Організація, планування та управління

Міністерство освіти і науки України

 

Криворізький технічний університет

 

Кафедра економіки, організації та управління підприємствами

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

до виконання індивідуальних домашніх завдань з дисципліни «Організація, планування  та  управління» для студентів ІV курсу напрямку підготовки 6.050502 «Інженерна механіка» для спеціальностей «Технологія машинобудування» та «Металорізальні верстати та системи»

  денної форми навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2010

Укладач: О.С.Максимова, к.е.н., ст. викладач

 

Відповідальний за випуск: В.А.Ковальчук, д.т.н., професор

 

Рецензент: Л.В. Кадол, к.т.н., доцент

 

 

 

 

 

 

 

Методичні вказівки розроблені для студентів напрямку підготовки 6.050502 «Інженерна механіка» для спеціальностей «Технологія машинобудування» та «Металорізальні верстати та системи»  денної форми навчання, які повинні прослухати повний курс лекцій з дисципліни «Організація, планування та управління», наданих згідно робочої навчальної програми та  самостійно опанувати їх з метою оволодіння у повному обсязі теоретичними та практичними навичками.

Методичні вказівки містять тематичний план та програму дисципліни «Організація, планування та управління», форми організації та перелік завдань для виконання індивідуальних домашніх робіт та порядок їх оцінювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянуто на засіданні                          Схвалено на

кафедри економіки,                                 вченій раді

організації та управління                        економічного факультету

підприємствами.

Протокол №___ від _________ р.          Протокол №___ від ____________р.

 

Зміст

 

Стор.

 

1. Загальні вказівки щодо виконання індивідуальних домашніх завдань………………………………………………………..................................4

2. Розгорнута програма дисципліни «Організація, планування
 та управління виробництва» за темами, які вивчаються
у ІX навчальному семестрі………………………………..……………………...5

 

3. Завдання та методичні рекомендації………………………………………….7

 

Завдання 1......................................................................................................7

Завдання 2....................................................................................................11

Завдання 3....................................................................................................22

Завдання 4…………………………………………………………………24

 

4. Рекомендована література……………………………………………………28

 

Додаток 1. Вихідні дані для побудови сітьового графіку.........................30

Додаток 2. Додаткові відомості про тривалість роботи............................31

Додаток 3.  Витяг із спостережного листа індивідуальної

                    фотографії робочого часу.........................................................32

Додаток 4.  Зміст та позначення деяких витрат робочого часу................33

Додаток 5. Вихідні дані для розрахунку………………………………….34

 

 

1. Загальні вказівки щодо виконання індивідуальних домашніх завдань

 

Індивідуальні домашні завдання з дисципліни «Організація, планування та управління» виконуються студентами денної форми навчання за напрямом «Інженерна механіка» у VІІІ семестрі з метою поглибленого вивчення теоретичного матеріалу, отримання практичних навичок організаційно-економічних розрахунків та прийняття на підставі цього економічно обґрунтованих рішень.

Завдання оформлюється в учнівському зошиті (титульний лист наведено в додатку 1). На кожній сторінці необхідно залишити поля розміром 25-30 мм для зауважень викладача. Робота, що оформлена без дотримання вимог, має бути повернена студентові без перевірки для переоформлення.

Пояснення щодо рішення задач мають містити необхідний текст, розрахункові формули, таблиці, обґрунтовані висновки з рішення задач. Розрахунки рекомендується зводити в таблиці, форми яких або наведено у вказівках або можна скласти їх самостійно.

Контрольну роботу треба здати на кафедру в заявлені правилами строки, щоб викладач до іспиту з даної дисципліни мав змогу її перевірити, а студент – виправити помилки, які було виявлено під час перевірки. Студент, який не отримав заліку з ІДЗ, до іспиту не допускається.

Завдання в ІДЗ містять умови чотирьох задач, які сформульовано у вигляді ситуацій, що виникають у практичній діяльності, а також посилання на літературу і конкретні методичні вказівки з рішення кожної задачі.

Вихідні дані щодо рішення завдань надано у додатках. Варіант задачі вибирається за двома останніми цифрами (порядковими номерами) залікової книжки.

Рекомендується така послідовність виконання ІДЗ:

використовуючи основну та додаткову літературу (список наведено у даних вказівках), засвоїти основні теоретичні положення, поняття, методи розрахунку показників тощо;

уважно ознайомитися з умовою задачі, визначити її мету, кінцевий результат розрахунку;

прочитати методичні вказівки щодо рішення конкретної задачі, розробити алгоритм виконання розрахунків;

якщо студент має непорозуміння щодо рішення окремої задачі, він повинен уважно проробити конспект установчих лекцій і методичні вказівки викладача щодо виконання індивідуальних домашніх завдань, проконсультуватися з викладачем.

 

2. Розгорнута програма дисципліни «Організація, планування та управління» за темами, які вивчаються у VІІІнавчальному семестрі.

 

Тема 1: «Основні принципи організації виробничого процесу»

 

1.  Організація виробничого процесу на підприємстві.

2. Організація процесу виробництва у просторі та часі.

3.  Організація потокового та автоматизованого виробництва.

 

 

Тема 2: «Організація допоміжно-обслуговуючого виробництва та матеріально-технічного забезпечення»

 

1. Організація допоміжних виробництв.

2. Організація обслуговуючих господарств.

3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

 

 

Тема 3: «Організація управління промисловим підприємством»

 

1. Сутність, цілі та функції управління  підприємством.

2.  Методи управління.

3. Прийняття управлінських рішень.

 

Тема 4: «Система управління якістю продукції»

 

1. Системний підхід до управління якістю продукції.

Організація контролю за якістю продукції.

2.  Системи управління якістю продукції.

3.  Підвищення якості продукції.

 

Тема 5: «Організація та планування створення нової техніки»

 

1. Система створення  та освоєння нової техніки (СОНТ).

2. Організація науково-технічної підготовки створення нової техніки.

3. Планування процесів створення нової техніки.

4.  Ефективність прискорення створення та освоєння нової техніки.

 

 

Тема 6: «Основи організації праці на підприємстві»

 

1.Економічний зміст та завдання організації праці на підприємстві.

2. Умови праці на робочому місці та оцінка  рівня організації праці..

3. Організація праці трудових колективів.

 

Тема 7: «Організація технічного нормування праці на підприємстві»

 

1. Сутність та склад нормування праці.

2. Класифікація витрат робочого часу та склад норми часу.

3.Методи встановлення норм часу.

4. Визначення втрат робочого часу спостереженням.

