|
|
Главная \ Методичні вказівки \ НОТАРІАТ УКРАЇНИ
НОТАРІАТ УКРАЇНИ« Назад
НОТАРІАТ УКРАЇНИ 23.01.2016 08:17
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра цивільного та господарського права
НОТАРІАТ УКРАЇНИ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 9 вересня 2013 р Рецензенти: Кушнір Григорій Андрійович кандидат юридичних наук, доцент
Салій Петро Іванович - Відмінник освіти України, старший викладач кафедри кримінального права і процесу. Софіюк Тарас Олександрович – старший викладач кафедри цивільного права та процесу.
Нотаріат України: навчально-методичний комплекс// П.І. Салій.-К: Національна академія управління, 2013.- 69 с.
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ПЕРЕДМОВАЗакони України про власність, оренду, землю, про акціонерні товариства і цінні папери, про підприємництво і приватизацію, а також ряд інших нормативних актів, пов’язаних з переходом держави до ринкових відносин, дозволили значно посилити вплив та роль нотаріату України на укріплення громадсько-правових відносин, поширити коло вчинених нотаріальних дій, примножити кількість посвідчуваних договорів, контрактів, заповітів та інших угод, внести в громадський обіг невідомі раніше види юридичних документів. Реформа політичної та економічної системи нашого суспільства відповідно до вимог Конституції України від 28 червня 1996 року вимагає необхідність вдосконалювати структуру державних органів і функціональних обов’язків посадових осіб, на які покладені обов’язки посвідчувати права громадян і організацій, а також факти, які мають юридичне значення. Нотаріат і є системою державних органів, на які покладено посвідчування угод, оформлення спадкоємних прав і вчинення інших дій, направлених на правове закріплення громадянських прав відповідно до розділу II “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” Конституції України. Програма навчального курсу “Нотаріат України” розрахована на студентів, що набувають вищу юридичну освіту. Даний курс є продовженням курсу “Цивільне право” який є правовою базою нотаріальної діяльності в Україні. Навчальна дисципліна “Нотаріат України” передбачає вивчення систем органів і посадових осіб, їх завдання та функції по завіренню прав і фактів, що мають юридичне значення, здійснюють інші нотаріальні дії, передбачені законом України “Про нотаріат”. Після вивчення навчального курсу студент повинен знати: правові основи діяльності нотаріату; органи і посадові особи, які здійснюються нотаріальні дії; обов’язки нотаріату; обмеження в праві здійснення нотаріальних дій; порядок отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; порядок анулювання про право на заняття нотаріальною діяльністю; організацію діяльності державних нотаріальних контор; приватну нотаріальну діяльність; повноваження по здійсненню нотаріальних дій; правила здійснення нотаріальних дій; положення про кваліфікаційну комісію нотаріату. уміти: використовувати норми законодавчих актів, які регулюють здійснення нотаріальних дій; скласти проекти угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати пояснення з питань здійснення нотаріальних дій; здійснювати в установленому порядку нотаріальні дій.
Ухвалено: Вченою радою НАУ протокол № _4__ від 30 серпня 2012 року 2. Порядок оцінювання знань студентів І. Загальні положення 1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання академії. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу. ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів. 2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н.,професор Матвійчук В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління»
3. Нотаріат України
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробники програми: Салій П.І., ст. викладач кафедри Софіюк Т.О., ст. викладач кафедри
Завідувач кафедри : д.ю.н.,професор Матвійчук В.К.
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, протокол №1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юр.ф-ту д.ю.н.,професор кафедри Нікітін Ю.В.
ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Нотаріат України» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є: система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Основне завдання нотаріату: - забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб; - сприяти зміцненню законності та правопорядку; - попереджати правопорушення. Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон України “Про нотаріат”. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту. Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігає можливим порушенням прав й інтересів осіб, які звернулися до нього. Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 5 -й семестр 1. Змістовний модуль. Тема 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ. ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ
Тема 2. ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ КОНТОРИ І ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ АРХІВИ
Тема 3. ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Тема 4. КОМПЕТЕНЦІЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Тема 5. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Тема 6. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Тема 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ І ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Видача свідоцтва на підставі спільної заяви. Видача свідоцтва в разі смерті одного з подружжя. Видача свідоцтва про придбання житлового будинку з прилюдних торгів. Накладання заборони. Зняття заборони.
