Основи римського приватного права

Основи римського приватного права 09.09.2018 11:33

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

 

 

3860 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних (семінарських) занять із дисципліни

«Основи римського приватного права»

 

 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ                                          “ПРАВОЗНАВСТВО”

УСІХ ФОРМ НАВЧАННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Сумський державний університет

2015

Методичні вказівки до практичних (семінарських) занять студентів із дисципліни «Основи римського приватного права» / укладач А. В. Гончарова. – Суми : Сумський державний університет, 2015. –  33 с.

 

 

 

 

Кафедра АГПФЕБ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

            Римське право – це невід'ємна методологічна база професійної юридичної освіти, основа розуміння теоретичних галузей права і порівняльного правознавства, дидактичне поле становлення юридичної мови та юридичного мислення.

            Володіння загальновизнаними крилатими висловами, поняттями, афоризмами з римської юриспруденції не лише свідчить про високу правову культуру, а й полегшує спілкування юристів різних країн.

            Важливо також зазначити, що чіткість юридичних визначень і формул, досконала юридична техніка та здійснена римськими юристами кодифікація мають неоціненне значення для становлення юриста і підвищення його наукової та практичної кваліфікації.

            Семінарське заняття – це форма навчального заняття, де організовується дискусія з питань, що раніше визначені в темах занять, до якого студенти готують тези виступів на підставі індивідуального виконання завдань та рефератів.

            Мета семінарського заняття – допомогти студентам самостійно вивчити курс основи римського права, глибоко засвоїти найбільш важливі та складні питання цього курсу. Найважливіше завдання семінару – забезпечити обговорення студентами теоретичних питань, прищепити їм навички самостійного формування, чіткого викладення думок і на цій основі – вивчення і засвоєння навчального матеріалу програми курсу.

            Під час підготовки до семінарського завдання студенти повинні вивчити рекомендовану літературу, а також конспекти лекційного курсу. При складанні конспекту студенти повинні робити окремі виписки і замітки, а потім класифікувати їх відповідно до питань,  що містяться в плані семінарських занять.

            У ході підготовки до виступу на семінарі рекомендується скласти докладний план або тези. Виступ на семінарському занятті необхідно побудувати так, щоб відобразити в ньому такі основні моменти: чітке формування загального теоретичного положення і відповідного йому поняття, підкріплення теоретичних положень конкретними фактами і прикладами.

            Обговорення питань семінарських питань проводяться у формі вільної дискусії, кожний  виступаючий повинен прагнути виправити або доповнити своїх товаришів.

            Підсумки обговорення підбиває викладач, виправляє помилки, роз’яснює й уточнює окремі положення. Викладач  може також доручати студентові підготувати коротку доповідь (реферат) з найбільш складних тем семінарського заняття або окремих питань.

            На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їхні виступи,  активність у дискусії, вміння формувати і відстоювати свою позицію тощо. Оцінки за кожне семінарське заняття вносять до  відповідного журналу і враховують при виставленні підсумкової оцінки з предмета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА РИМСЬКОГО ПРАВА. ДЖЕРЕЛА РИМСЬКОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Питання для обговорення

1. Поняття та предмет вивчення курсу римського цивільного права.
2. Теоретико-пізнавальне значення римського права.
3. Етапи розвитку римського права.
4. Елементи римського права (jus).
5. Принципи римського права.
6. Основні системи римського права: цивільне право (jus сіvіlе), право народів (jus gentium), преторське право (jus praetorium).
7. Характеристика римського приватного права.
8. Рецепція римського права. Вплив римського права на національне право України. Етапи впливу.
9. Поняття та види джерел римського цивільного права.
10. Рецепція римського приватного права.

 

Теми для рефератів

1. Форми діяльності римських юристів.
2. Імператорські конституції.
3. Закон про цитування.
4. Судовий прецедент.
5. Постанови сенату.
6.  Поняття та кодифікація преторського едикту.
7. Імператорські конституції, їх види. Кодифікація Юстиніана.

 

Потрібно знати

1. Jus est ars boni et aegui (ЮС ЕСТ АРС БОНІ ЕТ ЕК'ВІ) – право є мистецтвом добра і справедливості.

2. Durа lех, sеd lех (ДУРА ЛЕКС, СЕД ЛЕКС) – суворий закон, але це закон.

3. Juris Praecepta sunt haec: honeste vivere, neminem faedere, suum cuiigue tribuere (ЮРІС ПРЕЦЕПТА СУНТ ХЕК: ХОНЕСТЕ ВІВЕРЕ НЕМІНЕМ ФЕДЕРЕ, СУУМ КУІКВЕ ТРІБЕРЕ) – приписи права такі: чесно жити, нікому не шкодити, надавати кожному належне.

4. Lех est, guod populus jubet otgue constituitum (ЛЕКС ЕСТ, КВОД ПОПУЛУС ЮБЕТ АТКВЕ КОНСТІТУТУМ) – закон – це те, що народ наказує і постановляє.

5. Rеspondere, саvеrе, аgеrе (РЕСПОНДЕРЕ, КАВЕРЕ, АГЕРЕ) – робити висновки, складати документи, виступати в суді (три види діяльності юристів).

6. Соrpus juris civilis (КОРПУС ЮРІС ЦІВІЛІС) – звід цивільного права, або Кодекс Юстиніана, – систематизований звід римського права, складений при імператорі Юстиніані (VI ст. н. е.).

7. Jus est ars boni et aegui (ЮС ЕСТ АРС БОНІ ЕТ ЕК'ВІ) – право є мистецтвом добра і справедливості.

 

Завдання

1. Підготувати мультимедійну презентацію на тему розвитку та падіння Римської імперії.
2. Визначні римські юристи та їх внесок у сучасне світове право.
3. Загальна характеристика Законів XII Таблиць.

 

 

Тема 2. СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Питання для обговорення

1. Поняття правоздатності та дієздатності.
2. Категорії суб’єктів правовідносин.
3. Поняття, ознаки та види юридичної особи.

Теми рефератів

1. Поняття громадянської честі. Позбавлення громадянської честі.
2. Поняття та види статусних судів.
3. Опіка та піклування.
4. Основні характеристики юридичних осіб.

 

Потрібно знати

1. Оmnе аutem іus guo utimur vel ad personam, vel ad rem, vel ad actiones pertinet (ОМНЕ АТЕМ ЮС КВО УТІМУР ВЕЛЬ АД ПЕРСОНАМ, ВЕЛЬ АД РЕМ, ВЕЛЬ АД АКЦІОНЕС ПЕРТІНЕТ) – все право, яким ми користуємося, стосується або осіб, або речей, або позовів (дій).

