|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО
ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО« Назад
ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО 23.01.2016 04:00
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО
КИЇВ 2012 ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Автори: Матвійчук Валерій Костянтинович, доктор юридичних наук, доцент, Заслужений працівник народної освіти України, Харь Інна Олексіївна, кандидат юридичних наук, ВНЗ “Національна академія управління”
Рецензенти: Гопанчук Василь Степанович, професор кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ України кандидат юридичних наук, доцент
Севрюкова Інна Феліксовна, кандидат юридичних наук, ст. науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Відповідальний за випуск: декан юридичного факультету Нікітін Ю.В. канд. юр. наук, доцент
© ВНЗ “НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ”, 2012
ЗМІСТ
1. Передмова
Входження в двадцять перше століття стає століттям розвитку економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Завдяки бурхливому розвитку науки і техніки, інтеграції господарських зв’язків, інформатизації виробництва, інформація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід країн з розвинутою економікою показав, що виробництво не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступається місцем науці, розвитку технологій. У зв’язку з цим значимість інтелектуальної власності в житті людей невпинно зростає. Відповідно до Конституції України,що закріпила гарантії кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша держава створює власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, матеріальних і моральних інтересів, що виникають у зв’язку з впровадженням різних видів інтелектуальної власності. Спецкурс “Патентознавство та авторське право” є одним з нових, які вивчаються у ВНЗ «Національна академія управління». Викладання його передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту нормативних актів, що регулюють відносини з приводу патентознавства авторського та суміжних прав, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. В процесі вивчення спецкурсу “Патентознавство та авторське право” студенти набувають знання про зміст і тенденції розвитку правової системи України та інших держав, ролі зазначених норм права в реалізації соціально-економічних перетворень у суспільстві, про заходи захисту права інтелектуальної власності. Викладення спецкурсу “Патентне право та авторське право” в Національній академії управління має своїм завданням формування у студентів глибоких теоретичних і практичних знань та використання їх у своїй подальші науковій і професійній діяльності на ниві практики. Основним завданням спецкурсу є систематизоване засвоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про патентознавство та авторське право, витоки, історію, принципи, категорії і положення, навчання студентів правильному орієнтуванню в чинному законодавстві, що стосується зазначеної сфери, набуття навичок і вміння застосування норм, які регулюють відносини, пов’язані з інтелектуальною власністю. Вивчення спецкурсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до особи та до норм, що регулюють відносини стосовно прав інтелектуальної власності, як важливих засобів захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів. Викладання спецкурсу “Патентознавство та авторське право” відбувається на основі проведення лекцій, шляхом проведення семінарських і практичних занять, застосування перспективних форм навчання, таких як: круглий стіл, дискусія з актуальних проблем, олімпіада, ділова гра, тестування, та ін. В процесі аудиторних занять і самостійної роботи повинні використовуватись навчальні і контролюючі програми на базі персональних і централізованих ЕОМ. Зміст тем спецкурсу “Патентознавство та авторське право”, їх повнота і послідовність вивчення визначаються цим навчально-методичним комплексом. Структура спецкурсу відповідає системі чинного законодавства України. В ньому також використовуються дослідження цивілістичної науки, врахований досвід зарубіжного законодавства і історія з питань права інтелектуальної власності.
2. Порядок оцінювання знань студентів
Ухвалено:
Вченою радою НАУ від 18 лютого 2010 року, протокол № ___
І.Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX, F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: - матеріал викладений на лекціях; - питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях; - матеріал опрацьований самостійно; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2-х модульних контрольних робіт за семестр. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (0-60 балів). а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; б) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; в) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. г) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 60) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-40 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань (заочна форма навчання)
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 9 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі заліку оцінюється за шкалою 0-100 балів (на відміну від іспитів (0-40)). Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 60 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-60.
ІІІ. Система оцінювання знань за шкалою ECTS
3. Опис дисципліни.
4. Програма курсу
«Патентознавство та авторське право»
Змістовний модуль 1.
Тема 1 Патентне право: поняття, предмет, принципи, джерела. Поняття патентного права. Регулювання майнових, а також пов’язаних з ними немайнових відносин, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зв’язків. Обумовленість об’єднання трьох об’єктів (винаходів, корисних моделей, промислових зразків) у рамках єдиного інституту патентного права. Патентне право в об’єктивному значенні. Патентне право у суб’єктивному значенні. Предмет патентного права як інституту. Відносини, що регулюються патентним правом. Принципи патентного права. Джерела патентного права. Форми встановлення правових принципів щодо об’єктів промислової власності в Україні. Чинне законодавство, що стосується патентознавства в Україні. Підзаконні нормативні акти, що стосуються патентного права. Міжнародні угоди, договори та конвенції, учасником яких є Україна з патентного права.
Тема 2 Об’єкти патентного права Поняття винаходу. Визначення винаходу в законодавстві. Об’єкти винаходу та їх перелік у чинному законодавстві. Продукт як об’єкт технології. Пристрій. Ознаки, що використовуються для характеристики пристрою. Пристрій, що являє собою електричну схему. Складові електричної схеми. Типи електричних схем. Речовина як об’єкт винаходу. Індивідуальні хімічні сполуки та їх характеристика. Індивідуальні хімічні сполуки, композиції, продукти ядерного перетворення. Стан мікроорганізму, культура клітини рослин і тварин. Спосіб як об’єкт винаходів. Характеристика способу як об’єкт винаходу (ознаку). Винаходи «на застосування». Винаходи «на перенесення». Винаходи «функціональні». «Селективний» винахід. Процес як об’єкт технології. Об’єкти, що не визнаються винаходами. Умови патентоздатності винаходу. Новизна винаходу. Момент часу, на який визначається новизна винаходу. Пріоритет – першість у поданні заявки. Джерела інформації, що порочать новизну. Територія, в межах якої розкриття винаходу порочить новизну. Винахідницький рівень. Промислова придатність. Корисна модель. Визначення корисної моделі в теорії та законодавстві. Придатність корисної моделі для набуття права інтелектуальної власності. Вимоги до корисної моделі. Патентоздатні ознаки корисної моделі. Відмінність винаходу від корисної моделі. Другорядні винаходи. Промисловий зразок. Визначення промислового зразку в теорії промислового зразку в теорії та законодавстві. Об’єкти промислового зразка. Об’ємні, площинні, комбіновані об’єкти промислового зразка. Промислові зразки, що не можуть одержати правову охорону відповідно до Закону. Умови патентування промислового зразка.
Тема 3 Суб’єкти патентного права.
Автори. Винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, промисловий зразок за договором чи законом. Визначення автора. Співавторство та його користь. Порядок користування правами, що належать співавторам. Особисті немайнові права автора. Право авторства. Ім’я цільового автора. Похідні права на авторство. Майнові права автора. Право на одержання винагороди. Патентовласники. Правонаступники. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). Орган, що здійснює державну реєстрацію патентних прав.
Тема 4 Зміст правовідносин у сфері патентного права.
Набуття прав на винаходи та корисні моделі. Види патентів. Визначення патенту. Винахід. Патент та винахід. Деклараційний патент на винахід. Кваліфікаційна експертиза. Видача заяви на корисну модель деклараційного патенту України на корисну модель. Видача патенту на промисловий зразок. Подання заяви на охорону прав на об’єкти патентного права. Склад та зміст документів заяви на винахід. Формула винаходу і вимоги до неї. Реферат і вимоги до нього.Розгляд заяви на винахід та прийняття рішення про державну реєстрацію. Заміна деклараційного патенту на винахід на патент на винахід. Патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах. Патентування винаходу за процедурою. Договори про патентну кооперацію. Набуття прав на промисловий зразок. Порядок надання заявки. Розгляд заявки на промисловий зразок. Патентування промислового зразка в іноземних державах. Права та обов’язки власника патенту. Сутність патентних прав. Права та обов’язки, що випливають з патенту. Примусове відчуження права. Припинення дії прав на патент. Порушення прав власника патенту.
Тема 5 Захист прав авторів і патентовласників.
Правова охорона службових і секретних об’єктів патентного права. Захист прав авторів і патентовласників. Загальні права про форми і способи захисту прав авторів і патентовласників. Адміністративний порядок захисту прав патентовласників. Кримінальна відповідальність за порушення патентних прав. Судовий порядок захисту авторів і патентовласників.
Змістовний модуль 2
Тема 6 Авторське право і суміжні права.
Поняття авторського права та сфера його дії. Авторське право в об’єктивному та суб’єктивному сенсах. Права, що охороняються авторським правом. Законодавство про авторське право. Термінологія авторського права. Виникнення та здійснення авторського права. Об’єкти, що охороняються авторським правом. Обсяг охорони твору. Похідний твір та його правове значення. Авторське право та право власності на носій авторських прав. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора. Майнові права володільця. Вільне використання твору. Вільне відтворення творів бібліотеками та архівами. Вільне використання екземплярів творів для навчання. Вільне використання комп’ютерних програм. Вільне відтворення в особистих цілях. Проблеми удосконалення механізму вільного використання творів. Авторське право на аудіовізуальний твір. Право доступу до твору образотворчого мистецтва. Право спадкування. Строки охорони авторських прав. Перехід авторських прав. Передача (уступка) авторського права. Авторські ліцензійні договори: поняття, характеристика та види. Сторони ліцензійного договору та їх правове положення. Виключна ліцензія. Невиключна ліцензія та обсяги прав по них. Зміст ліцензійних договорів. Міжнародна торгівля ліцензіями. Договори на створення об’єктів авторського права. Договори на видання об’єктів авторського права. Договори на розповсюдження та використання творів. Поняття, зміст та порядок укладення авторських договорів. Виконання авторських договорів. Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання авторських договорів. Майнові авторські права як інвестиції.
