Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ПОДАТКОВА СИСТЕМА

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

« Назад

ПОДАТКОВА СИСТЕМА 22.01.2016 17:36

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кафедра фінансів та банківської справи

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Навчально-методичний комплекс

Київ – 2013

УДК 314(477)

ББК 66.2(4УКР)

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.

Укладач:

Браславець Олексій Юрійович, ст..викладач

Рецензенти:

Бурлака Григорій Григорович, д.е.н., професор

Податкова система: Навчально-методичний комплекс // О.Ю.Браславець – К.: Національна академія управління, 2013. – 86 с.

Запропонований навчально-методичний комплекс "Податкова система" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Податкова система".

УДК 314(477)

ББК 66.2(4УКР)

"Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.	4
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.	5
ПРОГРАМА КУРСУ.	8
РОБОЧА ПРОГРАМА.	17
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ.	19
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.	22
МЕТОДИ НАВЧАННЯ.	25
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.	26
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.	37
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ	62
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ.	64
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ І ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ.	65
ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ.	68
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	68
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	69
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.	71
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ.	74
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ.	78
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.	83
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.	84

1. ПЕРЕДМОВА

Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Податкова система” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу “Податкова система”.

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани семінарських занять з дисципліни (побудовані за змістовними модулями), завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем курсових робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.

Серцевиною процесу освіти, професійного становлення студента є завоєння ним відповідної сукупнсті знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміня і навички набуваються значно повільніше, ніж знання.

У цьому плані ми надаємо серйозного значенння цьому навчально–методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів прикладенню теоретичних знань з теорії оподаткування до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання теоретичних знань практичній фінасновій діяльності. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії оподаткування. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання.

Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особі, що навчається, йти від знання основних положень податкової теорії та норм Податкового Кодексу України до аналізу конкретного випадку; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань теорії, нормативних актів. Тим самим забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок застосування норм закону; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них.

Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення фінансових дисциплін та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__

2. Порядок оцінювання знань студентів

І. Загальні положення

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

- систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

- подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

- розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

- оптимізація навчального процесу.

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

На іспиті оцінюванню підлягають:

- володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

- здатність творчо мислити та синтезувати знання;

- уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

- робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

- виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

Оцінка за бальною шкалою	Рівень знань
46-50	Відмінний
41-45	Добрий
36-40	Задовільний
0-35	Незадовільний

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26” вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

3. ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит"

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Факультет економіки та інформаційних технологій

(Шифр за ОПП________)ЗАНЯТЬ

Київ-2013

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.

Розробники програми з дисципліни «Податкова система»:

Бурлака. Г.Г., д.е.н., професор

Браславець О.Ю., ст..викл.

Заст.завідувача кафедри

д.е.н., професор Г.Г.Бурлака

Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Податкова система» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 0305 "Економіка та підприємництво".

Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із оподаткуванням.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

6-й семестр

1. Змістовний модуль 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

2. Змістовний модуль 2. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ.

3. Змістовний модуль 3. НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ.

4. Змістовний модуль 4. ІНШІ ПОДАТКИ ТА ПЛАТЕЖІ ПОДАТКОВОГО ХАРАКТЕРУ

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою дисципліни є:

1) формування знань з основ податкової системи та проведення податкової політики; знань з загальної теорії оподаткування; термінології оподаткування; класифікації податків;

2) знань про основні принципи побудови систем оподаткування та особливості податкової системи та податкової політики України;

3) знань про організацію податкової служби та податкової роботи в Україні.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Податкова система» є:

• засвоєння сутності й видів податків;

• засвоєння механізму оподаткування;

• формування навичок податкової роботи.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

• основні функції податків, етапи генезису податків, термінологію оподаткування, класифікацію податків за різними ознаками;

• визначення та суть податку, податкової системи, їхню роль в та місце в процесі формування доходної частини державного бюджету України; принципи оподаткування та податкової системи держави; особливості податкової системи України; види податків та зборів, що існують в Україні;

• основні принципи діяльності податкової служби та особливості функціонування Державної податкової служби України;

• особливості організації податкової роботи;

• правове регламентування податків;

• законодавчу та нормативну базу, яка регулює питання податкової системи та податкової служби в Україні;

• основні засади роботи з платниками податків;

• систему оподаткування юридичних та фізичних осіб;

