Організація судових та правоохоронних органів України

Організація судових та правоохоронних органів України 09.09.2018 16:08

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

3380 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до проведення практичних (семінарських),

індивідуальних занять та самостійної роботи із дисципліни

«Організація судових та правоохоронних органів України»

для студентів спеціальності 6.030402 «Правознавство»

(відповідно до вимог ECTS)

усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Сумський державний університет

2013

Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських), індивідуальних занять та самостійної роботи з дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України» / укладач доктор юридичних наук, доцент М. М. Бурбика. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – 69 с.

 

 

 

Кафедра права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Навчальна дисципліна «Організація судових і правоохоронних органів України» – це вступний спеціалізований курс, який має на меті допомогти студентам набути початкових знань про судову та правоохоронну діяльність спеціально уповноважених на її здійснення державних органів, а також недержавних організацій, покликаних сприяти реалізації правоохоронної функції держави. Коло таких органів досить широке. Традиційно до них належать суди, прокуратура, органи внутрішніх справ, Служби безпеки України, досудового розслідування, юстиції, нотаріату, державної податкової, контрольно-ревізійної, виконавчої служб, адвокатура, а також інші органи, які займаються правоохоронною діяльністю.

Цей навчальний курс належить до циклу фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін, оскільки дає знання, без володіння якими неможливе якісне засвоєння таких навчальних дисциплін, як конституційне право, кримінально-, цивільно-, адміністративно-процесуальне право, прокурорський нагляд тощо. У курсі подаються матеріали, які не охоплюються іншими навчальними курсами.

Особливість вивчення цієї дисципліни полягає в тому, що в державі постійно триває процес удосконалення законів та інших нормативних актів, у тому числі й тих, що безпосередньо стосуються організації й основ діяльності судів та правоохоронних органів. Це вимагає від студентів набуття навичок слідкування за публікаціями з питань судових і правоохоронних органів. У цьому їм можуть бути корисні такі видання, як «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Право України» та ін.

Навчальною програмою передбачено засвоєння зазначеної дисципліни на лекціях, практичних заняттях, при індивідуальному консультуванні викладачем, самостійній роботі, написанні контрольної роботи.

Практичні заняття – одна з основних форм навчання. На них перевіряється ступінь засвоєння студентами теоретичних питань курсу, положень законодавства та практики його застосування. Перевірка знань здійснюється також завдяки проведенню поточного модульного контролю. Зміст навчальної дисципліни розділено на два модулі. До першого віднесені питання, пов’язані з діяльністю судової влади, до другого – питання щодо функціонування правоохоронних органів.

Виконання індивідуальної роботи дає можливість студенту закріпити та поглибити теоретичні та практичні знання, отримані в процесі вивчення окремих тем курсу.

Самостійна робота заохочується за допомогою використання рейтингової системи оцінки підготовки студентів та написання контрольної роботи.

Підсумковою формою контролю є диференційований залік, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань, уміння застосовувати набуті знання при вирішенні конкретних професійних завдань, а також самостійно працювати з науковою та навчальною літературою.

Завданням викладання названого курсу є те, що в результаті його вивчення майбутні юристи повинні знати зміст законодавства щодо системи, структури та принципів організації судових та правоохоронних органів, їх повноважень. Студенти повинні вміти чітко орієнтуватися в нормативно-правових джерелах, у проблемах захисту прав людини і громадянина, а також юридичних осіб від порушень через судову владу і правоохоронні органи, тобто орієнтуватися в механізмах реалізації норм права як гарантій держави. Оволодіння цими знаннями допоможе їм зорієнтуватися у майбутній професії, сформувати уявлення про зміст діяльності кожного правоохоронного органу та виявити індивідуальну схильність до то чи іншого напрямку юридичної діяльності. Отже, в результаті вивчення курсу «Організація судових та правоохоронних органів» студенти повинні набути таких знань та вмінь:

 - сутність та поняття судової влади та правосуддя, його форми і види, значення і характеристику принципів правосуддя;

 - поняття правоохоронної діяльності, відомості про органи, що здійснюють таку діяльність, їх структуру, завдання, функції, повноваження;

 - уміти правильно тлумачити та застосовувати нормативно-правові акти щодо організації та діяльності судових та правоохоронних органів, вільно орієнтуватися в їх системі.

 

 

 

Тема 1. Предмет, основні поняття й

джерела курсу «Організація судових та правоохоронних органів»

 

План

1. Сутність державної правоохоронної діяльності.

2. Предмет і система курсу «Організація судових та право охо-

роннних органів».

3. Поняття і види судових і правоохоронних органів.

4. Загальна характеристика і функції правоохоронних органів.

5. Функції судової і правоохоронної діяльності.

6. Основні джерела дисципліни «Організація судових та право-охоронних органів».

7. Співвідношення дисциплінии «Організації судових і право-охоронних органів» з іншими юридичними дисциплінами.

Завдання

1. Назвіть та охарактеризуйте основні ознаки правоохоронної діяльності.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні напрями (функції) судової та правоохоронної діяльності.

3. Перелічіть судові та правоохоронні органи, що виконують ці функції.

4. Охарактеризуйте систему дисципліни «Організація судових і правоохоронних органів».

5. Визначте значення Конституції України для діяльності судових і правоохоронних органів.

6. Визначте взаємозв’язок дисципліни «Організація судових і правоохоронних органів» із кримінально-процесуальним правом.

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).

2. Загальна декларація прав людини від 10 груд. 1948 р. / М-во юстиції України. – К. : Логос, 1998. – 8 с.

3. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 р. // 36 договорів Ради Європи. – К. : Парлам. вид-во, 2000. – С. 27 – 45.

4. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 p., Першого Протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263; 1999. – № 22– 23.– Ст. 197.

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 груд. 1966 р. // Права людини. Міжнар. договори України, декларації, док. – К., 1992. – С. 36 – 62.

6. Основні принципи незалежності судових органів від 06.09.1985 р. // Международ. защита прав человека. Док. и коммент. – X. : Синтекс. – 1998. – С. 162 –166.

7. Європейська хартія про статус суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1998. – № 4. – С. 2 – 9.

8. Рекомендація № (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Там само. – 1997.– №4 (6). – С. 10 –11.

9. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.

10. Про Конституційний Суд України : Закон України від 26.10.1996 р. № 422/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. –1996. – № 49. – Ст. 272.

11. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15.01.1998 р. № 22/98-ВР // Там само. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

12. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Там само – 1991. – № 53. – Ст. 793.

13. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (із змін. та допов.).

14. Про Службу безпеки України : Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №27. – Ст. 382.

15. Про адвокатуру : Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ // Там само. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

16. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 p. № 3425-ХІІ // Там само. – 1993. – № 39.– Ст. 383.

17. Положення про Міністерство юстиції України : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 р. № 1577 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 45. – Ст. 3020.

18. Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 р. № 1383 // Там само. – 2006. – № 40. – Ст. 2687.

19. Положення про Державну судову адміністрацію України [Електронний ресурс]: затв. рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 р. – № 12. – Режим доступу: http://court.gov.ua/olsa. - Заголовок з екрану.

20. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Пстришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.

21. Організація судової влади в Україні : навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін. – X. : Одіссей, 2007.

22. Порівняльне судове право : навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, Н. В. Сібільова та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна та Л. М. Москвич. – X. : Право, 2008.

23. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України / О. С. Семерак. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 392 с.

24. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.

25. Іваницький C. O. Судова влада та правоохоронні органи України / С. О. Іваницький. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Кондор, 2009. – 150 с.

26. Судові та правоохоронні органи України. – К. : Вид. Паливода А. В., 2009. – 224 с.

27. Євграфова Є. Базова дисципліна з організації та функціонування системи судових та правоохоронних органів України / Є. Євграфова // Юрид. Україна. – 2009. – № 8. – С. 120–124.
28. Подоляка A. M. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності / A. M. Подоляка // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ України. – 2009. – № 3 (44): зб. наук. пр. – Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 17–23.

 

Тема 2. Правосуддя і його принципи

 

План

1. Поняття правосуддя, його відмінність від інших форм держав-ної форм діяльності.

2. Роль судової влади у правовій державі.

3. Форми та види правосуддя.

4. Співвідношення понять «правосуддя» і «судочинство».

5. Поняття принципів правосуддя, їх система, характеристика, значення.

 

Завдання

1. У зв’язку з хворобою голови районного суду виконком міської ради своїм рішенням поклав виконання його обов’язків на суддю Іваненко.

Чи відповідає рішення виконкому міської ради чинному законодавству?

 

2. Суддя районного суду Петренко виніс вирок з кримінальної справи, яким засудив гр-на К. до 5 років позбавлення волі за скоєння крадіжки. Після оголошення вироку суддя вирішив, що він надто суворий і вніс у вирок зміни, визначивши термін засудження у 3 роки позбавлення волі.

Чи відповідають вимогам закону дії судді?

 

3. Суд розглянув у судовому засіданні кримінальну справу щодо звинувачення Л. у скоєнні навмисного вбивства з особливою жорстокістю. Враховуючи велику небезпеку злочину, у складі суду брали участь три професійні судді та два народні засідателі.

Чи відповідає закону склад суду, який розглянув справу? У якому складі суддів здійснюється розгляд справ? Назвіть правові форми участі представників народу в здійсненні правосуддя?

 

4. Учні 9-го класу С. (15 років) та А. (16 років) за попередньою змовою зґвалтували ученицю паралельного класу Д. За клопотанням адміністрації школи місцевий суд розглянув кримінальну справу в актовому залі школи, де навчалися підсудні та потерпіла. На процесі були присутні вчителі, батьківський актив та учні.

Чи відповідають дії суду принципам правосуддя? Розкрийте зміст принципу гласності і відкритості судового процесу.

 

5. Під час розгляду кримінальної справи за звинуваченням Т. у скоєнні посадового злочину підсудний заявив клопотання про виклик перекладача, зазначивши, що судочинство ведеться українською мовою та всі свідки у справі розмовляють українською мовою, а він її розуміє погано. Порадившись, місцевий суд виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, мотивуючи своє рішення тим, що підсудний володіє російською мовою, яка є його рідною, і тому у зв’язку з великою подібністю російської та української мов, необхідності у перекладачеві немає. Головуючий при цьому роз’яснив підсудному, що якщо окремі слова для нього будуть незрозумілі, то їх йому перекладе секретар судового засідання.

Чи відповідають дії суду принципам судової влади? Розкрийте зміст і значення принципу мови судочинства.

