Педагогіка вищої школи

Практичне заняття 1

Тема: Структура діяльності викладача

Професійно-психологічна готовність психолога (2 години)

 

Мета: ознайомлення з методологією професіографічного підходу, розкриття  та визначення поняття професійно-психологічна готовність спеціаліста, структурою діяльності викладача-психолога.                                                                                                                                                                                                                                                           

Методичні матеріали: Схеми, тести, освітньо-кваліфікаційна характеристика,

Ключові поняття: професіограма, професійно-психологічна готовність, професійна свідомість, професійна техніка, професійна технологія, психологічна компетентність.

 

І. Підготовчий етап до практичного заняття.

Завдання 1. Опрацювати теоретичний матеріал з теми «Структура діяльності» спеціаліста.

         Завдання 2. Зробити професіографічний аналіз діяльності спеціаліста та визначити її основні характеристики. Визначити види діяльності та функціональну структуру.

Завдання 3. На основі професіографічного аналізу розробити блок-схему функціональної структури професійної діяльності спеціаліста.

Завдання 4.Розкрити сутність поняття професійно-психологічна готовність, визначити основні структурні складові даного психологічного утворення.

Завдання 5. Представитипрофесійно-психологічну готовністьу виглядіграфічної структури.

При виконанні самостійної роботи, опрацюванні навчальної, монографічної літератури, законспектувати основні характеристики поняття професійно-психологічна готовність, привернути особливу увагу на результати дослідження І.Я. Лернера, К.І. Дурай-Новакова, Н.І. Войченко та інші, в якіх розроблена методологічна основа виділення компонентів професійної готовності фахівця до професійної діяль­ності.

Професійна готовність фахівця до включення у виробничі від­носини представлена ними як трикомпонентна система. Компонента­ми цієї системи є сформована професійна свідомість, знання про­фесійної технології, володіння професійною технікою, що в свою чергу неоднорідні за складом.

У професійній свідомості фахівця умовно можна виділити три комплекси уявлень: комплекс уявлень про себе як фахівця, ком­плекс уявлень індивіда про професійну діяльність, комплекс уявлень про підлеглих (людиноцентрований підхід).

Комплекс уявлень про себе як фахівця, складається на основі виробничих відносин, тобто на основі сприйняття інформації про себе як фахівця, що виходить від усіх осіб, з якими він вступає в професійну взаємодію. Цей комплекс уявлень формується у взаємодії зі сформованою в індивіда Я.-концепцією, а також зі сформованим у нього професійним ідеалом. Формування про­фесійної Я-концепції складний емоціонально-напружений процес, напрямок і результати якого істотно залежать від рівня розвине­ності в індивіда рефлексії і емпатії, адекватності його самооцінки, реалістичності професійного ідеалу, рівня домагання до осо­бистісних якостей фахівця.

Комплекс уявлень індивіда про професійну діяльність: про її цілі, зміст, суспільне значення, засоби, методи, організаційні форми і т.п. Основу для його формування у фахівця складають власне про­фесійні знання (технологія і техніка спеціальності).

Комплекс уявлень фахівця про підлеглого, колегу: про особистісні особливості, про можливості виховання в колективі і т.п. Основою цього комплексу уявлень є комунікативні здібності фахівця, соціальна культура, володіння технікою спілкування.

Кожний з цих комплексів з'явлень тісно пов'язаний із двома іншими і формується в єдності взаємодій з ними.

Другим елементом готовності фахівця до професійної діяльності ми вважаємо його уміння в галузі професій­ної технології (поняття «технологія» означає впорядковану су­купність дій).

Третім системоутворюючим елементом професійної готовності фахівця до включення в професійну діяльність ми вважаємо його уміння в галузі професійної техніки. Це уміння, що дозволяють фахівцю в безпосередній взаємодії у виробничому колективі з «професійним інструментарієм» забезпечувати впорядковану су­купність дій.

Професійна техніка включає техніку спілкування і техніку предметної діяльності.

Володіння технікою спілкування означає уміння правильно і зрозуміло говорити, управляти своїм зовнішнім виглядом (емоції й увага), володіти соціальною перцепцією.

Володіння технікою предметної діяльності означає уміння ко­ристуватися в процесі професійної діяльності різними матеріальни­ми об'єктами.

Представлений опис професійної готовності фахівця до вклю­чення в професійну діяльність підкреслює значимість психолого-педагогічного блоку.

 

П. Хід роботи на практичному занятті.

         Вступне слово викладача.

         У вступному слові надається визначення та розкриття суті професійної діяльності і кваліфікації. Викладач наголошує на значущість професійної соціалізації як процесу засвоєння суб’єктом професійної діяльності, певної системи знань, норм і цінностей в контексті професійної освіти. Професійна соціалізація виступає діючим фактором його функціонування як повноправного члена трудового колективу та розкриттям професійної майстерності.

В той же час, студенти мають усвідомити, що професійна майстерність не зводиться лише до засвоєння професійними технологіями. Вона неодмінно містить в собі і розвиток професійно важливих особистісних якостей, що забезпечують здатність індивіда до оволодіння професією, до здійснення продуктивної професійної діяльності.

         Викладач зазначає основні завдання професійної освіти, суть якої полягає у формуванні професійної готовності випускника до включення в професійну діяльність і наступний професійний ріст.

Структурне і змістовне розкриття професійної готовності дозволить визначити різноманіття взаємозв’язків елементів структури і змісту професійної підготовки.

         Професійно-психологічна готовність психолога представляється як інтегральна властивість та стан особистості, з функціональною спрямованістю на цю діяльність. При цьому рівень професійної готовності визначається наявністю педагогічних здібностей, системою психологічних, гуманітарних та спеціальних знань, сформованих на їх основі вмінь і навичок, переконань, ціннісних орієнтацій та морально-психологічних  особистісних якостей, що сприяють успішному виконанню професійних обов’язків та функцій.

         Студентам пропонується виконати наступні завдання:

         Завдання 1. Закріплення ключових понять і термінів за темою.        Проводиться у формі експрес-диктанту (10 хвилин) або у формі гри (викладач проводить інструктаж проведення гри).

Завдання 2. Визначити основні якості, властивості особистості, знання, уміння, навички, професійну спрямованість та особистісні якості, як  фактори успішності виконання професійних обов’язків та функцій (інформаційно-пізнавальну, регулятивну, комунікативну, консультативну, організаційну та ін.). В процесі виконання завдання студент спирається на матеріали домашньої самостійної роботи.

         Завдання 3. Розробити модель (графічну структуру) готовності спеціаліста до професійної діяльності за структурно-логічною схемою:

-         професійна свідомість: представлення про себе як про фахівця; представлення про діяльність (психологічний аспект);

-         професійна технологія (педагогічний аспект);

-         професійна техніка (спілкування та предметної діяльності)

Завдання виконується по групам 4-5 чоловік з послідуючим обговоренням.

         Завдання 4. Виявити індивідуальну здатність майбутніх фахівців до емпатії за методикою «Рівень емпатії» І.М.Юсупова. (методика виконання додається). Викладач проводить інструктаж по використанню даної методики.

 

Вияв індивідуальної здатності до емпатії за методикою «Рівень емпатії» І.М.Юсупова

Мета: визначення інднвідуяльнего рівня емпатії як професійно зна­чущої якості особистості.

Загальні відомості:

Емпатія - співчуття - вміння поставити себе на місце іншого, здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, проникати в її відчуття, відкликатись на них і співчувати іншим.

Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних відносин, допо­магає встановити емоційний контакт, робить поведінку людини соціа­льно обумовленою.

Розвинута емпатія - ключовий фактор успіху в тих видах діяль­ності, які потребують вчування у світ партнера по спілкуванню: у педагогіці, мистецтві, медицині, управлінні, але вона також обумов­лює гарні стосунки з людьми в будь-яких сферах життєдіяльності. Ця якість нашої психіки притаманна кожному, але розвинута не в усіх однаково.

Жінки більш емпатійні ніж чоловіки: вони перевершують остан­ніх у своєї схильності до співчуття, більш дбайливі і уважні до своїх вихованців і пацієнтів, більш інформовані про життя своїх під­леглих, більш сприйнятливі до чужих ідей та ін. Це можна пояснити специфікою їх соціальної ролі: виховувати. Чоловіки же звичайно на­магаються не відчувати, а активно вдосконалювати своє оточення, кон­тролювати свої почуття.

У спілкуванні емпатія проявляється в тому, що діє установка на розуміння не стільки безпосереднього змісту того, про що говорить­ся, скільки вчування в прихований смисл висловлення, в став партне­ра, який проявляється в його інновації, позі, жестах. Це розуміння тону промови, наслідком чого в адекватне емоційне реагування. Ві­дображення почуттів співрозмовника підказує йому, що його емоцій­ний стан зрозумілий. Таким чином емпатія - це якість, яка найбільше допомагає досягненню справжньої цілі спілкування - обміні особистісно значущими смислами.

