|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Оптимізація логістичних рішень
Оптимізація логістичних рішень« Назад
Оптимізація логістичних рішень 30.09.2015 09:46
Міністерство освіти і науки України
ОПТИМІЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ РІШЕНЬ Конспект лекцій для студентів спеціальності 8.050208„Логістика” денної та заочної форм навчання
Луцьк
2015
Л 69
До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ (підпис)
Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозитарій Луцького НТУ
________________ директор бібліотеки. (підпис)
Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ, протокол № ___ від « » квітня 2015 року.
Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету бізнесу Луцького НТУ, протокол № ___ від «__» березня 2015 року.
________________ Голова навчально-методичної ради факультету бізнесу (підпис)
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри економіки та підприємництва Луцького НТУ, протокол № _ від «__» лютого 2015 року.
Укладач: _______ Н.Є.Циганюк, кандидат економічних наук (підпис)
Рецензент: _______ І.М. Пушкарчук, кандидат економічних наук, доцент Луцького НТУ (підпис)
Відповідальний за випуск: _______ Л. Л. Ковальська, доктор економічних наук, професор Луцького НТУ (підпис)
Видання містить конспект лекцій з дисципліни «Оптимізація логістичних рішень». Призначене для студентів спеціальності 8.050208 „Логістика” денної та заочної форм навчання.
© Н.Є. Циганюк, 2015
ЗМІСТ ТЕМА 1. Логістичні витрати і логістичне обслуговування 1.1. Принципи логістичного обслуговування………….4 1.2. Типи логістичних витрат……………………………8 1.3. Взаємозв`язок логістичних витрат………………..11 ТЕМА 2. Основні поняття про логістичні рішення 2.1.Стан і перспективи розвитку моделей і методів обґрунтування логістичних рішень……………………15 2.2.Поняття логістичної концепції і логістичної технології………………………………………………..20 2.3. Критерій оптимізації логістичних рішень в бізнес-середовищі…………………………………………………..40 ТЕМА 3 Проектування логістичного рішення щодо вибору постачальника 3.1. Принципи постачання ТМЦ на підприємстві………..43 3.2. Етапи вибору постачальника………………………….46 3.3. Прийняття рішення щодо вибору постачальника за необхідними критеріями…………………………………………………..47 ТЕМА 4 Методологія прийняття логістичних рішень 4.1.Системний аналіз. ……………………………………49 4.2.Кібернетичний підхід…………………………………52 4.3.Дослідження операцій………………………………54 4.4.Прогностика…………………………………………..55 ТЕМА 5 Математичні методи в обґрунтуванні логістичних рішень 5.1. Класифікація видів моделювання. ………………….59 Етапи побудови математичних моделей…………………61 5.2.Типові задачі обґрунтування логістичних рішень…..63 5.3. Математичний інструментарій прийняття логістичних рішень………………………………………………………66
ТЕМА 1 Логістичні витрати і логістичне обслуговування
1.1. Принципи логістичного обслуговування
Підсистема обслуговування споживачів займає особливе місце у логістичній системі. Перша особливість цієї підсистеми полягає в тому, що споживач, на якого спрямовано логістичний сервіс, є частиною системи, а не тільки її метою. Тому під час формування підсистеми логістичного сервісу споживачів необхідно розглядати як специфічний структурний елемент, інтегрований зовнішнім середовищем у логістичну систему. Інша особливість підсистеми обслуговування полягає в тому, що саме вона є базою у забезпеченні зворотних зв'язків між споживачами і продуцентами логістичних послуг. Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може змінюватися їх якість, вплив послуг на конкурентоспроможність фірми і величину витрат, а також деякі інші фактори підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в сфері логістичного обслуговування споживачів. Логістичний сервіс повинен ґрунтуватися на шести основних принципах: - обов'язковість пропозиції. Підприємство, яке реалізує вироби, які потребують обслуговування, але не пропонує споживачу жодних видів сервісу, приречене на поразку в конкурентній боротьбі; - необов'язковість використання. Підприємство зобов'язане пропонувати, але не може нав'язувати клієнтам сервіс, оскільки вибір покупця повинен бути абсолютно вільним; - еластичність. Пакет наданих послуг повинен бути досить широким - від мінімально необхідних до максимально доцільних; - зручність. Сервіс повинен надаватися в тому місці і в такій формі, що влаштовували б покупця; - раціональна цінова політика. Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для придбання товарів і засобом зміцнення довіри покупців до підприємства; - інформаційна віддача. У процесі надання послуг потрібно організувати збір інформації про всі сторони експлуатації товарів, про оцінки клієнтів, про поведінку і форму сервісу конкурентів. Узагальнено послідовність дій, які забезпечують формування підсистеми логістичного сервісу, полягає у такому: 1) сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з якій можуть знадобитися певні послуги відповідно до особливостей споживання; 2) визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг; 3) ранжування послуг, які входять у складений перелік. Зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах; 4) визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку; 5) оцінка послуг, які надаються, встановлення взаємозв'язку між рівнем сервісу і вартістю послуг, які надаються, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії; 6) встановлення зворотного зв'язку з покупцями для забезпечення відповідності послуг потребам покупців. Сегментація споживчого ринку може здійснюватися за географічним фактором, за характером сервісу або за якою-небудь іншою ознакою. Вибір значимих для покупців послуг, їх ранжування, визначення стандартів послуг можна здійснити, проводячи різні опитування. Оцінка послуг, які надаються, визначається різними способами. Наприклад, рівень надійності постачання можна вимірити часткою поставлених вчасно партій. Ресурси підприємства концентруються на наданні покупцям виявлених, найбільш важливих для них послуг. Служба сервісу охоплює весь логістичний ланцюг, створюючи своєрідну гармонію між її технологічними компонентами і суб'єктами, що використовують логістичну систему (ЛС). В економіці розвинутих закордонних країн проблемам сервісу завжди надавалось першочергове значення. Високоорганізований сервіс, що є одним з важливих елементів сучасної логістики в умовах вільної ринкової економіки, - це істотна частина маркетингу. Послуги, надані службами сервісу, дуже різноманітні і носять системний характер. Однак вони істотно зв'язані з експедиторською діяльністю при обслуговуванні матеріальних потоків розподілом продукції і доставки вантажів «точно в термін», безпосередньо з роботою транспорту. Служба сервісу бере активну участь у здійсненні горизонтальних економічних зв'язків між виробниками і споживачами продукції, включаючи транспорт і експедиційне обслуговування. Експедиційна діяльність при обслуговуванні матеріальних потоків відрізняється великою кількістю виконуваних послуг: - комісування, підгрупування й упаковування вантажів, документальне оформлення перевезень і розрахунки по тарифах за перевезення з транспортними підприємствами; - вантажно-розвантажувальні і складські операції, що виконують як на регіональних розподільних складах, створюваних підприємствами, що випускають готову продукцію. Сучасні тенденції в області розподілу продукції полягають у тому, щоб розміщувати складські об'єкти, на яких виконуються процедури комісування, безпосередньо в пунктів виробництва; - передача інформації в просуванні матеріальних потоків від постачальника продукції до споживачів на усіх фазах транспортного процесу. У сучасній експедиторській діяльності застосовують ЕОМ. У сфері обслуговування функціонують як великі фірми – центри сервісу, оснащені сучасним електронним устаткуванням, так і невеликі частки експедиційні організації, що обслуговують невеликі підприємства за принципом кур'єрської служби в короткий час і з високим ступенем надійності. У процесі формування і подальшого вдосконалювання підсистеми логістичного сервісу продуценти послуг повинні прагнути до виконання таких основних вимог: постійно підвищувати надійність обслуговування і готовність до виконання замовлень і запитів споживачів логістичних послуг; знижувати сукупні витрати, пов'язані з обслуговуванням і утриманням запасів; знижувати собівартість товару - послуги. До основних принципів, що покладені в основу сучасного системи логістичного сервісу, відносяться: 1. Максимальна відповідність його вимогам споживачів і характеру споживаних виробів. 2. Нерозривний зв'язок сервісу з маркетингом, його основними принципами і задачами. 3. Гнучкість сервісу, його спрямованість на облік мінливих вимог ринку, споживачів, що обслуговуються продуктів. 4. Доставка виробу на місце експлуатації (споживання) таким чином, щоб звести до мінімуму імовірність його ушкодження в шляху. 5. Приведення виробу (техніки) у робочий стан на місці експлуатації (установка, монтаж) і демонстрація його покупцю в дії. 6. Забезпечення повної готовності виробу до експлуатації протягом усього терміну перебування його в споживача. 7. Оперативне постачання запасних частин і створення для цього необхідної мережі складів, тісний контакт із виготовлювачами запасних частин. 8. Збір і систематизація інформації про те, як експлуатується техніка споживачами (умови, тривалість, кваліфікація персоналу і т.д.) і які вони при цьому висловлюють зауваження, скарги, пропозиції. 9. Участь в удосконалюванні і модернізації споживаних виробів за результатами аналізу зазначеної вище інформації. 10. Збір і систематизація інформації про те, як ведуть сервісну роботу конкуренти, які нововведення сервісу пропонують вони клієнтам. 11. Допомога службі маркетингу підприємства в аналізі й оцінці ринків, покупців і товару. 12. Формування постійної клієнтури ринку за принципом: «Ви купуєте наш товар і використовуєте його – ми робимо все інше». З огляду на важливість сервісного обслуговування як знаряддя конкуренції, багато фірм засновують у себе значні відділи, що працюють зі скаргами і зауваженнями клієнтів, займаються питаннями кредитування, матеріально-технічного забезпечення, технічного обслуговування й інформації.
