Організація, планування та управління

Організація, планування та управління 14.11.2014 05:22

 

Задача 2

Побудувати графік руху партії деталей та розрахувати тривалість технологічного циклу передачі партії деталей паралельним, паралельно-послідовним та послідовним  методами, якщо: партія деталей складається з 3 од., технологічний процес обробки включає 4 операції тривалістю 2,5,6, та 3 хвилини. Розмір  транспортної партії дорівнює 1. Кожна операція виконується на 1 верстаті.

 

 

 

Практичне заняття №6 (4 год.)

Тема: «Організація виробництва на підприємстві».

 

Методичні рекомендації для вирішення задач:

Сітьове планування і управління здійснюється в три послідовних етапи:

1. Побудова топології і розрахунок параметрів сіті.
2. Оптимізація використання ресурсів при виконанні робіт.
3. Оперативне управління ходом робіт.

У основі сітьового планування лежить зображення планового комплексу робіт у вигляді графа.

Граф - це сукупність крапок, що є вершинами графа і безмасштабно орієнтованих дуг, що попарно сполучають ці вершини. Вершини графа можуть зображатися кухлями, трикутниками і іншими фігурами.

Граф, що має декілька витікаючих і декілька завершуючих вершин називається розімкненим, а граф, в якому одна вершина початкова і одна завершуюча, - замкнутим (рис. 1).

 

 

 

 

а)

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

Рис. 1. Приклад розімкненого (а) і замкнутого (б) графа

 

У сітьовому плануванні переважно використовується замкнені графи. У основу побудови сіті покладено три основні поняття: робота, подія і дорога.

Під роботою мається на увазі трудовий процес, що супроводжується витратами часу і ресурсів. На графіці робота позначається стрілкою і має наступний вміст:

а) дійсна робота - будь-який процес, що вимагає витрат часу і робочої сили.

б)    чекання - це технологічний процес або перерва в роботі,
який має тривалість, але не споживає ресурсів.

в)     фіктивна робота - це взаємозв'язок між подіями, що не мають між собою реального виробничого процесу. Вона не має тривалості і не вимагає ресурсів (це нереальна і неіснуюча робота, 4-5, рис.1 і зображено пунктиром).

Подія — результат виконання однієї або декількох робіт, що дозволяє приступити до виконання подальших робіт. На схемі подія позначається кружечком. Подія, що стоїть на початку даної роботи, позначається через і, а в кінці — через j, а дана робота — i-j і її тривалість — t_i-j. Попередня подія позначається через h, а наступні — через i одночасна подія i є передуючим по відношенню до роботи i-j, тривалість попередньої роботи — t_h-i наступна подія — до, тривалість подальшої роботи — t_j-к (рис. 2).

 

 

 

 

Рис. 2.  Позначення робіт, подій і тривалості робіт

 

Подія, в яку не входить жодна робота, називається початковим або початковим (подія 1 рис.1.), а з якого не виходить жодна робота, - що завершує або кінцевим (подія 6 рис.1.).

Шлях — безперервна технологічна послідовність робіт між будь-якими подіями мережевої моделі. Довжина шляху визначається сумою тривалості лежачих на нім робіт. Таких шляхів в мережевому графіку може бути декілька (рис. 3):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Сітьовий графік з виявленою критичного шляху

 

Повний шлях - будь-який шлях, ув'язнений між вихідною і завершуючою подією, наприклад, дороги: 1-2, 2-4, 4-6; 1-3, 3-4, 4-6 і ін.

Попередній  шлях - це шлях (будь-який), пов’язаний  між вихідною і даною подією. Наприклад, для події 4 це 1-2-4 1-3-4.

1. Подальший шлях - це шлях, ув'язнений між даними і завершуючими подіями. Наприклад, для події 4 шляхи 4-6, 4-5-6;
2. Приватні шляхи - це шляхи, ув'язнені між двома подіями, наприклад, 2 і 4 між ними шлях позначається 2-4.

Найдовший шлях в сітьовому  графіку називається критичним. Роботи, що знаходяться на критичному шляху, називаються критичними. Критичний шлях визначає загальну тривалість робіт і виділяється жирними або подвійними лініями. Наявність критичного шляху дозволяє  використовувати його як основу для оптимізації плану. Для скорочення термінів звершення завершуючої події необхідно прийняти заходи до зменшення тривалості не всіх робіт, а лише тих, які знаходяться на критичному шляху. Виконання останніх робіт можна прискорити або уповільнити в певних межах і це ніяк не позначиться  на кінцевому терміні завершення програми. Вказана обставина пояснюється тим, що всі роботи, не лежачі на критичному шляху, володіють деякими резервами часу.

