ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ 27.01.2015 09:14

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

 

Кафедра «Економіка підприємств »

 

 

 

 

 

 

 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Тестові завдання з навчального курсу

для студентів спеціальностей  

8.03050401 та 7.03050401 «Економіка підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

УДК 330.5(075.8)

 

Інтелектуальна власність:Тестові завдання з навчального курсудля студентів спеціальностей 8.03050401 та 7.03050401 «Економіка підприємств»  // М.В. Макаренко, М.М. Аджавенко, О.Р. Приймук  Пилипенко О.В. – К.: Вид-во ДЕТУТ, 2013. – 59 c.

 

 

Методичні рекомендації розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економіки підприємств транспорту (протокол №  від 16 квітня 2013 року) та на засіданні методичної комісії факультету економіки і менеджменту (протокол №     від                    20  року).

 

Призначені для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форми навчання.

 

 

 

Укладачі: Макаренко М.В., д.е.н., проф.

                   Аджавенко М.М., к. е. н., доц.

                  Приймук О.Р. к.е.н., доц

Пилипенко О.В. к.е.н., доц.

 

Рецензенти:

Богомолова Н.І. – д.е.н., професор кафедри «Фінанси і кредит» Державного економіко-технологічного  університету транспорту;

Бутнік-Сіверський О.Б.  – д.е.н., професор, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів Інституту післядипломної освіти НУХТ.

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП...........................................................................................................4

Модуль 1. Інтелектуальна власність – право на результат творчої діяльності

ТЕМА 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини…………………………………………………………..6

ТЕМА 2. Система інтелектуальної власності……………………….……11

ТЕМА 3. Охорона права на об’єкти інтелектуальної власності………...17

Модуль 2. Здійснення прав інтелектуальної власності

ТЕМА 4. Економіка інтелектуальної власності ………............................23

ТЕМА 5. Захист прав інтелектуальної власності…………………….......31

Контроль знань студентів................................................................................36

Список рекомендованої літератури.............................................................40

Глосарій……………………………………………………………………..46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Інноваційний розвиток є основою ринкового успіху сучасного підприємства, який обумовлює його спроможність діяти не тільки на зовнішніх, але і на внутрішніх товарних риках. Глобалізація вітчизняної економіки, яка посилюється зі вступом України до Світової організації торгівлі, вимагає від ефективного управлінця, економіста, бухгалтера розуміти важливу роль, яку комерційно привабливі наукові, технічні та інші інтелектуальні досягнення відіграють у діяльності підприємства, забезпеченні успіху в конкурентному середовищі.

Об’єкти інтелектуальної власності містять нові технічні, технологічні придатні для промислового відтворення рішення, творчі результати художнього конструювання, які надають товарам особистих властивостей, дозволяють скоротити витрати на виробництво та збут товарів, поліпшити якість, осучаснити їх зовнішній вигляд, задовольнити естетичні потреби покупців, отримати додатковий споживчий ефект, поліпшити економічні результати виробничої і торгівельної діяльності. Використання таких об’єктів створює конкуренті переваги, які стають основою конкурентних стратегій і допомагають удосконалювати структуру витрат, підвищувати продуктивність, диференціювати асортимент товарів. Інноваційні моделі товарів в умовах насичення ринків, підкріплені масовою рекламою, дозволяють збільшувати обсяги продажів, розширювати межі ринків товарів, посилювати владу на ринках.

Підписана Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Всесвітньою організацією інтелектуальною власністю у 2002 р. була запорукою розробки заходів щодо розвитку системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, посилення ролі інтелектуальної власності у відповідних галузях наукової, технічної й економічної діяльності. Угодою передбачені види діяльності у напрямку досягнення цієї мети включають, у тому числі навчання та викладання у сфері інтелектуальної власності, організація навчання з питань інтелектуальної власності в навчальних закладах різних рівнів, розроблення методик навчання, навчальних планів, програм, курсів удосконалення або спеціалізованих курсів і дистанційного навчання, навчання викладачів у сфері права інтелектуальної власності; розробка начально-методичних матеріалів українською мовою.

Міністерством освіти і науки України у вищих навчальних закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації незалежно від їх підпорядкування і форм власності з 2005/2006 рр. запроваджено дисципліну «Інтелектуальну власність» за програмами підготовки спеціалістів та магістрів для всіх спеціальностей (Наказ МОН від 20.10.2004 р. № 811 «Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність»).

Програма вивчення дисципліни «Інтелектуальна власність» складена за структурно-логічною схемою.

Основні завдання курсу полягають:

відображені досвіду та принципів інтелектуальної власності;

висвітленні ролі інтелектуальної власності в економічному та культурному розвитку суспільства;

ознайомлення слухачів з національною нормативно-правовою базою в сфері інтелектуальної власності;

сформуванні уміння щодо набуття, здійснення і захисту прав інтелектуальної власності;

вмінні самостійно та творчо використовувати теоретичні знання у практичній сфері.

Курс «Інтелектуальна власність» має міждисциплінарний характер. Окремі розділи цього курсу можуть бути використані як складові багатьох дисциплін, які викладаються у вищих начальних закладах. Перш за все, це стосується дисциплін у галузі знань: економіка і підприємництво, право, менеджмент і маркетинг, культура і мистецтво та інженерні науки.

 

Змістовий модуль 1. Інтелектуальна власність – право на результат творчої діяльності

Тема 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

 

Ключові терміни: виключне право; винахід; «відкритий лист» – патентна грамота; інтелектуальна власність; інтелектуальна діяльність; копірайт; майнові та немайнові права; право інтелектуальної власності; творчість; промислова власність; патент; торговельні марки.

 

При вивчені теми студент має визначити сутність поняття інтелектуальної власності, інтелектуальної діяльності, види творчості, право інтелектуальної власності, види прав, еволюція інтелектуальної власності, визначити місце та роль інтелектуальної власності в економічному житті і соціальному розвитку держави.

 

1. Термін «інтелектуальна власність» у законодавчих актах уперше згадувався в … році.

а) 1800;

б) 1474;

в) 1586;

г) 1920;

д) 1675.

 

2. Яка з наведених нижче ознак не характерна для нематеріальних активів підприємства?

а) відсутність матеріальної основи для отримання вигід;

б) умовна невіддільність від суб’єкта господарювання;

в) тривалий термін використання;

г) відсутність амортизаційних відрахувань;

д) відсутність корисних відходів;

е) невизначеність розміру можливих ефектів;

ж) підвищений рівень ризику.

 

3. Правами інтелектуальної власності у відповідності до Цивільного кодексу України є:

а) право володіти, право користуватися, право розпоряджатися об’єктом інтелектуальної власності;

б) право на використання об’єкта інтелектуальної власності та розпоряджання ним;

в) право на використання, виключне право дозволяти та перешкоджати використанню об’єкта інтелектуальної власності.

 

4. Згідно з Конституцією України кожен має право:

а) володіти і користуватися результатами своєї інтелектуальної діяльності;

б) користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності;

в) володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності.

 

5. У якій з наведених країн раніше від інших почали видавати охоронний документ (патент) на винахід:

а) США;

б) Німеччина;

в) Англія;

г) Франція;

д) Японія.

 

 

6. Немайнові (особисті) права автора вперше було визнано:

а) в США;

б) в Англії;

в) у Франції;

г) у Німеччині.

 

7. Вважається, що перший Закон про авторське право був прийнятий в:

а) США;

б) Англії;

в) Франції;

г) Німеччині.

 

8. Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається день прийняття Закону:

а) «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

б) «Про авторське право і суміжні права»;

в) «Про власність».

 

9. Об’єктами авторського права є:

а) художні твори, наукові відкриття;

б) літературні твори, ідеї;

в) лекції, проповіді.

 

10. Немайнові права на результати інтелектуальної діяльності охороняються в Україні:

а) протягом усього життя автора;

б) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

в) безстроково.

 

11. Майнові права на який об’єкт інтелектуальної власності можуть діяти необмежене у часі:

а) винахід;

б) торговельна марка;

г) корисна модель.

 

12. Права на об’єкти інтелектуальної власності можна віднести до:

а) матеріальних активів;

б) нематеріальних активів;

в) цінних паперів.

 

13. Правами інтелектуальної власності у відповідності до Цивільного кодексу України є:

а) право володіти, право користуватися, право розпоряджатися об’єктом інтелектуальної власності;

б) право на використання об’єкта інтелектуальної власності та розпоряджання ним;

в) право на використання, виключне право дозволяти та перешкоджати використанню об’єкта інтелектуальної власності.

 

14. Згідно з Конституцією України кожен має право:

а) володіти і користуватися результатами своєї інтелектуальної діяльності;

б) користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності;

в) володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності.

