ПЛАНУВАННЯ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПЛАНУВАННЯ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ 30.08.2016 14:44

ТЕМА 3.ПЛАНУВАННЯ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

1. Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.

Поняття «стратегія» з’явилося серед економічної термінології у середині минулого сторіччя, а стосовно страхової діяльності в нашій країні «стратегія» стала вживатися лише в останні десять років.

Зараз існує безліч тлумачень змісту стратегії. Зазначимо, що діапазон таких визначень дуже широкий починаючи від заперечення потреби в стратегії до тлумачення її як ключа до вирішення основних проблем. Відкидаючи крайні позиції слід наголосити на тому, що більшість авторів наукових публікацій ототожнюють або тісно пов’язують стратегію з довгостроковим плануванням. У багатьох підручниках наводиться приблизно таке визначення стратегії: «Плани вищого керівництва на досягнення довгострокових результатів, що відповідають цілям і задачам організації».

Сутність стратегії можна узагальнено висловити як докладний, усебічний комплексний план, призначений для забезпечення реалізації місії організації. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Стратегія організації – це генеральний план дій, що визначає пріоритети завдань, ресурси і послідовність кроків по забезпеченню місії страховика.

Завдання стратегії страховика – забезпечити впровадження інновацій в організацію роботи компанії з врахуванням пошуків кращого варіанту використання потенціалу стосовно до трансформації зовнішнього і внутрішнього середовищ. Опрацювання стратегії налаштовується на пошуки переваг компанії перед конкурентами.

Стратегія не може бути незмінною. Вона повинна передбачати можливість реагування на зміни, що привносяться реальним економічним розвитком. З досвіду відомо, що дуже рідко вдається заздалегідь з 100% точністю передбачити розвиток компанії на тривалий період. Практика вносить суттєві корективи в обсяги продаж страхових послуг, їх асортимент, рівень збитковості страхових операцій. Не можливо з великою точністю передбачити й державну політику щодо розвитку страхового ринку. Тому компаніям варто своєчасно виявляти відхилення зовнішнього і внутрішнього середовища від стану врахованого при розробці стратегії і брати їх до уваги при оцінці реалізації стратегії.

Характеристика окремих видів стратегії

Залежно від мети страхової організації можуть бути стратегії, спрямовані на зростання, стабілізацію, реструктуризацію компанії.

За характером поведінки на ринку можуть бути стратегії «активні» (наступальні) або «пасивні» (реактивна, адаптована стратегія, характеризується намаганням збереження позиції страховика на ринку).

Стратегія може визначатися з орієнтиром на конкретний організаційний рівень управління. Тут можна виділити корпоративну стратегію (найбільш загальна стратегія, вона поширюється на компанію в цілому), ділову стратегію (план управління окремою сферою (видом) діяльності, в значній мірі стосується реагування на зміни, що можуть статися в цій галузі, опрацювання і організацію реалізації заходів, спрямованих на завоювання конкурентної позиції на конкретних ринках), функціональну стратегію (стосується планів окремих підрозділів або функцій страхової компанії, сюди відносяться стратегія маркетингової діяльності, інноваційна стратегія, фінансова стратегія, соціальна стратегія тощо, також налаштована на підтримку конкурентоспроможності компанії), операційну стратегію (налаштована здебільшого на середню ланку, призначена для філій, відділень, агентств та інших структурних підрозділів компанії).

2. Стратегічний менеджмент: структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.

Стратегічний менеджмент – це процес опрацювання та прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення стратегічної мети та дострокове підвищення ефективності діяльності страхової організації.

Складовими стратегічного менеджменту є, зокрема, місія організації, аналіз та діагностика, прогноз, цілі організації, стратегії, плани.

Місія компанії– головна мета, яка визначає причину існування організації, в т. ч. і страхового спрямування. Правильне визначення місії є надзвичайно важливим, оскільки від цього залежить статус і структура організації, її потреба в ресурсах, орієнтація на певні продукти (послуги) та ринки збуту. На Заході визначилися з своєю місією практично всі підприємства від гігантів до дрібних фірм. Зміст місії оприлюднюється написами на стінах офісу, зазначається на сайтах і прес-релізах компаній.

Місія – це філософія існування компанії. Вона визначає статус підприємства, принципи роботи, формулює найбільш важливі риси конкретної страхової компанії. Місія має свідчити про призначення компанії, її корисність для юридичних і фізичних осіб, колективу співробітників страховика.

