Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ Облік

Облік

« Назад

Облік 30.08.2016 04:20

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України

від 05 червня 2013 року № 683)

Форма № Н - 3.04

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри обліку і аудиту

_______________ проф. С.Ф. Легенчук

“____” ____________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОПП 1 “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

спеціальність 8.03050901 “Облік і аудит”

факультет обліку і фінансів

2015-2016 навчальний рік

Робоча програма навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством ” для студентів спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит”.

РОЗРОБНИК: Лаговська Олена Адамівна (професор кафедри обліку і аудиту, д.е.н., доцент)

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол від “01” вересня 2014 року № 7

Завідувач кафедри _______________________ проф. Легенчук С.Ф.

(підпис) (прізвище та ініціали)

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2014 рік
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів – 4	Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво” (шифр і назва)	Нормативна
	Спеціальність 8.03050901 “Облік і аудит” (шифр і назва)
Модулів – 2		Рік підготовки:
Змістових модулів – 2		1-й		1-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання (назва)		Семестр
Загальна кількість годин – 144		1-й		1-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 48 самостійної роботи студента – 96	Освітньо-кваліфікаційний рівень: Магістр	16 год.		8
		Практичні, семінарські
		40 год.		10
		Лабораторні
		0 год.		0 год.
		Самостійна робота
		124 год.		126 год
		Індивідуальні завдання: 0 год.
		Вид контролю: екзамен

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 56/96 = 0,45

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою викладення навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є: формування системи знань з підготовки облікової інформації як основи для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на всіх рівнях управління підприємством.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

1) вивчення концептуальних засад використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела системи управління підприємством;

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

3) вивчення методик і техніки надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;

формування професійних суджень у сфері бухгалтерського обліку в управлінні підприємством, при розробці та реалізації стратегії підприємством.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

§теорію, методологію, практику формування та надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;
§теоретичні, методичні та практичні засади використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела в управлінні підприємством;
§порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;
§сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§організовувати формування облікової інформації за стадіями облікового процесу, управляти якістю бухгалтерського обліку, контролювати якість облікової інформації;

§здійснювати підготовку бухгалтерської звітності враховуючі інформаційні потреби управління підприємством; визначати існуючі та потенційні інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством; консультувати управлінський персонал підприємства щодо облікової інформації, наданої в бухгалтерських звітах та розробляти форми управлінської бухгалтерської звітності;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

§оцінювати інформаційні потреби користувачів в управлінні підприємством; оцінювати якість облікової інформації, системи бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

§формувати думку та професійне судження про побудову та трансформацію системи бухгалтерського обліку для потреб управління підприємством; вміти застосовувати техніки та методики надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1

ТЕМА 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством.

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місце та роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

ТЕМА 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку.

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. Облікова політика в ціноутворенні.

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Змістовий модуль 2

ТЕМА7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

5. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	денна форма
	усього	у тому числі
	усього	л	П	лаб	Інд	с.р.
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Особливості облікової інформації в процесі управління підприємством, принципи, методики та техніки підготовки управлінської звітності, розгляд системи збалансованих показників як обліково-аналітичного інструменту управління підприємством, якість облікової інформації та підходи до оцінки її рівня, виявлення впливу облікової політики на економічні результати діяльності
Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	11	2	2			7
Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	11	2	2			7
Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	12	2	2			8
Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	12	1	2			9
Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	12	2	2			8
Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	12	1	2			9
Модульна контрольна робота № 1 (8-й тиждень)	2		2			0
Разом за модулем 1	72	10	14			48
Модуль 2
Змістовий модуль 2. Особливості використання облікової інформації за умови застосування концепції вартісно-орієнтованого управління, управління економічними ризиками, обліково-аналітичне забезпечення процесу управління ризикам
Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	11	1	4			6
Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	12	1	2			9
Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	11	1	4			6
Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	24	1	4			19
Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	22	1	4			17
Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	24	1	4			19
Модульна контрольна робота № 2 (8-й тиждень)	4		4			0
Разом за модулем 2	108	6	26			76
Усього годин	180	16	40			124

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	2
2	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	2
3	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	2
4	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	2
5	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	2
6	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	2
7	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	4
8	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	2
9	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	4
10	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	4
11	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	4
12	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	4
	МКР	6
Разом		40

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

Передбачається, що в період вивчення дисципліни студент самостійно розв’язує домашнє завдання, вивчає матеріал курсу в процесі підготовки до практичних занять та семінарів, а також в цілому перед сесією. Частка самостійної роботи при вивченні навчальної дисципліни складає 67 %.

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	7
2	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	7
3	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	8
4	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	9
5	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	8
6	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	9
7	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	6
8	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	9
9	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	6
10	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	9
11	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	9
12	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	9
Разом		96

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Навчання в аудиторіях відбувається в формі лекційних та практичних занять. Для полегшення засвоєння матеріалу використовуються технічні засоби.

№ з/п	Назва теми	Технічні засоби
	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	Графопроектор з комплектом слайдів

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Проміжний контроль самостійної роботи студентів

Проміжний контроль з навчальної дисципліни ‟Бухгалтерський облік в управління підприємством” включає оцінювання результатів самостійного вивчення теоретичного та практичного матеріалу.

Кожен студент денної форми навчання повинен виконати 2 модульні контрольні роботи за семестр.

Студент може бути допущений до іспиту, якщо він має позитивні оцінки за підсумками кожного з кредитних модулів.

ПРОМІЖНИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

1. Оцінювання якості засвоєння навчальної дисципліни за всіма видами навчальних завдань проводиться шляхом розрахунку загальної кількості балів, отриманих студентом протягом навчальних годин, що відводяться на кожний тематичний блок.

2. Оцінювання в межах окремих модулів здійснюється на основі наступного поділу балів (табл. 1, 2)

Таблиця 1

Критерії оцінювання модульного контролю*

Форма контролю	Максимальна кількість балів
Короткочасні самостійні роботи	5
Перевірка домашніх завдань та оцінювання відвідування	5
Уусні та письмові опитування	5
Модульна контрольна робота	35
Всього за модуль	50

Примітка:

* – структурування дисципліни та шкала меж позитивних оцінок наведена в межах одного модулю.

Таблиця 2

Критерії оцінювання модульної контрольної роботи

Структурна частина картки	Максимальна кількість балів
Повне визначення терміну із зазначенням прикладу	5х1=5
Питання, на яке дано повну відповідь	2х7,5=15
Правильно розв’язана задач	2х15=15
Разом	35

9. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Поточне тестування та самостійна робота														Сума за курс
Змістовий модуль 1							Змістовий модуль 2							100
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	МКР № 1	Т7	Т8	Т9	Т10	Т11	Т12	МКР № 2
2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	35	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	35

Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів.

Семестровий контроль

Загальна кількість балів та результати семестрового контролю доводяться до відома студента. При проведенні підсумків семестрового контролю необхідно враховувати наступне:

· у разі, якщо студент погоджується з результатом контролю, відповідна кількість балів та оцінка (за національною шкалою та шкалою ECTS) виставляються у екзаменаційну відомість;
· у разі, якщо студент отримав від 0 до 59 балів, то в залікову відомість за національною шкалою виставляється оцінка “не зараховано” (“F” та “FX” відповідно до шкали ECTS). Складання заліку оцінюється в 100 балів та проводиться за направленням з деканату;
· у разі, якщо студент, який отримав позитивну оцінку за результатами модульного контролю, має бажання підвищити результати семестрового контролю, то він складає іспит зі всього курсу під час сесії (за розкладом), результати якого виставляються в екзаменаційну відомість.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за 100-бальною шкалою	Оцінка в ECST	Значення оцінки ECST	Критерії оцінювання	Рівень компетентності	Екзамен
90-100	A	відмінно	Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача і знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили	Високий (творчий)	відмінно
82-89	B	дуже добре	Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв'язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна	Достатній (конструктивно-варіативний)	добре
74-81	C	добре	Студент вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок
64-73	D	задовільно	Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень: з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих	Середній (репродуктивний)	задовільно
60-63	E	достаньо	Студент володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання семестрового контролю	Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу	Низький (рецептивно-продуктивний)	незадовільно
1-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням залікового кредиту	Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів

10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для освоєння навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” розроблено

1. Завдання для перевірки самостійної роботи студента.

2. Конспект лекцій.

3. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.

4. Методичні вказівки до практичних та семінарських занять.

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством.Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. – 526 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 1)
Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.
Сбалансированная система показателей: от стратеги к действию. Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон. – ЗАО «Олимп-Бизнес», Москва, 2003. – 214 с.
Разработка сбалансированной системы показателей. Практичексое руководстов с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред.. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 128 с.
Лаговська О.А. Обліково-аналітичне забезпечення вартісно-орієнтованого управління: теорія та методологія : монографія / О.А. Лаговська. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 676 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 3 та електронний формат)
Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 5)

Додаткова література

Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
Иванов В.В., Хан О.К. Управленческий учет для эффективного менеджмента. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 208 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл – К.: Книга, 2004. - 544 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.– М.: Финансы и статистика, 1986. – 104 с.
Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995. -- 100 с.
Пушкар М.С. Управлінський облік – Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД, 1995 – 164 с.
Сердюк В.Н. Управленческий учет: Учебное пособие. – 2-е изд., изм. и доп. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 407 с.
Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с.
Современный управленческий анализ. Теория и практика контроллинга: учебное пособие. – М.: Издательство “Дело и сервис”, 2006. – 272 с.
Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.– М.: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.
Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: “Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2000. – 277 с.
Управленческий учет: информационное обеспечение рациональных плановых решений фирмы (+CD) / Ю.В. Богатин – М.: Финансы и статистика, 2007. – 512с.
Управленческий учет: учеб. пособие / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина. – М.: Эксмо, 2009. – 480 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України

від 05 червня 2013 року № 683)

Форма № Н - 3.04

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Завідувач кафедри обліку і аудиту

_______________ проф. С.Ф. Легенчук

“____” ____________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОПП 1 “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

спеціальність 8.03050801 “Фінанси і кредит”

факультет обліку і фінансів

2015-2016 навчальний рік

РОЗРОБНИК: Лаговська Олена Адамівна (професор кафедри обліку і аудиту, д.е.н., доцент)

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол від “01” вересня 2015 року № 1

Завідувач кафедри _______________________ проф. Легенчук С.Ф.

(підпис) (прізвище та ініціали)

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2015 рік
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів – 4	Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво” (шифр і назва)	Нормативна
	Спеціальність 8.03050801 “Фінанси і кредит” (шифр і назва)
Модулів – 2		Рік підготовки:
Змістових модулів – 2		1-й		1-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання (назва)		Семестр
Загальна кількість годин – 144		1-й		1-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 48 самостійної роботи студента – 96	Освітньо-кваліфікаційний рівень: Магістр	16 год.		8
		Практичні, семінарські
		16 год.		10
		Лабораторні
		0 год.		0 год.
		Самостійна робота
		58 год.		126 год
		Індивідуальні завдання: 0 год.
		Вид контролю: екзамен

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 32/58 = 0,55

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

§теорію, методологію, практику формування та надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;
§теоретичні, методичні та практичні засади використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела в управлінні підприємством;
§порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;
§сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§організовувати формування облікової інформації за стадіями облікового процесу, управляти якістю бухгалтерського обліку, контролювати якість облікової інформації;

§здійснювати підготовку бухгалтерської звітності враховуючі інформаційні потреби управління підприємством; визначати існуючі та потенційні інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством; консультувати управлінський персонал підприємства щодо облікової інформації, наданої в бухгалтерських звітах та розробляти форми управлінської бухгалтерської звітності;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

§оцінювати інформаційні потреби користувачів в управлінні підприємством; оцінювати якість облікової інформації, системи бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

§формувати думку та професійне судження про побудову та трансформацію системи бухгалтерського обліку для потреб управління підприємством; вміти застосовувати техніки та методики надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1

ТЕМА 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством.

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місце та роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

ТЕМА 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку.

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. Облікова політика в ціноутворенні.

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Змістовий модуль 2

ТЕМА7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

5. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	денна форма
	усього	у тому числі
	усього	л	П	лаб	Інд	с.р.
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Особливості облікової інформації в процесі управління підприємством, принципи, методики та техніки підготовки управлінської звітності, розгляд системи збалансованих показників як обліково-аналітичного інструменту управління підприємством, якість облікової інформації та підходи до оцінки її рівня, виявлення впливу облікової політики на економічні результати діяльності
Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	7	1	1			5
Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	7	1	1			5
Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	7	1	1			5
Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	6	1	1			4
Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	7	2	1			4
Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	9	2	1			6
Модульна контрольна робота № 1 (8-й тиждень)	2		2			0
Разом за модулем 1	45	8	8			29
Модуль 2
Змістовий модуль 2. Особливості використання облікової інформації за умови застосування концепції вартісно-орієнтованого управління, управління економічними ризиками, обліково-аналітичне забезпечення процесу управління ризикам
Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	7	1	1			5
Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	7	1	1			5
Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	7	1	1			5
Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	6	1	1			4
Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	7	2	1			4
Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	9	2	1			6
Модульна контрольна робота № 2 (8-й тиждень)	2		2			0
Разом за модулем 2	45	8	8			29
Усього годин	96	16	16			58

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	1
2	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	1
3	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	1
4	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	1
5	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	1
6	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	1
7	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	1
8	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	1
9	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	1
10	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	1
11	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	1
12	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	1
	МКР	2
Разом		16

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	5
2	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	5
3	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	5
4	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	4
5	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	4
6	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	6
7	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	5
8	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	5
9	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	5
10	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	4
11	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	4
12	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	6
Разом		58

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

№ з/п	Назва теми	Технічні засоби
	Тема 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 5. Облікова політика в ціноутворенні	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень	Графопроектор з комплектом слайдів
	Тема 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень	Графопроектор з комплектом слайдів

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Проміжний контроль самостійної роботи студентів

Кожен студент денної форми навчання повинен виконати 2 модульні контрольні роботи за семестр.

ПРОМІЖНИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

2. Оцінювання в межах окремих модулів здійснюється на основі наступного поділу балів (табл. 1, 2)

Таблиця 1

Критерії оцінювання модульного контролю*

Форма контролю	Максимальна кількість балів
Короткочасні самостійні роботи	5
Перевірка домашніх завдань та оцінювання відвідування	5
Уусні та письмові опитування	5
Модульна контрольна робота	35
Всього за модуль	50

Примітка:

* – структурування дисципліни та шкала меж позитивних оцінок наведена в межах одного модулю.

Таблиця 2

Критерії оцінювання модульної контрольної роботи

Структурна частина картки	Максимальна кількість балів
Повне визначення терміну із зазначенням прикладу	5х1=5
Питання, на яке дано повну відповідь	2х7,5=15
Правильно розв’язана задач	2х15=15
Разом	35

9. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Поточне тестування та самостійна робота														Сума за курс
Змістовий модуль 1							Змістовий модуль 2							100
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	МКР № 1	Т7	Т8	Т9	Т10	Т11	Т12	МКР № 2
2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	35	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	2,5	35

Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів.

Семестровий контроль

· у разі, якщо студент погоджується з результатом контролю, відповідна кількість балів та оцінка (за національною шкалою та шкалою ECTS) виставляються у екзаменаційну відомість;
· у разі, якщо студент отримав від 0 до 59 балів, то в залікову відомість за національною шкалою виставляється оцінка “не зараховано” (“F” та “FX” відповідно до шкали ECTS). Складання заліку оцінюється в 100 балів та проводиться за направленням з деканату;
· у разі, якщо студент, який отримав позитивну оцінку за результатами модульного контролю, має бажання підвищити результати семестрового контролю, то він складає іспит зі всього курсу під час сесії (за розкладом), результати якого виставляються в екзаменаційну відомість.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за 100-бальною шкалою	Оцінка в ECST	Значення оцінки ECST	Критерії оцінювання	Рівень компетентності	Екзамен
90-100	A	відмінно	Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача і знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили	Високий (творчий)	відмінно
82-89	B	дуже добре	Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв'язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна	Достатній (конструктивно-варіативний)	добре
74-81	C	добре	Студент вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок
64-73	D	задовільно	Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень: з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих	Середній (репродуктивний)	задовільно
60-63	E	достаньо	Студент володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання семестрового контролю	Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу	Низький (рецептивно-продуктивний)	незадовільно
1-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням залікового кредиту	Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів

10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для освоєння навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” розроблено

1. Завдання для перевірки самостійної роботи студента.

2. Конспект лекцій.

3. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.

4. Методичні вказівки до практичних та семінарських занять.

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством.Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. – 526 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 1)
Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.
Сбалансированная система показателей: от стратеги к действию. Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон. – ЗАО «Олимп-Бизнес», Москва, 2003. – 214 с.
Разработка сбалансированной системы показателей. Практичексое руководстов с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред.. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 128 с.
Лаговська О.А. Обліково-аналітичне забезпечення вартісно-орієнтованого управління: теорія та методологія : монографія / О.А. Лаговська. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 676 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 3 та електронний формат)
Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 5)

Додаткова література

Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
Иванов В.В., Хан О.К. Управленческий учет для эффективного менеджмента. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 208 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл – К.: Книга, 2004. - 544 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.– М.: Финансы и статистика, 1986. – 104 с.
Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995. -- 100 с.
Пушкар М.С. Управлінський облік – Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД, 1995 – 164 с.
Сердюк В.Н. Управленческий учет: Учебное пособие. – 2-е изд., изм. и доп. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 407 с.
Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с.
Современный управленческий анализ. Теория и практика контроллинга: учебное пособие. – М.: Издательство “Дело и сервис”, 2006. – 272 с.
Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.– М.: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.
Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: “Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2000. – 277 с.
Управленческий учет: информационное обеспечение рациональных плановых решений фирмы (+CD) / Ю.В. Богатин – М.: Финансы и статистика, 2007. – 512с.
Управленческий учет: учеб. пособие / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина. – М.: Эксмо, 2009. – 480 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор ЖДТУ

_____________ П.П. Мельничук

«___» ______________ 2015 р.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

З НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Бухгалтерський облік в управлінні підприємством»

Житомир – 2015

ЗМІСТ

1. Пояснювальна записка до пакету тестових завдань………………...…...……..

2. Тестові завдання…………………….…………… …………………..…….…….

3. Питання для самоперевірки знань…..…………………………………………..

4. Критерії оцінювання тестових завдань із дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” ………………………………………………………….

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ПАКЕТУ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

З ДИСЦІПЛІНИ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

Тестові завдання з дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” призначені для використання контролю рівня знань, вмінь та навичок студентів, які навчаються за галуззю знань 0305 “Економіка і підприємництво” спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит”. Тестові завдання з дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” складені Житомирським державним технологічним університетом кафедрою обліку і аудиту відповідно до державних галузевих стандартів вищої освіти, зокрема, освітньо-професійних програм підготовки магістра галузі знань 0305 “Економіка і підприємництво”.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

I. Питання першого рівня складності: альтернативні тестові завдання

1) ДІАГНОЗ ПРОБЛЕМИ Є ОДНИМ ІЗ ЕТАПІВ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ:

1) так

2) ні

2) ОДНІЄЮ З ЯКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОБЛЕМУ Є ЛАКОНІЧНІСТЬ

1) так

2) ні

3) ЯКІСТЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЯКОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НЕЇ:

1) так

2) ні

4) ЧИ Є КОМУНІКАТИВНІСТЬ ЯКІСНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ ІНФОРМАЦІЇ:

1) так

2) ні

5) ЯКІСТЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЯКОСТІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО НЕЇ :

1) так

2) ні

6) ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ЕКОНОМІЇ ВИТРАТ, ВИТРАТИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА РЕЛЕВАНТНІ І НЕРЕЛЕВАНТНІ:

1) так

2) ні

7). ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЛИШЕ ПІСЛЯ ОЦІНКИ ВСІХ МОЖЛИВИХ АЛЬТЕРНАТИВ:

1) так

2) ні

8) З МЕТОЮ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НЕОБХІДНО РОЗРОБИТИ НЕ МЕНШЕ 5 ВАРІАНТІВ АЛЬТЕРНАТИВНИХ РІШЕНЬ?

1) так

2) ні

9) ПІД ЧАС ВИБОРУ АЛЬТЕРНАТИВ ПІДПРИЄМСТВО ПОВИННО ВРАХУВАТИ НАСЛІДКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДАНОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ:

1) так

2) ні

10) ЯКЩО ОДНА АЛЬТЕРНАТИВА ВИКЛЮЧАЄ ІНШУ, ТО НЕ МАЄ СЕНСУ ЇЇ РОЗГЛЯДАТИ:

1) так

2) ні

11) ОБЛІКОВА ІНФОРМАЦІЯ НЕ ВПЛИВАЄ НА РІШЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ:

1) так

2) ні

12) УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ - ЦЕ РЕЗУЛЬТАТ ТВОРЧОГО ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМНОЇ СИТУАЦІЇ, ВИБОРУ ШЛЯХІВ, МЕТОДІВ І ЗАСОБІВ ЇЇ ВИРІШЕННЯ:

1) так

2) ні

13) ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ЗА ІЄРАРХІЧНИМ РІВНЕМ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ОДНОРІВНЕВІ ТА БАГАТОРІВНЕВІ.

а) так;

б) ні.

14) УСУНЕННЯ ШУМІВ ТА КОМУНІКАЦІЙНИХ БАР’ЄРІВ СПРИЙНЯТТЯ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ Є ПЕРШИМ ЕТАПОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:

1) так

2) ні

15) ЗДІЙСНЕННЯ КОДУВАННЯ ТА ДЕКОДУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Є ОДНИМ З ЕТАПІВ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:

1) так

2) ні

16) Інформаційні облікові потоки залежно від носія інформації поділяються на документальні , електронні та усні

1) так

2) ні

17) Вибір джерела або суб’єкта є одним з етапів комунікаційного процесу:

1) так

2) ні

18) Всі Інформаційні облікові потоки повинні розкривають реальний стан об’єкта управління згідно з якісною вимогою оперативності:

1) так

2) ні

19) НАДЛИШКОВА НЕРЕЛЕВАНТНА ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ВІДВОЛІКАЄ УВАГУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ТА ВИМАГАЄ ВИТРАЧАННЯ ЧАСУ НА ЇЇ ОПРАЦЮВАННЯ НАЗИВАЄТЬСЯ ХВИЛЕЮ ІНФОРМАЦІЇ :

1) так

2) ні

20) Комунікаційний канал - реальна або уявна лінія зв’язку (контакту), за якою повідомлення рухаються від комунікатора до реципієнта:

1) так

2) ні

21) КОМУНІКАЦІЯ – ЦЕ ПРОЦЕС ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ :

1) так

2) ні

22) ПЕРШИМ ЕТАПОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Є ПЕРЕДАЧА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИГНАЛІВ :

1) так

2) ні

23) 2) ПІД РЕЦИПІЄНТОМ РОЗУМІЮТЬ СУБ’ЄКТА ЩО ВИСТАВЛЯЄ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ:

1) так

2) ні

24) ПАРАДОКСИ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ:

1) так

2) ні

25) ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ЗА ІЄРАРХІЧНИМ РІВНЕМ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ОДНОРІВНЕВІ ТА БАГАТОРІВНЕВІ.

1) так;

2) ні.

26) УСУНЕННЯ ШУМІВ ТА КОМУНІКАЦІЙНИХ БАР’ЄРІВ СПРИЙНЯТТЯ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ Є ПЕРШИМ ЕТАПОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:

1) так

2) ні

27) ЗДІЙСНЕННЯ КОДУВАННЯ ТА ДЕКОДУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Є ОДНИМ З ЕТАПІВ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ:

1) так

2) ні

28) Інформаційні облікові потоки залежно від носія інформації поділяються на документальні , електронні та усні

1) так

2) ні

29) Вибір джерела або суб’єкта є одним з етапів комунікаційного процесу:

1) так

2) ні

30) Всі Інформаційні облікові потоки повинні розкривають реальний стан об’єкта управління згідно з якісною вимогою оперативності:

1) так

2) ні

31) НАДЛИШКОВА НЕРЕЛЕВАНТНА ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ВІДВОЛІКАЄ УВАГУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ТА ВИМАГАЄ ВИТРАЧАННЯ ЧАСУ НА ЇЇ ОПРАЦЮВАННЯ НАЗИВАЄТЬСЯ ХВИЛЕЮ ІНФОРМАЦІЇ :

1) так

2) ні

32) Комунікаційний канал - реальна або уявна лінія зв’язку (контакту), за якою повідомлення рухаються від комунікатора до реципієнта:

1) так

2) ні

33) УПРАВЛІНСЬКА БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ ОРІЄНТОВАНА ДОПОМАГАТИ КЕРІВНИЦТВУ В ЗДІЙСНЕННІ КОНТРОЛЮ:

1) так

2) ні

34) КОРПОРАТИВНИЙ КОНФЛІКТ - Є ОДНИМ З АСПЕКТІВ НЕДОСКОНАЛОСТІ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ВИНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО РІЗНІ УЧАСНИКИ РИНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ МАЮТЬ РІЗНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОДИН І ТОЙ ЖЕ ОБ’ЄКТ

1) так

2) ні

35) УПРАВЛІНСЬКА БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ ОРІЄНТОВАНА ДОПОМАГАТИ КЕРІВНИЦТВУ В ЗДІЙСНЕННІ КОНТРОЛЮ:

1) так

2) ні

36) КОРПОРАТИВНИЙ КОНФЛІКТ - Є ОДНИМ З АСПЕКТІВ НЕДОСКОНАЛОСТІ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ВИНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО РІЗНІ УЧАСНИКИ РИНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ МАЮТЬ РІЗНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОДИН І ТОЙ ЖЕ ОБ’ЄКТ

1) так

2) ні

37) ПАРАДОКСИ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ:

1) так

2) ні

38) ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У ШИРОКОМУ ЗМІСТІ ВИРАЖАЄ ОЦІНКУ ДОСЯГНУТОГО СТАНОВИЩА ТА ПОТЕНЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА 3-ОХ БАЗОВИХ РИНКАХ.

1) так

2) ні

39) БЮДЖЕТУВАННЯ – ЦЕ ПРОЦЕС ПЛАНУВАННЯ МАЙБУТНІХ ОПЕРАЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОФОРМЛЕННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ У ВИГЛЯДІ СИСТЕМИ БЮДЖЕТІВ.

1) так

2) ні

40) ВИТРАТИ НА ПРОВЕДЕННЯ КОРПОРАТИВУ Є НАДПРІОРІТЕТНИМИ ВИТРАТАМИ:

1) так

2) ні

41) ВІДПОВІДНО ДО ПРИНЦИПІВ ОЦІНКИ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ: УМОВНО-ЗМІННІ ВИТРАТИ ОЦІНЮЮТЬСЯ ЗА РІВНЕМ ВІДНОШЕННЯ ДО ОБСЯГУ ЗАГАЛЬНОГО ДОХОДУ ПІДПРИЄМСТВА

1) так

2) ні

42) ЧИ ІСНУЮТЬ ЗАХОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ АБСОЛЮТНОЇ ВЕЛИЧИНИ ВИТРАТ:

1) так

2) ні

43) ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ Є ТОТОЖНИМ ЗА СУТНІСТЮ ПРОЦЕСОМ ДО МІНІМІЗАЦІЇ ВИТРАТ:

1) так

2) ні

44) ОДНИМ ЕТАПІВ ОЦІНКИ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ Є АНАЛІТИЧНІ РОЗРАХУНКИ:

1) так

2) ні

45) ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У ВУЗЬКОМУ ЗМІСТІ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ РИНКОВУ КАПІТАЛІЗАЦІЮ.

1) так

2) ні

II. Питання другого рівня складності: тестові завдання з множинним запитом

1) ДО ЯКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОБЛЕМУ НАЛЕЖАТЬ:

1) актуальність;

2) лаконічність

3)своєчасність, актуальність та лаконічність

4) не має правильної відповіді

2) ДО ОЦІНКИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ РІШЕНЬ ВКЛЮЧАЮТЬ НАСТУПНІ КРИТЕРІЇ:

1)реалістичність;

2) відповідність ресурсам підприємства;

3) правильні відповіді 1 і2;

4) правильної відповіді не запропоновано

3) ЗА БАЗУ ВАРІАТИВНОСТІ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ СЛІД ОБИРАТИ:

1) альтернативний варіант;

2) найбільш новий варіант;

3) випробуваний варіант;

4) правильна відповідь відсутня.

4) ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОГО КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ СПРИЯЄ :

1) підвищенню ефективності роботи управлінського персоналу;

2) підвищенню інвестиційної привабливості підприємства;

3) концентрації управлінських функцій в центрах формування відповідальності;

4) усі відповіді правильні.

5) Процес обміну інформацією між СУБ’ЄКТАМИ – це:

1) зв’язок;

2) комунікація;

3) передача інформації;

4) збір інформації.

6) ОДНЕ З ПРАВИЛ ПОРІВНЯННОСТІ АЛЬТЕРНАТИВ ПЕРЕДБАЧАЄ НАЯВНІСТЬ ДЛЯ ВИБОРУ:

1) не менше 2х альтернатив;

2) не менше 3х альтернатив;

3) не менше 4х альтернатив;

4) не менше 5ти альтернатив.

7) ЯКА З НАВЕДЕНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НЕ Є ЯКІСНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ ІНФОРМАЦІЇ:

1) об’єктивність;

2) лаконічність;

3) актуальність;

4) правильна відповідь відсутня

8) ДО РЕЛЕВАНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІДНОСЯТЬ:

1) інформація що має відхилення;

2) інформація що впливає на прийняття рішення;

3) інформація отримана від сторонніх осіб;

4) правильна відповідь відсутня.

9) СУТНІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПОЛЯГАЄ:

1) зміні керівництва організації;

2) удосконалення системи управління;

3) вирішення поставлених проблем;

4) всі відповіді вірні.

10) ДО ОСНОВНИХ ЕТАПІВ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НЕ ВІДНОСИТЬСЯ

Діагноз проблеми
Створення проблеми
Оцінка альтернативних варіантів
Прийняття рішення

11) ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ НЕ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ

Стислість
Точність
Повноту
4. Переконливість

12) ДО ЕТАПІВ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НАЛЕЖАТЬ:

1) діагноз проблеми, оцінка альтернатив, прийняття управлінських рішень;

2) оцінка альтернатив, накопичення інформації про проблему, прийняття управлінського рішення;

3) діагноз (вивчення) проблеми, накопичення інформації про проблему, розробка альтернатив вирішення проблеми, оцінка альтернатив, прийняття управлінських рішень;

Г) вірна відповідь відсутня.

13) ДО ПРАВИЛ ПОРІВНЯННОСТІ АЛЬТЕРНАТИВ ВІДНОСЯТЬ:

1) не менше 3 альтернатив;

2) за базовий варіант слід обрати найбільш новий за часом варіант рішення;

3) забезпечення високої якості та ефективності управлінського рішень;

4) усі відповіді вірні.

14) ДО ОЦІНКИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ РІШЕНЬ ВКЛЮЧАЮТЬ:

1)реалістичність;

2) відповідність ресурсам підприємства;

3) правильні відповіді 1 і2;

4) правильна відповідь не запропонована

15) ВИМОГИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИЙНЯТОГО РІШЕННЯ НАСТУПНІ::

1) практичне застосування;

2) точність;

3) економічність;

4) всі відповіді вірні.

16) ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА КОНКРЕТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ЗНАХОДЯТЬ СВОЄ ВІДОБРАЖЕННЯ У :

1) Статуті;

2) Наказі про облікову політику;

3) Звітності;

4) правильна відповідь відсутня

17) ДІАГНОЗ (ВИЗНАЧЕННЯ) ПРОБЛЕМИ ПОЛЯГАЄ У:

1) у виявленні та описі проблемної ситуації;

2) у встановленні мети вирішення проблемної ситуації;

3) у ідентифікації критеріїв прийняття рішень;

4) всі відповіді вірні

18) КОМУНІКАТИВНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ:

1) Стислістю та чіткістю;

2) Відповідністю інформації реальному часу;

3) Зрозумілістю інформації;

4) Повнотою та точністю інформації

19) ДО ЕТАПУ РОЗРОБКИ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ НАЛЕЖИТЬ:

1) Взаємовиключність альтернатив;

2) Ідентифікації критеріїв прийняття рішень;

3) Прийняття наслідків реалізації альтернатив;

4) Встановлення мети вирішення проблемної ситуації

20. АКТУАЛЬНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ПЕРЕДБАЧАЄ, ЩО ВОНА Є:

1) Стислою та чіткою;

2) Відповідною реальному часу;

3) Повною та чіткою;

4) Зрозумілою.

21) ВІДНОСНО СТАНУ ОБ’ЄКТУ УПРАВЛІННЯ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

1) випереджаючі, синхронні, наступні;

2) однорівневі, багаторівневі;

3) дискретні, регулярні;

4) внутрішні, зовнішні, міжсистемні.

22) ЗАЛЕЖНО ВІД НОСІЯ ІНФОРМАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

1) однорівневі;

2) регламентовані;

3) внутрішні;

4) електронні.

23) ЕТАП КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ «ВИЗНАЧЕННЯ КАНАЛУ ПЕРЕДАЧІ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ» ВКЛЮЧАЄ::

1) вибір типу комунікаційної мережі;

2) структуризація формальних і неформальних каналів;

3) формування механізму передачі облікового повідомлення;

4) всі відповіді вірні.

24) ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО УСКЛАДНЮЮТЬ СПРИЙНЯТТЯ ТА РОЗУМІННЯ ВІДІСЛАНОГО ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ НАЗИВАЮТЬСЯ:

1) комунікаційною огорожею;

2) комунікаційними бар’єрами;

3) шумом;

4) комунікаційною мережею.

25) ВІДНОСНО СТАНУ ОБ’ЄКТУ УПРАВЛІННЯ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

1) випереджаючі, синхронні, наступні;

2) однорівневі, багаторівневі;

3) дискретні, регулярні;

4) внутрішні, зовнішні, міжсистемні.

26) ЗАЛЕЖНО ВІД НОСІЯ ІНФОРМАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

1) однорівневі;

2) регламентовані;

3) внутрішні;

4) електронні.

27) ЕТАП КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ «ВИЗНАЧЕННЯ КАНАЛУ ПЕРЕДАЧІ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ» ВКЛЮЧАЄ::

1) вибір типу комунікаційної мережі;

2) структуризація формальних і неформальних каналів;

3) формування механізму передачі облікового повідомлення;

4) всі відповіді вірні.

28) ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО УСКЛАДНЮЮТЬ СПРИЙНЯТТЯ ТА РОЗУМІННЯ ВІДІСЛАНОГО ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ НАЗИВАЮТЬСЯ:

1) комунікаційною огорожею;

2) комунікаційними бар’єрами;

3) шумом;

4) комунікаційною мережею.

29) ЗА ФОРМОЮ ПРЕДСТАВЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ БУВАЄ:

1) табличною;

2) графічною;

3) у текстовій формі;

4) всі відповіді вірні.

30) БУХГАЛТЕРСЬКА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ, ЯКА ФОРМУЄТЬСЯ НА НИЖНІЙ ЛАНЦІ УПРАВЛІННЯ І МІСТИТЬ ДЕТАЛЬНУ ІНФОРМАЦІЮ ДЛЯ ПРИЙНЯТТТЯ ПОТОЧНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НАЗИВАЄТЬСЯ:

1) поточною;

2) оперативною;

3) комплексною;

4) підсумковою.

31) ОДНИМ З АСПЕКТІВ НЕДОСКОНАЛОСТІ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ВИНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО РІЗНІ УЧАСНИКИ РИНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ МАЮТЬ РІЗНІ ВІДОМОСТІ :

1) шум;

2) перешкода зв’язку;

3) асиметрія інформації;

4) корпоративний конфлікт.

32) ОДНИМ З АСПЕКТІВ НЕДОСКОНАЛОСТІ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ВИНИКАЄ ЧЕРЕЗ ТЕ, ЩО РІЗНІ УЧАСНИКИ РИНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ МАЮТЬ РІЗНІ ВІДОМОСТІ :

1) шум;

2) перешкода зв’язку;

3) асиметрія інформації;

4) корпоративний конфлікт.

33) ЗА ФОРМОЮ ПРЕДСТАВЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ БУВАЄ:

1) табличною;

2) графічною;

3) у текстовій формі;

4) всі відповіді вірні.

34) БУХГАЛТЕРСЬКА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ, ЯКА ФОРМУЄТЬСЯ НА НИЖНІЙ ЛАНЦІ УПРАВЛІННЯ І МІСТИТЬ ДЕТАЛЬНУ ІНФОРМАЦІЮ ДЛЯ ПРИЙНЯТТТЯ ПОТОЧНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НАЗИВАЄТЬСЯ:

1) поточною;

2) оперативною;

3) комплексною;

4) підсумковою.

35) ДО МЕТОДІВ БЮДЖЕТУВАННЯЗА ПОРЯДКОМ РОЗРОБЛЕННЯ БЮДЖЕТІВ ВКЛЮЧАЮТЬ:

1)Метод синхронного бюджетування

2)Метод послідовного бюджетування

3)Метод гнучкого бюджетування

4)Вірні відповіді 1 і 2

36) ПРИДБАННЯ СИРОВИНИ, ВИПЛАТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСНОВНИМ ПРАЦІВНИКАМ, СПЛАТА ПОДАТКІВ ЦЕ

1) надпріоритетні витрати

2) пріоритетні витрати

3)допустимі витрати

4) непотрібні витрати;

37) ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ – ЦЕ…

1) максимальне зменшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб це не впливало на якість товарів;

2) мінімальне збільшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб покращити якість товарів ;

3) максимальне зменшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб це не впливало на якість товарів та показники доходності підприємства ;

4) мінімальне збільшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб покращити якість товарів та показники доходності підприємства .

38) ДО МЕТОДІВ ОПТИМІЗАЦІЇ ВЕЛИЧИНИ ВИТРАТ ВІДНОСЯТЬ:

1) Аутсорсинг;

2) Бюджетування;

3) Метод збалансованості;

4) всі відповіді вірні.

39) ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА СПРЯМОВАНА НА ВИРІШЕННЯ ТАКИХ ПИТАНЬ:

1) оцінка обґрунтованості абсолютної величини витрат;

2) оцінка факторів формування величини і структури витрат;

3) своєчасне виявлення резервів зменшення витрат;

4) всі відповіді вірні.

40) МЕТОД ОРГАНІЗАЦІЇ РУХУ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ ТАКИМ ЧИНОМ, ЩОБ УСІ МАТЕРІАЛИ І НАПІВФАБРИКАТИ НАДХОДИЛИ В НЕОБХІДНІЙ КІЛЬКОСТІ У ВИЗНАЧЕНЕ МІСЦЕ І ТЕРМІН ЦЕ :

1) таргет-костинг;

2) кайзен-костинг;

3) точно в строк;

4) бюджетування.

41) ДО НЕДОЛІКІВ БЮДЖЕТУВАННЯ ВІДНОСЯТЬ:

1) своєчасність внесення коригування щодо прийнятих управлінських рішень

2) Наявність різного сприйняття бюджетів у різних людей

3) Суперечність між досяжністю цілей та їх стимулюючим ефектом

4) правильні відповіді 2) і 3)

42) МЕТОД СИСТЕМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ОКРЕМОГО ВИРОБУ АБО ПЕВНОГО ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ, АБО Ж УПРАВЛІНСЬКОЇ СТРУКТУРИ, СПРЯМОВАНИЙ НА МІНІМІЗАЦІЮ ВИТРАТ В СФЕРАХ ПРОЕКТУВАННЯ, ОСВОЄННЯ ВИРОБНИЦТВА, ЗБУТУ, ПРОМИСЛОВОГО Й ПОБУТОВОГО СПОЖИВАННЯ ПРИ ВИСОКІЙ ЯКОСТІ ТА ГРАНИЧНІЙ КОРИСНОСТІ ЦЕ:

1. Функціонально-вартісний аналіз

2. LCC-аналіз

3. АВС-аналіз

4. XYZ-аналіз

43) МЕТОД ЗА ЯКОГО ВИТРАТИ ВИЗНАЧАЮТЬ ВІДПОВІДНО ДО ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА І ПРОДАЖУ КОНКРЕТНОГО ПРОДУКТУ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЙОГО ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ, ЯКІ В ПОДАЛЬШОМУ СПІВСТАВЛЯЮТЬ З ВІДПОВІДНИМИ ДОХОДАМИ. ПЛАНОВІ ВИТРАТИ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ ПО КОЖНІЙ СТАДІЇ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОДУКТУ (БЕЗ ПОДІЛУ НА ПЕРІОДИ АБО З ПОДІЛОМ ЗА НИМ) ЦЕ

А. XYZ-аналіз

Б. LCC-аналіз

В. Функціонально-вартісний аналіз

Г. АВС-аналіз

44) ЗА РІВНЕМ ПРИСТОСУВАННЯ БЮДЖЕТУВАННЯ ДО ЗМІН СЕРЕДОВИЩА ВИДІЛЯЮТЬ:

1) метод стабільного (фіксованого) бюджетування;

2) метод послідовного бюджетування;

3) метод бюджетування з нульової бази;

4) метод централізованого бюджетування

45) КОЖЕН ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-ВАРТІСНОГО АНАЛІЗУ ВИВЧАЄТЬСЯ З ПОЗИЦІЇ ВИКОНАННЯ ТАКИХ ФУНКЦІЙ:

1) головні;

2) другорядні;

3) зайві;

4) всі відповіді правильні

46) ЯКУ ПЕРЕВАГУ МАЄ ВИКОРИСТАННЯ ФВА?

1) наявність достатньо простих розрахункових і графічних методів, що дозволяють дати подвійну кількісну оцінку виявлених причинно-наслідкових зв’язків;

2) дозволяє заздалегідь, до початку виробництва, знизити всі ризики, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, або, відмовитися від них;

3) відповідає вимогам стратегічного управління витратами і враховує зовнішні чинники впливу на параметри виробничої діяльності;

4) немає правильної відповіді.

47) ВИТРАТНИЙ ПІДХІД ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКІ МЕТОДИ:

1) метод балансової вартості

2) метод вартості чистих активів

3) метод надприбутків

4) усі відповіді правильні.

48) ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ВАРТОСТІ:

1) витратний

2) доходний

3) порівняльний

4) усі відповіді правильні.

49) ПІДХІД, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА НЕОБХІДНОСТІ ВІДСЛІДКОВУВАННЯ ЗВ’ЯЗКІВ З КЛІЄНТАМИ ТА МОЖЛИВОСТІ ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЙТИНГУ КОЖНОЇ З УГОД:

5) Система збалансованих показників;

6) Система показників відповідальності;

7) Модель ділової переваги;

8) Система управління зв’язками із замовниками

50) ЩО НЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ЗБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ?

3) Розробка стратегічних цілей;

4) Побудовапричинно-наслідкових зв’язків;

5) Ідентифікаціяпроблеми;

6) Вибір показників.

