|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Олімпійський спорт
Олімпійський спорт« Назад
Олімпійський спорт 15.09.2016 18:55
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКО – ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІВЧАТ 17 - 18 РОКІВ З ХОКЕЮ НА ТРАВІ
Роботу виконала: студентка III курсу група СП ‑ 401 спеціальність «Спорт» Фадєєва Аліна Олександрівна
Керівник наукової роботи: старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту Король Світлана Анатоліївна
Суми – 2016
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНІКО – ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ХОКЕЇСТОК…………………………………………………….3 1.1. Особливості організації та проведення занять з хокею на траві з дівчатами 17-18 років…………………………………………..…………………3 1.2. Характеристика технічної підготовленості юних хокеїсток…………6 1.3. Зміст тактичної підготовки з хокею на траві серед дівчат 17 – 18 років………………………………………………………………………………..9 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.............................11 2.1. Методи дослідження…………………………………………………..11 2.1.1. Аналіз науково – методичної літератури………………………13 2.1.2. Педагогічні спостереження……………......................................14 2.1.3. Методи математичної статистики…………...............................15 2.2. Організація дослідження……………………………………………...20 РОЗДІЛ 3. ТЕСТУВАННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ……………………21 3.1.Методика удосконалення техніко – тактичної підготовленості…….22 3.2. Зміни рівня технічної підготовленості ………………………………25 3.3. Вплив розробленої методики на рівень тактичної підготовки……..27 ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Хокей на траві одна з найпопулярніших ігор у світі (членами міжнародної федерації хокею на траві FIH сьогодні є більше 114 країн). Історія цього виду спорту бере початок з Великобританії та налічує чотири тисячоліття. Жіночі команди почали виступати в чемпіонатах світу з 1973 року, а з 1980 року отримали доступ для участі на Олімпійських іграх. В даний час хокей на траві також входить в програму панамериканських, азіатських і панафриканських ігор. На сьогодні жіночий хокей набув своєї популярності й значного розвитку і в Україні. При дитячо – юнацьких спортивних школах та спортивних клубах працюють секції з хокею на траві для юних хокеїсток, в яких займаються дівчата з 9 – 10 років. Необхідно відмітити, що збірна команда України з хокею на траві пройшла нелегкий шлях: від початківця до команди світового класу та на 100 відсотків складається із сумських спортсменок. Отже, тренерам потрібно постійно працювати над оновленням складу команди. Тому питання підготовки спортсменів високого класу слід розпочинати з підготовки юних спортсменів. Для цього треба впроваджувати новітні методики в навчально – тренувальний процес та планувати тренувальну діяльність спортсменів. Мета роботи: удосконалити методику занять дівчат 17 – 18 років, які займаються хокеєм на траві для покращення рівня їх техніко – тактичної підготовленості. Методи дослідження: аналіз науково – методичної літератури; тестування техніко – тактичної підготовленості; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Об’єкт дослідження: методика проведення тренувань Предмет дослідження: техніко – тактична підготовка хокеїсток Ключові слова: підготовленість, тактична підготовка,технічна підготовка, удосконалення, хокей на траві. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНІКО – ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ХОКЕЇСТОК 1.1. Особливості організації та проведення занять з хокею на траві з дівчатами 17-18 років Становлення спортивної майстерності – це перш за все процес різностороннього виховання особи спортсмена, де окреме тренування є основною організаційною структурою. За формою проведення тренувальні заняття можуть бути: загально групові, загальнокомандні, індивідуалізовані. Крім цього на цих тренуваннях завдання визначаються для воротарів, захисників, півзахисників, нападаючих, а також для окремих амплуа: групових не індивідуалізованих завдання визначаються для воротарів, захисників, півзахисників, нападаючих, при індивідуально – самостійних попередньо визначаються завдання для окремих спортсменів, де вони виконують вправи з удосконаленням техніко – тактичної майстерності або рухових якостей [3]. Доцільна організація тренувань в більшості випадків грає велику роль . Ознаками доброї організації навчально - тренувальної роботи з хокею на траві для дівчат 17 -18 років є:1) обмежена тривалість занять; 2) їх висока інтенсивність; 3) регулярне повторення пройденого; 4) засвоєння хокеїстками основ спортивної теорії, важливих для практичної діяльності; 4) проведення виховних заходів [1]. Тренувальні завдання можуть мати різну спрямованість, пов’язану з розвитком фізичних якостей, навчанням техніці і тактиці гри, рішенням задач розминки, відновлення тощо. З декількох тренувальних завдань формується частина тренувального заняття. Виділення таких частин обумовлено динамікою працездатності спортсменів в ході тренування – поступовим підвищенням до максимуму, стабілізацією на деякий час і зниженням через наступаюче стомлення. 