Тема 8. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ, ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ І ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ Засвідчення вірності копій документів. Засвідчення вірності копій з копії документа. Засвідчення вірності виписки з документа. Засвідчення справжності підпису на документах. Засвідчення вірності перекладу. Посвідчення факту, що громадянин є живим. Посвідчення факту перебування громадянина в певному місці. Посвідчення часу пред’явлення документа. Передача заяв громадян, підприємства, установ та організацій.
Тема 9. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ МАЙНА НА АУКЦІОНІ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н.,професор Матвійчук В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра цивільного та господарського права
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Нотаріат України
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Факультет економіки та комп’ютерних технологій
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Нотаріат України» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробник програми:
Салій Петро Іванович Відмінник освіти України старший викладач кафедри кримінального права і процесу. Софіюк Тарас Олександрович – старший викладач кафедри цивільного права та процесу.
Завідувач кафедри : д.ю.н., професор Матвійчук В.К.
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юр.ф-ту д.ю.н.,професор кафедри Нікітін Ю.В.
Робоча програма навчальної дисципліни.
Тема 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ, ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ.
Тема 2. ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ.
Тема 3. КОМПЕТЕНЦІЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИВ ОСІБ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ.
України «Про нотаріат».
Тема 4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ.
Тема 5. ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ.
Тема 6. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ І ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ.
Тема 7. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ.
5. Опис дисципліни.
Нотаріат в Україні - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, в також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посередницької діяльності, виконувати іншу оплачувану роботу, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів і виписок із них, давання роз'яснень із питань учинення нотаріальних дій, консультацій правового характеру, а також викладацької та наукової роботи у вільний час. Нотаріус зобов'язаний:
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Структура навчальної дисципліни
Модуль 1.
Змістовний модуль 1.
Теми семінарських занять
Самостійна робота
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів, прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання – це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Нотаріат України» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, пояснення, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочинності і профілактичних заходів). Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному, кримінологічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних і об'єднаних загальною темою. – Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, показник соціально-економічного становища країни, що могли вплинути на стан злочинності). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із тестових завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, виду злочинів в галузі народного господарства тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину, а від нього до злочинності суб’єктами злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальна злочинність, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань). Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2, Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом «Нотаріату України» згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу - пов’язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу – до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою – присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях,– це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для їх розв'язування студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, тестів, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень запобігання злочинності. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробка плану проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми.
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподіли всіх елементів семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯПрактичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізуються і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи; - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з колегами по кафедрі і їх апробація. 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерел отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставлені підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги.
10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Тема 1-2. НОТАРІАТ УКРАЇНИ. Семінарське заняття – 2 год. Самостійна робота –9 год. Питання для обговорення:
Реферат: Оподаткування доходу приватного нотаріуса.
Тема 3. КОМПЕТЕНЦІЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ.
Семінарське заняття - 1 год. Самостійна робота – 7 год.
Питання для обговорення:
Реферат: Відповідальність державних та приватних нотаріусів.
Тема 4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ.
Семінарське заняття – 1 год. Самостійна робота – 6 год. Питання для обговорення:
Реферат: Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.
Тема 5. РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ОРГАНІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ ЩОДО ВИВЧЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ.
Семінарське заняття – 2 год. Самостійна робота – 5 год.
Питання для обговорення:
Тема 6. ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ.
Семінарське заняття – 1 год. Самостійна робота – 1 год.
Питання для обговорення:
Тема 7. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ. Семінарське заняття – 1 год. Самостійна робота – 5 год.
Питання для обговорення:
Тема 8. ВИДАЧА НОТАРІАЛЬНИХ СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ. Семінарське заняття – 1 год. Самостійна робота – 2 год. Питання для обговорення:
Тема 9. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ МАЙНА НА АУКЦІОНІ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ. Семінарське заняття – 2 год. Самостійна робота – 8 год.
