|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ РОБОТИ
ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ РОБОТИ« Назад
ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЇХ РОБОТИ 14.10.2016 13:01
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНОГО НАВЧАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ОСІБ ННІ ПОЗН
Кафедра загальноправових дисциплін
лекція
з дисципліни«Конституційне право України»
Тема № 12. Органи судової влади та організація їх роботи
(2 години)
Для заочного навчання цивільних осіб ННІ ПОЗН
Дніпропетровськ – 2015
Лекцію підготувала Наливайко Л.Р. – завідувач кафедри загальноправових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор
Рецензенти: Єрмоленко Д. О., проректор з науково-педагогічної роботи та допрофесійної підготовки, професор кафедри теорії та історії держави і права Класичного приватного університету, доктор юридичних наук, доцент
Максакова Р. М.,завідувач кафедри конституційного, адміністративного та трудового права Інституту управління та права Запорізького національного технічного університету, доктор юридичних наук, доцент
Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри загальноправових дисциплін юридичного факультету «28» серпня 2015 р., протокол № 2
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
РЕКОМЕНДОВАНА Література:
Мета лекції:
Розкрити поняття, ознаки та функції судової влади, судову систему України, основні засади українського судочинства, правовий статус суддів, значення Вищої ради юстиції.
ВСТУП
В умовах становлення України як демократичної, правової, соціальної держави суттєво зростає роль судової влади. Функцію здійснення правосуддя покладено згідно з Конституцією України (ст. 6) на суди, які діють незалежно від законодавчої влади. Жоден орган державної влади, крім судів, не вправі брати на себе функцію і повноваження по здійсненню правосуддя. Виключно суди мають право визнати особу винною у скоєнні злочину і піддати її кримінальному покаранню. Суди здійснюють захист гарантованих Конституцією кожному прав і свобод (ст. 55). На підвищення ролі судів спрямоване вперше закріплене в Конституції положення про те, що компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судова влада, як і інші гілки державної влади, здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.
І. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Згідно зі ст. 6 Конституції України, судова влада є рівноправною та самостійною гілкою влади. її існування, поряд із законодавчою та виконавчою владою, є ознакою демократичної держави. Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції, є обов’язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи застосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин тощо. Одночасно судовій владі властиві й специфічні ознаки:
Відокремленість судової влади тісно пов’язана з її незалежністю (виключення будь-якого впливу політичних партій, громадських рухів та їхніх лідерів на судову владу; особливий порядок фінансування суддів, їх матеріально-побутового та соціального забезпечення; заборона вимагати від суддів відомостей по суті справ, які розглядаються чи перебувають у провадженні та ін.) та самостійністю (судові функції суд не поділяє з іншими органами, а його рішення не потребують санкцій або затвердження іншими гілками влади). Проте це не означає, що суди повністю ізольовані від законодавчої та виконавчої влади (їх взаємодія здійснюється в межах законів, які гарантують незалежність судів, виділяючи їх у самостійну, відокремлену систему). Судова влада має свої функції, до яких належать правосуддя та контроль. Визначальною є функція правосуддя, позаяк саме органи судової влади розглядають по суті правові конфлікти. Рішення суду з цивільних справ або вирок у справах кримінальних прийнято називати актами правосуддя, що з погляду їхньої обов’язковості прирівнюються до законів та забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу, а умисне їх невиконання чи перешкоджання їх виконанню посадовою особою має наслідком юридичну відповідальність. Контрольна функція судової влади полягає в тому, що вона здійснює конституційний контроль; контроль за законністю й обґрунтованістю рішень і дій державних органів, посадових осіб та державних службовців у разі їх оскарження до суду; контроль за законністю й обґрунтованістю арештів і затримань, застосованих органами дізнання та досудового слідства; санкціонування проведення дій, пов’язаних з обмеженням прав громадян, передбачених статтями 29, 30, 31 Конституції України тощо. ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ Таким чином, згідно зі ст. 6 Конституції України, судова влада є рівноправною та самостійною гілкою влади. її існування, поряд із законодавчою та виконавчою владою, є ознакою демократичної держави. Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції, є обов’язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи застосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин тощо.
ІІ. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
Функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, покладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади. Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Він розглядає питання про відповідність всіх законів й інших нормативно-правових актів, які приймаються в Україні, Конституції України та принципам верховенства права. Суди загальної юрисдикції розглядають спори між громадянами, громадянами та юридичними особами, громадянами й державою, кримінальні справи, адміністративні тощо. Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації. Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. Систему судів загальної юрисдикції формують місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Він: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законодавством; 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок на наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину, вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я; 4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. До складу Верховного Суду України входять двадцять суддів – по п’ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступники. Судді Верховного Суду України обираються Верховною Радою України безстроково. Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п’ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України. У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України, який є колегіальним органом, повноваження якого визначаються законодавством. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України. При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада. До її складу входять висококваліфіковані фахівці у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення. Голова Верховного Суду України та його заступник обираються на посаду строком на п’ять років та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування. Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань. Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району міста, декількох районів або району та міста одночасно. До місцевих судів за статусом прирівнюються господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом. Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До них прирівнюються військові суди регіонів у Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. До вищих спеціалізованих судів належать вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. У вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду та Науково-консультативна рада, порядок роботи і статус яких визначається законом. Вищий спеціалізований суд має офіційний орган та може бути співзасновником інших друкованих видань. Суди загальної юрисдикції створюються та ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Голови місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів та їх заступники призначаються на посади строком на п’ять років із числа суддів цих судів та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідних рад суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд. Конституцією України заборонено створення будь-яких надзвичайних і особливих судів. Колишня практика створення позасудових органів, наділених повноваженнями судів (особливо в 20-х, 30-х, 40-х рр. XX століття) несумісна з принципом законності. Вона призвела до масового порушення прав і свобод громадян, незаконних політичних репресій. За умов становлення в Україні демократичної, правової держави створення таких судів неприпустиме. ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ Отже, функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, покладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади. Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації. Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. Систему судів загальної юрисдикції формують місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.