3 Доведено, що підвищення рівня тренованості відбувається в результаті протікання правильно орієнтованих адаптаційних процесів в організмі спортсменок, викликаних його відповідною діяльністю [8]. При цьому величина і спрямованість перебудов, що відбуваються, визначаються багатьма чинниками , у томи числі тривалістю і характером відпочинку. Тренувальне заняття проходить інтенсивно, якщо тривалість занять кожного спортсмена максимально велика в порівнянні з загальною тривалістю тренування. Сучасні тренувальні заняття характеризуються не тільки обсягом загальної фізичної навантаження , але і в першу чергу досить високою інтенсивністю окремих фізичних навантажень [6]. Наприклад, повторна пробіжка коротких відрізків з максимальною швидкість може вирішувати задачу розвитку або швидкісних здібностей (при достатніх для повного відновлення інтервалах відпочинку), або переважно швидкісної витривалості (якщо тривалість відпочинку і його характер не забезпечують відновлення до початку пробіжки наступного відрізка). Тому початковим елементом структури спортивного тренування є не просто вправа, а тренувальне завдання, тобто вправа зі всіма необхідними умовами для його виконання. Тренувальне заняття може бути спрямоване на розучування вправ, де гравці освоюють основи техніки хокею на траві шляхом багаторазових повторень визначених вправ, на закріплення і удосконалення розучених дій за допомогою інтенсивного навантаження. Ігрові тренування вирішують завдання удосконалення всіх елементів хокею на траві і координації цих елементів в процесі самої гри [8]. Такі тренування повинні бути досить інтенсивними. При визначені характеру навантаження під час окремого тренування тренери виходять з того, що амплітуда навантаження не повинна бути стереотипною: так як зміна навантаження допоможе краще пристосуватись хокеїстам до умов гри. Потрібно діяти згідно з принципом: чим більший час навантажень, тим менша інтенсивність і навпаки. Важливим для дівчат такого віку на завершальному етапі тренування спробувати змагатися командами з невеликою кількістю гравців [2]. Це дасть можливість зберегти високу інтенсивність заняття. Гравці часто володіють м'ячем, а це позитивно позначається не тільки на вдосконаленні рухових навичок і фізичних якості, але і сприяє розвитку у молодих спортсменів тактичного мислення, оскільки їм легше стежити за подіями на полі [9]. Заняття з рівномірними навантаженнями і однотипними вправами стомлює гравців фізично та психічно. Використання різних вправ і форм гри, а їх є достатня кількість, і висока інтенсивність тренувальних занять стимулюють у гравців інтерес до хокею на траві, зміцнюють дисципліну [2]. Отже, організація тренувальних занять (табл. 1) спортсменів передбачає таку побудову занять, при якому кожна вправа виконується, з одного боку, з урахуванням регламентації всіх його компонентів (тривалості, інтенсивності, координаційної складності), а з іншого – на підставі логічного взаємозв'язку всіх вправ, які входять в певне тренувальне заняття [4]. Таблиця 1
1.2. Характеристика технічної підготовленості юних хокеїсток Техніка хокею на траві включає у собі сформовану сукупність прийомів, засобів і їх різновидів, які дозволяють найуспішніше вирішувати конкретні завдання [4]. На різних етапах розвитку хокею методи виконання цих прийомів, а також критерії їх оцінки змінювалися та удосконалювалися. Насамперед, технічна підготовленість – це процес, спрямований на оволодіння раціональною технікою різноманітних ігрових прийомів, закріплення їх у спеціальних, змагальних умовах [4]. Вона передбачає опанування всіма способами виконання ігрових прийомів і їх різних поєднань, творче їх застосування в конкретних ігрових ситуаціях. Високого рівня технічної підготовки можна домогтися тільки завдяки тривалим цілеспрямованим систематичним заняттям. Раціональна техніка дає можливість гравцеві, який навіть не володіє винятковими фізичними даними, досягати високих спортивних результатів. Дівчата17 – 18 років, які займаються хокеєм повинні оволодіти головними технічними прийомами. Розрізняють техніку нападу та техніку захисту польового гравця. Кожна з названих груп поєднує прийоми гри, що можуть виконуватися різними способами [5]. Крім того, на техніку кожного ігрового прийому впливають і умови його виконання: на місці або в русі, з нерухомим м’ячем, або м’ячем, що летить, при розташуванні гравця суперника попереду або збоку тощо. Таким чином, для гравця нападу головне володіти технікою пересування (пересування гравця – це його дії під час вибору місця на полі). Головні складові даної техніки : 1) Ходьба – використовується для зміни позиції під час ігрових пауз, для зміни темпу руху в поєднані з бігом [3]. У грі використовується ходьба звичайна і приставним кроком; 2) біг – основний спосіб пересування в хокеї на траві. Хокеїсти використовують різні прийоми бігу: звичайний, приставним кроком, спиною вперед, зі зміною швидкості, по прямій і у різних напрямках [6]; 6 3) стрибки – використовуються при виконанні поворотів і зупинок, для зупинки м’ячів, які високо летять (після закидів), а також для подолання виниклих перешкод у вигляді ключки суперника [10]; 4) повороти – дозволяють змінювати напрямок руху з мінімальною втратою швидкості. Різні види поворотів є також складовою техніки виконання ведення м’яча, фінтів [10]; 5) зупинки – є ефективним засобом зміни напрямку руху. Після зупинок звичайно здійснюються швидкі переміщення; 6) фінти – обманні рухи, спрямовані на те, щоб ошукати суперника і виграти двобій в ігровому епізоді. Переміщуючись по ігровому полю, гравці, які атакують, застосовують фінти, головним чином для звільнення від опіки суперника [8]. Гравцю сучасного хокею не досягти високих результатів, якщо він не удосконалює техніку володіння ключкою і м’ячем, а саме такими прийомами як: 1) ведення м’яча – застосовується для пересування хокеїстів. Гравець може вести м’яч перед собою, праворуч (зі зручного боку) або ліворуч (з незручного боку). Використовують такі способи ведення: а) не відриваючи ключки (гладке), коли необхідно утримувати м’яч у недосяжності від суперника; б) поштовхами, коли треба переміщатися на полі з великою швидкістю; в) індійський дриблінг, який хокеїст виконує, повертаючи ключку і пересуваючи м’яч попереду себе зигзагоподібно; 2)
