ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО БІЗНЕСУ

ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО БІЗНЕСУ 03.08.2015 08:18

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

 

 

О.А. Наумчук, М.О. Бєлгородцева

 

 

ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВАХ
МАЛОГО БІЗНЕСУ

Конспект лекцій
для студентів напряму підготовки «Облік і аудит»
денної та заочної форм навчання

 

 

 

Донецьк
ДонНУЕТ
2014
ЗМІСТ

Вступ
МОДУЛЬ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Тема 1 Характеристика суб’єктів малого підприємництва в Україні 4

6
6

Тема 2 Особливості організації бухгалтерського обліку у суб’єкта малого підприємництва

18

МОДУЛЬ 2
ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ АКТИВІВ, КАПІТАЛУ, ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ДОХОДІВ, ВИТРАТ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Тема 3 Облік необоротних активів

36
36

Тема 4 Облік оборотних активів 55

Тема 5 Облік капіталу 88

Тема 6 Облік зобов’язань
100
Тема 7 Облік витрат, доходів та фінансових результатів
138

Тема 8 Поняття, склад та вимоги до фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва

168

МОДУЛЬ 3
ОПОДАТКУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Тема 9 Оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб

182
182
Тема 10 Оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб

202

Список рекомендованої літератури
242

 

 

ВСТУП

Ефективний розвиток та функціонування суб’єктів малого підприємництва значно впливає на темпи економічного зростання, можливості підвищення ефективності виробництва, рівень зайнятості, соціальну політику держави, а отже, і конкурентні переваги України у світі.
На сьогодні підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва.
Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджена Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України «Про розвиток та державну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва» від 22.03.2012р. № 4618-VI.
Одним з напрямків державної підтримки суб’єктів малого підприємництва є надання права на спрощену систему обліку, звітності та оподаткування. Спрощена система фінансового обліку дозволяє суб'єкту малого підприємництва вести менш детальний і розгорнутий облік, чим при звичайних умовах. Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва також характеризується більшим узагальненням показників, що характеризують підсумки господарської діяльності підприємства за звітний період. При цьому важливо відзначити, що спрощена форма бухгалтерського обліку і звітності може застосовуватися поряд із загальноприйнятою формою обліку, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
У зв’язку з важливістю набуття теоретичних знань та практичних навичок з організації та ведення обліку у суб’єктів малого підприємництва навчальними планами підготовки студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» за спеціальністю «Облік і аудит» передбачено дисципліну «Облік на підприємствах малого бізнесу».
Мета дисципліни полягає у набутті теоретичних знань і практичних навичок з питань ведення обліку та складання звітності у суб’єктів малого підприємництва.
Основними завданнями вивчення дисципліни визначено:
- сформувати у студентів систему знань з загальних положень ведення бухгалтерського обліку у суб’єктів малого підприємництва;
- створити умови для набуття знань особливостей бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, доходів, витрат та фінансових результатів суб’єктів малого підприємництва;
- сформувати систему знань з оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва;
- сформувати практичні навички з документування суб’єктами малого підприємництва господарських операцій, накопичення та систематизації інформації в облікових регістрах та складання звітності.

Дисципліна «Облік на підприємствах малого бізнесу» базується на знаннях, що були отримані студентами за дисциплінами «Бухгалтерський облік», «Фінансовий облік», «Управлінський облік», «Основи бухгалтерського обліку у галузях економіки», тісно пов’язана з дисциплінами «Внутрішній фінансовий контроль», «Організація і методика аудиту», «Організація обліку», «Звітність підприємств» та ін.
Засвоєння теоретичного матеріалу, розв’язання тестових завдань та вирішення практичних завдань, що наведені у навчальному посібнику, дозволяє не тільки отримати більш глибокі знання з певної теми, але набути навичок практичної роботи з ведення обліку та складання звітності суб’єктами малого підприємництва.
Інформаційну основу вивчення дисципліни «Облік на підприємствах малого бізнесу» є законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють порядок ведення господарської діяльності та відображення інформації про господарські операції в системі обліку, наукові та періодичні професійні видання, методичні розробки кафедри бухгалтерського обліку Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.

 

 

 

 

 

 

 

МОДУЛЬ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Тема 1 Характеристика суб’єктів малого підприємництва в Україні

Питання, що розглядаються у темі

1.1 Поняття суб’єктів малого підприємництва
1.2 Державна підтримка суб’єктів малого підприємництва в Україні
1.3 Порядок створення та реєстрації суб’єктів малого підприємництва в Україні

 

Після вивчення теми студент повинен знати:

- поняття суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва;
- критерії віднесення юридичних та фізичних осіб до суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва;
- порядок визначення середньооблікової чисельності працюючих;
- мету, принципи та основні напрямки державної підтримки малого підприємництва в Україні;
- порядок державної реєстрації суб’єктів малого підприємництва в Україні.

Ключові слова: юридична особа, суб’єкт малого підприємництва, суб’єкт мікропідприємництва, середньооблікова чисельність працюючих, державна реєстрація.

Рекомендована література: 1 -3, 6, 8, 56.

 

 

 

1.1 Поняття суб’єктів малого підприємництва

Підприємницьке середовище відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, насамперед має забезпечувати зайнятість населення; насичувати ринок необхідними товарами та послугами, що забезпечує стабільність держави в цілому.
За інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.01.2013р. було зареєстровано 6 704 488 суб’єктів господарської діяльності, з них: 1 405 069 юридичних осіб та 5 299 419 фізичних осіб – підприємців. Загальна кількість зареєстрованих суб’єктів господарювання, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, збільшилася на 204 518 суб’єктів, що на 3,15 % більше ніж за відповідний період минулого року.
Кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, станом на 01.01.2013р., становить 4 046 270 одиниць, що на 0,02 % більше ніж за відповідний період минулого року.

Таблиця 1.1 - Основні показники стану державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності в Україні за 2008 -2012 р.р.

Показники
(на кінець року) 2008 2009 2010 2011 2012
Загальна кількість зареєстрованих (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) суб'єктів господарської діяльності , в тому числі: 5 715 779 5 970 779 6 270107 6 499 970 6 704 488
Кількість зареєстрованих юридичних осіб 1 204 526 1 252 437 1 303 360 1 3579 22 1 405 069
Кількість зареєстрованих фізичних осіб – підприємців 4 510 608 4 718 342 4 966 747 5 142 048 5 299 419
Загальна кількість діючих суб'єктів господарської діяльності, в тому числі: 3 899 782 3 973 916 4 094 025 4 045 317 4 046 270
Кількість юридичних осіб, діяльність яких не припинено 917 532 981 105 978 514 1 003 268 1 025 857
Кількість фізичних осіб – підприємців, діяльність яких не припинено 2 982 250 3 112 694 3 115 511 3 042 049 3 020 413

Як видно з таблиці 1.1, протягом 2010 – 2012 років кількість діючих суб'єктів господарської діяльності залишається майже незмінною.
За останні два роки поступово відбувалось збільшення кількості юридичних осіб та зменшення фізичних осіб - підприємців. Так, у 2011 році кількість юридичних осіб збільшилася на 2,53 %, а у 2012 році – на 2,25 % і станом на 01.01.2013 становила 1 025 857 одиниць. Кількість фізичних осіб - підприємців станом на 01.01.2013 становила 3 020 413 одиниць, що на 0,71 % менше ніж за відповідний період минулого року.
У чинному законодавстві такі поняття, як «мале підприємство», «суб'єкт малого підприємництва», «платник єдиного податку» щільно переплелися. Саме тому з'являється необхідність докладного їх розгляду.
Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.
Суб’єктами мікропідприємництва є:
- юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб’єктами малого підприємництва є:
- юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Водночас у ПКУ продовжує застосовуватися термін «мале підприємство». Так, п. 46.2 ПКУ передбачено, що платники податку на прибуток подають разом із відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Малі підприємства — платники цього податку, віднесені до таких відповідно до ГКУ, повинні подавати тільки річну фінансову звітність разом із річною податковою декларацією в порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Вважаємо, що одночасне застосування у різних нормативних актах термінів «суб’єкт малого підприємництва» та «мале підприємство», що мають однакове значення, є недоречним.
Порядок визначення середньооблікової чисельності працюючих. Оскільки одним з критеріїв віднесення фізичних та юридичних осіб до суб’єктів малого підприємництва є середньооблікова чисельність працюючих, важливим є вміння правильно визначати цей показник.
Середньооблікова чисельність працюючих визначається згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затв. Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 р.
Середня кількість працівників суб’єктів підприємництва за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:
- середньооблікової кількості штатних працівників;
- середньої кількості зовнішніх сумісників;
- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.
При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства. Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в цілому по підприємству, що працює за умов п'ятиденного робочого тижня, визначається у такому порядку (табл. 1.2).
У наведеному прикладі кількість працівників облікового складу, що підлягають включенню для розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників за всі дні місяця, становить 7930 осіб, календарна кількість днів - 31, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за місяць у цьому разі становить 256 осіб (7930 : 31).

 

Таблиця 1.2 – Порядок визначення середньооблікової кількості
штатних працівників облікового складу

Числа місяця Кількість штатних працівників облікового складу У тому числі підлягає виключенню із середньооблікової кількості штатних працівників Підлягають включенню до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників
А 1 2 3 = 1 - 2
1 253 3 250
2 253 3 250
3 (субота) 253 3 250
4 (неділя) 253 3 250
5 257 3 254
6 257 3 254
7 260 3 257
8 (святковий) 260 3 257
…
28 260 3 257
29 258 2 256
30 258 2 256
31 (субота) 258 2 256
Всього 8020 90 7930

Середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Приклад
Створене підприємство почало працювати з 24 листопада. Облікова кількість штатних працівників підприємства становила: 24 листопада - 83 особи, 25 - 83 особи, 26 - 83 особи, 27 (субота) - 83 особи, 28 (неділя) - 83 особи, 29 - 85 осіб, 30 - 86 осіб. Сума облікової кількості працівників за листопад - 586 осіб, календарна кількість днів у листопаді - 30, середньооблікова кількість штатних працівників у листопаді - 20 осіб (586 : 30).

Слід мати на увазі, що до створених підприємств не належать підприємства, створені на базі ліквідованих (реорганізованих) юридичних осіб, відокремлених або несамостійних підрозділів.
Підприємства, які тимчасово припинили роботу з економічних причин, визначають середньооблікову кількість штатних працівників у середньому за період на загальних підставах.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Приклад
Підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників: у січні - 620 осіб, лютому - 640 осіб, березні - 690 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників за 1 квартал становить 650 осіб (620 + 640 + 690) : 3).
Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Приклади
1) Підприємство з сезонним характером виробництва (цукрові заводи, інші виробництва, що займаються переробкою сільгосппродукції) почало працювати у серпні і закінчило у грудні того самого року. Середньооблікова кількість штатних працівників становила: у серпні - 641 особу, вересні - 1254 особи, жовтні - 1316 осіб, листопаді - 820 осіб, грудні - 457 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників за рік становить 374 особи (641 + 1254 + 1316 + 820 + 457): 12).
2) Підприємство почало працювати у березні. Середньооблікова кількість штатних працівників становила: у березні - 450 осіб, квітні - 660 осіб, травні - 690 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (5 місяців) становить 360 осіб (450 + 660 + 690) : 5).

Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за місяць розраховується аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників.
При цьому працівники цих категорій ураховуються як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу протягом усього терміну дії договору.
Кількість працівників за вихідний або святковий і неробочий день ураховується на рівні робочого дня, що їм передував.
До кількості працюючих за цивільно-правовими договорами не належать громадяни-підприємці, які виконували роботи згідно з цивільно-правовими договорами.
Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно-правовими договорами за період з початку року і рік визначається шляхом підсумовування середньої кількості цих працівників за усі місяці з початку року і ділення отриманої суми на кількість місяців, тобто на 2, 3, 4, 5 ... 12.

1.2 Державна підтримка суб’єктів малого підприємництва в Україні

Відносини щодо державної підтримки малого підприємництва регулюються Законом України «Про розвиток та державну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва».
Метою державної політики у сфері розвитку малого підприємництва в Україні є:
1) створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва;
2) забезпечення розвитку суб’єктів малого підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності;
3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб’єктів малого підприємництва;
4) сприяння провадженню суб’єктами малого підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки;
5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Принципами державної політики у сфері розвитку малого підприємництва в Україні є:
1) ефективність підтримки малого підприємництва;
2) доступність отримання державної підтримки суб’єктами малого підприємництва;
3) забезпечення участі представників суб’єктів малого підприємництва, громадських організацій, що представляють інтереси суб’єктів малого підприємництва, у формуванні та реалізації державної політики в зазначеній сфері;
4) створення рівних можливостей для доступу суб’єктів малого підприємництва, що відповідають вимогам, передбаченим загальнодержавними, регіональними та місцевими програмами розвитку малого підприємництва, до участі у виконанні таких програм та для отримання державної підтримки;
5) ефективність використання бюджетних коштів, передбачених для виконання зазначених програм;
6) відкритість і прозорість проведення процедур надання державної підтримки;
7) доступність об’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва для всіх суб’єктів малого і середнього підприємництва.

Основними напрямами державної політики у сфері розвитку малого підприємництва в Україні є:
1) удосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування;
2) запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, що відповідають критеріям, встановленим у податковому законодавстві;
3) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб;
4) забезпечення фінансової державної підтримки малих і середніх підприємств шляхом запровадження державних програм кредитування, надання гарантій для отримання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами тощо;
5) сприяння розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва;
6) гарантування прав суб’єктів малого і середнього підприємництва під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
7) сприяння спрощенню дозвільних процедур та процедур здійснення державного нагляду (контролю), отримання документів дозвільного характеру для суб’єктів малого і середнього підприємництва та скороченню строку проведення таких процедур;
8) організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів малого і середнього підприємництва;
9) впровадження механізмів сприяння та стимулювання до використання у виробництві суб’єктами малого і середнього підприємництва новітніх технологій, а також технологій, які забезпечують підвищення якості товарів (робіт, послуг).
У ст. 13 Закону України «Про розвиток та державну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва» вказані ті суб'єкти господарювання, які не можуть претендувати на державну підтримку:
— кредитні, страхові організації, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, професійні учасники ринку цінних паперів, ломбарди;
— нерезиденти України, за винятком випадків, передбачених міжнародними договорами України;
— суб’єкти господарювання, що здійснюють виробництво та/або реалізацію зброї, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, обмін валют;
— суб’єкти господарювання, що здійснюють надання в оренду нерухомого майна, що є одним з основних видів діяльності;
— суб’єкти господарювання, що мають заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом України, фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та ін.

1.3 Порядок створення та реєстрації суб’єктів малого підприємництва в Україні

Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV, ч. 1 якої під юридичною особою визначено організацію, створену і зареєстровану в установленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 - Правовий статус юридичної особи

Першою стадією створення юридичної особи є прийняття рішення про заснування. На цій стадії засновники майбутньої юридичної особи вирішують питання про найменування та місцезнаходження юридичної особи; розмір його статутного капіталу, та як він буде розподілений між засновниками; керівництво юридичної особи.
Найчастіше рішення про створення оформляється протоколом загальних зборів учасників або рішенням засновників.
Наступною стадією є проведення державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.
Вимоги до документів, що подаються державному реєстратору, їх перелік та порядок проведення реєстрації визначені у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV. У ст. 26 зазначеного закону регламентований процес передачі відомостей про державну реєстрацію юридичної особи в органи статистики та державної податкової служби для постановки юридичної особи на облік. У такий спосіб реалізований принцип «єдиного вікна», коли документи на реєстрацію подаються тільки один раз державному реєстратору, а в результаті здійснюється реєстрація підприємства у всіх необхідних державних органах.
Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;
- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
- два примірники установчих документів, індивідуальний статут, або вказати в реєстраційній карті, що підприємство діє на підставі модельного статуту (при цьому підписи фізичних осіб на установчих документах не обов’язково завіряти нотаріально);
- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;
- інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі (більше 10%) цих юридичних осіб.
У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.
У разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.
У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам законодавства.
Термін державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи, а згідно п. 6 тієї ж статті не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації державний реєстратор видає або направляє поштовим відправленням засновнику або уповноваженій особі один екземпляр оригіналу установчих документів з позначкою про проведення державної реєстрації юридичної особи і виписку з Єдиного державного реєстру.
Після реєстрації підприємство повинне мати наступні документи:
- виписку про державну реєстрацію;
- статут з позначкою про державну реєстрацію;
- виписку з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;
- довідку про постановку на облік платника податків у податковій інспекції за формою № 4-ОПП;
- повідомлення про постановку на облік юридичної особи як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Наступною стадією є, так звані, післяреєтраційні процедури, до яких відносяться:
- реєстрація в органах статистики, отримання довідки з ЄДРПОУ;
- реєстрація у Державній податковій службі;
- реєстрація платником єдиного соціального внеску;
- виготовлення печатки.
При проведення реєстрації юридичної особи державний реєстратор у день державної реєстрації передає відповідним органам статистики та державної податкової служби відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Якими законодавчими актами України регулюється порядок віднесення підприємств до суб’єктів малого підприємництва?
2. Назвіть критерії визнання юридичних осіб суб’єктами малого підприємництва.
3. Назвіть критерії визнання фізичних осіб суб’єктами малого підприємництва.
4. Назвіть критерії визнання юридичних та фізичних осіб суб’єктами мікропідприємництва.
5. Опишіть порядок визначення середньооблікової чисельності працюючих.
6. З якою метою реалізується державна політика у сфері розвитку малого та середнього підприємництва в Україні?
7. Вкажіть принципи державної підтримки розвитку малого та середнього підприємництва в Україні.
8. Зазначте напрямки державної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва в Україні.
9. Які суб'єкти господарювання не можуть претендувати на державну підтримку?
10. Визначте правовий статус юридичної особи згідно з Цивільним кодексом України.
11. Вкажіть етапи створення юридичної особи – суб’єкта малого підприємництва.
12. Хто здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців?
13. Які документи подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації юридичної особи?
14. Які документи подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця?
15. Які документи повинно мати підприємство після державної реєстрації?
Тема 2 Особливості організації бухгалтерського обліку у суб’єкта малого підприємництва

Питання, що розглядаються у темі

2.1 Загальні питання організації обліку у суб’єкта малого підприємництва
2.2 Облікова політика суб’єкта малого підприємництва
2.3 Порядок документооборота у суб’єкта малого підприємництва
2.4 План рахунків суб’єкта малого підприємництва
2.5 Форми бухгалтерського обліку суб’єкта малого підприємництва

Після вивчення теми студент повинен знати:

- порядок організації бухгалтерського обліку у суб’єкта малого підприємництва;
- значення, структуру та зміст облікової політики суб’єкта малого підприємництва;
- вимоги та первинних документів та порядок документообороту суб’єкта малого підприємництва;
- порядок накопичення та систематизації інформації про господарські операції в системі бухгалтерських рахунків;
- структуру та зміст спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єкта малого підприємництва;
- характеристику форму бухгалтерського обліку, що застосовують суб’єкти малого підприємництва;
- призначення та порядок складання облікових регістрів, рекомендованих для застосування суб’єктами малого підприємництва.

Ключові слова: організація обліку, облікова політика, документ, документооборот, реквізити документа, план рахунків, форма бухгалтерського обліку, обліковий регістр, відомість, журнал.

 

Рекомендована література: 2 - 4, 7, 40 – 44, 47.

 

2.1 Загальні питання організації обліку у суб’єкта малого підприємництва

Основи організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві закріплені в розділі ІІІ Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно п. 3 ст. 8 цього Закону «відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менш трьох років, несе власник (власники) чи уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів». Отже, власник або керівник підприємства повинен:
- організувати процес бухгалтерського обліку на підприємстві;
- забезпечити всі умови для фіксації фактів господарських операцій у первинних документах;
- забезпечити умови для збереження вже оброблених первинних документів протягом як мінімум трьох років, а якщо для деяких документів установлений більш тривалий термін збереження, то повинні бути створені відповідні умови - наявність архівних приміщень, захист документів від псування і знищення, збереження документів у визначеному порядку та ін.;
- такі ж саме умови слід забезпечити для збереження регістрів синтетичного обліку і звітності.
Згідно п. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підприємств, у тому числі суб’єктів малого підприємництва, передбачені наступні альтернативи ведення бухгалтерського обліку:
- введення в штат підприємства посади бухгалтера або організація бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами приватного підприємця - фахівця з бухгалтерського обліку або самозайнятої особи - аудитора;
- ведення бухгалтерського обліку аудиторською фірмою;
- ведення бухгалтерського обліку безпосередньо власником або керівником підприємства.
У свою чергу, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання та надання у встановлені строки фінансової звітності;
- організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, розкрадання і псування активів підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремленних підрозділах підприємства.

2.2 Облікова політика суб’єкта малого підприємництва

Суб’єкт малого підприємництва самостійно на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також зміни до неї.
Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і надання фінансової звітності.
Облікова політика повинна бути спрямована на досягнення мети бухгалтерського обліку, тобто надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства. При цьому слід дотримуватися взаємовідносин облікової політики та економічних інтересів користувачів інформації.
Вирішуючи задачу побудови найбільш ефективного обліку, підприємство вибирає і розробляє свої власні більш конкретні правила і процедури обліку. Усі правила і процедури обліку групуються на складові облікової політики:
- організаційна;
- методична;
- технічна.
1. Організація роботи бухгалтерської служби - порядок організації роботи облікового апарату (форма організації бухгалтерського обліку, права та обов'язки головного бухгалтера, взаємодія з іншими підрозділами тощо).
2. Методика бухгалтерського обліку. Наводяться за окремими об'єктами облікової політики обрані елементи.
3. Технічні аспекти бухгалтерського обліку. Затверджується форма ведення бухгалтерського обліку, робочий план рахунків, порядок організації документообороту, проведення інвентаризації тощо.
Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і здійснює заходи з організації бухгалтерського обліку, що фіксується в розпорядчому документі (наказі, рішенні). У зв'язку з тим, що облікова політика підприємства формується на тривалу перспективу і може змінюватися лише у випадках, передбачених П(С)БО, доцільно наказ про облікову політику видавати на підприємстві окремо від наказу про організацію бухгалтерського обліку. Однак у суб’єктів малого підприємництва такий наказ може бути один та складатися, наприклад, з двох розділів:
Розділ I. «Організація бухгалтерського обліку»
Розділ II. «Методика бухгалтерського обліку».
Щодо організації бухгалтерського обліку у наказі доцільно визначати наступні положення:
1. Вибір форми організації бухгалтерського обліку;
2. Вибір форми бухгалтерського обліку як певної системи регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них;
3. Встановлення правил документообороту і технології обробки облікової інформації. У даному випадку розробляється графік документообороту з метою впорядкування руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів. У ньому вказуються терміни створення і отримання від інших підприємств або підрозділів документів , прийняття їх до обліку, передачі в обробку та до архіву .
Основні правила складання графіка документообороту, а також загальні норми і правила оформлення документів викладені в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88;
4. Використання системи рахунків бухгалтерського обліку:
а ) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу , зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291;
б) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001р. № 186.
5. Встановлення системи і форми управлінського обліку та контролю;
6. Визначення прав працівників при підписанні бухгалтерських документів;
7. Виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів , зобов'язаних вести бухгалтерський облік.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства, затв. наказом МФУ від 27.06.2013р. № 635 у розпорядчому документі про облікову політику підприємство визначає наступні положення щодо методики обліку:
- методи оцінки вибуття запасів;
- періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;
- порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
- методи амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, у разі якщо вони обліковується за первісною вартістю;
- вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;
- підходи до переоцінки необоротних активів;
- застосування класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;
- підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;
- метод обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби – спосіб визначення коефіцієнта сумнівності);
- перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для державних і комунальних підприємств);
- порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
- сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;
- перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;
- перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
- порядок визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;
- дату визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;
- базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;
- кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;
- періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;
- критерії розмежування об’єктів операційної нерухомості та інвестиційної нерухомості;
- класифікація пов’язаних сторін;
- дату первісного визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу;
- складання окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства;
- періодичність та об’єкти проведення інвентаризації;
- визначення одиниці аналітичного обліку запасів.
Згідно з принципом послідовності облікова політика підприємства приймається на кілька років і не повинна змінюватися щорічно.
Доцільність зміни того чи іншого параметра комісія має встановити під час обов’язкової річної інвентаризації, а якщо їх розробляє аудиторська фірма, — під час аудиторської перевірки.
При цьому слід пам’ятати, що такі зміни можливі у випадках, передбачених п. 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (рис. 2.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 – Зміни облікової політики підприємства

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
- подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
- подій або операцій, які не відбувалися раніше.
Всі зміни облікової політики оформлюються у тому ж порядку, що й вже прийнята облікова політика.
Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- повторного надання порівняльної інформації стосовно попередніх звітних періодів.
Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, тобто визначається вплив її зміни на події минулих періодів, за винятком випадків. Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події й операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики (п. 13 П(С)БО 6).
Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики і зміну облікових оцінок, то зміна відбивається як зміна облікових оцінок (п. 13 П(С)БО 6).
У разі зміни в обліковій політиці підприємству у примітках до звітності слід розкривати:
- причини та суть зміни.
- суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення.
- факт повторного подання порівнянної інформації у фінансових звітах або недоцільність її перерахунку.
Не слід плутати зміну облікової політики зі зміною визначення облікових оцінок. Наприклад, зміну характеру діяльності підприємства, застосування нових видів сировини й матеріалів спричиняють не зміна облікової політики, а її встановлення. У цьому випадку ми маємо справу не зі зміною облікової політики, а із зміною облікових оцінок.
Облікова оцінка - це попередня оцінка, що використовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.
Облікова оцінка може застосовуватись для встановлення терміну корисного використання необоротних активів для нарахування амортизації, визначення розміру резерву сумнівних боргів, суми забезпечень, встановлення справедливої вартості та ін.
Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, чи отримана додаткова інформація.
Якщо облікова оцінка змінюється, то не потрібно коригувати прибуток і повторно надавати інформацію про попередні звітні періоди для порівняння. Зміни облікових оцінок впливають тільки на майбутнє і не стосуються минулого. Наприклад, перегляд терміну корисного використання основних засобів вплине на суму амортизаційних нарахувань у поточному та майбутніх періодах на протязі терміну експлуатації, який ще залишається.
Наслідки зміни в облікових оцінках варто включати до тієї самої статті звіту про фінансові результати, що раніше застосовувалася для відображення доходів чи витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок варто включати до звіту про фінансові результати у тому періоді, у якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Підприємству слід розкривати зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

2.3 Порядок документооборота у суб’єкта малого підприємництва

У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відмічено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку документах, систематизується на взаємопов’язаних бухгалтерських рахунках в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку як у частині сальдо, так і в частині оборотів.
Згідно з Положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Документування – процес оформлення господарських операцій відповідними документами. Це перший етап облікового процесу, на якому здійснюються спостереження, вимірювання об’єктів обліку та реєстрація отриманої інформації.
Документація – сукупність документів, які використовуються на підприємстві та складаються на всі господарські операції. Всі документи мають бути складені своєчасно, чітко, за встановленою (типовою) формою.
В цьому ж Положенні зазначено, що документ може бути створений ручним або машинним способом, і при цьому він має бути записаний на паперовому або магнітному носії. Правовідносини в останньому випадку з приводу їх виготовлення, передачі, отримання та використання визначаються Законами України «Про електронні документи та електронний документооборот» та »Про електронний цифровий підпис».
Тобто спосіб створення та зовнішній вигляд носія документа може бути будь-яким і це закріплено законодавчо. Головне, щоб він мав всі необхідні реквізити, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»:
- назва підприємства, установи, від імені яких складений документ;
- назва документа (форми);
- дата і місце складання;
- зміст господарської операції та її обсяг (у натуральному і вартісному виразі);
- посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Підприємство повинно вживати всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечувати їх належне зберігання протягом встановленого терміну. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і облікових регістрів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені з підприємства тільки за рішенням відповідних органів, яке прийняте у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення зняти копії документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.
Оскільки в своєї діяльності підприємство використовує велику кількість різних документів, важливим є питання їх класифікації. Виділяють наступні ознаки класифікації документів:
- за призначенням (розпорядні, виправдовувальні, виконавчі, бухгалтерського оформлення, комбіновані);
- за місцем складання (внутрішні, зовнішні);
- за способом відображення операцій (первинні, разові, накопичувальні, зведені);
- за способом складання (оформленні вручну, отримані за допомогою засобів автоматизації, машинні носії інформації);
- за формою використання (типові, що призначені для оформлення визначених господарських операцій на підприємствах та організаціях не залежно від їх галузевого підпорядкування і форми власності, спеціалізовані – вони властиві окремим видам діяльності або окремим підприємствам).
Рух документу від моменту складання або надходження на підприємство зовні до передачі в архів називається документооборотом. Усі документи проходять на своєму шляху наступні етапи:
1. Складання документів або їх надходження на підприємство;
2. Перевірка та обробка документів у бухгалтерії;
3. Відображення інформації та її накопичення в облікових регістрах;
4. Здавання документів в архів.
З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку розроблюється графік документообороту.
Для того, щоб рух документів мав дійсно упорядкований характер, в графіку документообороту необхідно передбачити якомога більшу кількість позицій щодо процесу створення і обробки первинних документів. Особливо це стає важливим із впровадженням електронних документів, у зв’язку з чим з’явилась необхідність у висвітленні нових позицій проходження документів, які стосуються особливостей створення та передавання електронних документів, а також використання електронного цифрового підпису.
В графіку документообороту повинні бути відображені такі позиції:
1. Назва документа;
2. Вид документа (внутрішній / зовнішній) та структурний підрозділ, що його створює;
3. Підстава для створення документа;
4. Посадова особа, що підписує документ;
5. Умови використання цифрового підпису, сертифіката ключа та посиленого сертифіката ключа;
6. Термін створення документа;
7. Термін відправлення / одержання документа (за умовами договорів);
8. Умови відправлення / одержання / передачі документа (засоби інформаційно-телекомунікаційного зв’язку: факс, електронна пошта, мережа Інтернет, пошта);
9. Термін проведення в обліку;
10. Структурний підрозділ, до якого передається документ;
11. Обліковий регістр, в якому відображається або з яким зіставляється документ;
12. Термін збереження документу (бухгалтерія / архів).
Обов’язковим є затвердження і оформлення додатком до наказу про облікову політику переліку осіб, які мають право підписувати документи, і ознайомлення з ним робітників бухгалтерії, що займаються їх обробкою. Також в цьому ж додатку треба дати вказівки щодо застосування факсиміле для окремих документів, основної та додаткових печаток підприємства, його штампів.

2.4 План рахунків суб’єкта малого підприємництва

Суб’єкти малого підприємництва мають право вибору системи рахунків бухгалтерського обліку, а саме:
а) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291:
- використання одночасно рахунків класів 8 «Витрати за елементами» і 9 «Витрати діяльності»;
- використання тільки рахунків класу 9 «Витрати діяльності»;
- використання тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами»;
б) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 № 186.
Спрощений План рахунків можуть застосовувати суб'єкти малого підприємництва, юридичні особи, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності спрощений План рахунків застосовують у разі складання ними фінансової звітності відповідно до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затв. наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. № 39.
Записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків здійснюються відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом МФУ від 30.11.1999 р. № 291.
Спрощений план рахунків відрізняється від повного кількістю рахунків, на яких накопичується та систематизується більш узагальнена інформація про однорідні об’єкти обліку (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 –План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єкта малого підприємництва

Синтетичні рахунки
Призначення

Код
Назва

1
2
3
10
Основні засоби
Облік та узагальнення інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.

13
Знос необоротних активів
Облік та узагальнення інформації про знос основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

14
Довгострокові фінансові інвестиції
Облік та узагальнення інформації про довгострокові фінансові інвестиції.

15
Капітальні інвестиції Облік та узагальнення інформації про капітальні інвестиції.
18
Інші необоротні
активи
Облік та узагальнення інформації про довгострокову дебіторську заборгованість, інші необоротні активи

20
Виробничі запаси
Облік та узагальнення інформації про сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тару й тарні матеріали, будівельні матеріали та матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільсько-господарського призначення, інші матеріали, тварини на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети і транспортно-заготівельні витрати.

21 Поточні біологічні активи Облік та узагальнення інформації про поточні біологічні активи рослинництва (які оцінені за справедливою вартістю) і тваринництва
23
Виробництво
Облік та узагальнення інформації про основне та допоміжне виробництво, виробничі браки.

26
Готова продукція
Облік та узагальнення інформації про готову продукцію, това-ри, транспортно-заготівельні витрати та торговельну націнку.
30
Каса
Облік та узагальнення інформації про готівку та грошові документи.

31
Рахунки в банках
Облік та узагальнення інформації про грошові кошти на рахунках в банках, еквіваленти грошових коштів та грошові кошти в дорозі.

35
Поточні фінансові інвестиції
Облік та узагальнення інформації про поточні фінансові інвестиції.

37
Розрахунки з різними дебіторами
Облік та узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками, підзвітними особами з іншими дебіторами, про короткострокові векселі одержані, про резерв сумнівних боргів.

39
Витрати майбутніх періодів
Облік та узагальнення інформації про витрат майбутніх періодів

40
Власний капітал
Облік та узагальнення інформації про статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал.

44
Нерозподілені
прибутки (непокриті збитки) Облік та узагальнення інформації про нерозподілені прибутки (непокриті збитки), про використання прибутку.

47
Забезпечення майбутніх витрат і платежів
Облік та узагальнення інформації про забезпечення майбутніх витрат та платежів, цільове фінансування та цільові надходження.

48 Цільове фінансування і цільові надходження Облік та узагальнення інформації про залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень з бюджету та інших джерел, у тому числі суми коштів, вивільнені від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток, та їх використання на реалізацію заходів цільового призначення відповідно до законодавства
55
Інші довгострокові зобов'язання
Облік та узагальнення інформації про довгострокові позики, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов'язання за облігаціями, довгострокові зобов'язання з оренди та інші довгострокові зобов'язання.
64
Розрахунки за податками та платежами
Облік та узагальнення інформації про розрахунки за податками, обов'язковими платежами, про податкові зобов’язання, податковий кредит, розрахунки за єдиним соціальним внеском, індивідуальний страхуванням та страхуванням майна.

66
Розрахунки за виплатами працівникам
Облік та узагальнення інформації про розра¬хунки з оплати праці.

68
Розрахунки за іншими операціями
Облік та узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками, з учасниками, про короткострокові позики, короткострокові векселі видані, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями і розрахунки за іншими операціями.

69
Доходи майбутніх періодів
Облік та узагальнення інформації про доходи майбутніх періодів.

70
Доходи від реалізації
Облік та узагальнення інформації про загальний дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

74 Інші доходи Облік та узагальнення інформації про суми інших доходів від операційної та звичайної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також обліковується сума доходу від надзвичайних подій.
79
Фінансові результати
Облік та узагальнення інформації про фінансові результати

90
Собівартість реалізації
Облік та узагальнення інформації про виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів.

91 Загальновиробничі витрати Облік та узагальнення інформації про накладні виробничі витрати на організацію та управління виробництвом, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.
96
Інші витрати
Облік та узагальнення інформації про інші витрати операційної діяльності та інші витрати звичайної діяльності, а також обліковується належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів та сума втрат від надзвичайних подій.

З метою забезпечення необхідної деталізації та аналітичності обліково-економічної інформації підприємства можуть вводити до спрощеного Плану рахунків субрахунки, виходячи з призначення рахунків і потреб управління.

2.5. Форми бухгалтерського обліку суб’єкта малого підприємництва

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, у т.ч. суб’єкти малого підприємництва, мають право самостійного вибору форми бухгалтерського обліку як певної системи облікових регістрів, порядка та способів реєстрації та узагальнення інформації в них.
Так, суб’єкт малого підприємництва самостійно обирає одну з наведених форм бухгалтерського обліку:
а) проста форма бухгалтерського обліку;
б) спрощена форма бухгалтерського обліку із застосуванням регістрів відповідно до Наказу МФУ від 25.06.2003р. № 422;
в) спрощена форма бухгалтерського обліку із застосуванням регістрів відповідно до Наказу МФУ від 15.06.2011р. № 720;
г) автоматизированная форма бухгалтер¬ского учета — компьютерная бухгалтерская программа, предусматривающая создание регистров бухгалтерского учета.
Проста форма бухгалтерського обліку. При простій формі бухгалтерського обліку реєстрація первинних облікових документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції і фінансового результату ведеться в Журналі обліку господарських операцій (додаток А), який рекомендується друкувати у форматі А2. За необхідності записи господарських операцій продовжуються у вкладних аркушах до Журналу.
Порядок застосування та форма журналу обліку господарських операцій визначені Наказом МФУ від 25.06.2003р. № 422 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами».
Журнал містить усі застосовувані на малому підприємстві бухгалтерські рахунки, є комбінованим регістром аналітичного і синтетичного обліків.
В Журналі обліку господарських операцій записи здійснюються на підставі первинних та зведених документів, відомостей нарахування заробітної плати і амортизації тощо з відображенням суми операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Журнал ведеться щомісяця. Дані рядку «Сальдо на кінець місяця» з Журналу за попередній місяць переносяться у рядок «Сальдо на початок місяця» Журналу за звітний місяць за кожним рахунком бухгалтерського обліку.
У графі 3 «Зміст операції» у хронологічній послідовності позиційним способом відображаються господарські операції звітного місяця із зазначенням суми операції у графі 4 та одночасно у графах «Дебет» і «Кредит» двох рахунків бухгалтерського обліку відповідних видів активів, власного капіталу, зобов’язань, доходів і витрат.
Підсумкові дані у Журналі визначають підрахунком суми оборотів за дебетом і за кредитом усіх рахунків бухгалтерського обліку і виведенням сальдо на кінець місяця (графи 5-46). Суми дебетових і кредитових оборотів за місяць повинні бути однаковими і дорівнювати сумі з графи 4 «Сума господарської операції» у рядку «Усього оборотів за місяць».
Для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами суб’єкти малого підприємництва застосовують Відомість 3-м (додаток 5) підсумкові дані якої заносяться до Журналу обліку господарських операцій з позначенням у графі 3 «Відомість 3-м».
Проста форма бухгалтерського обліку схематично наведена на рис. 2.1.