Встановлення свого рівня емпатії допоможе  своєчасно розпоча­ти її розвиток для досягнення в майбутньому ефективної професійної діяльності.

Порядок виконання:

І. Приготуйте бланк до методики - перелік цифр від І до 36.

Вам пропонується виразити ступінь свого погодження з запропоно­ваними твердженнями, ставлячи біля номеру ствердження в бланці наступні числа: якщо Ви відповіли - "не знаю" - 0, "ні, ніколи" -"І", "інколи" - 2, "часто" - 3, "майже завжди" -.4, "так, завжди" -5.

2. Після закінчення відповідей, перш ніж підрахувати отримані результати, перевірте ступінь відвертості, з якою Ви відповідали.

Підрахуйте кількість відповідей "не знаю" на твердження під номерами 3, 9, 11, 13, 28, 36 та відповідей "так, завжди" на пункти 11, 13, 15, 27.

Такі відповіді на ці питання свідчать про те, що Ви не побажа­ли бути відвертими самі з собою, а в деяких випадках намагалися виглядати в кращому світлі.

Якщо за всіма перерахованим твердженнями Ви дали більше 3-х вка­заних відповідей - слід сумніватись в достовірності тестування, а яри 5-й - можете вважати, що роботу виконали марно. Поверніться до опитувальника, перевірте Ваші відповіді та спробуйте відповісти відверто. Пам’ятайте, що кожне завдання з самостійної роботи Чи ви­конуєте, перш за все, для себе!

3. Якщо Ви дали не більше 3-х нещирих відповідей, просумуйте всі бали, приписані пунктами: 2, 5, 8, 9, 10, 12, ІЗ, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 32. Співставте  результат зі шкалою розвиненості емпатійних тенденцій.

4. Зробіть висновок про індивідуальний рівень емпатії та надай­те інтерпретацію результатів.

5. Оформіть звіт з завдання.

Зміст методики:

1. Мені більше подобається книги про подорожі, ніж книги з серії, "Життя знаменитих людей".

2. Дорослих дітей дратують піклування батьків.

3. Мені подобається розмірковувати про причини невдач інших людей.

4. Серед всіх музичних телепередач маю перевагу до "Сучасних ритмів".

5. Зайву дратівливість і несправедливі докори хворого потрібно терпіти, навіть якщо вони тривають роками.

6. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7. Стороннім людям не слід втручатись в конфлікт поміж двома особами.

8. Старі люди, як правило, образливі без причин.

9. Коли я в дитинстві слухав сумну розповідь, на мої очі ми­моволі  наверталися сльози.

10. Роздратований стан моїх батьків впливає на мій настрій.

11. Я байдужий до критики на мою адресу.

12. Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з пейзажами.

13. Я завжди вибачав все батькам, навіть якщо вони були неправі.

14. Якщо кінь погано тягне, його потрібно стьобати .

15. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчу­ваю мов би це відбувається зі мною.

16. Батьки відносяться до своїх дітей справедливо.

17. Коли я бачу підлітків або дорослих, які сперечаються, я втручаюся.

18. Я не звертаю уваги на поганий настрій своїх батьків.

19. Я  довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи.

20. Фільми і книги можуть викликати сльози тільки у несерйоз­них людей.

21. Мені подобається спостерігати за виразом облич і поведін­кою незнайомих людей.

22. В дитинстві я приводив додому бездомних кішок і собак.

23. Всі люди безпідставно озлоблені.

24. Коли я дивлюся на сторонню людину, мені хочеться вгадати, як складеться її життя.

25. В дитинстві молодші за віком ходили за мною слідом,

26. Коли я бачу скалічену тварину, я намагаюся їй чимось допо­могти.

27. Людині буде легше, якщо уважно вислухати її скарги.

28. Коли я бачу аварію, я намагаюся не у коло свідків.

29. Молодшим подобається, коли я пропоную їм свою ідею, спра­ву або розвагу.

30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій сво­го господаря.

31. Зі скрутної конфліктної ситуації людина повинна виходити самостійно.

32. Якщо дитина плаче, на те є свої причини.

33. Модель повинна завжди задовольняти будь-які прохання і дивацтва старих.

34. Мені хотілося зрозуміти, чому мої деякі однокласники ін­коли бували задумливими.

З5. Бездоглядних домашніх тварин слід відловлювати і знищувати.

36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої осо­бисті проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему

Інтерпретація результатів:

Якщо Ви набрали від 82 до 90 балів - це дуже високий рівень емпатійності. У вас співчуття носить хворобливий характер. У спілкуванні як барометр, тонко реагуєте на настрій співрозмовника, який ще не встиг висловити ні слова. Вам важко від того, що оточуючі використовують Вас у якості громовідводу, обрушуючи на Вас свій емоційний стан. Погано почуваєте себе в присутності "важких" людей. Дорослі і діти охоче довіряють Вам свої таємниці і йдуть за порадами. Нерідко від­чуваєте комплекс провини, побоюючись завдати людям клопоту, не тільки словом, але навіть поглядом боїтеся зачепити їх. Хвилювання за рідних і близьких не залишав Вас. В той же час Ви самі дуже ранені. Можете страждати при вигляді скаліченої тварини або не знаходите собі місця від випадкового холодного привітання Вашого шефа. Ваша враз­ливість інколи довго не дає заснути. Коли Ви засмучені, відчуваєте потребу у емоційній підтримці інших. При такому відношенні до жит­тя Ви близькі до невротичних зривів. Потурбуйтеся про своє психіч­не здоров’я.

Від 63 до 81 бала - висока емпатійність. Ви чутливі до нужди і проблем оточуючих, великодушні, схильні багато що їм вибачати. З непідробною цікавістю відноситесь до людей. Вам подобається "чита­ти" їх обличчя і"зазирати" в їх майбутнє. Ви емоційно чутливі, това­риські, швидко встановлюєте контакти і знаходите спільну мову. На­будь і діти мають потяг до Вас. Оточуючі цінують Вас за душевність. Ви намагаєтесь не допускати конфліктів і знаходити компромісні рі­шення. Добре переносите критику в свою адресу. В оцінці подій біль­ше довіряєте своїм почуттям і інтуїції, ніж аналітичним висновкам. Віддаєте перевагу праці з людьми, ніж праці насамоті. Постійно потребуєте соціального схвалення своїх дій. При всіх перерахованих якостях Ви не завжди акуратні в точній і копіткій роботі. Не важко вивести Вас з рівноваги.

Від 37 до 62 балів - нормальний /оптимальний/ рівень емпатійності, який притаманний більшості людей. Оточуючі не можуть назва­ти Вас "товстошкурим", але в той самий час Ви не належите до кола особливо чутливих людей. У міжособистісних стосунках оцінювати інших більш схильні за їх вчинками, ніж довіряти своїм особистим враженням. Вам притаманні емоційні прояви, але у більшості во­ни знаходяться під самоконтролем. У спілкуванні уважні, намагаєтесь зрозуміти більше, ніж висловлено, але при зайвому прояві  почуттів співрозмовника втрачаєте терпець. Вважаєте за краще делікатно не ви­казувати свою точку зору, якщо не впевнені, що вона буде прийнята. При читанні художніх творів і перегляді фільмів найчастіше слідкує­те за дією, ніж за переживанням героїв. Маєте труднощі у прогнозуванні розвитку відносин поміж людьми, тому, трапляється, їх вчинки стають для Вас неочікуваними. У вас немає розкутості почуттів, і це зава­жає Вашому повноцінному сприйняттю людей.

12-36 балів - низький рівень емпатійності. Ви відчуваєте труд­нощі у встановленні контактів з людьми, незручно почуваєте себе у гомінкий компанії. Емоційні прояви у вчинках оточуючих інколи зда­ються Вам незрозумілими і безглуздими. Віддаєте перевагу самот­нім заняттям конкретною справою, а не роботі з людьми. Ви - прихиль­ник точних формулювань і раціональних рішень. Ймовірно, у Вас мало друзів, а тих, хто є, Ви цінуєте більше за ділові якості і ясний розум, ніж за чутливість. Люди платять Вам тим самим. Буває, інколи відчуваєте свою відчуженість; оточуючі не надто уважні до Вас. Але це можна виправити, якщо Ви розкриєте свій панцир і почнете пильно придивля­тись до поведінки близьких і приймати їх потреби як власні.

11 балів і менше - дуже низький рівень. Емпатійні тенденції осо­бистості не розвинуті. Вагаєтеся першим почати розмову, тримаєтеся осторонь серед співробітників. Особливо важкі контакти з дітьми і особами, які набагато старші за Вас. У міжособистісних відносинах нерідко опиняєтеся у незручному становищі. Багато в чому не знаходи­те взаєморозуміння з оточуючими. Полюбляєте гострі відчуття, спор­тивні змагання для Вас превалюють над мистецтвом. В діяльності занадто центровані на собі. Ви можете бути дуже продуктивні в індивідуальній роботі, а у взаємовідносинах з іншими не завжди маєте найкращий виг­ляд. З іронією відноситесь до сентиментальних проявів. Болісно пе­реживаєте критику на свою адресу, хоча можете на неї бурхливо відреагувати. Вам необхідна гімнастика почуттів.