поштовх – технічний прийом, найчастіше використовується для виконання коротких і середніх передач м’яча. Можна виконувати поштовх зі зручного і незручного боку. Цей вид передачі найбільш простий у вивченні [4]; 3) удар – технічний прийом для середніх і довгих передач і завершення атаки воріт. Прикметна риса цього прийому – на початку його виконується замах. Удари можуть використовуватися хокеїстами зі зручного і незручного боку. Існують такі різновиди ударів: прямий (використовують найчастіше); підсіканням (для атаки воріт); замітаючий і ребром ключки (виконуються в низькій посадці ключкою, яка практично лежить на землі) [4]; 4)кидок – використовується гравцями зі зручного і незручного боку. 7 Розрізняють кілька видів кидків: кистьовий (під час ата кування воріт суперника); закид (для виконання передачі через значне скупчення гравців); підкидання (для передачі на відстань або перекидання м’яча через перешкоду); 5) зупинка – дозволяється тільки ключкою. Існує: повна зупинка та прийом м’яча (гравець намагається обробити м’яч, зменшити швидкість м’яча для виконання подальших дій) [4]; 6) фінт (обманні рухи) – групи прийомів, що виконуються гравцем у ході двобою із суперником. Це комплекс різних рухів тулубом, головою, ногами, ключкою, спрямованих на те, щоб ошукати суперника й обіграти його. Нападники використовують такі основні прийоми обманних рухів: фінти ключкою; фінти тулубом і головою (зі зміною темпу руху, на зупинку, на відхід); комбіновані фінти (зі зміною швидкості та напрямку руху). Виконуючи кожен з фінтів, треба уважно стежити за діями захисника [8]. Техніка захисту не помітно відрізняється від техніки нападу. Польові гравці у захисті повинні володіти технікою пересування, а саме: стійкою – правильним вихідним положенням гравця. Хокеїст згинає ноги, вага тіла розподіляється рівномірно на передні частини стоп, гак ключки знаходиться на землі. Це положення повинне забезпечувати гравцеві можливість швидко починати подальші дії (рух у будь - якому напрямку або відбір м’яча) [3]; ходьбою і бігом – для вибору позиції при опікуванні нападником, переслідуванні нападника після невдалого відбору м’яча, перехоплення м’яча [7]. У захисті використовуються такі прийоми ходьби і бігу: звичайні, спиною вперед, приставним кроком, перехресним кроком, зі зміною швидкості, зі зміною напрямку. Крім того, як і у нападі, в захисті використовуються стрибки, фінти, зупинки та повороти. Головним завданням захисника є оволодіння технікою протидії володінню м’ячем: відбирання м’яча – основний спосіб протидії гравцям – суперникам. Відбирання м’яча виконується двома способами: 1) вибиванням (захисник, обравши слушний момент, коли суперник на якийсь послабив контроль над м’ячем, робить 8 різкий випад вперед і коротким швидким рухом ключкою вибиває м’яч, підбирає його сам або дозволяє зробити це партнерові); 2) зупинкою (частіше робиться тоді, коли суперник рухається назустріч захисникам, які розташовуються спиною або боком до свої воріт. Захисник кладе ключку на шляху руху м’яча, що не дає можливості нападникові проштовхнути м’яч далі) [4].
1.3. Зміст тактичної підготовки з хокею на траві серед дівчат 17 – 18 років Хокей на траві, як і більшість спортивних ігор, є командною грою. Командний характер гри визначає колективні дії команди в цілому і окремих її ланок зокрема. Правильне розуміння гри всіма гравцями, їх швидке ігрове мислення є найважливішими запоруками успішної гри команди. Щоб досягти успіху в грі, всі гравці команди повинні брати участь як в атаці, так і в обороні, прагнути уникати розриву між оборонною й атакуючою лініями, тобто володіти тактичною підготовкою. Тактична підготовка – це процес формування системи способів ведення гри. У процесі оволодіння тактикою дівчата 17 – 18 років розвивають вміння володіти всіма технічними способами в ігрових ситуаціях, що постійно змінюються [5]. Тактика гри хокей на траві включає два основних розділи: тактика гри в нападі та тактика гри в захисті. У свою чергу, хокеїсті завдяки цим розділам засвоюють:
9
Для тактичної підготовки дівчат 17 – 18 років проводять спеціальні тактичні тренування. Гравці різних амплуа, завдяки відео переглядам матчів, спостерігають за своїми помилками, за недоліками та перевагами команд суперників. Головна задача – виховання колективного мислення, під яким слід розуміти однакове тлумачення ігрової ситуації і ухвалення рішення, що припускає колективні взаємодії [11]. В цьому віці у дівчат є всі можливості для оволодіння найскладнішими ігровими прийомами. Показ поступається місцем детальному роз’ясненню, просте копіювання змінюється обдуманим виконанням. Все більшу увагу тренери приділяють сучасним європейським тактикам та прийомам [12]. На цьому етапі підготовки особливе значення має змагальний метод. Він не тільки дозволяє отримувати досвід спортивної боротьби, але й краще за все допомагає закріпити вивчене, удосконалити фізичні та вольові якості,застосувати на практиці нову тактику [5]. Дослід проведений на тренувальній грі хокеїсток 17 – 18 років показав, що гравці дотримуються тактики впродовж певного часу. У другому таймі гравці, які не готові фізично або технічно, не можуть опанувати тактику гри. Деякі гравці навпаки звикають до поля та фізично налаштовуються на гру, та вже у другому таймі грають тактично правильно. Хокеїстам, які не опанували індивідуальну тактику, мають проблеми з прийомом м’яча, а саме: захисники 10 з відбором м’яча та з сильними передачами, а нападники з відкриванням та під страховкою. Отже, тактикою прийнято називати розумні колективні та індивідуальні дії гравців, спрямовані на досягнення перемоги над суперником. Кожний гравець повинен оволодіти широким арсеналом засобів, як технічних, так і тактичних [9]. Для того, щоб полегшити дівчатам 17 – 18 років перехід в дорослі команди, на заключному етапі занять доцільно додавати характер тренувань спортсменів більш високої кваліфікації.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1. Методи дослідження Теоретико – методологічні основи дослідження в хокеї на траві як олімпійського виду спорту складають: загальна теорія підготовки спортсменів в олімпійському спорті, фундаментальні праці з теорії і методики спортивного тренування, у тому числі у спортивних іграх; з моделювання тренувального процесу спортсменів; з контролю спортивної підготовленості та змагальної діяльності [8]. Для проведення наукових досліджень у хокеї на траві на сучасному етапі, як для професійних гравців, так і для дівчат 17 - 18 років, використовуються такі методи [1] :
11 фазах відбору та володіння м’ячем, розігрування стандартних положень, визначення інтегральної та комплексної оцінки змагальної діяльності тощо).