 

Рис. 2.1 – Схема простої форми бухгалтерського обліку

Спрощена форма бухгалтерського обліку рекомендована для застосування юридичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім банків) з ознаками суб’єктів малого підприємництва, а також юридичними особами (крім бюджетних установ), що не займаються підприємницькою (комерційною) діяльністю.
Порядок застосування та форми облікових регістрів визначені Наказом МФУ від 25.06.2003р. № 422 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами».
Формування даних для записів у регістрах бухгалтерського обліку здійснюється групуванням однакової за економічним змістом інформації первинних документів у допоміжних відомостях, аркушах-розшифровках та інших зведених документах. Деталізація інформації у регістрах бухгалтерського обліку може розширюватися.
Первинні документи поточного місяця комплектуються до кожного регістру бухгалтерського обліку в хронологічному і систематичному (по відношенню до регістру) порядку, нумеруються і переплітаються із зазначенням належності до регістру і періоду.
Після контирування первинних документів їх дані включаються до регістрів бухгалтерського обліку із зазначенням на первинному документі номеру відповідного облікового регістра і порядкового номеру записів у ньому (номер рядка). За документами, дані яких відображені в регістрах бухгалтерського обліку загальним підсумком, номер регістру і номер запису вказують на окремому аркуші, який складається у потрібному аналітичному розрізі з наступним перенесенням підсумкових оборотів до зазначеного регістру бухгалтерського обліку та додається до зброшурованих документів.
Спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає застосування наступних облікових регістрів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 – Облікові регістри при спрощеній формі бухгалтерського обліку

Назва відомостей Розділи
1 2
1. Відомість 1-м (додаток Б)
Розділ І. Облік готівки і грошових документів
Розділ ІІ. Облік грошових коштів та їх еквівалентів
2. Відомість 2-м.
Облік запасів (додаток В)
3. Відомість 3-м (додаток Г) Розділ І. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами, за податками і платежами, облік довгострокових зобов’язань і доходів майбутніх періодів
Розділ ІІ. Облік розрахунків з оплати праці
4. Відомість 4-м (додаток Д)
Розділ І. Облік необоротних активів і зносу
Розділ ІІ. Облік капітальних і фінансових інвестицій та інших необоротних активів
5. Відомість 5-м (додаток Е)
Розділ І. Облік витрат
Розділ ІІ. Облік витрат на виробництво
Розділ ІІІ. Облік доходів і фінансових результатів
Розділ ІV. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів
6. Оборотно-сальдова відомість

Сума з будь-якої операції записується в двох відомостях одночасно: у першій – за дебетом рахунка з приведенням шифру рахунка, що кредитується, а в другій – за кредитом рахунка з аналогічним записом шифру рахунка, що дебетується.
Залишки коштів в окремих відомостях повинні зіставлятися з відповідними даними первинних документів, на підставі яких були зроблені записи.
У відомостях вказується місяць, за який вони складаються, а в необхідних випадках – назва рахунків бухгалтерського обліку. Відомості підписуються особами, що робили записи.
Спрощена форма бухгалтерського обліку схематично наведена на рис. 2.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2 – Схема спрощеної форми бухгалтерського обліку

Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Право ведення спрощеного обліку доходів і витрат мають суб’єкти малого підприємництва, які відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст. 154 розділу ІІІ Податкового кодексу України, та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Порядок застосування та форми облікових регістрів визначені Наказом МФУ від 15.06.2011р. № 720 «Про затвердження методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами».
Запропонована система регістрів призначена для реєстрації та узагальнення інформації в них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за формою згідно із додатком 2 до П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
Суб’єкти малого підприємництва самостійно обирають періодичність складання регістрів – місяць або квартал залежно від обсягу господарських операцій.
Господарські операції відображаються в регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Первинні документи поточного періоду комплектуються до кожного регістру в хронологічному і систематичному (відносно регістру) порядку.
Інформація про господарські операції за звітний період з регістрів переноситься у згрупованому вигляді до Спрощеного фінансового звіту.
Систематизація господарських операцій здійснюється в таких журналах обліку господарських операцій:
Журнал 1-мс обліку активів (додаток Є);
Журнал 2-мс обліку капіталу і зобов’язань (додаток Ж);
Журнал 3-мс обліку доходів (додаток З);
Журнал 4-мс обліку витрат (додаток К).
За потреби, зокрема у разі значного обсягу господарських операцій, додатково можуть застосовуватися такі відомості обліку господарських операцій:
Відомість 1.1-мс обліку необоротних активів (додаток Л);
Відомість 1.2-мс обліку нарахування амортизації (додаток М);
Відомість 2.1-мс обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами та бюджетом (додаток Н);
Відомість 2.2-мс обліку розрахунків з працівниками (додаток П);
Відомість 4.1-мс обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів (додаток Р).
У разі потреби можуть використовуватися додаткові регістри (виготовлені самостійно) для узагальнення інформації про господарські операції щодо окремих активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат, підсумкові дані з яких переносяться до відповідних граф Журналів.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат схематично наведена на рис. 2.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.3 – Схема форми бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення
спрощеного обліку доходів і витрат

Контрольні питання для перевірки знань

1. Зазначте елементи організації бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва.
2. Вкажіть форми організації бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва.
3. Розкрийте поняття облікової політики. Які елементи облікової політики повинні розкривати суб’єкти малого підприємництва?
4. Які питання стосовно методики обліку повинні розкриватися у наказі про облікову політику суб’єкта малого підприємництва?
5. В яких випадках підприємство має право вносити зміни у наказ про обліку політику?
6. Як зміна облікової політики впливає на зміст фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва?
7. Вкажіть призначення та реквізити первинного документу?
8. Опишіть стадії руху первинних документів на підприємстві.
9. Вкажіть призначення та порядок складання графіків документообороту.
10. Дайте характеристику плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва.
11. У чому полягають відмінності спрощеного плану рахунків від повного плану рахунків?
12. Які форми бухгалтерського обліку рекомендовано застосовувати суб’єктам малого підприємництва?
13. Опишіть просту форму бухгалтерського обліку.
14. Який зміст та порядок складання Журналу обліку господарських операцій суб’єктами малого підприємництва?
15. Опишіть спрощену форму бухгалтерського обліку.
16. Охарактеризуйте відомості бухгалтерського обліку, форми яких рекомендовані Методичними рекомендаціями з застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами.
17. Охарактеризуйте форму бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат.
18. Який порядок виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку?
19. Вкажіть взаємозв’язок відомостей бухгалтерського обліку з планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва.
20. Якій взаємозв’язок плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва із фінансовою звітністю суб’єктів малого підприємництва?

МОДУЛЬ 2
ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ АКТИВІВ, КАПІТАЛУ, ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ДОХОДІВ, ВИТРАТ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ТЕМА 3 ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Питання, що розглядаються у темі

3.1 Облік основних засобів
3.2 Облік нематеріальних активів

Після вивчення теми студент повинен знати:

- поняття необоротних активів, основних засобів, нематеріальних активів та порядок їх класифікації;
- особливості документування операцій з необоротними активами;
- порядок ведення синтетичного та аналітичного обліку операцій з необоротними активами суб’єктами малого підприємництва;
- порядок відображення інформації про операції з необоротними активами в облікових регістрах, що рекомендовані суб’єктам малого підприємництва;
- порядок проведення інвентаризації необоротних активів;
- характеристику методів амортизації необоротних активів та організацію її обліку.

Ключові слова: необоротні активи, основні засоби, нематеріальні активи, первісна вартість, залишкова вартість, амортизаційна вартість, амортизація, знос, інвентарний об’єкт, інвентарний номер, ремонт, поліпшення, амортизація, інвентаризація.

Рекомендована література: 4, 7, 11, 13, 14, 32, 40 – 44, 46, 48, 60.

 

3.1 Облік основних засобів

Для здійснення господарської діяльності суб’єкти малого підприємництва мають володіти засобами праці: будівлями, спорудженнями, устаткуванням, транспортними засобами, інвентарем та ін.
Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше за рік).
Одиницею обліку виступає об'єкт основних засобів, визначення якого надано в п.4 П(С)БО 7. Об'єкт основних засобів – це завершений пристрій із усіма пристосуваннями та приладами до нього; конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристрої, приналежності, керування і єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Для забезпечення контролю за станом і рухом основних засобів кожному об'єкту в момент його введення в експлуатацію привласнюється інвентарний номер, що проставляється на об'єкті стійкою фарбою і зберігається за ним протягом усього терміну його використання.
Документування операцій з основними засобами. Надходження придбаних основних засобів оформлюється документами постачальника, а саме: накладна, рахунок на сплату, податкова накладна та документи, що містять технічну характеристику об’єкта.
Зарахування до складу основних засобів закінчених будівель, встановленого устаткування та інших об'єктів оформлюється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1), типова форма якого затверджена наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995р. Акт складається в одному примірнику на кожен окремий інвентарний об'єкт. Складання загального акта, що оформляє приймання декількох об'єктів, дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструмента, устаткування і т.п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті в одному календарному місяці.
При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) - здавача. Перший примірник з підписами одержувача і здавача передається до бухгалтерії, а інший – до відділу (цеху) – здавачу.
Об'єкти на підприємстві можуть вибувати через повний фізичний чи моральний знос, у результаті аварій та стихійних лих. Таке вибуття називається ліквідацією й оформляється Актом на списання основних засобів (ОЗ-3) або Актом на списання автотранспортних засобів (ОЗ-4). Для визначення непридатності об'єкта до подальшої експлуатації керівник підприємства наказом призначає ліквідаційну комісію, склад якої залежить від виду та виробничого призначення об'єкта, що ліквідується.
Комісія в результаті огляду об'єкта основних засобів складає два примірника акта, у якому вказують технічний стан і причини списання об'єкта, наявність дорогоцінних металів, кількість здійснених ремонтів та ін. Також в акті в розділі «Розрахунок результатів списання об'єктів» бухгалтер відображає витрати на списання і вартість матеріальних цінностей, що надійшли від зносу і розбирання будинків, споруд, демонтажу устаткування і т.п.
Згідно з П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та діяльність, що припиняється», затвердженому наказом МФУ від 07.11.2003р. № 617, основні засоби, щодо яких прийнято рішення про їх продаж, повинні бути переведенні зі складу необоротних активів до групи запасів. Таке переведення об’єктів оформлюється актом виведення основних засобів з експлуатації, на підставі якого припиняється нарахування амортизації.
Реалізація основних засобів іншому підприємству оформлюється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ОЗ-1), що складається у трьох примірниках: перші два залишаються на підприємстві, що здає об'єкт, третій передається особі, що приймає основні засоби.
Облік витрат на ремонт та поліпшення основних засобів Крім витрат на придбання основних засобів більшість підприємств несуть додаткові витрати на їх відновлення та поліпшення. Згідно з П(С)БО 7 критерієм віднесення даних витрат до витрат звітного періоду або до капітальних інвестицій є їх вплив на розмір майбутніх економічних вигод, що встановлений у момент введення об'єкта в експлуатацію. Якщо роботи призводять до збільшення даного показника, то витрати на їх виконання збільшують первісну вартість основних засобів. Витрати, що здійснюються для відновлення або збереження майбутніх економічних вигод, визнаються витратами періоду, у якому вони виникли. Таким чином, з метою визначення напрямку списання витрати на ремонт, модернізацію, добудування, дообладнування і т.п. стали класифікуватися за ознакою впливу на первісно визначений розмір майбутніх економічних вигод, що очікувались від використання основних засобів.
Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561, до капітальних інвестицій з наступним збільшенням первісної вартості основних засобів, відносяться витрати на здійснення таких видів робіт:
- модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисного використання або збільшення його потужності;
- заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
- впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
- добудування (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги і (або) якість робіт (послуг), що виконуються, або умови їх виконання.
Порядок документального оформлення операцій ремонту та поліпшення основних засобів залежить від способу їх здійснення – підрядного або господарського.
При підрядному способі всі роботи здійснює спеціалізована ремонтно-будівельна організація на підставі Договору підряду. У договорі зазначають предмет договору, терміни виконання робіт, вартість робіт і форму оплати, права та обов'язки замовника і підрядчика.
По закінченні робіт в разі виконання всіх умов договору сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт, один екземпляр якого разом з рахунком на оплату вручається замовнику.
При господарському способі всі роботи з ремонту та поліпшення підприємство виконує самостійно. Документальне оформлення витрат на ремонт або поліпшення об'єкта в даному випадку залежить від елемента витрат (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Документальне оформлення витрат на ремонт і поліпшення основних засобів, що здійснюються господарським способом

Види витрат Первинні документи
1 2
1. Матеріальні витрати Накладна, вимога-накладна, акт на списання матеріалів, МШП
2. Витрати на оплату праці Розрахунково-платіжна відомість, розрахункова відомість, наряд на виконання робіт
3. Відрахування на соціальне страхування Довідка бухгалтера
4. Амортизація Довідка бухгалтера, відомість амортизації
5. Інші витрати Довідка бухгалтера, рахунок на оплату, акт виконаних робіт

Закінчення робіт з капітального ремонту оформлюється Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об'єктів (ОЗ-2), який підписують підрозділ, що здійснює ремонт об'єкта, і підрозділ, що одержує відремонтований об'єкт.
Амортизація основних засобів. В процесі використання основні засоби зношуються, тобто втрачають первісні техніко-експлуатаційні характеристики. При цьому вартість об'єктів переноситься частинами на створену за їх участю продукцію (роботи, послуги). Процес перенесення вартості зношеної частини основних засобів на вартість нового продукту називається амортизацією.
Згідно П(С)БО 7 амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації). Таким чином, для нарахування амортизації необхідно визначити вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, термін його корисного використання, а також обрати метод амортизації.
Під вартістю основних засобів, що амортизується, розуміють вартість, яку планують переносити на витрати підприємства протягом терміну корисного використання об'єкта. Вона визначається в момент введення об'єкта в експлуатацію шляхом зменшення первісної вартості на суму ліквідаційної вартості основних засобів.
Ліквідаційна вартість також є очікуваною та дорівнює сумі грошових коштів або вартості інших активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення терміну їх корисного використання, за винятком витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією). Звичайно в якості ліквідаційної вартості основних засобів визнають вартість запчастин або брухту кольорових і дорогоцінних металів, які можна одержати після демонтажу устаткування, а також справедливу вартість подібного об'єкта, що використовується в аналогічних умовах, по закінченні терміну його корисної експлуатації. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, що амортизується, прирівнюється до первісної або переоціненої.
Терміном корисного використання основних засобів є очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх застосуванням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Даний термін необов'язково повинен збігатися з нормативним терміном експлуатації, що зазначений у технічній документації об'єкта основних засобів.
Згідно П(С)БО 7 при визначенні терміну корисного використання слід враховувати:
- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності. Якщо підприємство припускає використовувати устаткування в наднормативних умовах експлуатації, то термін корисного використання доцільно установити меншим, ніж нормативний;
- очікуваний фізичний та моральний знос;
- правові або інші обмеження терміну використання об'єкта. Наприклад, у випадку придбання підприємством об'єкта основних засобів для виконання з його допомогою разових робіт, термін корисного використання такого об'єкта встановлюється в розмірі періоду його експлуатації на даному підприємстві;
- інші фактори.
На сьогодні в бухгалтерському обліку надано право застосовувати на підприємстві один або декілька методів амортизації основних засобів з числа тих, що дозволені П(С)БО 7 (табл.3.2).
Таблиця 3.2 - Характеристика методів амортизації основних засобів
Метод амортизації Порядок визначення суми амортизації
1 2
1. Прямолінійний метод Річна сума амортизації визначається шляхом розподілу вартості, що амортизується, на очікуваний термін корисного використання
2. Метод зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма дорівнює різниці між одиницею та результатом витягу кореня в ступені, рівного кількості років корисного використання об'єкта, з результату ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, що визначається виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється.
4. Кумулятивний метод Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до завершення очікуваного терміну використання об'єкта, на суму числа років його корисного використання.
5. Виробничий метод Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується тільки прямолінійним або виробничим методом. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків вартості, що амортизується, та інші 50 % - у місяці їх вилучення зі складу активів або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 % його вартості.

Суб’єкти малого підприємництва, що є платниками єдиного податку, нараховують амортизацію основних засобів за вимогами Податкового кодексу України.
Згідно з ПКУ амортизації підлягають:
- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
- витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;
- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
- витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 ПКУ;
- сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 ПКУ;
- вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів;
- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;
- вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств;
- вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності».
Нарахування амортизації здійснюється з урахуванням мінімально встановлених термінів, визначених п. 145.1 ПКУ, та методів амортизації для конкретних груп (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи Мінімально допустимі строки корисного використання, років Метод амортизації
1 2 3
група 1 - земельні ділянки - Амортизація не нараховується
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом 15 Прямолінійний, зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий
група 3 - будівлі, 20
споруди, 15
передавальні пристрої 10
група 4 - машини та обладнання 5 Прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень 2
група 5 - транспортні засоби 5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4 Прямолінійний, зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий
група 7 - тварини 6
група 8 - багаторічні насадження 10
група 9 - інші основні засоби 12 Прямолінійний, виробничий
група 10 - бібліотечні фонди - Прямолінійний, зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи - Списання 50 % вартості в місяці введення в експлуатацію, 50 % в місяці списання або списання 100 %
Продовження табл. 3.3
1 2 3
вартості в місяці введення в експлуатацію
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди 5 Прямолінійний, виробничий
група 13 - природні ресурси - Амортизація не нараховується
група 14 - інвентарна тара 6 Прямолінійний, виробничий
група 15 - предмети прокату 5 Прямолінійний, виробничий
група 16 - довгострокові біологічні активи 7 Прямолінійний, зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий

Аналітичний облік основних засобів. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків аналітичний облік основних засобів ведеться за кожним інвентарним об'єктом. Крім того, суб’єкти малого підприємництва можуть здійснювати деталізацію інформації за видами основних засобів, за призначенням, місцем експлуатації та іншими ознаками.
Схема побудови рахунків для обліку операцій з основними засобами. Для накопичення інформації про основні засоби Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 1 «Необоротні активи» (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Рахунки синтетичного обліку операцій з основними засобами відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
10 «Основні засоби» Облік й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.
11 «Інші необоротні матеріальні активи» Облік й узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об'єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Продовження табл. 3.4
1 2
13 «Знос (амортизація) необоротних активів» Облік й узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
15 «Капітальні інвестиції» Облік витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку операцій з основними засобами (табл. 3.5)

Таблиця 3.5 - Рахунки синтетичного обліку операцій з основними засобами відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій
підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
10 «Основні засоби»
Облік та узагальнення інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.
13 «Знос необоротних активів»
Облік та узагальнення інформації про знос основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

15 «Капітальні інвестиції» Облік та узагальнення інформації про капітальні інвестиції.

Кореспонденція рахунків з обліку основних засобів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 3.6.

Таблиця 3.6 - Кореспонденція рахунків з обліку основних засобів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків
№ Зміст операції Спрощений план рахунків Загальний план рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
Придбання основних засобів
1. Відображено вартість об'єкта основних засобів за договором 15 68 152 631
2. Одночасно відображено податковий кредит 64 68 641 631
Продовження табл. 3.6
1 2 3 4 5 6
3. Транспортні та інші витрати по придбанню об'єкта основних засобів 15 68 152 685
4. Одночасно відображений податковий кредит за даними витратами 64 68 641 685
5. Введений в експлуатацію придбаний об'єкт основних засобів 10 15 10 152
6. Зроблено оплату за придбаний об'єкт основних засобів 68 31 631 311
Амортизація основних засобів
7. Нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення 23 13 23 131
8. Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення 91 13 91 131
9. Нараховано амортизацію основних засобів адміністративного призначення 96 13 92 131
10. Нараховано амортизацію основних засобів збутового призначення 96 13 93 131
Витрати на поліпшення і утримання основних засобіва
11. Списано запаси, витрачені на ремонт основних засобів 23
91
96 20 23
91
92
93
94 20
12. Відображено вартість ремонту, зробленого підрядною організацією
23
91
96 68 23
91
92
93
94 685
13. Одночасно відображений податковий кредит 64 68 641 685
14. Списано запаси, витрачені на поліпшення основних засобів 15 20 15 20
15. Відображено вартість поліпшень, зроблених підрядною організацією 15 68 15 685

Продовження табл. 3.7
1 2 3 4 5 6
16. Віднесені витрати на поліпшення на збільшення первісної вартості об’єкта 10 15 10 15
Ліквідація основних засобів
17. Списано знос ліквідованого об'єкта основних засобів 13 10 13 10
18. Списано залишкову вартість ліквідованого об'єкта основних засобів 96 10 97 10
19. Списано витрати з ліквідації основних засобів 79 96 79 97
Дооцінка основних засобів
20. Збільшення вартості основних засобів на суму балансової вартості та амортизації 10 40 10 41
21. Дооцінка накопиченої амортизації 40 13 41 13
Уцінка основних засобів
22. Відображено результат уцінки основних засобів на суму амортизації 13 10 13 10
23. Уцінка основних засобів на суму балансової вартості 96 10 97 10
24. Відображено результат уцінки основних засобів на суму балансової вартості 79 96 79 97

Відображення інформації про основні засоби у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з основними засобами на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Для систематизації інформації про наявність, рух і знос необоротних активів (основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів), про капітальні і фінансові інвестиції та інші необоротні активи ведеться Відомість 4-м.
У Відомості 4-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків:
у розділі І – 10 «Основні засоби» і 13 «Знос необоротних активів»;
у розділі ІІ – 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції», 18 «Інші необоротні активи», 35 «Поточні фінансові інвестиції».
У графах 6-9 розділу І цієї Відомості відображаються дані про надходження необоротних матеріальних (крім капітальних інвестицій) і нематеріальних активів, для заповнення яких використовуються записи відомостей 4-м і 5-м.
У графах 10-15 розділу І цієї Відомості відображаються дані про вибуття необоротних матеріальних і нематеріальних активів (продаж, безоплатна передача, ліквідація), про уцінку та зменшення корисності цих об’єктів.
У графах 20-23 розділу І відображаються операції з нарахованої амортизації та сума збільшення зносу необоротних активів внаслідок їх дооцінки або зменшення їх корисності.
У графах 25-26 розділу І цієї Відомості відображається списання зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів внаслідок їх вибуття, зменшення зносу внаслідок уцінки та відновлення корисності цих активів, для заповнення яких використовуються дані відомостей 4-м і 5-м.
Залишок на кінець місяця на рахунку 10 «Основні засоби» (графа 18) визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 5) дебетового обороту за місяць (графа 9) і вирахуванням кредитового обороту за місяць (графа 16).
Залишок на кінець місяця за рахунком 13 (графа 27) визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 19) кредитового обороту за місяць (графа 24) і вирахуванням дебетового обороту за місяць (графа 26).
У розділі ІІ Відомості 4-м ведеться бухгалтерський облік капітальних і фінансових інвестицій, інших необоротних активів. Записи у розділі II групуються за рахунками 14, 15, 18 і 35 шляхом вписування перед початком записів у графі 2 коду і назви відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого далі здійснюються записи. Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться в розрізі об`єктів інвестування і виду витрат капітального характеру (будівельні, монтажні, проектні роботи, вартість придбаного устаткування, що потребує і не потребує монтажу, затрати на придбання, виготовлення і спорудження інших необоротних матеріальних активів) і витрат на придбання (створення) нематеріальних активів та об’єктів фінансової оренди.
Сума податкового кредиту, що визнана у зв’язку з попередньою оплатою (авансом) вартості необоротних активів, будівельно-монтажних робіт та інших робіт капітального характеру у цій Відомості наводиться окремо від решти суми авансу.
Сальдо на кінець поточного місяця відповідного рахунку у розділі ІІ Відомості 4-м визначається додаванням до сальдо на початок місяця (графа 3) дебетового обороту за місяць (графа 5) і вирахуванням кредитового обороту (графа 14).
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів та капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи призначені графи 4 і 5 Журналу 1-мс.
У графі 4 наводяться суми за операціями, внаслідок яких збільшується сукупна вартість зазначених необоротних активів, зокрема надходження: від постачальників, на умовах фінансового лізингу, довірчого управління, безоплатного отримання, в якості внеску до статутного капіталу, в обмін на подібні або неподібні активи; збільшення понесених витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів; поліпшення основних засобів та інші надходження.
У графі 5 наводяться суми за операціями, внаслідок яких зменшується сукупна вартість зазначених необоротних активів, зокрема вибуття внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі тощо.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 4 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 4 і зменшується на суму обороту за період за графою 5.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 4 переноситься у рядок 1011 «Первісна вартість» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).
Графи 6 і 7 призначені для відображення інформації про операції щодо амортизації основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів та інших необоротних матеріальних активів. У графі 6 наводиться нарахована в установленому порядку сума амортизації на зазначені необоротні активи, а у графі 7 – сума накопиченої амортизації об’єктів зазначених необоротних активів, які вибули.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 6 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 6 і зменшується на суму обороту за період за графою 7.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 5 переноситься у рядок 1012 «Знос» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).
Графи 8 і 9 призначені для відображення інформації про операції щодо інших необоротних активів, у тому числі довгострокових фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а також інших необоротних активів. Інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю (історичною собівартістю).
У графі 8 наводяться суми за операціями, внаслідок яких зазначені необоротні активи збільшуються, зокрема суми інвестицій (вкладень) у цінні папери, статутний капітал інших підприємств; визнання поточної дебіторської заборгованості довгостроковою тощо.
У графі 9 наводяться суми за операціями, внаслідок яких зазначені необоротні активи зменшуються, зокрема продаж цінних паперів та інших довгострокових інвестицій, погашення довгострокової дебіторської заборгованості тощо.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 8 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 8 і зменшується на суму обороту за період за графою 9.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 8 переноситься у рядок 1090 «Інші необоротні активи» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).
3.2 Облік нематеріальних активів

У сучасних умовах господарювання невід'ємним видом активів підприємства є нематеріальні активи. Нематеріальні активи – це немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи є необоротними активами, що не мають матеріальної форми.
Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:
- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Згідно П(С)БО 8 не визнаються нематеріальним активом, а відносяться до витрат звітного періоду:
- витрати на дослідження;
- витрати на підготовку й перепідготовку кадрів;
- витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
- витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань;
- витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
Документування операцій з нематеріальними активами. Нематеріальні активи не мають матеріальної форми, однак їх наявність на підприємстві підтверджують правильно оформлені документи (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 - Документи, що підтверджують існування об’єкта нематеріальних активів
Вид нематеріальних активів Документ
1 2
Право користування природними ресурсами Документація, що підтверджує право підприємства на земельну ділянку та ін.
Право користування геологічної та іншої інформацією Геологічні звіти та карти
Право на об’єкти промислової власності Патенти та ліцензійні догоди
Право на комерційне позначення Свідоцтво або договір поступки
Авторське право та суміжні з ними права Договір про передачу виняткових майнових прав (авторський договір)
Документування операцій з нематеріальними активами. На сьогодні затверджені наказом МФУ від 22.11.2004р. № 732 типові форми первинних документів для об'єктів права інтелектуальної власності:
- акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів (ф. НА-1);
- інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів (ф. НА-2);
- акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів (ф. НА-3);
- інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів (ф. НА-4).
Також суб’єкти малого підприємництва можуть застосовувати:
- типові форми первинного обліку основних засобів, затверджені наказом Мінстату України від 29.12.95 р. № 352;
- самостійно розроблені форми первинних документів.
В цілому порядок і послідовність документального оформлення операцій руху нематеріальних активів аналогічний основним засобам
Амортизація нематеріальних активів. Нематеріальні активи, як один з видів необоротних активів, підлягають амортизації. Члени спеціально створеної комісії в момент введення об'єкта в господарський оборот визначають його термін корисного використання, ліквідаційну вартість і вибирають метод амортизації.
Ліквідаційна вартість нематеріальних активів зазвичай прирівнюється до нуля за винятком випадків, якщо:
- інша особа зобов'язується придбати об'єкт нематеріальних активів по закінченні терміну його корисного використання. У даному випадку його ліквідаційна вартість дорівнюватиме продажної вартості, зазначеної в договорі;
- щодо даного об'єкта існує і буде існувати активний ринок, на якому є інформація про ліквідаційні вартості аналогічних об'єктів. Активним вважається такий ринок, на якому продаються і купуються однорідні предмети, завжди можна знайти зацікавлених покупців і продавців, а інформація про ринкові ціни є загальнодоступною (п.4 П(С)БО 8).
До нематеріальних активів застосовуються методи, передбачені п. 26 П(С)БО 7: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний і виробничий. Метод вибирається виходячи з умов одержання економічних вигод від використання об'єкта. Якщо такі умови визначити неможливо, то комісія встановлює прямолінійний метод.
В іншому порядок амортизації нематеріальних активів аналогічний амортизації основних засобів
Аналітичний облік нематеріальних активів. Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкту окремо, виду нематеріальних активів та призначення.

Схема побудови рахунків для обліку операцій з нематеріальними активами. Для накопичення інформації про нематеріальні активи Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 1 «Необоротні активи» (табл. 3.9).

Таблиця 3.9 - Рахунки синтетичного обліку операцій з нематеріальними активами відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
12 «Нематеріальні активи» Облік й узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.
13 «Знос (амортизація) необоротних активів» Облік й узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
15 «Капітальні інвестиції» Облік витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку операцій з нематеріальними активами (табл. 3.10)

Таблиця 3.10 - Рахунки синтетичного обліку операцій з нематеріальними активами відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
10 «Основні засоби»
Облік та узагальнення інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.
13 «Знос необоротних активів»
Облік та узагальнення інформації про знос основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

15 «Капітальні інвестиції» Облік та узагальнення інформації про капітальні інвестиції.

Методика відображення інформації про операції з нематеріальними активами на рахунках бухгалтерського обліку аналогічна облік основних засобів.
Відображення інформації про нематеріальні активи у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з нематеріальними активами на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Для систематизації інформації про наявність, рух і знос нематеріальних активів ведеться Відомість 4-м. Порядок накопичення інформації про нематеріальні активи аналогічний порядку відображення інформації про операції з основними засобами.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо нематеріальних активів призначені графи 4 і 5 Журналу 1-мс. Порядок накопичення інформації про нематеріальні активи аналогічний порядку відображення інформації про операції з основними засобами.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Якими нормативними документами регулюється порядок обліку необоротних активів?
2. Вкажіть критерії визнання основних засобів згідно з П(С)БО 7.
3. Дайте визначення поняттю «незавершені капітальні інвестиції в необоротні активи.
4. Що вважається одиницею обліку основних засобів?
5. Дайте визначення вартості, що амортизується, ліквідаційної вартості, залишковій вартості необоротних активів.
6. Дайте визначення поняттю «термін корисного використання».
7. Як визначається первісна вартість основних засобів?
8. Які витрати включаються до складу первісної вартості основних засобів?
9. Опишіть порядок документування операцій з основними засобами суб’єктами малого підприємництва.
10. Назвіть методи нарахування амортизації основних засобів, що дозволені до застосування суб’єктами малого підприємництва.
11. Які рахунки обліку основних засобів передбачені спрощеним та звичайним планом рахунків?
12. Вкажіть критерії визнання нематеріальних активів згідно з П(С)БО 8.
13. Як визначається первісна вартість нематеріальних активів?
14. Опишіть порядок документування операцій з нематеріальними активами суб’єктами малого підприємництва.
15. Які рахунки обліку нематеріальних активів передбачені спрощеним та звичайним планом рахунків?
16. Зазначте особливості нарахування амортизації нематеріальних активів суб’єктами малого підприємництва.
17. Вкажіть критерії визнання витрат на ремонт та поліпшення основних засобів та нематеріальних активів.
18. Опишіть порядок інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів.
19. В яких регістрах аналітичного обліку суб’єкти малого підприємництва відображують інформацію про операції з необоротними активами?
20. В яких регістрах синтетичного обліку суб’єкти малого підприємництва відображують інформацію про операції з необоротними активами?

 

ТЕМА 4 ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Питання, що розглядаються у темі

4.1 Облік запасів
4.2 Облік грошових коштів та грошових документів
4.3 Облік розрахунків

Після вивчення теми студент повинен знати:

- поняття та класифікацію запасів підприємства;
- види оцінки, що застосовуються при обліку надходження та вибуття запасів;
- методи обліку транспортно-заготівельних витрат;
- організацію документування операцій з запасами;
- порядок відображення операцій з запасами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;
- особливості накопичення інформації про операції з запасами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва;
- порядок документування операцій з готівкою у касі та грошей на банківських рахунках;
- порядок визначення ліміту готівки у касі;
- порядок відображення операцій з грошами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;
- особливості обліку грошових документів;
- порядок проведення інвентаризації готівки та грошових документів у касі;
- порядок відображення інформації про операції з грошами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва;
- сутність та види дебіторської заборгованості;
- порядок визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості;
- порядок документального оформлення операцій за розрахунками з дебіторами;
- порядок відображення операцій за розрахунками з дебіторами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків;
- особливості накопичення інформації про розрахунки з дебіторами в облікових регістрах, рекомендованих для суб’єктів малого підприємництва.

Ключові слова: запаси, готова продукція, товари, малоцінні та швидкозношувані предмети, первісна вартість, чиста вартість реалізації, методи оцінки, гроші, готівка, грошові документи, каса, рахунки у банках, ліміт каси, інвентаризація каси, розрахунки, дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів.

Рекомендована література: 4, 7, 11, 15, 16, 30, 40 – 44, 46, 49, 61 - 63.
4.1 Облік запасів

Одним з основних видів активів підприємства виступають запаси. Вони призначені для виробництва продукції, надання послуг або для перепродажу протягом короткого періоду часу.
Згідно П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активами підприємства при дотриманні наступних умов:
- підприємство може в майбутньому одержати економічні вигоди від їх використання, іншими словами володіння запасами може сприяти надходженню на підприємство прямо або непрямо грошових коштів;
- вартість запасів може бути достовірно визначена. Достовірність оцінки запасів залежить від правильності документального оформлення операцій з ними, оскільки саме первинний документ підтверджує факт надходження, зберігання, продажу та іншого вибуття запасів.
Основною ознакою групування запасів є їх види, що виділені в П(С)БО 9:
- сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючи вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у виді незакінчених обробкою і зборкою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;
- виготовлена на підприємстві готова продукція, що відповідає технічним і якісним характеристикам даного виду продукції і призначена для наступного продажу;
- товари у виді матеріальних цінностей, що придбаються з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети – засоби праці, що використовуються протягом періоду, який не перевищує один рік або операційний цикл (якщо він більший за рік);
- поточні біологічні активи, якщо вони використовуються у виді запасів;
- необоротні активи, призначені для продажу.
Оцінка запасів. Важливим етапом обліку є оцінки запасів, оскільки від неї залежить точність даних фінансової звітності.
Згідно П(С)БО 9 «Запаси» оцінку запасів слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів, при вибутті і на дату складання фінансової звітності (рис. 4.1).
Оприбуткування запасів здійснюється за первісною вартістю, яка складається з наступних елементів:
- суми, що сплачується відповідно до договору постачальнику;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;
- витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування перевезень;
- інші витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного до використання в запланованих цілях.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1 - Види оцінок запасів на етапах їх руху

Особливістю оцінки товарів в підприємствах роздрібної торгівлі є можливість їх оприбуткування за цінам продажу. При виборі такого виду оцінки при оприбуткуванні товарів нараховується торгівельна націнка.
На собівартість запасів, що списані внаслідок їх використання, продажу або списання, впливає обраний підприємством один з методів оцінки вибуття, визначений п. 16 П(С)БО 9 «Запаси» (рис. 4.1).
За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, що не є взаємозамінними; запаси, призначені для конкретних замовлень, та дорогі запаси. Цей метод застосовується при невеликій номенклатурі запасів на підприємстві і припускає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею запасів.
За методом середньозваженої собівартості собівартість розраховується шляхом розподілу загальної вартості всіх запасів (вартість залишку запасів на початок місяця плюс вартість запасів, що надійшли за місяць) на кількість одиниць цих запасів. Собівартість запасів, розрахована за методом середньозваженої собівартості, буде залежати від покупки запасів за більш високою ціною наприкінці місяця. За рахунок питомої ваги дорогих запасів, куплених наприкінці місяця, у загальній сумі запасів середньозважена ціна одиниці запасів буде вище, а відповідно, собівартість запасів, що вибули, збільшиться.
Метод ФІФО припускає, що на собівартість запасів, що вибули, списується вартість перших покупок, а залишок запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх покупок.
Метод ціни продажів можуть застосовувати підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Торгова націнка при цьому визначається шляхом розрахунку її середнього відсотка.
П(С)БО 9 «Запаси» передбачений ще один метод оцінки вибуття запасів - метод нормативних витрат. Він полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлюються підприємством з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці і виробничих потужностей. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.
У звітності запаси відображуються за балансовою вартістю, тобто за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу суми очікуваних витрат на їх реалізацію. Сума, на яку первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації, списується на витрати звітного періоду.
Методи обліку транспортно-заготівельних витрат. Транспортно-заготівельні витрати - це витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.
Згідно п.9 П(С)БО 9 існує два методи розподілу ТЗВ:
- метод прямого розрахунку;
- метод середнього відсотка.
Метод визначення суми ТЗВ шляхом прямого розрахунку передбачає можливість розподілити їх між одиницями запасів, що надійшли, відразу. Цей метод застосовується, коли точно можна визначити витрати, пов'язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному вираженні.
Метод визначення суми транспортно-заготівельних витрат за середнім відсотком полягає у віднесенні цієї суми на окремий субрахунок, тобто загальна сума транспортно-заготівельних витрат відбивається на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць.
Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості списаних запасів з відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається розподілом суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Документування операцій з запасами. Документування операцій з запасами залежить від виду запасів (рис. 4.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2 - Види первинних документів за операціями з запасами

Виробничі запаси та товари оприбутковують на підставі супровідних документів постачальників, які можна розділити на три групи:
1. Товарні (матеріальні) документи – засвідчують кількість і якість запасів. До таких документів відносяться накладні, товарно-транспортні накладні, ярлики, сертифікати якості, довідки про результати лабораторних аналізів і ін.
2. Транспортні документи – підтверджують факт відправлення та транспортування вантажу і служать підставою для його одержання і пред'явлення претензій транспортної організації при нестачі або псування вантажу.
3. Розрахункові документи – є підставою для перерахування платежу постачальникам запасів. Вид розрахункового документа залежить від форми безготівкових розрахунків, що застосовується: рахунок на оплату, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога.
Для одержання запасів на складі постачальника або транспортної організації уповноваженій особі (експедитору) видається довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей типової форми. Вона є підставою для одержання особою-працівником підприємства-покупця конкретного найменування і кількості запасів.
Виписка довіреностей здійснюється відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом МФУ від 16.05.96 р. № 99. Довіреність виписує уповноважена особа – реєстратор. Звичайно такою особою виступає бухгалтер з обліку товарно-матеріальних цінностей. Підписують даний документ керівник і головний бухгалтер або інші особи, що уповноважені наказом керівника. Видані довіреності реєструються в Журналі реєстрації видачі довіреностей, їх повернення і використання. Журнал має типову форму, де вказуються дата видачі довіреності, П.І.Б. одержувача, постачальник, номер і дата договору, рахунка, специфікації або іншого документа, підпис одержувача, відмітка про використання довіреності.
Довіреність залишається на підприємстві, яке відпустило цінності. Одержувачу запасів видається накладна, товарно-транспортна накладна, яку він не пізніше наступного дня має надати реєстратору довіреностей.
Запаси у виді готової продукції або товарів зі складів можуть відвантажуватися представнику покупця, транспортної організації або доставлятися покупцеві шляхом централізованого постачання, тобто транспортом постачальника.
Запаси передаються представнику покупця тільки при наявності належним чином оформленої довіреності. Матеріально відповідальна особа звіряє прізвище представника в довіреності з документом, що засвідчує його особистість, а також найменування і кількість цінностей, що підлягають видачі. Довіреність залишається у підприємства-продавця, а представнику покупця вручається пакет супровідних документів.
При доставці запасів транспортом постачальника оформлюється товарно-транспортна накладна (ТТН), що поєднує в собі товарний і транспортний документ. Порядок оформлення ТТН встановлений Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.
ТТН виписуються в кількості не менш 4-х екземплярів. Перший екземпляр ТТН залишається у постачальника (є підставою для списання товарів зі складу, а також для обліку виконаних робіт з їх перевезення); другий передається вантажоодержувачу (є підставою для оприбуткування товарів і обліку розрахунків за їх доставку); третій і четвертий екземпляри передаються перевізнику (призначені для обліку товарів на шляху їх проходження). Всі екземпляри даного виду документу підписують матеріально відповідальна особа, що відпустила цінності зі складу, експедитор, що прийняв запаси до перевезення, а також матеріально відповідальна особа підприємства-одержувача.
У товарно-транспортній накладній зазначаються: підстава на відпуск цінностей (замовлення, розпорядження і т.п.), номер автомашини, номер дорожнього листа, прізвище водія й експедитора, найменування організації-одержувача вантажу, найменування, кількість, ціна та сума цінностей, сума транспортних витрат, пред'явлених до відшкодування покупцю.
При внутрішньому переміщенні запасів між структурними підрозділами підприємства (торговельними секціями, відділами, складами і т.п.) матеріально відповідальна особа підрозділу, що його передає, виписує накладну в 2-х екземплярах. Один екземпляр служить підставою для списання запасів, другий – для їх оприбуткування. Внутрішнє переміщення здійснюється тільки на підставі письмового розпорядження керівника підприємства і головного бухгалтера.
Вартість реалізованих за готівку товарів у підприємствах роздрібної торгівлі, де товари обліковуються за продажними цінами, списується з матеріально відповідальної особи в розмірі виторгу, що отримано в операційні каси. Під операційною касою вважаються контрольно-касові апарати, що розташовані на робочих місцях касирів-операціоністів. Сума грошового виторгу визначається наприкінці робочого дня (кілька разів у день при значних обсягах реалізації) за показниками лічильника електронно-касового апарата. Касир-операціоніст здає виторг у центральну касу підприємства, що оформлюється прибутковим касовим ордером. На підставі квитанції до прибуткового касового ордера здійснюється запис у видатковій частині товарного звіту, а реалізований товар списується з матеріально відповідальної особи.
Аналітичний облік запасів. З метою здійснення контролю за збереженням запасів на складах, за їх своєчасним оприбуткуванням і списанням, а також за своєчасним поповненням запасів матеріально відповідальні особи ведуть облік запасів у місцях їх зберігання (складський облік).
Складський облік ведеться за найменуванням, сортам, кількістю та цінами запасів. В залежності від організації складського господарства облік матеріально відповідальною особою може бути сортовим або партіоним.
Сортовий спосіб обліку запасів здійснюється за умов їх зберігання за сортами. З цією метою на кожен сорт і артикул запасів відкривається окрема картка кількісного обліку, в якій на підставі первинних документів відображають надходження та вибуття цінностей. Після кожної операції матеріально відповідальна особа розраховує документальний залишок.
При наявності умов зберігання запасів на складах за партіями може застосовуватися партіоний спосіб обліку. Під партією розуміється кількість цінностей, що надійшли згідно одного транспортного документу. Кожної партії привласнюється номер, що звичайно відповідає номеру супровідних документів. Даний номер проставляється на ярликах, що приклеюються до кожної кіпи (тарного місця) партії і зазначається в первинних документах, якими оформляється рух товарів даної партії.
Матеріально відповідальна особа на кожну партію запасів відкриває картку партіоного обліку, в якій зазначаються кількість кіп і їх вартість. Після реалізації всієї партії картка закривається і передається в бухгалтерію.
Паралельно зі складським обліком здійснюється аналітичний облік запасів в бухгалтерії. При цьому запаси обліковуються за матеріально відповідальними особами, найменуванням, сортам, кількістю, ціною і вартістю.
Ознаки аналітичного обліку запасів залежать від виду запасів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Ознаки аналітичного обліку запасів

Вид запасів Ознаки аналітичного обліку
1 2
Виробничі запаси - місця їх зберігання (цехи, комор, склади);
- центри витрат;
- матеріально-відповідальні особи;
- групи запасів (сировина, паливо, запасні частини тощо);
- види діяльності;
- витрати за нормами та відхилення від норм;
- найменування тощо.
Поточні біологічні активи - види (групи) поточних активів тваринництва (молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл, доросла худоба, що вибракувана з основного стада, тощо);
- види (культури) поточних біологічних активів рослин-ництва (посіви зернових, технічних, овочевих тощо).
Малоцінні та швидкозношувані предмети Види предметів по однорідних групах, установлених, виходячи з потреб підприємства.
Брак виробництва - види продукції;
- місця виявлення (внутрішній та зовнішній);
- статі калькуляції;
- характер дефектів (виправний і невиправний (остаточний)).
Продовження табл. 4.1
1 2
Напівфабрикати - види напівфабрикатів;
- матеріально-відповідальні особи;
- місця їх зберігання (цехи, комори, склади);
- види діяльності.
Готова продукція - види готової продукції;
- матеріально-відповідальні особи;
- найменування, сорти;
- місця зберігання.
Продукція сільсь-когосподарського виробництва Види продукції
Товари у роздрібній торгівлі - матеріально-відповідальні особи;
- місця продажу товарів;
- види товарів.
Товари в оптовій торгівлі - найменування;
- матеріально-відповідальні особи;
- види товарів;
- сорти.