 

 

 

15. Який з наведених об’єктів інтелектуальної власності не є результатом науково-технічної діяльності:

а) винахід;

б) комп’ютерна програма;

в) топографія інтегральної мікросхеми.

 

16. Яке з наведених нижче тверджень є правильним:

а) право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного;

б) право інтелектуальної власності та право власності на річ залежать одне від одного;

в) право інтелектуальної власності та право власності на річ залежать одне від одного, якщо володілець права інтелектуальної власності водночас є володільцем речі.

 

17. Нематеріальними активами вважають:

а) гроші;

б) цінні папери;

в) авторські права.

 

Література:

1. Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 1999.–578 с
2. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –512 с.
3. Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – у 2–х т.: Том 1. Авторське пра­во і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дро–б’язка. Уклад.: В.С. Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко. – К.: Ви­давничий Дім «ІнЮре», 2000. – 356 с. Том. 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцько­го, Р.В. Дроб’язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочетко–ва, Н.І. Мова та ін. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2000. – 272 с.
4. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кон­дор, 2004.
5. Господарський кодекс України: Офіційне видання «Ко­декси України». – К.: Форум, № 1 / 2004.

 

Тема 2.  Система інтелектуальної власності

Ключові терміни: об’єкти права інтелектуальної власності; винаходи; корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки; географічні зазначення; фірмові найменування; сорти рослин; породи тварин; компонування (топографія інтегральних мікросхем); комерційні таємниці; наукові відкриття; раціоналізаторські пропозиції; літературні твори;  художні твори; комп’ютерні програми; компіляція даних; виконання;  фонограми та відеограми; програми організації мовлення; авторські права; суміжні права літературні твори; Суб’єкти права інтелектуальної власності.

 

Тема знайомить студентів з поняттями «об’єкт права інтелектуальної власності», студент повинен знати наступне: класифікувати об’єкти інтелектуальної власності, суб’єкти права інтелектуальної власності. Орієнтуватися в системі законодавства України та міжнародній системі інтелектуальної власності, державній системі правової охорони інтелектуальної власності.

 

1. Управління правами авторів в Україні здійснюють:

а) Міністерство освіти і науки України;

б) Державна служба інтелектуальної власності;

в) організації колективного управління, які пере­бувають на обліку в Установі.

 

2. Який критерій патентноздатності не застосовується до корисної моделі:

а) новизна;

б) винахідницький рівень;

в) промислова придатність

 

3. Відповідно до Цивільного кодексу України майнові права на об’єкт інтелектуальної власності, що створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать:

а) працівникові, який створив цей об’єкт;

б) роботодавцю;

в) працівникові і роботодавцю спільно.

 

4. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать:

а) автору;

б) роботодавцю;

в) володільцю патенту.

 

5. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ):

а) входить до складу Організації Об’єднаних Націй (ООН);

б) входить до  складу Світової організації торгівлі (СОТ);

в) є незалежною організацією.

 

6. Державну реєстрацію авторського права:

а) здійснюють в обов’язковому порядку;

б) вона не передбачена Законом взагалі;

в) здійснюють за бажанням автора протягом дії права на твір.

 

 

7. Відкриття визнано об’єктом інтелектуальної власності:

а) Паризькою конвенцією про охорону промислової власності (1883 р.);

б) Стокгольмською конвенцією про утворення ВОІВ(1967р);

в) Законом України «Про авторське право і суміжні права».

 

8. Авторським правом охороняється:

а) вираження авторської ідеї;

б) авторська ідея;

в) авторська ідея та вираження авторської ідеї.

 

9. Авторським правом охороняються:

а) літературні твори, фонограми;

б) твори образотворчого мистецтва, виконання творів;

в) літературні, твори образотворчого мистецтва.

 

10. Набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується:

а) патентом;

б) свідоцтвом;

в) авторським свідоцтвом.

 

11. Авторське право виникає:

а) з моменту виникнення ідеї твору;

б) після реєстрації твору і отримання свідоцтва;

в) з моменту створення твору.

 

12. Права інтелектуальної власності на винахід становлять:

а) немайнові (особисті) права автора;

б) майнові (економічні) права автора, власника (володільця) та/або винахідника;

в) немайнові і майнові права автора, власника (володільця) та/або винахідника.

 

13. Майнові права на торговельну марку в Україні охороняються:

а) свідоцтвом;

б) авторським свідоцтвом;

в) патентом.

 

14. Винахід – це:

а) принципове нове технічне рішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства;

б) розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві;

в) корисна рекомендація, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві;

г) певний досвід підприємства у будь-якій сфері його діяльності.

 

15. Товарні знаки і товарні марки – це:

а) оригінальні позначення для відрізнення на ринку товарів і послуг одних виробників від однорідних товарів і послуг інших виробників;

б) знаки, що характеризують репутацію та становище підприємства в цілому;

в) знаки, що вказують на відповідність товару встановленим стандартам;

г) знаки, що вказують на приналежність товару певній товарній групі.

 

16. Сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв’язки, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів тощо – це:

а) товарний знак;

б) гудвіл;

в) «ноу-хау»;

г) фірмове найменування.

 

17. Розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві – це:

а) винахід;

б) промисловий зразок;

в) раціоналізаторська пропозиція;

г) корисна модель;

д) еталон.

 

18. Який з нижченаведених об’єктів не належить до об’єктів інтелектуальної власності:

а) програмне забезпечення;

б) база даних;

в) банк даних;

г) «ноу-хау».

 

19. За природою свого походження нематеріальні ре­сурси виникають завдяки:

а) зносу основних виробничих фондів;

б) рідкісності ресурсів;

в) зменшенню індивідуальних витрат на виробництво;

г) новим, унікальним знанням у будь-якій формі;

д) наближенню споживачів до виробників продукції;

е) правильні відповіді «б» і «г».

 

 

 

20. Головною особливістю нематеріальних ресурсів є:

а) відсутність можливості визначення загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству;

б) короткий життєвий цикл;

в) неможливість забезпечення їхнього правового захисту;

г) їх обов’язкова наявність на будь-якому підприємстві.

 

21. Авторське свідоцтво посвідчує пріоритет і авторство на:

а) товарні знаки;

б) промислові зразки;

в) корисні моделі;

г) винаходи.

 

22. Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовують такі критерії:

а) новизна і практичні корисність;

б) новизна, певна технічна ознака і практична корисність;

в) новизна, винахідницький рівень і промислова придатність;

г) новизна, оригінальність і промислова придатність.

 

23. Нематеріальні активи – це:

а) права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної власності;

б) різновид нематеріальних ресурсів;

в) складова потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи отримання доходів;

г) усе перелічене.

 

 

Література:

1. Про єдиний митний тариф: Закон України № 2097 – ХІІ від 05.02.1992рю, зі змінами та доповненнями.
2. Митний кодекс України № 1970– ХІІ від 12.12.1991 р., зі змінами та доповненнями.
3. Про заходи, щодо здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту: Указ Президента України від 21.09.94 р.
4. Про заходи щодо лібералізації експортної політики в Україні: Указ Президента України від 05.05. 1994 р.
5. Киреев А.П. Международная экономика. Ч. І. – М.: Международные отношения, 1998. – 416 с.
6. Основи міжнародної торгівлі: Навч. Посіб. / За ред. Ю.Г. Козака, Н.С. Логвинової. – Київ: ЦНЛ, 2005. – 656 с.
7. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет КМУ № 15 – 93 від 19.02.1993 р.

 

Тема 3. Охоронаправа на об’єкти інтелектуальної власності

Ключові терміни: правова охорона об’єктів інтелектуальної власності; захист прав інтелектуальної власності;термін дії патенту; свідоцтво; критерії охороноздатності; твір; авторська винагорода; охоронний документ; знак охорони суміжних прав; знак охорони авторського права.

 

Студенту необхідно знати мету і принципи правової охорони.

Варто засвоїти поняття: охорона прав на об’єкти промислової власності; охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності, охорона об’єктів авторського права і суміжних прав; охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності за кордоном

 

1. Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено такі строки правової охорони винаходу:

а) 20 років і 5 років;

б) 10 років і 6 років;

в) 20 років і 6 років.

 

2. Охорона майнових прав на об’єкти авторського права за Законом України «Про авторське право і суміжні права» (2001 р.) діє:

а) протягом усього життя автора;

б) протягом усього життя автора і 50 років після його смерті;

в) протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

г) безстрокове.

 

3. Права на використання комерційної таємниці охороняються законом України:

а) «Про авторське право і суміжні права»;

б) «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

в) «Про захист від недобросовісної конкуренції».

