виконати команду Сервис –Макрос –Редактор Visual Basic;
2. скористуватись комбінацією клавіш <Alt>+<F11>;
3. натиснути кнопку Редактор Visual Basic панелі інструментів Visual Basic.

Повернутись із редактора VBA в документ  WORD можна такими способами:

1. за допомогою команди  Viev (Вид) –Microsoft WORD
2. скористуватись комбінацією клавіш <Alt>+<F11>
3. натисненням кнопки View Microsoft WORD  панелі інструментів Standard.

Створення форми і об’єктів на формі

1. Увійдіть в середовище VBA.
2. Виконайте команду Insert – UserForm.
3. Вивчіть вікно конструктора форми (UserForm1).

У вікні конструктора форми (рис. 2.5.) візуально конструюються

елементи додатка. Для точного розміщення об’єктів у формі служить сітка. При виконанні додатка вона не відображається.

Розмір форми у вікні можна змінювати, використовуючи маркери виділення форми і мишу. Для зміни розміру форми необхідно встановити вказівник миші на маркер розміру і, коли він набуде вигляду двонаправленої стрілки, пересувати його до отримання потрібного розміру.

1. Вивчіть панель елементів управління VBA (Toolbox).

Елементи управління додатком під час проектування форми вибираються з об’єктів панелі управління.

Об’єкт – елемент інтерфейсу, який створюється в екранній формі VBA за допомогою засобів панелі управління.

Об’єкт характеризується властивостями, методами та подіями.

Подія – це характеристика об’єкта, що описує зовнішній вплив, на який реагує об’єкт при застосуванні додатка. Події – це, наприклад, завантаження форми, натиснення клавіші на клавіатурі, клацання миші, подвійне клацання миші на об’єкті тощо. Кожна подія має своє ім’я.

 

Рис. 2.5.

Найбільш поширеними при використанні миші є такі події:

Click –  користувач клацає кнопкою миші на об’єкті;

Dblclick – подвійне клацання на об’єкті керування.

Ще одна характеристика об’єкта – метод.

Метод – це дія, яка може здійснюватися над об’єктом. Метод – це також процедура.

Об’єкти панелі управління:

•  Select Objects (Покажчик) – для позиціювання покажчика миші;
•  Label (Напис) – розміщує у формі текстові об’єкти –написи, редагувати які під час виконання додатка неможливо;
•  TextBox (Текстове поле) – розміщує у формі поле для введення текстової інформації, чисел, дат;
•  ComboBox (Поле зі списком) – створює у формі об’єкт, що містить одночасно поле введення тексту і список значень, введений текст додається до елементів списку;
•  ListBox (Список) – створює у формі список для вибору одного чи декількох значень із запропонованого списку;
•  CheckBox (Прапорець) – розміщує у формі індикаторний перемикач, призначений для формування умов виконання чи певних налаштувань, значення якого (Value) при встановленому прапорці – 1; за відсутності прапорця – 0; позначений, але неактивний стан – 2;
•  OptionButton (Перемикач) – створює у формі альтернативний перемикач для вибору налаштування чи режиму виконання програми;
•  Frame (Рамка) – створює у формі рамку із заголовком для логічного групування об’єктів;
•  Command –Button (Командна кнопка) — розміщує у формі кнопки управління для ініціювання дій, виконання команд і т. ін.;
•  TabStrip дозволяє створити форму, що містить декілька вкладок;
•  ScrollBar (смуга прокручування  – розміщує у формі смугу прокручування;
•  Image (Зображення) – створює у формі поля для відображення графічних зображень;

Об’єкти управління на формі створюються таким чином: слід вибрати потрібний елемент на панелі елементів управління і клацнути на ньому. У межах форми курсор миші набуде вигляду хрестика. "Намалювати" на формі об’єкт, утримуючи натиснутою ліву кнопку миші.

1. Вивчіть вікно властивостей форми (Properties – UserForm) та її об’єктів (рис. 2.6.).

Властивості об’єкта – це його атрибути: розмір, колір, положення на екрані, стан об’єкта (доступність або видимість) і т.п.

Вікно властивостей Properties призначене для відображення і визначення властивостей форми, а також розміщених у ній об’єктів.

За допомогою вкладок Alphabetic (За алфавітом) і Categorized (За категоріями) властивості об’єкта можна переглянути за абеткою чи за групами (категоріями) відповідно. У цьому вікні можна проглянути властивості не тільки вибраного об’єкта: вибрати інші можна зі списку, розміщеного під заголовком вікна. Списки властивостей складаються з двох стовпців: у першому з них вказано назву властивості, у другому – її значення.

Для зміни значень властивостей передбачені різні способи залежно від різновиду властивості.

Після виділення властивості у нижній частині вікна з’являється пояснення призначення обраної властивості.

Якщо вибрати відразу кілька об’єктів, то у вікні властивостей відобразяться загальні для цих об’єктів властивості.

Наприклад, усі без винятку об’єкти форми мають властивість Name (Ім’я), яка використовується при написанні програмних кодів. Ім’я об’єкта повинне бути унікальним у формі. Розміри об’єкта визначаються властивостями Height (Висота) і Width (Ширина). Положення об’єкта у формі визначають властивості Left (відстань від лівого краю форми) і Тор (відстань від верхнього краю форми).

Розглянемо основні групи властивостей, об’єднані за типом на вкладці Categorized вікна Properties.

У групі оформлення Appearance містяться властивості об’єкта, які задають атрибути його зовнішнього вигляду. До основних властивостей цієї групи належать такі:

• Caption – задає текст у рядку заголовка об’єкта;
• BorderStyle –  задає стиль рамки об’єкта;
• Picture – призначає значок, картинку для об’єкта. Можна задати фонове графічне зображення;
• Enabled – дозволяє або забороняє доступ до об’єкта;
• MaxLength – встановлює максимальну довжину даних в об’єкті;
• Visible –  встановлює видимість об’єкта;
• Група Font має одну властивість – викликає діалогове вікно для задання шрифту тексту об’єкта, його розміру, стилів накреслювання;
• Multiline – дозволяє або забороняє виведення тексту в декілька рядків;
• Name – задає ім’я об’єкта;
• Text – встановлює текст у полі за замовчуванням;
• Index – задає унікальний індекс об’єкта;
• Left – задає положення об’єкта по горизонтальній осі від лівого краю форми;
• Тор – задає положення об’єкта по вертикальній осі від його верхнього краю до верхньої сторони форми;
• Width – задає горизонтальний розмір (ширину) об’єкта.

Розташування форми на екрані при виконанні визначається властивостями Left і Тор, що вказують відстані від лівого і верхнього краю відповідно. Крім цього, для визначення розташування форми під час виконання додатка використовується властивість StartUpPosition, яка може мати такі значення:

• Manual – положення форми задають властивості Left і Тор;
• CenterOwner форма розташовується в центрі робочого стола Windows;
• CenterScreen  – форма розташовується в центрі екрана;
• WindowsDefault – положення форми задається системою, виходячи з кількості відкритих вікон і їх розташування.

Властивості об’єктів можна змінити при виконанні додатка, написавши відповідні коди в процедурах, що створюються за допомогою редактора коду.

Щоб звернутися до властивості, необхідно помістити її ім’я  після імені об’єкта з крапкою між ними. Заміна або одержання значення властивості виконується за допомогою інструкції присвоєння. Щоб задати значення властивості, треба вказати об’єкт, через крапку вказати ім’я властивості, потім знак рівності (=) і нове значення властивості.

З елементом управління, як правило, пов’язуються певні події. Для того, щоб додаток працював, як нам потрібно, слід запрограмувати процедури обробки певних подій. Це здійснюється у вікні редактора коду, яке можна активувати подвійним клацанням на об’єкті управління.

 

Лабораторна робота № 2.1. Visual Basic For Application. Розробка додатків, що реалізують лінійний обчислювальний процес

Tема: Visual Basic for Application. Розробка додатків, що реалізують лінійний обчислювальний процес.

Мета: навчитись використовувати засоби Visual Basic for Application. для розробки додатків з лінійним обчислювальним процесом на прикладі розробки засобами VBA додатка Windows для обчислення суми виплат за внеском у банку.

 

Методичні рекомендації.

При заданому розмірі початкового внеску (V), заданому терміні внеску (Т) і річній процентній ставці (р), сума виплат (S) обчислюється за формулою:                              

Для розробки додатка потрібно врахувати цю математичну модель, яка передбачає, що відоме значення початкового внеску (V), значення терміну внеску Т, значення відсоткової ставки (р), і далі обчислювати значення суми виплат (S) відповідно до заданої формули. Значення цих величин можна описати типом – дійсні числа. Обчислювальний процес є лінійним.

Етапи розробки додатка:

a)   алгоритмізація задачі;

b)  розробка інтерфейсу користувача;

c)   введення тексту програмного коду процедур обробки подій;

d)  виконання проекту.

Розглянемо докладніше всі етапи.

Алгоритмізація задачі.

Розробимо схему алгоритму задачі (рис. 2.7.)

Розробка інтерфейсу користувача. Розробимо форму з назвою Виплати, в якій будуть такі об’єкти (рис. 2.8.):

• 6написів Label1 – Label6 (один напис для позначення даних про фізичну особу – ПІБ, один напис для позначення початкового вкладу, наступні два написи – для терміну вкладу і річної процентної ставки, один напис для позначення суми виплат і ще один напис – для виведення результату обчислення суми виплат);

 

 

Рис.2.7. Схема алгоритму.

• 4 текстових поля TextBox1 – TextBox4 для введення даних (одне поле для введення даних про фізичну особу – ПІБ, одне для введення розміру початкового вкладу, наступні два текстових поля – для значення терміну вкладу і значення процентної ставки);
• одна командна кнопка CommandButton1 для написання програмного коду VBA в середовищі редактора Visual Basic WORD.

У вікні властивостей форми задайте для властивості Caption значення Виплати, для властивості ForeColor виберіть зі списку колір.

Для всіх об’єктів Label задайте значення напису (властивість Caption), колір фону, розмір та накреслення шрифту відповідно рис. 2.6. Для текстових полів TextBox задайте значення властивості Text – "пусто", вирівнювання по центру. Дотримайтесь вказаного розташування об’єктів і усвідомте логічний зв’язок між об’єктами:

Label1 –TextBox1    Label2 – TextBox2

Label3 – TextBox3    Label4–TextBox4.

Для командної кнопки CommandButton1 встановіть значення Розрахувати (властивість Caption) вирівнювання по центру.

 

Рис. 2.6. Розміщення об’єктів управління на формі

Введення тексту програмного коду процедури обробки події.

Процедура обчислення суми виплат повинна виконуватись при натисненні на кнопку CommandButton1. Результат обчислення виводиться у напис з ім’ям Label6.  Програмний код процедури потрібно розробити.

 

 

Рис. 2.7. Встановлення властивостей об’єктів форми

Двічі клацніть на командній кнопці і у вікні редактора коду створіть код процедури відповідно рис. 2.10., після чого закрийте вікно коду.

 

Рис. 2.8.

При створенні коду процедури необхідно пам’ятати таке.

Змінна – це поіменоване зарезервоване місце оперативної пам’яті для тимчасового збереження даних. Кожна змінна має ім’я, яке задається з використанням таких правил:

• довжина – не більше 255 символів;
• може містити букви, цифри і деякі спеціальні символи;
• починається завжди з букви;

 

• не містить пропусків, деяких розділових знаків (точку, кому, двокрапку, дефіс і т.п.) і таких символів: %, &, !, @, #, $;;
• ім’я кожної змінної повинно бути унікальним;
• не повинне співпадати з зарезервованими іменами.

Значеннями змінних можуть бути дані різних типів.

Тип даних відноситься до самих фундаментальних понять будь-якої мови програмування. Тип даних визначає множину допустимих значень, які може приймати величина, і множину дій, які можна виконувати над цією величиною. За замовчуванням усі змінні мають тип Variant..

Таблица 2.2. Основні типи даних VBA

Тип даних	Діапазон значень	Об’єм пам’яті, байт	Префікс до імені	Суфікс
Byte (байт)	Цілі числа від  0 до 255	1	byt	–
Integer (ціле число)	Цілі числа від  –32768 до 32767	2	int	%
Long (довге ціле число)	Цілі числа подвійної довжини (від –2147483648 до 2147483647)	4	lng	&
Single (число з плаваючою комою звичайної точності)	Від  –3.402823E38 до  –1.401298E –45 для від’ємних  значень; Від 1.401298E –45 до 3.402823E38 для додатних значень;	4	sng	!
Double (число з плаваючою комою подвійної точності)	Від  –1.79769313486232E308 до  –4.94065645841247E –324 для від’ємних  значень; Від 4.94065645841247E –324 до 1.79769313486232E308 для додатних значень;	8	dbl	#
Boolean (логічний)	Логічне значення True або False	2	bln	–
String (рядок символів)	Від 0 до приблизно 2 мільярдів	1 на кожен символ	str	$
Currency (грошовий)	Від –922337203685477,5808 до 922337203685477,5807	8	cur	@
Date (дата)	Від 1 січня 100 г. до 31 грудня 9999 г.	8	dtm	–
Object (об’єкт)	Вказівник об’єкта	4	obj	–
Variant (рядкові або числові підтипи	Будь –яке числове або рядкове значення	≥16	vnt	–

Позначення типів даних є ключовими словами мови (і виділяються після набору в редакторі VBA).

Над різними типами даних допускається виконання різних операцій. В VBA використовують три основних типи операцій:

• математичні, виконуються над числами, їх результатом є числа;
• операції відношення, можуть застосовуватись не лише до чисел, їх результат – значення логічного типу;
• логічні, використовуються в логічних вираженнях і їх результат – логічні значення.

Операції VBA

Математичні операції

Операції відношення

Логічні операції

[Операнд 1] And [Операнд 2]	(І) логічне множення
[Операнд 1] Or [Операнд 2]	(Або) логічне додавання
[Операнд 1] Xor [Операнд 2]	Двійкове додавання Or (або)
Not [Операнд]	Логічне заперечення

Інші операції

[Рядок 1] & [Рядок 2]

Конкатенація (додавання) рядків. При додаванні рядків допускається використання операції [Рядок 1] + [Рядок 2].

VBA виконує операції відповідно пріоритету що забезпечує однозначність в трактуванні значень виражень.

Пріоритети операцій

Пріоритет	Операція
1	Виклик функції і дужки
2	^
3	Зміна знака
4	*,/
5	\
6	Mod
7	+, –
8	>, <, >=, <=, <>, =
9	Not
10	And
11	Or
12	Xor

Для того щоб розпочати оперування деякою величиною (постійною або змінною) її потрібно оголосити. Оскільки якщо комп’ютер не буде знати, величина якого типу використовується в програмі, він буде вважати її величиною універсального типу Variant і для її збереження в пам’яті відведе 16 і більше байт. Це призведе до неефективного використання пам’яті і уповільнить роботу програми.

Блок оголошення змінних має такий синтаксис:

• Dim <Ім’я> [As <Тип>]
• [Public | Private] < Ім’я > [As <Тип>]
• Static <Ім’я> [As <Тип>]

Dim, As, Public,  Private,  Const,  Static – ключові слова VBA;

<Ім’я> – ім’я змінної.

<Тип> – тип даних змінної.

За допомогою одного оператора можна оголошувати декілька змінних одного типу, розділяючи їх комами.

Якщо змінна оголошується з використанням ключового слова Dim, то вона буде локальною – видимою тільки у цій процедурі, при виході з процедури її значення буде втрачено.

Якщо змінна оголошується з використанням ключового слова Static, то вона буде локальною – видимою тільки у цій процедурі, але після виходу з цієї процедури її значення не втратиться.

Якщо змінна оголошується з використанням ключового слова Private, то вона може бути видимою у всіх процедурах одного модуля, до якого належать ці процедури, але опис такої (чи таких) змінної потрібно зробити у розділі Declarations

Якщо змінна повинна бути видимою в усіх процедурах усіх модулів, то її оголошують з ключовим словом Public. Така змінна має назву глобальної змінної. Вона може бути оголошена у стандартному модулі.

Для оголошення констант використовується ключове слово Const. Константою називають змінну, значення якої не змінюється у процесі виконання програми, але використовується у певних процедурах.

У процедурах обробки подій об’єктів форми, можуть оголошуватись тільки локальні змінні, але використовуватись можуть і глобальні змінні цього проекту.

Інколи при використанні змінних можуть траплятись випадки, коли через помилку в імені змінної вона може трактуватись як нова змінна, і це призводить до неправильних обчислень. Щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно в початок модуля поставити оператор Option Explicit (явне оголошення змінних).

Неявне оголошення змінної. При такому оголошенні тип змінної визначається першим оператором присвоєння. Опис змінної як такий відсутній. Якщо змінна має спеціальні кінцеві символи (суфікси), то тип визначається за суфіксом.

У коді процедури використана стандартна функція Val, яка перетворює текст (символьний рядок) у текстовому вікні у числове значення.

При написанні програмних кодів можуть використовуватись  коментарі для роз’яснення тексту програми. Коментар може міститись як окремим рядком, так і у рядку програмного коду після символу  ‘ (апостроф).

Наприклад:

а=Val(TextBox2.Text) ‘змінній а присвоєно числове значення‘ символьного рядка текстового поля TextBox2.

Виконання проекту.

Запустіть розроблений проект на виконання, скориставшись відповідним меню RunSub – UserForm або кнопкою панелі інструментів. При цьому на екрані з’явиться вікно форми Виплати, в якому в текстових полях потрібно задати значення відповідних величин і натиснути кнопку Розрахувати. Після виконання обчислень у формі у написі Label6 буде виведено результат обчислення суми виплат (рис. 2.11.).

 

Рис. 2.9.  Повідомлення результату обчислень

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. З якою метою використовують у формах текстові вікна?
2. Для чого застосовують написи?
3. Яка властивість задає значення напису? Текстового поля?
4. 4.  Назвіть властивості форми.
5. 5.  Що таке змінна у VBA?
6. 6.  Охарактеризуйте константу у VBA.
7. 7.  Перелічіть правила утворення імен змінних та констант.
8. 8.  Які способи оголошення змінної існують?
9. 9.  Назвіть типи змінних у VBA.
10.  Вкажіть маТематичні оператори у VBA.
11.  Як звернутись у коді процедури до певної властивості елемента управління?
12.  Що таке об’єкт, подія, процедура у VBA?
13.  Які події пов’язані з мишею і яке ім’я має кожна з цих подій?

 

Лабораторна робота№ 2.2

Тема: Visual Basic for application. Розробка додатків, що реалізують розгалужений обчислювальний процес.

Мета: навчитись використовувати засоби VBA для розробки додатків із розгалуженим обчислювальним процесом.

Теоретичні відомості

Досить часто виникає необхідність змінити порядок виконання команд, залежно від результату виконання деякої умови. У VBA існують оператори, призначені для управління порядком виконання команд. Є два основних типи таких операторів:

• умовний оператор If;
• оператор вибору Select Case.

Конструкції управління мають такий синтаксис:

 1.

2.

Конструкція IF ... Then застосовується в тому разі, коли необхідно виконати один або групу операторів, якщо значення заданої умови дорівнює True. Ключові слова End If означають кінець багаторядкового оператора, і його наявність у цьому випадку обов’язкова. Якщо значення заданої умови дорівнює True, то будуть виконані операції, що слідують за ключовим словом Then. Якщо умова не виконується (логічний вираз має значення False), то Visual Basic переходить до виконання наступного оператора у однорядковому варіанті умовного оператора чи першого оператора після End If у багаторядковому варіанті умовного оператора.

ІІ.

або

Конструкція If... Then... Else аналогічна конструкції If... Then, але дозволяє задати дії, що здійснюються як при виконанні логічної умови, так і у разі її невиконання.

У випадку, коли необхідно перевіряти декілька умов і в залежності від їх виконання виконувати визначений набір команд, використовують конструкцію наступного вигляду:

3. Конструкція SELECT CASE – багатозначний вибір.

Оператор вибору діє так. Спочатку обчислюється вираз, який стоїть після ключових слів SELECT CASE. Потім відшукується в списках значень перше порівняння, яке виконується при отриманому значенні. Якщо таке порівняння знайдено, то виконуються оператори, що стоять у відповідному блоці CASE і керування передається на кінець оператора, якщо ж значення виразу не задовольняється у жодному списку, і є конструкція CASE ELSE, то виконуються оператори, що містяться в ній. В іншому випадку жодний оператор, що міститься в операторі вибору, не виконується.

Оператор вибору доцільно вживати, коли є більше двох гілок, тобто в складних розгалужених процесах.

При створенні коду процедур можна використовувати стандартні функції Visual Basic (табл. 2.3., табл. 2.4).

 

Таблица 2.3. Математичні функції

Функція	Призначення
Abs(x)	Абсолютне значення х
Atn(x)	Арктангенс
Cos(x)	Косинус
Exp(x)	Експонента ех
Fix(x)	ціле число, дорівнює числу х без дробової частини.
Int(x)	найбільше ціле, що не перевищує х
Round(x,a)	Округлення х з точністю до а десяткових знаків
Log(x)	Натуральний логарифм – ln x
Rnd(x)	Датчик випадкових чисел
Sng(x)	В залежності від знака числа повертається значення 1, 0,  –1
Sin(x)	Синус
Sqr(x)	Квадратний корінь
Tan(x)	Тангенс

Таблица 2.4. Текстові функції

LTrim(strA)	Вилучення зайвих пробілів на початку рядка
RTrim(strA)	Вилучення зайвих пробілів у кінці рядка
Trim(strA)	Вилучення зайвих пробілів на початку і у кінці рядка
LEFT(strA,K)	виділяє К символів з strA, починаючи з першого
RIGHT(strA,K)	виділяє з strA справа частину довжиною К символів
MID(strA,L,M)	виділяє з strA  частину довжиною М символів, починаючи від символу з номером L
LEN(strA)	визначає кількість символів тексту strA
VAL(strA)	дане типу текст перетворює у числове
STR(X)	перетворює числове дане X в текст
INSTR(A$,B$)	дає номер позиції, з якої починається входження тексту B$ в текст A$
CHR$(число)	дає символ з таблиці ASCII з даним номером
ASC(символ)	дає номер символу в таблиці кодів ASCII
Space(N)	додавання рядка пробілів заданої довжини
Ucase(strA)	Заміна регістра символів (ВСІ ЛІТЕРИ ВЕЛИКІ)
Lcase(strA)	Заміна регістра символів (всі літери маленькі)

 

Хід роботи

1. 1.     Уважно вивчіть теоретичні відомості.
2. 2.     Задача 1. Розробіть додаток для обчислення суми виплат за внеском у банку, якщо річна відсоткова ставка становить 13 % при внеску більшому 4000 тис. грн., а для менших за розміром внесків – 12%.

Методичні рекомендації

Математична модель. При заданому розмірі початкового внеску (V), заданому терміні внеску (Т) і річній відсотковій ставці (р), сума виплат (S) обчислюється за формулою:

 

При цьому річна відсоткова ставка визначається за формулою:

 

У додатку потрібно задавати значення початкового розміру внеску (V), значення терміну внеску (Т), значення відсоткової ставки (р) і обчислювати значення суми виплат (S) відповідно до заданої формули. Значення цих величин можна описати типом – дійсні числа. Алгоритм обчислювального процесу має розгалуження при обчисленні відсоткової ставки залежно від розміру початкового внеску (Рис.2.10).

Розробка інтерфейсу користувача:

При розробці інтерфейсу користувача потрібно врахувати необхідність введення даних про вкладника, розмір його початкового внеску і термін вкладу.

Додаток має повідомляти суму виплат і річну відсоткову ставку.

Доречно розробити форму з 6 написами і 4 текстовими полями (рис. 2.13.). Потрібно ще у формі мати одну командну кнопку, яка б при клацанні на ній запускала процедуру обчислення суми виплати.

Для реалізації розгалуженого обчислювального процесу у програмному коді має бути застосований умовний оператор, у цьому разі доречно застосувати конструкцію If... Then... Else. Звісно, змінні мають бути описані у коді процедури.

Зауваження. Цей проект додатка не є єдино можливим. Можна запропонувати інші варіанти.

 

 

 

Рис. 2.10. Схема алгоритму.

 

 

Рис. 2.11.

Реалізація проекту у VBA

1. Розробіть схему алгоритму з використанням текстового редактору MS WORD.
2. Увійдіть в середовище VBA WORD командою Сервис –Макрос – Редактор Visual Basic;
3. Розробіть форму з назвою Виплати_розгалужений, в якій будуть такі об’єкти:

• 6 написів Label1 – Label6 (один напис для позначення даних про фізичну особу – ПІБ, один напис для позначення початкового внеску, наступний напис – для терміну внеску, один напис для позначення річної процентної ставкиодин напис для позначення суми виплат і ще один напис – для виведення результату обчислення суми виплат);
• 4 текстових поля. TextBox1 – TextBox3 для введення даних (одне поле для введення даних про фізичну особу – ПІБ, одне для введення розміру початкового вкладу і ще одне текстове поле для значення терміну вкладу). TextBox4 для виведення даних (значення річної відсоткової ставки).
• одна командна кнопка CommandButtonl, з якою пов’язана подія – клацання на цій кнопці, що запускає на виконання процедуру обчислення суми виплат;
• результат обчислення виводиться у напис з ім’ям Label6.
  Програмний код процедури потрібно розробити.