 

6. Місцевий суд розпочав слухання у кримінальній справі за звинуваченням В., Ч. і Р. у скоєнні розбійного нападу. В ході слухання В. винним себе у скоєнні злочину не визнав, зазначивши, що Ч. і Р. обмовляють його, і тому заявив клопотання про призначення йому захисника. Порадившись, місцевий суд виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, мотивуючи своє рішення тим, що на цей час вільних захисників немає, оскільки всі вони зайняті в інших судових засіданнях. При цьому головуючий у справі запропонував В. укласти угоду на здійснення захисту з одним із адвокатів, які здійснюють захист Ч. і Р., оскільки вони все одно беруть участь у цій справі, і їм добре відомі її обставини.

Чи відповідають дії суду принципам правосуддя? Розкрийте зміст і значення принципу забезпечення обвинуваченому права на захист.

 

Список нормативних актів та літератури

1. Всеобщая декларация прав человека от 10 дек. 1948 г. // Международ. док. по правам человека. – Харьков : РИФ «Арсин, ЛТД», – 2000.– С. 6 – 12.

2. Європейська хартія про статус суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1998. – № 4. – С. 2 – 9.

3. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).

4. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 р. № 3781-XII // Там само. – 1994. – № 11. – Ст. 50.

5. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51; 2003. – № 16. – Ст.124.

6. Про Конституційний Суд України : Закон України від 26.10.1996 p. № 422/96-ВР // Там само. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 12. – Ст. 792.

8. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15.01.1998 р. № 22/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.

9. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 1. –Ст. 13.

10. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 p. № 2453-VI // Там само. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.

11. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35 – 36, № 37. – Ст. 446.

12. Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 740 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 22. – Ст. 1623.

13. Основные принципы независимости судебных органов, принятые резолюциями Генеральной Ассамблеи ООН от 29.11.85 г. и 13.12.85 г. // Международ. акты о правах человека : сб. док. – М. : Б.и., – 2000. – С. 168 – 170.

14. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави : втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : моногр. / В. Д. Бринцев. – X. : Право, 2010. – 464 с.

15. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.

16. Москвич Л. М. Статус суддів : теоретичний та порівняльно-правовий аналіз / Л. М. Москвич. – Херсон, – 2004. – 223 с.

17. Сібільова Н. В. Еволюція поняття «правосуддя» / Н. В. Сібільова // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Вип. 10. – X. : Право, 2005. – С. 186 –190.

18. Жуйков В. М. Судебная реформа : проблемы доступа к правосудию / В. М. Жуйков. – М. : Статус, 2006. – 283 с.

19. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації : моногр. / О. М. Овчаренко. – X. : Право, 2008. – 304 с.

20. Статус суддів : навч. посіб. / кол. авт. : І. Є. Марочкін, Ю. І. Крючко, Л. М. Москвич та ін.; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. – X. : Право, 2009.

21. Овсяннікова О. О. Транспарентність судової влади : моногр. / О. О. Овсяннікова. – X. : ФІНН, 2010. – 336 с.

22. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.

 

Тема 3. Судова система України. Суди загальної юрисдикції

 

План

1. Поняття судової системи, її характеристика.

2. Основні поняття судової системи: «суд», «склад суду», «ланка судової системи», «гілка судової системи», «судова інстанція».

3. Система судів загальної юрисдикції:

а) місцеві суди;

б) апеляційні суди;

в) вищі спеціалізовані суди;

г) Верховний Суд України.

4. Спеціалізовані суди в Україні.

5. Голова суду та його заступник: повноваження, порядок обран-ня і звільнення з посади.

 

Завдання

1. Складіть схему судової системи України, деталізувавши при цьому систему судів загальної юрисдикції (письмово).
2. До апеляційного суду надійшла на розгляд уперше кримінальна справа за звинуваченням О. у скоєнні навмисного вбивства з хуліганських спонукань. Працівник апарату суду вирішив надіслати зазначену справу на розгляд до місцевого суду, оскільки справа у 1-й інстанції по суті не розглядалась, а відразу надійшла до апеляційного суду.

Чи відповідають дії працівника апарату суду вимогам законодавства? Визначте відмінності між судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Назвіть судові органи, що розглядають справи у першій, апеляційній і касаційній інстанціях.

 

3. Після перевірки діяльності приватного підприємства «Прометей» працівники податкової інспекції донарахували підприємству несплачені податки. Керівник ПП звернувся за юридичною допомогою до адвоката, який порадив звернутися підприємству до господарського суду, оскільки донарахування стосуються господарської діяльності ПП.

Чи правильні дії адвоката? Визначте завдання діяльності господарських і адміністративних судів.

 

4. Працівник ДАІ сержант Петренко за порушення правил дорожнього руху склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно водія Г. і повідомив, що розгляд цієї справи відбудеться у Зарічному районному суді м. Сум. Водій Г. заперечив сержанту, мотивуючи тим, що оскільки він скоїв адміністративне правопорушення, то його справу повинен розглядати Сумський окружний адміністративний суд.

Чи правильні дії сержанта Петренка? Визначте завдання діяльності загальних і адміністративних судів.

 

5. Місцевий суд засудив П. до 6 років позбавлення волі за скоєння крадіжки з проникненням у житло. Батько засудженого, не погодившись з таким вироком і вважаючи сина невинним, надіслав скаргу до Верховного Суду України з вимогою скасувати вирок. У відповідь на скаргу було отримане роз’яснення Верховного Суду України, з яким заявник звернувся до адвоката.

Як у такій ситуації повинен діяти адвокат?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 p. № 2453-VI // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
3. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15.01.1998 р. № 22/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
4. Про Конституційний Суд України : Закон України від 26.10.1996 p. № 422/96-ВР // Там само. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
5. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5, пункту 3 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій України» (справа про Касаційний суд України) від 11.12.2003 р. № 20-рп/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Ч. 1. – Ст. 2705.
6. Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді : наказ Держ. суд. адмін. України від 27.06.2006 р. № 68 // Там само. – 2006. – № 31. – Ст. 2266.
7. Про затвердження Інструкції з діловодства в апеляційних та місцевих адміністративних судах : наказ Держ. суд. адмін. України від 15.12.2008 р. № 134 // Там само. – 2009. – № 6. – Ст. 186.
8. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я.Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.
9. Банчук О. А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод до процедури здійснення судочинства / О. А. Банчук, О. Р. Куйбіда. – К. : ІКЦ «Леста», 2005. – 116 с.
10. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа / В. Стефанюк. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
11. Шишкін В. І. Судові системи країн світу : навч. посіб. : [у 3 кн.] / В. І. Шишкін – К. : Юрінком Інтер, 2001.
12. Русанова І. О. Суд присяжних в Україні : проблеми становлення та розвитку / І. 0. Русанова. – X.: ВД ІНЖЕК, 2005.
13. Тихий В. П. Правова природа, повноваження, рішення та висновки Конституційного Суду України / В. П. Тихий // Вісн. Акад. адвокатури України. – Вип. 10. – 2007. – С. 5 – 19.
14. Астрова Л. М. Склад і особливості формування Конституційного Суду України / Л. М. Астрова // Там само. – Вип. 10. – 2007. – С. 27 – 32.
15. Назаров І. В. Принципи побудови судової системи : моногр. / І. В. Назаров – X. : ФІНН, 2009. – 144 с.
16. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.
17. Москвич Л. М. Ефективність судової системи : концептуальний аналіз : моногр. / Л. М. Москвич. – X. : ФІНН, 2011. – 384 с.
18. Назаров І. В. Судові системи країн Європейського Союзу та України : генезис та порівняння : [моногр.] / І. В. Назаров. –Х. : ФІНН, 2011. – 432 с.
19. Селіванов А. О. Питання теорії конституційного правосуддя в Україні : актуальні питання сучасного розвитку конституційного правосуддя / А. О. Селіванов, А. А. Стрижак. – К. : Логос, 2010. – 276 с.

 

 

Тема 4. Верховний Суд України. Конституційний Суд України

 

План

1. Статус Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції.
2. Повноваження Верховного Суду України у порівнянні з повноваженнями вищих спеціалізованих судів.
3. Склад Верховного Суду України, повноваження суддів Верховного Суду України.
4. Повноваження Голови Верховного Суду України.
5. Пленум Верховного Суду України.
6. Порядок формування та принципи діяльності Конституційного Суду України.
7. Повноваження Конституційного Суду України.
8. Форми роботи і форми звернення до Конституційного Суду України.

 

 

Завдання

1. У судді місцевого суду П. 29 червня завершився 5 річний строк призначення його на посаду вперше. За поданням Голови Верховного Суду України Вища кваліфікаційна комісія суддів України рекомендувала його кандидатуру для обрання Верховною Радою України, надіславши необхідні документи до відповідного комітету Верховної Ради України на початку червня. Але розгляд у комітеті та відповідно на пленарному засіданні Верховної Ради був запланований на початок вересня.

Ураховуючи ці обставини, Голова Верховного Суду України видав розпорядження, згідно з яким на період до обрання судді П. Верховною Радою України, керуючись п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», доручив йому розгляд справ лише про адміністративні правопорушення.

Які повноваження, у тому числі кадрові, має Голова Верховного Суду України? Чи правильні рішення прийняв Голова Верховного Суду України стосовно судді П.?

 

2. Пленум вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі узагальнення судової практики застосування матеріального і процесуального закону при розгляді справ про злочини у сфері господарської діяльності на підставі п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видав у вигляді постанови роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування судами законодавства при вирішенні кримінальних справ зазначеної категорії. Голова Верховного Суду України не погодився з викладеними у постанові роз’ясненнями пленуму вищого спеціалізованого суду і виніс це питання на розгляд Пленуму Верховного Суду України, який скасував постанову пленуму вищого спеціалізованого суду і видав свої роз’яснення стосовно практики розгляду справ про злочини у сфері господарської діяльності.

Чи в межах повноважень діяв вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ? Чи в межах повноважень діяв Голова Верховного Суду України? Чи в межах повноважень діяв Пленум Верховного Суду України?

 

3. До Верховного Суду України надійшла скарга від громадянина К. про незгоду з рішенням місцевого суду у справі про розподіл майна, а також про незгоду з рішенням у цій справі апеляційного суду. Суддя Верховного Суду України, якому надійшла на розгляд зазначена скарга, на підставі п. 4 ст. 40 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дав розпорядження витребувати з апеляційного суду зазначену справу для її перевірки у Верховному Суді України.

Чи відповідає закону розпорядження судді Верховного Суду України? Які повноваження мають судді Верховного Суду України?

 

4. При призначенні суддів Конституційного Суду України Верховна Рада України впродовж п’яти місяців не змогла визначитись із трьома кандидатурами на посади суддів. У зв’язку з цим Президент України видав указ, яким призначив трьох суддів Конституційного Суду України.

Який порядок формування Конституційного Суду України? Хто може бути суддею Конституційного Суду України?

 

5. Сумська обласна рада на пленарному засіданні прийняла рішення звернутися з конституційним поданням до Конституційного Суду України про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет».

Чи відповідає вимогам законодавства рішення депутатів Сумської обласної ради? Які є форми звернення і форми роботи Конституційного Суду України?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 p. № 2453-VI // Офіц. вісн. України. – 2010. – №55/1. – Ст. 1900.
3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини другої статті 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5, пункту 3 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій України» (справа про Касаційний суд України) від 11.12.2003 р. № 20-рп/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 51. – Ч. 1. – Ст. 2705.
4. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я.Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.
5. Москвич Л. М. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних) : моногр. / Л. М. Москвич, C. O. Іваницький, І. О. Русанова. – X. : ФІНН, 2009. – 488 с.

Марочкін І. Є. Добір кандидатів на посади суддів / І. Є. Марочкін // Інформ. вісн. Вищ. кваліфікац. коміс. суддів України. – 2007. – Вип. 1. – С. 23.

6. Указ Президента України «Про кількість суддів Верховного Суду України» від 07.10.2005 № 1427/2005.

 

Тема 5. Статус суддів. Державна судова адміністрація

 

План

1. Поняття статусу суддів. Гарантії незалежності та недоторканності суддів.
2. Вимоги, що ставляться до суддів, їх призначення і обрання на посаду.
3. Дисциплінарна відповідальність суддів.
4. Вища кваліфікаційна комісія суддів.
5. Органи суддівського самоврядування, їх завдання і види.
6. Державна судова адміністрація України.
7. Вища рада юстиції.

 

Завдання

1. Інспектор ДАІ старший сержант Петренко зупинив водія автомобіля BMW-740 за порушення правил дорожнього руху. Водій показав посвідчення на право керування автотранспортним засобом, технічний паспорт на транспортний засіб, а також службове посвідчення про те, що він є суддею місцевого суду.

Як у цій ситуації повинен вчинити інспектор ДАІ?

 

2. Громадянин України Б., 26 років, відпрацювавши три роки юрисконсультом за контрактом на одному з приватних підприємств, звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням, щоб Президент України призначив його суддею місцевого загального районного суду.

Чи відповідає закону такий порядок призначення суддею? Назвіть вимоги, що встановлені у законодавстві до кандидатів на посаду суддів. Який порядок обрання та призначення суддів на посаду?

 

3. Суддя місцевого загального суду, призначений уперше, до зайняття посад судді був одним із засновників юридичної фірми. Але, ставши суддею, після робочого дня, а також у вихідні дні він консультував постійних клієнтів фірми, які оплачували його послуги на банківський рахунок фірми. Коли про це стало відомо, його запросили до кваліфікаційної комісії суддів, щоб або спростувати цю інформацію, або дати стосовно неї пояснення. Суддя підтвердив правдивість інформації і пояснив, що він не бачить у його вчинках порушень закону:
   • по-перше, він давав консультації поза приміщенням суду і не в робочий час, тобто на його службових обов’язках це ніяк не позначилося;
   • по-друге, він консультував клієнтів із питань законодавства у сфері підприємницької діяльності, спори з яких, якщо виникають, то розглядаються господарськими судами, а він працює у загальному суді і за внутрішньою спеціалізацією розглядає кримінальні справи;
   • по-третє, у юридичній фірмі працюють тільки його син із дружиною, які ще не мають значного досвіду і тому не можуть консультувати зі складних питань права, що позначається на іміджі фірми, а звідси і на розмірах доходів, а існуюча ситуація дозволяє його сім’ї бути матеріально забезпеченою, а отже, він як суддя є більш незалежним, ніж його колеги.

Чи сумісна ця діяльність зі статусом судді? Якщо ні, то яке рішення повинна прийняти кваліфікаційна комісія? Який орган приймає рішення про несумісність?

 

4. До голови місцевого суду зі скаргою на суддю М. звернулися заявниця С. та її представник адвокат Н. Вони скаржилися на те, що суддя вже впродовж майже року не вживає взагалі ніяких заходів щодо розгляду заяви про поновлення на роботі, при цьому з суддею вони не можуть зустрітись, а помічник судді К. повідомив, що заява взагалі втрачена. Оскільки скарги такого змісту на суддю М. та його помічника голова суду отримував неодноразово, він вирішив притягнути до дисциплінарної відповідальності обох. Судді М. він оголосив зауваження, а помічнику судді К. – догану, про що видав відповідний наказ.

Хто має право накладати дисциплінарне стягнення на суддю і на помічника судді? Яка дисциплінарна відповідальність встановлена для судді? Який порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді?

 

5. Голова апеляційного загального суду вніс на затвердження зборів суддів апеляційного суду запропонований ним персональний склад судових палат. Збори суддів затвердили пропозицію голови суду. Суддя Р., який після розподілу почав працювати у судовій палаті з цивільних справ, через декілька тижнів звернувся до голови суду з проханням перевести його до судової палати з кримінальних справ, оскільки його попередній досвід судді і професійний та науковий інтерес більш пов’язані з розглядом кримінальних справ, ніж цивільних. Голова суду відмовив у проханні, мотивуючи тим, що існуючий персональний розподіл його як керівника суду задовольняє, він є оптимальним, оскільки враховує у міру можливості професійні якості та нахили всіх суддів, не лише одного. Тоді суддя Р., керуючись п. 2 ч. 5 ст. 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», звернувся до зборів суддів апеляційного суду області з проханням підтримати його бажання працювати в судовій палаті з кримінальних справ. Загальні збори, вислухавши усі доводи судді Р. та заперечення голови суду, дійшли висновку, що доцільніше суддю Р. ввести до складу судової плати з кримінальних справ.

Чи були компетентними збори суддів у вирішенні питання, з яким до них звернувся суддя? Які наслідки позитивного вирішення прохання судді? Які повноваження зборів суддів? Яке призначення органів суддівського самоврядування, які вони мають організаційні форми?

 

6. У заступника голови вищого спеціалізованого суду, доктора юридичних наук, який пропрацював на посаді судді 31 рік і має доступ до державної таємниці рівня «цілком таємно», є 16-річний улюблений онук, який попросив дідуся подарувати йому на повноліття автомобіль моделі BMWX6.

Чи зможе суддя задовольнити прохання онука за рахунок свого посадового окладу і в який строк? Який рівень суддівської винагороди встановлений законом і від чого він залежить?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Основні принципи незалежності судових органів від 06.09.1985 р. / Международ. защита прав человека. Док. и коммент. – X. : Синтекс, 1998. – С. 162 – 166.
3. Європейська хартія про статус суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1998. – № 4. – С. 2 – 9.
4. Рекомендація № R (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів // Вісн. Верхов. Суду України. – 1997. – № 4 (6). – С. 10 – 11.
5. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 p. № 2453-VI // Офіц. вісн. України. – 2010. – №55/1. – Ст. 1900.
6. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 11. –Ст. 51; 2003. – № 16. – Ст. 124.
7. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 р. № 3781-XII // Там само. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
8. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15.01.1998 р. № 22/98-ВР // Там само. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
9. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів : Постанова Пленуму Верховного Суду України / за заг. ред. В. Т. Маляренка // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972 – 2002 : офіц. вид. – К. : Вид-во А.С.К., 2003. – С. 23 – 30.
10. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.06.1999 р. № 10 // Законодавство України про судову правоохоронну діяльність : зб. нормат. актів. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 176 – 180.
11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 49. – Ст. 3220.
12. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.
13. Судова реформа в Україні : проблеми і перспективи : [матеріали наук.-практ. конф.] (м. Харків, 18 – 19 квіт. 2002 р.) / редкол. : В. В. Сташис та ін. – К. ; X. : Юрінком Інтер, 2002.
14. Організація судової влади в Україні / за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002.
15. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевой. –Харьков : Вища шк., 1975.
16. Подкопаєв С. В. Дисциплінарна відповідальність суддів : сутність, механізм реалізації / С. В. Подкопаєв. – X. : ВД ІНЖЕК, 2003. – 192 с.
17. Москвич Л. М. Статус суддів : теоретичний та порівняльно-правовий аналіз / Л. М. Москвич. – Херсон, 2004 – 223 с.
18. Москвич Л. М. Статус судді : питання теорії та практики / Л. М. Москвич, С. В. Подкопаєв, С. В. Прилуцький. – X. : ВД ІНЖЕК, 2004.
19. Астрова Л. М. Склад і особливості формування Конституційного Суду України / Л. М. Астрова // Вісн. Акад. адвокатури України. – Вип. 10. – 2007. – С. 27 – 32.
20. Москвич Л. М. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних) : моногр. / Л. М. Москвич, C. O. Іваницький, І. О. Русанова. – X. : ФІНН, 2009. – 488 с.
21. Марочкін І. Є. Добір кандидатів на посади суддів / І. Є. Марочкін // Інформ. вісн. Вищ. кваліфікац. коміс. суддів України. – 2007. – Вип. 1. – С. 23.
22. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. –376 с.
23. Статус суддів : навч. посіб. / кол. авт.: І. Є. Марочкін, Ю. І. Крючко, Л. М. Москвич та ін.; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. – X. : Право, 2009.

 

 

 

Тема 6. Прокуратура

 

План

1. Місце і роль прокуратури в системі органів державної влади України.
2. Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури.
3. Принципи організації та діяльності органів прокуратури.
4. Характеристика основних функцій прокуратури.
5. Система і структура органів прокуратури.
6. Акти прокурорського реагування.
7. Кадри органів прокуратури.
8. Сутність прокурорського нагляду в Україні.

 

Завдання

1. Генеральна прокуратура України встановила, що Кабінет Міністрів України прийняв низку рішень з порушенням чинного законодавства.

Чи можливе реагування прокуратури на порушення закону?

 

2. Прокурор району встановив, що наказ директора АТП про звільнення водія Панченка суперечить трудовому законодавству, а тому скасував його, про що повідомив директора.

Чи правомірні дії прокурора?

 

3. Помічник прокурора Сумського району приніс апеляційне подання на вирок місцевого суду Сумського району до апеляційного суду Сумської області. Прокурор Сумської області відкликав цю апеляцію у зв’язку з помилковою позицією помічника прокурора Сумського району.

Чи правильно вчинив прокурор області? Хто може відкликати апеляцію прокурора? Який принцип організації та діяльності органів прокуратури повинен застосовуватися у таких випадках?

 

4. Колегія прокуратури області прийняла рішення з питання, що розглядалося на її засіданні. Прокурор області після цього засідання повідомив Генерального прокурора України, написавши у рапорті: «Незважаючи на те що я не згоден з цим рішенням, оскільки воно не може забезпечити підвищення якості прокурорського нагляду в області, я його приймаю, оскільки підпорядковуюсь більшості, що були присутні на засіданні колегії».

Чи правильно вчинив прокурор області? Чи дотримався він вимог принципів організації та діяльності органів прокуратури? Дайте характеристику цих принципів.