Питання для обговорення:
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу «Нотаріат України», вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень протидії злочинності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні курсу «Нотаріат України» має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, заліку, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової та слідчої практики, запобігання злочинності. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування у відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати задачі щодо боротьби із злочинністю (окремими видами злочинів), по удосконаленню діяльності правоохоронних органів. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів нотаріату. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, що відносяться до проблем кримінології, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівних матеріалів студент вивчає рекомендовані закони. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії нотаріальні проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковим. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим. Самостійна робота при підготовці до екзамену і заліків не потребує конспектування і вирішення тестів і задач, являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. На лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати нотаріат, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, постанови пленуму Верховного Суду України потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню правової, соціологічної, психологічної тощо літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до нотаріату, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзамену. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання нотаріату, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на заліку, але й для вірного застосування запобіжних заходів щодо злочинності в майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає наступні частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми, перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати наступну послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – слідча та судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему в даний час вказується важливість запобіжних заходів для практики, висловлюється та обґрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування заходів протидії злочинності. Висновок передбачає стисле резюме із найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, і надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно вказувати у квадратних дужках із порядковою нумерацією, що зазначена в списку використаних джерел. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену планом по даній темі та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи щодо питань протидії злочинності в Україні. У зв’язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без чого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: статистичні дані МВД, ГПУ, СБУ, державної судової адміністрації тощо, висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгодна з відомими точками зору має бути обґрунтована. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням ТЗН. На кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язково оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. При аналізі злочинності в конкретній сфері народного господарства або організованої чи рецидивної злочинності необхідно розкрити основні елементи: 1) Злочинність як суспільно-правове явище; 2) Особа злочинця; 3) Причини та умови (детермінанти) злочинності; 4) Попередження злочинності; 5) Жертва злочину.
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТВаріант 1.
Варіант 2. Предмет і система нотаріального процесуального права. Посвідчення договору застави.
Варіант 3.
Варіант 4.
Варіант 5. Організація діяльності нотаріату в Україні. Видача свідоцтва про право на спадщину.
Варіант 6.
Варіант 7. Роль органів юстиції в регулюванні організації та діяльності нотаріату. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину.
Варіант 8.
Варіант 9. Особливості нотаріального процесу. Видача свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів.
Варіант 10.
Варіант 11. Проблеми інституту представництва в нотаріальному процесі. Процесуальний порядок засвідчення вірності копій документів та виписок із них.
Варіант 12.
Варіант 13. Перевірка правоздатності та дієздатності юридичних осіб. Засвідчення справжності підпису на документах.
Варіант 14.
Варіант 15. Компетенція нотаріальних органів і посадових осіб щодо вчинення нотаріальних дій. Процесуальний порядок передачі заяв від одних осіб до інших.
Варіант 16.
Варіант 17. Права і обов’язки нотаріуса. Вчинення виконавчих написів і їх процесуальний порядок.
Варіант 18.
Варіант 19. Оскарження нотаріальних дій або відмова у їх вчиненні. Вчинення людських протестів.
Варіант 20.
Варіант 21. Роль деонтології в діяльності нотаріальних органів. Умови та процесуальний порядок видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні.
Варіант 22.
Варіант 23. Порядок видачі свідоцтва на право заняття нотаріальною діяльністю та підстави його анулювання. Міжнародні договори та їх нотаріальне оформлення.
Варіант 24.
Варіант 25. Джерела нотаріального процесуального права. Охоронні нотаріальні дії в нотаріальному процесі.
14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ. Самостійна робота студентів проводиться за допомогою доопрацювання лекційного матеріалу, самостійного вивчення окремих питань і тем. Така робота має на меті навчити студентів самостійного опанування основних теоретичних положень та категорій, що використовуються даною навчальною дисципліною, а також самостійне оволодіння основними сучасними методами наукового дослідження, розвиток самостійного теоретичного, правового мислення та привиття навичок самостійного комплексного аналізу. У процесі самостійного вивчення учбового матеріалу студенти зобов'язані використовувати джерела, що запропоновані в загальному списку рекомендованих джерел, а також останні редакції нормативно-правових актів. Формами контролю виконання студентами самостійної роботи є активна участь їх у обговоренні окремих питань на семінарських заняттях, круглих столах, науково-практичних конференціях, а також складання заліку.
Питання для самостійної роботи.
Тематика рефератів та доповідей
Змістовий модуль 1. Тема 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ. ПОНЯТТЯ І ЗАВДАННЯ
Самостійна робота –5 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 2. ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ КОНТОРИ І ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ АРХІВИ Самостійна робота –4 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 3. ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота –7 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 4. КОМПЕТЕНЦІЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ, ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Самостійна робота –6 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 5. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Самостійна робота –5 годин
Завдання до самостійної роботи:
Змістовий модуль 2.
Тема 6. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
Самостійна робота –6 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ І ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
Самостійна робота –5 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 8. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ, ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ І ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Самостійна робота –2 годин
Завдання до самостійної роботи:
Тема 9. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ МАЙНА НА АУКЦІОНІ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Самостійна робота –8 годин
Завдання до самостійної роботи:
15. ТЕСТОВІ ТА ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
а) система правових норм; б) система посадових осіб; в) система органів та посадових осіб.
а) права фізичних та юридичних осіб; б) факти, що мають юридичне значення; в) права та факти, що мають юридичне значення.
а) безперечні права на факти; б) спірні права на факти; в) спірні та безперечні права на факти.
а) лише громадянин України; б) іноземний громадянин; в) особа з подвійним громадянством.
а) вищу освіту; б) вищу юридичну освіту; в) вищу освіту та досвід роботи юристом.
а) будь-де, в тому числі і за межами України; б) на території України; в) лише на території нотаріального округу.
а) 1 рік; б) 6 місяців; в) від 18 місяців до трьох років.
а) перебувати в штаті інших приватних організацій; б) займатись підприємницькою діяльністю; в) займатись науковою та викладацькою діяльністю.
а) скласти кваліфікаційні іспити; б) мати довід роботи не менше 3-х років; в) скласти іспити та пройти обов’язкове 6-місячне стажування.
а) Вищою кваліфікаційною комісією; б) Міністерством юстиції України; в) управліннями юстиції областей.
а) Вищій кваліфікаційній комісії; б) Міністерстві юстиції України; в) кваліфікаційних комісіях регіональних управлінь юстиції.
а) управлінні юстиції; б) Міністерстві юстиції України; в) нотаріальній конторі чи архіві.
а) норми галузевого законодавства; б) норми закону “Про нотаріат ”; в) наявність певних юридичних фактів та норм закріплених у законі “Про нотаріат ”.
а) 2-х стадій; б) 3-х стадій; в) 5-ти стадій.
а) 2 стадії; б) 3 стадії; в) 5 стадій.
а) носить тільки рекомендаційний характер; б) не носить обов’язкового характеру; в) є обов’язком нотаріуса.
а) повний розмір заподіяного; б) 50% заподіяної шкоди; в) 33% заподіяної шкоди.
а) 300-кратний розмір мінімальної зарплати; б) 200-кратний розмір мінімальної зарплати; в) 100-кратний розмір мінімальної зарплати.
а) цивільно-правові відносини; б) адміністративно-правові відносини; в) правовідносини у сфері організації нотаріату і здійснення нотаріальних дій.
а) в містах нотаріального округу; б) на території 2-х чи більше округів; в) за межами нотаріального округу.
а) не менше 5-ти кімнат; б) не менше 3-х кімнат; в) не менше 2-х кімнат
а) засобами зв’язку; б) мати сейф, охорону сигналізацію і засоби зв’язку, комп’ютер; в) комп’ютерною технікою.
а) 1-го місяця; б) 2-х місяців; в) 3-х місяців.
а) до 1-го місяця; б) до 2-х місяців; в) до 3-х місяців.
а) у випадку втрати громадянства чи виїзд за межі України на постійне проживання; б) у випадку винесення щодо нотаріуса обвинувачу вального вироку, що вступить в силу; в) припинення права власності чи оренди приміщення – робочого місця нотаріуса. 26. В яких випадках припиняється приватна нотаріальна діяльність? а) при невиконанні своїх обов’язків без поважних причин на строк близько 1-го місяця; б) при невиконанні своїх обов’язків без поважних причин на строк близько 2-х місяців; в) при невиконанні своїх обов’язків без поважних причин на строк близько 3-х місяців.
27. Що таке предметна компенсація? а) розмежування територій по нотаріальним округам; б) розподіл нотаріальних дій з урахуванням виду цих дій; в) розмежування органів та посадових осіб, що входять в систему нотаріату щодо територіальних одиниць.
28. Компенсація приватного нотаріуса по відношенню додержавних нотаріальних контор згідно з фізичним законодавством: а) повністю співпадає; б) частково співпадає; в) набагато вужча.