1. У вікні властивостей форми задайте для властивості Caption значення Виплати_розгалужений, для властивості ForeColor виберітьзі списку колір.
2. Для всіх написів задайте відповідне значення (властивість Caption), колір фону і вирівнювання по центру відповідно як подано на рис. 2.13.
3. Для текстових полів також задайте значення «пусто» (властивість Text), вирівнювання по центру.
4. Дотримайтесь вказаного на рис. 2.13. розташування об’єктів.
   1.  Для командної кнопки CommandButton1 встановіть значення Обчислити (властивість Caption), вирівнювання по центру..
   2. Двічі клацніть на командній кнопці і у вікні редактора коду створіть код процедури як на рис. 2.14.

 

Рис. 2.12.

1. Запустіть розроблений проект на виконання, скориставшись відповідним меню або кнопкою панелі інструментів. При цьому на екрані з’явиться вікно форми Виплати_розгалужений, в якому у текстових полях потрібно задати значення відповідних величин і натиснути кнопку Обчислити. Після виконання обчислень у формі у написі Label6 буде виведено результат обчислення суми виплат, у текстовому полі TextBox4 буде виведена річна відсоткова ставка.

У цьому варіанті коду процедури змінні:

V — зберігає значення початкового внеску;

p — зберігає значення річної відсоткової ставки;

t — зберігає значення терміну внеску;

S — зберігає значення суми виплати.

Значення суми виплати виводиться у форму у напис Label6.

Змінні явно описані за допомогою ключового слова Dim. Тому ці   змінні є локальними, вони є видимими лише для цієї процедури.

1.  Виконайте тестування програми. Перевірте роботу програми при значенні початкового вкладу менше 4000 грн. і при значенні початкового внеску більше 4000 грн.
2.  Збережіть програму.

Задача 2. Розробіть додаток для обчислення значень економічного показника Y залежно від значень економічного показника X, якщо залежність задана формулою:

 

Схема алгоритму представлена на рис. 2.13.

Методичні рекомендації

Для реалізації розгалужень обчислювального процесу застосуйте конструкцію Select Case.

1.  Відкрийте новий файл і увійдіть в середовище VBA WORD командою Сервис→Макрос→ Редактор Visual Basic;

 

 

Рис. 2.13.

1. Розробіть форму за наведеним на рис. 2.16. зразком:

• два написи (один напис для позначення значення Х, один напис для позначення значення Y);
• два текстових поля (одне поле для  введення значення X,одне поле для виведення результату обчислення значення Y);
• дві командні кнопки (одна кнопка для виконання обчислень, друга кнопка для завершення роботи програми).

 

Рис. 2.14 .Об’єкти управління та їх розміщення на формі

1.  Для обробки  події клацання на командній  кнопці CommandButton1 та  командній  кнопці CommandButton2 розробіть коди процедур (рис. 2.17.):

Зверніть увагу на Функцію MsgBox. Вона виводить на екран діалогове вікно з повідомленням і очікує натиснення кнопки користувачем.

1. Запустіть розроблений проект на виконання, скориставшись відповідним меню або кнопкою панелі інструментів. При цьому на екрані з’явиться вікно форми Вибір, потрібно задати значення X і натиснути кнопку Обчислити. Після виконання обчислень у формі буде виведено результат обчислення значення Y.
2. Виконайте тестування програми. Перевірте роботу програми при значеннях Х з різних діапазонів, що задані умовою задачі.

 

 

Рис. 15

 

Завданнядля самостійної роботи№ 2.1.

Задача.

Розрахувати податки, премію, а також суму до видачі, з урахуванням таких співвідношень:

• прибутковий податок =Оклад* (19%+0,005*№ варіанту), якщо оклад більше 2000 грн. і 19% в іншому випадку;
• пенсійний фонд=Оклад*( 4%+0,005*№ варіанту),  якщо оклад більше 1500 грн. і 4% в іншому випадку;
• премія = Оклад*50%;
• до видачі = Оклад  – (Прибутковий податок + Пенсійний фонд)+ Премія.

1. Скласти алгоритм розв’язку задачі індивідуально Завдання в MS WORD (схему –алгоритму).
2. Створити екранну форму для керування роботою програмного додатку. Надати всім елементам необхідних властивостей.
3. Для командних кнопок створити програмні коди для розв’язання поставленої задачі. Обчислити  поставлену задачу на ПК і вивести результати.

Увага. Номер варіанту вибирається за номером у списку в журналі групи.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які мовні конструкції для реалізації розгалужень має VBA?
2. Назвіть різновиди умовного оператора IF.
3. З якою метою у процедурі обробки події використовувалась стандартна функція Val?
4. Охарактеризуйте синтаксис оператора вибору Select Case. Чи можна в операторі Select Case використовувати логічні вирази? Наведіть приклади.
5. Що означає запис Case 0 to 1 у структурі оператора Select Case?
6. Поясніть значення запису Case Is> 10 у структурі оператора Select Case.
7. Що означає запис Case Else у структурі оператора Select Case?
8. Перелічіть різновиди стандартних функцій Visual Basic.
9. Яка властивість елементів управління Label дозволяє змінити текст на цих об’єктах у VBA?
10.  Назвіть властивість елементів управління CommandButton, що дозволяє змінити текст на цих об’єктах у VBA.
11.  Вкажіть властивість елементів управління TextBox, що дозволяє змінити текст на цих об’єктах у Visual Basic.
12.  Поясніть, як запустити проект на виконання у VBA.

 

Лабораторна робота№ 2.3

Тема: Visual Basic for application. Розробка додатків, що реалізують циклічний обчислювальний процес.

Мета: навчитись використовувати засоби VBA для розробки додатків, що реалізують циклічний обчислювальний процес.

Хід роботи

Задання1. Уважно вивчіть теоретичні відомості.

Теоретичні відомості

Циклічним обчислювальним процесом називають обчислювальний процес, в якому певна послідовність дій повторюється скінченну кількість разів.

Впорядковану послідовність дій, що повторюється, називають циклом. Перелік дій циклу називають тілом циклу.

При кожному повторі значення деякої величини змінюється. Цю величину називають змінною циклу.

Значення, на яке змінюється змінна циклу між двома послідовними проходженнями тіла циклу, називають кроком  циклу.

У VBA існують керуючі конструкції мови програмування, призначені для управління циклічним обчислювальним процесом. їх називають операторами циклу. Існують такі різновиди операторів циклу.

Оператор циклу з лічильником For... Next. Цей оператор циклу має у своїй структурі змінну –лічильник, для якої задають її початкове значення, крок зміни і кінцеве значення. Цикл виконується доти, доки поточне значення змінної –лічильника не дорівнюватиме кінцевому. Далі буде виконуватися оператор, розташований після оператора циклу.

Загальний вигляд оператора такий:

 

Оператори циклу Do...Loop. Оператор циклу Do While... Loop. Цикл, що задається цією конструкцією, виконується доти, доки умова, що задається в циклі, має значення True.

Синтаксис конструкції Do... Loop:

Умова виконання циклу перевіряється перед кожним проходом циклу. Якщо вона дорівнює True, то виконується послідовність команд, які розташовані між Do While і ключовим словом Loop. У такій конструкції можлива ситуація, за якої тіло циклу не виконається жодного разу, якщо при першій перевірці умови вона матиме значення False.

Оператор циклу Do... Loop While. Цей синтаксичний варіант відрізняється від розглянутого вище розташуванням умови. У другому варіанті конструкції умова розташовується наприкінці циклу:

За такого варіанта конструкції оператора циклу тіло циклу виконається принаймні один раз, після чого здійсниться перевірка умови виконання циклу.

Оператор циклу Do Until... Loop. Цей різновид оператора циклу принципово відрізняється тим, що в ньому цикл виконується доти, доки умова хибна, а не істинна. У такій конструкції можлива ситуація, за якої тіло циклу не виконається жодного разу, якщо при першій перевірці умови вона матиме значення True.

Цей оператор має такий синтаксис:

Оператор циклу Do... Loop Until. Цей різновид оператора циклу, як і попередній, принципово відрізняється тим, що в ньому цикл виконується доти, доки умова хибна, а не істинна. За такого варіанта конструкції оператора циклу тіло циклу виконається принаймні один раз, після чого здійсниться перевірка умови виконання циклу, навіть якщо умова має значення True.

У кожному новому проходженні циклу перевіряється умова, тому важливо при створенні програми стежити за тим, щоб у тілі циклу значення змінної в умові циклу могло бути змінено так, аби умова стала хибною, тобто цикл закінчився.

Команда Exit. При програмуванні коду інколи виникає ситуація, коли необхідно перервати виконання циклу до його повного завершення. Це можна зробити за допомогою команди безумовного переходу Exit. Ця команда завершує виконання циклу і передає управління наступній за циклом конструкції. Синтаксис цього оператора всередині циклу For – Exit For, всередині циклів Do – Exit Do.

Завдання.  Розробити додаток для обчислення значення функції y=2+tgx для всіх значень х у діапазоні    –3 <= x =< 4  з кроком 0.4.

Методичні рекомендації

Математична модель.

У додатку потрібно задавати початкове значення лічильника ХР, кінцеве значення лічильника ХК і значення кроку DX. Алгоритм обчислювального процесу має циклічний характер.

Схема алгоритмумає вигляд (Рис.2.18).

Розробка інтерфейсу користувача:

При розробці інтерфейсу користувача потрібно врахувати необхідність введення даних – початкового і кінцевого значення лічильника і кроку зміни лічильника.

Додаток має видавати значення функції для кожного нового значення аргументу.

Розробимо форму з 4 написами і 4 текстовими полями (рис. 2.19.). Потрібно ще у формі мати три командні кнопки.

Для реалізації циклічного обчислювального процесу у програмному коді має бути застосований оператор циклу, у цьому разі доречно застосувати конструкцію For... Next.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реалізація проекту у VBA

1. Розробіть схему алгоритму з використанням текстового редактору MS WORD.
2. Увійдіть в середовище VBA WORD командою Сервис –Макрос – Редактор Visual Basic.

 

Рис. 2.17.

1. Розробіть форму з назвою Алгоритм циклічної структури, в якій будуть такі об’єкти:

– написи Label1 – Label4 (один напис для позначення початкового значення лічильника, один напис для позначення кінцевого значення лічильника, наступний напис – для кроку зміни лічильника і один напис для позначення  функції;

– 4 текстових поля. TextBox1 – TextBox3 для введення даних (одне поле для введення початкового значення лічильника, друге поле для введення кінцевого значення лічильника,третє поле – для кроку). TextBox4 для виведення даних (значення функції при різних значеннях аргументу Х);

-         одна командна кнопка CommandButtonl, з якою пов’язана подія – клацання на цій кнопці, що запускає на виконання процедуру обчисленняфункції;

-         друга командна кнопка CommandButton2, щоб очистити поля від введених даних і результатів роботи для проведення розрахунків з іншими вхідними даними;

-         третя командна кнопка CommandButton3, для завершення роботи програми.

1. У вікні властивостей форми задайте для властивості Caption значення Алгоритм циклічної структури, для властивості ForeColor виберітьзі списку колір.
2. Для всіх написів задайте значення (властивість Caption), колір фону відповідно рис. 2.20.

 

Рис. 2.18.

1. Для текстових полів також задайте значення "пусто" (властивість Text).
2. Для текстового поля TextBox4 задайте для властивості MultiLine значення True і для властивості  ScrollBars задайте значення 3 –fm ScrollBarsBoth.
3.  Для всіх кнопок задайте значення (властивість Caption), відповідно рис. 2.20.
4. Дотримайтесь  вказаного  на  рис. 2.20.  розташування об’єктів.

10. Двічі клацніть на командній кнопці CommandButton1 і у вікні редактора коду створіть код процедури для кожної з кнопок як на рис. 2.21.

11.Запустіть розроблений проект на виконання, скориставшись відповідним меню або кнопкою панелі інструментів. При цьому на

 

Рис. 2.19.

екрані з’явиться вікно форми Алгоритм циклічної структури, в якому у текстових полях потрібно задати значення відповідних величин і натиснути кнопку Обчислити. Після виконання обчислень у формі у текстовому полі TextBox4 буде виведено результат обчислення функції (рис 2.22.).

12. Виконайте тестування програми. Перевірте роботу програми при інших вхідних даних.

13. Збережіть програму.

 

 

Рис. 2.20.

 

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які мовні конструкції для реалізації циклічних обчислювальних  процесів має VBA?

2. Що таке «змінна циклу»,«тіло циклу»,«крок циклу»?

3. Який синтаксис має оператор циклу For... Next і як він працює у VBA?

4. Розкажіть про синтаксис, що має оператор циклу Do While... Loop, і як він працює у Visual Basic.

5. Розкрийте синтаксис оператора циклу Do... Loop While і як він працює у VBA.

6. Який синтаксис має оператор циклу Do Until... Loop і як він працює у VBA?

7. Охарактеризуйте синтаксис оператора циклу Do While –Loop і як він працює VBA.

8. Яке призначення має команда Exit?

 

розділ 3. СИСТЕМИ ОБРОБКИ ТЕКСТОВИХ ДАНИХ. РОЗРОБКА СТРУКТУРОВАНИХ ДОКУМЕНТІВ

Лабораторна робота 3.1.

Тема: Текстовий процесор MS Word. Способи введення та редагування тексту. Перевірка правопису.

Мета:навчитися працювати з текстовим редактором MS Word, всановлювати параметри роботи програми, створювати найпростіші документи, редагувати їх, зберігати для повторного використання та завантажувати в наступному сеансі.

Хід роботи

Запишіть у зошит тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Завдання 1. Уважно вивчіть вікно й елементи віконного інтерфейсу текстового процесора, навчіться встановлювати параметри функціонування Microsoft Word.

Призначення текстового процесора – підготовка професійно оформлених документів згідно з правилами сучасного діловодства, використовуючи при цьому не тільки набір тексту, а й можливість застосування різних шрифтів, включення в документ таблиць і графічних зображень (малюнків), перевірку правопису, автоматичне створення змісту й предметних покажчиків, створення складних документів із декількох файлів різних типів та ін. При цьому на екрані користувач може побачити зображення, максимально наближене до того, яким воно буде після друку на папері.

Сьогодні текстовий процесор Microsoft Word – один з найпоширеніших середовищ створення та редагування документів. Це досить могутній програмний продукт, який надає користувачу широкі можливості якісної підготовки документів.

Завантаження текстового процесора Microsoft Word може бути виконано декількома способами, наприклад:

1)   із Головного меню системи: Пуск→Программи→Microsoft Word;

2)  клацнувши на значку (піктограмі) текстового процесора Microsoft Word, розташованому на панелі Microsoft Office, якщо він активний;

3)  клацнувши на піктограмі текстового процесора Microsoft на панелі Швидкого запуску;

4)  відкривши будь –який файл, створений текстовим процесором Microsoft Word;

5)  відкривши контекстне меню робочої області папки чи Робочого столу і обираючи з нього команду Создать→Документ Microsoft Word.

Спробуйте застосувати ці способи активізації Microsoft Word.

У результаті виконання будь-якої із цих дій відкривається вікно програми з чистим аркушем документа шаблону Normal (новый документ, обычный), який за замовчуванням має назву Документ 1. При першому запуску з’являється ще й вікно Помічника, який спостерігає за роботою і дає поради про більш ефективне виконання окремої дії користувача, а також дає можливість отримати довідку з якогось питання: потрібно клацнути на Помічнику, у діалоговому вікні ввести запитання, далі клацнути на кнопці Найти. Кнопка Параметры цього діалогового вікна дозволяє змінити параметри роботи Помічника, а також вибрати його образ ыз колекції. Щоб приховати Помічника, потрібно відкрити його контекстне меню і вибрати команду Скрыть, або вибрати відповідну команду в меню Справка. Щоб викликати Помічника, потрібно натиснути функціональну клавішу F1 або вибрати з меню Справка команду Показать Помощника. Спробуйте виконати вказані дії.

Уважно вивчіть вікно програми Microsoft Word.

Вікно програми складається з таких структурних елементів:

 

– рядка заголовка з назвою програми та активного документа з кнопками системного меню програми і кнопками управління вікном програми;

– рядка Головного меню програми;

– панелей інструментів, за замовчуванням відкриваються дві панелі: Стандартная та Форматирование.

 Якщо підвести покажчик миші до будь –якої кнопки на панелі і затримати його, біля покажчика з’явиться підказка з назвою цієї кнопки. Вивчіть назву і призначення кожної кнопки цих панелей, застосувавши вказаний спосіб;

– робочої області документа зі смугами прокрутки і кнопками режимів відображення документа (зліва на горизонтальній смузі прокрутки) та браузера документа (внизу на вертикальній смузі прокрутки).

Підведіть покажчик миші до кожної кнопки режимів відображення документа і, трохи затримавши покажчик на кнопці, прочитайте назву режиму для кожної кнопки. Відкрийте меню Вид, повний його склад і переконайтесь у наявності відповідних команд способу відображення документа. Переключаючи режими відображення для певного документа, з’ясуйте відмінності й особливості відображення документа в кожному режимі. Включіть режим Разметка страницы;

– рядка стану, в якому відображається інформація про положення текстового курсора та обсяг документа, а також містяться спеціальні кнопки, індикатор мови й інші кнопки індикації.

Наявність у робочій області блимаючого І-подібного (текстового) курсора означає можливість введення тексту. Однак часто перед першим сеансом користувач готує середовище текстового процесора до роботи. За допомогою команд Головного меню програми або кнопок панелей інструментів, що їх дублюють, задають чи перевіряють ввімкнення потрібних параметрів (режимів) функціонування програми. Наприклад, при створенні документів для друку найчастіше виконують такі підготовчі дії:

– задають параметри сторінки – розмір і поля. Для цього з меню Файл викликають команду Параметры страницы та встановлюють на вкладці Поля (рис. 3.1) такі параметри: розміри полів, відступи для переплетення документів, орієнтацію сторінок документа, властивості сторінок, область дії встановлених параметрів.

 

Рис. 3.1. Діалогове вікно Параметры страницы. Вкладка Поля

Для встановлення необхідних розмірів полів потрібно клацнути у віконці поля і ввести з клавіатури чи вибрати за допомогою кнопок цього поля необхідне число. Щобвибрати потрібну орієнтацію сторінки, потрібно клацнути у відповідному полі-віконці. Властивості сторінок вибирають за допомогою кнопки цього поля зі списку.

– на вкладці Размер бумаги (рис. 3.2) діалогового вікна Параметры страницы задають розмір паперу, вибираючи його зі списку чи вводячи ширину й висоту з клавіатури, або за допомогою кнопок полів Ширина та Высота, якщо такий розмір відсутній у списку; задають спосіб подачі паперу в принтер, область дії заданих параметрів. На цій вкладці є кнопка Параметры печати, яка дозволяє задати зразу й параметри друку всього документа чи певних його сторінок;

 

Рис. 3.2. Діалогове вікно Параметры страницы. Вкладка Размер бумаги

– на вкладці Источник бумаги (рис. 3.3) діалогового вікна Параметры страницы задають такі параметри документа: початок розділу і його розміщення; чи будуть створюватися колонтитули і, якщо будуть, чи однакові за змістом будуть колонтитули парних і непарних сторінок та першої сторінки; величину відступу до верхнього й нижнього колонтитула; спосіб вирівнювання тексту по вертикалі; область дії встановлених параметрів; за допомогою кнопки Нумерация строк можна задати спосіб нумерації сторінок; за допомогою кнопки Границы задати графічне оформлення сторінок розділу чи всього документа;

– за допомогою кнопок інструментів Линейка задають розміри абзацного відступу, перетягуючи кнопку абзацного відступу лівою кнопкою миші в потрібному напрямі, якщо це не потребує великої точності.

 Крім того лінійку можна використовувати для зміни

 

Рис. 3.3. Діалогове вікно Параметры страниы. Вкладка Источникбумаги

розміру полів, ширини колонок тощо. Вмикають відсутню лінійку та потрібній панелі інструментів за допомогою меню Вид Головного меню програми;

– активують засоби автоматичної перевірки правопису. Для цього вибирають меню Сервис→Язык→Выбрать язык (рис.3.4), а потім у діалоговому вікні Язык обирають потрібну мову, якою буде вводитися текст, як, наприклад, у цьому вікні, та натискають кнопку ОК для одноразового застосування  при перевірці абзацу або натискають кнопку По умолчанию та ОК (для того, щоб будь-який документ перевірявся за замовчуванням цією мовою). Потім у меню Сервис клацають на команді Правописание (або натискають функціональну клавішу F7);

вимикають у разі необхідності засоби автоматичного перенесення слів. Для цього вибирають меню Сервис→Язык→Расстановка переносов. А потім у відповідному діалоговому вікні (рис. 3.5) роблять такі установки: задають ширину зони перенесення, максимальну кількість послідовних переносів, активізують параметр автоматичного перенесення слів тощо;

 

Рис.3.4. Діалогове вікно Язык меню Сервис

-  

Рис.3.5. Діалогове вікно  Расстановка переносов

– важливі параметри встановлюють у діалоговому вікні Параметры, яке викликається з меню Сервис. Це діалогове вікно містить багато вкладок, деякі з яких показані на рис.3.6 – 3.10. Активуйте їх і уважно вивчіть, які параметри встановлюються на цих вкладках за допомогою індикаторних перемикачів та вікон списків і що вони означають. Для зручності встановіть масштаб перегляду 150 %.

 

 

Рис.3.6. Вкладка Правка діалогового вікна Параметры

 

Рис.3.7. Вкладка Общие діалогового вікна Параметры

 

Рис.3.8. Вкладка Печатьдіалогового вікна Параметры

 

Рис.3.9. Вкладка Сохранение діалогового вікна Параметры

 

Рис.3.10. Вкладка Вид діалогового вікна Параметры

 

Завдання 2. Вивчіть засоби створення документів та використання шаблонів і майстрів, відкриття існуючого документа, введення та редагування тексту, переміщення по документу, збереження документа та версій документа.

Створення документів.Microsoft Word дозволяє створювати документи трьох типів:

– документи для друку;

– веб-сторінки;

– електронні повідомлення.

Кожний різновид документів базується на певних шаблонах.

Шаблон – це бланк з певним набором елементів форматування.

Документ для друку може бути створений за допомогою

кнопки Создать панелі інструментів Стандартная. У цьому разі буде створений із шаблоном NORMAL (новый документ або обычный).

Додаткові можливості створення документів з іншими шаблонами (бланками), а також підключення Майстрів створення документів певних типів використовуються при виборі команди Файл → Создать. Це призводить до активації Області задач, у якій відкривається панель Создание документа.

Якщо потрібно створити документ на основі існуючого в програмі шаблону, треба клацнути на значку з назвою Общие шаблоны панелі Создание документа, після чого відкриється діалогове вікно Шаблоны, яке містить багато вкладок із шаблонами документів й майстрами створення документів на основі цих шаблонів (рис. 3.11).

 

Рис. 3.11. Діалогове вікно Шаблоны

Перейшовши на певну вкладку, потрібно вибрати шаблон чи Майстра створення документа на основі цього шаблону.

Відкриття документів. Існуючий файл можна відкрити за допомогою кнопки Открыть  панелі інструментів Стандартная або меню Файл→Открыть. У будь-якому випадку відкриється діалогове вікно Открытие документа (рис. 3.12), за допомогою якого можна знайти й відкрити (вивести на екран) необхідний файл, указавши його тип і місце знаходження.

 

Рис. 3.12. Діалогове вікно Открытие документа

У полі Папка активізувати необхідну папку, якщо в лівій панелі її немає, і відкрити необхідний документ. Меню Сервис містить команду Найти, яка надає можливість здійснити пошук необхідного файла.

Нижня частина вікна дозволяє вибрати тип документа й указати мету його відкриття. Якщо ж файл недавно створений цією програмою, то його можна спробувати відкрити з меню Файл.

Введення тексту в документ. Існує декілька способів введення тексту в документ:

1)    безпосередньо з клавіатури;

2)    використовуючи буфер обміну;

3)    вставка елемента Автотексту та використання Автозаміни;

4)    вставка фрагментів інших документів;

5)    перетягуванням тексту безпосередньо в межах одного документа чи між різними документами з метою переміщення чи копіювання тексту.

При введенні тексту з клавіатури використовуються усі цифрові й символьні клавіші, а також клавіші Shift (однократне використання верхнього регістру) і Сарslоск (постійне використання верхнього регістру). Клавіша Еntеr використовується тільки для закінчення абзацу. Верстка рядків і сторінок – автоматична.

Для примусового утворення нової сторінки потрібно натиснути комбінацію клавіш Сtrl + Еntег, а для переходу на новий рядок без утворення абзацу – Shift + Еntег.

За допомогою буфера обміну можна копіювати або переміщувати фрагменти тексту після його виділення в потрібне місце такими способами:

– перетягуванням правою кнопкою миші з уточненням дії;

– викликом мишею контекстного меню, вибором команди Вырезать або Копировать і викликом команди Вставить у новому місці;

– використовуючи кнопки панелі інструментів Вырезать Копировать або Вставить;

– за допомогою клавіатури:

– Сtrl + X — Вырезать;

– Сtrl + С — Копировать

– Сtrl і + V— Вставить.

Автотекст – це текст, що зберігається у спеціальному словнику і використовується для полегшення багаторазового введення повторюваних фраз, виразів, довгих речень. Нижче розглянуто засоби його створення, використання, видалення і запам’ятовування.

Створення елемента Автотексту:

– введіть текст, який необхідно зробити елементом Автотексту.

– виділіть підготовлений текст.

– далі меню Вставка→Автотекст→Создать (або натиснути  Аlt + FЗ). З’явиться діалогове вікно Автозамена (рис. 3.13).

 – натиснути Добавить в діалоговому вікні Автозамена. Текст буде доданий до списку автотексту.

Перші два кроки цього алгоритму можна не виконувати, а виконати послідовність команд Вставка→Автотекст→Автотекст, на вкладці Авто текст діалогового вікна ввести елемент автотексту в поле Имя элемента цього діалогового вікна, натиснути кнопку Добавить.

