
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Планування і контроль на підприємстві ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Університет економіки і підприємництва”
Планування і контроль на підприємстві ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Університет економіки і підприємництва”« Назад
Планування і контроль на підприємстві ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Університет економіки і підприємництва” 10.02.2015 21:42
ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Університет економіки і підприємництва”
Планування і контроль на підприємстві
Методичні вказівкидо виконання курсового проекту для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 6.030504 "Економіка підприємства"
Хмельницький 2011 Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу ПВНЗ “УЕП” заборонено
Укладачі: ПРОСКУРОВИЧ Оксана Василівна, к.е.н., доцент КРАВЧУК Лариса Миколаївна, к.е.н., доцент
Методичні вказівки обговорено та рекомендовано до друку на засіданні кафедри економіки і підприємства, методичної ради УЕП «13» вересня 2010р., протокол №1
Рецензент: Степанюк Н.С., ст. викладач
Навчально-методичне видання
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИз дисципліни «Планування і контроль на підприємстві» до виконання курсового проекту для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 6.030504 "Економіка підприємства"
Комп. верстка: Пашевська О.В. Підп. до друку 8.10.04. Формат 60х84/16. Папір друк. Офс. друк. Ум. друк. арк. 2,352 Обл.- вид. арк._______. Тираж ___ пр. Зам.289.
Методично-редакційний центр ПВНЗ “УЕП” 29016, Хмельницький, вул. Львівське шосе, 51/2
тел (03822) 2-51-33ЗМІСТ
ВСТУП
Планування і контроль на підприємстві забезпечують попереднє прийняття правильних управлінських рішень, що сприятимуть розвитку та процвітанню підприємства. В ринкових умовах господарювання воно являє собою самостійний вид діяльності суб‘єктів ринкових відносин, спрямований на визначення цілей підприємства, ресурсів для досягнення цих цілей і передбачення результатів.Планування і контроль знижують ризик та сприяють пошуку найбільш придатних напрямків дій. У зв’язку з цим фахівці підприємств різних галузей економіки повинні розвивати економічне та управлінське мислення, володіти системою спеціальних знань у галузі планування і контролю господарсько-економічної діяльності підприємств. Навчальний курс «Планування і контроль на підприємстві» передбачає ознайомлення студентів із прийомами та методами розробки поточного плану підприємства в умовах ринкової економіки. Він орієнтований на формування теоретичних основ планування і контролю діяльності підприємства, розробки поточних планів. Вивчення дисципліни дасть можливість опанувати певний обсяг теоретичних і методологічних знань, знаходження рішення тих чи інших економічних проблем, що виникатимуть в процесі їх практичної діяльності. Завершальний етапом вивчення курсу «Планування і контроль на підприємстві» є написання та захист курсового проекту. Використовуючи теоретичні знання та практичний матеріал, отриманий у результаті виконання індивідуальних завдань, студенти набувають навичок планування і контролю діяльності на підприємстві. В курсовому проекті необхідно показати глибокі знання з економічних питань, а також високий рівень спеціальної підготовки по курсу, що вивчається. При цьому необхідно вміти ув'язати загальнотеоретичні положення з конкретним практичним матеріалом.
1. ОБСЯГ ТА СТРУКТУРА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
Курсовий проект виконується на основі індивідуального завдання, виданого викладачем. Обсяг роботи, яка складається з текстової частини та розрахункового матеріалу, становить 25-30 сторінок. Вихідні дані за варіантами для розрахунку курсового проекту подані у дод. Б, В, Д. Робота містить такі розділи: ВСТУП РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика підприємства та планування обсягів продажу РОЗДІЛ 2. Розрахунок експлуатаційних та капітальних витрат обладнання першого цеху РОЗДІЛ 3. Планування виробничої програми та виробничої потужності підприємства РОЗДІЛ 4. План з праці та кадрів РОЗДІЛ 5. Планування собівартості, прибутку та рентабельності РОЗДІЛ 6. Техніко-економічні показники підприємства ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКИ
2. ЗМІСТ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗДІЛІВ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ У ВСТУПІ (1-2 стор.) на основі спеціальної економічної літератури треба стисло сформулювати завдання, які стоять перед економікою в умовах нестабільності, розкрити значення планування і контролю для підприємств усіх галузей економіки та форм власності. У РОЗДІЛІ 1 (4-5 стор.)потрібно дати характеристику підприємства, для якого розробляється тактичний план, вказати основну мету та завдання діяльності; навести перелік продукції, яку виготовляє підприємство; обрати форму власності, найбільш прийнятну для даного підприємства. При плануванні обсягів продажу необхідно розкрити такі питання:
У РОЗДІЛІ 2 (4-5 стор.) за умовами індивідуального завдання, яке містить перелік обладнання першого цеху та його технічні характеристики, необхідно розрахувати експлуатаційні та капітальні витрати. Розрахунок здійснюється спочатку для кожного виду обладнання, а потім визначається загальна сума витрат для всіх видів обладнання (результати заносяться в таблицю за поданим зразком). Капітальні витрати обладнання певного виду визначаються за формулою:
, (2.1)де Ц -ціна одиниці обладнання даного виду, грн.; n - кількість одиниць обладнання даного виду, одиниць. До експлуатаційних витрат відносяться:
, (2.2) де Зсер - середньорічна заробітна плата ремонтувальника, грн.; Кс - коефіцієнт ремонтної складності обладнання даного виду; Но - норма обслуговування обладнання одним ремонтувальником, умовних одиниць.
, (2.3) де М - потужність електродвигуна, Квт.; n - кількість машин, одиниць; Тзм - тривалість зміни, годин; nзм - кількість змін роботи обладнання; Др - кількість робочих днів на рік; Кз - коефіцієнт завантаження обладнання; Це - ціна 1 Квт/год. електроенергії, грн.
, (2.4) де К - капітальні витрати, грн.; Nа - норма амортизації, %.
(2.5) Результати розрахунків заносяться в табл. 2.1. Таблиця 2.1 - Капітальні та експлуатаційні витрати
У табл. 2.1 потрібно передбачити підсумковий рядок, розрахувавши суми в колонках 2, 3, 4, 5, 6, 7. У РОЗДІЛІ 3 (5-6 стор.)планується виробнича програма та виробнича потужність підприємства. Виробнича програма – це ключовий план підприємства, що визначає необхідний обсяг виробництва, його номенклатуру та асортимент згідно з планом продажу. Він розробляється на рік у натуральному та вартісному вираженні у такій послідовності:
, (3.1) де Кф – фактична кількість робочих місць в цеху. Тзм - тривалість зміни, год. Nпл. - планова трудомісткість виробу, год.
(3.2)
, (3.3) , (3.4) де Цо – оптова ціна виробу, грн. Цв – відпускна ціна виробу, грн.
(3.5)
Результати розрахунків для більшої наочності доцільно подати у вигляді табл. 3.1. Таблиця 3.1 - Виробнича програма підприємства
У табл. 3.1 передбачити підсумковий рядок і розрахувати суму в колонках 11 і 13. Виробнича потужність розраховується для кожного цеху в натуральному та вартісному вираженні, а потім визначається загальна виробнича потужність усього підприємства у вартісному виразі. Виробничу потужність розраховують у такій послідовності:
, (3.6) де S - площа цеху, м2. Sн - норма площі на одне робоче місце, м2.
2. Нормативна кількість робочих місць у кожному цеху порівнюється з фактичною кількістю, і для подальших розрахунків обирається більше із двох значень. Крім того, визначається коефіцієнт використання виробничої площі і робляться висновки про використання площі. Коефіцієнт використання виробничої площі визначається за формулою:
, (3.7) де Кф - фактична кількість робітників у цеху, чол.
, (3.8) де Кпр - прийнята кількість робочих місць у цеху. Дв - кількість днів виготовлення виробу. Nтех - технічна норма часу на виготовлення виробу, год.
, (3.9) , (3.10) , (3.11) де Цо - оптова ціна виробу, грн. Цв - відпускна ціна виробу, грн.
, (3.12) де Рзаг - річний випуск продукції підприємства в оптових (відпускних) цінах, грн. Рmax-заг - виробнича потужність підприємства в оптових (відпускних) цінах, грн.
У РОЗДІЛІ 4 (5-6 стор.) розраховуються фактична та спискова чисельність робітників усіх категорій та чисельність працівників апарату управління; плануються фонди заробітної плати всіх працівників; розраховуються середні показники з продуктивності праці та заробітної плати. Планування чисельності проводиться в такій послідовності:
, (4.1) де Рзм - випуск продукції цехом за зміну, шт. Nпл - планова норма часу на виготовлення виробу, год. Тзм - тривалість зміни, год. nзм - кількість робочих змін підприємства. Фактичну чисельність основних робітників розраховують для кожного цеху, а потім – загальну по підприємству.
(4.2) де Кобл - кількість обладнання цеху в умовних одиницях; Но - норма обслуговування обладнання одним ремонтувальником.