Поняття та сутність суміжних прав. Місце суміжних прав у сучасній доктрині права інтелектуальної власності. Види суміжних прав. Охорона суміжних прав та критерії її надання. Місце суміжних прав у системі права інтелектуальної власності. Права виконавців та їх зміст. Права виробників фонограм та їх зміст. Права організацій мовлення. Підстави та порядок обмеження володільців суміжних прав. Використання суміжних прав. Строки охорони суміжних прав. Реалізація суміжних прав. Розповсюдження носіїв суміжних прав. Правила торгівлі екземплярами аудіовізуальних творів.
Тема 7. Охорона та захист авторських та суміжних прав. Поняття охорони і захисту прав та їх співвідношення. Засоби охорони авторських та суміжних прав. Способи захисту авторських і суміжних прав. Колективне управління авторськими та суміжними правами. Поняття та визначення контрафактних порушень авторських та суміжних прав. Порядок захисту авторських та суміжних прав. Способи цивільно-правового захисту авторських та суміжних прав. Види та порядок відшкодування при порушеннях авторських та суміжних прав. Реалізація права на захист авторських та суміжних прав. Права творчих об’єднань з захисту авторських прав.
Тематичний план.
Плани лекцій
Змістовний модуль 1.
Тема 1. Патентне право: поняття, предмет, принципи, джерела. 2 години. 1.1. Поняття, предмет та принципи патентного права. 1.2. Джерела патентного права. Рекомендовані джерела до теми: [1; 3; 4; 5; 19; 20; 74, с. 318-395]
Тема 2. Об’єкти патентного права. 2 години. 2.1. Винахід. Поняття винаходу. 2.2. Умови патентоздатності винаходу. 2.3. Корисна модель. 2.4. Промисловий зразок Рекомендовані джерела до теми: [1; 3; 4; 5; 19; 20; 74, с. 318-395]
Тема 3. Суб’єкти патентного права. 3.1. Автори. 3.2. Патентовласники. 3.3. Правонаступники. 3.4. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені). 3.5 Органи, що здійснюють державну реєстрацію патентних прав. Рекомендовані джерела до теми: [74, с. 348-355].
Тема 4. Зміст правовідносин у сфері патентного права. 2 години. 4.1. Набуття прав на винаходи та корисні моделі. 4.2. Набуття прав на промисловий зразок. 4.3. Права та обов’язки власника патенту. 4.4. Порушення прав власника патенту. Рекомендовані джерела до теми: [74, с. 348-355].
Тема 5. Захист прав авторів і патентовласників. 2 години 5.1. Загальні поняття про форми і способи захисту прав авторів і патентовласників. 5.2. Адміністративний порядок захисту прав патентовласників. 5.3. Кримінальна відповідальність за порушення патентних прав. 5.4. Судовий порядок захисту прав авторів і патентовласників. Список використаних джерел: [74, с. 386-396].
Змістовний модуль 2.
Тема 6. Авторське право і суміжні права. 2 години 6.1. Поняття авторського права та суміжних прав. 6.2. Об’єкти авторського права та суміжних прав. 6.3. Суб’єкти авторського права та суміжних прав. 6.4. Зміст авторського права та суміжних прав. Рекомендовані джерела до теми: [74, с. 157-293].
Тема 7. Охорона та захист авторських та суміжних прав. 2 години 7.1. Поняття захисту авторських та суміжних прав. 7.2. Цивільно-правовий захист авторських та суміжних прав. 7.3. Кримінально-правовий захист авторських і суміжних прав. 7.4. Адміністративно-правовий захист авторських і суміжних прав. Рекомендовані джерела до теми: [74, с. 225-269].
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом патентознавство та авторське право згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
7. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу права інтелектуальної власності, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки права інтелектуальної власності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні права інтелектуальної власності має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової практики. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів права інтелектуальної власності і удосконалення діючого законодавства у даній сфері. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, документів, що відносяться до проблем права інтелектуальної власності, які вивчаються. Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомендоване законодавство. При цьому потрібно з’ясувати зміст диспозиції відповідної норми. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення судової практики. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на відповідні закони. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати право інтелектуальної власності, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти та судову практику потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до права інтелектуальної власності, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування законів в майбутній практичній діяльності.
8. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючи частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обґрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування законодавства. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство в сфері інтелектуальної власності внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати наступний вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обґрунтованими. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, пріоритет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
6. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНІ РОБОТИ З КУРСУ «ПАТЕНТОЗНАВСТВО ТА АВТОРСЬКЕ ПРАВО»
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.
Практичне заняття – 2 години
Тема 1. Патентне право: поняття, предмет та принципи патентного права.
1.1 . Поняття, предмет та принципи патентного права. 1.2 . Підготувати реферат на тему: «Патентні правила». 1.3 . Підготувати реферат на тему: «Інструкції з експертизи заявок».
Самостійна робота – 4 години
1.4 . Правові положення Паризької конвенції з охорони промислової власності. 1.5 . Договір про патентну кооперацію (РСТ). 1.6 . Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури. 1.7 . Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків. (Див.: Право інтелектуальної власності: Підручник з заг. ред. О.П.Орлюка, Г.О.Андрощук, О.Д. Святоцький, К.: Вид-чий Дім «Ін Юре», 2007. с.318-330) [74, с.318-330].
Практичне завдання – 2 години
Тема 2. Об’єкти патентного права. 2.1. Поняття винаходу. Визначення винаходу в законодавстві. 2.2. Об’єкти винаходу і їх перелік у чинному законодавстві. 2.3. Корисна модель. 2.4. Промисловий зразок. Рекомендовані джерела: [74, с.330-348]. 2.5. Вирішіть завдання №1. За дорученням директора машинобудівного заводу група конструкторів та художник-дизайнер розробили нову модель пральної машини та надіслали замовнику письмове повідомлення про створення; винаходу та промислового зразка. До повідомлення було додано опис,: креслення, фотографії та інші матеріали, які досить повно розкривали сутність розробки. Через півроку завод її освоїв і надіслав у продаж. Враховуючи те, що замовник не подав заявки на отримання патентів, автори звернулись до адміністрації з проханням дати дозвіл на подання заявки від свого імені на винахід та промисловий зразок. У задоволенні прохання було відмовлено на тій підставі, що умовою трудового договору не передбачалось право на подання заявок, що створені при виконанні службових обов'язків. Тоді співавтори розробки на свій ризик звернулись до Держпатенту України із заявкою на видачу патенту, де вказали, що тільки інженери-конструктори є співавторами винаходу. Проаналізуйте наведену ситуацію і підготуйте письмові відповіді на запитання: як вирішено законодавством питання про патентування розробок, що створені при виконанні службового завдання? в яких випадках розробки вважаються службовими? чи мав право замовник заборонити співавторам патентування розробок? що визнається промисловим зразком? яким; чином дизайнер може захистити свої права?
Самостійна робота – 6 годин.
2.6. Пристрій. Ознаки, що використовуються для характеристики пристрою. 2.7. Індивідуальні хімічні сполуки. 2.8. Процес як об’єкт технології. 2.9. Об’єкти, що не визнаються винаходами. 2.10. Умови патентоздатності винаходу. 2.11. Умови придатності корисної моделі. 2.12. Об’єкти промислового зразка. Вирішіть завдання №2 Коваленко подав до Держпатенту України заявку (документи, необхідні для видачі патенту) з клопотанням про видачу патенту на винахід — будильник з досі невідомим сигнальним пристроєм для пробудженім, сконструйованим у вигляді джерела запаху. Як запахові речовини , винахідних пропонував використовувати нашатирний спирт і парфумерні речовини. Подібний сигнальний пристрій на думку винахідника дозволяє усунути несприятливий вплив дзвінка на психіку людей, забезпечує поступовість пробудження та можливість пробудження глухих людей. Після проведення Держпатентом експертизи заявки за формальними ознаками заявнику було надіслане повідомлення про можливість проведення експертизи по суті. Через 2 роки від дати подання заявки Коваленко подав до Держпатенту клопотання про проведення експертизи заявки на винахід суті. За результатами цієї експертизи заявнику було надіслане рішення про відхилення заявки. В рішенні Держпатент посилався на те, що запропонований винахідником будильник з сигнальним пристроєм у вигляді джерела запаху не створює позитивного ефекту, бо людина, що спить, погано реагує на запахи, вплив запаху неможливо припинити миттєво, через ніч він може викликати подразнення в інших присутніх. Через ці обставини, на думку експертів, будильник не знайде широкого попиту. Заявник не погодився з рішенням Держпатенту та оскаржив його до Апеляційної ради у встановлений строк. Що визнається винаходом і що є об'єктом винаходу? Визначіть критерії патентоздатності винаходу. Яке рішення має бути прийнято по заявці та скарзі на рішення Держпатенту ? Рекомендовані джерела: [74, с.330-348].