• особливості визначення об'єктів оподаткування різних форм та видів податків, зборів, обов’язкових платежів;

• особливості методики обчислення та сплати різних форм та видів податкових платежів до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

вміти:

• давати характеристику окремим видам податків із застосуванням наукової термінології; визначити окремі елементи кожного виду податків;

• давати характеристику податковій системі України; визначити роль окремого податку в доходних частинах державного та місцевих бюджетів України;

• визначати законодавчу та нормативну базу, яка регулює питання оподаткування окремими видами податків, відповідальність платників за порушення податкового законодавства України;

• визначати платників, об'єкти оподаткування;

• здійснювати обчислення податків з юридичних осіб у відповідності до діючого законодавства;

• складати розрахунки, декларації та іншу податкову звітність.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 годин 4 кредити ЕСТS

3. ПРОГРАМА КУРСУ

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

ВСТУП ДО КУРСУ. Поняття, предмет, завдання курсу

Предмет і завдання курсу, його зв’язок з іншими фінансовими дисциплінами. Побудова курсу, зміст окремих розділів та тем.

Організація вивчення курсу: лекційні, семінарські заняття та контрольні роботи з курсу, їх дидактична мета.

Навчальна література та нормативно-правова база курсу.

ТЕМА 1. Зародження та розвиток податків

Генезис податків. Зародження держави і податків. Історичний розвиток форм оподаткування і функцій податків

ТЕМА 2. Сутність та функції податків

Сутність податків. Визначення податків, їх ознаки. Функції податків. Фіскальна функція, механізм її реалізації. Податки як основа фінансової бази держави. Регулююча функція. Розподільча та контрольна функції податків.

Термінологія оподаткування. Елементи податку: суб'єкт (платник) і носій, об'єкт оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота.

Методи побудови податкових ставок. Тверді і процентні ставки. Види процентних ставок: пропорційні, прогресивні і регресивні, їх комбінації. Проста і складна прогресії оподаткування.

ТЕМА 3. Податкова система України. Податкова служба України

Класифікація податків, її ознаки. Класифікація податків за економічним змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, майно, споживання та ресурсні (рентні) платежі. Класифікація за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють: загальнодержавні і місцеві податки. Класифікація податків в залежності від способу їх справляння – розкладні і окладні податки. Прямі і непрямі податки: їх характеристика та економічний зміст. Види прямих податків: реальні та особисті. Регулюючий механізм окремих видів прямих податків. Види непрямих податків. Переваги та недоліки прямих й непрямих податків, їх місце в податковій системі.

Податкова система. Поняття податкової системи і вимоги до неї. Структурна побудова податкової системи. Податкова система України, основні етапи її становлення. Склад та структура податкової системи України, законодавчі акти, що її регламентують. Податковий кодекс України.

Ідеали оптимального оподаткування: економічна ефективність і соціальна справедливість. Податки як інструмент фінансового регулювання розвитку суспільства. Рівноцінність в оподаткування різних суб'єктів.

Податкова політика: поняття податкової політики та її напрямки. Фактори, що визначають напрямки і характер податкової політики. Принципи оподаткування: класичні принципи оподаткування А.Сміта та сучасні принципи побудови податкової системи України, їх реалізація.

Державна податкова служба України. Законодавство України про податкову службу. Організаційна структура та функції органів державної податкової служби в Україні. Права і відповідальність працівників органів державної податкової служби.

Облік платників і надходжень податків. Відповідальність платників за своєчасність і правильність розрахунків з бюджетом і за подання декларацій.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

ТЕМА 4. Податок на доходи фізичних осіб

Основні принципи побудови податку на доходи фізичних осіб. Елементи податку: суб’єкти та об’єкти оподаткування, предмет оподаткування, загальні засади формування бази оподаткування, система ставок оподаткування, система пільг з податку; характеристика окремих елементів. Категорії суб’єктів та об’єктів оподаткування, режими оподаткування різних категорій.

Нормативно-правова база, якою регулюються питання оподаткування доходів фізичних осіб. Податок на доходи фізичних осіб в Податковому кодексі України. Зміст, структура, соціально-економічне значення та порівняльна характеристика.

Оподаткування доходів, одержаних з різних джерел. Основний алгоритм обчислення податку на доходи фізичних осіб. Особливості визначення об’єкту оподаткування та формування бази оподаткування: суми виплат, що не включаються до сукупного річного оподатковуваного доходу; суми виплат, на які зменшується доход з метою оподаткування (податкові знижки). Ставки податку. Особливість визначення суми податкового окладу.