 

4. Патент, що отриманий в Україні є чинним:

а) тільки на території України;

б) на території України і країн, на території яких діє Договір про патентну кооперацію (РСТ);

в) на території країн інтелектуальної власності.

 

5. Позначення © використовують для сповіщення про права інтелектуальної власності на:

а) об’єкт авторського права;

б) торговельну марку;

в) об’єкт суміжних прав.

6. Позначення ® використовується для сповіщення про права інтелектуальної власності на:

а) об’єкт авторського права;

б) торговельну марку;

в) об’єкт суміжних прав,

 

7. Якщо вартість ліцензії на використання об’єкта інтелектуальної власності і вартість розробки аналогічного об’єкта права інтелектуальної власності однакові, то вигідніше:

а) отримати ліцензію;

б) розробити об’єкт права інтелектуальної власності;

в) вкласти кошти, еквівалентні вартості ліцензії, в державні цінні папері.

 

8. Яка з ліцензій надає ліцензіату найбільший обсяг прав:

а) невиключна;

б) одинична;

в) виключна.

 

9. За інших рівних умов який з наведених нижче ліцензійних платежів має мінімальний розмір?

а) роялті;

б) паушальний;

в) комбінований.

 

10. Який з шляхів комерціалізації прав Інтелектуальної власності економічно найефективніший:

а) використання у власному виробництві;

б) передання за ліцензійним договором;

в) передання виключних майнових прав інтелектуальної власності за договором.

 

11. Який показник найбільш точно визначає конкурентоздатність інноваційного товару:

а) ціна;

б) якість;

в) співвідношення ціна/якість.

 

12. Ліцензіар – це:

а) особа, яка передає права на користування об’єктом права інтелектуальної власності ліцензіату;

б) особа, яка одержує права на використання об’єкта права інтелектуальної власності від ліцензіата;

в) посередник у переданні прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності від право власника до ліцензіара.

 

13. Ліцензія, яка передає ліцензіару права виключного користування об’єктом ліцензії, але зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням, називається:

а) звичайною;

б) надзвичайною;

в) виключною;

г) повною.

 

14. Ліцензіар – це:

а) власник, який передає іншій заінтересованій особі ліцензію на використання в певних межах прав на патенти, «ноу–хау» тощо;

б) заінтересована особа, якій власник передає права користування об’єктом ліцензії;

в) державний орган, що видає ліцензії.

 

15. Паушальна виплата – це:

а) одноразова винагорода за право користування об ‘єктом лщензійної угоди;

б) періодичні відрахування протягом чинності ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді ставок до обсягу чистих продажів;

в) періодичні відрахування протягом чинності ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді ставок до собівартості виробництва;

г) періодичні відрахування протягом дії ліцензійної уго­ди, які встановлюються з розрахунку на одиницю ліценз­ійної продукції.

 

16. Патент – це:

а) система правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних творів на використання плодів своєї праці;

б) договір на строкове і відшкодоване володіння та користування майном;

в) документ, яким держава (державний орган), надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в ньому об’єкта промислової власності;

г) дозвіл на використання нематеріальних ресурсів.

 

17. Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може:

а) безпосередньо їх власник;

б) довірена особа;

в) довірене підприємство;

г) усі перелічені.

 

18. Передача власником права використання нематеріальних ресурсів іншій заінтересованій особі здійснюється у формі видачі:

а) державного дозволу;

б) сертифіката;

в) ліцензії;

г) патенту;

д) свідоцтва;

є) авторського свідоцтва.

 

Література:

1. Довгий С.О., Жаров В.О. та ін. Охорона інтелектуальної власності в Україні. – К, 2002.
2. Голосніченко. П. Адміністративне право України (осно­вні категорії і поняття). – К., –1998.
3. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: – (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 7).
4. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»: – (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 7),
5. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: – (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 7).
6. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегра­льних мікросхем»: – (Відомості Верховної Ради України, 1998,          N8).
7. Закон України «Про охорону прав на зазначення похо­дження товарів»: – (Відомості Верховної Ради України, 1999,          N32).
8. Кодекс України  про адміністративні  правопорушення: Офіційний текст. –К., 2004.
9. Митний кодекс України: Офіційний текст. – К., 2004.
10. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуре­нції»: – (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 36).

 

 

Змістовний модуль 2. Здійснення прав інтелектуальної власності

Тема 4. Економіка інтелектуальної власності

Ключові терміни: нематеріальні активи; методи оцінки нематеріальних активів;комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності; ліцензіар; ліцензіат; методи та підходи оцінки; створення об’єкта інтелектуальної; управління правами інтелектуальної власності; життєвий цикл інтелектуальної власності.

 

Студенту необхідно знати сутність поняття права на об’єкти інтелектуальної власності. Варто засвоїти поняття комерціалізація прав на об’єкти інтелекту­альної власності, орієнтуватися в основних способах комерціалізації об’єктів пра­ва інтелектуальної власності. Проводити оцінку вартості прав на об’єкти інтелектуа­льної власності. Розуміти сутність управління правами інтелектуальної влас­ності.

 

1. Права на об’єкти інтелектуальної власності зара­ховують на баланс підприємства (приймають на облік, оприбутковують) за:

а) первісною вартістю;

б) ринковою вартістю;

в) справедливою вартістю.

 

2. Який підхід до оцінки вартості інтелектуальної власності є найпоширинішим в Україні:

а) витратний;

б) порівняльний;

в) дохідний.

 

3. Для постановки об’єкта права інтелектуальної власності на бухгалтерський облік його вартість розраховують, виходячи з:

а) витратного підходу;

б) порівняльного підходу;

в) дохідного підходу.

 

4. Для визначення ціни ліцензійного договору на передачу прав інтелектуальної власності найчастіше використовують:

а) витратний підхід;

б) порівняльний підхід;

в) дохідний підхід,

 

5. До якого підходу для оцінки прав інтелектуальної власності відноситься метод дисконтування грошових потоків:

а) витратного;

б) порівняльного;

в) дохідного.

 

6. До якого підходу для оцінки прав інтелектуальної власності відноситься метод прямого відтворення:

а) витратного;

б) порівняльного;

в) дохідного.

 

7. Роялті – це:

а) періодичні відрахування протягом чинності ліцензійної угоди;

б) одноразова виплата за використання об’єкта ліцензійної угоди;

в) відсоткова ставка за відстрочку терміну платежу за використання об’єкта ліцензійної угоди;

г) патентна грамота.

 

8. Оцінка нематеріальних активів за фактичною собівартістю передбачає …

а) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

в) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

г) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в націо­нальну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

 

9. Оцінка нематеріальних активів за поточною відновною вартістю передбачає …

а) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

в) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

г) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в націо­нальну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

 

10. Оцінка нематеріальних активів чистою вартістю реалізації передбачає …

а) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

в) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

г) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення опе­рації.

 

11. Який з наведених нижче методів належить до витратноїгрупи?

а) метод дисконтування грошових потоків;

б) метод переваг у доходах;

в) метод звільнення від роялті;

г) метод виграшу в собівартості;

д) метод вартості заміщення.

 

12. Який з наведених нижче методів не належить до результатної групи?

а) метод відновної вартості;

б) метод вартості заміщення;

в) метод виграшу в собівартості;

г) метод порівняльного продажу;

д) правильна відповідь відсутня.

 

13. Проранжувати заходи з формування портфеля нематеріальних активів підприємства:

а) встановлення цільових пріоритетів, формування спектра альтернатив, попередній аналіз можливостей реалізації тощо;

б) оцінка потенціалу підприємства;

в) створення чи купівля нематеріального ресурсу;

г) формування портфеля нематеріальних активів підприємства та їх господарське використання.

 

14. Яку рису нематеріальних активів з наступних можна виділити з огляду на характер участі в процесі суспільного виробництва:

а) можливість отримання доходу тільки в майбутньому періоді;

б) легкість здійснення подальшого продажу чи ліквідації;

в) відсутність чітко визначеної вартості;

г) стабільна прив’язка до підприємства–власника.

 

15. За джерелами походження нематеріальні активи підприємства можна класифікувати таким чином:

а) з позицій розробника;

б) з позицій фінансового посередника;

в) з позицій власника;

г) з позицій керівника.

 

16. Ціна нематеріального активу тісно пов’язана з:

а) методом оцінки нематеріального активу;

б) метою оцінки нематеріального активу;

в) об’єктом його матеріального втілення;

г) джерелом походження нематеріального активу.

 

17. Який з перелічених принципів належить до базових принципів ціноутворення?

а) принцип комплексного обліку двох груп факторів: витрат та впливу конкуренції;

б) принцип справедливості;

в) принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства;

г) принцип повного відображення витрат.

 

18. Який вид оцінки використовується для оцінки нематеріальних активів?

а) за фактичною собівартістю;

б) за залишковою вартістю;

в) за прогнозованою вартістю.

 

19. Оцінка нематеріальних активів за поточною відновною вартістю означає:

а) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

в) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

г) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

 

20. Оцінка нематеріальних активів за чистою вартістю реалізації означає:

а) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

б) визначення вартості нематеріального активу, яка може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

в) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

г) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

 

21. Оцінка нематеріальних активів за поточною ринковою вартістю означає:

а) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

б) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

в) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

г) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну) валюту об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

 

22. Метод переваг у доходах базується на:

а) залежності вартості від часу;

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

в) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

г) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

 

23. Метод надлишкових прибутків базується на:

а) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

в) залежності вартості від часу;

г) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

 

24. Метод виграшу в собівартості базується на:

а) урахуванні економії витрат, що може бути асоційована з застосуванням нематеріальних активів; передбачає обчислення розміру виграшу в собівартості за термін, коли інтелектуальна власність ще приносить корисний ефект (знижує собівартість);

б) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

в) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання;

г) залежності вартості від часу.

 

25. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується:

а) коефіцієнт порівняння;

б) коефіцієнт нівелювання;

в) коефіцієнт коригування.

 

Література:

1.  Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 1999.–578 с.
2. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –512 с.
3. Камил Идрис. Интеллектуальная собственность – мощ­ный инструмент экономического развития.
4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтеле­ктуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. – К.: ТОВ «Альфа–ПіК», 2004. – 56 с.
5. Крайнев П.П., Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю: Монографія. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2004–448 с
6. Мендрул А.Г. Карцев В.С. Оценка стоимости нематери­альных активов. – К.: ООО «Полиграф–Информ», 2004. –264 с.
7. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної влас­ності. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2004. – 296 с
8. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственнос­ти. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2003. – 184 с.
9. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собствен­ности. – К.: Інст. інт власн. і права, 2004 – 188 с.

 

Тема 5.Захист прав інтелектуальної власності

Ключові терміни: предмет захисту; суб’єкти права на захист; порушник права інтелектуальної власності; форми захисту інтелектуальної власності (юрисдикційна, неюрисдикційна, спеціальна); способи захисту (цивльно-правові, господарсько-правові, кримінально-правові); захист від небодросовісної конкуренції.

При вивчені теми студент має визначити сутність та характерні риси системи захисту прав інтелектуальної вла­сності та її призначення, розуміти та орієнтуватися у соціально-економічних діях, що призволять до порушення права інтелектуальної власності.

Варто засвоїти поняття «форми, порядку та способів захисту права інтелектуальної власності».

 

1. Адміністративний порядок захисту прав інтелектуальної власності полягає у розв’язанні спору:

а) органом державного управління;

б) судом загальної юрисдикції;

в) господарським судом.

 

2. Цивільно-правовий порядок захисту прав інтелектуальної власності полягає у розгляді справи:

а) органом державного управління;

б) судом загальної юрисдикції;

в) адміністративним судом.

3. Угода ТРІРЗ є однією з найважливіших угод:

а) ВОІВ;

б) СОТ;

в) ООН.

 

4. Кримінально-правовий засіб захисту передбачає:

         а) кримінальну відповідальність;

         б) правову відповідальність;

         в) цивільно-правову відповідальність;

         г) кримінально-правову відповідальність.

 

1. Кримінально-правові відповідальність наступає:

а) матеріальна шкода вище 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

         б)вища 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

         в)складає 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

         г)складає від 200 до 1000 кримінально-правову відповідальність.

        

6. Цивільне судочинство в розгляді питань інтелектуальної власності розгаляють:

    а) за місцем перебування відповідача;

    б) за місцем перебування відповідача;

    в) у будь якому суді загальної юрисдикції;

    г) у господарському суді.

       

        7. Позов:

          а) заява-звернення до адміністративних органів;

          б) заява, звернення до суду загальної юрисдикції;

          в) заява звернення до суду про відправлення правосуддя з метою захисту особистих майнових чи немайнових прав;

 

     8. Здійснення дій, що класифікуються як недобросовісна конкуренція передбачає:

         а) накладення штрафів судами;

         б) виплата пені;

         в) накладення штрафів антимонопольним комітетом;

 

 

 

Література:

1. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз): Монографія. – К.: Інст. держави і пра­ва ім. М.В. Корецького НАН України, 2004 – 184 с.
2. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2005. – 88 с.
3. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Відомості Верховної Ради України, № ЗО / 2003).
4. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
5. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегра­льних мікросхем» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
6. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» (Ві­домості Верховної Ради України, № 23 / 2002).
7. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
8. Закон України «Про охорону прав на зазначення похо­дження товарів» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
9. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуре­нції» (Відомості Верховної Ради України, № ЗО / 2003).
10. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року);
11. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жов­тня 1971 року;
12. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконав­ців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року, м. Рим;
13. Всесвітня конвенція про авторське право від 20 грудня 1996 року;
14. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власно­сті про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатич­ною конференцією 20 грудня 1996 року;
15. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року;
16. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року;
17. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєст­рацію знаків, прийнятий у Мадриді 28 червня 1989 року;
18. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, прийнята 15 червня 1957 року;
19. Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 року;
20. Найробський договір про охорону Олімпійського симво­лу від 26 вересня 1981 року;
21. Договір про патенту кооперацію від 19 червня 1970 ро­ку;
22. Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що переглянута у Женеві 10 ли­стопада 1972 року та 23 жовтня 1978 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

Студентам, які виконали індивідуальну роботу у відповідності з завданням у повному обсязі ставиться:

За семестр

«44 - 40 балів», що відповідає оцінці «5» - студенту, який виконав роботу на рівні самостійного творчого мислення на основі ґрунтовного знання, основних понять та категорій, розуміння закономірностей протікання механічних процесів. В роботі присутні сучасні досягнення науки, узагальнення та висновки.

«39 - 20 балів», що відповідає оцінці «4» - студенту, який виконав роботу на рівні самостійного мислення з елементами творчого пошуку, с розумінням основних закономірностей навчального матеріалу. Допускаються окремі незначні помилки та неточності.

«до 19 - 11 балів», що відповідає оцінці «3» - студенту, який виконав роботу в цілому вірно. Допускаються недостатньо вірні формулювання, окремі незначні помилки у висвітленні основних аспектів проблеми.

         «0 балів» - у випадку, якщо студент невірно відповів на питання. Допущені значні помилки, що мають принципове значення в оцінці і розумінні явищ. Незнання більшості понять науки. Неспроможність студента аналізувати  матеріал, робити узагальнення та висновки.

 

 

 

за 2-й модуль:   

«44 - 40 балів», що відповідає оцінці «5» - студенту, який виконав роботу на рівні самостійного творчого мислення на основі ґрунтовного знання, основних понять та категорій, розуміння закономірностей протікання механічних процесів. В роботі присутні сучасні досягнення науки, узагальнення та висновки.

«39 - 20 балів», що відповідає оцінці «4» - студенту, який виконав роботу на рівні самостійного мислення з елементами творчого пошуку, с розумінням основних закономірностей навчального матеріалу. Допускаються окремі незначні помилки та неточності.

«до 19 - 11 балів», що відповідає оцінці «3» - студенту, який виконав роботу в цілому вірно. Допускаються недостатньо вірні формулювання, окремі незначні помилки у висвітленні основних аспектів проблеми.

«0 балів» - у випадку, якщо студент невірно відповів на питання. Допущені значні помилки, що мають принципове значення в оцінці і розумінні явищ. Незнання більшості понять науки. Неспроможність

 

Підсумкове оцінювання знань студентів

 

Підсумковим контролем знань студентів з дисципліни є: у ІХ семестрі за підсумками І і ІІ модулів – залік.

2.1. Порядок проведення заліку.

Залік оцінюється в 12 бали за 100-бальною шкалою.

 

Оцінки знань студентів при складанні заліку з дисципліни

«Інтелектуальна власність»

 

10-12. Відповідь побудована на рівні самостійного творчого мислення на основі грунтовного знання проблеми, що висвітлюється; основних понять та категорій інтелектуальної власності, розуміння аналітичних закономірностей, грамотне, логічно–послідовне викладання матеріалу, вміння робити узагальнення та висновки.

6-9 Вірна відповідь, побудована на рівні самостійного мислення з елементами творчого пошуку, розуміння студентом основних закономірностей викладання навчального матеріалу. Допускаються окремі незначні помилки та неточності у висвітленні неосновних аспектів проблеми.

3-5. В цілому вірна відповідь на рівні репродуктивного мислення, Допускаються недостатньо вірні формулювання, окремі незначні помилки у висвітленні основних аспектів проблеми, незнання студентом другорядних понять і категорій.