Ш. Заключний етап

                   Висновки викладача, оцінка.

 

 

Практичне заняття 2

Тема: Активні методи навчання(6 годин)

 

Мета: Засвоєння активних методів навчання. Усвідомлення їх ролі у процесі навчання та практичній діяльності. Формування вмінь та навичок організації та проведення різних методів інтерактивного та проблемного навчання.

Методичні матеріали: Схеми, тести, інструкції, список тем для розгляду.

Ключові поняття: методи,активні методи навчання,інтерактивне навчання, інтерактивні методи, проблемне навчання.

 

Частина 1.

Тема: Інтерактивне та проблемне навчання (4 години))

І. Підготовчий етап до практичного заняття.

Завдання для самостійної роботи:

В процесі самостійного опрацювання теми «Активні методи навчання» студенти мають:

Завдання  1. Засвоїти понятійний апарат (ключові поняття: методи,активні методи навчання,інтерактивне навчання, інтерактивні методи);

Завдання   2. Зробити аналіз класифікацій активних методів навчання;

Завдання 3. Визначити особливості інтерактивного та проблемного навчання;

Завдання 4. Розробити схему-конспект заняття з інтерактивними методами (по групам) відповідно до обраної теми  (для виконання цього завдання студентам пропонуються теми з курсу «Психологія та педагогіка»).

Завдання 5. Розробити схему-конспект проведення дискусії (визначити тему, розкрити процедуру заняття). Студенти мають продемонструвати вміння постановки проблеми та її розкриття і обговорення.

Завдання 6. Після засвоєння теоретичного матеріалу студентам пропонується самостійно обрати тему (проблему) для дискусії за методом «Мозкового штурму». Сформулювати мету та завдання до обраної теми. Підготувати перелік ідей вирішення поставленої задачі.

Завдання 7. За обраною темою розробити план та відповідні методичні складові для читання проблемної лекції (демонстрація фрагменту на практичному занятті). Завдання виконується по групах.

         П. Хід роботи на практичному занятті.

Вступне слово викладача: визначає актуальність теми, навчальні цілі заняття, значення інтерактивного навчання у формуванні творчої активності майбутніх фахівців. Викладач підкреслює, що інтерактивне навчання – це навчання, яке базується на психології людських взаємостосунків і взаємодій. До методів інтерактивного навчання відносяться: метод «Ділової гри», метод «Мозкової атаки», метод дискусії, метод Делфі, метод «Круглого столу», конкурси, тренінги.

Центральне місце в діяльності викладача займає не окремий учень як індивід, а група взаємодіючих учнів, які при обговоренні питань сперечаються і доходять згоди між собою, стимулюють та активізують один одного. При застосуванні інтерактивних методів  на інтелектуальну активність більш за все діє дух змагання, суперництва, який з’являється і проявляється тоді, коли людей об’єднує одна мета, яку необхідно досягти, коли люди колективно шукають істину. Крім цього, діє такий психологічний феномен як зараження і будь-яка висловлена сусідом думка здатна довільно викликати власну, аналогічну або близьку до викладеної, або, навпаки, зовсім протилежну.

Проведення такого заняття вимагає від викладача набагато більшої активності і творчості, ніж при інших пасивних формах, наприклад, у вигляді переказу навчального матеріалу. Найбільший ефект, як навчальний, так і виховний, нададуть інтерактивні методи, якщо викладач буде впливати на обговорення не тільки висловлюючи науково аргументовану точку зору, а й виражаючи власне особистісне відношення щодо проблеми, власної світоглядної і

моральної позиції. Найкраще це робити шляхом тонкого управління ходом дискусії через постановку проблемних питань, які потребують продуктивного мислення, творчого пошуку істини.

         Таким чином, сумісна учбова діяльність при застосуванні інтерактивних методів навчання перетворюється у певну модель спілкування особистостей в реальній творчій (продуктивній) діяльності, а не лише у взаємодію діяльностей (навчальної і учбової).

Інтерактивні методи – це створення атмосфери сумісної творчої (продуктивної) діяльності викладача і студента, де проходить процес взаємодії особистостей, а не тільки процес пошуку знань.

Студентам пропонується виконати наступні завдання:

Завдання 1. Закріплення ключових понять і термінів за темою:        Проводиться у формі експрес-диктанту (10 хвилин).

Завдання 2. Презентація робіт малих груп. Студенти представляють розроблені проекти інтерактивного навчання з їх обґрунтуванням (по групам). Визначають особливості обраних інтерактивних методик, їх професійно-педагогічні завдання (роль) у формуванні професійних якостей.  Процес обговорення самостійної роботи.

Завдання 3. Організація та проведення  «мозкового штурму».

Рекомендації, поради: викладач повинен: проводити демократично, підтримуючи дискусію; вміти слухати і утримуватися від висловлювання власної думки, оцінок, пропозицій до закінчення виступів усіх учасників; дотримуватися регламенту виступів; надавати можливість висловити  свої думки всім учасникам; слідкувати за коректністю висловлювань; не допускати випадів проти опонентів, спонукати  чітко аргументувати мотиви незгоди; рішуче зупиняти тих, хто багато говорить, відволікається; спонукати до виступів найбільш мовчазних.

Рекомендації, поради: викладач повинен: проводити демократично, підтримуючи дискусію; вміти слухати і утримуватися від висловлювання власної думки, оцінок, пропозицій до закінчення виступів усіх учасників; дотримуватися регламенту виступів; надавати можливість висловити  свої думки всім учасникам; слідкувати за коректністю висловлювань; не допускати випадів проти опонентів, спонукати  чітко аргументувати мотиви незгоди; рішуче зупиняти тих, хто багато говорить, відволікається; спонукати до виступів найбільш мовчазних.

 Викладач проводить інструктаж по впровадженню даного інтерактивного методу в навчальному процесі.

Метод «Мозкового штурму»належить до одного з простих методів активізації творчості, простота, доступність, цікавість якого дозволить з успіхом застосовувати для вирішення нескладних інноваційних або креативних завдань, що виникають у роботі. Назва методу народилася у системі управління, а також у сфері наукових досліджень. Дуже часто цей метод використовується в економічній управлінській діяльності, менеджменті. Сутність методу полягає в пошуку відповіді фахівців на складну проблему шляхом інтенсивного висловлювання будь-яких ідей, думок, здогадів, припущень, випадкових аналогій, а також спонтанно виникаючих у присутніх доцільних і недоцільних асоціацій. Потім усі думки, випадкові репліки, навіть окремі випадкові слова-оклики, записані на диктофон, уважно аналізуються, відбираються найбільш цікаві на думку організатора «мозкового штурму» і використовуються для подальшого поглибленого обговорення по суті питання. Групова форма проведення «Мозкового штурму» повинна враховувати виконання певних правил при обговоренні будь-якого питання.

Організація проведення «мозкового штурму» передбачає дотримання наступних правил:

- забороняється критикувати (як прямо, так і опосередковано: поглядом, мімікою, жестами, вигуками) на стадії генерації ідей;

-         не піддавати сумніву будь-що з запропонованого учасниками розмови;

-         приймати будь-які ідеї, навіть абсурдні, дитячі, нерозумні;

-         забезпечити повну свободу висловлювань;

-         головне – кількість ідей;

-         заохочувати розвиток ідей один одного, їх комбінування і поліпшення;

-         усі ідеї записуються одним учасником або групою так званих експертів.

Мета заняття з методом «Мозкового штурму:  застосування творчого підходу до вирішення важливих і складних завдань, ознайомлення студентів з цікавою формою групової роботи, допомога студентам у виробленні дослідницького підходу у повсякденній роботі.

Практичні знання (які знання, вміння, навички формуються): отримання знань щодо вирішення задач, що виникають у роботі, методом активізації творчості малої або великої групи; розвиток толерантності, креативності, доброзичливості, емпатії у процесі групового спілкування, формування важливих навичок колективного прийняття рішень, вміння вислухати думку іншого.

Методичні матеріали та засоби: проблемні теми для обговорення

Рекомендації, поради: викладач повинен: проводити демократично, підтримуючи дискусію; вміти слухати і утримуватися від висловлювання власної думки, оцінок, пропозицій до закінчення виступів усіх учасників; дотримуватися регламенту виступів; надавати можливість висловити  свої думки всім учасникам; слідкувати за коректністю висловлювань; не допускати випадів проти опонентів, спонукати  чітко аргументувати мотиви незгоди; рішуче зупиняти тих, хто багато говорить, відволікається; спонукати до виступів найбільш мовчазних.