 

5. При проведенні перевірки з питань дотримання законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища прокурор району з’ясував, що в районі грубо порушується законодавство про відходи, оскільки окремі сільгосппідприємства з дозволу районної державної адміністрації складують отрутохімікати у непридатних для цього приміщеннях. Про результати перевірки стало відомо голові державної районної адміністрації, який викликав до себе прокурора району і дав йому вказівку тимчасово припинити перевірку, оскільки такі дії керівників сільгосппідприємств були узгоджені з райдержадміністрацією, а наступного року повинні виділитися кошти на утилізацію отрутохімікатів.

Як у такій ситуації повинен вчинити прокурор? Дайте характеристику принципу організації та діяльності органів прокуратури, на знання якого розраховано це завдання.

 

6. До прокуратури району звернувся громадянин Д., інвалід з вадами зору. Посилаючись на те що йому дуже важко читати і писати, він висловив прохання виділити йому працівника прокуратури, який би зміг захистити його конституційні права під час розгляду цивільної справи. Прокурор району відмовив йому, посилаючись на те, що у прокуратури на день звернення громадянина Д. великий обсяг роботи. Йому було запропоновано звернутися до юридичної консультації за місцем проживання.

Чи правильно вчинив прокурор? Інтереси яких груп громадян має представляти прокурор у суді?

 

7. К., 26 років, який закінчив юридичний коледж та отримав кваліфікацію бакалавра і має річний стаж роботи державного виконавця, звернувся до прокуратури області із заявою прийняти його на посаду прокурором у тому ж районі, де він працював на попередній посаді. Начальник відділу прокуратури області з питань роботи з кадрами відмовив йому.

Чи були підстави для відмови? Які саме? Назвіть вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів.

 

8. За порушення трудової та виконавчої дисципліни прокурор м. Сум своїм наказом притягнув до дисциплінарної відповідальності старшого помічника прокурора Зарічного району м. Сум і виніс йому сувору догану.

Чи правильно вчинив прокурор міста? Який прокурор може притягнути до дисциплінарної відповідальності працівника районної прокуратури? Які види дисциплінарних стягнень можуть застосовуватися до працівників прокуратури?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Там само. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (зі змін. та доповн.).
3. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23.12.1993 р. № 3781-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
4. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України : Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1796-ХІІ в ред. постанови Верховної Ради України від 22.06.2004 р. // Там само. – 1992. – № 4. – Ст. 15. (Щодо визнання неконституційними окремих положень : рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2004 від 22.06.2004 p.).
5. Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : Постанова Верховної Ради України від 06.11.1991 p. № 1795-ХІІ // Там само. – 1992. – № 4. – Ст. 14.
6. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.
7. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади / В. Тацій // Вісн. прокуратури. – 1999. – № 2. – С. 27.
8. Науково-практичний коментар до Закону України «Про прокуратуру» : зб. нормат. актів / упоряд. : Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2000.
9. Субботін Є. Від загального нагляду – до представництва інтересів громадян та держави в суді (етапи трансформування загальнонаглядової функції прокуратури) / Є. Субботін, О. Черв'якова // Право України. – 1998. – № 5. – С. 63 – 65.
10. Лапкін А. В. Конституційно-правовий статус прокуратури України і міжнародний досвід / А. В. Лапкін // Другі конституційні читання : зб. тез наук. доп. і повідомл. міжнарод. наук. конф. – X. : Права людини, 2009. – С. 270 – 272.
11. Косюта М. В. Прокуратура України : навч. посіб. / М. В. Косюта. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2010. – 404 с.
12. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району / П. М. Каркач. – X. : Право, 2010.
13. Прокурорський нагляд в Україні : підруч. / І. Є. Марочкін, П. М. Каркач, Ю. М. Грошевий та ін. : за ред. І. Є. Марочкіна і П. М. Каркача. – X. : Одіссей, 2006. – 240 с.
14. Щерба С. П. Прокуратура в странах СНГ : правовой статус, функции, полномочия / С. П. Щерба, Т. А. Решетникова, О. А. Зайцев. – М. : Экзамен, 2007. – 558 с.
15. Давиденко Л. М. Кримінальне переслідування як форма прокурорської діяльності у сфері протидії злочинності / Л. М. Давиденко, В. М. Куц // Вісн. Акад. прокуратури України. – 2007. – № 1. – С.83 – 90.
16. Косюта М. В. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру / М. В. Косюта // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 7. – С 12 – 17.
17. Лапкін А. В. Кримінальне переслідування – перспективна функція прокуратури / А. В. Лапкін // Вісн. Нац. акад. прокуратури України. – 2011. – № 1. – С. 63 – 72.
18. Анкудинов О. Т. Прокурорский надзор. Российская прокуратура в правовом демократическом государстве : учебник / О. Т. Анкудинов, А. Н. Резинкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма. – 2008. – 404 с.
19. Гладышева О. В. Проблемы поддержания государственного обвинения в суде первой инстанции / О. В. Гладышева, Х. М. Лукожев. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 200 с.
20. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.

 

 

Тема 7. Органи внутрішніх справ. Служба безпеки України

 

План

1. Органи внутрішніх справ, їх завдання, функції та місце в системі правоохоронних органів.
2. Система органів внутрішніх справ.
3. Міністерство внутрішніх справ, його структура і повноваження.
4. Міліція та її підрозділи.
5. Служба безпеки України, її завдання, функції, повноваження.
6. Структура СБУ. Принципи діяльності.
7. Контроль за діяльністю Служби безпеки України.

 

Завдання

1. Голова районної державної адміністрації викликав начальника районного відділу внутрішніх справ і дав йому доручення організувати знесення наметів протестувальників, установлених перед входом до райдержадміністрації. Своє доручення голова РДА мотивував тим, що є рішення суду, яким заборонено проведення зазначеної акції перед приміщенням адміністрації.

Чи відповідає вимогам закону доручення голови райдержадміністрації? Як повинен діяти в такій ситуації начальник райвідділу внутрішніх справ? Які функції виконують органи внутрішніх справ?

 

2. Прокурор району провів координаційну нараду про стан злочинності на території району, за результатами якої була прийнята постанова, де поряд із іншими заходами планувалося прокуратурі району спільно з районним відділом внутрішніх справ провести перевірки додержання вимог законодавства торгівельними установами, розташованими біля шкіл та закладів професійно-технічної освіти, які здійснюють реалізацію тютюнових та алкогольних виробів. Начальник райвідділу відмовився підписувати зазначену постанову, мотивуючи відмову тим, що органи внутрішніх справ діють відповідно до закону України «Про міліцію» і не повинні виконувати ніякі інші функції, у тому числі перевіряти правила торгівлі.

Чи відповідають вимогам законодавства дії начальника райвідділу внутрішніх справ?

 

3. Директор ювелірного магазину «Діамант» звернувся до начальника відділу державної служби охорони при УМВС України в Сумській області з проханням забезпечити охорону магазину. Начальник відділу запропонував укласти договір на оплатну охорону. Директор магазину відмовився підписувати договір, заявивши, що оскільки служба охорони є державним органом, то й охорона повинна здійснюватися на безоплатній основі.

Чи відповідають дії начальника відділу вимогам Закону України «Про міліцію»?

 

4. Дільничний інспектор викликав до райвідділу гр-на П., який два тижні тому звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання за скоєння квартирних крадіжок, і попередив його, що оскільки він проживає на закріпленій за ним дільниці, то він буде взятий на облік із метою недопущення скоєння нових злочинів. Гр-н П. заперечив дільничному інспектору, заявивши, що він вже відбув покарання і тому міліція не повинна мати до нього ніяких претензій.

Чи відповідають вимогам законодавства дії дільничного інспектора? На знання якої функції діяльності міліції розраховане це завдання?

 

5. На відстані 5-ти метрів від залізниці був виявлений труп невстановленого чоловіка, на якому була відсутня верхня одежа, при ньому не було документів, грошей, годинника. За висновком судово-медичного експерта смерть наступила від численних тілесних ушкоджень, які могли бути спричинені при падінні з висоти. На місце пригоди прибула слідчо-оперативна група, у склад якої серед інших ввійшли начальники територіального та лінійного відділів органів внутрішніх справ. Ознайомившись з обставинами, начальник лінійного відділу місце пригоди залишив, заявивши, що оскільки труп невстановленого чоловіка виявлений не в потязі, то цією справою повинні займатися працівники територіального відділу внутрішніх справ.

Чи правильно вчинив начальник лінійного відділу внутрішніх справ?

 

6. Визначте із наведеного переліку підрозділи, з яких складається міліція:

1) міліція громадської безпеки;

2) кримінальна міліція;

3) оперативно-розшукова міліція;

4) судова міліція;

5) спеціальна міліція;

6) податкова міліція;

7) міліція охорони.

 

З наведеного переліку назвіть завдання органів Служби безпеки України:

1) розкриття злочинів проти миру і безпеки людства;

2) запобігання дорожньо-транспортним пригодам;

3) прослуховування телефонних розмов громадян та посадових осіб;

4) запобігання організованій злочинній діяльності у сфері управління;

5) припинення протиправних діянь, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Назвіть інші завдання органів Служби безпеки України та наведіть перелік принципів їх діяльності.