 

Основні правила й порядок побудови сітьових моделей

 

При побудові сітьового графіка дотримуються наступних основних правил:

1)   довжина і нахил стрілок на графіці довільні;

2)   пересічення стрілок допускається, але бажано його уникнути. Графік має бути синоптичен (наочний);

3)   напрям стрілок: крайніх — похиле, останніх — зліва направо;

4)   у сітьоому графіку між двома суміжними подіями може проходить лише одна робота. Кожна робота повинна мати свій самостійний код (шифр) (рис. 4, а);

5)   допускається розчленовування робіт. Так, наприклад, тривалість виконання робіт К і Д рівне 100 од. (рис.4, б). Частина роботи К можна виконувати паралельно з роботою Д, для цього розчленовуємо роботу К і в результаті, отримуємо загальну тривалість робіт рівну 80 од. (рис. 4, б);

 

 

 

а)

        

 

 

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

 

Рис. 4. Правила побудови мережевих графіків

6)   забороняються тупикові і незабезпечені події (подія 3 на рис. 4, в);

7)   не допускається, щоб на графіці одна і та ж дорога проходила двічі через одну і ту ж подію, тобто наявність замкнутих контурів (рис. 4, г);

8)   кодування подій сітьового графіка відбувається так, аби кожна подія мала свій власний номер;

9)   події кодуються числами натурального ряду без пропусків;

10) номери даній події даються після привласнення номерів всім передуванням йому подіям;

11) стрілка — робота має бути завжди направлена з події з меншим номером в подію з великим номером.

 

в)

 

 

 

 

 

 

г)

 

 

 

 

Рис. 4. Правила побудови мережевих графіків

 

Фіктивні роботи вводяться в мережеву модель в тому випадку, якщо одна або декілька робіт залежать від декількох умов, причому самі умови один від одного не залежать. Наприклад, на рис. 5. показаний порядок виконання робіт, при якому окремі роботи виконуються після тих робіт, що не мають між собою прямої залежності (роботи г після роботи а і б рис. 6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5. Комплекс виконання робіт

 

Сітьова модель комплексу цих робіт показана на рис. 5.10. Для того, щоб показати правильну послідовність виконання робіт, введені фіктивні роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.6. Сітьова модель комплексу виконуваних робіт

 

 

Аналітичній спосіб розрахунку параметрів сітьової моделі на графіку

 

Розрахунок сітьової моделі полягає у визначенні наступних його параметрів: найбільш ранніх з можливих і найбільш пізніх з допустимих термінів початку і закінчення робіт, критичної дороги, всіх видів резервів часу для робіт і подій. Найбільшого поширення набули наступні способи розрахунку параметрів мережевої моделі: аналітичний на самому графіку, табличний і матричний.

Аналітичний спосіб розрахунку параметрів на графіці виробляється по формулах і безпосередньо пов'язаний з визначенням понять розрахункових параметрів сіті і розрахунковою схемою. За розрахункову схему умовно береться сіть з чотирьох подій з буквеними позначеннями h, i, j, до і трьох робіт, ув'язнених між ними hi, ij, jk (Рис. 7).

За основну розрахункову одиницю береться робота ij, під якою в сітьовій моделі розуміється будь-яка дана робота.

Робота hi передує роботі ij. Вона може дорівнювати нулю, якщо роботі ij не передує жодна робота і може дорівнювати торбі робіт, вважаючи від початкової (початкового) події i. Робота jk є подальшою роботою. Вона також може дорівнювати нулю, якщо робота ij є останньою, тобто що входить в завершуючу подію, і може дорівнювати сумі робіт, вважаючи від ко­нечного (що завершує) події до події j. На рис. 7. показаний ключ до розрахунку параметрів сіті:

 

 

 

 

 

Рис. 7. Ключ до розрахунку параметрів

 

де:      - ранній початок виконання робіт;

 - раннє закінчення виконання робіт;

 - пізніше початок виконання робіт;

 - пізнє закінчення виконання робіт;

 - тривалість виконання роботи в прийнятих одиницях часу;

 - повний резерв часу даної роботи;

 - приватний резерв часу даної роботи.

 

Окрім параметрів, показаних на рис. 7, визначається тривалість критичних доріг і тривалість (при необхідності) будь-якого шляху Z.

 

 

Визначення ранніх термінів початку і закінчення робіт.

 

Ранні терміни початку і закінчення робіт визначаються послідовно для кожної роботи. Раніше закінчення роботи дорівнює ранньому її початку плюс тривалість самої роботи.