12 2.1.1. Аналіз науково – методичної літератури Теоретичний аналіз науково – методичної літератури передусім спрямований на розширення знань з теорії та методики підготовки хокеїстів та узагальнення літературних даних з певної теми дослідження [9]. Варто зауважити, що вибору проблеми дослідження також передує системний аналіз літератури. На підставі його та аналізу тенденцій розвитку виду спорту обрана конкретна тема дослідження. У якості основних інформаційних джерел були використані:
- «Наука в олімпійському спорті» (Київ); - «Теорія і методика фізичного виховання і спорту» (Київ); - «Спортивний вісник Придніпров’я» (Дніпропетровськ); - «Спортивна медицина» (Київ); 13 - «Спортивный психолог» (Москва); - «Спортивная наука» (Москва); - «Hockey player» (популярний журнал про хокей на траві, Люберці, Московська обл.) та інші. Аналіз літературних джерел дозволив: • встановити актуальність проведення даного дослідження; • уточнити мету, сформулювати робочу гіпотезу і визначити задачі дослідження; • обрати методи дослідження для розв’язання проблеми, що вивчається. Безумовно, крім аналізу науково – методичної літератури, важливим є консультації у провідних фахівців з теорії та методики спортивного тренування з хокею на траві.
2.1.2. Педагогічні спостереження Спостереження являє собою активний пізнавальний процес, що спирається передусім на роботу органів чуття людини і його предметну матеріальну діяльність [9]. Це найелементарніший метод, який виступає, як правило, в ролі одного з елементів у складі інших емпіричних методів. Педагогічне спостереження в спорті – це цілеспрямоване, планомірне і систематичне визначення кількісних характеристик досліджуваних явищ. Воно здійснюється за допомогою органів сприйняття або приладів без втручання у навчально – тренувальний або змагальний процес [4]. Наше дослідження проводилося за всіма ознаками та видами педагогічного спостереження. Об’єктом педагогічного спостереження в хокеї на траві є структура і зміст тренувального процесу і змагальна діяльність гравців і команди [1]. Педагогічне спостереження в нашій роботі проводилось з наступною метою : - контроль над видами й компонентами тренувальної роботи; 14 - визначення характеру, величини і спрямованості тренувальних навантажень дівчат 17 – 18 років з хокею на траві; - експертного аналізу техніко – тактичної майстерності гравців; - визначення рівня підготовленості хокеїсток віком 17 – 18 років; - визначення змісту навчальних програм з хокею на траві для дівчат віком 17 – 18 років; - вивчення особливостей організації і проведення занять з хокею на траві з дівчатами віком 17 – 18 років з метою визначення їх впливу на вдосконалення фізичної, техніко – тактичної підготовленості хокеїсток. За допомогою педагогічного спостереження у процесі змагальної діяльності здійснюється: - контроль над виконанням техніко – тактичних дій гравцями і командою та їх аналіз; - інтегральна оцінка ТТД гравців і команди; - контроль над обсягом та спрямованістю переміщень гравців; - експертна оцінка змагальної діяльності гравців і команди. Отже, практично кожне дослідження здійснюється в рамках педагогічного експерименту, в процесі якого проводяться контрольні випробування , за результатами яких судять про ефективність впровадження нових методик у підготовку спортсменів [9].