1.2.Типи логістичних витрат
Логістичні витрати (logistical costs) - витрати на виконання логістичних операцій; включають в себе витрати обігу й частина витрат виробництва. Логістичні витрати являють собою витрати трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів, обумовлені виконанням підприємствами своїх функцій по виконанню замовлень споживачів. В табл. 1 наведено класифікацію логістичних витрат, необхідна власне для цілей логістичного менеджменту. Таблиця 1 Класифікація логістичних витрат
1.3. Скорочення логістичних витрат: схеми та варіанти У середньому логістичні витрати компанії становлять від 10% до 17% сукупного доходу, а в деяких галузях ця цифра сягає 40-45%. Частка логістичних витрат продовжує зростати, оскільки ускладнюється низка постачань, зростають вимоги щодо якості обслуговування і надання необхідного сервісу. У такій ситуації скорочення логістичних витрат може стати вагомим аргументом у зміцненні фінансової стабільності компанії, а для деяких і рятувальним колом. Низка витрат, які ми звикли автоматично рахувати під час створення продукту, насправді викликані недоліками логістичних схем і технологій. Наприклад, підприємство як стандарт визначило для себе наявність на складі 15-денного запасу сировини. Такий запас вимагає залучення кредитних ресурсів, що призводить до збільшення витрат. Але і у випадку, коли компанії достатньо власних коштів, вкладення в запаси не дозволяє отримати економічні вигоди від альтернативного розміщення капіталу. А що буде, якщо запас знизити до 10-денного розміру або взагалі його розмір зробити мінливою величиною, яка буде відповідати поточним планам і потребам. Напевно витрати на утримання таких запасів знизяться, хоча при цьому можуть зрости витрати на закупівлю і доставку. Потрібно врахувати все і вибрати найбільш оптимальний розмір витрат. Основним вирішенням завдання зниження витрат у логістиці є постійний і точний підрахунок усіх витрат під час руху товару від виробника до кінцевого споживача. Найбільш повні, точні і вчасні дані про витрати допомагають ухвалювати правильні управлінські рішення та дозволяють у повній мірі використовувати в логістиці керування процесом. Приклад. Необхідно закупити товар у постачальника з Китаю з доставкою морським контейнером до Мінська. Постачальник пропонує наступні умови поставки: Варіант 1
Варіант 2
Розрахункова вартість доставки контейнера з Китаю в Мінськ становить $4800, а з Литви — $1300. Оплата за доставку здійснюється за фактом доставки контейнера в Мінськ. Якщо просто скласти вартість товару і вартість його доставки в Мінськ, то одержуємо: Варіант 1: 80000 + 4800 = $84800 Варіант 2: 84000 + 1300 = $85300 На перший погляд Варіант 1 дешевший, ніж Варіант 2 на $500. Але не будемо поспішати. Якщо враховувати, що з моменту оплати товару постачальнику ми маємо заморожені кошти, і припустити, що банківська ставка дорівнює, наприклад, 12%, то отримуємо наступні результати. Варіант 1. Середній час в дорозі контейнера з Китаю в Мінськ становить 45 днів, тож і кошти заморожувати доведеться теж на 45 днів. Разом вартість коштів складе: (0,12/360) * 45дн. * $80000 = $1200. Додамо вартість товару і його доставку і отримуємо $1200 + $80000 + $4800 = $86000. Варіант 2. Середній час в дорозі контейнера з Литви в Мінськ становить 5 днів, вартість коштів з округленням складе: (0,12/360) * 5дн. * $84000 = $140. Також додамо вартість товару і його доставку і отримуємо $140 + $84000 + $1300 = $85440. За розрахунку всіх витрат виходить, що на $560 вигіднішим є Варіант 2. Якщо постачальник протягом довгого часу проводив поставку товарів за Варіантом 1, то можливо перехід на інші умови поставки дасть значне зниження витрат. Контроль сировини Під час аналізу логістичних витрат варто всебічно розглядати логістичні процеси. Витрати в логістиці можуть бути постійними і змінними, прямими і непрямими, керованими і некерованими, фактичними і плановими тощо. Але в будь-якому випадку цими витратами необхідно вміло управляти. Припустімо, вхідний контроль на підприємстві існує для всієї сировини, що надходить від постачальника і обсяг поставок досить великий. У цьому випадку варто розглянути варіант передання функцій вхідного контролю самому постачальнику, якщо він є одночасно і виробником. Якщо постачальник готовий це робити, то з'являється можливість заощадити витрати на вхідному контролі. Зазвичай у виробника є технічна база для проведення якісного вихідного контролю, до того ж і вартість такої послуги у виробника повинна бути нижчою, оскільки контроль якості на виробництві входить до технологічного процесу. При цьому покупець залишає за собою право проводити вибірковий контроль, і таким чином контролювати якість сировини, що надходить. Витрати на вибірковий контроль значно нижче, ніж на постійний. До того ж, тепер можна знизити рівень запасів, адже сировину зможе надходити на виробництво швидше. Передання функцій вхідного контролю постачальника може серйозно зменшити логістичні витрати на закупівлю сировини і утримання запасів. Нестандартні способи Можна знизити витрати на логістику і зовсім нестандартним способом. Давайте розглянемо наступні приклади. Протягом довгого часу одна з компаній не могла оптимізувати свої відвантаження зі складу. Перехід роботи складу на цілодобовий режим дав деякі результати, але, на жаль, цього виявилося недостатньо. У ранкові години там просто не вистачало працівників для відвантаження всіх замовлень. Максимальна пропускна здатність складу, здавалося, була досягнута і вже йшлося або про збільшення штату працівників, або про збільшення площ складу. За детального вивчення і подальшого опису складських процесів з'ясувалося, що крім сильного завантаження складу в ранкові години спостерігалося недовантаження вдень. Усі спроби перерозподілити навантаження з ранкового часу на денне виявилися марними, оскільки ламався графік поставок товарів, а це не подобалося покупцям. Пошук рішення перемістився в організаційну складову. Було запропоновано змістити робочі зміни так, щоб у години пік на складі перебувала максимальна кількість працівників. Тож проблема нестачі персоналу на відвантаження була вирішена, вдалося забезпечити всі заплановані завантаження, а значить мінімізувати витрати на доставку. При цьому відбулося ще і зниження витрат на додаткову оплату праці працівників складу в нічну зміну, бо нічна робота для багатьох працівників скоротилася. Компанія пішла далі. Робота складу в цілодобовому режимі передбачає передання справи іншій зміні. Це за нормами відбувається протягом 20 хвилин. Крім того, кожна зміна вантажників здає свій комплект інструментів, а нова отримує його і необхідні матеріали протягом 10 хв. Три передання зміни по 20 хв. плюс 3 видача та приймання інструменту і матеріалів по 10 хв. становлять 1,5 год. простою працівників складу на добу. Після детального вивчення було знайшли наступне рішення. Кожному працівнику складу надали свою комірку для зберігання інструментів і матеріалів, їх видавали тепер раз на тиждень за графіком. Водночас із запровадженням складських регламентів передання зміни скоротилося на 5 хв. Скорочення часу простою працівників становила з 10,5 год. на тиждень до 5,75 год. і відповідно дозволило заощадити 24 год. на місяць. Це спричинило скорочення складського персоналу, а надалі дозволило реорганізувати структуру і графік роботи складу. Зниження витрат у наявності. Ефективне управління логістикою відбувається тоді, коли встановлюється оптимальне співвідношення між зменшенням логістичних витрат, підвищенням прибутку і поліпшенням якості обслуговування споживачів. Для споживача важлива цінність товару - співвідношення ціни, якості і доступності товару. Ініціювати скорочення логістичних витрат можна лише за чіткого розуміння причин їх виникнення. І підприємство слід розглядати з точки зору логістичної організації. Це допоможе створювати цінність товару з прийнятними для споживача витратами.
ТЕМА 2. Основні поняття про логістичні рішення
2.1. Стан і перспективи розвитку моделей і методів обґрунтування логістичних рішень
Ефективність використання ресурсів кожного підприємства залежить від якості розроблення, прийняття і впровадження управлінських рішень. Логістичне рішення – це основа діяльності будь-якої організації. За їх результатами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки запланованих показників і досягнутих результатів. Від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм упровадження, виконання залежать рівень раціональності використання спожитих ресурсів, рівень інформаційної системи та багато інших аспектів управління. Як правило ухвалення логістичного рішення здійснюється шляхом вибору з кількох можливих альтернатив. Таким чином доводиться стикатися з певною кількістю варіантів та необхідністю вибору кращого з них. Якщо завдання вирішено найкращим чином з існуючих альтернатив, то слід констатувати, що знайдено його оптимальне рішення ("optimum" – з латині означає найкраще). Іншими словами відповідний продукт, у відповідній кількості та у відповідному стані, у відповідному місці, у відповідний час, доставлено відповідному клієнтові, з відповідними витратами. Відсутність вибору ускладнює ухвалення логістичних рішень. Прийняття рішень – це певний процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирішення певної проблеми. Процес прийняття логістичних рішень базується на певній методології (методологія – це вчення про структуру, методи та засоби діяльності). Методологічні засади прийняття логістичних рішень будуються на підходах, принципах та логіці вибору оптимального рішення задач. Виділяють наступні етапи розробки логістичного рішення: виявлення проблеми; встановлення цілей розв’язання проблеми; вивчення проблеми за допомогою збирання та обробки інформації; обґрунтування реалістичних альтернативних дій; порівняння та відбір альтернатив; прийняття та презентація рішень. Для того, щоб логістичне рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог: а) наукова обґрунтованість – передбачає розробку рішень з врахуванням об’єктивних закономірностей розвитку логістичного об’єкта; б) цілеспрямованість – логістичне рішення повинне мати мету, чітко пов’язану із стратегічними планами розвитку об’єкта логістики; в) кількісна і якісна визначеність – логістичне рішення покликане впливати на об’єкт логістики та обов’язково передбачає досягнення певних результатів, виражених у кількісних та якісних показниках; г) правомірність – будь-яке логістичне рішення повинно витікати з правових норм; д) своєчасність рішень – рішення повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушення, відхилень у перебігу логістичних процесів; е) комплексність – передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взаємозалежностей діяльності підприємств; є) гнучкість – можливість коригування з метою пристосування до ситуації; ж) повнота оформлення – однозначна форма викладу з метою запобігання непорозуміння та двоїстості у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно; з) оптимальність – рішення повинне відповідати економічному критерію ефективності господарської діяльності: максимальних прибутків при мінімальних витратах. Умовами, що визначають існування оптимального логістичного рішення в межах певної системи є: 1) складова логістичних витрат (принаймні одна), яка належить до категорії постійних, тобто незалежних від чинника, прийнятого за інструмент зміни параметрів логістичного рішення (чинника-регулятора); 2) конфлікт цілей (тобто складових витрат) в реалізації загальної цілі під час прийняття оптимального логістичного рішення, в тому числі наявність цільової дихотомії (дихотомія – розділ надвоє); 3) нерівномірність змісту і структури функціонування об'єкта логістичних рішень, тобто наявність нелінійної залежності між чинником-регулятором і результуючим параметром (рівним змінним середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні зміни середніх значень результативної ознаки); 4) неоднозначність (неоднакова точність, правдоподібність) прогнозу очікуваного стану реалізації логістичного рішення. Зміст логістичного рішення проявляється в його функціях, які воно виконує в загальній системі управління логістичною діяльністю підприємств. Виділяють наступні функції логістичного рішення: 1) скерування. Будь-яке рішення розробляють відштовхуючись від стратегії управління логістичною системою з врахуванням довгострокової перспективи. Виходячи зі стратегічної лінії розвитку у рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний термін. 2) координування. Логістичне рішення повинно враховувати кожного елемента логістичної системи задля погодження та взаємної ув’язки ресурсів у часі та просторі. 3) мобілізування. Завдання цієї функції полягає у зазначенні більш повної активізації окремих виконавців чи ресурсів для досягнення сформульованих у рішенні цілей. Приймаючи логістичне рішення, необхідно забезпечити наявність усіх розглянутих функцій. Недооцінка ролі будь-якої з цих функцій на практиці призводить до непорозуміння цілей та завдань. Прийняття логістичних рішень повинно чітко узгоджуватися з питаннями планування логістики та із загальною логістичною стратегією. Це вимагає того, щоб логістичні рішення структуризувалися за принципом декомпозиції з деталізацією на рівні тактичних та операційних рішень. На етапі прийняття логістичних рішень все підпорядковується принципу: від загальних цілей стратегії до прийняття конкретних рішень з її реалізації. Це досягається за рахунок паралельно-послідовного підходу - одночасно з формуванням стратегії детально відпрацьовуються основні логістичні процедури, що спрямовуються на реалізацію сформульованих цілей. Дослідження сучасної сфери логістики, окрім питань обґрунтування концепції, принципів, парадигми, цілей та задач логістики (теорія логістики), також охоплюють проблеми методології науки логістики (розробка та систематизація моделей і методів прийняття логістичних рішень). У логістиці використовуються різні моделі, алгоритми і методи ухвалення рішень, у тому числі, моделі і методи, призначені для вирішення завдань в умовах визначеності, в умовах ризиків і невизначеності, а також в умовах конкуренції; моделі і методи, що охоплюють окремі логістичні операції і (або) функції, дві і більш логістичних операцій і (або) функцій, а також всю логістичну систему (ланцюг). Зазначені моделі різняться також по складності, наприклад, рішення в логістиці можуть бути оптимальними або не передбачати оптимізації, можуть ґрунтуватися на одно- і багатокритерійному виборі і так далі. Багато відомих методів і моделей, що широко використовуються при ухваленні рішень у різних сферах логістики, виникли порівняно недавно, мають ряд істотних припущень або обмежену область застосування, відповідають певному рівню інтеграції логістичних процесів. Безперечним є те, що теорія логістики продовжує розвиватися. Як напрям розвитку теорії логістики є вдосконалення і адаптація існуючих моделей і методів, а також розробка нового інструментарію ухвалення рішень в різних сферах логістики.