Практичне заняття – 2 години
Тема 3. Суб’єкти патентного права.
3.1. Автори. Винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок за договором чи законом. 3.2. Співавторство та його форми. 3.3. Патентовласники. 3.4. Орган, що здійснює реєстрацію Патентних прав. 3.5. Підготувати реферат на тему: «Порядок користування правами, що належать співавторам» 3.6. Підготувати реферат на тему: «Особисті немайнові права автора». 3.7. Вирішіть завдання №3. Леоненко звернувся з позовом, в якому заперечував авторство його керівника Трухіна на винахід «спосіб автоматичного регулювання процесу ректифікації» і стверджував, що останній не вніс у винахід творчого внеску, а був включений за те, що допоміг розробити креслення, підготувати та оформити заявку, оформити інші документи та їх копії. При розгляді справи у суді було встановлено, що у довідці про творчу участь співавтора вказано конкретний внесок відповідача - функціональну схему реалізації способу регулювання процесу ректифікації, в тому числі нові додаткові вузли, що і підтвердив експерт. При цьому в заявці, що підписав Леоненко, Трухін вказаний як співавтор. Останній, заперечуючи позов, вказав, що позивач став оспорювати його авторство після того, як ним була висловлена негативна оцінка дисертаційного дослідження позивача. Які обставини повинен вияснити суд і яке необхідно прийняти рішення? Хто вважається співавтором винаходу і як це відображається в заявочних документах? Які права співавторів винаходу? Як здійснюється користування патентом, що належить декільком співволодільцям?
Самостійна робота – 6 годин.
3.8. Право авторства. 3.9. Похідні права. 3.10. Майнові права автора. 3.11. Правонаступники. 3.12. Вирішіть завдання №4. Під час приватної поїздки в Румунію Кузьма привіз звідти мішок нового сорту пшениці і став його розводити у колективному сільськогосподарському підприємстві «Сеньків». Урожайність була набагато вище середньої по району. Спільно з агроуніверситетом були проведені випробування, і через 6 років подана заявка на отримання патенту на новий сорт пшениці. Після проведення випробовувань було видано патент на новий сорт пшениці, який вже був широко розповсюджений і вивозився в ряд країн. Румунські вчені заявили позов про визнання патенту недійсним. У позові суд відмовив. На цьому прикладі з'ясуйте ознаки патентоздатності нових сортів рослин та порядок їх патентування. Яке рішення повинен винести суд?
3.13. Вирішіть завдання №5. 19 червня 1999 г. колишній голова ВАТ «Пивзавод Іванівський» Т. і начальник виробничої лабораторії М. через ЗАТ «Патентно-інноваційний центр» подали заявку на винахід — настойку солодку «Пікантна горобина на коньяку» і заявку на винахід «Слива на коньяку», що були розроблені головним технологом ЗАТ «Аромат» Ч. разом із К. і Т. Вказані рецептури були розроблені в ЗАТ «Аромат» в 1997 г. і зареєстровані в Державному комітеті харчової промисловості України: «Пікантна горобина на коньяку» 3 грудня 1997 р., а «Слива на коньяку» 2 грудня 1997 р. Вони були виконані на основі замовлення ВАТ «Пивзавод Іванівський». Розробниками в матеріалах був вказаний «Пивзавод Іванівський», — відповідно до укладеного договору патентоволодільцем повинен бути замовник. Колишній голова ВАТ «Пивзавод Іванівський» виступав представником замовника розробок і підписував технологічні карти та рецептури як посадова особа. Заступник директора TOB «Аспект» Т. здійснювала фінансування проведення робіт. Яке рішення повинен винести суд в разі звернення з позовом?
Рекомендовані джерела: [74, с.348-355].
Практичне заняття – 2 години
Тема 4. Зміст правовідносин у сфері патентного права.
4.1. Набуття прав на винаходи та корисні моделі. 4.2. Види патентів та їх характеристика. 4.3. Подання заяви на охорону прав на об’єкти патентного права. 4.4. Патентування промислового зразка. 4.5. Підготуйте заявку на корисну модель. деклараційного патенту України на корисну модель. 4.6. Підготуйте рішення про державну реєстрацію винаходу.
Рекомендовані джерела до теми: [74, с. 355-380].
Самостійна робота – 6 годин.
4.7. Кваліфікаційна експертиза. 4.8. Подання заявки на охорону прав на об’єкти патентного права. 4.9. Формула винаходу та вимоги до неї. 4.10. Заміна деклараційного патентна на аналіз на патент на винахід. 4.11. Патентування винаходу за процедурного Договору про патентну кооперацію. 4.12. Права та обов’язки власника патенту. 4.13. Припинення дії прав на патент.
Рекомендовані джерела: [74, с.355-380].
Практичне заняття – 2 години
Тема 5. Захист прав патентовласників.
5.1. Правова охорона службових і секретних об’єктів патентного права. 5.2. Захист прав авторів і патентовласників. 5.3. Адміністративний порядок захисту прав патентовласників. 5.4. Кримінальна відповідальність за порушення патентних прав. 5.5. Судовий порядок захисту авторів і патентовласників. Рекомендовані джерела до теми: [74, с.386-399].
Самостійна робота – 6 годин.
5.6. Загальні поняття про форми і способи захисту прав авторів і патентовласників. 5.7. Правова охорона службових об’єктів патентного права. 5.8. Правова охорона секретних винаходів і корисних моделей. Рекомендовані джерела: [74, с.386-399].
Практичне заняття – 2 години
Тема 6. Авторське право і суспільні права.
6.1. Поняття авторського права та сфера його дії. 6.2. Об’єкти, що охороняються авторським правом. 6.3. Особисті немайнові права автора. 6.4. Майнові права автора. 6.5. Договори про створення об’єктів авторського права. 6.6. Підготувати реферат на тему: «Вільне використання твору». 6.7. Підготувати реферат на тему: «Перехід авторського права». 6.8. Вирішіть завдання № 6.
В пародії на стиль відомого поета пародист вказав деякі відомості з його особистого життя, а при її публічному виконанні кривлявся та гримасував. Вбачаючи порушення своїх прав, поет подав позов до суду. Проаналізуйте наведену ситуацію. Які відносини виникли? Чи порушені права поета?
6.9. Вирішіть завдання №7.
Н. звернувся із позовом про визнання його співавтором роману К. «Напередодні», в якому вказав, що він разом із відповідачем спільно створив роман «Життя». К. без його згоди дав роману нову назву, змінив імена діючих персонажів, вніс окремі виправлення і видав його у видавництві під своїм іменем. У позові він просив суд визнати його співавтором і стягнути з К. половину виплаченого йому видавництвом гонорару. При тому гонорар був виплачений частково у грошовій формі, а частково частиною тиражу. На попередньому засіданні суду Н. пояснив, що хотів втілити свої спогади про прожите життя та події у яких він брав участь, у мемуари. Але практично здійснити свій намір не зміг. Він познайомився з літератором К. і на протязі двох років йому розказував епізоди з свого життя. На їх підставі К. й створив згаданий роман. Суд встановив що Н. не мав готового рукопису, і вимагав літературної обробки. Не було в нього ні щоденників, ні записів, які могли б бути використані для створення роману. Не брав Н. участі в розробці плану і сюжетної лінії роману. Яке рішення повинен винести суд?
Рекомендовані джерела до теми [74, с.110-311] Самостійна робота – 6 годин.
6.10. Законодавство про авторське право. 6.11. Похідний твір і його правове значення. 6.12. Майнові права володільця. 6.13. Вільне використання комп’ютерних програм. 6.14. Авторське право на аудіовізуальний твір. 6.15. Виключна та невиключна ліцензії. 6.16. Виконання авторських договорів. 6.17. Поняття та сутність суміжних прав.
Рекомендовані джерела: [74, с. 110-311].
Практичне заняття – 4 години.
Тема 7. Охорона та захист авторських та суміжних прав.
7.1. Поняття охорони і захисту прав та їх співвідношення. 7.2. Засоби охорони авторських та суміжних прав. 7.3. Підготувати реферат на тему: «Способи захисту авторських та суміжних прав». 7.4. Підготувати реферат на тему; «Колективне управління авторськими та суміжними правами». 7.5. Реалізація права на захист авторського та суміжного права.
Рекомендовані джерела до теми: [74, с.297-318].
Самостійна робота – 6 годин.