Особливості оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності). Форми сплати податку в залежності від видів та форм підприємницької діяльності.

Річний перерахунок сум прибуткового податку: порядок, алгоритм та терміни проведення, документальне оформлення річних перерахунків.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів та негромадян – резидентів України.

Декларування доходів фізичних осіб. Категорії платників, що зобов’язані декларувати свої доходи. Форми податкових декларацій в Україні, їх структура. Порядок їх заповнення та терміни подання для різних категорій платників.

ТЕМА 5. Податок на прибуток підприємств

Поняття про дохід і прибуток та порядок їх обчислення. Корпоративний прибутковий податок як основний вид особистого прямого оподаткування юридичних осіб: світовий досвід.

Роль і значення податку у формуванні доходів бюджетів, регулюванні доходів підприємств різних форм власності, стабілізації економіки і грошового обігу. Податок на прибуток підприємств у Податковому кодексі України. Склад платників податку.

Податок на прибуток підприємства: економічний зміст та сутність. Платники податку. Об’єкт оподаткування. Порядок обчислення оподатковуваного прибутку. Алгоритми визначення основних показників, необхідних для обчислення оподатковуваного прибутку. Амортизація та амортизаційна політика. Порядок обчислення амортизаційних відрахувань.

Порядок обчислення податку на прибуток і складання декларації з податку на прибуток. Система ставок податку і пільги. Значення пільг та порядок їх надання.

Оподаткування окремих категорій платників податку: банківських і страхових організацій, підприємств з іноземними інвестиціями та нерезидентів, неприбуткових організацій, відокремлених підрозділів (філій).

Камеральна перевірка звітів і балансів, податкових декларацій і розрахунків податків на доходи платників різних форм власності та організаційно-правових форм; фінансові і адміністративні санкції за порушення вимог законодавства щодо оподаткування прибутку.

ТЕМА 6. Оподаткування транспорту та землі

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Економічна сутність оподаткування транспортних засобів в Україні. Нормативно-правова база, якою регулюється оподаткування власників транспортних засобів. Податковий кодекс України та транспортне оподаткування.

Суб’єкти та об’єкти оподаткування. Класифікація об’єктів оподаткування відповідно до чинного законодавства України. Предмети оподаткування для різних видів транспортних засобів. Система ставок податку. Алгоритм обчислення та сплати податку до бюджету. Терміни сплати податку. Пільги та порядок їх надання.

Економічна сутність оподаткування землі в Україні. Нормативно-правова база, якою регулюються земельні відносини в Україні. Плата за землю в Україні та її форми: земельний податок та орендна плата. Суб’єкти та об’єкти оподаткування. Класифікація земельних ділянок з метою оподаткування. Предмет оподаткування. Система ставок земельного податку та їх диференціація в залежності від класифікації земельних ділянок. Пільги з плати за землю.

Організація обліку суб’єктів оподаткування платою (податком) за землю. Кадастровий метод обліку об’єктів оподаткування.

ТЕМА 7. Спеціальні податкові режими

Види й форми спеціальних податкових режимів, передбаченних чинним законодавством України. Єдиний податок. Фіксований сільськогосподарський податок. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов'язковими платежами).

Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування.

Фінансово-економічний зміст єдиного податку. Правова база єдиного податку. Алгоритм справляння та процедура обчислення й сплати єдиного податку. Основні елементи єдиного податку.

Фінансово-економічний сенс фіксованого сільськогосподарського податку. Основні елементи податку та алгоритм його обчислення й сплати.

Фінансово-економічний сенс збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію. Основні елементи збору та алгоритм його обчислення й сплати.

Фінансово-економічний сенс збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ. Основні елементи збору та алгоритм його обчислення й сплати.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IIІ. НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

ТЕМА 8. Мито

Економічний зміст мита. Мито як складова податкової системи держави та інструмент тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Митна політика держави. Види мита.

Елементи мита: суб’єкт, об’єкт, база оподаткування, ставки. Особливості визначення бази оподаткування – митної вартості. Види ставок мита (адвалорні та специфічні; повні, пільгові та преференційні).

Порядок обчислення мита та алгоритм розрахунку.