2. Невірна відповідь на питання. Допущені значні помилки, що мають принципове значення в оцінці і розумінні явищ та фактів.

1. Незнання більшості понять і категорій інтелектуальної власності. Неспроможність студента аналізувати матеріал, робити узагальнення та висновки, невірна відповідь на питання.

Відповідь студента на заліку оцінюється за 12 бальною шкалою.

Система нарахування додаткових балів за видами робіт з вивчення дисципліни “ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ”

 

Нарахування додаткових балів
1. Написання рефератів за заданою тематикою	13
2. Участь в наукових студентських гуртках кафедри економіки підприємства та конференціях	10
3. Виконання індивідуального завдання підвищеної складності	7
Разом за семестр	30

 

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни за семестр – це сума оцінок поточного та підсумкового контролю. Табл. 1.3

Якщо студент не з’явився на підсумковий контроль, то йому виставляється як підсумкова та оцінка, яка отримана за результатами поточного контролю.

 

 

 

                                                                                             Таблиця 1.3

Кількість балів (за шкалою навчального закладу)	Екзаменаційна оцінка	За національною шкалою ЕСТS
90-100	Відмінно	А
82 – 89 75 – 81	Добре	В С
67 – 74 60 – 66	Задовільно	D Е
35-59	незадовільно з можливістю повторного складання	FX
1-34	незадовільно з обов’язковим повторним курсом	F

 

Критерії оцінки:

А – “Відмінно” – 90–100. студенту, який виконав весь учбовий план і проявив високі знання з предмету. Відповідь на заліку побудована на рівні самостійного творчого мислення на основі грунтовного знання проблеми, що висвітлюється; основних понять та категорій інтелектуальної власності.  Протягом семестру показав розуміння аналітичних закономірностей, грамотне, логічно–послідовне викладання матеріалу, вміння робити узагальнення та висновки.

 

ВС –“Добре” – 75–89 – студенту, який виконав весь учбовий план і проявив добрі знання з предмета. Вірна відповідь на заліку, побудована на рівні самостійного мислення з елементами творчого пошуку. Протягом семестра показав розуміння основних закономірностей викладання навчального матеріалу. Допускаються окремі незначні помилки та неточності у висвітленні неосновних аспектів проблеми на заліку.

 

DE -“Задовільно” – 60-74. студенту, який виконав весь учбовий план і проявив задовільні знання з предмета. В цілому вірна відповідь на заліку на рівні репродуктивного мислення, Допускаються недостатньо вірні формулювання, окремі незначні помилки у висвітленні основних аспектів проблеми, незнання студентом другорядних понять і категорій.

 

FX -“Незадовільно з можливістю повторного складання” – 35-59. у випадку, якщо студент: не виконав навчальний план . Невірна відповідь на питання під час заліку. Допущені значні помилки, що мають принципове значення в оцінці і розумінні явищ та фактів.

 

F – “Незадовільно з обов’язковим повторенням курсу”– 1–34. у випадку, якщо студент: не виконав навчальний план. Незнання більшості понять і категорій. Неспроможність студента аналізувати матеріал, робити узагальнення та висновки, невірна відповідь на питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права», 2002. – 104 с.
2. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – У 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Д.Святоцького, В.С. Дроб’язка – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. – 356 с. Том 2. Промислова власність / За ред. О.Д.Святоцького, В. Л. Петрова – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. – 272 с.
3. Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності», 2002.–188с.
4. Цибулев П.Н., Денисюк В.А. Оценка интеллектуальной собственности:– К.: УкрИНТЗИ – 2002. –216с.
5. Цибулев П.Н., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю.  Монографія / за ред. П.Н. Цибульова. – К.: «К.І.С.», 2005 – 448 с.
6. Охорона інтелектуальної власності Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. – Форум, 2002 – 319 с.
7. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004.– 512 с.
8. Основи інтелектуальної власності. – Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – 578 с.
9. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / за ред. к.т..н. Цибульова П.М. – К. : УкрІНТЕІ, 2006. – 276 с.
10.  Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.
11. Жаров В.О. Право інтелектуальної власності в системі права України. Навчальний посібник. – К.: Ін–т інтел. власн. і права, 2006 – 106 с.
12. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в України. Навчальний посібник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2006 – 88 с.
13. Крайнев П.П., Роботягова Л.I., Дятлик 1.1., Патентування винаходів в Україні. Монографія / За ред. П.П. Крайне­ва. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2000. – 340 с.
14. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно–правовий аналіз): Монографія. – К.: Інст. держави і пра­ва ім. М.В. Корецького НАН України, 2004 – 184 с
15. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтеле­ктуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. – К.: ТОВ «Альфа-ПіК», 2004. – 56 с.
16. Крайнев П.П., Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю: Монографія. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2004 – 448 с.
17. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів / За ред. О.Б. Бутніка-Сіверського. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2000. – 348 с
18. Мендрул А.Г. Карцев В.С. Оценка стоимости нематери­альных активов. – К.: ООО «Полиграф–Информ», 2004. –264 с.
19. Бутнік–Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. К.: Інст. інт. власн. і права, 2004. – 296 с
20. Цыбулев ПН. Оценка интеллектуальной собственнос­ти. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2003. – 184 с.
21. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собствен­ности. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2004 – 188 с.
22. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2005. – 88 с.
23. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: На­вчальний посібник. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2004. – 260 с.
24. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2003. – 140 с.
25. Тофило А.В. Экспертиза объектов интеллектуальной собственности: заявки на изобретения и полезные мо­дели. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2004 – 176 с.
26. Інтелектуальна власність: Словник–довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – у 2-х т.: Том 1. Авторське пра­во і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб’язка. Уклад.: В.С. Дроб’язко, Р.В. Дроб’язко. – К.: Ви­давничий Дім «ІнЮре», 2000. – 356 с. Том. 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб’язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочеткова, Н.І. Мова та ін. – К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 2000. – 272 с.
27. Конституція України: Офіційне видання. – К.: Право, 1996.
28. Кодекси України:
29. Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кон­дор, 2004.
30. Господарський кодекс України: Офіційне видання «Ко­декси України». – К.: Форум, № 1 / 2004.
31. Кримінальний кодекс України: Офіційне видання «Коде­кси України». – К.: Форум, №11/ 2004.
32. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційне видання «Кодекси України». – К.: Форум, № 1 / 2005.
33. Митний кодекс України: Офіційне видання «Кодекси України». – К.: Форум, № 6 / 2004.
34. Цивільний процесуальний кодекс України: Офіційне ви­дання «Кодекси України». – К.: Форум, № 7 / 2004.
35. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційне видання «Кодекси України». – К.: Форум, № 8 / 2004.
36. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіційне видання «Кодекси України». – К.: Форум, № 3 / 2004.
37. Спеціальні закони України в сфері інтелектуальної власності:
38. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (Ві­домості Верховної Ради України, № 13 / 2004).
39. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіо­візуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» (Відомості Верховної Ради України, № 7 / 2004).
40. Закон України «Про особливості державного регулю­вання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» (Відомості Верховної Ради України, №33/2005).
41. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Відомості Верховної Ради України, № 30 / 2003).
42. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
43. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегра­льних мікросхем» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
44. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» (Ві­домості Верховної Ради України, № 23 / 2002).
45. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
46. Закон України «Про охорону прав на зазначення похо­дження товарів» (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).
47. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуре­нції» (Відомості Верховної Ради України, № 30 / 2003).
48. Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності, до яких приєдналась Україна:
49. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інте­лектуальної власності, підписана в Стокгольмі 14 черв­ня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року;
50. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року);
51. Всесвітня конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 року;
52. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жов­тня 1971 року Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконав­ців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26 жовтня 1961 року, м. Рим;
53. Всесвітня конвенція про авторське право від 20 грудня 1996 року;
54. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власно­сті про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатич­ною конференцією 20 грудня 1996 року;
55. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року;
56. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року;
57. Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєст­рацію знаків, прийнятий у Мадриді 28 червня 1989 року;
58. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, прийнята 15 червня 1957 року;
59. Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 року;
60. Найробський договір про охорону Олімпійського симво­лу від 26 вересня 1981 року;
61. Договір про патенту кооперацію від 19 червня 1970 ро­ку;

 

 

ГЛОСАРІЙ

АВТОР – людина, творчою працею якої створено об’єкт інтелектуальної власності.

АВТОР СОРТУ (СЕЛЕКЦІОНЕР) – людина, яка безпосере­дньо створила (виявила і/або вивела і/або поліпшила) сорт.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ – полягає в розгляді та вирішенні спору органом державно­го управління.