Схема побудови рахунків для обліку запасів. Для накопичення інформації про наявність та рух запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 2 «Запаси» (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 - Рахунки синтетичного обліку запасів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
20 «Виробничі запаси» Узагальнення ін¬формації про наявність і рух запасів сирови¬ни і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сіль-ськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
21 «Поточні біологічні активи» Узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для
Продовження табл. 4.2
1 2
реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.
22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» Узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів
24 «Брак у виробництві» Узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві.

25 «Напівфабрикати» Узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.
26 «Готова продукція» Узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.
27 «Продукція сільськогосподарсь-кого виробництва» Узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції.
28 «Товари» Облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства, а також підприємства ресторанного господарства.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку запасів (табл. 4.3)

Таблиця 4.3 - Рахунки синтетичного обліку запасів відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та установ України

Рахунок Призначення
1 2
20 «Виробничі запаси» Узагальнення інформації про сировину й матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тару й тарні матеріали, будівельні матеріали та матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети і транспортно-заготівельні витрати.
21 «Поточні біологічні активи» Узагальнення інформації про активи поточні біологічні активи рослинництва (які оцінені за справедливою вартістю) і тваринництва.

Продовження табл. 4.3
1 2
23 «Виробництво» Узагальнення інформації про витрати на основне і допоміжні виробництва, виробничий брак.
26 «Готова продукція» Узагальнення інформації про готову продукцію, товари, транспортно-заготівельні витрати і торгову націнку.

Кореспонденція рахунків з обліку запасів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 4.4.

Таблиця 4.4 - Кореспонденція рахунків з обліку запасів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ Зміст операції Спрощений план рахунків Загальний план рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
Облік виробничих запасів та МШП
Придбання виробничих запасів та МШП
Попередня оплата:
1. Відображено суму передоплати за договором 37 31 371 311
2. Одночасно відображено податковий кредит 64 64 641 644
3. Отримано виробничі запаси та МШП на склад 20 68 20
22 631
4. Відображено раніш нарахований податковий кредит 64 68 644 631
5. Відображено взаємозалік заборгованостей 68 37 631 371
6. Відображені транспортні витрати 20 68 20
22 685
7. Одночасно відображено податковий кредит 64 68 641 685
8. Оплачено транспортні послуги 68 31 885 311
Наступна оплата:
9. Оприбутковано виробничі запаси та МШП 20 68 20
22 631

Продовження табл. 4.4
1 2 3 4 5 6
10. Одночасно відображений податковий кредит 64 68 641 631
11. Відображено транспортні витрати 20 68 20
22 685
12. Одночасно відображений податковий кредит 64 68 641 685
13. Оплачено вартість виробничих запасів і МШП 68 31 631 311
14. Оплачено вартість транспортних послуг 68 31 685 311
Списання виробничих запасів та МШП
15. Списано виробничі запаси та МШП на виробництво, у випадку використання їх безпосередньо на виробництво 23 20 23 20
22
16. Списано виробничі запаси та МШП на:
- загальновиробничі витрати
- адміністративні витрати
- витрати на збут
- інші операційні витрати
91
91
91
91
20
20
20
20
91
92
93
949

20
22
Облік готової продукції
17. Оприбутковано готову продукцію з виробництва на склад 26 23 26 23
18. Списано реалізовану готову продукцію 90 26 901 26
Облік товарів
19. Отримано товари від постачальників 26 68 281
282 631
20. Одночасно податковий кредит 64 68 641 631
21. Нараховано торгівельну націнку на товар, який обліковується за роздрібними цінами 26 26 282 285
22. Відображені транспортні витрати 26 68 281
282
289 685
Продовження табл. 4.4
1 2 3 4 5 6
23. Одночасно відображено податковий кредит 64 68 641 685
24. Списано реалізовані товари за обліковими цінами 90 26 902 281
282
25. Списано торгівельну націнку на реалізований товар за методом середнього відсотку (методом червоного сторно) 90 26 902 285

Відображення інформації про запаси у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з запасами на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Інформація про наявність і рух сировини й матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, тари й тарних матеріалів, будівельних матеріалів та матеріалів, переданих в переробку, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, інших матеріалів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів відображується у Відомості 2-м.
Відомість 2-м використовується для відображення оборотів за дебетом і кредитом рахунків 20 «Виробничі запаси» і 26 «Готова продукція». У графі 4 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.
Записи у Відомості 2-м проводяться на підставі первинних документів та/або накопичувальних відомостей, звітів, аркушів-розшифровок, у яких узагальнюється надходження запасів та їх використання, і вибуття за звітний місяць.
Для ведення обліку запасів за центрами відповідальності у графі 4 записи здійснюються у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання запасів.
Інформація про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) за видами продукції, робіт, послуг (об`єктами витрат) відображується у графах 4-7 розділу ІІ Відомості 5-м. Інформація про списання витрат на виробництво (кредит рахунку 23) відображається у графах 8-13 розділу ІІ Відомості 5-м.
З рахунку 23 «Виробництво» щомісяця суб’єкти малого підприємництва, що здійснюють виробництво готової продукції, списують в дебет рахунку 26 «Готова продукція» (графа 8 розділу II) суму затрат, що відносяться до прийнятої готової продукції, або всю суму затрат на виробництво продукції без оцінки залишків незавершеного виробництва.
Суб’єкти малого підприємництва, які здійснюють діяльність з виконання робіт і послуг, з кредиту рахунку 23 щомісяця відображають за дебетом рахунку 79 «Фінансові результати» – суму затрат, що відносяться до робіт і послуг, визнаних доходами, або всю суму затрат без оцінки залишків незавершеного виробництва.
Списання собівартості реалізованої готової продукції щомісяця з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» (у Відомості 2-м) може здійснюватися в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» на суму, що визначено з урахуванням вартості залишку нереалізованої готової продукції, або на всю суму без поділу на собівартість залишків готової продукції. При цьому у всіх випадках у Відомості 2-м забезпечується ведення кількісного обліку залишку, надходження і вибуття готової продукції за первинними документами на їх виготовлення і вибуття (реалізацію тощо).
За результатами інвентаризації вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) суб’єктів малого підприємництва залишку не підданих обробці (використанню) сировини й матеріалів, не закінчених обробкою сировини, матеріалів, деталей, не закінченої складанням і комплектуванням готової продукції (за прямими витратами) відображається за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» і 23 «Виробництво» та кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» (Відомість 2-м і розділ II Відомості 5 - м). Одночасно на вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) не підданих обробці і використанню сировини і матеріалів способом сторно відображається зменшення оборотів за рахунком 84 «Витрати операційної діяльності» (графа 18 розділу I Відомості 5 -м).
Суб’єкти малого підприємництва, які собівартість реалізованої готової продукції списують без поділу на собівартість залишку готової продукції, оцінюють залишок готової продукції за справедливою вартістю за даними кількісного обліку руху готової продукції. Визначена вартість залишку готової продукції відображається за дебетом рахунку 26 (Відомість 2-м) і кредитом рахунку 79 (рядок 6 розділу III Відомості 5-м).
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Інформація про операції з запасами, зокрема сировиною, основними і допоміжними матеріалами, паливом, покупними напівфабрикатами і комплектувальними виробами, запасними частинами, тарою (крім інвентарної), будівельними матеріалами та іншими матеріалами, призначеними для використання в ході нормального операційного циклу, поточними біологічними активами, готовою продукцією, сільськогосподарською продукцією відображується у графах 10 і 11 Журналу 1-мс обліку активів.
У графі 10 наводиться сума надходжень активів у такому порядку:
- вартість запасів, які надійшли протягом звітного періоду від сторонніх підприємств, переноситься загальною сумою з Журналу 2-мс (шляхом вибірки відповідних сум графи 15) або з Відомості 2.1-мс;
- безоплатне отримання запасів, а також надходження в якості внеску до статутного капіталу або в інший спосіб, що не передбачає їх оплати, відображається за кожною операцією з одночасним відображенням цих сум в інших доходах у Журналі 3-мс. На суму запасів, придбаних на суму цільового фінансування, дохід визнається в міру їх витрачання.
Залишок готової продукції і незавершеного виробництва на кінець звітного періоду оприбутковується за результатами інвентаризації та відображається в останній день періоду.
Вибуття запасів у графі 11 відображається у такому порядку:
- вартість запасів, відпущених у виробництво або використаних в іншій діяльності, протягом звітного періоду переноситься загальною сумою з Журналу 4-мс (шляхом вибірки відповідних сум граф 4, 12 – 14, 16);
- інше вибуття (крім реалізації) відображається за кожною операцією.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 10 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 10 і зменшується на суму обороту за період за графою 11.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 10 переноситься у рядок 1100 «Запаси» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).
4.2 Облік грошових коштів та грошових документів

Облік грошових коштів та грошових документів у касі. З метою здійснення розрахунків готівкою кожне підприємство має касу, тобто спеціально обладнане, відособлене приміщення, де здійснюється приймання, видача і збереження готівкових коштів і касових документів. У касі підприємства крім готівки зберігаються грошові документи: оплачені путівки у будинки відпочинку і санаторії, проїзні квитки, поштові марки і т.п.
Порядок здійснення і документального оформлення касових операцій визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637.
Функції здійснення касових операцій покладаються на касира підприємства. У суб’єктів малого підприємництва обов'язки касира можуть покладатися на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладають договір про повну матеріальну відповідальність.
У касу суб’єкта малого підприємництва можуть надходити кошти, що зняті з поточного рахунка, готівковий виторг, залишок невикористаних підзвітних сум, відшкодування заподіяного збитку та ін. Списується готівка при виплаті зарплати, здачі готівки на поточний рахунок, видачі підзвітних сум на відрядження і господарські потреби, розрахунках з постачальниками та іншими кредиторами за товари (роботи, послуги), видачі готівки за платіжними картками.
Розрахунок ліміту залишку готівки у касі. Головний бухгалтер самостійно встановлює ліміт залишку готівки в касі – граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. При цьому він керується нормами глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Розрахунок ліміту оформлюється спеціальною довідкою встановленої форми, що підписується головним бухгалтером і керівником підприємства (або уповноваженою їм особою) і передається в установу банку. Для додання рішенню керівника щодо ліміту каси юридичної чинності, воно оформлюється наказом (розпорядженням) підприємства.
Касир і бухгалтер мають пам'ятати, що сума розрахунку готівкою підприємства з іншими юридичними особами протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів не повинна перевищувати встановлену відповідною постановою Правління НБУ граничну суму. Платежі, що перевищують зазначену суму, здійснюються в безготівковій формі через поточний рахунок підприємства.
Зазначене обмеження не поширюється на:
а) розрахунки підприємства з фізичними особами, бюджетами і державними цільовими фондами;
б) добровільні пожертвування і благодійну допомогу;
в) розрахунки за спожиту електроенергію;
г) розрахунки при закупівлі сільськогосподарської продукції.
Документування касових операцій. Касові операції оформлюються касовими документами, типові форми яких затверджені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Прийом готівки касою підприємства оформлюється прибутковими касовими ордерами (ф. КО-1), що підписані головним бухгалтером або іншою уповноваженою керівником підприємства особою. Видача коштів здійснюється за видатковими касовими ордерами (ф. КО-2) або платіжними (розрахунково-платіжними) відомостям. З метою посилення контролю за витрачанням готівки видаткові касові ордери крім головного бухгалтера підписує керівник підприємства. Якщо на документах, що є підставою для видачі коштів, є віза керівника, то наявність його підпису на видатковому касовому ордері необов'язкова.
Бухгалтер реєструє виписані касові ордери в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів (КО-3), що запобігає несанкціонованій видачі коштів касиром. Крім того, у журналі здійснюється нумерація касових ордерів (наростаючим підсумком з початку року).
Основним джерелом надходження грошей у касу є готівковий виторг від реалізації товарів (робіт, послуг). Більшість підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, що реалізують товари (роботи, послуги) у готівковій формі відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», затвердженого постановою ВРУ від 06.07.1995р. № 265/95-ВР зі змінами і доповненнями, зобов'язані здійснювати розрахункові операції із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Касир разом з товаром має видати покупцеві касовий чек, що підтверджує виконання розрахункової операції. У випадку виходу зі ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій і розрахункової книжки. При цьому покупцеві вручається розрахункова квитанція, що виготовлена типографським способом і заповнена від руки.
Наприкінці робочого дня касир знімає показання лічильників РРО, формує фіскальний звітний чек, підклеює його в Книгу обліку розрахункових операцій і здає денний виторг головному касиру підприємства.
Підприємства можуть знімати готівку на строго цільові потреби (виплата зарплати, видача командировочних, господарські потреби) з поточного рахунка в банку. З цією метою касир виписує грошовий чек в одному екземплярі.
Видатковий касовий ордер на суму зданого до банку виторгу виписується на підставі квитанції до об’яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку.
Підприємства роздрібної торгівлі для здачі виторгу на поточний рахунок можуть користуватися послугами інкасаторів банку. На здачу виторгу до кожної інкасаторської сумки складають супровідні документи в трьох екземплярах через копіювальний папір: перший екземпляр (супровідну відомість) вкладають до інкасаторської сумки; другий (накладну) вручають інкасатору; третій (копія супровідної відомості) з підписом і штампом інкасатора залишається на підприємстві.
Підставою для виписки видаткового касового ордера на суму виплаченої з каси зарплати є оформлена платіжна (розрахунково-платіжна) відомість, у якій наприкінці трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку, касир зазначає фактично видану зарплату. На невидану згідно відомості суму зарплати складається реєстр депонованої зарплати. Даний реєстр є підставою для виписки видаткового касового ордера на депоновану суму, що підлягає поверненню до банку.
Видатковий касовий ордер на суму виданих підзвіт коштів оформлюється на підставі наказу керівника. При видачі авансу на командировочні потреби обов'язковою є наявність виписаного посвідчення про відрядження.
Обліковим регістром, призначеним для обліку касових операцій, є касова книга (ф. КО-4). Записи в ній касир здійснює в хронологічній послідовності відразу після одержання або видачі грошей за кожним касовим ордером. З метою недопущення фальсифікації записів аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою підприємства.
Аркуші касової книги мають дві ідентичні сторони, що заповнюються під копіювальний папір. Перший екземпляр залишається в касі. Другий екземпляр називається касовим звітом, є відривним і щодня передається разом з касовими ордерами до бухгалтерії.
Документування операцій з грошовими документами. Наявність бланків грошових документів не є підставою для їх оприбуткування до каси, оскільки вони засвідчують право власника на проїзд, одержання послуги санаторно-курортної установи та ін. Прибуткуються грошові документи на підставі первинних документів:
- касовий або рахунковий чек – в разі придбання грошових документів за готівку;
- прибуткова накладна – в разі придбання грошових документів за безготівковий розрахунок;
- авансовий звіт із прикладеними виправдувальними документами – в разі придбання грошових документів підзвітною особою.
Підставою для списання грошових документів з відповідальності касира є акт на списання грошових документів, що складається членами спеціально створеної комісії і затверджується керівником підприємства.
На підставі первинних документів касир підприємства у встановлений термін (звичайно на кінець місяця) надає бухгалтерії звіти про наявність і рух грошових документів у касі. Після проведення формальної перевірки звіту бухгалтер відображає відомості про рух грошових документів в облікових регістрах.
Інвентаризація грошових коштів та грошових документів у касі. На кожному підприємстві з метою контролю за збереженням готівки у встановленим керівником термін здійснюється інвентаризація коштів у касі.
Керівник наказом призначає спеціальну комісію, дату і терміни проведення інвентаризації. Комісія перевіряє наявність коштів шляхом суцільного перерахунку всіх наявних коштів, цінних паперів і чекових книжок, що знаходяться в касі, зіставляє фактичну наявність з даними касової книги і складає акт про результати інвентаризації готівкових коштів. Перед початком перерахунку коштів касир дає розписку, що всі прибуткові і видаткові документи здані в бухгалтерію, грошові кошти, що надійшли до каси, оприбутковані, а ті, що вибули, – списані.
Акт складається у двох екземплярах і підписується членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. Перший екземпляр акта передається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи. При зміні матеріально відповідальної особи акт складається у трьох екземплярах: перший – для МВО, що здає цінності; другий – для МВО, що їх приймає; третій – для бухгалтера.
Акт, що містить відомості про нестачі або надлишки коштів у касі, є підставою для відображення результатів інвентаризації в обліку. Сума нестачі підлягає відшкодуванню матеріально відповідальною особою, а надлишок прибуткується до каси підприємства і збільшує його доходи.
Облік грошових коштів у банках. Кожне підприємство для збереження своїх грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриває поточний рахунок у будь-якому банку України за своїм вибором і за згодою даного банку.
Порядок відкриття рахунків у банках. Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492 при відкритті поточного рахунка підприємство має надати до банку наступний пакет документів:
а) заяву на відкриття рахунку;
б) нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію;
в) копію статуту, зареєстрованого нотаріусом або органом, який здійснює реєстрацію підприємств;
г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
д) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду та соціального страхування;
е) картку із відбитком і зразками підписів осіб, яким надано право підпису на грошових документах.
В разі відповідності наданих документів вимогам чинного законодавства, між банком і підприємством укладається в письмовій формі договір банківського рахунку. В ньому зазначаються умови переказу коштів та їх видачі в готівковій формі, порядок сплати банківських послуг, обов’язки, права та відповідальність сторін.
Порядок закриття рахунків у банках. Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:
- на підставі заяви клієнта;
- на підставі рішення органу, функціями якого є ліквідація або реорганізація юридичної особи;
- на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;
- на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Крім того банк може самостійно закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.
За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві, тощо).
У день закриття рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.
Документування операцій з грошовими коштами на рахунках у банках. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Списання коштів з поточного рахунку здійснюється на підставі платіжних інструментів, вид котрих залежить від форми безготівкових розрахунків, що застосовується підприємством.
Види документів, на підставі яких здійснюється рух коштів на поточному рахунку, надані на рис. 4.3.
Форми платіжних інструментів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів з поточного рахунка, затверджені Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22. Порядок використання специфічного платіжного засобу – банківської платіжної картки – визначено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою НБУ від 27.08.2001р. № 367.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3 - Документи з руху грошових коштів на поточному рахунку

Установа банку у встановлені в договорі банківського рахунка терміни (звичайно наприкінці кожного операційного дня) формує і передає підприємству виписку з поточного рахунка в паперовому чи електронному виді.
Виписка є зведеним регістром, у якому відображають залишки грошових коштів на початок і кінець періоду, а також суми надходжень і вибуття з рахунка за кожним платіжним документом. Бухгалтер обробляє виписку банку в «дзеркальному» відображенні, оскільки залишок грошових коштів на рахунку і суми надходжень у виписці відображають за кредитом, а суми, що вибули с поточного рахунка – за дебетом. Причиною такої побудови виписки є те, що з позиції банку всі грошові кошти підприємства є борговими зобов'язаннями банку.
Аналітичний облік грошових коштів та грошових документів. Ознаки аналітичного обліку грошових коштів залежать від виду грошових коштів (табл. 4.5).

Таблиця 4.5 - Ознаки аналітичного обліку грошових коштів та грошових документів

Вид запасів Ознаки аналітичного обліку
1 2
Грошові кошти у касі - за кожною касою
- за видами валют
Грошові кошти на рахунках у банках - за кожних банківським рахунком
Грошові документи - за місцями зберігання
- за видами грошових документів
Схема побудови рахунків для обліку грошових коштів та грошових документів. Для накопичення інформації про грошові кошти та грошові документи Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» (табл. 4.6).

Таблиця 4.6 - Рахунки синтетичного обліку грошових коштів та грошових документів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та
організацій України
Рахунок Призначення
1 2
30 «Готівка» Узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.
31 «Рахунки в банках» Облік наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.
33 «Інші кошти» Узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів (у національній та іноземній валюті), які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, плачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), електронних грошей та про кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені в каси банків, ощадні каси або поштові відділення для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку грошових коштів та грошових документів (табл. 4.7).

Таблиця 4.7 - Рахунки синтетичного обліку грошових коштів та грошових документів відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
30 «Каса»
Облік та узагальнення інформації про готівку та грошові документи.
31 «Рахунки в банках»
Облік та узагальнення інформації про грошові кошти на рахунках в банках, еквіваленти грошових коштів та грошові кошти в дорозі.
Кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 4.8.

Таблиця 4.8 - Кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ Зміст операції Спрощений план рахунків Загальний план рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
Облік грошових коштів у касі
1. Оприбутковано кошти від продажу товарів (робіт, послуг) за готівку 30 70 301 701
702
703
2. Видано суму підзвітній особі 37 30 372 301
3. Оприбутковано суму, яка повернута підзвітною особою 30 37 301 372
4. Отримана з банку до каси готівка 30 31 301 311
5. Повернута з каси до банку сума грошових коштів 31 30 311 301
6. Інкасировано готівку з каси 31 30 333 301
7. Оплачено товари (роботи, послуги) з каси 68 30 631 301
8. Виплачено заробітну плату з каси 66 30 661 301
Облік коштів на рахунках у банках
9. Отримано виручку від продажу товарів (робіт, послуг) 31 37 311 361
10. Зараховано кошти від інкасатора на поточний рахунок 31 31 311 333
11. Отримано на поточний рахунок перед0плату 31 68 311 681
12. Отримані кошти на поточний рахунок як внесок до статутного капіталу 31 40 311 46
13. Отримано довгострокову позику 31 55 311 50
14. Отримано короткострокову позику 31 68 311 60

Продовження табл. 4.8
1 2 3 4 5 6
15. Отримано переплату податків та зборів 31 64 311 641
642
651
16. Погашено довгострокову позику 68 31 61 311
17. Оплачено товари (роботи, послуги) постачальникам і підрядчикам 68 31 631 311
18. Оплачено податки та збори 64 31 641
642
651 311
19. Перераховано зарплату на карткові рахунки працівників 66 31 661 311
20. Списано з поточного рахунку оплату за розрахунково-касове обслуговування 96 31 92 311

Відображення інформації про грошові кошти та грошові документи у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з грошові кошти та грошові документи на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація інформації про наявність і рух готівки, грошових коштів на рахунках у банках, еквівалентів грошових коштів грошових коштів у дорозі та грошових документів здійснюється у Відомості 1-м.
У розділі I Відомості 1-м здійснюються записи за операціями з готівкою і грошовими документами за дебетом і кредитом рахунку 30 «Каса».
У розділі II здійснюються записи за операціями на рахунках у банках, в дорозі, еквівалентів грошових коштів за дебетом і кредитом рахунку 31 «Рахунки в банках».
У рядку 3 за необхідності до початку записів вказується об`єкт обліку (каса, грошові документи, поточний рахунок, акредитивний рахунок, інші рахунки, кошти в дорозі), а в графі 4 або 5 відповідне сальдо на початок місяця, щодо якого здійснюються записи про господарські операції з підсумовуванням місячних оборотів і визначенням сальдо на кінець місяця.
Операції в іноземній валюті крім Відомості 1-м, що ведеться у грошовій одиниці України, відображаються в окремій Відомості 1-м у валюті здійснення операції. Відомість 1-м ведеться окремо для кожної іноземної валюти (із зазначенням назви іноземної валюти).
Сальдо відповідних рахунків бухгалтерського обліку у Відомості 1-м на кінець поточного місяця визначається додаванням до сальдо на початок місяця суми дебетових оборотів за місяць і вирахуванням суми кредитових оборотів за місяць. Сальдо звіряється з відповідними документами, що підтверджують останню господарську операцію місяця (звітами касира, виписками банку тощо).
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для відображення операцій щодо руху коштів у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів призначені графи 14–19 Журналу 1-мс.
Інформація про кошти в національній та іноземній валютах наводиться окремо. У графах 14, 16 і 18 відображається надходження грошових коштів на поточний рахунок в національній валюті, у тому числі в касі, та на поточний рахунок в іноземній валюті. У графах 15, 17 і 19 наводяться суми використаних грошових коштів для поточних операцій.
Операції щодо коштів, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, відображаються у складі інших необоротних активів у графах 8 і 9.
Залишок на кінець звітного періоду визначається у такому порядку: у графі 14 – як сума залишку на початок періоду, збільшена на суму обороту за період за графою 14 і зменшена на суму обороту за період за графою 15; у графі 16 – як сума залишку на початок періоду, збільшена на суму обороту за період за графою 16 і зменшена на суму обороту за період за графою 17; у графі 18 – як сума залишку на початок періоду, збільшена на суму обороту за період за графою 18 і зменшена на суму обороту за період за графою 19.
Залишки на кінець періоду за графами 14, 16 та 18 переносяться у рядок 1165 «Гроші та їх еквіваленти» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).

4.3 Облік розрахунків з дебіторами

В процесі господарської діяльності у суб’єктів малого підприємництва виникають розрахункові відносини з іншими юридичними та фізичними особами, що засновані на грошовому відшкодуванні вартості товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг. При здійсненні розрахунків з дебіторами виникає дебіторська заборгованість.
Дебітори - юридичні чи фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству визначені суми коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Сума дебіторської заборгованості, що виникає в процесі нормального операційного циклу або платежі по якій повинні надходити протягом дванадцяти місяців з дати балансу, називається поточною дебіторською заборгованістю та відноситься до складу оборотних активів.

Поточну дебіторську заборгованість поділяють на наступні види:
1. Векселі одержані;
2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги;
3. Дебіторська заборгованість за розрахунками:
- з бюджетом;
- за виданими авансами;
- за нарахованими доходами;
- з підзвітними особами.
3. Інша поточна дебіторська заборгованість.
За можливістю погашення виділяють:
- нормальну дебіторську заборгованість – щодо якої існує впевненість у погашенні її боржником;
- сумнівну дебіторську заборгованість - щодо якої існує невпевненість у погашенні її боржником;
- безнадійну дебіторську заборгованість - щодо якої існує впевненість у її непогашенні боржником (недостатність майна у боржника при визначенні його банкрутом, форс-мажорні обставини) або за якою термін позовної давності минув.
Оцінка дебіторської заборгованості. Оцінка поточної дебіторської заборгованості залежить від дати такої оцінки.
На дату виникнення поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/ або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
На дату балансу поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), оцінюється за чистою реалізаційною вартістю, за якою вона й включається до підсумку балансу.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів створюється з метою рівномірного включення очікуваних майбутніх витрат до складу витрат звітного періоду.
Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:
1. Застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості - величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.
Сумнівний борг визначається за кожним дебітором. Підставою для визнання заборгованості сумнівною є дані фінансової звітності дебітора, відомості відносно ліквідації або банкрутства дебітора, пред’явлення претензії дебітору.

2. Застосування коефіцієнта сумнівності - величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
-

 

 

 

 

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

Сума резерву, Поточна Коефіцієнт
яку необхідно = ∑ ( дебіторська Х сумнівності )
нарахувати заборгованість цієї групи

Підприємство самостійно визначає кількість груп та критерії віднесення непогашеної дебіторської заборгованості до певної групи.

Коефіцієнт сумнівності = (∑ Бзн / Дзн) / і

Бзн – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість відповідної групи за певний місяць обраного періоду
Дзн – дебіторська заборгованість відповідної групи на кінець певного місяця обраного періоду
і – кількість місяців в обраному періоді
Вибір методу визначення резерву, а також тимчасових інтервалів для періодизації заборгованості, є самостійним рішенням підприємства.

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.
Водночас, слід зауважити, що відповідно до П(С)БО 25 у суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат, поточна дебіторська заборгованість відображається за її фактичною сумою. Резерв сумнівних боргів не створюється.
Документування операцій за розрахунками з дебіторами. Документування операцій за розрахунками з дебіторами залежить від виду дебіторської заборгованості (рис. 4.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.4 - Види первинних документів за розрахунками з дебіторами
Основним видом дебіторської заборгованості суб’єкта малого підприємництва є заборгованість покупців за товари (продукцію) або замовників за роботи, послуги. Заборгованість покупців та замовників виникає при відвантаженні товарів (продукції), надання послуг, виконання робіт, тому підставою для визнання дебіторської заборгованості є накладні на відпуск матеріальних цінностей, акти виконаних робіт (наданих послуг). Якщо реалізація цінностей (надання послуг, виконання робіт) здійснюється на умовах наступної оплати, то продавець одночасно виписує рахунок на сплату.
Погашення заборгованості покупців та замовників відображується одночасно з надходженням платежу на поточний рахунок або в касу. Тому підставою для відображення такої операції є виписка банку або прибутковий касовий ордер.
Аналітичний облік розрахунків з дебіторами. Ознаки аналітичного обліку розрахунків з дебіторами залежать від виду заборгованості (табл. 4.9).

Таблиця 4.9 - Ознаки аналітичного обліку дебіторської заборгованості

Вид заборгованості Ознаки аналітичного обліку
1 2
Векселі одержані за кожним одержаним векселем
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - за кожним покупцем та замовником;
- за кожним пред'явленим до сплати рахунком.
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - за видами податків та зборів;
- за термінами виникнення й погашення.
Дебіторська заборгованість за виданими авансами - за кожним постачальником;
- за кожним отриманим до сплати рахунком.
Дебіторська заборгованість за розрахунками з підзвітними особами - за кожною підзвітною особою;
- за термінами виникнення й погашення.
Інша поточна дебіторська заборгованість - за кожним дебітором;
- за видами заборгованості;
- за термінами її виникнення й погашення.

Схема побудови рахунків для обліку розрахунків з дебіторами. Для накопичення інформації про розрахунки з дебіторами Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» (табл. 4.10).

 

Таблиця 4.10 - Рахунки синтетичного обліку розрахунків з дебіторами відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
34 «Короткострокові векселі одержані» Облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.
36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» Узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.
37 «Розрахунки з різними дебіторами» Облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.
38 «Резерв сумнівних боргів» Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку розрахунків з дебіторами передбачений активний рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На цьому рахунку узагальнюється інформація про розрахунки з покупцями та замовниками, підзвітними особами, з іншими дебіторами, про короткострокові векселі одержані, про резерв сумнівних боргів.

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з дебіторами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 4.11.

Таблиця 4.11 - Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків з дебіторами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ Зміст операції Спрощений план рахунків Загальний план рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
Розрахунки за векселями одержаними
1. Одержано вексель від покупця в погашення заборгованості за товари, роботи, послуги 37 37 341 361

Продовження табл. 4.11
1 2 3 4 5 6
2. Погашено покупцем заборгованість за векселем 31 37 311 341
3. Отримані відсотки за векселем одержаним 31 74 311 732
Розрахунки з покупцями та замовниками за товари, роботи, послуги
4. Відвантажено покупцю товари (продукцію) за договірною продажною вартістю з ПДВ 37 70 361 701
702
5. Надано замовникам послуги за договірною вартістю з ПДВ 37 70 361 702
6. Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ 70 64 701
702 641
7. Одержано платіж від покупця за відвантажені товари (продукцію) 31 37 311 361
Розрахунки за виданими авансами
8. Перераховано з поточного рахунку аванс постачальникам за товари, роботи, послуги 37 31 371 311
9. Нараховано податковий кредит з ПДВ 64 64 641 644
10. Отримано товари, роботи, послуги від постачальника 20 68 20
22 631
11. Відображено раніш нарахований податковий кредит 64 68 644 631
12. Відображено взаємозалік заборгованостей 68 37 631 371
Розрахунки з підзвітними особами
13. Видано з каси готівку підзвітній особі 37 30 372 301
14. Оприбутковані матеріальні цінності, що придбані підзвітною особою:
- купівельна вартість

-ПДВ
До сплати

20

64

37

37

20
22
28
641

372

372

 

Продовження табл. 4.11
1 2 3 4 5 6
15. Списані на витрати підприємства кошти, витрачені підзвітною особою:
- на виробничі потреби
- на адміністративні потреби
- на потреби збуту

23,91
96
96

23, 91
92
93

372
372
372
16. Повернуто в касу залишок невитрачених підзвітних сум 30 37 30 372
17. Утримано із зарплати своєчасно неповернену підзвітну суму 66 37 661 372
Розрахунки за претензіями
18. Пред'явлено претензію:
- постачальникам на суму нестачі ТМЦ, виявлених при прийманні;
- транспортним і іншим організаціям;
- на суму штрафів, пені, неустойок, що визнані боржником або за якими отримані рішення суду про їх стягнення
37

37

37

68

68

74
374

374

374
63

685

715
19. Одержано платіж від боржників у погашення претензії 31 37 31 374
Резерв сумнівних боргів
20. Створено резерв сумнівних боргів 96 37 944 38
21. Списано за рахунок резерву сумнівних боргів безнадійну дебіторську заборговансіть 37 37 38 36
37

Відображення інформації про розрахунки з дебіторами у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про поточну дебіторську заборгованість на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація господарських операцій по розрахункам з покупцями і замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами і резерву сумнівних боргів здійснюється у Відомості 3-м.
Щодо дебіторської заборгованості у розділі І Відомості 3-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами».
У розділі І Відомості 3-м записи групуються за зазначеними у ньому рахунками шляхом вписування перед початком записів у графі 3 коду і назви відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого далі здійснюються записи. Для заповнення граф 7 і 8 використовуються дані відомостей 1-м, 3-м, 4-м і 5-м.
Записи здійснюються протягом місяця на підставі прийнятих до обліку первинних документів за господарськими операціями, щодо яких кореспондуються зазначені у Відомості рахунки бухгалтерського обліку. Якщо первинні документи прикладені до інших регістрів як такі, що використані для записів в цих регістрах (наприклад, документи з погашення дебіторської заборгованості для ведення записів у Відомості 1–м), то відповідні суми господарських операцій заносяться до Відомості 3–м за даними відповідного регістру і використаних для ведення записів у ньому первинних документів.
Для обліку одержаних векселів, розрахунків з покупцями і замовниками, з підзвітними особами, з іншими дебіторами у графі 3 розділу І зазначається назва (прізвище) дебітора.
При відображенні розрахунків з дебіторами у Відомості відводиться необхідна кількість рядків для впорядкованих записів щодо розрахунків за кожним дебітором з продовженням записів на вкладних аркушах. Сальдо на кінець місяця визначається за кожним дебітором розгорнуто і переноситься у графу 5 (з графи 21) розділу І Відомості 3-м на наступний місяць.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для відображення інформації про операції щодо поточної дебіторської заборгованості, зокрема щодо заборгованості покупців або замовників за реалізовані продукцію, товари, роботи або послуги (включаючи заборгованість, забезпечену векселями) та інших дебіторів призначені графи 12 і 13 Журналу 1-мс.
У графі 12 наводяться суми за господарськими операціями, внаслідок яких збільшується заборгованість засновників з формування статутного капіталу, дебіторська заборгованість, за якою не передбачено визнання доходів, видані аванси, а також до цієї графи переноситься підсумок непогашеної дебіторської заборгованості протягом звітного періоду з Журналу 3-мс.
У графі 13 відображаються суми за операціями погашення поточної дебіторської заборгованості (крім погашення поточної дебіторської заборгованості протягом звітного періоду, за якою одночасно було визнано доходи та інформація про яку відображена у Журналі 3-мс).
Залишок на кінець звітного періоду за графою 12 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду збільшується на суму обороту за період за графою 12 і зменшується на суму обороту за період за графою 13.
Залишок на кінець періоду за графою 12 переноситься у рядок 1155 «Поточна дебіторська заборгованість» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).

Контрольні питання для перевірки знань

1. Вкажіть види запасів, що встановлені П(С)БО 9 «Запаси».
2. Розкрийте порядок оцінки запасів на етапі їх надходження.
3. Опишіть порядок оцінки запасів на етапі їх вибуття.
4. Опишіть порядок оцінки запасів на дату балансу.
5. Вкажіть порядок документального оформлення операцій надходження запасів.
6. Вкажіть порядок документального оформлення операцій вибуття запасів.
7. Зазначте рахунки обліку запасів, передбачені загальним планом рахунків бухгалтерського обліку.
8. Дайте характеристику рахункам обліку запасів, передбачених спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку.
9. У яких регістрах здійснюється облік запасів за спрощеною формою бухгалтерського обліку.
10. У яких регістрах здійснюється облік запасів у суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат.
11. Розкрийте порядок документування операцій з руху грошових коштів у касі.
12. Як на підприємстві організується аналітичний облік грошових коштів у касі?
13. Зазначте рахунки обліку грошових коштів, передбачені загальним та спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку.
14. Опишіть порядок інвентаризації грошових коштів і документів у касі підприємства.
15. Які види банківських рахунків може відкривати підприємство?
16. Розкрийте порядок відкриття поточного рахунка підприємства.
17. Опишіть порядок документального оформлення операцій з руху грошових коштів на поточному рахунку.
18. Дайте визначення дебіторської заборгованості.
19. Які рахунки використовуються для обліку розрахунків з дебіторами згідно з загальним та спрощеним планом рахунків?
20. Дайте характеристику дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та вкажіть на особливості її відображення у фінансовій звітності.
21. Поясніть, що таке резерв сумнівних боргів та чому його необхідно створювати?
22. Чи необхідно створювати резерв сумнівних боргів малим підприємствам, що ведуть облік за спрощеною системою обліку?
23. Які методи застосовуються для розрахунку резерву сумнівних боргів? У чому їх сутність?
24. У яких регістрах здійснюється облік дебіторської заборгованості за спрощеною формою бухгалтерського обліку.
25. У яких регістрах здійснюється облік запасів у суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат.

 

Тема 5 Облік капіталу

Питання, що розглядаються у темі

5.1 Сутність, значення, структура власного капіталу суб’єкта малого підприємництва і характеристика його елементів
5.2 Порядок документування операцій з формування та зміни капіталу
5.3 Синтетичний та аналітичний облік капіталу

Після вивчення теми студент повинен знати:

- сутність, значення і структуру власного капіталу суб’єкта малого підприємництва;
- порядок формування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку зареєстрованого (пайового) капіталу;
- причини зміни у складі зареєстрованого (пайового) капіталу та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;
- порядок формування, використання та відображення на рахунках бухгалтерського обліку додаткового капіталу;
- порядок формування, використання та відображення на рахунках бухгалтерського обліку резервного капіталу;
- порядок формування, використання та відображення на рахунках бухгалтерського обліку вилученого та неоплаченого капіталу;
- сутність нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та напрями використання чистого прибутку підприємства;
- особливості документування операцій з капіталом;
- особливості синтетичного та аналітичного обліку власного капіталу із застосуванням Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій;
- особливості синтетичного та аналітичного обліку власного капіталу із застосуванням спрощеного Плану рахунків;
- регістри бухгалтерського обліку для відображення інформації про капітал із застосуванням простої та спрощеної форм бухгалтерського обліку.

Ключові слова: власний капітал, зареєстрований капітал, капітал у дооцінках, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, вилучений капітал, неоплачений капітал, документування

Рекомендована література: 2 – 4, 6, 7, 11, 30, 40 – 44.

 

 

5.1 Сутність, значення, структура власного капіталу суб’єкта малого підприємництва і характеристика його елементів

Наявність власного капіталу є основою фінансової самостійності та незалежності підприємства, забезпечує стабільність його розвитку.
Під власним капіталом підприємства розуміють загальну вартість засобів, які внесені власниками або залишені ними на підприємстві з прибутку після сплати податків. Такі засоби належать підприємству на правах власності, використовуються для формування його активів і необхідні для здійснення підприємством діяльності.
Власний капітал неоднорідний, його класифікація наведена на рис. 5.1.