 

Рис. 3.13. Діалогове вікно Автозамена

Вставка елемента Автотексту:

Щоб використати елемент автотексту, потрібно скористатись одним із способів:

– набрати перші чотири букви і, після появи підказки, натиснути клавішу Еntег (це функція автозавершення);

– меню Вставка →Автотекст →Автотекст, далі вибрати зі списку потрібний елемент автотексту і натиснути кнопку Вставить.

Видалення елемента Автотексту:

– меню Вставка →Автотексту →Автотекст, з’явиться діалогове вікно Автозамена, вкладка Автотекст;

– далі вибрати зі списку елемент автотексту, який потрібно вилучити, і натиснути кнопку Удалить.

Автозаміна – це спеціально створений текст, що має умовне позначення (псевдонім) для полегшення багаторазового введення повторюваних фраз, виразів, довгих речень. Нижче розглянуто засоби його створення, використання, видалення.

Створення елемента Автозаміни:

– введіть текст, який необхідно зробити елементом Автозаміни;

– виділіть підготовлений текст;

– далі меню Вставка→Автотексту→Автотекст→перейти на вкладку Автозамена. З’явиться діалогове вікно, в якому текстовий курсор  знаходиться в полі Заменить;

– ввести в це поле (коротку сукупність символів, без пропусків);

– натиснути кнопку Добавить у діалоговому вікні. Текст буде додано до списку автозаміни;

– переконайтесь у тому, що у віконці індикаторного перемикача Заменять при вводе встановлений прапорець; установіть його, якщо він не встановлений (рис. 3.14).

Перші два кроки цього алгоритму можна не виконувати, а ввести елемент автозаміни в поле на: цього діалогового вікна. Перегляньте список існуючих елементів автозаміни і запам’ятайте найважливіші з них.

Вставка елемента Автозамены. Щоб використати елемент автозаміни, потрібно ввести у текст псевдонім і натиснути клавішу Пробіл. Псевдонім буде замінено відповідним текстом.

Видалення елемента Автозаміни:

– меню Вставка→Автотекст→Автотекст→перейти на вкладку

Автозамена, з’явиться діалогове вікно Автозамена (рис. 3.14);

– далі виберіть зі списку елемент автозаміни, який потрібно вилучити, і натисніть  кнопку Удалить діалогового вікна.

Для вставки фрагментів з інших документів необхідно відкрити поряд із поточним і документ, з якого потрібно буде взяти текст, впорядкувати вікна Сверху вниз чи Слева направо, і далі використовувати буфер обміну, або пряме перетягування лівою або правою кнопками миші з уточненням дії: переміщення чи копіювання з вікна в вікно. Спробуйте виконати вказані дії.

 

 

Рис. 3.14. Вкладка Автозамена діалогового вікна Автотекст

Пряме перетягування фрагментів тексту можливе і в межах одного документа з метою його копіювання чи переміщення. При цьому слід пам’ятати, що при копіюванні перетягуванням лівою кнопкою миші потрібно утримувати клавішу Сtrl в іншому разі фрагмент тексту не буде переміщено у вказане місце.

Збереження документа. Зберегти відкритий документ можна, використовуючи кнопку Сохранить у панелі інструментів Стандартная або команди меню Файл→Сохранить, Сохранить как або Сохранить как веб-страницу.

Кнопка Сохранить у стандартної панелі викликає дії, що відповідають двом різним командам меню Файл→Сохранить та Сохранить как..., причому ці дії залежать від того, який файл зберігається – уперше створений або такий, що вже існував у файловій системі. Якщо кнопка Сохранить  використовується для зберігання вперше створеного документа, то виконується команда Сохранить как..., що викликає діалогове вікно Сохранение документа, за допомогою якого можна дати файлу ім’я і зазначити місце його збереження (рис. 3.15).

 

Рис. 3.15. Діалогове вікно Сохранение документа

Якщо ж кнопка Сохранить  використовується для збереження документа, що вже існував, то виконується команда Сохранить, що автоматично (без участі користувача) зберігає документ під тим же ім’ям і на тому ж місці, де він знаходився до завантаження в редактор. Природно, що попередній варіант документа (до внесення в нього змін) при такому режимі зберігання буде знищений. Тому, якщо необхідно зберегти і попередню редакцію цього документа, краще скористатися командою Сохранить как і дати документу інше ім’я і (або) записати його в іншій папці.

Друга можливість уникнути втрати попередньої редакції документа – зберегти його як одну з версій документа командою меню Файл→Версии

→натиснути кнопку Сохранить (рис. 3.16). Після цього з’явиться діалогове вікно Сохранение версии, в якому потрібно створити коментарі до цієї версії (рис.3.17). Надається можливість установити прапорець опції Автоматически сохранять версию при закрытии в цьому діалоговому вікні.

 

Рис. 3.16. Діалогове вікно Версии документа

 

Рис. 3.17. Діалогове вікно Сохранение версии

 

Завдання3. Застосуйте набуті знання до виконання наступних завдань.

1. Створіть у своїй папці з ім’ям MS Word файл – документ Microsoft Word, застосувавши описаний в завданні 1 спосіб 5:

– змініть назву створеного файла – замість назви, отриманої «по замовчуванню», введіть Лаб_ № 3.1;

– відкрийте створений файл.

1. Задайте параметри сторінки:

– установіть усі чотири поля (верхнє, нижнє, ліве та праве) по 2 см;

– установіть розмір сторінки А4 210 Ч 297 мм та її орієнтацію – книжкову.

1. Змініть шрифт та його розмір:

– користуючись панеллю Форматирование, установіть шрифт Соurіеr New Суг.

– установіть розмір шрифту 15. Введіть це число у віконце розміру шрифту панелі Форматирование і натисніть клавішу Еntеr;

– кнопки жирний, курсив та підкреслений  шрифт повинні бути ненатиснуті.

1. Задайте спосіб вирівнювання тексту По ширине.

Можна застосовувати клавіші для вирівнювання виділених абзаців тексту:

– Ctrl + L – по лівому краю;

– Ctrl + R – по правому краю;

– Ctrl + Е – по центру;

– Ctrl + J – по ширині.

Корисно знати, що змінити регістр виділеного тексту можна за допомогою одночасного натискання клавіш Shift + F3.

  5. Перевірте, чи встановлено режим перевірки орфографії. Встановіть українську мову перевірки.

  6. Задайте час автозбереження документа – 10 хв.

1. Задайте режим перенесення слів, вкажіть ширину зони переносу 0,5 см.
2. Задайте абзацний відступ 1,5 см за допомогою лінійки.
3. Збережіть документ у своїй папці MS Word.
4. Створіть елемент автотексту, що містить НАЗВУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.
5. Створіть елемент автозаміна із псевдонімом, що містить: ВАШЕ ПРІЗВИЩЕ І ІМ’Я, НАЗВУ ГРУПИ, НАЗВУ КУРСУ, НАЗВУ ФАКУЛЬТЕТУ.
6. У відкритому файлі, застосовуючи отримані знання і використовуючи створені елементи автотексту і автозаміни, надрукуйте текст на тему: «Я – студент. Назва навчального закладу», нехай це буде заголовок тексту. Створіть 30 речень. Підпис – елемент створеної автозаміни.
7. Збережіть цю версію документа з нотаткою: Інваріант.
   1. Перевірте в документі правопис української мови. Перегляньте результати перевірки й усуньте помилки у разі їхньої наявності:

– для цього виділіть фрагмент тексту з помилкою, натисніть клавішу F7, у діалоговому вікні прийміть рішення стосовно виявлених помилок або перевірте правильність установленої для перевірки мови;

– або відкрийте контекстне меню підкресленого і прийміть рішення.

1. Зніміть статистику із створеного документа: меню Сервіс→Статистика:

– скільки слів, символів, абзаців та речень є у набраному тексті?

1.  «Сфотографуйте» вікно статистики і вставте у текстовий документ.
2.  Збережіть нову версію документа з нотаткою: 2_варіант –зі_статистикою.

 

Завдання 4. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. З яких елементів складається вікно програми MS Word?
2. Які різновиди документів можна створювати у MS Word?
3. Що таке шаблон? Який шаблон використовують найчастіше в MS Word?
4. Назвіть режими відображення документа в MS Word і яке їхнє призначення.
5. Як закрити вікно відкритого документа?
6. Вкажіть стандартну назву вікна програми.
7. Який стандартний вигляд має текстовий курсор?
8. Як мінімізувати вікно документа?
9. Як відмовитись від щойно зроблених змін? Яким чином?
10.  Поясніть, як увімкнути потрібну панель інструментів.
11.  Яке призначення має меню Окно?
12.  Як розділити поточне вікно на два вікна? З якою метою це потрібно робити?
13.  Що таке абзац у текстовому документі?
14.  Які панелі інструментів Вам відомі?
15.  У чому призначення лінійки?
16.  Поясніть, як вимкнути панелі інструментів.
17.  Розкажіть, як відкрити існуючий документ.
18.  Як задати параметри сторінки?
19. Поясніть, як задати розмір шрифту.
20.  Чи можна задати одиниці вимірювання на лінійці? Яким чином?
21.  Як зберегти документ з новою назвою?
22.  Чим відрізняється команда Сохранить від команди Сохранить как?
23.  Як змінити тип (назву) шрифту?
24.  Поясніть, як задати режим перенесення слів.
25.  Як задати мову для перевірки правопису?
26.  Наведіть способи виправлення помилок, які знайдені при перевірці правопису.
27.  Як створити копію документа?
28.  Чи можна зберегти дві версії документа?
29.  Кожна версія документа зберігається в окремому файлі чи всі версії знаходяться в одному файлі?
30.  Як визначити кількість абзаців, речень, слів у документі?

 

Лабораторна робота № 3.2

Тема: Текстовий процесор MS Word. Форматування документів. Застосування стилів. Створення власного стилю.

Мета: сформувати поняття про рівні форматування тексту в документі та елементи форматування кожного рівня, сформувати навички виконання форматування текстових документів, застосування і створення стилів.

 

Хід роботи

Запишіть у зошит тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Завдання 1. Вивчіть методичні рекомендації щодо виконання прямого і непрямого форматування документів та виконайте запропоновані практичні Завдання.

Для виконання лабораторної роботи відкрийте створений у попередній роботі файл Лаб_ № 3.1і збережіть його у своїй папці на сервері з ім’ям Лаб_ № 3.2.

Форматування документа. Це поняття означає надання документу такого вигляду, який відповідає певним вимогам користувача. Розрізняють пряме форматування і форматування з використанням стилів. Пряме форматування виконують за допомогою команд Головного меню Формат та кнопок панелі інструментів Форматирование:

Розрізняють такі основні рівні форматування:

– форматування символів;

– форматування абзаців;

– форматування сторінок;

– форматування розділів.

Форматування символів – це зміна форми, вигляду й розміру шрифту. Найчастіше, це виконують за допомогою таких кнопок панелі інструментів Форматирование:  — ця кнопка дозволяє вибрати гарнітуру шрифту – його загальну форму або конструкцію. Шрифти бувають із засічками на кінцях (serif), наприклад, Тіmes New Roman, або без таких засічок (sans serif, інакше – рубаний), наприклад Агіаl Суг. Перші шрифти зручніші для читання, тому вживаються частіше. Шрифти також діляться на пропорційні та непропорційні. Нижче наведено приклади обох типів шрифтів.

Це приклад рубаного шрифту.

Це приклад пропорційного шрифту із сімейства шрифтів Roman, розміром 16 пунктів.

Це приклад непропорційного шрифту сімейства шрифтів Соuгіег, розміром 14 пунктів.

Як видно з наведених прикладів, у пропорційних шрифтах для кожної літери відводиться саме стільки місця, скільки потрібно залежно від ширини цієї літери. У непропорційних шрифтах кожній літері незалежно від її ширини відводиться однакове місце.

Розмір шрифту вимірюється в пунктах від верхньої точки найвищої букви до нижньої точки букви, що опускається нижче рядка.

Для довідки:

1 дюйм = 72 пунктам = 2,54 см;12 пунктів = 0,42 см.

Кнопка Размер дозволяє задати розмір шрифту, кнопка виділяє текст напівжирним шрифтом, кнопка  виділяє текст курсивом, кнопка   виділяє текст підкресленням.

Додаткові можливості форматування шрифтів викликаються з меню Формат→Шрифт, вкладки Шрифт (рис. 3.18) і Интервал (рис. 3.19).

За допомогою елементів управління вкладки Интервал текст можна ущільнити або навпаки встановити розрідженим, а також зорієнтувати по висоті рядка – вище або нижче рівня рядка.

Існує ще вкладка Анимация (рис. 3.20), яка дозволяє символам надати ефекту руху з метою привернути увагу читача. У списку обирають той чи інший спосіб анімації, клацнувши на ньому, і натискають кнопку ОК.

Спробуйте виділити слово чи речення в цьому тексті й застосувати анімацію.

Вправа 1. Виділіть слово чи речення в тексті й застосуйте елементи форматування, перелічені на цих вкладках: застосуйте наявні гарнітури шрифтів, змініть розмір символів, накреслення символів, дослідіть можливі

 

Рис. 3.18. Діалогове вікно Шрифт. Вкладка Шрифт.

 

Рис. 3.19. Діалогове вікно Шрифт. Вкладка Интервал

способи підкреслення, застосуйте кольори, ефекти – з-поміж них надстрочный та подстрочный, змініть відстань між символами на задану кількість пунктів, застосуйте по черзі можливі варіанти анімації символів.

Спостерігайте за їх виглядом у полі Образец. Збережіть зміни у документі.

 

 

Рис. 3.20. Діалогове вікно Шрифт. Вкладка Анимация

Форматування абзаців. Абзац – це сукупність символів документа, яка завершується символом кінця абзацу . Цей символ створюється натисканням клавіші Еntеr.

Форматування абзацу включає:

– вирівнювання абзаців щодо поля по лівому краю (кнопка  ), по центру (кнопка ), по правому краю (кнопка  ), по ширині сторінки ();

– відступи від полів сторінки зліва – бігунок   і справа бігунок

 на горизонтальній лінійці;

– відступи тільки першого рядка абзаца (новий рядок і відступ) – верхній бігунок  на горизонтальній лінійці;

– зміну міжрядкового інтервалу (1; 1,5; 2; Минимум; Точно; Множитель);

– зміну відстані між абзацами; контроль положення абзацу на сторінці.

Усі ці елементи форматування можна задати в діалоговому вікні Абзац (меню Формат→Абзац) і знайти на наступних вкладках: Отступы и интервалы (рис. 3.21) та Положение на странице (рис. 3.22).

 

Рис. 3.21. Діалогове вікно Абзац. Вкладка Отступы и интервалы

 

Рис. 3.22. Діалогове вікно Абзац. Вкладка Положение на странице

Уточнити дію тієї чи іншої опції можна за допомогою «гарячої» підказки у вікні, натиснувши в правому верхньому куті діалогового вікна Абзац кнопку  та клацнувши лівою кнопкою миші у потрібному полі (віконці).

Вправа 2. Виділітьдва абзаци тексту і застосуйте елементи форматування, які містяться на цих вкладках: задайте вирівнювання по центру, лівому краю, правому та ширині; відступ першого рядка 1 см; інтервал перед абзацом – 2 пункти; по черзі міжрядковий інтервал – одинарний, полуторний, подвійний, мінімум 12 пунктов, точно 10 пунктів, множник 2; встановіть прапорець опції Не отрывать от следующего. Спостерігайте за їхнім виглядом у полі Образец. Збережіть зміни у документі.

До засобів форматування абзацу належить Буквица. Це форматування зазвичай першого символа абзацу, яке використовують для надання тексту абзацу художнього вигляду. Щоб застосувати Буквицю в певному абзаці, потрібно виділити першу букву абзацу, далі відкрити меню Формат→Буквица, після чого з’явиться діалогове вікно Буквица (рис. 3.23), у якому потрібно обрати стиль Буквиці, шрифт, розмір і відстань до наступного тексту абзацу, після чого натиснути ОК.

Щоб відмінити форматування Буквица, потрібно її виділити в абзаці, а потім відкрити меню Формат→Буквица, після чого в діалоговому вікні клацнути у віконці Положение «нет».

Вправа 3. Створіть в одному з абзаців тексту Буквицю, шрифт Воокman Old Stylіз висотою символів 3 рядки  відстанню до тексту 0 см.

До елементів форматування абзацу належить також створення рамок і зафарбування абзацу. Для цього потрібно виділити абзац, потім відкрити меню Формат→Границы и заливка, після чого з’явиться одноіменне діалогове вікно, в якому на вкладці Граница (рис. 3.24) потрібно обрати зі списків тип границі, тип лінії, її колір, товщину тощо. На вкладці Заливка (рис. 3.25) обирають колір зафарбування виділеного абзацу, клацнувши в певному віконці палітри чи натискаючи кнопку Другие цвета, яка дозволяє створити відсутній у палітрі колір. Деякий різновид границі і зафарбування для виділеного абзацу, а також колір тексту у цьому абзаці можна створити за допомогою кнопок на панеліФорматирование 

Щоб відмінити ці елементи форматування, потрібно виділити абзац і вибрати за допомогою кнопок панелі Форматирование Нет заливки, нет границы або у діалоговому вікні Границы и заливка вибрати такі ж параметри.

Вправа 4. Виділіть абзац тексту і створіть для нього границі та зафарбування: границя – з тінню, потрійна лінія завтовшки З пункти, блакитного кольору, зафарбування – жовтого кольору. Збережіть зміни у документі.

 

Рис. 3.24. Діалогове вікно Границы и заливка. Вкладка Граница

До засобів форматування абзаців належать також засоби створення нумерованих, маркованих та ієрархічних списків, які будуть розглянуті в наступній лабораторній роботі.

 

 

Рис. 3.25. Діалогове вікно Границы и заливка. Вкладка Заливка

Форматування сторінок. Форматування здійснюється автоматично з параметрами, що зберігаються в шаблоні Normal. Для їхньої зміни потрібно за допомогою меню Файл→Параметры страницы на вкладці Бумага встановити розмір сторінок документа, а потім на вкладці Поля встановити необхідні розміри полів і орієнтацію сторінок (книжкову або альбомну), на вкладці Сетка документа в разі необхідності встановити прапорці для включення опцій відображення ліній сітки тощо, натиснути кнопку ОК.

Подальше форматування сторінок буде здійснюватися автоматично.

До елементів форматування сторінок належить також розміщення тексту в колонках, як на шпальтах газет. Щоб організувати вже створений текст у колонки, потрібно його виділити. Якщо це не весь текст, а тільки декілька абзаців, потрібно виділити їх дуже точно, використовуючи клавіші-стрілки.

Якщо це зробити не точно – буде розміщено в колонки весь текст розділу.

Далі натиснути кнопку Колонки на стандартній панелі й обрати потрібну кількість колонок: утримуючи натиснутою ліву кнопку миші, перемістити покажчик вправо по горизонталі й відпустити кнопку миші при відкритті потрібної кількості колонок. Воно допомагає точно задати розмір колонок, роздільник між колонками, розмір проміжку між колонками, кількість колонок тощо. Змінити розмір колонок і проміжок між ними можна також за допомогою маркерів колонок на інструменті Линейка.

Вправа 5. Спробуйте організувати текст у дві колонки з роздільником і змінити розмір колонок за допомогою інструменту Линейка.

До елементів форматування сторінок належать Колонтитулы, Нумерація сторінок. Створення колонтитулів буде розглядатись у наступній практичній роботі. Щоб додати нумерацію сторінок у документі, потрібно виконати: меню

 

Рис. 3.26. Діалогове вікно Колонки

Вставка→Номера страниц, після чого з’явиться діалогове вікно Номера страниц (рис. 3.27), в якому потрібно задати положення, спосіб вирівнювання номера на сторінці, форматування символів і в разі необхідності встановити прапорець індикаторного перемикача Номер на первой странице, після чого натиснути ОК.

 

Рис. 3.27. Діалогове вікно Номера страниц

Крім того, сторінки можуть мати рамки й певний різновид оформлення, як і абзаци. Рамки створюються шляхом використання діалогового вікна Границы и заливка, яке відкривається з меню Формат→Границы и заливка→вкладка Страница (рис. 3.28).

 

Рис. 3.28.  Діалогове вікно Границы  и заливка.  Вкладка Страница

Форматування розділів. Розділ – це структурна одиниця текстового документа, яка об’єднує певну його частину за змістом і зазвичай має свій заголовок. Щоб створити в тексті новий розділ, потрібно встановити текстовий курсор у кінці попереднього розділу, а потім виконати: меню Вставка→Разрыв, після чого з’явиться діалогове вікно Разрыв (рис. 3.29).

У діалоговому вікні Разрыв встановити альтернативний перемикач у потрібне положення, залежно від конкретних умов

Рис. 3.29. Діалогове вікно Разрыв

 і вимог до документа. При цьому будутьстворені спеціальні символи для позначення

 

початку нового розділу, які можна побачити, натиснувши кнопку (Непечатаемые знаки) на панелі Стандартная.

Щоб відмінити створення нового розділу, потрібно встановити на цих символах текстовий курсор і натиснути клавішу Delete.

Новий розділ може мати своє форматування всіх рівнів.

Вправа 7. Установіть розрив розділу на сторінці, перегляньте символи розриву, а потім вилучіть розрив.

Непряме форматування базується на використанні автоформатування та стилів.

Автоформатування – це набір елементів форматування, які виконуються як одна команда. Це найшвидший спосіб надання документу якісного вигляду. Для реалізації цього способу форматування потрібно створити документ на базі шаблону Normal, використовуючи встановлені за замовчуванням елементи форматування, а потім виділити весь текст і виконати таку послідовність дій:

1. Меню Формат→Автоформат.
2. З’явиться діалогове вікно Автоформат (рис. 3.30), в якому потрібно вказати тип документа й натиснути кнопку ОК.

Стилем називають поіменований набір параметрів форматування, який застосовується до певних структурних одиниць документа. Стилі дозволяють за одну дію застосувати деякий набір елементів форматування.

Будь-який документ створюється на основі одного із стилів, що зберігається в шаблоні цього документа. За замовчуваннямвикористовується шаблон І і стиль Обычный

Нижче наведено перелік типів стилів документів, призначених для друку, які можна застосувати і створити в MS Word:

	Рис. 3.30. Діалогове вікно Автоформат

 

 

 

• Стиль символів, який задає форматування виділеного фрагменту тексту в межах абзацу, визначає такі параметри тексту, як шрифт і розмір символів, їх колір тощо.
• Стиль абзацу, який повністю визначає зовнішній вигляд абзацу, тобто вирівнювання тексту, міжрядковий інтервал, границі і зафарбування.
• Стиль списку – різновид форматування сукупності абзаців, який задає однакове вирівнювання, символи нумерації або маркери, елементи форматування абзаців і символів для всіх елементів списку.
• Стилі заголовків – набір елементів форматування, що застосовуються до заголовків.
• Стиль таблиці, який задає вигляд границь таблиці, зафарбування комірок, вирівнювання тексту в комірках, а також форматування абзаців та символів тексту.

За допомогою команди Стили и форматирование, яка знаходиться в меню Формат→Стили и форматирование, або кнопки  панелі Форматирование можна переглянути, застосувати і створити стилі: символів, абзацу, таблиці, списків. Поточне форматування, застосоване до цих об’єктів, також зберігається і може бути ще застосоване. Після обрання команди в меню Формат→Стили и форматирование з’являється область задач із назвою Стили и форматирование. У вікні Форматирование выделенного області задач Стили и форматирование стиля відображається стиль виділеного тексту або стиль тексту, в якому знаходиться текстовий курсор.

Для зміни вигляду тексту потрібно його виділити і застосувати існуючий (вбудований) стиль, вибираючи його зі списку у вікні Выберите форматирование для применения області задач Стили и форматирование.

Якщо потрібний стиль відсутній, то створіть його, а потім застосуйте. Для створення нового стилю виконайте такі дії:

a)    виділіть потрібний абзац чи його фрагмент (якщо створюєте стиль символів);

б) натисніть кнопку Создать стиль в області задач Стили и форматирование. З’явиться діалогове вікно (рис.3.31), в якому потрібно задати тип стилю, задати оригінальне ім’я, визначити стиль наступного абзацу, тип вирівнювання, границі тощо, тобто задати всі елементи форматування для відповідного типу стилю;

 

Рис. 3.31. Діалогове вікно Создание стиля

в) перегляньте вигляд тексту у віконці зразка і, якщо таке оформлення влаштовує, натисніть кнопку ОК. Кнопка Добавить в шаблон дозволяє додати цей стиль до бібліотеки стилів цього шаблону.

Існує можливість перевизначення стилю, яка полягає у зміні властивостей вже існуючого вбудованого стилю. Припустимо, що при форматуванні всі заголовки в документі були вирівняні по лівому краю з використанням напівжирного шрифту Агіаl Суг розміром 14 пунктів, а потім виникла необхідність змінити це форматування на вирівнювання по центру з використанням шрифту Агіаl Суг розміром 16 пунктів. Для цього зовсім не вимагається заново форматувати кожний заголовок – достатньо лише змінити властивості стилю. Для цього потрібно виділити цей заголовок (у цьому прикладі), а потім відкрити контекстне меню стилю у віконці Форматирование выделенного текста в області задач Стили и форматирование і вибрати команду Изменить стиль. У діалоговому вікні Изменение стиля внести необхідні зміни. При цьому слід розуміти, що якщо змінений стиль був базовим, то зміняться і всі похідні від нього стилі, тому ставитись до перевизначення стилю потрібно зважено.