Хід роботи мозкового штурну.

1. Вступне слово викладача про мету і завдання даного практичного заняття

2. Студенти пропонують теми (формулюють проблему для вирішення) для розгляду (5-6 студ.), обирається одна з найцікавіших.

3. Безпосередньо робота. Метод «мозкового штурму» проводиться  у 5 етапів:

Етап І. (30-40 хв.). Усі учасники коротко (2-3 хв.) надають свої пропозиції щодо проблеми. Зауваження забороняються. 2-3 «секретаря»  записують усі пропозиції на дошці або на аркушах паперу.

Етап ІІ. Перерва на 10-15 хв. для обміну думками та відпочинку.

Етап ІІІ. (15-20 хв.). Кожному з учасників надається можливість надати ще одну пропозицію та конкретизувати раніше надану.

Етап ІV. Учасники обирають експертну групу для розгляду наданих пропозицій. Експерти розподіляють усі надані пропозиції таким чином6

-         ті, що можливо застосувати для швидкого використання;

-         ті, що перспективні за певних обставин;

-         ті, що перспективні на віддалений період;

-         негодні.

Слід пам’ятати, що в перші три групи зазвичай потрапляє не більше 10-15 % пропозицій.

Етап V. Прийняття конкретного рішення на підставі пропозицій експертної групи.

4. Обговорення результатів застосування методу у вирішенні поставленої проблеми, підведення підсумків і оцінка групової роботи та окремих учасників.

Орієнтовний список тем для розгляду:

1. 1.     Підготовка гри-вікторини на тему: « Учбові задачі при викладанні психології»
2. 2.     Організація прес-конференції на тему: «Складові педагогічної майстерності викладача»
3. 3.     Проведення тематичного вечора «Роль і місце викладача у навчально-педагогічній грі» або «Цікава психологія»
4. 4.     Проведення аукціону народної мудрості «Психологія  в афоризмах, прислів’ях, приказках»
5. 5.     Організація вечору-подорожі «Країна  Психологія»

Випуск психологічної газети

 

Побудова проблемної лекції

Перед виконанням самостійної роботи викладач розкриває особливості проблемної лекції. Особливу увагу студентів звертає на тому, що принцип проблемності передбачає проблемність як у змісті учбового матеріалу, так і в процесі функціонування його в учбовій діяльності. Зміст лекції, таким чином, має бути надано не у вигляді тексту, послідовно викладеного викладачем, а у вигляді системи учбових проблем, які відображали або відображають реальні протиріччя науки, практики і самої учбової діяльності.

Студенти мають засвоїти, що процес навчання будується як діалогічне спілкування і взаємодія. Проблемне викладення може відбуватися на різних рівнях.

1-й рівень – проблемне викладення матеріалу викладачем.

Проведення такої лекції вимагає від викладача великого вміння і праці. В такому випадку лекція проводиться у формі діалогічного спілкування з аудиторією, де вимагається більша і безперервна активність самого викладача. Вміння володіти увагою аудиторії, навичками ставити перед студентами проблемні дослідницькі , пізнавальні задачі, таким чином, щоб викликати у студентів інтерес до змісту цих задач і прагнення активно приймати участь в процесі їх вирішення. Величезну роль при цьому має емоційний настрій викладача.

Суттєвим недоліком такої лекції є те, що діяльність слухачів обмежена співпереживанням, співтворчістю з викладачем, що вона цілком залежить від лектора. Тут не враховується найважливіше положення психології, яке вперше оголосив Л.С.Виготський: «Будь-яка функція в культурному розвитку дитини з’являється на сцену двічі, у двох планах, спершу – у соціальному, потім у психологічному, спочатку між людьми, як категорія інтрапсихічна. Це однаково стосується довільної уваги, логічної пам’яті, виникненню понять, розвитку волі».  (Соб.соч. Том 3. – М., 1983, с.145).

2-й рівень досягається, якщо викладач створює проблемні ситуації, а студенти разом з ним включаються у їх вирішення.

Побудова такої проблемної лекції починається з формулювання протиріччя, спонукання студентів до його розв’язання, стимулювання переживання інтелектуальних труднощів, а потім під керівництвом викладача організовується групова дискусія. Викладач постійно звертається до аудиторії, направляючи її на пошук відсутніх даних для вирішення протиріччя та висунення гіпотези. Якщо студенти мають труднощі, то лектор сам висуває гіпотези, спрямовуючи тим самим колективну думку в потрібному напрямку. Процес будується як діалогічне спілкування, при якому студенти  інтелектуально і соціально активні і ініціативні.

Викладання матеріалу проходить у формі оголошених роздумів. Особлива увага приділяється доведенню висунутих гіпотез і коректності ведення діалогу. В результаті проблемна ситуація переводиться в проблемну задачу.

Викладач підкреслює, що проблемна лекція виконує дидактичні функції, якщо:

- вона активізує увагу студентів. Цьому сприяє проблемний початок, атмосфера очікування рішення тощо;

- вона розвиває творче мислення (при проблемному навчанні більше 70% студентів справляється з задачами вищого рівня складності, а при традиційному – тільки 15%)-0--;

- по ходу лекції проходить формування навичок наукового мислення, наукової дискусії;

- вона включає студентів в обговорення реальних наукових та практичних проблем.

Але не завжди можна використати в учбовому процесі проблемну лекцію. Для її організації необхідні певні умови: достатній рівень знань студентів, інтелектуальний рівень, інтерес до проблеми тощо.

Достатньо важкою є розробка і проведення такої лекції. Це доступно тільки фахівцям, що володіють високим рівнем професіоналізму і багаторічним досвідом викладання. Викладач повинен вміти прогнозувати хід дискусії, мати високий рівень знань учбового матеріалу, достатню методичну підготовку, досвід і спеціальне тренування.

Проблемний підхід не слід протиставляти іншим методам навчання. Він повинен зайняти своє місце в системі методів, котрі використовуються в навчанні на протязі століть.

Приклад плану проблемної лекції.

В якості проблемної ситуації можна використовувати реальні наукові проблеми ( з авторефератів дисертацій). Наприклад, «Установки дошкільнят по відношенню до паління» за матеріалами дисертації на ту ж саму тему.

Тема лекції: «Методи психології» (Використання методів психології в роботі практичного психолога).

Етапи:

1.Викладач оголошує проблемну ситуацію. Він розкриває значення ранньої боротьби з палінням, важливість встановлення  вікового періоду, коли виникає і формується ця потреба.

Ви – практичний психолог у дитячому садку. Ви вирішили провести профілактичну роботу у боротьбі з палінням. Як ви почнете роботу?

Зразу виникає необхідність вивчити відношення дошкільнят до паління, але як це зробити?

2.Протиріччя: необхідно вивчити відношення дошкільнят до паління, але «прямого» метода немає.

3.Висування гіпотез (згадування різних методів і методик, висунення гіпотез, аналіз і відкидання неприйнятних та обґрунтування причин неприйнятності певної гіпотези. Тощо).

 Викладач спрямовує дискусію до системи методів, які використовувалися у статті:

-                           бесіда (визначається  що і як запитувати);

-                           кінетичний малюнок (намалюй того, хто палить і не палить);

-                           вибір (із казкових персонажів вибрати тих, , хто палить і не палить);

-                           рольова гра (день народження);

проблемна ситуація тепер перетворилась в діагностичну задачу (ретельно прояснити реалізацію кожної методики), яку можна вирішити в ході групової дискусії.

 

Завдання для самостійної роботи

1)         З авторефератів на здобування ступеню кандидата психологічних наук підберіть проблему, яка могла б стати учбовою для проведення проблемної лекції.

2)         Складіть детальний план такої лекції.

3)         Підберіть запитання для ведення дискусії.

 

 

На практичному занятті можна провести інші методи інтерактивного навчання: ділову гру,  дискусію, метод Делфі, круглий стіл, конкурси, тренінги  (на вибір викладача).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина П.

Тема: Методичні основи підготовки та проведення ділової гри.

 (2-4 години)

 

Мета заняття: активізувати пізнавальну діяльність студента, підвищити його самостійність, формувати необхідні особистісні якості майбутнього спеціаліста, оволодіння системою наукових понять.

І.Підготовчий етап до практичного заняття

Завдання: Студенти мають опрацювати літературу  та ознайомитись із сутністю ділова гри, її особливостями, видами, сферою застосування та вимогами щодо впровадження у практичну діяльність та процес навчання.

Метод «Ділової гри» спочатку з’явився не в системі освіти, а в практичній сфері управління. Сьогодні ділові ігри застосовуються в різних галузях практики: в процесі проектних розробок, у дослідницькій роботі, у колективному прийнятті рішень в реальних виробничих ситуаціях, а також у військовій справі. В вузівській підготовці спеціалістів різного профілю ділова гра застосовується частіше за все для навчання  управлінській діяльності (навчання прийняттю управлінського рішення). Але її доцільно використовувати у будь-якому навчанні, якщо розуміти навчання в психологічному смислі як навчання діяльності (будь-якій).