ТЕМА 9. Специфічні акцизи (Акцизний податок)

Суть і значення акцизного податку. Платники і об’єкти акцизного податку. Визначення оподатковуваного обороту. База оподаткування для адвалорного та специфічного оподаткування. Пільги. Характеристика ставок акцизного податку: адвалорні та специфічні ставки. Порядок обчислення. Формування цін з ПДВ і акцизним податком, обчислення акцизного податку, складання розрахунків. Порядок обчислення акцизного податку з імпортних товарів, ввезених з-за меж митних кордонів України. Строки сплати в бюджет і звітність платників.

Порядок маркування алкогольних та тютюнових виробів марками акцизного податку. Контроль органів державної податкової служби за платниками акцизного податку. Відповідальність платників за порушення порядку обчислення і сплати у бюджет акцизного податку.

ТЕМА 10. Універсальні акцизи (Податок на додану вартість)

Економічна природа і значення податку на додану вартість в забезпеченні доходної частини бюджету. ПДВ у Податковому кодексі України. Платники ПДВ. Об’єкт оподаткування і порядок його визначення. Визначення оподатковуваного обороту.

Пільги по податку, порядок їх надання, ставки податку. Порядок обчислення ПДВ і терміни сплати в бюджет: податкове зобов’язання та податковий кредит; дата виникнення податкового зобов’язання.

Особливості обчислення і сплати податку для окремих платників і за окремими товарами (роботами, послугами).

Порядок ведення обліку податку та складання розрахункових і відвантажувальних документів. Податковий облік ПДВ. Книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна.

Звітність платників і контроль органів державної податкової служби. Відповідальність платників за неправильне обчислення та несвоєчасну сплату податку в бюджет.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV. ІНШІ ПОДАТКИ ТА ПЛАТЕЖІ ПОДАТКОВОГО ХАРАКТЕРУ

ТЕМА 11. Місцеві податки та збори

Місцеві податки та збори в Україні: економічна сутність та значення. Нормативно-правова база місцевого оподаткування в Україні. Повноваження органів місцевого самоврядування (місцевих Рад) щодо встановлення місцевих податків в Україні.

Види місцевих податків та зборів в Україні. Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів та їх елементи: суб’єкти, об’єкти та предмет оподаткування, ставки платежів. Порядок сплати податків та зборів до бюджетів. Пільги щодо місцевого оподаткування.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – як провідний місцевий податок. Економічна стуність та зміст оподаткування нерухомого майна. Особивості алгоритму й процедури обчислення та сплати податку на нерухоме майно.

ТЕМА 12. Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів.
Єдиний соціальний внесок

Економічна сутність та значення внесків юридичних та фізичних осіб до державних цільових фондів. Види державних цільових фондів: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Основні тенденції розвитку внесків до державних цільових фондів: світовий та вітчизняний досвід. Персоніфікація внесків на державне пенсійне страхування.

Елементи оподаткування обов’язковими внесками до державних цільових фондів: суб’єкти та об’єкти оподаткування. Особливості формування бази оподаткування. Порядок нарахування та сплати до бюджету. Нарахування на фонд заробітної плати та відрахування з заробітної плати та інших видів доходів до соціальних фондів, їх вплив на структуру фінансів суб’єктів господарювання та особистих доходів фізичних осіб.

Специфіка процедури обчислення та сплати єдиного соціального внеску.

ТЕМА 13. Рентні та ресурсні платежі

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Лісовий кодекс. Значення платежів, види платежів. Основні елементи збору. Пільги. Порядок і строки сплати в бюджет.

Обов'язки органів державної податкової служби щодо контролю за правильним обчисленням і своєчасною сплатою платежів за спеціальне використання лісових ресурсів.

Збір за використання води. Суть і значення збору. Платники, порядок обчислення і строки сплати в бюджет. Пільги. Звітність платників та контроль органів податкової служби.

Збір за користування радіочастотним ресурсом України. Суть і значення збору. Платники, порядок обчислення і строки сплати в бюджет. Пільги. Звітність платників та контроль органів податкової служби.

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26” вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво"

Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит"

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Факультет економіки та інформаційних технологій

Київ-2013

Робоча програма з дисципліни «Податкова система » для студентів за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.

Розробники програми:

Бурлака Г.Г.. д.е.н., професор

Браславець О.Ю., ст.викл.