2.1.3. Методи математичної статистики
Ефективне управління підготовкою спортсменів ґрунтується на постійному прагненні оптимізувати тренувальний процес спортсменок шляхом розробки,впровадження нових засобів і методів тренування, використання досягнень науково – технічного прогресу, вдосконалення системи контролю [6]. Все це та інше можливе лише за умови проведення наукових досліджень, які дозволяють виявити не тільки закономірності системи підготовки у певному 15 виді спорту, а й визначити основні напрями його розвитку. Необхідною частиною наукових досліджень є методи математичної статистики [7]. Використання методів математичної статистики для вирішення проблем наукових досліджень в хокеї на траві (в т. ч. у інших ігрових видах спорту), наведено у таблиці 7 [3]. Таблиця 7 Використання методів математичної статистики для вирішення проблем наукових досліджень у хокеї на траві № Проблеми наукових досліджень Методи математичної статистики 1. Визначення та аналіз показників підготовленості хокеїстів Основні статистичні характеристики варіаційного ряду: • середнє арифметичне; • дисперсія; • середньоквадратичне відхилення; • коефіцієнт варіації; • помилка середнього арифметичного; • мода; • медіана 2. Графічне зображення результатів досліджень Побудова: • гістограми; • полігону частот 3. Визначення зображення результатів досліджень Визначення репрезентативності вибірки 4. Підтвердження гіпотези про нормальний розподіл результатів досліджень Критерії згоди: • критерій W Шапіро – Уілкі; • критерій Манна - Уїтні 5. Порівняння двох середніх арифметичних Параметричні критерії: • t – критерій Стьюдента; • критерій Фішера (F - критерій) 6. Визначення взаємозв’язку показників підготовленості хокеїстів Кореляційний аналіз: • ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена; • коефіцієнт кореляції Браве - Пірсона 7. Визначення надійності тестів Дисперсійний аналіз: • однофакторний; • багатофакторний 8. Побудова модельних характеристик [8] Регресійний аналіз 9. Визначення основних показників, від яких залежить спортивний результат Факторний аналіз 10. Визначення експертної оцінки підготовленості та змагальної діяльності [10] Методи кваліметрії Коефіцієнт конкордації
Таким чином, методи математичної статистики,кореляційний аналіз,дисперсійний аналіз, регресійний та факторний аналізи, яким присвячено дуже багато фундаментальних публікацій, застосовуються та вдосконалюються в процесі наукових досліджень у спортивних іграх, у тому числі й у хокеї на траві [12].
Для обробки результатів дослідження використовувалися поширені методи математичної статистики, описані в спеціальній літературі. Обробка експериментальних даних передбачала визначення: середньої арифметичної величини – х ; середнього квадратичного відхилення – S; стандартної помилки середньої арифметичний – m; коефіцієнту варіації – V. Вірогідність різниць між середніми величинами визначалася за критерієм Стьюдента, при цьому попередньо перевірялась гіпотеза про нормальний розподіл результату вимірювання за критерієм Шапіро-Уїлкі. Достовірність вважалася суттєвою за 5 % рівні значущості, що визнається досить надійним у педагогічних дослідженнях. Використовувалися формули для залежних (пов’язаних) вибірок. Згідно із закономірностями розвитку спортивної форми, тренувальний цикл у хокеї на траві поділяється на такі періоди: підготовчий, перший змагальний, підготовчо-реабілітаційний, другий змагальний і перехідний. Ці періоди різняться між собою завданнями, співвідношеннями видів підготовки, обсягом та інтенсивністю тренувальних впливів, що застосовуються. Тестування передбачало визначення показників підготовленості на початку підготовчого періоду, після спеціально-підготовчого етапу, у середині першого змагального періоду, у кінці реабілітаційно-підготовчого періоду та в середині другого змагального періоду річного тренувального циклу підготовки хокеїсток 17 – 18 років . Одним із найпоширеніших тестів визначення рівня фізичної працездатності спортсменів є тест РWC170. Цей тест використовується для вивчення адаптивних можливостей кваліфікованих спортсменів і відображає, передусім, аеробну продуктивність, тобто працездатність у зонах великої та субмаксимальної інтенсивності. Тестування хокеїсток на різних етапах підготовки в річному тренувальному циклі (табл. 1) дозволяє констатувати, що найкращі показники були отримані в реабілітаційно-підготовчому періоді 17,38 кг·м·хв-1 ·кг-1 , що, безумовно, є наслідком кумулятивного тренувального ефекту та особливістю підготовки на цьому етапі (помірні навантаження після повноцінного відпочинку, проведення навчально- тренувальних зборів). У процесі змагальної діяльності хокеїстки знаходяться в умовах, які постійно змінюються, що вимагає високого рівня розвитку силових, швидкісних можливостей, а також витривалості в аеробних і анаеробних режимах. У зв’язку з цим певний науково-практичний інтерес викликає вивчення динаміки фізичної підготовленості хокеїсток відповідно до специфічних умов їх діяльності, адже підготовка спортсменок будується з урахуванням поточного й оперативного станів і перспектив для них. Контроль також складається з діагностики рухових можливостей, їхнього аналізу й педагогічного оцінювання. Таблиця 1 Динаміка показників функціональної підготовленості висококваліфікованих спортсменок у хокеї на траві на різних етапах річного тренувального циклу (n=15, Х±m)
Оптимальний рівень фізичної підготовленості хокеїсток є свідченням раціональної побудови тренувального процесу. Саме це в більшості випадків визначає успішність виступу спортсменок у змаганнях. Динаміка рівня фізичної (атлетичної) підготовленості на етапах річного циклу – один із важливих показників раціональності організації та побудови тренувального процесу. Аналіз даних таблиці 2 дозволяє констатувати, що показники фізичної підготовленості, як, до речі, і функціональної, упродовж річного циклу підготовки зазнають у більшості позитивних змін. Рівень приросту показників має нерівномірний характер і залежить від етапу підготовки. Відповідно до застосованих засобів у процесі підготовки відбувається поступове зростання швидкості, яка визначалася тестом «Біг на 30 м». Найкращий показник у цьому тесті було зафіксовано в першому змагальному періоді – 4,77±0,04 с.