III. Питання третього рівня складності.

1 ____________________ – витрати,що потребують сплати грошей або витрачання інших активів

2 ____________________ – вигода, що втрачається коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення

3 Процес обміну інформацією між двома або більше особами з метою передавання та одержання інформації називається ____________________

4. ____________________ – це ступінь відповідності видачі пошукових результатів очікуванням користувача, який звернувся з даним пошуковим запитом

5. Інформація, що може вплинути на прийняття рішення – ____________________

6. ____________________ - це інформація, що відповідає даному часу

Повнота, точність, несуперечливість та переконливість – це складові такої якісної характеристики інформації, як ____________________.

8. Організація облікового комунікаційного процесу сприяє підвищенню ефективності роботи ____________________персоналу.

9. ПРИ ВИБОРІ АЛЬТЕРНАТИВИ ЗА БАЗОВИЙ ВАРІАНТ ПОТРІБНО ОБРАТИ НАЙБІЛЬШ ____________________ЗА ЧАСОМ АЛЬТЕРНАТИВУ

10. Процес обміну обліковою інформацією між елементами системи управління ієрархічного рівня, базуючись на різноманітність зв'язків між даними елементами це ____________________комунікації.

11 ____________________– перешкоди на шляху передачі інформації між партнерами по спілкуванню, що ускладнюють сприйняття та розуміння відісланого облікового повідомлення

12 одноразовий рух однотипної інформації в межах визначеного часового періоду – ____________________інформаційні облікові потоки

13 ____________________– надлишкова нерелевантна ситуація, що відволікає увагу управлінського персоналу та вимагає витрачати додатковий час на опрацювання всього масиву інформації за для відбору релевантного.

14 ____________________– це викривлення облікового інформаційного сигналу через технічні параметри функціонування системи, що здійснює вплив на повідомлення, яке передається, в цілому.

15 інформаційний обліковий потік, який розкриває прогнозний стан обєкту називається ____________________

16 інформаційний обліковий потік, який формується і використовується на одному рівні називається ____________________

17 дискретні інформаційні облікові потоки – це ____________________рух однотипної інформації в межах визначеного часового періоду.

18 ____________________-це бар’єри, що утворюються в комунікаційному процесі та залежать від індивідуальних особливостей суб’єктів даного процесу через дію психофізіологічних і соціокультурних факторів впливу на сприйняття облікового інформаційного сигналу та інтерпретацію його змістовного наповнення

19 ____________________- це вид комунікаційних бар’єрів, що спричинені впливом групи факторів, що обумовлені як типом організаційної структури, типом комунікаційної мережі підприємства, так і іншими організаційними параметрами впливу, властиві підприємству в цілому як соціотехнічній системі

20 __________________________ – перешкоди на шляху передачі інформації між партнерами по спілкуванню, що ускладнюють сприйняття та розуміння відісланого облікового повідомлення

21 одноразовий рух однотипної інформації в межах визначеного часового періоду – _____________інформаційні облікові потоки

22 ___________________ – надлишкова нерелевантна ситуація, що відволікає увагу управлінського персоналу та вимагає витрачати додатковий час на опрацювання всього масиву інформації за для відбору релевантного.

23 _________________________ – це викривлення облікового інформаційного сигналу через технічні параметри функціонування системи, що здійснює вплив на повідомлення, яке передається, в цілому.

24 інформаційний обліковий потік, який розкриває прогнозний стан обєкту називається _______________________

25 інформаційний обліковий потік, який формується і використовується на одному рівні називається __________________

26 дискретні інформаційні облікові потоки – це ________________ рух однотипної інформації в межах визначеного часового періоду.

27 ______________________ -це бар’єри, що утворюються в комунікаційному процесі та залежать від індивідуальних особливостей суб’єктів даного процесу через дію психофізіологічних і соціокультурних факторів впливу на сприйняття облікового інформаційного сигналу та інтерпретацію його змістовного наповнення

28 ________________________ - це вид комунікаційних бар’єрів, що спричинені впливом групи факторів, що обумовлені як типом організаційної структури, типом комунікаційної мережі підприємства, так і іншими організаційними параметрами впливу, властиві підприємству в цілому як соціотехнічній системі

29 Боротьба субєктів корпоративних відносин за метеріальні та нематеріальні ресурси акціонерних товариств з використанням всіх наявних у них інструментів та методів впливу – це ____________________конфлікт

30 ____________________інформації є одним із аспектів недосконалості інформації, що виникає через те. що різні учасники ринкових відносин та операцій мають різні відносини

31 Управлінські бухгалтерські звіти, що формуються на нижній ланці управління і містять детальну інформацію для прийняття поточних управлінських рішень називають ____________________

32 ____________________- це система обліково-аналітичної інформації, що міститься у формах звітності та представлена у вигляді сукупності облікових та розрахункових показників у визначеному форматі, сформована відповідно до внутрішніх регламентів підприємства, характеризує внутрішнє та зовнішнє середовище суб’єкта господарювання в цілому та його сегментів і оперативно задовольняє інформаційні потреби внутрішніх користувачів інформації

1)боротьба субєктів корпоративних відносин за метеріальні та нематеріальні ресурси акціонерних товариств з використанням всіх наявних у них інструментів та методів впливу – це _____________ конфлікт

33 _______________ інформації є одним із аспектів недосконалості інформації, що виникає через те. що різні учасники ринкових відносин та операцій мають різні відносини

34 Управлінські бухгалтерські звіти, що формуються на нижній ланці управління і містять детальну інформацію для прийняття поточних управлінських рішень називають _____________

35 _______________- це система обліково-аналітичної інформації, що міститься у формах звітності та представлена у вигляді сукупності облікових та розрахункових показників у визначеному форматі, сформована відповідно до внутрішніх регламентів підприємства, характеризує внутрішнє та зовнішнє середовище суб’єкта господарювання в цілому та його сегментів і оперативно задовольняє інформаційні потреби внутрішніх користувачів інформації

36 Метод ____________________є сукупність фінансових, математичних і статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів і показників, що дозволяє обгрунтувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини або структури підприємства.

37 ____________________– це процес надання будь-чому найвигідніших характеристик або співвідношень.

38 Метод ____________________– метод пов’язаний з тим, що цілі, які ставить перед собою компанія, завжди балансують з витратами

39 Процес визначення граничних витрат у відповідності до граничних доходів це ____________________

40 Параметри моделі управління прибутком підприємства передбачають вибір методу оптимізації абсолютної величини витрат підприємства

____________________– концепція управління орієнтована на максимізацію вартості підприємства, яка не тотожна балансовій вартості його активів.

42. ____________________– підхід до управління, що передбачає послідовну реалізацію комплексу заходів, спрямована на формування вартості підприємства враховується антагоністичність інтересів різних груп заінтересованих осіб.

43 ____________________– це засіб графічного представлення наявних причинно-наслідкових зв’язків між окремими стратегічними цілями

44. ____________________– це форма опису діяльності підприємства за допомогою визначеного набору показників для кожної стратегічної перспективи

IV. Питання четвертого рівня складності. Тестові завдання на відповідність

1) ВИТРАТИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Види витрат

1. Релевантні витрати

2. Нерелевантні витрати

3. Дійсні витрати

4. Можливі витрати

Характеристика виду витрат

А. Витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення

Б. Витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення

В. Витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення

Г. Вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення

2) ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ :

1. Контрольна функція

2. Комунікаційна функція

3. Прогнозна функція

4. Інформаційна функція

А. Формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв’язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня;

Б. Оперативний контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому в досягненні мети;

В. Перспективне планування і координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу і оцінки фактичних результатів діяльності;

Г. Забезпечення керівників всіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень.

3) ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ:

1. Спрямовуюча

2. Забезпечуюча

3. Координуюча

4. Стимулююча

А. Обґрунтування і виконання рішень сприяє об’єднанню зусиль підрозділів і окремих працівників

Б. Від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, використання всіх видів ресурсів, мотивація персоналу, імідж організації та її конкурентоспроможність

В. Управлінські рішення задають імпульс для покращення виконання роботи

Г. За допомогою управлінських рішень здійснюється оперативний вплив керуючої системи на керовану підсистему для досягнення стратегічних та тактичних цілей організації

4) Якісні характеристики інформації та їх характеристика

Якісні характеристики інформації

1. Лаконічність інформації

2. Об’єктивність

3. Актуальність

4. Комунікативність

Характеристика

А. Стислість та чіткість викладення інформації

Б. Зрозумілість інформації

В. Повна, точна, несуперечлива та переконлива інформація

Г. Інформація, що відповідає проблемі в реальний час

5) ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Облікова інформація
1. Проблемна ситуація
2. Альтернатива
3. Прийняття рішення

а) процес вибору між альтернативними та конкуруючими можливостями;

б) наявність вибору між двома чи кількома можливостями, що виключають одна одну;

в) відомості, що характеризують діяльність фірми за конкретний минулий або звітний період та генеруються системою бухгалтерського обліку ;

г) ситуація, що викликає собою пошук даних або відповідей для її подальшого вирішення.

6) ЕТАПИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

1. діагноз (визначення) проблеми

2. накопичення інформації про проблему

оцінка альтернативних варіантів
прийняття рішень

А) Встановлення мети вирішення проблемної ситуації

Б) Критерії вибору альтернативи: реалістичність, відповідність ресурсам

В) Якісні характеристики інформації: об’єктивність, актуальність, своєчасність, комунікативність

Г) Вимоги до реалізації прийнятого рішення: надійність, точність, практичне застосування, економічність

7) ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНФОРМАЦІЇ

1) Лаконічність

2) Актуальність

3) Своєчасність

4) Комунікативність

А) Інформація повинна бути стисла та чітко викладена

Б) Інформація повинна бути зрозумілою

В) Інформація повинна відповідати в режимі реального часу

Г) тобто швидка реакція на той запис, який формує управлінський персонал

8. ЕТАПИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Етапи

1. Діагноз проблеми

2. Збір інформації про проблему

3.Розробка альтернатив у вирішенні проблеми

4. Оцінка альтернатив

Характеристика

А. Пошук різних шляхів вирішення тієї чи іншої ситуації, з якою виникли складнощі

Б. Виявлення та опис проблеми, встановлення мети вирішення проблеми та ідентифікація критеріїв прийняття рішень

В. Використовуючи критерії вибору альтернатив та правила їх порівнянності оцінюємо кожен варіант

Г. Збір даних про ситуацію, яка потребує вирішення

9. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ОБЛІКОВОГО КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

1. Комунікація

2. Облікові комунікації

3. Управлінське рішення

4. Комунікаційні бар'єри

А) Процес обліку обліковою інформацією між елементами системи управління ієрархічного рівня, базуючись на різноманітність зв'язків між даними елементами.

Б) Процес обміну інформації між суб'єктами.

В) Результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Г) Явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть приводити до неадекватних дій одержувача.

10) Якісні вимоги до інформаційних облікових потоків та їх характеристика

1. Спрямованості

2. Відповідності

3. Раціональності

4. Оперативності

А. Потік повідомлень здійснюється згідно з принципами дотримання економічної безпеки суб’єкта господарювання

Б. Вчасне генерування інформації про стан об’єкту

В. Інформаційні облікові потоки повинні розкривати реальний стан об’єкту управління

Г. Структура інформаційного облікового потоку повинна корелюватися з цінністю інформації

11) ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА:

1. Випереджаючі

2. Наступні

3. Синхронні

4. Однорівневі

А. Інформаційні облікові потоки, які розкривають прогнозний стан об’єкту управління.

Б. Інформаційні облікові потоки, які існують паралельно.

В. Інформація формується і використовується на одному рівні

Г. Інформаційні облікові потоки, між якими існує розрив у часі.

12) ВИДИ ОБЛІКОВИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ ПОТОКІВ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ, ДО ЯКИХ ВОНИ ВІДНОСЯТЬСЯ

1. Регламентовані

2. Регулярні

3. Однорівневі

4. Усні

А. Залежно від носія інформації

Б. За ієрархічним рівнем

В. За частотою руху інформації

Г. За рівнем законодавчого регламентування

13) ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТОКИ БУВАЮТЬ

1. Відносно стану об’єкта управління

2. За ієрархічним рівнем

3. За частотою руху інформації

4. За рівнем законодавчої реглементації

а) дискретні, регулярні;

б) регламентовані та нерегламентовані;

в) випереджаючі, синхронні та наступні;

г) однорівневі, багаторівневі

14) Якісні вимоги до інформаційних облікових потоків та їх характеристика

1. Спрямованості

2. Відповідності

3. Раціональності

4. Оперативності

Б. Вчасне генерування інформації про стан об’єкту

В. Інформаційні облікові потоки повинні розкривати реальний стан об’єкту управління

Г. Структура інформаційного облікового потоку повинна корелюватися з цінністю інформації

15) ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА:

1. Випереджаючі

2. Наступні

3. Синхронні

4. Однорівневі

А. Інформаційні облікові потоки, які розкривають прогнозний стан об’єкту управління.

Б. Інформаційні облікові потоки, які існують паралельно.

В. Інформація формується і використовується на одному рівні

Г. Інформаційні облікові потоки, між якими існує розрив у часі.

16) ВИДИ ОБЛІКОВИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ ПОТОКІВ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ, ДО ЯКИХ ВОНИ ВІДНОСЯТЬСЯ

1. Регламентовані

2. Регулярні

3. Однорівневі

4. Усні

А. Залежно від носія інформації

Б. За ієрархічним рівнем

В. За частотою руху інформації

Г. За рівнем законодавчого регламентування

17) ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ

1. Відносно стану об’єкта управління

2. За ієрархічним рівнем

3. За частотою руху інформації

4. За рівнем законодавчої реглементації

а) дискретні, регулярні;

б) регламентовані та нерегламентовані;

в) випереджаючі, синхронні та наступні;

г) однорівневі, багаторівневі

18) ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ЇХ СУТНІСТЬ

Принципи

1. Оперативності

2. Достатності

3. Достовірності

4. Економічності

Сутність

А. Звітність повинна бути складена на основі достовірних показників діяльності, які перевірені та відповідають дійсності

Б. Оперативне забезпечення запитів управлінського персоналу

В. Економічна вигода від наявності звіту повинна перевищувати економічні витрати на її складання

Г. Повинна містити повну інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень та не містити непотрібної, надлишкової інформації

19) КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ:

Ознака класифікації

1.За форматом представлення

2. За рівнем представлення

3. За періодичністю представлення

4. За змістом інформації

Вид звітності

А. Комплексні, аналітичні, звіти за ключовими позиціями.

Б. Оперативні, поточні, підсумкові.

В. Звіти для вищого керівництва, менеджерів середньої та нижньої ланки управління.

Г. Табличні, графічні звіти, презентації, звіт в текстовій формі.

20) ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Етапи формування

1. Постановка цілей та завдань;

2. Організаційний

3. Операційний

4. Контрольний

Характеристика

А. Встановлення термінів, періодичності, порядку представлення бухгалтерської управлінської звітності

Б. Збір, групування, обробка і систематизація інформації про об'єкти, що відображаються в звітності;

В. Розробка понятійного апарату, визначення умовних скорочень;

Г. Контроль за рівнем якості систематизації, обробки та аналізу інформації

21) ПАРАДОКСИ ПРИБУТКУ ТА ЇХ ПРИЧИНИ

Парадокс прибутку:

1) Відсутність грошових коштів за наявності позитивного фінансового результату

2) Підприємство визнається банкротом за умови його прибутковості

3) Наявність грошових коштів за умови збитку, відображеного в системі бухгалтерського обліку

4) Один і той же факт господарського життя можна трактувати і як прибуток, і як збиток для бізнес-одиниці

Причина:

А. За рахунок прибутку синхронізованого з грошовими потоками було здійснено капіталізацію останніх

Б. Політика демпінгу, визнання витрат з одночасним визнанням кредиторської заборгованості

В. Відсутність синхронізації грошових потоків підприємства з моментом обчислення фінансового результату

Г. Виплата дивідендів, а не реінвестування суми прибутку

22) ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ЇХ СУТНІСТЬ

Принципи

1. Оперативності

2. Достатності

3. Достовірності

4. Економічності

Сутність

Б. Оперативне забезпечення запитів управлінського персоналу

В. Економічна вигода від наявності звіту повинна перевищувати економічні витрати на її складання

23) КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ:

Ознака класифікації

1.За форматом представлення

2. За рівнем представлення

3. За періодичністю представлення

4. За змістом інформації

Вид звітності

А. Комплексні, аналітичні, звіти за ключовими позиціями.

Б. Оперативні, поточні, підсумкові.

В. Звіти для вищого керівництва, менеджерів середньої та нижньої ланки управління.

Г. Табличні, графічні звіти, презентації, звіт в текстовій формі.

24) ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Етапи формування

1. Постановка цілей та завдань;

2. Організаційний

3. Операційний

4. Контрольний

Характеристика

А. Встановлення термінів, періодичності, порядку представлення бухгалтерської управлінської звітності

Б. Збір, групування, обробка і систематизація інформації про об'єкти, що відображаються в звітності;

В. Розробка понятійного апарату, визначення умовних скорочень;

Г. Контроль за рівнем якості систематизації, обробки та аналізу інформації

25) ПАРАДОКСИ ПРИБУТКУ ТА ЇХ ПРИЧИНИ

Парадокс прибутку:

1) Відсутність грошових коштів за наявності позитивного фінансового результату

2) Підприємство визнається банкротом за умови його прибутковості

3) Наявність грошових коштів за умови збитку, відображеного в системі бухгалтерського обліку

4) Один і той же факт господарського життя можна трактувати і як прибуток, і як збиток для бізнес-одиниці

Причина:

А. За рахунок прибутку синхронізованого з грошовими потоками було здійснено капіталізацію останніх

Б. Політика демпінгу, визнання витрат з одночасним визнанням кредиторської заборгованості

В. Відсутність синхронізації грошових потоків підприємства з моментом обчислення фінансового результату

Г. Виплата дивідендів, а не реінвестування суми прибутку

26) ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУВАННЯ

1. аналітична

2. фінансового планування

3. фінансового контролю

4. мотиваційна

а) чіткість поставлених цілей персоналу підприємства, наявність системи відповідальності, системи заохочення та виконання або перевиконання планів

б) дозволяє виявити сильні та слабкі сторони

в) коригування бізнес-ідеї, коригування стратегії розвитку підприємства, аналіз операційних альтернатив підприємства

г) здійснює планування майбутніх показників діяльності підприємства

27) ЕТАПИ ОЦІНКИ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ:

1. 1 етап

2. 2 етап

3. 3 етап

4. 4етап

а ) Проводиться порівняння запланованих обсягів витрат з гранично можливими витратами, граничними доходами та прибутком

б) Розробляються заходи щодо управління витратами з урахуванням їх оптимізації та ефективності

в) Здійснюється розподіл фактичних витрат за звітний період на умовно-постійні витрати та умовно-змінні витрати

г) Проводиться власне оцінка (планування) очікуваних витрат та обґрунтування їх розподілу за статтями та ефективності в цілому по підприємству

28) КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ ПРИБУТКУ

Вид витрат

Надпріоритетні
Пріоритетні
Допустимі
Непотрібні

Визначення

А. Витрати, понесення яких не є необхідним для діяльності підприємства.

Б. Витрати, що є бажаними, але не обов’язковими, якщо підприємство має брак вільних коштів.

В. Без фінансування даного виду витрат підприємство може зазнати значних збоїв у діяльності.

Г. Витрати, без яких діяльність підприємства зупиниться.

29) МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ

Метод

1. Функціонально-вартісний аналіз

2. таргет-костинг

3. точно в строк

4. метод збалансованості

Характеристика

А. метод стратегічного управління витратами підприємства, який передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни, метою якого є забезпечення оптимізації витрат на виробництво .

Б. метод системного дослідження функцій окремого виробу або певного виробничо-господарського процесу, спрямований на мінімізацію витрат в сферах проектування, освоєння виробництва, збуту, промислового й побутового споживання при високій якості та граничній корисності .

В. метод пов’язаний з тим, що цілі, які ставить перед собою компанія, завжди балансують з витратами .

Г. метод організації руху матеріальних потоків таким чином, щоб усі матеріали і напівфабрикати надходили в необхідній кількості, у визначене місце і термін для виробництва, складання або реалізації готової продукції. При цьому страхові запаси підприємства не потрібні .

30) МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВЕЛИЧИНИ ВИТРАТ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

1. XYZ-аналіз

2. Кайзен-костинг

3. Таргет-костинг

4. Аутсорсінг

А. Дозволяє провести класифікацію ресурсів компанії залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін в їх потреби протягом певного тимчасового циклу

Б. Метод стратегічного управління витратами підприємства, який передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни, метою якого є забезпечення оптимізації витрат на виробництво

В.Передача суб’єктом господарювання, на підставі договору, певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншому підприємству, що спеціалізується у відповідній сфері

Г. Це цілісна система управління витратами, що підтримує стратегію оптимізації витрат, направлена на підвищення ефективності виробничих процесів і приводить до запланованих результатів

31) ЕТАПИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ТАРГЕТ-КОСТИНГУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Етапи

1. Перший етап

2. Другий етап

3. Третій етап

4. Четвертий етап

Характеристика

А.Порівняння цільової і планової собівартості продукції з метою встановлення величини цільового зменшення витрат

Б. Визначення ціни можливої реалізації одиниці продукції

В. Модернізація продукту та внесення поліпшень в процес виробництва для досягнення цільового скорочення витрат

Г. Визначення цільової собівартості продукції (на одиницю і загальну)

32) ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУВАННЯ

Функції

1)Аналітична

2)Фінансового планування

3)Фінансового контролю

4)Координаційна

Характеристика

А. Координація функціональних блоків оперативного планування

Б. дозволяє виявити сильні та слабкі сторони (контрольні точки);

В. здійснює планування майбутніх показників діяльності підприємства

Г. коригування бізнес-ідеї, коригування стратегії розвитку підприємства, аналіз операційних альтернатив підприємства

33) ЕТАПИ ОЦІНКИ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ

1) Аналітичні розрахунки;

2.Оцінка очікуваних витрат.

3. Перевірка допустимості витрат;

4. Прийняття управлінських рішень, щодо очікуваних витрат.

а) Проводиться порівняння запланованих обсягів витрат з гранично можливими витратами, граничними доходами та прибутком;

б) Розробляються заходи щодо управління витратами з урахуванням їх оптимізації та ефективності;

в) Здійснюється розподіл фактичних витрат за звітний період на умовно-постійні витрати та умовно-змінні витрати;

г) Проводиться власне оцінка (планування) очікуваних витрат та обґрунтування їх розподілу за статтями та ефективності в цілому по підприємству.

34) ЗНАЙТИ ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ:

Визначення

Оптимізація В
Метод збалансованості Б
Оцінка очікуваних витрат А
Оптимізація витрат Г

Характеристика

А ; процес визначення граничних витрат у відповідності до граничних доходів

Б. метод пов’язаний з тим, що цілі, які ставить перед собою компанія, завжди балансують з витратами ;

В. процес надання будь-чому найвигідніших характеристик, співвідношень;

Г. означає максимальне зменшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб це не впливало на якість товарів (робіт, послуг) та інші ключові показники діяльності підприємства, як правило,доходні .

35) ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛЕЙ

1. Система збалансованих показників

2. Система показників відповідальності

3. Модель ділової переваги

4. Піраміда результативності

а) Базується на виділенні груп зацікавлених осіб (власники, працівники, менеджери, постачальники та ін) з метою узгодження їх інтересів через багатовекторність в управлінні та досягнення на підставі цього максимально можливого результату господарювання;

б) Базується на організації виробництва з дотримання підходу до управління якістю та відповідної організації бухгалтерського обліку (за функціональними сегментами) на підприємстві;

в) Орієнтація на досягнення стратегічної мети господарювання шляхом акцентування уваги на блоках показників (фінанси, навчання та перспективи зростання, клієнти, внутрішньогосподарські процеси та ін.) як фінансових так і немонетарних;

г) Є інструментом аналізу та контролю, характеризується тісною інтеграцією з підходом до управління на основі якості

36) ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ЗСП НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. 1 етап

2. 2 етап

3. 3 етап

4. 4 етап

а) Встановлення цільових значень показників;

б) Вибір показників;

в) Побудова причинно-наслідкових зв’язків;

г) Розробка стратегічних цілей

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Дайте визначення поняттю “управлінське рішення”.
За якими ознаками класифікуються управлінські рішення.
Охарактеризуйте етапи процесу прийняття управлінських рішень.
За допомогою яких критеріїв оцінюється інформаційне забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.
Дайте характеристику складовим інформаційного забезпечення управління.
Що таке облікова інформація?
Дайте характеристику облікової інформації на етапах облікового процесу.
За якими ознаками класифікується облікова інформація.
Хто є користувачами облікової інформації та в чому полягають корпоративні конфлікти?
Яка природа виникнення побічних ефектів у використання облікової інформації при прийнятті управлінських рішень?
В чому полягає взаємозв’язок підсистем економічної інформаційної системи підприємства?
Які можна виділити етапи процесу облікової комунікації?
Яким якісним вимогам повинні відповідати інформаційні облікові потоки?
Які фактори необхідно врахувати при виборі комунікаційного каналу?
Які види інформаційних облікових потоків можна виділити?
Яка різниця між інформаціє та інформаційним шумом. Чи є ці поняття є такими, що взаємовиключають одне одне?
Які існують правила процесу облікової комунікації?
Що дозволяє досягти ефективна організація бухгалтерського обліку в частині налагодження комунікаційного процесу?
Яка види комунікаційної мережі можна виділити та в чому полягає специфіка кожного з виду?
Які комунікаційні бар’єри якості облікових інформаційних сигналів існують та які шляхи їх усунення?
Види управлінської бухгалтерської звітності, сучасні підходи та принципи її формування.
Методичні підходи до формування системи бухгалтерської управлінської звітності підприємства.
. Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства
Дайте характеристику основним інструментам корпоративного обліку за сегментами.
Проаналізуйте види сегментів господарської діяльності підприємства.
Охарактеризуйте особливості організації сегментного обліку.
Що таке моделювання?
Дайте характеристику видам моделей в бухгалтерському обліку.
Дайте характеристику видам оцінки в системі бухгалтерського обліку.
Охарактеризуйте значення оцінки в процесі прийняття управлінських рішень.
Що таке консолідована облікова інформація?
Проаналізуйте способи групування облікової інформації.
Охарактеризуйте алгоритм трансформації показників фінансової звітності.
Які підходи до управління підприємством Ви знаєте та в чому полягає особливість вартісно-орієнтованого підходу до управління?
Які можна виділити бізнес-процеси формування вартості підприємства?
Які підходи до оцінки вартості підприємства існують?
Які моделі оцінки ефективності діяльності підприємства в умовах використання вартісно-орієнтованого підходу до управління?
В чому полягають переваги та недоліки методів оцінки вартсоті підприємства?
Що таке фактор вартості та які види факторів формування вартості підприємства можна виділити?
Які міжнародні моделі звітності про вартість підприємства існують та їх особливості?
В чому полягають основні особливості інтегрованої моделі звітності?
Яка роль нефінансових показників в управлінні підприємством, в т.ч. в процесі управління процесом генерування вартості підприємства?
Які вимоги підготовки Звітності про вартість (Value Report).
Хто вважається авторами терміну “Збалансована система показників” (Balanced Scorecard)?
Які основні причини виникнення збалансованої системи показників як методу стратегічного управління?
Які основні перспективи виділяються в межах збалансованої системи показників? Наведіть приклади показників в межах кожної перспективи?
В чому полягає методика розробки збалансованої системи показників на підприємстві?
Які основні етапи побудови збалансованої системи показників на підприємстві?
Яка мета реалізації каскадування в межах реалізації збалансованої системи показників?
Чи існує можливість внесення додаткових перспектив у процес реалізації збалансованої системи показників на підприємстві?
Які основні недоліки використання збалансованої системи показників як інструменту управління вартістю підприємства?
Що таке моделювання причинно-наслідкових зв’язків збалансованої системи показників?
Яким чином використання збалансованої системи показників може вплинути на процес управління вартістю підприємства

КРИТЕРІЇ оцінювання тестових завдань із дисципліни

“БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

Для позитивної оцінки знань студент повинен повністю відповісти на запитання поставлене у білеті. Це можливо лише при засвоєння теоретичних положень дисципліни і комплексному їх використанні.

Загальна тривалість виконання одного варіанту завдань становить 40 (або 50) хв. Всі 5 варіантів рівнозначні за складністю і охоплюють найважливіші теми нормативних дисциплін.

Результати всіх відповідей кожного студента зазначаються у вигляді двох чисел:

– відсоток правильних відповідей від кількості тестових завдань, наданих студенту;

– оцінка за чотирибальною шкалою.

Оцінювання за чотирибальною шкалою здійснюється за критеріями:

*Відсоток правильних відповідей*	*Оцінка*
90 – 100	Відмінно
74 – 89	Добре
60 – 69	Задовільно
Менш ніж 60	Незадовільно

Зав. кафедрою проф. С.Ф. Легенчук

Секретар кафедри Г.Ю. Яковець

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України

від 05 червня 2013 року № 683)

Форма № Н-3.03

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

_______________________________________________________________________________

(назва навчальної дисципліни)

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістрів

спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит”

(шифр за ОПП 1)

Житомир

2015 рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Житомирським державним технологічним університетом

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: :Лаговська Олена Адамівна (професор кафедри обліку і аудиту, д.е.н., проф)

Обговорено та рекомендовано до затвердження Вченою радою факультету обліку і фінансів

ВСТУП

Програма вивчення навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит”.

Предметом вивчення начальної дисципліни є сукупність теоретичних та практичних питань формування і надання облікової інформації для управління економічним суб’єктом.

Міждисциплінарні зв’язки: викладається після вивчення дисциплін: Фінансовий облік І, Фінансовий облік ІІ, Управлінський облік, Організація бухгалтерського обліку, Облік і звітність в оподаткуванні.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

Модуль 1 (особливості облікової інформації в процесі управління підприємством, принципи, методики та техніки підготовки управлінської звітності, розгляд системи збалансованих показників як обліково-аналітичного інструменту управління підприємством, якість облікової інформації та підходи до оцінки її рівня, виявлення впливу облікової політики на економічні результати діяльності).
Модуль 2 (особливості використання облікової інформації за умови застосування концепції вартісно-орієнтованого управління, управління економічними ризиками, обліково-аналітичне забезпечення процесу управління ризикам).

Мета і завдання навчальної дисципліни

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

§теорію, методологію, практику формування та надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;
§теоретичні, методичні та практичні засади використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела в управлінні підприємством;
§порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;
§сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§організовувати формування облікової інформації за стадіями облікового процесу, управляти якістю бухгалтерського обліку, контролювати якість облікової інформації;

§здійснювати підготовку бухгалтерської звітності враховуючі інформаційні потреби управління підприємством; визначати існуючі та потенційні інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством; консультувати управлінський персонал підприємства щодо облікової інформації, наданої в бухгалтерських звітах та розробляти форми управлінської бухгалтерської звітності;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

§оцінювати інформаційні потреби користувачів в управлінні підприємством; оцінювати якість облікової інформації, системи бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

§формувати думку та професійне судження про побудову та трансформацію системи бухгалтерського обліку для потреб управління підприємством; вміти застосовувати техніки та методики надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 година/4 кредитів ECTS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1

ТЕМА 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством.

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місцета роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

ТЕМА 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку.

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. Облікова політика в ціноутворенні.

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Змістовий модуль 2

ТЕМА7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

3. Рекомендована література

Базова

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством.Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. – 526 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 1)
Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.
Сбалансированная система показателей: от стратеги к действию. Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон. – ЗАО «Олимп-Бизнес», Москва, 2003. – 214 с.
Разработка сбалансированной системы показателей. Практичексое руководстов с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред.. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 128 с.
Лаговська О.А. Обліково-аналітичне забезпечення вартісно-орієнтованого управління: теорія та методологія : монографія / О.А. Лаговська. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 676 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 3 та електронний формат)
Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 5)

Додаткова література

Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
Иванов В.В., Хан О.К. Управленческий учет для эффективного менеджмента. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 208 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл – К.: Книга, 2004. - 544 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.– М.: Финансы и статистика, 1986. – 104 с.
Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995. -- 100 с.
Пушкар М.С. Управлінський облік – Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД, 1995 – 164 с.
Сердюк В.Н. Управленческий учет: Учебное пособие. – 2-е изд., изм. и доп. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 407 с.
Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с.
Современный управленческий анализ. Теория и практика контроллинга: учебное пособие. – М.: Издательство “Дело и сервис”, 2006. – 272 с.
Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.– М.: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.
Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: “Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2000. – 277 с.
Управленческий учет: информационное обеспечение рациональных плановых решений фирмы (+CD) / Ю.В. Богатин – М.: Финансы и статистика, 2007. – 512с.
Управленческий учет: учеб. пособие / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина. – М.: Эксмо, 2009. – 480 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.

Засоби діагностики успішності навчання − модульні контрольні роботи.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України

від 05 червня 2013 року № 683)

Форма № Н-3.03

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

_______________________________________________________________________________

(назва навчальної дисципліни)

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістрів

спеціальності 8.03050801 “Фінанси і кредит”

Житомир

2015 рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Житомирським державним технологічним університетом

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: :Лаговська Олена Адамівна (професор кафедри обліку і аудиту, д.е.н., проф)

Обговорено та рекомендовано до затвердження Вченою радою факультету обліку і фінансів

ВСТУП

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

Модуль 1 (особливості облікової інформації в процесі управління підприємством, принципи, методики та техніки підготовки управлінської звітності, розгляд системи збалансованих показників як обліково-аналітичного інструменту управління підприємством, якість облікової інформації та підходи до оцінки її рівня, виявлення впливу облікової політики на економічні результати діяльності).
Модуль 2 (особливості використання облікової інформації за умови застосування концепції вартісно-орієнтованого управління, управління економічними ризиками, обліково-аналітичне забезпечення процесу управління ризикам).

Мета і завдання навчальної дисципліни

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

§теорію, методологію, практику формування та надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;
§теоретичні, методичні та практичні засади використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела в управлінні підприємством;
§порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;
§сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§організовувати формування облікової інформації за стадіями облікового процесу, управляти якістю бухгалтерського обліку, контролювати якість облікової інформації;

§здійснювати підготовку бухгалтерської звітності враховуючі інформаційні потреби управління підприємством; визначати існуючі та потенційні інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством; консультувати управлінський персонал підприємства щодо облікової інформації, наданої в бухгалтерських звітах та розробляти форми управлінської бухгалтерської звітності;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

§оцінювати інформаційні потреби користувачів в управлінні підприємством; оцінювати якість облікової інформації, системи бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

§формувати думку та професійне судження про побудову та трансформацію системи бухгалтерського обліку для потреб управління підприємством; вміти застосовувати техніки та методики надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 година/4 кредитів ECTS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1

ТЕМА 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством.

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місцета роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

ТЕМА 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку.

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. Облікова політика в ціноутворенні.

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Змістовий модуль 2

ТЕМА7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

3. Рекомендована література

Базова

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством.Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. – 526 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 1)
Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.
Сбалансированная система показателей: от стратеги к действию. Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон. – ЗАО «Олимп-Бизнес», Москва, 2003. – 214 с.
Разработка сбалансированной системы показателей. Практичексое руководстов с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред.. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 128 с.
Лаговська О.А. Обліково-аналітичне забезпечення вартісно-орієнтованого управління: теорія та методологія : монографія / О.А. Лаговська. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 676 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 3 та електронний формат)
Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 5)

Додаткова література

Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
Иванов В.В., Хан О.К. Управленческий учет для эффективного менеджмента. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 208 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл – К.: Книга, 2004. - 544 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.– М.: Финансы и статистика, 1986. – 104 с.
Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995. -- 100 с.
Пушкар М.С. Управлінський облік – Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД, 1995 – 164 с.
Сердюк В.Н. Управленческий учет: Учебное пособие. – 2-е изд., изм. и доп. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 407 с.
Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с.
Современный управленческий анализ. Теория и практика контроллинга: учебное пособие. – М.: Издательство “Дело и сервис”, 2006. – 272 с.
Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.– М.: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.
Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: “Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2000. – 277 с.
Управленческий учет: информационное обеспечение рациональных плановых решений фирмы (+CD) / Ю.В. Богатин – М.: Финансы и статистика, 2007. – 512с.
Управленческий учет: учеб. пособие / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина. – М.: Эксмо, 2009. – 480 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.

Засоби діагностики успішності навчання − модульні контрольні роботи.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

Навчально-методичний посібник

до практичних та семінарських занять

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ підприємством

ЖИТОМИР

2015

ВСТУП

Якісні зміни у системі управління діяльністю суб’єктів господарювання зумовлюють потребу у нових підходах презентування інформації з метою задоволення потреб внутрішніх користувачів. Саме бухгалтерський облік в управлінні економічним суб’єктом як частина інформаційної системи забезпечує необхідну інформацію для оцінки, прогнозування, контролю, аналізу альтернативних варіантів управлінських дій з метою підвищення ефективності господарювання, примноження майна власника, створення доданої вартості.

Навчальна дисципліна “Бухгалтерський облік в управлінні пілприємством” є обов’язковою для вивчення студентами спеціальності “Облік і аудит”. Вивчення цієї дисципліни вимагає від студентів обізнаності з матеріалом, викладеним у дисциплінах “Теорія бухгалтерського обліку”, “Бухгалтерський фінансовий облік”, Фінансовий облік І, Фінансовий облік ІІ та інших.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

теорію, методологію, практику формування та надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством;

теоретичні, методичні та практичні засади використання бухгалтерського обліку як інформаційного джерела в управлінні підприємством;

порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;

сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

організовувати формування облікової інформації за стадіями облікового процесу, управляти якістю бухгалтерського обліку, контролювати якість облікової інформації;

здійснювати підготовку бухгалтерської звітності враховуючі інформаційні потреби управління підприємством; визначати існуючі та потенційні інформаційні потреби користувачів облікової інформації в управлінні підприємством; консультувати управлінський персонал підприємства щодо облікової інформації, наданої в бухгалтерських звітах та розробляти форми управлінської бухгалтерської звітності;

формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

оцінювати інформаційні потреби користувачів в управлінні підприємством; оцінювати якість облікової інформації, системи бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

формувати думку та професійне судження про побудову та трансформацію системи бухгалтерського обліку для потреб управління підприємством; вміти застосовувати техніки та методики надання облікової інформації для сучасних та потенційних потреб управління підприємством

Програма дисципліни

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Сутність обліково-аналітичної інформації в управління підприємством. Організаційні комунікації в системі управління. Вимоги до обліково-аналітичної інформації. Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень

ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів. Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності. Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників. Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. ЯКІСТЬ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

Якісні характеристики облікової інформації. Методи забезпечення якості сучасних систем обліку. Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В ЦІНОУТВОРЕННІ.

Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами. Моделювання – як інструмент формування показників звітності. Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління. Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

ТЕМА7. ОЦІНКА ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства. Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень. Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління. Підходи та методи оцінки вартості підприємства. Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління. Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві. Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством. Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами. Екологічні витрати в бухгалтерському обліку. Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком. Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління. Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності. Облік соціальної відповідальності.

Методичні матеріали

до практичних та семінарських занять

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ. ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

План семінарського заняття:

Сутність обліково-аналітичної інформації в управління підприємством.
Організаційні комунікації в системі управління.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень
Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

I. Питання першого рівня складності
*Обведіть номер правильної відповіді*
1) РЕЛЕВАНТНИМИ Є ВИТРАТИ ЯКІ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІСЬКИХ РІШЕНЬ: 1) так 2) ні			2) ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ ПЕРЕДБАЧАЄ ВИЗНАЧЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИТРАТ: 1) так 2) ні
II. Питання другого рівня складності
*Обведіть номер правильної відповіді*
15) НАЗВІТЬ ГРУПИ ВИТРАТ ЯКІ ЗАЛЕЖАТЬ АБО НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ: а) релевантні і нерелевантні; б) контрольовані і неконтрольовані; в) витрати на продукцію і витрати періоду; г) постійні та змінні.		2) НЕРЕЛЕВАНТНІ ВИТРАТИ – ЦЕ: 1) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення; 2) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва; 3) витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення; 4) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення.
III. Питання третього рівня складності.
*Доповнити твердження, вписавши одно слово у відповідному відмінку*
1) ____________ – це процес обміну інформації між суб’єктами
2) Процес прийняття управлінських рішень містить в собі ____________ етапів
IV. Питання четвертого рівня складності. Тестові завдання на відповідність (4 бали за правильну відповідь)
*Встановіть відповідність у вигляді комбінації цифр і букв*
2) ВИТРАТИ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
Види витрат 1. Релевантні витрати 2. Нерелевантні витрати 3. Дійсні витрати 4. Можливі витрати	Характеристика виду витрат А. Витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення Б. Витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення В. Витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення Г. Вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення

ВПРАВИ

Вправа 1.1

Необхідно обрати найбільш ефективний шлях залучення грошових коштів підприємством. При вирішенні завдання обов’язково визначити фактори впливу на прийняття кожного з альтернативних варіантів, необхідну (суттєву) облікову інформацію для прийняття управлінського рішення, скласти відповідну внутрішню управлінську звітність та встановити наслідки, які отримає підприємство від прийняття кожного з альтернативних варіантів. Встановити причини, які призвели до даної ситуації на підприємстві.

ТзОВ “Артеміда” є товариством колективної форми власності та створене шляхом реорганізації (виділення) в грудні 2011 року. Юридична та фактична адреса підприємства знаходиться в місті Житомирі. Засновниками товариства на посаду директора підприємства наймано сторонню особу – Артеменко А.А. У зв’язку з неефективним управлінням ресурсами підприємства в жовтні місяці 2012 року ТзОВ “Артеміда” зіткнулося з проблемою невистачання грошових коштів для продовження власної діяльності в сумі 100 тис. грн. Перед управлінським персоналом підприємства поставлено на оперативне вирішення завдання: обрати найбільш оптимальний для підприємства шлях одержання грошових коштів для ТзОВ “Артеміда”.

Альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

1) витребування погашення існуючої заборгованості дебіторів підприємства;

Додаткова умова: у підприємства є можливість здати в операційну оренду будівлю цеху за орендну плату в розмірі 10 тис. грн., крім того ПДВ.

Готова продукція та товари реалізуються з торговою надбавкою 25 %.

Вправа 1.2

Розробити проект положення про комунікаційну взаємодію на прикладі діяльності одного з провідних підприємств Житомирщини та враховуючи специфіку його організаційної та виробничої структури як основи організації внутрішнього електронного документообороту. Розробити форми внутрішньої звітності для Вашого підприємства та скласти графік подання внутрішньої звітності;

Контрольні питання

Назвіть етапи облікових комунікацій?
Назвіть елементи облікових комунікацій?
Охарактеризуйте якісні характеристики облікової інформації
Що таке релевантність облікової інформації?