 

Тема 8: «Організація оплати праці»

 

1. Тарифна система та її роль в організації заробітної плати.

2. Форми та системи оплати праці робітників.

3. Організація преміювання персоналу.

 

Тема 9: «Організаційна структура управління»

 

1.  Характеристика організаційних структур.

2. Організаційна структура управління підприємством.

 

Тема 10: «Організація обліку та звітності на машинобудівному підприємстві»

 

1. Види обліку на машинобудівному підприємстві.

2. Оперативно-господарський облік.

3. Статистичний та бухгалтерський облік на підприємстві.

 

 

Тема 11: «Автоматизовані системи управління підприємством (АСУП)»

 

1. Сутність, значення та завдання АСУП.

2. Будова АСУП.

 

 

Тема 12: «Техніко-економічний аналіз діяльності підприємства»

 

1.  Завдання, методи та прийоми техніко-економічного аналізу.

2. Аналіз виконання виробничої програми підприємства.

3. Аналіз стану основних фондів та їх використання.

4. Аналіз продуктивності праці та використання фонду заробітної плати.

5. Аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції.

6. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

 

 

 

 

3. Завдання та методичні рекомендації

 

Індивідуальне домашнє завдання №1

Тема: « Організація виробництва на підприємстві»

 

Розрахувати тривалість послідовного, паралельно-послідовного та паралельного виробничого циклів. Партія виробів складає 12 од, транспортна партія 4 од. Середній між операційний час – перерва у 2 хв, режим роботи підприємства двозмінний, тривалість робочої зміни 8 годи, тривалість звичайних процесів 27 хв. Вихідні дані у табл. 1

Таблиця 1

Вихідні дані

№ операції	Операція	Кількість обладнання, од	Норма часу, хв
1	Токарна	1	6+N*
2	Свердлильна	1	3+N*
3	Фрезерна	2	4+N*
4	Шліфувальна	1	1+N*

 

N^* - номер варіанту (остання цифра у заліковій книжці).

 

Методичні рекомендації

 

Тривалість виробничого процесу у машинобудуванні – це календарний час, на протязі якого матеріал (напівфабрикат) проходить всі операції технологічного процесу а перетворюється у готовий виріб.

Тривалість циклу виготовлення виробу складається з тривалості циклів виготовлення деталей (Тц.д.), зборки  окремих вузлів та виробу в цілому:

Тц.д. = То.п. + Тпр. + Тк.о. + Тт.о. +  Тпер. ,                    (1)

де То.п -  тривалість операційного циклу; Тпр. – тривалість виробничих процесів; Тк.о. – тривалість контрольних операцій; Тт.о. – тривалість транспортних операцій; Тпер. – час перерв, що складається з міжзмінних перерв (Тпер.м.) та часу міжопераційних  перерв (Тпер.м-о).

 

Розрахунок тривалості циклу виготовлення продукції необхідний для розрахунку виробничої програми підприємства та визначення окремих техніко-економічних показників.

Тривалість виробничого циклу для кожного підприємства різна та залежить від характеру продукції, складності та  трудомісткості виробничого процесу та ін..

Тому скорочення часу виробничого процесу за рахунок резерву скорочення технологічних операцій ( їх питома вага коливається у межах 2-20%) дозволяє зменшити потребу у оборотних засобах .

Склад виробничого циклу представлено на  рис.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1 Склад тривалості виробничого циклу

 

 

Процес передачі деталі за трьома методами приведено на рис.2.

Тривалість виготовлення партії деталей (п) на одній і-тій операції  визначається за формулою:

Т_о.п. = ,                                                     (2)

де п_рмі – число робочих місць, на яких одночасно обробляється  партія деталей; t_ш._кі -  одинично-калькуляційний час обробки однієї деталі; 

                      t_кі =  t_од.і  + .                                                   (3)

Тривалість обробки партії деталей при багатоопераційному циклі залежить від способу передачі виробів з операції до операції: послідовний, паралельно-послідовний та паралельний (рис.1.10.)

 

Послідовний метод застосовується коли партія деталей передається з операції  до операції після закінчення обробки всієї партії. Загальна тривалість циклу визначається

Т_ц.посл  =                                      (4)

де m  - чисельність операцій.

 

 

Паралельно-послідовний  метод застосовується коли партія деталей подрібнюється на так звані «транспортні» (передаточні) партії (п_т.р.) кожна з яких за ступеню накопичення  передається – з однієї операції на іншу так, щоб обробка  всієї партії деталей на кожній операції здійснювалась безперервно. В даному випадку можливі два варіанти:

-       тривалість попередньої операції менше тривалості наступної (t _к1 < t _к2 );

-       тривалість попередньої операції більше тривалості наступної (t _к1 > t _к2 ).

Т_{ц..пар.-посл}  =               (5)

де п_тр.п – розмір транспортної партії, од;

t_min – найменша норма часу між кожною суміжною і-ю парою операцій, хв.

 

Цей рух скорочує тривалість циклу за рахунок  зменшення перерв між партіями, що знижує незавершене виробництво але ускладнює контроль за їх рухом. Його застосовують в серійному виробництві де є регулярність та повторюваність маршрутів руху деталей.

 

Паралельний  метод застосовується при одночасному виконанні всіх операцій на робочих місцях та передачі виробу з однієї операції на іншу транспортними партіями відразу по закінченню їх обробки на попередній операції.

Тривалість циклу визначається

 

Тц_.пар. +                                 (6)

де t_мах – найменша норма часу між кожною суміжною і-ю парою операцій, хв.

 

Таким чином, тривалість циклу залежить від часу обробки деталі на найбільш тривалій операції та часу обробки однієї транспортної партії на всіх окремих операціях. Цей вид руху є найкоротшим, але призводить до перерв у роботі обладнання. Застосовується у крупносерійному та масовому виробництвах.

 

Тривалість виробничого циклу, як правило, враховує тільки три основних складових тривалості виробничого циклу: тривалість технологічного циклу (Т), тривалість основних процесів (t_осн) та міжопераційний час (t_м.о.).

Т^вир_ц  = Тц + m ^. t_м.о + t_осн,                                                                                  (7)

 

де m  - кількість міжопераційних перерв.

 

 

 

n, од.	N опера-ції	tк	nр.м.	Тривалість операції, хвилин										Цикл
				1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
п =20 од,              пт.р. = 5 один.	1	0,5	1											послідовний
	2	2	1
	3	1	1
	4	3	2
				Тциклу. послід = 100 хвилин
	1	0,5	1	R1										послідовно-паралельний
	2	2	1
	3	1	1				R2
	4	3	2					R3
				Тц. пар.-послід = 62,5 хвилин
	1	0,5	1											паралельний
	2	2	1
	3	1	1
	4	3	2
				Т ц. парал = 55 хвилин

 

Рис.2. Процес передачі деталі по технологічних операціям

 

 

Індивідуальне домашнє завдання №2

Тема: «Організація та планування створення нової техніки»

 

Спеціальне конструкторське бюро одержало завдання здійснити технічну підготовку виробу «А». Для планування технічної підготовки був використаний сітьовий метод: з урахуванням особливостей виробу, що проектується, встановлено перелік, взаємозв'язок і тривалість робіт технічної підготовки виробництва /ТПВ/, які приведено в дод. 2. Використовуючи інформацію, дану в дод. 2. треба: побудувати сітьовий графік ТПВ; розрахувати основні параметри графіку (графічно і в табличній формі); проаналізувати розраховані величини і намітити шляхи скорочення циклу розробки.

Методичні рекомендації

 

Завдання на тему «Організація та планування створення нової техніки» виконується в два етапи: побудова топологій сітьової моделі відповідно вихідних даних (дод. 2) і розрахунок параметрів графіку. Для цього слід засвоїти використовуючи підручники і конспекти лекцій, правила зшивання моделі та кодування подій і робіт.

Сітьове планування і управління здійснюється в три послідовних етапи:

1. Побудова топології і розрахунок параметрів сіті.
2. Оптимізація використання ресурсів при виконанні робіт.
3. Оперативне управління ходом робіт.

У основі сітьового планування лежить зображення планового комплексу робіт у вигляді графа.

Граф - це сукупність крапок, що є вершинами графа і безмасштабно орієнтованих дуг, що попарно сполучають ці вершини. Вершини графа можуть зображатися кухлями, трикутниками і ін. фігурами.

Граф, що має декілька витікаючих і декілька завершуючих вершин називається розімкненим, а граф, в якому одна вершина початкова і одна завершуюча, - замкнутим (рис. 3)

 

 

 

а)

 

 

 

 

б)

 

 

Рис. 3. Приклад розімкненого (а) і замкнутого (б) графа

 

У сітьовому плануванні переважно використовується замкнені графи. У основу побудови сіті покладено три основні поняття: робота, подія і дорога.

Під роботою мається на увазі трудовий процес, що супроводжується витратами часу і ресурсів. На графіці робота позначається стрілкою і має наступний вміст:

а) дійсна робота - будь-який процес, що вимагає витрат часу і робочої сили.

б)    чекання - це технологічний процес або перерва в роботі,
який має тривалість, але не споживає ресурсів.

в)     фіктивна робота - це взаємозв'язок між подіями, що не мають між собою реального виробничого процесу. Вона не має тривалості і не вимагає ресурсів (це нереальна і неіснуюча робота, 4-5, рис. 2.1 і зображено пунктиром)

Подія — результат виконання однієї або декількох робіт, що дозволяє приступити до виконання подальших робіт. На схемі подія позначається кружечком. Подія, що стоїть на початку даної роботи, позначається через і, а в кінці — через j, а дана робота — i-j і її тривалість — ti-j. Попередня подія позначається через h, а наступні — через i одночасна подія i є передуючим по відношенню до роботи i-j, тривалість попередньої роботи — th-i наступна подія — до, тривалість подальшої роботи — tj-к (рис. 4).

 

 

 

 

Рис. 4.  Позначення робіт, подій і тривалості робіт

 

Подія, в яку не входить жодна робота, називається початковим або початковим (подія 1 рис. 3.), а з якого не виходить жодна робота, - що завершує або кінцевим (подія 6 рис.3.).

Шлях — безперервна технологічна послідовність робіт між будь-якими подіями мережевої моделі. Довжина шляху визначається сумою тривалості лежачих на нім робіт. Таких шляхів в мережевому графіку може бути декілька (рис. 5):

1. Повний шлях - будь-який шлях, ув'язнений між вихідною і завершуючою подією, наприклад, дороги: 1-2, 2-4, 4-6; 1-3, 3-4, 4-6 і ін.
2. Попередній  шлях - це шлях (будь-який), пов’язаний  між вихідною і даною подією. Наприклад, для події 4 це 1-2-4 1-3-4.
3. Подальший шлях - це шлях, ув'язнений між даними і завершуючими подіями. Наприклад, для події 4 шляхи 4-6, 4-5-6;
4. Приватні шляхи - це шляхи, ув'язнені між двома подіями, наприклад, 2 і 4 між ними шлях позначається 2-4.

Найдовший шлях в сітьовому  графіку називається критичним. Роботи, що знаходяться на критичному шляху, називаються критичними. Критичний шлях визначає загальну тривалість робіт і виділяється жирними або подвійними лініями. Наявність критичного шляху дозволяє  використовувати його як основу для оптимізації плану. Для скорочення термінів звершення завершуючої події необхідно прийняти заходи до зменшення тривалості не всіх робіт, а лише тих, які знаходяться на критичному шляху. Виконання останніх робіт можна прискорити або уповільнити в певних межах і це ніяк не позначиться  на кінцевому терміні завершення програми. Вказана обставина пояснюється тим, що всі роботи, не лежачі на критичному шляху, володіють деякими резервами часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5 Сітьовий графік з виявленою критичного шляху.

 

Основні правила й порядок побудови сітьових моделей

 

При побудові сітьового графіка дотримуються наступних основних правил:

1)   довжина і нахил стрілок на графіці довільні;

2)   пересічення стрілок допускається, але бажано його уникнути. Графік має бути синоптичен (наочний);

3)   напрям стрілок: крайніх — похиле, останніх — зліва направо;

4)   у сітьоому графіку між двома суміжними подіями може проходить лише одна робота. Кожна робота повинна мати свій самостійний код (шифр) (рис. 6, а);

5)   допускається розчленовування робіт. Так, наприклад, тривалість виконання робіт К і Д рівне 100 од. (рис. 6, б). Частина роботи К можна виконувати паралельно з роботою Д, для цього розчленовуємо роботу К і в результаті, отримуємо загальну тривалість робіт рівну 80 од. (рис. 6, б);

6)   забороняються тупикові і незабезпечені події (подія 3 на рис. 6, в);

7)   не допускається, щоб на графіці одна і та ж дорога проходила двічі через одну і ту ж подію, тобто наявність замкнутих контурів (рис. 6, г);

8)   кодування подій сітьового графіка відбувається так, аби кожна подія мала свій власний номер;

9)   події кодуються числами натурального ряду без пропусків;

10) номери даній події даються після привласнення номерів всім передуванням йому подіям;

11) стрілка — робота має бути завжди направлена з події з меншим номером в подію з великим номером.