Суть методу ділової гри як метода навчання полягає в учбовому моделюванні ситуацій тієї діяльності, яка має навчити студентів на моделях, а не на реальних об’єктах навчити майбутніх фахівців виконувати відповідні професійні функції.

«Ділова гра» як метод показує себе більш ефективною у порівнянні з іншими методами, оскільки дозволяє студенту відчути себе в ситуації реальних дій в ролі певної дійової особи (наприклад, викладача, декана, завідуючого кафедрою, інспектора департаменту освіти чи ректора), змушує студента мислити конкретно і предметно, з чітко усвідомленою метою досягнути реально відчутний результат. Відповідно це загострює увагу студента, робить його мислення більш цілеспрямованим, що сприяє кращому засвоєнню.

Взагалі гра виступає як особливий вид діяльності людини. Гра як діяльність включає наступні елементи:

-         мета (яка полягає у самій діяльності);

-         мотив (нові бажання, відкриття світу тощо)

-         ігрові дії (поведінка, детермінована внутрішніми чинниками особистості (потребами, інтересами)

Своєрідність гри на відміну від інших форм поведінки полягає в тому, що вона може бути включеною у будь-який вид діяльності, в тому числі використовуватися як спосіб навчання і дітей, і дорослих різним видам діяльності. Багатозначність слова «гра» затрудняє обґрунтування наукового поняття гри, що однаково застосовують для філософії, педагогіки, кібернетики, менеджменту. Саме тому місце гри в учбовому процесі, мета її використання, відповідність змісту навчання неможливо зрозуміти поза розглядом учбової гри як частини певної педагогічної системи.

 Оскільки існують різні підходи та  класифікації ігор, можна розглянути гру з позиції насамперед професійного  навчання.

Виходячи з того, що в процесі вузівського навчання студент опановує два види діяльності: освітню (учбову) і професійну, можна сформулювати два аспекти постановки мети.

Метою освітньої (учбової) діяльності є оволодіння фундаментальними науковими знаннями, учбовими вміннями і навичками, розвиток пізнавальної сфери і особистості майбутнього спеціаліста.

 Метою професійної діяльності є забезпечення послідовної трансформації учбової діяльності у професійну.

Виходячи з викладеного ігри можна розділити на дві групи:

А – учбові (як спосіб засвоєння наукових знань);

Б – ділові (як спосіб професійного навчання).

Особливість гри проявляється наявністю виграшу і мотивації, а також задоволення від гри.

Будь-яка гра має наступні риси:

1 – гра – це діяльність, що вільно розвивається і починається тільки за бажанням, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від його результату;

2 –  гра це активний творчий процес;

3 – гра – емоційна діяльність;

4 – обов’язковим атрибутом гри є суперництво, змагальність а також наявність прямих чи опосередкованих правил.

Педагогічна суть учбової гри – гра виступає як спосіб засвоєння наукових знань і учбових вмінь, сприяє активізації  пізнавальної діяльності студента, підвищенню його самостійності, формуванню особистісних якостей майбутнього спеціаліста.

«Понятійно-термінологічна гра»

Може проводитися на основі системи понять, будь-якого учбового курсу.

Мета гри: забезпечити самостійне оволодіння системою наукових понять певної теми курсу (наприклад, тема «Увага»)

Методичні матеріали та засоби: пакет з термінологічними картками (на учбову групу в 25-3 чол. Необхідно  5-6 карт з повним тезаурусом понять до теми); довідкова література (підручники, посібники, монографії за темою, періодична література.

 

Хід роботи:

Вступне слово викладача. Визначення мети та педагогічних завдань. Інструктаж по проведенню гри.

Група поділяється на підгрупи по 3-5 чол. Хід гри складається з трьох етапів:

1-й етап (тренувальний) На цьому етапі кожна підгрупа має обговорити і пояснити значення декількох термінів, нейтральних по відношенню до теми. (Наприклад, чесність, фактичність, доступність). Після обговорення один з членів групи оголошує результати обговорення. Представники інших підгруп можуть вносити доповнення і виявляти незгоду. Викладач робить зауваження і підводить підсумок.

2-й етап. Кожна підгрупа отримує термінологічну карту з пройденої теми. Термінокарти однакові і містять 1-12 термінів. Передбачається якомога швидше засвоїти терміни, користуючись довідковою літературою.

3-й етап. Міжгрупова перевірка якості засвоєння.

Усі члени групи розраховуються на перший-другий. Перші стають екзаменаторами, другу – ті, що екзаменуються. Другим – пропонується відтворити своїми словами який-небудь термін, навести приклад. Потім перші змінюють других і процедура повторюється. Екзаменатори мають право допомагати, уточнювати, задавати питання.

4-й етап. Кожна підгрупа складає власний термінотекст. Це пов’язаний єдиною темою текст, що включає всі чи майже всі вивчені терміни. Це може бути розповідь, фрагмент лекції, характеристика людини, казка тощо. Потім один з членів кожної підгрупи оголошує свій текст.

5-й етап. Оцінка і розподіл місць.

Оцінка в балах (1-5) визначається за результатами обговорення термінотекстів. Оцінювані якості (точність, науковість, оригінальність тощо) може оголосити викладач.

Методичні зауваження: цю гру доцільно проводити на 1-му курсі. Студенти можуть зрозуміти, як необхідно вчити психологію, як важливо знати систему базових психологічних понять.

Робота в групі сприяє взаємо навчанню, оволодінню методами пошуку інформації та роботі з науковою літературою.

Текст термінокарт може бути іншим. Замість термінів можуть бути діагностичні методи, елементи різних класифікацій, прізвища відомих психологів, тощо. І тоді цю гру можна проводити на будь-якому учбовому курсі.

При продуманій організації гри студенти здатні засвоїти достатньо об’ємний матеріал, який вже недоцільно викладати на лекції.

Засвоєнню теоретичного учбового матеріалу може допомогти особистісна причетність до процесу, який вивчається.

Завдання для самостійного опрацювання:

1. 1.     Змоделювати проведення семінарського чи практичного занять.
2. 2.     Виділити ролі для учасників гри
3. 3.     Провести аналіз психологічних умов ефективного заняття, виявити психологічні причини пасивної участі певної категорії студентів, психологічної природи помилок при виконанні, наприклад, контрольної роботи.

 

 

 

                  

Практичне заняття 3

Тема: Форми навчальних занять і методика їх проведення (4 год.)

Мета: ознайомлення із сучасними методиками викладання дисциплін у вищій школі, методологією розроблення різних методичних матеріалів, формування умінь щодо проведення всіх форм навчальних занять (лекцій, семінарів, практичних занять).

 

Частина 1. Методика підготовки та проведення лекційних занять

(2 години)

Мета: засвоєння дидактичних принципів навчання, моделювання в навчальній діяльності цілісного змісту, форм і методів професійної діяльності.

Ключові поняття: лекція, інформація, проблемна лекція,

Вступне слово викладача: місцелекційних занять в системі форм організації навчальної діяльності студентів.  Викладач визначає певні функції лекції: формування аналітичного мислення, інформування, опанування практичних навичок, виховання.

На розгляд виносяться основні питання:

Лекція як основна форма навчання у ВНЗ. Види лекції: вступна, тематична, проблемна, оглядова та їхні особливості. Основні складові лекції.

         Методика підготовки лекції, вибір матеріалу, його компонування. Зміст і структура лекції. Складання конспекту лекції.

         Особливості читання лекцій у різних вікових аудиторіях. Прийоми забезпечення зворотного зв’язку викладача з аудиторією.

         Умови досягнення цілей лекційного заняття. Роль опорного конспекту, візуального   та комп’ютерного супроводження лекцій в активізації

Лекція (від латинського слова lectio ) – це усний виклад певної інформації викладачем у вузі, або публічний виступ із будь-якої теми. Лекція – це не тільки одна з важливих і основних форм навчання, а й різновид інформації.

Інформація - термін латинського походження й означає повідомлення про щось.

І. Підготовчий етап до практичного заняття.

         Завдання 1. Опрацювати теоретичний матеріал з теми, засвоїти термінологічний апарат. Складіть термінологічний словник

Завдання  2. Розробити класифікацію інформації за ознаками: друкована (газети, журнали, книги, плакати); усна (бесіди, доповіді, виступи, лекції, семінари); здійснюється за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення, компакт-диски, магнітофонні записи, інтернет).

Завдання 3.   Розробіть блок-схему лекційних занять (етапи підготовки та проведення лекції).

Завдання 4.   Складіть опорний конспект лекції або розгорнутий план конспекту лекції з теми за обраною темою (теми пропонуються викладачем з курсу «Психологія»). Складітьплан лекції, сформулюйте мету та завдання, визначте ключові поняття (термінів), засоби активізації  сприйняття та засвоєння  лекційного матеріалу.