7.6. Поняття та визначення контрактних порушень авторського та суміжних прав. 7.7. Порядок захисту авторського та суміжних прав. 7.8. Способи цивільно-правового захисту авторського та суміжних прав. 7.9. Види та порядок відшкодування при порушеннях авторських та суміжних прав. 7.10. Права творчих об’єднань з захисту авторських прав. 7.11. Вирішіть завдання № 7. При виданні збірки гуморесок С. Руданського внаслідок помилки було змінено першу букву прізвища автора на букву «М», а також з різних прижиттєвих видань автора фактично створено нову збірку, чим, як вказали в позові потомки відомого гумориста та спілка письменників, було спотворено і саме авторство і порушено творчий задум автора. Позивачі вимагали: — вилучення з реалізації всіх примірників збірки; — вилучення отриманої винагороди (комерційного доходу); — компенсації завданої моральної шкоди; Заперечуючи проти позову, укладачі збірки заявили, що авторське право уже припинило строк своєї дії, а помилка в прізвищі сталась не з їх вини, а з вини видавництва, якому подали правильний рукопис. Крім цього, весь тираж був проданий реалізаторам і частина його розійшлася. Чи правомірні вимоги позивачів? Які відносини виникли в наведеному випадку? Що є предметом правовідносин? Яке рішення повинен прийняти суд? Письмово складіть проект рішення. Яке правове значення мають заперечення відповідача?
7.12 Вирішіть завдання №8 Податкова інспекція м. Євпаторія у червні 1999 р. порушила справу проти TOB «Ремпобуттехніка» про порушення законодавства про трансляцію програм мовлення через кабельну мережу колективного користування. У процесі провадження у справі було виявлено, що TOB спеціалізувалося на наданні послуг із колективного телебачення. Воно провело кабельну мережу, встановило спеціальну апаратуру, потужну антену і транслювало передачі інших телекомпаній, кінофільми та відеофільми, іншу відеопродукцію не маючи на те дозволів від виробників відеограм і телестудій. Справа у квітні 2001 р. була передана до суду і в жовтні цього ж року розглянута Міським судом м. Євпаторія. Потерпілі від дій TOB фізичні та юридичні особи цивільного позову не заявляли. Які факти мають значення для правильної кваліфікації дій TOB? Якими нормативними актами слід керуватися при веденні справи? Яке рішення повинен винести суд?
Рекомендовані джерела: [74, с.297-318].
Розділ 6
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання контрольних робіт з курсу «Патентознавства та авторського право»
Відповідно до навчальних планів слухачі виконують контрольну роботу, її мета — підсилити практичну спрямованість курсу, прищепити студентам навички розв'язання практичних завдань, застосовувати правильно норми права, вміти чітко оформляти позови та інші процесуальні документи. З метою упорядкування вибору тем контрольних робіт слід дотримуватися таких правил. Студенти виконують такі контрольні роботі: на букви «А», «Б», «В», «Г», «Д» — за варіантом №1. на букви «Е», «Є», «Ж», «3»,«И»,«І» — за варіантом №2, на букви «Ї», «Й», «К», «Л», «М» — за варіантом №3, на букви «Н», «О», «П», «Р», «С» — за варіантом №4. на букви «Т», «У», «Ф», «X», «Ц» — за варіантом №5. на букви «Ч», «Ш», «Щ», «Ю», «Я» — за варіантом №6. Роботи, виконані з недотриманням зазначеного вище порядку, на рецензію прийматися не будуть. Контрольна робота складається з одного теоретичного питання і двох практичних завдань, взятих із практики рішень судів і модифікованих стосовно до потреб навчального процесу. Теоретичне питання дається у вільному викладі і підтверджується положеннями законодавства, думками юристів-вчених і практиків. Висвітлення цього питання особливо виграє, якщо студент висловить і свою власну обґрунтовану думку по даному питанню. Виклад теоретичного питання має зайняти до п'яти сторінок і чітко випливати із змісту заданого питання. Перші практичні завдання розраховані для перевірки вмінь аналізувати юридичні ситуації та вирішувати їх згідно з чинним законодавством. Для правильного вирішення завдань слухач повинен, перш за все, вивчити нормативні акти і літературу. Після цього слід розібратися з умовами завдання, з'ясувати юридичне значення кожного наведеного у завданні факту, проаналізувати взаємовідносини сторін, позиції суду, прокурора або адвоката. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість двох або більше рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у фактичні обставини справи. Відповідь, як правило, повинна складатися з мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині слухач аналізує відносини, що складають суть справи, зазначає, в чому полягає їх порушення, а у резолютивній частині — як слід їх вирішити з посиланням на чинне законодавство. Рішення та відповіді на поставлені питання мусять бути обґрунтовані і супроводжуватись посиланням на конкретну статтю чи пункт законодавчого акту або, якщо він є, — пленуму Верховного Суду України. Вищого господарського Суду України, апеляційних судів. Бажано рішенню надавати чітку процесуальну сторону. Другі практичні завдання розраховані на перевірку вмінь складати процесуальні документи, приводити ті чи інші докази та обґрунтовувати і позицію позивача або відповідача. Для правильного вирішення завдань студент повинен, перш за все, зайняти позицію позивача чи відповідача і чітко поставити перед собою завдання — виграти справу у доволі суперечливій і неординарній ситуації. По-друге, проаналізувати ситуацію, продумати та зробити аналіз кожного факту, визначити, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. По-третє, обґрунтувати та описати свою позицію посиланнями на нормативні акти і наукову літературу. Відповідь повинна складатися з позовної заяви або заперечення до позовної заяви та відповідати існуючим вимогам ЦПК України. Для підготовки відповіді на другі питання рекомендуємо скористатися монографією В.А. Кройтора (Защита прав и интересов в суде. Научно-практичское пособие. Издание третье (с изменениями и дополнениями). Харьков: Еспада, 2002. — 528 с.) Видання містить науково-практичний аналіз діючого законодавства, що регулює розгляд і вирішення цивільних справ, найбільш актуальні документи, а також ряд найбільш розповсюджених зразків процесуальних документів. Орієнтовний обсяг усієї роботи — 12 сторінок. Переписувати умови завдань у зошит не треба, як не варто ускладнювати їх додатковими умовами. Достатньо зазначити номер варіанта і номер завдання. Також необхідно обов'язково пронумерувати самі сторінки і залишити поля для зауважень рецензента. Наприкінці роботи слід зазначити використані при виконанні роботи нормативні матеріали і літературу із посиланням на конкретні джерела запозичення, а також! вказати дату завершення роботи і підписати її. Робота значно виграє, якщо в якості додатку до неї буде додана копія матеріалів по конкретній справі про порушення прав інтелектуальної; власності із практики діяльності місцевих судів чи вашого підприємства.
ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З КУРСУ «Патентознавство та авторське право»
ВАРІАНТ 1.
Теоретичне питання: Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності об'єктів права інтелектуальної власності від об'єктів права власності. Завдання 1. За дорученням директора машинобудівного заводу група конструкторів та художник-дизайнер розробили нову модель пральної машини та надіслали замовнику письмове повідомлення про створення винаходу та промислового зразка. До повідомлення було додано опис, креслення, фотографії та інші матеріали, які досить повно розкривали сутність розробки. Через півроку завод її освоїв і надіслав у продаж. Враховуючи те, що замовник не подав заявки на отримання патентів, автори звернулись до адміністрації з проханням дати дозвіл неподання заявки від свого імені на винахід та промисловий зразок. В задоволенні прохання було відмовлено та тій підставі, що умовами трудових договорів не передбачалось право на подачу заявок на винахід та промисловий зразок, які створені при виконанні службових обов'язків. Тоді співавтори розробки на свій ризик звернулись до Держпатенту України із заявкою на видачу патенту, де вказали, що тільки інженери-конструктори є співавторами винаходу. Проаналізуйте наведену ситуацію і підготуйте письмові відповіді на питання: Як вирішено законодавством питання про патентування розробок, що створені при виконанні службового завдання? В яких випадках розробки вважаються службовими? Чи мав право замовник заборонити співавторам патентування розробок? Що визнається промисловим зразком? Яким чином дизайнер може захистити свої права? Завдання 2. Відповідно до індивідуального плану роботи викладача доцент кафедри Митник включив підготовку монографії «Органічні сполуки» обсягом 10 авт. арк. строком виконання 3 роки. Зважаючи на великий обсяг навчальної роботи, йому на підставі додаткового договору із ректоратом було збільшено посадовий доклад. За перший та другий рік роботи рукописи розділів монографії на кафедру та вченій ради університету не подавались. Призначена вченою радою комісія встановила, що виконавець лише зібрав деякі емпіричні дані для підготовки розділів роботи. За рік, що зостався, робота не буде виконана. Митник посилався на те, що своє навантаження він виконав за рахунок звільненої проти розрахункової навчальної і виховної роботи. Зважаючи на те, що виконавець захистив за подібною темою кандидатську дисертацію, і особисті завіряння, йому рішенням вченої ради університету тема була збережена, але посадовий оклад приведено у відповідність з реальними результатами роботи. У встановлений строк монографія не була завершена. Наказом ректора університету за рекомендацією вченої ради з Митника було стягнуто різницю збільшеного на час виконання важливої роботи посадового; окладу, що виплачувався на підставі додаткового договору. Як слід вирішити суперечку? Якими нормами? Підготовте проекти необхідних процесуальних документів по справі.