Рекомендована література

1. Лукина Н.П. Информационное общество: состояние и перспективы социально-философского исследования [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані (41 193 bytes). – Режим доступу:http://www.ipu.com.ua/ru/node/5435

2. Пушкар М.С. Креативний облік (створення інформації для менеджерів): [монографія]. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 334 с.

1. Лаговська О.А. Стандартизація процедури формування та функціонування бухгалтерського обліку як інформаційно-комунікаційної системи: адаптаційний підхід до сучасни умов господарювання / О.А. Лаговська // Вісник ЖДТУ / Економічні науки. – 2011. – № 4 (58). – С. 55-58

2. Ермакова Н.А. Контрольно-информационные системы управленческого учета / Н.А. Ермакова. – М.: Экономистъ, 2005. – 296 с.

3. Крючков В.Г. Теоретико-методологическое исследование современных моделей информационной учетно-налоговой системы и концепция коммуникационного взаимодействия ее элементов – Москва: Финпресс, 2009. – 112 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА 3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

Навчальні завдання

ТЕСТИ

I. Питання першого рівня складності: альтернативні тестові завдання
1. ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ЗА ІЄРАРХІЧНИМ РІВНЕМ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА ОДНОРІВНЕВІ ТА БАГАТОРІВНЕВІ. а) так; б) ні.		2. УСУНЕННЯ ШУМІВ ТА КОМУНІКАЦІЙНИХ БАР’ЄРІВ СПРИЙНЯТТЯ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ Є ПЕРШИМ ЕТАПОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ: 1) так 2) ні
3) ЗДІЙСНЕННЯ КОДУВАННЯ ТА ДЕКОДУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ Є ОДНИМ З ЕТАПІВ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ: 1) так 2) ні		4) Інформаційні облікові потоки залежно від носія інформації поділяються на документальні , електронні та усні 1) так 2) ні
5) Вибір джерела або суб’єкта є одним з етапів комунікаційного процесу: 1) так 2) ні		6) Всі Інформаційні облікові потоки повинні розкривають реальний стан об’єкта управління згідно з якісною вимогою оперативності: 1) так 2) Ні
7) НАДЛИШКОВА НЕРЕЛЕВАНТНА ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ВІДВОЛІКАЄ УВАГУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ТА ВИМАГАЄ ВИТРАЧАННЯ ЧАСУ НА ЇЇ ОПРАЦЮВАННЯ НАЗИВАЄТЬСЯ ХВИЛЕЮ ІНФОРМАЦІЇ : 1) так 2) ні		8) Комунікаційний канал - реальна або уявна лінія зв’язку (контакту), за якою повідомлення рухаються від комунікатора до реципієнта: 1) так 2) ні
9) КОМУНІКАЦІЯ – ЦЕ ПРОЦЕС ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ МІЖ СУБ’ЄКТАМИ : 1) так 2) ні		10) ПЕРШИМ ЕТАПОМ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Є ПЕРЕДАЧА ІНФОРМАЦІЙНИХ Сигналів : 1) так 2) ні
11) 2) ПІД РЕЦИПІЄНТОМ РОЗУМІЮТЬ СУБ’ЄКТА ЩО ВИСТАВЛЯЄ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ: 1) так 2) ні
II. Питання другого рівня складності: тестові завдання з множинним запитом
1) ВІДНОСНО СТАНУ ОБ’ЄКТУ УПРАВЛІННЯ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА: 1) випереджаючі, синхронні, наступні; 2) однорівневі, багаторівневі; 3) дискретні, регулярні; 4) внутрішні, зовнішні, міжсистемні.		2) Залежно від носія інформації інформаційні облікові потоки поділяються на: 1) однорівневі; 2) регламентовані; 3) внутрішні; 4) електронні.
3) ЕТАП КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ «ВИЗНАЧЕННЯ КАНАЛУ ПЕРЕДАЧІ ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ» ВКЛЮЧАЄ:: 1) вибір типу комунікаційної мережі; 2) структуризація формальних і неформальних каналів; 3) формування механізму передачі облікового повідомлення; 4) всі відповіді вірні.		4) ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО УСКЛАДНЮЮТЬ СПРИЙНЯТТЯ ТА РОЗУМІННЯ ВІДІСЛАНОГО ОБЛІКОВОГО ПОВІДОМЛЕННЯ НАЗИВАЮТЬСЯ: 1) комунікаційною огорожею; 2) комунікаційними бар’єрами; 3) шумом; 4) комунікаційною мережею.
III. Питання третього рівня складності.
1) *______________* – перешкоди на шляху передачі інформації між партнерами по спілкуванню, що ускладнюють сприйняття та розуміння відісланого облікового повідомлення
2) одноразовий рух однотипної інформації в межах визначеного часового періоду – *______________*інформаційні облікові потоки
3) *______________* – НАДЛИШКОВА НЕРЕЛЕВАНТНА СИТУАЦІЯ, ЩО ВІДВОЛІКАЄ УВАГУ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ТА ВИМАГАЄ ВИТРАЧАТИ ДОДАТКОВИЙ ЧАС НА ОПРАЦЮВАННЯ ВСЬОГО МАСИВУ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ДЛЯ ВІДБОРУ РЕЛЕВАНТНОГО.
4) *______________* – ЦЕ ВИКРИВЛЕННЯ ОБЛІКОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СИГНАЛУ ЧЕРЕЗ ТЕХНІЧНІ ПАРАМЕТРИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ВПЛИВ НА ПОВІДОМЛЕННЯ, ЯКЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ, В ЦІЛОМУ.
5) ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБЛІКОВИЙ ПОТІК, ЯКИЙ РОЗКРИВАЄ ПРОГНОЗНИЙ СТАН ОБЄКТУ НАЗИВАЄТЬСЯ *______________*
6) ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБЛІКОВИЙ ПОТІК, ЯКИЙ ФОРМУЄТЬСЯ І ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ НА ОДНОМУ РІВНІ НАЗИВАЄТЬСЯ *______________*
7) ДИСКРЕТНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ОБЛІКОВІ ПОТОКИ – ЦЕ *______________* РУХ ОДНОТИПНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В МЕЖАХ ВИЗНАЧЕНОГО ЧАСОВОГО ПЕРІОДУ.
8) *______________* -ЦЕ БАР’ЄРИ, ЩО утворюються в комунікаційному процесі та залежать від індивідуальних особливостей суб’єктів даного процесу через дію психофізіологічних і соціокультурних факторів впливу на сприйняття облікового інформаційного сигналу та інтерпретацію його змістовного наповнення
9) *______________* - це ВИД комунікаЦійних БАР’ЄРів, що спричинені впливом групи факторів, що обумовлені як типом організаційної структури, типом комунікаційної мережі підприємства, так і іншими організаційними параметрами впливу, властиві підприємству в цілому як соціотехнічній системі
IV. Питання четвертого рівня складності. Тестові завдання на відповідність
1) Якісні вимоги до інформаційних облікових потоків та їх характеристика
1. Спрямованості 2. Відповідності 3. Раціональності 4. Оперативності	А. Потік повідомлень здійснюється згідно з принципами дотримання економічної безпеки суб’єкта господарювання Б. Вчасне генерування інформації про стан об’єкту В. Інформаційні облікові потоки повинні розкривати реальний стан об’єкту управління Г. Структура інформаційного облікового потоку повинна корелюватися з цінністю інформації

ВПРАВИ

Вправа 2.1

Необхідно:

ð скласти бухгалтерські проводки та звіт про рух матеріальних цінностей.

Дані для виконання завдання:

За травень місяць ц.р. по медпункту ВАТ “Енергомережі” є наступні дані. Залишки в медпункті: драже “Ревіт” – 3 банки, таблетки “Валідол” – 2 пачки, бинт – 15, вата – 20 упаковок.

№	Дата	Документ	Підстава	Од. вим.	Кіл-ть	Ціна, грн.
1	01.05	Накладна № 25	Надійшли зі складу: – драже “Ревіт” – таблетки “Валідол”	банок пачка	50 30	1,30 0,80
2	18.05	Накладна № 27	Надійшли зі складу – бинт стерильний – вата – йод	упак. упак. бут.	100 120 20	1,40 1,80 0,90
3	20. 05.	Накладна № 30	Надійшли зі складу шприци одноразовий 2 мл	шт.	100	0,12
4	20.05	Акт № 2	Списані шприці на проведення профілактичного щеплення робітників цеху	шт.	95	0,12
5	24.05	Акт № 3	Передано водіям для поповнення аптечок – вата – бинт – таблетки “Валідол”	упак. упак. пачка	100 50 5	1,80 1,40 0,80

Звіт складається за наступною формою:

Дата, документ	Драже “Ревіт”		Таблетки “Валідол”		Бинт		Вата		і т.д.
Дата, документ	к-ть	сума, грн.	к-ть	сума, грн.	к-ть	сума, грн.	к-ть	сума, грн.
Залишок
Надійшло


Вибуло
Залишок

Вправа 2.2

Необхідно:

ð скласти баланс руху напівфабрикатів власного виробництва по механічному цеху за наступною формою:

Надходження				Вибуття
Дата, документ	К-ть	Собівартість одиниці	Сума, грн.	Дата, документ	К-ть	Собівартість одиниці	Сума, грн.
Залишок	200	15-20

Залишок

Дані для виконання завдання:

За липень ц.р. механічним цехом ВАТ “Брест” виготовлено деталей: 01.07. – 180 шт., 08.07 – 340 шт., 15.07 – 210 шт., 22.07 – 200 шт., 29.07 – 215 шт.

Витрати механічного цеху за місяць – 17575,75 грн.

Передано складальному цеху: 05.07 – 300 шт., 12.07 – 310 шт., 18.07 – 270 шт., 24.07 – 150 шт., 30.07 – 215 шт.

Вправа 2.3

Необхідно:

ð скласти звіт про персональну відповідальність керівника механічного цеху.

Дані для виконання завдання:

Показник	За кошторисом	Фактично	Відхилення (+, -)
1	2	3	4
1. Обсяг виробленої продукції, шт. – підшипники	200	210
– вали	350	320
– форсунки	1015	1025
1	2	3	4
2. Витрати матеріалів, грн.: – підшипники	400	480
– вали	2400	2408
– форсунки	2312	2380
3. Відпрацьовано людино-годин: – підшипники	86	90
– вали	300	325
– форсунки	470	490
4. Витрати на оплату праці, грн.: – підшипники	67	66
– вали	234	240
– форсунки	367	362
5. Відпрацьовано машино-годин: – підшипники	16	17
– вали	87	80
– форсунки	135	137
6. Витрати на утримання обладнання	245	289
7. Цехові витрати	487	456
8. Цехова собівартість: – підшипники	?	?
– вали	?	?
– форсунки	?	?

Вправа 2.4

Необхідно: заповнити особовий рахунок виробничого підрозділу наступної форми.

Особовий рахунок виробничого підрозділу

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	За звітний місяць
1	Обсяг продукції: – план – фактично	нормо-годин
2	Виробництво продукції на одного робітника: – план – фактично
3	Чисельність бригади: – план – фактично
4	Питома вага продукції вищої категорії якості: – план – фактично
5	Зниження нормативної трудомісткості: – план – фактично
6	Фонд заробітної плати: – план – фактично
7	Витрати матеріалів і напівфабрикатів: – норма – фактично – економія (–), перевитрати (+)
8	Фактична економія від застосування раціоналізаторських пропозицій
9	Загальна економія (–), перевитрати (+) по бригаді (всього по рядках 6,7,8)

Дані для виконання завдання:

Інформація про показники діяльності бригади № 1 ВАТ “Хлібзавод” за травень ц.р.

№ з/п	Показник	Одиниця виміру	План (лі-міт,норма)	Фактич-но
1	Обсяг продукції	нормо-год.	4180	4214
2	Чисельність бригади	чол.	24	22
3	Питома вага продукції вищої категорії якості	%	85	86
4	Зниження нормативної трудомісткості	нормо-год.	70	60
5	Фонд заробітної плати	грн.	4440	4400
6	Витрати матеріалів і напівфабрикатів	–	2300	2350
7	Фактична економія від застосування раціоналізаторських пропозицій	–		70

Вправа 2.5

Необхідно:

ð скласти звіт про виконання бюджетів для таких центрів відповідальності: начальник розкрійного цеху (Бердичів), керівник філії (Бердичів), виробничий директор АТ, генеральний директор АТ.

ð зробити коментар результатів діяльності начальників цехів Бердичівської філії, керівників усіх філій та директорів АТ.

Дані для виконання завдання:

Акціонерне товариство “Дюк” має офіс у Житомирі та три філії в Бердичеві, Коростені та Новоград-Волинському. Кожна філія має три цехи: розкрійний, формувальний, завершальний. Підприємство використовує систему обліку за центрами відповідальності. За роботу кожного цеху відповідає його керівник, який звітує перед керівником виробництва.

У свою чергу керівник кожної філії звітує перед виробничим директором АТ. В структурі управління АТ є також фінансовий директор і директор з маркетингу. Усі директори звітують перед генеральним директором АТ.

Нижче наведено дані про фактичні та бюджетні контрольовані накладні витрати, грн.

Центр відповідальності	Фактичні	Бюджетні
Розкрійний цех, Бердичів:
Допоміжні матеріали	70050	105000
Додаткова заробітна плата	109500	69000
Експлуатація устаткування	32250	27000
Комунальні послуги	30150	25500
Заробітна плата майстрів	30000	30000
Разом	271950	265500
Формувальний цех, Бердичів	237000	222000
Завершуючий цех, Бердичів	315000	312000
Керівник виробництва, Бердичів	78750	76500
Новоград-Волинська філія	1014000	1009500
Коростенська філія	1083000	1072500
Виробничий директор	97500	96000
Директор з маркетингу	200400	195000
Фінансовий директор	160500	157500
Генеральний директор	114600	114600

Контрольні питання

Чим управлінська звітність відрізняється від фінансової?
Яку структуру має управлінська звітність?
Які види внутрішньої звітності Ви знаєте?
Для чого призначена звітність про економічні результати?
За якими показниками може складатися результативна звітність про персональну відповідальність?
Яку інформацію для управління підприємством може надати фінансова звітність?

Рекомендована література

2. Василенко В.О. Теорія та практика розроблення управлінських рішень: навч. посіб. / В.О. Василенко. – К.: Центр учбової літератури, 2002. – 420 с.

8. Вертакова О. Управленческие решение: разработка и выбор: учеб. пособие – 2005. – 352 с.

9. Голубков Е.П. Технология принятия управленческих решений / Е.П. Голубков. – М.: Дело, 2005. – 544 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ТЕМА 4. ЯКІСТЬ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

План семінарського заняття:

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

I. Питання першого рівня складності: альтернативні тестові завдання
*Обведіть номер правильної відповіді*
1) Оптимізація витрат підприємства є однією із технологій цільового планування прибутку: 1) так 2) ні		2) Оптимізація витрат підприємства спрямована на вирішення такого питання, як оцінка факторів формування величини і структури витрат: 1) так 2) ні
3) Чи класифікуються витрати підприємства з метою оптимізації їх величини на недопустимі: 1) так 2) ні		4) Чи існують заходи оптимізації абсолютної величини витрат: 1) так 2) ні
II. Питання другого рівня складності: тестові завдання з множинним запитом
*Обведіть номер правильної відповіді*
1) Витрати підприємства з метою оптимізації їх величини класифікуються на: 1) надпріоритетні; 2) пріоритетні; 3) допустимі; 4) всі відповіді вірні		2) Який метод стратегічного управління витратами підприємства, передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни, метою якого є забезпечення оптимізації витрат на виробництво: 1) Таргет-костинг; 2) Кайзен-костинг; 3) Точно в строк; 4) Метод збалансованості.
III. Питання третього рівня складності. Тестові завдання відкритого типу: твердження з невідомою змінною
*Доповнити твердження, вписавши необхідні слова у відповідному відмінку*
1) ________________ – максимальне зменшення витрат до рівня, коли їх буде достатньо для того, щоб це не впливало на якість товарів (робіт, послуг) та інші ключові показники діяльності підприємства, як правило,доходні.
2) ________________ – метод системного дослідження функцій окремого виробу або певного виробничо-господарського процесу, або ж управлінської структури, спрямований на мінімізацію витрат в сферах проектування, освоєння виробництва, збуту, промислового й побутового споживання при високій якості та граничній корисності.
IV. Питання четвертого рівня складності. Тестові завдання на відповідність
*Встановіть відповідність у вигляді комбінації цифр і букв*
1) Методи оптимізації величини витрат:
1. Функціонально-вартісний аналіз 2. Таргет-костинг 3. Кайзен-костинг 4. Точно в строк	А. спрямований на мінімізацію витрат в сферах проектування, освоєння виробництва, збуту, промислового й побутового споживання; 1 Б. передбачає розрахунок цільової собівартості продукції виходячи із попередньо встановленої ціни; 2 В. цілісна система управління витратами, що підтримує стратегію оптимізації витрат, направлена на підвищення ефективності виробничих процесів; 3 Г. метод організації руху матеріальних потоків таким чином, щоб усі матеріали і напівфабрикати надходили в необхідній кількості, у визначене місце і термін для виробництва. 4
1) Методи оптимізації величини витрат:
1. Кайзен-костинг 2. АВС-аналіз 3. XYZ-аналіз 4. LCC-аналіз	А. метод за якого витрати визначають відповідно до процесу виробництва і продажу конкретного продукту протягом усього його життєвого циклу 4 Б. метод класифікації ресурсів компанії залежно від характеру їх споживання і точності прогнозування змін в їх потреби протягом певного тимчасового циклу 3 В. метод нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розділенні номенклатури товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під реалізацію, на три нерівномірних підмножини 2 Г. цілісна система управління витратами, що підтримує стратегію оптимізації витрат, направлена на підвищення ефективності виробничих процесів 1

ВПРАВИ

Вправа 3.1. (продовження задачі 1.1)

Альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

1) поповнення статутного капіталу за рахунок внесків засновників;

2) реалізація частини майна підприємства;

3) залучення позикових коштів (одержання кредиту в банку).

Готова продукція та товари реалізуються з торговою надбавкою 25 %.

Розв’язок вправи оформити у вигляді внутрішньої бухгалтерської звітності, враховуючи якісні вимоги облікової інформації та поняття її релевантності.

Контрольні питання

Які якісні характеристики облікової інформації?

2. Яким чином оцінити якість облікової інформації.

Рекомендована література

Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

ТЕМА 5. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В ЦІНОУТВОРЕННІ.

План семінарського заняття:

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

1. Облікова політика підприємства має враховувати:

а) умови організації праці робітників та матеріальне заохочення;

б) форму власності та організаційно-правову структуру;

в) фінансово-майновий стан підприємства та вартість основних засобів;

г) ціни на ринку енергоносіїв та відносини з податковими органами.

2. Облікова політика підприємства визначається:

а) вищестоящою організацією;

б) Міністерством фінансів;

в) самостійно;

г) держадміністрацією району та податковими органами.

3. Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях і представництвах підприємства:

а) перший заступник керівника підприємства;

б) головний бухгалтер;

в) бухгалтер з обліку праці й оплати;

г) інспектор податкових органів.

4. Створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгал тером — це:

а) форма керівництва бухгалтерським обліком;

б) форма організації звітності;

в) форма організації бухгалтерського обліку;

г) форма реалізації прав головного бухгалтера.

5. Коли керівник самостійно веде бухгалтерський облік і складає звітність, яка не оприлюднюється, — це:

а) форма організації контролю звітності;

б) форма організації бухгалтерського обліку;

в) необхідна умова успішного господарювання;

г) обов'язкова вимога законодавства.

6. Документування здійснених господарських операцій прово дять у структурних підрозділах і у встановлені терміни ці докумен ти надходять у головну бухгалтерію. Така організація обліку:

а) централізована;

б) децентралізована;

в) змішана;

г) частково централізована.

7. Якщо філія підприємства виділена на окремий баланс, вона:

а) не зобов'язана вести бухгалтерський облік;

б) зобов'язана вести бухгалтерський облік;

в) зобов'язана вести лише оперативний облік;

г) зобов'язана вести лише податковий облік.

8. Централізовані бухгалтерії, як правило, обслуговують:

а) одне підприємство чи установу;

б) групу однорідних організацій;

в) групу неоднорідних підприємств, установ;

г) одну аудиторську фірму і групу промислових підприємств.

9. За спрощеною формою організовують свій облік:

а) банки;

б) університети;

в) малі підприємства;

г) громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, без створення юридичної особи.

10. Виділення окремих відділів (груп) відповідно до найважли віших ділянок облікового процесу — це структура бухгалтерії:

а) міжпредметна;

б) предметна;

в) виробнича;

г) комбінована.

11. Сформована структура бухгалтерського апарату та розподіл обов'язків між працівниками є передумовою:

а) організації документообороту і форми обліку;

б) вибору форми обліку і складу звітності;

в) складу звітності та організації документообороту;

г) організації документообороту, форми обліку, складу звітності.

12. Зміна облікової політики може відбутися за умови: 1) зміни матеріально-відповідальних осіб; 2) зміни керівника підприємства і головного бухгалтера; 3) зміни тривалості операційного циклу; 4) зміни вимог Міністерства фінансів; 5) зміни цін на енергоносії; 6) зміни статутних вимог підприємства:

а) 3, 4, 6;

б)1,2,3;

в) 3, 4, 5;

г) 4, 5, 6.

ВПРАВИ

Вправа 4.1.

Провести дискусію за проблемними питанням:

Наскільки варто регламентувати облікову політику підприємства?
Критерії та варіанти вибору ефективної форми організації бухгалтерського обліку?
Передумови та напрями раціональної організації бухгалтерського обліку.
Чи можна, комбінуючи різні варіанти складових облікової політики, скласти ефективну програму функціонування обліку на підприємстві?

Вправа 4.2.

Складіть характеристику професійних вимог до фахівця-бухгалтера, який працює у відділі:

а) обліку праці та її оплати;

б) обліку необоротних активів;

в) роботи автотранспорту;

г) цеху рослинництва.

Вправа 4.3.

Складіть посадову інструкцію щодо виконання обов'язків бухгалтера з:

а) обліку запасів;

б) обліку коштів і розрахунків;

в) обліку капітального будівництва;

г) обліку інструментального цеху.

Вправа 4.4.

Розробіть на прикладі певного підприємства проект наказу керівника про облікову політику на наступний фінансовий рік:

а) великого промислового підприємства;

б) банку, який має філії;

в) страхової компанії;

г) малого підприємства.

Контрольні питання

Обґрунтуйте необхідність обізнаності бухгалтера з нормативними та регулюючими документами з обліку і звітності.
Що означає термін "облікова політика" та яке її тлумачення з боку держави і підприємства?
У чому полягає облікова політика держави?
У чому полягає облікова політика підприємства?
Яка роль головного бухгалтера підприємства у формуванні облікової політики?
Які можуть бути форми організації бухгалтерського обліку?
У чому полягають взаємовідносини бухгалтерії підприємства з оперативно відокремленими структурними підрозділами?
Що означає централізована організація бухгалтерського обліку, в чому її переваги та недоліки?
Що означає децентралізована організація бухгалтерського обліку, які її недоліки та переваги?
В яких випадках доцільно використовувати централізовані бухгалтери?
Як здійснюється організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу?
Як здійснюється облік підприємницької діяльності громадян без створення юридичної особи?
За якими ознаками може будуватися структура бухгалтерського апарату підприємства?
Дайте перелік відділів (секторів), які може мати бухгалтерія великого підприємства.
За умови сформування структури облікового апарату, які завдання можна вирішувати?
Який документ регулює питання облікової політики та з яких розділів він може складатися?
Які методологічні та методичні принципи бухгалтерського обліку включають до облікової політики підприємства?
Які питання технології бухгалтерського обліку необхідно включити до облікової політики?
Які питання організації бухгалтерського обліку варто висвітлити у наказі підприємства про облікову політику?

Рекомендована література

1. Барановська T.B.Використання облікової політики при здійсненні внутрішнього контролю / Т.В. Барановська // Вісн. Технолог, ун-ту Поділля : Економічні науки. - Ч. 2, т. 1. - 2003. - № 5. - С. 89-94.

2. Барановська Т.В. Облікова політика: рівні, суб'єкти, складові / Т.В. Барановська // Вісн. ЖДТУ: Економічні науки. - 2003. - № 3 (26). - С. 18-26.

3. Рузмайкіна І.З.Облікова політика підприємства - дискусійні положення і невирішені проблеми / І.В. Рузмайкіна // Економіка: проблеми теорії та практики. - Д.: ДНУ, 2005. - Вип. 205. - Том II. - С. 402-413.

4. Рузмайкіна І.З.Облікова політика підприємства - системний підхід до вироблення / І.В. Рузмайкіна // Вісн. соц.-екон. дослідж. - О.: ОДЕУ. - 2005. - Вип. 19. - С. 261- 267.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

ТЕМА 6. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

План семінарського заняття:

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

І. Питання першого рівня складності: альтернативні тестові завдання

1) Дані корпоративного обліку лежать в основі корпоративної звітності:

1) так;

2) ні

2) Вартість підприємства є одним із головних об’єктів корпоративного обліку:

1) так;

2) ні

3) Інформація за сегментами – це інформація, що характеризує певний вид діяльності підприємства за певних господарських умов:

1) так;

2) ні

4) Сегментування безпосередньо пов’язане з потребою зовнішніх користувачів в інформації, сформованої в розрізі різних сегментів:

1) так;

2) ні

5) Сегментування передбачає вибір цільових сегментів в якості об’єктів контролю:

1) так;

2) ні

6) Обліковою політикою не визначаються види сегментів:

1) так;

2) ні

7) Найкращими для бухгалтерського обліку є моделі, які дозволяють оптимізувати дані:

1) так;

2) ні

8) За ступенем узагальнення всі облікові моделі можна розділити на ізоморфні та гомоморфні:

1) так;

2) ні

9) Чим детальніший поділ за обліковими ознаками, ти менше можливостей створюється для досягнення цілей контролю:

1) так;

2) ні

10) В цілях формування звітності підприємства процес моделювання характеризується обраною підприємством формою ведення обліку:

1) так;

2) ні

11) Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин:

1) так;

2) ні

12) Залишкова вартість основних засобів – це співвідношення між первісною вартістю основних засобів та сумою нарахованого зносу:

1) так;

2) ні

13) Значення оцінки як інструменту управління реалізується через функції, що нею виконуються:

1) так;

2) ні

14) Щоб визначити тенденції змін у фінансовому стані підприємства оцінка не повинна забезпечувати порівнянність об’єктів обліку:

1) так;

2) ні

15) Пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання:

1) так;

2) ні

16) Консолідована облікова інформація покликана розробляти технологічні засади створення інформаційного продукту:

1) так;

2) ні

17) Консолідовану фінансову звітність не складають за даними фінансової звітності групи підприємств:

1) так;

2) ні

18) Структурне групування – це встановлення складу (структури) якісно однорідної сукупності за певною ознакою:

1) так;

2) ні

19) Окремим аспектом підвищення релевантності облікової інформації є її трансформація відповідно до концептуальних умов:

1) так;

2) ні

20) Наявна єдина методика проведення трансформації фінансової звітності у звітність згідно МСФЗ:

1) так;

2) ні

ІІ. Питання другого рівня складності: тестові завдання з множинним запитом

1) Сучасними передумовами розвитку корпоративного обліку та звітності є:

1) створення акціонерних товариств;

2) глобалізація бізнесу;

3) розвиток засобів зв’язку;

4) створення фондових та товарних бірж

2) На сучасному етапі розвитку корпоративного обліку та звітності головними їх об’єктами є:

1) акціонерний капітал;

2) фінансові інструменти;

3) похідні цінні папери;

4) інтелектуальна власність

3) Створений для єдиних цілей компонент діяльності підприємства, виділений із загальної організаційної структури по ряду параметрів і критеріїв діяльності, що характеризується певними обліково-звітними даними – це:

1) структурний підрозділ бухгалтерської служби;

2) планово-економічний відділ підприємства;

3) відділ підприємства;

4) сегмент господарської діяльності

4) Відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду продукції, яка відрізняється від інших економічними і політичними умовами географічного регіону:

1) географічний сегмент;

2) господарський сегмент;

3) пріоритетний сегмент;

4) допоміжний сегмент

5) Сегментування господарської діяльності пов’язане із задоволенням інформаційних потреб:

1) вищого управлінського персоналу;

2) внутрішніх користувачів;

3) зовнішніх користувачів;

4) внутрішніх та зовнішніх користувачів

6) Географічний збутовий сегмент виділяється за:

1) місцем розташування ринків збуту;

2) місцем розташування покупців продукції;

3) місцем розташування покупців товарів;

4) всі відповіді правильні

7) Облікові моделі за ступенем узагальнення поділяються на:

1) аналітичні та іконографічні;

2) однозначні та ітераційні;

3) ізоморфні та гомоморфні;

4) функціональні та структурні

8) Облікові моделі за формою поділяються на:

1) аналітичні та іконографічні;

2) однозначні та ітераційні;

3) ізоморфні та гомоморфні;

4) функціональні та структурні

9) Облікові моделі, які відображають методологічні основи ведення обліку і, як наслідок, пов’язані з обліковою політикою – це:

1) економіко-математичні моделі;

2) економіко-організаційні моделі;

3) обліково-економічні моделі;

4) структурні моделі

10) Облікові моделі, що засновані на структурній схожості об’єкта і моделі, що точно описує стан і поведінку об’єкта або процесу – це:

1) функціональні моделі;

2) обліково-економічні моделі;

3) структурні моделі;

4) економіко-організаційні моделі

11) Облікові моделі, що побудовані на основі подвійного запису, відображають економічну сутність об’єкта чи процесу – це:

1) обліково-економічні моделі;

2) економіко-організаційні моделі;

3) економіко-математичні моделі;

4) функціональні моделі

12) Сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами – це:

1) справедлива вартість;

2) ліквідаційна вартість;

3) чиста реалізаційна вартість;

4) фактична вартість

13) У фінансовій звітності дебіторська заборгованість за продукцію відображається у двох оцінках:

1) за первісною вартістю і ліквідаційною вартістю;

2) за первісною вартістю і чистою реалізаційною вартістю;

3) за первісною вартістю і справедливою вартістю;

4) за справедливою вартістю і чистою реалізаційною вартістю

14) Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці – це вимоги принципу:

1) історичної (фактичної) собівартості;

2) безперервності;

3) єдиного грошового вимірника;

4) обачності

15) Інтегровані різнотипні облікові дані, які складають адекватну інформаційну модель господарської діяльності – це:

1) зведена облікова інформація;

2) підсумкова облікова інформація;

3) узагальнена облікова інформація;

4) консолідована облікова інформація

16) Процес консолідації облікової інформації включає:

1) фізичну та логічну консолідацію;

2) внутрішню та зовнішню консолідацію;

3) пряму та непряму консолідацію;

4) ретроспективну, оперативну та перспективну консолідацію

17) Виділення однорідних економічних груп або типів явищ, спільних ознак та відмінностей між ними – це:

1) типологічне групування;

2) структурне групування;

3) аналітичне групування;

4) комбіноване групування

18) Вивчення наявності та напряму взаємозв’язку між ознаками, покладеними в основу групування – це:

1) типологічне групування;

2) структурне групування;

3) аналітичне групування;

4) комбіноване групування

19) Ведення обліку господарських операцій за двома і більше системами стандартів – це:

1) трансформація бухгалтерської звітності;

2) повна трансформація бухгалтерської звітності;

3) часткова трансформація бухгалтерської звітності;

4) конверсія

20) Варіант трансформації показників фінансової звітності, який передбачає надання звітності в національній валюті з відповідним коригуванням, що відображає зміну купівельної спроможності грошей – це:

1) конверсія;

2) повна трансформація фінансової звітності;

3) повна трансформація з урахуванням гіперінфляції;

4) повна трансформація з урахуванням вимог щодо перерахунку показників фінансової звітності в іноземну валюту

ІІІ. Питання третього рівня складності: тестові завдання відкритого типу (твердження з невідомою змінною)

1. ______________________ – інформація, що характеризує певний вид діяльності підприємства в певних господарських умовах

2. ______________________ – відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг) у конкретному економічному середовищі, яка відрізняється від інших: економічними і політичними умовами географічного регіону; взаємозв’язком між діяльністю в різних географічних регіонах; територіальним розташуванням виробництва продукції (робіт, послуг) або покупців продукції (товарів, робіт, послуг); характерними для географічного регіону ризиками діяльності; правилами валютного контролю і валютними ризиками в таких регіонах

3. _____________________ – відокремлювана частина діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших: видом продукції (товарів, робіт, послуг); способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг); характером виробничого процесу; характерними для цієї діяльності ризиками; категорією покупців

4. Якщо організаційна структуризація виробничих та інших відокремлених підрозділів підприємства побудована за видами продукції (товарів, робіт, послуг), що виробляється, то пріоритетним визнається __________________ вид сегмента, а допоміжним – _____________________

5. __________________________ – уніфікована система документів, правил, вказівок, загальних принципів, що стосуються організації та результатів діяльності компанії, створена для внутрішнього користування з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі

6. ___________________ – метод бухгалтерського обліку, що дозволяє вивчати факти господарського життя і господарські процеси не прямо і не безпосередньо, а через спеціально створені їх образи і описи – символи

7. До облікових моделей, на основі яких можна вивчити суть бухгалтерського обліку як інформаційної системи і як виду професійної діяльності, відносять ____________________________ _______________________________________________________________________________________

8. ____________________ – науково-обґрунтована думка суб’єкта обліку про вартість об’єкта, що ним оцінюється, а також процес визначення вартості об’єкта

9. ____________________ – визначена на підприємстві діючим наказом про облікову політику послідовність процесу оцінки вартості об’єктів обліку, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного від оцінки фінансового результату

10. ________________________ – одержані з низки джерел та системно інтегровані різнотипні облікові дані, які в сукупності наділені ознаками повноти, цілісності, несуперечності та складають адекватну інформаційну модель господарської діяльності з метою її аналізу опрацювання та ефективного використання в процесах підтримки прийняття управлінських рішень

IV. Питання четвертого рівня складності: тестові завдання на відповідність

1. Передумови розвитку корпоративного обліку та його об’єкти:

Передумови розвитку корпоративного обліку:

1. Створення акціонерних товариств.

2. Промислові революції, розвиток банківської системи та створення бірж.

3. Інтернаціоналізація виробництва і капіталу.

4. Інформаційна революція

Об’єкти корпоративного обліку:

А. Акціонерний капітал, фінансові інструменти, трансакційні витрати.

Б. Акціонерний капітал, акції, розрахунки з акціонерами.

В. Нематеріальні активи, ділова репутація, похідні цінні папери.

Г. Біржова капіталізація, інтелектуальна власність, економічний прибуток

2. Класифікація сегментів:

Види сегментів:

1. Географічний сегмент.

2. Господарський сегмент.

3. Пріоритетний сегмент.

4. Допоміжний сегмент

Характеристика:

А. Відокремлювана частина діяльності підприємства, яка відрізняється від інших видом продукції (товарів, робіт, послуг).

Б. Відокремлювана частина діяльності підприємства, інформація про яку у фінансовій звітності розкривається більш деталізовано.

В. Відокремлювана частина діяльності підприємства, інформація про яку у фінансовій звітності розкривається менш деталізовано.

Г. Відокремлювана частина діяльності підприємства, яка відрізняється від інших економічними і політичними умовами географічного регіону

3. Етапи побудови підсистеми сегментного обліку:

Етапи сегментного обліку:

1. Ідентифікація звітних сегментів підприємства.

2. Дослідження підстав та об’єктів сегментування діяльності.

3. Виділення звітних сегментів щодо функціонування яких повинна складатися зовнішня сегментна звітність.

4. Виділення сегментів щодо функціонування яких повинна складатися внутрішня сегментна звітність

Організаційні аспекти:

А. Ідентифікація інформаційних потреб внутрішніх користувачів щодо діяльності сегмента.

Б. Встановлення фактів відособленої діяльності здатної приносити економічні вигоди, по якій можуть бути сформовані фінансові показники.

В. Ідентифікація інформаційних потреб зовнішніх користувачів щодо діяльності сегмента.

Г. Визначення питомої ваги виручки окремого сегмента у загальній виручці доходів підприємства

4. Види сегментного обліку та звітності:

Види сегментного обліку:

1. Сегментний облік за зонами діяльності.

2. Сегментний облік за видами діяльності.

3. Сегментний облік за носіями витрат.

4. Сегментний облік за потребами управління

Характеристика:

А. Систематизація інформації про об’єми реалізації в місцях знаходження покупців.

Б. Систематизація інформації про витрати відносно конкретних видів продукції, замовлень.

В. Систематизація інформації про виробництво окремих видів продукції.

Г. Систематизація інформації про діяльність сегментів відповідно до потреб управлінського персоналу

5. Класифікація облікових моделей:

Класифікаційна ознака:

1. За ступенем узагальнення.

2. За формою.

3. За підходом до вирішення завдань.

4. За типами облікових завдань

Види облікових моделей:

А. Інформаційні, аналітичні, контрольні.

Б. Однозначні та ітераційні.

В. Аналітичні та іконографічні.

Г. Ізоморфні та гомоморфні

6. Види моделей в бухгалтерському обліку:

Види моделей:

1. Економіко-організаційні моделі.

2. Економіко-математичні моделі.

3. Обліково-економічні моделі.

4. Функціональні моделі

Характеристика:

А. Відображають функціональні характеристики об’єкта і процесу, що моделюється.

Б. Відображають методологічні основи ведення обліку і, як наслідок, пов’язані з обліковою політикою.

В. Побудовані з використанням методів чисельного лінійного програмування.

Г. Побудовані на основі подвійного запису, відображають економічну сутність об’єкта чи процесу

7. Компоненти моделей бухгалтерського обліку:

Компоненти:

1. Організація.

2. Методологія.

3. Методика.

4. Технологія

Склад компонентів:

А. Сукупність способів та прийомів виконання облікової роботи, склад бухгалтерських регістрів, взаємозв’язок синтетичного та аналітичного обліку.

Б. Процес обробки облікової інформації для визначення найбільш ефективного поєднання процедур при використанні комп’ютерної техніки.

В. Елементи облікового процесу, структура облікового апарату, розподіл обов’язків між бухгалтерами.

Г. Структура фіксації господарських операцій на рахунках, кореспонденції рахунків, що викликані визначеними господарськими операціями

8. Вимоги до оцінки в бухгалтерському обліку:

Вимоги:

1. Адекватність.

2. Єдність.

3. Доречність.

4. Надійність

Зміст:

А. Відсутність помилок в об’єктивному відображення фактів господарського життя.

Б. Здатність впливати на рішення користувачів та можливість оцінки минулих, теперішніх та майбутніх подій.

В. Для визначення вартості однорідних активів всі підприємства повинні застосовувати пристосовані для таких цілей методи оцінки.

Г. Забезпечує об’єктивну відповідність грошового виразу об’єкта обліку затрат живої і уречевленої праці

9. Принципи бухгалтерського обліку, що регулюють особливості вибору методів оцінки об’єктів обліку:

Принципи бухгалтерського обліку:

1. Обачність.

2. Безперервність.

3. Історична (фактична) собівартість.

4. Періодичність

Зміст принципу бухгалтерського обліку:

А. Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Б. Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

В. Оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

Г. Пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання

10. Види групування облікової інформації:

Види групування:

1. Типологічне групування.

2. Структурне групування.

3. Аналітичне групування.

4. Комбіноване групування

Характеристика:

А. Встановлення складу (структури) якісно однорідної сукупності за певною ознакою.

Б. Виділення однорідних економічних груп або типів явищ, спільних ознак та відмінностей між ними.

В. Вивчення наявності та напряму взаємозв’язку між ознаками, покладеними в основу групування.

Г. Поєднання принципів типологічного, структурного та аналітичного групування

V. Питання п’ятого рівня складності. Ситуаційні завдання

1. Підприємство здійснює виробництво та реалізацію готової продукції через власну торгівельну мережу в трьох областях України. Обсяг реалізації за звітний період становить 12 млн. грн. (область №1 – 9,5 млн. грн.; область №2 – 1,5 млн. грн.; область №3 – 1 млн. грн.). Підприємство має право виділити у звітний географічний сегмент торгівельну мережу:

1) в області №1;

2) в області №2;

3) в області №1 та №2;

4) в усіх областях.

2. Підприємство здійснює виробництво та реалізацію трьох видів продукції. Вартість активів підприємства становить 5 млн. грн. Для виробництва та реалізації продукції №1 використовуються активи вартість, яких становить 4,2 млн. грн.; продукції №2 – 0,4 млн. грн.; продукції №3 – 0,4 млн. грн. Підприємство має право виділити у звітний господарський сегмент виробництво:

1) продукції №1;

2) продукції №2;

3) продукції №3;

4) всіх видів продукції

3. Джерелом отримання доходів підприємства є реалізація продукції через торгівельну мережу та через Інтернет. Виручка від реалізації продукції за звітний період становить 7,7 млн. грн. (виручка від реалізації через торгівельну мережу – 0,7 млн. грн.; виручка від реалізації через Інтернет – 7,0 млн. грн.). Підприємство має право виділити у звітний сегмент реалізацію продукції (спосіб отримання доходу; спосіб розповсюдження продукції):

1) реалізацію продукції через торгівельну мережу у географічний звітний сегмент;

2) реалізацію продукції через торгівельну мережу у господарський звітний сегмент;

3) реалізацію продукції через мережу Інтернет у географічний звітний сегмент;

4) реалізацію продукції через мережу Інтернет у господарський звітний сегмент

4. Джерелом отримання доходів підприємства є реалізація продукції через торгівельну мережу та через Інтернет. Виручка від реалізації продукції за звітний період становить 7,7 млн. грн. (виручка від реалізації через торгівельну мережу – 0,7 млн. грн.; виручка від реалізації через Інтернет – 7,0 млн. грн.). Вартість активів підприємства становить 3 млн. грн. Для виробництва та реалізації продукції через торгівельну мережу використовуються активи вартістю 1,9 млн. грн.; через мережу Інтернет – 1,1 млн. грн. Підприємство має право виділити у звітний господарський сегмент:

1) реалізацію продукції через торгівельну мережу;

2) реалізацію продукції через мережу Інтернет;

3) реалізацію продукції через торгівельну мережу та мережу Інтернет;

4) немає право виділяти звітні сегменти

5. Вартість необоротних активів підприємства становить 5,3 млн. грн.; оборотних активів – 1,7 млн. грн. Величина власного капіталу – 5,0 млн. грн., зобов’язань – 2,0 млн. грн. В наступному звітному періоді підприємство планує збільшити прибутковість на 10%, в результаті чого відбудеться зростання нерозподіленого прибутку на 0,3 млн. грн. Збільшення прибутковості призведе до зростання вартості предметів праці на 1,1 млн. грн. За умови потенційної незмінності інших статей активу та пасиву балансу підприємства орієнтовна величина кредиторської заборгованості за короткостроковими банківськими кредитами становитиме:

1) 1,0 млн. грн.;

2) 0,8 млн. грн.;

3) 0,6 млн. грн.;

4) 0,4 млн. грн.