Таблиця 2 Динаміка показників фізичної підготовленості висококваліфікованих спортсменок у хокеї на траві на різних етапах річного тренувального циклу (n=15, x ±m)
Стрибок у довжину характеризував рівень розвитку швидкісно- силових якостей хокеїсток. Результати, отримані нами, різнилися залежно 18 від етапу дослідження, проте на кінцевому етапі (199,8±1,85) вони майже не відрізнялися від початкових (199,3±2,85) загальний приріст склав лише 0,3%. Найвищі показники у стрибках у довжину з місця були отримані в першому змагальному (205,3±1,93) та в реабілітаційно-підготовчому (205,6±2,08) періодах. Швидкісна витривалість відіграє важливу роль для гри в хокей на траві. Позитивна динаміка в тесті «Човниковий біг 180 м» не тільки відповідає спрямованості в підготовці хокеїсток на траві, але й підпадає під вплив специфічних навантажень. Також на зміну результатів у човниковому бігу на кожному з етапів дослідження впливав стан спортсменок, адже погіршення показників у другому змагальному періоді можна пояснити накопиченням втоми після довгого тренувально-змагального циклу, підсиленням психологічного стресу, тому що значущість перемог у цьому змагальному циклі значно підвищується. Найвищі результати (41,33±0,46 с.) зафіксовані в реабілітаційно - підготовчому періоді. За результатами бігу на 2000 м визначається рівень аеробної витривалості. Отримані дані свідчать про приріст показників тесту з 499,3±8,24 с на початку дослідження до 484,7±7,01с після базового стабілізуючого мезоциклу, що склало 2,9%, але вже в першому змагальному періоді, порівняно з попередніми, результати цього тесту погіршилися на 1,0%. Підготовка в реабілітаційно-підготовчому періоді незначно сприяла збільшенню результатів бігу на 2000 м (0,1 % приросту). У другому змагальному періоді швидкість виконання тесту погіршилася на 2,3 %, а загальний середній результат став навіть гірший за початковий . Аналіз стану проблеми фізичної підготовки спортсменів високої кваліфікації, у тому числі в командних ігрових видах спорту, засвідчив, що фізична підготовка є однією з важливих ланок у загальній структурі тренування та суттєво впливає на сторони підготовки і, передусім, на змагальну діяльність, підвищуючи або лімітуючи її ефективність. 19 2.2. Організація дослідження Дослідження ми проводили з хокеїстками віком 17 – 18 років, які займаються при Сумській обласній СДЮШОР «Динамо». У дослідженні прийняли участь 2 групи хокеїсток: експериментальна група (10 дівчат), в якій заняття проводились за обраною нами методикою та контрольна група (10 дівчат), в якій заняття проводились за загальноприйнятою методикою. На початку дослідження був проведений педагогічний експеримент на тренуванні дівчат обох груп. Дослідження проводилося за наступними ознаками: безпосереднє спостереження (ми буди нейтральними свідками навчально – тренувального процесу); за формою – приховане (спортсменам було невідомо, що за ними спостерігають) та дискретне (дослідження продовжувалося протягом одного двохгодинного тренування) [4]. За основу майстерності та технічності гравців було прийнято кількість влучних попадань у ворота під час розминки без воротаря (табл.8). Ми виділили трьох різних гравців, різних амплуа та з різною фізичною підготовкою. Таблиця 8
Отже, експеримент показує, що вміння дівчат нестабільні та не завжди правильно виконані з технічної точки зору. Так гравець №3 з 13 можливих спроб під час розминки забив 9 м’ячів, №1 ‑ 5, а № 2 – лише 4 м’ячі. РОЗДІЛ 3. ТЕСТУВАННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ Фізична підготовка – це педагогічний процес, спрямований на всебічний і спеціальний фізичний розвиток, удосконалення життєво важливих рухових якостей, підвищення функціональних можливостей і зміцнення здоров’я спортсменів. Як зазначалося вище, від рівня фізичної підготовленості гравців залежить швидкість і якість оволодіння технікою й тактикою та спортивні досягнення. Добре фізично підготовлені спортсмени володіють більш стійкою психікою та здатністю долати психічне напруження. Високі функціональні можливості дозволяють легше долати втому й здобувати перевагу над суперником. Отже, одним із найважливіших напрямів педагогічного контролю в хокеї на траві є контроль за рівнем фізичної підготовленості спортсменів. З метою контролю досягнутого рівня й визначення динаміки показників фізичної підготовленості хокеїстів проводиться лабораторне та педагогічне тестування. Лабораторне тестування дозволяє визначити потенційні можливості основних функціональних систем. Під час проведення педагогічного тестування використовують комплекси контрольних вправ, метрологічні характеристики яких (передусім, надійність та інформативність) підтверджені результатами чисельних досліджень [2, 8]. Фізична підготовленість визначалася за допомогою тестів протягом річного тренувального циклу на певних етапах підготовки. Використовувалися тести, які апробовані багатьма фахівцями [2; 9 та ін.] і відповідають вимогам інформативності й надійності: Загальна фізична підготовка. Стартова швидкість бігу визначалася за часом пробігання 30 м із місця. Час виконання тестів фіксувався за допомогою електронного секундоміру, сумарна погрішність не більше ± 0,02 с. У процесі тестування виконувалося 2 спроби; інтервали відпочинку більше 3 хвилин. Швидкісна витривалість у комплексі зі спритністю оцінювалася за допомогою човникового бігу (хокеїстки загалом пробігали прямою 180 м та відстань на повороти). Для проведення човникового бігу встановлюється три стійки в 15 м одна від другої. Спортсменка починає біг від стійки 1, пробігає 15 м, оббігає стійку 2, повертається назад, оббігає стійку 1, пробігає 30 м, оббігає стійку 3, повертається назад, оббігає стійку 1 і в такому порядку повторює ще раз без перерви. Уся дистанція долається з максимально можливою швидкістю. Час бігу фіксувався секундоміром. Для оцінювання загальної витривалості (аеробних можливостей) використовувався біг на 2000 м. Ураховувався час долання дистанції спортсменками. За результатами стрибка в довжину з місця оцінювався рівень розвитку швидкісно-силових якостей. Визначався кращий результат із трьох спроб. Педагогічне тестування проводили протягом двох днів: у перший день – біг на 30 м, човниковий біг 180 м; у другий день – стрибок у довжину з місця, біг 2000 м. Метою експерименту було вивчення динаміки показників фізичної підготовленості та тренувальних навантажень, спрямованих на розвиток фізичних якостей висококваліфікованих спортсменок у хокеї на траві протягом річного тренувального циклу.