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.1 - Структура власного капіталу

У складі власного капіталу розрізняють внески засновників (учасників) та їх додаткові вкладення.
Внески являють собою частку засновника (учасника) у статутному капіталі і виконують такі функції:
- забезпечують діяльність створюваного підприємства початковим капіталом;
- визначають порядок розподілу прибутку, а також майна при ліквідації підприємства або виході з підприємства одного із засновників;
- забезпечують можливість прийняття узгоджених управлінських рішень, оскільки значимість думки кожного засновника залежить від його внеску в статутний капітал.
Додаткові вкладення здійснюються з метою розвитку підприємства, його вдосконалення, освоєння нових напрямків діяльності. Причому їх сума не береться до уваги при розподілі майна підприємства, якщо при їх внесенні не були обумовлені інші умови. Це має особливе значення у разі банкрутства підприємства та інших надзвичайних подій.
Складові власного капіталу відображають суму, яку засновники передали в розпорядження підприємства у вигляді внесків або залишили у вигляді нерозподіленого прибутку. У складі власного капіталу суб’єктів малого підприємництва виділяють:
- зареєстрований (пайовий) капітал;
- капітал в дооцінках;
- додатковий капітал;
- резервний капітал;
- нерозподілений прибуток (непокриті збитки);
- вилучений капітал;
- неоплачений капітал.
Власний капітал є одним з найважливіших показників і характеризує забезпеченість підприємства засобами для здійснення діяльності, його кредитоспроможність та платоспроможність.
Власний капітал забезпечує:
- самостійність, оскільки його розмір визначає ступінь незалежності від інших підприємств;
- відповідальність і захист прав кредиторів, адже саме його розмір є мірилом відносин відповідальності, а також захистом кредиторів від втрати свого капіталу;
- фінансування ризиків, оскільки використовується для фінансування ризикованих заходів, на що не погоджуються кредитори;
- компенсацію понесених збитків, які можуть списуватися за рахунок власного капіталу.
Одним з основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є зареєстрований капітал.
Зареєстрований (пайовий) капітал - зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.
Зареєстрований (пайовий) капітал можна визначити як суму грошових внесків або вартість відповідних видів майна, які власник надає в повне господарське володіння, користування і розпорядження створюваному суб'єкту підприємницької діяльності.
Зареєстрований (пайовий) капітал суб’єкта малого підприємництва може бути сформований за рахунок грошових коштів, основних та оборотних засобів, цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), деривативів тощо. Сума зареєстрованого капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі суб’єктів господарювання.
Всі активи, які вносяться учасниками (інвесторами) до зареєстрованого (пайового) капіталу підприємства, переходять у власність цього підприємства. Тому, якщо вноситься майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації (нерухомість, автомобілі тощо), необхідно буде внести відповідні зміни про державну реєстрацію такого майна (зареєструвати зміну власника).
Оцінка вкладів проводиться учасниками самостійно, за винятком випадків, коли у складі учасників є державні підприємства або підприємства з державною часткою в їх майні, а також у разі приватизації (коли на базі державного або комунального підприємства створюється господарське товариство). Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку нерухомого майна» в таких випадках оцінку проводить незалежний оцінювач.
Відповідно до Господарського кодексу України у суб’єктів малого підприємництва мінімальний розмір зареєстрованого (пайового) капіталу має бути для:
- товариства з обмеженою відповідальністю – 1 мінімальна заробітна плата;
- акціонерного товариства – 1250 мінімальних заробітних плат.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Зареєстрований капітал може змінюватися за різними причинами. Збільшення зареєстрованого капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відбувається за рахунок: поповнення власних оборотних засобів за рахунок прибутку і внесків працівників; дооцінки основних засобів, запасів; безоплатного надходження грошових коштів, основних засобів; оприбуткування виявлених при інвентаризації об’єктів; при внесенні додаткових коштів учасниками або збільшення учасників товариства.
Зареєстрований (пайовий) капітал товариства з обмеженою відповідальністю зменшується при безоплатні й передачі товарно - матеріальних цінностей, основних засобів, при їх уцінці та ліквідації; при списанні об’єктів основних засобів за результатами інвентаризації; при виході учасника зі складу товариства; за рахунок покриття збитків товариства за рахунок внесків засновників.
Збільшення зареєстрованого капіталу акціонерного товариства відбувається за рахунок додаткової емісії акцій, збільшення номінальної вартості акцій або обмін раніше випущених облігацій на акції.
Зареєстрований капітал акціонерного товариства зменшується при зниженні номінальної вартості акцій, при анулюванні частини акцій.
Формування додаткового капіталу відбувається в процесі діяльності підприємства.
До складу додаткового капіталу входять:
- емісійний дохід - сума, на яку вартість продажу акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість;
- вартість безкоштовно отриманих необоротних активів;
- сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал;
- накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу;
- інші складові додаткового капіталу.
Формування додаткового капіталу може здійснюватися шляхом вкладення додаткових коштів (отримання емісійного доходу - різниці між вартістю реалізації та номінальною вартістю розміщених акцій, інших вкладень засновників, учасників), а також проведення дооцінки активів підприємства, безкоштовного отримання необоротних активів від інших фізичних або юридичних осіб та ін.
Зменшення додаткового капіталу може відбуватися в результаті анулювання акцій, викуплених за ціною вище номінальної вартості, уцінки раніше дооцінених активів, спрямування частини додаткового капіталу на поповнення зареєстрованого, резервного капіталу і в інших випадках.
Капітал у дооцінках являє собою суму дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.
Важливою складовою власного капіталу суб’єкта малого підприємництва є резервний капітал. Резервний капітал є сумою відрахувань від чистого прибутку і створюється відповідно до законодавства та установчих документів підприємства в розмірі не менше 25 відсотків суми статутного капіталу і його поповнення за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 5 відсотків чистого прибутку.
Резервний капітал формують на покриття непередбачених витрат, збитків підприємства, погашення боргів кредиторам, виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі відсутності прибутку.
Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є нерозподілений прибуток (непокриті збитки). Порядок його використання визначає власник (власники) підприємства або уповноважені ним (ними) орган згідно зі статутом підприємства.
Нерозподілений прибуток - це сума чистого прибутку, нерозподіленого у вигляді дивідендів між акціонерами і власниками підприємства. У момент виникнення весь чистий прибуток за звітний період може бути визначений як нерозподілений.
Основні напрями використання чистого прибутку:
- виплата дивідендів;
- виробничо-технологічний розвиток підприємства;
- соціальний розвиток;
- матеріальне заохочення;
- інші витрати.
Чистий прибуток, отриманий товариством як результат його господарської діяльності після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, направляється на виплату дивідендів учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами учасників товариства. Сума прибутку, що залишилася, спрямовується на формування резервного капіталу. За рішенням зборів засновників (акціонерів) прибуток може бути спрямований на збільшення зареєстрованого капіталу.
Вилучений капітал - це фактична вартість акцій власної емісії, викуплених акціонерним товариством у його акціонерів.
Неоплачений капітал - це сума заборгованості засновників (учасників) за внесками до зареєстрованого капіталу.

5.2 Порядок документування операцій з формування та зміни капіталу

Документування операцій з формування та зміни капіталу залежить від його виду.
Відображення в обліку операцій з формування, збільшення, зменшення, ліквідації зареєстрованого (пайового) капіталу здійснюється на основі таких документів:
- статуту;
- установчого договору;
- прибуткових та видаткових касових ордерів;
- накладних;
- актів приймання-передачі;
- засновницького опису майна;
- банківських документів;
- наказів;
- довідок та розрахунків бухгалтерії.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, які виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше.
Операції з формування додаткового капіталу документуються за допомогою:
- виписок банку;
- прибуткових касових ордерів;
- накладних;
- актів приймання-передачі;
- наказів;
- протоколів зборів учасників;
- довідок та розрахунків бухгалтерії.
Операції, пов’язані із переоцінкою і відображення її результатів, оформлюють за допомогою актів переоцінки.
Основними документами, які фіксують операції формування та руху резервного капіталу, і є підставою для ведення його обліку є:
- установчі документи;
- протоколи зборів учасників;
- накази;
- довідки та розрахунки бухгалтерії.
Визначення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) оформлюється розрахунком бухгалтерії.
При спрямуванні прибутку за такими напрямами бухгалтер готує:
- при нарахуванні дивідендів акціонерам і відсотків по облігаціях - довідку бухгалтерії, виходячи з даних Книги обліку цінних паперів, в якій відбивається уся інформації по видах цінних паперів.
Книга обліку цінних паперів має бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства і підписами керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.
- при придбанні товарно-матеріальних цінностей - накладними (сировина, матеріали, товари), актами приймання-передачі (основні засоби, нематеріальні активи).
Підставою для ведення обліку вилученого капіталу є:
- прибуткові та видаткові касові ордери;
- виписки банку;
- довідки та розрахунки бухгалтерії.
Відображення операцій по виникненню і погашення заборгованості по внесках до зареєстрованого капіталу відбувається на підставі первинних документів:
- статуту;
- довідок та розрахунків бухгалтерії;
- прибуткових і видаткових касових ордерів;
- накладних;
- актів приймання-передачі;
- виписок банку.

5.3 Синтетичний та аналітичний облік капіталу

Для накопичення інформації про операції з капіталом Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та установ України передбачені активні рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 - Рахунки синтетичного обліку капіталу відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
40 «Зареєстрований
(пайовий) капітал» Узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу.

Продовження табл. 5.1
1 2
41 «Капітал у
дооцінках»
Узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі
власного капіталу і розкриваються у звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід).
42 «Додатковий капітал» Узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.
43 «Резервний капітал» Узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.
44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» Узагальнення інформації про нерозподілені прибутки чи непокриті збитки поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.
45 «Вилучений капітал» Облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.
46 «Неоплачений капітал» Узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки обліку капіталу (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 - Рахунки синтетичного обліку капіталу відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
40 «Власний капітал» Узагальнення інформації про статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений і вилучений капітали
44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» Узагальнення інформації про нерозподілені прибутки (непокриті збитки), про використання прибутку

Кореспонденція рахунків з обліку власного капіталу із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 5.3.

Таблиця 5.3 - Кореспонденція рахунків з обліку власного капіталу із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
1 Відображено формування зареєстрованого капіталу в момент державної реєстрації 46 40 40 40
2 Отримано внески засновників підприємства у вигляді:
- грошових коштів
- сировини, матеріалів
- готової продукції, товарів
- основних засобів, нематеріальних активів

311
201
26, 28
10,12

46
46
46
46

31
20
26
10

40
40
40
40
3 Спрямовані на збільшення зареєстрованого капіталу:
- додатковий капітал
- резервний капітал
- нерозподілений прибуток

42
43
441

40
40
40

40
40
40

40
40
40
4 Зменшено зареєстрований капітал при:
- анулюванні акцій, викуплених у акціонерів за номінальною вартістю
- виході учасника з підприємства

40

40, 44

 

671

40

40, 44

 

68
5 Повернуто внесок учаснику при його виході з підприємства у вигляді:
- грошових коштів
- сировини, матеріалів
- готової продукції, товарів
- основних засобів, нематеріальних активів

671
671
671
671

311
201
26, 28
10,12

68
68
68
68

31
20
26
10
6 Оприбутковано додаткові вкладення, внесені:
- грошовими коштами
- основними засобами
- нематеріальними активами
- запасами
- товарами

311
10
12
20
28

42
42
42
42
42

31
10
10
20
26

40
40
40
40
40

Продовження табл. 5.3
1 2 3 4 5 6
7 Проведена дооцінка основних засобів:
- на різницю первісної вартості об'єкта до і після переоцінки
- на різницю суми нарахованого зносу

10

10

411

131

10

10

40

13

8 За актом приймання - передачі оприбутковані безоплатно отримані нематеріальні активи 12 424 10 40
9 Відображено уцінку раніше дооцінених основних засобів:
- на різницю первісної вартості об'єкта до і після переоцінки
- на різницю суми нарахованого зносу

411

131

10

10

40

13

10

10
10 Збільшено резервний капітал за рахунок:
- зареєстрованого капіталу
- нерозподіленого прибутку

40
443

43
43

40
40

40
40
11 Після закінчення звітного періоду визначені:
- нерозподілений прибуток
- непокриті збитки

79
442

441
79

79
44

44
79
12 Списані збитки минулих років за рахунок резервного капіталу 43 442 40 44
13 Направлений нерозподілений прибуток на збільшення:
- зареєстрованого капіталу
- резервного капіталу

443
443

40
43

44
44

40
40
14 Відображено нарахування дивіден-дів до визначення нерозподіленого прибутку 443 671 44 68
15 Спрямовано дивіденди на збіль-шення зареєстрованого капіталу 671 40 68 40
16 Списано суму прибутку, викорис-таного у звітному періоді 441 443 44 44

Відображення інформації про капітал у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про операції з запасами на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Інформація про нерозподілені прибутки (непокриті збитки) та використання прибутку, про власний (зареєстрований, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений) капітал, капітал в дооцінках, створення і використання забезпечень майбутніх витрат і платежів відображується відповідно у розділах ІІІ та IV Відомості 5-м.
Для заповнення графи 5 розділу III використовуються дані:
Відомості 1-м (з кредиту рахунку 30), Відомості 3-м (з кредиту рахунків 37, 64, 68) і розділу III Відомості 5-м (з кредиту рахунку 79) – для рядків 1-4;
Відомості 2-м (з кредиту рахунку 26), розділу I Відомості 5-м (з кредиту рахунків 84 і 85), розділу II Відомості 5-м (з кредиту рахунку 23) і розділу III Відомості 5-м (з кредиту рахунків 44 і 70) – для рядку 6;
Відомості 3-м (з кредиту рахунку 68), розділу III Відомості 5-м (з кредиту рахунків 44 і 79) і розділу IV Відомості 5-м (з кредиту рахунку 40) – для рядку 7.
Систематизація інформації про витрати майбутніх періодів, про власний (статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений і вилучений) капітал, про забезпечення майбутніх витрат і платежів, про цільове фінансування і цільові надходження здійснюється у розділі ІV Відомості 5-м. У графі 2 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо капіталу і зобов’язань призначений Журнал 2-мс.
Графи 4 і 5 призначені для відображення інформації про операції щодо внесків засновників (власників) статутного капіталу, пайових внесків, формування і використання резервного капіталу, руху додаткового капіталу, зокрема надходження внесків засновників підприємства понад розмір статутного капіталу, надходження і вибуття безоплатно отриманих від юридичних або фізичних осіб необоротних активів та вилучення капіталу.
У графі 4 наводяться суми за операціями, які призводять до зменшення капіталу, зокрема його вилучення засновниками (власниками), вибуття безоплатно отриманих необоротних активів, використання на покриття збитків та іншого вилучення. У графі 5 наводяться суми за операціями, які приводять до збільшення капіталу, зокрема за рахунок фактично внесеного засновниками (власниками) статутного капіталу, пайових внесків, надходження безоплатно отриманих необоротних активів, внесків засновників підприємства понад розмір статутного капіталу, формування резервного капіталу тощо.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 5 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 5 збільшується на суму оборотів за період за графою 5 і зменшується на суму оборотів за період за графою 4.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 5 переноситься у рядок 1400 «Капітал» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).
Графи 6 і 7 призначені для відображення інформації про операції щодо обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) поточного та минулих років, а також прибутку, використаного в поточному році.
У графі 6 наводяться суми за операціями, які призводять до зменшення нерозподіленого прибутку, зокрема збільшення збитків та використання прибутку протягом звітного періоду, у тому числі за розрахунками із засновниками (власниками), формування резервного капіталу, збільшення статутного капіталу тощо. Сума збитку за звітний період переноситься з рядка 230 «Чистий прибуток (збиток)» (зазначена у дужках) графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс). У графі 7 наводиться збільшення нерозподіленого прибутку за рахунок прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, визначеного у рядку 2350 «Чистий прибуток (збиток)» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс). У цих графах також наводяться операції з виправлення помилок, допущених при складанні регістру у попередніх періодах, шляхом коригування нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
Залишок на кінець звітного періоду визначається у такому порядку:
якщо сума залишку на початок періоду за графою 7 та сума оборотів за період за графою 7 разом більше суми оборотів за графою 6 або оборот за графою 7 більше підсумку суми залишку на початок періоду за графою 6 та суми оборотів за період за графою 6, то сума оборотів за період за графою 7 збільшується на суму залишку на початок періоду за графою 7 або зменшується на суму залишку на початок періоду за графою 6 та зменшується на суму оборотів за графою 6 і зазначається у графі 7;
якщо сума залишку на початок періоду за графою 6 та сума оборотів за період за графою 6 разом більше суми оборотів за графою 7 або оборот за графою 6 більше підсумку суми залишку на початок періоду за графою 7 та суми оборотів за період за графою 7, то сума оборотів за період за графою 6 збільшується на суму залишку на початок періоду за графою 6 або зменшується на суму залишку на початок періоду за графою 7 та зменшується на суму оборотів за графою 7 і зазначається у графі 6.
Залишок на кінець періоду за графою 7 або за графою 6 у дужках переноситься у рядок 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» графи 4 Балансу (форма № 1-мс).

 

 

 

 

Контрольні питання для перевірки знань

1. Охарактеризуйте власний капітал та визначте його складові.
2. Визначте вимоги до формування зареєстрованого (пайового) капіталу суб’єктами малого підприємництва.
3. Як відбувається формування додаткового капіталу у суб’єктів малого підприємництва?
4. З якою метою створюється резервний капітал на підприємстві?
5. Охарактеризуйте вилучений та неоплачений капітал.
6. Поясніть сутність нерозподіленого прибутку та визначте основні напрями його використання.
7. Вкажіть порядок документування операцій з капіталом.
8. Визначте рахунки з обліку капіталу, передбачені планом рахунків бухгалтерського обліку.
9. Дайте характеристику рахункам обліку капіталу, передбачених спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку.
10. У яких регістрах ведеться облік капіталу за простою формою бухгалтерського обліку?
11. У яких регістрах здійснюється облік капіталу за спрощеною формою бухгалтерського обліку?

ТЕМА 6 ОБЛІК ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Питання, що розглядаються у темі

6.1 Сутність, визнання, оцінка та класифікація зобов’язань
6.2 Облік зобов’язань за кредитами банку
6.3 Облік зобов’язань перед постачальниками та підрядниками
6.4 Облік зобов’язань з оплати праці та за соціальним страхуванням
6.5 Облік зобов’язань за податками і зборами

Після вивчення теми студент повинен знати:

- сутність, значення і класифікацію зобов’язань суб’єкта малого підприємництва ;
- порядок документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку зобов’язань за кредитами;
- порядок розрахунків, документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку зобов’язань перед постачальниками і підрядниками;
- сутність, види та форми заробітної плати суб’єктів малого підприємництва;
- порядок нарахування заробітної плати, документування та обліку розрахунків з оплати праці;
- порядок нарахування обов’язкових утримань із заробітної плати та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;
- сутність і види податків, порядок їх нарахування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку;
- особливості документування зобов’язань за податками і зборами;
- особливості обліку зобов’язань із застосуванням Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій;
- особливості обліку зобов’язань із застосуванням спрощеного Плану рахунків;
- регістри бухгалтерського обліку для відображення інформації про зобов’язання із застосуванням простої та спрощеної форм бухгалтерського обліку.

Ключові слова: зобов’язання, заборгованість, кредит, постачальники, оплата праці, єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, єдиний податок

Рекомендована література: 2 – 5, 7, 9 – 11, 17, 23, 30, 40 – 44, 49, 52, 55.

6.1 Сутність, визнання, оцінка та класифікація зобов’язань

Відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Зобов'язання визнається, якщо:
- його оцінка може бути достовірно визначена;
- існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:
- довгострокові;
- поточні;
- непередбачені зобов'язання.
- доходи майбутніх періодів.
Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Поточні зобов'язання включають:
- короткострокові кредити банків;
- поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
- поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
- поточну кредиторську заборгованість за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток;
- поточну кредиторську заборгованість за розрахунками зі страхування;
- поточну кредиторську заборгованість за розрахунками з оплати праці;
- поточну кредиторську заборгованість за розрахунками з
учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
- короткострокові векселі видані;
- поточні забезпечення;
- інші поточні зобов'язання.
Довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. До довгострокових зобов'язань належать:
- довгострокові кредити банків;
- інші довгострокові зобов'язання;
- відстрочені податкові зобов'язання;
- довгострокові забезпечення.
Непередбачене зобов'язання - це:
1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;
2) теперішнє зобов'язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.
Доходи майбутніх періодів – це доходи, отримані в поточному періоді, але будуть віднесені до складу доходів у майбутні періоди.
Синтетичний та аналітичний облік зобов’язань. Для накопичення інформації про зобов’язання Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 6 «Поточні зобов’язання» (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 - Рахунки синтетичного обліку зобов’язань відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
60 «Короткострокові позики» Облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув
61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» Узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу
62 «Короткострокові векселі видані» Облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На цьому рахунку учасник промислово-фінансової групи веде облік розрахунків за одержані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги)
64 «Розрахунки за податками й платежами» Узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про інші розрахунки з бюджетом, зокрема за субсидіями, дотаціями та іншими асигнуваннями

Продовження табл. 6.1
1 2
65 «Розрахунки за страхуванням» Облік розрахунків за відрахуванням на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням
66 «Розрахунки за виплатами працівникам» Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами
67 «Розрахунки з учасниками» Узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо)
68 «Розрахунки за іншими операціями» Облік розрахунків за операціями, що не можуть бути відображені на рахунках 63-67

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки з обліку зобов’язань (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 - Рахунки синтетичного обліку зобов’язань відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України
Рахунок Призначення
1 2
55 «Інші довгострокові зобов’язання» Узагальнення інформації про довгострокові позики, довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за облігаціями, довгострокові зобов’язання з оренди та інші довгострокові зобов’язання
64 «Розрахунки за податками й платежами» Узагальнення інформації про розрахунки за податками, обов’язковими платежами, про податкові зобов’язання, податковий кредит, розрахунки за єдиним соціальним внеском, індивідуальним страхуванням та страхуванням майна
66 «Розрахунки з оплати праці» Узагальнення інформації про розрахунки з оплати праці
68 «Розрахунки за іншими операціями» Узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками, з учасниками, про короткострокові позики, короткострокові векселі видані, поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями і розрахунки за іншими операціями
Відображення інформації про зобов’язання у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про зобов’язання на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація господарських операцій по розрахункам з постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами і кредиторами, з учасниками, за податками й платежами, за єдиним соціальним внеском, по розрахункам з оплати праці, доходів майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів здійснюється у Відомості 3-м.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо зобов’язань призначений Журнал 2-мс.

 

6.2 Облік зобов’язань за кредитами банку

Для здійснення поточної діяльності суб’єкти малого підприємництва залучають позиковий капітал. Одним з основних джерел такого капіталу виступають кредитні ресурси.
Кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності, цільового характеру.
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які виступають у ролі кредитора, і позичальники.
Кредитор - особа, що надала свої тимчасово вільні позикові кошти в розпорядження позичальника на певний строк.
Позичальник - сторона кредитних відносин, яка отримує кошти на користування і зобов'язана їх повернути у встановлений термін.
Сутність кредиту полягає в тому, що банківська система шляхом надання кредитів організовує і обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію і перерозподіл його в сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Кредити за терміном використання бувають довгостроковими та короткостроковими. Довгострокові позики видаються, як правило, на кілька років на капітальні вкладення. Короткострокові кредити видаються на термін не більше одного року, як правило, на поточні потреби підприємства.
Документування обліку зобов’язань за кредитами. Взаємовідносини банка та підприємства по кредитах регулюються кредитним договором, в якому обумовлюються взаємні зобов'язання і економічна відповідальність сторін, процентна ставка, джерела погашення та інші умови надання кредиту.
Погашення основної суми боргу та відсотків за кредитом відбувається на основі платіжних доручень про перерахування коштів з поточного рахунку.
Синтетичний та аналітичний облік зобов’язань за кредитами. Для обліку зобов’язань за кредитами, суб’єкти малого підприємництва застосовують:
1. Для обліку зобов’язань за довгостроковими кредитами:
- відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій рахунок 50 «Довгострокові позики»;
- відповідно до спрощеного Плану рахунків рахунок 55 ««Інші довгострокові зобов’язання».
2. Для обліку зобов’язань за короткострокових кредитів:
- відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій рахунок 60 «Короткострокові позики»;
- відповідно до спрощеного Плану рахунків рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями».
За кредитом зазначених рахунків відображається сума отриманих кредитів, за дебетом – сума погашення заборгованості за кредитом або переведення довгострокової заборгованості до складу поточної.
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики ) окремо та строками погашення.
За користування кредитом суб’єкти підприємництва сплачують відсотки, які для підприємства є фінансовими витратами і відповідно обліковуються на рахунках:
- 951 «Відсотки за кредит» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок активний, за дебетом відображається нарахування відсотків, за кредитом – їх списання в порядку закриття на фінансовий результат;
- 96 «Інші витрати» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Заборгованість за нарахованими відсотками відображається на рахунку:
- 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок пасивний, за кредитом відображається нарахування заборгованості за відсотками, за дебетом - її погашення;
- 68 «Розрахунки за іншими операціями» відповідно до спрощеного Плану рахунків.

Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань за кредитами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 6.3.

 

Таблиця 6.3 - Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань за кредитами із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
1 На поточний рахунок отримано довгостроковий кредит банку:
- в національній валюті;
- в іноземній валюті

311
311

501
502

31
31

55
55
2 Нараховані відсотки за користування кредитом 951 684 96 68
3 Переведена частина довгостроково-го кредиту до складу поточної заборгованості 501 611 55 68
4 Перераховано з поточного рахунку:
- сума поточної заборгованості за довгостроковим кредитом;
- сума нарахованих відсотків

611
684

311
311

68
68

31
31
5 На поточний рахунок отримано короткостроковий кредит банку:
- в національній валюті;
- в іноземній валюті

311
311

601
602

31
31

68
68
6 Нараховані відсотки за користування кредитом 951 684 96 68
7 Перераховано з поточного рахунку:
- сума заборгованості за кредитом;
- сума нарахованих відсотків
601
68
311
311
68
68
31
31
8 В кінці звітного місяця списані нараховані фінансові витрати на фінансові результати 792 951 79 96

Відображення інформації про зобов’язання за кредитами у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про зобов’язання за кредитами на підставі первинних документів відображається у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація інформації за отриманими та сплаченими кредитами за рахунком 55 «Інші довгострокові зобов’язання» відбувається у Відомості 3-м, а саме у розділі І. Зобов’язання за кредитами банків наводяться з урахуванням належної до сплати суми процентів за їх користування на кінець звітного періоду.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо зобов’язань за кредитами призначений Журнал 2-мс.
Графи 12 і 13 призначені для відображення інформації про операції щодо короткострокових кредитів банку (заборгованість, яка підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу), зокрема розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків. У графі 12 наводяться суми за операціями з погашення короткострокових кредитів банку. У графі 13 наводяться суми за операціями з отримання короткострокових кредитів банків та суми щодо частини кредитів банків, які утворилися як довгострокові, але у зв’язку з тим, що з дати балансу підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців, переведені до складу короткострокових кредитів.
Зобов’язання за кредитами банків наводяться з урахуванням належної до сплати суми процентів за їх користування на кінець звітного періоду.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 13 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 13 збільшується на суму оборотів за період за графою 13 і зменшується на суму оборотів за період за графою 12.
Залишок на кінець періоду за графою 12 переноситься у рядок 1600 «Короткострокові кредити банків» графи 4 Балансу (форма №1-мс).

 

6.3 Облік зобов’язань перед постачальниками та підрядниками

Для будь-якого підприємства одним з найважливіших моментів у діяльності є момент постачання товарів, отримання послуг, виконання робіт, а також їх оплата.
Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які поставляють вироблену продукцію, товари, інші цінності, послуги та виконані роботи на умовах договору.
Від якості оцінки розрахунків з постачальниками залежить ефективність діяльності підприємства в цілому.
Зобов'язання перед постачальниками та підрядниками виникають за отримані:
- капітальні інвестиції;
- товарно-матеріальні цінності;
- виконані роботи;
- надані послуги.
Основними завданнями бухгалтерського обліку операцій за розрахунками з постачальниками є:
- своєчасне документальне оформлення операцій з постачальниками;
- своєчасне відображення в обліку кредиторської заборгованості;
- контроль за своєчасною оплатою постачальникам за продукцію, товари і надані послуги.
Розрахунки з постачальниками можуть здійснювати за умов наступної оплати або попередньої оплати.
Документування операцій за розрахунками з постачальниками і підрядниками. Взаємовідносини з постачальниками відбуваються на основі договору постачання, в якому обумовлюються асортимент, ціни, кількість, терміни, форми розрахунків, штрафні санкції за недотримання умов договору.
Основними нормативно-правовими документами, які регулюють відносини між продавцем і покупцем з постачання товарів, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу за договором постачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Первинними документами, якими оформляється надходження товарно-матеріальних цінностей, є:
1) товарні документи, що засвідчують кількість, якість, ціни та суму товарно-матеріальних цінностей (накладні, рахунки, специфікації, якісні посвідчення, копії свідоцтва сертифікації продукції);
2) транспортні документи, які підтверджують роботу транспорту під час перевезення товарно-матеріальних цінностей (товарно - транспортна накладна на перевезення товарів автотранспортом, залізнична накладна);
3) податкові документи, в яких містяться дані про податок на додану вартість (митна декларація, податкова накладна, розрахунок до податкової накладної);
4) розрахункові документи, які є підставою для розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності. Вони залежать від застосовуваної форми розрахунків і платіжних інструментів, передбачених договором постачання (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі).
При розрахунках з підрядниками складається акт виконаних робіт, виписується податкова накладна та рахунок.
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками. Для узагальнення інформація про стан розрахунків з постачальниками і підрядниками суб’єкти малого підприємництва застосовують:
- рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок пасивний, за кредитом відображається збільшення (визнання) зобов'язань перед постачальниками, за дебетом - їх погашення, списання. Рахунок має 3 субрахунки:
• 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
• 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;
• 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ».
- рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Аналітичний облік ведеться за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на оплату.
У разі застосування розрахунків з постачальниками та підрядниками на умовах попередньої оплати товарів, робіт, послуг, авансові платежі, перераховані з поточного рахунку підприємства, обліковують на активному субрахунку 371 «Аванси видані» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Аналітику до цього рахунку можна вести в розрізі валюти платежів, контрагентів, первинних документів.
Відповідно до спрощеного Плану рахунків облік авансових платежів здійснюють на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань перед постачальниками і підрядниками із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 6.4.

Таблиця 6.4 - Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань перед постачальниками і підрядниками із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
1 Отримані від постачальника згідно накладної за умов наступної оплати:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
- виробничі запаси;
- МШП;
- готова продукція;
- товари

151,152
154
20
22
26
281

 

631

15
15
20
20
26
26

 

68
2 Нарахований податковий кредит за ПДВ 641 631 64 68

Продовження табл. 6.4
1 2 3 4 5 6
3 Пред'явлена претензії постачаль-нику на суму недостачі товарно-матеріальних цінностей, виявлену під час приймання 374 631 37 68
4 Відображена нестача товарно - матеріальних цінностей, виявлена при прийманні і віднесена на рахунок винних осіб 375 631 37 68
5 Відображена суми недостачі товарно-матеріальних цінностей, виявлена при прийманні, якщо винні особи не встановлені або в межах норм збутку 947 631 96 68
6 Оплачений рахунок постачальника 631 311 68 31
7 Списана кредиторська заборгова-ність постачальників у зв'язку з закінченням строку позовної давності 631 717 68 74
8 Здійснена передплата постачаль-нику за товарно - матеріальні цінності 371 311 37 31
9 Нарахований податковий кредит за ПДВ за першою подією 641 644 64 64
10 Отримані товарно – матеріальні цінності від постачальника 20, 26 631 20, 26 68
11 Отримана податкова накладна від постачальника 644 631 64 68
12 Проведено взаємозалік заборгованості 631 371 68 37

Відображення інформації про зобов’язання перед постачальниками та підрядниками у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про зобов’язання перед постачальниками і підрядниками на підставі первинних документів відображається у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація господарських операцій по розрахункам з постачальниками та підрядниками здійснюється у І розділі Відомості 3-м за рахунком 68 «Розрахунки за іншими операціями». При відображенні розрахунків з дебіторами і кредиторами у Відомості відводиться необхідна кількість рядків для впорядкованих записів щодо розрахунків за кожним дебітором і кредитором з продовженням записів на вкладних аркушах. Сальдо на кінець місяця визначається за кожним дебітором або кредитором розгорнуто і переноситься у графу 5 (з графи 21) і графу 6 (з графи 22) розділу І Відомості 3-м на наступний місяць.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо зобов’язань перед постачальниками і підрядниками призначений Журнал 2-мс.
Графи 14 і 15 призначені для відображення інформації про операції щодо кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками і підрядниками, зокрема заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (включаючи заборгованість, забезпечену векселями), заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки і розрахунки за надлишок товарно-матеріальних цінностей, який встановлено при їх оприбуткуванні. У цих графах також відображається інформація про отримані аванси постачальниками і підрядниками як передоплата за товари, роботи, послуги. У графі 14 наводяться суми за операціями з погашення (сплати) та списання заборгованості. У графі 15 наводяться суми заборгованості постачальникам і підрядникам за товари, виконані роботи, надані послуги тощо.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 15 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 15 збільшується на суму оборотів за період за графою 15 і зменшується на суму оборотів за період за графою 14.
Залишок на кінець періоду за графою 15 переноситься у рядок 1615 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» графи 4 Балансу (форма №1-мс).

6.4 Облік зобов’язань з оплати праці та за соціальним страхуванням

Облік праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку у суб’єктів малого підприємництва. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств.
Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.
Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, систему преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.
Як соціально-економічна категорія заробітна плата вимагає розгляду з погляду її ролі і значення для працівника і роботодавця. Для працівника заробітна плата - головна й основна стаття його особистого доходу, засіб відтворення і підвищення рівня добробуту його самого і його родини, а звідси і стимулююча роль заробітної плати в поліпшенні результатів праці для збільшення розміру одержуваної винагороди. Для роботодавця заробітна плата працівників – засоби, що витрачаються ним, на використання робочої сили, що складає одну з основних статей витрат в собівартості вироблених товарів і послуг. При цьому роботодавець зацікавлений у можливому зниженні питомих витрат робочої сили на одиницю продукції, хоча в той же час може виявитися доцільним збільшити витрати на робочу силу з метою підвищення її якісного рівня, якщо це дозволить збільшити прибуток підприємства за рахунок стимулювання трудової і творчої ініціативи працівників. Крім того, рівень оплати праці впливає на поведінку і працівника, і роботодавця, що складається в зв'язку з регулюванням відносин між ними в умовах нерівномірного стану попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці.
В Україні економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці визначає Закон України «Про оплату праці», який спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Державою встановлена мінімальна заробітна плата, яка є державною соціальною га¬рантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.
Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, ниж¬че якого не може провадитися оплата за виконану працівником місяч¬ну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.
В Україні мінімальна заробітна плата на 1 січня 2014 року встановлена у розмірі 1218 грн., з 1 липня 2014 року – 1250 грн., з 1 вересня 2014 р. – 1301 грн.
В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Наприклад, надбавки та доплати за класність водіям, за бригадирство, за суміщення професій, оплата праці у вихідні та святкові дні, премії за виконання та перевиконання виробничих завдань, економію сировини і матеріалів, за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах, роботу в багатозмінному та безперервному режимі виробництва, у нічний час та інші.

 

 

 

 

Рис. 6.1 – Структура додаткової заробітної плати

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До таких виплат належать: оплата простоїв не з вини працівника, винагороди за відкриття та винахідництво, матеріальна допомога на оздоровлення, оплата за навчання в навчальних закладах дітей працівників підприємства та інші.
Система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновиди (рис. 6.2).
За відрядної форми оплати праці величина заробітної плати працівника визначається кількістю продукції (робіт, по¬слуг), виготовленої за певний проміжок часу (зазвичай, за мі¬сяць), та відрядною розцінкою за її одиницю.
Погодинна форма оплати праці передбачає залеж¬ність заробітної плати працівника від установленої тарифної ставки за одиницю часу роботи (зазвичай, годину) і тривалості відпрацьованого ним часу в розрахунковому періоді (місяці).
Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку.

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.2 – Форми оплати праці, що побудовані на тарифній системі

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 08.02.95 р. № 100 «Про порядок розрахунку середньої заробітної плати» визначаються випадки, при яких потрібен розрахунок середньої заробітної плати:
1. Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Первинним документом для цього є лікарняний лист. Для нарахування лікарняних розраховується середньоденна заробітна плата, для чого береться фактично нарахований за розрахунковий період дохід працівника, з якого сплачувалися страхові внески, що передували місяцю хвороби і ділиться на кількість відпрацьованих у цьому періоді робочих днів. Розрахунковий період може бути:
• останні 6 календарних місяців перед місяцем хвороби, при цьому з розрахункового періоду виключаються місяці, у яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною до 3 років);
• якщо відпрацьовано менше за 6 місяців беруться за розрахунковий період фактично відпрацьовані повні календарні місяці перед настанням страхового випадку;
• якщо відпрацьовано менше 1 місяця для розрахунку береться фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Сума лікарняних = середньоденна заробітна плата * кількість днів хвороби * розмір щоденної допомоги по хворобі

При загальному стажі роботи до 5 років оплачується допомога у розмірі 60% від нарахованої суми; при загальному стажі від 5 до 8 років - 80%, при загальному стажі понад 8 років - 100% від нарахованої суми.
Дні хвороби працівника оплачуються з різних джерел:
- оплату перших п’яти днів непрацездатності працівника здійснює підприємство за рахунок своїх коштів відповідно до Порядку № 439.
- починаючи із 6 дня непрацездатності працівника виплачує допомогу з тимчасової непрацездатності Фонд соціального страхування з тимчасової непрацездатності.
2. Для нарахування відпускних.
Обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи провадиться для оплати часу: щорічних відпусток; додаткових відпусток у зв'язку з навчанням; творчих відпусток; додаткових відпусток працівникам, які мають дітей; виплати компенсації за невикористану відпустку.
Тривалість відпустки розраховується в календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються. Щорічна відпустка працівникам складає не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік, що розраховується з дня укладання трудової угоди.
Додаткові відпустки надаються працівникам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290.

Сума нарахування відпускних = дохід працівника за 12 місяців * кількість календарних днів відпустки
365 (366) днів - 10 святкових днів

Відповідно до п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються:
1. Основна заробітна плата.
2. Доплати і надбавки.
3. Виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії та теплової енергії.
Документування обліку зобов’язань з оплати праці. Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу витрат робочого часу та витрат на оплату праці. Ці показники є об‏’єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов‏‏’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.
Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, оскільки для цього використовується єдина документація по прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу.
Типові форми по заробітній платі затверджені наказом Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489:
1. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу (типова форма № П-1);
2. Особиста картка працівника (типова форма № П-2);
3. Наказ (розпорядження) про надання відпустки (типова форма № П-3);
4. Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (типова форма № П-4);
5. Табель обліку використання робочого часу (типова форма № П-5);
6. Розрахунково - платіжна відомість працівника (типова форма № П-6);
7. Розрахунково - платіжна відомість (зведена) (типова форма № П-7).
Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу» (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів. Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-3), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці (форма № П-2) працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати».
При звільненні працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)» (форма № П-4). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).
На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.
Типові форми первинного обліку використання робочого часу, які застосовують суб’єкти малого підприємництва:
- «Табель обліку використання робочого часу»;
- «Список осіб, які працювали в надурочний час»;
- «Листок обліку простоїв» та ін.
З метою розмежування обліку витрат на оплату праці за нормами і обліку відхилень від норм можливе застосування наступних документів:
- листа на доплату - у разі здійснення передбачених на підприємстві доплат;
- наряду на відрядну роботу з відмітним знаком (наприклад, з червоною смугою по діагоналі бланка наряду) - при здійсненні додаткових операцій, не передбачених встановленим технологічним процесом. У такому разі в наряді вказуються причини доплат і додаткових робіт.
Типові форми з обліку розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі представлені:
Розрахунково - платіжною відомістю працівника (типова форма № П-6);
Розрахунково - платіжною відомістю (зведена) (типова форма № П-7).
Основою для нарахування основної заробітної плати працюючим з почасовою оплатою праці і віднесення її на витрати підприємства є Табель обліку використання робочого часу.
Для працівників-відрядників нарахування основної заробітної плати здійснюється на підставі документів з обліку виробітку. Для оплати праці працівників по середньому заробітку також використовуються дані табелів.
Для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих застосовується «Розрахунково-платіжна відомість» (форма № П-6), яка містить графу «Підпис в отриманні» та складається в одному екземплярі.
Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка.
Нарахування заробітної плати проводиться на основі даних первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків та інших документів. Одночасно проводиться розрахунок всіх утримань із заробітної плати і визначається сума, що належить до видачі.
Форма «Особовий рахунок» застосовується для запису за кожний місяць протягом року всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати працівника на підставі первинних документів по обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види оплат. Особові рахунки зберігаються протягом 75 років з дати їх заповнення. Особовий рахунок застосовується при обробці облікових даних за допомогою засобів обчислювальної техніки і вміщує тільки умовно-постійні реквізити про працівника.
Для щоденного обліку обсягу робіт, виконаних бригадою або окремими робітниками, використовується «Накопичувальна картка виробітки і заробітної плати», яка складається майстром (обліковцем) в одному примірнику на підставі документів про здачу виробленої продукції або про виконання робіт. Відомість передається в бухгалтерію підприємства для нарахування заробітної плати.
За роботу в першій половині місяця працюючим, як правило, видається аванс, а кінцевий результат розрахунку заробітної плати виконується при виплаті заробітної плати за другу половину місяця. Розрахунок заробітної плати робочих з відрядною оплатою праці за весь розрахунковий період виконується на підставі первинних документів за обліком виробітку заробітної плати, доплат за надурочні години роботи, нарахування премій, листків непрацездатності, авансові звіти та ін., а також шляхом підрахунку різного роду утримань та визначення суми, яка належить до видачі.
Розрахунок заробітної плати робітників з почасовою оплатою праці виконується на підставі обліку фактично відпрацьованого часу, доплат за надурочні часи роботи, нарахування премій, а також шляхом підрахунку іншого роду утримань та визначення суми, яка належить до видачі.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється у першочерговому порядку після уплати обов’язкових зборів та платежів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці.
Для узагальнення інформація про стан розрахунків з оплати праці суб’єкти малого підприємництва застосовують:
- рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий. Рахунок 66 має субрахунки:
- 661 «Розрахунки за заробітною платою»;
- 662 «Розрахунки з депонентами»;
- 663 «Розрахунки за іншими виплатами».
За кредитом рахунку 661 відображаються нараховані суми як списочному, так і несписочному складу штату підприємства: за відпрацьований час та виконану роботу: за чергові та додаткові відпустки у сумі, які приходиться на дні відпустки звітного місяця; за роботу у святкові ті вихідні дні; за сумісництво професій; за виконання державних обов’язків; допомога за тимчасовою непрацездатністю і т.д. у кореспонденції з різними рахунками в залежності від видів виробництв (основне, допоміжне), виконуваних робіт, характеру цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). За дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.
Залишок по кредиту рахунку 661 відображає суму нарахованої, але невиплаченої до кінця місяця працівникам заробітної плати.
- рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми.
Із сум нарахованої заробітної плати працівників підприємств, осіб, що працюють на підприємстві за трудовим договором, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюють обов’язкові і добровільні утримання.
До обов’язкових утримань відносять:
- єдиний соціальний внесок;
- податок з доходів фізичних осіб.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюється у відсотках:
• для роботодавців - від суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат працівникам, які підлягають обкладенню податком з громадян;
• для фізичних осіб - від суми оподатковуваного доходу (прибутку).
Єдиний внесок для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, крім осіб, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, встановлюється у відсотках до визначеної Законом бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Для платників встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7% винагороди за цивільно-правовими договорами.
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 % визначеної бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
Суб'єкт господарської діяльності, який провадить господарську діяльність у декількох видах економічної діяльності, під час визначення розміру єдиного внеску відноситься до класу професійного ризику виробництва за основним видом його економічної діяльності.
Єдиний внесок для працівників, які працюють на підприємства, у фізичних осіб – підприємців або у фізичних осіб, що забезпечують себе роботою самостійно на умовах трудового договору встановлений у розмірі 3,6 % бази нарахування єдиного внеску.