6. Потенційна фінансово-господарська діяльність підприємства в майбутньому звітному періоді буде характеризуватися наступними показниками: активи – 5,0 млн. грн.; власний капітал – 3,0 млн. грн.; позиковий капітал – 2,0 млн. грн.; витрати 6,0 млн. грн. Який повинен бути розмір доходів підприємства для того щоб рентабельність його господарської діяльності становила 10%:

1) 6,5 млн. грн.;

2) 6,0 млн. грн.;

3) 5,5 млн. грн.;

4) 5,0 млн. грн.

7. Потенційна фінансово-господарська діяльність підприємства в майбутньому звітному періоді буде характеризуватися наступними показниками: необоротні активи – 5,0 млн. грн.; оборотні активи – 1,0 млн. грн.; власний капітал – 3,0 млн. грн.; доходи – 7,0 млн. грн.; витрати 6,0 млн. грн. Яка повинна бути величина позикового капіталу:

1) 1,5 млн. грн.;

2) 2,0 млн. грн.;

3) 2,5 млн. грн.;

4) 3,0 млн. грн.

8. Потенційна фінансово-господарська діяльність підприємства в майбутньому звітному періоді буде характеризуватися наступними показниками: оборотні активи – 1,0 млн. грн.; активи – 6,0 млн. грн.; позиковий капітал – 2,0 млн. грн.; доходи – 7,0 млн. грн. Яка повинна бути величина витрат щоб рентабельність необоротних активів становила не менше 10%:

1) 5,0 млн. грн.;

2) 5,5 млн. грн.;

3) 6,0 млн. грн.;

4) 6,5 млн. грн.

9. Керівництвом та бухгалтерією підприємства прийнято рішення про зміну методу нарахування амортизації з метою мінімізації бази оподаткування податком на прибуток. Беручи до уваги наступні дані: первісна вартість виробничого обладнання – 122000,00 грн., ліквідаційна вартість – 2000,00 грн., сума нарахованого зносу за попередні періоди – 24500,00 грн., плановий обсяг випуску – 100000 одиниць готової продукції, фактичний обсяг випуску за досліджуваний місяць – 3400,00 грн., термін корисного використання – 12 років, термін використання об’єкта, що залишився – 10 років та враховуючи обмеження у застосуванні методів нарахування амортизації, що визначені податковим законодавством найприйнятнішим методом є:

1) прямолінійний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний метод

10. Керівництвом та бухгалтерією підприємства прийнято рішення про зміну методу нарахування амортизації з метою мінімізації бази оподаткування податком на прибуток. Беручи до уваги наступні дані: первісна вартість виробничого обладнання – 122000,00 грн., ліквідаційна вартість – 2000,00 грн., сума нарахованого зносу за попередні періоди – 24500,00 грн., плановий обсяг випуску – 100000 одиниць готової продукції, фактичний обсяг випуску за досліджуваний місяць – 3400,00 грн., термін корисного використання – 12 років, термін використання об’єкта, що залишився – 10 років та враховуючи обмеження у застосуванні методів нарахування амортизації, що визначені податковим законодавством найприйнятнішим методом є:

1) прямолінійний метод;

2) метод зменшення залишкової вартості;

3) метод прискореного зменшення залишкової вартості;

4) виробничий метод

ВПРАВИ

Вправа 5.1.

Перед управлінським персоналом підприємства поставлено на оперативне вирішення завдання: оцінити можливість здійснення диверсифікації виробництва ТзОВ “Артеміда”.

Альтернативні варіанти диверсифікації виробництва:

1) збільшення обсягу випуску спідниць з шифону та блуз жіночих;

2) розпочати виробництво нових видів продукції: пальто демісезонного та чоловічих костюмів;

3) вихід на зовнішні ринки з існуючою та новою продукцією.

Запланований обсяг виробництва на грудень: блуз жіночих – 3000 од., спідниць з шифону – 2500 од., пальто демісезонного – 4000 од., костюмів чоловічих – 3000 од.

Планується, що в грудні 2011 р. постійні витрати підприємства зростуть на 30 % в порівнянні до витрат жовтня 2011 р.

Для прийняття рішення для ТзОВ “Артеміда” управлінському персоналу головним бухгалтером надано бухгалтерську інформацію (надається додатково до завдання).

Вправа 5.2.

Визначити і проаналізувати фінансові потреби підприємства методом балансу грошових надходжень. Під час проведення аналізу використати дані, наведені в табл.

Визначення фінансових потреб методом балансу грошових надходжень

Місяць	Надходження	Виплати	Чисті грошові надходження	Залишок на початок місяця	Залишок на кінець місяця	Резерв	Надлишок або дефіцит
Січень	8000	5540		790		890
Лютий	8500	8900		810		890
Березень	9000	6300		895		890
Квітень	8500	5920		830		890
Травень	9300	6510		910		890
Червень	11 600	8100		1010		890
Липень	І2400	8660		1120		890
Серпень	11 800	10260		1080		890
Вересень	10300	7210		990		890
Жовтень	10900	7600		1000		890
Листопад	11 100	7700		1090		890
Грудень	12200	8540		1150		890

Порівнюючи майбутні грошові надходження із сумами до виплати, обчислити щомісячний надлишок надходжень або дефіцит грошових коштів.

Вправа 5.3.

Підприємство розглядає можливість впровадити інвестиційні проекти А і Б, які вписуються в його стратегію. Вартість проектів становить 300 тис. грн. і 200 тис. грн. відповідно. Прогнозовані прибутки за проектом А — 60 тис. грн., за проектом Б — 50 тис. грн. Підприємство зіткнулося з нестачею коштів для реалізації обох проектів і може фінансувати за рахунок власних коштів лише 350 тис. грн.

Проаналізувати і дати рекомендації, що доцільніше для підприємства: впровадити один з проектів або, скориставшись кредитом у сумі 150 тис. грн., профінансувати обидва проекти. Відсоткова ставка за користування кредитом - 10 % річних. Аналізуючи проекти, звернути увагу на рентабельність проектів і власних коштів. Зробити висновки.

Контрольні питання

Що таке проектовані фінансові звіти? Які підходи до підготовки проектованих фінансових звітів ви знаєте?
Назвіть методики підготовки статей проектованої фінансової звітності?
Як класифікуються і прогнозуються статті проектованого звіту про фінансові результати з допомогою метода процента від продажу?
Як визначаються статті проектованого звіту про фінансові результати з допомогою методу лінійної регресії?
З яких етапів складається прогнозування складових елементів бізнесу?
Дайте характеристику методиці підготовки проектованого балансу з допомогою метода процента від продажу?
У чому полягає зміст методики уточнення показників проектованого балансу в процесі проведення стратегічного аналізу фінансових потреб?

Рекомендована література

1. Левицька С. О. Звітність підприємств : підручник / С. О. Левицька, Я. В. Лебедзевич, О. О. Осадча. – Острог : НУ “Острозька академія”, 2012. – 230 с.

2. Миддятон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых ре-шений / Пер. с англ.; под редакцией И. И. Елисеевой. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. — 408 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6

Модульна контрольна робота № 1

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7

ТЕМА7. ОЦІНКА ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ. ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА.

План семінарського заняття:

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.
Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

1. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

2. Всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:

а) жорстко обумовлені (детерміновані);

б) слабко залежні від суб'єкта рішення;

в) недетерміновані, довільні;

3. За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на:

а) стратегічні (перспективні), тактичні (середньострокові), оперативні (короткострокові);

б) річні, квартальні.

3. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

4. Можливі витрати – це:

а) заплановані витрати;

б) втрати при відмові від альтернативного рішення;

в) витрати, які можуть виникати внаслідок прийняття рішення.

5. Релевантні витрати можна розрахувати як:

а) різницю між дійсними і можливими витратами;

б) суму дійсних та можливих витрат.

6. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) є постійними;

в) безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

г) не залежать від номенклатури продукції;

д) обчислюються за встановленими нормами.

7. До непрямих належать витрати, які:

а) здійснюються періодично;

б) змінюються в часі;

в) залежать від номенклатури продукції;

г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багатопродуктовому виробництві;

д) обчислюються на основі їх динаміки за минулі періоди.

8. Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) залишається незмінною;

г) змінюється залежно від конкретних умов;

д) спочатку зменшується, а згодом зростає.

9. Змінні витрати — це витрати, величина яких:

а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;

б) залежить від продуктивності праці;

в) нестабільна у часі;

г) залежить від обсягу виробництва;

д) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.

10. До постійних належать витрати, величина яких:

а) однакова для різних видів продукції;

б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;

в) постійна на одиницю продукції;

г) має незмінні норми на тривалий час;

д) постійно зростає.

11. Сукупні річні витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції в минулому році становили 1000 тис. грн,
у поточному — 1150 тис. грн. Обсяг виробництва за цей період зріс на 20 %. Норми і ціни не змінювалися. Постійні витрати у собівартості продукції становлять (тис. грн):

а) 200; б) 250; в) 150; г) 750; д) 50.

12. Повна собівартість кінцевої (товарної) продукції підприємства за певний період:

а) завжди відповідає кошторису основної діяльності;

б) завжди менша за кошторис основної діяльності;

в) завжди більша за кошторис основної діяльності;

г) менша, більша за кошторис основної діяльності або відповідає йому залежно від динаміки списання витрат;

д) не пов’язана з кошторисом основної діяльності.

13. Середня повна собівартість одиниці продукції повністю визначається:

а) нормами прямих витрат на одиницю продукції;

б) величиною постійних (непрямих) витрат за певний період;

в) обсягом виробництва продукції;

г) правильними є відповіді а), б);

д) правильними є відповіді а), б), в).

14. Граничні витрати — це:

а) максимальні сукупні витрати підприємства;

б) максимальні витрати підприємства на одиницю продукції;

в) допустимі сукупні витрати підприємства;

г) допустимі витрати підприємства на одиницю продукції;

д) приріст сукупних витрат підприємства внаслідок зростання обсягу виробництва на гранично малу величину.

15. Зі збільшенням обсягу виробництва в межах даної виробничої потужності собівартість продукції:

а) зростає;

б) знижується;

в) залишається незмінною;

г) спочатку знижується, а згодом зростає;

д) спочатку зростає, а згодом знижується.

ВПРАВИ

Вправа 7.1.

АТП 11827 займається міськими перевезеннями. Парк автомобілів для здійснення міських перевезень складається з автобусів Богдан, вартість якого складає 560000 грн. Згідн технічних характеристик він розрахований на 200000 км пробігу. Витрачання палива на 100 км пробігу за міським циклом складає 15 л. Вартість 1 л дизельного палива складає 10,50 грн. Після пробігу в 30000 км необхідна заміна гуми (вартість 1 – 2400 грн.), а через 60000 км пробігу необхідно пройти ТО двигуна (середня вартість якого складає 18000 грн.). Необхідно визначити розмір постійних та змінних витрат АТП 11827, якщо підприємство планує експлуатувати автобуси до тих пір, поки загальний пробіг е становитиме 60000 км; 100000 км; 200000 км.

Вправа 7.2.

Підприємство виготовляє продукцію трьох видів: верстат ТМ 1, верстат ТМ 2, верстат ТМ 3 інформацію про яку наведено в табл.:

ОБСЯГИ ПРОДАЖУ ПРОДУКЦІЇ ЗА МІСЯЦЬ,
ЇЇ СОБІВАРТІСТЬ ТА ЦІНИ

Назва виробу	Обсяг продажу за місяць, шт.	Повна собівартість реалізованої продукції, грн, у т. ч. витрати		Ціна, грн
Назва виробу	Обсяг продажу за місяць, шт.	постійні витрати	змінні витрати	Ціна, грн
верстат ТМ 1	3 000	4 500	98 000	30
верстат ТМ 2	4 500	8 775	195 000	52,5
верстат ТМ 3	7 500	10 300	200 000	38,5

1. Обчислити прибуток від операційної діяльності підприємства — весь та за видами продукції.

2. Обчислити маржинальний прибуток підприємства за місяць за видами продукції.

3. Зробити висновок щодо доцільності подальшого виробництва продукції кожного виду.

Вправа 7.3.

Підприємство виготовляє один вид продукції А (однопродуктове виробництво). За місяць виготовлено 1000 виробів, з них продано 900 шт., решта виробів, тобто 100 шт., залишились на складі готової продукції. Запасів готової продукції на складі на початок місяця не було. Ціна продажу одного виробу — 100 грн, виробнича собівартість — 60 грн. Адміністративні витрати й витрати на збут за місяць становлять відповідно 10 000 грн
і 12 000 грн.

Обчислити валовий та операційний прибуток підприємства за місяць у разі калькулювання за виробничими витратами.
Визначити операційний прибуток у тому разі, коли на собівартість товарної продукції відносяться всі витрати, окрім витрат на збут.
Якщо операційний прибуток у цих випадках різний, з’ясувати причини відхилення.

Вправа 7.4.

За даними табл. 1 проаналізувати відхилення у виконанні бюджету з використанням гнучкого бюджету.

Таблиця 1. Показники діяльності підприємства за місяць

Показник	Фактично	За планом
Обсяг продажу, шт.	6500	8000
Виручка від реалізації, грн	435 500	536 000
Змінні витрати, грн у тому числі — виробничі — на збут	287 300 273 650 13 650	344 000 329 600 14 400
Постійні витрати, грн у тому числі — виробничі — на збут — адміністративні	114 600 68 400 25 200 21 000	115 100 69 300 24 800 21 000
Прибуток від операційної діяльності, грн	33 600	76 900

Вправа 7.5.

За даними табл. 1 необхідно перерахувати планові витрати на фактичний обсяг виробництва та визначити результат діяльності підрозділу за показником витрат (економія, перевитрати).

Таблиця 1. Витрати цеху за місяць, грн

Стаття витрат	Планові витрати	Фактичні витрати
Прямі матеріальні витрати	48 000	50 400
Прямі витрати по заробітній платі	24 000	25 200
Інші прямі витрати	12 000	10 800
Загальновиробничі витрати у тому числі — змінні — постійні	36 000 12 000 24 000	37 200 13 440 23 760
Усього	120 000	123 600

Вправа 7.6.

Підприємство виготовляє змійовики опалення для ванних кімнат. Норми прямих змінних витрат на один змійовик такі:

матеріали (труби) — 3 пог. м за ціною 4,5 грн за 1 пог. м;
трудомісткість — 1,2 людино-години, середня тарифна ставка згідно з установленими розрядами роботи — 4 грн за годину.

За місяць виготовлено 2500 шт. змійовиків, для чого було закуплено і використано 7725 пог. м труб, за які сплачено 33 990 грн. Фактично на виготовлення змійовиків витрачено 2940 людино-годин, сплачено пряму зарплату на суму 12 120 грн.

1. Визначити відповідність прямих витрат на матеріали встановленим нормам і цінам.

2. Визначити відповідність прямих витрат на заробітну плату встановленій трудомісткості за середньої тарифної ставки.

3. Обчислити загальне відхилення фактичних прямих витрат від планових (нормативних).

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте специфіку процесу бюджетування.

2. Назвіть та охарактеризуйте етапи формування операційних бюджетів.

3. Назвіть та охарактеризуйте етапи формування фінансових бюджетів.

Рекомендована література

1. Грещак М. Г., Коцюба О. С. Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 131 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 8

ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА. ТЕМА 9. ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

План семінарського заняття:

Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.
Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕСТИ

1. Система збалансованих показників має наступні проекції:

а) фінанси, ринки.

б) фінанси, клієнти, внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання;

в) клієнти, внутрішньогосподарські процеси;

г) внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання

2. Система збалансованих показників орієнтована на управління :

а) фінансовими та не фінансовими показниками;

б) виключно монетарними показниками

в) виключно фінансовими показниками

г) правильної відповіді не запропоновано

3. Система збалансованих показників не має сталої кількості проекції:

а) так

б) ні, має

ВПРАВИ

ТЕСТИ

I. Питання першого рівня складності: альтернативні тестові завдання

1. Величина майна, яке належить підприємству – це фінансовий капітал?

1) так

2) ні

2. Будь-які змінні величини, що впливають на вартість підприємства – це фактори вартості?

1) так

2) ні

II. Питання другого рівня складності: тестові завдання з множинним запитом

1. Що не відноситься до складових вартості підприємства:

1) інтелектуальний капітал;

2) фінансовий капітал;

3) фізичний капітал;

4) природній капітал.

2. Фактори, дія яких простежується протягом тривалого часу – це:

1) тимчасові фактори;

2) фінансові фактори;

3) нефінансові фактори;

4) постійні фактори.

III. Питання третього рівня складності. Тестові завдання відкритого типу: твердження з невідомою змінною

1. ______________ – це сукупність інтелектуальних та інформаційних ресурсів, які використовуються підприємством для створення вартості

2. ______________ – це величина грошових коштів, фінансових інвестицій і цінних паперів підприємства

IV. Питання четвертого рівня складності. Тестові завдання на відповідність

1. Макрофактори

2. Фактори макроекономічного середовища

3. Галузеві фактори

4. Мікрофактори

а) фактори галузевого рівня, які мають вплив на вартість підприємства;

б) фактори зовнішнього середовища підприємств;

в) фактори, які впливають на вартість підприємства на рівні країни;

г) фактори внутрішнього середовища підприємства

Фактори позитивного впливу

2. Фактори негативного впливу

3. Фінансові

4. Нефінансові

а) Фактори, що не можуть бути параметризовані;

б) Фактори, які що можуть бути параметризовані та вартісно оцінені ;

в) Фактори, які знижують вартість підприємства

г) Фактори, які сприяють приросту вартості

Вправа 8.1.

Розробити основні етапи впровадження системи збалансованих показників, сформулювавши: місію підприємства, його бачення, стратегію, перспективи та фактори успіху, цілі за кожною перспективою, показники за кожною метою, ініціативи для досягнення цілей, обґрунтування цілей. Результат вирішення даного завдання представити у вигляді таблиці або схеми.

Вправа 8.2.

Дані по підприємству: валова продукція за собівартістю – 1 250 000 грн.; відносний розмір збитків від браку – 1,2 %; вартість браку за ціною можливого використання – 3 200 грн; утримано за брак з винуватців – 1 420 грн.; вартість доробок виправленого браку – 1 480 грн.; валова продукція в оптових цінах – 1

310000 грн.

Визначити:

1) абсолютний розмір браку;

2) відносний розмір браку;

3) абсолютні збитки від браку;

4) втрати у випуску продукції за рахунок браку. Зробити висновки.

Вправа 8.3.

Дані по підприємству за рік, осіб:

Число робітників на початок року – 400

Прийнято на роботу – 80

Звільнено з роботи, усього – 100

у тому числі за власним бажанням, за прогули,

за порушення трудової дисципліни – 50

Середньоспискова чисельність робітників за весь рік – 350

Визначити: 1) середньоспискову чисельність робітників; 2) індекс чисельності робочої сили; 3) показник загального обороту робочої сили; 4) коефіцієнт обороту за прийомом; 5) коефіцієнт обороту за звільненням; 6) коефіцієнт плинності робочої сили; 7) коефіцієнт стабільності. Зробити висновки

Вправа 8.4.

Для будь-якого підприємства, яке студент обирає самостійно, розробити стратегічні цілі за чотирма перспективами збалансованої системи показників. Виробку стратегічних цілей здійснити за допомогою мозкового штурму. Для вирішення даного завдання необхідно здійснити такі етапи: сформулювати за кожною перспективою всі можливі стратегічні цілі; критичне обговорення цілей для відбору найважливіших в збалансовану систему показників; формулювання три списку цілей: цілі, які повинні увійти у збалансовану систему показників; цілі, які не будуть включені до збалансованої системи показників; цілі, які виступають як стратегічні заходи підприємства, а не як стратегічні цілі. Слід пам’ятати, що оптимальна кількість цілей у збалансованій системі показників близько 20;проведення документування стратегічних цілей, результати документування представляються у вигляді таблиці:

Ціль

Перспектива

Визначення цілі

Обґрунтування цілі

Учасники

Координатор

Створити унікальне ринкове позиціонування

Клієнти

Досягнення цілі передбачає формування унікальних відмінностей компанії від конкурентів

Чітке позиціонування є ключем до вирішення цілого ряду проблем компанії і має забезпечити збільшення числа цільових клієнтів, підвищення вартості послуг компанії , зростання прибутку

Менеджери проектів

Менеджер з маркетингу

Контрольні питання

1. В чому полягає необхідність використання СЗП як інструменту управління

2. Які етапи вартісно-орієнтованого управління?

3. Які складові вартості підприємства?

4. Які завдання необхідно вирішувати під час управління реалізацією стратегії?

5. З чим пов'язана поява збалансованої системи показників, хто її автори?

6. Наведіть приклади фінансових і нефінансових показників підприємства

7. У чому полягають недоліки фінансових показників?

8. Чому фінансові показники все ж таки присутні в збалансованій системі показників?

9. Які головні проблеми вирішує збалансована система показників?

Рекомендована література

1. Косянчук Т. Ф.,. Аналіз існуючих підходів щодо оцінки результативності діяльності підприємства / Т. Ф. Косянчук, О. В. Рибак // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2010. – № 4, Т.2. – С. 62-66.

2. Олексюк О. І. Прибутковість в управлінні результативністю діяльності сучасних компаній / О. І. Олексюк, Л. М. Дзюбенко // Фінанси України. – 2006. – № 12. – С. 101-111.

4. Турило А. М. Фінансово-економічні аспекти оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства /А. М. Турило, О. А. Зінченко // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 35-44.

6. Гуияр Ф.Ж. Келли Д.Н. Преобразование организации : Монография; 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2000. – 375 c.

7. Кадыров М.С. Система стратегического управления как основа реструктуризации бизнеса //Вестник ТИСБИ. – 2000. – №2. – С. 12-14.

8. Махмудов А.Г. Модель системы стратегического менеджмента на промышленном предприятии //Актуальні проблеми економіки, 2002 – №3 – С. 59-61.

9. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства : навч. посібник / О. Г. Мендрул. – К. : КНЕУ, 2011. – 538 с.

10. Каплан Р. Сбалансированная система показателей / Р. Каплан , Д. Нортон. – М.: Юнити , 2002.

11. Социально- экономический потенциал устойчивого развития: у чебник / п од ред. проф. Л.Г. Мельника (Украина) и проф. Л. Хенса (Бельгия). – 2-е изд., стер. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2008. – 1120 с .

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

ТЕМА 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВОМ.

План семінарського заняття:

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕСТИ

1 Основні ознаки кризової ситуації з погляду фінансової стійкості:

а) порушення пропорційності активів і пасивів,

б) абсолютна ліквідність балансу,

в) збільшення заборгованості підприємства по зобов'язаннях,

г) високий рівень платоспроможності,

д) ріст доходів,

е) падіння прибутковості підприємства.

2. До якого виду реакції підприємства на його кризовий стан відноситься різке скорочення всіх видів витрат, закриття, розпродаж підрозділів, обладнання:

а) наступальна тактика;

в) вижидальна тактика;

б) захисна тактика;

г) оборонна тактика.

3. Реінжинірінг це:

а) це різке покращення результатів діяльності підприємства за рахунок реструктурування та оновлення підприємства;

б) це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування управлінських процесів, щоб різко покращити результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність;

в) це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування ділових процесів, щоб різко, стрімко покращити результативні показники діяльності підприємства;

г) це перепроектування господарських процесів, щоб різко покращити результати його діяльності та отримати довгострокові конкурентні преваги.

4. До якої моделі виходу з кризової ситуації відноситься швидке реагування і

спроможність швидко скоротити втрати.

а) реактивне управління;

б) активне управління;

в) планове управління;

г) антикризове управління.

5. Визначити, які заходи виконуються для відновлення структури балансу.

а) ліквідація лишків запасів і незавершеного виробництва;

б) створення комунікаційної мережі і нетрадиційних засобів зв'язку;

в) сканування внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;

г) заходи щодо зростання обсягів продажу, рентабельності підприємства.

6. Конкурентні позиції підрозділу оцінюються за наступними показниками:

а) частка ринку, рентабельність;

б) стійкий ринок збуту, технологічна автономність;

в) інноваційний потенціал, ступінь привабливості товарної марки;

г) конкурентоспроможність продукції, потенціал рентабельності;

д) характеристика продукції, конкурентоспроможність її за ціною та якістю;

7. Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить:

а) тільки від зовнішніх чинників, що не залежать від суб'єкту управління,

б) тільки від внутрішніх чинників, що залежать від суб'єкту управління,

в) від зовнішніх чинників, таких як політика держави щодо формування економічної інфраструктури і ін. і від внутрішніх чинників, таких як нестача фінансових коштів на модернізацію обладнання, низький рівень кваліфікації кадрів, недостача джерел достовірної інформації і ін.

7. Фінансові ризики відносяться до:

а) чистих ризиків;

б) спекулятивних ризиків;

в) комерційних ризиків.

ВПРАВИ

Завдання 9.1

За даними автотранспортного підприємства (ПАТ “Житомирське автотранспортне підприємство 11827”) протягом року заплановано здійснити 7000 вантажних перевезень в т.ч. 4000 – перевезення за нескладними маршрутами (екологобезпечні речовини); 1000 – за складними маршрутами (екологобезпечні речовини); 400 – за нескладними маршрутами (екологонебезпечні речовини); 600 – за складними маршрутами (екологонебезпечні речовини).

Необхідно встановлення ймовірності настання події з негативними екологічними наслідками та спрогнозувати рівень екологічного ризику за умови, що за даними підприємства були понесені наступні витрати (табл. 1).

Таблиця 1. Склад витрат автотранспортного підприємства на погашення зобов’язань екологічного характеру за 2012 р.

Види витрат, зумовлені необхідністю попередження екологічних ризиків або покриття їх негативних наслідків	Сума, грн.	Сума непередбачених екологічних зобов’язань на 2013 р., грн.
Витрати, пов’язані з провадженням судового процесу, вирішенням розбіжностей, витрати на задоволення вимог позивача	12000,00	1680,00
Витрати у зв’язку з пошкодженням рухомого та нерухомого майна (необоротних активів); витрати на відновлення і відшкодування збитків завданих забрудненням навколишнього середовища	22000,00	3080,00
Витрати на модернізацію очисних споруд, оновлення застарілого обладнання з високим рівнем екологічної небезпеки	250000,00	35000,00
Витрати, пов’язані із невиконанням договірних зобов’язань; витрати на виплату вихідної допомоги при звільненні працівників; витрати, визначені за типом ТЕ3	0,00	0,00
Витрати на відшкодування збитків, завданих здоров’ю населення та працівників підприємства (медичне страхування, оплата лікарняних та путівок на оздоровлення тощо)	0,00	0,00
Витрати на сплату штрафних санкцій за порушення вимог чинного законодавства	1200,00	168,00
РАЗОМ	285200,00	39928,00

Завдання 9.2

Виявити непередбачені екологічні зобов’язання та активи, що обумовлені специфікою діяльності автотранспортного підприємства, торгівельного підприємства та діяльністю страхової компанії. Сформувати системи створення облікових забезпечення для ліквідації негативних наслідків обумовлених соціальним та екологічним ризиками діяльності

Контрольні питання:

1. Усі комерційні ризики є фінансовими?

2. Яка облікова інформація є корисною для мінімізації фінансових ризиків?

3. Чи залежить величина ступеня ризику від невизначеності підприємницької діяльності?

Рекомендована література

1. Писаревський І.М., Стешенко О.Д. Управління ризиками. Навч. посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 124 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 10

ТЕМА 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ.

План семінарського заняття:

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

Навчальні завдання

ТЕСТИ

1. Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку відбулася у Ріо-де-Жанейро у:

а) 1992 р.

б) 2000 р.

в) 2012 р.

2. У результаті якого процесу відбулося виокремлення людини з навколишнього природного середовища?

а) індустріалізації

б) приватизації

в) дискримінації

3. Системою, що спроможна забезпечити формування та оприлюднення екологічної інформації є

а) бухгалтерський облік

б) статистичний облік

в) економічний аналіз

ВПРАВИ

Вправа 10.1

Проаналізуйте критерії прийняття і, відповідно, оцінки екологічних рішень, які задовольняють фінансові (обсяг отриманого прибутку, підвищення ліквідності підприємства, підвищення фінансової стійкості за рахунок покращання структури капіталу) та нефінансові цілі підприємства

Вправа 10.2

Проведення засідання круглого столу з приводу обговорення доповідей, підготовлений студентами на тему: “Екологічний облік є ключем до сталого розвитку у планетарному масштабі”.

Контрольні питання:

1. Яка специфіка прийняття та реалізації екологічних рішень?

2. Яка облікова інформація необхідна для ухвалення екологінчих рішень?

Рекомендована література

1. Замула І.В. Бухгалтерський облік екологічної діяльності у забезпеченні стійкого розвитку економіки [Текст] : монографія / І. В. Замула ; Житомир. держ. технол. ун-т. - Житомир : ЖДТУ, 2010. - 440 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 11

ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ.

План семінарського заняття:

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

Навчальні завдання:

ТЕСТИ

1. Публічний інструмент інформування акціонерів, працівників, партнерів, клієнтів та громадськості про те, в який спосіб, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своєму стратегічному плані цілі щодо економічної та екологічної стабільності, а також соціального добробуту, про реалізовані протягом року внутрішні та зовнішні соціальні проекти:

а) соціальний звіт

б) фінансовий звіт

в) статистичний звіт

2. Концепція, згідно з якою компанії добровільно інтегрують соціальні та екологічні аспекти у свою комерційну діяльність та взаємодію із зацікавленими сторонами – це:

а) неоінституціоналім

б) концепція бухгалтерського обліку

в) соціальна відповідальність бізнесу

ВПРАВИ

Вправа 11.1

Проведення засідання круглого столу з приводу обговорення доповідей, підготовлений студентами на тему: “Соціальна відповідальність бізнесу і волонтерство: взаємодія бізнесу та освіти”

Контрольні питання:

1. Яка специфіка прийняття та реалізації соціальних рішень?

2. Яка інформація необхідна для ухвалення соціальних рішень?

Рекомендована література

1. Жиглей І.В. Бухгалтерський облік соціально-відповідальної діяльності суб'єктів господарювання: необхідність та орієнтири розвитку [Текст] : монографія / І.В. Жиглей ; Житомир. держ. технол. ун-т. - Житомир : ЖДТУ, 2010. - 495 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 12

Модульна контрольна робота № 2

СТРУКТУРА КАРТОК МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Житомирський державний технологічний університет

Освітньо-кваліфікаційний рівень: «Магістр»

Спеціальність: 8.03050901 “Облік і аудит”

Семестр: 1 семестр

Навчальна дисципліна: «Бухгалтерський облік в управлінні підприємством»

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1

БІЛЕТ №1

А. Дати ґрунтовну відповідь на наступні питання:

1. Характеристика облікової інформації та її значення для задоволення потреб користувачів

2. Етапи та елементи облікових комунікацій

В. Практична частина

Альтернативні варіанти диверсифікації виробництва:

1) збільшення обсягу випуску спідниць з шифону та блуз жіночих;

Планується, що в грудні 2011 р. постійні витрати підприємства зростуть на 30 % в порівнянні до витрат жовтня 2011 р.

Затверджено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол № ___ від „___” _________ 2013 року

Завідувач кафедри обліку і аудиту ____________________ __Легенчук С.Ф.___

(підпис) (прізвище та ініціали)

Екзаменатор ___________________ __Лаговська О.А.

( підпис) (прізвище та ініціали)

Житомирський державний технологічний університет

Освітньо-кваліфікаційний рівень: «Магістр»

Спеціальність: 8.03050901 “Облік і аудит”

Семестр: 1 семестр

Навчальна дисципліна: «Бухгалтерський облік в управлінні підприємством»

МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

БІЛЕТ №1

А. Дати ґрунтовну відповідь на наступні питання:

1. Специфіка стратегічного управління діяльності суб’єкта господарювання. Облікове забезпечення прийняття стратегічних управлінських рішень

2. Порядок управління матеріальними активами підприємства. Застосування облікових процедур в ході підготовки інформації для управління матеріальними активами підприємства

В. Практична частина

Альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

1) витребування погашення існуючої заборгованості дебіторів підприємства;

2) поповнення статутного капіталу за рахунок внесків засновників;

Для прийняття рішення щодо пошуку резервів залучення грошових коштів для ТзОВ “Артеміда” управлінському персоналу головним бухгалтером надано бухгалтерську інформацію (надається додатково до завдання). Додаткова умова: у підприємства є можливість здати в операційну оренду будівлю цеху за орендну плату в розмірі 10 тис. грн., крім того ПДВ. Готова продукція та товари реалізуються з торговою надбавкою 25 %.

Завдання: обрати найбільш ефективний шлях залучення грошових коштів підприємством. При вирішенні завдання обов’язково визначити фактори впливу на прийняття кожного з альтернативних варіантів, необхідну (суттєву) облікову інформацію для прийняття управлінського рішення, скласти відповідну внутрішню управлінську звітність та встановити наслідки, які отримає підприємство від прийняття кожного з альтернативних варіантів. Встановити причини, які призвели до даної ситуації на підприємстві.

Затверджено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол № ___ від „___” _________ 2013 року

Завідувач кафедри обліку і аудиту ____________________ __Легенчук С.Ф.___

(підпис) (прізвище та ініціали)

Екзаменатор ___________________ __Лаговська О.А.

( підпис) (прізвище та ініціали)

СЕМЕСТРОВИЙ КОНТРОЛЬ

1. Оцінювання якості засвоєння дисципліни за всіма видами навчальних занять проводиться без участі студента на підставі усіх попередніх модульних контролів, що передбачені навчальним планом шляхом визначення середньозваженого балу (округленого до сотих) результатів модульних контролів за попередню та поточну чверті (формула 1).

(1)

де СБ – результат попереднього семестрового контролю; Б_і – бал за і-й модуль; Т_і – кількість годин за планом на засвоєння і-го модуля (аудиторна та самостійна робота); п – число модулів за видами занять згідно з річним робочим навчальним планом на строк проведення семестрового контролю

2. Загальна кількість балів та результати семестрового контролю виставляється в залікову відомість.

3. У разі, якщо студент отримав від 0 до 49 балів, то в залікову відомість за національною шкалою виставляється оцінка “незараховано” (“F” та “FX” відповідно до шкали ECTS). Складання заліку оцінюється в 100 балів (табл. 9) та проводиться за направленням з деканату

Таблиця 9

Критерії оцінювання екзаменаційної роботи

Структурна частина картки	Максимальна кількість балів
Питання, на які дані повні відповіді і наведено приклади, типові операції та їх відображення в обліку	2х25=50
Правильно розв’язані задачі	50
Разом	100

Критерії оцінювання курсу

Сума балів за 100-бальною шкалою	Оцінка в ECST	Значення оцінки ECST	Критерії оцінювання	Рівень компетентності	Екзамен
90-100	A	відмінно	Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача і знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили	Високий (творчий)	відмінно
82-89	B	дуже добре	Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв'язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна	Достатній (конструктивно-варіативний)	добре
74-81	C	добре	Студент вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок
64-73	D	задовільно	Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень: з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих	Середній (репродуктивний)	задовільно
60-63	E	достаньо	Студент володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання семестрового контролю	Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу	Низький (рецептивно-продуктивний)	незадовільно
1-34	F	незадовільно з обов’язковим повторним вивченням залікового кредиту	Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ПМК (ІСПИТУ) З КУРСУ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ підприємством”

До складу завдань входять терміни, теоретичні питання та задачі.

ПЕРЕЛІК ТЕРМІНІВ

Екологічний ризик	Управлінська звітність
Якість облікової інформації	Бухгалтерська звітність
Система збалансованих показників	Комунікаційна функція управлінського обліку,
Релевантна інформації	Нерелевантні витрати,
контрольовані витрати,	Організаційні комунікації
принцип багатоваріантності,	Трансфертне ціноутворення
Вартісно-орієнтоване управління	Вартість підприємства
Комунікаційні бар’єри	Економічна додана вартість
Облікова політика	Рентабельність інвестованого капіталу
Прогноз	Акціонерна вартість
План	Релевантні витрати
Бюджет	Соціальна звітність
Бюджетування	Модель
Економічні ризики	Облікове моделювання

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ

Сутність обліково-аналітичної інформації в управління підприємством.
Організаційні комунікації в системі управління.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття управлінських рішень.
Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів.
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.
Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.
Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.
Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
14. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
15. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
16. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.
Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.
Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами

Житомирський державний технологічний університет

Освітньо-кваліфікаційний рівень: «Магістр»

Спеціальність: 8.03050901 “Облік і аудит”

Семестр: 1 семестр

Навчальна дисципліна: «Бухгалтерський облік в управлінні підприємством»

Екзаменаційний білет № 1

І. Дати розгорнуту відповідь на питання

Як відрізняються вимоги користувачів до інформації в залежності від типу економічної системи?
2. Порядок управління матеріальними активами підприємства
Яка інформація необхідна для ухвалення екологічних рішень?

ІІ. Обрати правильну відповідь:

1. Процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень:

а) фінансовий облік;

б) управлінський облік;

в) бухгалтерський облік.

2. Вчені у галузі бухгалтерського обліку не розглядають вимоги до бухгалтерської інформації, але формулюють вимоги до обліку:

а) порівнянність показників обліку з показниками плану, своєчасність обліку, точність та об'єктивність обліку; повнота та аналітичність; ясність і доступність; економічність.

б) ефективність, надійність, прозорість.

3. У П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” наводяться такі вимоги до фінансової звітності:

а) дохідливість та однозначне тлумачення; доречність інформації; достовірність; зіставність.

б) швидкість;

в) мобільність.

4. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

5. Можливі витрати – це:

а) заплановані витрати;

б) втрати при відмові від альтернативного рішення;

в) витрати, які можуть виникати внаслідок прийняття рішення.

Затверджено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол № ___ від „___” _________ 2013 року

Завідувач кафедри обліку і аудиту ____________________ __Легенчук С.Ф.___

(підпис) (прізвище та ініціали)

Екзаменатор ___________________ __Лаговська О.А.

( підпис) (прізвище та ініціали)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством.Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2006. – 526 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 1)
Управленческий анализ. Вахрушина М.А. 6-е изд., испр. - М.: 2010. — 399 с.
Сбалансированная система показателей: от стратеги к действию. Роберт С. Каплан, Дейвид П. Нортон. – ЗАО «Олимп-Бизнес», Москва, 2003. – 214 с.
Разработка сбалансированной системы показателей. Практичексое руководстов с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред.. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 128 с.
Лаговська О.А. Обліково-аналітичне забезпечення вартісно-орієнтованого управління: теорія та методологія : монографія / О.А. Лаговська. – Житомир : ЖДТУ, 2012. – 676 с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 3 та електронний формат)
Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра, 2003. - 704с. (кількість примірників, наявних у бібліотеці ЖДТУ – 5)
Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский управленческий учет. 3-е издание, перераб. и доп. Учебник для вузов. – М.: Магистр: Инфра М, 2015 (гриф министерства образования РФ)
Стратегический управленческий учет для бизнеса [Текст] : учебник / Л. В. Юрьева [и др.] ; Юрьева Л.В., Илышева Н.Н., Караваева А.В., Быстрова А.Н. - УМО. - М. : ИНФРА-М, 2014. – 336 с.
Шеремет, А.Д. Бухгалтерский учет и анализ [Текст] : учебник / А. Д. Шеремет, Е. В. Старовойтова ; Шеремет А.Д., Старовойтова Е.В. Под общ. ред. А.Д. Шеремета. - УМО, 2-е изд. исправ. и доп. - М. : ИНФРА-М, 2014. - 426 с.
Антонов, Г.Д.Управление конкурентоспособностью организации [Текст] : учебное пособие / Г. Д. Антонов, О. П. Иванова, В. М. Тумин ; Антонов Г.Д., Иванова О.П., Тумин В.М. - УМО. - М. : ИНФРА-М, 2014. - 300 с.

Додаткова література

Валуев Б.И. Проблемы развития учета в промышленности. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 215 с.
Иванов В.В., Хан О.К. Управленческий учет для эффективного менеджмента. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 208 с.
Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 350 с.
Кондратова И.Г. Основы управленческого учета: Учеб. пособие. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
Котляров С.А. Управление затратами. – СПб: Питер, 2001. – 160 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл – К.: Книга, 2004. - 544 с.
Нападовська Л.В. Управлінський облік: [монографія] / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450 с.
Николаева О.Е., Шишкова Т.В. Управленческий учет. – М.: УРСС, 2000. – 368 с.
Новиченко П.П., Попова Т.Д. Учет затрат на улучшение качества продукции.– М.: Финансы и статистика, 1986. – 104 с.
Панков Д.А. Основы теории и методики управленческого бухгалтерского учета. – Мн.: ООО “Профит”, 1995. -- 100 с.
Пушкар М.С. Управлінський облік – Тернопіль, “Поліграфіст” ЛТД, 1995 – 164 с.
Сердюк В.Н. Управленческий учет: Учебное пособие. – 2-е изд., изм. и доп. – Донецк: Норд-Пресс, 2009. – 407 с.
Скоун Т. Управленческий учет / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – М: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с.
Современный управленческий анализ. Теория и практика контроллинга: учебное пособие. – М.: Издательство “Дело и сервис”, 2006. – 272 с.
Ткач В.И., Ткач В.М. Управленческий учет: международный опыт.– М.: Финансы и статистика, 1994. - 144 с.
Управление затратами на предприятии: Учебник / В.Г. Лебедев, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарев и др.; Под общ. ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: “Издательский дом “Бизнес-пресса”, 2000. – 277 с.
Управленческий учет: информационное обеспечение рациональных плановых решений фирмы (+CD) / Ю.В. Богатин – М.: Финансы и статистика, 2007. – 512с.
Управленческий учет: учеб. пособие / В.Т. Чая, Н.И. Чупахина. – М.: Эксмо, 2009. – 480 с.

Електронні ресурси

матеріали:

1 бази даних Social Science Research Network (SSRN);

2. бази даних рецензованих наукових журналів Directory of Open Access Journals (DOAJ);

3. бази електронних журналів Internet Public Library (IPL);

4. світової електронної бібліотеки книг Google Book Search;

5. інтердисциплінарної бази наукових журналів Minerva Electronic Online Services,

6. архіву наукових публікацій установ Данії NARCIS,

7. репозитарію підрозділу бібліотеки Стенфордського університету HighWirePress;

8. відкритого архіву з економіки Research Papers in Economics (RePEc)(

9 сервісу пошуку FindArticles,

10. інформаційні ресурси наукової електронної бібліотеки eLIBRARY.RU.