3.1.Методика удосконалення техніко – тактичної підготовленості Серед основних методів удосконалення техніко – тактичної підготовки хокеїстів на траві рекомендовано застосовувати метод ускладнення (полягає у підвищенні завадостійкості під час виконання технічних прийомів); метод перевищувальних впливів (максимально - можливе виконання хокеїстками техніко - тактичних дій); контрастний метод (вплив на м’язову чутливість і функції аналізаторних систем спортсменок шляхом контрастної зміни просторово – часових параметрів) [9]. Більшість з цих методів може використовуватися для вдосконалення ігрової підготовленості та змагальної діяльності хокеїстів (табл.9) [10]. Таблиця 9 Методи удосконалення техніко - тактичної підготовки хокеїсток
Звичайно, головною методикою удосконалення техніко - тактичної підготовленості хокеїсток 17 - 18 років є введення різних вправ (табл.9) та ігор під час тренування. Наприклад, такі ігрові вправи, як: - контроль м'яча в трьох зонах. Половини поля розділені на три рівні зони. В зоні А ‑ 4 гравця в червоних накидках, 4 гравця у жовтих накидках розміщуються довільно. Гравці контролюють м'яч у зоні В у два дотики (не більше 8 передач) і переводять м'яч у зону А. Гравці у жовтих накидках активно відбирають м'яч. Через 4 хвилини гравці у жовтих накидках змінюються з гравцями в синіх накидках і т. д. [4]; - позиційний контроль м'яча з атакою воріт гравцями групи атаки і відбір м'яча гравцями групи захисту: перехопивши м'яч, гравці групи захисту повинні вивести його за чверть - лінію (за центральну лінію) [4]; - гра: завести м'яч за центральну лінію. Хокейне поле розбивається на 4 зони. Біля кожних воріт по 10 м'ячів. При введенні в гру першого м'яча гравці повинні знаходиться в різних зонах. Завдання захисників ‑ отримати м'яч від воротаря і завести його за центральну лінію. Завдання нападників ‑ як тільки один із захисників торкається м'яча, пресингувати з метою відбору м'яча, переведення його в коло удару і нанесення удару по воротах протягом 10 с. Перед введенням другого м'яча всі гравці займають вихідні позиції [3]; - техніко - тактична вправа: гравці №3 і №4 виконують передачі між собою і в напрямку воріт. Завдання двох нападників прийняти м'яч, обіграти з використанням комбінації "забігання" захисника і завдати удару по воротах. Повернення на вихідні позиції підтюпцем. Вправа виконується без пауз [9]; - гра 9 Х 9 з завершенням флангових атак. З команди А три гравці і воротар грають тільки в центральному квадраті на своїй половині поля, три гравці грають тільки в центральному квадраті на чужій половині поля і по одному в бічних квадратах на чужій половині поля. Відповідне розташування гравців і команди Б [4]; - виконання вправ на трьох станціях:1 станція: удари (кидки) по воротах після діагональних передач (повернення на вихідну позицію підтюпцем);2 станція: передача м'яча в один дотик через середнього. Через 1 хв. зміна гравців; 3 станція: квадрат 4 Х 2 [11]; - виконання окремих завдань на кожній станції. Станція А: вдосконалення комбінації з забіганням з фланговою передачею і ударом по воротах. Станція Б: хокейні буліти. Станція В: діагональні загострюючи передачі [12]; - ігрова вправа 6 Х 6 на четверо воріт. Мета вправи послати м'яч в одні з воріт. Воротар переміщується від одних воріт до інших. Таким чином, розроблені моделі тренувальних програм удосконалення техніко - тактичної майстерності, ігрової та змагальної підготовленості хокеїстів дозволяють більш цілеспрямовано планувати тренувальний процес дівчат 17 - 18 років на різних етапах тренувального циклу [4]. Використання індивідуальних та групових вправ, ігор, методів техніко - тактичної підготовки розвиває: оперативне мислення хокеїстів, орієнтацію, винахідливість, здатність передбачати ймовірну зміну ігрової ситуації, а головне удосконалює вміння спортсмена на кожному тренуванні. 3.2. Зміни рівня технічної підготовленості Технічна підготовка хокеїста спрямована на освоєння специфічних ігрових прийомів – зупинок, ведень, обманних рухів, відборів, перехоплень, ударів по м’ячу і т. п. в різних умовах. Важливим фактором технічної підготовки є не тільки освоєння всіх окремих прийомів, а й уміння виконувати їх у різних поєднаннях, зумовлених ігровою ситуацією [1]. Цей фактор і був головною метою у нашому дослідженні. Дослідження, у якому прийняли участь 2 групи хокеїсток: експериментальна група (10 дівчат) та контрольна група (10 дівчат), було розділено на 2 етапи. Перший етап: зміни рівня технічної підготовленості дівчат експериментальної групи. На початку дослідження ставилися такі завдання: - освоєння необхідного обсягу технічних прийомів, які дозволять хокеїстам адаптуватися до умов тренувальної діяльності; - удосконалення техніки ігрових прийомів на тренуваннях і створення передумов адаптації гравців до умов змагальної діяльності; - підвищення ефективності освоєних технічних прийомів як в умовах