2. Libertas est potestas faciendi id, guod iure lecet (ЛІБЕРТАС ЕСТ ПОТЕСТАС ФАЩЕНДІ ІД, КВОД ЮРЕ ЛІЦЕТ) – свобода є можливістю робити те, що дозволено правом.

3. Suum cuigue (СУУМ КУІКВЕ) – кожному своє (положення римського права).

4. Guod tibi fieri non vis, alteri ne feceris (КВОД ТІБІ ФІЕРІ НОН ВІС, АЛТЕРІ НЕ ФЕЦЕРІС) – не роби іншому того, чого сам собі не бажаєш.

5. Omne ius hominum causf constitutum est (ОМНЕ ЮС ХОМІНУМ КАУЗА КОНСТІТУТУМ ЕСТ) – будь-яке право встановлюється для людей (в інтересах людей).

6. Universitas non delinguit (УНІВЕРСІТАС НОН ДЕЛІКВІТ) – корпорація не може вчинити правопорушення.

 

Завдання

1. У Перса було 60 рабів, Скільки рабів за заповітом він міг відпустити на волю, якщо жив у I ст. н. е.
2. Рабиня мала одну дитину. Чи має право власник рабині продати її, а дитину залишити собі?
3. Цетелій, вільний римський громадянин, убив свого сусіда. За скоєння цього злочину він був засуджений на смерть. Чи стануть спадкоємцями Цетелія його діти та дружина?
4. Максимус, вільновідпущеник Клавдія, був зобов'язаний своєму патронові надавати допомогу під час збирання врожаю. Після смерті Клавдія його діти почали вимагати від Максимуса виконання тієї самої роботи. Чи праві діти померлого патрона?
5. Римський громадянин уклав договір продажу на свій корабель, але не встиг одержати грошей, оскільки був полонений. Чи може одержати гроші за корабель син, який проживав разом із батьком.

 

 

Тема 3. СІМЕЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Питання для обговорення

1. Поняття сімейного права. Сім’я у римській державі.
2. Поняття та види споріднення: агнатське та когнатське.
3. Сутність шлюбу: поняття та види (cum manu, sіnе mаnu). Умови вступу в шлюб.
4. Способи укладання та припинення шлюбу. Конкубінат.
5. Особисті та майнові відносини подружжя.
6. Зміст батьківської влади. Встановлення батьківської влади.

 

Теми рефератів

1. Визначення спорідності за лініями та ступенями.
2. Узаконення та усиновлення.
3. Пекулій та його види.
4. Припинення батьківської влади. Емансипація.

 

Потрібно знати

1. Маtrimonium jsutum (МАТРІМОНІУМ ЮСТУМ) – законний римський шлюб.

2. Маtеr sеmреr еst сеrtа (МАТЕР СЕМПЕР ЕСТ ЦЕРТА) – мати завжди достеменно відома.

3. Раtris іs est guem nuptiae demonstrant (ПАТРІС ІС ЕСТ КВЕМ НУНЦІЕ ДЕМОНСТРАНТ) – батько той, на якого свідчить факт шлюбу (тобто батьком вважається чоловік матері дитини).

4. Nuptia sunt соnjunctio mаrіs et feminae еt соnsortium omnis vitae, divini et hummani juris communicatio (НУПЦІА СУНТ КОН'ЮНКЦІО МАРІС ЕТ ФЕМІНЕ ЕТ КОНСОРЦІУМ ОМНІС ВІТЕ, ДІВІНІ ЕТ ХУМАНІ ЮРІС КОМУНІКАЦІO) – шлюбом є союз чоловіка і жінки, спільність усього життя, єднання божественного і людського права.

5. Соncubinatus (КОНКУБІНАТУС) – фактичний шлюб, коли є перешкоди до вступу в законний шлюб.

6. Раtrіа роtеstas (ПАТРІА ПОТЕСТАС) – батьківська влада.

7. Еmаncipatio (ЕМАНЦІПАЦІО) – звільнення з-під батьківської влади.

 

 

 

Завдання

1. У римського громадянина Тіберія було три онуки. Один народився від сина, який живе разом із батьком, інший – у сім'ї емансипованого сина, а третій – був народжений донькою, яка знаходилася в «правильному» шлюбі. Який з онуків знаходився під владою свого діда?
2. До функцій римських жерців-понтифіків входило спостереження за «збереженням» старовинних патриціанських сімей. Із цією метою понтифіки були присутні при усиновленні. Навіщо?
3. Полонення домовладики робило його сина повновладним, але повернення батька з полону все повертало до колишнього стану. Якщо ж батько помирав у полоні й це ставало відомим, то з якого моменту син вважався повновладним – з моменту полону батька чи з моменту його смерті в полоні?
4. Після досягнення повноліття усиновлений став доводити, що якби він був повновладним і здатним до визначення своєї долі, він ніколи не погодився б з усиновленням. Служило таке твердження підставою для примусу домовладики до його емансипаціі?
5. Коли опікуна призначав претор, вимагалося, щоб з обраною ним кандидатурою погодилося не менше шести з десяти плебейських трибунів. Що стояло за такою строгістю?
   З дозволу батька син вступив на військову службу. З часом він досяг високого становища і купив маєток. Батько, вступивши в сумнівну угоду, повністю розорився. Чи вправі він розплатитися з кредиторами маєтком сина?
6. Як можна трактувати тезу «Хоча придане є частиною майна чоловіка, воно належить жінці».

Тема 4. ЗАХИСТ СУБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА

Питання для обговорення

1. Поняття здійснення суб’єктивних прав.
2. Поняття цивільного позова (асtіо).
3. Види позовів: цивільні та гонорарні позови.
4. Позови суворого права і позови доброї совісті; речові та особисті позови; штрафні позови; змішані позови; позови суспільні; ноксальні позови; позови з фікцією. Колізія та комуляція позовів.
5. Захист та заперечення проти позову.
6. Особливі засоби преторського захисту: інтердикти, стипуляція, реституція, введення у володіння.
7. Форми захисту суб’єктивних прав.
8. Поняття позовної давності.

 

Теми рефератів

1. Поняття та особливості римського цивільного процесу.
2. Види римського цивільного процесу.
3. Легісакційний процес.
4. Формулярний процес.
5. Преторська формула, її складові частини.
6. Зміст екстраординарного процесу.
7. Відмінність позовної давності від законних строків.
8. Початок перебігу позовної давності.
9. Припинення перебігу позовної давності.
10. Наслідки впливу позовної давності.