Фактичну чисельність ремонтувальників другого, третього та четвертого цехів, кількість обладнання яких невідома, визначають пропорційно випуску продукції за зміну в натуральному вираженні:
, (4.6) де S - площа цеху, м2. S1 - норма площі на одну прибиральницю, м2.
, (4.7) де Рзм - випуск продукції цехом за зміну, шт. Р1 - норма продукції на одного контролера в зміну, шт.
Результати розрахунків фактичної чисельності робітників основних цехів заносяться в табл. 4.1. Таблиця 4.1 – Фактична чисельність робітників основних цехів
У табл. 4.1 передбачити підсумковий рядок, визначивши суму в колонках 2, 3, 4, 5, 6, 7.
(4.8)
, (4.9) де Z - процент невиходів з усіх причин.
, (4.10) де Дн – середня кількість днів - невиходів одного робітника протягом року. Др – кількість робочих днів на рік.
(4.11)
Розрахунок фондів заробітної плати всіх категорій працівників здійснюють у такій послідовності:
Таблиця 4.2 - Прямий фонд заробітної плати робітників-відрядників
* гр.4=2х3 В табл. 4.2 передбачити підсумковий рядок, визначивши суму в колонці 4. Розцінка на кожний виріб визначається за формулою:
, (4.12) де - годинна тарифна ставка 1-го розряду, грн.; Ксер - середній тарифний коефіцієнт виконання робіт; Nпл - планова трудомісткість виробу, год.
Таблиця 4.3 - Тарифний фонд заробітної плати допоміжних робітників.
*гр.5 = 2х3х4
У підсумковому рядку табл. 4.3. визначити суму в колонці 5.
(4.13)
, (4.14) де - фактична чисельність робітників допоміжних та обслуговуючих цехів, чол. - середньорічна заробітна плата одного робітника, що працює в допоміжних та обслуговуючих цехах.
(4.15)
(4.19) де Ча.у. - чисельність працівників апарату управління, чол. - середньорічна заробітна плата одного працівника апарату управління, грн.
(4.20) Далі розраховуються середні показники по заробітній платі та продуктивності праці, а саме:
(4.21)
(4.22)
(4.23)
(4.24)
Отже, в процесі планування показників з праці слід здійснити наступні заходи:
У кінці розділу подається загальний план з праці та кадрів і визначаються середні показники по заробітній платі та продуктивності праці, розрахунок якого доцільно представити у табл. 4.4. Таблиця 4.4. - Загальний план з праці та кадрів
Продовження таблиці 4.4
В РОЗДІЛІ 5 (4-5 стор.) розраховується калькуляція собівартості виробу першого цеху, визначається оптова та відпускна ціна цього виробу, яка використовується у розрахунку виробничої програми та виробничої потужності. Планування калькуляції собівартості виробу здійснюється за такими статтями: Стаття 1. Сировина та матеріали. Це комплексна стаття, яка включає такі витрати: 1.1. Вартість основних матеріалів:
, (5.1) де Nв - норма витрат матеріалу на одиницю продукції, нат. од.; Цм - ціна однієї натуральної одиниці матеріалу, грн. 1.2. Вартість допоміжних матеріалів (ДМ) визначається укрупнено у відсотках від вартості основних матеріалів. 1.3. Заготівельні витрати (ЗВ) визначаються у відсотках від вартості основних та допоміжних матеріалів. Стаття 2. Основна заробітна плата основних виробничих робітників:
, (5.2) де - розцінка на виготовлення виробу; Д - процент доплат до годинного фонду (10%).
Стаття 3. Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників:
(5.3)
Стаття 4. Нарахування на заробітну плату. Визначаються як 38% від суми основної та додаткової заробітної плати:
(5.4)
Стаття 5. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:
, (5.5) де Езаг – загальні експлуатаційні витрати першого цеху; Ррічн – річний випуск продукції даного виду в нат. од.
Стаття 6. Цехові витрати визначаються у відсотках від основної заробітної плати. Стаття 7. Загальновиробничі витрати визначаються у відсотках від основної заробітної плати. Стаття 8. Інші виробничі витрати визначаються у відсотках від основної заробітної плати. Сума витрат за статтями з 1 по 8 становить виробничу собівартість. Стаття 9. Позавиробничі витрати (Впоз) визначаються у відсотках від виробничої собівартості. Повна собівартість виробу дорівнює:
, (5.6) де С/ввир - виробнича собівартість, грн.; Впоз - позавиробничі витрати, грн.
Сума прибутку визначається залежно від нормативної рентабельності виробу:
, (5.7) де R- нормативна рентабельність, %
Оптова ціна виробу (ціна виробництва) визначається за формулою:
(5.8)
Відпускна ціна виробу (ціна реалізації) визначається за формулою:
, (5.9) де ПДВ - розмір податку на додану вартість, грн.
У РОЗДІЛІ 6 (1 стор.) подаються техніко-економічні показники діяльності підприємства у вигляді табл. 6.1. Таблиця 6.1. - Техніко-економічні показники діяльності підприємства
У ВИСНОВКАХ (1-2 стор.) дається коротка характеристика виконаних розрахунків та аналізуються показники табл. 6.1.
3. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ
При оформленні курсового проекту слід дотримуватись наступних вимог: - послідовність розділів повинна відповідати змісту; - всі розділи курсового проекту повинні бути озаглавлені згідно змісту; - всі сторінки мають наскрізну нумерацію; - вихідні дані для розрахунку курсового проекту подаються як додатки. - титульний лист оформляється згідно додатку (див. дод. А). Загальні вимоги Роботи виконуються, як правило, машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210х297 мм) через два міжрядкових машинописних (1,5 комп'ютерних) інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп'ютерного шрифту Тімеs Nеw Rомаn. На кожному аркуші мають бути поля таких розмірів: ліворуч – 30 мм, зверху та знизу - 20 мм, праворуч - 15 мм. Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагмента рисунку) тим самим кольором, яким написаний текст. Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ЛІТЕРАТУРА”, “ДОДАТКИ” (якщо такі є) друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять підпункти, то заголовки цих підпунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в рядку у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розділяються. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати двом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (якщо кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам. Нумерація. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Сторінки із списком літератури входять у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому нижньому куті сторінки без будь-яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, наприклад, “РОЗДІЛ 1.”. Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад, “2.1.” (перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, 2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту - на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Курсовий проект обов’язково має бути оформлено державною мовою. Оформлення ілюстрацій (рисунків) Усі графічні матеріали (ескізи, діаграми, графіки, схеми, рисунки, креслення, фотознімки тощо) повинні мати однаковий напис “Рисунок” (рис. 1).
Рисунок 3.1 – Схема виробничого процесу
Рисунок 1 – Приклад оформлення рисунку
Рисунки треба розміщувати в документі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі рисунки мають бути посилання в тексті. Рисунки треба нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, крім додатків. Номер рисунку складається з номера розділу і порядкового номера рисунка в цьому розділі, які сполучають крапкою. (Приклад: Рисунок 3.2). Якщо рисунок один, то позначається “Рисунок 1”. Дозволяється нумерація рисунків наскрізна, за винятком додатків. Рисунки кожного додатку мають окрему нумерацію, що складається з літери позначення додатка та порядкового номера рисунка в цьому додатку, сполучених крапкою (Приклад: Рисунок А.3). Рисунки можуть мати назву, яка повинна відображати його зміст, бути конкретною і стислою. Назву рисунка записують з першої великої літери і розташовують під ним. Оформлення таблиць Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності порівняння показників. Цифрові дані треба оформлювати як таблицю, що звичайно повинно мати форму, наведену на рис. 2. Таблиця _________ - _______________ номер назва таблиці
Рисунок 2 - Приклад оформлення таблиці На кожну таблицю має бути посилання в тексті із зазначенням її номера. Таблиці, крім таблиць додатків, треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами, починаючи з цифри “1”. У такому разі номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, які сполучають крапкою (див. додаток Ж.) Таблиці кожного додатка нумерують окремо. Номери складають з літери - познаки додатка та порядкового номера таблиці в додатку, які сполучають крапкою. Дозволяється нумерувати таблиці наскрізно, крім додатків. Назва таблиці повинна відображати зміст таблиці, бути конкретною і стислою. Якщо з тексту можна зрозуміти зміст таблиці, дозволено не давати їй назву. Назву таблиці пишуть великої літери і розташовують над таблицею (починаючи над верхнім лівим кутом). Якщо частину таблиці перенесено на іншу або ту саму сторінку, назву подають тільки над першою частиною таблиці, над іншими її частинами подають тільки номер таблиці з таким написом: “Продовження таблиці ______” – на тій самій сторінці чи на номер таблиці подальших сторінках; “Кінець таблиці _________” – на тій самій сторінці чи на останній номер таблиці сторінці, де розміщено таблицю. Заголовки колонок та рядків таблиці треба писати з великої літери, підзаголовки колонок - з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком колонки, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять. Переважна форма іменників у заголовках – однина. Заголовки колонок та текст рядків таблиці сцентровують чи зміщують ліворуч на нульову позицію, зважаючи на специфіку таблиці. Дозволяється, у разі необхідності, використовувати в таблиці комп’ютерний шрифт Тіmеs Nеw Rоmаn 10 або 12. Розділяти заголовки та підзаголовки боковика і колонок діагональними лініями заборонено. Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, дозволено не наводити, якщо це не ускладнює користування таблицею. Головку таблиці обов’язково відокремлюють лінією від решти таблиці. Висота рядків таблиць повинна бути не менше 8 мм. Заголовки колонок записують здебільшого паралельно рядкам таблиць. За потреби можна розташовувати заголовки колонок перпендикулярно до рядків. Таблицю залежно від її розміру подають відразу після тексту, де на неї посилаються, або якнайближче до першого посилання (на черговій сторінці), а за потреби - у додатку. Дозволено розташовувати таблицю вздовж довгого боку аркуша. Якщо розміри таблиці перевищують розміри аркуша, таблицю можна поділити на частини, які розташовують одну під одною, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і (або) боковик. Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова "Те ж", а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.
Оформлення формул Формули в роботі (якщо їх більше, ніж одна) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи із слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “У формулі (1.2)”. Номер формули пишеться біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад, (2.2) (друга формула другого розділу).
Приклад: Використання даної методики передбачає дотримання умови формули (2.2) [12]:
(2.2) де і – зміна маржинального прибутку та прибутку за і-м виробом, грн.; – маржинальний прибуток на одиницю за і-м виробом, грн.; – зміна кількості виробленої продукції, шт.
Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче від кожної формули потрібно залишити не менше за один вільний рядок. Оформлення посилань У роботі часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатись треба на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись, якщо в них наявний матеріал, який не входить до останнього видання. Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, “...у працях [2-5, 8]...” чи [17, с. 20-25]. Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок. При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно, вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, “...в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “...у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.
Оформлення списку використаних джерел Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсового проекту), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2006, ІDТ)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании” (див додаток Ґ).
Оформлення додатків Додатки оформлюють як продовження курсового проекту на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках курсового проекту, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _______” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою курсового проекту друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) – перша формула додатка А.
4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
10. Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності : [навч. посібник] / В.І. Іващенко, М.А. Болюх. - К. :"НІЧЛАВА", 1999. -204 с. 11. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства : [навч.посібник] / В.В. Іванова. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. 12. Економіка підприємства : [підручник] : у 2 т. / За ред. С.Ф. Покропивного. – К. : Вид-во «Хвиля-Прес»; Донецьк: Мале підприємство «Поиск», Т-во книголюбів, 2005. 13. Куцик М.А. Формування та розвиток виробничої корпорації в умовах ринкових відносин / М.А. Куцик. – Харків : РВП «Оригінал», 2006. 14. Липсиц И.В. Бизнес-план - основа успеха: Практическое пособие/ И.В. Липсиц. – М. : Машиностроение, 2000. 15. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства : [підручник] / О.О. Орлов. – К.: Скарби, 2002. 16. Плоткин Я.Д. Организация и планирование приборостроительного производства / Я.Д. Плоткин, О.К. Янушкевич. – Л. : Свет, 1992. 17. Соколин М.П. Оперативное управление производством и поставками (Модели и методы) / Отв. ред. В.М.Геец. – К. : Наук. думка, 1991. 18. Економіка підприємства / [Грищак М.Г., Колот В.М., Наливайко А.П. та ін.] ; під ред С.Ф. Покропивного. - [2-е вид.]. – К.: КНЕУ, 2000.
Додаток А ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Університет економіки і підприємництва”
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з дисципліни «Планування і контроль напідприємстві» на тему : “Розробка тактичного плану діяльності підприємства”
Варіант - ........
Виконав: студент гр.ЕП(з)-4__ _______________________ Перевірив:______________
Курсовий проект захищено з оцінкою _______________ ___________________________________________________ «____» __________________ 20___р.
Хмельницький - 20___
Додаток Б Таблиця Б.1 - Вихідні дані для розрахунку виробничої програми, виробничої потужності та показників по праці
Продовження таблиці Б.1
Продовження таблиці Б.1
Продовження таблиці Б.1
Продовження таблиці Б.1
Кінець таблиці Б.1
Додаток В Таблиця В.1 - Вихідні дані для розрахунку експлуатаційних і капітальних витрат на обладнання цеху №1
Продовження таблиці В.1
Продовження таблиці В.1
Кінець таблиці В.1
Додаток Д Таблиця Д.1 - Вихідні дані для розрахунку калькуляції собівартості виробу першого цеху
Додаток Ж Таблиця Ж.1 - Вихідні дані для всіх варіантів
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||