 

 

 

 

а)

                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

б)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в)

 

 

 

 

 

г)

 

 

 

 

Рис. 6 Правила побудови мережевих графіків

 

Фіктивні роботи вводяться в мережеву модель в тому випадку, якщо одна або декілька робіт залежать від декількох умов, причому самі умови один від одного не залежать. Наприклад, на рис. 7. показаний порядок виконання робіт, при якому окремі роботи виконуються після тих робіт, що не мають між собою прямої залежності (роботи г після роботи а і б рис. 8).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 7. Комплекс виконання робіт

 

Сітьова модель комплексу цих робіт показана на рис. 8. Для того, щоб показати правильну послідовність виконання робіт, введені фіктивні роботи.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8. Мережева модель комплексу виконуваних робіт.

 

 

Аналітичній спосіб розрахунку параметрів сітьової моделі на графіку

 

Розрахунок сітьової моделі полягає у визначенні наступних його параметрів: найбільш ранніх з можливих і найбільш пізніх з допустимих термінів початку і закінчення робіт, критичної дороги, всіх видів резервів часу для робіт і подій. Найбільшого поширення набули наступні способи розрахунку параметрів мережевої моделі: аналітичний на самому графіку, табличний і матричний.

Аналітичний спосіб розрахунку параметрів на графіці виробляється по формулах і безпосередньо пов'язаний з визначенням понять розрахункових параметрів сіті і розрахунковою схемою. За розрахункову схему умовно береться сіть з чотирьох подій з буквеними позначеннями h, i, j, до і трьох робіт, ув'язнених між ними hi, ij, jk (Рис. 9).

За основну розрахункову одиницю береться робота ij, під якою в сітьовій моделі розуміється будь-яка дана робота.

Робота hi передує роботі ij. Вона може дорівнювати нулю, якщо роботі ij не передує жодна робота і може дорівнювати торбі робіт, вважаючи від початкової (початкового) події i. Робота jk є подальшою роботою. Вона також може дорівнювати нулю, якщо робота ij є останньою, тобто що входить в завершуючу подію, і може дорівнювати сумі робіт, вважаючи від ко­нечного (що завершує) події до події j. На рис. 9 показаний ключ до розрахунку параметрів сіті:

 

 

 

 

Рис. 9. Ключ до розрахунку параметрів

 

де:      - ранній початок виконання робіт;

 - раннє закінчення виконання робіт;

 - пізніше початок виконання робіт;

 - пізнє закінчення виконання робіт;

 - тривалість виконання роботи в прийнятих одиницях часу;

 - повний резерв часу даної роботи;

 - приватний резерв часу даної роботи.

 

Окрім параметрів, показаних на рис. 9, визначається тривалість критичних доріг і тривалість (при необхідності) будь-якого шляху Z.

 

Визначення ранніх термінів початку і закінчення робіт.

 

Ранні терміни початку і закінчення робіт визначаються послідовно для кожної роботи. Раніше закінчення роботи дорівнює ранньому її початку плюс тривалість самої роботи.

.                                               (8)

Якщо роботі одній мула декільком передує одна робота, то

.                                                   (9)

Якщо даній роботі (роботам) передує декілька робіт, то її ранній початок дорівнює максимальному значенню зі всіх ранніх закінчень попередніх робіт:

.                                            (10)

Ранній з можливих термінів початку роботи (ij) можна також визначати по формулі:

,                                            (11)

де   - дорога мережевого графіка, що має найбільшу тривалість від початку комплексу праць (Н) до події (i).

 

Найперший з можливих термінів закінчення роботи можна розрахувати по формулі:

,                                            (12)

Максимальне значення раннього закінчення яка-небудь з робіт, що входять в завершальну подію, визначає одночасно пізнє закінчення її і інших робіт, що входять в кінцеву подію (К).

 

Визначення пізніх термінів початку і закінчення робіт

 

Пізні терміни початку і закінчення робіт визначаються зворотним ходом від завершальної події до початкової. Пізніше початок будь-якої роботи визначається як різниця її пізнього закінчення і тривалості самої роботи.

.                                            (13)

 

Якщо за даною роботою слідує не одна, а декілька робіт, то її пізнє закінчення дорівнює мінімальному значенню зі всіх пізніх початків подальших робіт

.                                            (14)

 

Пізні терміни початку і закінчення робіт можна розрахувати також по формулах:

,                                            (15)

,                                            (16)

де  - шляхи мережевого графіка, що мають найбільшу тривалість від початку комплексу праць (Н) до події (і) і від події (j) до закінчення комплексу робіт (К).

 

 

Визначення резервів часу і критичної дороги

 

Безпосередньо на мережі розраховуємо повні і вільні резерви, які необхідні і достатні для розгортки мережевої моделі в масштабі часу і оптимізації використання ресурсів.

Резерв часу роботи (Rij), званий загальним або повним, показує на який час може бути збільшена тривалість виконання окремої роботи (tij), аби при цьому довжина максимального з доріг, такого, що проходить через цю роботу, не перевищила довжини критичної дороги tкрНj.

Повний резерв часу окремих робіт може бути визначений з вираження:

 

.                                            (17)

 

Визначення вільних резервів часу

 

Вільний резерв часу - є час, на який можна перенести початок роботи або збільшити її тривалість без зміни раннього початку подальших робіт. У зв'язку з цим вільний резерв є, незалежним резервом часу і може бути використаний окремими виконавцями робіт, оскільки це не впливає на терміни виконання інших робіт.

Вільний резерв часу може бути визначений як різниця між раннім початком подальшої роботи і раннім закінченням даної роботи

 

.                                            (18)

 

Для завершальної робіт ранній початок подальших робіт (якби такі були) дорівнює пізньому закінченню даної роботи.

Вільний резерв часу входить в повний резерв часу.

Проставляємо дані на мережі і визначувана критична дорога, виходячи з того, що повний і вільний резерви часу будь-якої роботи, лежачої на критичній дорозі, дорівнюють нулю.

Ознаки критичного шляху:

 

;    

 

Критична дорога на мережевих графіках наголошується подвійною або жирною лінією. Критичним шляхом називається така дорога, між вихідною і завершальною подіями, на якому сумарна тривалість робіт має максимальне значення. Мережеві моделі можуть мати один або декілька критичних шляхів.

 

 

Графічно загальний і приватний резерви часи представлені на рис.10, сітьового графіка нашого прикладу, що є частиною.

а)

 

б)

 

в)

 

г)

 

 

 

Рис. 10. Графічне зображення використання резервів часу

 

де     а) частина мережевого графіка з рис. 10; б) вільний і повний резерв временя робіт 3-5 і 5-до; в) використання вільного резерву часу роботи 3-5; г) використання повного резерву часу роботи 3-5.

З рис. 10, а) видно, що загальний резерв часу роботи 3-5 дорівнює сумі приватних резервів часу роботи 3-5 і роботи 5-до.

При використання приватного резерву часу роботи 3-5 (рис.10, в) ранній початок виконання роботи 5-до не змінюється. При використанні ж загального резерву часу роботи 3-5 початок роботи 5-до можливо лише в пізні терміни і робота стає критичною (рис.10, г).

Наявність резервів часу і уміння їх використовувати мають велике практичне значення, оскільки дозволяє регулювати терміни виконання робіт і раціонально споживати матеріально-технічні ресурси. Проте, слід пам'ятати, що на початку реалізації плану не слід використовувати резерви часу, оскільки це може привести до такого положення, при якому всі резерви будуть вичерпані і всі дороги стануть критичними.

 

Оцінка часу виконання окремих робіт

 

Сітьові графіки поділяються на:

1. Детерміновані, тобто, де оцінки часи виконання робіт визначені на основі нормативів.
2. Стохастичні, де оцінки часу виконання робіт визначені по імовірнісних величинах. Такі мережі називаються імовірнісними.
3. Змішані графіки, де оцінки часу визначені для частини робіт по нормативах, а для іншої частини - по імовірнісних величинах.

У зв'язку з тим, що визначення оцінок часу по нормативах загальновідомо, розглянемо тимчасові параметри імовірнісних мереж.

Тривалість робіт, а, отже, і настання подій імовірнісних мереж розглядаються, як випадкові величини. Як відомо, випадкова величина характеризується своїм законом розподілу, тому найбільш важливими тимчасовими параметрами імовірнісних мереж є параметри законів розподілу термінів настання всіх подій мереж; термін настання завершальної події, при цьому збігається з тривалістю всього проекту.

Для визначення параметрів імовірнісних мереж можна використовувати аналітичні методи, статистичне моделювання і методи усереднення.

Аналітичні методи використовують закони розподілу тривалість робіт, задана у вигляді формул. Щільність розподілу термінів настання подій мережі виходить в результаті послідовного вживання формальних перетворень, визначуваних топологією мережі. Зважаючи на громіздкість математичного апарату ці методи здобуття імовірнісних оцінок параметрів мереж не знайшли широкого вживання.

Статистичне моделювання є найбільш універсальним і досить точним засобом здобуття характеристики імовірнісних мереж. Суть його полягає в наступному: 1) здобуття тривалості окремих робіт за допомогою генерування випадкових (псевдовипадкових) чисел, розподілених по заданому для кожної роботи закону; 2) визначення параметрів отриманої на даному випробуванні детермінованої мережі; 3) статистична обробка результатів багатьох випробувань. Вживання цього методу стримується тим, що він пов'язаний з великим об'ємом обчислень і вимагає обов'язкового вживання обчислювальної техніки.

Метод усереднювання широко застосовується при аналізі імовірнісних мереж. Суть цього методу полягає у використанні для обчислення імовірнісних характеристик мережі оцінок математичного чекання і дисперсія робіт.

Вихідними даними для методу усереднювання є імовірнісні оцінка тривалості кожної роботи. Застосовується два варіанти вживання цих оцінок.

1. Визначаються дві оцінки тривалості роботи, мінімальна (оптимістична) тривалість роботи (t_min) – оцінка тривалості роботи в припущенні найбільш сприятливого збігу обставин і максимальна (песимістична) тривалість роботи (t_max), тобто тривалість роботи в припущенні найбільш несприятливого збігу обставин.

2. Визначаються три оцінки тривалості роботи:

мінімальна тривалість роботи (t_min)

максимальна тривалість роботи (t_max)

найбільш вірогідна оцінка тривалості робота (t_НВ), оцінка тривалості за умов виконання роботи, що найчастіше зустрічаються.

Тривалість робіт на підстави імовірнісних оцінок усереднюється і імовірнісна мережа розглядається як детермінована. В цьому випадку як детерміновані оцінки тривалості робіт використовуються їх очікувані (середні) значення - t_оч

Для кожної роботи оцінюється дисперсія ²(t), тобто середнє значення відхилення тривалості роботи від її очікуваного значення.

Очікуване значення тривалості роботи (t_оч) і її дисперсії ²(t) можна оцінити по формулах:

при двох оцінках тривалості роботи -

                                            (18)

                                            (19)

при трьох оцінках тривалості роботи –

                                           (20)

                                            (21)

Ряд основних параметрів імовірнісних мереж - ранні і пізні терміни настання подій і виконання робіт визначаються також як відповідні параметри детермінованих мереж. Необхідно лише пам'ятати, що в цьому випадку параметри є деякими усередненими величинами.

 

 

 

 

Порядок оптимізація використання ресурсів сітьової моделі

 

Завдання оптимізації мережевих графіків по видах ресурсів може бути вирішене по комплексу робіт, для яких оцінка часу заздалегідь вироблена.

Єство оптимізації на основі мережевих графіків полягає в такому переплануванні цих графіків, при якому забезпечується:

–    дотримання технології і послідовності робіт, передбачених до оптимізації мережі

–    дотримання встановленого часу для виконання кожної роботи;

–    дотримання прийнятого за розрахунком того або іншого вигляду ресурсів, необхідних, для виконання робіт;

–    рівномірний розподіл ресурсу (особливо такого, як робоча сила), при якому виключаються різкі коливання в часі його кількісних витрат;

-    досягнення кращих техніко-економічних результатів на даному, і зв'язаному з ним об'єктах.

При переплануванні мереж поважно встановити «пріоритет робіт», тобто роботи виконувані в першу чергу.

Рекомендується наступний пріоритет:

1)    критичні роботи;

2)    всі початі роботи, що не допускають, перерви в їх виконанні;

3)    підкритичні роботи, тобто роботи, що мають відносно невеликий резерв часу;

4)    роботи, виконання яких в даний момент часу вигідно для подальшої оптимальної перепланування мережі;

5)    всі останні роботи - в порядку збільшення повного резерву часу, тобто в першу чергу виконуються роботи з меншим резервом.

Таким чином, оптимізація мережевих графіків - це процес перепланування комплексу робіт, що наводить до поліпшення використання ресурсів.