 

Потрібно знати

1. Fiat iustitia! (ФІАТ ЮСТИЦІА!) – хай торжествує правосуддя!
2. Justitia est fundamentum regni (ЮСТІЦІА ЕСТ ФУНДАМЕНТУМ РЕГНІ) – правосуддя – фундамент держави.

3. Actio nihil aliud est guam ius, guod sibi debetur judicio perseguendi (АКЦІО НІХІЛ АЛІУД ЕСТ КВАМ ЮС, КВОД СІБІ ДЕБЕТУ? ЮДІЦІО ПЕРСЕКВЕНДІ) – позов є не що інше як право (особи) здійснювати в судовому порядку свою вимогу.

4. Silentium videtur confessio (СІЛЕНЦІУМ ВІДЕТУР КОНФЕСІО) – мовчання рівнозначне зізнанню.

5. Unus testis – mullus testis (УНУС ТЕСТІС – НУЛУС ТЕСТІС) – один свідок – не свідок.

6. Confressus pro iudicato habetur (КОНФРЕСУС ПРО ЮДІКАТО ХАБЕТУР) – той, хто визнав позов, програв справу.

7. Non bis eadem re (НОН БІС ЕАДЕМ РЕ) – не можна вдруге порушувати одну й ту саму справу.

 

Завдання

1. Про які позови може йти мова?

А. Мисливець купив собаку, однак грошей за нього відразу не заплатив; або послав за посильним гроші, але собака не був йому доставлений; або він одержав собаку, який не належав продавцеві, і тепер власник вимагає собаку в нинішнього власника;

Б. У вказаний день маляри підмайстери не з’явилися на роботу. Майстер хоче притягти їх до відповідальності.

2. Прочитайте уважно текст преторської формули, проаналізуйте його та розбийте на складові частини: «Якщо виявиться, що Капенатське помістя, про яке йде суперечка, належить за квіритським правом Авлу, і це помістя не повертається йому, то скільки коштуватиме це помістя, в такій сумі нехай суддя присудить Нумерія Негідія на користь Авла; якщо не виявиться, нехай звільнить».

 

Тема 5. РЕЧОВЕ ПРАВО

Питання для обговорення

1. Поняття речового права.
2. Види речових прав.
3. Види речей.

 

 

Теми рефератів

1. Речі сакральні та речі релігійні.
2. Речі публічного права.
3. Речі манципні та речі неманципні.
4. Речі тілесні та речі безтілесні.
5. Речі рухомі та речі нерухомі.
6. Речі, що знаходяться в обігу, і речі, вилучені з обігу.
7. Речі родові та речі індивідуально визначені.
8. Речі подільні та речі неподільні.
9. Речі споживні та речі неспоживні.
10. Речі прості та речі складні.
11. Плоди. Доходи. Майно.

 

Потрібно знати

1. Rei appealatione et causae et jura contimentur (РЕЇ АПЕЛАЦЮНЕ ЕТ КАУЗА ЕТ ЮРА КОНТІНЕНТУР) – назва «речі» охоплює юридичні відносини та право.

2. Summa itague rerum divisio in duos articulos diducitur: nam aliae sunt divini iuris, аlіае humanі (СУММА ІТАКВЕ РЕРУМ ДІВІЗІО ІН ДУОС АРТІКУЛОС ДІДУЦІТУР: НАМ АЛІА СУНТ ДІВІНІ ЮРІС, АЛІА ХУМАНІ) – адже головний розподіл речей зводиться до двох категорій, а саме: одні є речами божественного права, інші – людського.

3. Privatae sunt guae singulorum hominum sunt (ПРІВАТЕ СУНТ КВАЕ СІНГУЛОРУМ ХОМІНУМ СУНТ) – приватні речі – це такі, які належать окремим особам.

4. Res mancipi (РЕС МАНЦІПІ) – манципні речі, тобто такі, що вимагають спеціального обряду під час передавання права власності на них.

5. Mancipatio (МАНЦІПАЦІО) – обряд (ритуал), що виконувався під час передавання права власності на особливо цінні речі.

 

Завдання

1. До яких речей можна віднести бібліотеку (рухомих чи нерухомих)? Відповідь обґрунтуйте.
2. Чому римляни не відносили до манципних речей провінційні землі, дрібну худобу?
3. Рій диких бджіл сів на дерево, що росло на земельній ділянці Марка. Поки Марк шукав необхідні предмети для того, щоб зняти рій, його сусід Тій встиг це зробити першим. Між сусідами виникла суперечка про те, кому належать бджоли. Вирішіть ситуацію.
4. Корнелій знайшов на березі моря рибину. Почистивши її, він знайшов у шлунку золоту каблучку. Але на каблучку пред’явив претензію Актавій. Кому належить каблучка?

Тема 6. ВОЛОДІННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Питання для обговорення

1. Поняття володіння.
2. Види володіння.
3. Припинення володіння.
4. Захист володіння.
5. Види преторських інтердиктів, спрямованих на захист володіння.
6. Поняття права власності.
7. Зміст права власності.
8. Види права власності
9. Право спільної власності.
10. Набуття права власності.
11. Втрата права власності.
12. Захист права власності.
13. Речові позови захисту права власності.
14. Віндикаційний  позов.
15. Негаторний  позов.
16. Публіціанський  позов.

 

Теми рефератів

1. Володіння законне і незаконне.
2. Володіння добросовісне і володіння недобросовісне.
3. Посесорний захист.
4. Петиторний захист.
5. Злиття всіх форм власності й виникнення поняття приватної власності.
6. Первинні й похідні способи набуття права власності.
7. Набуття права власності за договором.

 

Потрібно знати

1. Nibil commune habet proprietas cum possesione (НІБІЛ КОМУНЕ ХОБЕТ ПРОПРІЕТАС КУМ ПОСЕСЮНЕ) – немає нічого спільного між власністю і володінням.

2. Nеmо sіbе саusаm роssessiones mutare potest (НЕМО СІБЕ КАУЗАМ ПОССЕСІОНІС МУТАРЕ ПОТЕСТ) – ніхто не може сам змінити собі підставу володіння.

3. Соrроrе роssidere (КОРПОРЕ ПОССІДЕРЕ) – фактичне (тілесне) володіння річчю.

4. Аnimus possidendi (АНІМУС ПОССІДЕНДІ) – намір вважати дану річ своєю.

5. Interdictum recuperandae possessonis   (ІНТЕРДІКТУМ РЕКУПЕРАНДЕ ПОССІСОНІС) – інтердикти для повернення насильно втраченого володіння.