29. В компетенцію посадових осіб вказаних у статті 40 Закону України “Про нотаріат” входить посвідчення: а) заповітів і доручень; б) договорів купівлі-продажу.
30. До компетенції приватного нотаріуса згідно з діючим законодавством, входить: а) видача свідоцтв про право на спадщину; б) посвідчення заповітів; в) засвідчення договорів залогу майна.
31. Нотаріальні дії вчиняються в строк: а) від 1 до ЗО днів; б) на протязі 1-2 місяців; в) на протязі 2-3 місяців.
а) тільки у приміщенні державної нотаріальної контори; б) тільки у приміщенні - робочому місці приватного нотаріуса; в) у приміщенні державної нотаріальної контори, у приміщенні - робочому місці приватного нотаріуса, а також поза цими приміщеннями.
а) на 1 місяць; б) на 3 місяці; в) на 6 місяців.
а) вчинення дії, що суперечить закону; б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться поза компетенцією даного нотаріуса; в) звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знаходиться в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
а) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться поза компетенцією даного нотаріуса; б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів; в) якщо вчинення даної нотаріальної дії принижує честь і гідність громадян.
36. Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії може здійснюватися: а) тільки у суді; б) тільки у порядку підлеглості у вищестоящих організаціях; в) у суді і у порядку підлеглості.
а) в адміністративному порядку відповідними відділами юстиції; б) Вищою атестаційною комісією Міністерства юстиції; в) у судовому порядку.
а) тільки згода батьків, опікунів чи піклувальників; б) тільки згода органів опіки та піклування; в) правильні відповіді а) і б).
а) за місцем проживання власника майна; б) за місцезнаходженням майна; в) за місцем проживання покупця майна.
а) особисті відносини подружжя; б) питання, пов'язані з правом власності на рухоме чи нерухоме майно; в) відносини між подружжям і органом реєстрації шлюбу.
а) відчужувачем у договорі є фізична особа незалежно від її віку і стану здоров'я; б) відчужувачем є фізична особа похилого віку; в) відчужувачем є непрацездатна, хвора людина.
а) тільки державним нотаріусом; б) приватним нотаріусами, або посадовими особами, яким чинне законодавство надає право посвідчувати заповіти; в) правильні відповіді а) і б).
а) 1-го року; б) 3-х років; в) 5 і більше років (до відміни).
а) державна нотаріальна контора; б) приватний нотаріус; в) посадові особи виконкомів.
а) державним нотаріусом; б) приватним нотаріусом; в) посадовими особами, вказаними в ст. 40 Закону «Про нотаріат в Україні».
а) односторонньою угодою; б) двосторонньою угодою; в) багатосторонньою угодою.
а) за місцем проживання заповідача; б) за місцем знаходження майна, що заповідається; в) не має чітко визначеного місця вчинення.
а) позбавити в заповіті права спадкоємства одного або кількох спадкоємців за законом; б) позбавити спадкоємців обов'язкової частини спадкового майна за законом; в) не має такого права.
а) державним або приватним нотаріусом; б) посадовою особою виконкому; в) посадовими особами, вказаними в ст. 40 Закону „Про нотаріат в Україні".