_.                                                                             (8)

Якщо роботі одній мула декільком передує одна робота, то

_.                                                                               (9)

Якщо даній роботі (роботам) передує декілька робіт, то її ранній початок дорівнює максимальному значенню зі всіх ранніх закінчень попередніх робіт:

_.                                                                        (10)

Ранній з можливих термінів початку роботи (ij) можна також визначати по формулі:

_,                                                                     (11)

 

де   - дорога мережевого графіка, що має найбільшу тривалість від початку комплексу праць (Н) до події (i).

 

Найраніший з можливих термінів закінчення роботи можна розрахувати по формулі:

_.                                                              (12)

 

Максимальне значення раннього закінчення яка-небудь з робіт, що входять в завершуючу подію, визначає одночасно пізнє закінчення її і інших робіт, що входять в кінцеву подію (К).

 

Визначення пізніх термінів початку і закінчення робіт

 

Пізні терміни початку і закінчення робіт визначаються зворотним ходом від завершуючої події до початкової. Пізніше початок будь-якої роботи визначається як різниця її пізнього закінчення і тривалості самої роботи.

_.                                                                              (13)

Якщо за даною роботою слідує не одна, а декілька робіт, то її пізнє закінчення різно мінімальному значенню зі всіх пізніх початків подальших робіт

_.                                                                            (14)

 

Пізні терміни початку і закінчення робіт можна розрахувати також по формулах:

_,                                                                (15)

 

_,                                                                       (16)

де  - дороги мережевого графіка, що мають найбільшу тривалість від початку комплексу праць (Н) до події (і) і від події (j) до закінчення комплексу робіт (К).

 

 

Визначення резервів часу і критичної дороги

 

Безпосередньо на мережі розраховуємо повні і вільні резерви, які необхідні і достатні для розгортки мережевої моделі в масштабі часу і оптимізації використання ресурсів.

Резерв часу роботи (Rij), званий загальним або повним, показує на який час може бути збільшена тривалість виконання окремої роботи (tij), аби при цьому довжина максимального з доріг, такого, що проходить через цю роботу, не перевищила довжини критичної дороги tкр Нj.

Повний резерв часу окремих робіт може бути визначений з вираження:

 

_.                                                                                  (17)

 

Задачі для вирішення.

Задача 1

 

Технологічна підготовка виробництва включає сім робіт, тривалість яких відображена на рис. Визначити ранній та пізній строки здійснення подій третьої і п’ятої  (тривалість робіт вказана у тижнях).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Мережевий графік технологічної підготовки виробництва

Практичне заняття № 3 (6 год)

Контрольна модульна робота № 1

 

Для оцінювання успішності студентів використовується модульно-рейтингова система, яка передбачає розподіл балів за виконання всіх запланованих видів робіт. При цьому максимальна кількість балів, яку може отримати за кожний модуль при умові його бездоганного виконання, дорівнює 100. Ця сума складається з балів отриманих за контрольно-модульну роботу (КМР) та балів, що їх накопичив студент за ІДЗ, вирішення практичних завдань, самостійну роботу у ході поточного контролю.

Поточний контроль: виконання вимог самостійного опрацювання теоретичного матеріалу згідно з планом самостійної роботи, відповіді на питання викладача та розв’язання практичних прикладів дає змогу студентові набрати відповідну кількість балів, яка розподіляється так: 20% балів - за конспект, 50% балів – за відповіді на питання та 30% балів – за вирішення практичних прикладів.

КМР у будь-якому модулі відображує теоретичні знання і практичні навички студентів, і відповідає 55-ти відсоткам його ваги, тобто КМР може дати максимально 55 балів при найвищій якості виконання. Остаточний бал за кожну КМР визначається сумою балів всіх завдань, які в неї включені. Шкала оцінювання наведена в таблиці

 

Таблиця

Шкала оцінювання контрольно-модульних робіт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модуль № 2

«Організація праці та заробітної плати на машинобудівному підприємстві» (1,5 кредити)

 

Практичне заняття № 4 (2 год)

Тема: «Організація трудових процесів на підприємстві»

 

Самостійна робота за даною темою складається з підготовки реферату на тему за вибором:

 

Теми рефератів:

 

Організація праці та основні напрями її вдосконалення.

Методичні основи проектування трудового процесу.

Багатоверстатне обслуговування: умови застосування та розрахунки параметрів.

Поділ та кооперація праці на підприємстві.

Суміщення професій та його вплив на ефективність діяльності фірми.