6. Аріscіmur роssession em corpore et animo, negue per se animo aut per se corpore (АПІСЦІМУР ПОССЕСЮН ЕМ АНІМО, НЕКВЕ ПЕР СЕ АНІМО АУТ ПЕР СЕ КОРПОРЕ) – ми вступаємо до володіння і фізично, і волею; і ніколи – лише волею або лише фізично.

7. Dоmіnіum proprietas (ДОМІНІУМ ПРОПРІЕТАС) – власність.

8. Dоmіnіum ex jure privatum (ДОМІНІУМ ЕКС ЮРЕ ПРІВАТУМ) – власність за приватним правом.

9. Jus possidendi (ЮС ПОССІДЕНДІ) – право володіння.

10. Jus utendi (ЮС УТЕНДІ) – право користуватися.

11. Jus abudendi (ЮС АБУДЕНДІ) – право розпоряджатися.

12. Res nullius cedit primo occupanti (РЕС НУЛЛІУС ЦЕДІТ ПРІМО ОККУПАНТІ) – безхазяйна річ іде за тим, хто її першим захопив.

13. Traditionibus dominia rerum, non расtіs nudis transferrentur  (ТРАДЩЮНІБУС ДОМІНІА РЕРУМ, НОН ПОСТІС НУДІС ТРАНСФЕРЕНТУР) – власність переноситься передачею речей, а не голою угодою.

Завдання

1. Двоє римських громадян купили в складчину раба. Чи буде власність складатися в реальних або ідеальних частках? Яким чином ідеальну частку можна перетворити на реальну і навпаки?
2. Хтось замовив скульпторові портрет своєї дружини і надав для цієї мети мармур. Тим часом скульптор отримав більш вигідне замовлення – виліпити портрет імператора. Не маючи під рукою відповідного матеріалу, він використовував мармур першого замовника. Той, побачивши скульптуру зі свого матеріалу, зажадав її собі, заявляючи, що заплатить за неї стільки ж, скільки обіцяв за портрет дружини. Скульптор, якому це було невигідно, заперечував, посилаючись на те, що власником виробу потрібно вважати майстра, який «вдихнув у неживий камінь душу». Замовник наполягав на тому, що власність повинна належати тому, хто надав матеріал, оскільки в основі будь-якої духовної діяльності лежить «груба матерія». Як вирішили б суперечку римські юристи?
3. З’ясуванням яких правових підстав займеться суд у разі, якщо відомий власник і саме до нього звернений віндикаційний позов? Чи зобов'язаний суд установлювати підставу володіння чи підстави вчинения позову?
4. Чи буде дійсною угода, пов'язана з передачею речі в тому разі, якщо той хто передає, вважав, що він дає річ у борг, а той хто приймає, думав, що він отримує річ у подарунок?
5. Дикий олень, поранений клеймованою стрілою, зумів усе ж втекти, але майже відразу ж був застрелений іншим мисливцем. Хто буде власником здобичі?
6. Чужа мічена вівця приблудилася до чужого стада і паслася на чужому лузі все літо. Зрештою вона була знайдена господарем. Чи вправі він накинути на неї мотузку і відвести до себе, незважаючи на протест власника? Чи має значення той факт, що володіння було ненасильницьким і відкритим? Чи може бути взято до уваги зустрічну вимогу про відшкодування збитків, пов'язаних з охороною вівці, її годуванням тощо?
7. Як визначити правове становище депозитарія, тобто особи, якій хто-небудь передає свої речі на зберігання, якщо врахувати, що зберігання чужих речей є його професійним заняттям: власник або утримувач? Чим власник відрізнявся від утримувача?

 

Тема 7. ПРАВО НА ЧУЖІ РЕЧІ

Питання для обговорення

1. Поняття права на чужі речі.
2. Поняття та види сервітутів.
3. Виникнення та припинення сервітутів.
4. Захист сервітутів.
5. Поняття емфітевзису та суперфіцію.

 

Теми рефератів

1. Сервітути речові й особисті, сільські й міські.
2. Заставне право як вид права на чужу річ.
3. Фідуціарна угода.
4. Ручна застава.
5. Іпотека.
6. Виникнення заставного права.
7. Припинення заставного права.

 

Потрібно знати

1. Servitutes (СЕРВІТУТЕС) – речове право на чужі речі.

2. Nulle res sua servit (НУЛЛІ РЕС СУА СЕРВІТ) – власна річ не може бути об’єктом сервітуту.

3. Servitus in faciendo cansistere neguit (СЕРВІТУС ІН ФАЦІЕНДО КОНСІСТЕРЕ НЕКВІТ) – сервітут не може полягати у виконанні.

4. Servitus findo utilis esse debet (СЕРВІТУС ФІНДО УТІЛІС ЕССЕ ДЕБЕТ) – сервітут повинен бути корисним для земельної ділянки.

5. Servitutes praediorum rusticorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ РУСТІКОРУМ) – сервітути земельні.

6. Servitutes praediorum urbanorum (СЕРВІТУТЕС ПРЕДІОРУМ УРБАНОРУМ) – сервітути міські.

 

Завдання

1. Гай узяв у Тита до запитання візок. Через сім місяців Тит самовільно відвіз цей візок до себе на подвір'я. Гай звернувся за захистом до претора. Яким буде наслідок?
2. В епоху Пізньої імперії землевласник Марк Дульціцій вигнав сусіда з його маєтку. Зібравши родичів, сусід вигнав зі свого маєтку Марка. Дульціцій звернувся до державної влади за захистом володільницького інтердикту. Яким буде наслідок справи?
3. Гай придбав золоту чашу в особи, яка, будучи спадкоємцем за законом, отримала її у складі спадщини. Через два місяці чаша була у Гая викрадена, а ще через два місяці він побачив її виставленою на продаж у крамниці Корнелія Косса. Як з'ясувалося, останній придбав її у заїжджого торговця. Чи може Гай витребувати чашу позовним порядком, якщо в момент подавання позову виявився заповіт, відповідно до якого померлий спадкодавець позбавляв за законом спадкоємця, який продав чашу Гаю, всіх прав на спадщину і заповів усе своє майно третій особі?
4. Марк самовільно вселився в будинок Вітелія, який був у від'їзді. Через деякий час Гай Манілій спробував самовільно зайняти порожнє крило цього будинку. Марк звернувся до претора за допомогою проти Гая. Яким буде наслідок справи?
5. На вулиці Гай побачив чоловіка, зодягненого в дорогий плащ, вкрадений у Гая рік тому. Від спробував відібрати плащ у незнайомця. Той звернувся за допомогою до претора. Після преторського втручання Гай надав численних свідків того, що цей плащ колись належав йому, але був викрадений. Власник плаща також представив свідків того, що він півроку тому купив цей плащ у торговця на ринку. Що вирішить претор?