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15 (зі змін. і доповн.).
3. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 p. № 565-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (із змін. і доповн.).
4. Про Державну податкову службу України : Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ // Там само. – 1991. – № 6. – Ст. 37 (зі змін. і доповн.).
5. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 p. № 2135-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303 (зі змін. і доповн.).
6. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XII // Там само. – 1993. – № 35. – Ст. 358 (зі змін. і доповн.).
7. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26.12.2002 p. № 374-IV // Там само. – 2003. – № 4. – Ст. 95.
8. Конституція України : наук.-практ. комент. / редкол. : В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Право, 2011. – 1128 с.
9. Погорецький М. А. Досудове слідство України : історія та сучасність / М. А. Погорецький // Вісн. Луганської акад. внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216 – 227.
10. Петриченко О. Проблеми реформування законодавства щодо системи органів досудового слідства в Україні / О. Петриченко // Юрид. журн. ЮСТІНІАН. – 2002. – № 5. – С. 1.
11. Чайковський А. С. Дізнання та досудове слідство : історія і сучасність : [навч. вид.] / А. С. Чайковський, С. В. Губар, В. А. Довбня. – К. : РВВ МВС України, 2004. – 180 с.
12. Слободянюк В. Дізнання : історія, сучасність, перспективи / В. Слободянюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №4. – С. 65 – 68.
13. Камінський А. Нові пріорітети у діяльності органів внутрішніх справ України / А. Камінський // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XII наук.-практ. конф., 9 – 10 листоп. 2006 р. – Львів, 2006.
14. Пивоваров В. В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ : моногр. / В. В. Пивоваров, Л. І. Щербина. – X. : Право, 2006.
15. Капля О. Правовий статус правоохоронних органів Європейського Союзу / О. Капля // Вісн. Акад. управління МВС. – 2008. – № 3. – С. 105 – 115.
16. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.
17. Про Службу безпеки України : Закон України від 25.03.1992 p. № 2229-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
18. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 p. № 2135-ХІІ // Там само. – 1992. – № 22.
19. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 p. № 3341-ХІІ // Там само. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
20. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26.12.2002 p. № 374-IV // Там само. – 2003. – № 4. – Ст. 95.
21. Слободянюк В. Дізнання : історія, сучасність, перспективи / В. Слободянюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С. 65 – 68.
22. Погорецький М. А. Досудове слідство України : історія та сучасність / М. А. Погорецький // Вісн. Луганської акад. внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216 – 227.
23. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.
24. Ярмакі В. Х. Адміністративно-правовий статус Служби безпеки України / В. Х. Ярмакі // Митна справа. – 2009. – № 4. – С. 61 – 65.
25. Маяков В. А. Актуальні питання діяльності органів досудового слідства Служби безпеки України / В. А. Маяков // Досудове розслідування : актуальні пробл. та шляхи їх вирішення : [матеріали постійнодіючого наук.-практ. семінару] (23 жовт. 2009 р.). – Вип. 1. – Х. : Оберіг, 2009. – С. 19 – 23.
26. Яворський В. Відповідність оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється СБ України, стандартам прав людини / В. Яворський // Права людини. – 2009. – 16 – 30 квіт. – № 11. – С. 6 – 8.
27. Грідін О. В. Становлення та розвиток органів Служби безпеки України (історико-прав. аналіз) / О. В. Грідін // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – Вип. 47. – К. : Ін-т держави і права НАН України, 2010. – С. 152 – 158.
28. Вітик І. Щодо окремих правових аспектів реформування правосуб'єктності Служби безпеки України / І. Вітик, В. Костюк // Право України. – 2009. – № 12. – С. 218 – 222.
29. Правове забезпечення оперативно-службової діяльності : актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : [матеріали постійнодіючого наук.-практ. семінару] (28 трав. 2010 р.). – Вип. 1. – X. : Оберіг, 2010.
30. Право і національна безпека : актуальні проблеми теорії та практики : [матеріали наук.-практ. конф.] (22 трав. 2009 p.). – X. : Ін-т підготовки юрид. кадрів для СБУ НЮАУ, 2009.

 

 

Тема 8. Органи досудового розслідування

 

План

1. Досудове розслідування кримінальних справ: поняття і види.
2. Органи дізнання, їх система, завдання і компетенція.
3. Органи досудового слідства, їх система, завдання і компетенція.
4. Структура слідчого апарату прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції.
5. Статус слідчого. Вимоги, що ставлять до кандидатів на посаду слідчого.

 

Завдання

1.   Порушуючи правила полювання, Ю. здійснив відстріл трьох кабанів, м’ясо реалізував на ринку. Одержавши про це інформацію, начальник держполювінспекції району порушив проти Ю. кримінальну справу і провів дізнання.

Дайте оцінку діям начальника держполювінспекції. Як повинен він був учинити в цій ситуації?

 

2.   Начальник відділення дізнання Зарічного районного відділу внутрішніх справ порушив кримінальну справу стосовно К. за фактом крадіжки мобільного телефону NOKIA з роздягальні тренажерного залу, провів необхідні слідчі дії впродовж двох тижнів і після цього направив кримінальну справу начальнику слідчого відділення Зарічного РВВС для проведення досудового слідства і направлення справи до суду.

Чи відповідають вимогам кримінально-процесуального кодексу дії начальника відділення дізнання? Сформулюйте поняття «досудове розслідування».

 

3.   Інспектор ДАІ прапорщик Петренко при перевірці документів на вантаж у водія автомобіля КАМАЗ виявив, що вантаж у вигляді лікарських речовин (аміназин, бісептол, ефералган, нітрогліцерин) ввезені на територію України поза митним контролем. У зв’язку з цим інспектор порушив кримінальну справу за ст. 201 КК України, що передбачає відповідальність за контрабанду, і провів дізнання.

Чи правильно діяв інспектор ДАІ? Наведіть перелік органів дізнання.

 

4.   Начальник районного відділу внутрішніх справ дав вказівку дільничному інспектору порушити кримінальну справу й провести дізнання за фактом пожежі в магазині, що завдала шкоди на суму 100 000 грн. Начальник відділу пожежної охорони управління МНС оскаржив це рішення прокурору району, зазначивши, що у справах цієї категорії дізнання повинно проводитися органами державного пожежного нагляду.

Яке рішення повинен прийняти прокурор? Яка компетенція різних органів дізнання за чинним законодавством?

 

5.   Студент державного університету Ш., який є громадянином іншої держави, вчинив у гуртожитку хуліганські дії, у зв’язку з чим проти нього була порушена кримінальна справа за ст. 296 ч. 3 КК України. Справу прийняв до провадження слідчий районного відділу внутрішніх справ. Начальник управління Служби безпеки в області звернувся до начальника слідчого відділення районного відділу внутрішніх справ із вимогою передати справу для розслідування в слідчий відділ УСБУ, оскільки злочин скоєний іноземцем?

Як повинна бути вирішена зазначена ситуація відповідно до закону? Які є види підслідності?

 

6.   Слідчий податкової міліції порушив стосовно гр. М. кримінальну справу за ст. 205 ч. 2 КК України, що передбачає відповідальність за фіктивне підприємництво, прийняв її до свого провадження і розпочав досудове слідство Начальник слідчого відділення районного відділу внутрішніх справ звернувся до прокурора району з оскарженням дій слідчого податкової міліції, мотивуючи оскарження тим, що згідно зі ст. 112 КПК України слідство у цій справі повинні проводити слідчі органів внутрішніх справ.

Яке рішення повинен прийняти прокурор? Що таке альтернативна підслідність?

 

7.   Студент 5-го курсу заочного факультету вищого юридичного навчального закладу П. звернувся до прокуратури області з проханням прийняти його на роботу слідчим прокуратури. Впродовж трьох років П. працював юрисконсультом, характеризувався позитивно.

Чи буде задоволено прохання П.? Які вимоги ставлять до кандидатів на посаду слідчих органів прокуратури?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
3. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
4. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 p. № 565-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (зі змін. і доповн.).
5. Про Службу безпеки України : Закон України від 25.03.1992 p. № 2229-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
6. Про Державну податкову службу України : Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37 (зі змін. і доповн.).
7. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 p. № 2135-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 22.
8. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XII // Там само. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
9. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26.12.2002 p. № 374-IV // Там само. – 2003. – № 4. – Ст. 95.
10. Коляда Я. А. Який Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим? / Я. А. Коляда // Юрид. вісн. України. – 2001. – № 9 – Ст. 11.
11. Тертишник В. М. Удосконалення процесуального статусу слідчого / В. М. Тертишник // Теорії та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах. – Ч. 2. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2002.
12. Пивоваров В. В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ : моногр. / В. В. Пивоваров, Л. І. Щербина. – X. : Право, 2006.
13. Чайковський А. С. Дізнання та досудове слідство : історія і сучасність : [навч. вид.] / А. С. Чайковський, С. В. Губар, В. А. Довбня. – К. : РВВ МВС України, 2004. – 180 с.
14. Слободянюк В. Дізнання : історія, сучасність, перспективи / В. Слободянюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С. 65 – 68.
15. Погорецький М. А. Досудове слідство України : історія та сучасність / М. А. Погорецький // Вісн. Луганської акад. внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216 – 227.
16. Баулін О. В. Поняття і система основних положень досудового розслідування України / О. В. Баулін, І. В. Потайчук // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 30 трав. 2009 р. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2009. – С. 387 – 394.
17. Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства / В. Андрусяк // Вісн. прокуратури. – 2010. – № 1. – С. 77 – 80.
18. Горпенюк А. Організаційно-правові питання вдосконалення досудового слідства в Україні / А. Горпенюк // Там само. – 2010. – № 2. – С. 64 – 68.
19. Лобойко Л. М. Реорганізація органів досудового розслідування у контексті концепції реформування кримінальної юстиції України / Л. М. Лобойко // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах : [матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.] (30 жовт. 2009 р.) – Запоріжжя : Юрид. ін-т ДДУВС, 2009. – Ч. 1. – С. 86 – 89.
20. Горпенюк А. Становлення та перспективи розвитку досудового слідства в Україні / А. Горпенюк // Вісн. прокуратури. – 2010. – № 4. – С. 98 – 100.
21. Грошевий Ю. М. Досудове розслідування кримінальних справ / Ю. М. Грошевий, В. В. Вапнярчук, О. В. Капліна. – X. : ФІНН, 2009. – 328 с.
22. Досудове розслідування : актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : [матеріали постійнодіючого наук.-практ. семінару] (23 жовт. 2009 р.). – Вип. 1. – X. : Оберіг, 2009. – 312 с.
23. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.

 

Тема 9. Органи та установи юстиції. Нотаріат. Адвокатура

 

План

1. Система органів та установ юстиції України, їх повноваження.
2. Завдання та основні функції Міністерства юстиції України.
3. Нотаріат, його завдання, система органів і повноваження.
4. Державний нотаріат і приватна нотаріальна діяльність.
5. Завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури.
6. Види адвокатської діяльності.
7. Повноваження адвоката, адвокатська таємниця.
8. Дисциплінарна відповідальність адвоката.

 

Завдання

1. Назвіть з наведеного переліку повноваження Міністерства юстиції України:

1. офіційне видання збірників законодавства та кодексів України;
2. підготовка проектів концепцій напрямків розвитку законодавства;
3. підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи;
4. примусове виконання рішень судів;
5. перевірка законності вчинення нотаріальних дій;
6. профілактика правопорушень;
7. реєстрація адвокатських об’єднань.

 

2. На підставі результатів перевірки роботи нотаріальних органів міста начальник Головного управління юстиції в області анулював реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса і скасував постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Чи правомірні дії начальника обласного управління юстиції?

 

3. Назвіть з наведеного переліку органи та посадових осіб, яким закон надає права вчиняти нотаріальні дії у певних, установлених законом випадках:
   1. посадові особи місцевих рад;
   2. консульські установи;
   3. лікарі «швидкої допомоги»;
   4.  командири військових частин;
   5. адвокати.

 

4. Приватний нотаріус вчинив такі дії:
   1. видав дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріату;
   2. вжив заходів до охорони спадкового майна;
   3. видав свідоцтво про право на спадщину;
   4.  засвідчив справжність підпису на документі, призначеному для дії за кордоном;
   5. від імені клієнта склав позовну заяву до господарського суду;
   6. склав протокол огляду місця події у кримінальній справі;
   7. посвідчив протест прокурора на незаконне рішення міської ради;
   8.  вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Які з перелічених дій нотаріуса є правомірними? Відповідь обґрунтуйте з посиланням на відповідні норми правових актів.