Існує також можливість автоматичного оновлення стилів, коли Microsoft Word відстежує зміну форматування тексту, в якому міститься деякий стиль, а потім оновлює певний стиль і відповідним чином змінює формат усіх елементів тексту, оформлених цим стилем. Автоматичне оновлення стилів рекомендується виконувати досвідченим користувачам, які вже працювали зі стилями.

Для вилучення стилю потрібно його виділити у списку стилів у вікні Выберите форматирование для применения області задач Стили и форматирование.

Особливості форматування титульної сторінки реферату, курсової роботи тощо. У звичайному документі більшість сторінок містить матеріал, який повинен друкуватись, починаючи з самого верху сторінки і після заповнення сторінки переходити на наступну. Але в окремих випадках, і, в першу чергу, на титульних сторінках документів, текст потрібно розташувати на середині сторінки. Наприклад, на титульній сторінці реферату, курсової чи дипломної роботи потрібно розташувати такі елементи:

Міністерство транспорту й зв’язку України

Назва навчального закладу

Назва предмета

Тема роботи

Її вид (реферат, курсова робота, дипломний проект чи робота, інше)

Автор роботи

Науковий керівник чи прізвище викладача

Місто – рік.

Для того, щоб ці фрагменти були центровані і по вертикалі, і по горизонталі, застосовують спеціальну можливість форматування, яка полягає у заданні вертикального вирівнювання по центру та однакових полів, що можна зробити за допомогою діалогового вікна Параметры страницы.

Завдання 2. Уважно прочитайте і виконайте всі пункти цього практичного Завдання.

1. У Вашій папці MS Word створіть титульну сторінку реферату з обраної Вами теми і дисципліни. Використайте елементи форматування за власним баченням, але дотримуючись наведених у  методичних рекомендаціях особливостей цього документа. Збережіть документ з ім’ям Титульна сторінка.
2. У документі Лаб_№3.2 створіть новий розділ, вставивши в кінці попереднього розділу Разрыв раздела на следующей странице. Задайте альбомну орієнтацію сторінок у новому розділі.
3. Введіть заголовок розділу: Найважливіші події останнього тижня.
4. Створіть основний текст розділу: 20 – 30 речень.
5. Застосуйте до нового розділу автоформатування.
6. Пронумеруйте всі сторінки документа, починаючи з першої.
7. Створіть власний стиль абзацу з ім’ям «Мій стиль» за власними параметрами.
8. Збережіть зміни в документі.

Завдання 3. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Що таке форматування тексту?
2. Які рівні форматування Ви знаєте?
3. Перелічіть елементи форматування символів у MS Word.
4. Назвіть елементи форматування абзаців у MS Word.
5. Які елементи форматування сторінок існують у MS Word?
6. Як збільшити розміри літер у вже набраному тексті?
7. Чи можна оформити текст абзацу в рамку?
8. Яким чином з’єднати два абзаци в один?
9. Як з одного абзацу, який складається з двох речень, зробити два так, щоб кожне речення створювало окремий абзац?
10. Що таке стиль?
11. Які типи стилів використовуються у MS Word?
12. Поясніть, як застосувати стиль.
13. Розкажіть, як створити новий стиль.
14. Як застосувати автоформатування?
15. Вкажіть, як створити Буквицю.
16. Як пронумерувати сторінки?
17. Як розмістити текст у кількох колонках з роздільником?
18. Як задати параметри сторінки?

 

Лабораторна  робота № 3.3

Тема: Текстовий процесор MS Word . Технологія створення списків, виносок, приміток, закладок, гіперпосилань, колонтитулів.

Мета: сформувати практичні навички створення списків, виносок, приміток, закладок, гіперпосилань і колонтитулів.

Хід роботи

 Запишіть тему і мету роботи; складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Завдання 1. Робота зі списками. Створення нумерованих, маркованих та ієрархічних списків.

1. У своїй папці створіть текстовий документ MS Word з ім’ям Лаб_№ 3.3. Відкрийте цей документ і створіть заголовок Що ми вивчаємо з дисципліни Інформатика та КТ.
2. Надрукуйте підзаголовок Робота зі списками. Кожен різновид списку створіть на окремій сторінці.
3. Створіть нумерований список – перелік прізвищ та імен студентів вашої групи.
4. Створіть маркований список, копію питань до захисту цієї лабораторної роботи з маркером  ►  зеленого кольору.
5. Створіть ієрархічний список – перелік дисциплін, що ви вивчаєте на першому курсі, згрупуйте їх за такими категоріями: маТематичні, економічні та гуманітарні.

Методичні рекомендації

Список – це сукупність абзаців, на початку кожного з яких стоїть номер або маркер. Маркер – символ або рисунок, які використовуються з метою надання більшої виразності абзацам списку, що називаються елементами списку. Якщо роль маркера відіграє символ, то його формат легко змінити, а якщо рисунок – змінити маркер у MS Word неможливо.

Списки використовуються з метою полегшення сприйняття інформації в документі. У MS Word є три типи списків: марковані, нумеровані та ієрархічні (багаторівневі). Нижче наведено зразки кожного з типів.

Зразок маркованого списку:

– 1 курс;

– 2 курс;

– 3 курс;

– 4 курс.

Зразок нумерованого списку:

1. Зустріч;
2. Збори;
3. Конференція;
4. Симпозіум.

Зразок ієрархічного списку:

1. Математика.

1.1.                    Вища математика.

1.2.                    Теорія ймовірностей.

1.3.                    Математична статистика.

1.4.                    Математичне програмування

1. Філологія.
2. Ділова українська мова.
3. Філософія.
4. Економіка.

5.1.                    Економіка підприємства.

5.2.                    Міжнародна економіка.

Для створення списку з існуючого тексту варто виділити необхідні абзаци і натиснути відповідну кнопку панелі інструментів Форматирование: Маркеры  – для маркованого списку або Нумерация  – для нумерованого. Якщо повторно натиснути на кнопку, операція створення списку скасується.

Якщо потрібно вводити текст у режимі списку, то такі кнопки натискають перед початком введення і створюють абзаци. Тоді кожен абзац вирізнятиметься відповідним чином – або маркером, або нумерацією. Для відключення цього режиму слід повторно натиснути на ту саму кнопку панелі Форматирование: Маркеры  – для маркованого списку або Нумерация  – для нумерованого. Можна припинити створення списку, якщо натиснути на клавішу Еntег, а потім ВаскSрасе, або двічі Еntег.

Інший спосіб створення нумерованого списку – почати його самостійно, тобто почати абзац із номера. Після закінчення абзацу і натиснення на клавіші Еntег редактор Word наступний абзац почне з наступного номера. Відключення режиму нумерації в цьому разі здійснюється шляхом стирання номера в наступному абзаці.

У процесі застосування кнопок панелі Форматирование: Маркеры – для маркованого списку або Нумерация – для нумерованого використовуватимуться параметри створення списків, маркери та стилі, встановлені за замовчуванням у певному шаблоні, або ті, що застосовувалися останніми.

Параметри списків можна налаштовувати, використовуючи для цього команду меню Формат→Список. Потім, переключившись на потрібну вкладку діалогового вікна Список, варто вибрати вбудований стиль списку або створити новий його стиль, обравши для заміни певний стиль списку, після чого натиснути на кнопку Изменить і в діалоговому вікні Изменение ... списка задати необхідні параметри (рис. 3.32 – 3.37).

 

Рис. 3.32. Діалогове вікно Список. Вкладка Нумерованный

Під час створення ієрархічних списків використовують кнопки панелі Форматирование  (Уменьшить отступ та Увеличить отступ) з метою створення рівнів. Технологія їх застосування полягає в такому:

1. Замовити певний стиль ієрархічного списку.
2. Створити однорівневий список.
3. Необхідні абзаци за допомогою цих кнопок зменшити за рівнем.

 

Рис. 3.33. Діалогове вікно Изменение нумерованного списка

 

 

Рис. 3.34. Діалогове вікно Список. Вкладка Маркированный

 

 

Рис. 3.35. Діалогове вікно Изменение маркированного списка

 

 

Рис. 3.36. Діалогове вікно Список. Вкладка Многоуровневый

 

Рис. 3.37. Діалогове вікно Изменение многоуровневого списка

Альтернативою застосування кнопок є використання клавіші Таb (понизити рівень) та комбінації клавіш Shift + Таb (збільшити рівень).

 

Завдання2. Робота з виносками. Створення виносок.

У документі Лаб_№3.3 для кожного різновиду списку створіть звичайну виноску, зміст виноски – назва різновиду списку. Виноски розмістіть унизу сторінки. Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

Виноски – це символи, що використовуються в тексті у вигляді верхніх індексів, пов’язаних із певним, зазвичай роз’яснювальним текстом або текстом, який коментує (звичайні виноски), або як посилання на інші документи (в більшості випадків це кінцеві виноски). Розміщувати текст звичайної виноски можна внизу сторінки чи в кінці тексту на сторінці, на якій розташована виноска, а кінцевої виноски – в кінці розділу, де міститься виноска, чи в кінці всього документа.

Щоб додати виноску, потрібно встановити текстовий курсор у необхідному місці тексту, а потім виконати: меню Вставка→Ссылка→ Сноска. З’явиться діалогове вікно Сноски. З метою створення звичайної виноски в цьому діалоговому вікні треба активувати альтернативний перемикач Сноски (рис. 3.38), задати формат для виноски або погодитися з призначеним за замовчуванням і клацнути на кнопці Вставить цього діалогового вікна.

Для створення кінцевої виноски в діалоговому вікні Сноски варто активувати альтернативний перемикач Концевые сноски (рис. 3.39), задати область дії виноски та формат або погодитися з призначеним за замовчуванням і клацнути на кнопці Вставить цього діалогового вікна.

 

Рис. 3.38. Діалогове вікно Сноски. Активація режиму створеннязвичайних виносок

З метою вилучення виноски, потрібно виділити її символ у тексті і натиснути клавішу

 

Рис. 3.39. Діалогове вікно Сноски. Активація режиму створеннякінцевих виносок

Завдання3. Робота з примітками. Створення приміток у документі.

У документі Практ_№26 створіть для кожного списку примітку такого змісту: Це моя група. Це питання до захисту. Що ми вивчаємо? Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

Примітка – різновид виноски,яка відображається на полях документа і спеціальним способом форматується. Примітка може бути текстова або звукова. Щоб додати примітку, слід встановити текстовий курсор у місці її вставки у тексті, а потім виконати:меню Вставка→Примечание.

Після цього потрібно створити зміст примітки – ввести текст або (та) додати звукову примітку у вікні звукозапису, натиснувши на кнопку Создать примечание на панелі Рецензирование й обираючи зі списку команду Звуковое примечание, що з’являється автоматично, якщо вставляти примітки:

 

Аби прослухати звукову примітку, потрібно відкрити в ній звуковий об’єкт.

Щоб змінити зміст примітки, варто встановити в ній текстовий курсор і змінити текст. Змінити зміст звукової примітки можна таким чином: відкрити контекстне меню звукового об’єкта і послідовно вибрати команди Объект звукозапись→ Изменить→ у вікні звукозапису змінити зміст.

З метою вилучення примітки слід відкрити її контекстне меню і клацнути на команді Удалить примечание. У процесі вилучення всіх приміток можна скористатися відповідною командою зі списку біля кнопки Отклонить примечание и изме –нения на панелі Рецензирование.

 

Завдання4. Робота із закладками. У документі Лаб_№3.3 створіть закладку з ім’ям Список_групи для списку групи. Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

Закладка – поіменоване місце в документі, що використовується для швидкого переходу до нього у великому документі, а також може застосовуватися як аргумент у деяких функціях.

Щоб створити в тексті Закладку, потрібно встановити текстовий курсор у місці її створення у тексті, а потім виконати: меню Вставка→Закладка. Після цього з’явиться діалогове вікно Закладка. У полі Имя закладки треба ввести ім’я закладки, яке має починатися з літери й не містити пропусків, потім клацнути на кнопку програми Добавить (рис. 3.40). З метою вилучення закладки варто виконати меню Вставка→Закладка; в діалоговому вікні

 

Рис. 3.40. Діалогове вікно Закладка. Створення закладки

виділити у списку ім’я закладки і натиснути на кнопку Удалить (рис. 3.41).

 

Рис. 3.41. Діалогове вікно Закладка. Видалення закладки

Перейти до необхідної закладки в тексті можна таким способом: виконати меню Вставка→Закладка, або скористатися браузером документа (рис. 3.42), розміщеного внизу вертикальної смуги прокрутки вікна документа (натиснути на кнопку у вигляді кульки), або виконати меню Правка→Перейти.

 

Рис. 3.42. Браузер документа

Якщо клацнути на кнопку браузера, з’явиться діалогове вікно Найти и заменить, на вкладці Перейти якого (рис. 3.43) можна обрати об’єкт переходу,у цьому разі – закладки. У діалоговому вікні виділити у спискове ім’я потрібної закладки і натиснути на кнопку Перейти.

 

Рис. 3.43. Діалогове вікно Найти и заменить. Вкладка Перейти

 

Завдання5. Робота з гіперпосиланнями. Створення гіперпосилань.

У документі Лаб_№3.3 створіть гіперпосилання. Надрукуйте текст такого змісту: У моїй папці є Зразок титульної сторінки. Виділіть фразу Зразок титульної сторінки і зробіть цей текст гіперпосиланням на існуючий у Вашій папці файл з ім’ям Титульна стор. Зміни в документі збережіть.

Методичні рекомендації

Гіперпосилання – це текст або графічний об’єкт, під час клацання на якому відбувається перехід до іншого документа чи до іншого місця або об’єкта у цьому документі, розміщеного на локальному чи мережному комп’ютері.

Щоб створити гіперпосилання в документі, слід виділити фрагмент тексту чи графічне зображення, зазвичай логічно пов’язані з документом, до якого здійснюється перехід, а потім виконати: меню Вставка→Гиперссылка (або вибрати цю команду з контекстного меню виділеного об’єкта чи натиснути Сtrl + К). Потім у діалоговому вікні Добавление гиперссылки (рис. 3.44) виділити ім’я файла, до якого відбувається перехід, або до місця в документі (рис. 3.45), і клацнути на кнопку ОК.

 

Рис. 3.44. Діалогове вікно Добавление гиперссылки. Посилання на файл

Щоб змінити, копіювати або вилучити гіперпосилання, слід відкрити його контекстне меню і обрати відповідну команду.

 

Рис. 3.45. Діалогове вікно Добавление гиперссылки. Посилання на місце в документі

Гіперпосилання в тексті виділяються кольором і (чи) підкреслюються (за замовчуванням синім кольором).

Щоб змінити, копіювати або вилучити гіперпосилання, слід відкрити його контекстне меню й обрати відповідну команду.

 

Завдання6. Робота з колонтитулами. Створення колонтитулів.

У документі Лаб_№3.3 створіть різні колонтитули для парних і непарних сторінок. Колонтитул парної сторінки назвіть Автор: прізвище та ім’я студента; колонтитул непарних сторінок – курс і група студента. Збережіть зміни у документі.

Методичні рекомендації

Колонтитул – текст або графічні об’єкти, або те й інше, розташовані вгорі та внизу стосовно основного тексту (в іншому шарі документа) і повторюються на кількох або всіх сторінках розділу чи всього документа. У MS Word можна створити на парних сторінках розділу чи всього документа один зміст колонтитула, а на непарних – інший зміст. З метою створення колонтитулів потрібно виконати: меню Вид→Колонтитулы. Після цієї операції відкриється панель Колонтитулы (рис. 3.46), а текстовий курсор установиться у верхньому колонтитулі.

 

Рис. 3.46. Панель Колонтитулы

Вивчіть кнопки та їхнє призначення панелі Колонтитулы, підводячи покажчик миші до кожної з них і трохи затримуючи його на кнопці.

Вирівнювання тексту в колонтитулах задається за допомогою тих самих кнопок панелі Форматирование, що й основного тексту, або використовуючи клавішу Таb (є три позиції табуляції: з лівого боку, у центрі, з правого боку).

Кожен розділ може мати власні колонтитули, однакові для всіх сторінок, або різні для парних і непарних. У разі різних колонтитулів для парних і непарних, потрібно в діалоговому вікні Параметры страницы, що доступне після натискання на одноіменну кнопку на панелі Колонтитулы, вказати це за допомогою перемикача Различать колонтитулы: четных и нечетных страниц, а також за потреби й першої сторінки (Различать колонтитулы: первой страницы), якщо, наприклад, вона є титульною (див. рис. 3.3). Щоб перейти від основного тексту до колонтитулів, потрібно виконати: меню Вид→Колонтитулы, після чого текстовий курсор встановиться у колонтитулі. З метою вилучення колонтитулів треба перейти в них і вилучити текст та інші наявні в них об’єкти.

 

Завдання7. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1.  У чому полягає сутність списку в MS Word?
2.  Як створити маркований список?
3.  Як змінити маркер?
4.  Як створити нумерований список?
5.  Які є стилі нумерованих списків?
6.  Як створити ієрархічний список із нумерованого?
7.  Як створити ієрархічний список із нумерованого або маркованого  списку?
8.  Які є типи маркерів?
9.  Для чого призначені виноски і які є різновиди виносок?
10.  Як створити, змінити й вилучити виноску?
11.  З якою метою використовують примітки?
12.  Які різновиди приміток існують?
13.  Як створити, змінити та вилучити примітку?
14.  Для чого використовуються закладки? У чому полягає їхня сутність?
15.  Як перейти до потрібної закладки?
16.  Які обмеження на імена мають закладки?
17.  Визначте сутність поняття гіперпосилання. Як створити та вилучити їх?
18.  Як виглядають у документі гіперпосилання?
19.  У чому полягає сутність поняття колонтитул? Як його створити?
20.  Як перейти до колонтитула?
21.  Чи можуть мати різний зміст колонтитули парних і не парних сторінок?
22.  Чи можуть колонтитули різних розділів бути різного змісту?
23.  Чи можуть мати різний зміст колонтитули першої та інших сторінок документа?

 

Лабораторна робота № 3.4

Тема: Текстовий процесор MS Word. Робота з текстовими фрагментами та графічними об’єктами

Мета: навчитися виконувати дії з фрагментами тексту, застосовуючи наявні в MS Word технології, використовувати буфер обміну Оffісе, додавати рисунки та графічні об’єкти.

Хід роботи

Запишіть тему й мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання1. Вивчіть порядок роботи з текстовими фрагментами, виконайте практичні Завдання.

1. Створіть на робочому столі документ MS Word з ім’ям Лаб_№3.4.
2. Виконайте операцію копіювання та переміщення безпосередньо з тексту іншої лабораторної роботи, застосовуючи Буфер обміну Оffісе.
3. Використовуючи технологію перетягування, розташуйте перший абзац після другого.
4. Збережіть зміни у цьому документі.

Методичні рекомендації

Під поняттям фрагмент тексту розуміють будь –яку кількість символів, слів, речень, абзаців. З фрагментами можна виконувати такі основні дії: копіювати, переміщувати, знищувати, форматувати. Перші дві дії (копіювання та переміщення) відбуваються або за участі буфера обміну, або за допомогою технології перетягування лівою або правою кнопками миші.

Крім буфера обміну Windows текстовий процесор MS Word має вбудовану програму Буфер обмеау Оffісе, що дає змогу розмістити в спеціально виділеній сфері оперативної пам’яті майже 24 об’єкти, вирізаних або скопійованих: текстових фрагментів, графічних об’єктів тощо.

Операції копіювання (розмноження) і переміщення (зміна місця розташування) за технологією використання буфера обміну потребують послідовного виконання такої низки дій, як:

1)          активізація буфера обміну: меню Правка→Буфер обмена Оffісе;

2)                виділення потрібного фрагмента тексту;

3)                розміщення виділеного фрагмента (або його копії) у буфері обміну; саме цей крок і визначає, яка операція виконуватиметься – копіювання чи переміщення;

4)                за потреби виділення наступного фрагмента тексту і подальшого його розміщення в буфері обміну можна виконати розміщення в буфері обміну до 24 фрагментів;

5)                розташування текстового курсора в місці, де потрібно вставити виділений фрагмент тексту;

6)                вставка з буфера обміну Оffісе шляхом вибору в ньому потрібного текстового фрагмента та подвійного клацання на ньому або ж відкриття контекстного меню обраного фрагмента і клацання на кнопці команди Вставить.

Як уже зазначалося, саме другий крок визначає, яка дія виконуватиметься, тому розглянемо її детальніше.

Виділений текст можна розмістити в буфері обміну Оffісе за допомогою одного з чотирьох способів:

a)     командою Копировать (а при переміщенні – Вырезать) з меню Правка;

б) натисненням на кнопку команди Копировать   (аналогічно Вырезать, при переміщенні) панелі інструментів Стандартная;

в) комбінацією клавіш Сtrl+С (під час копіювання) чи Сtrl+X (у процесі переміщення);

г) натисненням правої кнопки миші на виділеному фрагменті і вибором із контекстного меню команди Копировать (або для переміщення – Вырезать).

Технологія перетягування (Drag & Drop) також широко застосовується як у межах одного документа, так і між різними документами. При цьому під час перетягування виділеного фрагмента за допомогою лівої кнопки миші здійснюється переміщення, а якщо при цьому утримувати клавішу Сtrl, то виконається операція копіювання. При перетягуванні за допомогою правої кнопки миші, обираючи потрібну дію з контекстного меню, що відкривається після виконання дії перетягування, потрібно клацнути на клавішу команди Копировать або Переместить.

 

Завдання2. Дослідіть порядок роботи з графічними об’єктами і рисунками. Виконайте практичні завдання.

Зробіть такі вставки в документ MS Word з ім’ям Лаб_№3.4:

1)          двох картинок із колекції Місгоsoft Оffісе: одну картинку потрібно вставити як текст, вона має бути центрована по рядку, інша – як графічний об’єкт «за текстом» з вирівнюванням по центру;

2)          графічного заголовка WordArt: текст – ваше прізвище й ім’я, форма – півколо;

3)          напису, текст якого такий: адреса вашого навчального закладу, зробіть межу написання невидимою;

4)          автофігури «Усміхнене обличчя»: зробіть вигляд обличчя сумним, змініть зафарбування і колір лінії, згрупуйте напис і автофігуру, при цьому автофігуру розташуйте на передньому плані на написі;

5)          блок-схему алгоритму розгалуженого обчислювального процесу;

6)          організаційну діаграму структурних зв’язків факультету того навчального закладу, де навчаєтеся;

7)          перший абзац методичних рекомендацій цього Завдання як рисунок.

Методичні рекомендації

Основним типом зображень, що використовуються в документах Місгоsoft Word, є рисунки: об’єкти WordArt, автофігури, схематичні діаграми, прямокутники, овали, криві, лінії, картинки тощо.

Об’єкти WordArt – текстові графічні об’єкти, упроваджені в текстовий процесор із потужного середовища графічного процесора з готовими ефектами, до яких можна застосувати додаткові параметри форматування. За допомогою команди Объект WordArt з’являється комплекс графічних об’єктів для текстових заголовків, що обслуговується спеціальною програмою, яка підтримує технологію ОLЕ.

Лише для тексту об’єкта WordArt є можливість застосування градієнтного зафарбування літер і розміщення тексту за контуром кривої лінії.

Для об’єктів WordArt існує бібліотека вбудованих стилів, що активізується після ініціювання створення об’єкта М WordArt, в якій потрібно клацнути на кнопку віконця бажаного стилю (рис. 3.47).

 

Рис. 3.47. Діалогове вікно Коллекция WordArt

Для зміни напряму тексту WordArt, а також кольорів, зафарбувань, форми текстового заголовка, меж, розміщення відносно основного тексту й інших параметрів, служить панель інструментів WordArt (рис. 3.48), яка за замовчуванням автоматично активізується після обрання стилю об’єкта WordArt.

 

Рис. 3.48. Панель інструментів WordArt

З’ясуйте, для чого призначена кожна кнопка цієї панелі інструментів, підводячи покажчик миші до кожної кнопки й активізуючи кнопки після прочитання її назви.

Зверніть увагу на можливі форми тексту в об’єкті WordArt, що обирається зі списку під час натискання на кнопку панелі інструментів WordAr tз назвою Форма WordArt (рис. 3.49).

 

 

Рис. 3.49. Панель інструментів WordArt. Вибір форми тексту

Для кожного обраного стилю у такий спосіб можна змінити форму об’єкта.

Напис – звичайний текст, оформлений у рамку, має властивості графічного об’єкта: його можна переміщувати як графічний об’єкт та змінювати розмір за допомогою маркерів розміру. Розрізняють текст напису вертикальний і горизонтальний. Ініціювати створення напису можна з меню Вставка→Надпись, або натиснувши на о кнопку панелі Рисование (рис. 3.50).

 

Рис. 3.50. Панель інструментів Рисование

Потім потрібно ввести текст у напис, або вставити скопійований чи вирізаний у буфер обміну. Текст у написі не має градієнтного зафарбування і не може розміщуватися за контуром кривої лінії. Написи групуються з іншими графічними об’єктами: розташувати їх певним чином, виділити кожний з них, утримуючи клавішу Сtrl, потім клацнути на кнопку Действия панелі Рисование і в каскадному меню клацнути на кнопку команди Группировать.

Іноді з’являється потреба вставити текст як рисунок, аби його не можна було скопіювати як текст (із доступом до кожного символа і можливістю форматувати символи та абзаци). З цією метою скопійований (вирізаний) текст вставляють як рисунок, скориставшись меню Правка→Специальная вставка. Відкриється діалогове вікно, в якому треба у списку Как: виділити Рисунок і натиснути на кнопку ОК діалогового вікна Специальная вставка (рис. 3.51).

Як видно з рис. 3.51, текст можна вставляти в іншому форматі порівняно з основним текстом.