2.2. Поняття логістичної концепції і логістичної технології Оптимізація логістичних рішень залежить від повноти реалізації принципів сучасної концепції логістики. Основними принципами сучасної концепції логістики є: - інтеграція між операційними, стратегічними і нормативними рішеннями у сфері логістики та у загальній системі управління підприємством; - усі аспекти логістичних процесів повинні бути пов'язані безпосередньо з іншими функціональними сферами підприємства; - усі функції і дії логістики повинні здійснюватися в організаційних одиницях, локалізовані у відповідних ступенях ієрархії у структурі організації; - логістика повинна бути базовим критерієм і орієнтацією інтегрованого управління підприємством; - підприємства повинні дбати про тісне партнерство з іншими учасниками ланцюга поставок; - концепція логістики мусить ґрунтуватися на реаліях ринку і пристосовуватися до змін в оточенні; - оптимальний рівень обслуговування зумовлює досягнення відповідної рентабельності і конкурентних переваг на ринку; - підприємства повинні впроваджувати комплексні і "прозорі" показники як підстави прийняття рішень та заходи ефективності в системі логістики; - пристосована до вимог логістики кадрова політика повинна становити істотний чинник досягнення певних логістичних ефектів. Концепція – це спосіб розуміння, трактування об'єкту дослідження, основна точка зору з даного питання, керівна ідея для систематизованого освітлення. Логістичну концепцію можна трактувати як керівну ідею, платформу підтримки бізнесу та інструментарій оптимізації ресурсів підприємства при управлінні основними і супутніми потоками. Термін "логістична технологія" виник порівняно недавно при перетворенні деяких прийомів, методів, процедур і процесів ухвалення рішень в логістиці в стандартні алгоритми. Ця стандартизація вже оформлена юридично, наприклад, модулі MRP I, MRP II, на яких базуються міжнародні стандарти ISO, або фактично застосовується (системи KANBAN, ОРТ, ERP та ін.). Логістичну технологію можна визначити як стандартизовану послідовність виконання окремої логістичної функції або логістичного процесу у функціональній сфері логістики або в логістичній системі, підтримувану відповідною інформаційною системою, що втілюють певну логістичну концепцію. У процесі еволюції логістики виникали і отримували інтенсивний розвиток різноманітні логістичні концепції та технології. Згодом ряд з них став базовим (стандартним). Застосування таких технологій направлене насамперед на отримання оптимальних рішень в логістичних системах. Завдяки їм ряд підприємств та їх об'єднань стали лідерами в своїх галузях. Розглянемо найбільш загальновизнані логістичні системи та концепції управління ресурсами. Концепція JUST IN TIME (JIT) (точно в термін) є однією з найбільш широко поширених у світі логістичних концепцій/технологій. Вона вперше була застосована в кін. 50-х років ХХ ст. в середовищі підприємств автомобілебудування Японії (Toyota Motors та ін.). Концепція базується на потенційному виключенні запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів у виробничому процесі. Це, в свою чергу, вимагає оперативної передачі даних між підрозділами і координації постачальників деталей. Для передачі інформації в системі використовувалися спеціальні картки "kanban" в пластиковому конверті, які несли інформацію про кількість продукції, що витрачається і виготовляється. Такі картки циркулюють усередині підприємства, а також між постачальниками, прикріпляючись до певної деталі або напівфабрикату. За програмою KANBAN останній у виробничому ланцюзі підрозділ (наприклад, складальний цех) отримує замовлення на збірку певної кількості готової продукції (картку із зазначенням кількості готової продукції, номенклатури та кількості комплектуючих). Після цього цей підрозділ відправляє своє замовлення на комплектуючі (аналогічну картку) попередньому у виробничому ланцюзі підрозділу і отримує в зазначений термін потрібні комплектуючі в заданій кількості (на одне замовлення). Якщо підрозділів багато, то процес замовлення інтеративно повторюється, поки не буде сформовано замовлення зовнішньому постачальникові. Первинним гаслом концепції JIT було виключення потенційних запасів матеріалів, компонентів і напівфабрикатів у виробничому процесі складання автомобілів і їх основних агрегатів. Початкове завдання виглядало так: якщо заданий виробничий графік, то потрібно організувати рух матеріальних потоків так, щоб усі матеріали, компоненти і напівфабрикати поступали в потрібній кількості, в потрібне місце (на складальній лінії) і точно до призначеного терміну для виробництва або складання готової продукції. При такій постановці завдання великі страхові запаси, що заморожують грошові кошти фірми, виявлялися непотрібними. Концепція JIT змінила погляди організації по наступних напрямах: 1.Запаси. Організації повинні виявляти і вирішувати проблеми, що призводять до запасів, прагнучи до мінімальних(нульових запасів) матеріального ресурсу, незавершеного виробництва, готової продукції. 2.Якість. Необхідно домагатися не прийнятного рівня браку, а його повної відсутності на основі комплексного управління якістю. 3.Постачальники. Замовники повинні повністю покладатися на своїх постачальників, тому їм необхідно встановлювати довгострокові партнерські угоди з невеликим числом надійних постачальників і перевізників. 4.Об'єм партій. Необхідно шукати способи зниження об'ємів виробничих партій, домагатися коротких виробничих циклів, щоб надлишок виробництва не накопичувався в запасах готової продукції. 5.Час виконання замовлень. Необхідно знижувати час виконання замовлень, щоб понизити чинники невизначеності, які можуть змінити ситуацію за час довгого постачання. 6.Надійність. Усі операції повинні виконуватися безперервно без збоїв, тобто не повинно бути поломок устаткування, браку, невиходів на роботу і тому подібне. 7.Працівники. Потрібний дух співпраці, як між робітниками, так і між менеджерами і робітниками, оскільки добробут усіх залежить від загальних успіхів в роботі, до усіх працівників має бути однакове, справедливе відношення. Заохочується будь-яка творча ініціатива, висловлена будь-яким працівником з приводу можливих удосконалень в роботі. 8.Інформаційна підтримка повинна дозволяти оперативно обмінюватися інформацією і синхронізувати усі процеси постачання матеріального ресурсу, виробництва і складання, постачання готової продукції. Таким чином, JIT – це не лише спосіб мінімізації запасів, але ще і усунення відходів по будь-яких видах ресурсів, поліпшення координації і підвищення ефективності діяльності. До переваг JIT відносяться: – скорочення запасів матеріалів і незавершеного виробництва; – скорочення часу виконання запасів; – скорочення часу виробництва продукції; – підвищення продуктивності; – використання устаткування з більш високим завантаженням; – підвищення якості матеріалів і готової продукції; – зниження об'єму відходів; – відповідальніше відношення співробітників до роботи; – поліпшення стосунків з постачальниками; – поява звички конструктивна вирішувати проблеми, що виникають в ході роботи. Практика показує, що для ефективного впровадження стратегії "Точно в термін" потрібна зміна способу мислення цілого колективу, що займається питаннями виробництва і збуту. Традиційний стереотип мислення типу "чим більше, тим краще" має бути замінений схемою "чим менше, тим краще", якщо йдеться про рівень запасів, використання виробничих потужностей, тривалість виробничого циклу або про величину партії продукції. Проблеми реалізації методу "Точно в термін": 1.Високі первинні інвестиції і витрати на реалізацію JIT (купівля якісного дорогого сучасного устаткування, витрати на підготовку фахівців і на високу заробітну плату, підвищення витрат на виробництво внаслідок невеликих партій випуску і т.д.). 2.Нездатність справлятися з непередбаченими обставинами (поломки, страйки працівників постачання та ін.); 3.Залежність від високої якості матеріалів, що поставляються. 4.Необхідність працювати в стабільному виробництві, хоча попит часто коливається. 5.Зниження гнучкості в задоволенні запитів споживачів, що міняються. 6.Трудність у зменшенні часу на переналадку і пов'язаних з цим витрат. 7.Нездатність окремих постачальників працювати в режимі JIT. 8.Проблеми прив'язки JIT до інших інформаційних систем партнерів. 9.Необхідність зміни загального планування споруд. 10. Відсутність духу співпраці і довіри між працівниками. Концепція МRP (Materials requirements planning) (концепція "Планування потреб і ресурсів") одна з найбільш популярних у світі логістичних концепцій. За змістом вона є протилежною концепції JIT. Відповідно до визначення американського дослідника Дж. Орліскі, одного з головних розробників системи MRP І, система "Планування потреби в матеріалах (система MRP) у вузькому значенні складається з ряду логічно пов'язаних процедур, вирішальних правил і вимог, які переводять виробничий розклад у "ланцюжок вимог", що синхронізовані у часі, а також запланованого покриття цих вимог для кожної одиниці запасу компонентів, необхідних для виконання розкладу. Основними цілями системи MRP є: – задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції для планування виробництва і доставки споживачам; – підтримка низького рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції; – планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних операцій. Система MRP спочатку визначає, скільки і в які строки необхідно виготовити кінцеву продукцію. Потім система визначає час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для виконання виробничого розкладу. Ядром MRP системи є програмний комплекс, який проводить всі розрахунки і аналіз по певних алгоритмах на підставі бази даних про матеріальні ресурси, їх запаси на основі виробничого розкладу. На виході програмний комплекс видає набір документів, у тому числі схеми доставки матеріальних ресурсів по підрозділах, обсяги і терміни постачань. Типовий набір вихідних документів системи MRP І містить: – специфіковані за номенклатурою, обсягом і часом вимоги матеріальних ресурсів, які замовляються у постачальників; – зміни, які необхідно внести у виробничий розклад; – схеми доставки матеріальних ресурсів, обсяг постачань і т. ін.; – анульовані вимоги готової продукції, матеріальних ресурсів; – стан системи MRP. Однак мікрологістичні системи, які ґрунтуються на MRP- підході, мають ряд недоліків і обмежень, основними серед яких є: – значний обсяг обчислень, підготовки і попередньої обробки великого обсягу вихідної інформації, що збільшує тривалість виробничого періоду і логістичного циклу; – зростання логістичних витрат на обробку замовлень і транспортування за умови прагнення фірми зменшити рівень запасів або перейти на випуск готової продукції в малих обсягах з високою періодичністю; – нечутливість до короткочасних змін попиту, тому що вони ґрунтуються на контролі і поповненні рівня запасів у фіксованих точках проходження замовлення; – значна кількість відмов у системі через її великий обсяг і перевантаженість; – наявність значних матеріальних запасів, що сповільнює обертання обігових коштів фірми, збільшує собівартість готової продукції. Система MRP І переважно використовуються, коли попит на вихідні матеріальні ресурси дуже залежить від попиту споживачів на кінцеву продукцію. Система MRP І може працювати із широкою номенклатурою матеріальних ресурсів (багатоасортиментними вихідними матеріальними