Сума єдиного внеску = нарахована заробітна плата працівника * 3,6%

Єдиний внесок для платників, які хворіли та мають відповідні документи, встановлено у розмірі 2% суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Сума єдиного внеску = нараховані лікарняні працівника * 2%

Для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС, єдиний внесок встановлюється у розмірі 2,85% бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний внесок для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, а саме: фізичних осіб – підприємців,осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю встановлено у розмірі 34,7% бази нарахування єдиного внеску.
Особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі бажання юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців брати участь на добровільних засадах за видами страхування, встановлено додаткові відсоткові ставки, а саме:
- у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6 % визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
- у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 % визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску;
- у разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 % визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску.

Приклад 1. Сума нарахованої заробітної плати бухгалтера за березень 2014 року склала 1500 грн. Крім того, у березні були нараховані лікарняні за 4 дні у розмірі 300 грн.
Здійснити нарахування та утримання єдиного соціального внеску за березень, якщо підприємство належить до 5 класу ризику та відповідно йому встановлена ставка 36,8%.
1. Нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату за ставкою 36,8%: 1500 грн. * 36,8% / 100% = 552 грн.
2. Нарахування єдиного соціального внеску на лікарняні за ставкою 33,2%: 300 грн. * 33,2% / 100% = 99,6 грн.
3. Нарахування єдиного соціального внеску із заробітної плати за ставкою 3,6%: 1500 грн. * 3,6% / 100% = 54 грн.
4. Нарахування єдиного соціального внеску із лікарняних за ставкою 2%: 300 грн. * 2% / 100% = 6 грн.
5. Загальна сума утримань 54 + 6 = 60 грн.

Облік обов’язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на:
- рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок має субрахунки:
- 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового державного
соціального страхування»;
- 652 «За соціальним страхуванням»;
- 654 «За індивідуальним страхуванням»;
- 655 «За страхуванням майна».
На субрахунку 651 «За розрахунками із загальнообов'язкового
державного соціального страхування» ведеться облік розрахунків за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо.
На субрахунку 652 «За соціальним страхуванням» ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на
обов'язкове соціальне страхування.
По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету – перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Утримання із заробітної плати в бухгалтерському обліку відображаються у дебеті рахунку 661 «Розрахунки за виплатами працівникам» та кредиті рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню» по субрахунках;
- рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Податок на доходи фізичних осіб – це щомісячна сума утримань із сукупного оподатковуваного доходу за основним місцем роботи за ставкою 15% або 17%, якщо сукупний дохід не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

 

 

 

Рис. 6.3 - Платники податку на доходи фізичних осіб
Відповідно до Податкового кодексу об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Наведемо формулу розрахунку податку на доходи фізичних осіб:

ПДФО = (Нарахована заробітна плата – Утримання єдиного соціального внеску) * 15%

Приклад 2. На основі прикладу 1 нарахувати податок на доходи фізичних осіб.
ПДФО = (1500 + 300 - 60) * 15% = 251 грн.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Податкова соціальна пільга залежить від розміру нарахованої заробітної плати та від категорії працівників (пільгові категорії), вона встановлюється у розмірі, що дорівнює:
- 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;
- 100 відсоткам суми пільги, визначеної для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, у розрахунку на кожну таку дитину;
- 150 відсоткам суми пільги для категорії платників податку, які визначені п. 169.1.1 Податкового кодексу України.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.
Застосовується пільга виключно до доходу, нарахованого на користь платника податків протягом звітного податкового періоду у вигляді заробітної плати (виплат, прирівняних до заробітної плати, компенсацій, відшкодувань), розмір якого не перевищує встановленої межі.
Податкова соціальна пільга застосовується, якщо нарахована заробітна плата менше 1,4 мінімального прожиткового мінімуму встановленого на 1.01 поточного року та уточненого до 10 грн. (відповідно податкова соціальна пільга використовується до заробітної плати, сума якої не перевищує 1218 грн. на 01.01.2014 р.). Сума звичайної податкової пільги відповідно складає 609 грн. ПДФО розраховується:

ПДФО = (Нарахована заробітна плата – Утримання єдиного соціального внеску – Соціальна пільга) * 15%

Приклад 3. Сума нарахованої заробітної плати бухгалтера за березень 2014 року склала 1300 грн.
Здійснити нарахування та утримання єдиного соціального внеску за березень, якщо підприємство належить до 15 класу ризику та відповідно йому встановлена ставка 37%. Нарахувати ПДФО.
1. Нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату за ставкою 37%: 1300 грн. * 37% / 100% = 481 грн.
2. Нарахування єдиного соціального внеску із заробітної плати за ставкою 3,6%: 1300 грн. * 3,6% / 100% = 46,8 грн.
3. Оподатковуваний дохід 1300 – 46,8 = 1253,2 грн.
4. ПДФО = (1253,2 – 609) * 15% = 96,63 грн.
В даному випадку застосовується податкова соціальна пільга, оскільки нарахована заробітна плата у сумі 300 грн. менше, ніж 1218 грн. * 1,4 = 1705 грн.

Облік зобов’язань нарахованим податком на доходи фізичних осіб здійснюється на:
- рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій із застосуванням субрахунків.
- рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань з оплати праці та за соціальним страхуванням із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 6.5.

Таблиця 6.5 - Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань з оплати праці та за соціальним страхуванням із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1. Нарахована заробітна плата працівникам:
- основного виробництва;
- загальновиробничого призначення;
- адміністративного призначення;
- працівникам відділу збуту;
- працівникам за роботу, пов’язану з капітальними інвестиціями

23
91

92

93

15

661
661

661

661

661

23
91

96

96

15

66
66

66

66

66

Продовження табл. 6.5
2. Здійснено нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату (лікарняні) працівників:
- основного виробництва;
- загальновиробничого призначення;
- адміністративного призначення;
- працівникам відділу збуту;
- працівникам за роботу, пов’я-зану з капітальними інвестиціями

23
91

92
93

15

651 (652)
651 (652)

651 (652)
651 (652)

651 (652)

23
91

96
96

15

64 ЄСВ
64 ЄСВ

64 ЄСВ
64 ЄСВ

64 ЄСВ
3. Здійснено нарахування єдиного соціального внеску із заробітної (лікарняних) плати працівників 661 651 (652) 66 64 ЄСВ
4. Здійснено нарахування податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників 661 641 ПДФО 66 64 ПДФО
5. Здійснено утримання профспіл-кових внесків із заробітної плати 661 685 66 68
6 Здійснено утримання із заробітної плати на погашення заборгованості за кредитом 661 601 66 60
6. Перерахована заборгованість з поточного рахунку:
- за нарахованою заробітною платою
- за єдиним соціальним внеском
- за податком з доходів фізичних осіб

661

651
641

311

311
311

66

64
64

31

31
31

Відображення інформації про зобов’язання з оплати праці у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про зобов’язання з оплати праці на підставі первинних документів відображається у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація інформації за нарахованою заробітною платою за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці» відбувається у Відомості 3-м у розділі ІІ «Облік розрахунків з оплати праці». За кредитом рахунку 66 відображаються операції, пов’язані з нарахуванням працівникам основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю тощо. За дебетом рахунку відображаються усі вирахування із заробітної плати працівників (податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, сума виплачених авансів і заробітної плати, аліменти, утримання за виконавчими листами тощо).
Невиплачені працівникам суми з оплати праці відображаються у графі 20, які переносяться за кожним працівником (позиційним способом) у графу 4 Відомість 3-м наступного місяця.
Неотримана у встановлений для виплати термін сума з оплати праці відображається у Відомості 3–м у наступних місяцях як заборгованість з поміткою «Депоновано» у графі 3 із зазначенням дати її депонування.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо зобов’язань з оплати праці призначений Журнал 2-мс.
Графи 18 і 19 призначені для відображення інформації про операції за розрахунками із загальнообов’язкового державного соціального страхування (єдиний соціальний внесок), страхування майна підприємства, індивідуального страхування його працівників та іншими платежами. У графі 18 наводяться суми сплати нарахованого єдиного соціального внеску, їх списання тощо. У графі 19 наводяться суми нарахованих зобов’язань з єдиного соціального внеску.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 19 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 19 збільшується на суму оборотів за період за графою 19 і зменшується на суму оборотів за період за графою 18.
Якщо сума коштів, сплачених за розрахунками зі страхування, перебільшує суму нарахованої заборгованості за цими розрахунками станом на кінець звітного періоду, то залишок на кінець звітного періоду за графою 18 визначається у такому порядку: сума обороту за період за графою 18 зменшується на суму обороту за період за графою 19 та на суму залишку на початок періоду за графою 19.
Залишок на кінець періоду за графою 19 переноситься у рядок 1625 «Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування» графи 4 Балансу (форма №1-мс), а за графою 18 переноситься у рядок 1155 «Поточна дебіторська заборгованість» графи 4 Балансу (форма №1-мс).
Графи 20 і 21 призначені для відображення інформації про операції з нарахування і сплати основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги у разі тимчасової непрацездатності, матеріальної допомоги, відпускних та інших належних до нарахування працівникам виплат. У графі 20 наводяться суми виплат працівникам нарахованої заробітної плати, інших виплат, утримання податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, що утримується із заробітної плати працівників, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам. У графі 21 наводяться суми нарахованих працівникам виплат.
Нарахована протягом звітного періоду сума виплат залежно від робіт, які виконували працівники, відноситься до:
- собівартості продукції (робіт, послуг) на суму виплат працівникам, зайнятим у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг, та відображається у графі 5 Журналу 4-мс;
- інших витрат на суму виплат працівникам, зайнятим у здійсненні іншої діяльності, ліквідації надзвичайних подій, та відображається у одній з граф 12 — 14 Журналу 4-мс;
- витрат, які зменшують податковий результат після оподаткування, на суму виплат працівникам, яка відповідно до податкового законодавства до витрат не відноситься, та відображається у графі 16 Журналу 4-мс.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 21 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 21 збільшується на суму оборотів за період за графою 21 і зменшується на суму оборотів за період за графою 20.
Якщо сума виплачених авансів або переплат працівникам перебільшує суму нарахованих виплат станом на кінець звітного періоду, то залишок на кінець звітного періоду за графою 20 визначається у такому порядку: сума обороту за період за графою 20 зменшується на суму обороту за період за графою 21 та на суму залишку на початок періоду за графою 21.
Залишок на кінець періоду за графою 21 переноситься у рядок 1630 «Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці» графи 4 Балансу (форма №1-мс), а за графою 20 переноситься у рядок 1155 «Поточна дебіторська заборгованість» графи 4 Балансу (форма №1-мс).

6.5 Облік зобов’язань за податками і зборами

Серед поточних зобов'язань важливе місце займає облік розрахунків з бюджетом за податками і зборами.
Податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу України.
Збір (плата, внесок) - це обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів становить податкову систему України. В залежності від компетенції органу державної влади, який вводить в дію платіж, обов’язкові платежі податкового характеру можна класифікувати:
1.Загальнодержавні – податки і збори, які встановлюються Верховною Радою України, вводяться в дію винятково Законами України і є обов’язковими до сплати на всій території України. Відповідно до Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р.
2. Місцеві – податки і збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень. Вони є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.4 - Податкова система України

Розглянемо більш докладно сутність, особливості нарахування і обліку окремих податків.
Податок на додану вартість (ПДВ) – загальнодержавний податок, який є головним джерелом наповнення державного бюджету України. Це загальний непрямий податок.
Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю – ставка 20%;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України – ставка 20%;
в) ввезення товарів на митну територію України – ставка 20%;
г) вивезення товарів за межі митної території України – ставка 0%;
д) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом – ставка 0%.
До об’єктів обкладання податком на добавлену вартість застосовуються дві базові ставки: нульова ставка і ставка 20% (з 2015 р. ставка податку складатиме 17 відсотків), за винятком операцій звільнених від оподаткування.
Суми податку, які належать сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникали з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) в термін звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Датою виникнення податкового кредиту платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Термін сплати ПДВ - не пізніше 20 числа, місяця, наступного за звітним.
Податок на доходи фізичних осіб – загальнодержавний прямий обов’язковий платіж, який регулюється Розділом ІV Податкового Кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб».
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Оподатковування доходу здійснюється за ставкою 15% або 17%, якщо сукупний дохід не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Податок на доходи фізичних осіб підлягає зарахуванню до відповідного місцевого бюджету. До бюджету податок сплачується (перераховується) шляхом подання до банківської установи підприємством єдиного платіжного документа, який відображає загальну суму утриманих податків на доходи всіх фізичних осіб.
Податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Прибуток, як фінансовий результат діяльності, визначається на рахунку 79 «Фінансові результати» шляхом закриття рахунків класів 7 «Доходи і результати діяльності» і 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності» і зіставлення доходів з витратами звітного періоду підприємства. Всі доходи відображаються за кредитом рахунка 79 «Фінансові результати», всі витрати - за дебетом. Перевищення доходів над витратами означає обліковий прибуток або прибуток до оподаткування.
Відповідно до статті 134 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;
- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню джерелом походження з України, а саме: одержані відсотки роялті, дивіденди, доходи, одержані від діяльності у сфері розваг, доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв, доходи від продажу нерухомого майна, прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами та інші.
Основна ставка податку на прибуток на 2014 рік становить 18 відсотків, на 2015 рік передбачена ставка податку 16 відсотків.
Як за сумою прибутку, так і за сумою податку на прибуток , буде завжди різниця між даними бухгалтерського та податкового обліку. Перевищення податку на прибуток за даними податкового обліку необхідно відображати за дебетом рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». Перевищення ж податку на прибуток, обчисленого за даними бухгалтерського обліку , відображається за кредитом рахунку 54 « Відстрочені податкові зобов'язання».
Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Єдиний податок – це спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка може застосовуватися суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними та фізичними особами - підприємцями.
Спрощена система оподаткування - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку.
Платники єдиного податку представлені шістьма групами в залежності від обсягу отриманих доходів за звітний період, кількості працівників та за видами діяльності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Для третьої і четвертої груп платників єдиного податку:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість;
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Для п'ятої і шостої груп платників єдиного податку:
1) 5 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість;
2) 7 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Документування обліку зобов’язань за податками і зборами.
Основним первин¬ним звітним податковим і одночасно розрахунковим документом з ПДВ є податкова накладна, форма якої затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 14.01. 2014 р. № 10.
Податкову накладну складають у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.
Податкову накладну складає особа, зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (робіт, послуг) на його вимогу. Цей документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (робіт, послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань зі сплати податків.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість.
Копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом терміну, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податку.
Обов'язково видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передання товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Особа, яка здійснює продаж товарів (робіт, послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), не зобов'язана заповнювати податкову накладну. У цьому випадку звітним документом є чек.
Всі податкові накладні, які виписуються при продажу реєструються в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Податкові зобов'язання за звітний період визначається за даними цього реєстру.
Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 р. № 708 складається з двох розділів.
До розділу I належать видані податкові накладні покупцям, дата виписки та номер податкової накладної, індивідуальний податковий номер, загальна сума, включаючи ПДВ, поставка товарів (послуг) та послуги, надані нерезидентом на митній території України, які підлягають за ставкою 20% і 0% та звільнені від оподаткування, не є об’єктами оподаткування (сума поставки), вказується також у розділі експорт товарів та супутніх такому експорту послуг (база оподаткування).
До розділу II належать отримані податкові накладні. В ньому вказується постачальник, дата отримання, номер, індивідуальний номер податкової накладної, загальна сума, включаючи ПДВ та придбання (виготовлення, будівництво, спорудження), імпорт товарів (послуг, включаючи одержання від нерезидента).
Документом, який узагальнює процес обліку податку на додану вартість, є Декларація з податку на додану вартість. Строк подання декларації - протягом 20 або 40 календарних днів за звітним періодом (місяця чи кварталу). У податковій декларації з ПДВ платник повинен показати відомості про обсяг продажу для визначення суми податкових зобов'язань та відомості про придбання товарно-матеріальних цінностей та інших активів для визначення податкового кредиту. Для складання декларації підприємства Реєстр виданих та отриманих податкових накладних.
Для обліку податку з доходів фізичних осіб первинними документами є: штатний розклад, табель робочого часу, накази на прийом співробітників, накопичувальні картки виробітки, розрахунково-платіжна відомість, персональні особові рахунки, данні яких використовуються при розрахунку сум оподаткованих доходів фізичних осіб за звітний період.
Для обліку податку на прибуток та єдиного податку первинними є ті документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Як правило, це рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) тощо.
Платники податків протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу, надають до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
Сплата належних податків і платежів до бюджету із розрахункового рахунку здійснюється за допомогою платіжного доручення.
Синтетичний та аналітичний облік розрахунків за податками і зборами.
Для узагальнення інформація про стан розрахунків з оплати праці суб’єкти малого підприємництва застосовують:
- рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» відповідно до Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарський операцій підприємств та організацій. Рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» має такі субрахунки:
641 «Розрахунки за податками»;
642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»;
643 «Податкові зобов'язання»;
644 «Податковий кредит».
- рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» відповідно до спрощеного Плану рахунків.
Аналітичний облік ведеться за видами податків і зборів.

Таблиця 6.6 - Склад і призначення рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами»

Код субрахунку Назва субрахунку Призначення
641 «Розрахунки за податками» Ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства
642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» Ведеться облік розрахунків за зборами, які справляються до чинного законодавства та облік яких ведеться на рахунку 65 «Розрахунки зі страхування»
643 «Податкове зобов’язання» Ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні
644 «Податковий кредит» Ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. На субрахунку 644 сальдо може бути тільки дебетовим або – якщо аванси видані на балансі не числяться – нульовим, що, у свою чергу, означає, що кредитові обороти субрахунку 644 не повинні перевищувати дебетовим.

Методика обліку податку на додану вартість наведена на рис. 6.5.

Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань за податками із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 6.7.

Таблиця 6.7 - Кореспонденція рахунків з обліку зобов’язань за податками із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
Перша подія – відвантаження готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг
1. Реалізовані покупцям:
- готова продукція
- товари
- надані послуги
361
361
361
701
702
703
37
37
37
70
70
70

Продовження табл. 6.7
2. Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ за першою подією 701,702
703 641 70 64
Перша подія – отримання передплати від покупців та замовників
3. На поточний рахунок надійшла попередня оплата від покупців 311 681 31 68
4. Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ за першою подією 643 641 64 64
5. Реалізовані покупцям:
- готова продукція
- товари
- надані послуги
361
361
361
701
702
703
37
37
37
70
70
70
6. Відображено списані податкові зобов’язання з ПДВ 701,702
703 643 70 64
7. Здійснено взаємозалік заборгованостей 681 361 68 37
Перша подія – здійснення передплати постачальникам та підрядникам
8. Здійснена передплата постачальни-ку за товарно - матеріальні цінності 371 311 37 31
9. Нарахований податковий кредит за ПДВ за першою подією 641 644 64 64
10. Отримані товарно – матеріальні цінності від постачальника 20, 26 631 20, 26 68
11. Отримана податкова накладна від постачальника 644 631 64 68
12. Здійснено взаємозалік заборгованостей 631 371 68 37
Перша подія – отримання готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг
13.
Отримані від постачальника товарно-матеріальні цінності 15, 20, 22, 26, 28 631 15, 20
26 68
14. Нарахований податковий кредит за ПДВ 641 631 64 68
15. Нарахований податок з доходів фізичних осіб 661 641 66 64
16. Нарахований податок на прибуток 98 641 96 64
17. Нарахований єдиний податок 98 641 96 64

 

 

Дт 644 «Податковий кредит» Кт Дт 643 «Податкове зобов'язання» Кт

 

 

 

311 «Поточний рахунок
Дт 641 «Розрахунки за податками» Кт Дт в національній валюті» Кт

 

 

 

 

 

Рис. 6.5 - Відображення ПДВ на рахунках бухгалтерського обліку

Відображення інформації про зобов’язання за податками і зборами у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про зобов’язання за податками і зборами на підставі первинних документів відображається у Журналі обліку господарських операцій. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюдже¬ту, включаючи податок з доходів працівників підприєм¬ства, фінансові санкції, що справляються у дохід бюджету призначений Журнал 3 та Відомість 3.6.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Систематизація інформації за нарахованою заробітною платою за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» відбувається у Відомості 3-м у розділі І. Для обліку розрахунків з бюджетом, за єдиним соціальним внеском у графі 3 розділу І вказуються види податків, платежів і відрахувань. За кожним видом податків, платежів і відрахувань щомісяця відображаються нараховані та належні до відшкодування суми податків і платежів, їх погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця визначається окремо за кожним видом податків, платежів і відрахувань (графи 21 і 22) і переноситься у графи 5 і 6 Відомості 3-м на наступний місяць.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про господарські операції щодо зобов’язань з оплати праці призначений Журнал 2-мс.
Графи 16 і 17 призначені для відображення інформації про операції за розрахунками за усіма видами платежів до бюджету. У графі 16 наводяться суми належних до відшкодування з бюджету податків, сплата нарахованих платежів до бюджету, їх списання тощо. У графі 17 наводяться суми нарахованих зобов’язань за податками та іншими платежами до бюджету.
Залишок на кінець звітного періоду за графою 17 визначається у такому порядку: сума залишку на початок періоду за графою 17 збільшується на суму оборотів за період за графою 17 і зменшується на суму оборотів за період за графою 16.
Якщо сума належних до відшкодування платежів з бюджету або переплати сум нарахованих податків і платежів перебільшує суму нарахованої заборгованості за розрахунками з бюджетом станом на кінець звітного періоду, то залишок на кінець звітного періоду за графою 16 визначається у такому порядку: сума обороту за період за графою 16 зменшується на суму обороту за період за графою 17 та залишок на початок періоду за графою 17.
Залишок на кінець періоду за графою 17 переноситься у рядок 1620 «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом» графи 4 Балансу (форма №1-мс), а за графою 16 переноситься у рядок 1155 «Поточна дебіторська заборгованість» графи 4 Балансу (форма №1-мс).

Контрольні питання для перевірки знань

1. Визначити сутність зобов’язань та навести їх класифікацію.
2. Дайте визначення поняття «кредит» та поясніть як здійснюється синтетичний та аналітичний облік кредитних операцій.
3. Охарактеризуйте документальне оформлення операцій по розрахункам з постачальниками та підрядниками.
4. Визначити особливості синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за простою і спрощеною формами обліку.
5. Визначити сутність, форми та види заробітної плати.
6. Охарактеризувати документальне оформлення обліку розрахунків з оплати праці у суб’єктів малого підприємництва.
7. Визначити обов’язкові утримання із заробітної плати працівників та порядок їх нарахування і обліку.
8. Охарактеризувати рахунки синтетичного та аналітичного обліку за простою і спрощеною формами обліку для обліку розрахунків за єдиним соціальним внеском.
9. Визначити сутність та методику визначення податку з доходів фізичних осіб та податкової соціальної пільги.
10. Охарактеризуйте податкову систему України.
11. Визначити сутність, порядок нарахування, обліку і сплати податку на додану вартість.
12. Визначити сутність, порядок нарахування, обліку і сплати податку на прибуток.
13. Як відображається інформації про зобов’язання за податками і зборами у регістрах бухгалтерського обліку за простою і спрощеною формами обліку?

ТЕМА 7 ОБЛІК ВИТРАТ, ДОХОДІВ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Питання, що розглядаються у темі
7.1 Облік витрат
7.2 Облік доходів
7.3 Облік фінансових результатів

Після вивчення теми студент повинен знати:

- сутність і класифікацію витрат та доходів підприємства за різними класифікаційними ознаками;
- умови визнання доходів і витрат відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати»;
- сутність та склад загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут;
- структуру витрат від іншої операційної діяльності, від фінансової діяльності, від інвестиційної діяльності, та склад інших витрат підприємства;
- структуру доходів від операційної та іншої операційної діяльності, від фінансової діяльності, від інвестиційної діяльності, та склад інших доходів підприємства;
- особливості документування операцій з виникнення витрат та доходів;
- особливості синтетичного та аналітичного обліку витрат і доходів із застосуванням Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій;
- особливості синтетичного та аналітичного обліку витрат і доходів із застосуванням спрощеного Плану рахунків;
- регістри бухгалтерського обліку витрат і доходів із застосуванням простої та спрощеної форм бухгалтерського обліку;
- сутність, порядок формування та відображення фінансових результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Ключові слова: витрати, собівартість, елементи витрат, дохід, фінансові результати, прибуток, збиток.

Рекомендована література: 4, 7, 11, 21, 22, 30, 40 – 44.

 

7.1 Облік витрат

Загальні правила формування в обліку інформації про витрати визначені П(С)БО 16 «Витрати», який застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.
Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).
Необхідною умовою відображення витрат у фінансовій звітності є їх визнання та достовірна оцінка.
Нормами П(С)БО 16 «Витрати» регламентуються наступні умови визнання витрат підприємства:
1. Зменшення активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).
2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигід, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів.
3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства.
4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.
Витрати включаються до Звіту про фінансові результати па підставі принципу відповідності. Тому витрати визнаються в момент виникнення і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.
Для ефективної організації обліку необхідно використовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат за певними ознаками.
1. За місцем виникнення:
1.1. витрати по цеху;
1.2. витрати по ділянці;
1.3. витрати по переділу;
1.4. витрати на виробництві.
2. За способом перенесення вартості на продукцію:
2.1. витрати прямі;
2.2. витрати непрямі.
3. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:
3.1. змінні витрати;
3.2. постійні витрати.
4. По визначенню відношення до собівартості продукції:
4.1. витрати на продукцію;
4.2. витрати періоду.
5. По відношенню витрат до процесу виробництва:
5.1. основні витрати;
5.2. накладні витрати.
6. За видами витрат:
6.1. по економічним елементам;
6.2. по статтям калькуляції.
Об’єкт обліку витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
На практиці не всі витрати, що відносяться до звітного періоду, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Розрізняють витрати, які не відносяться до собівартості продукції, а складають витрати періоду.
Загальновиробничі витрати – це виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління структурними підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію устаткування загальновиробничого призначення.
Загальновиробничі витрати, як складова частина виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства, пов’язані лише з організацією й обслуговуванням технологічним процесом і створенням для основних і допоміжних структурних підрозділів підприємства необхідних умов виробництва та здійсненням управління. Загальновиробничі витрати є однією із статей калькуляції.
Загальновиробничі витрати відносяться до непрямих і переносяться на собівартість конкретних виробів пропорційно прийнятої на підприємстві базі розподілу, оскільки їх неможливо виокремити у вартості кожного виробу і важко пов'язати з конкретною одиницею продукції економічно доцільним шляхом.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Загальновиробничі витрати можуть бути як змінними, так і постійними. На кожному підприємстві встановлюється свій перелік постійних і змінних витрат , що обумовлює їх окремий облік. Склад витрат, які включаються в першу і в другу групи, встановлюється підприємством самостійно, виходячи з економічної природи і умов формування витрат.
Постійні загальновиробничі витрати - це витрати, які практично не змінюються при зміні обсягу діяльності (амортизація обладнання при застосуванні прямолінійного методу нарахування, орендна плата, тощо).
Змінні загальновиробничі витрати змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності (заробітна плата допоміжних виробничих робітників з нарахуванням єдиного соціального внеску, вартість допоміжних матеріалів, комунальних послуг тощо).
Контроль за загальновиробничими витратами ведеться з позиції кошторису, який складається за статтями загальновиробничих витрат.
Для розрахунку кошторису загальновиробничими витратами слід використовувати такі вихідні дані:
- структура організації управління цехами, їх штатні розклади;
- норми витрат палива і енергії для опалення, освітлення та інших виробничих потреб;
- норми амортизаційних відрахувань;
- розрахунок витрат на оплату праці;
- розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;
- розрахунок витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;
- норми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством.
Витрати періоду – це витрати, які не включаються до собівартості продукції, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Виробничі підприємства до таких витрат відносять витрати на здійснення таких функцій, як управління, маркетинг, дослідження, розробка тощо.
Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» до витрат, які пов’язані з операційною діяльністю та не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), належать адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Адміністративними є витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва і управлінням ним в масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:
- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
- витрати на врегулювання спорів у судових органах;
- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, які включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
- інші витрати загальногосподарського призначення.
Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (робіт, послуг), а саме:
• витрати матеріалів на пакування готової продукції на складах;
• витрати на ремонт тари;
• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділів, що забезпечують збут продукції;
• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, реалізацією робіт, послуг (операційна оренда, амортизація, страхування, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки;
• витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування;
• інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, реалізацією робіт, послуг.
До складу інших операційних витрат включають:
- витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;
- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства);
- втрати від знецінення запасів;
- нестачі і втрати від псування цінностей;
- визнані штрафи, пеня, неустойка;
- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
- інші витрати операційної діяльності.
Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
- матеріальні затрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші операційні витрати.
До складу фінансових витрат відносять сплату відсотків за користування кредитами, сплату відсотків за облігаціями і дивідендами, за фінансовою орендою.
Інвестиційні витрати – це втрати від участі в капіталі, які обліковуються методом участі в капіталі, сплачені відсотки.
До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:
- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);
- втрати від зменшення корисності необоротних активів;
- втрати від неопераційних курсових різниць;
- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
- інші витрати діяльності.
Документування операцій з виникнення витрат. Облік витрат починається із складання та обробки первинних документів. Первинними документами при відображенні та накопиченні зазначених витрат є рахунки, видаткові касові ордери, довідки бухгалтерії, розрахунково-платіжні відомості, авансові звіти, відомості розрахунку амортизації, договори оренди, поштові рахунки та ін.
Підзвітні особи, зобов'язані подати до бухгалтерії підприє¬мства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум протягом трьох банківських днів наступних за днем закінчення відрядження або придбання товарно-матеріальних цінностей.
Витрати, пов'язані з відрядженням працівника відшкодовуються тільки за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних білетів або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів, страхових полісів.
Видача коштів працівникові на відрядження або на господарські потреби прово¬диться в касі підприємства шляхом оформлення видаткового касового ордера, а по¬вернення невикористаних коштів працівником оформляється прибутковим касовим ордером.
Надходження ж товарно-матеріальних цінностей від підзвітної особи, тобто їх оприбуткування, підтверджує накладна, в якій зазна¬чається синтетичний рахунок, на якому обліковується даний вид товарно-матеріальних цінностей, їх наймену¬вання, одиниця виміру, кількість отриманих цінностей, їх ціна та загальна сума, а також зазначається, куди були вони оприбутковані.
Відомості розрахунку амортизації складаються при визначенні амортизації на об’єкти основних засобів, нематеріальних активів, які застосовуються підприємством.
Для розрахунку та видачі заробітної плати і пенсії всім категоріям працюючих працівників підприємства застосовується Розрахунково - платіжна відомість (зведена) (типова форма № П-7), яка містить графу «Підпис в отриманні» та складається в одному екземплярі. Дані з відомості щомісяця накопичуються в «Особовому рахунку» кожного працівника. Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.
Списання витрат на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.
Синтетичний та аналітичний облік витрат. Відповідно до законодавства підприємства самостійно обирають спосіб обліку витрат:
• з використанням 8-го класу рахунків «Витрати за елементами»;
• з використанням 9-го класу рахунків «Витрати діяльності»;
• з одночасним використанням 8-го і 9-го класів рахунків.
Групування витрат має забезпечити потреби формування вартісних параметрів підприємства, задовольнити не лише економічні, а й технічні аспекти управління (планування, облік, контроль, аналіз, єдність методичної та організаційної їх побудови) як фінансового, так і внутрішньогосподарського обліку.
Поелементний розріз витрат потрібен для визначення їх структури, питомої ваги окремих витрат тощо. Таке групування використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу та ін. План групування витрат є вихідним у формуванні практично усіх вартісних параметрів.
Законодавством визначено, що облік витрат тільки на рахунках класу 8 можуть вести суб’єкти малого підприємництва, а також інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Тобто цей клас рахунків доцільно застосовувати підприємствам з невеликою кількістю господарських операцій та при відсутності декількох напрямків діяльності.
Всім іншим підприємствам рекомендується використовувати рахунки класу 9 або одночасно і рахунки класу 8 для узагальнення інформації про витрати за елементами. При цьому для систематизації інформації може застосовуватись наступна схема: витрати відносяться спочатку на рахунки класу 8, а потім списуються на рахунки класу 9.
Для накопичення інформації про витрати Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класів 8 «Витрати за елементами» та 9 «Витрати діяльності» (табл. 7.1).

Таблиця 7.1 - Рахунки синтетичного обліку витрат відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
80 «Матеріальні витрати» Узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період
81 «Витрати на оплату праці» Узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період
82 «Відрахування на соціальні заходи» Узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи
83 «Амортизація» Узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів
84 «Інші операційні витрати» Облік операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо
85 «Інші затрати» Облік витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також інших витрат діяльності. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про суму податків на прибуток

Продовження табл. 7.1
1 2
90 «Собівартість реалізації» Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг
91 «Загальновиробничі витрати» Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Рахунок не застосовується підприємствами торгівлі
92 «Адміністративні витрати» Відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства
93 «Витрати на збут» Облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг
94 «Інші витрати операційної діяльності» Облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90, 91, 92, 93
95 «Фінансові витрати» Облік витрат на проценти та інших витрат підприємства, пов'язаних із запозиченнями
96 «Втрати від участі в капіталі» Облік втрат від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства
97 «Інші витрати» Облік витрат, що виникають в процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг
98 «Податок на прибуток» Облік суми витрат з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу і визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток»

Аналітичний облік адміністративних витрат і витрат на збут організовується за статтями витрат та за економічними елементами. На першому етапі формуються елементи витрат, а далі проводиться їх списання на фінансові результати. При організації обліку витрат на збут за центрами витрат відповідні регістри ведуть в розрізі складів та служб, пов’язаних зі збутом продукції.
Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки з обліку витрат (табл. 7.2).

 

Таблиця 7.2 - Рахунки синтетичного обліку витрат відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
23 «Виробництво» Узагальнення інформації про витрати на основне і допоміжні виробництва, виробничий брак
90 «Собівартість реалізації» Узагальнення інформації про виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів
91 «Загальновиробничі витрати» Узагальнення інформації про накладні виробничі витрати на організацію та управління виробництвом, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування
96 «Інші витрати» Узагальнення інформації про інші витрати операційної діяльності та інші витрати звичайної діяльності, а також обліковуються належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів (обов’язкових платежів)
39 «Витрати майбутніх періодів» Узагальнення інформації про витрати майбутніх періодів

На підприємствах, що не використовують рахунки класу 9, рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» не застосовується. Тому розподілені загальновиробничі витрати списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво», нерозподілені - в дебет рахунка 79 «Результат основної діяльності» з кредиту рахунків 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи» , 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати», а на підприємствах, що застосовують спрощений План рахунків – кредиту рахунка 84 «Витрати операційної діяльності».

Кореспонденція рахунків з обліку витрат суб’єкта малого підприємництва із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 7.3.