Тема 8. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Питання для обговорення

1. Поняття зобов’язання та його роль у цивільному обороті.
2. Зміст зобов’язання.
3. Підстави виникнення зобов’язань та класифікація зобов’язань.
4. Поняття юридичних фактів та їх різновиди.
5. Сторони в зобов’язанні.
6. Поняття та порядок виконання зобов’язання.
7. Наслідки невиконання зобов’язань.
8. Припинення зобов’язань.

 

 

Теми рефератів

1. Заміна осіб у зобов’язанні. Цесія. Переведення боргу. Зобов’язання з кількома кредиторами або боржниками.
2. Умови відповідальності: вина, шкода.
3. Відповідальність за прострочення.
4. Збитки. Види збитків.
5. Звільнення боржника від відповідальності.
6. Випадок і непереборна сила.
7. Оновлення зобов’язання (новація).
8. Правові засоби забезпечення виконання зобов’язань.

 

Потрібно знати

1. Olligatio est juris vinculum, guo necessitate abstringimur solvendae rei seccundum nostrae civitatis jura (ОБЛІГАЦІО ЕСТ ЮРІС ВІНКУЛУМ, КВО НЕЦЕССІАТЕ АБСТРІНГІМУР СОЛВЕНДЕ РЕЇ СЕКУНДУМ КОСТРЕ ЦИВІТАТІС ЮРА) – зобов’язанням є правові ланцюги, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави.

2. Fasere (ФАСЕРЕ) – зробити.

3. Dare (ДАРЕ) – дати.

4. Praestare (ПРЕСТАРЕ) – надати.

5. Оbligationimur aut re, аut simul utrogue, aut cjnsensu, аut lege, aut jure honorario, aut necessitate, aut ex peccato (ОБЛІГАЦІОНІМУР АУТ РЕ, АУТ ВЕРБІС, АУТ СІМУЛ УТРОКВЕ, АУТ КОНСЕНСУ, АУТ ЛЕГЕ, АУТ ЮРЕ ХОНОРАРІО, АУТ НЕЦЕСІТАТЕ, АУТ ЕКС ПЕККАТО) – ми зобов’язуємося речами, словами, одночасно тим й іншим, законом, преторським правом, необхідністю або правопорушенням.

 

Завдання

1. З якої причини згода, дана внаслідок помилки, недійсна:   а) угода виявилася явно збитковою, б) суперечить совісті й справедливості, в) відсутня воля сторони на здійснення угоди.
2. Чи можна віднести до нечесних контрагентів того, хто:      а) прагне сплатити менше належного, б) не платить тому, що не знає, кому і скільки він повинен сплатити, в) відтягує сплату боргу, керуючись своєю вигодою.
3. Кредитор взяв у заставу вівцю, яка виявилася хворою і заразила все його стадо. Чи може кредитор заявити позов боржникові про відшкодування шкоди? Чи буде прийнята ексцепція боржника, що вівцю вибирав сам кредитор?
4. У всіх випадках, коли термін сплати боргу не позначений, виконання потрібно вчинити: а) на розсуд кредитора, б) на розсуд боржника, в) негайно.
5. Провини немає, якщо: а) не було злого наміру, б) особа діяла як турботливий і уважний господар, в) виконанню завадив випадок, наприклад пожежа, шквал і т. п.
6. Під час набігу рабів-утікачів на римське містечко був пограбований і спалений місцевий готель. Його господар завдяки щасливому випадку залишився живим, але проти нього було порушено низку позовів постояльцями, які позбулися внаслідок цих подій свого майна і вимагають від нього відшкодування збитку. Чи правомірні ці позови?

Тема 9. ДОГОВІРНЕ ПРАВО

Питання для обговорення

1. Поняття договору (соntractus).
2. Договори односторонні, двосторонні та синаглагматичні.
3. Істотні елементи договору: предмет, кауза, згода.
4. Додаткові елементи договору: строк (dіеs), умова (соndiriо), місце (lосиs), спосіб (mоdus), доповнення (аccеssіо), штрафна стипуляція (stipulatio роеnае).
5. Умови дійсності договору.
6. Форма договору.
7. Забезпечення договорів.
8. Припинення договору.
9. Класифікація договорів.

 

Теми рефератів

1. Правові форми забезпечення: задаток, неустойка, поручительство, застава.
2. Вербальні договори: стипуляція.
3. Літеральні  договори:  прибутково-видаткові  книги,  синграфи, хірографи.
4. Реальні договори: договір позики (mutuum), договір схову (dероsіtum), закладний договір (ріgnus).
5. Консенсуальні договори: купівля-продаж (еmрtіо-vеnditiо), договір найму речей (lосаtіо соnductiо), договір-доручення (mаndatum), договір товариства (sосіеtаs).

 

Потрібно знати

1. Оmnis obligatio vel ex contractu vel ex delicto nascitur (ОМНІС ОБЛІГАЦІО ВЕЛ ЕКС КОНТРАКТУ ВЕЛ ЕКС ДЕЛІКТО НАСЦІТУР) – будь-яке зобов’язання виникає або з договору, або з правопорушення.
2. Соntractus (КОНТРАКТУС) – договір.
3. Lех соntractus (ЛЕКС КОНТРАКТУС) – договірне право.
4. Соtractus est ultro citrogue olligatio (КОНТРАКТУC ЕСТ УЛТРО ЦІТРОКВЕ ОБЛІГАЦІО) – контракт є взаємним зобов’язанням (тобто угодою сторін).
5. Сreditores accipiendos esse eos, guibus debentur in actione (КРЕДІТОРЕС АКЦІПІЕНДОС ЕССЕ ЕОС, КВІБУ ДЕБЕНТУР ІН АКЦІОНЕ) – кредитори – це ті, кому винні на підставі позову.
6. Debеrе (ДЕБЕРЕ) – бути зобов’язаним, боржником.
7. Dеbitor (ДЕБІТОР) – боржник.
8. Dеbitor intellegitur is, а guo invito exigi pecunia potest (ДЕБІТОР ІНЛЕЛЛЕПТУР ІС, А КВО ІНВІТО ЕКСГІ ПЕКУНІО ПОТЕСТ) – під боржником розуміють того, з кого можна витребувати гроші проти його волі.