Організація обслуговування робочих місць.

Організація проектування робочого місця.

Умови праці та чинники їх формування.

Колективні форми організації праці.

Нормативні вимоги до умов і безпеки праці.

 

 

 

Практичне заняття №3 (4 год.)

Тема: «Організація нормування праці»

 

Методичні рекомендації для вирішення задач:

 

Залежно від одиниці витрат праці розрізняють такі види норм: часу, виробітку, нормованого завдання, обслуговуван­ня, чисельності.

Норма часу — це регламентований час виконання певного об­сягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Норми часу доцільно застосовувати для нормування праці робіт­ників, які виконують протягом зміни різні операції.

Норма виробітку — це регламентований обсяг роботи (в шту­ках, тоннах, метрах тощо), який повинен бути виконаний за оди­ницю часу (за годину, зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Норма виробітку, отже, є величиною, оберненою до норми часу, і визначається співвідношенням

,                                              (18)

де Т— час, за який розраховується норма виробітку; Н_ч — нор­ма часу.

 

Норми виробітку встановлюються, як правило, в масовому і великосерійному виробництві, де на кожному робочому місці ви­конується одна або декілька операцій.

Нормоване завдання — це встановлений склад і обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним або групою працівників за певний період часу (зміну, місяць). Застосовуються при нормуванні праці робітників-погодинників, які виконують операції, що регулярно або періодично повторюються.

Норма обслуговування — це встановлена кількість об'єктів (одиниць устаткування, виробничих площ, робітників та ін.), які повинні обслуговуватися одним або групою працівників протягом зміни (місяця). Для того щоб обчислити норму обслуговування, потрібно попередньо встановити норму ча­су обслуговування, тобто час, необхідний для обслуговування од­ного об'єкта — одиниці устаткування, робочого місця, квадратного метра виробничої площі тощо:

                                               (19)

де Н_чо — норма часу обслуговування.

 

Норма обслуговування застосовується для нормування праці робітпиків-багатоверстатників, допоміжних робітників, які обслу­говують виробництво, а також ІТП і службовців.

Під нормою чисельності розуміють кількість працівників (ро­бітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання певного обсягу робіт:

 або ,                             (20)

 

де О — обсяг робіт, од.

 

Норма чисельності застосовується для нормування праці, яка не має чіткої регламентації, а її обсяг змінюється протягом зміни, доби, місяця (деякі категорії допоміжних робітників та служ­бовців) .

До змісту нормування праці входить: аналіз виробничих мож­ливостей робочого місця; проектування складу і послідовності ви­конання трудових процесів; технічне, фізіологічне і соціально-економічне обґрунтування можливих варіантів роботи; встанов­лення і розрахунок норм праці.

 

 

Задачі для вирішення.

Задача 1

Багатоверстатник обслуговує три верстати, причому за зміну (420 хв.) на першому верстаті обробляє 80 деталей з нормою штучного часу 6 хв., на іншому – 50 деталей з нормою штучного часу 10 хв., а на третьому – 30 деталей з нормою штучного часу 15 хв. Визначити виконання змінної норми виробітку багатоверстатника у відсотках.

 

Задача 2

Виробнича програма цеху обєднує пять груп деталей, які подібні між собою конструктивно та технологічно. Продуктивність контролю по групах деталей характризується даними представленими  у табл.

Вищначити необхідну кількість контролерів для цеху при середньому коефіцієнті використання робочого часу 0,9 та коефіцієнту додаткового часу (на обхід робчихмісць, оформлення докумнтації та ін.) – 0,3.

Таблиця

Вихідні дані

№ групи	Програма випуску деталей за рік	Кількість вибірки	Час перевірки однієї деталі, год	Загальна трудомісткість контролю, год
1 2 3 4 5	100000 70000 50000 20000 40000	0,1 0,2 0,4 0,3 0,2	0,07 0,08 0,06 0,1 0,09	700 1120 1200 600 720
Разом				4340

 

 

 

Практичне заняття №6 (2 год.)

Тема: «Організація оплати праці на підприємстві».

 

 

Методичні рекомендації для вирішення задач:

 

В галузях промисловості використовуються дві форми оплати праці: відрядна і поча­сова.

Суть відрядної форми оплати праці полягає в тому, що заро­біток працівника (за певний календарний проміжок часу — день, тиждень, місяць) залежить від кількості виробів, виготовлених працівником за певний проміжок часу.

При почасовій формі оплати праці заробіток працівника за певний (календарний) проміжок часу зумовлений відпрацьованим часом.