 

5. У Міністерство юстиції України надійшла заява гр-на Н., який є уповноваженим представником адвокатської фірми «Консоль», із проханням зареєструвати зазначене адвокатське об’єднання. Для реєстрації були подані всі необхідні документи. При розгляді питання про реєстрацію було встановлено, що статутом адвокатської фірми «Консоль» передбачається можливість ведення підприємницької діяльності.

Яке рішення має бути прийняте Міністерством юстиції України і чому? Як Ви розумієте цілі і завдання адвокатських об’єднань?

 

6. Адвокат В. прийняв доручення на ведення справи за звинуваченням К. за ст. 396 ч. 3 КК України. У кримінальній справі була вкрай поверхово досліджена особистість К. Адвокат направив лист за місцем його роботи з проханням надіслати більш детальну характеристику.

Чи правильно зробив адвокат? Назвіть основні види адвокатської діяльності.

 

7. Загальний місцевий суд виніс окрему ухвалу на адресу адвоката Ф. у зв’язку з тим, що він, захищаючи інтереси підсудного Н., впливав на свідків умовляннями і погрозами з метою домогтися вигідних для занятої ним позиції у справі показань. Окрема ухвала була розглянута на засіданні дисциплінарної палати обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Яке рішення має бути прийняте на засіданні палати? Оцініть перспективи розгляду дисциплінарної справи адвоката Ф. з урахуванням факту використання ним зазначених засобів і методів захисту.

 

8. Слідчому прокуратури Б. у ході розслідування кримінальної справи за звинуваченням Т. за ст. 365 ч. 2 КК України стало відомо про те, що адвокат С. отримав від підзахисного Т. 2 тис. доларів США для передачі слідчому як хабара за закриття кримінальної справи. Слідчий відразу порушив щодо захисника С. кримінальну справу за підбурювання до дачі хабара і прийняв її до свого провадження, про що повідомив прокурора району.

Чи правильно діяв у цій ситуації слідчий прокуратури? Які є встановлені законом гарантії адвокатської діяльності?

 

Список нормативних актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 p.).
2. Положення про Міністерство юстиції України від 14.11.2006 р. № 1577 // Офіц. вісн. України. – 2006. –  № 45. –

Ст. 3020.

3. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головні управління юстиції в областях, м. Києві та Севастополі від 14.02.2007 р. № 124/13391 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 47/5.
4. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції : затв. наказом Мін-ва юстиції України від 14.02.2007 р. № 47/5 // Там само. – 2007. – № 12. – Ст. 459.
5. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 p. № 3425-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змін. від 01.10.2008 p.).
6. Судове рішення і його виконання (Інтерв'ю з Міністром юстиції України О. В. Лавриновичем) // Уряд. кур'єр. – 2002. – 30 серп.
7. Железняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державно-правової політики / Н. Железняк // Право України. – 2000. – № 8.
8. Радзієвська Л. К. Нотаріат в Україні : навч. посіб. / Л. К. Радзієвська, С. Г. Пасічник. – К. : Юрінком Інтер, 2000.
9. Нотаріат в Україні : підруч. / за ред. В. В. Комарова. – К. : Юрінком Інтер, 2006.
10. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.
11. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 p. № 3425-ХІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змін. від 01.10.2008 p.).
12. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. № 1689 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 50. – Ст. 3314.
13. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату : затв. наказом Мін'юсту України від 01.12.2006 № 87/5 // Там само. – 2006. – № 49. – Ст. 3261.
14. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю : затв. наказом Мін'юсту України від 22.06.2009 р. № 1107/5 // Там само. – 2009. – № 49. – Ст. 1664.
15. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності : затв. наказом Мін'юсту України від 12.12.2008 р. № 2151/5 // Там само. – 2008. – № 97. – Ст. 3210.
16. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : затв. наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зі змін. від 26.03.2010 р.) // Там само. – 2004. – № Ю. – Ст. 639.
17. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 p. № 3425-ХІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змін. від 01.10.2008 p.).
18. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р. № 1689 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 50. – Ст. 3314.
19. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату : затв. наказом Мін'юсту України від 01.12.2006 № 87/5 // Там само. – 2006. – № 49. – Ст. 3261.
20. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю : затв. наказом Мін'юсту України від 22.06.2009 р. № 1107/5 // Там само. – 2009. – № 49. – Ст. 1664.
21. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності : затв. наказом Мін'юсту України від 12.12.2008 р. № 2151/5 // Там само. – 2008. – № 97. – Ст. 3210.
22. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : затв. наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зі змін. від 26.03.2010 р.) // Там само. – 2004. – № Ю. – Ст. 639.
23. Положення про Міністерство юстиції України від 14.11.2006 р. № 1577 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 45. – Ст. 3020.
24. Рішення Конституційного Суду України по справі № 1-17/2000 від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника) / відп. ред. П. Б. Євграфов // Конституційний Суд України : Рішення. Висновки. 1997 – 2001. – К. : Юрінком Інтер, 2001.
25. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури : затв. указом Президента України від 05.05.1993 р. № 155/93 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 116.
26. Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури : Указ Президента України від 30.09.1999 р. № 1240/99 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 39. – С. 1936.
27. Правила адвокатської етики від 01.10.1999 р. : затв. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 164.
28. Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави : Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.1999 р. № 821 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 20. – Ст. 884.
29. Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 302 // Зб. Постанов Уряду України. – 1993. – № 10. – Ст. 198.
30. Положення про Єдиний реєстр адвокатів України : затв. постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 10.03.2000 р. № 2 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 7. – С. 186.
31. Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури : затв. протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 01.10.1999 р. № 6/2 (зі змін. та доповн. від 13.02.2009 р. № V/10-166) // Там само. – 2010. – № 4. – С. 342.
32. Програма складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю : затв. протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 01.10.1999 р. № 6/2 (зі змін. та доповн. від 23.04.2004 р. № 4/3-2) // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 349.
33. Статут громадської організації «Спілка адвокатів України» [Електронний ресурс] : зареєстр. Міністерством юстиції Української РСР 14 листоп. 1990 р. Свідоцтво № 6.
34. Основні положення про роль адвокатів [Електронний ресурс] : прийняті VIII Конгресом ООН із запобігання злочинам 1 серп. 1990 р.
35. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру» / Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко // Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
36. Святоцький О. Д. Адвокатура України / О. Д. Святоцький, М. М. Михеєнко. – К. : Ін Юре, 1997.
37. Святоцький О. Адвокатура : історія і сучасність / О. Святоцький, В. В. Медведчук. – К. : Ін Юре, 1997.
38. Фіолевський Д. П. Адвокатура : підруч. / Д. П. Фіолевський. – К. : Алерта Прецедент, 2006.
39. Вільчик Т. Б. Організація роботи адвокатури України : навч. посіб. / Т. Б. Вільчик. – X. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006 р.
40. Бірюкова A. M. Гарантії адвокатської діяльності при здійсненні захисту / A. M. Бірюкова // Вісн. Акад. адвокатури України. – 2007. – С. 10. – 135 – 139.
41. Іванцова А. В. Організаційні форми діяльності адвокатури : моногр. / А. В. Іванцова. – X. : ФІНН, 2011. – 248 с.
42. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – X. : Одіссей, 2011. – 376 с.

 

Тема 10. Органи державної податкової, державної контрольно-ревізійної,

державної виконавчої служб України

 

План

1. Система, завдання і функції органів державної податкової служби України.
2. Податкова міліція: завдання, структура і повноваження.
3. Система, завдання і функції органів державної контрольно-ревізійної служби України.
4. Повноваження працівників контрольно-ревізійної служби.
5. Система, завдання і функції органів державної виконавчої служби України.
6. Повноваження державного виконавця.

 

Завдання

1. Голова обласної державної податкової адміністрації на засіданні колегії за недоліки в роботі звільнив з посад трьох начальників районних податкових інспекцій і своїм наказом призначив двох нових начальників інспекцій із працівників обласної державної адміністрації і одного виконавця обов’язків начальника інспекції, який працював у цій самій інспекції заступником начальника.

Чи відповідають вимогам законодавства дії голови обласної державної податкової адміністрації? Який порядок призначення на посаду посадових осіб податкових адміністрацій?

 

2. З наведеного переліку назвіть завдання податкової міліції:
   1. запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
   2. розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
   3. виконання рішень суду про стягнення податків, інших платежів;
   4. запобігання корупції в органах державної податкової служби і в інших правоохоронних органах та виявлення її фактів;
   5. забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків;
   6. забезпечення безперешкодного доступу працівників державної контрольно-ревізійної служби до місць проведення інспектування.

Назвіть повноваження податкової міліції.

 

3. Лейтенант податкової міліції К., будучи у форменому одязі, повертався додому після чергування і був зупинений перехожими з проханням допомогти затримати чоловіка, який вирвав із рук потерпілої сумку і забіг у розташоване поруч кафе. Лейтенант пояснив перехожим, що він є співробітником податкової міліції, а тому їм необхідно звернутися за допомогою до чергової частини найближчого органу внутрішніх справ.

Чи правильне роз’яснення надав громадянам працівник податкової міліції. Як повинні діяти в таких випадках особи начальницького складу податкової міліції?

 

4. З наведеного переліку назвіть завдання державної контрольно-ревізійної служби:
   1. фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів;
   2. контроль за правильністю визначення потреби в бюджетних коштах;
   3. контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і обов’язкових платежів;
   4. контроль за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
   5. контроль за виконанням Державного бюджету.

У яких установах і організаціях має право здійснювати такий контроль державна контрольно-ревізійна служба?

 

5. До директора приватної будівельної фірми «Будсервіс» звернулися працівники державної контрольно-ревізійної служби з вимогою надати копії документів з робіт щодо облаштування даху під час капітального ремонту приміщення школи, які виконувала зазначена фірма. Директор оскаржив такі дії працівників контрольно-ревізійної служби прокурору, мотивуючи оскарження тим, що фірма є приватною, і тому державна контрольно-ревізійна служба не має права втручатися в її господарську діяльність.

Яке рішення в такій ситуації повинен прийняти прокурор? Чи можуть працівники державної контрольно-ревізійної служби проводити ревізії в непідконтрольних установах? Що таке планова і позапланова ревізії?

 

6. Державний виконавець Г. під час здійснення виконавчого провадження про стягнення з гр-на Ю. на користь «Приватбанку» 50 тис. грн неповернутого кредиту з метою профілактичного впливу на Ю. повідомив за місцем роботи боржника про порушення ним умов погашення боргу.

Чи мав право державний виконавець вчиняти такі дії? Назвіть повноваження державного виконавця.