Автофігури – сукупність типових фігур, до яких належать основні фігури, а також різні лінії, сполучні лінії, стрілки, компоненти структурних схем, зірки і стрічки.

 

Рис. 3.51. Діалогове вікно Специальная вставка. Вставка тексту якрисунка

Після натискання на кнопку команди Автофигуры меню Вставка→Рисунок, з’являється спеціальна панель інструментів (рис. 3.52), на якій розміщені групи відповідних зображених об’єктів, що можуть знадобитися у процесі створення документів

.

Рис. 3.52. Панель інструментів Автофигуры

Потім потрібно клацнути на кнопку вибору відповідного типу об’єктів і вибрати певний зі списку об’єкт. Змінювати розміри об’єктів можна шляхом перетягування маркерів розміру; їх можна форматувати, групувати тощо, використовуючи інструменти панелі Рисование. До автофігур іноді додається текст, за потреби його змінюють, копіюють, форматують. Перелік автофігур наведено на рис. 3.53 і рис. 3.54.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.53. Зліва направо: лінії, основні фігури, фігурні стрілки,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.54. Зліва направо: блок –схема, зірки, стрічки та виноски

Рисунки – зображення, створені з іншого файла, точкові та векторні малюнки. Для зміни таких рисунків використовують панель інструментів Настройка изображения і деякі кнопки панелі інструментів Рисование, а також команду Формат рисунка контекстного меню рисунка, що відкриває діалогове вікно, вкладки якого дають змогу змінити властивості малюнка і його розміщення стосовно тексту. Растрові зображення можуть підтримувати технологією ОLЕ – упровадження і зв’язування.

Варто з’ясувати можливі варіанти розміщення малюнка в тексті, які обираються на вкладці Положение, а також вирівнювання на сторінці, указаній на малюнку, доступне для всіх розміщень, окрім В тексте (для такого типу розташування вирівнювання здійснюється за допомогою засобів як для абзаців тексту, де розміщений вставлений об’єкт). За замовчуванням вставляються графічні об’єкти з розташуванням В тексте, тобто як символи.

При розміщенні рисунків у Місгоsoft Word, навколо них відображається «полотно», за допомогою якого можна упорядковувати малюнки в документі. Щоб відмовитися від цієї операції, треба натиснути на клавішу Еsс.

За допомогою полотна можна розташовувати частини рисунка разом, що необхідно, коли він складається з декількох фігур.

Окрім того, у полотні є межа, яка відокремлює малюнок від інших частин документа. За замовчуванням межа і фон полотна не відображені, проте його можна форматувати, як і будь – який графічний об’єкт. Полотно має свою однойменну панель інструментів (рис. 3.55), яку зручно використовувати під час роботи з полотном.

 

Рис. 3.55. Панель інструментів Полотно

У процесі створення рисунків варто знати, якого типу малюнки використовуються: точкові або векторні. Тип рисунка, з яким здійснюється робота, визначає можливості форматування і редагування.

Що таке точковий рисунок?

Точкові рисунки (так звані растрові рисунки) утворюються сукупністю пікселів – найменших структурних елементів зображення, на зразок того як утворюють рисунок зафарбовані квадратики на аркуші міліметрового паперу. Ці рисунки створюються і редагуються у графічних редакторах. Точковими малюнками є всі скановані зображення і фотографії. Змінюючи їх розмір, втрачається чіткість і стають помітні окремі пікселі, створювані зображення. Такі рисунки часто зберігаються з розширенням ВМР, PNG, JPG або GIF.

Що таке векторний рисунок?

Векторні рисунки створюються з ліній, кривих, прямокутників та інших об’єктів. Допускається редагування, переміщення і зміна порядку відображення окремих ліній. У процесі зміни розмірів такого рисунка комп’ютер знову промальовує лінії та фігури так, щоб зберігалися початкова чіткість і перспектива. Векторними рисунками є автофігури. Лінії й фігури, з яких складаються такі рисунки, можна групувати і розгруповувати, змінювати порядок їхнього відображення, а також змінювати колір однієї або всіх частин малюнка. Векторні рисунки зберігаються у форматі додатка, що використовується для їхнього створення. Наприклад, метафайли Місгоsoft Windows зберігаються з розширенням WMP.

У документ текстового процесора MS Word вставляють графічні зображення та мультимедійні об’єкти (рисунки, створені за допомогою засобів MS Word, відеокліпи, діаграми, рисунки з файлів, створені шляхом графічних редакторів). Цю операцію можна виконувати через буфер обміну із середовища інших програм або в режимі вставки з власне документа MS Word за допомогою команди Вставка→Рисунок. Після цього відкриється каскадне меню (рис. 3.56), що дає змогу вибрати і реалізувати вставлення рисунка або з колекції Місrоsoft Оffісе (картинки), або зі збереженого в зовнішній пам’яті файла (Из файла...), або безпосередньо зі сканера чи цифрової камери (Со сканера или камеры).

 

Рис. 3.56. Каскадне меню Вставка рисунка

Натиснувши на кнопку команди Картинки, можна вибрати елемент колекції картинок Місгоsoft Оffісе.

Для вставки об’єкта в документ потрібно спочатку виділити категорію, клацнувши кнопкою на ній у лівій панелі, а потім вибрати певний об’єкт у правій панелі цієї категорії, клацнувши на ньому правою кнопкою, вибрати із переліку команду Копировать, встановити курсор у місці вставки і виконати вставлення одним із способів, розглянутих у методичних рекомендаціях до Завдання 1. Користуються також буфером обміну Оffісе. Картинки колекції картинок Місгоsoft Оffісе можна змінювати, натиснувши на кнопку команди Изменить рисунок їхнього контекстного меню. Елементи об’єкта будуть погруповані, тому можна змінювати композицію і зафарбування окремих складових, виділяючи їх і застосовуючи певне форматування.

Друга команда з верхньої частини цього меню – Из файла – дає змогу вставити об’єкт з іншого файла, вказавши шлях до нього й активізуючи його.

Виконуючи третю команду меню Вставка →Рисунок→Со сканера или камеры, вставляється об’єкт безпосередньо шляхом сканування або з цифрової камери, але потребує наявності відповідних апаратних і програмних складових.

Використовуючи команду Организационная диаграмма меню Вставка→Рисунок, можна створити полотно з діаграмою для відображення типу структурних зв’язків. Разом із полотном відкривається панель Организационная диграмма (рис. 3.57).

 

Рис. 3.57. Панель інструментів Организационная диаграмма

Треба вивчити структуру і призначення кожної кнопки цієї панелі. Зверніть увагу на бібліотеку стилів діаграми, доступ до якої можна отримати після натискання на кнопку  

Щоб в організаційну діаграму додати структурний елемент, варто виділити структурний елемент, до якого потрібно додати підлеглого або колегу, і вибрати зі списку Добавить фигуру відповідний об’єкт.

Зауваження. Доступ до інших різновидів організаційної (схематичної) діаграми отримують з меню Вставка→Организационная диаграмма. У наступній практичній роботі розглянемо їх докладніше.

Команда Диаграмма меню Вставка→Рисунок дає змогу вставити діаграму, побудовану на основі табличних даних за допомогою засобів вбудованого в MS Word графічного редактора MS Graph. Побудову діаграм на основі табличних даних з’ясуємо в наступних практичних роботах.

 

Завдання3. Захистітьвиконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1.  У чому полягає сутність поняття об’єкт WordArt?
2.  Які є відмінності між текстом об’єктів WordArt і текстом MS Word?
3.  Які існують форми об’єктів WordArt і як змінити форму для певного стилю?
4.  Як створити напис?
5.  Чим відрізняється напис від основного тексту документа?
6.  З якою метою використовуються автофігури?
7.  Як додати до автофігури текст?
8.  Як задати порядок розміщення об’єктів у групі об’єктів?
9.  Як змінити розмір графічного об’єкта?
10.  Як вставити текст як рисунок?
11.  Як створити в тексті організаційну діаграму?
12.  Як змінити стиль організаційної діаграми?
13.  Чи можна певний документ зв’язати з файлом рисунка і в чому полягає особливість цієї технології?
14.  Як намалювати точне коло, точний квадрат?
15.  Які Ви знаєте різновиди рисунків-зображень і чим вони відрізняються?

 

Лабораторна робота № 3.5

Тема: Текстовий процесор MS Word. Упровадження в текстовий документ математичних формул і схематичних діаграм.

Мета: навчитися створювати й редагувати в текстовому документі математичні формули й організаційні схеми й діаграми.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Завдання 1. Упровадження в текстовий документ формул.

1. На Робочому столі створіть документ MS Word з ім’ям Практ_№ 28. Відкрийте файл для роботи і надрукуйте заголовок Вставка маТематичних формул.
2. Вкажіть місце для вставки формули, встановивши в ньому текстовий курсор.
3. У меню Вставка виберіть команду Об’єкт, а потім відкрийте вкладку Создание діалогового вікна Вставка объекта (рис. 3.57).
4. У списку Тип объекта (див. рис. 3.57) виберіть Microsoft Еqиatіоп 3.0.

Зауваження. Якщо редактор формул недоступний, його необхідно встановити.

1. Натисніть кнопку ОК.
2. Створіть формулу, обираючи на панелі інструментів Формула (рис. 3.58) потрібні шаблони і вводячи символи з клавіатури. У верхньому рядку кнопок панелі інструментів Формула містяться понад 150 символів. Нижній рядок використовується з метою вибору різних шаблонів, призначених для побудови дробів, інтегралів, сум та ін.
3. Дослідіть символи і шаблони кожної групи, натискаючи
   на відповідну кнопку на панелі інструментів Формула.
4. Вивчіть команди кожного меню Головного меню вікна
   програми Microsoft Еqиаtіоп 3.0.
5. Створіть наведені нижче формули (кожну формулу як окремий об’єкт):

;         ;

 

 

Рис. 3.57 Діалогове вікно Вставка объекта. Активізація редактора формул

 

Рис. 3.58. Панель інструментів Формула. Вибір шаблонів для створення формули

 ;       ;                  .

10. Щоб повернутися в МіcrosoftWord, клацніть удокументі, але за межами формули.

Методичні рекомендації

Якщо допустили помилку в процесі створення формули, то можете усунути її та:

1. Двічі клацніть кнопкою на формулу, яку треба змінити.
2. Для зміни формул використовуйте кнопки панелі інструментів Формула.
   1. Щоб повернутися в МіcrosoftWord, клацніть у документі.
      1. З метою зміни розміру формули, потрібно натиснути на ній кнопкою і перетягнути діагональний маркер розміру в потрібному напрямі.

Зауваження. Якщо потрібні пропуски між символами, варто активізувати стиль Текст із меню Стиль вікна редактора формул Міcrosoft Еqиаtіоп 3.0 (рис. 3.59).

 

Рис. 3.59. Активізація стилю Текст

 

Завдання 2. Створіть у документі Міcrosoft Word з ім’ям Лаб_ №3.5 організаційні діаграми, застосуйте стилі.

1. Надрукуйте заголовок Організаційна діаграма на новій сторінці документа.
2. Побудуйте  діаграму ієрархічних  зв’язків  управління підприємством трьох рівнів. Застосуйте до діаграми один із стилів.
3. Надрукуйте  заголовок Радіальна   діаграма  на новій сторінці документа.
4. Побудуйте радіальну діаграму, на якій відображалися б такі різновиди маркетингу: внутрішній, експортний, імпортний, науково технічний, міжнародний, маркетинг із різновидів товарів і послуг, маркетинг у некомерційній сфері діяльності. Виберіть доцільний макет і стиль діаграми.
5. На новій сторінці документа надрукуйте заголовок Пірамідальна діаграма.
6. Побудуйте пірамідальну діаграму, де відображалися б структурні одиниці економічної інформації: реквізити, показники, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви, інформаційні потоки, інформаційні підсистеми, інформаційна система.
7. Надрукуйте заголовок Циклічна діаграма  на новій сторінці документа.
8. Побудуйте циклічну діаграму, на якій відображалися б три фактори, що лежать в основі соціально-етичного маркетингу: покупці (задоволення потреб); фірма (прибуток); суспільство (добробут людей). Виберіть доцільний макет і стиль оформлення.
9. На новій сторінці документа надрукуйте заголовок Цільова діаграма.
10. Побудуйте цільову діаграму, зобразивши мету діяльності підприємства: чистий прибуток, прибуток, дохід. Створіть необхідні текстові фрагменти на діаграмі. Виберіть стиль.
11. Надрукуйте заголовок Діаграма Венна на новій сторінці документа.
12. Побудуйте Діаграму Венна, на якій схематично відображалися б, наприклад:

– кількість студентів, що захоплюються спортом;

– чисельність студентів, котрим подобається живопис;

– кількість студентів, що захоплюються музикою;

– можливі варіанти захоплення спортом, музикою, живописом.

13.Створіть необхідні текстові фрагменти на діаграмі. Застосуйте автоформатування.

Методичні рекомендації

За допомогою кнопки  панелі інструментів Рисование або меню Вставка→Организационная (Схематическая) диаграмма до документа можна додавати схематичні діаграми різних типів, зокрема: структурних зв’язків, циклічні, цільові, радіальні, діаграму Венна та пірамідальні діаграми. Діаграми не засновані на числах і використовуються для наочнішого й цікавішого подання матеріалу.

Діаграма структурних зв’язків застосовується з метою відображення структури системи, ієрархічних зв’язків у ній. Діаграма Венна використовується для відображення місць перекриття елементів. Циклічна діаграма застосовується, щоб ілюструвати процеси, які мають тривалий цикл. Пірамідальна діаграма використовується з метою відображення базисно –надбудовних зв’язків. Цільова діаграма – для відображення кроків, що ведуть до наміченої цілі. Радіальна діаграма – для відображення зв’язків елементів з основним елементом.

Щоб вибрати тип діаграми, потрібно клацнути кнопкою на відповідному типі діаграми в діалоговому вікні Библиотека диаграмм (рис. 3.60).

 

Рис. 3.60. Бібліотека діаграм Вибір типу діаграми

Додаючи до документа діаграми або змінюючи вже наявну в документі діаграму, навколо неї відображається полотно, обмежене недрукованою межею з маркерами управління розмірами. За допомогою команд зміни розміру діаграми можна збільшити полотно для зручності роботи або прибрати зайвий простір, пересуваючи межу ближче до діаграми. Разом із полотном діаграми відкривається панель Диаграмма (рис. 3.61)

 

Рис. 3.61. Панель інструментів Диаграмма

Натиснувши на кожну кнопку панелі Диаграмма, ретельно вивчіть зміст команд і з’ясуйте їхнє призначення.

З метою форматування організаційної діаграми загалом використовують готові стилі (рис. 3.62), що можна вибрати для застосування, клацнувши на кнопку панелі Диаграмма.

 

Лабораторна  робота № 3.6

Тема: Текстовий процесор Міcrosoft Word. Створення таблиць. Обчислення в таблицях. Побудова діаграм. Особливості опрацювання й оформлення економічної інформації.

Мета: навчитися створювати в текстовому документі таблиці, виконувати необхідні обчислення, будувати діаграми на основі табличних даних.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи.Складіть звіт про виконаннялабораторної роботи.

 

Завдання 1. Вивчіть методичні рекомендації про засоби створення, редагування та форматування таблиць, порядку виконання обчислень у таблицях і побудови діаграм у документах текстового процесора МS Word

Методичні рекомендації

Щоб створити будь-яку таблицю, потрібно спочатку сформувати її структуру. Структура таблиці – це спосіб організації її комірок. Комірка – найменша структурна одиниця таблиці. У комірки вводять символьну інформацію: текстові або числові дані.

Є чотири різних способи створення таблиці:

1)    перетворення тексту в таблицю;

2)    формування таблиці за допомогою операції Добавить таблицу;

3)    шляхом використання операції Нарисовать таблицу;

4) вставка таблиці Міcrosof tЕхсеl.

Розглянемо докладніше три перших способи.

1. Перетворення тексту в таблицю. Цим способом користуються для зміни вигляду вже наявного тексту. Текст потрібно поділити на майбутні комірки таблиці за допомогою певного символу, наприклад, крапки, крапки з комою. Після цього треба послідовно виконати такі дії:

– виділити весь текст, який потрібно перетворити в таблицю;

– включити режим відображення сітки в таблиці за допомогою команди меню Таблица→Отобразить сетку;

– виконати команду Таблица→Преобразовать текст в таблицу;

– після того, як з’явиться діалогове вікно Преобразовать текст в таблицу (рис. 3.62), треба задати кількість майбутніх стовпчиків таблиці (кількість рядків формується з огляду на наявну інформацію у виділеному тексті) і в групі Разделитель зазначити, за допомогою якого символа поділяються комірки у таблиці.

Ширина стовпчиків підбиратиметься автоматично таким чином, щоб заповнювалася вся сторінка по ширині. Для примусової зміни ширини стовпчика потрібно ввести необхідне значення в полі Ширина столбца..

Натиснувши кнопку Автоформат, отримуємо діалогове вікно Автоформат таблицы, в якому можна вибрати бажаний стиль таблиці клацнувши на потрібному стилі зі списку (рис. 3.63). У вікні можна не тільки вибрати шаблон зі списку Стили таблицы,

 

Рис. 3.62. Діалогове вікно Преобразовать текст в таблицу

а й змінити його, використовуючи відповідні кнопки й індикаторні перемикачі. Результат дій користувача відтворюватиметься у вікні Образец.

Можлива й обернена операція: перетворення таблиці у текст. Треба виділити таблицю і виконати команду меню Таблица→Преобразовать таблицу в текст.

1. Створення таблиці за допомогою операції Добавить таблицу. Для цього потрібно виконати команду меню Таблица→Добавить таблицу або натиснути на однойменну кнопку Добавить таблицу  на панелі інструментів Стандартная. Після виконання команди меню Таблица→Добавить таблицу з’явиться діалогове вікно Вставка таблицы  (рис. 3.64).

У цьому вікні варто задати необхідну кількість стовпчиків і рядків, вибираючи зі списку або вводячи з клавіатури. Що стосується дій із кнопкою Автоформат і встановлення ширини стовпчика, то вони аналогічні описаним вище у вікні Преобразовать в таблицу.

 

Рис. 3.63. Діалогове вікно Автоформат. Вибір стилю таблиці

Якщо для створення таблиці застосовувалася кнопка  панелі інструментів Стандартная, то з’явиться схематичне зображення таблиці у вигляді рядків і стовпчиків. На цій схемі треба або клацнути на комірці, яка буде правою нижньою в майбутній, або, якщо потрібен макет більшої таблиці,

 

Рис. 3.64. Діалогове вікно Вставка таблицы

клацнути в будь –якій комірці макету і тягнути покажчик миші праворуч униз, доки не з’явиться макет потрібного розміру (рис. 3.65).

 

Рис. 3.65. Створення макета структури таблиці

Щоб відмовитися від вставки таблиці, потрібно потягнути покажчик миші вліво вгору від її схеми і після появи напису Отмена відпустити кнопку миші (рис. 3.66).

 

Рис. 3.66.   Відмова від створення таблиці

Створивши структуру таблиці, потрібно заповнити її змістом.

Хоча за такого способу створення таблиці всі її комірки мають однаковий розмір, його можна змінити, а також змінити й власне структуру таблиці З метою зміни структури таблиці використовують контекстне меню виділених комірок, а також інструменти панелі Таблицы и границы.

1. Створення таблиці шляхом використання засобу Нарисовать таблицу – процес її малювання за допомогою олівця. Застосовують цей спосіб створення таблиці, натискаючи на кнопку Таблицы и границы панелі інструментів Стандартная, або виконавши команду меню Таблица→Нарисовать таблицу. Такий спосіб зручно використовувати у процесі створення складних структур таблиць (рис. 367).

Під час застосування цього способу активізується панель інструментів Таблицы и границы (рис. 3.68), що полегшує процес створення таблиці

 

Рис. 3.67. Приклад структури таблиці

 

Рис. 3.68. Панель інструментів Таблицы и границы

Вивчіть кнопки цієї панелі, назву та їхнє призначення.

Переміщення між комірками таблиці, виділення комірок і редагування таблиці. У процесі введення даних у таблицю варто пам’ятати, що в кожній її комірці є знак кінця комірки ¤• Натискаючи на клавішу Еntеr, у поточній комірці додасться ще один абзац, а перехід до іншої комірки не відбудеться. Здійснити переміщення між комірками в таблиці можна або клацаючи на потрібних комірках мишею, або натискаючи на клавіші:

– Таb – на комірку праворуч;

– Shift+ Таb – на комірку ліворуч;

– Alt+ РgUр – у верхній комірці стовпця таблиці;

– Alt+ РgDп – у нижній комірці стовпця таблиці;

– Alt + Ноте – на першу комірку рядка комірок;

– Аlt + Епd, – на останню комірку рядка комірок.

Для переміщення також можна користуватися клавішами зі стрілками. Щоб виконати переміщення між комірками в рядку використовують клавіші → та ←з групи стрілок, сутність дії яких полягає в переміщенні на одну комірку відповідно вліво або вправо. З метою переміщення між комірками стовпців застосовують клавіші ↑ та ↓.

Виділення комірок. Виділити одну комірку в таблиці можна шляхом натискання на клавішу Shift і за допомогою клавіш переміщення курсора, або клацнувши на її лівому нижньому куті. Для виділення рядка потрібно клацнути на полі зліва від нього. Щоб виділити суміжні рядки, треба виділити перший із них, потім натиснути на клавішу Shift і утримувати її, виділити останній із них. З метою виділення несуміжних рядків, варто виділити перший із них, потім натиснути на клавішу Ctrl і утримувати, виділити за чергою потрібні рядки. Для виділення стовпчика необхідно підвести покажчик миші до верхньої його межі, доки не з’явиться направлена вниз чорна стрілка, і клацнути. Виділення суміжних і несуміжних стовпців здійснюється аналогічно стосовно рядків. Щоб виділити всю таблицю, найзручніше клацнути в лівому верхньому куті таблиці на спеціальній кнопці, що має вигляд хрестика з двонапрямленими стрілками, хоча можна виділити й усі її рядки або стовпці. Для виділення комірок застосовують також клавіші групи стрілок.

Зміна структури таблиці. У таблицю легко можна додавати рядки, стовпці, вилучати непотрібні рядки та стовпці, об’єднувати комірки, поділяти їх на декілька рядків і стовпців (тобто створювати в комірці таблицю). Це можна робити за допомогою команд меню Таблица, структура якої залежить від того, чи є виділені елементи в таблиці, або з контекстного меню виділених об’єктів-комірок. Часто використовують інструменти панелі Таблицы и границы.

Додаючи елементи (рядки або стовпчики) усередину таблиці, варто пам’ятати, що нові рядки за замовчуванням з’являються над виділеними, а стовпчики – зліва від виділених.

Якщо потрібно додати рядки наприкінці таблиці, то, розмістивши курсор в останню комірку, досить натиснути на клавішу Таb.

Вилучити таблицю з документа можна тільки таким чином: виділити її всю і виконати команди меню Таблица→Удалить→Таблица.

Форматування таблиць. Для форматування таблиць використовують стилі таблиць, обираючи автоформатування таблиці, наприклад, з меню Таблица→Автоформат обрати в діалоговому вікні потрібний стиль або таку команду з контекстного меню. Перед цим таблицю треба виділити. Можна створювати і застосовувати власні стилі, або використовувати одноразове ручне форматування. Щоб форматувати певний діапазон комірок, варто їх виділити, потім відкрити їх контекстне меню і застосувати як форматування комірок таблиці, так і вмісту таблиці, використовуючи відповідні команди контекстного меню, насамперед Границы и заливка, що доступна також із меню Формат, та інструменти панелі Таблицы и границы.

Обчислення у таблицях.Процесор МSWord дає змогу розраховувати числові величини, розміщені в комірках таблиці. Це такі прості розрахунки, як розрахунок сум, підрахунок значень середнього арифметичного, заокруглення чисел та ін. Такі обчислення дуже важливі для економічної інформації під час отримання значень розрахункових реквізитів-основ та економічних показників. Проте обчислювальний процес у МSWord потрібно ретельно контролювати, оскільки МSWord не є обчислювально-орієнтованим середовищем.

Найчастіше виконуються розрахунки сум. Для обчислення суми варто помістити курсор у порожній комірці стовпчика, дані котрого потрібно підсумувати, і виконати команди меню Таблица→Формула.

У діалоговому вікні Формула (рис. 3.69) за замовчуванням з’являється

 

 

функція SUM для розрахунку суми, а аргумент АВОVЕ означає діапазон комірок, розташованих над наявною коміркою.

Список Вставить функцию дає змогу застосовувати й інші функції (рис. 3.70). Зміст функцій наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Ім’я функції	Зміст функції
АВS(х)	Повертає абсолютне значення числа або формули (без знаку)
AND (х; у)	Повертає значення 1, якщо обидва логічні вирази х і у істинні, або 0 (нуль), якщо хоча б одне з них помилкове
АVERAGE ()	Повертає середнє значення зі списку значень
СОUNТ ()	Повертає кількість елементів у списку
DEFINED(х)	Повертає значення 1, якщо вираз х допустимий, або 0 (нуль), коли вираз не можна обчислити
FALS	Повертає значення 0 (нуль)
INT (х)	Повертає всю частину числа або значення формули X
МІN()	Повертає всю частину числа або значення формули X
МАХ()	Повертає найбільше значення в списку
МOD(х; у)	Повертає залишок від ділення х на у
NOТ (х)	Повертає значення 1 (істина), якщо логічний вираз х істинний, або 0 (хибність), коли він помилковий
ОR (х; у)	Повертає значення 1 (істина), якщо хоча б одне з двох логічних виразів х і у істинне, або 0 (хибність), коли обидва помилкові
РRODUСТ ()	Повертає добуток значень, включених у список. Наприклад, функція {=РRODUСТ (1, 3, 7, 9)} повертає значення 189
ROUND(х; у)	Повертає значення х, заокруглене до вказаного десяткового розряду (у). X може бути числом або значенням формули
SIGN (х)	Повертає знак числа: повертає значення 1 (якщо х > 0) або  – 1 (якщо х < 0)
SUM()	Повертає суму значень або формул, включених у список
ТRUЕ	Повертає значення 1

 

 

 

 

Рис. 3.70. Список функцій діалогового вікна Формула

У процесі використання формул слід пам’ятати, що в них застосовуються посилання на комірки таблиці у вигляді назв стовпчиків і номерів рядків, які процесор встановлює автоматично. Стовпчики позначаються літерами латинського алфавіту (А, В, С, D та ін.), рядки – літерами арабського алфавіту цифр (1, 2, 3, 4 та ін.). Отже, ліва верхня комірка таблиці має адресу А1, суміжні з нею – В1 та А2.