Міністерство освіти і науки України

Житомирський державний технологічний університет

Навчально-методичний посібник

для самостійного вивчення дисципліни

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ підприємством

ЖИТОМИР

2015

ЗМIСТ

Вступ
Програма дисципліни
ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 4. ЯКІСТЬ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 5. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В ЦІНОУТВОРЕННІ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 6. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА7. ОЦІНКА ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 9. ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВОМ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література
ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ
Методичні вказівки до вивчення теми
План семінарського заняття
Термінологічний словник основних понять
Навчальні завдання
Тести для самоперевірки знань
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Рекомендована література

ВСТУП

Основними завданнями вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” є:

2) набуття вмінь побудови та трансформації бухгалтерського обліку в системі управління підприємством;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

Знати:

порядок формування управлінської бухгалтерську звітності для управління підприємством;

сутність професійного судження та порядок його застосування в бухгалтерському обліку.

Уміти:

класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

Програма дисципліни

Змістовий модуль 1

ТЕМА 1. Сутність та місце облікової інформації в управлінні підприємством.

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місце та роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

ТЕМА 2. Бухгалтерський облік в інформаційній системі управління підприємством.

Бухгалтерський облік як спосіб відображення економічних явищ і процесів
Завдання та функції бухгалтерського обліку в управлінні підприємством.

ТЕМА 3. Принципи, методики і техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності.

Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.
Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.
Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

ТЕМА 4. Якість облікової інформації та бухгалтерського обліку.

Якісні характеристики облікової інформації.
Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.
Оцінка якості облікової інформації.

ТЕМА 5. Облікова політика в ціноутворенні.

1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.
2. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.
3. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.
4. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

ТЕМА 6. Інструментарій бухгалтерського обліку та звітності в управлінні підприємством.

Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.
Моделювання – як інструмент формування показників звітності.
Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.
Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Змістовий модуль 2

ТЕМА7. Оцінка очікуваних витрат для прогнозування та прийняття управлінських рішень.

Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.
Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень.
Методи оптимізації абсолютної величини витрат підприємства.

ТЕМА 8. Бухгалтерський облік в управлінні вартістю підприємства.

Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.
Підходи та методи оцінки вартості підприємства.
Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

ТЕМА 9. Збалансована система показників в стратегічному управлінні підприємством.

Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.
Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.
Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

ТЕМА 10. Бухгалтерський облік в управлінні ризиками підприємством.

Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.
Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

ТЕМА 11. Бухгалтерський облік при прийнятті екологічних рішень.

Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.
Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.
Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

ТЕМА 12. Бухгалтерський облік при прийнятті соціальних рішень.

Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.
Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.
Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.
Облік соціальної відповідальності.

Методичні вказівки

до вивчення тем курсу

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА МІСЦЕ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ

Інформаційне суспільство – це нова форма цивілізації, що генерує сучасні структури й відповідні соціально-політичні механізми рішення проблем, пов'язаних з розвитком галузей інформаційної технології.

Однією з основних складових системи інформатизації суспільства є економічні інформаційні системи. Основою інформаційної економіки виступають знання або інтелектуально-інформаційний ресурс. Згідно концепції інформаційного суспільства, що стала показником сучасного вдосконалення теорії постіндустріалізму, стверджується визначальний характер інформації та теоретичних знань у технологічному процесі й формуванні нового суспільства, бо виробничий процес більше не є основним вирішальним чинником змін, що впливають на право, соціальний устрій і цінності суспільства. Ця концепція значно збагатила методологічні основи і категорійний ряд теорії постіндустріального суспільства.

Сучасну систему управління підприємством відрізняє складна інформаційна система, що визначається необхідністю обміну внутрішніх і зовнішніх інформаційних потоків, багатоваріантністю видів інформації, яка циркулює в системі управління. Пріоритетна роль в даному процесі належить обліковій системі, що зумовлено формуванням саме в ній інформації, необхідної як для облікових потреб, так і для менеджерів всіх рівнів. Мета обліку, як складної системи, змінюється і розвивається відповідно до тенденцій розвитку системи вищого порядку (системи управління). Тенденції розвитку системи управління, ускладнення його механізмів, виникнення якісно нових суб’єктів і об’єктів зумовлюють необхідність розширення кола завдань обліку і, відповідно, еволюцію його функцій в напрямку задоволення цільових запитів управління на різних рівнях.

Дослідженню ролі інформації в системі управління та ролі обліку, як її складової частини присвячені роботи О. Устенко, О.Голобуцького, ,М. Макарової, М. Пушкаря, К. Щиборщ, З. Бандури, С. Петренко, та інших. Разом з тим, питання формування облікової інформації та основні її характеристики, які дозволять сформувати вимоги до облікової інформації з точки зору інформаційних потреб управління потребують подальшого дослідження.

Найважливіша особливість процесу управління полягає в його інформаційній природі. Система управління має властивість, яка полягає в тому, що всі елементи підсистем реагують на внутрішню й зовнішню інформацію, що будується на засадах зворотного зв'язку. Ця властивість визначає природу й принципи побудови і функціонування систем управління. Облікова система виступає забезпечувальною ланкою, її основним завданням є впорядкування вхідної і вихідної інформації відповідно до потреб управління. При цьому внутрішня структура системи обліку повинна змінюватися в напрямку своєчасного забезпечення і отримання в повному обсязі вихідної інформації для управління. Чим різноманітніша така інформація, тим більше рівнів управління та користувачів вона забезпечує і тим складнішою є внутрішня структура системи обліку.

Економічний розвиток природно пов'язаний з послідовною зміною домінуючої системи обліку, яка уособлює фундаментальний підхід до визначення облікових даних, її функціонально-комунікаційних можливостей, принципів побудови та концептуально-методичних засад сучасної обліково-аналітичної системи. Для управління економічними об'єктами потрібна систематизована, підготовлена інформація. Різноманітність сфер економічної діяльності веде до появи більшої кількості інформаційних систем економічного характеру, оскільки вони містять в собі всі особливості структури управління, схеми управлінських цілей і предметних технологій. Ускладнення системи управління стимулює розвиток інформаційних систем, у тому разі й облікової системи підприємства.

Зниження ефективності процесу управління може бути обумовлено неповнотою і невизначеністю вихідної інформації. У процесі управління виникають інформаційні потоки між об'єктом і суб'єктом управління економічного об'єкта, а також між ним і зовнішнім середовищем. Протягом багатьох років існувала гостра інформаційна недостатність на всіх рівнях управління підприємством. Облікова інформація, необхідна для управління, «розчинялась» на багатьох синтетичних рахунках і нівелювалась в аналітичному обліку. З метою спрямування обліку у напрямі вирішення сучасних економічних проблем, необхідно осмислити його місце та значення в системі управління, а, отже, роль і значення облікової інформації. Одночасно необхідно визначити модель формування облікової інформації та основні її характеристики. Такі характеристики дозволять сформувати вимоги до облікової інформації з точки зору інформаційних потреб управління.

Отже, в системі управління відбуваються інформаційні процеси. Це обумовлено відсутністю однозначної детермінованості системи. Облікова система, будучи складовою системи управління, безпосередньо пов’язана з цими процесами, облікова інформація є складовою управлінської інформації. Облікова система надає інформацію про господарську діяльність підприємства апарату управління. Таким чином, процес прийняття рішень системою управління тісно пов’язаний з процесом обробки й передачі інформації. При цьому облік є не лише самостійною інформаційною, але і самостійною організаційною системою. Проте, досить часто вивченням потреб споживачів облікової інформації нехтують, що обумовлює неадекватність наявної системи обліку системі управління підприємством. У зв’язку з чим використання облікової інформації не вирішує проблеми невизначеності.

Система обліку містить інформацію, яка охоплює всі види діяльності підприємства і відображає весь кругообіг засобів у господарському процесі.

Існуючі недоліки при передачі, одержанні і зберіганні різної за видом і якістю облікової інформації, необхідної органам управління, можна усунути шляхом чіткого формулювання управлінським апаратом вимог до неї та застосування інформаційних технологій обліку. Чим точніше й вірогідніше інформація, що перебуває в розпорядженні системи управління, чим повніше вона відображує дійсний стан і взаємозв'язки в об'єкті управління, тим більш обґрунтовані поставлені цілі й заходи, спрямовані на їхнє досягнення. Тій або інший стан, у який переходить підприємство, і який є наслідком впливу зовнішнього й внутрішнього середовища його функціонування, ставить перед менеджером відповідні завдання й вимагає від нього прийняття адекватних рішень. Таким чином, управління можна розглядати як інформаційний процес.

До облікової інформації традиційно пред'являються такі вимоги, як об'єктивність, вірогідність, своєчасність і точність. Однак на сучасному етапі вдосконалювання управління, становлення ринкової економіки пред'явлення тільки цих вимог виявляється недостатнім. У сучасних умовах надавана інформація повинна містити мінімальну кількість показників і разом з тим задовольняти вимогам максимального числа її користувачів на різних рівнях управлінської ієрархії, крім того, при одержанні інформація повинен використовуватися принцип мінімізації витрат праці й часу.

Організація облікової інформації в значній мірі визначає порядок її зберігання, реєстрації, відновлення, передачі й використання. Чітка організація банків даних дозволяє більш повно обґрунтувати напрямки руху, інтенсивність потоків інформації, закономірності її перетворення, методику запитів і одержання. У діяльності великих підприємств передача інформації є неодмінним першорядним фактором нормального функціонування як підприємства в цілому, так і окремих структурних підрозділів. При цьому здобуває особливе значення забезпечення оперативності й вірогідності отримуваних відомостей.

Аналіз сукупності об’єктів обліку дозволяє виявити ступінь використання системою управління існуючої інформації, а також визначити структуру і обсяг тих даних, які не входять у систему обліку в даний момент, але необхідні для управління.

Інформаційні вимоги безпосередньо залежать від конкретного рівня управління – стратегічного, тактичного, оперативного відповідно до функцій вищого, середнього й оперативного персоналу. Структуровані рішення зазвичай приймаються на оперативному рівні, на тактичному – напівструктуровані, на стратегічному – неструктуровані. Чим вище рівень управління, тим більше неструктурованих рішень, тому засоби й методи формування інформації не однакові для всіх рівнів.

На стратегічному рівні потрібні підсумкові нерегламентовані звіти, прогнози й зовнішня інформація для розробки генеральної стратегії. На оперативному рівні потрібні регулярні внутрішні звіти з детальним порівнянням базисних і поточних показників, які допомагають відслідковувати поточні операції. Таким чином, інформаційні системи повинні відповідати вимогам відповідних рівнів і надавати їм будь-яку потрібну інформацію.

Слід також зауважити, що для розуміння й використання конкретної інформації одержувач повинен мати певний запас знань. Сукупність знань, що дозволяють розпізнати визначений обсяг інформаційних продуктів називається інформаційним потенціалом менеджера. Інформаційний потенціал менеджера повинен забезпечити сприйняття всіх видів інформаційних продуктів, щоб його управлінські рішення не призвели до негативних наслідків для підприємства.

Необхідність відокремлення інформаційного ресурсу й інформаційного потенціалу визначається, насамперед, тим, що менеджер при розподілі фінансових засобів і плануванні робіт повинен чітко усвідомлювати процедуру підвищення сукупного інформаційного потенціалу підприємства. Дане зауваження пов'язане з тим, що поряд з нагромадженням підприємством інформації й збільшенням його інформаційних ресурсів нерідко має місце зниження загального рівня інформаційного потенціалу окремих менеджерів і підприємства в цілому.

Крім збільшення обсягів інформації до масштабів, які унеможливлюють її безпосередню обробку, виникає цілий ряд специфічних проблем, пов'язаних зі швидким розвитком інформаційних технологій. Ситуація різкого росту темпів виробництва інформації породила наступні проблеми: непропорційний ріст інформаційного шуму через слабку структурованість інформації; поява паразитної інформації (одержуваної як додатки); невідповідність формально релевантної інформації (тематично відповідної) дійсним потребам її споживачів; багаторазове дублювання інформації. У цьому зв'язку слід зазначити, що сам по собі інформаційний ресурс підприємства не впливає на якість прийнятих рішень.

Таким чином, під виробничим інформаційним потенціалом розуміється здатність і можливість як окремих фахівців, так і інформаційної системи підприємства в цілому, сприймати й перетворювати інформаційну продукцію, яка надходить на підприємство (до окремих структурних підрозділів, виконавців) в управлінські рішення.

Розглядаючи процес управління, як комунікаційний процес, визначено місце обліку в системі управління як такого, що є сполучною ланкою між управлінцями та виконавцями, оскільки він надає інформацію в цілому про діяльність підприємства. Доведено, що облік виконує в повній мірі комунікативну функцію в процесі управління лише за умови наявної потреби управлінців у обліковій інформації. Визначено інформаційні вимоги для стратегічного, тактичного й оперативного рівнів управління, необхідність відокремлення інформаційного ресурсу й інформаційного потенціалу.

Відсутність методології кількісної і якісної оцінки інформаційних ресурсів знижує ефективність інформації, що накопичується у вигляді інформаційних ресурсів, і збільшує тривалість перехідного періоду від індустріального до інформаційного суспільства.

Сучасні умови господарювання підвищують роль управлінських рішень та оптимізації відносин з державою для виконання завдань суб'єктом економіки. Ефективність життєдіяльності підприємства залежить від наявності та умілого використання економічної інформації, основу якої становить облікова. Це зумовлює необхідність чіткого визначення параметрів її формування та відповідності цих параметрів потребам користувачів.

Вчені у галузі бухгалтерського обліку не розглядають вимоги до бухгалтерської інформації, але формулюють вимоги до обліку:

● порівнянність показників обліку з показниками плану;

● своєчасність обліку;

● точність та об'єктивність обліку;

● повнота та аналітичність;

● ясність і доступність;

● економічність.

Вищенаведені вимоги (якісні характеристики), на наш погляд, можуть служити основою для створення системи вимог до облікової інформації, яка є кінцевим продуктом процесу обліку.

Метою дослідження є визначення облікової інформації, створення системи її класифікації та вимог . При вирішенні проблем, що стосуються обліко-вої інформації доцільно опиратися на ідентичні положення щодо економічної інформації, які є загальними. Також необхідно врахувати особливості такої інформації, як обов'язкова документованість, доказовість, можливість для відтворення, адресність, юридична сила та ін.

Економічна інформація – це відображення суспільно-економічних відносин і процесів за допомогою цифр, фактів, відомостей та інших матеріалів. Облікова (бухгалтерська) інформація – це відомості щодо функціонування суб'єкта економіки, зафіксовані у носіях облікової інформації.

Забезпечення захисту облікової інформації підприємства є важливою передумовою спрямованою на забезпечення його економічної безпеки. Нестабільність і невизначеність економічних процесів загострюють окреслену проблему, що потребує пошуку наукових підходів до її вирішення.

Показники економічної безпеки підприємства – це найбільш значущі параметри, що дають загальне уявлення про стан економічної системи суб’єкта господарювання в цілому його стійкості і мобільності, стану технічної бази, рівня витрат на науково-дослідні роботи, конкуренто-спроможність, імпортну залежність, відкритість для національної економіки, співвідношення власного і залученого капіталу ступінь достовірності звітних облікових даних тощо.

Питання захисту облікової інформації знайшли своє відображення в наукових працях українських і російських вчених: Ф.Ф.Бутинця, Б.І.Валуєва, А.П.Дикого, В.В.Євдокимова, В.Б.Івашкевича, М.Д.Корінька, М.Ф.Кропивка, С.З.Мошенського, О.В.Олійник, В.Ф.Палія, М.С.Пушкаря, Я.В.Соколова. Враховуючи великий науковий внесок вчених в розвиток теорії інформаційного захисту потребує окремого дослідження питання захисту облікової інформації в системі економічної безпеки підприємства.

Економічна безпека підприємства – це певний рівень гарантії ефективного використання ресурсів власності капіталу персоналу інформації і технології техніки та устаткування інтелектуальних прав підприємницьких можливостей для стабільного функціонування та сталого розвитку. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти менеджери будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища. Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання органів державної влади міжнародних організацій підприємств організацій конкурентів збіг об’єктивних обставин, стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо.

Як вважають американські вчені економічна безпека повинна відповідати принаймні двом умовам збереження економічної самостійності підприємства, тобто здатності у власних інтересах приймати рішення, що стосуються сталого розвитку в цілому, збереження вже досягнутого рівня економічного розвитку і можливості його подальшого нарощування.

Економічна безпека, будучи багатоплановою проблемою включає декілька функціональних складових: фінансову – досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів, техніко-технологічну, ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів, інтелектуальну і кадрову, збереження та розвиток, інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом інформаційну – ефективне інформаційно-аналітичне-забезпечення господарської діяльності підприємства політико-правову (усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства, екологічну – дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля, силову – забезпечення фізичної безпеки працівників фірми і збереження її майна, соціальну (забезпечення для своїх працівників належних умов для розвитку їх особистості в різних аспектах).

План семінарського заняття

Сутність обліково-аналітичної інформації та її класифікація для потреб управління підприємством.
Місце та роль облікової інформації в управлінні підприємством.
Вимоги до обліково-аналітичної інформації.
Релевантність облікової інформації та її вплив на прийняття

управлінських рішень.

Термінологічний словник основних понять

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Інформація – це відомості про навколишній світ і процеси що відбуваються в ньому.

Економічна інформація – це відображення суспільно-економічних відносин і процесів за допомогою цифр, фактів, відомостей та інших матеріалів.

Облікова (бухгалтерська) інформація – це відомості щодо функціонування суб'єкта економіки, зафіксовані у носіях облікової інформації.

Навчальні завдання

Завдання 1.1

Пов’язати наведені терміни з їх змістом. Для цього проставити ліворуч від номеру терміна відповідну літеру.

Термін	Зміст
_(1) Економічна інформація	А. процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень
_(2) Інформація	Б. відомості про навколишній світ і процеси що відбуваються в ньому
_(3) Бухгалтерський облік	В. відомості щодо функціонування суб'єкта економіки, зафіксовані у носіях облікової інформації
_(4) Облікова (бухгалтерська) інформація	Г. відображення суспільно-економічних відносин і процесів за допомогою цифр, фактів, відомостей та інших матеріалів

Тести для самоперевірки знань

а) фінансовий облік;

б) управлінський облік;

в) бухгалтерський облік.

б) ефективність, надійність, прозорість.

Програмні питання для самостійного вивчення теми

Як відрізняються вимоги користувачів до інформації в залежності від типу економічної системи?
Що є метою бухгалтерського обліку?
Яких спеціалістів називають бухгалтерами-аналітиками, які функції вони виконують?

Рекомендована література

ТЕМА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Функціонування підприємства в конкурентному середовищі зумовлює необхідність використання системного підходу до його інформаційної безпеки. Враховуючи те, що однією із систем генерації інформаційного продукту на підприємстві є система бухгалтерського обліку, в рамках забезпечення інформаційної безпеки бізнес-одиниці в цілому, до даної системи повинен застосовуватися комплекс процедур щодо захисту від несанкціонованого доступу до інформації, що надходить в облікову систему, створюється в її межах та передається з неї; захисту від модифікації змісту облікової інформації як продукту даної системи у обліковому повідомленні та уникнення затримок при її (його) передачі в ході комунікаційного обміну.

Результатом змін у середовищі функціонування вітчизняних підприємств є необхідність появи облікової комунікаційної політики як інструменту стандартизації та координування комунікаційного процесу та забезпечення інформаційної безпеки в частині облікової інформації.

Формування облікової комунікаційної політики підприємства є доцільним із використанням змішаного підходу (централізовано-децентралізованого) до організації бухгалтерського обліку, враховуючи специфічні фактори впливу на процес облікової комунікації, що притаманні певній бізнес-одиниці. При цьому регулювання обліковими комунікаціями повинно бути спрямоване на задоволення як комунікаційних потреб підприємства в цілому, так і персоніфікованих суб’єктів запиту. Облікова комунікаційна політика підприємства забезпечує регламентацію процесу управління елементами облікової комунікаційної мережі, виходячи із формалізованих комунікаційних зв’язків.

Комунікаційна облікова політика в системі бухгалтерського нормативного регулювання, зокрема, та системи нормативного регулювання в цілому має дуалістичний зміст, виступаючи як елементом централізованого регулювання комунікаційної взаємодії підприємства із інститутами зовнішнього середовища, так і засобом децентралізації комунікаційних зв’язків підприємства. Базою розробки комунікаційної облікової політики підприємства є нормативні акти України вищих ієрархічних рівнів відносно суб’єктного рівня (т. то нормативних актів, що розробляються безпосередньо на підприємстві та носять нормативний характер).

Виходячи із дуалістичного регламентаційного характеру комунікаційної облікової політики доцільним є закріплення базових положень у відповідному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку та формування варіативної складової, яка не суперечить задекларованим нормам у даному стандарті безпосередньо у внутрішньо-фірмовому стандарті щодо комунікаційної облікової політики підприємства.

Концептуальні засади процесу облікової комунікації внутрішньосистемного та міжсистемного характеру як основи ітерації та концептуального вирішення наукової проблеми, що полягає у необхідності підвищення ефективності управління підприємством шляхом налагодження комунікаційної взаємодії всіх підсистем та усунення проблеми інформаційної асиметрії представлено на (рис. 1).

Рис. 1. Етапи та елементи облікових комунікацій

В ході реалізації етапу кодування в частині формування системи показників на запит відповідного суб’єкта необхідно враховувати вплив моделі об’єкту управління на цінність облікової інформації та вплив рівня цінності на якість інформаційного потоку. Задля цього розроблено класифікацію інформаційних облікових потоків, що є рухом інформації, генерованої системою бухгалтерського обліку, від відправника до одержувача (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика інформаційних облікових потоків: класифікаційний розріз

№ з/п	Вид інформаційного облікового потоку	Характеристика
1. Відносно стану об’єкту управління
1.1	випереджаючі	інформаційний обліковий потік розкриває прогнозний стан об’єкту облікового відображення внаслідок прийняття управлінських рішень та/або внаслідок документального оформлення господарських операцій, що повинні відбутися в майбутньому (оформлення заявки на придбання готової продукції тощо, відповідно до сформованої системи операційних та фінансових бюджетів)
1.2	синхронні	паралельність інформаційного облікового потоку стану об’єкту (наприклад, матеріальним і грошовим потокам підприємства тощо)
1.3	наступні	відзначається розривом в часі, тобто розкриває фактичний стан об’єкту із запізненням
2. Відносно облікової системи
2.1	внутрішньосистемні: – вхідні; – вихідні	інформаційні облікові потоки в межах системи бухгалтерського обліку
2.2	міжсистемні: – вхідні; – вихідні	інформаційні облікові потоки між підсистемами управління
2.3	зовнішні: – вхідні; – вихідні	інформаційні потоки із зовнішніми системами (інститутами) відносно суб’єкта господарювання
3. За ієрархічним рівнем
3.1	однорівневі	формуються та використовуються на одному ієрархічному рівні управління
3.2	багаторівневі	формуються на одному ієрархічному рівні управління з наступним виходом на різні ієрархічні рівні
4. Залежно від носія інформації
4.1	документальні	інформаційний потік, який характеризується передачею інформації у вигляді первинних документів на паперових носіях
4.2	електронні	інформаційний потік, який характеризується передачею інформації у вигляді електронних документів
4.3	усні	інформаційний потік, який характеризується передачею інформації в усній формі
5. За частотою руху інформації
5.1	дискретні	інформаційний потік, який характеризується одноразовим рухом однотипної інформації в межах визначеного часового періоду (наприклад, річна фінансова звітність в межах року)
5.2	регулярні	інформаційний потік, який характеризується багаторазовим рухом однотипної інформації в межах визначеного часового періоду (наприклад, квартальна фінансова звітність в межах року)
6. За рівнем законодавчої регламентації
6.1	регламентовані	інформаційний потік, обов’язковість якого визначена законодавчими нормами
6.2	нерегламентовані	інформаційний потік, обов’язковість якого не визначена нормами чинного законодавства, а регламентується розпорядженням та запитами управлінського персоналу

В цілому інформаційні облікові потоки повинні відповідати якісним вимогам: відповідності (інформаційні облікові потоки повинні розкривати реальний стан об’єкту управління); оперативності (вчасне генерування інформації про стан об’єкту); раціональності (структура інформаційного облікового потоку повинна корелюватися з цінністю інформації); спрямованості (потік повідомлень здійснюється згідно з принципами дотримання економічної безпеки суб’єкта господарювання).

Ефективність функціонування підсистем управління залежить від швидкості, точності отримання облікової інформації, ступеня задоволеності рівнем її цінності в конкретній ситуації, що зумовлює вибір відповідного типу комунікаційної мережі.

На основі аналізу типів комунікаційної мережі встановлено доцільність побудови облікових комунікацій за типом комунікаційної мережі “колесо” (табл. 2, рис. 2) як основи забезпечення уникнення дублювання та викривлення інформації.
Модель побудови облікових комунікаційних зв’язків за даним типом передбачає інтеграцію планової, контрольної та аналітичної інформації в межах системи бухгалтерського обліку. Це надає можливість централізації процесу передачі інформації на запит як внутрішніх, так і зовнішніх суб’єктів з фільтрацією потоків зайвої інформації, що трактується реципієнтом як шум.

Таблиця 2. Характеристика типу комунікаційної мережі “колесо”

Тип
комунікаційної мережі

Характеристика
в розрізі критеріїв

Колесо

СП СЕА

СБО

СК

Швидкість передачі інформації велика.

Точність передачі інформації на високому рівні.

Рівень задоволеності обліковою інформацією достатньо високий.

Облікова система виступає реципієнтом та центральним комунікатором, що полегшує і пришвидшує комунікаційний процес на підприємстві, дозволяє уникнути розбіжностей у змістовному наповненні інформаційного повідомлення, згенерованого на різних ієрархічних рівнях підприємства

Примітка: СП – система планування, СБО – система бухгалтерського обліку,
СК – система контролю, СЕА – система економічного аналізу

Проходження інформації через систему бухгалтерського обліку, яка є загальним каналом зв’язку, дозволяє мінімізувати викривлення інформації внаслідок забезпечення відповідності інформаційної моделі об’єкту бухгалтерського обліку її фактичному стану через модифікацію реконструйованого стану моделі.

З метою підвищення якості облікового комунікаційного процесу:

1. Формалізовано комунікаційні зв’язки облікової системи на основі морфологічного аналізу задля формування оптимального маршруту проходження облікового повідомлення (це забезпечить новий якісний рівень одержання облікового повідомлення реципієнтом) (табл. 3)

Рис. 2. Модель побудови облікових комунікаційних зв’язків за типом комунікаційної мережі “колесо”

Таблиця 3. Морфологічна матриця формалізації облікових комунікаційних зв’язків різного ієрархічного рівня

Комунікаційний зв’язок	Комунікатор
Комунікаційний зв’язок	Маршрут проходження облікового повідомлення	Представлення облікового повідомлення
1	2	3
Внутрішньосистемний рівень
Реципієнт	–
Система бухгалтерського обліку	ІРЦвс, ІРЦ зс, СП, СБ, ЗС, СК, СЕА – СБО	ПД, ЗЗ
Реципієнт	Система фінансового обліку (СФО)	Зв’язок умовний, оскільки відстоюється позиція про єдність бухгалтерського обліку. Дану систему доцільно сегментувати за напрямами інформаційних потоків з попередньою адаптацією інформації відповідно до ієрархії, інтровертності та екстравертності суб’єктів, що здійснюють запит на інформацію як продукт даної системи
Система управлінського обліку (СУО)	СФО – СУО	ПД, ОІАпл,ф, ОІСпл,ф, ОІВх, ОІст
Система податкового обліку	СФО – СПО	ПД, ОІАпл,ф, ОІСпл,ф, ОІВх ОІст
Реципієнт	Система управлінського обліку (СУО)
Система фінансового обліку	СУО – СФО	Зв’язок умовний (див. попереднє пояснення)
Система податкового обліку	СУО – СПО	Зв’язок умовний (див. попереднє пояснення)
Реципієнт	Система податкового обліку (СПО)
Система фінансового обліку	СПО – СФО	Зв’язок умовний (див. попереднє пояснення)
Система управлінського обліку	СПО – СУО	Зв’язок умовний (див. попереднє пояснення)
Міжсистемний рівень
Реципієнт	Система бухгалтерського обліку (СБО)
Система планування (СП)	СБО – СБ – СП СБО – СК – СБО – СБ – СП СБО – СК – СБО – СЕА – СБО – СБ – СП	ОІст, ОІВх, ОІан, ОІАф, ОІСф, БЗ
Система бюджетування (СБ)	СБО – СК – СБО – СБ СБО – СК – СБО – СЕА – СБО – СБ	ОІст, ОІВх, ОІан, ОІАф, ОІСф, БЗ
Система контролю (СК)	СБО – СК	ПД, ОІАпл,ф, ОІСпл,ф, БЗ
Система економічного аналізу (СЕА)	СБО – СК – СБО – СЕА	ОІАпл,ф, ОІСпл,ф, ОІВх, ОІст, БЗ
Зовнішній рівень
Реципієнт	Система бухгалтерського обліку (СБО)
Система бухгалтерського обліку	ІРЦвс, ІРЦ зс – СБО	ПД, ЗЗ
Власники ІРЦ(В)вс	СБО – ІРЦ(В)вс	БЗ
Менеджери підприємства ІРЦ(М)вс	СБО – ІРЦ(М)вс	БЗпі
Інші працівники суб’єкта господарювання ІРЦ(ІП)вс	СБО – ІРЦ(ІП)вс	БЗпі
Держава в особі державних органів різного ієрархічного рівня ІРЦ(Д)зс	СБО – ІРЦ(Д)зс	БЗ (Ф, П, Ст, С)
Інвестори ІРЦ(І)зс	СБО – ІРЦ(І)зс	БЗ (Ф), ЗЗ враховуючи рівень доступу до інформаційного середовища підприємства
Контрагенти ІРЦ(К)зс	СБО – ІРЦ(К)зс	ПД, БЗ(Ф)
Місцева громада ІРЦ(МГ)зс	СБО – ІРЦ(МГ)зс	БЗ (Ф, П, Ст), ЗЗ враховуючи рівень доступу до інформаційного середовища підприємства
Суспільні інститути ІРЦ(СІ)зс	СБО – ІРЦ(СІ)зс	БЗ (Ф, С), ЗЗ враховуючи рівень доступу до інформаційного середовища підприємства
Інші суб’єкти запиту ІРЦ(ІС)зс	СБО – ІРЦ(ІС)зс	ЗЗ враховуючи рівень доступу до інформаційного середовища підприємства

Примітка: СП – система планування, ЗС – зовнішнє середовище, СФО – система фінансового обліку, СУО – система управлінського обліку, СПО – система податкового обліку, СБО – система бухгалтерського обліку, ІРЦвс, ІРЦзс – інформація від суб’єктів-реципієнтів внутрішнього та зовнішнього середовища, ПД – первинні документи, ЗВ – звітні форми, ОІАпл, ф – облікова інформація за аналітичними розрізами планового або фактичного рівня, ОІСпл, ф – облікова інформація синтетична планового або фактичного рівня, ОІСт – облікова інформація статистичного характеру, ОІВх – облікова інформація про відхилення, ОІан – облікова інформація аналітичного характеру, БЗ (Ф, П, В, Ст, С) пі – бухгалтерська звітність (фінансова, податкова, внутрішня, статистична, соціальна) рівень доступу згідно посадових інструкцій, ЗЗ – звітність запиту

При цьому маршрут та зміст облікового повідомлення є альтернативами, які слід розглядати у взаємозв’язку із факторами впливу на процес облікової комунікації, для обрання оптимального маршруту проходження облікового повідомлення із необхідним змістовним наповненням, структура якого є збалансуванням запиту реципієнтів внутрішнього і зовнішнього середовища та економічної безпеки суб’єкта господарювання в розрізі її інформаційної складової.

2. Виділено фактори впливу на процес облікової комунікації, наведено їх класифікацію (це виступило основою підвищення керованості існуючими або потенційними комунікаційними зв’язками між обліковою системою та реципієнтом) (табл. 9).

Таблиця 4. Фактори управління обліковими комунікаціями

№ з/п	Фактори впливу на процес облікової комунікації	Розшифровка впливу
1	Відношення реципієнта до суб’єкта господарювання	Реципієнти відносно суб’єкта господарювання можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми, що впливає на рівень доступу кожного з них до інформації, що є об’єктом комунікаційної взаємодії
2	Посадові обов’язки та статус реципієнта	Зміст облікового повідомлення формується із рівня доступу реципієнта до інформації, яка генерується в системі бухгалтерського обліку, враховуючи прописаний рівень доступу до неї, виходячи із його посадових функціональних обов’язків
3	Стиль управління	Керованість напрямом та потоком облікової інформації
4	Організаційна структура підприємства	Прописує взаємодію структурних одиниць підприємства, в тому числі в процесі облікових комунікацій
5	Структура запиту	Формує структуру облікового повідомлення

Здійснено аналіз даних факторів з позиції керованості з боку суб’єкта господарювання, природи виникнення, ступеня впливу на комунікаційний процес та мінливості факторів впливу в часі (табл. 5).

Таблиця 5. Характеристика факторів впливу на процес облікової комунікації

Характеристика факторів	Фактори впливу на процес облікової комунікації
Характеристика факторів	Відношення реципієнта до суб’єкта господарювання	Посадові обов’язки та статус реципієнта	Стиль управління	Організаційна структура підприємства	Структура запиту
Керованість з боку суб’єкта господарювання:
– керовані з боку суб’єкта господарювання	+	+	+	+	+
– некеровані з боку суб’єкта господарювання					+
Природа виникнення:
– фактори зовнішнього середовища відносно системи управління підприємства, що здійснюють вплив на процес облікової комунікації	+				+
– фактори внутрішнього середовища відносно системи управління підприємства, що здійснюють вплив на процес облікової комунікації	+	+	+	+	+
Ступінь впливу на комунікаційний процес:
– прямий вплив	+	+		+	+
– опосередкований вплив			+
Мінливість фактору впливу:
– змінність фактору впливу в часі	+	+			+
– сталість фактору впливу в часі			+	+

3. Здійснено систематизацію комунікаційних бар’єрів якості облікових інформаційних сигналів за видовим поділом на організаційні, технічні та суб’єктні, а також визначено напрями подолання негативного впливу, зумовленого їх наявністю, що дозволило підвищити ефективність облікової комунікації та функціонування системи управління в цілому (табл. 6).

Таблиця 6. Комунікаційні бар’єри якості облікових інформаційних сигналів

№ з/п	Комунікаційні бар’єри якості облікового інформаційного сигналу		Напрями подолання негативного впливу
1	2		3
І. Внутрішньосистемний рівень
1	Організаційні комунікаційні бар’єри:
1.1	Методологічний бар’єр		Наближення методології бухгалтерського обліку до податкової системи країни
1.2.	Термінологічні бар’єри		Усунення неконвенційності понятійно-категорійного апарату, що використовується різними підсистемами управління та суб’єктами генерування і запиту облікової інформації
2	Технічні комунікаційні бар’єри:
2.1.	Бар’єр, зумовлений вибором техніки зв’язку		Допуск кваліфікованих працівників до роботи з технічними засобами зв’язку
2.2.	Бар’єр, зумовлений використанням техніки зв’язку		Використання техніки зв’язку, що адекватна обліковому повідомленню, яке передається
3	Суб’єктні комунікаційні бар’єри:
3.1	Бар’єри між суб’єктами комунікаційного процесу особистого характеру		Розробка системи заходів, спрямована на їх подолання шляхом врегулювання взаємовідносин між ними через сформовану систему посадових інструкцій
ІІ. Міжсистемний рівень
1.	Організаційні комунікаційні бар’єри:
1.1.	Суперечності між цілями центрів відповідальності	Формалізація облікових каналів зв’язку та їх розширення
1.2.	Відсутність системних інформаційних зв’язків облікової системи з іншими підсистемами управління різного ієрархічного рівня та іншими структурними елементами системи менеджменту	Формування розгалуженої комунікаційної мережі та формалізація облікових каналів зв’язку
1.3.	Нестача формальних каналів зв’язку	Формування розгалуженої комунікаційної мережі як основи уникнення перевантаження ідентифікованих каналів зв’язку
1.4.	Вибір неефективного типу організації комунікаційних мереж між обліковою системою з іншими підсистемами управління та невідповідність комунікаційної мережі цілям і завданням підприємства та його структурних підрозділів	Побудова облікових комунікацій за типом організації комунікаційної мережі “колесо” та адаптація організаційної структури підприємства з даним типом комунікаційної мережі
1.5.	Неконгруентність (невідповідність) формальних та неформальних інформаційних сигналів	Формування розгалуженої комунікаційної мережі облікового типу
1.6.	Неконвенційність сприйняття облікового повідомлення	Розробка системи заходів з: 1) усунення неконвенційності понятійно-категорійного апарату шляхом уточнення економічних понять, приведення їх у систему; 2) уніфікації та стандартизації економічної, технічної та іншої термінології, скорочень, кодів, понять, символів; 3) подолання проблем методологічного характеру тощо
1.7.	Неправильне змістовне наповнення та оформлення облікового повідомлення	Представлення релевантної інформації із загального масиву даних
1.8.	Інформаційне перевантаження в розрізі працівників, центрів відповідальності	Формування розгалуженої комунікаційної мережі облікового типу, виходячи із інформаційного навантаження на них
2.	Технічні комунікаційні бар’єри:
2.1.	Бар’єр, зумовлений вибором техніки зв’язку	Допуск кваліфікованих працівників до роботи з технічними засобами зв’язку
2.2.	Бар’єр, зумовлений використанням техніки зв’язку	Використання техніки зв’язку, що адекватна обліковому повідомленню, яке передається
3.	Суб’єктні комунікаційні бар’єри:
3.1.	Бар’єри між суб’єктами комунікаційного процесу особистого характеру	Розробка системи заходів, спрямована на їх подолання шляхом врегулювання взаємовідносин між ними через сформовану систему посадових інструкцій
3.2.	Семантичний бар’єр	Розробка системи заходів з усунення неконвенційності понятійно-категорійного апарату
3.3.	Викривлення змісту інформаційного повідомлення та невідповідність реальній ситуації	Синхронізація інформаційних облікових потоків за типом організації комунікаційної мережі “колесо” та з врахуванням їх видового поділу
3.4.	Освітні та кваліфікаційні бар’єри	Навчання персоналу підприємства та системне підвищення рівня їх кваліфікації, удосконалення форм внутрішньої звітності шляхом спрощення форми сприйняття, уніфікації
ІІІ. Зовнішній рівень
1.	Організаційні комунікаційні бар’єри:
1.1.	Неправильне змістовне наповнення та оформлення облікового повідомлення	Представлення релевантної інформації із загального масиву даних враховуючи рівень її конфіденційності та можливий рівень доступу суб’єкта-запиту
2.	Технічні комунікаційні бар’єри:
2.1.	Бар’єр, зумовлений вибором техніки зв’язку	Допуск кваліфікованих працівників до роботи з технічними засобами зв’язку з дотримання заходів інформаційної безпеки, розроблених на підприємстві
2.2.	Бар’єр, зумовлений використанням техніки зв’язку	Використання техніки зв’язку, що адекватна обліковому повідомленню, яке передається
3.	Суб’єктні комунікаційні бар’єри:
3.1.	Бар’єри між суб’єктами комунікаційного процесу особистого характеру	Розробка системи заходів, спрямована на їх подолання шляхом врегулювання взаємовідносин між ними через формування та подання нефінансової звітності
3.2.	Семантичний бар’єр	Розробка системи заходів з усунення неконвенційності понятійно-категорійного апарату
3.3.	Викривлення змісту інформаційного повідомлення та невідповідність реальній ситуації	Дотримання принципів організації та ведення бухгалтерського обліку як основи усунення облікової асиметрії
3.4.	Різний статус суб’єктів-запиту та різна можливість впливу на суб’єкта господарювання	Формування позитивного іміджу підприємства через структурування системи показників, представлених у нефінансовій звітності суб’єкта господарювання як форми підвищення рівня довіри до підприємства
3.5.	Освітні та кваліфікаційні бар’єри	Надання повідомлення у формі адекватній до рівня освіти та можливостей сприйняття інформації реципієнтом, закладеної в ньому, виходячи із рівня його освіти та кваліфікації, уніфікація первинних бухгалтерських документів

Доведено, що для уникнення інформаційної асиметрії та узгодження антагоністичних інтересів груп заінтересованих осіб, які є учасниками комунікаційного обміну інформацією, в т.ч. обліковою, державі необхідно сформувати та законодавчо закріпити політику реалізації облікового комунікаційного процесу як засобу централізовано-децентралізованого нормативного регулювання комунікаційної взаємодії груп заінтересованих осіб (рис. 3).

Рис. 3. Дуалістична природа
Політики з реалізації облікового комунікаційного процесу

Політика реалізації облікового комунікаційного процесу спрямована на вирішення блоку завдань мікро- та макрорівневого значення як основи подолання антагоністичних інформаційних інтересів учасників комунікаційної взаємодії (рис. 4).

Рис. 4 Модель Політики реалізації облікового комунікаційного процесу
в сучасних економіко-соціальних умовах господарювання

План семінарського заняття

2.1. Концептуальні засади процесу облікової комунікації внутрішньосистемного та міжсистемного характеру

2.2. Етапи та елементи облікових комунікацій

2.3. Комунікаційні бар’єри якості облікових інформаційних сигналів

Термінологічний словник основних понять

Організаційна комунікація – процеси комунікації в межах підприємства, що передбачають обмін інформацією між особами або групами, які працюють у корпорації, тобто пересилання даних від суб’єкта (точки передачі повідомлення) до об’єкта (точки отримання) без зміни послідовності або структури змісту.

Комунікаційний канал – реальна або уявна лінія зв’язку (контакту), за якою повідомлення рухаються від комунікатора до реципієнта.

Навчальні завдання

Завдання 2.1

Необхідно: Охарактеризувати фактори впливу на альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

Дані для виконання:

1) витребування погашення існуючої заборгованості дебіторів підприємства;

Тести для самоперевірки знань

1. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

2. Можливі витрати – це:

а) заплановані витрати;

б) втрати при відмові від альтернативного рішення;

в) витрати, які можуть виникати внаслідок прийняття рішення.

3. Релевантні витрати можна розрахувати як:

а) різницю між дійсними і можливими витратами;

б) суму дійсних та можливих витрат.

Програмні питання для самостійного вивчення теми

Назвіть етапи облікових комунікацій?
Назвіть елементи облікових комунікацій?
Охарактеризуйте комунікаційні бар’єри якості облікових інформаційних сигналів?

Рекомендована література

ТЕМА 3. ПРИНЦИПИ, МЕТОДИКИ І ТЕХНІКИ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ.

Визначення управлінської звітності:

Дані і інформація

Управлінська інформація

Управлінська звітність перетворює дані на інформацію.

Переваги системи управлінської звітності:

Інформація для прийняття управлінських рішень не завжди є в наявності.

Інформація, яка все-таки є, – дуже загальна.

Іноді система управлінської інформації створена, але у результаті вона виходить занадто складною і використовується неефективно.