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
2. Здійснити характеристику нотаріальної діяльності ХІХ століття за твором О. Бальзака «Нотаріус» (електронна адреса: http://mirnot.narod.ru/balz-notarius.html).3. Опираючись на наведений «Сравнительный анализ проекта ФЗ «О нотариате и нотариальной деятельности» и Основ законодательства РФ о нотариате» (електронна адреса: http://ivanovanotarius.ru/zakonoproekt/2/analiz.pdf), здійснити порівняльний аналіз російського та українського законодавства про нотаріат. 4. Здійснити порівняльний аналіз Правил професійної етики нотаріусів України (електронна адреса: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1730-13/print1383210978885226) і
або
5. Здійснити аналіз одного з наведених правових актів (на вибір):
16. орієнтований перелік питань для пІдготовки до залікуОрганізація нотаріату на Україні. Особи, які вчиняють нотаріальні дії. Порядок призначення на посаду і звільнення нотаріуса. Нотаріальний округ. Права та обов’язки нотаріуса. Оплата вчинюваних нотаріальних дій. Мова нотаріального діловодства. Нотаріальне діловодство на звітність. Стажист нотаріуса. Присяга нотаріуса. Якими органами та які нотаріальні дії виконуються державними нотаріусами, приватними, посадовими особами та консульськими установами. Вчинення нотаріальних дій. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Обмеження в праві вчинення нотаріальних дій. Порядок видачі свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Анулювання свідоцтв. Державні нотаріальні архіви. Порядок здачі та тимчасове зберігання нотаріальних документів. Порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та видача посвідчення. Печатка та відповідальність приватного нотаріуса. Службове страхування приватних нотаріусів. Припинення приватної нотаріальної діяльності. Порядок вчинення нотаріальних дій та їх місце. Строки. Відкладання вчинення нотаріальних дій та зупинення. Відмова у вченні нотаріальних дій, порядок їх оскарження. Витребування відомостей і документів необхідних для вчинення нотаріальних дій. Правоздатність юридичних осіб та дієздатність громадян. Перевірка правоздатності та дієздатності. Порядок встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальних дій. Порядок реєстрування нотаріальних дій. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій. Порядок вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв, видача дубліката нотаріально посвідченого документа. Поняття та види угод. Форма угод. Загальні правила посвідчення угод. Кількість екземплярів договорів. Час відкриття спадщини. Місце відкриття спадщини. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини. Форма власності, об’єкти права власності, права власника. Основні правила посвідчення договорів відчуження жилих будинків, дач, квартир, гаражів. Ведення алфавітної книги обліку спадкових справ. Порядок наділення земельної ділянки. Перехід права на землю. Поняття приватизації. Порядок посвідчення договорів, які витікають із законів України “Про приватизацію” (велика, мала). Право на обов’язкову долю у спадщині. Порядок її обчислення. Перехід права на прийняття спадщини. Прирощення спадкових часток. Відповідальність спадкоємця у витратах третіх осіб. Поняття застави. Види. Зміст і форма договору. Поняття іпотеки. Зміст та форма договору. Порядок та умови видачі свідоцтв про право на спадщину. Перехід спадщини до держави. Порядок посвідчення заповітів. Підпризначення спадкоємця. Договір оренди. Посвідчення договору оренди жилих приміщень. Порядок посвідчення договорів відчуження автотранспорту. Заповідальний відказ. Покладання на спадкодавця обов’язку надання права довічного користування дій для загальнокорисної мети. Порядок скасування та зміни заповіту. Виконання заповіту. Посвідчення договорів про створення підприємств та оформлення засновницьких документів. Доручення. Довіреність. Форма, строк дії. Припинення довіреності. Порядок передовіри та їх посвідчення. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Засвідчення справжності підпису на документах. Порядок засвідчення вірності копії документів і виписок з них та вірності перекладу. Порядок та умови накладання заборон та зняття заборон відчуженого майна. Реєстрування заборон. Порядок посвідчення фактів. Прийняття на зберігання документів. Прийняття в депозит грошей та цінних паперів. Основні правила вчинення виконавчих написів. Застосування законодавства іноземних держав. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину. Простий та переводний вексель, вчинення протестів векселів. Пред’явлення чеків до платежу посвідчення неоплати чеків. Вчинення морських протестів. Порядок видачі свідоцтва про придбання житлового будинку з прилюдних торгів. Основа для спадкування. Громадян, які можуть бути спадкоємцями. Спадкоємці по закону. Громадяни, які не мають права на спадкування. Спадкове право. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав. Прийняття нотаріусом документів, складених за кордоном. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції. Додержання таємниці вчинення нотаріальних дій. Посвідчення угод від імені неповнолітніх. Особливості видачі дублікату заповіту. Документи, що використовуються в вексельному обороті. Нотаріальні дії вчинювані консульськими установами. Оплата вчинюваних нотаріальних дій.
17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
18. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті 1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − http:// www.ombudsman.kiev.ua 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/ 19. Богомольний Б.Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс ] : [навч. Посіб.для студ. Мед. Вузів III-IV рівнів акредитації] Б.Р. Богомольний, В.В. Кононенко, П.М. Чуєв.- Електрон. Дані. – Одес. мед університет, 2001. – 1 електрон. опт. диск (CD-R); 12 см. – (Бібліотека студента – медика = Medical students lsbrary : започати. 1999р.).- Систем. Вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000.- Назва з екрана. – На контейнері назва сер. Парал. Укр.., англ. - ISBN 966-573-216-1. ____________________________________________________________
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||