БАЗА ДАНИХ (КОМПІЛЯЦІЯ ДАНИХ) – сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та ЇЇ упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індиві­дуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ю­тера) чи інших засобів.

ВАРТІСТЬ – еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

ВИБРАНЕ ВІДОМСТВО – національне відомство держави або національне відомство, що діє від імені держави, яка зазначена заявником відповідно до глави II Договору про патентну кооперацію.

ВИДОВА НАЗВА ТОВАРУ – застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвід­носно до конкретного місця його походження.

ВИКЛЮЧНІ ПРАВА – права, що надають тим, хто їх має, можливість здійснювати певні, визначені законом дії, яких не можуть здійснити інші особи без згоди власника цих прав.

ВИКОНАВЕЦЬ – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові но­мери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музич­но–драматичних творів.

ВИКОНАННЯ – подання творів, фонограм, виконань шля­хом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (телерадіомовлення, кабель­ного телебачення тощо), показ кадрів аудіовізуального тво ру в їх послідовності (із супроводженням або без супрово­дження звуком).

ВИНАХІД – технологічне (технічне) вирішення, що відпові­дає умовам патентоздатності.

ВИНАХІДНИК – фізична особа, результат творчої праці якої визнано винаходом (корисною моделлю).

ВИНАХІДНИЦЬКИЙ РІВЕНЬ – критерій патентоздатності винаходу, що характеризує його неочевидність для серед­нього фахівця в даній конкретній галузі знань.

ВИРОБНИК ВІДЕОГРАМИ – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за пер­ший відеозапис виконання або будь–яких рухомих зобра­жень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

ВИРОБНИК ФОНОГРАМИ – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за пер­ший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

ВІДЕОГРАМА – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт–диску то­що) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуко вим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді за­пису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

ВІДОМСТВО-ОДЕРЖУВАЧ – національне патентне відом­ство або міжурядова організація, до якої подається міжна­родна заявка.

ВІДТВОРЕННЯ – виготовлення одного або більше примір­ників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного збе­рігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

ВЛАСНИК СОРТУ – особа, якій належить впродовж визна­ченого Законом України «Про охорону прав на сорти рос­лин» строку і засвідчене патентом право на сорт.

ВОІВ (ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, 1967 р.) – міжнародний орган, підпорядкова­ний Організації Об’єднаний Націй, основною метою якого є сприяння охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності в усьому світі та надання допомоги у досягненні переваг і вигод, що отримують усі держави-учасниці ВОІВ від системи інтелектуальної власності.

ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цьо­го географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

ГЕОГРАФІЧНЕ МІСЦЕ – будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

ГРОШОВИЙ ПОТІК – сума прогнозованих або фактичних надходжень внаслідок використання об’єкта інтелектуальної власності.

ДАТА ОЦІНКИ – дата (число, місяць та рік), на яку прово­диться оцінка майна та визначається його вартість.

ДАТА ПРІОРИТЕТУ – дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвен­ції з охорони промислової власності, за якою заявлено пріо­ритет.

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕК­ТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спе­ціалізації державних закладів, що входять до сфери управ­ління Установи.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА – Державна служба інтелек­туальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і на­уки України (Установа).

ДИСКОНТУВАННЯ – визначення поточної вартості грошо­вого потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє.

ЕКСПЕРТИЗА ЗАЯВКИ – перевірка матеріалів заявки на відповідність встановленим законом нормам.

ЗАГАЛЬНОВІДОМИЙ ЗНАК – це товарний знак, що в ре­зультаті використання став добре відомим широкому колу споживачів. Відповідно до Паризької конвенції по охороні промислової власності всі країни–учасниці зазна­ченої Конвенції зобов’язані надавати на своїй території охо­рону знакам, які за визначенням компетентного (адміністра­тивного чи судового) органу країни реєстрації або країни використання набули статусу загальновідомих знаків відно­сно тотожних або схожих товарів і/або послуг. Реєстрацію товарного знака, який є відтворенням, імітацією або пере­кладом загальновідомого знака, відхиляють або визнають недійсною. Забороняється використання знака, який може призвести до змішування з загальновідомим знаком.

ЗАЗНАЧЕНЕ ВІДОМСТВО – національне відомство держа­ви або національне відомство, що діє від імені держави, яка зазначена заявником відповідно до глави І Договору про па­тентну кооперацію (РСТ).

ЗАКЛАД ЕКСПЕРТИЗИ – уповноважений Установою дер­жавний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок на об’єкти промислової вла­сності.

ЗАПАТЕНТОВАНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК – промис­ловий зразок, на який видано патент.

ЗАПИС (ЗВУКОЗАПИС, ВІДЕОЗАПИС) – фіксація за допо­могою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за до­помогою числового представлення) на відповідному матері­альному носії звуків і/або рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою.

ЗАРЕЄСТРОВАНА ТОПОГРАФІЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРО­СХЕМИ – топографія інтегральної мікросхеми, відомості про яку занесено до Реєстру і на яку видано свідоцтво.

ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ – це пра­вове забезпечення недоторканності цих прав, їх непоруш­ності, а в разі порушення – застосування заходів примусо­вого характеру, направлених на відновлення цих прав.

ЗАЯВКА – сукупність документів, необхідних для реєстрації об’єкта інтелектуальної власності.

ЗАЯВКА НА СОРТ РОСЛИН – сукупність документів, необ­хідних для реєстрації сорту і отримання охоронних докуме­нтів, що засвідчують право на сорт.

ЗАЯВНИК – особа, яка подала заявку чи набула прав заяв­ника в іншому встановленому законом порядку.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ З НИМ ПРАВ – встановлення відповідності об’єкта оцінки на­явним вихідним даним та інформації про нього.

ІМ’Я АВТОРА – сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім’я автора, прізвище, ім’я та по батько­ві автора, ініціали автора, псевдонім автора, прийнятий ав­тором знак (сукупність знаків) тощо.

ІНВЕСТИЦІЙНА ВАРТІСТЬ – вартість, визначена з ураху­ванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об’­єкт оцінки.

ІНТЕГРАЛЬНА МІКРОСХЕМА (ІМС) мікроелектрониий виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для вико­нання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання яко­го неподільно сформовані в об’ємі і/або на поверхні матері­алу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ – формалізований резуль­тат творчої інтелектуальної діяльності, що надає його авто­ру або особі, визначеній чинним законодавством, право власності на цей результат, яке набувають, здійснюють та захищають відповідно до законодавче встановлених норм і правил.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ (від лат. – розумовий головний або головні пізнання) – це один з різ­новидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і від­творює, одночасно, характерну лише йому (інтелектуаль­ному капіталу) специфіку і особливості.

ІНФОРМАЦІЯ – відомості в будь–якій формі та вигляді, на будь–яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно–, відеофільми, мікрофі­льми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), поясненняосіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ –– визначення вартості об’єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталі­зація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталі­зації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма ка­піталізація чи дисконтування).

КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ І СУМІЖНИ­МИ ПРАВАМИ – система управління, відповідно до якої су­б’єкти вказаних прав передають спеціально створеним ор­ганізаціям право ведення переговорів щодо укладення угод про умови експлуатації творів, виконань та фонограм авто­рів різними категоріями користувачів, право надання дозво­лів та здійснення контролю за таким використанням, зби­рання відповідної винагороди та розподіл її між суб’єктами авторського права та суміжних прав, право виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації особистих (немайнових) і майнових прав суб’єктів авторського і суміжних прав.

КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬ­НОЇ ВЛАСНОСТІ – відтворення руху інтелектуального капі­талу з метою отримання прибутку. Інтелектуальний капітал набуває авансової вартості в процесі господарської діяль­ності, тобто коли він створюється і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємствам (суб’єкта господарювання) з метою отримання прибутку.

КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ – інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та суку­пності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до яко­го вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка закон­но контролює цю інформацію.

КОМЕРЦІЙНЕ (ФІРМОВЕ) ПОЗНАЧЕННЯ – комерційне на­йменування – позначення, яке дає можливість вирізнити одну особу, що виробляє та/або реалізовує товари або на­дає послуги, з–поміж інших та не вводить в оману спожива­чів щодо справжньої її діяльності.

КОМП’ЮТЕРНА ПРОГРАМА – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування ком­п’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну си­стему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

КОНТРАФАКТНИЙ ПРИМІРНИК ТВОРУ, ФОНОГРАМИ, ВІДЕОГРАМИ – примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і/або розповсюджуваний з по­рушенням авторського права і/або суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб’єкта авторського права і/або су­міжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охороня­тися.

КОНТРАФАКТНІ ТОВАРИ – товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що охороняються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

КОПІРАЙТ – авторське право.

