Підстави для відводу прокурора, слідчого

1. 1.  Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1)  якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім 'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного по­зивача або цивільного відповідача;

2)  якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3)   якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім 'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які виклика­ють обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

1. 2.   Попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень Верховним Судом України як прокурора не є підставою для його відводу.

1. Принцип змагальності у кримінальному процесі полягає в тому, що на одну і ту ж особу не може бути покладено функцію обвинувачення, функцію захисту, функ­цію вирішення справи. Кожен учасник провадження має право виконувати лише одну функцію, зокрема: сторона обвинувачення - надавати докази і доводити винність особи; сторона захисту - надавати докази, які спростовують обвинувачення, і захи­щатися; суд вирішує справу по суті.

Що ж стосується прокурора, слідчого, то вони відповідно до глави 3 КПК вико­нують функцію обвинувачення від імені держави, і їх повноваження визначені цими законодавчими нормами.

Прокурор, слідчий не мають права поєднувати державні інтереси і свої приватні, інтереси своїх близьких родичів чи інших осіб, а тому зазначена норма передбачає, що вони не можуть виконувати державні функції у конкретному кримінальному про­вадженні і одночасно бути заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем згаданих учасників кримінального провадження.

Прокурор, слідчий не має права брати участь у конкретному провадженні, якщо він був задіяний у ньому як будь-який інший учасник (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, суддя тощо).

Водночас закон надає прокурору право заявляти цивільний позов у кримінально­му провадженні не тільки на користь держави, а й в інтересах потерпілих від злочину осіб, захищати їх права та законні інтереси у випадках, передбачених законом.

Не забороняється брати участь у конкретному провадженні прокурору, якщо він уже брав у ньому участь як слідчий, і навпаки. Це пояснюється єдністю завдань про­курорсько-слідчої діяльності.

Ні слідчий, ні прокурор, ні суддя чи інший учасник провадження, який виконує функції від імені держави, не має права брати участь у конкретному кримінальному провадженні, якщо він чи його близькі родичі заінтересовані в результатах цього про­вадження або існують інші обставини, які викликають сумніви у його неупередженості.

На відміну від слідчого судді, судді, присяжного закон надає прокурору право брати участь у конкретному кримінальному провадженні з моменту заяви чи повідо­млення про кримінальне правопорушення і до виконання вироку, в тому числі брати участь у всіх судових інстанціях без винятку.

Прокурор, слідчий за наявності підстав відводу мають заявляти самовідвід.

Відвід слідчому може бути заявлений у процесі досудового провадження, а про­курору - як у процесі досудового, так і судового провадження з моменту, коли такі підстави стали відомі.

Питання про відвід слідчого вирішує керівник слідчого органу або прокурор; про відвід прокурора - вищестоящий прокурор, про що виноситься постанова, а в про­цесі судового розгляду - суд виносить ухвалу.

До прийняття рішення про відвід слідчий, прокурор продовжують виконувати свої обов'язки.