 

7. Державний виконавець П., який після отримання вищої юридичної освіти, два роки пропрацював на займаній посаді, звернувся до кадрового підрозділу відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області з проханням призначити його на посаду начальника районного відділу державної виконавчої служби, оскільки начальник відділу досягнув пенсійного віку і вже подав документи для виходу на пенсію.

Яку відповідь отримає державний виконавець в кадровому підрозділі? Хто може бути державним виконавцем?

 

Список нормативних актів та літератури

1.  Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).
2.  Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
3.  Про внесення змін та доповнень в КПК України та деякі інші законодавчі акти України у зв’язку зі створенням податкової міліції // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 29.
4.  Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні : Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
5.  Про державну виконавчу службу : Закон України від 24.03.1998 р. № 202/98 ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1998. – № 36 – 37. – Ст. 243.
6.  Про виконавче провадження : Закон України від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ // Відом. Верхов. Ради. – № 24. – Ст. 207.
7. Положення про Міністерство юстиції України від 14.11.2006 р. № 1577 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 45. – Ст. 3020.
8.  Судове рішення і його виконання (Інтерв’ю з Міністром юстиції України О. В. Лавриновичем) // Уряд. кур’єр. – 2002 – 30 серпя.
9. Організація судових та правоохоронних органів : підруч. для студентів юрид. спец. навч. закл. / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін.; за ред. І. Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х. : Одісей. 2011 – 376 с.

 

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Адвокат – фізична особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, та яка покликана надавати юридичну допомогу фізичним і юридичним особам на території України без будь-яких обмежень.

Адвокатська діяльність – здійснювана на професійній основі кваліфікована юридична допомога, яка надається спеціально уповноваженими на те особами – адвокатами.

Адвокатська таємниця – відомості, отримані адвокатом у процесі виконання своїх професійних обов'язків, розголошення яких може зашкодити юридичній чи фізичній особі.

Адвокатське бюро – організаційна форма адвокатської діяльності, за якої адвокат діє зі створенням юридичної особи. Діє на підставі статуту.

Адвокатські об'єднання – організаційна форма діяльності адвокатури, за якої адвокат для здійснення адвокатської діяльності об'єднується з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори.

Адвокатура – добровільне професійне громадське об'єднання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адміністративне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридично значущі справи, що виникають у сфері управлінських правовідносин за наявності публічного інтересу.

Адміністративні суди – спеціалізовані суди загальної юрисдикції, які здійснюють розгляд адміністративних справ, що пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Апарат Верховного Суду України – орган Верховного Суду України, який здійснює організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України.

Апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди – судові органи другої ланки системи судів загальної юрисдикції, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України.

Апеляційні загальні суди – судові органи другої ланки системи судів загальної юрисдикції, до яких належать апеляційні суди областей, апеляційні суди м. Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляція – спосіб оскарження судового вироку чи рішення, які не набрали чинності відповідно до процесуального законодавства, до апеляційного суду з метою перевірки їх законності та обґрунтованості.

Атестація – перевірка та оцінка ділової кваліфікації працівників органів прокуратури на предмет їх відповідності занятій посаді.

Бібліотека судів – з метою забезпечення судів нормативно-правовими актами, науковою і спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду, фондами якої є друковані видання та комп'ютерні бази даних.

Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, що переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах; переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом та здійснює деякі інші повноваження, передбачені законом.

Виконавче провадження – сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до закону, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Вища кваліфікаційна комісія суддів – постійнодіючий орган у системі судоустрою України, завданням якого є забезпечення формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя шляхом відбору і рекомендування осіб для обіймання посади професійного судді, визначення рівня фахової підготовки професійних суддів, розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Вища рада юстиції – колегіальний, незалежний орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень щодо порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Вищий адміністративний суд України – вищий судовий орган у системі адміністративних судів, що розглядають спори, які виникли у сфері публічних правовідносин.

Вищий господарський суд України – вищий судовий орган у системі господарських судів, що розглядають спори, які виникають у сфері господарських правовідносин.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ – вищий судовий орган у системі судів з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Військові прокуратури – органи прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

«Вісник Верховного Суду України» – офіційний друкований орган Верховного Суду України, у якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

«Вісник Конституційного Суду України» – офіційний друкований орган Конституційного Суду України.

Господарське судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають у сфері господарських правовідносин. Зміст господарського судочинства полягає в розгляді й вирішенні правового конфлікту, який виник між суб'єктами, що здійснюють господарську або іншу економічну діяльність.

Державна виконавча служба – державна установа системи органів Міністерства юстиції, що забезпечує своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів.

Державна податкова служба – інститут державної влади України, основним завданням якого є здійснення контролю за виконанням податкового законодавства.

Державна судова адміністрація України – самостійна автономна структура організаційного забезпечення діяльності судів, яка покликана створити реальні передумови для забезпечення незалежності судів і суддів.

Державний виконавець – державний службовець, який здійснює примусове виконання судових рішень, виконання яких покладається на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Дізнання – сукупність оперативно-розшукових та інших передбачених законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на це адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочину та осіб, які його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів.

Добір суддівських кадрів – сукупність процедур з добору кандидатів на посаду судді на підставі аналізу й оцінки його професійних, особистісних якостей, ступеня їх відповідності вимогам, установленим законом, і вибір найбільш підготовлених кандидатів для виконання посадових обов'язків.

Досудове розслідування – діяльність спеціально уповноважених органів держави з виявлення злочинів та осіб, які їх скоїли, збирання, перевірки, всебічного, повного й об'єктивного дослідження та оцінки доказів, виявлення причин та умов вчинення злочинів.

Досудове слідство – основна форма розслідування, під час якого проводиться всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, виявляються обставини, що як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом'якшують його вину.

З'їзд суддів України – найвищий орган суддівського самоврядування в Україні, який приймає рішення, обов'язкові для всіх професійних суддів та всіх органів суддівського самоврядування.

Зайняття адвокатською діяльністю індивідуально – організаційна форма, за якою адвокат здійснює свою діяльність без створення юридичної особи.

Збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Інстанційність – обсяг процесуальних повноважень суду з вирішення судової справи.

Інституціональні принципи судової влади – принципи, які фіксують загальні відносини, що виникають при запровадженні інституту судової влади в суспільстві, окреслюють її місце в системі поділу влади й загальних засад взаємовідносин з іншими державними та приватними інститутами.

Кандидат на посаду судді – особа, яка виявила бажання зайняти посаду судді, відповідає встановленим законодавством вимогам, пройшла спеціальну підготовку і склала кваліфікаційний іспит та щодо якої внесене подання відповідному органу про призначення чи обрання на посаду судді.

Касація – спосіб оскарження судових рішень, які набрали законної сили, до вищого спеціалізованого суду.

Кваліфікаційний іспит – атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури – існують для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; створюються терміном на три роки.

Колегії в органах прокуратури – дорадчі органи, рішення яких реалізуються наказами відповідних прокурорів, у яких розглядаються найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрових питань, заслуховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

Конституційне звернення – письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне подання – письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридичні справи, предметом яких є конституційно-правові питання, пов'язані із забезпеченням дотримання Конституції України державними органами й у прийнятті з них рішень, що тягнуть правові наслідки.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Контррозвідувальна діяльність – виявлення, попередження і припинення розвідувальної або іншої діяльності спеціальних служб й організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованих на завдавання шкоди безпеці України.

Конференція суддів – зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Кримінальне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої розглядаються й вирішуються справи про злочини. Зміст кримінального судочинства полягає в розгляді в судових засіданнях кримінальних справ і застосуванні встановлених законом видів покарання до осіб, які винні у вчиненні злочину або у виправданні невинних.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міністерство юстиції України – головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Наказне провадження – порядок видачі судового наказу без судового засідання.

Науково-консультативна рада при Верховному Суді України – науково-консультативна структура, яка утворюється із висококваліфікованих фахівців у галузі права з тих питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

Науково-консультативна рада при вищих спеціалізо­ваних судах – науково-консультативна структура, головним завданням якої є опрацювання питань, пов'язаних із роз'ясненням законодавства, поданням висновків щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, а також інших питань, пов'язаних із необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду.

Національна школа суддів України – державна установа зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність.

Неповна апеляція – перегляд рішень судів першої інстанції на підставі лише тих фактичних даних, що встановлені з матеріалів, наданих особами, які брали участь у справі в суді першої інстанції.

Нотаріат – система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати безспірні права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної достовірності.

Нотаріус – представник органів та установ нотаріату, що законом уповноважений вчиняти нотаріальні дії.

Оперативно-розшукова діяльність – система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Орган прокуратури – складова частина системи прокуратури України, організована відповідно до адміністративно-територіального поділу України (територіальні прокуратури) або відповідно до організаційно-структурних та правових відносин у різних сферах суспільного життя (спеціалізовані прокуратури).

Органи внутрішніх справ – сукупність державних спеціалізованих установ, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, що виконують правоохоронні та правозастосовні функції щодо підтримання правопорядку в державі.

Органи юстиції України – система органів виконавчої влади, яку очолює Міністерство юстиції України і до якої належать Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Організаційне забезпечення судової діяльності – комплекс заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційно-методичного, організаційно-технічного характеру, спрямованих на створення умов для справжнього правосуддя.

Організаційні (судоустрійні) принципи – принципи, що визначають зміст норм та регулюють організацію судової системи, структуру її органів, статус суддів.

Пленум Верховного Суду України – колегіальний орган, повноваження якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», до складу якого входять всі судді Верховного Суду України.

Пленум вищого спеціалізованого суду – колегіальний орган, діяльність якого пов'язана із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, до складу якого входять всі судді вищого спеціалізованого суду.

Податкова міліція – спеціальний підрозділ, який веде боротьбу з податковими правопорушеннями, здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Постійні комісії Конституційного Суду України – допоміжні робочі органи з питань організації внутрішньої діяльності, що утворюються на засіданні з суддів Конституційного Суду України.

Права адвоката – поведінка адвоката, яка передбачена та дозволена чинним законодавством України, Правилами адвокатської етики адвоката та Статутом адвокатських об'єднань.

Правоохоронна діяльність – спеціалізована діяльність уповноважених державою органів та посадових осіб, яка полягає у захисті інтересів держави, безпеки суспільства, прав та свобод фізичних та юридичних осіб.

Правоохоронна система – сукупність державно-правових засобів, методів, гарантій, що забезпечують захищеність особи від протиправних порушень.

Правоохоронні органи – спеціально уповноважені державні органи, наділені владними повноваженнями, діяльність яких спрямована на захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави.

Правосуддя – функція реалізації судової влади, яка здійснюється судом шляхом розгляду та вирішення у судовому засіданні цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ та застосування норм права до спірних правовідносин.