Відрядна форма заробітної платні має такі системи: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-про­гресивна, бригадна відрядна, акордна.

Пряма відрядна система заробітної платні. Суть її полягає в тому, що заробіток працівника за певний проміжок часу (Звідр.пр) прямо пропорційний кількості виробів, виготовлених працівником за цей проміжок часу:

                                        (21)

де Рв — розцінка за одиницю виробу, грн/од.; п — кількість ви­робів, виготовлених за певний проміжок часу, од./проміжок часу

 

Рв =   скільки робітник повинен одержати за одиницю часу скільки   (22)

робітник повинен зробити за одиницю часу

 

Заробіток за одиницю часу (наприклад, за 1 год.) визначається тарифною системою (тарифною сіткою), обсяг роботи — нормою виробітку  

тобто

С_{год і}= С_год1 ^. Кі .                                         (23)

 

Звідси

=                                         (24)

Тоді

                          (25)

Таким чином

                            (26)

 

Ця система заробітної платні є найпростішою з відрядних, в чистому вигляді застосовується рідко, але вона лежить в основі всіх інших систем відрядної форми заробітної платні.

 

Непряма відрядна система заробітної платні. Застосовується для оплати праці допоміжних робітників, які обслуговують основ­них робітників. При цьому заробіток робітників, які перебувають на непрямій системі оплати праці, залежить від результатів ро­боти робітників-відрядників, яких вони обслуговують. Ця система спонукає допоміжних робітників збільшувати обслуговування верстатів, агрегатів, автоматичних ліній, з метою безперебійної і ритмічної їх роботи. За непрямою відрядною системою в промис­ловості оплачуються слюсарі-ремонтники, електрики, наладники устаткування, транспортні робітники та ін.

Заробіток робітника за такою системою визначається форму­лою, аналогічною формулі

З_{відр.непр} = Р_в.пепр  ^.  п,                                         (27)

де Р_в.пепр — непряма відрядна розцінка за одиницю виробу, грн/вир.; п - кількість виробів, виготовлених за певний проміжок-часу (за який визначається заробіток) основними робітниками, од./проміжок часу.

 

Непряма  відрядна   розцінка   визначається  як

Р_в.пепр=                                        (28)

де С_ден.в - денна тарифна ставка допоміжного робітника, який оплачується по непрямій відрядній системі, грн/день; Н_Об - кіль­кість робочих місць, які обслуговуються за встановленими норма­тивами, од.; В_п - планова норма виробітку виробів у день, вста­новлена для кожного робочого місця, яке обслуговується, вироб./ день-од.

 

Відрядно-преміальна  система заробітної платні.  Це найбільш поширена з усіх систем відрядної форми заробітної платні. Заробіток робітника (З_{відр.прем}) у цьому випадку складається з двох частин: заробітку, розрахованого за прямими відрядними розцінками, і премії за досягнення певних якісних показників (якість робо­ти) згідно зі спеціальним положенням про преміювання робітників-відрядників, тобто

З_{відр.прем} = .                                     (29)

 

Відрядно-прогресивна система заробітної платні. За цією системою оплати праці виробіток робітників в межах вихідної бази оплачується по прямих відрядних розцінках, а ви­робіток понад вихідну базу - по підвищених розцінках, причо­му розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, випущеної понад вихідну базу, тобто

З_{відр. прогр} = Рв^’п’+Рв’’п’’,                                  (30)

де З_{відр. прогр} - заробіток працівника   за   певний проміжок часу (певну роботу);  Р_в' - пряма  відрядна  розцінка, грн/од.;  п' - кількість  виробів,  виготовлених за  цей  проміжок  часу в  межах вихідної бази;  Р_в" - підвищена відрядна  розцінка,  визначена з урахуванням надбавки, грн/од., причому

Рв’’= Рв’(),                                (31)

де П_надб - коефіцієнт надбавки за шкалою надбавок, %; п" - кількість виробів, виготовлених понад вихідну базу за цей про­міжок часу.

 

Бригадна (колективна) система оплати працііз застосуванням бригадних форм її організації набуває значного поширення. Суть її полягає в тому, що заробіток усієї бригади визначається так само, як і за прямою відрядною системою оплати праці, а потім розподіляється між членами бригади. І в розра­хунку заробітку всієї бригади, і в його розподілі є деякі особли­вості. Так, заробіток бригади за певний проміжок часу може бути визначений як

З_{відр.бр} =  Р_в.бр ^.  п,                                  (32)

де Р_в.бриг - бригадна  розцінка  виробу,  грн./од.;  п - кількість виробів, виготовлених бригадою за певний проміжок часу, причому

 

                                         (33)

де К_j - тарифний коефіцієнт j-го робітника; Т’_р.н.- норма часу (нормована трудомісткість) на виготовлення одиниці виробу j-м членом бригади, хв./од.; N — кількість членів бригади, осіб.