Заст.завідувача кафедри

д.е.н., професор Г.Г.Бурлака

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

ДИСЦИПЛІНА: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА»

"Податкова система" є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання дисицпліни передбачає розкриття соціальної суті і економічного змісту оподаткування, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування.

Курс “Податкова система” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності.

Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до оподаткування як складової частини державного регулювання економіки та формування цільових бюджетних та позабюджетних, централізованих та децентралізованих публічних фінансових фондів, що перебувають в управлінні державою.

Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень фінансової теорії. Зокрема, йдеться про досконале знання законодавчих та теоретичних питань, які стосуються фіскальної сфери.

Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в податковій та фінансовій теорії, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток аналітичного мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню аналізувати та тлумачити податкові норми чинного законодавства.

Вивчення курсу "Податкова система" нерозривно пов'язане з такими дисицплінами, як "Теорія фінансів", "Фінанси підприємств", "Бюджетна система", "Бухгалтерський облік" і знанням положень інших загальних та спеціальних дисциплін.

1. Опис навчальної дисципліни

йменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- Кваліфікаційний рівень	Характеристика Навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS -4	Галузь знань 0305 "Економіка і підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030509 "Облік і аудит", 6.030507 "Маркетинг", 6.030503 "Міжнародна економіка" Економічний факультет	Нормативна
Модулів -	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів - 4		3-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ______ (назва)		Семестр
Загальна кількість годин 144		6-й
		Лекції - 34
		Практичні - 26
Тижневих годин для денної форми навчання - 36 аудиторних - 60 самостійної роботи студента - 84	Освітньо -кваліфікаційний рівень: бакалавр	Семінарські
		Самостійна робота - 84	-
		Вид контролю	-
		іспит

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета.

3) знань про організацію податкової служби та податкової роботи в Україні.

Завданням є:

• засвоєння сутності й видів податків;

• засвоєння механізму оподаткування;

• формування навичок податкової роботи.

Студенти повинні знати:

• особливості організації податкової роботи;

• правове регламентування податків;

• законодавчу та нормативну базу, яка регулює питання податкової системи та податкової служби в Україні;

• основні засади роботи з платниками податків;

• систему оподаткування юридичних та фізичних осіб;

Студенти повинні вміти:

• визначати платників, об'єкти оподаткування;

• здійснювати обчислення податків з юридичних осіб у відповідності до діючого законодавства;

• складати розрахунки, декларації та іншу податкову звітність.

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовний модуль 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

Тема 1. Зародження та розвиток податків

Тема 2. Сутність та функції податків.

Тема 3. Податкова система України. Податкова служба України.

6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

Модуль1.

Змістовний модуль1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Зародження та розвиток податків	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Тема 2. Сутність та функції податків.	12	4	2	-	-	6	15		2	-	-	-	13
Тема 3. Податкова система України. Податкова служба України.	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Разом за змістовним модулем 1	36	8	6	-	-	22	45		4	-	-	-	41

Змістовний модуль 2. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

Тема 4. Податок на доходи фізичних осіб

Тема 5. Податок на прибуток підприємств

Тема 6. Оподаткування транспорту та землі

Тема 7. Спеціальні податкові режими

Змістовний модуль 2. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 4. Податок на доходи фізичних осіб	9	4	2	-	-	3	10		2	-	-	-	8
Тема 5. Податок на прибуток підприємств	9	4	2	-	-	3	15		2	-	-	-	13
Тема 6. Оподаткування транспорту та землі	9	1	2	-	-	6	10		1	-	-	-	9
Тема 7. Спеціальні податкові режими	9	1	2	-	-	6	10		1	-	-	-	9
Разом за змістовним модулем 2	36	10	8	-	-	18	45		6	-	-	-	39

Змістовний модуль 3. НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ

Тема 8. Мито

Тема 9. Специфічні акцизи (Акцизний податок)

Тема 10. Універсальні акцизи (Податок на додану вартість)

Змістовний модуль 3.

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 8. Мито	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Тема 9. Специфічні акцизи (Акцизний податок)	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Тема 10. Універсальні акцизи (Податок на додану вартість)	12	4	2	-	-	6	15		2	-	-	-	13
Разом за змістовним модулем 3	36	8	6	-	-	22	45		4	-	-	-	41

Змістовний модуль 4. ІНШІ ПОДАТКИ ТА ПЛАТЕЖІ ПОДАТКОВОГО ХАРАКТЕРУ

Тема 11. Місцеві податки та збори

Тема 12. Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів. Єдиний соціальний внесок

Тема 13. Рентні та ресурсні платежі

Змістовний модуль 4.

