|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ОЦІНОЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ОЦІНОЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ« Назад
ОЦІНОЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ 22.02.2016 09:40
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ Економічний коледж Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Затверджено Заступник директора з НР ________ О.В.Волинець «___» ___________ 2016 р
Методичні рекомендації щодо виконання і захисту курсовОЇ робОтИ з дисципліни «оціночна діяльність» студентами напряму підготовки 0305 «Економіка і підприємництво» спеціальності 5.0305802 «Оціночна діяльність» денної форми навчання
Укладач: Волкова І.В. Розглянуто і схвалено на засіданні предметної комісії фінансово – кредитних дисциплін протокол №___ від ______20___ р., Голова предметної комісії _______________ І.А.Макаренко
Київ - 2016 ЗМІСТ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курсова робота з оціночної діяльності виконується студентами третього курсу денної форми навчання згідно з навчальним планом. Основними завданнями курсової роботи є підготовка студентів до виконання комплексу взаємопов’язаних навчальних, наукових та інших завдань, що об’єднані загальною метою. Крім цього, виконання курсової роботи передбачає й реалізацію інших завдань, що випливають з основного, а саме: ü поглиблення і закріплення теоретичних знань з дисципліни “Оціночна діяльність”; ü формування первинних умінь і навичок проведення оцінки об’єктів у матеральній формі; ü набуття навичок самостійної роботи з нормативно-правовими актами, їх тлумачення; ü вироблення вмінь працювати із періодичними виданнями та іноземною літературою; ü отримання навичок формулювання власних висновків, їх чіткої аргументації, обгрунтування рекомендацій і пропозицій щодо теми роботи; ü удосконалення вмінь виступати, обгрунтовувати власний погляд; ü закріплення вмінь використання статистичної інформації та Інтернет-ресурсів; ü формування здатності до систематичної самостійної праці. ü удосконалення вмінь обґрунтовувати власний погляд щодо проблеми розглянутої в курсовій роботі. Курсова робота повинна відповідати вимогам актуальності і практичної цінності. Тому студенти, поряд із суто науковою монографічною літературою, повинні використовувати при написанні курсової роботи фактичні матеріали практичної діяльності суб’єктів оціночної діяльності, підприємств тощо.
2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 2.1. Вибір теми курсової роботи Вибору теми передує спільна нарада студентів і викладача (наукового керівника). Доцільно при цьому враховувати актуальність теми, здібності студентів до роботи. Остаточно тему курсової роботи студент вибирає самостійно, виходячи з орієнтовної тематики курсових робіт, та узгоджує її з науковим керівником. При цьому можливі уточнення теми згідно з науковими та практичними інтересами виконавця, студент має право запропонувати свою тему, яка його зацікавила або над якою він працював раніше. Регламент виконання роботи встановлюється на початку навчального семестру і доводиться до відома студента. Вибрана тема затверджується науковим керівником. Подальша її зміна або коригування можливе лише з дозволу керівника при достатньому обґрунтуванні цього студентом. Виконання курсової роботи за однією темою кількома студентами однієї навчальної групи не допускається. Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до написання курсової роботи. Якщо робота не відповідає методичним вимогам до написання курсових робіт, вона не допускається до захисту і повертається студенту на доопрацювання. Позитивний результат захисту курсової роботи є необхідною умовою допуску студента до складання державного екзамену. 2.2. Складання плану курсової роботи Складання плану курсової роботи варто розпочинати лише після того, як у студента склалася загальна уява про ті головні моменти, які належить висвітлити у роботі. Це досягається, передусім, шляхом ознайомлення з відповідними розділами підручників, конспектами лекцій, нормативно – правовими документами тощо. Робота над планом – важлива частина творчої праці, і зрозумілим є те, що студент, розмірковуючи над планом, і в подальшому процесі написання роботи декілька разів його переробляє. Це зовсім не означає, що план не потрібний або його можна складати після написання роботи. Бажано, щоб план був коротким, чітким і змістовним. План роботи містить: вступ, основну частину, висновки. Основна частина складається з двох – п’яти логічно пов’язаних розділів, які розбиваються на підрозділи. Така кількість питань є оптимальною. Значно збільшувати, дробити або зменшувати кількість питань плану з урахуванням обсягу роботи є недоцільним, хоча в процесі написання роботи основні пункти плану можна поділити на більш дрібні, що спростить роботу студенту. Але в подальшому підпункти плану рекомендується логічно узагальнити. Робота, що не має плану, може вийти некоректною, містити повторення, нелогічність тощо. Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, а у разі необхідності – коригується і після цього затверджується. Попереднє узгодження плану з науковим керівником є обов’язковим!!! Вступ – це розділ, що передує основній частині курсової роботи. У вступі розкривається актуальність обраної теми, її значущість в умовах сучасності. Крім того, у вступі висвітлюється місце даної проблеми в колі пов’язаних з нею питань, тобто визначається загальне та специфіка теми. Також у вступі подається мета роботи, завдання, об’єкт і предмет дослідження, описуються методи, що використовуються в даній роботі. Розкривається, якими фахівцями досліджується дана проблема. Актуальність теми - це обґрунтування актуальності і доцільності роботи у сучасних умовах. Мета роботи – це “те, заради чого” пишеться робота. Чітко сформульована мета написання курсової роботи дозволяє з’ясувати завдання, які вирішуються в роботі. Завдання – перелік дій, які конкретизують мету. Сутність завдань має відповідати плану роботи. Рекомендується формулювати таку кількість завдань, скільки підрозділів є в плані роботи. Наприклад, підрозділу «Сутність доходного підходу» буде відповідати завдання «Розкрити сутність доходного підходу оцінки майна». Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження – міститься в межах об’єкта. Рекомендований обсяг вступу – 2-3 сторінки. Основна частина роботи складається з 2 - 5-ти розділів і підрозділів до них. Кожний розділ починається з нової сторінки, а в кінці його студент повинен сформулювати самостійні висновки щодо поставленої проблеми та запропонувати рекомендації до практичної їх реалізації. Викладений в основному розділі матеріал підпорядковується темі та меті, що визначені у вступі. Орієнтовна структура курсової роботи може бути такою: Перший розділ присвячений теоретико – методичним аспектам досліджуваного проблемного питання з переліку, наведеного у додатку (А), другий – містить загальну характеристику об’єкта оцінки, третій – аналіз найкращого та найбільш ефективного використання об’єкта оцінки, четвертий – містить розрахунки вартості об’єкта оцінки за різними підходами оцінки, п’ятий – узгодження результатів оцінки, отримані за трьома підходами. Рекомендований обсяг основної частини – 30 – 35 сторінок. Висновки – це судження, в ході якого з певної кількості вихідних даних отримують результат, що логічно витікає з них. У висновках узагальнюються викладені вище теоретичні та практичні матеріали, а також можуть міститися практичні рекомендації. Вони повинні бути чіткими, виразними, дійсно випливати з результатів роботи над проблемами теми, що розглядалася, і давати вичерпні відповіді на питання, які поставлені в плані роботи. У висновках слід визначити неопрацьовані питання, що охоплюються даною темою, і пояснити, чому вони не розглянуті в роботі. Рекомендований обсяг висновків – 2-3 сторінки. 2.3. Підбір та вивчення літератури і матеріалів для здійснення розрахункової частини курсової роботи У процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються та вивчаються першоджерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студентам у цьому надає науковий керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), рефератних журналів, бібліографічних довідників, Інтернет – ресурсів. Особливу увагу слід звернути на періодичні видання, журнали і газети, а також на інформаційні бюлетені, накази і рішення комісії та інші джерела, що містять результати сучасних досліджень і статистичну інформацію. Потрібно приділити увагу сучасним закордонним розробкам з даної теми. Кількість та якість відібраних наукових джерел повинна задовольняти всебічне та повне розкриття теми. Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в курсовій роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студентів, їх загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції і особливостей пам’яті, звичок і працездатності. Разом з тим, є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитися з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім – прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження чи досвід законотворення тощо). Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляють, звертаючи особливу увагу на ідеї та пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних поглядів і протиріч. У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять записи конспектів, виписки з тексту цитат, цифрового матеріалу. Бібліографічні записи повинні вміщувати: прізвище та ініціали автора, назву книги, журналу, газети, назва статті з газети або журналу, видавництво, рік видання, номер періодичного видання, обсяг друкованих сторінок або посилання на конкретну сторінку першоджерела з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури. Якщо в підручнику чи монографії визначені ті чи інші поняття, то їх можна й переписати, зробивши посилання на сторінку, з якої занотована цитата. На картках слід відмічати й особисті думки з приводу прочитаного. 2.4. Написання тексту курсової роботи При виконанні курсової роботи студенти повинні керуватися такими основними вимогами: - правильно використовувати теоретичні положення при аналізі сучасних подій; - використовувати прийняті закони, положення (Національні стандарти з оцінки), постанови, правильно аргументуючи доцільність їх застосування; - оперувати найновішими законами та підзаконними актами; - чітко формулювати свої думки та пропозиції. Робота обов’язково повинна бути конкретною. Усі питання необхідно викладати у відповідній логічній послідовності, літературною мовою, не слід захаращувати роботу загальновідомими теоретичними положеннями. Формування тексту відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту включаються тільки старанно підібрані і цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі обгрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстраційний матеріал (графіки, малюнки, таблиці) тощо. У процесі роботи визначається необхідність доповнення її додатковими матеріалами. Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції. Текст курсової роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим. Остаточне оформлення курсової роботи здійснюється у відповідності до вимог, які детально описані в наступному підрозділі методичних вказівок. 2.5. Оформлення курсової роботи Курсова робота має бути написана або віддрукована чітко, охайно, без помарок і виправлень. Загальний обсяг курсової роботи – 40 – 50 сторінок друкованого тексту. У тексті не можна допускати скорочення слів, виправлень та перекреслень. Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша на білому папері формату А4 (210 мм х 297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30мм. Текст повинен мати поля з 4-х боків аркуша: зліва – 30 мм; справа – 10 мм; зверху – 15 мм; знизу – 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься 38-30 рядків по 60-62 знаки у кожному. Мінімальний розмір шрифту 14, кегль Times New Roman, через 1,5 міжрядкові інтервали. Курсова робота здається керівникові у зброшурованому вигляді. Вступ, висновки та кожен розділ має починатися з нової сторінки. Підрозділи мають бути розташовані один за одним. Відстань між заголовками та текстом не повинна перевищувати 20 мм. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки структурних частин роботи мають бути такі: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ОСНОВНА ЧАСТИНА”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ Джерел”, “ДОДАТКИ”. Їх друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. У тексті курсової роботи можна виділяти жирним шрифтом тільки заголовки розділів, підрозділі, назви таблиць і рисунків. Виділення інших частин роботи та у інший спосіб не дозволяється. Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому кутку, на титульному аркуші, на першій сторінці курсової роботи номер не проставляється. Цифровий матеріал, який студент вважає доречним вмістити в текст курсової роботи, як правило, подається у табличній формі. Кожна таблиця повинна мати заголовок (найменування), що відбиває її зміст. Номер таблиці складається з номеру розділу та номера таблиці у даному розділі. Наприклад, таблиця 1.1 – це перша таблиця у першому розділі роботи. Нумерація рядків у таблиці не допускається. На кожну таблицю у тексті має бути посилання (табл. 1.1). Після кожної таблиці вказується її джерело. Приклад оформлення таблиці наведено нижче за текстом. Таблиця 1.1 Інформація про об’єкти - аналоги
Джерело: розраховано автором на оcнові даних сайту: http://www.lun.ua/ При оформленні таблиці слід дотримуватися певних правил. Зокрема, графи таблиці нумерують тільки у тих випадках, коли у тексті є на них посилання або у випадку переносу таблиці та її продовженні на наступній сторінці (в цьому випадку у правому верхньому куті сторінки пишуть “Продовження табл.” і ставлять той же порядковий номер; не повторюючи заголовку таблиці та найменування граф, вказують номери граф і продовжують таблицю).
Таблиця 1.1 Інформація про об’єкти - аналоги
Продовження таблиці 1.1
Джерело: розраховано автором на оcнові даних сайту: http://www.lun.ua/ Якщо всі показники, вміщені у таблиці, мають не одну й ту ж одиницю виміру, то у відповідних графах або рядках таблиці одиниці виміру наводять окремо. Таблицю вміщують у текст після першого посилання на неї. Схеми, графіки та таблиці, що мають великий обсяг, не рекомендується вміщувати в текст основної частини, доцільніше винести їх у додатки, але з обов’язковими посиланнями на них у тексті. Посилання в тексті мають бути на весь ілюстративний матеріал, що розміщується у додатках. Використовувати у курсовій роботі таблиці, що не мають заголовків і нумерації або ті, на які відсутні посилання у тексті, не дозволяється. Ілюстративний матеріал у формі схем, діаграм, графіків та ін., який вміщено в основній частині курсової роботи, оформляється таким чином: знизу під ілюстрацією з великої букви пишуть слово “Рис.”, проставляють порядковий номер, ставлять крапку (знак “№” перед цифрою не ставиться). Далі, продовжуючи той самий рядок, з великої букви виписують назву рисунка, яка відбиває його зміст. Номер рисунка складається з номеру розділу та порядкового номеру рисунка у даному розділі (наприклад: Рис. 2.1. – перший рисунок другого розділу). При написанні курсової роботи студенти повинні давати посилання на джерело, звідки вони запозичують матеріал або результати дослідження. Ці посилання забезпечують фактичну вірогідність відомостей про документ, що цитується, дають можливість знайомства з документом, уявлення про його зміст, обсяг, стилістико-синтаксичні ознаки тексту. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. На попередні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріали, відсутні в останніх виданнях. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі. Наприклад, [15,с.6]. Це означає, що наведена цитата міститься на шостій сторінці у п’ятнадцятому джерелі списку. Список використаних джерел є складовою частиною курсової роботи і відображає ступінь дослідженості даної проблеми. Важливу роль при оформленні списку має добір літератури. У списку літератури повинна відобразитися вся наукова база, яка є основою роботи. Розташовувати джерела у списку слід відповідно до бібліографічних вимог (див. список рекомендованих джерел). Структура курсової роботи повинна містити такі складові: - титульний лист; - графік; - завдання курсової роботи; - зміст курсової роботи з вказівкою сторінок; - перелік умовних позначень (у разі необхідності); - вступ; - основну частину; - висновки; - список використаної літератури; - додатки; - рецензію. 2.6. Підготовка до захисту курсової роботи Виконана курсова робота в установлений термін здається на перевірку науковому керівнику на рецензування. У своїй рецензії викладач визначає позитивні сторони і недоліки курсової роботи, оцінює ступінь самостійності формулювання основних положень і висновків, масштабність опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, а також робить висновок про допуск до захисту з попередньою оцінкою за стобальною шкалою, яка потім переводиться і чотирибальну шкалу. У разі незадовільної оцінки робота повинна бути перероблена з урахуванням зауважень рецензента. Вдруге робота подається з попередньою рецензією. Захист курсових робіт здійснюється за встановленим графіком. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем. Студент отримує свою роботу, ознайомлюється з рецензією і готується аргументовано відповісти на зауваження та запитання. У процесі захисту оцінюється глибина знань студента з досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обгрунтовувати і відстоювати свій погляд, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься до відомості та залікової книжки ( чотирибальною системою) і перегляду (повторному захисту) не підлягає; перегляд допускається лише за умови отримання незадовільної оцінки. Оцінку “відмінно” отримує студент, в якого оформлення роботи відповідає вимогам, робота має цільову спрямованість, глибокий аналіз питань обраної теми, розрахунки проведені правильно і зроблені відповідні висновки. Студент пропонує вдосконалення щодо питань теми, розглянутих у роботі. Оцінку “добре” за курсову роботу отримує студент, при умові, що виконані всі вимоги щодо написання роботи, але є недоліки методичного характери, недостатньо аргументовані висновки і пропозиції. При захисті студент не чітко відповідає аргументує своє бачення проблеми виконаної роботі. Оцінку “задовільно” отримує студент, в роботі якого наукові дослідження проведені на недостатньому рівні, висновки і пропозиції аргументовані недостатньо, робота оформлена з деякими порушеннями. Студент погано орієнтується у проблемі, викладеної у роботі. Роботи, що не відповідають вимогам, повертаються на доопрацювання. Студент, який не виконав роботу у затверджений термін або одержав за результатами захисту незадовільну оцінку, допускається до повторного захисту. Перший перезахист курсової роботи приймається науковим керівником.При отриманні незадовільної оцінки повторно перезахист здійснюється в присутності комісії, склад якої затверджується заступником директора з навчальної роботи. 2.7.Завдання курсової роботи При підготовці до написання основної частини курсової роботи необхідно врахувати трудомісткість її розділів, що наведена у табл.1.1.Таблиця 1.1. Трудомісткість розділів основної частини курсової роботи
Наприкінці кожного розділу роботи, а також у загальних висновках треба дати основні висновки за темою, що відображають власну думку студента. 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ У даному розділі необхідно:
Об’єктом оцінки, вартість якого необхідно визначити у процесі виконання курсової роботи, є нежитлове приміщення, площу якого розраховують за формулою (1). S = 20 · N, (1) де S – площа нежитлового приміщення, що оцінюється, м 2 ; N - номер варіанта, що відповідає порядковому номеру студента в журналі. Нерухомість, що оцінюється, за вибором студента може бути окремо збудованою будівлею, частиною одноповерхової будівлі або одноповерховою прибудовою до багатоповерхової будівлі. 2. АНАЛІЗ НАЙКРАЩОГО ТА НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ Найкраще та найбільш ефективне використання нерухомості визначається як найбільш вірогідне і рентабельне на момент оцінки. Це таке використання ділянки землі та споруд, що на ній розташовані, яке забезпечить найбільшу віддачу сьогодні та у найближчому майбутньому. Аналіз поділяється на дві частини: оптимальне використання земельної ділянки та оптимальне використання ділянки із спорудами. При виконанні курсової роботи необхідно виходити з того, що варіант використання землі є найкращим. При аналізі найкращого та найбільш ефективного використання нежитлового приміщення слід врахувати очікувану доходність об’єкта, яка заснована на даних його аналогів за ринковими ставками оренди (табл. 2.1). За характеристиками об’єкта нерухомості (Додаток 1) та запропонованою доходністю необхідно обрати й обумовити варіант використання об’єкта оцінки (склад, офіс або магазин). Таблиця 2.1 Ринкові ставки оренди нерухомості за місяць, дол./ м2
3. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБʼЄКТА ОЦІНКИ Згідно зі Стандартами оцінювальної діяльності для визначення вартості нерухомості використовується три підходи оцінки: порівняльний, витратний, доходний. У результаті застосування цих підходів отримуємо три різні величини вартості одного й того ж об’єкта, на основі яких визначається підсумкова величина вартості нерухомості. 3.1. Оцінка вартості нерухомості порівняльним підходом Оцінка порівняльним методом заснована на порівняльному аналізі ринкових даних щодо продажу аналогічних об’єктів нерухомості. При цьому різниця між порівнюваними об’єктами, що пов’язана з їхніми індивідуальними особливостями, погоджується шляхом проведення відповідного коригування даних. Таблиця 3.1 Дані про продаж відповідних об’єктів нерухомості
Умовні позначення: А1, А2, ... , А9 – недавно продані аналоги, N 1, 2, ... 9 оцінюваного об’єкту; S - площа оцінюваної нерухомості; С/о, О, Ц, к, п, пл, ср (Додаток 1). На основі порівняльного підходу необхідно отримати скориговані ціни, тобто 9 варіантів вартості об’єкта, що оцінюється. Об’єкт оцінки відрізняється від аналогів, тому в ціну аналогів повинні бути внесені поправки. Поправки вносять для того, щоб максимально наблизити характеристики аналога до характеристик об’єкта, що оцінюється. Результати отриманих розрахунків заносяться у табл. 3.2 з точністю до сотих. Таблиця 3.2 Розрахунок скоригованих цін об’єктів нерухомості
Ц – ціни продажу об’єктів нерухомості, що порівнюються з об’єктом оцінки, представлені згідно з варіантом (Додаток 2). Ц* - ціна продажу, що наведена згідно з об’єктом оцінки за площею, тис. у.о. Визначення величин поправок Розрахунок поправок проводять у відносних показниках, при цьому треба дотримуватися наступного правила: Якщо об’єкт оцінки краще аналога за якимось параметром (місце розташування, матеріал стін, стан приміщення), то поправка вноситься в ціну аналога і буде більшою за одиницю. І навпаки, якщо об’єкт оцінки гірше ніж аналог, то величина поправки буде менше за одиницю. 1.Поправка на місце розташування Поправка на місце розташування розраховують виходячи з того, що різниці в цінах з ознаками, що є між аналогами та об’єктом оцінки. Вартість об’єкта нерухомості, що аналогічних об’єктів нерухомості за рахунок місце розташування наступні:
На практиці для виявлення результату оцінки узгодження скоригованих цін виконують згідно оцінюється, встановлюється як середньозважене значення. Кожному з аналогів присвоюється вага експертним шляхом, при цьому враховується кількість поправок, що внесені у ціну продажу. Чим менші кількість і величина поправок, тим більшу питому вагу має даний підхід у процесі підсумкового узгодження ціни. Поправка на наявність парковки розраховують виходячи з того, що різниці в цінах аналогічних об’єктів нерухомості за рахунок парковки наступні – 15%: 3.2. Оцінка вартості майна витратним підходом Витратний підхід заснований на визначенні вартості майна, виходячи з вартості земельної ділянки та витрат на будівництво споруд на ньому, за винятком накопиченого зносу (формули (2),(3),(4). , (2) де Сзм – вартість об’єкта оцінки, визначена вартісним методом, тис. .; Сз - ціна земельної ділянки, тис. дол. ПВВ(ПВЗ) – повна відновлювана вартість( повна вартість заміщення) споруди, тис. дол.; ΣЗнос – накопичений знос споруди, тис. дол. Етапи розрахунку вартості об’єкта нерухомості витратним підходом: 1. Визначення вартості земельної ділянки проводимо за формулою. , (3) де S - площа земельної ділянки, м2; Цз - ціна землі, тис. дол. / м2 Для визначення площі земельної ділянки необхідно схематично накреслити будівлю, що розташована на ділянці, і вказати розмір нежитлового приміщення (згідно з S) і земельної ділянки (плюс 2 м від кожної сторони будинку). Ціну землі в даній роботі приймаємо 500 дол./м2. 2. Визначення повної відновлюваної вартості. При визначенні вартості нового будівництва ( відновлюваної вартості або вартості заміщення) слід враховувати витрати інвестора, а не підрядника. Типовий підприємницький прибуток приймаємо в розмірі 30%, витрати на будівництво нежитлових приміщень, аналогічних об’єкту оцінки, складають:
, (4) де З ф – фізичний знос об’єкта нерухомості, тис. дол.; Зфунк. – функціональний знос об’єкта нерухомості, тис. дол.; Зе – економічний (зовнішній) знос об’єкта нерухомості, тис.дол. Фізичний знос – це втрата вартості об’єкта нерухомості за рахунок фізичного руйнування будівельних конструкцій та матеріалів у процесі експлуатації. Функціональний знос – це втрата вартості через невідповідність об’єкта нерухомості сучасним вимогам ринку (невдале планування). Економічний (зовнішній) знос – втрата вартості через вплив зовнішнього середовища, обумовлене економічними, політичними та іншими факторами (зміна ситуації на ринку, зміна фінансових і законодавчих умов). Об’єкт нерухомості, що оцінюється, – новий будинок, тому величини функціонального та економічного зносу дорівнюють нулю. Дані про фізичний знос наведені у табл. 3.3. Таблиця 3.3 Фізичний знос конструктивних елементів будинку
Розбивка будинку на елементи здійснена згідно зі Збірником № 32 (Укрупнённых показателей восстановительной стоимости зданий”, стор. 18), таблиця питомої ваги у процентах. Фізичний знос конструктивних елементів будинку визначається у результаті технічної експертизи, що проводиться оцінювачем. У даній роботі фізичний знос приймаємо згідно з табл.3.3 за елементами. Для розрахунку фізичного зносу у грошових одиницях необхідно заповнити табл. 3.4. Таблиця 3.4. Розрахунок фізичного зносу будинку
Таким чином, вартість об’єкта оцінки витратним методом слід визначати, використовуючи розраховані величини витрат на придбання земельної ділянки та можливе нове будівництво за винятком накопиченого зносу за формулою (2). 3.3 Оцінка вартості нерухомості доходним підходом Доходний підхід полягає у перетворенні в теперішню вартість нерухомості очікуваних доходів, що може принести використання або майбутній продаж об’єкта нерухомості, враховуючи ризики. Визначення вартості об’єкта нерухомості, що оцінюється, розраховується за формулою (5). , (5) де Сдм – вартість об’єкта нерухомості, що оцінюється, із застосуванням доходного методу, тис, у.о.; ЧОД – чистий операційний дохід, що приносить об’єкт нерухомості за рік, тис. дол.; СК - ставка капіталізації. , (6) де i – об’єкт аналог, i = 1...9 ЧОДi - чистий операційний дохід, що приносить і-й об’єкт нерухомості за рік, тис. у.о. (Додаток 3); Цi – ціна продажу i-го об’єкта нерухомості (Додаток 2), тис. дол. Для визначення чистого операційного доходу слід розрахувати потенційний і дійсний валові доходи від оцінюваного об’єкта. 1. Розрахунок потенційного валового доходу (ПВД) Потенційний валовий доход – це сума усіх очікуваних надходжень від об’єкта нерухомості. У роботі треба визначити річний ПВД за формулою (7). , (7) де S - площа приміщення, м2, А – орендна ставка за місяць нежитлового приміщення, дол./м2, п – кількість місяців у періоді, за який визначається ПВД. 2. Визначення дійсного валового доходу (ДВД) Дійсний валовий доход – величина, що дорівнює потенційному валовому доходу за винятком втрат від недозавантаження об’єкта і недобору грошових коштів. Розрахунок ДВД для приміщень, що здаються в оренду, виконують за формулою (8). , (8) де В1 – втрати від недозавантаження приміщення, тис.дол.; В2 – втрати від недобору орендної платні та зміни орендаторів, тис. дол. В даній курсовій роботі втрати від недозавантаження приміщення дорівнюють 10% від ПВД, а втрати від недобору орендної плати та зміни орендаторів складають 5% від ПВД. 3. Розрахунок чистого операційного доходу (ЧОД) Чистий операційний доход (ЧОД) являє собою розраховану сталу величину річного чистого доходу, що очікується, який складається від об’єкта нерухомості, що оцінюється після відрахування усіх експлуатаційних витрат і резервів. У даній роботі необхідно розрахувати ЧОД за формулою 9. , (9) де Вит – витрати на утримання об’єкта нерухомості, що оцінюється, тис. дол. Витрати на утримання – це поточні витрати, направлені на забезпечення нормального функціонування об’єкта та відтворення дійсного валового доходу. У даній роботі витрати на утримання об’єкта оцінки прийняти у розмірі 28% від ПВД. Результати розрахунку чистого операційного доходу за рік відобразити у табл. 3.5. Таблиця 3.5
Розрахунок ставки капіталізації Ставка капіталізації (СК) – це коефіцієнт, на який потрібно розділити майбутні доходи, щоб отримати теперішню вартість об’єкта нерухомості. Розрахунок ставки капіталізації за об’єктами-аналогами навести у таблиці 3.6. Таблиця 3.6.
*Чистий операційний доход об’єктів-аналогів наведено згідно з варіантом в додатку 3. *Ціни продажу нежитлових приміщень, що порівнюються з об’єктом оцінки, наведено згідно з варіантом у Додатку 2. Підсумкова ставка капіталізації нежитлових приміщень знаходиться як середнє арифметичне. 4.УЗГОДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОЦІНКИ, ЩО ОТРИМАНІ ЗА ТРЬОМА МЕТОДАМИ Після визначення вартості нерухомості трьома методами, необхідно провести узгодження отриманих вартісних показників та визначити підсумкову вартість об’єкта нерухомості. При цьому необхідно враховувати, що кожен з методів має свої сильні та слабкі сторони у кожній конкретній ситуації. Як правило, один вважається базовим методом, а два інших використовують для коригування отриманих результатів. Для кожного з підходів вираховується його вага. При цьому враховується значущість кожного з підходів у кожній конкретній ситуації. Основні елементи порівняння: відповідність меті оцінки, достовірність та достатність інформації, що використовується для аналізу, відповідність характеру використання нерухомості. При оцінці нерухомості може бути зроблено наступні висновки:
Наведені вище коефіцієнти приймаються у даній роботі за основу. Розрахунок ринкової вартості об’єкта нерухомості за результатами розділів 2,3,4 курсової роботи наведений в таблиці 4.1. Таблиця 4.1 Розрахунок ринкової вартості об’єкта оцінки
На наступному етапі роботи, згідно варіанту, розраховується заставна вартість або вартість долі майна, що складає частину ринкової. При цьому необхідно врахувати:
У "Висновках" наводяться основні висновки та результати проведених розрахунків, що були здійснені у процесі роботи. 5. Перелік проблемних питань для висвітлення у курсовій роботі.
23.Професійна діяльність і вимоги, які пред’являються до експерта – оцінювача. 24.Зарубіжний досвід формування інформаційного забезпечення процесу оцінки. 25.Облік та звітність як інформаційне поле оціночної діяльності. 26.Особливості фінансового і управлінського анализу в процесі оціночної діяльності. 27.Теоретичні основи підходів оціночної діяльності. 28.Роль державного регулювання в оціночній діяльності. 29.Саморегулювання оціночної діяльності. 30.Роль оціночної діяльності в антикризовому управлінні. (Білоусов) 31.Договірні відносини в оціночній діяльності. 32.Основні задачі і загальні характеристики процесу оцінки. 33.Основні підходи до оцінки житлових приміщень. 34.Безризикова ставка доходності: поняття, методики розрахунку, вплив на вартість підприємства. 35.Переваги, недоліки і застосування «дохідних» фінансових мультиплікаторів при оцінці бізнесу. 36.Значення та особливості оцінки вартості підприємств при злитті та поглинанні. 37.Інформаційна, законодавча і нормативно - правова база оцінки українських компаній. 38 Використання мультиплікаторів при розрахунку вартості бізнесу 39.Критерії вибору методу оцінки бізнесу. 40.Ліквідаційна вартість компанії: сфера застосування і технології розрахунку. 41.Метод середньозваженої вартості капіталу: сутність, специфіка застосування при розрахунку ставки дисконтування для українських підприємств. 42.Методи витратного підходу при оцінці бізнесу. 43.Методи визначення підсумкової величини вартості. 44.Модель оцінки капітальних активів: сутність, специфіка застосування при розрахунку ставки дисконтування для українських підприємств. 45.Визначення заставної вартості нерухомості. 46.Визначення заставної вартості бізнесу. 47.Визначення ліквідаційної вартості для цілей застави. 48.Визначення економічного зносу при оцінці підприємств( бізнесу). 49.Основні напрями розвитку оціночної діяльності в Україні. 50.Особливості визначення вартості виробничої нерухомості при оцінці бізнесу методом вартості чистих активів 51.Особливості оцінки бізнесу в процесі реструктуризації підприємства. 52.Особливості оцінки бізнесу кредитної організації. 53.Особливості оцінки бізнесу будівельної організації. 54.Особливості оцінки підприємств під час банкрутства 55.Особливості оцінки підприємств в цілях антикризового управління. 56.Особливості оцінки різноманітних за величиною і рівнем контролю пакетів акцій . 57.Особливості оцінки вартості боргових зобов’язань українських компаній . 58.Особливості оцінки вартості підприємств добувної промисловості. 59.Оцінка дебіторської заборгованості підприємства. 60.Оцінка земельної ділянки у складі майнового комплексу підприємства. 61.Оцінка інвестиційної вартості бізнесу. 62.Оцінка звичайних акцій вітчизняних компаній. 63. Практичні аспекти застосування метода кумулятивної побудови ставки дисконтування. 6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ Основна 1. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні” від 12.07.01. 2. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.03 № 1378-ІV. 3. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17.06.04 № 1808-IV. 4 . Національний стандарт 1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.03 № 144 0. 5. Національний стандарт 2 “Оцінка нерухомого майна”: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.04 № 144 2. 6. Методика оцінки майна: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.03 № 1891. 7. Методика оцінки об’єктів оренди: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.95 у редакції від 02.02.03 № 3 (із змін. і допов.). 8. Методика грошової оцінки пам’яток: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.02 № 1447. 9. Ліцензійні умови проведення господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт: затв. Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і державного комітету України по земельних ресурсах від 13.02.01 № 28/18. 10. Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності: затв. наказом Фонду державного майна України від 14.03.02 № 479 (із змін. і допов., внесеними наказом Фонду державного майна України від 27.02.04 № 375). 11. Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності:затв. наказом Фонду державного майна України від 25.11.03 № 2100. 12. Інструкція розрахунку прогнозної вартості об’єктів приватизації: затв. наказом Фонду державного майна України і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 29.11.02 № 2110/354. 13. Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок: затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.03 № 2 (із змін. і допов., внесеними наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 22.03.02 № 80). 14. Порядок реєстрації фізичних осіб (оцінювачів) у Державному реєстрі оцінювачів: затв. наказом Фонду державного майна України від 19.12.01 № 2355. 15. Порядок ведення Державного реєстру оцінювачів: затв. Наказом Фонду державного майна України від 16.10.02 № 752/7040 (із змін. і допов.). 16. Порядок ведення Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності та надання довідок з нього: затв. наказом Фонду державного майна України від 25.05.04 № 995. 17. Щодо звичайної ціни послуг та виконання робіт з оцінки майна: Наказ Фонду державного майна України від 29.01.04 № 148. 18. Калінеску Т.В.,Романовська Ю.А., Кирилов О.Д. Оцінювання майна: Навчальний посібник. – Київ: Центр учбової літератури, 2012 19. Кащук И.В. Теория и практика оценочной деятельности: Учебное пособие. – Томский политехнический институт, 2011. 20. Кучеренко В.Р., Квач Я.П., Сментина Н.В., Улибіна В.О. Оцінка бізнесу та нерухомості: Навчальний посібник. – К. Центр учбової літератури, 2009. 21. Пазинич В.І., Свистун Л.А. Оцінка об’єктів нерухомості: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. 22. Ступень М.Г.Оцінка земель: навчальний посібникю – Львів: Новий світ, 2012. 23. Тимощик Л.П. Практичний посібник з оцінки майна та майнових прав. – К.: НУХТ, 2013. 24. Яшкіна Н.В., Оцінка бізнесу: Навчальний посібник. – К.:Алерта, 2010. – 440 с. Додаткова 25. Оценка интеллектуальной собственности: Учеб. пособие / Под ред. С. А. Смирнова. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 352 с. 26. Оценка недвижимости: Учебник / Под ред. А. Г. Грязновой, М. А. Федотовой. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 496 с. 27. Сивец С. А., Баширова Л. А. Как оценить имущество (пособие для заказчиков и пользователей оценки). — Запорожье: Полиграф, 2003. — 252 с. 28. Справочное пособие о порядке подготовки и сбора информации для различных видов экспертной оценки объектов приватизации, акционирования, отчуждения, залога и аренды / Под ред. Н. Лебедь. — К.: ООО “Эксперт-Л”, 2001. — 135 с. 29 Стельмащук А. М., Стельмащук Ю. А. Експертна оцінка майна, землі і бізнесу підприємства: Навч. посіб. — Тернопіль, 2001. — 235 с.
Додаток А Дані щодо об’єкта нерухомості, що оцінюється
Умовні позначення: Місцерозтащування: В – віддалені райони, С/в – райони середньої віддаленості від центра міста; Ц – центр міста. Матеріал стін: ц - цегла, п - панель. Стан приміщення: пог - погане, сер - середнє.
Додаток Б Ціни продажу об’єктів-аналогів, тис. дол. ( курс долара США на дату оцінки становить 27.03 грн.)
Додаток В Чистий операційний доход об’єктів аналогів за рік, тис. дол. курс долара США на дату оцінки становить 27.03 грн.)
Додаток С МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КНЕУ ім. В. ГЕТЬМАНА
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Оціночна діяльність» на тему: «Оцінювання об’єкту нерухомого майна за допомогою порівняльного, витратного та доходного підходів оцінювання Студента (ки) _____ курсу _________групи спеціальності_____________________ _________________________________ (прізвище та ініціали) Керівник ___________________________ ____________________________________ ( прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
КИЇВ – 2016
Додаток Д Економічний коледж Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”
Завдання курсової роботи з дисципліни “Оціночна діяльність” для студентів 3 курсу денної форми навчання спеціальності 5.03050802 «Оціночна діяльність»
Курсова робота має містити такі частини: Вступ
Термін видачі завдання 15.02.2016 р. Термін закінчення курсової роботи 15.04.2016 р.
Розглянуто і схвалено на засіданні предметної комісії фінансово – кредитних дисциплін Протокол № __ від ____ 2016 р. Голова комісії:____________ І.А.Макаренко
ДодатокЕ
Приклад оформлення змісту курсової роботи
ЗМІСТ
ДодатокК
Графік виконання курсової роботи
студентом ЕК ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана» денної форми навчання
з дисципліни «Оціночна діяльність»
групи _______________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я та по батькові)
(назва підприємства, установи, організації)
Керівник курсової роботи ______________ ________________________
РЕЦЕНЗІЯ на курсову роботу студента_______________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) на тему:__________________________________________________________
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||