ІІІ. ОСНОВНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОГО СУДОЧИНСТВА
Суди України, розглядаючи цивільні, кримінальні, адміністративні й інші справи, сприяють зміцненню законності та правопорядку в державі, захищають права й свободи людини та громадянина. Ця діяльність судів здійснюється на певних засадах (принципах) - основних, загальних положеннях, визначених Конституцією України та відповідними законами України, що характеризують найбільш важливі аспекти організації і діяльності судів при здійсненні правосуддя. Основними з них є такі: 1) законність (правосуддя здійснюється в точній відповідності до законодавства України); 2) здійснення правосуддя тільки судом (правосуддя в Україні здійснюється виключно спеціальними державними органами - судами. Делегування функцій судів іншим державним органам або посадовим особам не допускається); 3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин); 4) незалежність суддів (вони підкоряються тільки закону); 5) забезпечення доведення вини (особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконно, або на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь); 6) змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їхньої переконливості (у судовому розгляді справи участь беруть дві сторони - обвинувачення (прокурор, потерпілий, цивільний позивач) і захист (адвокат, підсудний, цивільний відповідач), які подають свої докази, міркування, що стосуються справи, для встановлення істини, маючи при цьому однакові права); 7) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (прокурор підтримує державне обвинувачення та сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи); 8) забезпечення обвинуваченому права на захист (кожен має право на правову допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення цього права діє адвокатура, що може використовуватися підозрюваним, обвинуваченим, підсудним і є важливою гарантією об’єктивного розгляду справи та запобігання притягнень до кримінальної відповідальності невинуватих осіб. Порушення цього права може стати підставою для скасування судового рішення); 9) гласність (відкритість) судового процесу та його повиє фіксування технічними засобами (закритий розгляд справ допускається лише за вмотивованою ухвалою суду щодо певних категорій справ, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України. Вироки судів завжди оголошуються публічно); 10) обов’язковість рішень суду (Конституцією України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України, це означає, що ті з них, які набрали законної сили, є обов’язковими для всіх без винятку органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, окремих громадян та їхніх об’єднань і підлягають виконанню на всій території України. Особи, винні в невиконанні судових рішень, притягаються до встановленої законом відповідальності). Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах певної юрисдикції. ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ Отже, суди України, розглядаючи цивільні, кримінальні, адміністративні й інші справи, сприяють зміцненню законності та правопорядку в державі, захищають права й свободи людини та громадянина. Ця діяльність судів здійснюється на певних засадах (принципах) - основних, загальних положеннях, визначених Конституцією України та відповідними законами України, що характеризують найбільш важливі аспекти організації і діяльності судів при здійсненні правосуддя.
IV. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДДІВ
Відповідно до ст. 127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснює Президент України, решту суддів, окрім судців Конституційного Суду України, обирає Верховна Рада України безстроково в порядку, встановленому законом. Необхідною умовою для обіймання посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного іспиту. Його складають особи, що висуваються для призначення на посаду судді та є громадянами України, не молодші за 25 років, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживають в Україні не менш як 10 років і володіють державною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, що мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Кваліфікаційна комісія, залежно від результатів іспиту, доходить висновку про підготовленість кандидата до судової роботи та дає рекомендацію для призначення його на посаду судді. Закон може встановлювати для деяких категорій суддів додаткові вимоги щодо стажу, віку та їхнього професійного рівня (для судців апеляційного суду стаж роботи на посаді судці не менше 5 років, для суддів Верховного Суду України - не менше 15 років). Конституцією України та законами України гарантується незалежність і недоторканність судців. Незалежність суддів полягає в тому, що вони підвладні лише законові та будь-який уплив на них неприпустимий. Недоторканність суддів поширюється на їхні листування, засоби зв’язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рангів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом. Суддя звільняється з посади органом, який його обрав або 1 призначив у разі: 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено (стосується суддів Конституційного Суду України та суддів, які вперше призначаються на посаду); 2) досягнення суддею 65 років (незалежно від статі); 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 4) порушення суддею вимог щодо несумісності; 5) порушення суддею присяги (присяга вимагає від судді чесно та сумлінно виконувати обов’язки, здійснюючи правосуддя, підкорятися тільки закону, бути об’єктивним і справедливим); 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього (у разі вчинення суддею злочину); 7) припинення його громадянства (внаслідок виходу судді з громадянства чи втрати громадянства); 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим (може статися тільки за рішенням суду); 9) подання суддею заяви про відставку чи про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються в разі його смерті. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно для посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду – 1.1; судді вищого спеціалізованого суду – 1.2; судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України – 1.3. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років -15 %; більше 5 років - 20 %; більше 10 років - 30 %; більше 15 років - 40 %; більше 20 років - 50 %; більше 25 років - 60 %; більше 30 років - 70 %; більше 35 років - 80 % посадового окладу. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Проявляється це в тому, що працівники суду та їхні близькі родичі мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю для захисту особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого життя та майна; отримувати матеріальну компенсацію в разі загибелі працівника, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, знищення чи пошкодження його майна у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Життя та здоров’я працівників суду підлягають обов’язковому державному страхуванню, за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Судді, які вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Суддя та члени його сім’ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров’я. Члени сім’ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя. Судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія (як державному службовцю) або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % заробітку, але не більше ніж 90 % розміру щомісячного довічного грошового утримання). Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержаного суддею після виходу у відставку. Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади здійснює Державна судова адміністрація України, яка підзвітна з’їзду судів України. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні управління Державної судової адміністрації. Державну судову адміністрацію очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з неї Радою суддів України. ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ Отже, відповідно до ст. 127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади здійснює Державна судова адміністрація України, яка підзвітна з’їзду судів України. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні управління Державної судової адміністрації.
V. ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
Згідно зі ст. 131 Конституції України, в нашій державі діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: v внесення подання про призначення суддів на посади чи про звільнення їх з посад; v прийняття рішень стосовно порушень суддями та прокурорами вимог щодо несумісності; v здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. Отож основне завдання цього органу – остаточне завершення процесу відбору кандидата на посаду судді. Вища рада юстиції є провідним елементом складного механізму проходження кандидата на посаду судді. За її рішенням вносяться подання Президентові України про перше призначення суддів і подання до Верховної Ради України про обрання суддів безстроково. На цей орган покладено конституційний обов’язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу. Названа інституція є гарантом незалежності суддів у тому разі, якщо в системі виконавчої чи законодавчої гілок державної влади буде виявлено невдоволення безкомпромісністю судді під час здійснення правосуддя. Діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності при формуванні суддівського корпусу, а з іншого – забезпечити реальну незалежність суддів при здійсненні правосуддя. Вища рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До її складу також належать за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Отже, до процесу призначення суддів на посади залучаються представники найбільш компетентної у сфері юриспруденції. ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО ПИТАННЯ Згідно зі ст. 131 Конституції України, в нашій державі діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади чи про звільнення їх з посад; прийняття рішень стосовно порушень суддями та прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. Отож основне завдання цього органу – остаточне завершення процесу відбору кандидата на посаду судді.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Отже, можна підвести наступні підсумки: 1. Згідно зі ст. 6 Конституції України, судова влада є рівноправною та самостійною гілкою влади. її існування, поряд із законодавчою та виконавчою владою, є ознакою демократичної держави. Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції, є обов’язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи застосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин тощо. 2. Функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, покладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та виконавчої гілок влади. Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. 3. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. 4. Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації. Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб. Систему судів загальної юрисдикції формують місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України. 5. Суди України, розглядаючи цивільні, кримінальні, адміністративні й інші справи, сприяють зміцненню законності та правопорядку в державі, захищають права й свободи людини та громадянина. Ця діяльність судів здійснюється на певних засадах (принципах) - основних, загальних положеннях, визначених Конституцією України та відповідними законами України, що характеризують найбільш важливі аспекти організації і діяльності судів при здійсненні правосуддя. 6. Відповідно до ст. 127 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. 7. Організаційне забезпечення діяльності органів судової влади здійснює Державна судова адміністрація України, яка підзвітна з’їзду судів України. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються територіальні управління Державної судової адміністрації. 8. Згідно зі ст. 131 Конституції України, в нашій державі діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади чи про звільнення їх з посад; прийняття рішень стосовно порушень суддями та прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. Отож основне завдання цього органу – остаточне завершення процесу відбору кандидата на посаду судді.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
В ході лекції розглянуто лише частину з того значного кола питань, що необхідно буде опанувати майбутнім юристам при вивченні курсу. Саме тому при підготовці до практичних занять з теми рекомендується звернутись не лише до базових підручників, а ще й до інших джерел, які можна знайти у бібліотеці університету або у книжковому фонді навчально-методичного кабінету кафедри загальноправових дисциплін. В процесі вивчення теми лекції пропонується для кращого засвоєння навчального матеріалу ознайомитись з підручниками та посібниками з числа зазначених у списку літератури. При використанні джерел закордонних авторів необхідно опанувати навчальний матеріал, корегуючи його з урахуванням положень законодавства України. Пропонується звернути особливу увагу на низку питань, що є дискусійними серед науковців, а тому іноді відзначаються суттєво відмінними один від одного поглядами вирішення теоретичної проблеми.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |