ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА 13.07.2015 03:13

 

УДК...........

ББК .............

С....

 

 

Рекомендовано до друку методичною радою Інституту

(протокол № __ від „  ” _______ 2014 р.)

 

 

 

 

Сова М.О.Пенітенціарна педагогіка: Навчально-методичний комплекс. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014. – 17 с.

 

 

 

 

                                Рецензент:    

 

Сотніченко В.М. , кандидат педагогічних наук, доцент

 

 

 

 

 

 

 

 

Відомості про автора:

Сова М.О. –завідувач кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби, доктор педагогічних наук, доцент.

 

 

 

                                                    © Сова, 2014

 © Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП...................................................................................................................

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН......................................................................................

 

ПРОГРАМАКУРСУ...........................................................................................

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.......................

 

СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ.............................................

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ.......................................................................................

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ...................................................................

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У сучасний період в Україні інтенсивно розвивається  пенітенціарна педагогіка, котра  вивчає процес формування особистості засуджених (ув’язнених) та персоналу.

Між усіма галузями педагогіки існує органічний зв'язок тому, що кожна з них доповнює і збагачує їх пізнаннями у процесі виховання та навчання.

Людина, перебуваючи в сім’ї, навчальних закладах, на виробництві, підпадає під дію зовнішніх умов, тому постійно змінюється, виховується все життя. Тобто проходить процес соціалізації. Але не завжди процес соціального формування особистості протікає без відхилень і зривів. Іноді ці взаємини приводять до того, що людина скоює протиправні дії, стає на шлях злочину.

Проте, засуджуючи злочинців, наше суспільство прагне не тільки покарати їх, але й ставить за мету виправити їх та повернути до чесного життя.

Причому процес впливу на особистість проходить у спеціальних умовах, пов’язаних з виконанням покарань.

Дослідити умови, закономірності, особливості педагогічного процесу у специфічних умовах відбування покарань і покликана пенітенціарна педагогіка.

Фундаментальною метою дисципліни є - ознайомити курсантів з галуззю педагогіки, яка вивчає спеціально-організовану, цілеспрямовану та систематичну діяльність з формування особистості засуджених (ув’язнених) та персоналу.

Тобто, науковий інтерес пенітенціарної педагогіки зосереджений на дослідженні сутності закономірностей навчання, виховання та розвитку людини у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі.

Головними завданнями пенітенціарної педагогіки є:

1. Навчання засуджених та персоналу – надання їм необхідних знань, умінь та навичок.
2. Виховання засуджених та персоналу – цілеспрямований позитивний вплив на їх духовний, інтелектуальний та фізичний розвиток.
3. Розвиток засуджених та персоналу – виявлення та розвиток їх здібностей, підвищення їх духовного, інтелектуального та фізичного рівня.

Дисципліна «Пенітенціарна педагогіка» вивчається у першому семестрі четвертого курсу і відноситься до циклу професійно-орієнтованих дисциплін. «Пенітенціарна педагогіка» тісно пов’язується з окремими темами таких навчальних дисциплін, як педагогіка, загальна психологія,  психодіагностика, педагогічна психологія.

Накопичення балів відбувається як за рахунок поточного контролю, так і за результатами позааудиторноїроботи (виконання практичних завдань, підготовка реферативних доповідей), а також підсумкового контролю. Форма контролю – іспит.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль І. Теоретико-методологічні основи пенітенціарної педагогіки

 

1.1. Пенітенціарна педагогіка як наука:

поняття, категорії, задачі, зв'язок з іншими науками

 

        Пенітенціарна педагогіка як галузь педагогічної науки, її задачі та категорії. Об'єкт пенітенціарної педагогіки. Виправлення засуджених –основна категорія пенітенціарної педагогіки. Зв'язок з іншими науками. Методологічні основи  пенітенціарної педагогики. Методи дослідження пенітенціарної педагогіки.

1.2. Становлення и розвиток пенітенціарної педагогіки

 (1917-1937 рр.)

 

          Виникнення пенітенціарної педагогіки як науки. Розробка основ виправної трудової педагогіки (1917-1937 рр.). Діяльність засновника пенітенціарної педагогіки А. С. Макаренка. Основні положення теорії А. С. Макаренка: чітке знання педагогом мети виховання; повага до особистості вихованця, доброзичливий погляд на його сили і можливості сприймати гарне, ставати краще, проявляти активне ставлення до навколишньог; праця з нецікавої повинна поступово стати цікавою, творчою, гордістю і радістю; вирішальна роль і відповідальність керівника за єдність педагогічних дій вихователів; створення необхідних умов для виховання; орієнтування вихованців на майбутнє, а не на минуле; виховання в колективі і через колектив, правильне застосування заходів впливу та інші. Праця С. В. Познишева «Основи пенітенціарної науки» (1923 р).

 

 

1. 3. Основні тенденції розвитку теорії та практики перевиховання засуджених в 60-80-е рр. ХХ століття.

Виправно-трудова педагогіка вперше включена як наукова дисципліна в навчальні плани Вищої школи МВС СРСР і спеціальних середніх навчальних закладів МВС союзних республік. 1966 р - видано перший навчально-методичний посібник для курсантів і слухачів-заочників середніх спеціальних закладів з курсу «Виправно-трудова педагогіка» під редакцією професора Б. С. Утевського. 1967 р. - опубліковано інший навчальний посібник «Виправно-трудова педагогіка», схвалений Радою Вищої школи МООП СРСР (відповідальний редактор В. Ф. Пирожков). Виправно-трудова педагогіка  - самостійна галузь (1963 р.) Погляди академіка І. А. Каїрова: запропонував розширити систему педагогічних наук, включивши в неї виправно-трудову педагогіку«Нова програма КПРС і завдання педагогічної науки». Узагальнення досвіду перевиховання засуджених, внесення рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення виховного процесу, збору інформації про найбільш ефективних прийомах та методах виховної роботи. У 70-і р. ХХ ст.  склалися різноманітні форми навчання вихователів: школи первісної професійної підготовки, постійно діючі семінари та народні університети, що діяли на громадських засадах. Незважаючи на це, в пенітенціарній педагогіці тривали пошуки вдосконалення роботи загонового ланки.

 

1.4. Сучасні  тенденції розвитку пенітенціарної педагогіки

Створення концепції виховної роботи із засудженими в умовах реформування кримінально-виконавчої системи. Вдосконалення виховної роботи із засудженими, підвищення результативності їх виправлення та соціальної адаптації після звільнення, попередження нових злочинів. Тенденції на посилення індивідуалізації соціальної, психологічної та виховної роботи із засудженими із залученням до виправного процесу представників органів виконавчої влади, а також інститутів громадянського суспільства. Посилення психолого-педагогічних методів впливу на засуджених, стимулювання їх правослухняної поведінки. Нові індивідуальні форми роботи, що забезпечують надання адресної соціальної, психологічної та педагогічної допомоги кожному засудженому з урахуванням його соціально-демографічної, кримінально-правової та індивідуально-психологічної характеристики. Розроблено комп'ютерну програму - програмно-технічний комплекс автоматизованої картотеки обліку спецконтингенту (ПТК акус), що забезпечує ведення обширної комп'ютерної бази даних на кожного засудженого, в якій відображаються результати соціального анкетування засудженого, психологічних тестів, його соціально-демографічна, кримінально-правова та індивідуально-психологічна характеристика.

Змістовий модуль 2. Об’єкт і суб’єкт виховної системи в установах

 виконання покарань.

2.1. Засуджений як об’єкт і суб’єкт педагогічної взаємодії

       Співвідношення між суб'єктом і об'єктом у педагогічному процесі у ВУ. Основі вимоги педагогічного закону відповідності змісту, засобів, методів і форм педагогічного впливу особливостям виховуваних, їх соціальним властивостям і якостям. Засуджені  -  об'єкти виправлення, але суб'єкти небезпечної для суспільства свідомості та  поведінки. Засуджений, свідомо вступив на шлях виправлення, стає суб'єктом і як окрема особистість, і як член колективу, які є в умовах ВУ не тільки об'єктами, а й суб'єктами виправного процесу. Виборча соціальна позиція  засудженого до покарання, виправної установи, його адміністрації та співробітників, до цілей виховання, виправлення і навчання, до засобів і методів виправлення, до виховної роботи, до трудової діяльності, до скоєного злочину, до самовиховання.

          Малі групи, колектив як об'єкт і суб'єкт педагогічного процесу. Офіційні та неофіційні групи. Загін - основна структурна одиниця колективу засуджених. Особливості засуджених як об'єкта і суб'єкта процесу виправлення. Самовиправдання  як психологічний механізм захисту.

виступає об'єктом спостереження і вивчення для засуджених. Моральний облік вихователя. Типологічна  і класифікаційна характеристика кожного засудженого.

 

2.2 Колектив співробітників виправної установи  як суб'єкт педагогічної взаємодії

 

Організації колективу співробітників ВУ. Основна діяльність колективу ВУ - виховна. Структурні ланками колективу: працівники різних відділів і служб, працівники освітньої школи, професійного училища, медичної частини, психологічної та соціальної служби. Відділ виховної роботи із засудженими - організатор морального, естетичного, правового виховання; культурно-масової та фізкультурно-спортивної роботи; організатор вільного від роботи та навчання час засуджених. Виробничі частини та служби -організатори трудового виховання засуджених. Медична і фінансова служби  - організовують гігієнічне та медичне обслуговування, побут, облік кількості та якості праці засуджених. Основна педагогічна задача - виправляти засуджених, яка вимагає єдності дій згуртованого колективу..

 

2.3. Вимоги до особистості вихователявиправної установи

 

Сутність діяльності вихователів ВУ. Створення моральної атмосфери в колективі засуджених. Авторитет вихователя: знання вихователем справи, володіння спеціальними знаннями, навичками і вміннями; творче вирішення ним виховних завдань, відсутність «шаблону»; високорозвинене почуття відповідальності як за свої дії, так і за дії підлеглих йому людей; високий рівень загальної культури і, нарешті, індивідуальний стиль у своїй роботі. Особистісні якості вихователя: спрямованість, інтелектуальність, емоційність спілкуванні з оточуючими, моральність, дисциплінованість, суворе дотримання норм законності, правил внутрішнього розпорядку, повага прав засуджених, увага до їхнього особистого життя, задоволенню їх законних потреб, особистий приклад.

Воля і самовладання, вміння управляти не тільки своїми, але й чужими емоціями - риси, без яких немислимий сучасний співробітник виправних установ.

Душевна чуйність, справедливість, вимогливість – невідємні особистісні риси вихователя.  

Робота зі спецконтингентом вимагає психолого-педагогічну ерудицію, розвинені педагогічні здібності (професійна пильність, педагогічна інтуїція, організаторські здібності, педагогічний оптимізм, мобільність і адекватність реакції, педагогічне прогнозування), педагогічну техніку.

Педагогічна майстерність – як одна з умов продуктивної діяльності вихователя,  синтез різних якостей його особистості, знань, умінь, навичок.

Правильне ухвалення рішення при несподіваній ситуації, що створилася, особливо конфліктної між вихователем і засудженим. Педагогічна інтуїція - здатність передбачати і передчувати можливі зміни і прояви в колективі, групі засуджених або окремо взятої особистості. Педагогічний такт - уміння знаходити найбільш ефективні способи впливу на особистість, дотримуватися педагогічно доцільну міру в застосуванні виховних впливів, враховувати конкретне педагогічне завдання, особливості та можливості людини в даній педагогічної ситуації. Довід А.С.Макаренка.

 

Змістовий модуль 3. Засоби виправлення, мтеоди  і форми виховання засуджених

 

3.1. Основні засоби та методи виправлення засуджених

 

Основні засоби виправлення засуджених: встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), виховна робота, суспільно корисна праця, отримання загальної освіти, професійна підготовка, громадське вплив. Дана система засобів найбільш повно відображає зв'язок між категоріями «мета» і «засоби». Застосування засобів, прийомів, методів виправлення засуджених. Метод переконання. Метод прикладу (наслідування). Метод вправи. Методика привчання. Комплекс звичок, які повинні бути виховані у кожного засудженого (гігієнічні, побутові, дисциплінованості, трудові, дотримання норм моральної поведінки,

Система вимог до засуджених: єдність вимог всього педагогічного колективу ВУ, систематичний контроль за додержанням режимних вимог, трудової дисципліни, педагогічно продуманий вплив на випадки порушення встановлених норм поведінки.

Метод змагання. Метод заохочення. Метод примусу та його різновид покарання. Основні вимоги до покарання. Метод вибуху.

 

 

3.2.Форми виховної роботи із засудженими

 

Класифікація форм виховних впливів на засуджених: індивідуальні, групові, колективні та масові.

Індивідуальна форма педагогічної взаємодії - індивідуальна виховна робота із засудженим - комплекс цілеспрямованих впливів суб'єкта на об'єкт, результатом яких є зміна (виправлення) особистості засудженого.

Форми індивідуальної роботи із засудженим - атестування засуджених; дисциплінарна практика; індивідуальне шефство; самовиховання; індивідуальна бесіда; переписка з родичами; громадські та особисті доручення; залучення засуджених у суспільно корисну діяльність; контроль за поведінкою засуджених. Система «соціальних ліфтів» - стимулювання правослухняної поведінки засуджених шляхом послідовного зниження рівня правообмежень.

Групові форми: диспути, бесіди, збори бригади, загону, класу, День загону, лекція, диспут, вікторина, випуск стінного друку та оформлення наочної агітації тощо.

 

 

 

Змістовий модуль 4. Зміст виховної роботи із засудженими у виправних установах

 

4.1. Різновиди виховання засуджених

 

 

Різновиди виховання засуджених: моральне, правове, трудов, фізичне,  санітарно-гігієнічний. Виховання засуджених в навчальній діяльності

 

 

 

4.2. Особливості виховної роботи з різними категоріями засуджених

 

 

Особливості виховної роботи з неповнолітніми засудженими. Особливості педагогічного процесу  з неповнолітніми засудженими. Особливості виховної роботи  із засудженими жінками. Особливості правового, трудового, морального, естетичного виховання засуджених жінок. Особливості виховної роботи із засудженими, які дотримуються кримінальних традицій. Особливості виховної роботи із засудженими похилого віку та інвалідами.

 

4.3.         Поняття про оцінку, результативність і ефективність виховної роботи

 

Поняття ефективності виховної роботи в УВП (її дієвість, результативність, здатність забезпечити досягнення головної мети кримінально-виконавчого законодавства - виправлення засуджених) Три групи заходів заохочення засуджених: «позитивно характеризуються»; «засуджені, які для свого виправлення не потребують повного відбування призначеного судом строку покарання»; «визнаються злісними порушниками встановленого порядку відбування покарання». Критерії оцінювання результатів виховної роботи в УВП: система відносин засуджених до навколишньої дійсності; суспільно корисної праці; колективу засуджених, персоналу; законам, вимогам режиму відбування покарання; скоєного злочину і призначеної судом міри покарання; навчанню; виховним заходам; самому собі, своїм особистим якостям, своєму справжньому і майбутньому. Кількісний і якісний аналіз результатів виховної роботи.Три етапи  підготовки засуджених до звільнення передбачає три етапи: перший - проведення занять в школі підготовки до звільнення; другий - групова та індивідуальна підготовка засуджених до звільнення, яка проводиться в загінній ланці безпосередньо начальником загону; третій - організація роботи протягом першого року після звільнення по закріпленню результатів виховного впливу на засудженого в УВП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

ТЕМА 1.1. Психологічні особливості розвитку сучасної сім’ї

 

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Гуманізація сімейних стосунків.
2. Значущість групових характеристик у порівнянні з інституціональними.
3.  Егалітаризація сімейних зв’язків.
4.  Підвищення ролі внутрішніх регулювальників сімейних відносин.

 

Література до теми:

1. Афанасьева Т. М. Семья. — К.: Рад. шк., 1986. – 134 с.

2. Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы // Вестн. МГУ. — 1985. — № 4. — С. 10–20. — Сер. 14. Психология.

3. Голод С.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. — Л.: Наука, 1984. – 156 с.

4. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. — М.: Просвещение, 1991. – 210 с.

5. Дмитриева Т. В. Гештальт-подход в работе с парами и семьями // Вестн. психосоц. и коррекц.- реабилитацион. работы. — 1999. — № 1. — С. 27–37.

6. Игошев К. Е. Миньковский Г. М. Семья: Дети: Школа. — М.: Юрид. лит., 1989. – 245 с.

7. Каган В. Е. Воспитателю о сексологии. — М.: Педагогика, 1991. — С. 27–34.

8. Ковалев С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: Тесты, опросники, ролевые игры. — М.: Просвещение, 1991. – 167 с.

9. Ковалев С.В. Психология современной семьи. — М.: Просвещение, 1988.

10. Левицкий В.М. Психология семейных отношений. — К.: Феникс, 1991. – 200 с.

11. От Я до Мы: азбука семейной жизни / Сост. С. В. Ковалев. — 2-е изд., доп. — М.: Педагогика, 1990. – 178 с.

12. Психологічна допомога сім’ї: Посіб. / За ред. З. Г. Кісарчук. — К.: Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 1998. — С. 15–20.

13. Семья: социально-психологические и этические проблемы: Справоч./ В. И. Зацепин, Л. Н. Бучинская, И. Н. Гавриленко и др. — К.: Политиздат Украины, 1989. – 180 с.

14. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. В. Психология и психотерапия семьи. — СПб.: Питер, 1999. – 260 с.

15. Этика и психология семейной жизни / Под ред. Н. Г. Юркевича. — Минск: Народная асвета, 1989. – 280 с.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Психологічна сутність сім’ї як малої соціальної групи.
2. Відмінності сім’ї від інших малих соціальних груп.
3. Функції сім’ї, їх характеристика.
4. Типологія сім’ї.
5. Психологічна структура сім’ї.
6. Етапи життєдіяльності сім’ї; їх стисла характеристика.

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Які соціально-психологічні характеристики є спільними для сім’ї та інших малих соціальних групп?
2. Проаналізуйте особливості взаємин у вашій сім’ї. Чи можна назвати її психологічний клімат сприятливим? Чому?
3. Охарактеризуйте типи родин: а) за демографічною ознакою; б) за структурою влади; в) за розподілом ролей.
4. Виявіть сучасні тенденції розвитку сім’ї.
5. Чи можна стверджувати, що сучасна сім’я перебуває у кризовому стані?

Розгляньте психологічні проблеми кожної

 

 

Змістовий модуль І. Теоретико-методологічні основи пенітенціарної педагогіки

 

ТЕМА 1.1. Пенітенціарна педагогіка як наука:

поняття, категорії, задачі, зв'язок з іншими науками

 

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Пенітенціарна педагогіка як галузь педагогічної науки.
2. Задачі та категорії пенітенціарної педагогіки.
3. Галузі пенітенціарної педагогіки.
4. Зв'язок пенітенціарної педагогіки з іншими науками.
5. Методологічні основи  пенітенціарної педагогики.
6. Методи дослідження пенітенціарної педагогіки.

 

      Література до теми:

Основна література:

1. Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"
2. Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 15 вересня 2008 р. - К.: Вид-во Паливода А.В. - 88  с.
3. Основи пенітенціарної педагогіки і психології: Навчальний посібник / За заг. ред. Синьова В.М. - Біла Церква: КОІПОПК, 2003. – 102 с.
4. Збірник практичних задач та ситуацій з основ пенітенціарної педагогіки та психології / уклад. В.І.Мандра. – Біла Церква, 2004. – 31 с.
5. Синьов В.М., Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка в запитаннях та відповідях. К.: Леся, 2000. - 131 с.
6. Синьов В.М., Радов Г.О., Кривуша В.І., Беца О.О. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців. - К.: Леся, 1997. - 272 с.
7. Кисельов М.В, Івашко Н.Н. Пенітенціарна педагогіка: підручник для курсантів вищих навчальних закладів.

 

                  Додаткова література:

1. Стеценко С.Г., Богатирьов І.Г., Кушнірова Т.В., Беца О.В. Особливості виховної роботи з різними категоріями засуджених: матеріали круглого столу. – Київ, 2014.
2. Яблонська Т. Моніторинг стану дотримання ув’язнених та засуджених осіб в Україні. – Київ, 2006.
3. Правові та соціальні послуги засудженим: матеріали семінару «Правова допомога ув’язненим – досягнення та проблеми». – Святогірськ, 2011.
4. Зауторова Э. В. Пенитенциарная педагогика: учебное пособие. – Вологда: ВИПЭ ФСИН России, 2013.
5. 5.  Гербеев Ю. В. Педагогика и политико-воспитательная работа с осуждёнными : учебное пособие. – Рязань, 1985.
6. Гуров А. И. Категории профессиональных преступников и неформаль-ные нормы их поведения // Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М.: Юрид. лит-ра, 1990.

 

Пропоновані теми рефератів:

1.Галузі пенітенціарної педагогіки.

2.Зв'язок пенітенціарної педагогіки з іншими науками.

3. Основні напрями пенітенціарної педагогіки.

 

Завдання до самостійної роботи:

1. Назвіть основні категорії пенітенціарної педагогіки .

2. Охарактеризуйте категорії виховання та перевиховання; соціалізації та ресоціалізації; виправлення.

3. Назвіть засоби виправлення.

 

 

1.2. Становлення и розвиток пенітенціарної педагогіки

 (1917-1937 рр.)

 

          Виникнення пенітенціарної педагогіки як науки. Розробка основ виправної трудової педагогіки (1917-1937 рр.). Діяльність засновника пенітенціарної педагогіки А. С. Макаренка. Основні положення теорії А. С. Макаренка: чітке знання педагогом мети виховання; повага до особистості вихованця, доброзичливий погляд на його сили і можливості сприймати гарне, ставати краще, проявляти активне ставлення до навколишньог; праця з нецікавої повинна поступово стати цікавою, творчою, гордістю і радістю; вирішальна роль і відповідальність керівника за єдність педагогічних дій вихователів; створення необхідних умов для виховання; орієнтування вихованців на майбутнє, а не на минуле; виховання в колективі і через колектив, правильне застосування заходів впливу та інші. Праця С. В. Познишева «Основи пенітенціарної науки» (1923 р).

 

 

1. 3. Основні тенденції розвитку теорії та практики перевиховання засуджених в 60-80-е рр. ХХ століття.

Виправно-трудова педагогіка вперше включена як наукова дисципліна в навчальні плани Вищої школи МВС СРСР і спеціальних середніх навчальних закладів МВС союзних республік. 1966 р - видано перший навчально-методичний посібник для курсантів і слухачів-заочників середніх спеціальних закладів з курсу «Виправно-трудова педагогіка» під редакцією професора Б. С. Утевського. 1967 р. - опубліковано інший навчальний посібник «Виправно-трудова педагогіка», схвалений Радою Вищої школи МООП СРСР (відповідальний редактор В. Ф. Пирожков). Виправно-трудова педагогіка  - самостійна галузь (1963 р.) Погляди академіка І. А. Каїрова: запропонував розширити систему педагогічних наук, включивши в неї виправно-трудову педагогіку«Нова програма КПРС і завдання педагогічної науки». Узагальнення досвіду перевиховання засуджених, внесення рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення виховного процесу, збору інформації про найбільш ефективних прийомах та методах виховної роботи. У 70-і р. ХХ ст.  склалися різноманітні форми навчання вихователів: школи первісної професійної підготовки, постійно діючі семінари та народні університети, що діяли на громадських засадах. Незважаючи на це, в пенітенціарній педагогіці тривали пошуки вдосконалення роботи загонового ланки.

 

1.4. Сучасні  тенденції розвитку пенітенціарної педагогіки

Створення концепції виховної роботи із засудженими в умовах реформування кримінально-виконавчої системи. Вдосконалення виховної роботи із засудженими, підвищення результативності їх виправлення та соціальної адаптації після звільнення, попередження нових злочинів. Тенденції на посилення індивідуалізації соціальної, психологічної та виховної роботи із засудженими із залученням до виправного процесу представників органів виконавчої влади, а також інститутів громадянського суспільства. Посилення психолого-педагогічних методів впливу на засуджених, стимулювання їх правослухняної поведінки. Нові індивідуальні форми роботи, що забезпечують надання адресної соціальної, психологічної та педагогічної допомоги кожному засудженому з урахуванням його соціально-демографічної, кримінально-правової та індивідуально-психологічної характеристики. Розроблено комп'ютерну програму - програмно-технічний комплекс автоматизованої картотеки обліку спецконтингенту (ПТК акус), що забезпечує ведення обширної комп'ютерної бази даних на кожного засудженого, в якій відображаються результати соціального анкетування засудженого, психологічних тестів, його соціально-демографічна, кримінально-правова та індивідуально-психологічна характеристика