Середня кількість робітників, які повинні виконувати комплекс робіт визначається в результаті ділення загальної трудомісткості виконання робіт на тривалість виконання всього комплексу

                                            (22)

Суть оптимізації мережевого графіка полягає в тому, що використовуючи резерви часу, можна зміщувати терміни окремих робіт і забезпечувати їх виконання при мінімальній кількості працівників. Зсув роботи, що має резерв часу, може вироблятися без зміни прийнятої кількості виконавців або із зміною при відповідній зміні тривалості виконання робіт. Необхідно враховувати наступні умови:

–    трудомісткість роботи повинна залишатися незмінною;

–    збільшення штату виконавців планується по однакових (або родинним) категоріях і лише по таких роботах, вміст або технологія яких дозволяють використовувати більшу кількість працівників;

–    слідує, в межах можливого, уникати змінного складу виконавців роботи. Якщо це все ж трапляється, то, зважаючи на специфіку проектно-конструкторських робіт, необхідно планувати досить тривалий час зайнятості виконавця по даній роботі.

Для кожної роботи мережі точно задані терміни початку і терміни її закінчення. Ці терміни є фіксованими і для виконавців вона є директивними. Необхідність в цьому виникає в тих випадках, коли потрібне дуже точне узгодження всіх робіт за часом. Щонайменша неузгодженість призводить до порушення виконання комплексу робіт і його повного перепланування.

Для здобуття біліше вільного графіка необхідно мати резерви часу при виконанні окремих робіт. При заданих директивних термінах виконання комплексу робіт, цього можна досягти шляхом збільшення кількості виконавців порівняно з розрахунковими.

 

Індивідуальне домашнє завдання №3

Тема: «Організація нормування праці»

 

Для визначення резервів інтенсифікації і зростання продуктивності праці на робочому місці токаря /тип виробництва - серійний/ була проведена фотографія робочого часу /ФРЧ/ і встановлені витрати робочого часу за видами /дод.3/. На робочому місці оброблялася партія деталей   n = 50 шт; час на відпочинок і особисті потреби t_від рівний 2% оперативного часу. Обробити дані ФРЧ: скласти зведення однойменних витрат робочого часу, розробити його фактичний баланс і визначити величини можливого ущільнення робочого дня і підвищення продуктивності праці; визначити штучний і штучно-калькуляційний час на виріб; зробити висновки щодо резервів інтенсифікації використання робочого часу і вказати шляхи його підвищення.

 

 

Методичні вказівки

 

Для виконання завдання слід засвоїти тему «Організація технічного нормування праці на підприємстві». ФРЧ є спостереженням і вимірами всіх витрат робочого часу протягом зміни, які фіксуються в спостережному листі /дані про витрати робочого часу приведені в дод.3. Складання за даними спостережень зведення однойменних витрат робочого часу /коди витрат часу приведені в дод.4/ виробляється у вигляді табл.2.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2

Зведення однойменних витрат робочого часу

           

Код витрат часу	Назва витрат часу	Частота повтору  за зміну	Тривалість за зміну, хв
ПЗ	Отримання завдання та ознайомлення з роботою	2	12
	Отримання інструменту і заготовок	4	16
	Здача оброблених деталей	3	9
	…	9	37
	Всього
	480

 

Фактичний баланс робочого часу /табл.3/ складається по однойменними витратами часу з виділенням часу, що підлягає скороченню Т_скор . До нього входять нераціональні /незаплановані/ втрати часу: перерва через порушення процесу виробництва і дисципліни праці і т.д.

 

Таблиця 3

Фактичний баланс робочого часу

Код витрат часу	Найменування витрат робочого часу	Фактичні витрати часу, хв	Витрати, які мають бути скорочені, хв
ПЗ	Підготовчо-заключний час
ОП	Оперативний час
ОБ	...
ВП
	Всього	480

 

Ступінь ущільнення робочого дня, %:

С_ущ=Т_скор/Т_зм ^. 100,                                            (23)

де   Т_зм - тривалість зміни /480 хв/.

 

Ступінь можливого підвищення продуктивності праці, %

 

П_пп=(С_ущ/(100-С_ущ ) ^. 100,                                     (24)

 

Норму часу визначають на деталь, виріб, тому її називають нормою штучного часу t_шт:

 

,                                     (25)

де   t_о- основний оперативний/технологічний/ час;  t_обсл - час на обслуговування робочого місця;  t_від - час на відпочинок і особисті потреби.

 

 

Норма штучно-калькуляційного часу t_шт.к включає підготовчо-завершальний час на виріб:

,                                     (26)

Величину t_n.з в даному випадку визначаємо на основі даних ФРЧ про сумарні витрати підготовчо-завершального часу на партію деталей n:

.                                                 (27)

 

Індивідуальне домашнє завдання №4

Тема: «Оцінка  ефективності діяльності підприємства»

 

За даними додатку 5 розрахувати:

1. Продуктивність праці персоналу.
2.  Ефективність використання основних фондів: фондовіддачу, фондомісткість,  фондоозброєність та рентабельність  основних фондів.
3. Матеріаловвіддачу та матеріаломісткість продукції.
4. Ефективність використання оборотних коштів: коефіцієнт оборотності оборотних коштів, період оборотності та рентабельність оборотних коштів.
5. Визначити прибутковість діяльності підприємства: рентабельність продукції та рентабельність виробництва.

 

Отримані результати необхідно занести до табл. 4

Таблиця 4

Результати розрахунку показників ефективності діяльності підприємства

п/п	Показники	Одиниці виміру	Значення
1.	Продуктивність праці	грн/ос
2.	Фондовіддача	грн/грн
3.	Фондомісткість	грн/грн
4.	Фондоозброєність	грн/чол
5.	Рентабельність основних фондів	%
6.	Матеріаловіддача	грн/грн
7.	Матеріаломісткість	грн/грн
8.	Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	об
9.	Період оборотності оборотних коштів	днів
10.	Рентабельність оборотних коштів	%
11.	Рентабельність продукції	%
12.	Рентабельність виробництва	%

 

 

 

Методичні вказівки

 

1. Продуктивність праці – показник, що визначає кількість товарної продукції, що приходиться на 1 працівника та розраховується

                                                 (28)

де Р – чисельність працівників на підприємстві, осіб;

N – обсяг виробленої продукції даною дільницею (цехом), тис.грн.

 

1. Оцінка ефективності використання основних фондів дільниці.

 

2.1. Фондовіддача основних фондів дільниці (цеху).