Крім посилань на комірки у формулах використовують спеціальні константи як аргументи функції:

АВОVE – над; ВELOWE – під; LEFТ – ліворуч; RIGНТ – праворуч.

При використанні функцій і формул результати обчислень вставляються в комірки таблиці у спеціальні поля, що автоматично не оновлюються під час зміни вхідних даних. Тому, якщо дані, які беруть участь у розрахунках, змінилися, потрібно обов’язково обновити поля з результатами розрахунків шляхом виділення (у процесі виділення вони стають сірими) та виконати команду контекстного меню поля Обновить поле. Ще одна команда цього меню Коды/Значения полей дає змогу переключитися в таблиці з режиму відтворення результатів обчислень у режим відтворення формул, що корисно для перевірки правильності введених формул.

Побудова діаграм на підставі табличних даних. За допомогою команди Вставка→Рисунок→Диаграмма процесор надає можливість представити табличні дані у вигляді діаграми та графіка, використовуючи для цього потужніший вбудований засіб Міcrosoft Graph – редактор ділової графіки.

Після виконання цієї команди в документі Word з’являється умовна таблиця середовища Міcrosoft Ехсеl та її графічне зображення у вигляді стовпчикової діаграми. При цьому панель інструментів Форматирование змінюється на таку саму за назвою панель середовища Міcrosoft Ехсеl, надаючи користувачеві можливість редагувати таблиці для побудови діаграми. Такий спосіб використовують, якщо таблиця в документі не потрібна, а потрібні лише діаграми на основі цих даних.

 Принцип роботи полягає в такому: в комірки таблиці вносять свій текст і числа відповідно до тих, що необхідно відтворити на діаграмі. Дані можуть бути довільними за змістом і чисельністю, однак перевантажувати діаграму небажано у зв’язку з тим, що вона може втратити виразність.

 Побудова діаграми виконуватиметься автоматично в міру заповнення таблиці, яку слід розглядати разом із діаграмою. Усе, що виконується з таблицею, одразу відтворюється на діаграмі.

Якщо є можливість розмістити в документі і таблицю, і діаграму, то перед тим, як виконувати команди Вставка→Рисунок→Диаграмма,

дані таблиці, необхідні для відображення на діаграмі, потрібно виділити. Тоді на діаграмі одразу відтворюватимуться виділені дані.

У будь –який момент роботи шляхом натискання на мишу за межами таблиці закриється її зображення і в документ вставиться відповідний графічний об’єкт. Після цього можна змінити отриману діаграму за допомогою клацанняна праву кнопку миші по ній, після чого діаграма стає активним графічним об’єктом (тобто матиме маркери розміру) та розкривається контекстне меню, в якому найбільший інтерес становлять команди Объект Диаграмма зі своїм меню та Формат объекта (рис. 3.71).

 

 

У наведеному на рис. 3.71 меню до пункту Объект Диаграмма належать:

– команда Изменить, яка повертає на екран зразок таблиці вже зі змінами для подальшої роботи;

– команда Открыть, що завантажує майстра діаграм із середовища Міcrosoft Graph зі своїм інтерфейсом.

Натиснувши на кнопку пункту Формат объекта, отримуємо типове діалогове вікно форматування графічного об’єкта, що вже розглядалося.

Якщо на побудованій діаграмі двічі клацнути – з’явиться нове контекстне меню, перелік команд якого наведено на рис. 3.72.

 

Рис. 3.72. Контекстне меню діаграми

Після вибору команди Формат области построения, з’явиться однойменне з командою діалогове вікно, що дасть змогу обрамити область побудови графіка кольоровою рамкою та використати зафарбування цієї області, а також задати параметри форматування символів (рис. 3.73).

Команда Тип диаграммы надає можливість змінити зовнішній вигляд діаграми за допомогою діалогового вікна, в якому на вкладках Стандартные та Нестандартные пропонуються різні типи діаграм, що підтримуються в цьому середовищі (рис. 3.74). Після натискання на кнопку команди Параметры диаграммы, з’являється діалогове вікно Параметры диаграммы з низкою вкладок для остаточного оформлення діаграми. На вкладці Заголовки дають назви осям, а також називають діаграми (рис. 3.75). На вкладці Оси діалогового вікна Параметры диаграммы задають категорії осей (рис. 3.76). На вкладці Линии сетки діалогового вікна Параметры диаграммы задають відображення необхідних ліній сітки за допомогою індикаторних перемикачів (рис. 3ю77). На вкладці Легенда діалогового вікна Параметры диаграммы задають відображення легенди та місце її розміщення (рис. 3.78).

.

Рис. 3.73. Діалогове вікно Формат области построения

На вкладці Подписи данных діалогового вікна Параметры диаграммы за потреби задають підписи даних на діаграмі (рис. 3.79).

На вкладці Таблица данных діалогового вікна Параметры диаграммы за допомогою індикаторних перемикачів задають відображення на діаграмі таблиці даних та ключів легенди (рис. 3.80).

 

 

 

Рис. 3.74. Діалогове вікно Тип диаграммы

 

Рис. 3.75. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Заголовки

 

Рис. 3.76. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Оси

 

Рис. 3.77. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Линии сетки

 

 

Рис. 3.78. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Легенда

 

Рис. 3.79. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Подписи данных

 

 

Рис. 3.80. Діалогове вікно Параметры диаграммы. Вкладка Таблицы данных

Завдання 2. Виконайте наступні вправи.

1. Створіть текстовий файл з ім’ям Побудова таблиць у своїй папці МSWord.
2. Створіть таблицю, кількість стовпчиків у якій дорівнює 7, а кількість рядків – 6, величина комірок однакова. Найпростіша реалізація – використати інструмент Добавить таблицу.
3. У першому рядку цієї таблиці об’єднайте всі комірки з другого до сьомого стовпчика включно.
4. У першому стовпчику таблиці об’єднайте комірки першого, другого та третього рядків.
5. У ліву верхню велику комірку таблиці введіть назву Назва філії та заголовки, вказані у табл. 3.2.

6. Заповніть стовпчики з плановими та фактичними показниками числової інформації, як у табл. 3.2.

1. Виділіть комірки з числовими даними і за допомогою команди Выравнивание в ячейке їхнього контекстного меню вирівняйте вміст комірок по центру. Для інших комірок установіть вирівнювання тексту відповідно до табл. 3.2.

  Таблиця 3.2

Назва філії	Показник
	І квартал		II квартал		III квартал
	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)
1 філія	500	450	600	620	650	700
2 філія	700	670	670	640	700	650
3 філія	1000	1005	970	960	550	550
Філія «Крокус»	1500	1000	750	760	1200	1200

1. Додайте в таблицю ще один рядок, в якому в першому стовпчику напишіть Загалом. Таблиця виглядатиме як табл. 3.3. Виконайте обчислення для комірок цього рядка таблиці, вставляючи формулу в діалоговому вікні Формула:=SUМ (b4: b7), ..., = SUМ (g4: g7).

Зауваження. Оскільки в комірках, розташованих над четвертим рядком таблиці, є текст, то в цьому разі можна було застосувати формулу =SUМ(аbоvе).

Таблиця 3.3

Назва філії	Показник
	І квартал		II квартал		III квартал
	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)
1 філія	500	450	600	620	650	700
2 філія	700	670	670	640	700	650
3 філія	1000	1005	970	960	550	550
Філія «Крокус»	1500	1000	750	760	1200	1200
Загалом

9       Додайте ще один рядок для підрахунку мінімального значення у стовпчиках План і Факт як у табл. 3.4. Виконайте обчислення для комірок цього рядка таблиці, вставляючи формулу в діалоговому вікні Формула: = МIN (b4: b7),..., = МIN(g4: g7).

Таблиця 3.4

Назва філії	Показники
	І квартал		II квартал		III квартал
	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)
1 філія	500	450	600	620	650	700
2 філія	700	670	670	640	700	650
3 філія	1000	1005	970	960	550	550
Філія  «Крокус »	1500	1000	750	760	1200	1200
Загалом
Мінімальне значення

 

1. Внесіть зміни в таблицю для числових величин, що не обчислюються. У комірках із формулами з контекстного меню виберіть команду Обновить поле.
2. Для комірок з обчисленнями відтворіть формули і перевірте їхню правильність.
3. Додайте ще один рядок для підрахунку максимального значення у стовпчиках План і Факт, як у табл. 3.5. Виконайте обчислення для комірок цього рядка таблиці, вставляючи формулу в діалоговому вікні Формула: = МАХ (b4: b7), ..., = МАХ (g4: g7).
4. Застосуйте до табл. 3.5 автоформатування та оберіть один із стилів таблиці, який Вам сподобався.
5. Ще раз збережіть файл зі змінами.
6. Скопіюйте попередню таблицю і вставте її (перед вставкою установіть курсор за межами попередньої таблиці і через рядок).
7. Відредагуйте вставлену таблицю, щоб вона стала табл. 3.6. Зверніть увагу на межі та напрям тексту.
8. Виконайте необхідні обчислення у рядку Всього та у стовпці Всього.

Таблиця 3.5

Назва філії	Показники
	І квартал		II квартал		III квартал
	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План  (тис. од.)	Факт (тис. од.)	План (тис. од.)	Факт (тис. од.)
1 філія	500	450	600	620	650	700
2 філія	700	670	670	640	700	650
3 філія	1000	1005	970	960	550	550
Філія «Крокус»	1500	1000	750	760	1200	1200
Загалом
Мінімальне значення
Максимальне значення

Зауваження. У цьому разі використовувати аргумент аbоvе або left не можна.

Таблиця 3.6

Випуск продукції
Назва філії	І квартал	ІІ квартал	ІІІ квартал	Всього
1 філія	450	620	700
2 філія	670	640	650
3 філія	1005	960	550
Філія "Крокус"	1000	760	1200
Всього

 

1. Використовуючи дані таблиці (перший і останній рядки, а також останній стовпець не виділяйте), побудуйте гістограму об’ємного типу.
   1. Надайте діаграмі належного розміру й вигляду.
   2. Назвіть діаграму Випуск продукції, назву осі 2 – тис. од.
   3. Збережіть зміни у файлі.

 

 

Завдання 3. Захистіть виконану лабораторну роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які ви знаєте способи створення таблиць?
2. Які є кнопки на панелі Таблицы и границы і яке їхнє призначення?
   1. Як додати стовпчик?
   2. Як додати рядок після другого рядка таблиці? Як додати рядок після останнього рядка?
      1. Як вилучити рядок у таблиці?       
      2. Як вилучити стовпчик у таблиці?
         1. Чи є стилі таблиць?
         2. Яким чином можна збільшити товщину ліній, що обрамляють таблицю?
         3. Які обчислення здійснюють у таблиці за допомогою вбудованих формул?
            1.  У чому полягає сутність аргументу АВОVE? Які ще можуть бути аргументи?
               1.  Які функції використовуються найчастіше?
               2.  Якщо в таблиці змінилися деякі комірки з числовою інформацією, то чи потрібно щось робити з комірками, де є формули, чи вони перерахуються автоматично?
                  1.  Які типи діаграм Ви знаєте?
                  2.  Як збільшити розмір діаграми?
                  3.  Яким чином дати заголовок діаграмі?
                  4.  Як на діаграмі відобразити числові значення даних, на підставі яких вона побудована?
                     1.  Як зробити область побудови діаграми кольоровою?
                     2.  Чи можна змінити колір для легенди?
                     3.  Як змінити розміщення легенди на діаграмі?

 

 

Лабораторна  робота № З.7

Тема: Текстовий процесор МS Word. Створення змісту, предметного покажчика та списку ілюстрацій.

Мета: навчитися у процесі створення документів у середовищі Місгоsoft. Word використовувати засоби автоматизації з метою створення змісту, предметного покажчика та списку ілюстрацій.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання 1. Створіть зміст документа (наприклад, зміст документа Лаб_№3.3) із заголовками трьох рівнів, використовуючи засоби автоматизації МS Word. Розмістіть зміст на початку документа, використайте гіперпосилання під час створення змісту.

1. Збережіть документ Лаб_№ 3.3 із новим ім’ям Лаб_№ З.7 у своїй папці МS Word. Відкрийте його для роботи.
2. Створіть зміст цього документа для заголовків трьох рівнів. Використайте для змісту заповнювач у вигляді крапок, вказуючи номери сторінок.
3. Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

Зміст – список заголовків документа. Він використовується для перегляду тем, обговорюваних у документі, та спрощення переміщення від однієї теми до іншої безпосередньо зі змісту документа.

Найпростіший спосіб створення змісту ґрунтується на використанні стилів заголовків. Цей спосіб розглянемо докладніше.

Можна створити зміст за допомогою вбудованих у Місгоsoft Word форматів стилів заголовків і стилів рівнів структури. Якщо потрібно використовувати власний формат заголовків, то застосовують призначений для користувача стиль заголовків. Після визначення заголовків, які слід включити в зміст, вибирають вид змісту, потім його створюють. Місгоsoft Word знаходить усі необхідні заголовки, групує їх за рівнем заголовка, додає відповідні номери сторінок і відображає зміст у документі.

Для створення змісту всі заголовки, що становлять зміст, спочатку потрібно визначити стилем Заголовок. Заголовок можна створити тільки з цілого абзацу (абзацом може бути й окреме слово!). Цей процес здійснюється так: текст заголовка, що ввійде у зміст, виділяють. Виділеному текстові задають стиль Заголовок 1, Заголовок 2 тощо. Можна створювати до дев’яти рівнів заголовків.

Таку операцію можна також виконати, активізувавши режим Структури (команди Вид→Структура) або натиснувши на кнопку цього режиму зліва від горизонтальної смуги прокрутки вікна документа. У результаті на екрані дисплея з’являється панель інструментів Структура (рис. 3.81), що містить такі кнопки (підведіть покажчик миші до кожної кнопки і трохи затримайте, щоб побачити її назву). Такі кнопки, як:

– Повысить уровень до заголовка 1

– Повысить уровень

– Понизить уровень

– Понизить уровень до обычного текста  

дають змогу змінити встановлений стиль заголовків.

 

 

 

Рис. 3.81. Панель інструментів Стуктура

Можна використовувати список рівнів заголовків, якщо потрібно призначити певний рівень заголовка.

Після форматування заголовків їх використовують для створення змісту документа. Для цього встановлюють текстовий курсор у тому місці документа, де розміщуватиметься зміст. Зазвичай зміст розташовують на початку документа. Потім можна надрукувати заголовок Зміст і встановити текстовий курсор на початку нового рядка. Після цієї операції активізують команди Вставка→Ссыка→Оглавление и указатели. У результаті такої дії  на екрані дисплея з’являється вікно Оглавление и указатели (Рис.3.82), в якому потрібно перейти на вкладку Оглавление і вибрати:

 

Рис. 3.82. Діалогове вікно Оглавление и указатели. Вкладка Оглавление

– стиль змісту з переліку Форматы;

– різновид заповнювача зі списку Заполнитель;

– кідткість рівнів заголовків, що ввійдуть у зміст, зі списку Уровни;

– встановити прапорці у віконцях індикаторних перемикачів для відображення у змісті номерів сторінок, на яких розміщуються в документі відповідні заголовки (у більшості випадків це необхідно). Після цього клацнути на кнопку ОК.

 

Завдання 2. Створіть для документа з ім’ям Лаб._№З.5 предметний покажчик із десяти термінів.

1. Послідовно виділіть і зазначте як елементи предметного покажчика 10 слів чи словосполучень у документі Лаб_№ З.7;
2. У кінці документа створіть заголовок «Предметний покажчик », установіть текстовий курсор на початку наступного рядка;
3. Створіть предметний покажчик. Розмістіть номери сторінок розміщення термінів та заповнювач у вигляді пунктиру в одну колонку. Стиль Строгий;
4. Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

У предметному покажчикові міститься перелік термінів документа. Як правило, він розташовується в кінці документа.

Для створення предметного покажчика потрібно спочатку зазначити ті слова або словосполучення в тексті, що ввійдуть до предметного покажчика. З цією метою виділяють перше словосполучення, яке ввійде до складу предметного покажчика, а потім натискають одночасно на клавіші Аlt+Shift+X.

У результаті таких дій на екрані дисплея з’являється діалогове вікно Определение элемента указателя (рис. 3.83), у якому в полі Основной зазначено виділене словосполучення.

Альтернативний перемикач Перекрестная ссылка активізують, якщо елемент предметного покажчика означає те саме, що й інший елемент, який вказано у полі поруч із перемикачем після См. Або це можна зробити таким чином: ввести відповідний текст у поле Дополнительный (рис. 3.84).

 

Рис. 3.83. Діалогове вікно Определение злемента указателя

 

Рис. 3.84. Діалогове вікно Определение элемента указателя з перехресним посиланням

Альтернативний перемикач Текущая страница активізують у більшості випадків (він установлений активним і за замовчуванням), щоб вказати розміщення елемента предметного покажчика.

Альтернативний перемикач Диапазон страниц активізують з метою вказати розміщення елемента з указанням імені закладки.

Установивши альтернативний перемикач із групи Параметры у відповідне положення і задавши формат номера сторінки за допомогою відповідних індикаторних перемикачів, натискають на кнопку Пометить.

Потім у документі виділяють наступне слово або словосполучення і знову активізують діалогове вікно Определение элемента указателя шляхом натискання одночасно на клавіші Аlt+Shift+X. Таким чином виділяють і відзначають інші терміни всього документа. Так створюються елементи предметного покажчика.

При цьому під час виділення після зазначених для предметного покажчика слів і словосполучень до них автоматично приєднуються службові символи – коди полів ХЕ, які мають вигляд {ХЕ «Текст [Ключі] »}.

За допомогою цих полів система розпізнає елементи предметного покажчика. Такі службові символи можна переглянути, активізувавши кнопки Непечатаемые знаки стандартної панелі. Якщо визначений термін не потрібно додавати у предметний покажчик, то службові символи виділяють і вилучають із документа. Далі установлюють текстовий курсор у місці розміщення предметного покажчика (як правило, у кінці документа, з нового рядка). Потім можна створити заголовок Предметний покажчик. Після цього виконують такі команди меню Вставка→Ссылка→Оглавление и указатели і переходять на вкладку Указатель (рис. 3.85).

 

Рис. 3.85. Діалогове вікно Оглавление и указатели. Вкладка Указатель

У діалоговому вікні Оглавление и указатели на вкладці Указатель здійснюють такі операції:

 – обирають стиль предметного покажчика зі списку Форматы (або натискають на кнопку Изменить і створюють власне форматування);

 – установлюють прапорець у віконці індикаторного перемикача Номера страниц з правого краю (у більшості випадків це потрібно робити);

 – обирають різновид заповнювача зі списку Заполнитель; задають кількість колонок, в яких розміщатимуться терміни за допомогою списку Колонки;

 – за допомогою альтернативних перемикачів Тип задають відступ; задать мову термінів, вибираючи її зі списку Язык.

Після цього натискають кнопку ОК діалогового вікна Оглавление и указатели. Автоматично створюється предметний покажчик. Щоб його вилучити за потреби, необхідно виділити його і натиснути на клавішу Delete.

Зауваження. Кнопку Автопометка використовують у разі наявності словника предметного покажчика.

 

Завдання 3. Створіть список рисунків документа Лаб_№ З.7.

1. Послідовно виділіть кожен рисунок і створіть назви з текстом для кожного рисунка. Текст – назва вікна, зображеного на рисунку.

2. У кінці документа створіть заголовок Список рисунків.

3. Створіть назви та підписи для ілюстрацій.

4. Створіть Список ілюстрацій (список рисунків). Потрібно вказати номери сторінок розміщення рисунків та їх заповнення у вигляді пунктиру.

5. Збережіть зміни в документі.

Методичні рекомендації

Список ілюстрацій – це список, елементами якого є назви, розміщувані під рисунком, таблицею, формулою тощо.

З метою автоматичного створення списку ілюстрацій у документі треба створити назви вищеперелічених об’єктів. Для цього потрібний об’єкт виділяють і виконують такі команди меню Вставка→Ссылка→Название.

У діалоговому вікні Название, що з’являється після таких дій на екрані дисплея, відкривають перелік Подпись (рис. 3.86), вибирають потрібну назву, вказують положення назви зі списку Положение (рис. 3.87).

Назвавши підпис, можна ввести з клавіатури Текст, у якому пояснюються сутність об’єкта, назва ілюстрації (рис. 3.88).

При натисканні на кнопку Нумерация відкриється діалогове вікно Нумерация названий (рис. 3.89), де встановлюють спосіб нумерації назв, якщо встановлений за замовчуванням спосіб не влаштовує користувача, після чого клацають на кнопку ОК.

 

 

Рис. 3.86. Діалогове вікно Название. Вибір підпису для ілюстрації

 

Рис. 3.87. Діалогове вікно Название. Вибір положення назви ілюстрації

 

 

Рис. 3.88. Діалогове вікно Название. Створення назви ілюстрації

 

Рис. 3.89. Діалогове вікно Нумерация названий

Клацнувши  на кнопку Создать, у діалоговому вікні Название (рис. 3.86) відкривається діалогове вікно Новое название (рис. 3.90), в якому можна створити нову назву об’єкта (крім установлених за замовчуванням: рисунок, таблиця, формула), наприклад, діаграма. Цю можливість можна використати для створення українських назв об’єктів.

 

Рис. 3.90. Діалогове  вікно Новое название. Вибір підпису для ілюстрації

Після створення назв ілюстрацій встановлюють текстовий курсор у місці розміщення списку ілюстрацій у документі (зазвичай у кінці документа).

Потім створюють заголовок Список рисунків або Список таблиць, або Список формул, або Список діаграм залежно від різновиду ілюстрацій. Виконують такі команди: меню Вставка→Ссылка→Оглавление и указатели, переходять на вкладку Список иллюстраций (рис.3.91), вибирають вид списку, встановлюють необхідні параметри за допомогою індикаторних перемикачів та списків і натискають на кнопку ОК..

Зверніть увагу на можливість використання гіперпосилання, коли вказується номер сторінки, на якій розміщені об’єкти.

 

Рис. З. 91. Діалогове вікно Оглавление и указатели. Вкладка Списокиллюстраций

 

Завдання 4. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Як надати заголовку тексту стиль Заголовок 1, Заголовок 2, Заголовок 3 тощо?
2. Скільки рівнів заголовків можна створити в документі МS Word?
3. Як створити зміст документа, використовуючи засоби МS Word?
4. Чи можна, клацнувши на кнопку назви теми у змісті, перейти до нього в самому документі? Як повернутися до змісту?
5. Як створити елемент предметного покажчика?
6. Як відмовитися від створеного елемента предметного покажчика?
7. Як створити предметний покажчик і де його зазвичай розміщують?
8. Як задати стиль предметного покажчика?
9. Як представити елементи предметного покажчика у двох, трьох чи одній колонках?
10.  Як задати відображення номера сторінок для елементів предметного покажчика?
11.  Які є різновиди заповнення простору рядка від елементапредметного покажчика до номера сторінки? Як обрати певнийрізновид?
12.  Як вилучити зміст або предметний покажчик?
13.  Яким чином створити назви для таблиць?
14.  За допомогою чого можна створити назви для рисунків?
15.  Як створити назви для формул?
16.  Як створити назви для діаграм чи організаційних діаграм?
17.  Як створити Список таблиць?
18.  Як створити Список рисунків?
19.  Як створити Список формул?
20.  Як додати нову назву об’єкта, наприклад, звукозапису?
21.  Які є стилі для списків ілюстрацій?

 

Завдання для самостійної роботи № 3.1

Тема: Текстовий процесор МS Word. Використання засобу Слияние для автоматизації створення документів. Друкування документів.

Мета: навчитись використовувати функцію Слияние для автоматизації створення документів та друкувати документи або певні сторінки документа.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

 

Завдання 1. Використовуючи засіб МS Word Слияние, підготуйте лист для розіслання 20 адресатам.

1. У своїй папці МS Word створіть папку з ім’ям Самост_№ 3.1, відкрийте її та створіть документ МS Wordз ім’ям Запрошення.
2. Відкрийте цей документ і наберіть текст такого змісту Запрошуємо на презентацію нової продукції нашої фірми, яка відбудеться (вказати дату) о 16⁰⁰ у великій конференцзалі за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 4, корпус 2.

З повагою відділ маркетингу.