потоками). Перевага MRP І: наявність запасів забезпечує велику стійкість логістичної системи під час різких коливань попиту і ненадійності постачальників матеріальних ресурсів. Також у порівнянні з системами JIT застосовувати MRP системи краще тоді, коли є досить довгий цикл виробництва продукції. Основні недоліки MRP систем: великий масштаб розрахунків і попередньої обробки даних; зростання логістичних затрат на обробку замовлень і транспортування при прагненні підприємства зменшити запаси матеріальних ресурсів або перейти на роботу з малими замовленнями з високою частотою їх виконання; нечутливість до короткочасних змін попиту; велика кількість відмов із-за великих розмірів системи і її комплексності; недостатньо точне відстежування попиту і обов'язкова наявність страхових запасів. Наявність страхових запасів, з одного боку, заморожує оборотні кошти, але, з іншого боку, надає системі більшу, ніж в системі JIT, стійкість до різких коливань попиту і ненадійності постачальників. Наявність недоліків в MRP системах спричинило створення систем MRP ІІ, що володіють більшою гнучкістю планування, кращою організацією постачань і кращою реакцією на зміни попиту. Важливе місце в MRP ІІ займають блоки прогнозування попиту, розміщення замовлень і управління запасами. Система MRP II (мanufacturing resource planning) – це інтегрована мікрологістична система, в якій об'єднані фінансове планування і логістичні операції. Більшість західних фахівців розглядають системи MRP II як інструментарій, який використовують у плануванні та управлінні організаційними ресурсами фірми з метою досягнення мінімального рівня запасів у процесі контролю за всіма стадіями виробничого процесу. MRP II включає наступні блоки: Sales and Operation Planning (планування продаж та виробництва). Demand Management (управління попитом). Master Production Scheduling (складання плану вирбнцтва). Material Requirement Planning (планування потреб матеріалів). Bill of Materials (специфікація продукції). Inventory Transaction Subsystem (управління складом). Scheduled Receipts Subsystem (планові поставки). Shop Flow Control (управління на рівні виробничого цеху). Capacity Requirement Planning (планування виробничих потужностей). Input/output control (контроль входу/виходу). Purchasing (матеріально-технічне постачання). Distribution Resourse Planning (планування ресурсів розподілу). Tooling Planning and Control (планування та контроль виробничих операцій). Financial Planning (управління фінансами). Simulation (моделювання). Performance Measurement (оцінювання результатів діяльності). Завдання інформаційних систем класу MRP II полягають в оптимальному формуванні потоку матеріалів (сировини), напівфабрикатів (у тому числі що знаходяться у виробництві) і готових виробів. Система класу MRP II покликана забезпечити інтеграцію всіх основних процесів, що реалізовуються підприємством, таких як: постачання, запаси, виробництво, продаж і дистриб'юція, планування, контроль за виконанням плану, витрати, фінанси, основні засоби і т.д. В основі MRP II закладена ієрархія планів. Плани нижніх рівнів залежать від планів вищих рівнів. План вищого рівня, через перелік вхідних даних, намічені показники і якісь, формує певні рамки для планів нижчого рівня. Крім того ці плани пов'язані між собою таким чином, що результати планів нижнього рівня здійснюють зворотню дію на плани вищого рівня. Тобто якщо результати плану нереалістичні, то цей план або плани вищого рівня мають бути переглянуті. Таким чином можна проводити координацію попиту і пропозиції ресурсів на певному рівні планування і ресурсів на вищих рівнях планування. Перевагами системи MRP II перед системою MRP І є: повніше задоволення споживчого попиту, яке досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, кращої організації постачань, швидшої реакції на зміни попиту; системи MRP II забезпечують велику гнучкість планування і сприяють зменшенню логістичних витрат з управління запасами. Сукупні переваги використання інтегрованих систем стандарту MRP II полягають у наступному: здобуття оперативної інформації про поточні результати діяльності підприємства як в цілому, так і з повною деталізацією по окремих замовленнях, видах ресурсів, виконанні планів; довгострокове, оперативне і детальне планування діяльності підприємства з можливістю коректування планових даних на основі оперативної інформації; вирішення завдань оптимізації виробничих і матеріальних потоків; реальне скорочення матеріальних ресурсів на складах; планування і контроль за всім циклом виробництва з можливістю впливу на нього в цілях досягнення оптимальної ефективності у використанні виробничих потужностей, всіх видів ресурсів і задоволення потреб замовників; автоматизація робіт договірного відділу з повним контролем за платежами, відвантаженням продукції і термінами виконання договірних зобов'язань; фінансове віддзеркалення діяльності підприємства в цілому; значне скорочення невиробничих витрат; захист інвестицій, вкладених в інформаційні технології; можливість поетапного впровадження системи, з врахуванням інвестиційної політики конкретного підприємства. В останні роки у багатьох країнах було здійснено спроби створити комбіновані системи для взаємного усунення недоліків, властивих кожній із MRP I, MRP II систем окремо. Деякі західні дослідники називають їх системами MRP III, розуміючи під ними систему, яка становить собою комбінацію системи MRP II, що використовується для планування і прогнозування попиту, збуту і закупівель, та системи KANBAN – для оперативного управління виробництвом. У 80-ті роки ХХ ст. почали широко використовувати систему організації виробництва ОРТ (optimized production technology) ("Оптпимізована виробнича технологія"), у якій на якісно новій основі отримали подальший розвиток ідеї, закладені в системах KANBAN і MRP. Система розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями і відома як "ізраїльський KANBAN". Окремі західноєвропейські фахівці вважають, що ОРТ – це фактично комп'ютеризований варіант системи KANBAN із тією істотною різницею, що ОРТ запобігає виникненню вузьких місць у ланцюзі "постачання – виробництво – збут", а система KANBAN дає змогу ефективно усувати вже наявні вузькі місця. Основний принцип ОРТ – виявлення у виробництві вузького місця або критичних ресурсів. У їх якості можуть виступати: запаси сировини і матеріалів; машини й устаткування; техпроцеси; персонал. У системі ОРТ в автоматичному режимі вирішується ряд завдань (модулів): 1) формування графіка виробництва на один день, тиждень. Під час формування оптимального графіка виробництва використовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму обігових коштів у запасах і гнучкості виробництва; 2) формування технологічного маршруту, який обробляється за допомогою програмного модуля, що ідентифікує критичні ресурси. Як наслідок з'являється можливість оцінити інтенсивність використання ресурсів і ступінь їх завантаження та відповідним чином упорядкувати їх; 3) розрахунок завантаження кожного ресурсу та впорядкування цих ресурсів за ступенем їх використання; 4) здійснення пошуку критичних ресурсів у виробничій програмі; 5) оптимізація використання критичних ресурсів у виробничій системі; 6) ранжування використання некритичних ресурсів; 7) пошук і виправлення помилок; 8) друк машинограм "Графік виробництва", "Потреба в сировині і матеріалах", "Стан складського запасу" та ін. Переваги системи ОРТ: збільшення виходу готової продукції; зниження виробничих і транспортних витрат; зменшення обсягів незавершеного виробництва; скорочення виробничого циклу; зниження потреби в складських і виробничих площах; підвищення ритмічності відвантаження виготовленої продукції замовнику. Система DRP I / DRP II - "Distribution requirements/resource planning" (система планування розприділення продукції/ресурсів) має такий же принцип роботи, що і MRP, але в каналах дистриб'юції готової продукції. Система DRP складніша, оскільки базується на споживчому попиті, який не контролюється підприємством. Система планує і регулює рівні запасів на базах і складах підприємства, у власній товаропродуктовій мережі збуту або в оптових торгівельних посередників. Логістична концепція Lean Production (мізерне виробництво) у певній мірі є продовженням підходу "just in time", а також включає елементи системи MRP. Застосування в системі Lean Production елементів цих систем дає змогу істотно знизити рівень запасів і працювати практично з мінімальними страховими запасами без складування матеріальних ресурсів, чому сприяє співробітництво з надійними постачальниками. Концепція потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво (менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), спричиняє менші втрати через брак і т. ін. Таким чином, ця концепція поєднує переваги масового (великі обсяги виробництва – низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (розмаїтість продукції та гнучкість). Основні цілі Lean Production: високі стандарти якості продукції; низькі виробничі витрати; швидке реагування на споживчий попит; короткий час переналадки устаткування. Переваги застосування системи "Мізерне виробництво": 1) зниження рівня запасів (відсутність складів, тільки мінімальні запаси на полицях, усі запаси – на робочих місцях); 2) співробітництво з надійними постачальниками; 3) скорочення логістичних витрат і тривалості виробничого циклу за рахунок усунення зайвих операцій (складування, очікування у виробничому циклі). Недоліки застосування системи: 1) необхідність у висококваліфікованих менеджерах-логістах; 2) велика залежність безперебійності роботи підприємства від надійності постачальників. Ключовими елементами реалізації логістичних цілей при використанні Lean Production Production є: зменшення підготовчо-завершального часу; маленькі розміри партій продукції, що виробляється; короткий основний виробничий час; контроль якості всіх процесів; загальне продуктивне забезпечення (підтримка); партнерство з надійними постачальниками. Обмеження на постачальників в концепції Lean Production: доставка матеріальних ресурсів повинна здійснюватися відповідно до технології JIT; матеріальні ресурси повинні відповідати всім вимогам стандартів якості; вхідний контроль ресурсів має бути відсутній; ціни на матеріальні ресурси мають бути якнайнижчі з врахуванням тривалих господарських зв'язків по їх постачанню; продавці матеріальних ресурсів повинні заздалегідь погоджувати проблеми, що виникають перед ними із споживачем; продавці повинні супроводжувати постачання ресурсів документацією (сертифікатами), що підтверджують контроль якості їх виготовлення, або документацією по організації такого контролю у фірми-виробника; продавці повинні допомагати покупцеві в проведенні експертиз або адаптації технологій до нових модифікацій ресурсів. Велике значення для реалізації концепції Lean Production у внутрішньовиробничій логістичній мережі має загальний контроль якості на всіх рівнях виробничого циклу. Як правило, більшість компаній використовують при контролі якості своєї продукції концепцію TQM і серію стандартів системи управління якістю ISO-9000. Система ERP (Enterprise resource planning) повинна включати: управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management – SCM, раніше – DRP (Distribution Resource Planning)); вдосконалене планування і складання розкладів (Advanced Planning and Scheduling – APS); модуль автоматизації продажів (Sales Force Automation – SFA); автономний модуль, що відповідає за конфігурацію (Stand Alone Configuration Engine – SCE); остаточне планування ресурсів (Finite Resource Planning – FRP); інтелект бізнесу, OLAP-технології (Business Intelligence – BI); модуль електронної комерції (Electronic Commerce – ЕС); управління даними про виріб (Product Data Management – PDM). Головне завдання ERP системи – оптимізація (за часом і ресурсам) всіх вище перерахованих процесів. Досить часто вся властива концепції ERP сукупність завдань реалізується не однією інтегрованою системою, а деяким комплектом програмного забезпечення. В основі такого комплекту, як правило, лежить базовий ERP-пакет, до якого через відповідні інтерфейси підключені спеціалізовані продукти третіх фірм (що відповідають за електронну комерцію, за OLAP, за автоматизацію продажів та ін.). ERP зв'язує виконання основних операцій і забезпечує повторюваний набір правил і процедур. Обробка замовлень пов'язана з плануванням виробництва і планові потреби автоматично передаються до процесу закупівлі і назад. Вартість продукції і фінансовий облік автоматично змінюються, а критична інформація про операції, прибутковість продукції, результати діяльності підрозділів стають доступні в реальному часі. Встановлюється систематична, вимірювана методологія. Після впровадження такої методології бізнесу, процес його поліпшення може бути визначений, виконаний і повторений на передбаченій основі. Система CSRP (Customer Synchronized Resource Planning) має за мету синхронізувати потреби покупця з внутрішнім плануванням і виробництвом. - оптимізувати виробничу діяльність (операції), побудувавши ефективну виробничу інфраструктуру на основі методології і інструментарію ERP; - інтегрувати покупця і сфокусовані на покупцеві підрозділи організації, з основними плануючими і виробничими підрозділами; - впровадити відкриті технології, аби створити технологічну інфраструктуру, яка може підтримувати інтеграцію покупців і постачальників. CSRP інтегрує діяльність підприємства, орієнтовану на покупцеві, в центр системи управління бізнесом. CSRP встановлює методологію ведення бізнесу, що базується на поточній інформації про покупця і трансформує фокус підприємства з планування потреб виробництва до планування замовлень покупців. Діяльність по виробничому плануванню не просто розширюється, а віддаляється і замінюється запитами покупців, переданими з підрозділів організації, орієнтованих на роботу з покупцями. Безпосередня інтеграція з інформацією про конфігурацію замовлень дозволяє виробничим підрозділам збільшити цілісність процесу планування шляхом зниження кількості повторної роботи і зниження числа перерв із-за напливу замовлень. Удосконалення виробничого планування дає можливість поліпшити процес постачання. Виробниче планування дозволяє оптимізувати операції на основі дійсних купівельних замовлень, а не на прогнозах або оцінках. З доступом в реальному часі до точної інформації про замовлення покупців, підрозділи планування можуть динамічно змінювати групування робіт, послідовність виконання замовлень покупців, придбання субконтрактів з метою поліпшення обслуговування покупців і зниження вартості. Вимоги покупців до продукту можуть передаватися безпосередньо від покупця до субконтрактора або постачальника, усуваючи помилки і затримки, які зустрічаються при передачі замовлень покупців. Зміни в замовленні покупця можуть призводити до автоматичних змін в замовленнях постачальникам, що зменшує кількість повторної роботи і затримки. Якість продуктів і правильність замовлення основних комплектуючих можуть бути значно покращені, а також зменшені цикли їх доставки. Вигоди використання системи CSRP – це підвищення якості товарів, зниження часу постачання, підвищення цінності продуктів для покупця і так далі, а в результаті цього - зниження виробничих витрат, але що важливіше, це створення інфраструктури пристосованої для створення продуктів, що задовольняють потреби покупця, поліпшення зворотного зв'язку з покупцями і забезпечення кращих послуг для покупців. Серед мікрологістичних концепцій великого поширення набули різні варіанти концепції Demand-driven techniques – DDT (реагування на попит). Найбільш відомими є чотири варіанти концепції: Rules based reorder (RВP), Quick response (QR), Continuous replenishment (CR) і Аutomatic replenishment (AR). Концепція RВP використовує методику контролю і управління запасами, засновану на точці замовлення – reorder point і статистичних параметрах витрат продукції. Концепція застосовується для визначення і оптимізації рівнів страхових запасів з метою вирівнювання коливань попиту. Ефективність методу RВP залежить від точності прогнозування попиту. Тому значного розвитку RВP набув із революцією в інформаційних технологіях, коли з'явилася можливість отримувати і обробляти інформацію про попит з кожної точки продажів в реальному масштабі часу за допомогою сучасних телекомунікаційних та інформаційно-комп'ютерних систем. QR концепція є логістичною координацією між ритейлерами і оптовиками з метою поліпшення просування готової продукції в їх дистрибутивних мережах у відповідь на передбачувану зміну попиту. Реалізація цієї концепції здійснюється шляхом моніторингу продажів в роздрібній торгівлі і передачі інформації про об'єми продажів по специфікованій номенклатурі і асортименту оптовикам і від них – виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує розділення QR процесу між ритейлерами, оптовиками і виробниками. CR концепція є модифікацією QR концепції і призначена для усунення необхідності в замовленнях на поповнення запасів готової продукції. Метою CR є встановлення ефективного логістичного плану, направленого на безперервне поповнення запасів готової продукції в ритейлерів. Щоденна обробка інформації про об'єми продажів у ритейлерів і відправок готової продукції у оптовиків дозволяє постачальникові продукції розраховувати сумарну потребу по кількості та асортименту. Постачальник на основі обробки інформації про продажі і прогноз попиту безперервно (чи досить часто) сам або через оптових посередників поповнює запаси у ритейлерів. В деяких випадках для скорочення часу поповнення запасу застосовується метод наскрізного фрахту або прямої доставки готової продукції ритейлерам, минувши оптовиків. Для ефективної роботи концепції CR необхідно, щоб виконувалося дві основні умови: мають бути забезпечені достовірна інформація від ритейлерів і надійна доставка готової продукції; розміри вантажних відправок повинні максимально відповідати вантажомісткості транспортних засобів. Логістична концепція AR (автоматичного поповнення запасів) забезпечує постачальників (виробників) готової продукції необхідним набором правил для ухвалення рішень по товарних групах і категоріях. Шляхом використання AR методу постачальник може задовольнити потреби ритейлера в товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстежування одиничних продажів і рівнів запасів для товарів швидкої реалізації. Облік по товарним категоріям дозволяє постачальникам підвищувати гнучкість і ефективно поповнювати запаси. Управління постачальниками запасів ритейлерів підвищує їх відповідальність за надійність постачань і підтримку рівня запасів відповідно до попиту. З позиції ритейлерів результатом впровадження технології AR є програма поповнення страхових запасів, що дозволяє максимізувати об'єм продажів по кожній товарній категорії. Ця стратегія дозволяє також знизити витрати ритейлерів, пов'язані з розділенням запасів і забезпеченням надійності їх поповнення. Хоча методи поповнення запасів QR, CR і AR спрямовані більшою мірою на задоволення запитів ритейлерів, вони вигідні і виробникам, і оптовикам, що встановили інтегровані стосунки. Існують дві головні причини подібного альянсу. Перша пов'язана з тим, що інформаційні потоки, що відображають вимоги покупців, процедури замовлень і графіки доставки готової продукції, дають постачальникам (виробникам і оптовим торговим посередникам) можливість краще бачити проблеми управління запасами в сфері дистрибуції. Виробники і оптовики можуть надійніше планувати постачання, коли вони знають обсяги продажів і рівні запасів готової продукції у ритейлерів, в дистрибутивних центрах і на виробництві. Це краще бачення допомагає постачальникам швидше реагувати на зміну попиту, вирішувати питання про організацію збору замовлень, дислокації складів і виробничих підрозділів. Поширеною на практиці є оптимізаційна модель управління запасами – модель економічного розміру замовлення (Economic order quantity - EOQ). Ця модель може використовуватися при наступних обмеженнях: попит (витрата) є безперервним, а інтенсивність попиту незмінна; період між двома суміжними замовленнями (постачаннями) постійний; попит задовольняється повністю і миттєво; транспортний і страховий запаси відсутні; місткість складу не обмежена; витрати на виконання замовлення і ціна продукції, що поставляється, протягом планового періоду постійні; витрати на підтримку запасу одиниці продукції протягом одиниці часу постійні. Критерієм оптимізації розміру замовлення на поповнення запасів в даній моделі є мінімум загальних витрат на виконання замовлень і підтримку запасу на складі протягом планового періоду. Складові сумарних витрат залежать від розміру замовлення (величини постачання партії). Витрати на виконання замовлення зростають прямо пропорційно розміру замовлення, а витрати на підтримку запасу із збільшенням його розміру зменшуються. Модель із постійним розміром замовлення (двохбункерна система) передбачає поповнення запасу кожного разу на одну і ту ж фіксовану величину. При цьому замовлення здійснюється в той момент, коли наявність запасу на складі знижується до певного заданого рівня. При нерівномірному (випадковому) попиті моменти замовлень виникають через нерівні проміжки часу. Запас умовно роздільний на два бункери QI,QII. З першого бункера від рівня QI+QII запас витрачається для задоволення потреб протягом періоду між останнім постачанням і моментом замовлення. З другого бункера запас (QII) витрачається від моменту замовлення до моменту чергового постачання, тобто за час виконання замовлення, яке є постійною величиною. Запас другого бункера має бути достатнім для задоволення попиту за час виконання замовлення і може включати (у разі потреби) страховий запас. Модель з постійною періодичністю замовлення передбачає, що замовлення повторюються через рівні проміжки часу. У момент замовлення перевіряється наявність запасу на складі. Розмір замовлення дорівнює різниці між фіксованим необхідним (максимальним) запасом і його фактичною наявністю, тобто величина замовлення є змінною. У даній моделі визначенню підлягає рівень максимального запасу і період між двома суміжними постачаннями. Використання даної моделі доцільне при встановленні регулярних термінів постачання і можливості запасати продукцію в будь-якій кількості. Перевагою системи є те, що при ній не потрібно вести регулярний (щоденний) облік наявності запасів на складі, а лише до моменту, коли підходить час замовлення. Це скорочує трудомісткість обліку. До інших логістичних концепцій, які виникли відносно недавно відносять: SCM – Supply chain management (управління ланцюгом поставок); Time-based logistics (логістика в реальному масштабі часу); Value added logistics (логістика доданої вартості); Virtual logistics (віртуальна логістика); E-logistics (електронна логістика).
2.3.Критерій оптимізації логістичних рішень в бізнес-середовищі
Критерій вибору витікає з мети особи, що приймає рішення. Традиційною метою логістики є організація постачань покупцям потрібного (по кількості і якості) продукту в заданих місце і в терміни з найменшими витратами. При цьому сама логістика виступає як функціональна сфера управління операціями по фізичному переміщенню і зберіганню ресурсів і благ. У результаті логістична оптимізація орієнтується на критерій мінімуму витрат (логістичних витрат) виконання цих операцій. Даний критерій володіє рядом недоліків. Управління складним господарським об'єктом передбачає оптимізацію потоку (перетворення ресурсів в блага), що проходить через нього, на всіх стадіях його руху. Звідси найважливішим принципом ефективного управління є принцип глобальної (у сенсі повного охоплення керованого процесу) оптимізації. Проте обмеження предмету логістики одними лише "логістичними" операціями і вживання критерію мінімуму "логістичних" витрат робить неможливим прийняття глобально оптимальних рішень. Результуючими показниками поведінки господарських об'єктів завжди є економічні параметри. В той же час, практика оптимізаційних рішень, що склалася в рамках традиційної логістики, має справу, головним чином, з технологічними змінними, при цьому економічні змінні якщо і враховуються, то лише побічно – як обмеження. Технологічні критерії націлюють на максимізацію інтенсивності використання ресурсів і зводять процес оптимізації, наприклад, складного потоку до відшукання вузького місця в господарському процесі. Але оптимальні технологічні рішення украй рідко узгоджуються з оптимальними економічними критеріями. Можливою причиною технологічного акценту "логістичної" оптимізації є невизначеність того, який вигляд витрат – валові або середні – підлягає мінімізації. Якщо йдеться про валові витрати, то, по-перше, треба розуміти, що вони взагалі-то не мінімізуються, оскільки у міру збільшення випуску завжди зростають. Мінімізація валових витрат як критерій вибору застосовна лише в аспекті порівняльної ефективності альтернативних варіантів, тотожних за всіма іншими умовами (і в першу чергу – по величині випуску). Але весь творчий потенціал логістики якраз і пов'язаний з відмовою від цієї тотожності. По-друге, включення в аналіз параметрів часу і місця постачання не лише розширює простір допустимого вибору, але і ставить питання про оптимізацію логістичного ланцюга, організовуваного для реалізації конкретного вигляду потоку, тобто узгодження локальних вирішень всіх її ланок. В той же час, оцінка порівняльної ефективності по критерію мінімуму валових витрат не призначена для вирішення цього завдання. У цьому питанні адекватніший аналіз середніх витрат на одиницю продукції, оскільки він акцентує увагу на дослідженнях їх залежності від параметрів потоку (швидкість, час постачання і т. д.) на всіх стадіях його руху. Але тоді вочевидь, що вирішення по критеріях "вузького місця" і мінімуму сумарних середніх витрат будуть тотожні лише в разі функцій середніх витрат, що знижуються, в кожній із зв'язаних в ланцюг логістичних ланок. Але вагомих підстав для визнання закономірності цього випадку немає. Навпаки, оптимальний (по критерію мінімуму середніх витрат) рівень виробництва, як правило, менше максимально можливого випуску. Відповідно, величина глобального (по критерію мінімуму сумарних середніх витрат) оптимуму випуску може перевищувати локально оптимальний його рівень на окремих операціях. Таким чином, принцип "вузького місця" не може бути визнаний як загальний метод оптимізації потоку. Необхідно підкреслити, що навіть усунення всіх попередніх зауважень (що в принципі можливо) не дозволяє орієнтуватися на критерій мінімуму середніх витрат при оптимізації логістичних рішень, оскільки сфера його вживання украй обмежена. Найбільш істотною рисою господарської діяльності є орієнтація на максимізацію добробуту господарюючого суб'єкта. У відношенні до виробництва ця мета конкретизується в показнику прибутку. При цьому жоден характер функції попиту вже не дозволяє абстрагуватися від чинника ціни. Навіть в умовах досконалої конкуренції, коли підприємство здатне управляти лише своїми витратами і обсягом виробництва, максимізація прибутку досягається при випуску, що перевищує випуск з мінімальними середніми витратами. Іншими словами, критерій мінімуму середніх витрат ні при якому типові ринкової структури не може сприйматися навіть як окремий випадок максимального прибутку. Загалом для оптимізації логістичних рішень слід керуватися наступними правилами: 1) за критерій будь-якого логістичного рішення доцільно, переважно, приймати мінімум загальних витрат (реальних, відносних, часових або інших) або максимум результату (дохідність, ефективність, рівень обслуговування), включаючи інтегровану оцінку; 2) будь-які оптимізаційні розрахунки не повинні залишати поза увагою істотні чинники впливу; 3) наявність на кожному етапі обмеженої кількості регулюючих чинників; 4) на кінцевому етапі прийняття логістичних рішень належить брати до уваги і позасистемні чинники, зокрема неекономічного характеру.
ТЕМА 3 Проектування логістичного рішення щодо вибору постачальника
3.1. Принципи постачання ТМЦ на підприємстві
В ринковій економіці, яка орієнтована на споживача, від повноти задоволення потреб цього самого споживача значною мірою залежить успіх підприємства. До загальних потреб, які висуває споживач до будь-якого продукту в першу чергу відносять його якість, ціну і своєчасність поставки. На максимально повному задоволенні саме цих загальних потреб і базується система логістики. Таким чином, головною метою логістики є побудова такої системи проходження матеріальних та інформаційних потоків, яка б дала можливість дотриматись "шести правил логістики", які б забезпечили: ВАНТАЖ - потрібний вантаж; ЯКІСТЬ - потрібної якості; КІЛЬКІСТЬ - потрібної кількості; ЧАС - доставлений в потрібний час; МІСЦЕ - в потрібне місце; ВИТРАТИ - із найменшими витратами. Головна мета логістики - це доставка потрібного вантажу потрібної якості в потрібній кількості в потрібний час в потрібне місце із найменшими витратами. Виходячи із даної мети формуються завдання логістики, які прийнято поділяти на три групи: 1. глобальні; 2. загальні; 3. специфічні. Глобальним завданням в логістиці є досягнення максимального ефекту із мінімальними затратами в умовах змінного ринкового середовища. До загальних завдань логістики відносять: - створення інтегрованих систем регулювання матеріальних потоків; - контроль за рухом матеріальних потоків; - визначення стратегії і технології переміщення товарів; - стандартизація напівфабрикатів і упаковки; - прогнозування об'ємів продажу, виробництва та складування; - розподіл транспортних засобів; - організація післяпродажного обслуговування та ін. Специфічні завдання логістики полягають у: - створенні мінімальних запасів; - скороченні часу зберігання продукції у вигляді запасів; - скорочення часу транспортування продукції. Відповідно до визначених завдань виділяють два види функцій логістики: 1. оперативні; 2. координаційні. Оперативний характер функцій логістики пов'язаний безпосередньо з операціями, які забезпечують рух ТМЦ в сфері постачання, виробництва та розподілу: - в сфері постачання- це: управління рухом сировини, матеріалів і готової продукції від постачальника до виробничого підприємства, складів чи сховищ; - в сфері виробництва - це: управління запасами на кожній стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові склади та роздрібні ринки збуту; - в сфері розподілу продукції - це: формування та використання каналів розподілу готової продукції по яких вона потрапляє від виробників до кінцевих споживачів. Координаційні функції логістики полягають у врівноваженні попиту і пропозиції. До них відносяться: виявлення і аналіз потреб в матеріальних ресурсах на кожному етапі виробництва; аналіз ринкового середовища підприємства; обробка замовлень на готову продукцію. Виконання координаційних функцій логістики базується на попередньому оперативному плануванні і покликане забезпечити чітку і злагоджену роботу всіх ланок підприємства. В загальному вираженні функції логістики відіграють важливу роль в усій економічній системі. Завдяки їх реалізації відбувається оптимізація діяльності підприємств, покращення їх фінансових результатів. Зважаючи на це, на логістичну діяльність часто покладають системоутворюючу, інтегруючу, регулюючу та результуючу функції, що притаманні усім виробничо-господарським системам. Цьому сприяє формування цілісної системи логістичних принципів. Такі принципи є початковими положеннями, на основі яких здійснюється побудова і функціонування логістичних систем. До них належать: - принцип системності припускає формування інтегрованої системи управління матеріальними потоками у рамках виробничо-збутової системи. Дозволяє розробку і здійснення на практиці єдиного технологічного процесу виконання виробничих замовлень на стадіях закупівлі, виробництва і збуту продукції; - принцип зворотного зв'язку передбачає, що цілі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку, відповідно до яких встановлюються масштаби і асортимент продукції, формуються замовлення на матеріали, визначається величина поточного і необхідного запасу тощо. Даний принцип створює основу для функціонування складського господарства; - принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості стадій процесу руху товару і дій учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як цілісної виробничо-збутової системи. - принцип гнучкості припускає високу здатність логістичної системи пристосовуватися до умов її функціонування і специфічних запитів споживачів. Реалізація цього принципу вимагає проведення роботи по прогнозуванню розвитку подій та розробці адекватних до їх динаміки дій; - надійність постачань як принцип логістики припускає створення таких організаційно-економічних умов, які забезпечували б безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіку постачань готової продукції. На дотриманні цього принципу відбувається синхронізація усіх стадій руху, що дозволяє координувати здійснення логістичних операцій та регулювати розмір запасів на усіх стадіях руху ТМЦ; - принцип комп'ютеризації полягає в тому, що усі логістичні функції і процес руху товару в цілому повинні виконуватися з максимальною мірою автоматизації, яка дозволяє здійснювати ефективний контроль за пересуванням матеріалів, накопичувати інформацію про наявність напівфабрикатів, розраховувати необхідні параметри товаропровідних систем тощо.