Фондовіддача - випуск продукції на 1 грн. вартості виробничих фондів,
визначається відношенням обсягу випущеної (реалізованої) продукції N за певний період (рік) до загальної середньорічної вартості всіх основних виробничих фондів, тобто

                                                 (29)

де Фср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

N – обсяг виробленої продукції даною дільницею (цехом), тис.грн.

 

 

2.2. Фондомісткість  основних фондів дільниці (цеху).

Фондомісткість продукції Ф_м визначається відношенням середньорічної вартості ОФ до обсягу випущеної товарної продукції за певний період (рік).

                                                 (30)

де Фср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

N – обсяг виробленої продукції даною дільницею (цехом), тис.грн.

 

2.3. Фондоозброєність основних фондів Ф_оз визначається відношенням середньорічної вартості ОФ до чисельності працівників за певний період (рік).

                                                 (31)

де Фср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

Р – чисельність працівників на підприємстві, осіб.

 

2.4. Рентабельність основних фондів підприємства – визначає прибутковість основних фондів та розраховується:

                                                 (32)

де П – прибуток від реалізації продукції, тис.грн.

 

3. Використання матеріальних ресурсів підприємства.

3.1. Матеріаловіддача – визначає скільки товарної продукції приходиться на 1 грн витрат:

                                                 (33)

де N – обсяг виробленої продукції даною дільницею (цехом), тис.грн;

МВ– середньорічна вартість матеріальних витрат, тис.грн

 

3.2. Матеріаломісткість – витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції та розраховується:

                                                 (34)

де МВ– середньорічна вартість матеріальних витрат, тис.грн;

N – обсяг виробленої продукції даною дільницею (цехом), тис.грн.

 

4. Оборотні кошти підприємства.

 

4.1. Середня тривалість обороту оборотних коштів.

Тривалість обороту ОК (оборотність у днях) за рік (Т_об) визначається відношенням добутку середнього залишку оборотних коштів (О_сер) і числа днів у періоді (Д) до суми реалізації (N) за цей період, тобто:ер

Т_об = або .                               (35)

При визначені показників оборотності коштів число днів в періоді приймається рівним: за рік -360, за півроку - 180, за квартал - 90, за місяць - ЗО.

Число оборотів оборотних коштів (k_об) - коефіцієнт оборотності визначається відношенням суми реалізованої за даний період продукції до середнього залишку оборотних коштів за цей період:

 

 .                                                (36)                                      

 

 

 

5. Прибуток від реалізації – визначається як різниці між обсягом  виробництва продукції (N) та собівартістю (C).

6. Рентабельність діяльності підприємства.

6.1. Рентабельність - показник ефективності виробництва, яка характеризується відношенням між кінцевими результатами виробничо-господарської діяльності і витратами на виробництво продукції.

У практиці планової роботи розраховується загальний рівень рентабельності (виробництва) Р_вир.

Першу розраховують як відношення операційного прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, тобто:

,                                (37)

де П - операційний прибуток, тис.грн;

Ф_ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн;

О_ср - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів, тис.грн.

 

6.2.Рентабельність продукції Р_пр розраховується як відношення прибутку П, який отримали від реалізації даного виду продукції, до повної собівартості С_п, тобто:

.                                (38)

Цей показник характеризується ефективністю використання поточних витрат на виробництво і використовується для порівняння результатів і витрат за конкретними видами   продукції.   Найважливішими   факторами   підвищення   рентабельності виробництва з зниження собівартості і підвищення якості продукції, зниження втрат матеріальних і трудових ресурсів, покращення використання устаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         4. Рекомендована література

 

Нормативна та інструктивна література

 

1. Господарський кодекс України // Офіційний текст.-К.: Кондор, 2004-208 с.
2. Закон України «Про власність»// Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №20.
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»// Урядовий кур’єр. – 1999. – 1 вересня.
4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №49.
5. Закон України «Про оплату праці» // Галицькі контракти. - 1995.- №21.
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Збірник систематизованого законодавства // Бухгалтерія. – 2003. - №1.
7. Закон України «Про інвестиційну діяльність»// Відомості Верховної Ради України.-1991.- №47.
8. Основні положення про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємстві і в організаціях України. / Урядовий кур’єр. - 1993.- 12 жовтня.

Навчальна та довідкова література (основна)

 

1. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2005. – 524 с.
2. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум:  Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416 с.
3. Організація виробництва: Навч. посібник для вуз./ В.О.Онищенко, О.В.Редкін, А.С.Старовірець, В.Я.Чевганова. – К.Ж Лібра, 2005. – 336 с.
4. Организация и планирование машиностроительного производства / Под ред. Бабука – Минск: Вышейш. шк., – 1991.
5. Организация и планирование приборостроительного производства. Управление предприятием: Учебное пособие для вузов / Под ред.. Н.М. Ліча, А.Э. Розенплентера. – К.:Вища шк. Головне видавництво, 1986. – 344 с.
6. Организация, планирование и управление машиностроительным предприятием. Учеб. пособие для вузов / Н.С. Сачко, И.М. Бабук и др. – М.: Высш. шк., 1988. – 271 с.
7. Петрович Й.М., Захарчин Г.М., Буняк С.О. Організація виробництва: практикум. - Львів:Магнолія плюс, 2004. – 400 с.
8. Планирование на предприятии: Учебник / А.И. Ильин. – Мн.:Новое знание, 2003. – 4-е узд., стереотип. – 635 с.
9. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ, 1996. – 352 с.
10. Расчеты экономической эффективности новой техники: Справочник / Под общ. ред. К.М. Великанова. – Л.: Машиностроение, 1990.- 448 с.
11. Руденко Л.О. Проектирование технологических процесов в машиностроении. – К.: Высш. школа, 1993. – 414 с.
12. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. 3-є вид. – К.:Каравела, 2008. – 352 с.
13. Фатхутдинов Р.А. Организация производства. – М.: Инфра – М, 2002.-672с.
14.  Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. -  2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с.
15.  Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Львів:»Магнолія плюс», 2004. – 268 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра економіки, організації та управління підприємствами

 

 

 

 

Індивідуальні домашні завдання

 

 

 

з дисципліни:

„Організація, планування та управління”

 

 

 

 

Студент _______________________ група _________________ курс_________

Спеціальність _________________________________________

Шифр _____________________________

Прізвище, ініціали _____________________________________

 

 

 

Керівник _____________________________________________

                                  (ступінь, вчене звання, прізвище)

Оцінка заліку__________________________________________

Дата виконання ______________________

Дата заліку __________________________

 

 

Додаток 2

Топологія сітьового графіку

 

 

                                                                                       

Додаток 3

 