КОРИСНА МОДЕЛЬ – нове й промислове придатне конс­труктивне виконання пристрою.

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ – криміна­льна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності наступає, якщо власнику прав завдана матеріа­льна шкода у великому розмірі або у особливо великому розмірі.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР – будь–який оригінальний письмовий твір белетристичного, наукового, технічного або практично­го характеру, незалежно від його цінності чи призначення.

ЛІЦЕНЗІАР – особа, яка має виключне право дозволяти ви­користання об’єкта права інтелектуальної власності.

ЛІЦЕНЗІАТ – особа, яка отримує дозвіл від ліцензіара на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

ЛІЦЕНЗІЯ (ліцензія на використання об’єкта права інтелек­туальної власності) – дозвіл особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної вла­сності (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату) на використання об’єкта права інтелектуальної власності на певних умовах;.

МЕТОД ОЦІНКИ – спосіб визначення вартості об’єкта оцін­ки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалі­зувати певний методичний підхід.

МІЖНАРОДНА ЗАЯВКА – заявка, подана згідно з міжнаро­дним Договором.

МІЖНАРОДНА ПАТЕНТНА КЛАСИФІКАЦІЯ (МПК, 1971 р.) – прийнята на основі Страсбурзької угоди пошукова ієрархі­чна система розподілу технічних понять всіх галузей знань на класифікаційні рівні, містить функціонально–орієнтовані і галузеві рубрики.

МІЖНАРОДНИЙ ПОШУКОВИЙ ОРГАН – орган, що прово­дить міжнародний пошук за міжнародною заявкою відповід­но до Договору про патентну кооперацію (РСТ).

МІЖНАРОДНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ – (МКПЗ, 1968 р.) – прийнята на основі Локарнської угоди дворівнева (клас – підклас) класифікація виробів призна­чена для класифікування під час розробки, експертизи та реєстрації об’єктів, заявлених чи визнаних як промислові зразки.

МІЖНАРОДНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ (МКТП, 1957 р.) – прийнята на основі Ніццької угоди класи­фікація товарів і послуг. Номери класів МКТП вказуються в офіційних документах і публікаціях патентних відомств, що стосуються реєстрації знаків. МКТП складається з абетково­го переліку товарів і послуг та переліку класів. Українське видання доповнено англійсько–українським абетковим по­кажчиком. Україна приєдналася приєдналася до Ніццької угоди 29 грудня 2000 р.

НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ – встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу.

НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ – будь-які дії господа­рюючих суб’єктів, які суперечать правилам та чесним зви­чаям у підприємницькій діяльності.

НЕМАТЕРІАЛЬНИЙ АКТИВ – права на об’єкт інтелектуаль­ної власності, в тому числі промислової власності, які мо­жуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством як немонетарний актив з метою використання протягом пері­оду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду Іншим особам.

НЕЮРИСДИКЦІЙНА ФОРМА ЗАХИСТУ – дії, в межах зако­ну, юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інтелек­туальної власності, які здійснюються ними самостійно (са­мозахист), без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів.

НОВИЗНА – один з критеріїв (умов) охороноспроможності об’єкта промислової власності. Суть її полягає в тому, що до дати подання заявки на видачу патенту або, якщо заяв­лено пріоритет, до дати її пріоритету, суть об’єкта не пови­нна бути розкрита для невизначеного кола осіб в обсязі, що дає можливість здійснити його.

НОВИЗНА ЛОКАЛЬНА – означає, що розкриття суті об’єк­та, що заявляється, неприпустиме в межах однієї держави, а саме, країни патентування.

НОУ-ХАУ – конфіденційна інформація наукового, технічно­го, виробничого, адміністративного, фінансового, комерцій­ного або іншого характеру, яку практично застосовують у діяльності підприємства або у фаховій діяльності, яка ще не стала загальним надбанням. Використання ноу-хау забез­печує певні переваги особі, що його отримала.

ОБ’ЄКТИ ОЦІНКИ – майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об’єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об’єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.

ОБ’ЄКТИ ОЦІНКИ У НЕМАТЕРІАЛЬНІЙ ФОРМІ – об’єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об’єктів у немате­ріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебі­торська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ – літе­ратурні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, пе­редачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фір­мові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці.

ОЗНАКИ СОРТУ РОСЛИНИ – показники, за якими розріз­няють сорти під час проведення експертизи заявки без вра­хування їх економічної важливості.

ОПРИЛЮДНЕННЯ ТВОРУ – здійснена за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і/або суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опу­блікування, публічного виконання, публічного показу, публі­чної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

ОПУБЛІКОВАНИЙ ТВІР – твір, який за дозволом автора відступлений і примірники якого стали доступними публіці.

ОРГАНІЗАЦІЯ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ (організація колективного управління майновими правами) – організація, що управляє на колективній основі майновими правами су­б’єктів авторського права і/або суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

ОРГАНІЗАЦІЯ МОВЛЕННЯ – організація ефірного мовлен­ня чи організація кабельного мовлення.

ОРИГІНАЛЬНІСТЬ – справжній власний твір автора, не скопійований повністю або в основному з іншого твору. Ори­гінальність не слід змішувати з новизною. Існування анало­гічного твору, раніше невідомого автору, не позначається на оригінальності незалежного творіння. У випадку похідного твору оригінальність полягає в індивідуальному методі пе­реробки раніше існуючого твору.

ОСОБА – фізична або юридична особа.

ОФІЦІЙНИЙ ПАТЕНТНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – це офіційне ви­дання патентного відомства, яке містить публікації про пра­ва на об’єкти промислової власності відповідно до націона­льного патентного законодавства або міжнародних догово­рів і угод з питань охорони промислової власності.

ОЦІНОЧНА ВАРТІСТЬ – вартість, яку визначають за вста­новленими алгоритмом та складом вихідних даних.

ОЦІНОЧНІ ПРОЦЕДУРИ – дії (етапи), виконання яких у пев­ній послідовності дає можливість провести оцінку.

ПАТЕНТ НА ВИНАХІД – різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

ПАТЕНТ НА СОРТ РОСЛИН – охоронний документ, що за­свідчує пріоритет, авторство і право власності на сорт рос­лин.

ПАТЕНТОВЛАСНИК – фізична і/або юридична особа(и), яка(і) є власником(ами) майнових прав на об’єкт промисло­вої власності, що засвідчено патентом.

ПАУШАЛЬНИЙ ПЛАТІЖ – твердо зафіксована у ліцензійній угоді сума винагороди, яка встановлюється на основі оцінок можливого економічного ефекту і очікуваних прибутків поку­пця ліцензії на основі використання останньої.

ПІДХОДИ (МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ) ДО ОЦІНКИ – загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на ос­новних принципах оцінки.

ПІРАТСТВО АУДІОВІЗУАЛЬНЕ – незаконне відтворення, розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм шляхом тиражування і продажу аудіо-, відеокасет, музичних компакт–дисків, а також незаконна трансляція цих творів через радіо- і телеефір, по мережам кабельного те­лебачення.

ПІРАТСТВО КОМП’ЮТЕРНЕ незаконне відтворення і розповсюдження комп’ютерного програмного забезпечення шляхом тиражування, продажу компакт-дисків з записом комп’ютерних програм, встановлення неліцензійного програмного забезпечення на комп’ютерну техніку та розповсюдження піратських програм через Інтернет.

ПОПЕРЕДНЯ ЗАЯВКА – заявка, яка була подана до Держ­департаменту чи до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності і за якою заявлено пріоритет.

ПОРОДА ТВАРИН – сукупність особин у межах певного ви­ду тварин, яка має генетичне обумовлені стабільні характе­ристики (властивості та ознаки), що відрізняють її від інших сукупностей особин цього виду тварин, стійко передають їх потомкам та є результатом інтелектуальної, творчої діяль­ності людини.3

ПОХІДНИЙ ТВІР – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша пе­реробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одер­жані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування україн­ською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів.

ПОШИРЕННЯ СОРТУ – комерційне розповсюдження сорту, занесеного до Реєстру сортів.

ПРАВОВЛАСНИК – власник майнових прав на об’єкт інте­лектуальної власності

ПРЕДСТАВНИК – представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа.

ПРИМІРНИК ВІДЕОГРАМИ – копія відеограми на відповід­ному матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній рухомі зображення чи їх частину (як із звуковим су­проводом, так і без нього).

ПРИМІРНИК ТВОРУ – копія твору, виконана у будь-якій ма­теріальній формі.

ПРИМІРНИК ФОНОГРАМИ – копія фонограми на відповід­ному матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї фонограми і містить усі зафіксовані на ній звуки чи їх частину.