Для отримання необхідної інформації потрібно багато часу, щоб ефективно використовувати здобуту інформацію для повсякденних операцій або для прогнозування майбутніх показників.

Керівники не мають в своєму розпорядженні достатньої інформації та вимушені ухвалювати напівоптимальні рішення, тобто:

Некомпетентні рішення: засновані на недостатній або на неконкретній інформації

Невірні рішення: засновані на недостовірній інформації

Неефективні рішення: прийняті надто пізно для усунення проблеми

Відмінності між даними та інформацією:

Данні	Аналіз і обробка даних	Інформація
Детальні відомості про конкретні операції Напр. зведення всіх продажів		Дані, трансформовані у відповідну форму. Напр. зведений звіт про продаж за видами продукції
Детальні – оскільки подробиці важливі Лаконічна - важливий перш за все загальний сенс Використовуються для контролю основних, щоденних операцій Використовується для планування і контролю господарської діяльності і процесів

Схема перетворення адних в інформацію:

Завдання управлінської звітності

Допомогти керівництву в плануванні	Допомогти керівництву в контролі	Допомогти керівництву в оцінці результатів
Планування виробництва Якнайкраще використовувати наявні матеріали Вирішити: виготовляти самим або купувати на стороні комплектуючі для продукції Підтримувати на належному рівні запаси Уникати зайвих витрат матеріалів або праці Не виходити за рамки бюджету у витратах і забезпечувати виконання планів Аналізувати витрати підрозділів Оцінювати продуктивність основних робітників Оцінювати ефективність роботи керівництва

Структура процесу управлінської звітності

Ми представимо основні принципи управлінської звітності, показавши, як початкові дані про діяльність підприємства перетворюються в цінну, управлінську інформацію:

Займаючись своєю основною діяльністю, підприємство реєструє всі операції в журналах реєстрації господарських операцій (ЖРГО)

Через рівні проміжки часу (щодня, щотижнево, щомісячно) із даних ЖРГО за напрямами складаються звіти, в яких відображається конкретна інформація, що відноситься до даного напряму

Регулярно (щодня, щотижнево, щомісячно) складаються зведені звіти для керівництва, в які включається конкретна інформація із звітів про господарську діяльність за обраними напрямами

Спрощена схема діяльності підприємства має наступний вигляд:

Постачальник-постачання-виробництво-продаж-клієнт

Управлінські звіти охоплюють всі рівні організації

Деякі характеристики інформації

– стислість

– точність

– оперативність

– зіставність

– цілісність

– рентабельність

– нетенденційність

– адресність

Переваги впровадження системи управлінської звітності:

Збільшення продуктивності (можна отримати більшу ефективність у використанні часу, ресурсів та у витратах)

Якість інформації (інформація буде кращою і оперативнішою)

Збільшена гнучкість і швидке реагування (можна забезпечити інформаційні потреби за запитом)

Збільшений доступ для користувачів (керівники середньої ланки можуть приймати кращі рішення завдяки обміну інформацією)

Спільне використання одних і тих же зведень (два відділи, що використовують одне і те ж зведення, збільшать ефективність і знизять ймовірність помилки)

Взаємодія між системою і користувачами (можна покращувати систему шляхом виявлення нових областей застосування звітів або нових інформаційних потреб)

Збільшена ефективність зв'язку і спілкування (наприклад, між співробітниками підприємства)

Управлінська звітність:

Забезпечує швидкий огляд діяльності

відомості про фактичну, а не нормативну ефективність

наприклад, покращення загальної ефективності роботи

Вказує на існуючі проблеми і недоліки

наприклад, великі затрати на утримання товарно-матеріальних цінностей через погане планування виробництва

Вказує на потенційні проблеми в майбутньому

наприклад, загрожуючий брак грошових коштів

Вирішення питань і проблем повсякденної діяльності

наприклад, скільки металу потрібно купити для виробництва 4000 вантажівок

Стратегічні і довгострокові рішення

наприклад, визначення структури капіталу підприємства

Вказівки планування і складання бюджету

наприклад, які відділи сприяють виконанню плану виробництва і яким чином

Структура процессу управлінської звітності

Підприємство здійснює свою діяльність і фіксує операції в зведеннях (журналах обліку) діяльності

Користувачі – співробітники, що здійснюють діяльність

Приклад – Продаж і зведення виставлених рахунків-фактур

Регулярно (щодня, щотижня, щомісячно) по зведеннях складаються звіти про діяльність шляхом підсумовування, фільтрації і аналізу даних

Користувачі – менеджери середньої ланки для повсякденних рішень; (вище керівництво – як допоміжна інформація для підсумкових звітів)

Приклад – Звіти про продаж за періодами, регіонами, клієнтами

Регулярно (щодня, щотижня, щомісячно) складаються зведені звіти для вищого керівництва з інформацією для важливих рішень із звітів про діяльність

Користувачі – вище керівництво для ухвалення стратегічних рішень

Приклад – Загальний обсяг продажу за попередній період

План семінарського заняття

3.1. Сучасні підходи та принципи до формування управлінської бухгалтерської звітності.

3.2. Види управлінської бухгалтерської звітності та категорії формування її показників.

3.3. Методичні підходи до формування бухгалтерської управлінської звітності.

Термінологічний словник основних понять

Управлінська звітність – це внутрішня звітність, яка показує фінансовий стан компанії

Дані – відомості, показники, необхідні для ознайомлення з ким-, чим-небудь, для характеристики когось, чогось або для прийняття певних висновків, рішень.

Інформація – дані, трансформовані у відповідну форму.

Навчальні завдання

Завдання 4.1

Необхідно: Охарактеризувати фактори впливу на альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

Дані для виконання:

1) реалізація частини майна підприємства;

Тести для самоперевірки знань

1. Управлінська звітність перетворює

а) дані на інформацію

б) інформацію на дані

2. Данні – це:

а) дані, трансформовані у відповідну форму

б) детальні відомості про конкретні операції

Програмні питання для самостійного вивчення теми

Які завдання управлінської звітності?

2. Охарактеризуйте структуру процесу управлінської звітності.

Рекомендована література

1. Друкер П. Энциклопедия менеджмента / П. Друкер; пер. с англ. — М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2006. – 432 с.

3. Казначевская Г.Б. Менеджмент: учеб. пособие / Г.Б. Казначевская. – изд. 2-е, доп. и перераб. – Ростов н/Д: Феникс. – 352 с.

4. Палеха Ю.І. Менеджмент для початківців: навч. посібник / Ю.І. Палеха. – 3-тє вид., доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 216 с.

5. Менеджмент: понятійно-термінологічний словник / за ред. Г.В. Щокіна, М.Ф. Головатого, О.В. Антонюка, В.П. Сладкевича. – К.: МАУП, 2007. – 744 с.

6. Стеценко І.Т. Менеджмент: навч. посібник для самост. вивч. дисципліни / І.Т. Стеценко. – Донецьк: Дон УЕП, 2009. – 95 с.

7. Стеценко І.Т. Менеджмент, маркетинг, бізнес, економіка: термінол. довідник / І.Т. Стеценко. – Донецьк: ВД «Кальміус», 2010. – 464 с.

8. Вертакова О. Управленческие решение: разработка и выбор: учеб. пособие – 2005. – 352 с.

9. Голубков Е.П. Технология принятия управленческих решений / Е.П. Голубков. – М.: Дело, 2005. – 544 с.

ТЕМА 4. ЯКІСТЬ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

Управлінське рішення - це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції та спрямований на досягнення цілей організації.

Результатом конкретної управлінської діяльності в менеджменті є управлінське рішення. Основа управління - прийняття рішень. Прийняття рішень - інтегральна частина управління організацією будь-якого роду. Вироблення і прийняття рішень - творчий процес у діяльності керівників будь-якого рівня, який, зокрема, включає: вивчення проблеми на основі отриманої інформації; конкретизацію рішення для його виконавців; вироблення і постановку мети; прийняття рішення; вибір і формування оптимального рішення; вибір і обґрунтування критеріїв ефективності (результативності) й можливих наслідків прийнятого рішення; обговорення з фахівцями різних варіантів розв'язання проблеми (завдання).

Прийняття рішень є важливою частиною управлінської діяльності. Образно кажучи, прийняття рішень можна назвати «центром», навколо якого обертається життя організації. Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень.

Технологія менеджменту розглядає управлінське рішення як процес, що складається з трьох стадій: підготовки, прийняття і реалізації рішення.

Економічний аналіз ситуацій на мікро- й макрорівнях здійснюється на стадії підготовки управлінського рішення. Він включає пошук, збирання та обробку інформації. Водночас виявляються і формуються проблеми, що потребують розв'язання. Розробка й оцінка альтернативних рішень і курсів дій, що проводяться на основі багатоваріантних розрахунків, відбуваються на стадії прийняття рішень. При цьому проводиться відбір критеріїв вибору оптимального рішення - вибір і прийняття найкращого рішення.

На стадії реалізації рішення вживають заходів щодо конкретизації рішення і доведення його до виконавців, здійснюють контроль за ходом його виконання, вносять необхідні корективи й дають оцінку отриманого від виконання рішення результату. Свій конкретний результат має кожне управлінське рішення. Тому метою управлінської діяльності є надходження таких форм, методів, засобів та інструментів, які за конкретних обставин і умов могли б сприяти досягненню оптимального результату.

Управлінські рішення можуть бути обґрунтованими, прийнятими на основі економічного аналізу й багатоваріантного розрахунку; а також інтуїтивними, які хоч і дають змогу зекономити час, однак містять невизначеність та ймовірність помилок. Достовірна, поточна й прогнозувальна інформація, аналіз усіх факторів, що впливають на рішення, з урахуванням передбачення його можливих наслідків - основа, на якій мають прийматися рішення. Керівники зобов'язані постійно і всебічно вивчати інформацію, що надходить, для підготовки й прийняття на її основі управлінських рішень, які потрібно погоджувати на всіх рівнях внутрішньофірмової та ієрархічної піраміди управління. Кількість інформації, яку для вироблення ефективних управлінських рішень доводиться опрацьовувати, настільки велика, що перевищила можливості людини.

Широке використання електронно-обчислювальної техніки, розробка автоматизованих систем управління зумовлені саме труднощами управління сучасним великомасштабним виробництвом. У зв'язку з цим і виникла потреба створення економіко-математичних методів і нового математичного апарату.

Методи прийняття рішень, спрямованих на досягнення накреслених цілей, можуть бути різними. Серед них слід виділити такі: метод, побудований на науково-практичному підході, який пропонує вибір оптимальних рішень на основі опрацьовування значної кількості інформації й допомагає обґрунтовувати рішення, що приймаються;

метод, побудований на прийнятті «здорового глузду», коли керівник, приймаючи рішення, обґрунтовує їх послідовними доведеннями, зміст яких спирається на практичний досвід, накопичений ним;

метод, побудований на інтуїції керівника, яка зумовлена наявністю в нього раніше набутого досвіду й знань у конкретній галузі діяльності, що дає змогу вибрати та прийняти правильне рішення.

Перший метод передбачає застосування сучасних технічних засобів і, насамперед, електронно-обчислювальної техніки. Одна з найважливіших проблем у сучасній науці управління - проблема вибору керівником рішення. Вона полягає в необхідності всебічної оцінки самим керівником конкретних обставин і самостійності прийняття ним одного рішення з кількох можливих варіантів. Оскільки керівник має змогу вибирати рішення, він несе відповідальність за їх виконання.

Ухвалені рішення надходять у виконавчі органи й підлягають контролю за їх реалізацією. У зв'язку з цим має бути відомою ціль управління, а керівництво - цілеспрямованим.

У системі управління треба додержуватися принципу вибору правильного рішення, яке приймається з певного набору рішень. Чим більший вибір, тим ефективніше управління. При виборі управлінського рішення до нього висуваються такі вимоги: оперативність виконання, адресність до виконавців, обґрунтованість, короткість і чіткість, конкретність у часі. Вимоги, що висуваються до технології менеджменту, можна звести до таких: вибір і прийняття рішень мають відображати можливості тих рівнів управління, які зацікавлені в їх реалізації або на які буде покладено їх виконання; інформація має надходити від усіх підрозділів фірми, що перебувають на різних рівнях управління і виконують різні функції; формування проблем, розробка й вибір рішення мають бути зосереджені на тому рівні ієрархії управління, де для цього є відповідна інформація; в ієрархії управління слід суворо додержувати супідрядності у стосунках, високої вимогливості, беззаперечного підпорядкування та жорсткої дисципліни.

Прийняття управлінських рішень передбачає використання безпосередніх (прямих) горизонтальних зв'язків, ієрархії, формальних правил і процедур, планів, цільових міжфункціональних груп. Розглянемо кожен з цих факторів.

Використання безпосередніх (прямих) горизонтальних зв'язків у прийнятті рішень без звертання до вищого керівництва сприяє підвищенню відповідальності за виконання прийнятих рішень, прийняттю рішень у більш конкретні строки.

Підготовка управлінських рішень у сучасних організаціях нерідко відділена від функції їхнього прийняття і передбачає роботу цілого колективу фахівців. У «класичній» теорії управління вона, як правило, є функцією штабних служб.

Процес здійснення рішення пов'язаний з реалізацією спеціального плану, що являє собою сукупність заходів, спрямованих на досягнення цілей і термінів їхньої реалізації. Розробка такого плану - прерогатива відповідних служб в апараті управління. Однак сьогодні до його розробки залучаються ті, хто буде його реалізовувати, тобто безпосередні виконавці.

У літературі класифікації управлінських рішень будуються на різних підставах. Однієї з виправданих, із соціологічної точки зору, є класифікація А. І. Пригожина: вона враховує міру внеску суб'єкта рішення в організаційні перетворення. Всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:

 жорстко обумовлені (детерміновані);

 слабко залежні від суб'єкта рішення.

Управлінські рішення, які приймає менеджер підприємства або об´єднання, можна класифікувати за відзнаками, які показані на схемі.

За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на

стратегічні (перспективні)
тактичні (середньострокові)
оперативні (короткострокові)

Стратегічні рішення мають важливе значення для майбутнього розвитку організації. Вони визначають напрямки спеціалізації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспективи економічного і соціального розвитку трудового колективу, встановлюють взаємодію підрозділів та ін. Ці рішення приймаються вищим керівництвом організації після всебічного аналізу відповідної інформації.

Тактичні рішення пов´язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді (рік, сезон, технологічний процес тощо). Ці рішення приймаються у структурних підрозділах менеджерами у межах своїх повноважень. Вище керівництво тільки здійснює консультування і контроль, надає необхідну допомогу.

Оперативні рішення мають короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають у тих випадках, коли порушується хід виробничого процесу через будь-які непередбачені внутрішні або зовнішні обставини. Ситуація, в якій виникає необхідність прийняття оперативного рішення вимагає негайних енергійних дій менеджера. Розробка і виконання тактичних і оперативних рішень займають основну частину робочого часу менеджера.

2. За способом розробки і прийняття всі управлінські рішення поділяться на:

колегіальні (колективні);
одноосібні.

Розмежування колективних і одноосібних рішень передбачається установчими документами (статут, установчий договір) організації.

Колективні рішення приймаються загальними зборами акціонерів, зборами учасників товариства, президією, правлінням, ревізійною комісією, спостережною радою та іншими вищими та виконавчими органами управління організації.

При будь-якому способі прийняття рішення у виконавчому органі відповідальність як за правильність, так і за його виконання завжди буває персональною, особи яка очолює колективний орган.

Одноосібне рішення питань віднесених до колективних органів управління вважається незаконним і недійсним.

Оперативні рішення приймаються менеджером одноосібно. Тут відіграє велику роль кваліфікація і ділові якості менеджера і спеціалістів апарату управління, стан системи інформації,

зовнішні умови і стиль керівництва, строки прийняття рішення і конкретна виробнича ситуація.

3. По характеру і змісту управлінські рішення діляться натри групи:

творчі;
рішення за аналогією;
рішення, що приймаються автоматично.

Творчі рішення приймаються за проблемами, що виникають вперше після ретельного вивчення стану справ, досвіду інших організацій і реальних можливостей підприємства.

Рішення за аналогією приймаються на основі вивчення і порівняння наявного досвіду й подібних ситуацій. Узагальнення власного досвіду і запозиченого вимагає попереднього глибокого критичного аналізу і порівняння умов. Не кожний досвід із інших умов можна механічно перенести у свою організацію.

Іноді буває, коли внесення змін у запозичений досвід під виглядом удосконалення і пристосування до місцевих умов призводить до негативних результатів. Тому тут необхідний діловий і продуманий підхід.

А буває і так, коли менеджер пригадує, що він багато років тому прийняв у аналогічній ситуації успішне рішення. І тепер він копіює старе рішення. Але ж за цей період умови змінилися й рішення, яке було правильним у минулому, стає помилковим у нових умовах. Досвід минулого може бути корисним для недопущення можливих помилок, але ж він може бути і поганим радником при прийнятті позитивних рішень у нових сучасних умовах.

Рішення, що приймаються автоматично бувають там, де діяльність менеджера жорстко регламентована законодавчими документами, інструкціями та іншими нормативними документами.

Але і в цих умовах менеджер повинен кваліфіковано й уважно підійти до способів і форм виконання вимог документів що регламентуються, особливо це важливо при рішенні питань відносно людей (треба враховувати їх інтереси, прагнення, бажання). Тут поряд з принциповістю та послідовністю від менеджера вимагається такт, чутливе відношення до особистості, повага до людини.

4. За рівнем ієрархії управління, на якому приймаються ті чи інші рішення, їх можна поділити на :

рішення, що приймаються на рівні організації;
рішення, що приймаються на рівні структурного підрозділу;
рішення, що приймаються на рівні первинного трудового колективу.

Рішення, що приймаються на рівні підприємства, є компетенцією першого керівника (головного менеджера) або загальногосподарського органу управління. Такі рішення мають загальний характер і стосуються всієї організації. А якщо виникає необхідність прийняття рішення за якоюсь конкретною функцією управління, то їх приймають відповідні спеціалісти. Приймаючи рішення, вони обов´язково інформують про нього менеджера. Коли рішення спеціаліста зачіпає прямо чи непрямо інтереси інших підрозділів і вони можуть впливати на кінцеві результати діяльності організації в цілому, то вони підлягають попередньому узгодженню з керівником організації, одержати його санкцію.

Управлінські рішення на рівні структурного підрозділу приймаються його керівником (менеджером) у межах делегованих йому повноважень у тому випадку, коли для їх виконання є достатні ресурси підрозділу. Коли наявних ресурсів або наданих повноважень недостатньо, менеджер вносить свою пропозицію на розгляд вищого керівника.

Управлінські рішення на рівні первинного трудового колективу — бригади, секції, відділу — приймаються їх керівником за оперативними питаннями. Якщо, наприклад, бригадир вважає необхідним змінити раніше намічений розподіл робіт, то він має право самостійно приймати таке рішення. А коли хтось із працівників відмовляється виконувати доручену роботу, без поважних причин ігнорує розпорядження бригадира, то бригадир повинен звернутися з пропозицією до вищого керівника.

Таким чином, на кожному рівні управління керівники приймають рішення у межах своїх повноважень, передбачених свої ми посадовими інструкціями. Тільки у цьому випадку може бути встановлена чітка відповідальність керівників і підлеглих працівників на кожному рівні управління за прийняті рішення та їх виконання.

Загальне правило полягає у тому, що управлінські рішення приймаються на тому рівні управління, де виникає необхідність їх прийняття відповідно з повноваженнями, передбаченими посадовими інструкціями та затвердженими вищим керівником.

5. За сферою дії управлінські рішення поділяються надві групи;

загальні;
локальні.

Загальні рішення — це такі рішення, які стосуються організації в цілому. Вони визначають головні завдання організації, основні напрямки її розвитку. Ці рішення приймає безпосередньо перший керівник (директор, голова правління, президент) або колективний орган управління (правління, президія, спостережна рада, загальні збори акціонерів, пайовиків, учасників товариства).

Локальне (обмежене) рішення — це таке управлінське рішення, яке приймається по окремому підрозділу організації. Такі рішення спрямовані на регулювання якогось процесу в конкретній ситуації, що склалась на виробництві.

Локальні рішення іноді можна передбачити раніше, а іноді необхідність у них виникає раптово через зміни умов виробництва на якійсь дільниці або в цілому в організації.

6. За функціональними відзнаками відрізняють такі управлінські рішення:

адміністративні;
економічні;
технологічні;
технічні та Ін.

У кожній організації, крім перелічених внутрішніх функцій, є рішення і зовнішні, тобто для взаємодії з суб´єктами зовнішнього середовища, про відносини з постачальниками, покупцями, фінансовими та контролюючими органами, про одержання кредиту в банку тощо.

Такі управлінські рішення оформляються у вигляді доповідних записок, запитань, пропозицій.

Таким чином, наведена класифікація управлінських рішень дає можливість будь-яке рішення охарактеризувати за шістьма ознаками.

Незалежно від того, яке рішення приймається, є певні вимоги до його якості.

Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретного споживача (конкретних споживачів) і забезпечують реальність його реалізації.

Основними чинниками, що впливають на якість управлінського рішення, є: застосування до системи менеджменту наукових підходів і принципів, методів моделювання, автоматизація управління, мотивація якісного рішення і ін.

Звичайно, в прийнятті будь-якого рішення присутні в різному ступені три моменти: інтуїція, думка і раціональність.

При прийнятті чисто інтуїтивного рішення люди ґрунтуються на власному відчутті того, що їх вибір правильний. Тут присутнє "шосте відчуття", свого роду осяяння. Менеджери середньої ланки більше покладаються на одержану інформацію і допомогу електронно-обчислювальної техніки.

Рішення, засновані на думці, багато в чому схожі з інтуїтивними, але все-таки в їх основі лежать знання і осмислений, на відміну від попереднього випадку, досвід минулого.

Оскільки рішення ухвалюються людьми, їх характер багато в чому несе на собі відбиток особи менеджера, причетного до їх появи. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсні, інертні, ризиковані та обережні рішення.

Для стратегічного і тактичного управління будь-якої підсистеми менеджменту ухвалюються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування і оптимізації.

До параметрів якості управлінського рішення відносяться:

показник ентропії, тобто кількісної невизначеності проблеми. Якщо проблема формулюється тільки якісно, без кількісних показників, то показник ентропії наближується до нуля. Якщо всі показники проблеми виражені кількісно, показник ентропії наближується до одиниці;
ступінь ризику вкладення інвестицій;
вірогідність реалізації рішення за показниками якості, витрат і термінів;
ступінь адекватності (або ступінь точності прогнозу, коефіцієнт апроксимації) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена.

До основних умов забезпечення високої якості і ефективності управлінського рішення відносяться:

застосування до розробки управлінського рішення наукових підходів менеджменту;
вивчення впливу економічних законів на ефективність управлінського рішення;
забезпечення особи, яка приймає рішення, якісною інформацією, що характеризує параметри "виходу", "входу", "зовнішнього середовища" та "процесу" системи розробки рішення;
застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обґрунтування кожного рішення;
структуризація проблеми та побудова дерева цілей;
забезпечення порівнянності варіантів рішень;
забезпечення багатоваріантності рішень;
правова обґрунтованість рішення, що приймається;
автоматизація процесу збору та обробки інформації, процесу розробки та реалізації рішень;
розробка та функціонування системи відповідальності і мотивації якісного і ефективного рішення;
наявність механізму реалізації рішення.

Оцінку якості управлінського рішення проводять на стадіях розробки, прийняття та реалізації рішень.

Альтернативні варіанти госп.рішень повинні приводитись у співставний вид за такими факторами:

фактор часу;

фактор якості в обєктах;

фактор масштабу (обсягу виробництва об’єкту);

рівень освоєності об’єкта у виробництві;

метод отримання інформації для прийняття рішень;

умови застосування об’єкта, фактор інфляції, фактор невизначеності і ризику.

Прийняття рішень - творче, відповідальне завдання управління, зміст якого в тому, щоб відповідно до ситуації визначити подальші дії підлеглих у конкретній сфері діяльності, завдання структурних підрозділів у системі діяльності організації, порядок їх взаємодії.

Загальну схему розробки та прийняття управлінського рішення наступна:

1. Виявлення та аналіз проблеми. Процес розробки рішення починається з виявлення і формулювання проблеми, що в даний момент стоїть перед організацією. Це може бути підвищення прибутку, освоєння нових видів продукції, розширення ринків збуту тощо. Проблеми ці можуть бути давно відомими та враховуватися в планах організації, а можуть з'являтися раптово вже в ході їх реалізації, коли не вдається досягти запланованого результату чи виникають нові обставини й потрібно шукати нові шляхи досягнення визначених цілей. Багато проблем не видно на перший погляд, для їх виявлення й оцінки потрібен великий досвід і дослідницький підхід. Досвідчений менеджер відрізняється саме вмінням "відчути" проблеми, які ще тільки виникають, їх роль, значення та можливі наслідки.

За наявності надмірної кількості проблем має діяти принцип пріоритетності: проблеми "фільтруються", робиться їх ранжування і визначається послідовність їх розв'язання.

Після "фільтрування", виявлення та формулювання першочергових проблем починається всебічне їх вивчення. Однією з фундаментальних вимог для правильного розв'язання проблеми є виявлення стійких причинно-наслідкових зв'язків між явищами, діями і результатами.

Стрижень обґрунтованого управління - дібрана інформація про ситуацію, в якій приймається рішення, про шляхи розв'язання проблеми, цілі управління й можливі наслідки. "Батько кібернетики" Н. Ві-нер із повним правом стверджував: "Якісне життя - це таке життя, яке має у своєму розпорядженні достатню інформацію". Критерії пошуку інформації визначаються залежно від наявних умов.

Виникнення проблем та їх оцінка на практиці може відбуватись у двох різних ситуаціях:

- коли вихідним пунктом є сама проблема (ситуація нової проблеми);

- коли вихідним пунктом виступає нова можливість для виконання відомих виробничих або управлінських завдань (ситуація нової можливості).

2. Формулювання цілей. Під час прийняття важливих рішень необхідно чітко уявляти цілі організації. Для цього використовуються методи простого переліку цілей, формування "дерева цілей", а це дозволяє визначити ієрархічну структуру системи цілей і "критеріїв", що дають можливість оцінити ступінь їх досягнення.

Тільки після визначення цілей можна визначати фактори, механізми, закономірності, ресурси, що впливають на розвиток ситуації.

3. Виявлення альтернатив. Генерування альтернативних варіантів рішень може здійснюватися або безпосередньо, або з допомогою спеціальних експертних процедур. Процедури генерування альтернативних варіантів можуть передбачати як спеціальну організацію і проведення експертиз із використанням методів типу "мозкової атаки" тощо, так і створення автоматизованих систем генерування альтернативних варіантів у складних випадках.

Технології генерування альтернатив досить різноманітні, це можуть бути методи індивідуального творчого пошуку (метод аналогій, ідеалізації, інверсії), методи колективного пошуку ("мозкова атака", "конференція ідей", "колективний блокнот") тощо.

Складніше розробити варіанти рішень, якщо ставиться декілька цілей. Можна вважати варіант рішення придатним для аналізу, якщо він наближає до досягнення однієї з цілей і не суперечить іншим.

4. Попередній вибір кращої альтернативи. Попередній аналіз запропонованих альтернатив відсіває "слабкі" варіанти. Технології визначення кращої альтернативи різноманітні, універсальних методів не існує. Можуть залучатися висококваліфіковані спеціалісти, які здатні дібрати кращі варіанти рішень для більш глибокого та ґрунтовного аналізу. Мають також ураховуватися специфічні особливості ситуації, встановлені в процесі її діагностики. Часто ситуації настільки складні, що описати їх можна лише приблизно за допомогою ряду моделей, і значну роль відіграють досвід та інтуїція управлінця.

Під час створення нових способів розв'язання проблеми особливо важлива здатність людини до творчості та вміння долати "психологічну інерцію" йти "типовим" шляхом.

5. Вивчення та оцінка альтернатив. Вивчення альтернативних рішень та їх наслідків проводиться у два етапи. На першому етапі оцінюється можливість реалізації кожної альтернативи. Оцінка базується на аналізі умов, у яких виконуватиметься ця альтернатива. На другому етапі оцінюється можливість наслідків реалізації кожної альтернативи. Така оцінка залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від дій, обумовлених альтернативою. У тих випадках, коли це вдається, на першому і другому етапах визначається вірогідність реалізації їх наслідків.

У процесі відбору базових варіантів необхідно керуватися певними критеріями, за якими можуть оцінюватись варіанти рішень. Вибір критеріїв - процес творчий і досить часто неформалізований Назвемо деякі загальні групи критеріїв, що можуть використовуватися для порівняння варіантів:

- економічні (собівартість, рентабельність, прибутковість тощо):

- технологічні (надійність, якість, термін експлуатації і т. д.):

- техніко-економічні (продуктивність, строк окупності, інвестиції, експлуатаційні витрати тощо):

- ергономічні (безпека, зручність тощо):

- психологічні (навички керівництва, індивідуальні особливості та ін.):

- соціальні (юридичні норми, соціальні наслідки та ін.):

- екологічні (природоохоронні норми, екологічні стандарти, екологічний моніторинг і наслідки).

У колективному прийнятті рішень важливо "домовитися", чітко узгодити, якими пріоритетними критеріями доцільно користуватись під час аналізу та вибору рішення.

Для цього можна скористатись індивідуальними й колективними експертними оцінками. Аналітики виявляють свої суб'єктивні погляди на проблему, по-різному розставляють акценти, дають різні прогнози. Для того щоб рухатися вперед, слід пам'ятати про компроміси.

6. Експериментальна перевірка альтернатив. Коли управлінець після проведення оцінки альтернатив дещо сумнівається в остаточному виборі найкращого варіанта і при цьому є додаткові ресурси (матеріальні, трудові, час тощо), по можливості здійснюється експериментальна перевірка двох-трьох кращих альтернатив. Зрозуміло, що далеко не завжди експериментальна перевірка можлива в принципі.

7. Вибір найкращого варіанта рішення. Після визначення кола можливих рішень настає етап кінцевого вибору найкращого варіанта рішення.

Оскільки ухвалення рішення - це не тільки наука, але й мистецтво, прерогатива ухвалення рішення належить особі, що його приймає.

Поряд із результатами експертизи під час ухвалення рішення управлінець ураховує додаткову інформацію про об'єкт прийняття рішення, яка може бути доступна лише йому як керівнику.

Крім того, менеджер може бути схильний до різного ступеня ризику, віддавати перевагу тим або іншим способам досягнення результату, мати різний досвід реалізації тих або інших способів управлінського впливу на ситуацію тощо. Не виключена ситуація, коли керівник може не погодитися з жодним із запропонованих альтернативних варіантів.

Тобто остаточне прийняття рішення, вибір прийнятної альтернативи може виявитися не менш складним процесом, ніж визначення, формулювання можливих варіантів.

Так, Кутузов на воєнній раді у Філях, вислухавши думку її учасників, вирішив залишити Москву, хоча жоден з експертів цього не запропонував. І це рішення виявилося слушним. Але це зовсім не означає, що думкою учасників зборів полководець знехтував.

Таким чином, до успіху в прийнятті найкращого управлінського рішення приводить поєднання досвіду, знань кваліфікованих спеціалі-стів-експертів і мистецтва менеджера зрозуміти, оцінити ситуацію та прийняти єдино правильне рішення.

План семінарського заняття

4.1. Якісні характеристики облікової інформації.

4.2. Методи забезпечення якості сучасних систем обліку.

4.3. Оцінка якості облікової інформації.

Термінологічний словник основних понять

Альтернатива – це один із можливих, незалежних від інших засіб дії задля досягнення мети.

Ризик – це такий стан знань, коли відомі один або декілька результатів для кожної альтернативи і ймовірність реалізації кожного результату.

Невизначеність – це такий стан знань, коли одна або декілька альтернатив мають декілька можливих результатів, ймовірність яких або невідома, або не має сенсу.

Управлінське рішення – це вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції та спрямований на досягнення цілей організації.

Навчальні завдання

Завдання 3.1.

Необхідно: Охарактеризувати фактори впливу на альтернативні варіанти одержання грошових коштів:

Дані для виконання:

1) поповнення статутного капіталу за рахунок внесків засновників;

Тести для самоперевірки знань

1. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

2. Всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:

а) жорстко обумовлені (детерміновані);

б) слабко залежні від суб'єкта рішення;

в) недетерміновані, довільні;

3. За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на:

а) стратегічні (перспективні), тактичні (середньострокові), оперативні (короткострокові);

б) річні, квартальні.

Програмні питання для самостійного вивчення теми

Які є види альтернатив?
Охарактеризуйте порядок вибору альтернатив.
Охарактеризуйте порядок обґрунтування обраних альтернатив.

Рекомендована література

Друкер П. Энциклопедия менеджмента / П. Друкер; пер. с англ. — М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2006. – 432 с.

8. Вертакова О. Управленческие решение: разработка и выбор: учеб. пособие – 2005. – 352 с.

9. Голубков Е.П. Технология принятия управленческих решений / Е.П. Голубков. – М.: Дело, 2005. – 544 с.

ТЕМА 5. ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В ЦІНОУТВОРЕННІ.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності. Без такого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не відповідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.

Раніше, до речі, система ведення бухгалтерського обліку в Україні також передбачала створення та дотримання на підприємстві певної облікової політики, але ці вимоги мали формальний характер.

Нові правила обліку можна порівняти з переходом до нових правил дорожнього руху. Часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось комплексом основних (стандартних) параметрів обліку і звітності, механічно переписаних Із законодавчих циркулярів (таких, як порядок нарахування зносу за основними засобами і МШП, порядок звітності підзвітних осіб тощо), минули назавжди.

Ринкові методи господарювання вимагають досконалих, конкретних і незмінних правил ведення бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві. А встановлення таких правил, в свою чергу, потребує наукового аналітичного підходу, глибоких маркетингових досліджень, зваженої і далекоглядної кадрової політики, поєднання інтелекту та досвіду працівників підприємства.

Такі підходи до бухгалтерського обліку передбачають інший рівень вимог до кваліфікації головного бухгалтера, насамперед високий професіоналізм. Нові правила обліку, до яких належить облікова політика, можна порівняти з переходом до нових правил дорожнього руху.

Наприклад, водій автомобіля, який погано бачить дорогу і не знає дорожніх знаків, обов'язково ускочить в халепу! Якщо "дороги" не бачить головний бухгалтер, наслідки можуть бути стократ страшнішими, оскільки в цьому випадку від його дій залежить доля набагато більшої кількості людей.

Нові стандарти поставили перед підприємством нові вимоги, часом досить складні, розв'язання яких потребує ґрунтовних знань економічних процесів (що відбуваються як на самому підприємстві, так і за його межами), чинного законодавства України (особливо щодо обліку І звітності).

Перехід до нової системи обліку пов'язаний з певними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, зокрема визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів та витрат тощо.

Було б несправедливо не згадати про позитивний момент нового законодавства: положення (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одного варіанта з декількох пропонованих методів і процедур, застосування яких і визначає облікову політику. Але такий позитив, з одного боку, розширює права і можливості підприємства, а з іншого - підвищує ризик щодо кінцевих результатів його діяльності Тож потрібна висока відповідальність конкретної посадової особи за прийняте управлінське рішення. Вибір слід робити зважено, із максимальним врахуванням усіх "за" й "проти" на користь того чи іншого варіанта.

Суттєвим моментом для підприємства є співвідношення організаційних завдань та питань, які безпосередньо стосується облікової політики. Дехто вважає, що це різні речі, які потребують окремих рішень (наказів). На мою думку, встановлення облікової політики є складовою частиною організації і ведення обліку та звітності на підприємстві. Це підтверджується тим, що п. 5 Закону про бухоблік є невід'ємною частиною, логічним продовженням статті 8 Закону, яка так і називається: "Організація бухгалтерського обліку на підприємстві". Упевнений сам і хочу переконати читачів у тому, що розв'язувати такі питання потрібно не окремо, а комплексно! Для підтвердження сказаного наведу найпростіший умовний приклад.

Припустімо, що підприємство "14" прийняло рішення застосовувати для нарахування зносу за основними засобами кумулятивний метод, а комп'ютерна бухгалтерська програма такого методу нарахування зносу не передбачає. Придбання нової бухгалтерської програми потребує часу, додаткових затрат фінансових і людських ресурсів, які окупляться не раніше ніж за п'ять років.

Хто ініціює розробку облікової політики, коли вона встановлюється і хто її затверджує

Важливим моментом при розробленні й прийнятті облікової політики є те, що, згідно з пунктом 2 статті 8 Закону про бухоблік, "питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи), відповідно до законодавства та установчих документів". Таким чином, правомірним буде розгляд питань, пов'язаних з організацією бухгалтерського обліку й обліковою політикою, і прийняття за ними рішень тільки власником (ами) підприємства. А якщо керівник підприємства не є його власником, треба, щоб саме власник (и) наділив (ли) його відповідними повноваженнями.

Делегування їх здійснюється вищими органами управління (загальними зборами акціонерів, засновників, наказом власника придатного підприємства або розпорядженням відповідного державного органу, коли йдеться про державне підприємство, іншим органом, який передбачений установчими документами). Тільки в такому випадку юридичну чинність наказу керівника підприємства вже не можна буде взяти під сумнів.

Поміж фахівців з обліку побутує помилкова думка про те, що розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера підприємства або особу (юридичну чи фізичну), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві. Можна навести безліч аргументів, які доводять хибність такого твердження, - я обмежусь лише одним.

Візьмемо, знову ж таки, нарахування амортизації за основними засобами. Серед п'яти (плюс один) методів нарахування є надто складні, для виконання яких лише економічних знань замало, щоб із найменшим ризиком упроваджувати їх у практику.

Для таких розрахунків потрібно знати технічні особливості того чи іншого об'єкта амортизації, технологічні умови його експлуатації, вивчити процеси морального старіння та ринок продажів на такі або подібні засоби тощо. Усе це може безпосередньо впливати на строк корисної експлуатації того чи іншого об'єкта основних засобів. Вимагати таких знань від однієї людини (головного бухгалтера) або однієї служби підприємства (бухгалтерії) принаймні нерозумно!

Тож можна погодитися на варіант, коли головбух ініціює питання до розгляду і разом зі своєю службою бере у ньому активну (безпосередню) участь. Розроблення пропозицій, особливо щодо питань, які безпосередньо не стосуються бухгалтерського обліку та прийняття конкретних рішень, доречно покласти на спеціально створену комісію. А щоб не плодити усілякі комісії, найдоцільніше наділити такими повноваженнями постійно діючу інвентаризаційну комісію.

Оскільки ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності підприємства повинні базуватись на єдиних та незмінних методичних засадах, розроблення облікової політики слід розпочати до нового звітного року і завершити до 31 грудня, щоб з нового фінансового року працювати за новими параметрами. Зразок наказу про облікову політику та практичні поради фахівця щодо змісту Наказу № 1 підприємства будуть уміщені в наступних номерах "ДК".

Новостворені підприємства розробляють облікову політику до початку господарської діяльності таким чином, щоб перша господарська операція відбувалася після затвердження. Комісія за участю всіх причетних до розроблення облікової політики спеціалістів приймає на своєму засіданні рішення щодо облікової політики (зміни окремих її положень). За формою облікова політика підприємства має вигляд наказу керівника (власника), на підставі якого головний бухгалтер складає проект наказу і зі всіма додатками та розрахунками передає на затвердження власнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня його підписання власником (керівником) підприємства і є обов'язковим для виконання всіма службами і працівниками підприємства.

Можливий варіант, коли облікову політику (зміни до неї) розробляє внутрішній аудитор підприємства, аудиторська фірма під керівництвом головного бухгалтера та за участю інших відповідних спеціалістів або ж - якщо така фірма здійснює бухгалтерський облік на підприємстві - під керівництвом власника (керівника). Це завдання може входити до складу наданих послуг протягом проведення перевірки або бути предметом окремого договору.

Вплив зміни облікової політики на події й операції, що відбуваються (відбувались) на підприємстві

Доцільність зміни того чи іншого параметра комісія має встановити під час обов'язкової річної інвентаризації, а якщо їх розробляє аудиторська фірма, - під час аудиторської перевірки. При цьому слід пам'ятати, що такі зміни можливі у випадках, передбачених пунктом 9 П (С) БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Отже, облікова політика може змінюватися, коли:

змінюються статутні вимоги (тобто при внесенні змін до статуту підприємства);
змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку (тобто внесені зміни чи доповнення до П (С) БО або затверджене чергове П (С) БО);
зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.

Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно (наприклад, втрачено якусь підшивку первинних документів за попередній період, відновити яку неможливо). У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

Таким чином, зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення.

Дещо пом'якшує ситуацію те, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
подій або операцій, які не відбувалися раніше.

А якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та облікових оцінок, то це розглядається й відображається як зміна облікових оцінок.

Не слід плутати зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.

Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Вона може бути переглянута, якщо змінюються обставини, на яких вона ґрунтувалася, або отримано додаткову інформацію.

Встановлення таких змін на практиці - досить складна і скрупульозна справа, під час якої важко повністю уникнути помилкових рішень. Тому перш ніж прийняти одне (єдине) конкретне рішення, добре поміркуйте!

Отже, усім подіям (операціям), які є новими для підприємства, для встановлення облікової політики необхідно дати попередньо облікову оцінку, а оскільки вона може змінитися, то доведеться застосовувати інші методи і процедури. Якщо облікова оцінка змінюється, то не варто коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого.

Наслідки змін в облікових оцінках включайте до тієї статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов'язаних а об'єктом такої оцінки, в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Відповідальність суб'єкта господарювання, його посадових осіб за неприйняття облікової політики та за внесення необґрунтованих (незаконних) змін до облікової політики підприємства, за ведення обліку всупереч вимогам політики. Законодавчі акти України не передбачають безпосередньої відповідальності підприємства, його власника та посадових осіб у випадку неприйняття облікової політики або за внесення необґрунтованих (із порушенням установленого порядку) змін. Однак це не означає, що її немає взагалі!

Так, під час перевірки фінансової діяльності підприємства орган, який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (або уразі прийняття необґрунтованих змін до облікової політики, або у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди після внесення змін до облікової політики).

Такий висновок базується на положеннях статті 8 Закону про бухоблік, чинних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

План семінарського заняття

5.1. Завдання, функції ціноутворення та обліку витрат підприємства.

5.1. Управління методами ціноутворення в управлінському обліку.

5.1. Трансфертне ціноутворення: правова основа, податкові наслідки та контроль.

5.1. Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

Термінологічний словник основних понять

Система бухгалтерського обліку — це сукупність елементів методу обліку, які пов’язані між собою та об’єднані в єдине ціле і надають інформацію про стан, рух активів, пасивів та зобов’язань підприємства, про характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Навчальні завдання

Завдання 5.1.