ВАРІАНТ 2
Теоретичне питання: Інститути права інтелектуальної власності. Їх коротка характеристика. Завдання 1. Леоненко звернувся з позовом, в якому заперечував авторство його керівника Трухіна на винахід «Спосіб автоматичного регулювання процесу ректифікацїі» і стверджував, що останній не вніс у винахід творчого внеску, а був включений за те, що допоміг розробити креслення, підготувати таї оформити заявку, оформити інші документи та їх копії. При розгляді справи у суді було встановлено, що у довідці про творчу участь співавтора вказано конкретний внесок відповідача—підготовка функціональної схеми реалізації способу регулювання процесу ректифікації, в тому числі нові додаткові вузли, що і підтвердив експерт. При цьому в заявці, що підписав Леоненко, Трухін вказаний як співавтор. Останній, заперечуючи позов, вказав, що позивач став оспорювати його авторство після того, як ним була висловлена негативна оцінка дисертаційного дослідження позивача. Які обставини повинен вияснити суд і яке необхідно прийняти рішення? Хто вважається співавтором винаходу і як це відображається в заявочних документах? Які права співавторів винаходу? Як здійснюється користування патентом, що належить декільком співволодільцям? Завдання 2. Програміст за фахом гр. Мороз П.І. перебував у трудових відносинах і приватним підприємством «Альтаїр». У зв'язку з виконанням трудових обов'язків Мороз П.І. розробив та передав комп'ютерну програму для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма використовувалась «Альтаїром» для власних потреб. Через деякий час (приблизно через півроку) приватне підприємство «Альтаїр» уклало декілька авторських договорів на використання вищевказаної програми іншими підприємствами. Мороз, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом до «Альтаїра». Обґрунтуйте позицію відповідача, вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть заперечення па позовну заяву.
ВАРІАНТ З. Теоретичне питання: Особисті і майнові права виконавців.
Завдання 1. Багрій як правонаступник авторських прав свого батька — відомого письменника — подала позов до спільного підприємства «Флора» про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що виразилось у виданні СП книги батька тиражем 100 тис. примірників. В процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між і ними велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть і автора її укладенню перешкодила. За заповітом автор передав усі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці їх уступила Московському видавництву «Максим». Відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості перевів на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію відповідного платіжного документа. Позивачка наполягала на тому, що договір її батьком не був підписаний і про одержання ним сум за платіжним документом їй нічого не відомо. Яке рішення повинен винести суд? Чи має місце порушення прав інтелектуальної власності позивачки? Якщо ж має, то які міри по їх захисту передбачає чинне законодавство?
Завдання 2. Шахтним управлінням «Донбасвугілля» був отриманий патент на виконання в шахтному кріпленні поперечних, стійок, які раніш виготовлялися з дерева, у вигляді певної металевої конструкції. її застосування дозволило виключити осідання покрівлі і суттєво підвищити безпеку гірничодобувних робіт. Шахтоуправління «Кривбас» виконало по патенту не всі поперечні стійки, а тільки деякі з них. Шахтоуправління «Донбасвугілля» звернулося з позовом до суду про порушення патенту «Кривбасом». Обґрунтуйте позицію позивача, вкажіть, які юридичні факти входять в предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.
ВАРІАНТ 4. Теоретичне питання: Способи і порядок захисту патентних прав. Завдання 1. Тищенко звернувся в 1994 р. з позовом до видавництва «Тетрис», в якому просив припинити розповсюдження та вилучення всіх примірників опублікованого видавництвом роману «Шлях в небуття», а також про відшкодування завданої реальної та компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги він мотивував тим, що написаний батьком в 1952 р. роман в 1955 р. був опублікований в журналі «Вітчизна» і з тих пір не публікувався. Після смерті в 1964 р. батька він успадкував право на видання. Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився в 1980 р. — тобто через 25 років. Крім цього, видавництво почало підготовку до видання роману та випустило в світ першу партію тиражу до вступу Закону України «Про авторське право та суміжні права» в силу і не могло передбачити лібералізації прав спадкоємців. Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача, Проаналізуйте ситуацію. Яке рішення має бути прийнято по справі? Завдання 2. У торгівця аудіокасетами на ринку представником агентства з колективного управління авторськими і суміжними правами було виявлено у продажу примірники не ліцензованих аудіокасет із записами популярних виконавців. Майнові права і інтереси ряду з них агентство представляло на підставі договору із продюсерами і національним Агентством з авторських і суміжних прав. Крім того, виявлено декілька касет з новими піснями Руслани, які ще не вийшли у продаж із студії запису. Як пояснив продавець, цей запис він не продавав, а використовував лише для особистого користування. Зазначені копії зробив у цей день на випадок втрати «дорогого» для нього оригінальну запису. Дайте правову кваліфікацію наведеному. Обґрунтуйте позицію продав ця вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по ці справі. Складіть позовну заяву.
ВАРІАНТ 5. Теоретичне питання: Умови патентоспроможності винаходу. Завдання 1. Іванова звернулась до суду з позовом до Червоного про захист її прав на курсову роботу. В процесі розгляду справи суд вияснив тотожність обох курсових робіт, які викладачем при перевірці були повернені на повторне виконання, як такі що не мають самостійного характеру і є плагіатом. Курсова робота позивачки надійшла поштою в деканат 10 жовтня 1998 р. з Львівської області, а на перевірку була представлена 16 жовтня цього ж року. Курсова робота Червоного — жителя Харкова, була подані 15 жовтня і надійшла на кафедру 17 жовтня. Цього ж дня обидві роботі були передані на перевірку та рецензування. Відповідач стверджував, що роботу він писав із навчального посібника, це стверджувала і позивачка. Суддя призначив літературознавчу експертизу, яка дала висновок, що обидві роботи списані з одного навчального посібника і виконані незалежно. В роботах є незначні тотожні відхилення від тексту першоджерела Визначте, що в даному випадку є об'єктом авторського права? В яких випадках і цілях дозволяється вільне використання авторських прав? Чи виникає авторське право на курсову роботу? Яке рішення слід винести п справі? Завдання 2. Позивач був власником українського патенту на винахід, предмет якого складало упакування для захисту вмісту пляшок від атмосферних впливів. Відповідач використовував виготовлене в Польщі відповідно до патенту позивача упакування для пляшок з пивом. Розлив пива в пляшки й упакування вироблялися також у Польщі, на що даний патент не поширювався. Пиво було призначено для експорту в Туреччину, однак його відправляли туди через український порт Іллічівськ, де вантажі накопичувалися і перевантажувалися із сухопутного транспорту на судна. В Україні це пиво в продаж не надходило. Позивач вважав, що відповідач використовує запатентований винахід і завів до нього позов. Обґрунтуйте позицію позивача, вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.
ВАРІАНТ 6. Теоретичне питання: Права й обов'язки патентовласника: поняття і характеристика. Завдання 1. Продюсерський центр «Супер-нова» звернувся з позовами про захист авторського права до ряду студій звукозапису та, продавців аудіокасет із записами популярних шлягерів. В них вказувалось, що вказаними суб'єктами без дозволу позивача відтворюються та продаються копії створених у центрі записів. Внаслідок неякісного піратського перезапису порушується ділова репутація центру. В позовах вимагалось відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 300 000 грн. солідарно, вилучити та знищити всю контрафактну продукцію, компенсувати заподіяну моральну шкоду та припинити діяльність відповідачів. Яке рішення повинен винести суд? Чи правомірні вимоги позивача? Завдання 2. На підставі договору франчайзингу фірма Levis надала право торгувати її товаром і під її торговою маркою товариству з обмеженою відповідальністю «Варіант». Договором було обумовлено використання торгової марки лише територією реєстрації ТОВ. Представником фірми Levis в Україні було встановлено, що TOB створило ряд філій в інших обласних центрах України, де користувалось торговою маркою. Крім цього, під цією маркою продавалась власна продукція TOB, що не була оговорена договором. Зазначеною торговою маркою користувалось і TOB «Варіант-K», що виділилось із TOB «Варіант» в результаті реорганізації. Дайте правову оцінку наведеному і підготуйте проекти позовів до порушників. Підготуйте проект заперечення на позови до порушників. II. 2; 15; 24; 29—30; 37; 44; 63—67; 92; 95; 109—110; 127; 146—152; 155—156.
Тема №6. Суміжні права. (Науковий консультант — А.О. Сядристий). План. Вступ.
Висновки.
Методичні вказівки. Досліджуючи перше питання, потрібно вказати на поняття суміжного права як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов'язаних з використанням творів літератури і мистецтва, авторського права, яке належать іншим особам. При розкритті даного питання необхідно вказати на об'єкти та суб'єкти суміжних прав. Важливим моментом є розкриття також суті законодавства України, що регулює правовідносини у сфері суміжних прав. При висвітленні другого питання необхідно звернути увагу на суб'єктивні суміжні права, зокрема права, які належать виконавцям, виробникам фонограм та організаціям мовлення, та їх тлумачення. Повноцінне дослідження третього питання передбачає вивчення положень Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23 березня 2000 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 4 листопада 1997 року «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів та фонограм» тощо. Рекомендована література і нормативні акти: I. 1; 2, 12—13; 4—30; 56—59; II. 2; 15; 29—31; 72—73; 44; 63—67; 109—110; 120; 122; 133; 141; 145; 151.
Тема №7. Управління та захист авторських і суміжних прав (Науковий консультант — Сядристий А. О.) План. Вступ. 1. Колективне управління авторськими та суміжними правами. 2. Поняття та визначення контрафактних порушень авторських та суміжних прав. 3. Способи захисту авторських та суміжних прав. Висновки.
Методичні вказівки. При дослідженні першого питання необхідно висвітлити, що є саме колективним управлінням авторськими та суміжними правами, вказуючи на те, що це є своєрідною формою захисту авторського права та суміжних прав. У Законі України «Про авторське право та суміжні права» від 23 грудня 1993 року проголошено, що ці організації з правами юридичної особи створюються з метою забезпечення майнових прав авторів та їх правонаступників, суб'єктів суміжних прав, тому потрібно розкрити сутність їх діяльності та вказати, які організації існують на Україні та за її межами. Розкриваючи друге питання, потрібно висвітлити положення про те, що є саме порушенням авторського права та суміжних прав, які примірники творів та фонограм є контрафактними. В цьому питанні також бажано дати власне бачення щодо вирішення даної проблеми та шляхи її подолання, перерахувати ті державні організації та установи, які ведуть боротьбу з піратством в Україні та за її межами. Для повноцінного висвітлення третього питанні! важливо вказати на ті способи захисту авторського права та суміжних прав, видів відповідальності, які передбачені чинним законодавством. Захист майнових і особистих немайнових прав авторів, виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення здійснюється нормами різних галузей права — кримінального, адміністративного, цивільного тощо. Але найчастіше застосовуються цивільно-правові способи захисту авторського права та суміжних прав, тому потрібно дати їх загальну характеристику з аналізом кожного положення. При висвітленні даного питання необхідно вказати на способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав згідно з основними положеннями чинного законодавства, розкрити сутність діяльності Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності, спрямованої на захист інтересів автора та їх правонаступників в Україні. Рекомендована література і нормативні акти: I. 1; 2; 4—30; 56—59. II. 2; 9; 66; 79; 83; 92—94; 100—103-; 109—ПО; L22; 126; 133; 150—
Тема №8. Право промислової власності. (Наукові консультанти — Шишка Р. Б., Сядристий А. О.) План. Вступ.
Тема №10. Відповідальність за порушення патентних прав в Україні (Науковий консультант — Кириченко Т. С.) План. Вступ.
Висновки. Методичні вказівки Розпочинаючи роботу над курсовим дослідженням, потрібно окреслити актуальність обраної теми, стан її вивчення та розробленості в науковій літературі, що досягається завдяки аналізу літератури з даної теми. Слід приділити увагу характеристиці сучасної нормативної бази, яка регулює правовідносини, що стали предметом дослідження. Переходячи до другого пункту плану, потрібно розкрити поняття порушення патентних прав відповідно до існуючої нормативної базі, а також з , точки зору правової теорії. Це можливо зробити шляхом з'ясування того, що таке патент та основне його значення, яке полягає в усуненні всіх третіх осіб від використання запатентованого винаходу, дослідити момент виникнення патентних прав, а також висвітити поняття контрафактних дій. Важливе значення при вирішенні питання про відповідальність за порушення патенту має встановлення самого факту порушення. Загальновизнаним є встановлення факту такого порушення патенту завдяки патентній формулі, з врахуванням її тлумачення. Доречним було б на прикладі порушення права використання винаходу розкрити роль формули винаходу при встановленні факту використання. Розглядаючи питання відповідальності за порушення патентних прав, головну увагу слід приділити умовам виникнення такої відповідальності, а також розкрити її юридичну природу, зупинитися на аналізі кожної з умов окремо, а саме факту протиправних дій, спричинення шкоди, наявності причинного зв'язку, а також вини порушника. Підводячи підсумки дослідження, слід звернути увагу на багатогранність розглянутої теми, її практичну значущість. Рекомендована література і нормативні акти: І. 1: 5; 11; 12—13; 18—29. ІІ. 1;4; 11,22; 47; 68; 81—82; 97; 109—112; 115—116; 126; 144; 149; 151.
Тема №11. Правова охорона конфіденційної інформації (комерційної таємниці) в Україні (Науковий консультант - Дідук А. Г.) План. Вступ. 1. Юридична природа конфіденційної інформації (комерційної таємниці).
Висновки. Методичні вказівки. Розпочинаючи роботу над курсовим дослідженням, потрібно окреслити актуальність обраної теми, стан її вивчення та розробленість у науковій літературі. Для цього необхідно провести аналіз літератури по даній темі, приділити увагу характеристиці сучасної нормативної бази, яка регулює правовідносини, що стали предметом дослідження. При дослідженні другого питання слід дати чітке визначення «конфіденційної інформації», «комерційної таємниці», що дає діюче законодавство України, їх ознаки та характеристику. При розгляді юридичної природи «конфіденційної інформації», «комерційної таємниці» допоможе аналіз поглядів окремих авторів щодо понять — «ноу-хау», «торгові секрети», «комерційна таємниця», «конфіденційна інформація». Рекомендується розглянути таке теоретичне питання, чи може «конфіденційна інформація», «комерційна таємниця» бути самостійним об'єктом інтелектуальної власності. Щоб дати відповідь на це запитання, потрібно прослідкувати, чи притаманні «конфіденційній інформації», «комерційній таємниці» ті ж властивості, що присутні в кожному об'єкті інтелектуальної власності. Необхідно висвітлити правове регулювання відносин щодо «конфіденційної інформації», «комерційної таємниці» і з точки зору правової теорії. Переходячи до третього пункту плану, необхідно розкрити суть права на «конфіденційну інформацію», «комерційну таємницю», момент виникнення такого права і кому воно належить (суб'єкти права) Також розкривається використання суб'єктами всіх дозволених законодавством способів по забезпеченню секретності інформації. Необхідною мірою забезпечення охорони «конфіденційної інформації», «комерційної таємниці» є накладання на осіб, що володіють такою інформацією в силу своїх службових обов'язків, юридичних обов'язків про їх нерозголошення Крім прав, осіб, що володіють «конфіденційною інформацією», «комерційною таємницею», потрібно вказати також і їх обов'язки, що накладає на них закон. В кінці розкрити причини припинення права на «конфіденційну інформацію», «комерційну таємницю». У четвертому питанні пункту плану буде йти мова про захист прав осіб, що володіють «конфіденційною інформацією», «комерційною таємницею». Тут необхідно розкрити саме поняття захисту права в її юридичному значенні та що входить у це поняття. Відомо, що захист прав виникає тоді, коли таке право особи порушено або є реальна загроза його порушення. При висвітленні даного питання потрібно вказати форму, порядок захисту права на «конфіденційну інформацію», «комерційну таємницю». Захист прав на «конфіденційну інформацію», «комерційну
таємницю» здійснюється з допомогою відповідних способів, що встановлені законодавством України. Підводячи підсумки дослідження, слід звернути увагу на багатогранність розглянутої теми, її практичну значимість. Рекомендована література і нормативні акти: I. 1; 19: 28: 33: 36—37: 49. II.8: 15—16; 25: 27; 38—41; 43; 55; 70; 74; 76; 104; 109—112; 117;121: Ї30; 132: 135; 161.
Тема № 12. Договір про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці) в Україні (Науковий консультант — Дідук А. Г.) . План. Вступ.
Висновки. Методичні вказівки. Розпочинаючи роботу над курсовим дослідженням, потрібно у вступі обґрунтувати актуальність обраної теми, стан її вивчення та розробленість у науковій літературі. Слід приділити увагу характеристиці сучасної нормативної бази, яка регулює правовідносини, що стали предметом дослідження. У другому питанні необхідно розглянути питання щодо поняття договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці), його юридичну природу та значення, дослідити причини виникнення «конфіденційної інформації», «комерційної таємниці» і самого договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці). Розпочати рекомендується з викладення вимог, яким повинен відповідати такий договір. Відносно юридичної природи договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці), то його розгляд розпочати з порівняльного аналізу вказаного договору з іншими цивільно-правовими угодами, найбільш близькими йому за змістом, трудовим договором (контрактом). Таким чином стануть відомі певні загальні риси цих угод, а також їх відмінність. Значення договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці) для його сторін обумовлене тими цілями та завданнями, які переслідують чи намагаються вирішити сторони договору. Переходячи до третього пункту плану, необхідно визначити предмет (зміст) договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці). та проаналізувати процедуру і особливості укладання даного договору. Також рекомендується порівняти процедуру укладання подібних договорів за кордоном. У цьому пункті плану слід розглянути питання відносно сторін договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці), їх основних прав та обов'язків, які регулюються законодавством України та локальними нормативними актами. У четвертому пункті плану щодо відповідальності сторін по договору про нерозголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці) головну увагу слід приділити умовам виникнення такої відповідальності, проаналізувати причини порушення умов договору, а також розглянути її юридичну природу. Підводячи підсумки дослідження, слід звернути увагу на багатогранність розглянутої теми, її практичну значимість. Рекомендована література і нормативні акти: І.1; 33—37; 41—42; 49. ІІ. 4; 23; 37; 39; 63—65; 70; 80; 89; 96; 148—149; 151.
Тема №13. Науково-технічна інформація як об'єкт інтелектуальної власності (Науковий консультант — Петров Є. В.) План. Вступ.
Висновки. Методичні вказівки. У вступі необхідно розглянути поширення інформаційних відносин у сучасному суспільстві та зростання важливості правового регулювання права власності на інформацію. При розгляді першого питання рекомендується в першу чергу звернути увагу на такі аспекти як загальне поняття інформації; розглянути поняття нерозкритої науково-технічної інформації (ноу-хау); розвиток законодавства про науково-технічну інформацію; визначити об'єкт відносин у сфері науково-технічної інформації; звернути увагу не тільки на нормативне тлумачення терміну, а й на розробки вчених-цивілістів. Розглядаючи друге питання цієї теми, слід звернути увагу на статті законів України «Про інформацію» та «Про науково-технічну інформацію», які проголошують право власності на інформацію, визначають власників
та споживачів науково-технічної інформації. Рекомендовано звернутися до праць Ч.Н. Азімова, О.А. Підопригори, В.А. Копилова, Р. Б. Шишки. При написанні третього питання в першу чергу розглянути договір на передачу нерозкритої науково-технічної інформації (ноу-хау), розглянути проблему захисту ноу-хау, а також перехід права власності на науково-технічну інформацію до іншої особи. Зробити спробу розглянути дискусійне питання взагалі щодо права власності на науково-технічну інформацію та договорів на отримання цієї інформації. Рекомендовано користуватися статтями В.О. Дозорцева «Информация как объект исключительных прав», І. Л. Бачило «Информационные ресурсы, как объект права и объект отношений, регулируемых ГК РФ». В останньому питанні рекомендовано розглянути питання в такій послідовності: визначити права та обов'язки власників, споживачів та посередників; проблему захисту ресурсів науково-технічної інформації; розглянути питання відповідальності за порушення умов договору та законодавства в галузі інформаційних відносин. У висновках треба показати важливе значення вступу України до інформаційного середовища та прийняття міжнародних норм та стандартів у галузі інформаційних відносин. Рекомендована література і нормативні акти: І. 1; 11; 12—13; 33—35. ІІ. 6; 14; 55; 67; 109—110; 130.
Тема № 14. Правова охорона комп'ютерних програм (Науковий консультант — Селіванов М. В.) План. Вступ.
Методичні вказівки У курсовій роботі пропонується розглянути можливості різних систем щодо правової охорони комп'ютерних програм. По кожному параграфу варто відобразити ознаки охороноспроможності, проаналізувати їх застосування щодо комп'ютерних програм. У патентному праві слід проаналізувати ознаки новизни, винахідницького кроку, промислового застосування. У параграфі охорони авторським правом варто відбити характер створення комп'ютерної програми й об'єктивну форму виразу. Щодо спеціальної системи для захисту комп'ютерних програм варто додатково розкрити обсяг прав, наданий цією системою. Висновки повинні містити аргументацію застосування того чи іншого виду охорони комп'ютерних програм на практиці.
Рекомендована література і нормативні акти: I. 1; 6—7; 10—11; 16—17; 18—29. II. 7; 13; 24; 31—36; 44; 49—57; 78; 81—82; 83; 93; 99; 105—110; 118—119; 130.
Тема №15. Правова охорона нових сортів рослин (Науковий консультант—Жорнокуй Ю. М.) Вступ.
Висновки. Методичні вказівки Поняття сорту рослин визначається ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорт рослин» як спеціально відібрана сукупність рослин в межах одного й того ж ботанічного таксону з біологічними ознаками, які властиві йому та характеризують їх спадкоємність, яка має хоча б одну відмінність від відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксону. Слід звернути також увагу на існуюче поняття запатентованого сорту — сорт, на який видано патент. При відповіді на дане питання необхідно визначитись з об'єктом правової охорони. Право на сорт охороняється державою та посвідчується патентом. Даний патент на сорт засвідчує авторство на сорт та виключне право на його використання. Також необхідно звернути увагу на період дії патенту, а також особливості дії патенту для винограду та плодових культур та за чиїм клопотанням та на який строк його може бути продовжено. Законодавством встановлюється порядок патентування сортів рослин за межами України. Громадяни та юридичні особи вправі подавати заявки у відповідні служби іноземних держав про отримання охоронних документів на сорти рослин, які вирощені в Україні. При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на дії, які необхідно здійснити особі, яка подає заявку на отримання патенту до іноземних держав. Використання прав, наданих патентом, здійснюється в межах передбачених законодавством. Ніхто не має права використовувати запатентований сорт без дозволу володільця патенту. Також необхідно визначитися з випадками, за яких право володільця не поширюється на правовідносини, пов'язані з використанням запатентованого сорту. 15 грудня 1993 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про племінне тваринництво», який визначає загальні економічні та організаційні засади діяльності в галузі виведення племінних тварин і птиці.
Розділ 8.
ТЕСТИ З АВТОРСЬКОГО ПРАВА
Автор Шишка Р. Б. 1. Авторське право охоплює собою відносини: 1) організаційні; 2) стосовно об'єктів науково-технічної творчості; 3) стосовно створення і використання творів науки, літератури і мистецтва; 4) лише особисті немайнові права авторів. 2. Авторським правом охороняються: 1) його об'єкти; 2) особисті немайнові і майнові права авторів і правонаступників; 3) твори науки, літератури і мистецтва; 4) інформація про управління правами мистецтва. 3. Автором визнається: 1) юридична особа, що організувала і фінансувала створення результату творчої діяльності; 2) особа, що вказана автором; 3) фізична особа, творчою працею якої створено твір; 4) особа, що набула права авторства через його платне придбання. 4. Псевдонім це: 1) вигадане ім'я, що обране автором для зазначення свого авторства; 2) присвоєне державою кодове ім'я для індивідуалізації особи; 3) кличка фізичної особи; 4) частина прізвища фізичної особи. 5. Іноземні особи в Україні мають авторські права: 1) передбачені їх національним законодавством; 2) користуються прерогативами стосовно до громадян України; 3) обмежуються в правах відповідно до встановленої реторсії; 4) однакові з громадянами України. 6. Суб'єктами авторського права є: 1) патентоволодільці; 2) фізичні і юридичні особи; 3) автори, їх спадкоємці та володільці авторських прав; 4) держава в особі скарбниці. 7. Об'єктом авторського права є: 1) похідні твори; 2) твори народної творчості; 3) грошові знаки; 4) державні нагороди України. 8. Авторське право виникає: 1) внаслідок факту його створення; 2) тільки після його реєстрації; 3) із моменту виконання всіх формальностей щодо ідентифікації твору 4) із моменту сплати коштів за користування значком ©. 9. Авторське право залежить від: 1) реєстрації цього права у патентному відомстві України; 2) права власності на матеріальний носій; 3) не залежить від його носія; 4) розміру встановленої авторської винагороди. 10. Співавтори це: 1) всі особи, що були причетні до оприлюднення твору; 2) особи, творчою працею яких створено твір; 3) інвестори, особи, що фінансували створення твору; 4) особи, що надавали консультативну допомогу та керували проектом. 11. До особистих немайнових прав віднесено: 1) право на оприлюднення твору; 2) вимоги визнання свого авторства; 3) вибір назви свого твору; 4) передача твору для використання іншим особам. 12. До майнових прав авторів відноситься: 1) виключне право авторства; 2) право вимагати збереження цілісності твору; 3) виключне право на використання твору; 4) право на подання твору на конкурси та премії. 13. Авторське майнове право на службові твори переважно виникає: 1) у автора; 2) у роботодавця; 3) у автора і роботодавця; 4) у того, хто більше заплатить. 14. Вільне відтворення твору із зазначенням імені автора дозволяється: 1) для публічної демонстрації і публічного показу; 2) розповсюдження примірників творів шляхом першого продажу; 3) для введення в прокат; 4) видання у світ рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих. 15. Право спадкування це: 1) право вводити твір у обіг на будь-якій території; 2) заповідати твір у спадщину; 3) отримувати відсотки від вартості кожного наступного перепродажу 16. Авторські права в Україні для спадкоємців діють на протязі: 1) 25 років; 2) 70 років; 3) 50 років; 4) 75 років. 17. Майнові права у авторському праві можна: 1) продати; 2) передати на підставі ліцензійного договору; 3) використати на підставі ліцензії; 4) подарувати. 18. Об'єктами суміжних прав визнаються: 1) передачі (програми) організацій мовлення; 2) топографії інтегральних схем; 3) місця походження товарів; 4) права осіб, що сприяли створенню і комерційному успіху твору. 19. Первинними суб'єктами суміжних прав є: 1) автори; 2) виконавці, виробники фонограм (відеограм), організації мовлення; 3) інвестори — особи, які фінансували створення творів, їх носіїв, програм мовлення; 4) Державний комітет України по теле- і радіомовленню. 20. До майнових прав виконавців відноситься: 1) вимагати зазначення свого імені при кожному використанні твору; 2) комерційний прокат своїх виконань, що зафіксовані у фоно- чи відеограмі; 3) збір авторської винагороди в усіх місцях з платним входом, де відтворюється його виконання; 4) фіксація програм на матеріальному носії.