тренування, так і в умовах змагання; - підвищення надійності та результативності технічних прийомів і їх поєднання в екстремальних умовах змагальної діяльності. Впродовж усього дослідження, для виконання даних завдань, експериментальна група дівчат під нашим керівництвом, застосувала певні засоби: - спеціально - підготовчі вправи з м’ячем і без м’яча; - імітаційні вправи; - практичні вправи; - підвідні (допоміжні) вправи; - ігрові вправи; - змагальні вправи. Наприкінці дослідження, ми порівняли результати завдання (табл.8), коли гравці різних амплуа виконували поштовх, кидок та удар по воротах на влучність та такого ж завдання для гравців експериментальної групи, але вже після наших методів зміни рівня технічної підготовленості гравців (табл.10). Таблиця 8 Результати завдання хокеїсток до зміни методики технічної підготовки
Таблиця 10 Результати завдання хокеїсток після зміни методики технічної підготовки
Отже, гравці експериментальної групи своїми показниками довели, що після зміни методики технічної підготовки, майстерність дівчат 17 – 18 років значно підвищилася. Вміння дівчат стали більш стабільними та правильно виконаними з технічної точки зору. Так гравець №1до дослідження з 13 можливих спроб під час розминки забив 5 м’ячів, а після експерименту – 11; № 2 – лише 4 м’ячі, а після роботи над технікою – 12; а найсильніший представник минулого дослідження №3 настільки вдосконалив свої уміння в період експерименту, що з усіх можливих 13 разів був влучним. 3.3. Вплив розробленої методики на рівень тактичної підготовки Тактична підготовка спрямована на оволодіння раціональними формами ведення спортивної боротьби. Результатом тактичної підготовки буде рівень тактичної підготовленості спортсменів, тому на початку дослідження, для експериментальної групи хокеїсток, ставилися такі завданнями [5] : - вивчення форм і методів ведення спортивної боротьби; - освоєння в процесі тренувальних занять основних елементів прикладної, групової та командної тактики у фазах володіння м’ячем і відбору м’яча; - застосування тактичних знань і умінь у процесі гри. Для перевірки впливу розробленої методики на рівень тактичної підготовки була проведена товариська гра між експериментальною групою та контрольною групою дівчат 17 - 18 років. Впродовж дослідження, для удосконалення тактичної підготовки дівчат експериментальної групи, використовувалися такі засоби, як: - літературні джерела, слайди, плакати; - відеокасети, комп’ютерні програми; - тренувальні заняття; - контрольні та офіційні ігри. Товариський матч між обома групами завершився з рахунком 7:1 на користь експериментальної групи хокеїсток (табл.11). Таблиця 11 Статистика товариської гри контрольної та експериментальної груп
Завдяки розробленій методиці, експериментальна група змогла показати такі високі результати. Перегляд відеоматеріалів, комп’ютерні програми, тренувальні заняття, а головне офіційні матчі дали змогу хокеїсткам зіграти вдало. В процесі гри, дівчата виконували основні елементи прикладної, групової та командної тактики [10] ; пересувалися на полі з м’ячем та без м’яча; завдяки підстраховці перехоплювали м’яч на різних ділянках поля; мали перевагу у володінні м’ячем; намагалися зіграти через пас та набагато швидше, ніж команда суперника; гра команди складалася з комбінацій індивідуальних та колективних дій. Отже, дослідження довело, що вплив розробленої методики на рівень тактичної підготовки має позитивний характер. Експериментальна група має змогу удосконалювати придбані навички та уміння, а також поділитися досвідом з контрольною групою, яка не брала участь у використанні нової методики. ВИСНОВКИ Таким чином, проведені нами дослідження показали, що удосконалити методику занять та покращити рівень техніко – тактичної підготовленості дівчат 17 – 18 років, які займаються хокеєм на траві, цілком можливо. В Сумах і Сумській області хокей на траві є одним з молодих видів спорту, але вже встиг отримати популярність серед дівчат та хлопців різного віку, тому на сучасному етапі, основними завданнями підготовки юних хокеїстів залишається: підвищення загальної фізичної та спеціальної підготовленості, гармонійний розвиток органів і систем. Розвиток швидкості, гнучкості, спритності та швидкісно – силових якостей; розвиток спеціальних здібностей і психічних якостей, необхідних для успішного оволодіння вміннями і навичками гри; навчання техніці і тактиці гри; оволодіння ігровою діяльністю. Спортивна підготовка хокеїсток 17 – 18 років ведеться з використанням ігрового, кругового, повторного, змінного і змагального методів. Розроблені нами методичні рекомендації, нові вправи, завдання в даній роботі спрямовані на покращення й удосконалення рівня техніко – тактичної підготовленості дівчат 17 – 18 років. Для підвищення майстерності хокеїсток рекомендовано включати їх в тренувальні заняття.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||