Необхідно: Охарактеризувати фактори впливу на альтернативні варіанти одержання грошових коштів та визначіть вплив облікової політики на фінансови стан підприємства

Дані для виконання:

1) залучення позикових коштів (одержання кредиту в банку).

Тести для самоперевірки знань

1. Результативність – це:

а) скуа2тупінь реалізації запланованої діяльності і досягнення запланованих результатів

б) співвідношення між досягнутим результатом і використаними ресурсами

2. В процесі розробки стратегічних планів визначаються показники:

а) ефективності, продуктивності, прибутковості діяльності

б) кредитоспроможності, енергоємності, матеріаломісткості

Програмні питання для самостійного вивчення теми

5.1 Облікова політика як інструмент управління показниками фінансового стану підприємства.

5.2 Обґрунтуйте необхідність обізнаності бухгалтера з нормативними та регулюючими документами з обліку і звітності.

5.3 Що означає термін "облікова політика" та яке її тлумачення з боку держави і підприємства?

5.4 У чому полягає облікова політика держави?

5.5 У чому полягає облікова політика підприємства?

5.6 Яка роль головного бухгалтера підприємства у формуванні облікової політики?

5.7 Які можуть бути форми організації бухгалтерського обліку?

5.8 У чому полягають взаємовідносини бухгалтерії підприємства з оперативно відокремленими структурними підрозділами?

5.9 Що означає централізована організація бухгалтерського обліку, в чому її переваги та недоліки?

5.10 Що означає децентралізована організація бухгалтерського обліку, які її недоліки та переваги?

5.11 В яких випадках доцільно використовувати централізовані бухгалтери?

5.12 Як здійснюється організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу?

5.13 Як здійснюється облік підприємницької діяльності громадян без створення юридичної особи?

5.14 За якими ознаками може будуватися структура бухгалтерського апарату підприємства?

5.15 Дайте перелік відділів (секторів), які може мати бухгалтерія великого підприємства.

5.16 За умови сформування структури облікового апарату, які завдання можна вирішувати?

5.17 Який документ регулює питання облікової політики та з яких розділів він може складатися?

5.18 Які методологічні та методичні принципи бухгалтерського обліку включають до облікової політики підприємства?

5.19 Які питання технології бухгалтерського обліку необхідно включити до облікової політики?

5.20 Які питання організації бухгалтерського обліку варто висвітлити у наказі підприємства про облікову політику?

Рекомендована література

ТЕМА 6. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Переважна більшість представників вітчизняних наукових шкіл визначають управління як цілеспрямований вплив на процес, об’єкт, систему з метою збереження їх стійкості або переведення з одного стану в інший, а управління в цілому як поєднання процесів економічного та соціального управління національною економікою, галузями, регіонами, виробничо-господарськими організаціями (підприємствами). Тобто, управління на підприємстві можна визначити як цілеспрямований економічний та соціальний вплив на процес виробництва з метою збереження його стійкості та вдосконалення результатів його діяльності.

У залежності від масштабу та тривалості, горизонту реалізації управління поділяється на стратегічне (довгострокове), а також тактичне та оперативне (короткострокове). Через те, що два останні види управління за часом здійснення відносяться до короткострокового, у працях окремих авторів виділяють лише два види управління. Термін «тактичне управління» ототожнюють з терміном «оперативне управління»; але такий підхід не є абсолютно точним. У часових межах, тактичне управління обмежується терміном від одного до п’яти років, а оперативне управління може характеризуватися періодом від декількох годин.

Тактичне управління – конкретні дії щодо реалізації намічених цілей, тобто короткострокове управління, за якого на базі наявної інформації відбувається постійне порівняння показників стратегічного плану з досягнутими за певний період результатами. У результаті, іноді здійснюється коригування окремих показників стратегічного плану, переглядаються цілі управління. Це відбувається за умови, якщо виявляється вплив або безпосередня дія раніше не врахованих факторів. Оперативне управління, у свою чергу, покликане вирішувати поточні або такі, що виникають у результаті небажаних відхилень, виробничі проблеми. При цьому ставляться конкретні, кількісно вимірювані орієнтири і використовується ситуаційний підхід, за якого обирається прийнятний варіант дій, виходячи зі сформованих умов.

Стратегічне управління в широкому значенні визначає довготермінову (10-15 років) орієнтацію у питаннях розвитку суспільства у цілому або за окремими напрямами, сферами, об’єктами, територіями, визначає мету, завдання, стратегію розвитку суспільства і задає напрями діяльності кожній ланці управління. Основою стратегічного управління є стратегічні плани, концепції розвитку та інші документи, що відображають постановку і методи досягнення довгострокових цілей. Розрізняють наступні різновиди стратегії – галузеві: розвиток наукомістких галузей, використання ресурсозберігаючих технологій; функціональні: призупинення росту інфляції, залучення інвестицій; загальнополітичні: стабілізації, перебудови, соціально орієнтована політика тощо.

Основним завданням стратегічного управління на підприємствах є досягнення цілей підприємства шляхом оптимального використання внутрішніх змінних (потенціалу: майнового й виробничого) з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища підприємства й приведення майнового й виробничого потенціалу підприємства у відповідність до вимог зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Мета – забезпечення конкурентоспроможності й ефективного функціонування підприємства у майбутньому. При цьому, як підприємство, так і зовнішнє середовище перебувають у постійній взаємозалежності: зовнішнє середовище впливає на підприємство й навпаки.

Метою управління є бажаний, можливий і необхідний стабільний стан підприємства, якого необхідно досягти. Визначення цілей управління – головний і початковий етап управління. Цілі підприємства підрозділяються на декілька взаємозалежних рівнів і утворюють певну ієрархію, у якій розрізняють стратегічні, тактичні й оперативні цілі управління. Стратегічні цілі передбачають вирішення довгострокових масштабних проблем; їх досягають топ-менеджери найвищої ланки управління за допомогою стратегічного планування й керівництва всією організацією. Тактичні цілі – завдання, які передбачають вирішення окремих середньострокових проблем, які необхідні для досягнення стратегічних цілей фірми; за їх досягнення відповідають керуючі середньої ланки. Інструментами їх діяльності є тактичне планування й керівництво основними підрозділами та функціями організації. Оперативні цілі – завдання, які передбачають вирішення поточних питань. Вони описують дії, що необхідні для досягнення тактичних і стратегічних цілей; є часткою процедури управління та функцією менеджерів низової ланки, які за допомогою оперативного планування й керівництва окремими працівниками виконують свої управлінські функції.

Розглянемо оцінку процесів управління у загальному вигляді через якість управління виробництвом. Якість системи управління виробництвом на підприємстві можна оцінити за такими параметрами, як якість стратегічного управління, якість тактичного управління і якість оперативного управління. Кожен з параметрів може набувати одного з трьох фіксованих значень: низької, середньої або високої якості.

Стратегічне управління низької якості характеризується відсутністю стратегічного аналізу та визначення стратегічної мети підприємства на рівні бізнес-ідеї з подальшим її корегуванням у відповідності до потреб тактичної та оперативної діяльності. Тактичне управління низької якості характеризується не чітким розподілом виробничих та управлінських функцій між працівниками компанії, а також відсутністю планування оперативної діяльності на основі даних минулих періодів. Таким чином, оперативне управління з низькою якістю реалізації відзначається відсутністю чіткої вартісної системи та одноосібним контролем діяльності управлінського персоналу і виробництва.

За низької якості оперативного і тактичного управління підприємство не в змозі створювати додану вартість і його оборотний капітал скорочується. Протягом певного періоду часу оборотний капітал підприємства може частково формуватись за рахунок амортизаційних відрахувань. Проте, через деякий час цих коштів для формування оборотного капіталу стає недостатньо. В результаті підприємство банкрутує і підлягає продажу за ліквідаційною вартістю. Це відбувається за будь-якої якості стратегічного управління (низької, середньої або високої).

Аналогічними будуть результати діяльності підприємства і при низькій якості стратегічного управління та середній якості оперативного і тактичного управління: керівництво підприємства не передбачатиме заздалегідь виникаючих змін і не матиме відповідної стратегії розвитку. Тому підприємство в таких випадках починає реагувати на несприятливі дії лише після їх прояву, а підприємство потребуватиме істотних ресурсів на внутрішню перебудову діяльності, оскільки таке підприємство просто не має досвіду проведення перетворень.

Середня якість стратегічного, тактичного та оперативного управління характеризується формалізацією структури управління підприємством, побудовою фінансової системи управління центрами фінансового обліку і звітності відповідно до ієрархії підрозділів підприємства, частковим делегуванням контролю та регулюванням менеджменту, здійсненням планування оперативної діяльності підприємства на основі жорсткої системи бюджетування із застосуванням простих програмних систем.

При середній якості оперативного управління виробництво приноситиме прибуток, за рахунок якого створюватиметься додана вартість і, відповідно, зростатиме вартість підприємства. Даний процес, незалежно від якості стратегічного управління, відбуватиметься до того часу, поки на діяльність компанії не впливатимуть несприятливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. Подальші успіхи діяльності компанії, що відзначатимуться зростанням її вартості, залежатимуть від якості стратегічного управління.

За умови середньої якості стратегічного, тактичного і оперативного управління керівництво підприємства не завжди заздалегідь передбачатиме зміни. У залежності від характеру чинника впливу, в кращому випадку, підприємство може встигнути перебудуватися і після деякого спаду знову забезпечуватиме зростання вартості; у гіршому випадку, накопичених резервів на внутрішню перебудову діяльності може не вистачити. Отримання кредитів в цій ситуації буде також проблематичним, адже показники оперативної діяльності, які матиме підприємство внаслідок несприятливого впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, не будуть привабливими для інвесторів. Як наслідок, перебудова проводитиметься за рахунок оборотного капіталу, використання якого для цих цілей, як правило, призводить до банкрутства, в результаті якого підприємство, знову таки, підлягає продажу за ліквідаційною вартістю.

Висока якість управління виробництвом на підприємстві характеризується регулярним проведенням стратегічного аналізу, чітким формуванням місії, яка впливає на оперативну діяльність компанії, перманентною оптимізацією виробництва, побудовою фінансової системи управління за центрами фінансового обліку, плануванням оперативної діяльності із застосуванням прогресивних програмних систем.

При високій якості тактичного управління виробництво приносить стабільний високий прибуток, за рахунок якого може створюватись додаткова вартість, накопичуватимуться резерви і, відповідно, збільшуватиметься вартість підприємства. Даний процес відбуватиметься до тих пір, поки не настане істотна несприятлива для діяльності підприємства зміна внутрішніх і зовнішніх умов. Далі зміна вартості підприємства визначатиметься якістю стратегічного управління.

За умови високої якості стратегічного управління підприємство, яке проводитиме на регулярній основі стратегічний аналіз, заздалегідь передбачатиме можливі наслідки від дії несприятливих чинників функціонування. Керівництво підприємства в такому випадку має формувати відповідну обставинам стратегію нейтралізації несприятливих чинників і ухвалювати стратегічні рішення щодо подальшого розвитку. Проте, темпи зростання вартості підприємства через середній рівень управління тактичною діяльністю будуть невисокими, зокрема, через затрату значних ресурсів на внутрішню перебудову виробництва. Після закінчення перебудови прибуток відновиться, а при ефективному використанні ситуації – навіть збільшиться. Вартість підприємства знову стане зростати колишніми або, навіть, прискореними темпами.

Аналогічно розвиватиметься ситуація за високої якості усіх трьох типів управління підприємством, а також за умови високої якості стратегічного управління виробництвом та середньої якості тактичного та оперативного управління. Проте, поєднання високої якості оперативного управління та низької якості стратегічного управління, може мати за наслідок ситуацію, коли накопичених резервів підприємства на внутрішню перебудову діяльності може не вистачити. У кредиті йому також можуть відмовити, оскільки внаслідок несприятливого впливу внутрішніх і зовнішніх умов показники оперативної діяльності істотно погіршуються. В цьому випадку також високою є імовірність банкрутства.

Система усіх рівнів стратегічного, тактичного і оперативного управління повинна підтримувати жорстке виконання дій та передбачати можливість ухвалення інтуїтивних рішень. Для забезпечення стійкості всієї системи навіть таке жорстке управління, як технологічне або управління, що регламентоване державою, повинно компенсуватися гнучкими технологіями, такими як, управлінський облік підприємства, система взаємодії з клієнтами тощо.

Необхідно зазначити, що для досягнення, принаймні, середнього рівня якості, на підприємствах повинні бути суттєво автоматизовані процеси та конкретні процедури стратегічного, тактичного і оперативного управління. Необхідність автоматизації процесів, що відносяться до алгоритмічного управління виробничим підприємством, є очевидною. Інтуїтивне управління для підвищення якості також повинне бути забезпечене системами підтримки управлінських рішень у вигляді експертних систем, розрахункових моделей тощо.

Поєднання стратегічного і тактичного управління на підприємстві дозволяє досягти гармонії перспективних, тобто довготривалих, та короткострокових інтересів підприємства. Оптимальна організація поточного і оперативного управління дозволяють добитися високого рівня ефективності виробництва в поточному періоді часу і реалізувати сьогоднішні інтереси підприємства. Виважена побудова стратегічної політики підприємства дозволяє йому забезпечити ефективну діяльність, аж до віддаленого в майбутньому періоду часу, скорегувавши для цього поточні дії.

Оптимальність співвідношення стратегічного, тактичного і оперативного, інтуїтивного і алгоритмічного в системі управління залежить від умов діяльності, що постійно змінюються. Таке співвідношення може бути встановлено лише в результаті впровадження на підприємстві регулярних і ефективних процесів забезпечення високої якості по кожному різновиду управління.

Кожне підприємство має навчитись об'єктивно оцінювати якість стратегічного, тактичного і оперативного управління. Для забезпечення його тривалої життєздатності слід щонайшвидше досягти, як мінімум, середньої якості стратегічного, тактичного, оперативного управління. Навіть висока якість двох видів управління при низькій якості третього виду не дозволяє підприємству успішно функціонувати. До того ж, керівництво підприємства має об'єктивно оцінювати співвідношення витрат на стратегічне, тактичне і оперативне управління та забезпечувати належний рівень автоматизації прийняття управлінських рішень.

План семінарського заняття

6.1. Сучасний інструментарій корпоративного обліку за сегментами.

6.2. Моделювання – як інструмент формування показників звітності.

6.3 Оцінка і її роль в інтерпретації показників звітності для потреб управління.

6.4. Трансформація і консолідація показників звітності бухгалтерського обліку для формування інформації в процесі управління підприємством.

Термінологічний словник основних понять

Управління – це діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб'єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних результатів.

Тактичне управління – конкретні дії щодо реалізації намічених цілей, тобто короткострокове управління, за якого на базі наявної інформації відбувається постійне порівняння показників стратегічного плану з досягнутими за певний період результатами.

Навчальні завдання

Завдання 6.1

Назвати шляхи залучення грошових коштів підприємством та проаналізувати їх ефективність.

При вирішенні завдання обов’язково визначити фактори впливу на прийняття кожного з альтернативних варіантів, необхідну (суттєву) облікову інформацію для прийняття управлінського рішення, скласти відповідну внутрішню управлінську звітність та встановити наслідки, які отримає підприємство від прийняття кожного з альтернативних варіантів. Встановити причини, які призвели до даної ситуації на підприємстві

Тести для самоперевірки знань

1. У залежності від масштабу та тривалості, горизонту реалізації управління поділяється на

а) стратегічне (довгострокове), тактичне та оперативне (короткострокове).

б) стратегічне та довгострокове

в) оперативне та тактичне

2. Розрізняють наступні різновиди стратегії:

а) галузеві, функціональні, загальнополітичні;

б) виробничі та невиробничі;

в) довгострокові та короткострокові

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Охарактеризуйте специфіку оперативного управління діяльності суб’єкта господарювання.

2. Назвіть риси тактичного управління.

Рекомендована література

1. Малащук Д.В. Особливості інноваційного потенціалу машинобудування України. / Д.В. Малащук. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №2. – с. 111–120.

2. Мироненко Ю.Д. Роль стратегического управления компанией в ее организационном развитиии / Ю.Д. Мироненко, А.К. Тереханов – М. : Корпоративные системы, 2004.

3. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. / А.А. Пересада – К. : Лібра, 2002. – 472 с.

4. Питер Ф. Друкер. Задачи менеджмента в ХХІ веке. – К. : Вильямс, - 2007 – 272 с.

ТЕМА7. ОЦІНКА ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети — це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають інвестиційні (разові) та поточні. Інвестиційні витрати, чи інвестиції, спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (основні матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників і т. п.) або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та ін.). Поточні витрати (далі — витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства. На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Витрати підприємства, пов’язані з операційною діяльністю, можуть бути різними, тому їх класифікують за низкою ознак.

За об’єктом формування розрізняють витрати сукупні (загальні) та витрати на одиницю продукції.

За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяються на середні та граничні:

де Сс — середні витрати;

С — сукупні операційні витрати за певний період;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

Сг — граничні витрати;

dC — приріст сукупних витрат;

dN — приріст обсягу виробництва на гранично малу величину.

За економічним змістом (видами) відрізняють такі елементи витрат:

· матеріальні витрати;
· оплата праці;
· відрахування на соціальні заходи;
· амортизаційні відрахування;
· інші витрати.

За калькуляційними статтями витрати групуються так:

· прямі матеріальні витрати;
· пряма заробітна плата;
· інші прямі операційні витрати;
· загальновиробничі витрати;
· адміністративні витрати;
· інші загальні операційні витрати;
· витрати на збут продукції.

За способом віднесення на окремі види продукції розрізняють витрати прямі та непрямі. В однопродуктовому виробництві всі витрати — прямі.

За можливістю впливу на величину витрат з боку центру відповідальності вони поділяються на регульовані та нерегульовані.

За залежністю від операційної активності (обсягу виробництва) витрати поділяються на змінні та постійні (рис. 1.1). Змінні витрати залежать від операційної активності (обсягу виробництва) і бувають пропорційні та непропорційні (дегресуючі та прогресуючі). Для пропорційних витрат коефіцієнт еластичності ke = 1, для дегресуючих — ke < 1, для прогресуючих — ke > 1.

Постійні витрати в межах певної виробничої потужності
не залежать від обсягу виробництва, для них ke = 0. Докладніше
з характеристикою і класифікацією витрат можна ознайомитися.

Рис. 1.1. Динаміка витрат: а — постійних; б — дегресуючих;
в — пропорційних; г — прогресуючих

В аналітичних і прогнозних обчисленнях спрощено вважають, що всі змінні витрати є пропорційними. Це дає змогу будувати прості функції витрат, а саме:

;

де С — сукупні операційні витрати за певний період;

Сз.о — змінні витрати на одиницю продукції;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі;

Cп — постійні витрати за даний період;

Со — витрати на одиницю продукції (собівартість продукції).

Важливе практичне значення має розмежування витрат на змінні та постійні в реальних умовах виробництва. Найпоширеніші методи такого розподілу — прямий (бухгалтерський) розподіл сукупних витрат на змінні та постійні, виходячи з їх змісту та аналітичний метод, який ґрунтується на динаміці витрат і обсягу виробництва. Перший метод достатньо точний, але трудомісткий, другий дає приблизні результати і може застосовуватися за зміни обсягу виробництва в певних періодах і стабільних норм.

У разі обґрунтування господарських рішень виділяють витрати явні та неявні, релевантні та не релевантні.

За управління витратами вивчають й аналізують їх структуру, тобто співвідношення за певними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти структури витрат:

· видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке, трудомістке виробництво);
· співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і складність калькулювання;
· співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції.

Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції підприємства, складності виробництва та ін.].

Як вже зазначалося, витрати формують собівартість продукції підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же період, як правило, не збігаються. Це зумовлюється коливаннями залишків незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними витратами).

План семінарського заняття

7.1. Основні методи і технології бюджетування витрат та прогнозування прибутку підприємства.

7.2. Оцінка очікуваних витрат та їх вплив на прийняття управлінських рішень

Термінологічний словник основних понять

Стратегічне управління – це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації.

Релевантні витрати – витрати, велечина яких залежить від принятят управлінського рішення

Навчальні завдання

Завдання 7.1

Назвати шляхи оптимізації витрат підприємства та проаналізувати їх ефективність. Визначити фактори впливу на прийняття рішення щодо шляхів оптимізації витрат підприємством та зазначити необхідну (суттєву) облікову інформацію для прийняття управлінського рішення,

Завдання 7.2

За звітний період обсяг виробництва збільшився на 20 %, а сукупні виробничі витрати зросли на 15 %.

1. Визначити частку постійних витрат у їх загальній сумі
за звітний період.

2. Обчислити, на скільки зростуть сукупні витрати у плановому періоді, якщо обсяг виробництва зросте на 18 %.

3. Визначити частку постійних витрат у плановому періоді.

Тести для самоперевірки знань

1. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

2. Всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:

а) жорстко обумовлені (детерміновані);

б) слабко залежні від суб'єкта рішення;

в) недетерміновані, довільні;

3. За довготривалістю дії управлінські рішення поділяються на:

а) стратегічні (перспективні), тактичні (середньострокові), оперативні (короткострокові);

б) річні, квартальні.

3. Різниця, що виникає при прийнятті альтернативних рішень – це витрати:

а) релевантні;

б) диференційні;

в) можливі.

4. Можливі витрати – це:

а) заплановані витрати;

б) втрати при відмові від альтернативного рішення;

в) витрати, які можуть виникати внаслідок прийняття рішення.

5. Релевантні витрати можна розрахувати як:

а) різницю між дійсними і можливими витратами;

б) суму дійсних та можливих витрат.

6. До прямих належать витрати, які:

а) здійснюються регулярно;

б) є постійними;

в) безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

г) не залежать від номенклатури продукції;

д) обчислюються за встановленими нормами.

7. До непрямих належать витрати, які:

а) здійснюються періодично;

б) змінюються в часі;

в) залежать від номенклатури продукції;

г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багатопродуктовому виробництві;

д) обчислюються на основі їх динаміки за минулі періоди.

8. Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) залишається незмінною;

г) змінюється залежно від конкретних умов;

д) спочатку зменшується, а згодом зростає.

9. Змінні витрати — це витрати, величина яких:

а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;

б) залежить від продуктивності праці;

в) нестабільна у часі;

г) залежить від обсягу виробництва;

д) залежить від номенклатури продукції, що виготовляється.

10. До постійних належать витрати, величина яких:

а) однакова для різних видів продукції;

б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;

в) постійна на одиницю продукції;

г) має незмінні норми на тривалий час;

д) постійно зростає.

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Охарактеризуйте специфіку управління витратами діяльності суб’єкта господарювання.

2. Назвіть та охарактеризуйте етапи оптимізації витрат підприємства .

Рекомендована література

ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА.

Дослідження діяльності 125 компаній, які впровадили концепцію вартісно-орієнтованого управління, свідчать про її ефективність, що відображається в рівні їх вартості, позитивному прирості показника економічної доданої вартості та спреді прибутковості (середнє значення даного показника для компаній, які підлягали дослідженню, – 13 %).

Виникнення та генезис концепції вартісно-орієнтованого управління досліджено з метою встановлення тенденцій зміни підходів до управління підприємством під впливом інституційних змін.

Сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на зміну підходу до управління, орієнтованого на максимізацію вартості підприємства представлено на рис. 1.

В рамках цього визначено недоліки системи бухгалтерського обліку: проблеми
в оцінці облікових об’єктів, неможливість прибутку в повному обсязі відобразити
рівень доданої вартості підприємства для різних груп заінтересованих осіб; нездатність надавати інформацію про нематеріальну складову вартості та рівень ризикованості діяльності підприємства.

Рис. 1. Передумови виникнення та генезису концепції управління,
орієнтованого на максимізацію вартості підприємства

Задля досягнення пріоритетних цілей функціонування підприємство як інститут-суб’єкт трансформує систему управління економічною поведінкою в контексті стійкого розвитку як прояву впливу інститутів-факторів (зумовлюються впливом навколишнього природного, соціального та економічного середовищ) та інтересів, що задовольняються. Це є базисом для удосконалення методології бухгалтерського обліку.

Розгляд позицій вчених щодо трактування сутності вартості підприємства як базової категорії вартісно-орієнтованого управління дозволив виділити чотири підходи:
1) сукупна вартість його майна; 2) сума вартості власного капіталу та боргу підприємства; 3) виходячи із корисності підприємства для різних груп заінтересованих осіб; 4) ототожнення з вартістю акцій підприємства.

Запропоновано авторський підхід, який полягає у розгляді вартості підприємства як інтегрованого показника, який відображає грошове вираження цінності підприємства як сукупності матеріальної (фізичного та фінансового капіталу) та нематеріальної складових (людського, соціального, організаційного та зовнішнього капіталу) для суб’єкта оцінки. (рис. 2)). Специфіка доданої вартості проявляється через групову персоніфіковану пріоритетність її структурних елементів.

Рис. 2. Складові вартості підприємства

На основі аналізу основних підходів до здійснення вартісно-орієнтованого управління визначено етапність його реалізації (рис. 3) та з’ясовано значення бухгалтерського обліку на кожному з них (табл. 1), що покладено в основу його удосконалення на рівні методології.

Рис. 3. Процес вартісно-орієнтованого управління

Таблиця 1. Характеристика етапів вартісно-орієнтованого управління

Назва стадії	Характеристика стадії	Значення бухгалтерського обліку
1	2	3
Оцінка вартості підприємства	передбачає необхідність початкової оцінки вартості підприємства, що дозволяє визначити його фактичний стан та проаналізувати наявність можливостей для максимізації вартості у майбутньому. Це сприяє адекватному формуванню стратегії розвитку суб’єкта господарювання, встановленню стратегічних та тактичних цілей діяльності	система бухгалтерського обліку забезпечує представлення інформації, необхідної для оцінки вартості суб’єкта господарювання, а також потенційних можливостей та загроз діяльності
Ідентифікація факторів вартості	відбувається ідентифікація факторів впливу на формування вартості підприємства, їх систематизація, визначення показників, що характеризують вплив ідентифікованих факторів на формування вартості підприємства та пошук джерел інформації, необхідної для розрахунку їх впливу. Ідентифікація факторів вартості та їх розкриття в звітності суб’єкта господарювання посилить рівень достовірності звітних показників та значимість процесу звітування для зовнішніх відносно підприємства суб’єктів-запиту	фактори вартості впливають на структуру бухгалтерської звітності, що розкриває інформацію про генерування та приріст вартості бізнес-одиниці в частині розширення інформаційної панелі показників. При цьому система бухгалтерського обліку повинна бути орієнтована на відображення альтернативних витрат в позасистемному порядку, що дозволить оцінити реальний рівень ефективності діяльності в частині прибутковості окремих операцій, яка буде скоригована на оцінену вигоду, що втрачається внаслідок відмови від альтернативного варіанту дій
Планування управлінських дій	здійснюється визначення стратегічних та тактичних цілей розвитку підприємства в контексті вартісно-орієнтованого підходу до управління з врахуванням результатів оцінки вартості підприємства, встановлення кількісних та якісних параметрів реалізації стратегії та тактики – з врахуванням ідентифікованих факторів вартості, що знаходять відображення в системі бюджетів	система бухгалтерського обліку забезпечує представлення інформації для підвищення рівня обґрунтованості бюджетів та прогнозів. Крім цього, включення планових показників в облікову систему дозволить здійснювати їх оперативне порівняння з фактичними, що дасть можливість контролювати ступінь виконання запланованого процесу створення вартості в режимі “on line”

Продовження табл. 1

1	2	3
Організація процесу генерування вартості	здійснюється безпосередня організація процесу управління створенням вартості підприємства задля досягнення її приросту. При цьому слід звернути увагу на те, що створення вартості підприємства здійснюється в рамках його господарської діяльності. Тому дану стадію можна представити як сукупність бізнес-процесів, що виступають основою генерування вартості підприємства, в логічній послідовності	відображення економічної, екологічної та соціальної діяльності за ідентифікованими бізнес-процесами створення вартості
Контроль	передбачає розробку системи оцінки результатів діяльності суб’єкта господарювання	інформаційне забезпечення виконання контрольних та аналітичних процедур
Економічний аналіз
Мотивація	передбачає розробку та впровадження системи компенсацій. При цьому необхідним є впровадження таких мотиваційних механізмів, які дозволять мінімізувати конфлікти інтересів між власниками та найнятими менеджерами, а також між управлінським персоналом та іншими працівниками підприємства. Це передбачає необхідність визначення показників, які дозволять оцінити внесок працівників у формування вартості підприємства	роль бухгалтерського обліку на даному етапі полягає в наданні інформації стосовно фактичного значення показників, на основі яких оцінюються результати діяльності персоналу
Організація комунікаційного процессу	особливого значення набуває в умовах спрямування діяльності підприємства на максимізацію його вартості як у внутрішньосистемному порядку, так й із зовнішніми групами заінтересованих осіб, оскільки без наявності достатнього обсягу інформації неможливою є адекватна оцінка фактичного значення вартості підприємства та величини її приросту. Саме тому необхідною є побудова комунікаційного механізму, здатного забезпечити задоволення інформаційних потреб всіх груп користувачів	забезпечення процесу комунікаційної взаємодії між групами заінтересованих осіб та підприємством

На першому підетапі слід виділити стадії формування вартості підприємства як сукупності бізнес-процесів. При цьому за доцільне вважаємо представлення груп бізнес-процесів в розрізі проекцій системи збалансованих показників, застосувавши модифікований підхід до її представлення в розрізі економічної, соціальної та екологічної діяльностей підприємства, що зумовлює необхідність введення до системи збалансованих показників таких блоків: “Екологічні процеси”, “Соціальні процеси”. Це спричинено тим, що систему збалансованих показників слід розглядати як інструмент управління ключовими показниками діяльності, що показують зростання складових вартості підприємства у взаємозв’язку з ідентифікованими групами бізнес-процесів. Економічна діяльність пронизує всі проекції даної системи.

Формування вартості підприємства передбачає врахування: 1) попередньої оцінки вартості, формування вартості в розрізі складових, наступної оцінки вартості (етапи формування вартості підприємства); 2) бізнес-процесів в розрізі максимізації складових вартості; 3) операційної, фінансової та інвестиційної діяльностей як сукупність бізнес-процесів нижчого рівня; 4) проекції внутрішніх бізнес-процесів в розрізі блоків: фінанси, клієнти, внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання, екологічні процеси, соціальні процеси. Виділення бізнес-процесів кожного етапу формування вартості як сукупності господарських операцій передбачає деталізацію на рівні проекцій системи збалансованих показників. Це зумовлено необхідністю ідентифікації ключових показників ефективності управлінських дій щодо максимізації складових вартості як фінансового (параметричних), так і нефінасового (непараметричних) характеру; 5) інтегрованих бізнес-процесів в розрізі екологічної, соціальної, економічної діяльностей .

Другий підетап передбачає виділення бізнес-процесів кожного етапу формування вартості як сукупності господарських операцій. Етапи формування вартості та бізнес-процеси в розрізі них наведено на рис. 4.

У загальному вигляді господарську діяльність підприємства, в ході якої генерується його вартість, можна представити як сукупність фінансово-постачальницьких, соціальних, екологічних процесів та безпосередньо процесу формування вартості, що включають відповідні суббізнес-процеси.

Базовими є процеси фінансово-постачальницького характеру, в ході яких відбувається формування фінансового та фізичного капіталу, а також забезпечення процесу діяльності необхідними матеріальними, трудовими, інформаційними та іншими видами економічних ресурсів, що приймають форму відповідної складової вартості підприємства.

Соціальні процеси, пов’язані з діяльністю суб’єкта господарювання як кооперації людей, які виступають джерелом трудових ресурсів для першого, та соціума як цілісної соціальної системи, що включає дві попередні інституції, та спрямовані на усунення негативних тенденції, які зумовлені антагоністичною спрямованістю очікувань індивідуумів. При цьому, вважаємо, що діяльність підприємства в даному напрямі дозволить досягти приросту вартості через забезпечення відтворення відповідних її складових, які є невіддільними від діяльності даної спрямованості.

Екологічні процеси є формою взаємодії підприємства з навколишнім середовищем, що породжують антропогенне збурення. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність спрямування діяльності підприємства задля пошуку оптимуму між збуренням (неякісним споживанням природних ресурсів) та корисністю продукції (робіт, послуг), що є об’єктом діяльності (виробництва) підприємства.

Рис. 4. Етапи формування вартості підприємства в розрізі структури бізнес-процесів

Це дозволило сформувати бухгалтерську звітність із розширеною системою аналітичних показників, що відповідає запитам основних груп заінтересованих осіб.

Аналіз нефінансових звітів в частині розкриття інформації про фактори вартості за 2011 р. десяти підприємств, що займають перші позиції за індексом прозорості для груп заінтересованих осіб (максимальне значення індексу прозорості 0,73 – 0,405) та є провідними в сегменті діяльності, дає підстави констатувати низький рівень представлення інформації про фактори вартості негативного впливу (знаходить відображення у 10 % підприємств) в противагу факторам позитивного впливу (100 % підприємств, звітність яких була об’єктом дослідження). Фактори вартості, що зумовлені галузевою специфікою, розкривають 30 % підприємств.

Підвищення достовірності звітних показників і значимості процесу звітування для зовнішніх відносно підприємства суб’єктів запиту досягнуто через ідентифікацію факторів вартості за спрямованістю дії, терміном дії, відношенням до підприємства та можливістю грошового вираження (табл. 5).

Таблиця 5. Класифікація факторів формування вартості підприємства

Класифіка-ційна ознака	Види факторів	Характер впливу
Відношення до підприємства	Макрофактори:	Фактори зовнішнього середовища підприємства
	– фактори макроекономічного середовища	Фактори, які впливають на вартість підприємства на рівні країни
	– галузеві фактори	Фактори галузевого рівня, які мають вплив на вартість підприємства
	Мікрофактори	Фактори внутрішнього середовища підприємства
Спрямова-ність дії	Фактори позитивного впливу	Фактори, які сприяють приросту вартості
Спрямова-ність дії	Фактори негативного впливу	Фактори, які знижують вартість підприємства
Термін дії	Постійні	Фактори, дія яких простежується протягом тривалого часу
Термін дії	Тимчасові	Фактори, які одноразово впливають на вартість підприємства або їх дія є нетривалою
Можливість грошового вираження	Фінансові	Фактори, що можуть бути параметризовані та вартісно оцінені
Можливість грошового вираження	Нефінансові	Фактори, що не можуть бути параметризовані

Кожен з факторів вартості розкривається через систему показників, склад яких визначено в розрізі кожної складової вартості підприємства.

Одержані результати покладені в основу системної модернізації обліково-аналітичного забезпечення вартісно-орієнтованого управління.

План семінарського заняття

8.1. Особливості вартісно-орієнтованого підходу до управління.

8.2. Підходи та методи оцінки вартості підприємства.

8.3. Міжнародні моделі звітності про вартість підприємства.

Термінологічний словник основних понять

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Матеріальні активи – власність юридичних чи фізичних осіб, що має речовинну форму і грошову вартість

Навчальні завдання

Завдання 8.1

Ціль

Перспектива

Визначення цілі

Обґрунтування цілі

Учасники

Координатор

Створити унікальне ринкове позиціонування

Клієнти

Досягнення цілі передбачає формування унікальних відмінностей компанії від конкурентів

Менеджери проектів

Менеджер з маркетингу

Тести для самоперевірки знань

1. Система збалансованих показників має наступні проекції:

а) фінанси, ринки.

б) фінанси, клієнти, внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання;

в) клієнти, внутрішньогосподарські процеси;

г) внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання

2. Система збалансованих показників орієнтована на управління :

а) фінансовими та не фінансовими показниками;

б) виключно монетарними показниками

в) виключно фінансовими показниками

г) правильної відповіді не запропоновано

3. Система збалансованих показників не має сталої кількості проекції:

а) так

б) ні, має

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Порядок управління вартістю підприємства

2. Яка інформації необхідна для управління вартістю підприємства?

Рекомендована література

6. Гуияр Ф.Ж. Келли Д.Н. Преобразование организации : Монография; 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2000. – 375 c.

9. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства : навч. посібник / О. Г. Мендрул. – К. : КНЕУ, 2011. – 538 с.

10. Каплан Р. Сбалансированная система показателей / Р. Каплан , Д. Нортон. – М.: Юнити , 2002.

ТЕМА 9. ЗБАЛАНСОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Ефективна реалізація вартісно-орієнтованого підходу до управління передбачає необхідність використання, поруч із фінансовою, значного обсягу інформації нефінансового характеру, що є передумовою якісної оцінки результатів діяльності підприємства, а також повного визначення факторів, які впливають на його вартість з метою їх врахування у процесі прийняття рішень та реалізації інших управлінських функцій. Однак, вітчизняні менеджери, традиційно, не приділяють достатньої уваги нефінансовим показникам, що є невиправданим в сучасних умовах господарювання, які характеризується загостренням конкурентної боротьби між підприємствами, як на світовому, так і на національному ринках. Саме тому, виникає потреба в впровадженні дієвого механізму, який би забезпечив можливість інтеграції фінансових та нефінансових показників та, таким чином, підвищив би якість інформаційного забезпечення управлінського персоналу, та, як наслідок, створив передумови для максимізації вартості суб’єкта господарювання. Одним із засобів вирішення даної проблеми є система збалансованих показників (Balanced Scorecard), яка дозволяє «збалансувати короткострокові та довгострокові цілі, зовнішні та внутрішні аспекти діяльності, фінансову та нефінансову інформацію» . При цьому, ефективне функціонування даної системи передбачає необхідність здійснення її розробки та впровадження у тісному взаємозв’язку із бухгалтерським обліком, який є основним джерелом інформації, яка використовується у процесі управління, що, в свою чергу, передбачає необхідність визначення особливостей системи збалансованих показників, з метою формування додаткових специфічних завдань, які ставитимуться перед обліком.

Отже, система збалансованих показників (СЗП) – це набір показників, які надають управлінському персоналу можливість швидкого, комплексного оцінювання діяльності бізнесу. В більш широкому розумінні ‒ це набір показників, на основі якого здійснюється управління функціонуванням підприємства з метою забезпечення досягнення стратегічної мети його діяльності.

СЗП є одним із найбільш популярних інструментів управління, який активно використовується провідними світовими компаніями. Так, за даними опитування, проведеного у 2009 р. серед управлінського персоналу на 1430 найбільших підприємствах Північної Америки, Латинської Америки, Тихоокеанського регіону, Європи, Близького Сходу, консалтинговою компанією «Bain&Company» [[i]], систему збалансованих показників використовували 53% респондентів, при цьому рівень задоволення від її використання становив 3,83 з 5, а за популярністю вона посідала 6 місце серед 25 найсучасніших інструментів управління, які були обрані об’єктами дослідження, після бенчмаркінгу, стратегічного планування, управління взаємозв’язками з клієнтами та аутсорсингу. Дане дослідження охоплювало підприємства різної галузевої спрямованості, а саме: харчової, фармацевтичної, біотехнологічної, хімічної, обробної, будівельної, роздрібної торгівлі, а також підприємства, які надають фінансові послуги та займаються постачанням електроенергії. Зважаючи на популярність СЗП та досить високий рівень задоволення від її використання більш детально розглянемо сутність даної системи.

Отже, СЗП допомагає вирішити дві важливі проблеми: по-перше, ефективна оцінка результатів діяльності підприємства, по-друге, сприяння досягненню стратегічній меті його діяльності. ЇЇ можна визначити як ретельно підібраний набір показників на основі стратегії підприємста. Відібрані для СЗП показники є інструментом, за допомогою якого керівники інформують працівників та зовнішніх стейкхолдерів щодо результатів діяльності та факторів впливу на них, завдяки яким компанія досягне своєї місії та стратегічних цілей [[ii], с.13].

СЗП була розроблена професором Гарвардського університету Р. Капланом (R. Kaplan) та консультантом Д. Нортоном (D. Norton), які в 1990 р. провели дослідження на 12 компаніях США з метою визначення нових методів оцінки результатів діяльності. Причиною проведення такого дослідження стала впевненість в тому, що фінансові показники втратили свою ефективність для сучасного комерційного підприємства, а залежність від них негативним чином позначається на здатності суб’єкта господарювання створювати додану вартість. Недоліки фінансових показників, які послужили поштовхом розробки СЗП П. Нівен (P. Niven) систематизує за такими групами:

- неврахування поточних умов бізнес-середовища. Дані показники не можуть стати індикаторами проблем чи можливостей, які виникають у сфері взаємовідносин з клієнтами, якості, взаємовідносин у трудовому колективі;

- відображення результатів минулої діяльності;

- орієнтація лише на короткострокові цілі;

- невідповідність потребам всіх рівнів управління.

В традиційному вигляді СЗП являє собою набір показників розділених за чотирма напрямами: «фінанси», «клієнти», «внутрішні бізнес-процеси», «навчання та перспективи зростання». Розглянемо детальніше зміст кожного з них.

Отже, СЗП являє собою набір показників, які дозволяють оцінити результати діяльності підприємства в розрізі визначених напрямів (перспектив), кількість яких залежить від специфіки діяльності підприємства.

Розглянемо більш детально порядок формування СЗП.

Першим етапом формування СЗП є встановлення причинно-наслідкових зв’язків між стратегічними цілями та ключовими показниками, на основі яких здійснюватиметься оцінка результатів діяльності. При цьому, як зазначають Р. Каплан (Kaplan R.), Д. Нортон (Norton D.) кожний вибраний показник повинний бути окремою ланкою причинно-наслідкових зв’язків, направлених в кінцевому результаті на вдосконалення фінансової діяльності .

Ефективна реалізація даного етапу передбачає необхідність чіткого визначення пріоритетних цілей діяльності підприємства в розрізі кожного напряму, визначення ключових показників, за допомогою яких оцінюватиметься ступінь досягнення даних цілей, опису порядку їх розрахунку, визначення можливих тенденцій значень та взаємозв’язку із показниками, які характеризують різні напрями. При цьому необхідно враховувати можливості отримання інформації необхідної для розрахунку даних показників. Основним джерелом інформації, що використовуються у процесі управління у тому числі для визначення ключових показників на основі яких оцінюються результати діяльності, є бухгалтерський облік, тому на даному етапі доцільним є визначення його здатності генерувати необхідну інформацію.

Також при визначенні ключових показників оцінки результатів діяльності необхідно розрізняти показники, які з однієї сторони вимірюють досягнуті результати, а з іншої сприяють досягненню цих результатів. Обидві категорії повинні бути пов’язані, так як для досягнення перших (наприклад , певного рівня виробництва) необхідно реалізувати інші (наприклад, досягти певного рівня завантаження машин і обладнання) .

Крім вищезазначених, при виборі показників необхідно враховувати ресурсні можливості підприємства щодо забезпечення можливості їх впровадження у практичну діяльність, а саме необхідність понесення витрат на підготовку персоналу, на впровадження технічного забезпечення (у разі необхідності), на консультативні послуги зовнішніх спеціалістів.