 

Акордна система заробітної платні застосовується для окремих груп робітників. Її суть полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на увесь комплекс робіт, виходячи з діючих норм часу і розцінок. Порів­няно з прямою відрядною оплатою праці при акордній наперед визначаються обсяги робіт і строк їх виконання, встановлюється сума заробітної платні за нарядом залежно від виконаного зав­дання. Ця система спонукає робітників скорочувати строки робо­ти порівняно зі встановленими. Акордна система найбільше сприяє зв'язку оплати праці з кінцевим результатом, тому сьогодні, в умовах ринку, її треба розвивати.

До почасової оплати праці вдаються тоді, коли неможливо застосовувати відрядну форму, а також на роботах з чітко регла­ментованим процесом — там, де недоцільно застосовувати від­рядну форму: ремонтникам, наладчикам, електромонтерам, контролерам, на роботах з великою питомою вагою машинного часу або на пото­ковому виробництві. Почасова оплата праці застосовується як проста почасова і почасово-преміальна оплата.

Проста почасова оплата праці передбачає визначення заробіт­ку робітника в прямій пропорційній залежності від кількості від­працьованого часу:

З_{поч.прост} =С_годі^{. .} Т_відпр=С_годі ^. Кі  ^. Т_відпр,                            (34)

де З_{поч.прост} - заробітна платня робітника за певний календар­ний проміжок часу; С_годі - тарифна ставка робітника 1-го роз­ряду, грн/год.; С_год1 - тарифна ставка робітника І розряду (при почасовій формі оплати праці, грн/год.; К_і - тарифний коефіцієнт робітника і-го розряду; Т_відпр - відпрацьо­ваний час за певний календарний проміжок часу.

 

Більш розповсюджена почасово-преміальна оплата праці, при якій, крім заробітку по тарифній ставці за фактично відпрацьо­ваний час, робітникам виплачується премія П_поч за виконання і перевиконання певних показників роботи — показників премію­вання (нормованих завдань, виробничих планів, поліпшення якості, зниження браку тощо).

З_{поч. прем} ⁼ С_{год і} ^.  Т_відпр+ П_поч.                               (35)

 

Доплата за професійну майстерність встановлюється в розмірі 4 -12% від тарифу за умови якісного виконання робіт і залежно від рівня освоєння суміжних операцій.

Доплата за умовами праці обчислюється у відсотках від сум тарифної оплати і доплат за професійну майстерність. Доплата за умови праці здійснюється для III - VI категорій, і розмір її становить 4-27%.

Доплата за виконання нормованих завдань нараховується у відсотках від почасової частини заробітку за встановлений для робітника (бригади) обсяг робіт. Вона здійснюється при рівні виконання нормованого від 81 до 100%. При нижньому рівні (81%) доплата становить 4%, а при верхньому 40%.

Преміювання за зростання продуктивності праці встановлю­ється залежно від співвідношення фактичної і проектної трудо­місткості. Премія становить 20% щодо тарифу при досягненні проектного рівня зниження трудомісткості і збільшується на 1% при зниженні фактичної трудомісткості на 1 % понад проектний рівень (максимальний розмір премії 25%).

Погодинною формою оплати праці охоплені нині понад 40% усіх робітників промисловості, а враховуючи тенденцію до зро­стання механізації та автоматизації виробництва, поширення по­токових методів виробництва, коли відрядна форма оплати праці недоцільна, майбутнє — за  почасовою формою оплати праці.

 

Задачі для вирішення.

               Задача 1

Склад допоміжних робітників механічного цеху: 2 слюсаря II розряду по ремонту обладнання (тарифний коефіцієнт 1,13) і 5 слюсарів ІІІ розряду (тарифний коефіцієнт 1,29), 3 лимарі II розряду, інших 50 робітників II розряду. Система оплати праці почасово-преміальна. Плановий % премій для слюсарів - 25%, лимарів - 15%, інших - 30%.Доплати і додаткова заробітна плата - 10% прямої зарплати. Тарифна ставка І розряду - 0,38 грн. Річний фонд робочого часу одного робітника — 1 882 години. Визначити фонд зарплати допоміжних робітників.