3.2. Етапи вибору постачальника
Етапи вибору потенційних постачальників: - пошук потенційних постачальників ( при цьому можуть бути використані такі методи: оголошення конкурсу, вивчення рекламних матеріалів, відвідування виставок та ярмарків, листування і особисті контакти з можливими постачальниками); - аналіз потенційних постачальників ( складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятих постачальників. До таких критерій можна віднести: надійність постачання, віддаленість постачальника від споживача, терміни виконання замовлення, періодичність постачання, умови оплати, можливість отримання знижок, повнота асортименту, умови розподілу ризиків, наявність сервісного обслуговування, рекламна підтримка та інші. Внаслідок аналізу потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота із встановлення договірних відносин. Список постачальників зазвичай складається за кожним конкретним видом матеріальних ресурсів, які постачаються;
- оцінка результатів роботи з постачальниками ( на вибір постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжирування, за допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника ( 5, 12, 18, 20, 33 ); - розвиток постачальника (високорозвинені взаємини із постачальниками повинні включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів ( 1, 12, 17, 18);
3.3. Прийняття рішення щодо вибору постачальника за необхідними критеріями
Широко розповсюдженим в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній логістиці так званої «Задачі МОВ» - завдання «зробити або купити». Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству деталей, комплектуючих виробів. У шорокому розумінні «завдання МОВ» розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці, так і з використанням предметів праці, тобто виготовлених самотужки, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення – найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих до них.
Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийнятим, якщо:
Рішення проти закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли: Потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика; Існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідний стандартів якості виробів; Необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва; Комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.
ТЕМА 4 Методологія прийняття логістичних рішень
4.1. Системний аналіз
Сучасна теорія логістики в концептуальному плані базується на чотирьох методологіях: системного аналізу (загальна теорія систем), кібернетичного підходу (кібернетика), дослідження операцій, прогностики. Сформулюємо логічну послідовність використання цих наукових напрямів при аналізі, синтезі, оптимізації логістичної системи. 1. Логістичний ланцюг з рухомими по ньому потоками представляє собою складну логістичну систему, що може бути досліджена засобами загальної теорії систем. 2. Логістичні системи виступають штучними, динамічними та цілеспрямованими. Для таких систем актуальними є проблеми управління, задачі аналізу та синтезу управлінських та управляючих систем, які можуть бути вивчені, вирішені та змодельовані методами кібернетики. 3. Якщо мова йде про систему управління, то виникають задачі вибору оптимального рішення та оцінки ефективності управління. Вирішення цих задач забезпечують методи дослідження операцій. 4. Будь-яка організаційно-економічна діяльність, а отже й управління логістичними потоковими процесами неможливі без перспективного їх планування, науково обґрунтованих прогнозів параметрів та тенденцій розвитку зовнішнього середовища, показників логістичних процесів в логістичних системах. Такі задачі вирішуються на основі методів та принципів прогностики. Виділяють три основні тенденції розвитку типових логістичних систем, які визначають складність та значимість точного прогнозування для ефективного управління. Перша тенденція пов'язана із постійним скороченням життєвого циклу логістичної системи (коли на заміну одним логістичним системам приходять якісно нові). Друга тенденція визначається зростанням чисельності можливих альтернатив вирішення досліджуваної проблеми. Третя тенденція визначається ростом затрат на створення та експлуатацію переважної більшості логістичних систем. Це визначає проблему прогнозування затрат, цін, тарифів, тобто ріст капіталовкладень в перспективі вимагає оцінки їх ефективності у відповідному періоді. Загальна теорія систем – наукова дисципліна, що розробляє методологічні принципи дослідження систем. Головна особливість загальної теорії систем полягає в підході до об'єктів дослідження як до систем. Системний аналіз – це методологія загальної теорії систем, що полягає в дослідженні будь-яких об'єктів за допомогою представлення їх як системи, проведення їх структуризації і подальшого аналізу. Основними задачами системного аналізу є: - задача декомпозиції означає представлення системи у вигляді підсистем, що складаються з дрібніших елементів; - задача аналізу полягає в знаходженні різного роду властивостей системи, її елементів і оточення з метою визначення закономірностей поведінки системи; - завдання синтезу полягає в тому, аби на основі знань про систему, отриманих при вирішенні перших двох завдань, створити модель системи, визначити її структуру, параметри, що забезпечують ефективне функціонування системи, вирішення завдань і досягнення поставлених цілей. Основні функції системного аналізу в рамках описаних трьох основних завдань представлені в табл. 1.
Таблиця 1 Основні задачі та функції системного аналізу
Системний аналіз ґрунтується на безлічі принципів, тобто положеннях загального характеру, що узагальнюють досвід роботи людини зі складними системами. Одним із основних принципів системного аналізу є принцип кінцевої мети, який полягає в абсолютному пріоритеті глобальної мети і має наступні правила: для проведення системного аналізу необхідно в першу чергу сформулювати основну мету дослідження; аналіз слід вести на базі з'ясування основної мети досліджуваної системи, що дозволить визначити її основні властивості, показники якості і критерії оцінки; при синтезі систем будь-яку спробу зміни або вдосконалення існуючої системи треба оцінювати відносно того, допомагає або заважає вона досягненню кінцевої мети; мета функціонування штучної системи задається, як правило, системою, в якій досліджувана система є складовою частиною. Використання системного аналізу в логістиці дозволяє: визначити і упорядкувати елементи, цілі, параметри, завдання і ресурси логістичної системи, визначити структуру логістичної системи; виявити внутрішні властивості логістичної системи, що визначають її поведінку; виділити і класифікувати зв'язки між елементами логістичної системи; виявити невирішені проблеми, вузькі місця, чинники невизначеності, що впливають на функціонування, можливі логістичні заходи; формалізувати слабоструктуровані проблеми, розкрити їх вміст і можливі наслідки перед підприємцями; виділити перелік і вказати доцільну послідовність виконання завдань функціонування логістичної системи і окремих її елементів; розробити моделі, що характеризують вирішувану проблему зі всіх основних сторін і дозволяють прораховувати можливі варіанти дій.
4.2. Кібернетичний підхід
Кібернетика – наука про загальні закони управління в природі, суспільстві, живих організмах і машинах, що вивчає інформаційні процеси, пов'язані з управлінням динамічними системами. Кібернетичний підхід – дослідження системи на основі принципів кібернетики, зокрема за допомогою виявлення прямих і зворотних зв'язків, вивчення процесів управління, розгляду елементів системи як деяких «чорних ящиків» (систем, в яких дослідникові доступна лише їх вхідна і вихідна інформація, а внутрішній устрій може бути і невідомим). В кібернетики і загальної теорії систем є багато спільного, наприклад, представлення об'єкту дослідження у вигляді системи, вивчення структури і функцій систем, дослідження проблем управління та ін. Але на відміну від теорії систем кібернетика практикує інформаційний підхід до дослідження процесів управління, який виділяє і вивчає в об'єктах дослідження різні види потоків інформації, способи їх обробки, аналізу, перетворення, передачі і так далі. Під управлінням в найзагальнішому вигляді розуміється процес формування цілеспрямованої поведінки системи за допомогою інформаційної дії, що виробляється людиною або пристроєм. Виділяють наступні завдання управління: завдання цілісності (визначення необхідного стану або поведінки системи); завдання стабілізації (утримання системи в існуючому стані); завдання виконання програми (перехід системи в необхідний стан в умовах, коли значення керованих величин змінюються за відомими детермінованими законами); завдання спостереження (забезпечення необхідної поведінки системи в умовах, коли закони зміни керованих величин невідомі або змінюються); завдання оптимізації (утримання або перехід системи в стан з екстремальними значеннями характеристик за заданих умов і обмежень). З точки зору кібернетичного підходу управління логістичною системою розглядається як сукупність процесів обміну, обробки і перетворення інформації. Кібернетичний підхід представляє логістичну систему як систему з управлінням, що включає три підсистеми: систему, що управляє, об'єкт управління і систему зв'язку. Система, що управляє, спільно з системою зв'язку утворює систему управління. Система зв'язку включає канал прямого зв'язку, по якому передається вхідна інформація і канал зворотного зв'язку, по якому до системи, що управляє, передається інформація про стан об'єкту управління. Інформація про керований об'єкт і зовнішнє середовище сприймається системою, що управляє, переробляється відповідно до тієї або іншої мети управління і у вигляді дій, що управляють, передається на об'єкт управління. Використання поняття зворотного зв'язку є відмінною рисою кібернетичного підходу. Основними групами функцій системи управління є: - функції ухвалення рішень або функції перетворення змісту інформації є головними в системі управління, виражаються в перетворенні вмісту інформації про стан об'єкту управління і зовнішнього середовища в інформацію, що управляє; - рутинні функції обробки інформації не змінюють сенсу інформації, а охоплюють лише облік, контроль, зберігання, пошук, відображення, тиражування, перетворення форми інформації; - функції обміну інформацією пов'язані з доведенням прийнятих рішень до об'єкту управління і обміном інформації між особами, що приймають рішення (збір, передача інформації текстовою, графічною, табличною, електронною формами по телефону, факсу, локальним або глобальним мережам передачі даних і так далі). Застосування кібернетичного підходу до логістики вимагає опису основних властивостей логістичної системи за допомогою математичних моделей. Це дозволяє розробляти і автоматизувати алгоритми оптимізації кібернетичної системи управління.
4.3. Дослідження операцій
Ефективність виробничо-комерційної діяльності в значній мірі визначається якістю рішень, що повсякденно приймається менеджерами різного рівня. У зв'язку з цим великого значення набувають завдання вдосконалення процесів ухвалення логістичних рішень, вирішити які дозволяє дослідження операцій. Дослідження операцій – це методологія використання математичних кількісних методів для обґрунтування вирішень завдань у всіх сферах цілеспрямованої людської діяльності. Методи і моделі дослідження операцій дозволяють отримати рішення, які щонайкраще відповідають цілям організації. Основний постулат дослідження операцій полягає в наступному: оптимальним рішенням (управлінням) є такий набір значень змінних, при якому досягається оптимальне (максимальне або мінімальне) значення критерію ефективності (цільовій функції) операції і дотримуються задані обмеження. Предметом дослідження операцій в логістиці є завдання ухвалення оптимальних рішень в логістичній системі з управлінням на основі оцінки ефективності її функціонування. Характерними поняттями дослідження операцій є: модель, змінні, обмеження, цільова функція.
4.4. Прогностика
Прогностика – наука про закони і способи розробки прогнозів динамічних систем. Прогноз – науково обґрунтована думка про можливі стани (у кількісній оцінці) об'єкту прогнозування в майбутньому і альтернативних шляхах і термінах їх здійснення. Класифікація основних видів прогнозів і методів прогнозування за різними ознаками приведена відповідно в табл. 2-3. Таблиця 2 Класифікація прогнозів
Таблиця 3 Класифікація методів прогнозування
Етапи процедури прогнозування: визначення об'єктів прогнозу; відбір параметрів, які прогнозуються; визначення тимчасових горизонтів прогнозу; відбір моделей прогнозування; обґрунтування моделі прогнозування і збір необхідних для прогнозу даних; складання прогнозу; відстежування результатів.