Наступним етапом є розробка стратегічної карти, яка є візуальним відображенням причинно-наслідкових зв’язків між елементами стратегії підприємства.

При цьому, стратегічні карти можуть розроблятися як для підприємства в цілому так і для окремих структурних підрозділів.

Переважно більша кількість проблем та недоліків СЗП пов’язані із складністю підбору показників, на основі яких оцінюватимуться результати функціонування підприємства та ступінь реалізації стратегічної мети їх діяльності, а також із визначенням оптимальної кількості даних показників та складністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків між ними.

Однак, незважаючи на недоліки та проблемні аспекти, які виникають при впровадженні СЗП, досвід кращих світових компаній свідчить про такі її переваги:

- покращення фінансових показників діяльності;

- взаємоузгодження довгострокових та короткострокових цілей;

- підвищення рівня координації роботи між працівниками щодо досягнення стратегічних цілей діяльності;

- підвищення ефективності операційного менеджменту;

- підвищення конкурентоспроможності підприємства;

- сприяння реалізації стратегії [[iii]].

Крім вищезазначених, менеджери корпорації «Jose R. Lindley S.A.», яка займається виробництвом безалкогольних напоїв наголошують на таких вигодах, які вони отримали після впровадження СЗП:

- встановлення двостороннього зв’язку між стратегічними пріоритетами діяльності підприємства та його операційною діяльністю;

- встановлення інтегральної системи оцінки результатів діяльності підприємства, яка дозволяє контролювати та відслідковувати всі бізнес-процеси з метою забезпечення досягнення поставлених цілей;

- контроль виконання стратегічного плану діяльності підприємства;

- оперативне виявлення відхилення операційних показників від запланованих норм;

- можливість використання для оцінки результатів діяльності працівників та встановлення адекватної винагороди;

- перетворення значного обсягу даних в інформацію, яка є корисною для прийняття рішень.

Менеджери компанії «Bristol-Myers Squibb Co.» – хіміко-фармацевтичної корпорації, яка входить в список Fortune 500 та займається виробництвом широкого спектру продуктів харчування, напоїв, фармацевтичних і косметичних товарів, продуктів дитячого харчування, а також побутової хімії наголошують на тому, що впровадження СЗП дає можливість виділити та концентрувати увагу на найважливіших аспектах діяльності підприємства, більш скоординувати роботу структурних підрозділів, поліпшити систему мотивації персоналу та допомагає в ідентифікації та подальшому управлінні ризиками [[iv], c.4].

Отже, в умовах використання вартісно-орієнтованого підходу до управління СЗП є набором показників, який, за умови правильного їх підбору та подальшого використання, дозволяє взаємоузгодити короткострокові та довгострокові цілі функціонування підприємства (максимізація вартості та отримання якомога більшого прибутку), в найбільш повній мірі оцінити результати його діяльності, виявляти фактори, які впливають на вартість, напрями та силу їх впливу, а також потенційні джерела створення доданої вартості. Крім вищезазначеного, СЗП дозволяє структурувати інформаційні потоки, що впливає на підвищення якості інформаційного забезпечення управлінського персоналу та, відповідно, на підвищення ефективності виконання покладених на нього обов’язків, та на ефективність діяльності підприємства в цілому.

План семінарського заняття

9.1. Збалансована система показників у системі стратегічного управлінського обліку як метод стратегічного управління.

9.2. Методики розробки збалансованої системи показників на підприємстві.

9.3. Система збалансованих показників як інструмент управління вартістю підприємства.

Термінологічний словник основних понять

Система збалансованих показників – це система менеджменту, розроблена на початку 1990-х років Робертом Капланом і Девідом Нортоном. Її призначення — забезпечити чіткіше формулювання стратегічних планів та їхню реалізацію — є ширшим за призначення систем, які лише вимірюють фінансові показники.

Навчальні завдання

Завдання 9.1

Для обраного підприємства кожний студент повинен розробити основні етапи впровадження збалансованої системи показників, тобто сформулювати: місію підприємства, його бачення, стратегію, перспективи та фактори успіху, цілі за кожною перспективою, показники за кожною метою, ініціативи для досягнення цілей, обґрунтування цілей. Результат вирішення даного завдання представити у вигляді таблиці або схеми. Макет таблиці (схеми) надається в лекційному матеріалі.

Тести для самоперевірки знань

1. Система збалансованих показників має наступні проекції:

а) фінанси, ринки.

б) фінанси, клієнти, внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання;

в) клієнти, внутрішньогосподарські процеси;

г) внутрішньогосподарські процеси, навчання та перспективи зростання

2. Система збалансованих показників орієнтована на управління :

а) фінансовими та не фінансовими показниками;

б) виключно монетарними показниками

в) виключно фінансовими показниками

г) правильної відповіді не запропоновано

3. Система збалансованих показників не має сталої кількості проекції:

а) так

б) ні, має

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. В чому полягає необхідність використання СЗП як інструменту управління

2. Які етапи вартісно-орієнтованого управління?

3. Які складові вартості підприємства?

4. Які завдання необхідно вирішувати під час управління реалізацією стратегії?

5. З чим пов'язана поява збалансованої системи показників, хто її автори?

6. Наведіть приклади фінансових і нефінансових показників підприємства

7. У чому полягають недоліки фінансових показників?

8. Чому фінансові показники все ж таки присутні в збалансованій системі показників?

9. Які головні проблеми вирішує збалансована система показників?

Рекомендована література

6. Гуияр Ф.Ж. Келли Д.Н. Преобразование организации : Монография; 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2000. – 375 c.

9. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства : навч. посібник / О. Г. Мендрул. – К. : КНЕУ, 2011. – 538 с.

10. Каплан Р. Сбалансированная система показателей / Р. Каплан , Д. Нортон. – М.: Юнити , 2002.

ТЕМА 10. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Формування ринку та ринкової інфраструктури, нових механізмів встановлення господарських зв’язків, розвитку підприємництва, зростання конкуренції вимагають поглиблення теорії підприємницького ризику, методів його оцінювання та регулювання на всіх рівнях господарювання: державному, регіональному, місцевому, галузевому, а також підприємства, цеху, дільниці незалежно від форми власності.

Конкуренція змушує підприємців активно вивчати інформацію, щоб уникнути можливих помилок при здійсненні обтяжених ризиком виробничих, фінансових, комерційних та інших операцій. Зовнішні та внутрішні чинники, що обумовлюють ділову активність в умовах ринкової економіки, - динамічні, тому найчастіше слідкувати за ними та контролювати їх можна лише за допомогою різних елементів та важелів маркетингу. Щоб розумно використовувати закони ринку і не бути його жертвою, слід застосовувати найпередовіші форми аналізу функціонування складових процесу відтворення.

В економічній літературі відомі чисельні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Невизначеність ситуації характеризується тим, що вона залежить від багатьох змінних чинників – контрагентів, дії яких неможливо спрогнозувати зприйнятною точністю. Впливає на неї також і відсутність чітко визначених цілей та критеріїв їх оцінки, зміни у суспільних потребах і споживчому попиті, непередбачувана поява нових технологій і техніки, зміна кон’юнктури світового ринку, коригування траєкторії руху економіки з політичної необхідності, непередбачуваність природних явищ тощо.

З ризиком підприємницькі фірми зіштовхуються завжди при розв’язанні як поточних, так і довгострокових завдань.

Існують визначені види ризиків, під впливом яких підпадають усі без винятку підприємницькі організації, але поряд із загальними є, специфічні види ризику, характерні тільки для певних видів діяльності: так, банківські ризики відрізняються від ризиків у страховій діяльності, а останні у свою чергу відрізняються від ризиків у виробничому підприємництві.

Чисті ризики означають можливість отримання негативного та нульового результатів. До цих ризиків відносять природні, екологічні, політичні, транспортні та частину комерційних ризиків - майнові, виробничі, торгові (у залежності від причин виникнення).

Так виробничий ризик виникає у процесі виробництва і пов’язаний з неможливістю виконання фірмою своїх обов’язків за контрактом або угодою із замовником. Джерелами його виникнення є:

- невірно вибрана стратегія фірми;

- незбалансованість розподілу внутрішніх ресурсів фірми;

- зростання витрат на виробництво;

- зниження обсягів виробництва;

- непродумані нововведення, нові технології;

- незлагоджені дії окремих підрозділів фірми;

- зниження рівня конкурентоспроможності фірми;

- незадоволення робітників фірми і ризик страйків;

- розголошення комерційної таємниці;

- прийняття невірного рішення керівниками;

- втрата майна.

План семінарського заняття

10.1. Формування облікової інформації в управлінні економічними ризиками підприємством.

10.2. Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності підприємства.

Термінологічний словник основних понять

Ризик— можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Навчальні завдання

Завдання 10.1

Проаналізуйте критерії прийняття і, відповідно, оцінки фінансових рішень, які задовольняють фінансові цілі (обсяг отриманого прибутку, підвищення ліквідності підприємства, підвищення фінансової стійкості за рахунок покращання структури капіталу), а також оцінити ризикованість даних рішень

Тести для самоперевірки знань

1 Основні ознаки кризової ситуації з погляду фінансової стійкості:

а) порушення пропорційності активів і пасивів,

б) абсолютна ліквідність балансу,

в) збільшення заборгованості підприємства по зобов'язаннях,

г) високий рівень платоспроможності,

д) ріст доходів,

е) падіння прибутковості підприємства.

а) наступальна тактика;

в) вижидальна тактика;

б) захисна тактика;

г) оборонна тактика.

3. Реінжинірінг це:

4. До якої моделі виходу з кризової ситуації відноситься швидке реагування і спроможність швидко скоротити втрати.

а) реактивне управління;

б) активне управління;

в) планове управління;

г) антикризове управління.

5. Визначити, які заходи виконуються для відновлення структури балансу.

а) ліквідація лишків запасів і незавершеного виробництва;

б) створення комунікаційної мережі і нетрадиційних засобів зв'язку;

в) сканування внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;

г) заходи щодо зростання обсягів продажу, рентабельності підприємства.

6. Конкурентні позиції підрозділу оцінюються за наступними показниками:

а) частка ринку, рентабельність;

б) стійкий ринок збуту, технологічна автономність;

в) інноваційний потенціал, ступінь привабливості товарної марки;

г) конкурентоспроможність продукції, потенціал рентабельності;

д) характеристика продукції, конкурентоспроможність її за ціною та якістю;

7. Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить:

а) тільки від зовнішніх чинників, що не залежать від суб'єкту управління,

б) тільки від внутрішніх чинників, що залежать від суб'єкту управління,

8. Фінансові ризики відносяться до:

а) чистих ризиків;

б) спекулятивних ризиків;

в) комерційних ризиків.

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Усі комерційні ризики є фінансовими?

2. Яка облікова інформація є корисною для мінімізації фінансових ризиків?

3. Чи залежить величина ступеня ризику від невизначеності підприємницької діяльності?

Рекомендована література

1. Писаревський І.М., Стешенко О.Д. Управління ризиками. Навч. посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 124 с.

ТЕМА 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ

одним з факторів формування екологічної кризи. Розроблена Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у Ріо-де-Жанейро у 1992 р., концепція стійкого розвитку не набула реалізації через непідготовленість науки та відсутність суспільної екологічної свідомості. В межах інтеграції наук на екологічному підґрунті, в економіці підприємства запропоновано виділити екологічну діяльність, що надає можливість налагодити систему мікро- та макроекономічного управління антропогенним впливом на навколишнє природне середовище.

В економічній теорії природні ресурси розглядалися як дар природи людині, що спричинило зневажливе ставлення до довкілля. Причиною такої ситуації є виокремлення людини з навколишнього природного середовища у результаті процесу індустріалізації. Прагнення до максимізації прибутку спричинило незацікавленість власників капіталу в охороні довкілля. Факторами впливу на власника підприємства у напрямі екологізації його діяльності є такі: налагодження системи інформування; активні дії споживачів через формування попиту на екологічно чисту продукцію; формування екологічної свідомості суспільства.

Відсутність достовірної, своєчасної та повної інформації про вплив людини на довкілля спричиняє нерегульованість процесу використання засобів навколишнього природного середовища. Системою, що спроможна забезпечити формування та оприлюднення екологічної інформації є бухгалтерський облік, який нині системно не відображає екологічну діяльність суб’єкта господарювання. З метою підвищення рівня регулювання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище обґрунтовано необхідність розробки теорії та методології бухгалтерського обліку екологічної діяльності для надання інформації управлінцям мікро- та макрорівнів.

Нерозвиненість наукових досліджень у сфері еколого-облікових проблем спричиняє ігнорування ролі бухгалтерського обліку у забезпеченні реалізації положень концепції стійкого розвитку економіки. Встановлено поступове збільшення кількості досліджень у сфері економіки у зв’язку з екологією з початку ХХ ст., що зумовлено наростанням екологічних загроз людству. Найбільш дослідженими з наукової точки зору є загальні екологічні питання: екологічна економіка, екологічна діяльність, екологічні відносини, стійкий розвиток тощо, паралельно з ними піднімалися питання, пов’язані з природно-ресурсним потенціалом і земельними ресурсами. В Україні за еколого-обліковою проблематикою наукових досліджень на рівні докторських дисертацій не проводилось, що зумовлює нерозробленість зазначеного напряму.

Недосконалість теорії бухгалтерського обліку проявляється у невключенні до складу облікових об’єктів тих, що пов’язані з екологічною діяльністю. Це зумовлює відстороненість бухгалтерського обліку від екологічних проблем сучасності. Запропоновано до складу об’єктів бухгалтерського обліку включати такі (згруповані згідно з ознаками розробленої класифікації): господарські засоби (природно-ресурсний потенціал, генетично модифіковані організми, відходи виробництва, необоротні активи природоохоронного призначення), джерела утворення господарських засобів (екологічні зобовʼязання), результати діяльності (екологічні доходи, екологічні витрати, фінансові результати від екологічної діяльності). Відображення таких об’єктів в бухгалтерському обліку дозволить забезпечити екологодоцільну діяльність суб’єкта господарювання, яка відповідала б концепції стійкого розвитку.

Недосконалість методології бухгалтерського обліку зумовлена невідображенням об’єктів, пов’язаних з екологічною діяльністю. Відсутність відображення в бухгалтерському обліку зазначених об’єктів призводить до проблем в управлінні екологічною діяльністю на мікрорівні (сплата штрафів за порушення законодавчих норм щодо екологічної діяльності, недоотримання доходів, пов’язаних з екологізацією виробництва тощо) та природним капіталом на макрорівні (втрата природного капіталу у кількісному та якісному вираженні). За результатами дослідження запропоновано методологію бухгалтерського обліку об’єктів, пов’язаних з екологічною діяльністю суб’єкта господарювання, яка включає пропозиції за елементами його методу. Впровадження пропозицій дозволить формувати достовірну, своєчасну та повну інформацію про екологічну діяльність підприємства.

Відсутність методології бухгалтерського обліку природно-ресурсного потенціалу (як сукупності природних ресурсів, які використовуються або можуть бути використані у господарській діяльності людини без нанесення шкоди навколишньому природному середовищу) та економічної інформації про його стан, а також вид і ступінь антропогенного впливу на нього призводить до його нераціонального використання, виснаження, знищення. Складові природно-ресурсного потенціалу запропоновано в бухгалтерському обліку відображати у розрізі таких операцій: з руху природних ресурсів, з оренди природних ресурсів, з охорони природних ресурсів від забруднення та знищення. Ведення бухгалтерського обліку у розрізі запропонованих операцій дозволяє посилити зовнішній і внутрішній контроль за впливом діяльності суб’єкта господарювання на природно-ресурсний потенціал.

Налагодження реалізації вимог нормативного регулювання щодо земельних відносин в Україні може бути здійснене через розробку методології бухгалтерського відображення земельних угідь. Оцінку земель сільськогосподарського призначення доцільно здійснювати за справедливою вартістю з встановленням нижньої межі такої вартості – експертна оцінка, передбачена Законом України “Про оцінку земель”. Така методика дозволить враховувати екологічну, соціальну та економічну характеристику об’єкта оцінки. В бухгалтерському обліку суб’єкта господарювання запропоновано відображати: земельні ділянки, якщо вони є власністю цього суб’єкта; операції з операційної оренди сільськогосподарських угідь; операції з охорони земель від забруднення. Впровадження пропозицій дозволить формувати інформацію про наявність, склад, стан і рух земельних ресурсів сільськогосподарського призначення як одного з елементів національного багатства.

Неадекватність екологічної інформації на мікро- та макрорівнях спричиняє нерозвиненість суспільної екосвідомості та ігнорування екологічних проблем. Екологічну інформацію запропоновано формувати на мікрорівні в бухгалтерському обліку суб’єкта господарювання. Оприлюднювати інформацію доцільно у Примітках до річної фінансової звітності, доповнених розділом, де розкриваються основні показники екологічної діяльності підприємства, які регламентуються законодавчо. Розкриття інформації створюватиме передумови для поважного ставлення людства до навколишнього природного середовища та запобігання безконтрольного знищення природного капіталу країни.

Відсутність екологічного управління суб’єктом господарювання спричинене нерозвиненістю у їх власників суспільної відповідальності за вплив на життя та здоров’я нації шляхом порушення навколишнього природного середовища. З метою удосконалення управління природокористуванням на рівні підприємства запропоновано сформувати і впровадити систему управління екологічною діяльністю, ключовим моментом у якій повинна стати налагоджена система бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік екологічної діяльності має бути спрямований на фіксацію фактів господарського життя, які стосуються взаємодії підприємства, як основного споживача ресурсів, і біосфери, як ресурсопостачальника. Ведення бухгалтерського обліку екологічної діяльності дозволить суб’єктам господарювання ідентифікувати додаткові вигоди від екологізації виробництва, що стимулюватиме їх до подальшої екологізації діяльності.

З метою виконання положень екологічного законодавства пропонується затвердити бухгалтерський облік екологічної діяльності як складову стійкого розвитку країни, закріпити обов’язковість ведення обліку екологічної діяльності на підприємствах всіх організаційно-правових форм і форм власності, розробити теорію та методологію бухгалтерського обліку екологічної діяльності. Пропозиції дозволять забезпечити збереження та ефективне використання природних ресурсів як на окремо взятих підприємствах, так і на рівні держави.

Нерозвинутість суспільної екологічної свідомості спричиняє нераціональне використання та виснаження ресурсів навколишнього природного середовища. Можливість залучення суспільства до інформаційних ресурсів впливає на формування у населення екологічної свідомості та виховання екологічної культури як нового способу мислення, що ґрунтуються на розумінні соціально-економічних і екологічних процесів. Донесення екологічної інформації, сформованої в системі бухгалтерського обліку та певним чином обробленої до широкої громадськості дозволить зробити спосіб мислення людства більш екологічним та запобігти глобальній екологічній кризі, що сформувалася на Землі.

Впровадження пропозицій, наведених у монографії, дозволить:

1) на мікрорівні – формувати своєчасну, достовірну та адекватну потребам мікро- та макроуправління інформацію щодо екологічної діяльності суб’єкта господарювання, яка буде основою прийняття виважених рішень у сфері регулювання впливу на навколишнє природне середовище та гарантуватиме бережливе природокористування; отримувати додаткові вигоди від оприлюднення інформації про екологодоцільну діяльність;

2) на макрорівні – отримувати достовірну зведену інформацію, яка забезпечуватиме обґрунтованість формування державної екологічної політики відповідно до концепції стійкого розвитку економіки; здійснювати контроль за екологічною діяльністю суб’єктів господарювання з метою регулювання антропогенного впливу на навколишнє природне середовище; формувати та реалізовувати заходи з відновлення та збереження природного капіталу країни та світу в цілому.

План семінарського заняття

11.1 Методичні основи формування інформаційного забезпечення управління екологічними процесами.

11.2 Екологічні витрати в бухгалтерському обліку.

11.3 Використання даних бухгалтерського обліку в процесі прийняття екологічних рішень.

Термінологічний словник основних понять

Екологічний облік на підприємстві – це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень

Навчальні завдання

Завдання 11.1

Тести для самоперевірки знань

1. Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку відбулася у Ріо-де-Жанейро у:

а) 1992 р.

б) 2000 р.

в) 2012 р.

2. У результаті якого процесу відбулося виокремлення людини з навколишнього природного середовища?

а) індустріалізації

б) приватизації

в) дискримінації

3. Системою, що спроможна забезпечити формування та оприлюднення екологічної інформації є

а) бухгалтерський облік

б) статистичний облік

в) економічний аналіз

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Яка специфіка прийняття та реалізації екологічних рішень?

2. Яка інформація необхідна для ухвалення екологічних рішень?

Рекомендована література

ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ

СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ

При здійсненні економічних реформ в державі з соціально орієнтованою ринковою економікою необхідно перебудовувати не лише економіку, але й духовне сприйняття людиною цієї економіки, що розглядається в рамках неоінституційної теорії Особливої актуальності набувають питання соціалізації всього наукового знання, і в першу чергу – гуманітарних та суспільних наук, до складу яких входить і бухгалтерський облік. Він розглядається як чинник, який впливає на прийняття рішень щодо подальшої організації та впорядкування господарського життя: удосконалення методології бухгалтерського обліку передбачає врахування основних тенденцій світового соціально-економічного розвитку, методика бухгалтерського обліку визначає порядок обліку нових об’єктів, організація бухгалтерського обліку передбачає врахування як законодавчо закріплених норм, так і необхідність формування власної облікової політики.

Розвиток економіки з початку ХХІ ст. характеризується великою кількістю кризових явищ на глобальному рівні, у зв’язку з чим важливим постає питання сталого розвитку людського суспільства як такого. Вирішення цього питання є, в першу чергу, завданням економічної теорії, основною характеристикою якої на сучасному етапі є існування абсолютних різних напрямів та течій. Нагальним питанням є розвиток політичної економії в напрямі інтеграції економічного знання та економічних наук, в тому числі і бухгалтерського обліку (використання при виявленні закономірностей достовірної інформації, яка забезпечується цією прикладною наукою). Саме на умовах взаємопроникнення та взаємного узгодження політичної економії та бухгалтерського обліку повинні зароджуватись концепції суспільно-економічного розвитку суспільства.

Справедливість є метою та регулятором найважливіших ціннісних орієнтирів, але є суб’єктивним поняттям. Враховуючи вищезазначене, обґрунтовано недоцільність використання такого поняття, як справедлива вартість, та достатність використання оцінки за ринковою вартістю, при чому для надання інформації керівництву та власникам суб’єктів господарювання про ситуацію на ринку, як додатковий захід, в окремих формах управлінської звітності.

Інформація, що формується в системі бухгалтерського обліку, повинна забезпечувати можливість співставлення господарських операцій підприємства з соціальними потребами суспільства з метою контролю за дотриманням принципу соціальної справедливості в умовах поєднання принципів ринкової економіки та соціальної направленості, що втілено в концепції соціально орієнтованої ринкової економіки. Бухгалтерський облік є соціально спрямованим, але не є соціально справедливим через надзвичайну суб’єктивність даного поняття. Соціальна справедливість є імперативом, тобто моральною передумовою ведення бухгалтерського обліку, дотримання якої сприятиме суспільному розвитку.

Для розвитку теорії та методології бухгалтерського обліку слід враховувати, яку модель держави він повинен обслуговувати та яка модель соціального захисту сформована в цій державі. Україна – це соціальна держава консервативної моделі з континентальною моделлю соціального захисту та континентальною моделлю бухгалтерського обліку, у зв’язку чим характерними рисами є втручання держави в ключові позиції соціального захисту та бухгалтерського обліку та варіативність соціальної та облікової політики суб’єктів господарювання. Врахування економічних, політичних та соціальних факторів при побудові системи бухгалтерського обліку значно підвищить його роль як достовірного джерела інформації як для кожного суб’єкта господарювання, так і для суспільства в цілому

Розглядаючи теорії управління, орієнтовані на різні групи осіб, зацікавлених в діяльності суб’єкта господарювання, за базу була обрана теорія зацікавлених осіб (стейкхолдерів). Бухгалтерський облік, організований за такої системи управління, надає інформацію, яка виступає як джерелом для прийняття відповідних рішень, так і засобом для задоволення інтересів різних груп зацікавлених осіб. Достовірна та об’єктивна інформація, сформована в системі обліку, сприяє зменшенню конфлікту інтересів різних груп зацікавлених осіб та більшому контролю за діями менеджерів. Це збільшує кількість завдань, які ставляться перед системою бухгалтерського обліку. Вимагається інформація не лише про фінансові показники діяльності, а й про їх соціальну складову.

Ознакою соціально орієнтованої ринкової економіки є ступінь дотримання підприємствами концепції соціальної відповідальності бізнесу, яка, в свою чергу, вимагає розвитку бухгалтерського обліку та його зміни адекватно реальній економічній ситуації. Дотримання підприємствами концепції соціальної відповідальності не суперечить, а сприяє одержанню прибутку в довгостроковій перспективі, що повністю відповідає бухгалтерському принципу безперервності діяльності.

Під соціально відповідальною діяльністю суб’єктів господарювання запропоновано розуміти самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) як гармонійне задоволення інтересів всіх груп зацікавлених осіб на взаємовигідних умовах з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, що допомагає досягти соціального, економічного та екологічного сталого розвитку

Аналіз англомовної періодичної літератури в частині питань, пов’язаних з бухгалтерським обліком та контролем соціально відповідальної діяльності підприємств, дозволив визначити, що: 1) бухгалтерський облік соціально відповідальної діяльності в Україні є новим поняттям та нероздробленим в частині теорії, методології та організації, що підтверджує проведений Інтернет-аналіз інноваційності термінології; 2) порівняння частоти згадування понять, пов’язаних з обліком соціально відповідальної діяльності, в англомовних, російськомовних та україномовних Інтернет-джерелах, підтверджує доцільність вивчення закордонного досвіду в частині англомовної періодичної літератури; 3) інформація про соціально відповідальну діяльність суб’єкта господарювання може бути відображена в системі бухгалтерського обліку. 4) найбільш актуальними є питання, пов’язані з роллю бухгалтерського обліку в соціально відповідальній діяльності підприємства. Активно розвивається теорія та методологія бухгалтерського обліку, в складі якого виділено окремий вид обліку – соціальний (соціально-економічний, облік соціально відповідальної діяльності тощо), результатом якого є складання соціальної звітності; 5) серед питань, висвітлених англомовними авторами, розглядається ідеологічне значення бухгалтерського обліку та звітності в суспільстві як достовірного джерела інформації про діяльність суб’єктів господарювання, вплив на облік культурних факторів, релігії, політики, кожне з яких має національні особливості. Це підтверджує необхідність розробки відповідної теорії та методології бухгалтерського обліку з урахуванням національних особливостей.

Доведено недоцільність поділу бухгалтерського обліку на окремі види, такі як соціальний, соціоекономічний, екологічний, зелений, облік соціальної відповідальності. Оскільки облік слугує для задоволення інформаційних потреб своїх користувачів (власники, менеджери, інші працівники, контрагенти, уряд, місцева громада та громадянські інститути), відображення такої інформації в системі бухгалтерського обліку є лише розширенням його меж.

Розглядаючи соціальну мету, значення та функцію бухгалтерського обліку, доведено, що: 1) бухгалтерський облік не може мати мети, оскільки мету мають ті люди, які беруть участь в розробці його методологічних засад та які організовують систему бухгалтерського обліку на кожному конкретному суб’єкті господарювання; 2) враховуючи необхідність відображення в системі бухгалтерського обліку соціальної діяльності підприємства та її вплив як на працівників, так і на місцеву громаду і суспільство в цілому, облік виконуватиме соціальну функцію; 3) за умови виконання обліком соціальної функції він набуває відповідного соціального значення. Окрім того, виявлено подвійну роль бухгалтерського обліку: з одного боку, інформація для керівництва того чи іншого підприємства повинна надходити з системи бухгалтерського обліку (від змісту та якості цієї інформації багато в чому залежить, яке саме рішення буде прийняте управлінцем); з іншого боку – бухгалтер як суб’єкт управлінської діяльності сам може ініціювати вжиття тих чи інших заходів економічного та соціального характеру та надати конкретні пропозиції керівництву.

Однією з груп осіб, зацікавлених в діяльності підприємства, є працівники, які здійснюють свій внесок в розвиток суб’єкта господарювання працею та очікують за це одержання гідної внеску винагороди. Методологія бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з розрахунками з працівниками, базується на таких теоретичних засадах як: суспільне виробництво, ринок праці, зайнятість, рівень життя населення, соціальна політика держави, які в Україні знаходяться на достатньо низькому рівні. З урахуванням існуючих реалій та в напрямі покращання соціального становища найманих працівників шляхом розвитку ринку праці в Україні необхідним є задіяння механізму соціального партнерства, надання пріоритету соціальній складовій бізнесу та проведення мотиваційної політики, які зумовлюють використання такої методології бухгалтерського обліку, за допомогою якої була б одержана інформація, що задовольняла інтереси як власників та керівного складу підприємства, так і самих працівників, а також зовнішніх користувачів.

Застосовувані суб’єктами господарювання системи мотивації включають як матеріальні, так і нематеріальні елементи. Однак, відображення їх в системі бухгалтерського обліку можливе лише у випадку достовірної оцінки та приведення до єдиного грошового вимірника, що не завжди є можливим. Необхідність мотивування працівників викликана потребою у вирівнюванні диспропорцій в оплаті праці в межах одного підприємства та забезпечення сприятливого клімату в трудовому колективі, що має супроводжуватись інформуванням персоналу стосовно можливостей та умов отримання таких винагород.

Вивчення підходів авторів до розуміння понять “виплати” та “винагороди”, які застосовуються при розгляді здійснення розрахунків з працівниками виявило недостатньо ґрунтовний підхід дослідників до вивчення кожного із цих понять. Ототожнення понять “виплати” та “винагороди” є неправомірним, оскільки під винагородами, слід розуміти форму відшкодування працівнику затрачених ним зусиль при виконанні посадових обов’язків, яка визначає ціну робочої сили на ринку праці. Виплатою, в свою чергу, є сукупність дій щодо надання працівнику даного відшкодування.

Основою методичного забезпечення бухгалтерського обліку нарахування винагород та здійснення їх виплати працівникам є документальне оформлення, оцінка та відображення таких операцій на рахунках синтетичного та аналітичного обліку. З цією метою всі господарські операції поділені на групи: врегулювання соціально-трудових відносин, організації трудових відносин, формування політики оплати праці, нарахування винагород працівникам та здійснення виплат, що супроводжується проведенням нарахувань та утримань із них. Джерелом інформації для відображення в системі бухгалтерського обліку відомостей щодо винагород працівникам є первинні документи та документи-підстави, складені з дотриманням вимог законодавства суб’єктом господарювання та його контрагентами, що запропоновано задекларувати в П(С)БО 26 “Виплати працівникам”.

Особливістю вітчизняного законодавства є неоднозначність підходів у визначенні можливих видів винагород та виплат працівникам. В роботі уточнено поняття та склад поточних виплат працівникам та інших виплат, які формуються з виплат інструментами власного капіталу підприємства та інших довгострокових виплат через застосування комплексного підходу до уніфікації нормативно-правового забезпечення щодо регламентації соціально-трудових відносин та розрахунків з працівниками на всіх рівнях, які повинні враховувати вимоги як П(С)БО 26 “Виплати працівникам” та інших П(С)БО, так й інших нормативних актів.

Визначення переліку можливих до виплати працівникам винагород послугувало передумовою розробки системи рахунків аналітичного обліку розрахунків з персоналом, яка в змозі забезпечити отримання інформації щодо всіх нарахованих та виплачених винагород як в контексті оплати праці, так і в контексті впровадження заходів мотиваційної політики. Сформована таким чином інформаційна система бухгалтерського обліку в частині розрахунків з персоналом забезпечує оперативне формування звітності, призначеної як внутрішнім користувачам для розробки політики оплати праці, так і зовнішнім, для вивчення фінансового стану підприємства, своєчасності погашення зобов’язань перед працівниками та державою стосовно нарахувань та утримань із нарахованих винагород.

Формування звітності, як заключного етапу облікових процедур в межах звітного періоду орієнтується на задоволення інформаційних потреб користувачів облікової інформації, прийняття рішень якими на основі такої звітності матиме значний вплив на функціонування підприємства в майбутньому. Держава, як користувач звітності щодо здійснення розрахунків суб’єкта господарювання з працівниками, більшою мірою зацікавлена у виконанні підприємствами фіскальних вимог, сформованих перед ними, ніж у виявленні рівня задоволеності потреб працівників в забезпеченні права на працю та її достойну оплату. Застосування жорсткого підходу до процесу звітування щодо здійснення винагород працівникам не сприяє повноцінному розкриттю інформації, а навпаки, призводить до поширення тіньового сектору економіки за участю як підприємств, так і найманих працівників. У такому разі, необхідним є внесення змін до державної політики в сфері соціально-трудових відносин в частині спостереження за своєчасністю виплати належних працівникам винагород, заохочення здійснення мотиваційних заходів та розгляду можливостей щодо послаблення податкового тиску на суб’єктів господарювання у випадку здійснення мотиваційної політики.

Представлення інформації стосовно стану розрахунків з працівниками у фінансовій звітності відбувається не в повній мірі, а лише з урахуванням деяких аспектів виплати винагород. Виправлення даної ситуації можливе шляхом включення до складу річного пакету фінансової звітності звіту щодо здійснення винагород працівникам з виділенням категорій зайнятого на підприємстві персоналу.

Термін “капітал” слід розглядати не лише в суто економічному значенні як самозростаючу вартість, а з акцентом на особливе значення соціальної складової сучасного суспільства. Одним з різновидів капіталу є соціальний капітал, який має не лише теоретичну, а й практичну цінність. Соціальний капітал є одним з факторів ефективності діяльності підприємств та розвитку економіки. Доведено, що: 1) при продажу фірми соціальний капітал відображається у вигляді позитивного або негативного гудвілу на відповідних рахунках бухгалтерського обліку; 2) вираженням соціального капіталу є різниця між номінальною та ринковою вартістю цінний паперів, що продаються на фондовому ринку; 3) доходи та витрати, які виникають в процесі створення та реалізації соціального капіталу, можна відображати в системі бухгалтерського обліку, але для цього слід розробити відповідну методику; 4) на рівень соціального капіталу впливає кінцевий результат функціонування системи бухгалтерського обліку – прозора та достовірна інформація, зазначена в фінансовій звітності підприємства.

Результати соціально відповідальної діяльності суб’єктів господарювання повинні знайти своє відображення в звітності підприємства, доступній для всіх груп зацікавлених осіб. Виділення соціальної компоненти в річній фінансовій звітності підприємства є зручним як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. Внутрішні користувачі на підставі цієї інформації мають можливість перевірити темпи реалізації стратегії соціального розвитку та відкоригувати її. Зовнішні користувачі, в тому числі широкі верстви, які не мають необхідних спеціальних знань, повинні на підставі річної фінансової звітності скласти враження про діяльність підприємства, а особливо – його соціальну політику.

З метою спонукання підприємства до деталізації показників річної фінансової звітності, що не передбачено нормами чинного законодавства, дієвим заходом було б запровадження в Україні конкурсу на кращий річний звіт, обираючи серед критеріїв оцінки і такі, як наявність та змістовність розділів про соціальну та екологічну відповідальність підприємства, прикладів здійснення соціальних, освітніх та культурних проектів.

Необхідною умовою формування сучасного механізму управління і підвищення його ефективності є розвиток концепції соціальної відповідальності бізнесу, складовою якої є розробка та складання соціального звіту (звіти суб’єктів господарювання, які включають інформацію не лише про результати економічної діяльності (але вони залишаються обов’язковими), але й соціальні та екологічні показники). Соціальна звітність повинна складатися на основі облікових даних, бути невід’ємним елементом системи бухгалтерського обліку та виступати завершальним етапом облікового процесу, що зумовлює органічну єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами. Саме такий зв’язок звітності з первинною документацією надає можливість задовольнити різноманітні потреби користувачів та гарантувати об’єктивність її складання. В роботі рекомендована структура розділу соціального звіту щодо нарахування винагород працівникам. При складанні соціальної звітності слід враховувати стандарти, розроблені рядом міжнародних організацій з урахуванням національної специфіки.

Одним з основних законів соціально-економічного розвитку повинен бути закон адекватності наук рівню економічного розвитку країни, тоді бухгалтерський облік зможе виконати своє призначення: надати інформацію не лише на мікро-, а й на макрорівні для розвитку макроекономічних концепцій. Надання інформації з бухгалтерського обліку для побудови системи національних рахунків та матриці соціальних рахунків дозволить одержати достовірну інформацію про розмір національного багатства як характеристику рівня суспільного розвитку Це можливо лише за умови побудови системи бухгалтерського обліку, яка б дозволила поєднувати між собою результати господарювання підприємств, домогосподарств та держави, з урахуванням зовнішньоекономічних операцій (імпорту та експорту). Така система передбачає використання однакових для всіх методик бухгалтерського обліку. Окрім цього, якість суспільного обліку залежить від відповідальності суб’єкта господарювання за достовірність інформації, наданої в його звітності, що в широкому розумінні здійснює вплив на суспільство.

Питання безпеки можна та потрібно розглядати не лише на макро-, а й на мікрорівні, при чому доцільним є розгляд питання соціальної безпеки суб’єкта господарювання, під якою розуміється стан захищеності працівників підприємства, будь-якого класу та інших соціальних верств і груп від загроз з боку інших аналогічних соціальних структур і держави, а також наявність необхідних засобів для усунення таких загроз. При цьому виділено соціальну небезпеку внутрішнього та зовнішнього характеру. Виділено чинники соціальної небезпеки (серед яких нестабільність, швидка зміна форм та методів соціально-економічної політики держави, боротьба політичних сил, поява нових соціальних груп та інтересів) та негативні риси, притаманні суб’єктам господарювання в Україні, які пов’язані зі здійсненням соціальної діяльності і зумовлені недотриманням основних принципів бухгалтерського обліку та сліпим копіюванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту, що в підсумку знижує рівень соціальної безпеки.

Запропоновано додати до обов’язків суб’єкта ведення бухгалтерського обліку в сучасних умовах господарювання наповнення кількісних показників якісними характеристиками та надання інформації про них зацікавленим користувачам уже в такому вигляді, що призведе до: більш відповідального ставлення власників та керівників підприємств до показників діяльності; підвищення рівня соціальної діяльності підприємств; зменшення соціальної напруги в трудовому колективі; забезпечення вищого рівня соціальної безпеки суб’єктів господарювання та суспільства в цілому. Наведено показники, які характеризують рівень соціальної безпеки, та можуть бути одержані з системи бухгалтерського обліку, які дозволили б оцінити рівень соціальної безпеки суб’єкта господарювання. Врахування місця та ролі бухгалтерського обліку в питаннях підвищення рівня соціальної безпеки підприємства надасть можливість використання додаткових засобів для стабілізації соціально-економічного становища суб’єкта господарювання, його гармонійних відносин з бізнес-середовищем, суспільством та природою.

Рекомендації, надані на основі проведених досліджень з обліку соціально відповідальної діяльності, сприятимуть підвищенню достовірності бухгалтерського обліку, розширенню кола його користувачів, зменшенню асиметричності інформації та мінімізації конфлікту інтересів різних груп осіб, зацікавлених в діяльності суб’єктів господарювання. В кінцевому підсумку це сприятиме розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки та підвищенню рівня життя всіх членів суспільства.

План семінарського заняття

12.1 Специфіка соціального управління та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком.

12.2 Оцінка вартості і цінності трудових ресурсів для цілей управління.

12.3 Принципи і стандарти корпоративної соціальної звітності.

12.4. Облік соціальної відповідальності.

Термінологічний словник основних понять

Соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) – це концепція залучення соціальних і екологічних аспектів у діяльність бізнесу на засадах добровільності та взаємодії між різними зацікавленими сторонами (групами впливу)

Навчальні завдання

Завдання 12.1

Тести для самоперевірки знань

а) соціальний звіт

б) фінансовий звіт

в) статистичний звіт

а) неоінституціоналім

б) концепція бухгалтерського обліку

в) соціальна відповідальність бізнесу

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Яка специфіка прийняття та реалізації соціальних рішень?

2. Яка інформація необхідна для ухвалення соціальних рішень

Рекомендована література

1. Жиглей І.В. Бухгалтерський облік соціально-відповідальної діяльності суб'єктів господарювання: необхідність та орієнтири розвитку [Текст] : монографія / І. В. Жиглей ; Житомир. держ. технол. ун-т. - Житомир : ЖДТУ, 2010. - 495 с.

[i] http://www.bain.com

[ii] Niven R. Balanced Scorecard Step by Step Maximizing Performance and Maintaining Results 2 end ed.

[iii] Hendricks,K., Menor L.,Wiedman, C.,,The Balanced Scorecard:To adopt or not to adopt?, Ivey Business Journal, November/December 2004.

[iv] Epstein M., Wisner P. Good Neighbors: Implementing Social and Environmental Strategy with BSC / Harvard Business School Publishing

Облік

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОПП 1 “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

2015-2016 навчальний рік

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2014 рік 1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

5. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Усього годин

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

9. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для освоєння навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” розроблено

2. Конспект лекцій.

3. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.

4. Методичні вказівки до практичних та семінарських занять.

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ОПП 1 “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ”

2015-2016 навчальний рік

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2015 рік 1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

5. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Усього годин

5. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

8. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

9. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Для освоєння навчальної дисципліни “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством” розроблено

2. Конспект лекцій.

3. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.

4. Методичні вказівки до практичних та семінарських занять.

11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

(назва навчальної дисципліни)

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістрів

спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит”

(шифр за ОПП 1)

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

(назва навчальної дисципліни)

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістрів

спеціальності 8.03050801 “Фінанси і кредит”

§класифікувати облікову інформацію, будувати систему бухгалтерського обліку для потреб управління;

§формувати управлінську бухгалтерську звітність для управління економічним суб’єктом;

Вправа 1.1

Вправа 1.2

ТЕСТИ

ТЕМА 6. ІНСТРУМЕНТАРІЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ.

1. Левицька С. О. Звітність підприємств : підручник / С. О. Левицька, Я. В. Лебедзевич, О. О. Осадча. – Острог : НУ “Острозька академія”, 2012. – 230 с.

ТЕМА7. ОЦІНКА ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ. ТЕМА 8. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА.

Таблиця 1. Показники діяльності підприємства за місяць

ТЕСТИ

ВПРАВИ

ТЕСТИ

ВПРАВИ

ТЕМА 12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ПРИ ПРИЙНЯТТІ СОЦІАЛЬНИХ РІШЕНЬ.

ТЕСТИ

ВПРАВИ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЛЯ СКЛАДАННЯ ПМК (ІСПИТУ) З КУРСУ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УПРАВЛІННІ підприємством”

Завдання 1.1

Комментарии

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2014 рік
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

© “Бухгалтерський облік в управлінні підприємством”, 2015 рік
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