 

Задача 2

Визначити заробітну плату допоміжного робітника, якщо він обслуговує двох основних робітників, місячна норма виробітку яких становить 680 та 350 виробів. Фактичний випуск продукції склав відповідно 650 та 410 виробів. Тарифна ставка допоміжного робітника - 1,9 грн./год. Тривалість його роботи протягом місяця - 164 год. Визначити заробітну плату допоміжного робітника, якщо його робота оплачується за непрямою відрядною системою.

 

 

 

Практичне заняття № 7 (4 год.)

Тема: «Оцінки ефективності діяльності підприємства»

 

 

Методичні рекомендації для вирішення задач:

 

Прийом ланцюгових підстановок полягає в тім, що аналізуємий показник представляють у вигляді добутку двох або більше вихідних величин. В отриманій розрахунковій формулі спочатку всі значення вихідних величин - планові, потім у формулу послідовно вводять звітні показники й визначають умовне (проміжне) значення аналізованого показника. Порівнянням нового значення із плановим визначають вплив кожного співмножника на досліджуваний показник.

Розглянемо метод ланцюгових підстановок на прикладі наступного аналітичного розрахунку.

Позначимо аналізований показник а, вихідні величини b і с. Тоді плановий показник

                                             (36)

 

звітний (фактичний)

 .                                             (37)

 

Для визначення впливу b_ф на a_ф виконаємо першу підстановку:

 .                                             (38)

 

Отримана різниця (а₁ - а_п) характеризує вплив звітного показника b_ф на аналізований. Роблячи другу підстановку, одержимо:

  .                                            (39)

У цьому випадку різниця (а₂ - а_п) характеризує вплив звітного значення с_ф на аналізований показник. При цьому

.                                              (40)

Аналогічно виконуються аналітичні розрахунки методом ланцюгових підстановок при більшій кількості вихідних величин.

Різновидом методу є прийом вирахування різниць, що дає можливість визначити вплив відхилення окремих показників на загальне відхилення від плану. Він використовується, в основному, при аналізі показників, виражених у вартісній формі. Величина відхилення при виконанні плану під впливом окремих показників визначається як

                                              (41)

                                              (42)

.                                              (43)

 

Задачі для вирішення.

Задача 1

Визначте фактори, що вплинули у звітному періоді на обсяг товарної продукції. Розрахуйте методами ланцюгових підстановок та абсолютних різниць.

Таблиця

Вихідні дані

Показник	План	Факт	+/-
1. Товарна продукції, тис.грн	1230	1100
2. Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн	820	800
3. Відпрацьовано верстато-годин	410	250
4. Фондовіддача
5. Середній виробіток на 1 верстато-годину

 

Задача 2

Визначить фактори, що вплинули на відхилення фактичної оплати праці від планової. Розрахунок виконати  способом абсолютних різниць

 

Таблиця

Вихідні дані

Показник	План	Факт	+/-
1. Витрати на з/п , тис.грн	691,2	598,5
2. Кількість робітників. осіб	200	190
3. Кількість днів, відпрацьована 1 робітником на рік	216	200
4. Тривалість зміни, год	8	7,5
5. Середньогодинна оплата, грн	2	2,1

 

 

 

Практичне заняття № 8 (4 год)

Контрольна модульна робота № 2

 

Для оцінювання успішності студентів використовується модульно-рейтингова система, яка передбачає розподіл балів за виконання всіх запланованих видів робіт. При цьому максимальна кількість балів, яку може отримати кожний модуль при умові його бездоганного виконання, дорівнює 100. Ця сума складається з балів отриманих за контрольно-модульну роботу (КМР) та балів, що їх накопичив студент за ІДЗ, вирішення практичних завдань, самостійну роботу у ході поточного контролю.

Поточний контроль: виконання вимог самостійного опрацювання теоретичного матеріалу згідно з планом самостійної роботи, відповіді на питання викладача та розв’язання практичних прикладів дає змогу студентові набрати відповідну кількість балів, яка розподіляється так: 20% балів - за конспект, 50% балів – за відповіді на питання та 30% балів – за вирішення практичних прикладів.