Підготуйте інформаційні матеріали для складання лекції.

Розробіть візуальне супроводження лекції  за даною темою. Зробіть огляд сучасних друкованих (електронних підручників) за обраною темою.  Складіть термінологічний словник до теми.

          Завдання 5.    Розробіть сценарій лекційного заняття.

Завдання 6. Зробитианаліз тексту лекції, з’ясувати, який варіант є більш придатним для прочитання лекції. Продумати аргументи на користь обраного тексту та зробіть нотатки у зошитах.

 (Для самостійної роботи студентам можна запропонувати 2-3 тексти лекції для аналізу). 

П. Хід роботи на практичному занятті.

         Завдання на занятті

Завдання 1. Презентація робіт малих груп із подальшим обговоренням студентами й оцінюванням викладачем. (обґрунтування, аналіз, рецензування,)

Завдання 2. Складання розгорнутого плану лекції з теми (письмово використовуючи кілька рівнів узагальнення. Спроба визначити мету та завдання викладання.

Завдання 3. Опрацювання джерел інформації. Підготовка тексту. Визначення основних питань теми, письмово викласти матеріал (матеріал тексту не має повторювати текст підручника).

Завдання 4. Проаналізувати сценарій лекційного заняття (для аналізу надається дидактичний матеріал – методична розробка лекції «Агресивна поведінка, її природа та методи дослідження», див. додаток ).

Завдання 5. Написання дидактичного тесту з метою перевірки засвоєння бази знань із теми.

Ш.Заключний етап практичного заняття.

         Оцінка та підсумки викладача.

 

Частина 2. Методика організації і  проведення семінарських,

 практичних занять (2 години)

Мета: усвідомлення ролі семінарських занять у професійній підготовки майбутніх фахівців; формування вмінь і навичок самостійного пошуку та опрацюванню інформаційного матеріалу, формування аналітичного мислення, опанування практичних навичок професійної діяльності, виховання.

Дидактичний матеріал: Методична розробка семінарського заняття; методичні рекомендації підготовки, організації та проведення семінарського заняття.

І. Підготовчий етап до практичного заняття.

Завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. Самостійно обрати форму семінарського заняття і розробити план-схему за обраною темою.

Завдання 2. Розробіть візуальне супроводження, роздатковий матеріал для проведення семінарського (лабораторного, практичного) заняття за конкретною темою.

Завдання 3. Зробіть огляд сучасних друкованих (електронних підручників) за обраною темою.

Завдання 4. Ознайомтесь  з методикою підготовки, організації та проведення ділової гри – як форми організації навчальної діяльності. Визначте  її мету і призначення, класифікацію, структуру та процес ділової гри, особливості розробки методичного забезпечення для проведення ділової гри. Розробіть сценарій семінарського, практичного заняття. Підготуйте сценарій ділової гри.

Завдання 5. Розробіть сценарій семінарського заняття.

Завдання 6. Підготуйте інформаційні матеріали для складання ситуаційної вправи та визначте умов проведення.

Завдання 7. Опрацюйте  методику використання діагностичних методів.

П. Хід роботи на практичному занятті.

Вступне слово викладача: місцесемінарських та практичних занять в системі форм організації навчальної діяльності студентів.  Викладач визначає роль семінарських занять у формуванні вмінь і навичок самостійного пошуку та опрацюванню інформаційного матеріалу, у формуванні аналітичного мислення, опануванні практичних навичок професійної діяльності, виховання.

Завдання на занятті: Закріплення теоретичного матеріалу та перевірка самостійної роботи.

 

Завдання 1. Представити та захистити проект ділової гри за обраною тематикою.

Завдання 2. Розробити сценарій семінарського, практичного заняття (за обраною темою). Розкрити мету, завдання, проаналізувати хід роботи на занятті.

       Завдання 3. Проаналізувати методичну розробку семінарського заняття «Психологічні проблеми емоцій» (див. додаток).

Завдання 4. Розробити практичні завдання відповідно до принципів складання навчальних завдань для практичних занять.

Завдання 5. Визначити теми для тестування, підготовка та проведення тестування та інтерпретування отриманих результатів.

Завдання 6. Розробити план бесіди та питання для інтерв’ю. Проведення інтерв’ю  (збір даних, прояснення ситуації). 

Ш.Заключний етап практичного заняття.

         Оцінка та підсумки викладача.

 

 

Практичне заняття 4

Тема: Методика роботи з підручником та вивчення наукової літератури ( 2 години)

Мета: оволодіння різними методами роботи з інформаційним матеріалом. Усвідомлення та активізація різних видів мислення: аналітичного мислення, мисленевих операцій: аналіз, синтез, порівняння тощо. Визначення ключових понять до теми.

Завдання на занятії:

Завдання 1. Ознайомлення з методикою самостійної роботи по опрацюванню навчальної та навчально-методичної літератури.

Метод абстрагування, асоціативного мислення, метод казки, метафори, притч, прислівів, як форма роботи з несвідомим. Проективний метод застосування..

Завдання 2. Робота з підручниками та вивчення наукової літератури. Конспектування. (Наявність роздаткового матеріалу: журнали, газети, наукові збірники, підручники, навчальні посібники). Студенти опрацьовують матеріал до заданої теми (увага, пам'ять )

Завдання 3. Опрацьований матеріал представити в блок-схемах, таблицях, розробити конспект-лекцій; визначити основні ключові поняття та надати коротку анотацію.

 

 

 

 

Практичне заняття 5

Тема: Гуманітарне пізнання як особливий тип наукового пізнання

(2 години)

Мета: Усвідомлення психологічного знання як галузі гуманітарного пізнання. Визначення ролі гуманітарної підготовки, гуманітарного навчання фахівців у формуванні та розвитку цілісної, гармонійної особистості.

Дидактичні матеріали: ОПП, ОКХ, навчальні плани, нормативні документи, що регулюють професійну освіту.

І. Підготовчий етап до практичного заняття.

         Студенти мають виконати наступні завдання:

Завдання 1. Скласти термінологічний словник,  визначити ключові поняття теми: гуманітарний, гуманітарна освіта, гуманітарне пізнання, гуманітарна підготовка, гуманітарне навчання, гуманізм.

Завдання 2. Визначити основні принципи гуманітарної освіти, надати характеристику.

Завдання 3. Визначити роль гуманітарної освіти в системі професійної підготовки. Які дисципліни складають основу гуманітарної підготовки фахівців. Визначити місце психології в системі гуманітарного знання.

Завдання 4. Опрацювати основні нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у галузі освіти.

П.Хід практичного заняття

Вступне слово викладача: визначення основних завдань,  обґрунтування актуальності гуманітаризації та гуманізації вищої освіти, що обумовлена рядом соціально-педагогічних факторів, в числі яких підготовка кваліфікованих спеціалістів для рішення широкого кола соціальних завдань.

У своєму виступі викладач підкреслює, що в цілому сучасний виховний процес у вузах об’єктивно розвивається в бік гуманістичної орієнтації, побудованої на принципах гуманізму. Термін «гуманітарний » означає «те, що робить своїм предметом людину».

         Він акцентує увагу слухачів, що ідея і практика гуманізації суспільства та освіти передбачає визнання особистості – унікальної, неповторної, індивідуальної індивідуальності кожної людини, її життя і здоров’я – як пріоритетної домінуючої соціальної цінності. Гуманізм насамперед означає людяність людини: любов до людей, Високий рівень психологічної терпимості (толерантності), м’якість в людських стосунках, повага до особистості та її достоїнства. Поняття «гуманізм» оформляється як система ціннісних орієнтацій, в центрі яких лежить визнання людини як найвищої цінності.

         Викладач підкреслює необхідність засвоєння нормативно-правової бази, як підґрунтя організації навчально-виховного процесу становлять Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Концепція розвитку економічної освіти України”, “Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” (наказ МОН України від 23 січня 2004р. № 48), “Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України в 2004-2005 роки” (наказ МОН України від 23 січня 2004р. № 49) та інші нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у галузі освіти, конкретизують їх вимоги стосовно особливості сфери освіти.

Завдання 1. Закріплення опрацьованого матеріалу: понятійного апарату, принципів, напрямів гуманітарної освіти (проводиться у формі експрес-опитування,  або можливе написання диктанту).  

Завдання 2. Аналіз освітньо-професійної програми, освітньо-кваліфікаційної характеристики та навчального плану, розкриття та                              обґрунтування циклу гуманітарних дисциплін, їх роль в системі професійної підготовки та розвитку особистості. (Робота по групам по 5-6 чоловік).

Для виконання самостійної роботи студенти мають опрацювати концепцією гуманітарної освіти (надаються основні концептуальні положення гуманізації та гуманітаризації освіти).

І. Роль гуманітарної підготовки майбутніх фахівців

в системі вищої  освіти

Одна із домінуючих тенденцій початку ХХІ століття це свідома діяльність індивіда, який прагнучи створити нову реальність, керується критеріями знання, професіоналізму, усвідомлення власної відповідальності як за себе, так і за суспільство в цілому.

спрямована на ознайомлення студентів зі світовим культурним надбанням, на розвиток основ світогляду для самовизначення спеціаліста в системі загальнолюдських цінностей, що сприяє кращій орієнтації у багатовимірному і мінливому сучасному світі.

Сьогодні в системі освіти все більше усвідомлюється значущість та цінність гуманітарного знання, яке дозволяє осмислити особливості сучасного суспільного життя, місце і призначення особистості, звернути людину до її внутрішнього світу.

П.Принципи гуманітарної освіти

Основні принципи гуманітарної освіти: фундаментальність, системність, єдність історичного і логічного, національного і загальнолюдського, суспільного і особистісного, теорії та практики, навчання та виховання у їх людино творчій орієнтації.

Важливою функцією  гуманітарної освіти через  систему гуманітарних знань  забезпечити виховання у молоді, у майбутніх фахівців високих гуманістичних якостей, а саме: людяності, поваги до людей, людської гідності, формування культури спілкування та міжособистісних стосунків, цивілізованого співжиття.

Перш за все, гуманітарна освіта виступає як один із системоутворюючих компонентів формування соціального потенціалу особистості, її духовної культури і вільного самовизначення.

У зв’язку з цим постає важливе завдання: забезпечити впровадження нової концепції гуманітарної освіти в Україні, яка має стати основою підготовки майбутніх економістів до самостійної, активної, творчої життєдіяльності в нових економічних та соціально-культурних умовах, важливим чинником формування особистості сучасного типу, свідомого громадянина України, виховання студентів у відповідність до системи ціннісних орієнтацій та соціальних нормативів. Саме ці цінності визначають поступ людської цивілізації на протязі третього тисячоліття.

 Зокрема йдеться про значне посилення особистісного начала в усіх сферах суспільного життя.

Згідно з освітньо-професійними програмами вищої освіти підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів гуманітарна освіта розглядається як навчально-виховний процес і здійснюється через викладання гуманітарних дисциплін. Цикл філософських та соціально-гуманітарних дисциплін включає філософію, релігієзнавство, етику, естетику, політологію, історію України, соціологію, психологію та педагогіку, культурологію, правознавство. Крім того навчальними планами передбачено дисципліни за вибором навчального закладу і за вибором студента.

Гуманізація освіти передбачає декілька напрямів розвитку її технологій, що дозволяють:

1. 1.           Створити умови для максимального самоусвідомлення, саморозвитку, самореалізації особистості, розкриття закладених в ній потенцій, задатків, здібностей у відповідності до її власної спрямованості та вибору.
2. 2.           Розширити гуманітарне ядро освіти з метою залучення майбутнього фахівця до системи загальнолюдських цінностей, через занурення у різнобарвний ціннісний простір гуманітарних дисциплін, що акумулюють систему світових надбань з філософії, культури, історії, психології, педагогіки, соціології, права тощо.

Все це можна зробити методами і засобами гуманістичної педагогіки та психології, які в самому загальному плані пропонують високу ступінь диференціації та індивідуалізації, навчання та виховання, роблять акцент на пробудженні активності та ініціативності того, хто вчиться, застосуванні відношеннях викладача та студента основних принципів педагогіки співдружності та співробітництва.

Гуманітарна підготовка в системі вищої освіти має бути спрямована на:

- формування системи наукових знань про людину і суспільство, історію національної та світової культури, цивілізації, формування навичок, що забезпечують духовний саморозвиток особистості, культурне задоволення її потреб;

- навчання методології пізнання та творчості, практичної діяльності та соціальної поведінки, як важливих чинників досягнення життєвих цілей;

- розвиток основ світогляду для вільного самовизначення спеціаліста в системі загальнолюдських цінностей, суспільно-політичному житті, гнучку орієнтацію в мінливому світі;

- створення передумов для органічного включення нового покоління фахівців в економічні та соціально-культурні процеси розвитку цивілізації.

Для вирішення завдань гуманітарної освіти можуть бути сформульовані наступні підходи:

1. Оновлення методологічного арсеналу гуманітарних дисциплін, звільнення їх від догматизму, признання пріоритету загальнолюдських та національних цінностей, принципів демократії та гуманізму.

2. Глибока фундаментальна та методологічна підготовка спеціалістів в сфері гуманітарного знання, духовного життя людини і суспільства.

3. Безперервний характер, послідовність та наступність гуманітарної освіти на протязі всього терміну навчання у вузі (навчальних центрів, технікумів, філіалів).

4. Поетапність гуманітарної підготовки, її нормативно-правова завершеність на кожному етапі відповідно до основних ступенів вищої освіти.

 

Викладач пропонує студентами зробити аналіз організаційно-виховної роботи в контексті гуманітаризації та гуманізацію освіти, показати роль психологічних знань у розвитку особистості. Необхідним і важливим компонентом виховної роботи зі студентами молодших курсів є відстеження індивідуально-психологічних особливостей кожного студента, його ціннісних орієнтирів, світогляду, інтересів та потреб тощо. Це надасть можливість забезпечити індивідуальний підхід.

При цьому постає необхідність спрямування психології людини  до цінностей, які відповідають загальнолюдській гуманістичній етиці. Гуманізація навчання і виховання ґрунтується на розбудові особистісних настанов викладачів, які реалізуються в процесі міжособистісних взаємодій зі студентами.

Важливою рисою концепції виховної роботи є диференціація підходів  відповідно до курсу навчання. На першому та другому курсах переважають заходи професійної спрямованості з метою поглиблення інтересу до майбутньої професії (бесіди, зустрічі з провідними фахівцями галузі, участь в конференціях). Це надає можливість більш досконало і глибоко усвідомити особливості майбутньої професії їх традицій та характерні риси в сучасному житті суспільства. Другим важливим напрямом є формування соціально-політичної, громадської свідомості, правової культури студентської молоді. Найбільш ефективними заходами є обговорення актуальних питань життя  України, місце і роль кожної особистості в саморозвитку і розвитку своєї країни.

Практичне заняття 6 (2 години)

Тема: Методичні прийоми контролю і корекції учбової діяльності (2 год.)

Мета заняття: розкрити сутність, значення педагогічного контролю, засвоїти його функції та види, опанувати методиками розробки критеріїв атестації, умов навчального рейтингу, методичними прийомами контрою знань студентів.

Основні поняття: корекція учбової діяльності, навчальний рейтинг, атестація, контроль.

Контроль – це перевірка якості засвоєного навчального матеріалу, налаштування зворотного зв’язку між викладачем та студентом.

 

І. Підготовчий етап до практичного заняття

Завдання 1. Опрацювати теоретичний матеріал. Розкрити поняття контроль та його функції. Розробити термінологічний словник з теми (корекція учбової діяльності, навчальний рейтинг, атестація, контроль).

При вивченні контролю визначити його функції для студента і для викладача.

а) для студента – контроль забезпечує якість засвоєння знань, дає можливість зрозуміти помилки, неточності, завчасно їх виправити и краще розуміти наступний навчальний матеріал, а також формувати схильність до самоконтролю.

б) для викладача – контроль дає інформацію про хід і якість засвоєного матеріалу, помилках, увазі і зацікавленості студента, що дозволяє бачити свої недоробки і завчасно вносити корективи в процесі навчання.

Завдання 2.Розробити умови навчального рейтингу з обраного курсу.

Завдання 3.Розробити і обгрунтувати критерії атестації студентів за двома взаємопов’язаними показниками: знання та вміння застосовувати їх на практиці (за модулем конкретної дисципліни).

Завдання 4. Розробити конкретні вимоги до знань студентів

П. Хід заняття.

Вступне слово викладача. Розкриває значення контролю знань студентів в системі професійної підготовки майбутніх спеціалістів, його роль у перевірці якості засвоєного навчального матеріалу, налаштуванні зворотного зв’язку між викладачем та студентом. Особливу увагу приділено завданням контролю:  виявлення обсягу і глибини знань; виявлення труднощів і помилок; отримання інформації про самостійну роботу студентів; виявлення готовності студентів до сприйняття нового матеріалу; перевірка ефективності методів і форм навчання.

Для закріплення теоретичного матеріалу лекцій з проблем контролю навчальної діяльності студентів проводиться експрес-опитування, або диктант понятійного апарату.

В процесі обговорення студенти характеризують основні види і форми контролю в залежності від об’єму і характеру контролю, а саме: контроль проміжних результатів засвоєння; підсумковий контроль.

Проміжний контроль не має якихось формальних обмежень. Він здійснюється за задумом викладача і являється його творчістю. В якості форм такого контролю можна запропонувати:

а) оперативний контроль (на лекції).За 5 хвилин до кінця лекції викладач ставить студентам 2-3 запитання по прочитаному матеріалу. Відповідь пропонується дати в письмовому вигляді. Зауваження викладач надає на наступному заняті;

а)    бліц контроль.

По завершенню теми. За 5 хвилин до закінчення заняття, студентам пропонується записати слова, які запам’яталися із цієї теми. Викладач перевіряє (кількість слів, їх співвідношення до теми, помилки) і на наступному занятті проводить аналіз;

б)    контрольне завдання з письмовим звітом.

Це може бути будь-яке завдання (перерахувати..., порівняти.., скласти чи заповнити таблицю.., розв’язати психологічні задачі… тощо)

Всі запропоновані форми контролю – групові.

Підсумковий контроль – це перевірка кінцевого результату.

До такого виду контролю відносяться семестрові або курсові заліки і іспити. Вони мають різні дидактичні функції.

Залік проводиться після закінчення теми або розділу. Його основні функції – навчальна та контролююча. Базуючись на цьому питання до заліку повинні бути максимально подрібнені, щоб студенти не пропустили жодного  з елементів знань.

В процесі складання заліку викладач уточнює знання студентів, навчає їх.

Види заліку:

- традиційний вид – індивідуальна форма («питання-відповідь»):

- по білетах чи питаннях (повне вислуховування питань);

- опитування-інтерв’ю ( у присутності всієї групи по черзі);

- «мозковий штурм» (як групова робота): група розподіляється по 3-5 чоловік. Кожній підгрупі надається картка з 5-7 питаннями (питання проблемного характеру). Пропонується обговорити питання з використанням будь-яких джерел (лекції, підручники, монографії тощо). Завершується залік бесідою групи з викладачем, де викладач уточнює правильність відповідей і якість засвоєння кожним. Якщо студент показує низький рівень знань, то він відправляється для роботи у наступну п’ятірку.

- гра ( як групова робота). Наприклад, захист концепції. Група поділяється на 2-3 підгрупи за кількістю концепцій, що обговорюватимуться. Кожна підгрупа отримує план і заздалегідь готується до гри (розподіляє обов’язки тощо). В процесі  гри виступають представники кожної групи, які оцінюються групою експертів (з числа студентів). Завершується гра підведенням підсумків, оцінкою та визначенням переможців.

Види іспитів:

- традиційний – співбесіда по питаннях білету. Питань з іспитів має бути небагато, але узагальнюючого характеру. Можна включити практичні питання, задачі і питання на знання першоджерел. При оцінюванні відповідей доцільно враховувати, насамперед,  узагальненість, логічність, знання теоретичних законів  і фактів, персоналій, культури мови.Викладач повинен вказати студенту на позитивні і негативні сторони відповіді.

- письмовий іспит;

- тестування – тест учбових досягнень.

До підсумкового контролю належать також різного виду контрольні, курсові, дипломні роботи та державний іспит.

Тестовий контроль знань по психології і його дидактичні функції

Одним з популярних на сьогодні методів контролю методів якості знань став тестовий контроль.

Тест – це стандартизоване завдання, за результатами рішень або відповідей якого виноситься судження про ступінь засвоєння матеріалу і студентові ставиться індивідуальній бал.Це тести успішності або тести учбових досягнень.

Тестова методика як засіб аналізу і оцінки засвоєння має перед іншими способами перевірки знань перевагу, так я к вона дозволяє отримати більш певне і об’єктивне уявлення про якість знань (Ю.М.Орлов, В.І.Каган). Під знаннями необхідно розуміти їх єдність з навичками та вміннями.

Вірно складені тести виконують не тільки контрольну але й навчальну функції. Завдання мають бути розраховані на глибоке знання літератури, стимулювати процес пошуку рішення не тільки напруженням пам’яті, а й в процесі живого мислення.

Проводити іспити в доброму старому дусі співбесіди, яка розкриває особливості наукових шкіл, творчих підходів, та індивідуальності студента, тестування ніяким чином не заважає. Спочатку базис – потім надбудова, спочатку правила дорожнього руху – потім керування.

Вимоги до тестів.

Тест повинен бути адекватним – валідним, тобто завдання повинні відповідати матеріалу, що вивчався по змісту, об’єму та рівню засвоєння.

Надійність тесту розуміється як здатність вимірювати саме ступінь засвоєння матеріалу. Це можна перевірити повторним тестуванням.

Зрозумілість тесту означає, що студент має розуміти які завдання і в якому розмірі він має виконати.

Простота тесту складається в тому, що завдання формулюються  найкоротше і чіткіше.

Однозначність тесту означає, що при оцінюванні якості його виконання різними експертами не повинно бути суперечностей.

Повнота тесту передбачає включення всього об’єму елементів оцінюваного знання в одному тесті (поняття, функції, властивості…).

Структура тестів.

В структуру будь-якого тесту мають входити наступні елементі:

- вказівки, які саме знання тест має виявити (що мав на увазі автор тесту);

- опис умов завдання;

- інструкція для студента: як він має надати результат (обрати з декількох, відмітити рішенні, зробити власну конструкцію відповіді…);

- еталон рішенні.

Тести необхідно експериментально-статистично перевірити.

Види тестів успішності.

Тести поділяються на закриті та відкриті.

Відкриті – характеризуються тим, що можливі відповіді не надаються і студент має сам сконструювати відповідь.

До таких тестів відносяться метод підбору та тест – ЕССе (незручний, тому мало застосовуваний).

Закриті – відзначаються наявністю варіантів відповідей:

-         з двома альтернативними відповідями (відсоток вгадування 50);

-         з множиною відповідей (5 варіантів відповіді,  відсоток вгадування 20).

При складанні таких тестів важливо, щоб студент дізнався скільки невірних відповідей. Це досягається інструкцією (вибрати дві правильні відповіді). В завданнях де необхідно встановити зв’язки між об’єктами може бути використана матриця:

Ознаки
		1	2	3	4
Предмети	А
	Б
	В
	Г

Рівні тестів.

Якість тестування може бути поліпшена, якщо послідовно пред’являти студентові одне й те саме питання тестів різного рівня, починаючи з першого. При цьому наступний тест надається при успішному проходженні попереднього (тест - драбина).

1 рівень – тести вимагають пригадування, впізнавання, без перетворень.

2 рівень – тести вимагають використанні засвоєної інформації в типових ситуаціях, при вирішенні типових задач.

3 рівень – тести вимагають переносу знать в нетипову ситуацію.

4 рівень – тести вимагають вміння самостійно знаходити рішення, створюючи нові для студента правила і алгоритми рішення.

Тестовий контроль має і недоліки:

-тест не дає можливості перевірити вміння студентів послідовно викладати учбовий матеріал;

-неможливо перевірити мовленнєві вміння;

-тест надає лише кінцевий результат і не зрозуміло, яким чином він отриманий;

- не всі вміння, навички і учбовий матеріал можна перевірити тестами (сутність теоретичних концепцій, цілісне уявлення про діагностичні методи тощо);

- в цілому при застосуванні тестового контролю передбачається і певний метод навчання. Найбільш придатним для цієї мети є біхевіористський (де тестовий контроль здійснюється після кожної теми, а знання відпрацьовуються по типу стимул – реакція).

БЛОК-СХЕМА

Види та форми контролю знань в процесі навчання

 

Види контролю:

• Попередній
• Поточний
• Тематичний
• Періодичний
• Підсумковий
•  

Функції контролю:

• Освітня
• Діагностична
• Виховна
• Розвивальна
• Стимулююча
• Управлінська

Умови ефективності контролю: об’єктивність (наявність єдиного критерію), неспростовність оцінювання (не підлягають сумніву), гласність.

В процесі здійснення контролю необхідно дотримуватися основних принципів контролю: професійна спрямованість, надійність, валідність, системність, систематичність.

Студентам пропонується надати коротку характеристику особливості розкрити використання принципів

Педагогічні вимоги до контролю:  індивідуальний характер, систематичність контролю, всебічність, об'єктивність, різноманітність форм, диференційований підхід,   гласність,   єдність вимог,  доброзичливість.

Методи контролю:

• спостереження

• усні

• письмові

• графічні

• практичні

• програмовані

Форми контролю:

• Індивідуальна
• Фронтальна
• Групова
• Залік
• іспит
• іспит

За шкалою ЕСТ8	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу (як приклад)
А	Відмінно	90-100
ВС	Добре	75-89
DE	Задовільно	60-74
FХ	Незадовільно з можливістю повторного складання	35-59
F	Незадовільно з обов'язковим повторним курсом	1-34

Модуль 1 (поточне тестування)							Модуль 2 (ІНДЗ)	Підсумковий контроль	Сума
Змістовий модуль І				Змістовий модуль II			40	35	100
10				15
Т1	Т2	ТЗ	Т4	Т5	Т6	Т7
2	2	2	4	5	5	5