1. Збережіть зміни в документі Запрошення.
2. Виконайте команди Сервис→Письма и рассылка→Мастер слияния.
3. Прийміть за основний документ документ Запрошення.
4. Створіть джерело даних (список адрес) із 20 записів з такими полями: Обращение, Имя, Название организации, Адрес, Почтовый индекс, Страна. У полі Имя введіть ім’я та по батькові адресатів.
5. Збережіть джерело даних як файл з ім’ям Джерело у папці Самост_№3.1.
6. У діалоговому вікні Получатели слияния клацніть на кнопку Выделить все, а потім – ОК.
7. Встановіть текстовий курсор у документі Запрошення перед текстом в окремому рядку з вирівнюванням по центру.
8.  Вставте поля злиття Обращение, Имя, потім закрийте діалогове вікно Добавить поле слияния і введіть між полями злиття символ пропуску «!» (знак оклику) за останнім полем злиття.
9.  Натисніть на кнопку панелі Слияние Слияние в новый документ. Виконайте злиття для всіх записів джерела даних.
10.  Перегляньте кожну сторінку злитого документа.
11.  Збережіть злитий документ у своїй папці Самост_№ 3.1 як файл з ім’ям Слияние.
12.  Створіть конверти для запрошень і збережіть злитий документ конвертів у своїй папці Самост_№ 3.1 як файл з ім’ям Конверты.

Методичні рекомендації

За допомогою функції Слияние автоматично змінюють певну частину документа; об’єднують документи; створюють документи, що відрізняються

тільки, наприклад, прізвищем одержувача тощо. Для цього використовують поля.

Поле — певна сукупність команд, реалізована спеціальними кодами, що застосовується для вставлення в документ додаткової інформації (наприклад, номера сторінки, нинішньої дати в колонтитулах).

Щоб реалізувати функції злиття документів, необхідно мати два документи:

– сновний, де є поля, значення яких змінюються;

– джерело даних, дані якого вставляються в основний документ.

Нехай, наприклад, потрібно роздрукувати бланки запрошень, в яких змінюються тільки форма звернення та ім’я одержувача. У цьому прикладі в основному документі міститься текст запрошення, а в документі-джерелі – перелік відомостей про адресатів.

Для створення основного документа активізують команди Сервис→Письма и

рассылка→Мастер слияния, унаслідок чого в завданні з’являється вікно Мастер слияния, в якому потрібно за допомогою альтернативного перемикача вказати тип створюваного документа (рис. 3.93). Після цього треба клацнути на кнопку   гіперпосиланнь . внизу в області завдань

У наступному вікні Мастер слияния в області завдань потрібно обрати за допомогою альтернативного перемикача документ, що буде взято за основний для створення документа злиття (рис. 3.94).

Потім варто клацнути на кнопку одного з гіперпосилань унизу в області завдань, залежно від необхідної дії (рис. 3.95).

 

 

 

 

Рис. 3.94. Вибір основного документа

 

 

Рис. 3.95. Вибір наступної дії

Якщо вибір основного документа зроблено правильно і Ви клацнули на кнопку  , то в наступному діалоговому вікні Мастер слияния виберіть файл Джерело даних за допомогою альтернативних перемикачів (рис. 3.96).

 

Рис. 3.96. Вибір джерела даних

Якщо список одержувачів уже є, то перемикач потрібно встановити в положення Использование списка або Контакты Outlook, потім натиснути на кнопку Обзор і відкрити файл, де міститься список одержувачів документа.

Коли списку одержувачів немає, перемикач треба встановити в положення

Создание списка, а потім клацнути на кнопку Создать в області завдань (рис. 3.97).

 

Рис. 3.97. Вибір режиму створення джерела даних – списку одержувачів документа

Після виконання цих дій відкриється діалогове вікно Новый список адресов, у якому потрібно створити список відомостей про одержувачів документа. Слід клацнути на кнопку відповідного поля і ввести з клавіатури необхідну інформацію, потім натиснути на кнопку Создать запись для створення запису про нового одержувача документа (рис. 3.98).

Кнопка Настройка діалогового вікна Новый список адресов дає змогу відібрати необхідні поля для списку, використовуючи кнопки Удалить, Переименовать і Добавить, а також розмістити їх у певному порядку, застосовуючи кнопки Вверх і Вниз (рис. 3.99).

 

Рис. 3.98. Створення даних про отримувачів документа

Створивши список, клацніть на кнопку Закрыть діалогового вікна Новый список адресов; збережіть створений список (файл). Для цього в діалоговому вікні Сохранение списка адресов, що відкриється, дайте ім’я файлу (у даному завданні – Джерело), вкажіть місце збереження (свою папку на сервері) і натисніть на кнопку Сохранить (рис. 3.100).

Надалі створений один раз список адрес Джерело зможете використовувати під час створення інших документів злиття і не тільки в МS Word, а й в інших програмах МS Оffісе. Зверніть увагу на тип файла.

Після вибору списку злиття в області завдань потрібно клацнути на кнопку .

У діалоговому вікні Получатели слияния клацніть на кнопку Выделить все (або виберіть зі списку лише потрібні, використовуючи індикаторні перемикачі), а потім натисніть на кнопку ОК (рис. 3.101).

 

 

Рис. 3.99. Вибір полів списку та порядку

 

Рис. 3.100. Збереження списку одержувачів документа

У документі, який брали за основний для створення документа злиття, створіть текст, установіть текстовий курсор у певне місце (у цьому прикладі на початку документа) і вставте необхідні поля злиття: Обращение, а потім Имя.

 

Рис. 3.101. Вибір отримувачів документа

Для цього у вікні Мастер слияния в області завдань натисніть на кнопку Другие злементы (рис. 3.102).

Відкриється діалогове вікно Добавление поля слияния (рис. 3.103), в якому виділіть у списку кожне необхідне поле і клацніть на кнопку Вставить.

 

 

Рис. 3.102. Вибір типу елементів злиття

Кожне поле, автоматично вставлене в основний документ, береться в лапки. Між полями потрібно передбачити пропуск, а після імені — знак оклику:

«Обращение » «Имя »!

Крім того, можна виділити ці поля і виконати форматування як елемента тексту: задати шрифт, розмір, стиль, колір, забарвлення тощо.

 

Рис. 3.103. Вибір полів злиття

Зауваження. У процесі створення конверта потрібно вставити блок Адреси (для цього передбачена операція Блок адреса рис. 3.100). Після натискання на кнопку цього гіперпосилання, відкривається діалогове вікно, в якому треба встановити або зняти прапорці індикаторних перемикачів і встановити альтернативний перемикач у потрібне положення, а потім клацнути на кнопку ОК. Зрозуміло, що вся необхідна для цього інформація має міститися у списку адрес (рис. 3.104).

Таким чином у документ вставлятимуться змінні поля. Після цього натисніть на кнопку гіперпосилань. Злитий документ — документ, що складається з такої кількості однакових за змістом, але адресованих різним людям, документів, скільки адресатів було обрано зі списку адрес. Щоб переглянути злитий документ, зручно використовувати інструменти Мастера слияния в області завдань (рис. 3.105) для внесення змін у список одержувачів.

 

Рис. 3.104. Діалогове вікно Створення блока адреси

 

Рис. 3.105. Інструменти для перегляду злитого документа

Злитий документ можна одразу друкувати, або внести зміни для деяких отримувачів; для цього застосовують інструменти Мастера слияния в області завдань (рис. 3.106).

 

Рис. 3.106. Інструменти для зміни злитого документа

Злитий документ можна зберегти у файлі з певним ім’ям шляхом натискання на кнопку Слияние в новый документ на панелі Слияние (рис. 3.107), що активізується одразу після запуску Мастера слияния, і відбору записів у діалоговому вікні (рис. 3.108).

 

Рис. 3.107. Панель Слияние

 

Рис. 3.108. Об’єднання записів під час злиття

Підводячи покажчик до кожної кнопки активної панелі Слияние, з’ясуйте назву і призначення кнопки, особливу увагу зверніть на кнопки Добавить поля слияния, Выделить поле слияния, Получатели, Открыть источник данных, Слияние в новий документ, Слияние при печати, Объединить для отправки.

Зауваження. Можна виконувати злиття документів і без Мастера слияния, використовуючи лише панель Слияние.

Злиття здійснюють і з метою розсилання електронною поштою.

 

 

Завдання 2. Уважно вивчіть методичні рекомендації стосовно створення Завдання на виконання друку документів на мережному принт-сервері.

Перед тим, як друкувати документ, його варто переглянути на екрані в режимі Предварительный просмотр: документ матиме такий вигляд, як і на папері. Включити цей режим можна за допомогою таких трьох способів:

– виконати команду меню Файл→Предварительний просмотр;

– клацнути на кнопку   Предварительный просмотр Стандартної панелі;

– одночасно натиснути на клавіші Сtгl + F2.

Включіть режим попереднього перегляду для цього документа і вивчіть назву та призначення кнопок панелі інструментів Предварительный просмотр, підводячи покажчик миші до кожної кнопки і трохи затримуючи його.

 Кнопка Подгонка страницы використовується тоді, коли документ потрібно вмістити на одній сторінці, а він має дещо більший розмір. Щоб вийти з режиму попереднього перегляду, слід клацнути на кнопку Закрыть.

Коли потрібно надрукувати весь документ, причому кожну сторінку на окремому аркуші, то це можна здійснити і з режиму попереднього перегляду, якщо параметри друку, встановлені за замовчуванням, влаштовують. Для цього клацніть на кнопку із зображенням принтера   на панелі інструментів Предварительный просмотр; або це можна зробити з режиму розмітки, клацнувши на ту саму кнопку на Стандартній панелі інструментів.

Але часто потрібно друкувати лише деякі сторінки документа або друкувати на одному аркуші одразу дві сторінки (двусторонняя печать), або потрібно декілька копій. У такому разі варто задати умови друкування в діалоговому вікні Печать (меню Файл→Печать); з’явиться діалогове вікно Печать (рис. 3.109). За потреби роздрукувати певні сторінки документа альтернативний перемикач поставте в положення Номера і в текстовому полі вкажіть (рис. 3.110): номер цієї сторінки і поставте потім дефіс, якщо друкуються сторінки, починаючи з певної і до кінця документа, наприклад: 7 –; номери вказуються через дефіс, коли сторінки, призначені для друку, є суміжними, наприклад: 3 – 15; якщо сторінки, призначені для друку, несуміжні, їх номери вказуються через кому (5, 7, 11).

 

 

Рис. 109. Вибір параметрів друку при друкуванні всього документа

 

 

 

 

Рис. 110. Вибір параметрів друку при друкуванні сторінок з певними номерами

 

Якщо потрібно роздрукувати поточну сторінку (ту, що відображається на екрані монітора), слід активізувати альтернативний перемикач Текущая.

За замовчуванням активізується режим Друкувати всі сторінки (альтернативний премикач перебуває в положенні Все – рис. 3.109).

Уважно вивчіть це діалогове вікно, з’ясуйте призначення кожного перемикача та кнопки (за потреби запитайте у викладача). Зверніть увагу на те, як вказуються номери сторінок для друку.

 

Завдання 3. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1.  У чому полягає сутність функції Слияние в МS Word ?
2.  Який документ називається основним, а який – джерелом даних?
3.  Як виконати злиття документів за допомогою Мастера слияния?
4.  Як створити джерело даних?
5.  Як використати вже наявне джерело даних?
6.  В якій папці за замовчуванням зберігаються джерела даних МS Word?
7.  Як додати в основний документ поля злиття?
8.  Який вигляд мають поля злиття?
9.  Чи можна вибрати із джерела даних лише деякі записи?
10.  Як активізувати панель Слияние?
11.  Які є способи злиття? Чим вони відрізняються?
    1.  Чи можна зберегти злитий документ як файл у зовнішній пам’яті? Як це здійснити?
    2.  Який спосіб злиття надійніший: злиття у новий документ чи злиття під час друкування?
    3.  До якого різновиду документів застосовується команда Объединить при отправке?
    4.  Як додати блок адреси для злиття документів, наприклад у процесі створення конвертів?

 

Завдання для самостійної роботи № 3.2

Тема: Системи автоматизованого перекладу тексту. Вивчення технологій автоматизованого перекладу тексту за допомогою засобів програмиРrаgmа.

Мета: навчитись виконувати переклад тексту за допомогою засобів програми Ргаgmа.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи. Складіть звіт про виконання лабораторної роботи.

Завдання 1. Виконайте автоматизований переклад документа на російську й англійську мови, використовуючи додатокРrаgmа Монітор.

1. У своїй папці МS Word створіть папку з ім’ям Самост_№ 3.2.
2. Скопіюйте в цю папку один із ваших документів, в якому міститься значна частина тексту (наприклад, злитий документ Самост_№ 3.1). Вікрийте цей документ.
3. Забезпечте шляхом встановлення параметрів програми Монітор Ргаgmа українську мову інтерфейсу.
4. Задайте напрям перекладу з української на російську.
5. Задайте nематику цього документа (загальна).
6. Переклад розмістіть у новому вікні.
7. Прийміть рішення стосовно виділених зеленим і червоним кольорами слів у перекладі.
8. Збережіть переклад у своїй папці Самост_№ 3.2 з ім’ям Переклад_ Ргаgmа _рос.
9. Виконайте автоматизований переклад цього документа на англійську мову.
10.  Збережіть переклад у своїй папці Самост_№ 3.2 з ім’ям Переклад_ Ргаgmа _англ.#

Методичні рекомендації

На сьогодні розроблено багато программ-перекладачів, які постійно удосконалювалися; цей процес продовжується і нині, адже характеристика семантики природних мов залишається нерозв’язаною проблемою. Натомість сучасні засоби автоматизації процесу перекладу тексту досягли такого рівня, що дає змогу ефективно використовувати їх на практиці в наукових, технічних, економічних та інших текстах. На відміну від художніх текстів, кількість мовних конструкцій у таких текстах обмежена, оскільки їх легше інтерпретувати.

Програми автоматизованого перекладу документів доцільно використовувати у таких випадках:

– якщо потрібно дізнатися зміст документа за умови незнання певної іноземної мови;

– а необхідності отримання швидкого перекладу (наприклад, під час перегляду веб-сторінок);

– коли потрібно отримати чернетки для подальшого літературного перекладу;

– під час спілкування з іноземними партнерами.

До засобів автоматизації перекладу документів належать два різновиди комп’ютерних програм:

– електронні словники;

– програми автоматизованого перекладу.

Електронні словники – це засоби для перекладу окремих слів і словосполучень документа. Деякі з них мають звуковий супровід перекладених словосполучень. Найпопулярніший електронний словник –  Новий великий англо-російський словник (НВАРС).

Програми автоматизованого перекладу забезпечують повний цикл перекладу всього документа:

– введення початкового тексту;

– переклад уведеного тексту іншою мовою;

– редагування тексту;

– форматування і збереження перекладеного тексту.

 До таких програм належать:

1) Рromt 98 –  переклад між англійською, німецькою, французькою та російською мовами;

2) Рута (переклад між українською й російською);

Ргаgmа 2 (переклад між українською, російською й англійською) і Рrаgmа 3 (переклад між українською, російською,  німецькою й англійською).

Характерною ознакою цих програм є те, що вони легко інтегруються з програмами пакета Microsoft Office, а також із текстовими редакторами, що входять до складу дистрибутивного пакета операційних систем сімейства Windows.

Докладніше розглянемо засоби автоматизованого перекладу, що надає програма Рrаgmа. Ця програма є додатком до операційних систем Рrаgmа.

Авторські права належать Тrіdent Softwаrе.

Ргаgmа –  сучасна система машинного перекладу. Організація словників, алгоритми перекладу і зовнішній вигляд програми виконані з самого початку з урахуванням досвіду розробки програм Language Master/L –Master 98 і теоретичних досліджень у галузі машинного перекладу.

Програма автоматизованого перекладу Рrаgmа включає два незалежні додатки –  Монітор Рrаgmа і Навігатор Рrаgmа.

Додаток Рrаgmа монітор #

Монітор Рrаgma може обробити документи таких додатків:

– МS Word;

– МS WordPad

– МS Блокнот;

– Провідник (переклад файла);

– Іпternet Ехрlоrеr.

Ргаgmа транслює файли форматів: ТХТ., RTF., DОС., НТМL.

Монітор Рrаgmа постійно відображається в системі Windows в області індикації на панелі завдань.

Його піктограма # дає можливість доступу до Монітора Рrаgmа у будь –який час, коли потрібно транслювати на іншу мову документ, текстовий файл або вміст буфера обміну. Контекстне меню документів, перелічених вище программ, також містить команду виконання автоматизованого перекладу цього документа додатком Монітор Ргаgmа (рис. 3.111).

У головному меню зазначених вище програм є меню Рrаgmа, що має такі пункти –  команди:

 

 

Рис. 3.111. Контекстне меню документів МS Word

– Translation

– Assistant

– Options

– About Рrаgmа

Виконуючи команду Translation, з’являється однойменне діалогове вікно (рис. 3.112), в якому задають напрям перекладу тексту, а також Тематику тексту з метою його точнішого перекладу.

Рис. 3.112. Діалогове вікно Translation. Вибір напряму перекладу та тематики документа

Після встановлення значень відповідних полів потрібно натиснути на кнопку ОК для виконання перекладу.

Натискаючи на кнопку команди Assistant, отримуємо однойменне діалогове вікно, де здійснюється робота зі словниками: можна додавати і вилучати слова і словосполучення, а також правити (редагувати) їх. Нове слово або словосполучення вводять у поле Слово. Створюють також нові розділи тематики.

Особистий словник користувача переглядається і поповнюється новими словниковими статтями. Це можуть бути окремі слова або фрази.

Якщо після перекладу в тексті залишаються неперекладені слова, їх додають у словник користувача і застосовують під час подальших перекладів. Також можна додати й наявне слово з іншим значенням перекладу.

Якщо слово вихідної мови перекладати не потрібно, то під час поповнення йому слід поставити відповідно знак ‘=‘.

Натискаючи на кнопку команди Options, з’являється діалогове вікно Установки Рrаgmа, в якому здійснюється встановлення параметрів функціонування програми Рrаgmа. На вкладці з назвою програми документа за допомогою альтернативних та індикаторних перемикачів встановлюються такі параметри:

– місце розташування перекладеного тексту (в інше вікно або на місце того  тексту, що перекладається);

– режими перекладу (додати переклад до певного документа або замінити його);

– чи потрібно показувати неперекладені словосполучення та їхні альтернативні словосполучення.

Після встановлення параметрів варто клацнути на кнопку Встановити.

На вкладці # Загальні діалогового вікна Установки Рrаgmа встановлюються такі параметри: мова діалогу програми (українська, російська, англійська чи німецька); спосіб вибору тематики або власне тематика; після чого слід клацнути на кнопку Встановити.

 

Завдання 2. Надрукуйте у верхньому вікні додатка Навігатор Рrаgmа текст – 10 речень. Перекладіть цей текст на російську та англійську мови.

1. Задайте напрям перекладу.
2. Задайте тематику документа (загальну).
3. Виконайте переклад.
4. Прийміть рішення стосовно виділених зеленим і червоним кольорами слів у перекладі.
5. Збережіть переклади у своїй папці Самост_№ 3.2 з ім’ям Нав_ Ргаgmа _рос та ім’ям Нав_ Ргаgmа _англ.

Методичні рекомендації

Додаток Ргаgmа Навігатор активізується таким чином: Пуск→Программы→Рrаgmа→Nаvigator. Після цього відкривається вікно програми # Ргаgmа Nаvigator.

Переклад у Навігаторі здійснюється у двох вікнах. Верхнє вікно зазвичай призначене для вихідного документа, у нижньому відображається результат перекладу.

Документ, який потрібно перекласти, потрібно відкрити за допомогою меню Файл, тоді його зміст з’явиться у верхньому вікні. Щоб перекласти не весь текст, а лише певний його фрагмент, виділіть останній у верхньому вікні.

Запуск перекладу здійснюється одним із зазначених способів:

– із контекстного меню верхнього вікна;

– із меню Сервіс→Переклад;

– за допомогою відповідної кнопки панелі Сервіс.

Потім укажіть напрям перекладу і Тематику документа, що перекладається. У процесі повторного перекладу на цю інформацію немає запиту. Для зміни напряму перекладу або Тематики поточного документа потрібно клацнути на праву кнопку миші на відповідному полі рядка стану Навігатора. Після перекладу деякі слова тексту можуть позначатися червоним і/або зеленим кольорами. Слова, не знайдені в словнику, позначаються червоним кольором; слова, що мають декілька варіантів перекладу – зеленим. Подвійне клацання на ліву кнопку миші на позначених словах дає змогу перейти в режим поповнення словника або перегляду/зміни альтернативних значень перекладу.

Шляхом натискання на клавішу Еsс виконуються дві функції: переривання процесу перекладу або видалення кольорових позначень.

Переклад окремих слів в обох вікнах переглядають за допомогою клацання на кнопку Переклад слова.

Перекладений текст можна зберегти або надрукувати безпосередньо з Навігатора.

Завдання 3. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1. Які Ви знаєте програми автоматизованого перекладу?
2. Які є напрями перекладу в програмі Ргоmt 98?
3. Назвіть напрями перекладу в програмі Language Master 98.
4. Які є напрями перекладу в програмі Рута?
5. Які Ви знаєте напрями перекладу в програмі Рrаgmа?
6. Охарактеризуйте функції, які виконують програми автоматизованого перекладу.
7. Які складові має Рrаgmа? Чим вони відрізняються?
8. Які параметри програми встановлюються у Рrаgmа?
9. Чи можна виконати переклад не всього документа, а лише певного його фрагмента? Як це зробити?
10.  Що означають підкреслені червоним кольором слова в нижньому вікні додатка Навігатор Рrаgmа?
11.  Що означають виділені зеленим кольором слова в нижньому вікні додатка Навігатор Рrаgmа?
12.  Чи можна змінити шрифт перекладеного тексту у вікні додатка Навігатор Рrаgmа? Яким чином здійснити цю операцію?
13.  За допомогою якого додатка Рrаgmа можна перекласти фрагмент відкритого документа?
14.  В які програми «вбудовується» додаток Монітор Рrаgmа?
15.  Що означає значок додатка Монітор Рrаgmа в області індикації на панелі завдань?
16.  Чим відрізняються значки складових додатків програми Рrаgmа?

 

Завдання для самостійної роботи № 3.3

Тема: Системи оптичного розпізнавання символів. Вивчення технологій сканування та розпізнавання тексту в середовищі програми FineReader.

Мета: навчитися сканувати й розпізнавати текст за домопогою засобів середовища програми FineReader.

Хід роботи

Запишіть тему і мету роботи. Складіть звіт про виконанняпрактичної роботи.

Завдання 1. Уважно вивчіть теоретичні відомості. Виконайте вправу 1 Завдання.

OCR– системи

Системи оптичного розпізнавання символів (Optical Character Recognition – OCR) використовуються для автоматичного введення друкарських документів у комп’ютер.

FineReader– омніфонтова система оптичного розпізнавання текстів. Омніфонтова система дає змогу розпізнавати тексти, набрані будь-якими шрифтами, без попереднього навчання. Особливість програми FineReader полягає у високій точності розпізнавання і малій чутливості до дефектів друку, що досягається шляхом використання технології цілісного цілеспрямованого адаптивного розпізнавання.

Процес уведення документа в комп’ютер поділяється на два етапи:

1. Сканування. На цьому етапі сканер відіграє роль «ока» комп’ютера: «проглядає» зображення і передає його комп’ютерові. При цьому одержане зображення є сукупністю чорних, білих або кольорових крапок, картинкою, яку неможливо відредагувати в жодному текстовому редакторі.

2. Розпізнавання. Обробка зображення OCR-системою. Детальніше розглянемо кожен етап.

Сканування

Якість розпізнавання багато в чому залежить від того, наскільки якісне зображення одержано під час сканування. Якість зображення регулюється шляхом установлення параметрів сканування.

1)      Розглядають такі основні параметри сканування: тип зображення. Є три типи: сірий, чорнобілий, кольоровий. Сканування в сірому (256 відтінків) є оптимальним режимом для системи розпізнавання. У разі сканування в сірому режимі здійснюється автоматичний підбір яскравості. Чорно –білий тип зображення забезпечує більшу швидкість сканування, але при цьому втрачається частина інформації про літери, що може спричинити погіршення якості розпізнавання на документах середньої та низької якості друку. Якщо хочете передати в електронний документ кольорові елементи (картинки,

кольорові літери і кольоровий фон), що містяться в документі, зі збереженням кольору, потрібно вибрати кольоровий тип зображення. В інших випадках використовуйте сірий тип зображення.

2)  Роздільна здатність. Використовуйте 300 dpi для звичайних текстів (розмір шрифту 10 і більше пунктів) і 400 – 600 dpi для текстів, набраних дрібним шрифтом (9 і менше пунктів);

3)  Яскравість. У більшості випадків використовують середнє значення яскравості – 50 % . Для деяких документів у процесі сканування в чорно-білому режимі може знадобитися додаткова настройка яскравості.

Зауваження. На сканування з роздільною здатністю 400 – 600 dpi замість 300dpi, або сканування в сірому, а не в чорно-білому кольорі, витрачається значно більше часу. На деяких моделях сканерів сканування з роздільною здатністю 600dpi займає в 4 рази більше часу, ніж сканування з роздільною здатністю 300dpi.

Формати, в яких FineReaderзберігає розпізнаний текст

FineReader зберігає результати розпізнавання в таких форматах:

– Microsoft Word Document (*.DOC);

– Rich Text Format (*.RTF);

– Adobe Acrobat Format (*.PDF);

– HTML;

– Comma Separated Values File (*.CSV);

– Простий текст (*.ТХТ). FineReader підтримує різні кодові сторінки  (Windows, DOS, Mac, ISO) і кодування Unicode;

– Microsoft Excel Spreadsheet (*.XLS);

– DBF.

Вправа 1.

