Основи культури української мови

Основи культури української мови 30.08.2016 03:13

Тема 2. Основи культури української мови
План:

1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2.  Мовне законодавство в Україні.

3. Мовні норми (правопис м’якого знака, апострофа; чергування приголосних, спрощення приголосних, зміна приголосних під час утворення прикметників за допомогою суфікса  -ськ-).  

 

Рекомендована література:

1. Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч. посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007 – – 360 с.

2. Погиба Л.Г. Українська мова фахового спрямування. Підручник / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко. – К.: Кондор-Видавництво. – 350с.

3. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім.. О.О. Потебні,  Ін-т укр. Мови. – К.: Наук. Думка, 2008. – 288с.

1. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К. : Алерта, 2012. – 696 с.

 

Завдання 1. Ознайомтесь із інформацією. Дайте  відповіді на запитання: 1. Які головні ознаки мови професійного спілкування? 2. Яким чином мова професійного спілкування пов’язана з науковою діяльністю? 3. Чим відрізняється мова професійного спілкування від ділової мови?  4. Поміркуйте й напишіть, від чого залежить рівень мовленнєвої культури людини (Опрацюйте п.1.2.2. зазначеного підручника за ел. адресою: http://applied-physics.pp.ua/archive/ukr/mova1.pdf ) .

Мова професійного спілкування є соціальним варіантом сучасної літературної мови, якою послуговуються переважно представники певної професії. Професіонал володіє понятійно-категоріальним апаратом певної сфери діяльності і відповідною йому системою термінів. Тому головною ознакою мови професійного спілкування є наявність термінології та професіоналізмів. Крім того, ця мова має деякі особливості в наголошуванні, фразеології, словотворі, граматиці.

  В основу професійної діяльності покладено наукові знання, відповідно мова професійного спілкування тісно пов’язана з науковим стилем. Професійній мові, як і науковій, властиві певні комунікативні якості: абстрагованість, логічність, точність, якість, об’єктивність. Крім того, вона має бути чистою, виразною, естетичною.

 Чистота професійної мови полягає передусім у відповідності сучасній літературній нормі. Вона простежується на всіх рівнях її структури і використання: на рівні орфоепії – літературно-нормативна вимова; на рівні лексики – відсутність чужих слів, вульгаризмів, суржику, невмотивованих повторів; на рівні орфографії – грамотне письмо; на рівні граматики – правильна, завершена побудова речень, нормативні словоформи; з погляду стилістики – відповідність меті, завданням, ситуації спілкування, стилям, підстилям і жанрам мовлення.

 Складниками виразності професійної мови є інформаційна (змістова) і виражальна (чуттєво-мовна) виразність.

 Естетичність професійної мови спирається на точність, логічність, чистоту, виразність, а також доречність, лаконічність, різноманітність, образність, які у взаємодії та пропорційності створюють гармонію усного чи писемного тексту. Одноманітний, нечіткий, невиразний, засмічений суржиком, випадковими словами текст ніколи не справить враження гарної, вишуканої мови і не викличе почуття естетичного задоволення.

  Терміни «мова професійного спілкування» і «ділова мова» не тотожні. Діловою мовою послуговуються представники різних професій,  а мова професійного спілкування функціонує в межах певної професійної сфери. Ділова мова – це реалізація офіційно-ділового стилю, зафіксованого в документах; у мові професійного спілкування  реалізуються також науковий стиль та розмовний. Водночас елементи ділової мови і мови професійного спілкування можуть використовуватися паралельно, наприклад в офіційних переговорах, ділових бесідах тощо.                (За Л.І. Мацько та Л.В. Кравець) 

 

Завдання 2. Прочитайте. Визначте місце і статус української мови в сучасній Україні.

Мовне  законодавство України

Мовне законодавство України складається з двох основних документів (Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради 28 червня 1996 року; Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989 р.), інших законів та підзаконних актів.

У  статті 10 Конституції зазначено: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних  меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Закон  «Про мови в Українській РСР» проголошує, що «українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу. Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності. Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР…» (Преамбула).

Далі в розділі І «Загальні положення» (ст. 1-9) зазначено, що державною мовою Української РСР є українська мова. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.

У розділі ІІ «Мова державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій» (ст. 10-24) українська мова визначається як мова актів найвищих органів державної влади та управління,  мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, мовою  з’їздів, сесій, конференцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій. Українською мовою оформлюють документацію про вибори народних депутатів місцевих, республіканських і союзних органів державної влади. Судочинство  в Українській РСР здійснюється українською мовою. Акти прокурорського нагляду в Українській РСР складаються українською мовою. Цією ж мовою у зв’язку із здійсненням прокурорського нагляду ведеться листування з державними, кооперативними та громадськими підприємствами, установами і організаціями, розташованими на території Української РСР (поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, або мова, прийнятна для населення даної місцевості).

 У розділі ІІІ «Мова освіти, науки, інформатики і культури» ( ст. 25-32) зафіксовано, що  в дитячих дошкільних установах, в тому числі в дитячих будинках, виховання ведеться українською мовою. Мова навчання і виховання в загальноосвітніх школах,  професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах є українською. Разом з тим зазначається, що в місцях компактного проживання громадян інших національностей, виховання та навчання може вестися їхньою національною або іншою мовою.

Українська РСР гарантує функціонування української мови, а також інших національних мов у сфері культурного життя республіки. З метою широкого ознайомлення громадян республіки з досягненнями культури інших народів СРСР, а також світової культури Українська РСР забезпечує переклади українською мовою та іншими національними мовами  видання художньої, політичної, наукової і іншої літератури, а також переклади українською мовою і публічну демонстрацію фільмів та інших аудіовізуальних творів. Українська РСР забезпечує розвиток україномовного кіно і театрального мистецтва.

У розділі ІV «Мова інформації та зв’язку» (ст.33-36) йдеться про те, що мовою  офіційних засобів масової інформації є українська мова.  Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т.ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.

 Розділ  V «Мова назв» (ст. 37 -39) закріплює за українською мовою  застосування її для маркування товарів, етикеток на товарах, інструкцій щодо користування товарами, виробленими  Українській РСР. Так само зазначено, що офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються українською мовою. З правого боку (або внизу) ці назви можуть подаватися в перекладі іншою мовою. Назви населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок і т.ін.) утворюються і подаються українською мовою. Топоніми можуть передаватись також національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості. Громадяни Української РСР користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями. Їхні імена передаються з національної мови українською мовою у транскрипції.

У розділі VІ «Сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами Української  РСР» (ст. 40) говориться, що Українська РСР сприяє національно-культурному розвиткові українців, які проживають в цих республіках. Українська РСР надає згідно з нормами міжнародного права всебічну допомогу, за їх бажанням, освітнім школам, науковим установам, національно-культурним товариствам українців, громадянам українського походження, які проживають в зарубіжних країнах, у вивченні української мови та проведенні наукових досліджень з українознавства, сприяє навчанню громадян українського походження в навчальних закладах Української РСР.

На основі окремих положень Закону було прийнято ряд інших законів та підзаконних актів (Закони України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу», «Про видавничу справу»).  А з 10 серпня 2012 р. набув чинності Закон України «Про засади державної мовної політики», який, на думку багатьох фахівців, значно звужує сферу застосування української мови.

 

Завдання 3. Перепишіть. Поставте, де потрібно, м'який знак чи апостроф, поясніть особливості правопису виділених слів .

Об...єм, пов...язати, мен...ший, розв...язання, спрац...овування,  від...ємник,  зварювал...ний,  україн...ський,  тьм...яний, олов...яний,  філ...тр,  різ...кий, громадян...ство, В…ячеслав, кар…єра, пів...ящика, медв...яний, верб…я, міжгір…я, без…ядерний, зв..ялити, кур…йозний, між…ярусний, круп…яний,  двох…ярусний,  пів…яру, об…єкт, під…їжджати.

 

Завдання 4. Утворіть від поданих слів форму давального та орудного відмінків.  Поясніть  правопис виділених слів .

      Сіль, суддя, життя, наука, область, книга, ніч, користь, Заполяр’я,  пам’ять,  безліч,  розкіш,  жовч, біль.

 

 

1.Апостроф пишеться: -  на позначення роздiльної  вимови я,  ю, є, ї  та попереднiх твердих приголосних    б, п, в,м, ф, р:  б'ю, в'юнок, м'яч тощо; - пiсля префiксiв: роз'ятрити, пiд'їхати, між'європейський; -  у iменi  Лук'ян та у всiх похiдних формах.   Апостроф не пишеться: -  після б, п, в, м, ф, якщо у коренi слова перед ними стоїть iнший приголосний (крiм р): цвях, свято (але торф'яний); -  перед пом'якшеним р:  рябий,  буря,  рясний тощо. 2. М'який знак (ь) вживається:  - після м¢яких зубних приголосних (д,  т, з, с, ц, л, н) у кiнцi складу та слова:  сядь,  боротьба,  бальзам; -  у серединi  складу перед о:  льон,  дзьоб,  чотирьох;  -  у суфiксах -ськ-,  -зьк-,  -цьк-,  -ньк-,  а також коли  цi суфiкси входять до складу iнших:  козацький,  учнiвський, малесенький,  гарнюсiнький;  -  у родовому вiдмiнку множини iменникiв жiночого роду м'якої групи I вiдмiни i середнього роду II вiдмiни на –нн(я),  -ц(е):  земель, черешень, знань, сподiвань, сердець;  -  у  дiєслiвних   формах дiйсного та наказового способу:  сидять, сядьте, роблять, робiть. М'який знак не пишеться: -  пiсля р у кiнцi слова та складу:  Харкiв,  буквар, лiкар (але Горький – вiдповiдно до вимови у росiйськiй мовi); - пiсля н перед ж, ч, ш, щ та перед суфiксами -ств(о), -ськ(ий): iнший, кiнчик, менший, управлінський; - якщо  приголоснi с,  з і к не утворюють суфiксiв:  рiзко, в'язкий, баский; -  пiсля ц у кiнцi iменникiв чоловiчого роду iншомовного походження: кварц, палац, шприц та iн. 3. Чергування приголосних            Якщо основа iменника закiнчується на г,  к,  х,  то цi приголоснi чергуються iз з, ц, с, та   ж, ч, ш. Таке чергування  вiдбувається: -  при  словозмiнi (форми давального та мiсцевого вiдмiнка однини):  рука – руцi – у   руцi; -  при словотвореннi: крига - крижаний; безпека - безпечний (але банк - у банку,  а не у банцi;  шинок - у шинку,  а не  у шинцi). 4. Спрощення в групах приголосних     У таких  групах  приголосних, як -стн-, -стл-, -ждн-, -здн-, -слн-,  середнiй приголосний спрощується не тiльки у вимовi,  але й на письмi:  пiд'iзний, чесний, радiсний. Не  вiдбувається таке спрощення у словах запозичених та в словах  кiстлявий,  пестливий,  хвастливий,   зап'ястний, шiстнадцять. 5. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ- Перед суфiксом -ськ- деякi приголоснi при  словотвореннi  змiнюються,  а  саме:  к,  ць,  ч  +  -ськ-  дають -цьк(ий):  молодецький, парубоцький, козацький;  г,   ж,   з  +  -ськ-  дають -зьк(ий):  запорiзький,  празький; х,   ш,   с +   -ськ-  дають -ськ(ий): товариський, волноваський. Але казах – казахський, тюрки – тюркський, баски – баскський, Мекка – меккський, Дамаск – дамаскський, Цюрих – цюрихський, Ірак – іракський.

 

Завдання 5. Запишіть. Поясніть правопис виділених слів .

 

Особистіс..ний, зліс..ний, зап’яс..ний, цінніс..ний, виїз..ний, швидкіс..ний, перехрес..ний, тиж..невий, дириген..ський, заздріс..ний, капос..ний, очис..ний, пристрас..ний, улес..ливий, кореспонден..ський, балас..ний, піз..ній, гіган..ський, безсовіс..ний, захис..ник, буревіс..ник, кіс..лявий, бороз..на, безвиїз..ний, чес..но, піз..но.

 

Завдання 6. Утворіть від поданих слів прикметники за допомогою суфікса                -ськ-. Поясніть  правопис виділених слів .

Париж, калмик, Виборг, Буг, Чорнухи, Перемишль, казах, Іртиш, чех, Золотоноша, молодець, студент, Волга, товариш, турист, черкес, Криворіжжя, Забужжя, Ладога, Таганрог, француз, ремісник, турок, брат, Мекка, Золотоноша, Волноваха, Макіївка, Чукотка.