Виписка із спостережного листа індивідуальної фотографії робочого часу

Затрати робочого часу	Тривалість, хв
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	Остання цифра шифру варіанта
Спізнення на роботу	3	-	5	-	2	-	10	-	4	-
Одягання спецодягу	5	5	7	7	9	5	5	5	7	7
Отримання наряду	15	16	16	15	17	17	15	15	16	16
Ознайомлення з завданням	17	20	23	19	13	12	12	14	14	13
Розклад інструментів	14	12	13	14	15	14	13	12	14	14
Отримання матеріалу	10	12	10	11	10	15	7	8	9	10
Робота на верстаті	100	100	96	109	74	50	70	116	45	120
Заміна інструменту	7	12	16	11	10	9	6	8	5	6
Робота на верстаті	60	52	50	50	65	110	115	40	106	80
Відсутність електроенергії	7	5	9	2	6	4	5	12	10	8
Виправлення браку	17	16	15	12	11	14	10	10	15	16
Робота на верстаті	45	50	50	50	65	50	40	60	55	10
Обідня перерва
Спізнення з перерви	-	3	-	7	2	10	-	12	-	9
Заточка інструменту	15	15	6	10	10	8	7	8	7	7
Похід за заготовками	4	5	6	10	12	12	10	16	10	8
Робота на верстаті	14	50	32	85	65	100	76	62	10	83
Підналадка обладнання	20	18	16	17	15	10	15	15	15	10
Сторонні розмови	7	-	10	-	15	-	11	-	10	-
Робота на верстаті	100	67	90	34	48	23	40	50	68	40
Здача закінченої роботи	15	15	15	10	10	10	8	10	15	15
Прибирання робочого місця	5	7	5	7	6	7	5	7	5	8
Всього	480	480	480	480	480	480	480	480	480	480

Додаток 4

Зміст та позначення деяких витрат робочого часу

 

Елементи витрат	Позначення	Зміст
Підготовчо - завершальний час	ПЗ	Отримання наряду, інструменту, техоснастки, документації: ознайомлення з роботою і документацією, проходження інструктажу про виконання роботи, здача продукції контролеру
Оперативний час	ОП	Час основної /технологічної/ і допоміжної роботи

Основний час	О	Якісна або кількісна зміна предмету праці
Допоміжний час	Д	Час на установку, кріплення деталей, знімання готової продукції, контроль її якості, всі дії щодо управлінню устаткуванням до зміни режимів його роботи
Час обслуговування робочого місця	ОБ	Технічне і організаційне обслуговування робочого місця, забезпечуюче роботу без втрат /заміна і правка інструменту, наладка обладнання, догляд за робочим місцем
Час непродуктивної роботи	НР	Виготовлення і виправлення браку, роботи, виконувані з відхиленням від встановленої технології, час на похід за нарядом, кресленнями, матеріалами
Час на відпочинок і особисті потреби	ВП	Перерви для відпочинку і на особисту гігієну, фізкультурна пауза
Перерви через порушення виробничого процесу	ПВП	Перерви з організаційно-технічних причин: несправність обладнання і її усунення, відсутність заготівок, деталей, матеріалів, електроенергії, оснастки, очікування транспорту і тощо
Перерви через порушення трудової дисципліни	ППД	Порушення правил внутрішнього розпорядку: спізнення, відхід з робочого місця, сторонні розмови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Вихідні дані для розрахунку

Найменування показника	Друга цифра варіанту
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1. Чисельність робітників, чол (Р)
Перша цифра варіанту
1	120	128	130	135	137	142	146	151	155	159
2	140	143	145	145	148	150	151	153	155	157
3	150	152	152	155	157	158	160	162	163	165
4	165	167	169	170	170	172	173	175	176	177
5	172	175	177	177	179	181	182	184	186	187
6	180	186	189	190	193	197	200	203	206	209
7	193	194	198	201	205	208	211	214	217	220
8	205	208	211	215	210	215	217	218	220	222
9	212	212	216	218	220	222	224	227	229	231
10	215	217	217	219	222	223	224	226	228	229
2. Вартість основних фондів (ОФср), тис.грн

Перша цифра варіанту
1	2500	2600	2600	2680	2750	2800	2858	2916	2974	3032
2	2600	2600	2750	2890	3150	3215	3354	3493	3632	3771
3	3000	3100	3100	3250	3250	3335	3400	3465	3530	3595
4	3100	3100	3250	3330	3350	3445	3518	3591	3664	3737
5	3200	3320	3390	3510	3510	3629	3710	3791	3872	3953
6	3300	3430	3550	3550	3620	3718	3794	3870	3946	4022
7	3400	3510	3620	3670	3670	3784	3854	3924	3994	4064
8	3500	3590	3750	3750	3830	3930	4012	4094	4176	4258
9	3600	3600	3600	3820	3910	3958	4042	4126	4210	4294
10	3700	3810	3930	4020	4020	4151	4236	4321	4406	4491
3. Собівартість продукції (С), тис.грн
Перша цифра варіанту
1	1200	1050	1070	1090	1100	1054	1038	1022	1006	990
2	1030	1060	1090	1100	1120	1146	1168	1190	1212	1234
3	980	1000	1050	1050	1050	1083	1102	1121	1140	1159
4	1400	1500	1530	1590	1570	1647	1690	1733	1776	1819
5	1320	1350	1350	1370	1370	1388	1400	1412	1424	1436
6	1350	1380	1400	1430	1460	1485	1512	1539	1566	1593

7	1400	1480	1480	1520	1500	1548	1572	1596	1620	1644
8	1450	1490	1530	1550	1550	1592	1618	1644	1670	1696
9	1490	1510	1540	1560	1580	1605	1628	1651	1674	1697
10	1520	1520	1500	1540	1550	1550	1558	1566	1574	1582
5. Річний обсяг реалізації, тис.грн (N)
Перша цифра варіанту
1	1780	1830	1830	1900	1910	1949	1982	2015	2048	2081
2	1850	1870	1890	1920	1950	1971	1996	2021	2046	2071
3	1510	1540	1610	1640	1650	1704	1742	1780	1818	1856
4	2150	2180	2190	2240	2240	2272	2296	2320	2344	2368
5	2710	2790	2800	2950	2950	3032	3096	3160	3224	3288
6	2750	2810	2830	2850	2870	2906	2934	2962	2990	3018
7	2830	2850	2890	2900	2900	2931	2950	2969	2988	3007
8	2860	2900	2950	2970	2980	3025	3056	3087	3118	3149
9	2290	2320	2360	2380	2400	2434	2462	2490	2518	2546
10	2340	2350	2300	2370	2380	2378	2388	2398	2408	2418