1. Активізуйте програму FineReader: меню Пуск→Программы→ABBYY FineReader 6.0 Corporate Edition.
   1. Вивчіть структуру вікна програми.
   2. З’ясуйте структуру та призначення кнопок панелі Scan&Read, Стандартної панелі та панелі Форматирование.
   3. Вивчіть список команд для кожної кнопки панелі Scan&Read, натискаючи на кнопку локального меню з трикутником-стрілкою біля кожної кнопки.
   4. З’ясуйте структуру кожного меню Головного меню програми FineReader (рис.3.113).
   5. Визначте, де має розташовуватися вікно Пакет.
   6. З’ясуйте місце розташування вікна Изображение.
   7. Визначте, де має розміщуватися вікно Текст.
   8. З’ясуйте місце розташування вікна Крупныйплан.

10. Закрийте вікно програми FineReader.

Встановлення параметрів сканування

Є два режими сканування:

– через TWAIN із використанням інтерфейсу FineReader;

– через TWAIN із застосуванням інтерфейсу TWAIN-драйвера сканера.

 

 

Рис. 3.113. Вікно програми FineReade 8.0 Professinal Edition

Режим сканування задається в діалоговому вікні Сканирование/ Открытие, що відкривається після виконання команди меню Cepвиc→ Опции→вкладка Сканирование/Открытие.

Якщо сканувати через TWAIN із використанням інтерфейсу FineReader у меню Сервис, потрібно вибрати пункт Настройки сканера і в діалоговому вікні Настройки сканера, що відкрилося, встановити потрібні опції.

Уважно вивчіть структуру та призначення елементів управління параметрами сканування, що задаються в цьому діалоговому вікні.

Під час сканування через TWAIN із використанням інтерфейсу TWAIN-драйвера сканера для установки параметрів сканування використовується діалогове вікно сканера, який відкривається автоматично, якщо натиснути на кнопку панелі Scan&Read. Опції для установки параметрів сканування називаються по-різному, залежно від моделі сканера. Наприклад, яскравість може називатися Brightness, Threshold, зображатися у вигляді «сонечка» або чорно-білого кружечка. Значення опцій описано в документації, що додається до сканера.

Сканування багатосторінкових документів

Для зручності сканування великої кількості сторінок у програмі FineReader передбачено спеціальний режим сканування – Сканировать несколько страниц, що дає змогу сканувати декілька сторінок у циклі. При цьому:

– скануючи через TWAIN із використанням інтерфейсу FineReader, після закінчення сканування сторінки сканер автоматично починає сканувати наступну;

– скануючи через TWAIN із використанням інтерфейсу TWAIN-драйвера сканера, Twain-діалог сканера не закривається після закінчення сканування першої сторінки. Ви можете покласти наступну сторінку в сканер і відсканувати її.

Велика кількість сторінок сканується двома способами: із використанням автоподатчика (ADF) і без нього. У процесі застосування автоподатчика (ADF):

– інтерфейс FineReader. У діалоговому вікні Настройки сканера (меню Сервис→Настройки сканера) установіть прапорець Использовать автоподатчик бумаги (ADF) і запустіть сканування декількох сторінок (меню Файл→Сканировать несколько страниц);

– інтерфейс TWAIN-драйвера сканера. У TWAIN – діалоговому вікні сканера клацніть на кнопку опції Use ADF (може називатися по-різному залежно від моделі сканера; значення опцій описано в документації, що додається до сканера) і запустіть сканування (меню Файл→Сканировать несколько страниц).

Без використання автоподатчика (ADF).

1. Інтерфейс FineReader:

– у меню Файл виберіть пункт Сканировать несколько страниц (або використайте засоби панелі інструментів Scan&Read);

– установіть величину паузи (час від закінчення сканування однієї сторінки до початку сканування наступної). Для цього в діалоговому вікні Настройки сканера (меню Сервис→Настройки сканера) клацніть на кнопку Пауза між сторінками і встановіть величину паузи в секундах. У цьому разі після сканування першої сторінки сканер робить вказану паузу, під час якої потрібно вставити в сканер наступну сторінку – сканування автоматично продовжується;

– виберіть режим Останавливаться между страницами. Для цього в діалоговому вікні Настройки сканера (меню Сервис→Настройки сканера) натисніть на кнопку опції Останавливаться между страницами. Кожного разу після закінчення сканування сторінки з’являтиметься діалогове вікно із запитанням про продовження сканування. Натискайте кнопку Да, щоб сканувати наступну сторінку і Hem – для завершення сканування.

Щоб завершити сканування в меню Файл, виберіть пункт Остановить сканирование.

2. Інтерфейс TWAIN-драйвера сканера:

– у меню Файл виберіть пункт Сканировать несколько  страниц. Для початку сканування в TWAIN-діалоговому вікні сканера, що відкрився, натисніть на кнопку Scan (Final і т. д., назва кнопки залежить від конкретної реалізації TWAIN-драйвера сканера).

Щоб продовжити сканування, клацніть на кнопку Scan у Twain-діалоговому вікні сканера.

Для завершення сканування у TWAIN-діалоговому вікні сканера клацніть на кнопку Close (або аналогічну їй за призначенням).

Порада: щоб ви могли контролювати результати сканування, на вкладці Сканировние→Открытие (меню Сервис→Опции) клацніть на кнопку опції Открывать изображение по мере сканирования. У цьому разі після закінчення сканування сторінки відскановане зображення з’явиться у вікні Изображение. Якщо зображення відскановано неправильно, зупиніть сканування (у меню Файл виберіть пункт Остановить сканирование або натисніть на кнопку Остановить на панелі інструментів Scan&Read вікна програми) і відскануйте зображення ще раз.

Відкриття файлів із зображеннями

Якщо немає сканера, можна розпізнавати відскановані в іншому місці та збережені файли зображень.

Щоб відкрити зображення потрібно застосувати один із способів:

1. Треба натиснути на кнопку стрілки праворуч від кнопки 1 – Сканувати і в локальному меню вибрати пункт Открыть изображение. Зовнішній вигляд значка зміниться; підпис Сканировать зміниться на Открыть.
   1. У меню Файл виберіть пункт Открыть изображение (рис. 3.114).

 

 

Рис. 3.114. Список команд меню Файл

3. У вікні Проводника клацніть на праву кнопку миші файла із зображенням, у контекстному меню виберіть пункт Открить с помощью FineReader. Якщо на комп’ютері вже відкритий FineReader, зображення буде додано в поточний пакет, інакше перед додаванням зображення в пакет автоматично запуститься FineReader із пакетом, з яким працювали останній раз.

Якщо застосовувалися перший або другий способи, то в діалоговому вікні Открыть изображение виберіть одне або декілька зображень чи пакет програми FineReader. Вибрані зображення з’являться у вікні Пакет, і останнє з вибраних відкриється у вікні Изображение та у вікні Крупный план на екрані FineReader, при цьому копія зображення поміщається в папку пакета.

Якщо хочете, щоб відкриті зображення одразу розпізнавалися, скористайтеся режимом Открыть и распознать. Для цього потрібно:

1)     у меню Процес вибрати пункт Открыть и распознать (клавіатурна команда Ctrl+Shift+D);

2)  у діалоговому вікні Открыть, що відкриється, вибрати зображення для розпізнавання.

Загальна інформація про роботу з пакетом

Пакет – сукупність сторінок графічних зображень, що потрібно розпізнати. При першому запускові FineReader за замовчуванням відкривається пакет, розташований у папці користувача My Documents. З цим пакетом можна працювати або створити новий.

У пакеті міститься до 9999 сторінок. В один пакет для зручності роботи рекомендується об’єднувати зображення, логічно пов’язані між собою (наприклад, сторінки однієї книги, тексти на одній мові або зображення з однотипним розташуванням тексту та ін.).

Створення нового пакета

1. У меню Файл виберіть пункт Новый пакет.
2. У діалоговому вікні Новый пакет виберіть або створіть папку для нового пакета.
3. У полі Шаблон пакета виберіть одне із значень: Установки по умолчанию – для нового пакета використовуються опції за замовчуванням; Текущий пакет – на новий пакет передаються опції поточного; Шаблон пакета (.fbt) – для нового пакета використовуються опції, раніше збережені в окремий файл.

 

Розпізнавання

Обробка зображення за допомогою системи FineReader полягає в аналізі графічного зображення, переданого сканером, і розпізнаванні кожного символа. Процеси аналізу макету сторінки (визначення меж розпізнавання, таблиць, картинок, виділення в тексті рядків і окремих символів) і розпізнавання зображення взаємопов’язані: алгоритм пошуку блоків використовує інформацію про розпізнаний текст для точнішого аналізу сторінки.

Як уже зазначалося, розпізнавання зображення здійснюється на основі технології «цілісного цілеспрямованого адаптивного розпізнавання». Розглянемо терміни трьох головних принципів розпізнавання, реалізованих у середовищі FineReader.

Цілісність – об’єкт описується як ціле за допомогою значущих елементів і зв’язків між ними.

Цілеспрямованість – розпізнавання формується як процес висунення і цілеспрямованої перевірки гіпотез.

Адаптивне розпізнавання – здатність OCR-системи до самонавчання.

Відповідно до цих принципів система спочатку висуває гіпотезу про об’єкт розпізнавання (символ, частину символа або декілька з’єднаних символів), а потім підтверджує або спростовує її, намагаючись послідовно знайти всі структурні елементи. У кожному структурному елементі вирізняються частини, значущі для людського сприйняття: відрізки, дуги, кільця і точки. Дотримуючись адаптивного принципу, програма налаштовується самостійно, використовуючи позитивний досвід, одержаний на перших упевнено розпізнаних символах. Цілеспрямований пошук і облік контексту дають змогу розпізнавати розірвані та спотворені зображення, роблячи систему стійкою до можливих дефектів написання.

У результаті роботи у вікні FineReader з’явиться розпізнаний текст, який можна відредагувати і зберегти в найзручнішому форматі.

 

Можливості ABBYYFineReader6.0 і вищі версії

Загальні: FineReader дає змогу відкривати і розпізнавати PDF-файли. PDF – один із найпопулярніших форматів зберігання документів в Інтернеті, архівах тощо. Відкривши PDF-файл у FineReader, його можна розпізнати, відредагувати і зберегти або в PDF, або в будь-якому іншому підтримуваному форматі збереження.

Файли зображень і пакети, створені в FineReader, відкриваються з вікна програми Проводник.

Розпізнані документи можна зберігати з іменами вихідних зображень. Панелі інструментів можна настроювати. Під час роботи із зображеннями можливі:

– друк відсканованих зображень або сторінок із розпізнаним текстом;

– ручне і автоматичне розбиття зображень на дві книжкові сторінки або розташування в певному порядку візитних карток.

Можливості розпізнавання. Є 177 мов розпізнавання. Алгоритм розпізнавання документів низької якості поліпшується за допомогою методу адаптивної бінаризації зображення відсканованого в «сірому» або «кольоровом», і шляхом очищення текстури («рівномірного фону» зображення).

Можливості збереження і редагування:

– багатошпальтний WTSIWYG-редактор. У цьому режимі (з повним збереженням вихідного оформлення документа) блоки з розпізнаним текстом, таблицями і картинками відображаються саме там, де вони були на початковому зображенні;

– точніше збереження оформлення вихідного документа під час передачі в MS Word: збереження непрямокутних картинок, обтікання картинок багатошпальтним текстом, а також списків (нумерованих і маркованих).

Можливості підтримки роботи з багатомовними файлами формату PDF: FineReader зберігає багатомовні тексти у форматі PDF, не потребуючи при цьому установки додаткових шрифтів.

Є новий режим збереження у форматі PDF – «Тільки зображення»

Можна змінювати ступінь стиснення картинок у форматі JPEG при збереженні в HTML і PDF –файлах.

Можна змінювати роздільну здатність картинок у форматі JPEG при збереженні в RTF, DOC і PDF-файлах; зберігати ви рівнювання тексту в комірках таблиць при передачі в MS Excel або збереженні у формат XLS.

Завдання2. Уважно вивчіть теоретичні відомості та виконайте вправу 2 із розпізнавання пакета зображень.

Загальна інформація з розпізнавання.

Перед тим, як запускати програму розпізнавання, перевірте встановлені опції: мову розпізнавання, тип друку розпізнаного тексту і тип сторінки.

Можна розпізнати:

—блок або декілька блоків, виділених на зображенні;

—відкриту сторінку або всі сторінки, виділені у вікні Пакет;

—усі нерозпізнані сторінки пакета;

—усі сторінки у фоновому режимі, в якому можливе розпізнавання з одночасним редагуванням уже розпізнаних сторінок;

—  сторінки в режимі розпізнавання з навчанням. Цей режим застосовується в основному з метою розпізнавання текстів, в яких використовують декоративні шрифти, або для розпізнавання великого об’сягу (понад 100сторінок) документів неякісної роздруківки.

Щоб запустити розпізнавання, виконайте такі дії:

1. Натисніть кнопку 2 – Распознать на панелі Scan&Read.
2. 2.  У меню Процес виберіть потрібний пункт:

– Распознать – щоб розпізнати відкриту сторінку або всісторінки, виділені у вікні Пакет;

– Распознать все – щоб розпізнати всі нерозпізнані сторінки пакета;

– Распознать блок – розпізнати блок (декілька блоків), виділений на зображенні;

– Запустить фоновое распознавание – щоб запустити розпізнавання у фоновому режимі.

Натискаючи на кнопку 2 – Распознать, запускається розпізнавання відкритого зображення. Щоб змінити режим кнопки, клацніть на стрілку праворуч від неї, з відкритого меню виберіть потрібний пункт.

Режим Распознавание с обучением

Як зазначалося, програма FineReader дає змогу вводити тексти різної якості, надруковані будь-якими шрифтами. Тексти хорошої та середньої якості, а також шрифти звичного зображення розпізнаються без попереднього навчання.

Режим Распознавание с обучением використовується з метою розпізнавання:

–    текстів, що використовують декоративні шрифти;

– текстів, у яких трапляються спеціальні символи (наприклад, окремі маnематичні символи);

–  великого обсягу (понад 100 сторінок) неякісного тексту.

В інших випадках Распознавание с обучением використовувати не рекомендується, оскільки витрати на навчання будуть більші, ніж одержаний виграш розпізнавання. Навчання здійснюється під час розпізнавання однієї – двох сторінок тексту в спеціальному режимі. У результаті створюється еталон літер, що трапляються в тексті. Цей еталон потім використовується у процесі розпізнавання основного обсягу тексту.

Деякі символи в тексті можуть склеюватися. Якщо під час навчання не вдається перемістити прямокутник, який описує, таким чином, щоб у ньому поміщався один цілий символ і при цьому він не містив частини сусідніх, то можна навчитися програми поєднання символів, котрі неможливо «розклеїти». Поєднання двох або трьох символів, що не розділяються, називається лігатурами. Наприклад, такі поєднання, як ед, від, ff, ffi, ffl та ін.

Створений еталон застосовується тільки для розпізнавання текстів, що використовують той самий шрифт і розмір шрифту і відсканованих з тією самою роздільною здатністю, що й документ, на якому цей еталон створювався.

При видаленні пакета еталон також видаляється.

Розпізнавання у фоновому режимі

Якщо редагувати одночасно з розпізнаванням розпізнані сторінки, то можна запустити розпізнавання у фоновому режимі. Для цього в меню Процес потрібно вибрати пункт Запустить фоновое распознавание. У такому режимі розпізнавання автоматично поновлюється, як тільки в пакеті з’являються нерозпізнані сторінки. На багатопроцесорних комп’ютерах і багатоядерних процесорах режим Фоновое распознавание дає змогу збільшити швидкість розпізнавання пакетів, в яких міститься велика кількість сторінок.

Мова розпізнавання

FineReader підтримує розпізнавання як одно-, так і багатомовних документів. Щоб указати мову тексту, який розпізнається, виберіть відповідний рядок у списку Язык Распознавания на панелі Стандартная.

Якщо потрібно розпізнати документ, написаний на декількох мовах, то у списку мов на панелі Стандартная клацніть на кнопку Выбор нескольких языков...

У діалоговому вікні Язик распознаваемого текста, що відкриється, вкажіть декілька мов за допомогою прапорців (рис. 3.115).

Порада: якщо часто використовувати яку-небудь комбінацію мов, то слід створити нову групу, в якій є ці мови.

Збільшення кількості мов, підключених до розпізнавання одного документа, може спричинити погіршення якості розпізнавання. Не рекомендується підключати більше 2 – 3 мов.

Перед тим, як запускати розпізнавання, перевірте, чи підключені на вкладці Форматирование шрифти: вони мають містити всі символи мови розпізнавання, інакше розпізнаний текст неправильно відображатиметься у вікні Текст (у словах на місці деяких літер будуть значки «?»).

Якщо потрібної мови немає в списку, можливо це пов’язано з тим, що:

– ця мова не підтримується системою FineReader;

– мова виключена зі списку мов, які показуються на панелі Стандартная. У цьому разі в списку мов на панелі Стандартная виберіть пункт Выбор из полного списка языков і в діалоговому вікні, що відкриється, укажіть необхідну мову;

 

 

Рис. 3.115. Діалогове вікно Язык распознаваемого текста. Вибір кількох мов

– мова була відключена при вибірковій установці. Щоб доустановити мови розпізнавання, треба запустити програму інсталяції FineReader у режимі покомпонентної установки (Установка дистрибутива по выбору), зняти відмітки з усіх пунктів, окрім Мови розпізнавання і натиснути на кнопку Состав. У списку мов, що відкрився, вкажіть необхідні мови. Під час установки перевірте, чи вказана та сама папка, в яку вже було встановлено ABBYY FineReader.

Щоб підключити/відключити мову до списку мов, що відображається, у діалоговому вікні Редактора языковв (меню Сервис→Редактор языков) виберіть мову, яку хочете підключити/відключити, і клацніть на кнопку пункту (зніміть прапорець) Показывать в списке языков.

Можна встановити мову розпізнавання на окремий блок. Для цього треба клацнути на праву кнопку миші блоку, для якого потрібно встановити мову розпізнавання, щоб відрізнялася від мови розпізнавання для всього тексту, і з локального меню вибрати пункт Свойства. У діалоговому вікні Свойства на вкладці Блок в поле виберіть мову розпізнавання виділеного блоку.

Підтримувані мови розпізнавання

Є два варіанти поставки програми ABBYY FineReader:

– EU – 122 мови розпізнавання (латиниця і грецька);

– Cyrillic Plus – 177 мов розпізнавання (латиниця, грецька і кирилиця).

Мови, що не входять в поставку EU, виділені в списку напівжирним шрифтом.

В ABBYY FineReader розрізняють такі групи мов:

– основні;

– додаткові;

– штучні;

– мови програмування.

Основні мови. Ця група утворена з мов із словниковою підтримкою. Для таких мов у програмі FineReader підтримана перевірка розпізнаного тексту (знаходження невпевнено розпізнаних слів і слів з орфографічними помилками).

Додаткові мови. Утворені з менш поширених мов без словникової підтримки. Якщо словник для мови цієї групи буде встановлений, то вона може перейти у групу основних мов.

До штучних мов належать:

– ідо[1];

– інтерлінгва[2];

– окциденталь[3];

– есперанто[4].

Мовами програмування є:

– Basic[5];

– C/C++[6];

—COBOL[7];

– Fortran[8];

– JAVA[9]

– Pascal[10].

Розпізнаються записи простих (неструктурних) хімічних формул.

При обробці зображень ABBYY FineReader виконує автоматичну сегментацію (користувач за потреби може виконати й ручну сегментацію) зображення – поділяє зображення на окремі блоки таких типів:

1)   текст — блок, що використовується для позначення тексту. У ньому має бути тільки одношпальтовий текст. Якщо всередині тексту є картинки, їх виділити потрібно в окремі блоки;

2)   таблиця. Цей блок застосовується для позначення таблиць або тексту, що має табличну структуру. Під час розпізнавання програма розподіляє блок на рядки і стовпці та формує табличну структуру. У вихідному тексті цей блок передається таблицею. Таблицю можна виділити і відредагувати вручну;

3)   картинка. Блок використовується з метою позначення картинок. У ньому може бути картинка або будь-яка інша частина тексту, яку потрібно передати в розпізнаний текст як картинку;

4)   штрих-код (тільки у версії Corporate Edition). Такий блок застосовують, щоб розпізнати штрих-коди. Тобто, якщо у документі є штрих-код і його потрібно передати не картинкою, а перевести в послідовність літер і цифр, то треба виділити штрих-код в окремий блок і надати йому тип штрих-код.

Зауваження. За замовчуванням опція, що дає змогу шукати і розпізнавати штрих-коди, відключена. Щоб підключити її, клацніть на кнопку пункту Искать штрих-коди на вкладці Распознавание (меню Сервис→Опции).

Вправа 2.

1. Активізуйте програму FineReader. У меню Файл виберіть команду Открыть изображение. У діалоговому вікні Открытие изображения в полі Папка відкрийте папку з файлами F – 1 і F – 2 (або інші за вказівкою викладача), потім натисніть на кнопку Открыть.
2. У вікні Пакет виділіть за чергою сторінки, установіть для них потрібну мову розпізнавання. Для цього використайте кнопку списку Язык распознавания Стандартної панелі (рис. 3.116).
3. Виконайте розпізнавання.

Порада. Перегляньте у вікні Изображение автоматичну сегментацію, виконану програмою, та внесіть корективи, призначаючи тип блоку для розпізнавання вручну. Для цього використайте кнопки панелі інструментів вікна Изображение.

 

Рис. 3.116. Панель інструментів Стандартная вікна програмиFineReader

4. У вікні Текст перегляньте розпізнаний текст.

5. Перевірте текст, натиснувши на кнопку  панелі інструментів Scan&Read. Прийміть рішення стосовно невпевнено розпізнаних символів для кожної сторінки.

6. Збережіть розпізнані сторінки як документи MS Word.

 

Для цього треба клацнути на кнопку                              панелі Scan&Read.

1. Збережіть розпізнані сторінки у своїй папці MS Word на сервері з ім’ям F-1 і .F-2.
2. Закрийте програму FineReader.

 

Завдання 3. Складіть звіт. Захистіть виконану роботу.

Запитання до захисту практичної роботи:

1. У чому полягає сутність поняття ORC-системи?
2. Які ви знаєте різновиди інтерфейсу виконання сканування в FineReader? Як вони задаються?
3. Які основні параметри сканування? Як вони впливають на якість зображення?
4. Якщо шрифт тексту менший ніж 9 пунктів, то яку роздільну здатність потрібно задати під час його сканування?
5. Якщо шрифт тексту більший ніж 9 пунктів, яку роздільну здатність треба задати у процесі його сканування?
6. Як впливає тип зображення на якість розпізнавання документа?
   1. Скільки мов розпізнає FineReader?
   2. Яку властивість мають мови основної групи?
   3. У чому полягає сутність сегментації?
   4. 10.  Які є різновиди блоків у FineReader?
   5. 11.  Чи може користувач вручну виконати сегментацію та призначити різновиди блоків?
   6. 12.  Чи можна призначити мову розпізнавання для кожного блоку? Як це зробити?
      1. 13.  Які Ви знаєте режими розпізнавання у FineReader?
      2. 14.  У чому полягає розпізнавання з навчанням і коли його потрібно застосовувати?
      3. 15.  У чому полягає сутність режиму фонового розпізнавання? Яка його перевага?
         1. 16.  Які формати зображень підтримує FineReader?
         2. 17.  Як перевірити розпізнаний текст? У чому полягає цей процес?
         3. 18.  Які різновиди вікон можуть бути в робочій області вікна програми FineReader?
         4. 19.  Як передати розпізнаний документ у середовище MS Word?
         5. 20.  В які середовища можна передати розпізнаний документ із програми FineReader?

Рекомендована література

Основна література

1. Мамченко С. Д., Одинець В. А .Економічна інформатика: Практикум: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 710 с.
2. Беспалов В .М. та ін. Інформатика для економістів: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2003, – 799 с.
3. Дибкова Л. М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник. – К.: Академвидав, 2002. – 318 с.
4. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник /За ред. О. І. Пушкаря. – К.: Академія, 2002. – 703 с.
5. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / За ред.        В. С. Пономаренка. – К.: Академія, 2002. – 542 с.
6. Коваленко М. М. Комп’ютерні віруси і захист інформації: Навч.посіб. – К.: Наук. думка, 1999. – 268 с.
7. Экономическая информатика / Под. ред. П. В. Конюховского и

      Д.Н. Колесова. – СПБ.: Питер, 2001. – 560 с.

 

Додаткова література

1. Клименко О.Ф., Головко Н.Р., Шарапов О. Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод. посіб. – К.: КНЕУ, 2002. – 534 с.
2. Береза А .М. Інформаційні системи і технології в економіці: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2002. – 80 с.
3. Борланд Р. Эффективная работа с Word 2000. – СПБ.: Питер, 2000. – 254 с.
4. Волков В. Понятный самоучитель работы в Microsoft Word. – М.: Питер 2003. – 224 с.
5. Рогоза М.Є. Клименко В.І. ХР: Windows, Word, Excel для самостійного вивчення: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 294 с.

 

 

Навчальне видання

 

Іван Олексійович Марушко

Зінаїда Антоновна Вовкова

 

ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАТИКА

Частина І

Методичні вказівки

до виконання лабораторних робіт

 

Для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідальний за випуск                І. О. Марушко

 

 

Редактор                                            О. Ємець

 

Верстка

 

 

________________________________________________________________________

Підписано до друку 30.06.2009 р. Формат 60х84/16 Папір офс.

Друк на ризографі Зам. № 253-09. Наклад 190 прим.

Друк РВЦ ДЕТУТ, м. Київ – 49, вул.. Миколи Лукашевича, 19

Свідоцтво про реєстрацію Серія ДК №3069 від 27.12.07 р.