ПРІОРИТЕТ ЗАЯВКИ (ПРІОРИТЕТ) – першість у поданні заявки на отримання охоронного документа на об’єкт інте­лектуальної власності.

ПРОГРАМА ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ – зображення та/або звуки, включаючи їх відображення, для передачі ор­ганізаціями мовлення каналами зв’язку в ефір або по кабе­лю для їх сприйняття необмеженою кількістю осіб.

ПРОМИСЛОВА ПРИДАТНІСТЬ – здатність винаходу бути застосованим у промисловому виробництві

ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання,

ПУБЛІЧНА ДЕМОНСТРАЦІЯ (аудіовізуального твору, відео­грами) – публічне одноразове чи багаторазове представ­лення публіці аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання твору або будь-яких рухомих зобра­жень за згодою суб’єктів авторського права і/або суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сі­м’ї,.

РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ технічне вирі­шення, яке є новим і корисним підприємств, для якого воно призначено.

РЕЄСТР – Державний реєстр відповідних патентів (сві­доцтв) на об’єкти інтелектуальної власності.

РЕЄСТРАЦІЯ – державна реєстрація об’єкта права інтелек­туальної власності.

РЕПРОГРАФІЧНЕ ВІДТВОРЕННЯ (РЕПРОДУКУВАННЯ) – факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи ін­шого графічного твору або його примірника шляхом фото­копіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій фор­мі, яку зчитує комп’ютер.

РИНКОВА ВАРТІСТЬ – вартість, за яку можливе відчужен­ня об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після про­ведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сто­рін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

РІВЕНЬ ТЕХНІКИ – сучасна ступінь розвитку конкретної об­ласті техніки, з якою порівнюють нові винаходи. Домагання на визнання винаходу чи корисної моделі патентоспромож­ності повинні представити новий аспект, що виводить їх за межі відомих на даний момент науково–технічних знань.

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І/АБО СУМІЖНИХ ПРАВ – будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і/або суміжних прав безпосеред­ньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об’єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

РОЗРОБКА – застосування підприємством результатів до­сліджень та інших знань для планування і проектування но­вих або значно вдосконалених матеріалів, приладів, проду­ктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серій­ного виробництва чи використання.

РОЯЛТІ – виплата ліцензійної винагороди шляхом періоди­чних відрахувань, які встановлюють у вигляді фіксованих ставок на базі розрахунку фактичного економічного резуль­тату від використання ліцензії (база роялті) і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.

СВІДОЦТВО – документ, що посвідчує право на товару пе­вний вид об’єкта інтелектуальної власності.

СВІДОЦТВО ПРО АВТОРСТВО НА СОРТ – охоронний до­кумент, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт.

СЕКРЕТНИЙ ВИНАХІД (СЕКРЕТНА КОРИСНА МОДЕЛЬ) – винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесе­ну до державної таємниці.

СЛУЖБОВИЙ ВИНАХІД (КОРИСНА МОДЕЛЬ) – винахід (корисна модель), створений працівником:

-        з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця;

-        у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручен­ням роботодавця за умови, що трудовим договором (кон­трактом) не передбачене інше.

СЛУЖБОВИЙ ТВІР – твір, створений автором у порядку ви­конання службових обов’язків відповідно до службового за­вдання чи трудового договору (контракту) між ним і робото­давцем.

СОРТ РОСЛИН – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

СПЕЦІАЛЬНО УПОВНОВАЖЕНИЙ ОРГАН – визначений Кабінетом Міністрів України державний орган, наділений повноваженнями щодо визначення та контролю особливих властивостей, певних якостей чи інших характеристик това­рів, для позначення яких використовуються назва місця по­ходження чи географічні зазначення походження, а також щодо визначення меж географічних місць, з якими пов’язані ці особливі властивості, певні якості чи інші характеристики, та встановлення виробників зазначених товарів у межах цих географічних місць.

СТАВКА ДИСКОНТУ – коефіцієнт, що застосовують для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозують на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об’єкта оцін­ки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов’язаних з інвестуванням.

СТАВКА КАПІТАЛІЗАЦІЇ – коефіцієнт, який застосовують для визначення вартості об’єкта, виходячи з очікуваного до­ходу від його використання, за умови, що дохід передбача­ється незмінним протягом визначеного періоду в майбут­ньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення.

СУБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ – тво­рець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (ав­тор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким на­лежать особисті немайнові та/або майнові права інтелекту­альної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору.

СУСПІЛЬНЕ НАДБАННЯ – твори і об’єкти суміжних прав, строк дії авторського права і/або суміжних прав на які закін­чився.

ТВІР АРХІТЕКТУРИ – твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моде­лі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо).

ТВІР НАУКОВИЙ – твір, в якому всі питання розглядають відповідно до наукового підходу. В авторсько–правових за­конодавствах загальне посилання на наукові твори часто розуміється як таке, що означає всі види творів, крім худож­ніх або белетристичних, наприклад такі, як твори з питань техніки, довідники, науково–популярні твори або практичні посібники. При цьому наукові твори, що охороняються авто­рським правом, не включають наукові винаходи, відкриття, наукові дослідження.

ТВІР ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА – скульптура, кар­тина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо.

ТВІР УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА – твір мистецтва, в тому числі твір художнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або пе­ренесений на предмети такого користування.

ТВІР ХУДОЖНІЙ (ТВІР МИСТЕЦТВА) – витвір інтелектуа­льної праці, розрахований на естетичне сприйняття люди­ною. Категорія художніх творів включає в себе твори живо­пису, рисунки, твори скульптури, графіки, архітектури, фото­графії. В багатьох законодавчих актах про авторське право поняття «художні твори» охоплює також музичні твори і тво­ри прикладного мистецтва.

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ – технічні пристрої і/або тех­нологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і/або суміжних прав при сприйнятті і/або копіюванні захищених (закодова­них) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах органі­зацій мовлення чи для контролю доступу до використання об’єктів авторського права і суміжних прав.

ТОВАР – продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації.

ТОПОГРАФІЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщен­ня сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА – це будь-яке позначення, у тому числі комбінація позначень, призначене та придатне для вирізнення товарів і послуг однієї особи від товарів і послуг інших осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів, об’ємні та звукові позначення, а також будь-яка комбінація таких позначень тощо.

УКРПАТЕНТ (Державне підприємство «Український інститут промислової власності» Міністерства освіти і науки України) – уповноважений державний орган для розгляду і прове­дення експертизи заявок.

УМОВИ ПАТЕНТОЗДАТНОСТІ – умови, за яких об’єкт про­мислової власності може набути правової охорони. Для ви­находу – якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислове придатним. Для корисної моделі – якщо вона є новою і промислове придатною. Для промислового зразка –якщо він є новим. Для сорту рослини – якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінаці­єю генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та ста­більним.

УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ – діяль­ність, що спрямована на отримання кінцевого результату – прибутку або іншої користі через створення та використання об’єктів прав інтелектуальної власності у всіх галузях еко­номіки.

УСТАНОВА – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (Міністерство освіти і науки України).

ФОНОГРАМА – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт–диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фоно­грама є вихідним матеріалом для виготовлення її примірни­ків (копій).

ФОРМАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА (експертиза за формальними ознаками) – експертиза, в ході якої встановлюють належ­ність зазначеного у заявці об’єкта до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимо­гам.

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ – стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, яка базується на описі винаходу.

ЦИВІЛЬНО–ПРАВОВИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ прав інтелекту­альної власності – полягає у розгляді та вирішенні спору судом загальної юрисдикції або у вищому господарському суді.

ЦІНА – фактична сума грошей, сплачена за об’єкт оцінки або подібне майно.

ЧИСТИЙ ОПЕРАЦІЙНИЙ ДОХІД – прогнозована сума над­ходжень від використання об’єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов’язаних з отриманням цієї суми.

ЮРИСДИКЦІЙНА ФОРМА ЗАХИСТУ прав інтелектуальної власності передбачає цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративний захист прав.

 

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

Макаренко Михайло Володимирович

Аджавенко Марина Миколаївна

Приймук Ольга Романівна

Пилипенко Олена Вітальевна

 

 

 

 

Інтелектуальна власність

Тестові завдання з навчального курсу

для студентів спеціальностей  

8.03050401 та 7,03050401 «Економіка підприємств»

 

 

 

 

 

 

Відповідальна за випуск – Аджавенко М. М.

 

 

 

 

Редактор

 

Підписано до друку                      р. Формат паперу 60х84/16, папір для тиражувальних

 

Надруковано в друкарні Видавництва

Державного економіко-технологічного університету транспорту,

03049, м. Київ-49, вул. Миколи Лукашевича, 19