 

Завдання

1. Тіцій придбав річ у власника-невласника, здогадуючись про це за деякими ознаками. Проте він сподівався на те, що набувальна давність зробить його власником раніше, ніж несумлінність продавця буде виявлена. Чи обґрунтовані його надії?
2. Плодами, як результатом плодоносних речей, користується власник чи той, кому річ дана в найм або в оренду. Які з перелічених нижче речей не можуть вважатися «плодами»: молоко, м'ясо, фрукти, хмиз у лісі, викорчуване на орендованій ділянці дерево, руда, видобута в рудниках?
3. Кого з нижчеперелічених осіб можна вважати платоспроможним: а) хто за своїм матеріальним становищем здатний виконати взяте на себе зобов'язання;  б) хто обіцяє виконання, якщо йому буде представлена розстрочка, в) хто обіцяє розплатитися, як тільки отримає очікувану спадщину, г) хто зобов’язується сплатити всю суму, але не відразу?
4. Що потрібно вважати помилкою, яка ганьбить договір:        а) сказано не те, що хотів сказати; б) не сказав те, що, можливо, найголовніше для договору; в) думав, що подарунок, а виявилося, що купівля-продаж; г ) думав, що припустимо, а виявилося заборонено законом?
5. Цесія могла бути двох видів – активною і пасивною. Якому з її видів і чому відповідає випадок: а) боржник з волі кредитора обіцяє виконання третій особі, б) кредитор на прохання боржника погоджується прийняти виконання від третьої особи?

 

Тема 10. СПАДКОВЕ ПРАВО

Питання для обговорення

1. Поняття та  види спадкування.
2. Універсальне і  сингулярне спадкоємство.
3. Спадкодавець і спадкоємці.
4. Спадкове майно.
5. Спадкування за заповітом (tеstаmеntum).
6. Спадкування за законом.
7. Поняття відкриття спадщини.
8. Поняття і види легатів.
9. Поняття фідеїкомісу.
10. Захист спадкових прав.

 

 

 

Теми рефератів

1. Порядок укладення заповіту та його форма.
2. Умови дійсності заповіту.
3. Коло осіб, які мають право на обов’язкову частку.
4. Спадкування за правом подання.

 

Потрібно знати

1. Неrеdіtаs еst succession in universam jus guod defunctus habuit (ХЕРЕДІТАС ЕСТ СИКЦЕСІОН ІН УНІВЕРСАМ ЮС КВОД ДЕФУНКТУС ХАБУЇТ) – спадкування є наступництвом в усіх правах, якими володіє померлий.

2. Nеmо рrо раrte tеstatus, рrо раrte іntestatus decedere potest (НЕМО ПРО ПАРТЕ ТЕСТАТУС, ПРО ПАРТЕ ІНТЕСТАТУС ДЕЦЕДЕРЕ ПОТЕСТ) – не можна одночасно спадкувати одну й ту саму спадщину і за заповітом, і за законом.

3. Testamentum posterior derogat testamenti priori (ТЕСТАМЕНГУМ ПОСТЕРІОР ДЕРОГАТ ТЕСТАМЕНТІ ПРІОРІ) – пізніше складений заповіт відміняє попередній.

4. Неrеdіs institutio – сарut et fundamentum intellegitum totius testamenti (ХЕРЕДІС ІНСТИТУЦІО – КАПУТ ЕТ ФУНДАМЕНТУМ ІНТЕЛЛЕГІТУМ   ТОТІУС   ТЕСТАМЕНТІ) – встановлення спадкоємця – суть та основа заповіту.

5. Hereditas aditio (ХЕРЕДІТАС АДІЦІО) – вступ і прийняття спадщини.

6. Неrеditas personam defuncti sustinet (ХЕРЕДІТАС ПЕРСОНАМ ДЕФУНКТІ СУСТІНЕТ) – спадщина продовжує особистість померлого, тобто спадкоємець зобов’язаний виконати зобов’язання особи, яка залишила спадщину.

 

Завдання

1. Емансипований син, бажаючи брати участь у відкритій після смерті батька спадщині, повинен внести в загальну спадкову масу: а) лише те, що він раніше отримав від батька; б) вартість приданого, яке він дав дочці, коли вона вийшла заміж; в) свій військовий пекулій?
2. Після смерті спадкодавця, не залишивши заповіту, не виявилося законних спадкоємців, і на спадщину стали претендувати троюрідний брат покійного і його емансипований син. Кому віддасть перевагу претор?
3. Хтось призначив раба своїм спадкоємцем. Чи може раб відмовитися? Чи можна зробити раба спадкоємцем без відпущення на волю?
4. У яких випадках кількість свідків, які засвідчували заповіт, пропонувалося збільшити (або викликати нотаріуса), а в яких дозволялося зменшувати: а) при заповіті сліпого, глухого, німого, б) під час епідемії, в) коли спадкодавець призначає спадкоємцями всіх своїх законних спадкоємців, але не в рівних частках?
5. Стверджують, що спадкування є спадкоємством прав спадкодавця. Які права маються на увазі: а) все; б) особливі; в) деякі; г) особливо обумовлені в законі або заповіті?
6. Якийсь літній римлянин призначив спадкоємцем свого емансипованого сина, який давно мешкав окремо, з умовою, якщо той одружиться і обзаведеться дітьми. Коли батько помер, син вступив у спадкування його майном, оскільки інших дітей у батька не було. Однак він не виконав умови заповіту і не обзавівся сім'єю. З цієї причини його дядько, брат батька, зажадав собі майно померлого, мотивуючи це вимогу тим, що син: 1) емансипований; 2) не виконав умову заповіту, а він, будучи братом, є агнатом покійного і, маючи дітей, таким чином забезпечить продовження їхнього роду. Хто виграє у виниклій тяжбі?
7. Після смерті римського землевласника було розкрито заповіт, у якому він залишив міський будинок з усім майном своїм дітям. Але заповіт було складено дещо раніше і за цей термін домовласник устиг придбати сільський будиночок, що не ввійшов до заповіту. На нього заявили претензію сім'ї братів і сестер покійного, мотивуючи це тим, що вони є агнатами і, отже, спадкоємцями за законом. Кому дістанеться цей будинок?
8. Римський домогосподар вирішив після смерті залишити майно всім членам своєї великої родини. До її складу входили його діти, дружина, дві незаміжні сестри і кілька рабів. У заповіті він призначив спадкоємцями синів, вказавши, що залишає їм та їхнім матерям три чверті майна. На решту чверть він не залишив заповіту, вважаючи, що вона дістанеться сестрам як його законним спадкоємицям. Чи правильно він виразив свою волю?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Предмет римського приватного права.
2. Поняття та види джерел рим­ського приватного права.
3. Кодифікація Юстініана. Corpus iuris civilis.
4. Правове положення римських громадян.
5. Поняття правоздатності та дієздатності римських громадян.
6. Поняття та ступені применшення правоздатності  римських громадян.
7. Правове положення латинів, перегринів, вільновідпущеників та колонів.
8. Правове положення рабів.
9. Юридичні особи у римському приватному праві.
10.  Загальна характеристика сім’ї в Стародавньому Римі.
11.  Загальне вчення про римський шлюб. Правове положення подружжя.
12.  Правовідносини  батьків і дітей.
13.  Узаконення та усиновлення.
14.  Характеристика та види позовів у римському приватному праві.
15.  Загальна характеристика легісакційного, формулярного та екстраординарного процесів.
16.  Преторські засоби захисту.
17.  Позовна давність.
18.  Поняття речового права.
19.  Поняття речі. Класифікація речей у римському праві.
20.  Поняття та підстави володіння.
21.  Види володіння. Держання.
22.  Поняття та зміст права власності.
23.  Обмеження права власності.
24.  Способи набуття права власності.
25.  Види права власності.
26.  Спільна власність.
27.  Віндикаційний  позов.
28.  Негаторний позов.
29.  Поняття та види прав на чужі речі.
30.  Земельні сервітути.
31.  Особисті сервітути. 
32.  Виникнення та втрата сервітутів. Захист сервітутних прав.
33.  Емфітевзис.
34.  Суперфіцій.
35.  Застава. Види застави.
36.  Поняття зобов’язання.
37.  Підстави виникнення зобов’язань.
38.  Суб’єкти в зобов’язанні.
39.  Виконання зобов’язань.
40.  Місце та термін виконання зобов’язань.
41.  Способи забезпечення зобов’язань.
42.  Заміна осіб у зобов’язаннях.
43.  Наслідки невиконання зобов’язань. 
44.  Припинення зобов’язань. 
45.  Поняття та класифікація юриди­чних фактів.
46.  Поняття та види римських договорів.
47.  Укладення договору. 
48.  Зміст договору.
49.  Умови та строки в договорах.
50.  Недоліки (вади) згоди сторін при укладенні договорів (обман, погроза, насильство).
51.  Вербальні контракти.
52.  Літеральні контракти.
53.  Реальні контракти.
54.  Консенсуальні контракти.
55.  Безіменні контракти.
56.  Квазіконтракти.
57.  Пакти.
58.  Делікти.
59.  Квазіделікти.
60.  Основні поняття спадкового права.
61.  Спадкування універсальне та сингулярне. Етапи розвитку римського спадкового права.
62.  Спадкування за законом.
63.  Спадкування за заповітом.
64.  Поняття обов’язкової частки у спадщині.
65.  Прийняття спадщини.
66.  Заповідальна відмова (легат). Фідеїкоміси.

 

   Cписок літератури

 

1. Дождев Д. В. Римское частное право: учебник для вузов / под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук проф. В. С. Нерсесянца. — М. : НОРМА, 2002. — 784 с. 

2. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: підручник для студ. юрид. вузів і фак. — К. : Вентурі, 1997. —    333 с. 

3. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. – М. : Юридическая литература, 1972. – 296 с.

 

Додаткова література

1. Андрюшина Н. Е. Основы римского права: учеб.-метод.    пособие // Н. Е. Андрюшина, Е. Е. Рябцева Астраханский филиал Московского открытого социального ун-та — Астрахань : Издательство АстрФ МОСУ (АСИ), 2000. — 83 с. 

2. Античная демократия в свидетельствах современников /            Л. П. Маринович, Г. А. Кошеленко. — М. : Ладомир, 1996. —      382 с. 

3. Античные писатели: Словарь // науч. ред. М. В. Белкин // Академия гуманитарных наук. — СПб. : Лань, 1999. — 448 с. 

4. Бартошек Милан. Римское право: Понятия, термины, определения : / пер. с чеш.  — М. : Юрид. лит., 1989. 

5. Бойко А. И. Римское и современное уголовное право // Ассоциация Юридический центр. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 257 с.

6. Васильченко В. В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // Київський ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1997. 

7. Васильченко В. В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // Київський ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 1997. — 175 с.

8. Васильченко В. В. Римське спадкове право на тлі права сучасного. — Запоріжжя : Верже, 1999. — 130 с. 

10. Гиббон Эдуард. История упадка и разрушения Римской империи. — СПб. : Наука — 344 с.

11. Гонгало Р. Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // НАН України; Інститут держави і права               ім. В. М. Корецького. — К., 2000. — 18 с.

12. Гонгало Р. Ф. Суперфіцій у римському праві та його рецепція у сучасному цивільному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 // Одеська держ. юридична академія. — Одеса, 2000. — 152 с.

13. Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2003. —    19 с.

14. Дементьева В. В. Магистратура диктатора в ранней Римской республике (V–III вв. до н. э.) // Ярославский гос. ун-т им.              П. Г. Демидова. — Ярославль, 1996. — 128 c. 

15. Дождев Д. В. Основные защиты владения в римском праве // РАН; Институт государства и права. — М., 1996. — 238 с. 

16. Дождев Д. В. Римское архаическое наследственное право // Рос. АН, Ин-т государства и права. — М. : Наука, 1993.

17. Дождев Д. В. Римское частное право : учеб. для вузов — М. : Изд. группа «ИНФРА-М» : Норма, 1996.

18. Дождев Д. В. Римское частное право: учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция»; под общей ред.              В. С. Нерсесянц // Институт государства и права РАН; Академический правовой ун-т /. — 2-е изд., изм. и доп. — М. : НОРМА, 2003. — 765 с. 

19. Дыдынский Федор. Латинско-русский словарь : К источникам рим. права : [по изд. 1896 г.]. — М. : Спарк, 1997.

20. Ємельянова Л. В. Система забезпечення зобов'язань у римському праві: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 // Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2001. — 20 с.

21. Жреческие коллегии в Раннем Риме. К вопросу о становлении римского сакрального и публичного права // РАН; Институт всеобщей истории. Центр изучения римского права. — М. : Наука, 2001. — 327 с. 

22. Зайков А. В. Enchiridium : Метод. пособие по курсу «Рим. част. право». — Екатеринбург : Изд-во Гуманитар. ун-та, 1997.

23. Законы XII таблиц сост. и перевод Л. Л. Кофанова; отв. ред.           В. И. Уколова. // Рос. акад. наук, Ин-т всеобщ. истории, Центрромантики. — М. : ИВИ, 1996. 

24. Зюбанов О. Н. Далекое прошлое Рима и Афин: правовые основы глубинной старины. / О. Н. Зюбанов, В. М. Попов — Воронеж : Издательско-полиграфическая фирма «Воронеж», 2000. — 45 с.

25. Игнатенко А. В. Основы римского частного права : учеб.-справ. пособие. / А. Игнатенко, Т. Баженова. — Екатеринбург : Информ.-изд. и торговый центр «Зерцало-Урал», 1998. 

26. Иллюстрированная энциклопедическая библиотека: Древний Рим: Государственное устройство. Искусство. Наука. Философия / под ред. В. Бутромеева. — М. : Современник, 1997. — 544 с. 

27. Институции Юстиниана пер. Д. Расснера; под ред.                     Л. Л. Кофанова, В. А. Томсинова // Ин-т всеобщ. истории Рос. акад. наук, Юрид. фак. Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова, Центр изучения рим. права. — М. : Зерцало, 1998.

28. Калюжний Р. А. Римське приватне право: Програма курсу для студ. Київського ун-ту права // Київський ун-т права. — К. : Видавництво Київського ун-ту права, 2002. — 34 с. 

29. Карабущенко П. Л. Римская аристократия и римское право: учеб. пособие // Астраханский филиал Московского открытого социального ун-та. — Астрахань : Издательство Астраханского филиала Московского открытого социального ун-та (АстФ МОСУ АСИ), 1999. — 121 с. 

30. Качановский Ю. В. Римское право : учеб. пособие // М-во общ. и проф. образования Рос. Федерации. — Комсомольск-на-Амуре : Изд-во Комсом.-на-Амуре гос. пед. ин-та, 1998.

31. Ковнарева Н. Р. Римское наследственное право: лекция / под ред. В. Н. Казанцева. — М. : ЮИ МВД РФ, 2001. — 38 с. 

32. Колісніченко А. І. Історія держави і політико-правових вчень Стародавньої Греції та Риму: навч. посіб. // Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили. — Миколаїв : Видавництво МФ НаУКМА, 2002. — 274 с. 

33. Косарев А. И. Римское частное право : учеб. для вузов. — М. : Закон и право, 1998. 

34. Кофанов Л. Л. Обязательственное право в архаическом Риме (VI–IV вв. до н. э.) // Рос. АН, Ин-т всеобщ. истории, Рос. ассоц. антиковедов. — М. : Юрист, 1994. 

35. Кузнецов А. В. Римское право: учебно-метод. комплекс /            А. В. Кузнецов, В. И. Алексеев // Тюменский гос. ун-т. Институт государства и права. — Тюмень : Издательство Тюменского гос. ун-та, 2000. — 152 с. 

36. Латинские юридические изречения / сост. Е. И. Темнов. — М. : Юристъ, 1996. — 400 с. 

37. Лоський Кость. Історія і система римського приватного права. — К.; Відень : Історія і право, 1921. 

38. Макарчук В. С. Основи римського приватного права: навч. посіб. для вищих навч. закладів // Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. — К. : Атіка, 2000. — 175 с. 

39. Макарчук В. С. Основи римського приватного права: навч. посібник // Львівський ін-т внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України ; Міжнародна асоціація істориків права. — 2-ге вид., доп. — К. : Атіка, 2003. — 255 с. 

40. Никонова Е. Г. Римское право: учебно-метод. комплекс по специальности «Юриспруденция» / Российская академия гос. службы при Президенте РФ; Сибирская академия гос. Службы; кафедра гос. и муниципального управления. — Новосибирск, 2001. — 116 с.

41. Новицкий И. Б. Римское право / отв. ред. Е. А. Суханов // Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова; Центр общественных наук. — 6-е изд., стереотип. — М. : Гуманитарное знание, 1995. — 245 с. 

42. Новицкий И. Б. Римское право : Основы рим. гражд. права : учеб. пособие для юрид. фак. ИБП // Ин-т бизнеса и политики. — М. : Хронограф, 1998.

43. Омельченко О. А. Основы римского права : учеб. пособие. — М. : Изд. фирма «Манускрипт», 1994. 

44. Онофрейчук В. Д. Прекарій у римському праві: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1996. — 25 с.

45. Онофрейчук В. Д. Прекарій у римському праві: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1996. — 146 с.

46. Орач Є. М. Основи римського приватного права: курс лекцій / Є. М. Орач, Б. Й. Тищиик // Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 272 с. 

47. Основи римського права: метод. вказівки до вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи / уклад. Я. І. Юрик // Національний ун- т харчових технологій /. — К. : НУХТ, 2002. — 15 с. 

48. Павел Юлий. Пять книг сентенций к сыну / Юлий Павел; Фрагменты Домиция Ульпиана / [К сб. в целом]: пер. с латин.        Е. М. Штаерман; отв. ред. и сост. Л. Л. Кофанов // Рос. акад. наук, Ин-т всеобщ. истории, Центр изучения рим. права. — М. : Зерцало, 1998. 

49. Памятники римского права : [Тексты для юрид. вузов : перевод]. — М. : Зерцало, 1997. 

50. Памятники римского права: Законы ХII таблиц ; Институции Гая ; Дигесты Юстиниана. — М. : Зерцало, 1997. — 608 с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне видання

 

 

 

                                                                                        

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних (семінарських) занять із дисципліни

«Основи римського приватного права»

 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ПРАВОЗНАВСТВО»

УСІХ ФОРМ  НАВЧАННЯ

 

 

 

 

Відповідальний за випуск М. М. Бурбика

Редактор Н.А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання А. В. Гончарова

 

 

 

 

Підписано до друку 4.02.2015, поз.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 1,86. Обл.-вид. арк. 1,68. Тираж 40 пр. Зам. №

Собівартість видання           грн              к.

 

 

 

 

 

 

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК  № 3062 від 17.12.2007.

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

До друку та в світ

дозволяю на підставі

“Єдиних правил”, п. 2.6.14

Начальник організаційно-

методичного управління                                              В. Б. Юскаєв                              

 

3860 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних (семінарських) занять із дисципліни

«Основи римського приватного права»

 

ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “ПРАВОЗНАВСТВО”

УСІХ ФОРМ  НАВЧАННЯ

 

 

 

Усі цитати, цифровий

та фактичний матеріал,

бібліографічні дані

перевірені, написання

одиниць відповідає стандартам

 

Укладач                                                                А. В. Гончарова

 

Відповідальний за випуск                                 М. М. Бурбика

 

Декан факультету                                               А. М. Куліш

 

 

Суми

Сумський державний університет

2015