КМР у будь-якому модулі відображує теоретичні знання і практичні навички студентів, і відповідає 55-ти відсоткам його ваги, тобто КМР може дати максимально 55 балів при найвищій якості виконання. Остаточний бал за кожну КМР визначається сумою балів всіх завдань, які в неї включені. Шкала оцінювання наведена в таблиці

 

Таблиця

Шкала оцінювання контрольно-модульних робіт

 

 

1. 3.     Перелік питань для самостійної підготовки до екзамену

 

Модуль 1

 

1. Організація виробничого процесу на підприємстві.
2. Організація процесу виробництва у просторі та часі.
3. Організація потокового та автоматизованого виробництва.
4. Організація допоміжних виробництв.
5. Організація обслуговуючих господарств.
6. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.
7. Сутність, цілі та функції управління  підприємством.
8. Методи управління.
9. Прийняття управлінських рішень.
10. Організаційна структура управління.
11. Системний підхід до управління якістю продукції.
12. Організація контролю за якістю продукції.
13. Системи управління якістю продукції.
14. Підвищення якості продукції.
15. Система створення  та освоєння нової техніки (СОНТ).
16. Організація науково-технічної підготовки створення нової техніки.
17. Планування процесів створення нової техніки.
18. Ефективність прискорення створення та освоєння нової техніки

 

 

Модуль 2

 

1. Економічний зміст та завдання організації праці на підприємстві.
2. Умови праці на робочому місці та оцінка  рівня організації праці.
3. Організація праці трудових колективів.
4. Сутність та склад нормування праці.
5. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу.
6. Методи встановлення норм часу.
7. Визначення втрат робочого часу спостереженням.
8. Тарифна система та її роль в організації заробітної плати.
9. Форми та системи оплати праці робітників.
10. Оплати праці та преміювання ІТР.
11. Організація преміювання персоналу.
12. Організаційна структура машинобудівного підприємства.
13. Організаційна структура управління цехом та структурними підрозділами.
14. Види обліку на машинобудівному підприємстві.
    1. Оперативно-господарський облік.
    2. Статистичний та бухгалтерський облік на підприємстві.
    3. Сутність, значення та завдання АСУП.
    4. Будова АСУП.
    5. Економічна ефективність АСУП.
    6. Завдання, методи та прийоми техніко-економічного аналізу.
    7. Аналіз виконання виробничої програми підприємства.
    8. Аналіз стану основних фондів та їх використання.
    9. Аналіз продуктивності праці та використання фонду заробітної плати.
    10. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції.
    11. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

 

 

4. Навчально-методична література

 

1. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2005. – 524 с.
2. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум:  Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416 с.
3. Організація виробництва: Навч. посібник для вуз./ В.О.Онищенко, О.В.Редкін, А.С.Старовірець, В.Я.Чевганова. – К.Ж Лібра, 2005. – 336 с.
4. Организация и планирование машиностроительного производства / Под ред. Бабука – Минск: Вышейш. шк., – 1991.
5. Организация и планирование приборостроительного производства. Управление предприятием: Учебное пособие для вузов / Под ред.. Н.М. Ліча, А.Э. Розенплентера. – К.:Вища шк. Головне видавництво, 1986. – 344 с.
6. Организация, планирование и управление машиностроительным предприятием. Учеб. пособие для вузов / Н.С. Сачко, И.М. Бабук и др. – М.: Высш. шк., 1988. – 271 с.
7. Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. Організація виробництва: практикум. - Львів:Магнолія плюс, 2004. – 400 с.
8. Планирование на предприятии: Учебник / А.И. Ильин. – Мн.:Новое знание, 2003. – 4-е узд., стереотип. – 635 с.
9. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ, 1996. – 352 с.
10. Методичних рекомендаціях щодо виконання індивідуальних завдань з курсу «Організація, планування та управління виробництва» / Укл. Максимова О.С. - Кривий Ріг: КТУ, 2009. – 28 с.
11. Расчеты экономической эффективности новой техники: Справочник / Под общ. ред. К.М. Великанова. – Л.: Машиностроение, 1990.- 448 с.
12. Руденко Л.О. Проектирование технологических процесов в машиностроении. – К.: Высш. школа, 1993. – 414 с.
13. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. 3-є вид. – К.:Каравела, 2008. – 352 с.
14. Фатхутдинов Р.А. Организация производства. – М.: Инфра – М, 2002.-672с.
15. Фінанси підприємств: Підручник/Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. – К.:КНЕУ, 2000, - 460 с.
16.  Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Львів:»Магнолія плюс», 2004. – 268 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні вказівки

 

до самостійного вивчення дисципліни    «Організація, планування та управління» для студентів ІV курсу освітньо-кваліфікаційного рівня   «бакалавр» напряму підготовки 6.050502 «Інженерна механіка»

  денної форми навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладачі: Максимова Олена Сергіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реєстрація №________

Підписано до друку _________2010 р.

Формат  А 5

Обсяг  36

Тираж________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видавничий центр КТУ,

вул. ХХІІ партз’їзду, 11,

м. Кривий Ріг