Зараз не існує якого не будь стандарту на визначення місії. Центральним є відповідь на питання, яка головна мета компанії? Прикладом формулювання місії може бути таке «Сприяння становленню і розвитку бізнесу та вирішенню соціальних проблем шляхом надання юридичним і фізичним особам широкого спектру надійних страхових послуг на взаємовигідних засадах».

Місія не повинна підпорядковуватися сучасному стану страховика. Вона має бути орієнтована на майбутнє, показувати, що в наслідок наполегливої роботи компанія спроможна досягти. Як правило, при формулюванні місії не прийнято акцентувати увагу на отриманні прибутку страховиком.

Ось як визначила свою місію одна з великих комерційних структур – Приватбанк. «Місія банку – бути надійним універсальним банком України, орієнтованим на інтереси клієнтів всіх форм власності і надаючи повний спектр якісних послуг з усіх сегментів фінансового ринку».

Страхова група ТАС зазначає: «Наша місія: забезпечити надійний страховий захист Клієнта, його впевненість і спокій».

Визначення місії повинно враховувати цілі та завдання компанії з огляду забезпечення надання страховиком основних послуг.

У місії мають знайти відображення цінності, які є визначальними не лише для керівництва, а й всього персоналу страхової компанії.

У місії компанії виділяють кредо та образ.

У кредо страховики формулюють загальні норми поведінки організації, які визначають взаємовідносини з співробітниками, акціонерами, об’єднаннями та клієнтами (страхувальниками), страховими посередниками, органами державної влади, фінансово-кредитними установами. При цьому страховики прагнуть використати уже набутий передовий вітчизняний і світовий досвід вирішення відповідних питань.

Образ компанії відображає в узагальненому виді сутність цілей страховика. Вони повинні бути сформульовані дуже стисло (рекомендується не більше 40 слів), логічно, послідовно, з застосуванням зрозумілої для широких мас термінології.

Місія, як і стратегія в цілому, не може бути безстроковою. Її життєвий цикл зумовлюється пріоритетними завданнями, які стоять перед організацією. Вважають, що місію кожні 3-5 років варто уточнювати.

Цінність добре сформульованої обґрунтованої місії полягає в тому, що вона слугує за дороговказ для власників (акціонерів), менеджерів та всього колективу  страхової організації, сприяє зниженню ризику прийняття помилкових рішень, заздалегідь готує компанію до чергових завдань.

У виявлені особливостей та тенденцій розвитку корисну інформацію дає аналіз і діагностика. Наслідком стратегічного аналізу має бути системна модель досліджуваної компанії чи її окремого підрозділу. Здійснення якісного аналізу потребує доброго методичного забезпечення.

Значне місце в стратегічному аналізі посідає вивчення зовнішнього і внутрішнього середовищ страховика. Аналіз зовнішнього середовища компанії допомагає зробити оцінку стратегічного клімату, що створюється зовнішнім середовищем, оцінити можливості страховика та його ризики. Це дуже складна справа, адже страховики, як і будь які інші організації не можуть бути замкнуті, тобто використовувати лише власні ресурси і працювати виключно на себе. Зовнішнє середовище, як уже зазначалося, включає в себе законодавство, конкуруючі організації, споживачів послуг, комунікації, систему підготовки кадрів, техніку та технологію, громадську думку та багато інших компонентів з якими конкретному страховику потрібно рахуватися.

Аналіз внутрішнього середовища спрямовується на з’ясування достатності потенціалу компанії для виконання стратегічних завдань. З цією метою аналізується наявність і можливість нарощування фінансових, матеріальних, трудових і інформаційних ресурсів страховика. За наслідками аналізу має бути визначена стратегічна позиція організації і напрямки необхідної активізації роботи усіх ланок управління компанією.

Прогноз. Важливою складовою опрацювання стратегії страховика є прогнозування розвитку компанії. У процесі цієї роботи важливішим є визначення:

• цілей і відповідних їм напрямків розвитку компанії;
• окреслення очікуваних економічних, фінансових і соціальних наслідків розвитку компанії;
• формулювання заходів та визначення їх черговості і необхідних ресурсів для досягнення прогнозних наслідків;
• виявлення можливих ризиків на шляху розвитку компанії та накреслення способів пом’якшення їх впливу на кінцеві наслідки роботи.

В стратегічному плануванні використовують методи екстраполяції (базується на припущенні збереженні надалі наявних тенденцій розвитку), експертний (враховуються знання та набутий досвід), моделювання (на базі використання економіко-математичних та інших методів конструювання майбутнього суб’єкту господарювання). Але найбільш придатною для практичного застосування у визначенні майбутнього компанії є використання комбінації названих методів.

Цілі – це конкретизація місії організації у формі, яка доступна для управління їх реалізацією. Це ланка яка займає щільне місце між стратегічним і оперативним плануванням.

Правильно визначені цілі організації є важливішим критерієм для подальшого прийняття управлінських рішень. Серед стратегічних цілей можуть бути такі:

• збільшення частки страхового ринку, що припадає на компанію;
• покращення асортименту та якості страхових послуг;
• зниження витрат на ведення справи;
• підвищення репутації (іміджу) компанії серед клієнтів;
• визнання компанії лідером з певних страхових послуг чи в окремому регіоні.

Окремо виділяють фінансові цілі. Ними можуть, зокрема бути:

• зростання статутного фонду компанії;
• певне зростання доходів, підвищення ціни акцій;
• підвищення рівня платоспроможності компанії;
• зростання дивідендів.

Вибір цілей повинен відповідати таким вимогам:

• Бути по можливості конкретними і піддаватися подальшому вимірюванню ступеню їх досягнення. Наприклад, збільшення частки питомої ваги на національному ринку страхування майна з 6 до 8%, або доведення долі компанії за обсягом страхових послуг на регіональному ринку до 20%.
• Мати фіксований термін виконання. За цією ознакою розрізняють довгострокові (на 5 і більше років), короткострокові (від 1 до 5 років) та оперативні цілі. Наприклад, зазначається, що досягти зазначеного вище приросту страхових послуг компанія планує протягом  наступних п’яти років.
• Бути реальними для досягнення. Ніщо так не компрометує справу як недосяжні прожекти.
• При наявності багатьох цілей важливим є  визначення з їх числа пріоритетних. На практиці труднощі виникають у процесі погодження фінансових показників довгострокового розвитку компанії і забезпечення короткострокових інтересів акціонерів, членів колективу. У вирішенні цього протиріччя важливе значення має спроможність менеджерів мотивовано переконати зацікавлені сторони в перевагах того чи іншого варіанту субординації і термінів досягнення цілей.

Плани - завершальний етап опрацювання стратегій. Плани повинні відповісти на питання що, коли, де і як повинно бути зроблено? Які для цього потрібні ресурси? На які наслідки можна розраховувати? Плани слугують орієнтиром для прийняття управлінських рішень.

3. Процес стратегічного планування.

Кожній страховій компанії варто мати свій стратегічний план розвитку. Він дозволяє поєднати всі матеріальні, фінансові та інтелектуальні ресурси на здійснення заходів щодо реалізації стратегії страховика. Опрацювання стратегічного плану включає такі етапи як:

• Визначення цілей компанії,
• Опрацювання заходів, спрямованих на реалізацію цілей;
• Визначення хронології виконання завдань;
• З’ясування організаційних питань виконання плану;
• Контроль за виконанням планових завдань.

Дуже важливо правильно визначити набір показників, за якими можна виразити планові завдання і здійснювати облік їх виконання. Як правило, плани поділяються на розділи, основними з яких є план маркетингу (обсяги продаж по видах послуг, частка ринку та її зміни, коливання тарифів), план розвитку персоналу (потреба в працівниках за категоріями, підвищення кваліфікації, динаміка оплати праці), фінансовий план (показники прибутковості, потреба в капіталі, резерви, коефіцієнти платоспроможності тощо).

Практика управління виробила низку загальних підходів щодо стратегічного планування. Загальна стратегія компанії відпрацьовується групою експертів і має бути схвалена вищим керівництвом ще до здійснення перших інвестицій.

Система контролю формує основу для визначення ефективності діяльності організації. Вона є механізмом зворотного зв’язку, котрий дозволяє керівництву відстежувати ефективність наданих послуг, зосередити увагу на зменшенні відхилень від норми і досягти підвищення  вірогідності успіху.

4. Сутність, структура та порядок опрацювання бізнес-плану.

Надзвичайно важливе значення для ефективної реалізації стратегії страховика має бізнес-план. Його мета – конкретизувати діяльність компанії на найближчу перспективу (3-5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. На жаль, і досі бізнес-плани у страхових компаніях ще не посіли належного місця. Нерідко про них згадують лише під час реєстрації страхових компаній. Уповноважені до цього часу органи по нагляду за страховою діяльністю вимагали подання з цього приводу економічного обґрунтування компанії, яке містило дуже обмежену кількість показників, а саме: види страхування, число договорів страхування, страхову суму, страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів, витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.

Важливо, щоб менеджери всіх рівнів були добре і своєчасно ознайомлені зі стратегічною лінією та пріоритетами компанії. Саме від них істотно залежить, чи зосередяться зусилля працівників на досягненні мети компанії. В умовах переходу до ринкових відносин бізнес-план має бути в усіх компаніях і розглядатись як основний документ, що визначає стратегію діяльності кожної на конкретний період.

У США кожний рік започатковують свою діяльність майже мільйон нових підприємств. З цього числа лише приблизно п’ята частина виживає протягом наступних п’яти років. Цю тривожну статистику вчені пояснюють, зокрема, відсутністю чіткого і обґрунтованого бізнес-плану як однієї з необхідних умов досягнення успіху.

Світовий досвід показує, що жодна, навіть високорозвинена, країна не може не зазнавати циклічних підйомів і спадів у економіці. Не всі підприємницькі структури однаково відчувають ці перепади. Виграють ті, хто вміє прогнозувати ситуацію і своїми продуманими й своєчасними діями повертати справи на краще.

Бізнес-план описує всі основні аспекти майбутнього компанії, виявляє проблеми, з якими вона може зштовхнутися, а також визначає способи їх рішення. Бізнес-план у кінцевому рахунку відповідає на запитання: чи варто узагалі вкладати гроші в ту чи іншу справу і чи принесе вона доходи, що окуплять витрати коштів?

Бізнес-план призначений:

1. Для зовнішнього використання з метою обґрунтування доцільності здійснення певних інвестиційних проектів. Це може цікавити інвесторів, партнерів, банки.

2. Для внутрішнього користування. Документ повинен віддзеркалювати усі сильні і слабкі сторони підприємства або окремих проектів. Бізнес-план постійно використовується як інструмент управління бізнес-процесами. Він може бути використаний для викладу перспектив розвитку компанії перед радою директорів або зборами акціонерів і обґрунтування необхідних інвестицій.

Отже, бізнес план допомагає страховикам вирішувати наступні задачі:

1. Визначити конкретні напрямки діяльності компанії, цільові ринки і своє місце на ринку страхових послуг;

2. Сформулювати ту частину стратегії компанії (і тактику її досягнення), яка припадає на період дії бізнес-плану;

1. Оцінити фінансовий стан компанії з погляду можливостей реалізації її місії;

4. Передбачити можливі перешкоди на шляху до досягнення мети;

5. Визначити критерії , за якими можна буде контролювати виконання планових показників.

Бізнес-план пишеться на перспективу і складати його потрібно приблизно на 3 роки вперед. При цьому для першого року основні показники слід визначати в місячній розбивці, для другого – поквартальній і лише починаючи з 3-го року можна обмежитися річними показниками. Бізнес-план може бути складено для компанії в цілому, або її структурного підрозділу (дирекції, філії).

Структура бізнес-плану

Кожний бізнес має свої особливості. Звідси висновок про те, що не може існувати «стандартного» плану, придатного у всіх випадках. Завжди потрібно пам’ятати, що  бізнес-план не повинен бути великим за обсягом (виходити за межі 20-30 сторінок). Надто великий документ може знизити інтерес до нього серед користувачів. Це особливо відчувається під час конкурсів, коли потенційними інвесторами переглядається низка планів.

Наведена послідовність складання і зміст статей бізнес-плану є примірними. Як правило, документ починають читати з резюме, яке може з’явитися лише після опрацювання всіх складових плану.

Резюме має містити чіткі відповіді на такі вузлові питання:

• Мета плану;
• Потреба у фінансових ресурсах і для яких цілей;
• Короткий опис бізнесу і цільового споживача страхових послуг;
• Що робить бізнес конкретної компанії несхожим на бізнес конкурентів?
• Що повинно викликати довіру до компанії (звіти, кваліфікованість персоналу, відгуки у пресі, перемоги в конкурсах тощо)?
• Витяги з основних фінансових пропозицій.

Готовий бізнес-план повинен читатися починаючи з висновків. Вони повинні бути підготовлені як наслідок опрацювання всіх попередніх розділів. Висновки повинні бути короткими - не більш 1-2 сторінок. Резюме – це самостійний рекламний документ, тому що в ньому містяться основні положення усього бізнес-плану. Це буде єдина частина, яку будуть читати більшість потенційних інвесторів чи інших зацікавлених осіб. А інвестор, наприклад банк, захоче насамперед довідатися наступну інформацію: розмір необхідного кредиту, для якої мети, передбачувані терміни погашення, хто ще збирається інвестувати проект, які власні засоби для цього є. Опрацьований бізнес-план розглядається керівництвом компанії і затверджується правлінням або іншим уповноваженим органом.

1. 1.     Мета і задачі:

• Аналіз запропонованої ідеї;
• Основні напрямки діяльності і мета компанії;
• Характеристика страхової галузі (ринку).

1. 2.     Страхові послуги:

• Опис послуг і їх призначення;
• Якісні відмінності, унікальність послуг, які здатна надати компанія;
• Наявність кваліфікованого персоналу;
• Ліцензії на здійснення певних видів страхування;
• Майбутній потенціал компанії з врахуванням отримання необхідних інвестицій;

1. 3.     Аналіз ринку:

• Споживачі страхових послуг (потенційні страхувальники);
• Конкуренти страховика (їх сильні і слабкі сторони);
• Основні сегменти ринку;
• Обсяг ринку страхових послуг і можливості його росту;
• Визначення частки компанії на ринку;
• Оцінка можливого впливу конкуренції.

1. 4.     План маркетингу:

• Цінова політика.
• Канали поширення страхових послуг (тактика продажу).
• Методи стимулювання продажів.
• Рекламна стратегія страховика.
• План матеріального забезпечення діяльності компанії;
• Розташування приміщень;
• Необхідне технічне забезпечення (комп’ютерна та інша офісна техніка, транспортні засоби).
• Джерела надходження (придбання) необхідних матеріальних засобів.

1. 5.     Управлінський персонал

• Основний керівний склад компанії. Тут варто навести декілька ключових осіб від яких залежатиме успіх страховика.
• Передбачувана винагорода керівного складу.
• Висновки щодо планової кількості і якісного складу необхідного персоналу.
• Необхідність підготовки і підвищення кваліфікації кадрів та передбачувані витрати на цю справу.

Інвесторів цікавлять конкретні керівні особи, які здатні перетворити бізнес-план в реальність. Тому цей розділ є одним з найважливіших. Він повинен пояснити, яким чином організований «мозок» страховика і дати характеристику ключовим посадовим особам. Тут повинні бути представлені дані про партнерів, їхні можливості і досвід.

У бізнес-плані має бути коротко викладений механізм підтримки і мотивації провідних керівників, показано яким чином компанія збирається зацікавити їх у досягненні поставлених у бізнес-плані цілей.

1. 6.     Обсяг і джерела необхідних коштів:

• обсяг загальної потреби у коштах;
• власні джерела покриття потреби у коштах;
• потреба у кредиті і на який термін;
• інші можливі канали надходження коштів.

1. 7.     Можливі ризики і проблеми, що можуть виникнути у процесі виконання бізнес-плану; Способи зменшення ризику і покриття можливих втрат.
2. 8.     Основні позиції фінансового плану компанії:

• Прогноз обсягів продажів страхових послуг та інших надходжень;
• Обсяг можливих витрат;
• Прогноз прибутку;
• Графік беззбитковості;
• Напрямки використання прибутку.

Прогноз обсягів продажів дає уявлення про ту частку ринку, яку компанія має намір завоювати своїми послугами. Для початкового періоду бізнесу страховику потрібні домовленості з клієнтами про майбутні продажі. Доцільно, щоби серед покупців страхових послуг були й засновники і акціонери компанії. Це підсилює довіру до компанії. Починаючи з другого року прогноз продажів ґрунтується уже на припущеннях компанії. Важливо щоб вони були реалістичними і не прикрашеними.

Планові витрати страховика включають як виплати, пов’язані з відшкодуванням збитків по страхових подіях, так і витрати на ведення справи.

Задача прогнозу прибутків і збитків – показати, як буде змінюватися і формуватися прибуток компанії.

Детальний фінансовий план допоможе переконатися, наскільки маркетинговий план відповідає плану продажу страхових послуг і навпаки. Може виявитися, що планові обсяги послуг не відповідають бюджетним можливостям страховика. Тоді плани повинні бути змінені.

Бюджет допоможе у керуванні компанією у майбутньому, а також у керуванні людьми, зайнятими у страховому бізнесі. Він стане тією мірою, за допомогою якої можна оцінити роботу конкретної фірми.

Порядок опрацювання, розгляду і затвердження бізнес-плану

Опрацювання бізнес-плану страховика залежить від того чи мова йде про створення нової компанії, чи її розширення, або запровадження продажу нової послуги.

Бізнес-план може бути опрацьований фахівцями страхової компанії або зовнішнім виконавцем (консалтинговою фірмою, науково-дослідною установою тощо). У другому випадку відповідальні працівники компанії вивільняються від складної і трудомісткої роботи (за складання бізнес-плану потрібно витратити до 400 годин висококваліфікованої праці), але при цьому компанія несе й певні втрати. По-перше, менеджери компанії усуваються від можливості глибоко усвідомити всі фактори, які визначають ті чи інші показники, що необхідно знати для подальшої оцінки відхилень від плану. По-друге, опрацювання бізнес-плану зовнішнім виконавцем веде до можливості розголошення цінної інформації, можливої її використання конкурентами.

Контроль за виконанням бізнес-плану

Сам бізнес-план повинен містити в стислій формі опис того, яким чином буде забезпечуватися моніторинг його виконання. Перш за все має бути добре організований облік доходів, витрат і фінансових наслідків роботи. Кожний страховик повинен використовувати рекомендовані державними органами стандарти бухгалтерського обліку. При цьому варто застосовувати комп’ютерні програми опрацювання обліку і звітності. Страховикам належить ближчим часом перейти на міжнародні стандарти обліку і звітності.

Значне місце в контролі за виконанням бізнес-плану належить запровадженню системи бюджетування грошових надходжень і витрат. Має бути опрацьований регламент бізнес-планування інтегрований з форматами бюджетного управління.

5. Особливості бюджетування в страхових організаціях.

Бюджетування – це система форм, документів і процедур, якими визначено процес організації, планування, аналізу і контролю перш за все фінансової діяльності страхової компанії.

Необхідність бюджетування зумовлена можливістю виникнення різних протиріч, неузгодженістю дій окремих підрозділів компанії, невизначеністю її майбутнього.

Специфіка страхової діяльності полягає в потребі з одної сторони враховувати стохастичну природу параметрів діяльності (наприклад, отримання премії, виплати відшкодувань) а з іншої – забезпечувати функціональний зв’язок між статтями доходів і витрат.

В основу бюджетування покладено модель управління, яка передбачає побудову варіанту бюджету. Схоластичність природи параметрів доходів і витрат враховується у процесі багатоваріантних розрахунків, що відповідають конкретним значенням випадкових величин, або замість них використовуються статистичні оцінки.

Бюджет опрацьовується, як правило, на рік з поквартальною, а нерідко і помісячною, розбивкою доходів і витрат. Це дає можливість оперативно оцінювати виконання бюджету і приймати необхідні рішення.

Бюджетування є інструментом підвищення конкурентоздатності страховика і його фінансової сталості.

Процес бюджетування охоплює три етапи:

1. Формування прогнозних значень  основних показників діяльності. Здійснюється на підставі бух. звітності, аналізу тенденцій розвитку компанії.
2. Формування прогнозів і опрацювання проекту бюджету. Формально допустимим вважається бюджет, який забезпечує отримання прибутку.
3. Контроль і аналіз виконання базового проекту бюджету. Опрацювання  необхідних рішень щодо усунення негативних відхилень.

Бюджет має форму балансу доходів і витрат, що дає змогу визначати фінансовий результат як від страхової так і інвестиційної та іншої діяльності.

При опрацюванні проекту бюджету потрібно враховувати специфіку складу доходів і витрат.

Специфічними доходами є : отримання комісійної винагороди і тантьєм та відшкодувань від перестраховиків; депо премій і збитків сформованих у других страхових організаціях, надходження по регресних позовах.

Специфічні витрати: витрати на ведення справи; страхові виплати по прямому страхуванню; відшкодування збитків в частині отриманій від перестраховиків, сплачені страхові премії по ризиках переданих в перестрахування, виплачені комісійні винагороди та інші виплати.

Ці доходи і витрати знаходять відображення в бюджеті страховика і його підрозділів.

Зовнішній аудит

Відповідно до Закону України «Про страхування» звітність страхової компанії підлягає перевірці зовнішнім аудитором та публікації в пресі.

Проведення аудиторських перевірок необхідно головним чином для того, щоби акціонери та інші інвестори отримали достовірну інформацію про ефективність їх капіталовкладень в страхову компанію.