ОУК

ОУК 15.07.2014 05:23

Основними факторами, що впливають на ціноутворення консалтингового продукту є:

1. можливість надання відстрочок платежів;

2. ціни конкурентів;

3. вартість послуги;

4. рівень заробітку консультантів.

Основними недоліками почасової оплати консалтингової послуги є:

1. Ризик збільшення терміну консультування;

2. Неможливість точного обліку часу на створення продукту;

3. Недовіра клієнта;

4. Неможливість контролю рівня якості послуги

Метод проведення експертиз, який базується збереженні анонімності експертної думки:

1. Послідовне порівняння;

2. Метод Альтшулера;

3. Метод дельфі;

4. Анкетування.

Елементами системного підходу до стратегічного управління консалтинговою фірмою є такі:

1. Стратегічна ревізія;

2. Оцінка нових консалтингових продуктів;

3. Складання штатного розкладу;

4. Оперативне планування.

Еволюційний алгоритм внесення змін в організацію включає:

1. Інтелектуальне сприйняття інновації окремими індивідами;

2. Зміни в ідеології окремих груп;

3. Зміни в стилі керівництва;

4. Зміни в поведінці працівників.

З наведеного переліку оберіть відповіді, що висвітлюють основні причини залучення консультантів в організацію:

1. Підвищення цін на ринках продуктів;

2. Тривання періоду відпусток;

3. Необхідність ініціювання змін в організації;

4. Систематичні запізнення.

До основних відмітних характеристик зовнішнього консультанта належать такі:

1. Вища освіта;

2. Знання іноземної мови;

3. Адміністративна незалежність;

4. Професіоналізм.

Специфічними особливостями площинної організаційної структури є такі:

1. наявність керівника;

2. невелика кількість рівнів ієрархії;

3. наявність функціональних підрозділів;

4. процедурна упорядкованість.

До вимог емоційної зрілості професійних консультантів належать:

1. Здатність обробляти інформацію;

2. Логіка;

3. Ініціативність;

4. Здатність протистояти стресу.

Превентивна роль кадрової політики консалтингової компанії базується на:

1. Ліквідації негативних наслідків конфліктів;

2. Діагностиці компетенцій персоналу;

3. Розробці цільових кадрових програм;

4. Моніторингу зовнішнього середовища.

При виборі критеріїв оцінки альтернатив рішення проблеми, як правило ,не враховують:

1. Можливість та доступність одержання оцінок альтернатив за всіма критеріями;

2. Відсутність дублювання критеріїв;

3. Необхідність розмежування критеріїв;

4. Можливість відображення досягнення запропонованих рішень.

До основних методів просування консалтингових послуг не відносять:

1. Проведення семінарів та участь у конференціях;

2. Рекламу у спеціалізованих виданнях;

3. Рекомендації клієнтів;

4. Рекламу у ток-шоу

Консультант, що залучає клієнта до змін через вивчення та обробку інформації, виступає в ролі:

1. Пошукача фактів;

2. Пропагандиста;

3. Експерта;

4. Розробника рішень.

До документів, що описують роботу клієнтської організації, не відносять:

1. Плани бухгалтерських рахунків;

2. Календарні графіки;

3. Статут;

4. Посадові інструкції.

До недоліків внутрішніх консультантів відносять:

1. Неможливість збереження незалежності та об‘єктивності;

2. Обмеженість інформації;

3. Відсутність алгоритмів аналізу проблеми;

4. Ринкову конкуренцію.

Трирівнева модель процесу внесення змін в організацію К. Лєвіна описує дії:

1. Ідеологічна підготовка до змін та перегляд місії;

2. Тренінг та навчання;

3. Адаптація до змін та їх інституціоналізація;

4. Разморожування, внесення змін, заморожування.

Для подолання опору змінам зазвичай використовують:

1. Маніпуляцію і кооптацію;

2. Примус;

3. Навчання і переговори;

4. Штрафні санкції.

При проектування нового стану організації методом ідеальної системи враховують:

1. Поточний стан системи;

2. Теоретично можливий ідеальний стан;

3. Галузь припустимих проектних рішень;

4. Всі відповіді вірні.

До переваг зовнішніх консультантів відносять:

1. Об‘єктивність та незалежність;

2. Високий професіоналізм;

3. Досвід;

4. Вартість консалтингової послуги.

Модель взаємодії консультанта і клієнта, що полягає у паритетній участі у консультування, називають:

1. Експертне консультування;

2. Навчальне консультування

3. Управлінське консультування;

4. Процесне консультування.

До кількісних показників результативності консультування відносять:

1. Економічний ефект від зміни певного показника діяльності клієнтської організації;

2. Нарощення інноваційного потенціалу компанії;

3. Ефективність прийняття управлінських рішень;

4. Підвищення рівня кваліфікації персоналу компанії.

До головного завдання попередньої діагностики відносять:

1. Розробку консультаційних пропозицій;

2. Спостереження та аналіз фактів;

3. Інтерв‘ю;

4. Підготовку слайд-презентації.

До неявних сигналів, що свідчать про необхідність завершення консультаційного процесу, належать:

1. Вичерпання терміну дії угоди;

2. Зміна команди консультантів;

3. Отримання консультантами гонорару;

4. скорочення часу спілкування консультанта і клієнта.