21. Управління майновими правами у авторському праві можуть здійснювати: 1) уповноважені державні організації; 2) Державне агентство з авторських і суміжних прав; 3) повірені у справах інтелектуальної власності; 4) володільці цих прав особисто або через повіреного чи організацій колективного мовлення. 22. Організації колективного управління майновими правами повинні: 1) отримати ліцензію на свою діяльність; 2) реєструватися як учасники зовнішньоекономічної діяльності; 3) після державної реєстрації стати на облік в установі в 30-ти денний строк; 4) публічно сповістити зацікавлених суб'єктів про свою діяльність. 23. Організації колективного мовлення виконують функції: 1) збирання винагороди за використання об'єктів авторського права суміжних прав, якими вони управляють; 2) контролю можливих місць використання авторських прав і накладання на порушників штрафів; 3) виявлення осіб, що порушують авторські права і проведення дізнання; 4) реєстрації порушень авторських і суміжних прав. 24. Плагіатом вважається: 1) вчинення дії, що загрожує порушенню авторських прав; 2) підроблення, зміни і вилучення інформації в електронній формі; 3) опублікування, відтворення і розповсюдження без дозволу примірників твору; 4) оприлюднення твору під іменем особи, що не є його автором. 25. Захист авторських прав включає:
1) встановлення правового режиму об'єктів авторського права; 2) звернення до суду з позовом про поновлення порушеного права; 3) встановлення правового становища суб'єктів авторського права; 4) прийняття законодавства у сфері авторського права., 26. За порушення майнових авторських і суміжних прав суд має право: 1) накласти арешт на контрафактні примірники твору; 2) знищити контрафактні примірники; 3) передати контрафактні примірники для реалізації через аукціон; 4) передати контрафактні примірники для благодійних цілей. 27. Суміжні майнові права виконавців діють протягом: 1) тих же строків, що і авторське право; 2) 50 років із дати першого запису виконання; 3) за життя виконавця та 50 років після його смерті; 4) зазначеного самим виконавцем строку.
1) право вимагати її згадування у разі відтворення програми; 2) право вимагати винагороду за використання своєї програм іншими організаціями мовлення; 3) публічне оповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; 4) ввезення на митну територію України програм з метою поширення їх серед публіки. 29. Перехід авторського твору у суспільне надбання надає право: 1) використовувати вільно цей твір з виплатою суспільству ренти; 2) використовувати їх вільно без, виплати авторської винагороди; 3) використовувати у подальшому ці твори лише з дозволу суспільства; 4) використовувати цей твір лише державою у особі її уповноважених органів.
1) нове промислово придатне конструктивне виконання пристрою; 2) комп’ютерна програма; 3) технологічне вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності; 4) відкриття наукових теорій та математичних методів.
1) винахід, що створений працівником; 2) винахід, що містить державну таємницю; 3) винахід, що створений на підставі замовлення; 4) конвенційний винахід.
1) технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання; 2) технологічне вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, якщо воно патентоздатне, має промислову корисність, новизну, неочевидність, розкритість винаходу; 3) технічне вирішення у промисловості, яке відповідає вимогам патентоздатності і придатне для використання.
1) це результат творчої діяльності, спрямований на досягнення декоративності зовнішнього виду предметів масового виробництва, який з врахуванням обмежень, що є на ціни задовольняє потреби потенційних споживачів як в зоровій придатності предмета, так і в здатності ефективно виконувати належну їм функцію; 2) це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом; 3) це результат творчої діяльності, спрямований на нове конструктивне вирішення виробу.
1) це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форм, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення; 2) це мікроелектронний виріб, призначений для виконання функцій електронної схеми; 3) це виріб для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання сформовані на поверхні матеріалу.
1) це фізична особа, творчою працею якої створено твір; 2) це людина, що свідомо створює той чи інший об’єкт інтелектуальної власності; 3) це фізична або юридична особа, що створює об’єкт інтелектуальної власності.
1) юридична особа, що організувала і фінансувала створення результату творчої діяльності; 2) особа, що вказана автором; 3) фізична особа,творчою працею якої створено твір; 4) особа, що набула права авторства через його платне придбання.
1) вигадане ім’я, що обране автором для зазначення свого авторства; 2) присвоєне державою кодове ім’я для індивідуалізації особи; 3) кличка фізичної особи; 4) частина прізвища фізичної особи.
1) всі особи, що були причетні до оприлюднення твору; 2) особи, творчою працею яких створено твір; 3) інвестори, особи, що фінансували створення твору; 4) особи, що надавали консультативну допомогу та керували проектом.
1) не тільки автори, але й інші особи; 2) особи, яким належить суб’єктивне авторське право стосовно твору; 3) юридичні і фізичні особи, які створили твір.
1) патентоволодільці; 2) фізичні і юридичні особи; 3) автори, їх спадкоємці та володільці авторських прав; 4) держава в особі скарбниці.
1) автори; 2) виконавці, виробники фонограм (відеограм), організації мовлення; 3) інвестори – особи, які фінансували створення творів, їх носіїв, програм мовлення; 4) Державний комітет України по теле- і радіомовленню.
1) власник патенту; 2) особа, яка подала заявку; 3) юридична особа; 4) особа, яка створила патентоспроможний винахід.
1) це фізичні або юридичні особи, від імені яких подано заявку на реєстрацію об’єкта промислової власності або сорту рослин, топографії ІМС у відповідності з національним законодавством або гідно з регіональною чи міжнародною угодою; 2) це будь-яка особа, що подала заявку на реєстрацію об’єкта інтелектуальної власності.
1) будь-які фізичні і юридичні особи, які стають ними в силу договору або закону; 2) особа, яка заміняє автора як володільця права (в цілому або якого-небудь із спеціальних прав автора) і одержує ці права через будь-яку правомірні підстави (наприклад, відсудження прав або їх спадкування; 3) фізичні і юридичні особи, що стають суб’єктами інтелектуальної власності внаслідок спадкування.
1) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких відповідним державним органом, державної реєстрації і видачі охоронного документа; 2) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх створення; 3) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх оприлюднення.
1) на науково-технічне досягнення, що заявляється як об’єкти промислової власності подається заявка, де вказується, який патент він бажає отримати з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). До складу заявки входить опис об’єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі тощо, сплачує збір за подання заявки. Після проведення експертизи робиться публікація в офіційному бюлетені Установи відомостей про заявку. На підставі експертизи видається патент, яки підлягає державній реєстрації; 2) на науково-технічне досягнення проводиться експертиза на підставі якої видається патент; 3) на науково-технічне досягнення не проводиться експертиза, а видається реєстраційне свідоцтво.
а) подається заявка до Установи, яка містить: 1) заявку про реєстрацію знака; 2) зображення позначення, що заявляється; 48. Заявкою визнається: 1) документ, що посвідчує право власності на корисну модель; 2) висновок формальної експертизи; 3) сукупність документів, необхідних для видачі Відомством патенту; 4)документ про проведений патентний пошук і необхідну кількість відмінних ознак винаходу. 49. Пріоритет заявки це: 1) вказана у заявці дата її складання; 2) першість у поданні заявки; 3) першість у розробці винаходу; 4) першість у оприлюдненні інформації про винахід. 50. Заявка на винахід повинна: 1) стосуватися одного або групи винаходів; 2) подаватися після отримання патенту; 3) подаватися тільки через представника у справах інтелектуальної власності; 4) складатися на одній із міжнародних мов.
51. Датою подання заявки вважається: 1) дата складання заявки; 2) дата відправлення заявки поштою до Відомства; 3) дата формулювання опису винаходу; 4) дата одержання заявки Установою. 52. Право заявника вносити до заявки виправлення, уточнення можливе: 1) до моменту попередньої експертизи; 2) до винесення рішення про видачу патенту; 3) до видачі патенту; 4) до публікації рішення про видачу патенту. 53. Патентом визнається: 1) документ, що дає право на здійснення торговельної діяльності; 2) охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід; 3) документ, що видається на раціоналізаторську пропозицію; 4) дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю. 54. Кваліфікаційною експертизою визнається: 1) встановлення відповідності об’єкта умовами патентоздатності; 2) формальна експертиза; 3) експертиза на локальну новизну; 4) виявлення дійсного автора винаходу. 55. Строк дії патенту України на винахід становить: 1) 6 років від дати подання заявки; 2) 20 років від дати подання заявки; 3) 30 років від дати подання заявки; 4) 10 років від дати подання заявки. 56. Строк дії деклараційного патенту України на корисну модель становить: 1) 6 років від дати подання заявки; 2) 20 років від дати подання заявки; 3) 30 років від дати подання заявки; 4) 10 років від дати подання заявки. 57. Тимчасова правова охорона винаходу надається: 1) з дати пріоритету; 2) з дати проходження формальної експертизи; 3) з опублікування відомостей про заявку на патент; 4) з дати винесення рішення про видачу патенту. 58. Видача патенту здійснюється: 1) після проходження експертизи по суті; 2) у місячний термін після його державної реєстрації; 3) у двомісячний термін після його державної реєстрації; 4) у місячний термін після винесення рішення про видачу патенту.
Розділ 3
Орієнтовний перелік питань, що виносяться на іспит:
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
Обов’язкові джерела
НОРМАТИВНІ АКТИ
КОДЕКСИ УКРАЇНИ
ЗАКОНИ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ, УГОДИ ТА ДОГОВОРИ
Інші джерела
Додаткові джерела
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||