Принципи організації та діяльності прокуратури – закріплені у Конституції України та в інших законах України основоположні вимоги, що відбивають призначення прокуратури в державі та суспільстві, визначають завдання та повноваження прокурорів, а також зміст та характер правових заходів і засобів здійснення нагляду за точним і однаковим виконанням законів у державі, а також містять ознаки та якості, що допомагають відокремити органи прокуратури від інших державних органів, у тому числі й від правоохоронних.

Принципи судової влади – норми найбільш загального керівного характеру, що характеризують місце судової влади серед інших видів державної влади, визначають нормативний зміст її основних інститутів і спрямовані на досягнення завдань, що стоять перед цією владою.

Присяжні – громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законодавством, залучаються до розгляду у першій інстанції судових справ у складі колегії присяжних.

Прокурор – посадова особа, яка перебуває на державній службі в органах прокуратури і має повноваження щодо здійснення покладених на прокуратуру функцій та завдань відповідно до встановленої компетенції.

Прокурорський нагляд – вид діяльності спеціально уповноважених органів державної влади, наділених повноваженнями з виявлення порушень законів, вживання заходів до поновлення порушених прав громадян та юридичних осіб і притягнення винних до відповідальності.

Професійні судді – громадяни України, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Рада суддів України – вищий орган суддівського самоврядування у період між проведенням з'їздів суддів України, на який покладається завдання щодо організації виконання та контроль рішень з'їзду, а також вирішення питань про скликання з'їзду.

Розвідувальна діяльність – діяльність органів зовнішньої розвідки Служби безпеки України з метою одержання інформації про зовнішні загрози безпеці України.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України, на який покладено завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб.

Суд апеляційної інстанції – суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, з вирішенням питання про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Суд першої інстанції – суд, який уповноважений в межах своєї компетенції первісно розглянути і вирішити кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи. Суди першої інстанції розглядають справу по суті, встановлюючи обґрунтованість, необґрунтованість чи часткову обґрунтованість позову (спір про право цивільне чи про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах) або винність чи невинність особи (при обвинуваченні її у вчиненні злочину).

Суддівське самоврядування – підзаконна діяльність щодо самостійного колективного вирішення професійними суддями через виборні органи або безпосередньо їх колективами питань внутрішньої діяльності судів і суддівського корпусу, що здійснюється у встановлених законом межах.

Судова влада – специфічна гілка державної влади, яка має власну виключну компетенцію щодо розгляду соціальних конфліктів правового характеру, що мають юридичні наслідки, і реалізується виключно конституційними органами (судами) в межах закону та спеціальних (судових) процедур.

Судова діяльність – вид юрисдикційної діяльності, що здійснюється від імені держави виключно судом.

Судова інстанція – судовий орган у цілому або його структурний підрозділ, що виконує певну процесуальну функцію при здійсненні правосуддя.

Судова система – сукупність судів, що створені та функціонують на основі єдиних принципів організації та діяльності.

Судові округи – територія, на яку поширюється юрисдикція суду.

Функції прокуратури – головні напрями діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення. Функції поділяються на наглядові та ненаглядові.

Функціональні принципи судової влади – принципи, які визначають зміст норм, що регулюють відносини, які виникають при судовому розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших справ і є характерними для будь-якої процедури розгляду судової справи і для всіх видів судочинства.

Функція досудового слідства – це діяльність слідчого у кримінальній справі в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, щодо з'ясування всіх обставин, що підлягають доказуванню, зокрема, вона полягає у збиранні, закріпленні та дослідженні доказів для розв'язання питання про наявність або відсутність події злочину, вини певної особи в його вчиненні, про характер і розмір шкоди, завданої злочином тощо.

Цивільне судочинство – форма реалізації судової влади, в процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають із цивільних, сімейних та деяких інших правовідносин. Змістом цивільного судочинства є розгляд і вирішення юридичних справ, пов'язаних із захистом майнових, особистих немайнових, сімейних та інших прав і законних інтересів суб'єктів права.

Юрисдикція – повноваження відповідних органів з розгляду юридичних справ із винесенням щодо них юридично обов'язкових рішень.

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Відповідно до «Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців» однією з форм організації навчання нарівні з лекціями, практичними заняттями є виконання індивідуальних завдань студентів та інші форми науково-дослідної діяльності студентів.

Виконання індивідуальної роботи дає можливість студенту закріпити та поглибити теоретичні й практичні знання, отримані в процесі вивчення окремих тем курсу, навчитися самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, інтерпретувати матеріали періодичної літератури, аналізувати навчальну та наукову літературу, практику роботи судових та правоохоронних органів, отримати навички дослідної роботи.

З дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» індивідуальна робота студентів здійснюється у формі виконання індивідуального науково-дослідного завдання (далі – ІНДЗ), яке надається викладачем кожному студенту з урахуванням його творчих можливостей, навчальних здобутків та інтересів. ІНДЗ мають бути виконані до закінчення навчального курсу.

Індивідуальна робота студентів із курсу «Організація судових та правоохоронних органів» передбачає:

• анотації з прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис роботи тощо;
• підготовку рефератів (есе);
• розроблення схем, таблиць;
• складання термінологічних словників;
• участь у роботі студентського наукового гуртка;
• підготовку й опублікування наукової статті, тез, наукової доповіді на конференції та участь у конференції.

Вибір студентом ІНДЗ відбувається за погодженням із кафедрою на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює науковий керівник, який закріплюється кафедрою за академічною групою. За наявності певних питань студентам рекомендується звертатися за консультаціями до наукового керівника з метою отримання необхідних роз'яснень щодо організації індивідуальної роботи та можливого розширення списку літературних джерел.

ІНДЗ подається на кафедру не пізніше двох тижнів до закінчення практичних занять у паперовому та електронному вигляді.

 

 

ОРІЄНТОВНІ ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1. Предмет дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» та її система.
2. Система судових і правоохоронних органів, їх загальна характеристика і функції.
3. Правоохоронна діяльність.
4. Основні джерела курсу «Організація судових та правоохоронних органів».
5. Співвідношення дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» з іншими юридичними дисциплінами.
6. Поняття правосуддя.
7. Відмінність правосуддя від інших форм державної діяльності, його характерні ознаки.
8. Форми та види правосуддя.

9. Поняття принципів правосуддя.

10. Характеристика і значення принципів правосуддя.

11. Суд як орган правосуддя.

12. Принцип законності.

13. Принцип здійснення правосуддя виключно судами. Обов’язковість рішення суду.

14. Принцип рівності всіх учасників процесу перед законом і судом.

15. Принцип змагальності в судочинстві.

16. Принцип гарантування всім суб’єктам права на судовий захист.

17. Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист. Обов’язкова участь захисника у судовому процесі.

18. Принцип гласності судового процесу.

19. Принцип державної мови судочинства.

20. Принцип одноособового і колегіального розгляду справ у суді.

21. Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

22. Принцип права на оскарження рішень суду.

23. Принцип презумпції невинуватості.

24. Принцип всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

25. Принцип самостійності суддів.

26. Поняття судової системи, її характеристика.

27. Поняття «суд» в декількох значеннях.

28. Поняття «склад суду» і його характеристика.

29. Поняття «ланка судової системи», її характеристика.

30. Поняття «гілка судової системи», її характеристика.

31. Поняття «судова інстанція», її характеристика.

32. Суд першої інстанції.

33. Суд апеляційної інстанції.

34. Суд касаційної інстанції.

35. Система судів загальної юрисдикції.

36. Місцеві суди і їх характеристика.

37. Апеляційні суди і їх характеристика.

38. Вищі спеціалізовані суди і їх характеристика.

39. Загальні суди, їх характеристика.

40. Господарські суди, їх характеристика.

41. Адміністративні суди, їх характеристика.

42. Верховний Суд України, його місце в системі судів загальної юрисдикції та повноваження.

43. Склад Верховного Суду України.

44. Повноваження суддів Верховного Суду України.

45. Голова Верховного Суду України і порядок його обрання.

46. Пленум Верховного Суду України.

47. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду України.

48. Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

49. Порядок формування Конституційного Суду України.

50. Суддя Конституційного Суду України.

51. Основні принципи діяльності Конституційного Суду України.

52. Повноваження та вимоги, що ставляться до суддів Конституційного Суду України.

53. Форми роботи Конституційного Суду України.

54. Форми звернення до Конституційного Суду України.

55. Поняття статусу суддів.

56. Народні засідателя та присяжні.

57. Гарантії незалежності та недоторканності суддів.

58. Вимоги, що ставляться до суддів.

59. Призначення суддів на посаду вперше.

60. Національна школа суддів України.

61. Обрання суддів на посаду безстроково.

62. Дисциплінарна відповідальність суддів.

63. Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

64. Органи суддівського самоврядування, їх завдання і види.

65. Державна судова адміністрація України, її повноваження.

66. Вища рада юстиції: склад, порядок формування і функції.

67. Місце і роль прокуратури в системі органів державної влади України.

68. Правові основи діяльності та завдання органів прокуратури.

69. Принципи організації і діяльності органів прокуратури.

70. Характеристика основних функцій прокуратури.

71. Система і структура органів прокуратури.

72. Акти прокурорського реагування.

73. Кадри органів прокуратури.

74. Сутність прокурорського нагляду в Україні.

75. Органи внутрішніх справ, їх завдання, функції та місце в системі правоохоронних органів.

76. Система органів внутрішніх справ.

77. Міністерство внутрішніх справ, його завдання, структура, повноваження.

78. Міліція та її підрозділи.

79. Служба безпеки України, її завдання, функції, повноваження.

80. Структура СБУ.

81. Принципи діяльності Служби безпеки України.

82. Контроль за діяльністю Служби безпеки України.

83. Поняття та види досудового (попереднього розслідування).

84. Органи дізнання, їх завдання і компетенція.

85. Органи попереднього слідства, їх система.

86. Компетенція слідчих органів прокуратури, служби безпеки, МВС та податкової міліції.

87. Вимоги, що ставляться до осіб, призначених на посаду слідчого.

88. Система органів та установ юстиції України, їх повноваження.

89. Завдання та основні функції міністерства юстиції України.

90. Нотаріат, його завдання, система органів і повноваження.

91. Державний нотаріат і приватна нотаріальна діяльність.

92. Право на зайняття нотаріальною діяльністю. Статус нотаріуса.

93. Нотаріальна таємниця та її гарантії.

94. Завдання, принципи та організаційні форми діяльності адвокатури.

95. Види адвокатської діяльності.

96. Повноваження адвоката, адвокатська таємниця.

97. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, її повноваження.

98. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, її склад та повноваження.

99. Дисциплінарна відповідальність адвоката.

100. Система, завдання і функції органів податкової служби України.

101. Податкова міліція: завдання, структура, повноваження.

102. Система, завдання і функції органів державної контрольно-ревізійної служби України.

103. Система, завдання і функції органів державної виконавчої служби.