Таблиця 7.3 - Кореспонденція рахунків з обліку витрат із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
1 Списана собівартість
- реалізованої готової продукції;
- реалізованих товарів за продажними цінами;
- торгової націнки методом «червоне сторно»;
- наданих послуг, виконаних робіт
901

902

902
903
26

28

285
23
90

90

90
90
26

26

26
23
2 Списана собівартість реалізації на фінансові результати 791 901
902
903 79 90
3 Нарахований знос основних засобів загальновиробничого призначення 91 131 91 13
4 Списано виробничі запаси на загальновиробничі потреби 91 20 91 20
5 Передано в експлуатацію МШП загальновиробничого призначення 91 22 91 20
6 Списані витрати працівника загальновиробничого призначення 91 372 91 37
7 Нарахована заробітна плата працівникам загальновиробни-чого призначення 91 661 91 66
8 Нарахований єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівників загальновиробничого призначення 91 651 91 64
9 Нарахована орендна плата, комунальні послуги, інші витрати загальновиробничого призначення 91 685 91 68
10 Списані витрати загальнови-робничого призначення:
- що розподіляються до складу виробничих витрат;
- що не розподіляються до складу собівартості

23

901

91

91

23

79

91

91
11 Нарахований знос основних засобів та нематеріальних активів загальногосподарського призначення
92
131
96
13
12 Списано виробничі запаси на загальногосподарські потреби
92
20
96
20
13 Передано в експлуатацію МШП загальногосподарського призначення
92
22
96
20
14 Оплачені готівкою адміністративні витрати
92
301
96
30
15 Списані витрати працівника управління на відрядження
92
372
96
37
16 Нарахована орендна плата, комунальні послуги, послуги зв’язку, послуги з оцінки майна, консультаційні, аудиторські послуги

92

685

96

68
17 Нарахована заробітна плата адміністративному персоналу
92
661
96
66
18 Нарахований єдиний соціальний внесок на заробітну плату адміністративних працівників
92
651
96
64
19 Списані адміністративні витрати на фінансові результати 791 92 79 96
20 Нарахований знос основних засобів, призначених для збуту продукції 93 131 96
13
21 Списані пакувальні матеріали 93 20 96 20
22 Включено у витрати на збут вартість реалізованої готової продукції 93 26 96 26
23 Оплачено готівкою витрати на збут 93 301 96 30
24 Відображено витрати на службове відрядження 93 372 96 37
25 Отримано маркетингові послуги, акцептовано рахунок рекламного агентства 93 685 96 68
26 Нарахована заробітна плата працівникам, які займаються збутом продукції 93 661 96 66
27 Нарахований єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівникам, які займаються збутом продукції 93 651 96 64
28 Списано витрати на збут на фінансові результати 791 93 79 96
29 Нараховані інші витрати операційної діяльності:
- витрати на дослідження та розробки;
- собівартість реалізованих виробничих запасів;
- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
- втрати від операційної курсової різниці;
- втрати від знецінення запасів;
- нестачі й втрати від псування цінностей;
- визнані штрафи, пеня, неустойка;
- інші витрати операційної діяльності

941

943

944

945

946

947

948

949

12,131, 20, 22, 301, 311, 38, 631, 641, 651, 661, 685

96

96

96

96

96

96

96

96

12,13, 20, 30, 31, 68, 64, 65, 66
30 Списані інші витрати операційної діяльності на фінансові результати 791 94 79 96
31 Нараховані відсотки за користуванням кредитами 951 684 96 68
32 Нараховані витрати за фінансовим лізингом 952 685 96 68
Списані витрати фінансові на фінансові результати 791 95 79 96
33 Відображено витрати від участі в капіталі за методом участі в капіталі 961 141 96 14
34 Списані витрати від інвестиційної діяльності на фінансові результати 791 96 79 96
35 Нараховані інші витрати діяльності:
- собівартість реалізованих фінансових інвестицій;
- втрати від зменшення корис-ності необоротних активів;
- втрати від неопераційних курсових різниць;
- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
- витрати на ліквідацію необоротних активів;
- інші витрати діяльності

971

972

974

975

976

977

10,12, 14, 131,16, 18, 20, 22,301, 311, 631, 641, 651, 661, 685

96

96

96

96

96

96

10,13,
14,16, 18, 20, 30, 31, 64,65, 66, 68
36 Списані інші витрати діяльності на фінансові результати 791 97 79 96
37 Нарахований податок на прибуток 98 641 96 64
38 Списані витрати з податку на прибуток на фінансові результати 791 98 79 96

Відображення інформації про витрати у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про витрати на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Відомість 5-м призначена для систематизації інформації про витрати операційної діяльності за елементами (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати), про витрати майбутніх періодів, про фінансові результати, про нерозподілені прибутки (непокриті збитки) та використання прибутку.
У розділі І Відомості 5-м відображаються обороти за дебетом і кредитом рахунків 84 «Витрати операційної діяльності» і 85 «Інші затрати»;
у розділі ІІ – 23 «Виробництво»;
у розділі IV - 39 «Витрати майбутніх періодів», 40 «Власний капітал», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».
У статтях рядків 1-6 за дебетом рахунку 84 «Витрати операційної діяльності» розділу I на підставі первинних облікових документів (та/або аркушів-розшифровок) на витрачання (або передавання у місця витрачання) виробничих запасів, нарахування заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи відображаються витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, із здійсненням діяльності з виконання робіт, надання послуг і продажу товарів (графи 3 – 14).
Собівартість реалізованих виробничих запасів, товарів і іноземної валюти з кредиту рахунків обліку відповідних активів списується в дебет рахунку 84 «Витрати операційної діяльності» (рядки 5.3–5.6), з якого списується в дебет рахунку 79 «Фінансові результати».
З кредиту рахунку 84 «Витрати операційної діяльності» (графи 16-18 розділу I) витрати списуються в дебет рахунків:
23 «Виробництво» – малими підприємствами, які здійснюють виробництво готової продукції (робіт, послуг) в сумі витрат, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», включаються до виробничої собівартості продукції;
79 «Фінансові результати» – в сумі інших операційних витрат - адміністративних, збутових.
Списання всієї суми витрат операційної діяльності суб’єкти малого підприємництва, які здійснюють виробництво готової продукції (робіт, послуг), з кредиту рахунку 84 можуть проводити у кореспонденції з рахунком 79 «Фінансові результати».
Дані графи 15 розділу І Відомості 5-м в частині витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) переносяться до графи 16 розділу I і до графи 4 розділу II, а в частині інших операційних витрат - до графи 17 розділу I і до графи 5 розділу III, або всі витрати операційної діяльності переносяться до графи 1 розділу I і графи 5 розділу III.
Витрати малого підприємства, яке здійснює торговельну діяльність, з кредиту рахунку 84 списуються у дебет рахунку 79 (графа 5 розділу III).
У графі 20 розділу І накопичуються дані за складовими елементів операційних витрат і статтями інших затрат за період з початку звітного року, включаючи звітний (поточний) місяць.
У рядках 7.1 –7.4 розділу I відображаються сума визнаних витрат, що виникли внаслідок іншої, ніж операційна, діяльності (фінансові витрати, інші витрати), надзвичайних подій та податок на прибуток. Одночасно з відображенням вибуття незавершеного виробництва або готової продукції внаслідок надзвичайних подій або використання на капітальні інвестиції здійснюється на зазначену суму запис способом сторно за дебетом і кредитом рахунку 84 «Витрати операційної діяльності» у розрізі елементів операційних витрат (матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати).
У графах 4-7 розділу ІІ Відомості 5-м відображаються витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) за видами продукції, робіт, послуг (об`єктами витрат), за кредитом цього рахунку у графах 8-13 відображається їх списання (кредит рахунку 23).
За результатами інвентаризації вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) суб’єктів малого підприємництва залишку не підданих обробці (використанню) сировини й матеріалів, не закінчених обробкою сировини, матеріалів, деталей, не закінченої складанням і комплектуванням готової продукції (за прямими витратами) відображається за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» і 23 «Виробництво» та кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» (Відомість 2-м і розділ II Відомості 5 - м). Одночасно на вартість виявленого у виробничих приміщеннях (ділянках) не підданих обробці і використанню сировини і матеріалів способом сторно відображається зменшення оборотів за рахунком 84 «Витрати операційної діяльності» (графа 18 розділу I Відомості 5 -м).
Систематизація інформації про витрати майбутніх періодів, про власний (статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений і вилучений) капітал, про забезпечення майбутніх витрат і платежів, про цільове фінансування і цільові надходження здійснюється у розділі ІV Відомості 5-м. У графі 2 до початку записів зазначається код і назва відповідного рахунку бухгалтерського обліку, щодо якого вносяться дані про залишок і господарські операції.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), інші витрати, а також про фінансовий результат призначений Журнал 4-мс.
У графі 4 наводиться вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, покупних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Записи здійснюються за кожною операцією з витрачання запасів. У кінці звітного періоду підсумкова інформація про витрачені запаси переноситься у графу 11 Журналу 1-мс.
У графі 5 наводиться сума виплат працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Інформація переноситься узагальненою сумою, визначеною за даними Журналу 2-мс (шляхом вибірки відповідних сум з графи 21). Інформація про нарахований єдиний соціальній внесок переноситься узагальненою сумою, визначеною за даними Журналу 2-мс (шляхом вибірки відповідних сум з графи 19).
У графі 6 наводиться сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Інформація переноситься узагальненою сумою, визначеною за даними Журналу 1-мс (шляхом вибірки відповідних сум з графи 6).
У графі 7 наводиться вартість послуг, отриманих від сторонніх підприємств і організацій. Інформація переноситься узагальненою сумою, визначеною за даними Журналу 2-мс (шляхом вибірки відповідних сум з графи 15).
У графі 8 наводяться інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема плата за оренду земельних і майнових паїв, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.
У графі 10 наводиться сума коригування суми понесених витрат на суму зменшення залишку на кінець періоду (порівняно із залишком на початок періоду) незавершеного виробництва і готової продукції, яка визначається на підставі первинних документів, якими оформляється рух (придбання, виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) запасів, або за результатами інвентаризації на кінець звітного періоду. Залишок готової продукції оцінюється за ціною реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми очікуваного прибутку, а залишок незавершеного виробництва оцінюється за матеріальними витратами і витратами на оплату праці. Сума коригування визначається на кінець звітного періоду і відображається на підставі відповідного розрахунку у рядку «Обороти за період».
Графа 11 призначена для відображення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається шляхом вирахування з суми обороту за звітний період за графою 9 суми за графою 10.
Сума обороту за звітний період за графою 11 переноситься у рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).
Графи 12 — 14 призначені для відображення інформації щодо інших витрат діяльності, зокрема матеріальних витрат, витрат на оплату праці, нарахованого єдиного соціального внеску, амортизації, послуг, не пов’язаних з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), собівартості реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів); сум списаних безнадійних боргів; втрат від курсових різниць; визнаних економічних санкцій; фінансових витрат; втрат від участі в капіталі; собівартості реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; належної до сплати за звітний період відповідно до законодавства суми податків і зборів, інших витрат, у тому числі — суми втрат від надзвичайних подій. Інформація про нараховані виплати працівникам, єдиний соціальний внесок, амортизацію, послуги, не пов’язані з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), узагальненою сумою переноситься з Журналів 1-мс та 2-мс. У кінці звітного періоду підсумкова інформація про витрачені запаси при здійсненні інших видів діяльності переноситься у графу 11 Журналу 1-мс.
Сума оборотів за період за графами 12 — 14 переноситься у рядок 2165 «Інші витрати» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма №2-мс).
У графі 15 наводиться сума граф 11 — 14, яка має відповідати рядку 2285 «Разом витрати» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).
Графа 16 призначена для наведення сум, які не визнаються витратами відповідно до податкового законодавства та не відображені у складі витрат в інших графах.

7.2 Облік доходів

Чітке уявлення про склад доходів підприємства дозволить організувати ефективну систему їх обліку.
Загальні правила формування в обліку інформації про доходи визначені П(С)БО 15 «Дохід», застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності.
Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).
По кожному виду діяльності дохід визнається під час збільшення активів або зменшенні зобов'язань, що призводить до зростання власного капіталу (якщо дохід може бути достовірно оцінений). При цьому збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства не враховується (п. 5 П(С)БО 15 «Дохід»).
Розрізняють різноманітні ознаки класифікації доходів.
1. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за видами діяльності за такими групами:
- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
- інші операційні доходи;
- фінансові доходи;
- інші доходи.
Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться переважно за видами (групами) продукції, товарів і послуг, регіонами збуту або за іншими напрямами, характерними для конкретного підприємства.
3. Доходи можна класифікувати за галузями діяльності:
- промисловість;
- торгівля;
- послуги.
Розмежування доходів за галузями економіки (якщо підприємство займається різними видами діяльності) сприяє визначенню найбільш прибуткові з них, що впливає на загальний фінансовий результат діяльності підприємства.
3. За періодами формування виділяють:
- дохід звітного періоду;
- дохід попереднього періоду.
Такий поділ доходів має важливе значення для аналізу динаміки, побудови трендів, встановлення базису розрахунків.
4. За видами дохід поділять на:
- фактично отриманий дохід;
- плановий дохід.
Класифікація доходу за видами широко використовується для аналізу і прогнозування, а також для контролю за виконанням запланованого доходу.
5. По характеру оподаткування виділяють:
- дохід, який підлягає оподаткуванню;
- дохід, який не підлягає оподаткуванню.
Дохід, який підлягає або не підлягає оподаткуванню, регулюється в Україні Податковим Кодексом.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й
позабюджетних фондів.
2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
6. Надходження, що належать іншим особам.
7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема:
- дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю;
- дохід від купівлі-продажу іноземної валюти;
- дохід від операційної оренди активів;
- дохід від операційних курсових різниць;
- відшкодування раніше списаних активів;
- дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках;
- дохід від реалізації інших оборотних активів, крім фінансових інвестицій, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття;
- дохід від списання кредиторської заборгованості;
- одержані штрафи, пені, неустойки;
- дохід від безоплатно одержаних оборотних активів;
- інші доходи від операційної діяльності.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки
та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів,
які обліковуються за методом участі в капіталі).
Доходи від інвестиційної діяльності – це доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі.
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.
Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
• можливості достовірної оцінки доходу;
• імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;
• можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання
послуг на дату балансу;
• можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання
послуг та необхідних для їх завершення.
Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:
- вивченням виконаної роботи;
- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;
- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).
Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
Цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.
Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.
Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без становлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:
- імовірне надходження економічних вигод, пов'язаних з такою операцією;
- дохід може бути достовірно оцінений.
Такий дохід має визнаватися у такому порядку:
• проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони
належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту відповідної угоди;
• роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
• дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.
Документування операцій з виникнення доходів. Важливим аспектом фінансового обліку є документальне оформлення доходів від операційної діяльності.
Одним з елементів операційних доходів є дохід від реалізації готової продукції покупцям.
Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводиться на підставі первинних документів, накладних або розпоряджень відділу збуту.
Фактичний відпуск готової продукції місцевим покупцям безпосередньо зі складу або цеху оформляють на основі довіреності права отримання цінностей, накладної, а іногороднім покупцям – товарно - транспортної накладної (при відвантаженні продукції залізничним, водним транспортом). На відвантажену продукцію, розфасовану в бочки або ящики , складається специфікація у двох примірниках: один - для покупця, а другий з документами на відвантаження передається в бухгалтерію.
Цінності зі складу для відправки залізницею або водним шляхом для іногородніх покупців відпускають експедитору підприємства - відправника вантажу або представникові транспортної організації під розписку у товарно- транспортній накладній.
Товарно-транспортні накладні товаровідправник виписує в чотирьох примірниках: перший є підставою для списання відвантаженої продукції зі складу вантажовідправника, другий для оприбуткування отриманої продукції направляється покупцеві, третій - в транспортну організацію як основа замовника вантажовідправника для здійснення розрахунків з нею, четвертий додається до подорожнього листа для обліку транспортної роботи.
Залізниця (станція відправника) видає вантажоперевізнику квитанцію про прийняття вантажу та один примірник виписаної залізничної накладної, яка супроводжує вантаж у дорозі. Наприкінці робочого дня експедитор після відправки вантажу подає до бухгалтерії відповідні транспортні накладні.
Розрахунковими документами є: договори, рахунки, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків, специфікації. У розрахункових документах міститься інформація про відвантаженої продукції (найменування, кількість, ціна, вартість та ін.).
Аналогічно оформляються доходи від реалізації товарів покупцям. Дохід від реалізації визначається методом нарахування, тобто в момент відвантаження товарів покупцям.
Матеріально відповідальні особи на підставі прибуткових і видаткових документів складають товарні звіти в установлені графіком терміни передають їх разом з первинними документами бухгалтеру, який здійснює облік товарних операцій. Складання товарних звітів сприяє контролю за збереженням і рухом товарних цінностей, а також за діями матеріально відповідальної особи.
Періодичність складання товарних звітів встановлюється підприємством залежно від інтенсивності руху товарів. Товарний звіт складається з двох розділів: надходження і витрачання товарів. У ньому зазначаються найменування постачальників і покупців, номера і дати супровідних документів, суми товарів, що надійшли, тари, а також ПДВ.
Підставою для визнання доходів від надання послуг, виконання робіт є акт виконаних робіт (наданих послуг), який складається у двох примірниках: один для підприємства - замовника послуг, другий - для підприємства, що надає послугу. В акті вказується найменування робіт, їх вартість та ін.
Синтетичний та аналітичний облік доходів. Для накопичення інформації про доходи Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України передбачені активні рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» (табл. 7.4).

Таблиця 7.4 - Рахунки синтетичного обліку доходів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
69 «Доходи майбутніх періодів» Узагальнення інформації щодо одержаних доходів у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах
70 «Доходи від реалізації» Узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу
71 «Інший операційний дохід» Узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
72 «Дохід від участі в капіталі» Узагальнення інформації про доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні або спільні підприємства та облік яких ведеться за методом участі в капіталі
73 «Інші фінансові доходи» Облік доходів, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, які не обліковуються на рахунку 72 «Дохід від участі в капіталі»
74 «Інші доходи» Облік доходів, які виникають в процесі діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства

Спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені наступні рахунки з обліку доходів (табл. 7.5).

Таблиця 7.5 - Рахунки синтетичного обліку доходів відповідно до Спрощеного плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій України

Рахунок Призначення
1 2
70 «Доходи від реалізації» Узагальнення інформації про загальний дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
74 «Інші доходи» Узагальнення інформації про суми інших доходів від операційної та звичайної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
69 «Доходи майбутніх періодів» Узагальнення інформації про доходи майбутніх періодів

Кореспонденція рахунків з обліку доходів суб’єкта малого підприємництва із застосуванням загального та спрощеного планів рахунків надана в табл. 7.6.

Таблиця 7.6 - Кореспонденція рахунків з обліку доходів

№ з/п Зміст господарської операції За загальним Планом рахунків За спрощеним Планом рахунків
Дебет Кредит Дебет Кредит
1 2 3 4 5 6
1 Відображено дохід від реалізації готової продукції 361 701 37 70
2 Нараховане податкове зобов’язання з ПДВ 701 641 70 64
3 Відображено дохід від реалізації товарів покупцям 361 702 37 70
4 Нараховане податкове зобов’язання з ПДВ 702 641 70 64
5 Відкоригований на суму знижки раніше відображений дохід від реалізації товарів (5%) 704 361 74 37
6 Відкориговані раніше відображені податкові зобов'язання з ПДВ методом «червоне сторно» 704
641 74 64
7 Відображено дохід від реалізації послуг 361 703 37 70

Продовження табл. 7.6
8 Нараховане податкове зобов’язання з ПДВ 702 641 70 64
9 Визнано дохід від реалізації іноземної валюти 311 711 31 74
10 Відображено дохід від реалізації необоротних активів 377 712 37 74
11 Надано об'єкт основних засобів у фінансову оренду 181 712 18 74
12 Нараховане податкове зобов’язання з ПДВ 712 641 74 64
13 Визнано дохід від здавання майна в оперативну оренду 377 713 74 64
14 Відображено дохід від курсової різниці:
- операційної;
- не операційної

334

714
744

31

74
15 Отримані визнані штрафи, пені, неустойки 361, 377 715 37 74
16 Визнані доходом надходження від цільового фінансування у вигляді:
- грошових коштів;
- товарів;
- основних засобів

48
48
48

718
718
745

48
48
48

74
74
74
17 Відображені інші доходи від операційної діяльності 377 719 37 74
18 Визнано дохід від участі в капіталі іншого підприємства 14 72 14 74
19 Відображено нарахування отриманих:
- дивідендів;
- відсотків;
- інших фінансових доходів

373

731
732
733

37

74
20 Отримано доходи від реалізації фінансових інвестицій 311 741 31 74
21 Нараховане податкове зобов’язання з ПДВ за ставкою 0% 701 641 70 64
22 В результаті проведення інвентари-зації виявлено надлишки товарів на складі 28 746 26 74
23 Оприбутковано отримані корисні деталі в результаті ліквідації необоротного активу 20 746
20 74

Відображення інформації про доходи у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про доходи на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Для систематизації інформації про доходи від реалізації, інші операційні, інші звичайні доходи, вирахування з доходу призначено розділ ІІІ Відомості 5-м.
Записи у графах 11-15 цього розділу здійснюються: з кредиту рахунку 70 – у рядках 1-5; з кредиту рахунку 79 - у рядку 6; з кредиту рахунку 44 - у рядку 7.
Для заповнення графи 5 розділу III використовуються дані:
Відомості 1-м (з кредиту рахунку 30), Відомості 3-м (з кредиту рахунків 37, 64, 68) і розділу III Відомості 5-м (з кредиту рахунку 79) – для рядків 1-4;
Відомості 2-м (з кредиту рахунку 26), розділу I Відомості 5-м (з кредиту рахунків 84 і 85), розділу II Відомості 5-м (з кредиту рахунку 23) і розділу III Відомості 5-м (з кредиту рахунків 44 і 70) – для рядку 6;
Відомості 3-м з кредиту рахунку 68, розділу III Відомості 5-м з кредиту рахунків 44 і 79 і розділу IV Відомості 5-м з кредиту рахунку 40-для рядку 7.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про доходи від усіх видів діяльності підприємства призначений Журнал 3-мс.
У графі 4 наводиться інформація про покупців та замовників (юридичних і фізичних осіб), яким реалізовано продукцію, товари, виконано роботи й надано послуги, зокрема їх найменування (П. I. П.), номер договору або інша інформація, яка забезпечує ідентифікацію контрагента.
Графа 5 призначена для відображення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за реалізовану продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги протягом звітного періоду. У цій графі робиться відмітка про оплату (сума, номер і дата виписки банку, іншого розрахункового документа тощо) після її надходження. Інформація у цій графі відображається після здійснення основного запису про реалізацію продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг і визнання доходу у разі надходження оплати за ці активи від покупців, зазначених у графі 4, протягом звітного періоду. Заборгованість за продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги на кінець звітного періоду визначається порівнянням інформації граф 5 і 6 за кожною позицією та загальною сумою переносяться у графу 12 Журналу 1-мс.
Графа 6 призначена для відображення інформації про доходи (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отриманий дохід відображається загальною сумою (продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, обов’язкові платежі, включені у вартість реалізації) на підставі первинних документів, якими оформлено поставку продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг.
Сума обороту за звітний період за графою 6 переноситься у рядок 2000 «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).
Графи 7 - 9 призначені для відображення інформації про суми, що підлягають вирахуванню з доходу від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг), зазначеного у графі 6. У графі 7 наводиться інформація про вартість повернених покупцем продукції (товарів), у графі 8 - суми непрямих податків і обов’язкових платежів, у графі 9 - інші вирахування, зокрема суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів і принципалів, суми наданих після дати реалізації знижок покупцям тощо, непрямі податки та інші вирахування з доходу.
Графа 10 призначена для відображення інформації про доходи від інших видів діяльності. У цій графі наводяться суми доходу від оренди активів; доходу від курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доходу від реалізації оборотних активів, дивідендів, відсотків, доходів від участі в капіталі та інших доходів, отриманих від фінансових інвестицій; доходу від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; інших доходів, а також сума доходів від надзвичайних подій.
Сума обороту за звітний період за графою 10 переноситься у рядок 2160 «Інші доходи» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс).
Графа 11 призначена для узагальнення інформації про доходи, отримані за кожною операцією (сума загального доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зменшується на суму вирахувань з доходу, суми за іншими доходами наводяться без змін), та в цілому за звітний період. Підсумок графи 11 за звітний період має дорівнювати підсумку оборотів за графами 6 і 10, зменшеному на суми оборотів за графами 7 - 9, а також має відповідати рядку 2280 «Разом доходи» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс). Графа 12 призначена для відображення інформації про суми, які не визнаються доходами відповідно до податкового законодавства та не відображені в інших графах Журналу.
Сума обороту за період за графою 12 за мінусом суми обороту за звітний період за графою 16 Журналу 4-мс переноситься у рядок 2310 «Витрати (доходи), які зменшують (збільшують) фінансовий результат після оподаткування» графи 3 Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс). Від’ємний результат наводиться у дужках.

7.3 Облік фінансових результатів

Проблемам фінансового результату (прибутку чи збитку) суб’єктів господарювання присвячено багато наукових праць, проте в економічній літературі не має єдиного підходу до визначення кінцевого фінансового результату діяльності підприємств.
Поняття фінансового результату діяльності виражає певну форму реалізації економічних відносин з приводу утворення, розподілу і використання в грошовій формі частини вартості додаткового продукту, що склалися на певному етапі розвитку суспільства, в певній економічній системі, і що реалізовуються через створений в ній господарський механізм.
Узагальнюючим показником діяльності підприємства є фінансовий результат – прибуток або збиток від всіх видів діяльності.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.
Податковим кодексом визначено, що прибуток з джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і суми інших витрат звітного податкового періоду.
Методику визначення кінцевого фінансового результату (прибутку або збитку) представимо у вигляді схеми.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) = Валовий прибуток (збиток)

Валовий прибуток (збиток) + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Витрати на збут - Інші операційні витрати = Фінансовий результат від операційної діяльності прибуток (збиток)

Фінансовий результат від операційної діяльності прибуток (збиток) + Дохід від участі в капіталі + Інші фінансові доходи + Інші доходи - Фінансові витрати - Втрати від участі в капіталі - Інші витрати = Фінансовий результат до оподаткування прибуток (збиток)

Фінансовий результат до оподаткування прибуток (збиток) - + Витрати (дохід) з податку на прибуток - + Прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування = Чистий фінансовий результат прибуток (збиток)

Документування обліку фінансових результатів.
Для визначення фінансового результату бухгалтер складає розрахунок бухгалтерії,в якому визначає суму прибутку (збитку) за звітний період шляхом зіставлення відповідних доходів та витрат за видами діяльності.
Синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів.
Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій підприємства для обліку фінансових результатів використовують рахунок 79 «Фінансові результати», який має відповідні рахунки аналітичного обліку:
- 791 «Результат операційної діяльності»;
- 792 «Результат фінансових операцій»;
- 793 «Результат іншої звичайної діяльності».
По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».
Шляхом зіставлення кредитового і дебетового оборотів рахунка 79 «Фінансові результати» визначається чистий прибуток або збиток, отримані за звітний період. Кінцевий результат діяльності відображають кореспонденцією рахунків:
- прибуток: дебет рахунку 79 «Фінансові результати» кредит рахунку 441 «Прибуток нерозподілений»;
- збиток: дебет рахунку 442 «Непокриті збитки» кредит рахунку 79 «Фінансові результати».
Підприємства, які для узагальнення інформації про витрати застосовують тільки рахунки класу 8 «Витрати за елементами», субрахунки рахунку 79 дебетують у кореспонденції з кредитом рахунків класу 8, а також рахунків 23 «Виробництво» , 26 «Готова продукція» та інших рахунків класу 2 «Запаси», рахунків класу 1 «Необоротні активи» та класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи».
Відображення інформації про фінансові результати у регістрах бухгалтерського обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку. Інформація про фінансові результати на підставі первинних документів відображується у Журналі обліку господарських операцій.
Спрощена форма бухгалтерського обліку. Для систематизації інформації про фінансові результати, про нерозподілені прибутки (непокриті збитки) та використання прибутку призначена Відомість 5-м.
Форма бухгалтерського обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат. Для узагальнення інформації про фінансовий результат призначений Журнал 4-мс.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Визначте сутність витрат підприємства та умови їх визнання відповідно до П(С)БО 16 «Витрати».
2. Дайте характеристику загальновиробничим витратам підприємства та визначте особливості їх обліку.
3. Розкрити сутність та склад адміністративних витрат та витрат на збут.
4. Визначте сутність доходів підприємства та умови їх визнання відповідно до П(С)БО 15 «Дохід».
5. Визначте склад доходів від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності, та склад інших доходів підприємства.
6. Розкрити особливості документування обліку витрат.
7. Розкрити особливості документування обліку доходів.
8. В чому полягають особливості синтетичного та аналітичного обліку витрат і доходів із застосуванням Плану рахунків активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій.
9. В чому полягають особливості синтетичного та аналітичного обліку витрат і доходів із застосуванням спрощеного Плану рахунків.
10. Визначте регістри бухгалтерського обліку витрат і доходів із застосуванням простої та спрощеної форм бухгалтерського обліку.
11. Розкрити сутність, порядок формування та відображення фінансових результатів на рахунках бухгалтерського обліку.

Тема 8 Поняття, склад та вимоги до фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва

Питання, що розглядаються у темі

8.1 Поняття та склад фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва
8.2 Порядок складання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва
8.3 Порядок складання спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва

Після вивчення теми студент повинен знати:

- законодавчі та нормативні документи, що регламентують порядок формування фінансових звітів суб’єктів малого підприємництва;
- критерії визнання підприємств суб’єктами малого підприємництва, які складають скорочені форми фінансової звітності;
- нормативні документи, що встановлюють вимоги і порядок складання фінансових звітів суб’єкта малого підприємництва, правила визнання, оцінки та розкриття їх статей;
- зміст та структуру фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, а саме: балансу (ф. № 1-м) та звіту про фінансовий результат (ф № 2-м);
- зміст та структуру спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, а саме: балансу (ф. № 1-мс) та звіту про фінансовий результат (ф № 2-мс);
- методику складання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва згідно з П(С)БО 25;
- методику складання спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва згідно з П(С)БО 25;
- порядок зіставлення показників балансу (ф. № 1-м) та звіту про фінансовий результат (ф. № 2-м);
- порядок подання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.

Ключові слова: суб’єкт малого підприємництва, фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, спрощений фінансовий звіт, баланс, звіт про фінансові результати.

Рекомендована література: 4, 11, 30, 40 - 45.

 

8.1 Поняття та склад фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва

Відповідно до П(С)БО 25 Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м та 2-м) (додаток С) складають наступні підприємства:
- суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, які визнані такими відповідно до законодавства, крім довірчих товариств, страхових компаній, банків, ломбардів, інших фінансово-кредитних та небанківських фінансових установ, суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти, є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам – засновникам та учасникам цих суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків;
- представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. №1-мс та 2-мс) (додаток Т) складають:
- суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п.154.6 ст.154 Податкового кодексу України, та мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат;
- суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.
Відповідно до п.154.6 ст.154 Податкового кодексу України до вказаної категорії підприємств відносяться платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
Новостворені підприємства та підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік відповідають критеріям, наведеним у П(С)БО 25, складають у поточному (звітному) році фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва або спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва. Якщо підприємство за результатами діяльності протягом року втратило ознаки відповідності критеріям, наведеним у П(С)БО 25, то фінансовий звіт таким підприємством складається за звітний період, у якому це відбулось, і подальші періоди поточного (звітного) року відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
Суб'єкти малого підприємництва середню кількість працівників наводять у річному звіті, яку визначають у порядку, установленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності показники про середню кількість працівників не подають. Суб'єкти малого підприємництва не розкривають інформацію щодо сукупного доходу.
Суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного бухгалтерського обліку доходів і витрат:
- можуть обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю, без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;
- не створюють забезпечення наступних витрат і платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов’язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення;
- визнають витрати і доходи з урахуванням вимог Податкового кодексу України і відносять суми, які не визнаються Податковим кодексом України витратами або доходами, безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування;
- поточну дебіторську заборгованість включають до підсумку балансу за її фактичною сумою.
Суб’єкти малого підприємництва, які мають право на застосування спрощеного обліку доходів і витрат та які не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть систематизувати інформацію, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

8.2 Порядок складання фінансового звіту
суб’єкта малого підприємництва

Методика складання фінансового звіту суб’єктів малого підприємництва залежить від того, який підприємство обрало для застосування План рахунків: План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 або План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, затверджений наказом МФУ від 19.04.2001 р. № 186.
Узгодження показників фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва з рахунками спрощеного плану рахунків наведено у табл. 8.1.

Таблиця 8.1 - Узгодження показників фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (ф. 1-м та 2-м) з рахунками спрощеного плану рахунків

Баланс (ф. № 1-м)
Актив Код рядка
Дані для заповнення Пояс-нення
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Незавершені капітальні інвестиції 1005 Сальдо по дебету рахунка 15
Основні засоби: 1010 Рядок 1011 – рядок 1012
первісна вартість 1011 Сальдо по дебету рахунка 10 1
знос 1012 Сальдо по кредиту рахунка 13
Довгострокові біологічні активи 1020 Сальдо по дебету рахунка 16 мінус сальдо по дебету рахунка 13 2
Довгострокові фінансові інвестиції 1030 Сальдо по дебету рахунка 14
Інші необоротні активи 1090 Сальдо по дебету рахунка 18
Усього за розділом I 1095 Рядок 1005 + рядок 1010 + рядок 1020 + рядок 1030 + рядок 1090
II. Оборотні активи
Запаси: 1100 Сальдо по дебету рахунка 20, 26 3
у тому числі готова продукція 1103 Сальдо по дебету рахунка 26 4
Поточні біологічні активи 1100 Сальдо по дебету рахунка 21
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1125 Сальдо по дебету рахунка 37 5
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 1135 Сальдо по дебету рахунка 64
у тому числі з податку на прибуток 1136
Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 Сальдо по дебету рахунка 37
Поточні фінансові інвестиції 1160 Сальдо по дебету рахунка 35
Гроші та їх еквіваленти Сальдо по дебету рахунків 30, 31 6
Витрати майбутніх періодів 1170 Сальдо по дебету рахунку 39
Інші оборотні активи 1190 Сальдо по дебету рахунка 37 7
Усього за розділом II 1195 Рядок 1100 + рядок 1110 + рядок 1125 + рядок 1135 + рядок 1155 + рядок 1160 + рядок 1165 + рядок 1170 + рядок 1190
IV. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття 1200 Сальдо по дебету рахунку 26
(субрахунок «Необоротні активи та групи вибуття»)
Баланс 1300 Рядок 1095 + рядок 1195 +
рядок 1200

 

Продовження табл. 8.1
1 2 3 4
Пасив Код рядка Дані для заповнення Пояс-нення
I. Власний капітал
Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 Сальдо по кредиту рахунка 40 8
Додатковий капітал 1410 Сальдо по кредиту рахунка 40
Резервний капітал 1415 Сальдо по кредиту рахунка 40
Нерозподілений прибуток
(непокритий збиток) 1420 У разі наявності нерозподіленого прибутку – сальдо по кредиту субрахунку 44
(у разі наявності непокритого збитку – сальдо по дебету субрахунку 44)
Неоплачений капітал 1425 Сальдо по дебету рахунка 40
Усього за розділом I 1495 Рядок 1400 + рядок 1410 + рядок 1415+ рядок 1420 - рядок 1425
II. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 Сальдо по кредиту рахунків 47 та 55
IІІ. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 1600 Сальдо по кредиту рахунка 68
Поточна кредиторська заборгованість за: довгостроковими зобов’язаннями 1610 Сальдо по кредиту рахунка 68
товари, роботи, послуги 1615 Сальдо по кредиту рахунка 68 9
розрахунками з бюджетом 1620 Сальдо по кредиту рахунка 64
у тому числі з податку на прибуток 1621 Сальдо по кредиту рахунка 64
розрахунки зі страхування 1625 Сальдо по кредиту рахунка 64
розрахунки з оплати праці 1630 Сальдо по кредиту рахунка 66
Доходи майбутніх періодів 1665 Сальдо по кредиту рахунка 69
Інші поточні зобов’язання 1690 Сальдо по кредиту рахунка 68 10
Усього за розділом ІІІ 1695 Рядок 500 + рядок 510 + рядок 530+ рядок 550 + рядок 570+ рядок 580 + рядок 610
ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття 1700 Сальдо по кредиту рахунка 68
Баланс 1900 Рядок 380 + рядок 430 + рядок 480+ рядок 620 + рядок 630
Звіт про фінансові результати (ф. № 2-м)
Стаття Код рядка
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2000 Доходи по Кт 70 без ПДВ, інших непрямих податків та вирахувань з доходу
Інші операційні доходи 2120 Доходи по Кт 74 без ПДВ
(інші операційні доходи) 11
Продовження табл. 8.1
1 2 3 4
Інші доходи 2240 Доходи по Кт 74 без ПДВ
(неопераційні доходи) 12
Разом доходи (2000 + 2120 + 2240) 2280 Рядок 2000 + рядок 2120 + рядок 2240
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2050 Дт 90 – Кт 26 13
Інші операційні витрати 2180 Інші операційні витрати по Дт 96 14
Інші витрати 2270 Інші витрати по Дт 96 15
Разом витрати (2050 + 2180 + 2270) 2285 Рядок 2050 + рядок 2180 + рядок 2270
Фінансовий результат до оподаткування (2268 – 2285) 2290 Рядок 2268 – рядок 2285
Податок на прибуток 2300 Витрати з податку на прибуток по Дт 96
Чистий прибуток (збиток)
(2290 – 2300) 2350 Рядок 2290 – рядок 2300

Пояснення до формування окремих статей фінансового звіту
суб’єкта малого підприємництва

Пояснення 1. За статтею 1010 відображується вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об’єктів і орендованих цілісних державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об’єктів інвестиційної нерухомості. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів.
У статті наводяться окремо первісна (переоцінена) та залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (у дужках). До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу.
Пояснення 2. За статтею 1020 відображується вартість довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться відповідно до П(С)БО 30 «Біологічні активи».
У цій статті наводиться справедлива вартість довгострокових біологічних активів. У разі якщо відповідно до П(С)БО 30 довгострокові біологічні активи обліковуються за первісною вартістю, у цій статті наводиться їх залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу.
Пояснення 3. За статтею 1100 відображується вартість запасів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу.
У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.
Пояснення 4. За статтею 1103 окремо відображається готова продукція, в якій наводиться собівартість виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам, сільськогосподарська продукція в оцінці, визначеній відповідно до П(С)БО 30, а також наводиться покупна вартість товарів, придбаних підприємствами для подальшого продажу.
Пояснення 5. За статтею 1125 відображується заборгованість покупців або замовників за реалізовані їм продукцію, товари, роботи або послуги, включаючи забезпечену векселями заборгованість скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто).
Пояснення 6. За статтею 1165 відображуються готівка в касі, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електроні кошти, еквіваленти грошових коштів. У цій статті наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, відображаються як необоротні активи.
Пояснення 7. За статтею 1190 відображуються суми оборотних активів, які не включені до згаданих вище статей розділу «Оборотні активи». У цій статті наводяться, зокрема, вартість грошових документів і сальдо субрахунку 643 «Податкові зобов’язання» рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами».
Пояснення 8. За статтею 1400 відображується зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу підприємства з урахуванням суми внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. У цій статті також наводяться сума пайового капіталу (пайових внесків) членів споживчого товариства, спілок та інших організацій, внески засновників підприємства понад статутний капітал.
Пояснення 9. За статтею 1615 відображується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, включаючи заборгованість, забезпечену векселями. У цій статті також відображається заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки і розрахунки з надлишку товарно-матеріальних цінностей, який встановлено при їх прийманні.
Пояснення 10. За статтею 1690 відображуються суми зобов’язань, які не включені до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання», зокрема заборгованість за одержаними авансами, заборгованість засновникам у зв’язку з розподілом прибутку, заборгованість пов’язаним сторонам, сальдо субрахунку 644 «Податковий кредит» рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» і сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.
Пояснення 11. За статтею 2120 звіту про фінансові результати відображуються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття тощо. Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.
Пояснення 12. За статтею 2240 звіту про фінансові результати відображу-ються дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Пояснення 13. За статтею 2050 звіту про фінансові результати відображу-ється виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з Податковим кодексом України.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);
інших прямих витрат;
загальновиробничих витрат, включених до собівартості згідно з вимогами П(С)БО 16.
Пояснення 14. За статтею 2180 звіту про фінансові результати відображуються адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів. Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та витрати від зміни вартості поточних біологічних активів також наводяться у цій статті.
Пояснення 15. За статтею 2270 звіту про фінансові результати відображуються витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

8.3 Порядок складання спрощеного фінансового звіту
суб’єкта малого підприємництва

Узгодження показників спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва з рахунками спрощеного плану рахунків наведено у табл. 8.2.

Таблиця 8.2 - Порядок узгодження показників спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (ф.№1-мс та 2-мс) з рахунками спрощеного плану рахунків
Баланс (ф. № 1-мс)
Актив Код рядка Дані для заповнення Пояснення
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Основні засоби: 1010 Рядок 031 – рядок 032
первісна вартість 1011 Сальдо по дебету рахунка 10
знос 1012 Сальдо по кредиту рахунка 13 1
Інші необоротні активи 1090 Сальдо по дебету рахунків 14, 15, 18
Усього за розділом I 1095 Рядок 1010 + рядок 1090
II. Оборотні активи
Запаси 1100 Сальдо по дебету рахунків 20, 23, 26 2
Поточна дебіторська заборгованість 1155 Сальдо по дебету рахунку 37 3
Гроші та їх еквіваленти 1165 Сальдо по дебету рахунків 30, 31 4
Інші оборотні активи 1190 Сальдо по дебету рахунків 35, 39
Усього за розділом II 1195 Рядок 1100 + рядок 1155 + рядок 1165 + рядок 1190
Баланс 1300 Рядок 1095 + рядок 1195

Пасив Код рядка Дані для заповнення Пояснен-ня
I. Власний капітал
Капітал 1400 Сальдо по кредиту рахунку 40 5
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 У разі наявності нерозподіленого прибутку – сальдо по кредиту субрахунку 44
(у разі наявності непокритого збитку – сальдо по дебету субрахунку 44)
Усього за розділом I 1495 Рядок 1400 + рядок 1420
II. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 Сальдо по кредиту рахунку 47, 55 6
ІІI. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 1600 Сальдо по кредиту рахунку 68 7
Поточна кредиторська заборгованість за:
товари, роботи, послуги 1615 Сальдо по кредиту рахунку 68 8
розрахунками з бюджетом 1620 Сальдо по кредиту рахунку 64
розрахунками зі страхування 1625 Сальдо по кредиту рахунку 64
розрахунками з оплати праці 1630 Сальдо по кредиту рахунку 66
Інші поточні зобов’язання 1690 Сальдо по кредиту рахунків 68, 69 9
Усього за розділом IІІ 620 Рядок 1600 + рядок 1615 + рядок 1620 + рядок 1625 + рядок 1630 + рядок 1690
Баланс 640 Рядок 1495 + рядок 1595 + рядок 1695

Звіт про фінансові результати (ф. № 2-мс)
Стаття Код рядка Дані для заповнення Пояснення
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2000 Доходи по Кт 70 без ПДВ, інших непрямих податків та зборів та вирахувань з доходів
Інші доходи 2160 Доходи по Кт 74 без ПДВ 10
Разом доходи (2000 + 2240) 2280 Рядок 2000 + рядок 2240
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2050 Дт 90 – Кт 26 11
Інші витрати 2165 Інші витрати по Дт 96 12
Разом витрати (2050 + 2165) 2285 Рядок 2050 + рядок 2165
Фінансовий результат до оподаткування (2280 - 2285) 2290 Рядок 2280 – рядок 2285
Податок на прибуток 2300 Витрати з податку на прибуток по Дт 96
Витрати (доходи), які зменшують (збільшують) фінансовий результат після оподаткування 2310 13
Чистий прибуток (збиток)
(2290 – 2300 – (+) 2310) 2350 Рядок 2290 – рядок 2300 – (+) рядок 2310

Пояснення 1. За статтями 1010 – 1012 відображується вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу, довірчого управління об’єктів і орендованих цілісних державних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість інших необоротних матеріальних активів, державні (казенні) та комунальні підприємства відображають вартість майна, отриманого на праві господарського відання чи праві оперативного управління, та об’єктів інвестиційної нерухомості. У цій статті також наводиться вартість нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів та незавершене будівництво.
У статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, а також нарахована в установленому порядку сума їх зносу (у дужках). До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю вказаних необоротних активів і сумою їх зносу на дату балансу. Облік основних засобів і нематеріальних активів та нарахування амортизації здійснюються відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».
Пояснення 2. За статтею 1100 відображується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. У цій статті також наводяться витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), валова заборгованість замовників за будівельними контрактами, поточні біологічні активи, готова продукція, сільськогосподарська продукція.
Пояснення 3. За статтею 1155 відображується фактична заборгованість покупців або замовників за реалізовані їм продукцію, товари, роботи або послуги, включаючи забезпечену векселями, інших дебіторів, а також відображається заборгованість засновників з формування статутного капіталу, визнана дебіторська заборгованість казначейських, фінансових і податкових органів, державних цільових фондів.
Пояснення 4. За статтею 1165 відображуються готівка в касі, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні кошти та еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, відображаються як необоротні активи.
Пояснення 5. За статтею 1400 відображується сума фактично внесеного засновниками (власниками) статутного капіталу підприємства. Також відображаються вартість безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб необоротних активів та інші види додаткового капіталу. У цій статті також наводяться сума пайового капіталу (пайових внесків) членів споживчого товариства, спілок та інших організацій, внески засновників підприємства понад статутний капітал, сума резервного капіталу.
Пояснення 6. За статтею 1595 відображується сума заборгованості підприємства банкам за отримані від них кредити, яка не є поточним зобов'язанням, сума довгострокової заборгованості підприємства за зобов'язаннями щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та за іншими довгостроковими зобов'язаннями. У цьому розділі відображається сума залишку коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та з інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств, а також суми забезпечення для відшкодування наступних витрат і платежів (на виплату відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо).
Пояснення 7. За статтею 1600 відображується сума поточних зобов’язань підприємства перед банками щодо отриманих від них короткострокових позик. Зобов’язання за кредитами банків наводяться у балансі з урахуванням належної на кінець звітного періоду до сплати суми процентів за їх користування. У цій статті також наводиться суми зобов’язань, які утворилися як довгострокові, але з дати балансу підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців.
Пояснення 8. За статтею 1615 відображується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, включаючи заборгованість, забезпечену векселями. У цій статті також відображається заборгованість постачальникам за невідфактуровані поставки і розрахунки з надлишку товарно-матеріальних цінностей, який встановлено при їх прийманні.
Пояснення 9. За статтею 1690 відображуються суми зобов’язань, які не включені до наведених вище статей розділу «Поточні зобов’язання», зокрема заборгованість за одержаними авансами, заборгованість засновникам у зв’язку з розподілом прибутку, заборгованість пов’язаним сторонам, сума валової заборгованості замовникам за будівельними контрактами.
Пояснення 10. За статтею 2160 звіту про фінансові результати відображуються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи.
Пояснення 11. За статтею 2050 звіту про фінансові результати відображується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з таких витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці та соціальне страхування;
амортизації основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);
інших прямих витрат, зменшених на вартість залишку незавершеного виробництва і готової продукції, який визначається на підставі первинних документів, якими оформляється рух (придбання, виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) запасів, або за результатами інвентаризації на кінець звітного періоду. Залишок готової продукції оцінюється за ціною реалізації, за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми очікуваного прибутку, а залишок незавершеного виробництва оцінюється за матеріальними витратами і витратами на оплату праці;
загальновиробничих витрат, включених до собівартості згідно з П(С)БО 16.
Пояснення 12. За статтею 2165 звіту про фінансові результати відображуються інші витрати операційної діяльності та інші витрати діяльності: адміністративні витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів); сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; інші витрати, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства, витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; інші витрати підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.
Пояснення 13. За статтею 2310 звіту про фінансові результати відображується різниця між витратами і доходами, які не визнаються витратами або доходами Податковим кодексом України та не відображені у складі витрат і доходів в інших статтях.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Вкажіть критерії віднесення підприємств до суб’єктів малого підприємництва.
2. Чи є різниця між поняттями «суб’єкт малого підприємництва» та «платник єдиного податку»?
3. Якими нормативно-правовими актами регулюється порядок ведення обліку та складання фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва?
4. Які особливості організації бухгалтерського обліку мають суб’єкти малого підприємництва?
5. Вкажіть мету складання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.
6. Які форми звітності входять до складу фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва?
7. Опишіть структуру скороченої фінансової звітності суб’єкта малого підприємництва.
8. Які розділи має баланс суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-м)?
9. Які показники наводяться в активі балансу (ф. № 1-м)?
10. Які види активів відображуються в балансі за статтею 1011 «Первісна вартість основних засобів»?
11. Які види дебіторської заборгованості відображуються в балансі за статтею 1135 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом»?
12. Які показники наводяться в пасиві балансу (ф. № 1-м)?
13. Опишіть структуру звіту про фінансовий результат суб’єкта малого підприємництва (ф. № 2-м).
14. Опишіть принцип складання звіту про фінансовий результат суб’єкта малого підприємництва (ф. № 2-м).
15. У чому полягає різниця в методиці складання звіту про фінансовий результат (ф. № 2-м) від методики заповнення повної форми?
16. Як розраховується собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг, що відображується у звіті про фінансові результати суб’єкта малого підприємництва?
17. У чому полягає особливість відображення в звіті про фінансовий результат (ф. № 2-м) витрат підприємства?
18. Які показники балансу (ф. № 1-м) узгоджуються зі звітом про фінансові результати (ф. № 2-м)?
19. Які підприємства мають право складати спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва (ф. № 1-мс та ф. № 2-мс)?
20. Вкажіть особливості ведення обліку підприємствами, які мають право на застосування спрощеного обліку доходів і витрат та які не зареєстровані платниками податку на додану вартість?

 

 

 

 

 

 

 

 

МОДУЛЬ 3
ОПОДАТКУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Тема 9 Оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб

Питання, що розглядаються у темі
9.1 Умови перебування юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування
9.2 Ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування
9.3 Умови перебування юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування
9.4 Ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування

Після вивчення теми студент повинен знати:

- групи платників єдиного податку юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування;
- умови перебування юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування;
- особливості ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування;
- особливості ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування;
- методику розрахунку та сплати єдиного соціального внеску юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності;
- порядок складання звітності з єдиного соціального внеску юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Ключові слова: єдиний податок, оподаткування, група платника податків,єдиний соціальний внесок, декларація з податку на прибуток

Рекомендована література: 2 – 5, 9, 50 – 55, 57 – 59.

 

9.1 Умови перебування юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування

Суб’єкти господарювання – юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування поділяються на такі групи платників єдиного податку:
- четверта група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень;
- шоста група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.
Не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
11) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
12) суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
13) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
14) фізичні та юридичні особи - нерезиденти;
15) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Ставка єдиного податку.
Ставка податку для платників єдиного податку 4 групи визначено у розмірі:
• 3 відсотки доходу - пpи сплаті ПДВ;
• 5 відсотків доходу – за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.
Ставка в подвійному розмірі 6% або 10% відповідно нараховується:
1) від суми перевищення ліміту обсягу доходу;
2) від доходу, отриманого із застосуванням способу розрахунків, відмінного від грошового;
3) від доходу, отриманого від видів діяльності, що не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Ставка податку для платників єдиного податку 6 групи визначено у розмірі:
• 7 відсотків доходу - пpи сплаті ПДВ;
• 10 відсотків доходу - за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.
Ставка в подвійному розмірі 14% або 20% відповідно нараховується:
1) від суми перевищення ліміту обсягу доходу;
2) від доходу, отриманого із застосуванням способу розрахунків, відмінного від грошового;
3) від доходу, отриманого від видів діяльності, що не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Платники четвертої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників, в наступному податковому (звітному) кварталі мають право за поданою ними заявою перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників податку шостої групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування у порядку, встановленому цією главою. Платники шостої групи зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.
Об’єкт оподаткування єдиним податком. Доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ПКУ.
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 ПКУ.
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
До суми доходу платника єдиного податку четвертої та шостої груп за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.
У разі якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.
Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону, дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку.
Дивіденди, що виплачуються юридичними особами власникам корпоративних прав (засновникам платників єдиного податку), оподатковуються згідно з розділами III і IV ПКУ.
Дата отримання доходу для платника єдиного податку 4 групи - дата надходження коштів платнику податку у грошовій (безготівковій або готівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта прийняття - передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
До суми доходу платника єдиного податку 4 групи включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Для платників єдиного податку четвертої групи також датою отримання доходу є дата відвантаження товарів (виконання робіт, наданої послуг), за які отримана попередня оплата в період перебування на загальній системі оподаткування.
У разі анулювання реєстрації платником ПДВ, платники 4 групи єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку із ставкою 5 відсотків, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування (подати заяву про зміну ставки єдиного податку або про відмову від застосування спрощеної системи не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Нещодавно зареєстроване підприємство, яке впродовж 10 днів з дати державної реєстрації надало заяву щодо обрання спрощеної системи з застосуванням 4 групи вважається платником єдиного податку з дати його державної реєстрації.
У випадку зміни адреси підприємця або місця здійснення діяльності, згідно з пп. 298.6 ПКУ, заява про це подається платниками єдиного податку 4 групи разом з декларацією за звітний квартал, у якому відбулися ці зміни.
Дата отримання доходу платника єдиного податку 6 групи - дата надходження коштів платнику податку у грошовій (безготівковій або готівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта прийняття - передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Для платників 6 групи єдиного податку датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності.
Для платників єдиного податку шостої групи також датою отримання доходу є дата відвантаження товарів (виконання робіт, наданої послуг), за які отримана попередня оплата в період перебування на загальній системі оподаткування.
У випадку зміни адреси підприємця або місця здійснення діяльності, згідно з пп. 298.6 ПКУ, заява про це подається платниками єдиного податку 6 групи разом з декларацією за звітний квартал, у якому відбулися ці зміни.
У разі анулювання реєстрації платником ПДВ, платники 6 групи єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку із ставкою 10 відсотків, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування (подати заяву про зміну ставки єдиного податку або про відмову від застосування спрощеної системи не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.
Нещодавно зареєстроване підприємство, яке впродовж 10 днів з дати державної реєстрації заяву щодо обрання спрощеної системи з застосуванням 4 групи вважається платником єдиного податку з дати його державної реєстрації.
Юридичні особи - платники єдиного податку не мають права здійснювати бартерні операції, операції переведення боргу, переуступки права вимоги боргу, вексельні операції, тобто погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.
Податковий (звітний) період. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Звітним періодом для платників єдиного податку 4 та 6 груп є календарний квартал. Термін подання звіту - протягом 40 днів після закінчення кварталу.
Для підприємств, які перейшли на сплату єдиного податку із податку на прибуток, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Для (новостворених підприємств, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
У разі державної реєстрації припинення підприємств-платників єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.
У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.
Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку. Термін оплати єдиного податку - 10 календарних днів після останнього терміну подання декларації за звітний квартал, тобто 50 днів після закінчення кварталу.
Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому ПКУ.
Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

 

9.2 Ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування

Платники єдиного податку четвертої та шостої груп використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пункту 44.2 статті 44 ПКУ.
Об'єкт оподаткування розраховується на підставі даних обліку доходів і витрат такого суб'єкта - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Єдиний податок визначається шляхом множення оподатковуваного доходу на відповідну ставку 3% (5%, 7%, 10%) і відображається на рахунках синтетичного обліку по дебету рахунку 96 «Інші витрати» у кореспонденції з кредитом рахунку 64 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Єдиний податок». Вся сума єдиного податку перераховується на рахунок відповідного відділення державного казначейства України, що знаходить відображення в обліку по дебету рахунку 64 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Єдиний податок» у кореспонденції з кредитом рахунку 31 «Поточні рахунки в національній валюті».
Якщо юридична особа четвертої та шостої групи обрало ставку єдиного податку відповідно 3% та 7%, залишившись платником ПДВ, відповідно до ПКУ при реалізації товарів (робіт, послуг) слід виписувати податкову накладну і вказувати в ній суму ПДВ, що дає право на податковий кредит за сумами податку, сплаченими при придбанні товарів (робіт, послуг) на митній території України та при їх ввезенні в Україну.
Платники єдиного податку четвертої та шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Для платників єдиного податку – юридичних осіб 4 та 6 груп визначена форма декларації наказом МФУ «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» від 21.12.2011 р. № 1688 із змінами і доповненнями (додаток У).
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 ПКУ, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1 - 296.5.5 цієї статті.
Платники єдиного податку четвертої та шостої груп у податковій декларації окремо відображають:
1) обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників;
2) обсяг доходу, що оподаткований за подвійною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників (у разі перевищення обсягу доходу).
Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.
Податкова декларація складається наростаючим підсумком. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому Податковим Кодексом.
Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов’язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду.
Така податкова декларація складається з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 ПКУ та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов’язання.

Приклад 1. Платник єдиного податку 4 групи за результатами звітного періоду отримав доход 1 050 000 грн., з яких 50 000 грн. при здійсненні бартерних операцій. Підприємець є платником ПДВ та сплачує єдиний податок за ставкою 3%. Заповнити Податкову декларація платника єдиного податку – юридичної особи 4 групи.

Таблиця 9.1 - Податкова декларація платника єдиного податку – юридичної особи

ІІ. Розрахунок податкового зобов'язання для платників єдиного податку ІV групи
Показники Код рядка Сума
(грн. коп.)
1 2 3
Загальна сума доходу за податковий (звітний) період
(р. 2 + р. 3 + р. 4 + р. 5 + р. 6) 1 1 050 000,00
Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 3 % 2 1 000 000,00
Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5 % 3
Сума доходу, що перевищує обсяг доходу, визначений підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України 4 50 000,00
Сума доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначені у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України 5
Сума доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування 6
Сума єдиного податку за податковий (звітний) період
(р. 7.1 + р. 7.2 + р. 7.3) 7 33 000,00
Сума єдиного податку за ставкою 3 % (р. 2 х 3 %) 7.1 30 000,00
Сума єдиного податку за ставкою 5 % (р. 3 х 5 %) 7.2
Сума єдиного податку, що обчислюється у подвійному розмірі ставки (р. 4 + р. 5 + р. 6) х (___) %)1 7.3 3 000,00
Сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період (р. 72 декларації за минулий податковий (звітний) період) 8
Сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (р.7 - р.8) 9 33 000,00
За аналогічною схемою проводиться розрахунок податкового зобов’язання платника єдиного податку 6 групи (табл. 9.2).

Таблиця 9.2 – Розділ ІІІ. Розрахунок податкового зобов'язання для платників єдиного податку VІ групи

Показники Код рядка Сума (грн. коп.)
1 2 3
Загальна сума доходу за податковий (звітний) період (р. 17 + р. 18 + р. 19 + р. 20 + р. 21) 16
Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 7 % 17
Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 10 % 18
Сума доходу, що перевищує обсяг доходу, визначений підпунктом 6 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України 19
Сума доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначені у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України 20
Сума доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування 21
Сума єдиного податку за податковий (звітний) період (р. 22.1 + р. 22.2 + р. 22.3) 22
Сума єдиного податку за ставкою 7 % (р. 17 х 7 %) 22.01
Сума єдиного податку за ставкою 10 % (р. 18 х 10 %) 22.02
Сума єдиного податку за минулий податковий (звітний) період (р. 222 декларації за минулий податковий (звітний) період) 23
Сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (р. 22 - р. 23) 24

За умов переходу платника єдиного податку з однієї групи іншу, законодавством передбачено заповнення 4 розділу декларації із зазначенням загальної суми доходу за податковий період, суми нарахованого єдиного податку відповідно до групи та загальна сума єдиного податку до сплати за звітний період (табл. 9.3).

Таблиця 9.3 – Розділ ІV. Зведена інформація щодо розрахунку податкового зобов'язання у разі переходу протягом календарного року на іншу групу платника єдиного податку*

Показники Код рядка Сума (грн. коп.)
1 2 3
Загальна сума доходу за податковий (звітний) період (р. 1 + р. 16) 31
Сума єдиного податку для платників ІV групи (р. 7) 32
Сума єдиного податку для платників VІ групи (р. 22) 33
Нараховано всього за податковий (звітний) період (р. 32 + р. 33) 34
Нараховано за минулий податковий (звітний) період (р. 7 + р. 22 декларації попереднього податкового (звітного) періоду) 35
Сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (р.34-р.35) 36

Якщо суб’єкт малого підприємництва є платником ПДВ складається і подається Податкова декларація з ПДВ, затверджена Наказом Міністерства доходів України від 13.11.2013 р. № 678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».
Якщо суб’єкт малого підприємництва виступає податковим агентом, нараховує заробітну плату, утримує податок на доходи фізичних осіб щокварталу складається і подається «Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).
Щомісячно складається і подається Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

9.3 Умови перебування юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування

Загальна система оподаткування складається з сукупності податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що нараховуються у встановленому законами України порядку.
Дану систему оподаткування обирають юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не обрали спрощену систему оподаткування або для яких встановлені обмеження щодо вибору системи оподаткування.
Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування відповідно до ПКУ є платниками таких податків:
1. Загальнодержавні податки і збори:
- податок на прибуток;
- податок на додану вартість;
- акцизний податок;
- екологічний податок
- плата за землю;
- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
- мито;
- інші податки і збори, передбачені Податковим кодексом.
2. Місцеві податки і збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Об’єкт оподаткування податком на прибуток. Основним податком суб’єкта господарювання є податок на прибуток, ставка податку у 2014 році становить 18 відсотків.
Об’єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України і за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і суму інших витрат звітного податкового періоду.
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду складаються з:
- доходу від операційної діяльності;
- інших доходів.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:
- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо);
- дохід банківських установ, до якого включаються:
а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;
б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) позитивний результат за операціями з цінними паперами;
г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
ґ) позитивне значення курсових різниць;
е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу);
є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;
ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
з) інші доходи.
Інші доходи включають:
- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;
- доходи від операцій оренди/лізингу;
- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;
- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені Кодексом.
У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;
- суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів;
- фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;
- суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями / покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;
- суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;
- доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;
- дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;
- суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації);
- інші доходи платника податку за звітний податковий період.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності;
- інших витрат.
Витрати операційної діяльності включають:
- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
- витрати банківських установ;
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Суми, відображені у складі витрат платника податку не підлягають повторному включенню до складу його витрат.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:
- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;
- датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу інших витрат включаються:
- адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством;
- витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- інші операційні витрати;
- фінансові витрати;
- інші витрати діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
Суб’єкт малого підприємництва реєструється платником ПДВ у разі, якщо обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців перевищує 300000 грн. (обов’язкова реєстрація).
Суб’єкт малого підприємництва може добровільно зареєструватися платником ПДВ. Ставка ПДВ до 31.12.2014 р. – 20%, з 01.01.2015 р. – 17%.
Податковий (звітний) період. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Звітним періодом для платників податку на прибуток є календарний квартал.
Для (новостворених підприємств, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
У разі зміни податкової адреси платника податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.

Порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток. Термін сплати податку на прибуток впродовж 10-ти календарних днів по закінченню граничного терміну подання декларації за квартал.
Сплата податку на прибуток здійснюється за місцем податкової адреси.
Помилково та/або надміру сплачені суми податку на прибуток підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим Кодексом.
У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати податку на прибуток нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від загальної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

9.4 Ведення обліку і складання звітності юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування

Юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування здійснюють ведення бухгалтерського і податкового обліку. Саме на основі цих даних складається Декларація з податку на прибуток, форма якої визначена наказом МФУ «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.09.2011 р. № 1213.
Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді у платника податків зобов’язання чи ні.
Декларацію заповнюють в тисячах гривень з одним десятковим знаком.
До форми декларації передбачено 12 додатків, один з яких ВО «Розрахунок витрат при здійсненні операцій з нерезидентом, що має офшорний статус» (річний додаток) подаватиметься за звітний (податковий) період — рік.
Зміст показників декларації та додатків до неї побудовано таким чином, що при їх заповненні чітко відображається інформація про господарську діяльність того чи іншого підприємства — платника податку на прибуток. Усі показники мають бути заповнені відповідно до їх назви. У декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Декларація з податку на прибуток складається з двох частин: доходів та витрат.
Частина перша — доходи: у цій частині відображається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Загальна сума доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, відображається в рядку 01 декларації, цей рядок є підсумковим та складається із рядка 02 «Дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» та рядка 03 «Інші доходи».
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Тобто у цьому рядку відображається дохід від основної діяльності, яку здійснює підприємство.
Додаток ІД «Інші доходи» — в ньому відображаються всі інші доходи, не пов’язані з основною діяльністю підприємства.
Інші доходи відображаються в рядку 03 декларації і формуються на основі додатка ІД до декларації.
Частина друга — витрати: витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, у результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, відображаються в рядку 04 декларації і складаються із витрат операційної діяльності й інших витрат.
Дані рядка 04 декларації заповнюються на підставі таких рядків:
• рядок 05 — витрати операційної діяльності;
• рядок 06 — інші витрати.
Складовою рядка 06 декларації є додаток ІВ, де відображаються інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати.
Платники прибутку на податок подають разом з відповідною декларацією квартальну або річну фінансову звітність, у якій платник визначає тимчасові та постійні податкові різниці.
Податкова різниця – це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положення (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом «Податок на прибуток підприємств».
Тимчасова податкова різниця – це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.
Постійна податкова різниця - це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.
Враховуючи наявність пільгового оподаткування суб’єктів малого підприємництва, встановлено, що платники податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою 0%, подають декларацію з податку на прибуток за спрощеною формою. Таким рішення досягається:
- забезпечення контролю за дотриманням граничних обсягів оборотів, за умови неперевищення яких платник має користуватися пільгою;
- спрощення фіскально-адміністративних процедур для суб’єктів малого підприємництва юридичних осіб.
Терміни подання Декларації з податку на прибуток:
- якщо базовий звітний період дорівнює календарному кварталу або півріччю, то звітність подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- якщо базовий звітний період дорівнює календарному року, то звітність подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
Платнику надається право обирати спосіб подання декларації:
- поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
- засобами електронного зв’язку в електронній формі;
- особисто або через уповноважену особу.
У випадку подання звітності поштою відправлення здійснюється платником не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення граничного строку звітування.
За допомогою автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» спрощується порядок передачі електронної звітності та уніфікується процедура подачі звітності. Автоматизована система самостійно визначає та перенаправляє відповідні електронні звіти до того чи іншого державного органу відповідно до їх компетенції та порядку, визначеного чинним законодавством.
Якщо суб’єкт малого підприємництва є платником ПДВ складається і подається Податкова декларація з ПДВ, затверджена Наказом Міністерства доходів України від 13.11.2013 р. № 678 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» і реєстр податкових накладних.
До податкової звітності з податку на додану вартість належать:
- податкова декларація з податку на додану вартість та 9 Додатків;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;
- копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;
- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Податкова декларація з ПДВ подається щомісяця. В окремих випадках – щокварталу з урахуванням таких особливостей:
1) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
2) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Декларація подається до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків. Платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки. Розділ IV заповнюється працівниками контролюючого органу лише на оригіналі декларації, який залишається в контролюючому органі.
У розділі I «Податкові зобов'язання» декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування.
До розділу II «Податковий кредит» включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України, та послуг, за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).
Розділ III «Розрахунки за звітний період» є розрахунковим.
Якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Якщо суб’єкт малого підприємництва виступає податковим агентом, нараховує заробітну плату, утримує податок на доходи фізичних осіб щокварталу складається і подається «Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ). Звіт подається щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем попереднього звітного кварталу.
Відповідно при нарахуванні заробітної плати, обов’язковим є нарахування єдиного соціального внеску. Єдиний соціальний внесок підприємство сплачує відповідно до класу професійного ризику у розмірі 36,76% – 49,7% від фонду оплати праці при нарахуванні зарплати. Клас професійного ризику визначається за основними видами діяльності підприємства (кодами статистики). У більшості випадку для суб’єктів малого підприємництва ставка єдиного соціального внеску становить приблизно 37-38%. Його оплата здійснюється на спеціальний рахунок.
Максимальний розмір доходу, з якого сплачується єдиний соціальний внесок, становить 17 прожиткових мінімумів.
Із зарплати співробітників єдиний соціальний внесок утримується у розмірі 3,6% при нарахуванні заробітної плати та 2% при нарахуванні лікарняних.
Щомісячно складається і подається Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Інші статистичні і податкові звіти складаються і подаються залежно від виду діяльності і складу господарських операцій.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Хто є платником єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України?
2. Хто не може бути платником єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України?
3. Що є об’єктом оподаткування фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку?
4. Визначте надходження, які не входять до складу доходів підприємця – платника єдиного податку.
5. Які ставки єдиного податку визначені Податковим кодексом України для фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку?
6. Охарактеризувати порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
7. Охарактеризувати книгу обліку доходів для фізичних осіб - платників єдиного податку та визначити методику її заповнення.
8. Охарактеризувати книгу обліку доходів та витрат для фізичних осіб - платників єдиного податку та визначити методику її заповнення.
9. Визначити види звітності, яку складає та подає фізична особа – платник єдиного податку.
10. Пояснити сутність та методику заповнення декларації про майновий стан та доходи фізичних осіб - платників єдиного податку.
11. Визначити умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування.
12. Охарактеризувати книгу обліку доходів та витрат для фізичних осіб на загальній системі оподаткування та визначити методику її заповнення.
13. Визначити види звітності, яку складає та подає фізична особа на загальній системі оподаткування.
14. Охарактеризувати методику розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску фізичних осіб - платників єдиного податку.
15. Охарактеризувати методику розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування.

 

 

 

 

 

Тема 10 Оподаткування діяльності суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб

Питання, що розглядаються у темі

10.1 Державна реєстрація фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
10.2 Умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування
10.3 Ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування
10.4 Умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування
10.5 Ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування
10.6 Особливості розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску

Після вивчення теми студент повинен знати:

- порядок державної реєстрації фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;
- групи платників єдиного податку фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування;
- умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування;
- особливості ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування;
- особливості ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування;
- методику розрахунку та сплати єдиного соціального внеску фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності;
- порядок складання звітності з єдиного соціального внеску фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Ключові слова: єдиний податок, оподаткування, дохід, група платника податків, єдиний соціальний внесок, книга обліку доходів і витрат, декларація про майновий стан

Рекомендована література: 2 – 4, 53 – 55, 59.

10.1 Державна реєстрація фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності

Відповідно до господарського законодавства (ст. 128 ГКУ) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Він може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до таких принципів (ст. 44 ГКУ): вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, установлених законом.
Громадянин-підприємець при укладенні з громадянами договору щодо використання їх праці зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України, а також зобов'язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. Крім того він несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки. Він може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог господарського законодавства.
Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 Цивільного Кодексу України (ЦКУ) є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. У цьому разі надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Інші фізичні особи не вправі займатися підприємницькою діяльністю.
Крім випадків обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за Законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст. 36 ЦКУ), або визнання її недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦКУ), на обсяг дієздатності і відповідно на можливість набути статусу суб'єкта підприємницької діяльності впливають й інші чинники, зокрема вид трудової діяльності фізичної особи. Так, не допускається зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема, посадовими особами органів державної податкової служби, прокурорами і слідчими прокуратури, військовослужбовцями, нотаріусами, державними службовцями, відповідними посадовими особами органів місцевого самоврядування тощо.
Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державним реєстратором за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має ідентифікаційний номер, або уповноважена нею особа повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:
- реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (фізична особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади, повинна особисто пред'явити державному реєстратору паспорт із відповідною відміткою);
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця (у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
- нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.
Крім цього заявник особисто пред'являє свій паспорт. Додаткові документи, не передбачені законом, вимагати заборонено.
Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, якщо:
- документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;
- документи не відповідають вимогам закону;
- документи подані не у повному обсязі. Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєстратор протягом двох робочих днів вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, видає Свідоцтво про державну реєстрацію, а також передає відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення для взяття фізичної особи - підприємця на облік.
Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця є:
- невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації;
- наявність обмежень на ведення підприємницької діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем.
У разі відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця реєстраційний збір не повертається, але таку відмову можна оскаржити в суді.

10.2 Умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування

Як свідчать систематичні дані, чисельність фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які працюють на умовах спрощеної системи оподаткування, постійно збільшується, причому не за рахунок збільшення самої чисельності підприємців, а за рахунок переходу їх із загальної системи оподаткування на спрощену. Однією з причин переходу на спрощену систему оподаткування приватними підприємцями є ведення ними спрощеного податкового обліку, що дає змогу значно зменшити кількість помилок, які допускають приватні підприємці.
Відповідно до норм Податкового Кодексу України, фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 пп. 293.3.1 п. 293.3 або пп. 1 пп. 293.3.2 п. 293.3 ст. 293 ПКУ;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;
4) п’ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
- обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;
При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

 

Таблиця 10.1 - Групи фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку

Група Обмеження Види діяльності Ставка податку
Основна Підвищена
1 2 3 4 5
1 група - Працюють без найманих працівників;
- Річний обсяг доходу (виручки) не повинен перевищувати
150 000 грн. Можна тільки:
1) Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках.
2) Надання побутових послуг населенню (перелік побутових послуг п. 291.7 ПКУ) 1% -10%
мін. з/п за календарний місяць
(конкретну ставку встановлюють місцеві ради) 15% від:
1) суми перевищення граничного обсягу доходу, який дає право застосовувати спрощену систему;
2) доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до 1 або 2 групи;
3) доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошовий;
4) доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
2 група - Кількість найманих працівників - не більш 10 осіб;
- Річний обсяг доходу не повинен перевищувати
1 000 000 грн.
Можна тільки:
1) Надавати послуги (в т.ч. побутові) платникам єдиного податку та / або населенню.
2) Виробництво та / або продаж товарів (кому завгодно).
3) Діяльність у сфері ресторанного господарства (тільки пиво і столове вино).
Не можуть бути у 2 групі (потрапляють в 3) підприємці, які надають посередницькі послуги у сфері нерухомості (гр.70.31 КВЕД ДК 009:2005) 2%-20% мін. з/п за календарний місяць
(конкретну ставку встановлюють місцеві ради)
3 група - Кількість найманих працівників - не більш 20 осіб;
- Річний обсяг доходу не повинен перевищувати
3 000 000 грн. Можуть здійснювати будь-які види діяльності, крім тих, які заборонені платникам єдиного податку 3% від доходу для платників ПДВ;
5% від доходу для неплатників ПДВ
5 група - Кількість найманих працівників - не більш 20 осіб;
- Річний обсяг доходу не повинен перевищувати
20 000 000 грн. 5% від доходу для платників ПДВ;
7% від доходу для неплатників ПДВ

Не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Кодексу;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
11) фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
12) фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
13) фізичні особи - нерезиденти;
14) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Побутові послуги населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, наведені в таблиці 10.2.

Таблиця 10.2 - Побутові послуги населенню відповідно до Податкового Кодексу України

№ з/п Види побутових послуг
1 2
1 виготовлення взуття за індивідуальним замовленням
2 послуги з ремонту взуття
3 виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням
4 виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням
5 виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням
6 виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням

Продовження табл. 10.2
1 2
7 виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням
8 виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням
9 додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням
10 послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів
11 виготовлення та в’язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням
12 послуги з ремонту трикотажних виробів
13 виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням
14 послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів
15 виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням
16 послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів
17 виготовлення меблів за індивідуальним замовленням
18 послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів
19 виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням
20 технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням
21 послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури
22 послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів
23 послуги з ремонту годинників
24 послуги з ремонту велосипедів
25 послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів
26 виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням
27 послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів
28 виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням
29 послуги з ремонту ювелірних виробів
30 прокат речей особистого користування та побутових товарів
31 послуги з виконання фоторобіт
32 послуги з оброблення плівок
33 послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів
34 послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів
35 вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням
36 послуги перукарень
37 ритуальні послуги
38 послуги, пов’язані з сільським та лісовим господарством
39 послуги домашньої прислуги
40 послуги, пов’язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням

Об’єкт оподаткування єдиним податком. Об’єктом оподаткування є дохід платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, який являє собою: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
До доходу не включаються отримані фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
До суми доходу за звітний період включаються сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг).
У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.
У разі якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу є дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.
Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані єдиним податком, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV Податкового Кодексу.
Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону (рис. 10.1).
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права реєстрації платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 10.1 – Надходження, які не входять до складу доходів підприємця – платника єдиного податку

При визначенні доходу, на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.
Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв’язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Для того, щоб перейти на загальну систему оподаткування, потрібно не пізніше 10 календарних днів до початку кварталу подати до податкової служби заяву про відмову від єдиного податку і здати свідоцтво платника єдиного податку (пункт 298.2.1 ПКУ). Перехід буде здійснено з нового кварталу.
Слід звернути увагу, що якщо підприємець набрав за попередні 12 календарних місяців обсяг поставок 300 тис. грн., то він зобов'язаний зареєструватися платником податку на додану вартість. За бажанням можна зареєструватися в добровільному порядку, якщо відповідати критеріям пункту 182.1 ПКУ.
Ставка єдиного податку. Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі мінімальна заробітна плата). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
3) відсоткова ставка єдиного податку для третьої групи платників єдиного податку встановлюється у розмірі:
- 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;
- 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до ПКУ ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків встановлюється для платників єдиного податку першої і другої груп, якщо:
1) суми перевищення обсягу доходу, відповідно для першої групи більше 150000 грн. та другої групи 1000000 грн.;
2) отриманий дохід від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
3) отриманий дохід при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;
4) отриманий дохід від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Для платників єдиного податку першої і другої груп застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку за умов:
1. При здійсненні кількох видів господарської діяльності.
2. У разі здійснення господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради.
Інші ставки єдиного податку, застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу 150000 грн., з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу 1000000 грн., в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Податковий (звітний) період. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої та шостої груп є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому таким особам виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб –підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої та другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, який є платником єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.
У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.
Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Платники єдиного податку третьої та шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Суми єдиного податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.
Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим Кодексом.
Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.
10.3 Ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п’ятої груп, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів (додаток Ф) шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджений наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» № 1637 від 15.12.2011 р.
Платники єдиного податку третьої та п’ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів та витрат (додаток Ц) за формою та в порядку, що встановлені наказом Міністерства фінансів України № 1637 від 15.12.2011 р.
Розглянемо вимоги, які висуваються до ведення книг:
1. Обов’язкове ведення книги обліку доходів або книги обліку доходів і витрат. Відповідальність за неведення або неправильне ведення зазначених книг передбачена статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та складає попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн.). При повторному порушенні протягом року накладають штраф у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн.).
2. Повне і своєчасне оприбуткування готівки. За неоприбуткування (неповне та /або несвоєчасне) оприбуткування готівки в книзі обліку доходів та книзі обліку доходів та витрат застосовуються штрафні санкції відповідно до вимог Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
3. Порядок заповнення книг. Записи у Книгах виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або пастою кулькових ручок. Тобто книгу треба вести тільки вручну. Ведення іншим способом, буде розцінюватися як неналежне ведення книги.
Згідно Наказу № 1637 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги). Записи до Розділу книги «Витрати» виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого понесені витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо. Тобто за день в якому підприємець не отримував дохід або не поніс витрати, запис у відповідний розділ книги робити не треба.
У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Тобто, підсумки у книзі слід підбивати наступним чином: січень, лютий, березень; всього за перший квартал; квітень, травень, червень; всього за другий квартал; липень, серпень, вересень; всього за третій квартал; жовтень, листопад, грудень; всього за четвертий квартал; всього за рік.
4. Термін зберігання. Книга зберігається у платника податку - приватного підприємця протягом 3 років після виконання останнього запису.
5. Виправлення помилково внесених записів у книзі обліку доходів та книзі обліку доходів та витрат. У разі внесення виправлень новий запис засвідчується підписом платника податку. Рекомендується виправляти так званим коректурним способом, який передбачений п.4.2 Положення від 24.05.1995 р. № 88, а саме: неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Приклади заповнення книги обліку доходів та книги обліку доходів та витрат для фізичних осіб - платників єдиного податку
Приклад 1. Фізична особа є платником єдиного податку 2 групи, сплачує податок за ставкою 20% та 2013 рік здійснював наступні операції:
16.01.2013 р.- підприємець реалізував товар на суму 700 грн.
18.01.2013 р.- підприємець реалізував товар на суму 3000 грн.
19.01.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 1 500 грн.
20.01.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 480 грн.
21.01.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 1200 грн.
Цього ж дня один з покупців повертає товар на суму 100 грн.
21.01.2013 р. - підприємець отримує дохід від діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку на суму 1000 грн.
02.02.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 890 грн.
03.02.2013 р. - підприємець отримав безкоштовно товари на суму 1000 грн.
05.03.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 1600 грн.
На основі наявних даних скласти книгу обліку доходів платника єдиного податку 2 групи (табл. 10.3).

 

 

 

Таблиця 10.3 - Книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість)

)Дата Дохід від провадження діяльності* Дохід, що оподатковується за ставкою 15% **
вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг вартість безоплатно отри-маних товарів (робіт, послуг), грн. сума заборгова-ності, за якою минув строк позовної давності, грн. всього, грн.
(гр.4 + гр.5 + гр.6)
вид доходу сума, грн.
сума, грн. сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати, грн. скоригована сума доходу, грн. (гр.2 – гр.3)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
16.01 700,00 - 700,00 - - 700,00
18.01 3000,00 - 3000,00 - - 3000,00
19.01 1500,00 - 1500,00 - - 1500,00
20.01 480,00 - 480,00 - - 480,00
21.01 1200,00 100,00 1100,00 - - 1100,00 пп. 2
п. 293.4 1000,00
Разом січень 2013 р. 6880,00 100,00 6780,00 - - 6780,00 1000,00
02.02 890,00 - 890,00 - - 890,00 -
03.02 - - - 1000,00 - 1000,00 -
Разом лютий 2013 р. 890,00 - 890,00 1000,00 - 1890,00 -
05.03 1600,00 - 1600,00 - - 1600,00 -
Разом бере-зень 2013 р. 1600,00 - 1600,00 - - 1600,00 -
Разом 1 квартал 2013 р. 9370,00 100,00 9270,00 1000,00 10270,00 1000,00
* Відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15%).
** Відповідно до підпунктів 2–4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України.

Приклад 2. Фізична особа є платником єдиного податку 3 групи, не є платником ПДВ та 2013 рік здійснював наступні операції:
10.01.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 2 000 грн.
15.02.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 3 000 грн.
15.02.2013 р. - покупцю, який зробив покупку 10.01 не сподобався товар, та він вирішив його повернути. Підприємець повертає гроші покупцю 2 000 грн. В цьому випадку, доцільно буде скласти акт повернення товару, для того, щоб підтвердити запис у книзі первинним документом та потім пред’явити його до територіального органу міністерства доходів і зборів.
16.02.2013 р. - юридична особа подарувала підприємцю товари на суму 1000 грн. Ця сума є доходом фізичної особи на підставі пункту 292.3 ПКУ.
20.03.2013 р. - підприємець реалізував товар на суму 5 000 грн.
21.03.2013 р. - три роки тому, підприємець отримав товари, за які одразу не розрахувався (у нього виникла кредиторська заборгованість перед своїм постачальником). Пройшло три роки, проте підприємець досі не заплатив за отриманий товар. 21.03.13 р. строк позовної давності щодо кредиторської заборгованості сплинув, тому сума заборгованості визнається доходом підприємця відповідно до пункту 292.3 ПКУ. Сума заборгованості складає 4 000 грн.
22.03.2013 р. - здійснено взаємозалік взаємних зустрічних вимог (бартер) на суму 2 000 грн. Такий дохід, оподатковується за ставкою 15% відповідно до частини 3 пункту 293.4 ПКУ.
14.02.2013 р. - придбані товари на суму 2 400 грн., в тому числі ПДВ 400 грн.
28.02.2013 р. - виплачена заробітна плата найманому працівнику 1 500 грн. У цей же день сплачено до бюджету утримані із зарплати єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб, а також нарахований на заробітну плату єдиний соціальний внесок за ставкою 36,8 %.
28.02.2013 р. - сплачено єдиний соціальний внесок «за себе» в розмірі мінімального страхового платежу 1147 грн. за ставкою 34,7%.
28.02.2013 р. - сплачено комунальні послуги за офіс 500 грн.
15.03.2013 р. - придбані товари на суму 5 400 грн., в тому числі ПДВ 900 грн.
25.03.2013 р. - сплачено єдиний соціальний внесок «за себе» в розмірі мінімального страхового платежу (1147 грн.) за ставкою 34,7%.
30.03.2013 р. – сплачені витрати за комунальні послуги та послуги зв’язку 600 грн.
На основі наявних даних скласти книгу обліку доходів і витрат платника єдиного податку 3 групи (табл. 10.4).

Таблиця 10.4 - Книга обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої та п’ятої групи, які є платниками податку на додану вартість)

І. Доходи
Дата Дохід від провадження діяльності* Дохід, що оподатковується за ставкою 15% **
вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) без ПДВ, грн. сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без ПДВ, грн. всього, грн. (гр.4 + гр. 5 + гр.6) вид доходу сума, грн.
сума без ПДВ, грн. сума поверну-тих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати
без ПДВ, грн. скоригована сума доходу, грн.
(гр. 2 – гр. 3)
1 2 3 4 5 6 7 8 9
10.01 2000,00 - 2000,00 2000,00
Разом січень 2013 р. 2000,00 - 2000,00 2000,00

Продовження табл. 10.4
15.02 3000,00 2000,00 1000,00 1000,00
16.02 1000,00 1000,00
Разом лютий 2013 р. 3000,00 2000,00 1000,00 1000,00 2000,00
20.03 5000,00 5000,00 5000,00
21.03 - - - - 4000,00 4000,00
22.03 - - - - - - п. 292.3 4000,00
Разом бере-зень 2013 р. 5000,00 5000,00 4000,00 4000,00
Разом 1 квар-тал 2013р. 10000,00 2000,00 8000,00 1000,00 4000,00 13000,00 4000,00
* Відповідно до підпункту 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15%).
** Відповідно до підпунктів 2-4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України.
ІІ. Витрати
Дата Витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) Витрати на оплату праці найманих працівників, грн. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, грн. Інші витрати, грн. Всього, грн. (гр.3 + гр.4 + гр.5 + гр.6.)
вид витрат сума без ПДВ, грн.
1 2 3 4 5 6 7
Разом січень 2013 р. - 0 0 0 0 0
14.02 Придбання товарів 2000,00 - - - 2000,00
28.02 - 1500,00 950,01=(552,00+398,01) 500,00 2950,01
Разом лютий 2013 р. 2000,00 1500,00 950,01 500,00 4950,01
15.03 Придбання товарів 4500,00 4500,00
25.03 398,01 398,01
30.03 600,00 600,00
Разом березень 2013р. 4500,00 398,01 600,00 5498,01
Разом 1 квартал 2013 р. 6500,00 1500,00 1348,02 1100,00 10448,02

Види звітності, яку складає та подає фізична особа – платник єдиного податку. Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку (додаток Ч) у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 ст. 295 ПКУ.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи.
Платники єдиного податку третьої та п’ятої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Дані у декларацію з податку доходів фізичних осіб переносяться з книги обліку доходів та витрат. Методика заповнення декларації доволі проста. У кожному рядку є формули та підказки, як розраховується той чи інший показник.
Відповідно до пункту 177.5.2 ПКУ, новостворені підприємці, або ті, хто перейшов на загальну систему із спрощеної системи оподаткування, повинні подати до податкової служби декларацію з податку на доходи фізичних осіб за результатами першого кварталу роботи. Фактично подання цієї декларації потрібно лише для визначення авансових платежів з ПДФО. Тобто декларація за перший квартал ніяк не впливає на річну декларацію.
Річна декларація про майновий стан та доходи може бути «звітною», «новою звітною» та «уточнюючою».
Декларацію необхідно заповнювати в розрізі видів економічної діяльності, згідно КВЕД, за здійснення яких одержано дохід. Відповідно, для заповнення декларації в розрізі видів діяльності, слід розділити і витрати, які поніс підприємець для отримання доходу за кожним видом.
2. Згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 р. № 454, фізична особа – платник єдиного податку «самі за себе» подають звіт з єдиного соціального внеску раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним, та щомісяця формують звіт за наявності найманих працівників.

Приклад 3. Фізична особа є платником єдиного податку 2 групи, сплачує податок за ставкою 20%. Загальна сума доходу, отриманого за звітний 2013 рік - 122 700 грн.:
1 квартал 2013 р. – 10270,00 грн. (за даними Книги обліку доходів)
2 квартал 2013 р. – 34800,00 грн.
3 квартал 2013 р. – 44200,00 грн.
4 квартал 2013 р. – 33430, 00 грн.
Дохід від видів діяльності, не зазначених у свідоцтві, або заборонених для спрощеної системи, був отриманий у сумі 1000 грн., негрошові розрахунки не проводилися.
У липні 2013 р. підприємець перебував у відпустці та не сплачував авансові внески за цей період.
Ставка єдиного податку - 20% від мінімальної зарплати на 1 січня 2013 р., або 229,40 грн. на місяць (округляємо до 230 грн.).
Фізичні особи – підприємці, платники єдиного податку 2 групи заповнюють розділи ІІІ та V Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця.

ТАБЛИЦЯ 10.5 – РОЗДІЛ ІІІ. ПОКАЗНИКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ІІ ГРУПИ

Щомісячні авансові внески, грн.
№ з/п І квартал ІІ квартал ІІІ квартал IV квартал
1 2 3 4 5
1-й місяць кварталу 230 230 - 230
2-й місяць кварталу 230 230 230 230
3-й місяць кварталу 230 230 230 230

Назва показника Код рядка Обсяг (грн.)*
1 2 3
Сума доходу за звітний (податковий) період відповідно до статті 292 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) 06
122 700
Сума доходу, що перевищує обсяги, встановлені підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, у звітному (податковому) періоді 07 -
Сума доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, у звітному (податковому) періоді 08 1000
Сума доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж передбачено пунктом 291.6 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, у звітному (податковому) періоді 09 -
Сума доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, у звітному (податковому) періоді 10 -
* Заповнюється наростаючим підсумком з початку року.

VІ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ЄДИНОМУ ПОДАТКУ*
Назва показника Код рядка Сума (грн.)
Загальна сума доходу за звітний (податковий) період (сума значень рядків (01+02+03+04+05+06+07+08+09+10+11+12+13+14+15+16+17+18+19+20) 21 123 700
Сума податку за ставкою 15% ((рядок 02 + рядок 03 + рядок 04+ + рядок 05 + рядок 07 + рядок 08 + рядок 09 + рядок 10 + рядок 13 + рядок 14 + рядок 15 + рядок18 + рядок 19 + рядок 20) × 15%) 22 150
Сума податку за ставкою 3% (рядок 11 × 3%) 23 -
Сума податку за ставкою 5% (рядок 12 × 5%) 24 -
Сума податку за ставкою 7% (рядок 16 × 7%) 25 -
Сума податку за ставкою 10% (рядок 17 × 10%) 26 -
Нараховано всього за звітний (податковий) період (рядок 22 + рядок 23 + рядок 24 + рядок 25 + рядок 26) 27 150

Продовження табл. 10.5
Нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 27 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) 28 -
Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 27 – рядок 28) 29 150
* Не заповнюється платником податку, що подає декларацію «Довідково».

Приклад 4. На основі даних завдання 2 скласти Податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи – підприємця 3 групи із застосуванням ставки 5%.

ТАБЛИЦЯ 10.6 - ІV. ПОКАЗНИКИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЛЯ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ІІІ ГРУПИ
Назва показника Код рядка Обсяг (грн)*
Сума доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 3 відсотки 11 -

Сума доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5 відсотків 12 13000,00
Сума доходу, що перевищує обсяги, встановлені підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, у звітному (податковому) періоді 13
Сума доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж передбачено пунктом 291.6 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, у звітному (податковому) періоді 14
Сума доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, у звітному (податковому) періоді 15
* Заповнюється наростаючим підсумком з початку року.

VІ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПО ЄДИНОМУ ПОДАТКУ*
Назва показника Код рядка Сума (грн.)
Загальна сума доходу за звітний (податковий) період (сума значень рядків (01+02+03+04+05+06+07+08+09+10+11+12+13+14+15+16+17+18+19+20) 21 15000
Сума податку за ставкою 15% ((рядок 02 + рядок 03 + рядок 04+ + рядок 05 + рядок 07 + рядок 08 + рядок 09 + рядок 10 + рядок 13 + рядок 14 + рядок 15 + рядок18 + рядок 19 + рядок 20) × 15%) 22 600
Сума податку за ставкою 3% (рядок 11 × 3%) 23 -
Сума податку за ставкою 5% (рядок 12 × 5%) 24 650
Сума податку за ставкою 7% (рядок 16 × 7%) 25 -
Сума податку за ставкою 10% (рядок 17 × 10%) 26 -
Нараховано всього за звітний (податковий) період (рядок 22 + рядок 23 + рядок 24 + рядок 25 + рядок 26) 27 1250
Нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 27 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) 28 -
Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 27 – рядок 28) 29 1250
* Не заповнюється платником податку, що подає декларацію «Довідково».
10.4 Умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування

Відповідно до норм ПКУ, фізична особа - підприємець може самостійно обрати загальну систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим ПКУ, та реєструється платником податку на загальних підставах, визначених законодавством.
На фізичних осіб на загальній системі поширюються всі норми розділу V ПКУ «Податок на додану вартість» так само як і на юридичних осіб. Підприємець може зареєструвати добровільно або в обов'язковому порядку.
Обов'язкова реєстрація виконується згідно з пунктом 181.1 ПКУ, якщо обсяг постачання товарів / послуг за останні 12 календарних місяців перевищив 300 000 грн. підприємець зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ.
Добровільна реєстрація відбувається, якщо підприємець здійснює оподатковувані операції, він реєструється за заявою.
Остаточна річна сума податку на доходи фізичних осіб визначається за результатами подання річної декларації про майновий стан і доходи.
Об’єкт оподаткування податком. Для підприємця базою оподаткування є чистий оподатковуваний дохід (тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами).
Дохід - це виручка у грошовій та негрошовій формі, отриманої на поточний рахунок або в касу.
Витрати - документально підтверджений витрати, пов'язані з отриманим доходом і включаються до витрат операційної діяльності згідно розділу III Податкового кодексу «Податок на прибуток підприємств». А саме це витрати, визначені пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 ПКУ.
Згідно з Наказом № 1025 від 24.12.2010 р. документами, що підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно - транспортна та / або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи. Також такими документами можуть бути видаткова накладна, акт приймання -передачі, банківська виписка та інші документи, які відповідають вимогам первинних документів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 -XIV із змінами та доповненнями.
Не можуть бути документами, що підтверджують витрати, договір або рахунок.
Досить спірним є питання щодо визначення витрат на заробітну плату та єдиний соціальний внесок.
Підприємець на загальній системі повинен визначитися який метод формування витрат він використовує: касовий метод (витрати формуються тільки після сплати коштів) або метод нарахування (після отримання товарів незалежно від оплати).
За визначення витрат на заробітну плату згідно касового методу активно виступає податкова служба. При використанні касового методу, витрати на заробітну плату і єдиний соціальний внесок виникнуть тільки в день фактичної виплати коштів найманим працівникам та перерахування єдиного соціального внеску до бюджету.
Документальним підтвердженням витрат на заробітну плату буде виступати банківська виписка або платіжне доручення (у разі виплати через поточний рахунок) або відомість нарахування, в якій працівник поставить свій підпис, яка свідчить про одержання коштів (у разі виплати готівкою). Документом , що підтверджує витрати на сплату єдиного соціального внеску, буде банківська виписка або платіжне доручення.
Якщо розглядати випадок, коли заробітна плата, нарахована за грудень виплачується в січні наступного року, то можна лише порекомендувати підприємцям заздалегідь передбачити цю ситуацію, зібрати кошти і виплатити заробітну плату в останній день податкового періоду, тобто 31 грудня. У цьому випадку нарахування та виплата доведеться на один звітний період і у податкової служби не виникне питань при перевірці.
Витрати на заробітну плату згідно методу нарахування податкова служба виступає категорично проти, оскільки відсутній факт сплати коштів. Якщо формувати витрати за методом нарахування, то суми заробітної плати будуть належати до витрат того податкового періоду, за який вона нарахована. Документальним підтвердженням понесення витрат, буде відомість нарахування заробітної плати.
Ставка податку. До бази оподаткування застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% або 17%. При цьому ставка 17% застосовується до частини середньомісячного чистого доходу підприємця, який перевищує розмір 10 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня податкового року.
Підприємець протягом року сплачує авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб по 25% в термін до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Сума платежів повинна бути не менше суми податку з доходів фізичних осіб за попередній рік. Якщо підприємець тільки зареєструвався або перейшов на загальну систему з єдиного податку, то сплачувати авансові платежі він не повинен.
Якщо підприємець перейшов на загальну систему оподаткування з єдиного податку і не веде діяльності, то платити він нічого не повинен, оскільки у нього не було чистого доходу за попередній рік. Звіти з податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску будуть з нулями.
Якщо фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування здійснював діяльність у попередньому році і отримав чистий дохід, який вказав у річній декларації про майновий стан і доходи, а в наступному році діяльність не веде, йому слід сплачувати авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, які він зможе повернути за підсумками року.
Податковий (звітний) період. Звітним податковим періодом для підприємців на загальній системі оподаткування є календарний рік. За результатами календарного року вони подають податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Відповідальність за несплату авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб. Якщо підприємець у декларації з податку на доходи фізичних осіб за попередній рік визначив розмір авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, ці авансові платежі вважаються узгодженим грошовими зобов'язаннями. Відповідальність за їх несплату або несвоєчасну сплату передбачена п. 126.1 ПКУ:
- при затримці до 30 днів - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 днів - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Також, на суму податкового боргу нараховується пеня відповідно до ст. 129 ПКУ.

10.5 Ведення обліку і складання звітності фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування

Чистий дохід підприємця визначається на підставі даних книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу IV ПКУ фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (самозайняті особи), зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат (додаток Ш), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Розглянемо вимоги, які висуваються до ведення книг:
1. Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
У разі обрання самозайнятою особою ведення Книги у паперовому вигляді:
1) самозайнята особа зобов’язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності);
2) книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою;
3) записи у Книзі виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Внесення виправлень здійснюється шляхом нового запису, який засвідчується підписом самозайнятої особи;
4) у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.
У разі обрання самозайнятою особою ведення Книги в електронній формі:
1) самозайнята особа зобов’язана: отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформувати заяву на отримання Книги і надіслати її до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв’язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
2) контролюючий орган за місцем податкового обліку реєструє заяву самозайнятої особи на отримання Книги у реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає самозайнятій особі повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації;
3) після отримання самозайнятою особою повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з цим Порядком;
4) у Книзі в електронному вигляді допускаються виправлення помилок або коригування шляхом доповнення рядка, в якому відображається від’ємне або позитивне значення.
2. Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
3. Книга зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.
4. Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
5. Статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за неведення або неналежне ведення обліку доходів і витрат - штраф у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн.), за повторне порушення штраф збільшується від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн.).

Приклад 1. Приватний підприємець на загальній системі оподаткування використовує працю одного найманого працівника.
Сума нереалізованих товарних запасів на початок періоду - 10 000,00 грн., до складу яких входять:
5 моніторів по 1 000,00 грн.
2 системних блоки по 2 000,00 грн.
5 комплектів колонок по 200,00 грн.
04.01. Підприємець придбав товар на суму 20 000,00 грн. та відразу за нього заплатив. У нього є наступні документи: накладна №1 від 04.01, податкова накладна №1 від 04.01, банківська виписка. Він придбав:
10 комп'ютерних моніторів вартістю по 1 000,00 грн.
4 системних блоки вартістю 2000,00 грн.
10 комплектів колонок по 200,00 грн.
10.01. Підприємець продав товар, отримавши кошти в безготівковій формі на поточний рахунок за:
13 моніторів по 1400,00 грн. = 18 200,00 грн.
5 системних блоки по 2600,00 грн. = 13 000,00 грн.
10 комплектів колонок по 300,00 грн. = 3 000,00 грн.
У цей день всього виручка за товари на суму 34 200,00 грн.
Витрати, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом:
15.01. Підприємець передав товар своєму найманому працівнику для подальшої реалізації:
1 монітор по 1000,00 грн.
1 системний блок - 2 000,00 грн.
1 комплект колонок - 200,00 грн.
Всього на суму 3 200,00 грн.
Зазначені товари реалізовані найманим працівником на іншій торговельній точці. Ціни реалізації аналогічні.
20.01. Клієнту підприємця не сподобався один монітор і він вирішив його повернути. Підприємець повернув покупцеві 1400,00 грн. за один монітор.
30.01. Нарахована та виплачена заробітна плата найманому працівнику 2000,00 грн.
30.01. Зроблені та оплачені нарахування на заробітну плату найманого працівника 740,00 грн.
30.01. Сплачена орендна плата 500,00 грн.
30.01. Оплата електроенергії склала 100,00 грн.
31.01. Відображено дохід і витрати від операції реалізації товарів найманим працівником. Витрати 3 200,00 грн. Дохід 1 400,00 + 2 600,00 + 300,00 = 4 300,00 грн.
Відобразити записи у Книзі доходів і витрат фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування.
Таблиця 10.7 - Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність

Період обліку
(день, місяць, квар-тал, рік) Сума дохо-ду, отрима-ного від здійснення господар-ської діяль-ності або незалежної професійної діяльності Сума поверну-тих коштів за товари
(роботи, послуги) Загальна су-ма отрима-ного дохо-ду, яка підлягає декларуванню
(гр. 2 - гр. 3) Витрати, пов’язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності Сума чистого
оподатковуваного доходу
(гр. 4 - гр. 6 - гр. 7 - гр. 8)
реквізити документа, що підтверд-жує понесені витрати сума витрат, пов’язаних з придба-нням това-рів (робіт, послуг) витрати на оплату праці найма-них осіб інші витрати, пов’язані з одер-жанням доходу
1 2 3 4 5 6 7 8 9
04.01 - - - Накладна № 1 від 04.01 20000,00
10.01 34200,00 - 34200,00
20.01 1400,00
30.01 4300,00 - 4300,00 Розрахунково-платіжна відомість 2740,00
30.01 Квитанція 100,00
30.01 Акт вико-наних робіт 500,00
Разом січень 38500,00 1400,00 37100,00 - 20000,00 2740,00 600,00 13760,00

Види звітності, яку складає та подає фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування:
1. Фізична особа - підприємець подає податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб (податкова декларація про майновий стан і доходи) (додаток Щ) раз на рік протягом 40 календарних днів, наступних за звітним роком (пункти 177.5 та 49.18.5 Податкового кодексу).
Проте, вперше зареєстровані підприємці, або ті, які тільки перейшли на загальну систему оподаткування, повинні подати податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за результатами першого кварталу роботи (пункт 177.5.2 Податкового кодексу).
І в першому і в другому випадку підприємець повинен спрогнозувати свій дохід на поточний рік. Від цієї суми і будуть розраховуватися авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
2. Згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 09.09.2013 р. № 454 фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування «самі за себе» подають звіт з єдиного соціального внеску раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним.
3. У разі реєстрації платником ПДВ, фізична особа - підприємець повинен подавати податкову декларацію з податку на додану вартість щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за звітним місяцем (пункт 203.1 ПКУ). Також , не слід забувати про подачу реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді до податкової служби, подача яких передбачено пунктом 201.15 ПКУ.
4. У разі використання реєстраторів розрахункових операцій, слід щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем подавати звіт про застосування РРО та РК (пункт 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 21 грудня 2000 р. № 2156-111). Форма звіту та порядок заповнення затверджено Наказом ДПА № 614 від 01.12.2000 р. «Порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок (Форма № ЗВР- 1)».
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання річної декларації з податку на доходи фізичних осіб для приватного підприємця на загальній системі оподаткування передбачена статтею 120 Податкового кодексу. Неподання або несвоєчасне подання декларації тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн.
Статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларації про доходи чи включення до неї перекручених даних - штраф у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн.). За повторне порушення штраф збільшується від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн.).

Приклад 2. Підприємець здійснює один вид діяльності. Він займається торгівлею. Дані для річної декларації з ПДФО повністю беруться з книги обліку доходів та витрат. За звітний податковий рік він мав наступні показники в кожному з місяців:
Період Загальна сума отримано-го доходу Сума витрат, пов’язаних з придбан-ням товарів Витрати на оплату праці найманих осіб Інші вит-рати, пов’язані з одержан-ням доходу Сума чистого
оподатковуваного доходу
Січень 200000,00 140000,00 27000,00 9000,00 24000,00
Лютий 0 0 0 0 0
Березень 150000,00 108000,00 20250,00 6750,00 15000,00
Квітень 50000,00 44000,00 8250,00 2750,00 -5000,00
Травень 0 0 0 0 0
Червень 20000,00 19200,00 3600,00 1200,00 -4000,00
Липень 120000,00 86400,00 16200,00 5400,00 1200,00
Серпень 30000,00 28800,00 5400,00 1800,00 -6000,00
Вересень 120000,00 86400,00 16000,00 5400,00 1400,00
Жовтень 0 0 0 0 0
Листопад 220000,00 155400,00 29700,00 9900,00 27000,00
Грудень 20000,00 20000,00 3750,00 1250,00 -5000,00
Всього за рік 930000,00 688200,00 130150,00 43450,00 68200,00

Таким чином, 5 місяців підприємець мав чистий дохід, 3 місяці діяльність не велася, 4 місяці мав збитки.

Заповнення таблиці І додатка 5
Значення для заповнення таблиці І річної декларації повністю переносяться з книги обліку доходів та витрат. За умовами, це буде нижній рядок таблиці нашого прикладу.
Заповнення таблиці ІІ додатка 5
Рядок 1. Визначаємо розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу. Він визначається шляхом ділення графи 7 таблиці І додатка 7 на кількість місяців, протягом яких одержаний такий дохід. Підприємець одержував чистий дохід впродовж 5 місяців. У всіх інших він мав або збитки або зовсім не працював. Саме на 5 і будемо ділити чистий дохід.
68 200 грн. / 5 місяців = 13640 грн. – середньомісячний річний оподатковуваний дохід
Рядок 2. Мінімальна заробітна плата, встановлена станом на 1 січня 2014 року складає 1218 грн. Десять мінімальних заробітних плат складає 12180 грн.
13640 – 12180 = 1460 грн.
Якщо середньомісячний дохід менше ніж 10 мінімальних заробітних плат, то у цій графі ставиться нуль.
Рядок 3. Тут є формула:
((15 % х (рядок 01 — рядок 02) + 17 % х рядок 02) х кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи)
(15%* (13640— 1460) + 17% * 1460) * 5 = (1827 + 248,2) * 5 = 10376 грн.
Це річна сума ПДФО, яку підприємець на загальній системі має сплатити за звітний податковий рік.
Рядок 4. Сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, сплаченого платником податку протягом звітного (податкового) періоду. Припустимо, що вартість торгового патенту, який підприємець придбавав протягом року складає 2 000 грн.
Рядок 5. Сума річного податку на доходи фізичних осіб, зменшена на вартість торгового патенту. 10376 – 2 000 = 8376 грн.
Рядок 6. Припустимо, що при поданні річної декларації з ПДФО за попередній рік, підприємець визначив суму авансових платежів в розмірі 6 000 грн. Цю суму він сплатив за чотири рази по 1 500 грн. за один платіж. У шостий рядок ставимо 6 000 грн.
Рядок 7. У разі, якщо різниця між п’ятим та шостим рядком позитивна, то її ставимо у рядок 07.01, якщо негативна – у рядок 07.02. В нашому випадку різниця позитивна 8376 – 6 000 = 2376 грн. Тому її ставимо у рядок 07.01.
Якщо б отримали негативну різницю, то її треба було б поставити у рядок 07.02. Ця сума підлягає або зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з ПДФО (на рахунку підприємця виникає переплата), або поверненню.
Рядок 08. В ньому є формула. Рядок 3 * 25%. Розраховуємо та отримуємо 10376 * 25% = 2594 грн. Цю суму підприємцю на загальній системі доведеться сплачувати у наступному році чотири рази до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Згідно пункту 177.5.1 ПКУ «Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у зіставних умовах)». Тобто, згідно Податкового кодексу, авансові платежі з ПДФО можна визначити в розмірі більше ніж 2594 грн., проте не менше.
Заповнення таблиці ІІІ основної декларації
Дані у цю таблицю переносяться з додатка 5 (у відповідних графах є підказки, показники з яких граф додатка 5 ставити у таблицю ІІІ основної декларації).

Таблиця 10.8 - Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою – підприємцем від впровадження господарської діяльності

№ з/п Назва і код виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за здійснення якого одержано дохід Сума одержано-го доходу (грн.) Вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (грн.), в тому числі
вартість придбаних товарно–матеріаль-них цінностей, що реалізовані або ви-користані у вироб-ництві продукції витрати на оплату пра-ці та нара-хування на заробітну плату інші витрати, включаючи вартість ви-конаних ро-біт, наданих послуг Сума чистого оподатковува
ного доходу
(колонка 3 - колонка 4 - колонка 5 – колонка 6) (грн.)
1 2 3 4 5 6 7
1 Оптова торгівля тютюновими виробами 51.35.0 930000,00 688200,00 130150,00 43450,00 68200,00
Усього 930000,00 688200,00 130150,00 43450,00 68200,00

Код рядка ІІ. РОЗРАХУНОК ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ Сума, грн.
01 Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу (колонка 7 / кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи) 13640
02 Сума перевищення середньомісячного річного оподатковуваного доходу над десятикратним розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (позитивний результат різниці між значенням рядка 01 та десятикратним розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року) 1460
03 Сума податку на доходи фізичних осіб ((15 % х (рядок 01 - рядок 02) + 17 % х рядок 02) х кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи) 10376
04 Сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, сплаченого платником податку протягом звітного (податкового) періоду 2000
05 Сума податку, зменшена на суму збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (позитивне значення (рядок 03 - рядок 04)) 8376
06 Сума авансових платежів з податку, сплачених платником податку протягом звітного (податкового) періоду 6000
07 Розрахунки з бюджетом: Х
07.1 сума податку, що підлягає сплаті до бюджету (позитивне значення (рядок 05 - рядок 06)) 2376
07.2 сума податку, що підлягає поверненню з бюджету (від'ємне значення (рядок 05 - рядок 06)) -
08 Розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплаті до бюджету у наступному за звітним році (рядок 03 х 25 %) 2594
Податкова декларація про майновий стан і доходи
Код рядка III. ДОХОДИ, ОТРИМАНІ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ - ПІДПРИЄМЦЕМ ВІД ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Сума, грн.
02 Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності (колонка 3 розділу I додатка 5)4 930000
03 Розрахунки з бюджетом: -
03.1 сума податку, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 07.01 додатка 5)4 2376
03.2 сума податку, що підлягає поверненню з бюджету (рядок 07.02 додатка 5)4 -

Код рядка V. РОЗРАХУНОК ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ З ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ Сума, грн.
08 Сума загального річного оподатковуваного доходу (рядок 01 колонки 3 + рядок 02 + рядок 04) 930000
09 Сума податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (рядок 01 колонки 5 + рядок 03.01 + рядок 07) 2376
10 Сума податку, сплаченого платником податку самостійно на дату подання декларації -
11 Сума податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку згідно із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України (рядок 12 додатка 6)4 -
12 Сума податків, сплачених за кордоном, на яку зменшуються податкові зобов'язання згідно з підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України (колонка 6 додатка 4, але не більше значення рядка 09)4 -
13 Розрахунки з бюджетом: Х
13.1 сума податку, що підлягає сплаті до бюджету (позитивне значення (рядок 09 - рядок 10 - рядок 11 - рядок 12 - рядок 03.02)) 2376
13.2 сума податку, що підлягає поверненню з бюджету (від'ємне значення (рядок 09 - рядок 10 - рядок 11 - рядок 12 - рядок 03.02)) -

10.6 Особливості розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску

Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного соціального внеску (ЄСВ) не лише за найманих працівників, а й безпосередньо «за себе» відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464).
Якщо фізичні особи - підприємці перебувають на загальній системі, то згідно з Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 454, фізична особа - підприємець сам за себе формує і подає звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.
Згідно п.11 ст.8 Закону України № 2464 ставка єдиного соціального внеску становить 34,7% бази нарахування. База нарахування визначається відповідно до п.2 ч.1 ст.7 зазначеного закону.
Розглянемо як розраховується сума ЄСВ для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування:
1. Якщо чистий дохід за місяць складає 0 або підприємець несе збитки, то ЄСВ 0.
2. Якщо чистий дохід за місяць складає від 0 до мінімальної заробітної плати, то ЄСВ дорівнює мінімальному страховому платежу, тобто розмір мінімальної заробітної плати за цей місяць множимо на 34,7 %.
3. Якщо чистий дохід за місяць дорівнює розміру мінімальної заробітної плати до розміру максимальної величини бази нарахування, то ЄСВ розраховується як 34,7 % від чистого доходу.
4. Якщо чистий дохід за місяць більш ніж максимальна величина бази нарахування, то ЄСВ складає 34,7 % від розміру максимальної величини бази нарахування.
Сума єдиного соціального внеску включається до витрат на підставі пункту 138.10.4 ПКУ.
Фізичні особи - підприємці на загальній системі протягом року сплачують авансові платежі з ЄСВ за 2013 до 10 лютого 2014 р., за 2014 - до 10 лютого 2015 р., a впродовж 2014 року сплачують авансові платежі в розмірі 20% річної суми ЄСВ до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. Сума авансових платежів визначається від суми чистого доходу, зазначеного у податковій декларації з ПДФО за попередній рік. Тобто, якщо фізична особа - підприємець за попередній рік отримав 10 000 грн. чистого доходу і задекларував його у річній податковій декларації з ПДФО, то наступного року він повинен буде сплатити чотири авансових платежів на суму 867,5 грн. кожен ((10 000 * 34,7 %) / 4).
Виходячи із значень мінімальної заробітної плати в Україні на - 2014 рік, мінімальні суми, які доведеться платити на кожного працівника і кожному приватному підприємцю за себе особисто наступні:
- мінімальний розмір внеску з січня пo червень = 1218 грн. * 34,7 % = 422,65 гривень, з липня пo вересень = 1250 грн. * 34,7 % = 433,75 гривень, з жовтня пo грудень = 1301грн. * 34,7 % = 451,45 гривень.
- максимальний розмір внеску - не більше, ніж внесок, розрахований на сімнадцятикратний прожитковий мінімум на 2014 р. для працездатної особи, тобто з січня пo червень = 1218 грн. * 34,7 % * 17 = 7184,98 гривень, з липня пo вересень = 1250 грн. * 34,7 % * 17 = 7373,75 гривень, з жовтня пo грудень = 1301 грн. * 34,7 % * 17 = 7674,60 гривень.
Суми авансових платежів враховуються підприємцем при остаточному розрахунку річного єдиного соціального внеску. Якщо остаточна річна сума нарахованого єдиного соціального внеску виходить більше, ніж сума авансових платежів, то фізичній особі - підприємцю треба буде доплатити різницю.
Якщо підприємець перейшов на загальну систему оподаткування з єдиного податку і не веде діяльності, то платити він нічого не повинен, оскільки у нього не було чистого доходу за попередній рік. Звіти з ПДФО та ЄСВ будуть з нулями.
Якщо фізична особа - підприємець здійснював діяльність у попередньому році і отримав чистий дохід, який вказав у річній декларації про майновий стан і доходи, а в наступному році діяльність не веде, йому доведеться сплачувати авансові платежі з ПДФО та ЄСВ, які він зможе повернути по підсумками року.
При наявності найманих працівників (або отриманні послуг / робіт за цивільно-правовими договорами) враховується єдиний соціальний внесок для платників єдиного податку аналогічно обліку у підприємців, що використовують звичайну систему оподаткування.
Із зарплати працівників утримуються 3,6% (тобто в разі нарахування мінімальної зарплати утримання складуть з січня по червень 1218 грн. *3,6% = 43,84 гривень, в липні - вересні 1250 грн. * 3,6% = 45,00 гривень, у жовтні - грудні 1301 грн. *3,6% = 46,84 гривень.
Нарахування та утримання із зарплати працівників потрібно оплачувати в день отримання авансу і заробітної плати. Якщо вони все ще не виплачені, то внесок сплачується не пізніше 20 числа наступного місяці. Також, за трудовим законодавством, якщо термін виплати авансу чи зарплати випадає на вихідний або святковий день, то заробітну плату потрібно виплатити в попередній робочий день.
Використання спрощеної системи оподаткування не звільняє платників єдиного податку від сплати єдиного соціального внеску, так як згідно п.4 ст. 4 Закону України № 2464 вони є платниками єдиного соціального внеску.
Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ нараховується і сплачується, починаючи з того місяця, коли було надано статус платника єдиного податку. Якщо заява про обрання спрощеної системи оподаткування подана до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, то фізична особа - підприємець вважається платником єдиного податку:
- з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку - для першої та другої групи;
- з дня державної реєстрації - для третьої і п'ятої групи.
ЄСВ нараховується і сплачується в розмірі 34,7% на суми, що визначаються такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Внески сплачуються до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який він сплачується, тобто дo 20 січня за 4 квартал 2013 р. і поквартально за 2014 рік: до 18 квітня, 18 липня, 20 жовтня 2014 р. та 20 січня 2015 р відповідно. Суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансу, враховуються платником податку при остаточному розрахунку. Остаточний розрахунок проводиться на підставі даних річної податкової декларації до 1 квітня року, наступного за звітним. До цієї ж дати платник внеску зобов'язаний представити Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 до Порядку № 24-1).
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують внесок дo 1 травня 2014 р. за 2013 рік.
Тому, якщо фізична особа - підприємець подав заяву на спрощену систему оподаткування до закінчення місяця і обрав другу групу, він вважається платником єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем державної реєстрації. Тобто платити ЄСВ за місяць реєстрації не потрібно.
Якщо підприємець подав заяву на спрощену систему оподаткування до закінчення місяця і обрав третю групу, він вважається платником єдиного податку з дня державної реєстрації підприємцем. Відповідно, ЄСВ треба платити і за місяць, в якому відбулася реєстрація підприємцем.
Від сплати ЄСВ звільняються підприємці - пенсіонери за віком або підприємці-інваліди - особи, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Згідно з пунктом 11 статті 25 Закону України № 2464 за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ передбачено штраф у розмірі 10% несплачених сум.
Статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені наступні штрафи:
- за несплату суми до 5100 грн. - штраф у розмірі від 425 до 850 грн.
- за несплату суми більше 5100 грн. - штраф у розмірі від 850 до 1700 грн.
На суму боргу з ЄСВ нараховується пеня відповідно до пункту 10 статті 25 Закону України № 2464 з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
На внесок із зарплати найманих працівників терміни звіту визначений - по 20 число наступного місяця.
Річний звіт за внеском, нарахованого на себе особисто підприємці повинні подати дo 10 лютого 2014 р. зa минулий рік.
Згідно з пунктом 11 статті 25 Закону України № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту з ЄСВ накладається штраф у розмірі 170 грн.
Згідно зі статтею 165-1 Кодексу України про Адміністративні правопорушення передбачено штраф 340 до 510 грн. За повторне порушення – штраф від 510 до 680 грн.

Приклад 1. Підприємцем, що використовують загальну систему оподаткування, за підсумками I кварталу отримано дохід в сумі 5000 грн.: січень 1500 грн., лютий 1500 грн., березень 2000 грн. Сума доходу, на який нараховуються авансові внески (визначена на підставі даних про доходи за попередній рік), становить 4500 грн.
За підсумками кварталу підприємцем сплачена сума авансових внесків: 1561,50 грн. (4500 грн. х 34,7%).
Обчислена сума доплати, що підлягає перерахуванню до Пенсійного фонду України за підсумками року, становить 173,50 грн., тобто ((5000 грн. * 34,7%) - (4500 х 34,7%)).

 

 

 

Таблиця 10.9 - Нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами – підприємцями

 

Місяць Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації
фізичної особи-підприємця Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини Розмір єдиного внеску* Сума
нарахованого єдиного внеску
(гр. 3 х гр. 4) Кількість днів тимчасо-вої непраце-здатності Кількість днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
1 2 3 4 5 6 7
Січень 1500 1500 34,7% 520,5 - -
Лютий 1500 1500 34,7% 520,5 - -
Березень 2000 2000 34,7% 694 - -
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Усього Х
У тому числі нараховано у розмірі (сума нарахувань у розрізі розмірів відповідає сумі графи 5):
34,7% - _________________ грн.; 36,6 % - _________________ грн.; 36,21% - _________________грн.;
38,11 %- _________________ грн.

Приклад 2. Підприємцем, що використовують спрощену систему оподаткування, за підсумками січня 2014 отримано дохід в сумі 6000 грн. Для здійснення підприємницької діяльності підприємцем залучається один найманий працівник і один член сім'ї підприємця – платника єдиного податку. Розмір єдиного соціального внеску при утриманні з заробітної плати найманого працівника становить 36,76 %. Сума заробітної плати найманого працівника – 1218 грн. Сума доходу розподіляється наступним чином: 4000 грн. - дохід підприємця, 2000 грн. - дохід члена сім'ї.
У зв'язку з нарахуванням та виплатою заробітної плати найманому працівникові підприємцем сплачені такі суми єдиного соціального внеску:
447,74 грн. (1218 х 36,76 %) - сума ЄСВ, нарахованого на заробітну плату працівника;
43,85 грн. (1218 х 3,6 %) - сума ЄСВ, утримана із заробітної плати працівника.
Крім того, підприємцем представлений звіт за формою згідно з додатком 4 до Порядку № 22-2.
За підсумками березня підприємцем - платником єдиного податку сплачені авансові внески:
422,65 грн. (1218 х 34,7 %) - мінімальна сума ЄСВ за себе;
422,65 грн. (1218 х 34,7 %) - мінімальна сума ЄСВ за члена сім'ї, який бере участь у підприємницькій діяльності.
За підсумками року підприємцю потрібно зробити доплату єдиного внеску. Суму доплати при розподілі доходу слід розраховувати так:
965,35 грн. (4000 х 34,7 % - 1218 х 34,7 %) - доплачує ЄСВ за себе;
395,99 грн. (2000 х 34,7 % - 960 х 34,7 %) - доплата ЄСВ за члена сім'ї.

Таблиця 10.10 - Нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичними особами – підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування

 

Місяць Самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати
Розмір єдиного внеску*
Усього до сплати
(гр. 2 х гр. 3) Кількість днів тимчасової непрацез-датності
Кількість днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

 

1 2 3 4 5 6
Січень 4000 34,7% 1388 - -
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Усього Х
У тому числі нараховано у розмірі (сума нарахувань у розрізі розмірів відповідає сумі графи 4):
34,7% - __________________ грн.; 36,6 % - _________________грн.; 36,21% - _______________ грн.;
38,11 %- _________________ грн.

Контрольні питання для перевірки знань

1. Як здійснюється державна реєстрація фізичних осіб – підприємців та на основі яких документів?
2. Хто є платником єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України?
3. Хто не може бути платником єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України?
4. Що є об’єктом оподаткування фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку?
5. Визначте надходження, які не входять до складу доходів підприємця – платника єдиного податку.
6. Які ставки єдиного податку визначені Податковим кодексом України для фізичних осіб - підприємців - платників єдиного податку?
7. Охарактеризувати порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
8. Охарактеризувати книгу обліку доходів для фізичних осіб - платників єдиного податку та визначити методику її заповнення.
9. Охарактеризувати книгу обліку доходів та витрат для фізичних осіб - платників єдиного податку та визначити методику її заповнення.
10. Визначити види звітності, яку складає та подає фізична особа – платник єдиного податку.
11. Пояснити сутність та методику заповнення декларації про майновий стан та доходи фізичних осіб - платників єдиного податку.
12. Визначити умови перебування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування.
13. Охарактеризувати книгу обліку доходів та витрат для фізичних осіб на загальній системі оподаткування та визначити методику її заповнення.
14. Визначити види звітності, яку складає та подає фізична особа на загальній системі оподаткування.
15. Охарактеризувати методику розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску фізичних осіб - платників єдиного податку.
16. Охарактеризувати методику розрахунку, сплати та подання звітності з єдиного соціального внеску фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
2. Господарський Кодекс України: від 16.01.2003р. №436-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
3. Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 р. №35-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
4. Податковий кодекс України: від 02.12.2010 р. №2755 – VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 07.12.1984 р. № 8073-X [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
6. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
7. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
8. Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні: Закон України від 22.03.2012 р. №4618-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
9. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон від України від 08.07.2010 р. №2464-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
10. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95 із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
11. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
12. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»: наказ Міністерства фінансів України від 28.05.1999р. №137 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
13. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
14. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»: наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999р. №242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
16. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: наказ Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. №237 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
17. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»: наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №237 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
18. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»: наказ Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. №91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
19. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти»: наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
20. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»: наказ Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. №181 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
21. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: наказ Міністерства фінансів України Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
22. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: наказ Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
23. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток»: наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. №353 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
24. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти»: наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. №205 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
25. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств»: наказ Міністерства фінансів України від 07.07.1999р. №163 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
26. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валютних курсів»: наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. №193 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
27. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 22 «Вплив зміни цін та інфляції»: наказ Міністерства фінансів України від 28.02.2002 р. №147 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
28. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін»: наказ Міністерства фінансів України від 18.06.2001 р. №303 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
29. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 24 «Прибуток на акцію»: наказ Міністерства фінансів України від 16.07.2001р. №344 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
30. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»: наказ Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
31. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам»: наказ Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. №601 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
32. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та діяльність, що припиняється»: наказ Міністерства фінансів України від 07.11.2003 р. №617 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
33. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів»: наказ Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. №817 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
34. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами»: наказ Міністерства фінансів України від від 19.05.2005 р. №412 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
35. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»: наказ Міністерства фінансів України від від 18.11.2005 р. №790 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
36. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»: наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. №415 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
37. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість»: наказ Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. №779 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
38. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»: наказ Міністерства фінансів України від 26.08.2008р. №1090 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
39. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 34 «Платіж на основі акцій»: наказ Міністерства фінансів України від 30.12.2008 р. №1577 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
40. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування: наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
41. Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку, наказ Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. №186 (зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 11.12.2006 р. №1176, від 31.05.2011 р. №664, від 26.09.2011 р. №1204) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
42. Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua.
43. Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами: наказ Міністерства фінансів України від 25.06.2003р. № 422 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
44. Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами: наказ Міністерства фінансів України від 15.06.2011 р. №720 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
45. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.
46. Про затвердження Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.
47. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України: наказ Міністерства фінансів України від 27.6.2013 р. №635 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
48. Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів: наказ Міністерства фінансів України від 30.09.2003р. № 561 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
49. Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення: наказ Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. №1340 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
50. Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість: наказ Міністерства фінансів України 25.11.2011 р. №1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. №1342) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
51. Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства: наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. №1213 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів від 21.12.2011 р. №1684 та від 05.12.2012 р. № 1281 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
52. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку: наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1020 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
53. Про затвердження форм Податкових декларацій платника єдиного податку: наказ Міністерства фінансів України від 21.12.2011 р. № 1688 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
54. Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: наказ Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 454 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
55. Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: наказ Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
56. Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати: наказ Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.
57. Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість: наказ Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. № 678 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
58. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки: Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
59. Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення: наказ Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. № 1637 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
60. Про затвердження типових форм первинних документів для об'єктів права інтелектуальної власності: наказ МФУ від 22.11.2004р. № 732 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
61. Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом: наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
62. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті: постанова Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.
63. Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням: постанова Правління НБУ від 27.08.2001р. № 367 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws.