Основи культури української мови

Основи культури української мови 30.08.2016 03:14

 

Тема №3. Основи культури української мови

План:

1. Комунікативні ознаки культури мовлення.

2. Професійна мовно-комунікативна компетенція.

3.  Правопис запозичених слів.

 

Рекомендована література:

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник  / Ф.С. Бачевич. – К.:ВЦ «Академія»,2004. – 344с.

2. Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч. посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007 – – 360 с.

1. Погиба Л.Г. Українська мова фахового спрямування. Підручник / Л.Г. Погиба, Т.О. Грибіниченко, Л.М. Голіченко. – К.: Кондор-Видавництво. – 350с.

4. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім.. О.О. Потебні,  Ін-т укр. Мови. – К.: Наук. Думка, 2008. – 288с.

1. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К. : Алерта, 2012. – 696 с.

 

Завдання 1. Ознайомтесь із навчальним матеріалом. Скажіть, які компоненти входять до комунікативної компетенції фахівця? Які характеристики репрезентують професійний портрет фахівця?

 

Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти: робота з документами, вміння вести міжособистісний і соціальний діалог, виступати публічно.

З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:

- уміння формувати мету і завдання професійного спілкування;

- аналізувати предмет спілкування, організовувати обговорення;

-  керувати спілкуванням, регламентуючи його;

-  послуговуватися етикетними засобами для досягнення комунікативної мети;

- уміти проводити бесіду, співбесіду, дискусію, діалог, дебати, перемовини тощо;

- уміти користуватися різними тактиками для реалізації вибраної стратегії;

- уміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації і вирішувати їх;

- уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

- уміти перефразовувати, тезово висловлюватися, володіти навичками вербалізації;

- уміти трансформувати усну інформацію в письмову і навпаки;

- володіти основними жанрами ділового спілкування (службові листи, факсові повідомлення, контракт, телефонна розмова, ділова бесіда, перемови, нарада тощо);

- бути бездоганно грамотним, реалізуючи як письмову, так і усну форми української літературної мови;

- володіти технікою спілкування;

- уміти адекватно послуговуватися тропами та риторичними фігурами (уміти використовувати «слово»  для коректування поведінки співбесідника).

Це лише частина професійних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця. Мати здібності розмовляти так, щоб тебе розуміли правильно інші, слухати і розуміти інших, уміти впливати на рішення співбесідника, ненав'язливо переконувати, створювати атмосферу довіри та взаєморозуміння – вельмиважливі атрибути комунікативної професіограми. 

                                                                                                (За С.В. Шевчук)

 

Завдання 2. Ознайомтесь із навчальним матеріалом. Дайте відповіді на запитання: 1. У чому полягає мовна професійна компетенція? 2. Як ви розумієте мовленнєву професійну компетенцію? 3. Що таке «комунікативна професійно зорієнтована компетенція»?

Мова професійного спілкування (професійна мова) – це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.

Отже, фахова мова – це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку). Залежно від ситуації і мети спілкування доречно й правильно добираються різноманітні мовні засоби висловлення думки: лексичні, граматичні, фразеологічні тощо.

Справжній фахівець повинен мати сформовану мовну, мовленнєву і комунікативну компетенції.

Мовна професійна компетенція – це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.

Мовленнєва професійна компетенція – це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.

Ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів відповідно до літературних норм.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція – це "система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування", тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування.

Отже, професійна комунікативна компетенція репрезентує професійні знання, вміння і навички спілкування.                                      (За С.В. Шевчук)

 

Завдання 3. Продовжіть речення (п. 1.2.2. за ел. адресою: http://applied-physics.pp.ua/archive/ukr/mova1.pdf ).

 

1. Правильність – визначальна  ознака культури мовлення, яка полягає у…
2.  Змістовність передбачає…
3. Послiдовнiсть (логічність) мовлення – це …
4.  Причини логічних помилок:
5. Багатство мовлення передбачає …
6. Виразність мовлення досягається …
7. Доречність і доцільність мовлення залежить від …

 

Завдання 4. Спираючись на визначення та перерахування мовних норм, укладiть  комунікативну професiограму відповідно до свого фаху (заняття 1 завдання 2; а також указаний підручник за ел. адресою: http://applied-physics.pp.ua/archive/ukr/mova1.pdf ) .

 

Мовна норма	Компоненти  мовної компетенції	Знання і вміння
Орфографiчнi норми	Орфографічна компетенція	Фахiвець повинен знати:… Фахiвець повинен умiти: … .
…

 

Завдання 5. Прочитайте  текст. Визначте різницю між культурою мови і мовлення.

 Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов'язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно виправданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука – культура мови.

До якої б сфери не відносилося поняття «культура мови», воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікативний і етичний.

Отже, культура мови – це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови.

Правильність мовлення – це базова вимога культури мови, її основа.

Норми української літературної мови важливо знати людям, щоденною практикою яких є ділове спілкування. Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається помилок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Особливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.

Нормативний аспект культури мови – один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника.

Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови.

Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.

Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні – спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення – невід'ємна складова загальної культури особистості.  Це дотримання мовцями усталених мовних норм усної і писемної форми літературної мови та цілеспрямоване майстерне використання виражальних засобів мови залежно від стилю, жанру, типу мовлення і відповідна лінгвометодична наука про це, бо «лише прозорість мови дає змісту можливість діяти легко, сильно, художньо» Володіння культурою мовлення – важливаумова професійного успіху та фахового зростання.                                                                                    (3а С.В. Шевчук)

 

 

1. I пишеться: - на початку  слова:  iсторiя, iнстукцiя; - пiсля  приголосних  перед голосними, є та й: генiй,  аксiома;  - пiсля приголосних у географiчних  назвах  та особових iменах,  а також у похiдних прикметниках перед наступним приголосним i в кiнцi слова: Ніл, Сочi,  Овiдiй, Грiмм; - у кiнцi незмінюваних слів: мерсi, таксi, попурi; - пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:   фiзика,  вiтрина (але у деяких давнозасвоєних iншомовних словах вiдповiдно до вимови пишеться и: нирка, спирт, вимпел,квитанція. 2. И пишеться:  -  в  загальних  назвах  пiсля  приголосних д,  т,  з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним: директор, позицiя; -  у географiчних назвах з кiнцевими -ида,  -ика: Флорида, Африка; -  у географiчних назвах пiсля приголосних дж,  ж,  ч, ш, щ,  ц перед приголосним:  Алжир, Чилi, Чикаго; -  у географiчних назвах iз  звукосполученням  -ри-  перед  приголосними (крiм j): Крит, Париж, Мадрид; -  у деяких словах пiсля приголосних д, т та згiдно з традицiйною вимовою: Сирiя, Сицилiя, Пакистан. 3.  Ї пишеться: - пiсля голосного: мозаїка, Енеїда, наївний. 4. Е пишеться: -  пiсля твердих приголосних: лекцiя, декан;  -  на початку слова:  екзамен,  енциклопедiя; - пiсля голосних (крiм i): дует, аеропорт. 5. Є пишеться:  -  коли iншомовний  Е  вимовляється  як звукосполучення й + е:  Ємен,  єнот;  - пiсля апострофа, м'якого  знака,  е,  i,  й:  бар'єр,  iнтер'єр,   реєстр, абiтурiєнт, вольєр (але проект, проекцiя). 6. Подвоєння приголосних   У загальних  назвах  iншомовного  походження,  як правило,  подвоєння не зберiгається:  група,  клас, сума, ват.   - винятками є слова типу тонна, ванна, манна, брутто, нетто, вiлла, булла. -  при збiгу однакових приголосних префiкса та кореня подвоєння  зберiгається  тiльки  тодi,  коли в українській мовi вiдомi слова безпрефiкснi:  сюрреалiзм ( бо  є  реалiзм), iнновацiя (бо є новацiя).  Слова анотацiя,  конотацiя пишуться з однiєю н. - у  власних назвах та похiдних формах подвоєння теж зберiгається:  Марокко,  марокканець, Шиллер, шиллерiвський. 7. М'який знак у словах iншомовного  походження  пишеться пiсля зубних приголосних (д,  т, з, с,  л, н):  -  перед я,  ю,  є, ї, йо: адью, вiньєтка, мiльярд, бульйон; -   вiдповiдно  до  вимови  пiсля  Л  перед приголосними: фiльм, дельфiн (але залп, катафалк); - вiдповiдно до вимови в кiнцi слова:  магiстраль,  Булонь (але бал,  шприц, рулон). 8. Наявнiсть чи вiдсутнiсть апострофа у словах iншомовного походження регламентується  загальними  правилами української мови (див.  тему "Основнi орфографiчнi правила").  Цей знак вживається для роздiльної вимови  твердих приголосних  б, п, в, м, ф,г, к, х, ж, ч, ш, р перед я,  ю,  є,  ї: миш'як, Рив'єра, комп'ютер, iнтерв'ю,  ад'ютант (але бюро,  рюкзак, пюре - вiдповiдно до вимови).

 

 

 

Завдання 6. Запишіть слова  українською мовою.  Поясніть правопис виділених слів.

Кассета, ассоциация, ирреальный, информация, архиватор, программа, диагональ, принтер, приоритет, дизайн, библиотека, шрифт, символ, диспетчер, автоматика, атрибут, группа, физиология, пиктограмма, характеристика, видеокамера, мультимедиа, компьютер, профессионал, полиграфия, Ньютон, Ривьера, Руссо, мулла, пенни, барокко, Кассандра, антенна, ванна, Марокко, манна, Калькутта, голландський, Брюссель, Одиссей, трасса, Торричелли, Филиппины, ралли, пицца, спагетти, хоккей, Шиллер, шоссе, атташе, интеллект, брутто, брависсимо, интермеццо, иррациональный, приоритет, Будда, эффект, иммиграция.

 

Завдання 7.Запишіть слова.  Поставте (де необхідно) апостроф чи м'який знак. Поясніть правопис виділених слів.

 

Диз...юнкція, автопавіл...йон, кон...юнктура, кур...йоз, об...єм, Фур...є, Аліґ...єрі, пам...ять, об...єднання, фотоз...йомка, ал...янс, Монтеск...є,  ад...ютант, модел...єр, кур...єр,  япон...ський, вол…єр.