ТЕМА 5 Математичні методи в обґрунтуванні логістичних рішень
5.1.Класифікація видів моделювання
Моделювання – процес дослідження реальної системи, що включає побудову моделі, вивчення її властивостей і перенесення отриманих відомостей на модельовану систему. Модель – це деякий матеріальний або абстрактний об'єкт, що знаходиться в певній об'єктивній відповідності з досліджуваним об'єктом, несе про нього певну інформацію і здатний його заміщати на певних етапах пізнання. Класифікація видів моделювання приведена в табл. 1. Таблиця 1 Класифікація видів моделювання систем
5.2.Етапи побудови математичних моделей
Сутність побудови математичної моделі полягає в тому, що реальна система спрощується, схематизувався і описується за допомогою того або іншого математичного апарату. Виділяють наступні основні етапи побудови моделей. 1. Змістовний опис модельованого об'єкту. Словесно описується об'єкт моделювання, цілі його функціонування, середовище, в якому він функціонує, виявляються окремі елементи, можливі стани, характеристики об'єкту і його елементів, визначаються взаємозв'язки між елементами, станами, характеристиками. Таке попереднє, наближене представлення об'єкту дослідження називається концептуальною моделлю. Цей етап є основою для подальшого формального опису об'єкту. 2. Формалізація операцій. На основі змістовного опису визначається і аналізується вихідна безліч характеристик об'єкту, виділяються найбільш істотні з них. Потім виділяють керовані і некеровані параметри, вводять символьні позначення. Визначається система обмежень, будується цільова функція моделі. Таким чином, відбувається заміна змістовного опису формальним (символьним, впорядкованим). 3. Перевірка адекватності моделі. Вихідний варіант моделі необхідно перевірити по наступних аспектам: 1) чи всі істотні параметри включені в модель? 2) чи немає в моделі неістотних параметрів? 3) чи правильно відображені зв'язки між параметрами? 4) чи правильно визначені обмеження на значення параметрів? Головною шляхом перевірки адекватності моделі досліджуваному об'єкту виступає практика. Після попередньої перевірки приступають до реалізації моделі і проведення досліджень. Отримані результати моделювання піддаються аналізу на відповідність відомим властивостям досліджуваного об'єкту. За результатами перевірки моделі на адекватність приймається рішення про можливість її практичного використання або про проведення коректування. 4. Коректування моделі. На цьому етапі уточнюються наявні відомості про об'єкт і всі параметри побудованої моделі. Вносяться зміни в модель, і знов виконується оцінка адекватності. 5. Оптимізація моделі. Суть оптимізації (поліпшення) моделей полягає в їх спрощенні при заданому рівні адекватності. В основі оптимізації лежить можливість перетворення моделей з однієї форми в іншу. Основними показниками, по яких можлива оптимізація моделі, є час і витрати засобів для проведення досліджень і ухвалення рішень за допомогою моделі.
5.3.Типові задачі обґрунтування логістичних рішень
Розподільні завдання виникають у разі, коли ресурсів, що є в наявності, не вистачає для виконання кожній з намічених робіт ефективним чином і необхідно щонайкраще розподілити ресурси по роботах відповідно до вибраного критерію оптимальності. Методи вирішення завдань розподілу ресурсів дозволяють: розподіляти ресурси між роботами так, щоб максимізувати прибуток або мінімізувати витрати; визначати такий склад робіт, який можна виконати, використовуючи наявні ресурси, і при цьому досягти максимуму певної міри ефективності; визначити, які ресурси необхідні для того, щоб виконати задані роботи з найменшими витратами. Прикладом розподільного завдання є розробка плану постачання. Є ряд підприємств, що споживають певні види сировини, і є ряд сировинних баз, які можуть поставляти цю сировину. Бази пов'язані з підприємствами шляхами постачання зі своїми тарифами. Потрібно розробити такий план постачання підприємств сировиною (з якої бази, в якій кількості і яку сировину доставляти), аби потреби в сировині були задоволені з мінімальними витратами. Завдання ремонту і заміни устаткування. Будь-яке устаткування з часом зношується і старіє, і тому вимагає своєчасного попереджувального або відновного ремонту чи повної заміни на нове устаткування. Завдання ремонту і заміни устаткування дозволяють визначити: терміни відновного ремонту і моменти заміни устаткування, при яких мінімізуються витрати на ремонт, заміну за весь час його експлуатації; визначити такі терміни профілактичного контролю по виявленню несправностей, при яких мінімізується сума витрат на проведення контролю і очікуваних втрат від простою устаткування унаслідок виходу з ладу деяких деталей устаткування.Завдання управління запасами. Завдання управління запасами виникають, коли економічний об'єкт не може працювати без виробничих або товарних запасів, оскільки їх відсутність наводить до простоїв, штрафів, втрати клієнтів і т.д. Завдання управління запасами дозволяють відповісти на наступні питання: які оптимальні величини обсягу замовлення на закупівлю або виробництво товару, періоду постачань замовлень, величини запасу, моментів подачі замовлення товару, що дозволяють мінімізувати загальні витрати на покупку, виробництво, доставку, зберігання товару; що вигідно: виробляти товар або купувати його?; чи вигідно користуватися знижками на покупку товару і т.п. Завдання сіткового планування складних проектів. Приклади складних комплексних проектів: будівництво і реконструкція яких-небудь крупних об'єктів; виконання науково-дослідних і конструкторських робіт; підготовка виробництва до випуску продукції; проведення маркетингових і інших досліджень. Використання сіткових моделей дозволяє: побудувати сітковий графік, який представляє взаємозв'язки робіт проекту, що дозволяє детально аналізувати всі роботи і вносити поліпшення в структуру проекту ще до початку його реалізації; побудувати календарний графік, який визначає моменти початку і закінчення кожної роботи, мінімальний можливий час виконання проекту, критичні роботи; дозволяє оптимізувати параметри проекту: виявити і усунути проблеми в забезпеченні робіт виконавцями, знизити кількість одночасно зайнятих виконавців, скоротити тривалість окремих робіт і проекту в цілому; оперативно контролювати і коректувати хід виконання проекту. Завдання вибору маршруту. Типовим завданням вибору маршруту є знаходження деякого маршруту проїзду з одного міста в іншій, за наявності безлічі доріг через різні проміжні пункти. Завдання полягає у визначенні найбільш економічного маршруту по критерію часу, відстані або вартості проїзду. На існуючі маршрути можуть бути накладені обмеження, наприклад, заборона на повернення до вже пройденному дороги, вимога обходу всіх пунктів, причому в кожному з них можна побувати лише один раз (завдання комівояжера). Завдання масового обслуговування. Завдання масового обслуговування присвячені вивченню систем обслуговування черг вимог. Причина черг в тому, що потік вимог клієнтів випадковий і некерований. Типові приклади таких ситуацій – черги пасажирів до квиткових кас, черги абонентів, чекаючих виклику на міжміській АТС, черзі літаків, чекаючого зльоту або посадки. Завдання масового обслуговування дозволяють визначити, яка кількість приладів обслуговування необхідна, аби мінімізувати сумарні очікувані втрати від невчасного обслуговування і простоїв обслуговуючого устаткування. Задачі упорядкування. Стандартна постановка задачі упорядкування (календарного планерування): є безліч деталей з певними технологічними маршрутами, а також декілька верстатів, на яких деталі обробляються. Тоді впорядкування полягає у визначенні такої черговості обробки кожної деталі на кожному верстаті, при якій мінімізується сумарна тривалість всіх робіт, або загальне запізнення обробки деталей, або втрати від запізнення і т.п.
5.4.Математичний інструментарій прийняття логістичних рішень
Математичне програмування – це розділ математики, що займається розробкою методів відшукання екстремальних значень функції, на аргументи якої накладені обмеження. Методи математичного програмування широко використовуються для вирішення розподільних завдань. Лінійне програмування (ЛП) – є найбільш простим і краще всього вивченим розділом математичного програмування. У нім розглядаються завдання, в яких показник оптимальності є лінійною функцією від змінних завдання, а обмежувальні умови, що накладаються на можливі рішення, мають вигляд лінійної рівності або нерівностей. Відповідно нелінійне програмування розглядає завдання з нелінійними цільовими функціями і обмеженнями. Завдання, що вирішуються за допомогою сіткового моделювання (теорія графів), можуть бути сформульовані і вирішені методами лінійного програмування, але спеціальні мережеві алгоритми дозволяють вирішувати їх ефективніше. Приклади: завдання знаходження найкоротшої дороги, критичної дороги, максимального потоку, мінімізації вартості потоку в мережі з обмеженою пропускною спроможністю та ін. Цільове програмування є методом вирішення завдань лінійного програмування з декількома цільовими функціями, які можуть конфліктувати один з одним. Цілочисельне лінійне програмування використовується для вирішення завдань, в яких все або деякі змінні повинні набувати цілочисельних значень. Динамічне програмування передбачає розбиття завдання на декілька етапів, кожен з яких є підзадачею відносно однієї змінної і вирішується окремо від інших підзадач. Апарат теорії ймовірності використовується в багатьох завданнях дослідження операцій, наприклад, для прогнозування (регресійний і кореляційний аналіз), ймовірнісного управління запасами, моделювання систем масового обслуговування, імітаційного моделювання та ін. Методи моделювання і прогнозування тимчасових рядів дозволяють виявити тенденції зміни фактичних значень параметра Y в часі і прогнозувати майбутні значення Y. Теорія ігор і ухвалення рішень розглядає процеси вибору найкращою з декількох альтернатив в ситуаціях визначеності (дані відомі точно), в умовах риски (дані можна описати за допомогою імовірнісних розподілів), в умовах невизначеності (імовірнісний розподіл або невідомо, або не може бути визначено). Методи і моделі теорії нечіткої безлічі дозволяють в математичній формі представити і використовувати для ухвалення рішень суб'єктивну словесну експертну інформацію: переваги, правила, оцінки значень кількісних і якісних показників. БІБЛІОГРАФІЯ
14. Мате Э., Тиксье Д. Материально–техническое обеспечение деятельности предприятия. – М.: А/О Изд. группа "Прогресс", 1993.
16. Сергеев В.И. Менеджмент в бизнес - логистике. – М.: Филинъ, 1997. 17. Смехов А.А. Основы транспортной логистики. – М.: Транспорт, 1995. 18. Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. 19. Фирон Х., Линдерс М. Управление снабжением и запасами. Логистика / Пер. с англ. – СПб.: Полигон, 1999. 20. Харрісон Алан, Ван Хоук Ремко. Управління логістикою: Розробка стратегій логістичних операцій. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Букс, 2007.
Комп’ютерний набір Н.Є. Циганюк Редактор Н.Є. Циганюк
Підп. до друку ___________ 2015 р. Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Таймс. Ум. друк. арк. 9,5. Обл.–вид. арк. 9,0. Тираж 50 прим. Зам. _____ КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||