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 11. Місцеві податки та збори	12	4	2	-	-	6	15		2	-	-	-	13
Тема 12. Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів. Єдиний соціальний внесок	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Тема 13. Рентні та ресурсні платежі	12	2	2	-	-	8	15		1	-	-	-	14
Разом за змістовним модулем 4	36	8	6	-	-	22	45		4	-	-	-	41
Усього годин	144	34	26	-	-	84	180		18	-	-	-	162

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Зародження та розвиток податків.	2
2	Сутність та функції податків.	2
3	Податкова система України. Податкова служба України.	2

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Податок на доходи фізичних осіб	2
2	Податок на прибуток підприємств	2
3	Оподаткування транспорту та землі	2
4	Спеціальні податкові режими	2
5	Мито	2
6	Специфічні акцизи (Акцизний податок)	2
7	Універсальні акцизи (Податок на додану вартість)	2
8	Місцеві податки та збори.	2
9	Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів.	2
10	Рентні та ресурсні платежі	2

САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Зародження та розвиток податків	8
2	Сутність та функції податків	6
3	Податкова система України. Податкова служба України	8
4	Податок на доходи фізичних осіб	3
5	Податок на прибуток підприємств	3
6	Оподаткування транспорту та землі	6
7	Спеціальні податкові режими	6
8	Мито	8
9	Специфічні акцизи (Акцизний податок)	8
10	Універсальні акцизи (Податок на додану вартість)	6
11	Місцеві податки та збори	6
12	Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів	8
	Рентні та ресурсні платежі	8
	Разом	84

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Податкова система» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці.

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо).

Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак.

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого.

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного.

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати).

Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

Просемінар. Просемінари у ХVIII-ХІХ ст. існували під назвою
попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
завдання – виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

- сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

- вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

введенню в тему;
плануванню вивчення теми;
дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
представленню та захисту освітніх досягнень;
поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
контрольні та залікові семінари;
аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

§ вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
· оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
· самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
· пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
· семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
Робота з документами і діловими паперами.
Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

вступ викладача;
відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;
практична частина як планова;
заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні
труднощі у студентів;

8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

повторює і закріплює знання студентів;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Активізація базових знань.
Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
Систематизація вивчених знань.
Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
Виконання роботи.
Аналіз одержаних результатів.
Виявлення труднощів у роботі.
Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
Виявлення проблемної ситуації.
Висування і обґрунтування гіпотез.
Перевірка правильності гіпотез.
Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
Аналіз причин допущених помилок.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
Первинне формування вмінь.
Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

- формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

- розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

- формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка студентів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
Практичні заняття на тренажерах;
Практичні заняття на полігонах;
Практичні заняття безпосередньо в судах.

Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються :

- різні практичні дії;

- професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

- службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

- службові документи.

- формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

- визначення методу (методів)

- проведення; планування

- об'єму задач для відпрацювання;

- уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

- реальність і вірогідність матеріалів;

- різноманітність матеріалів, їх новизна;

- дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

- посильність засвоєння на високому рівні складності;

- юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

- розробка завдань для студентів;

- розробка методичних рекомендацій для викладача;

- розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

- у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

- вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

- вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

- навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

- використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

- організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

- розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;

Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
Відрив теорії від потреб практики;
Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
Суттєве порушення запланованого хронометражу;
Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

10.Недосягнення поставленої мети.

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ «ПОДАТКОВА СИСТЕМА»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

ТЕМА 1.1. Зародження та розвиток податків.

Генезис податків.
Зародження держави і податків.
Історич¬ний розвиток форм оподаткування і функцій податків.

При розгляді цієї теми зверніть увагу, що необхідно насамперед провести періодизацію процесу виникнення та становлення податків як особливої форми соціальних відносин з приводу перерозподілу матеріальних благ суспільства на користь держави. Так, можна виділити наступні періоди:

Етап прото-податкових відносин – первісно-общинний лад. Особливість цього етапу полягає в зародженні податкових відносин у формі добровільних пожертв членів суспільства на релігійні потреби або на потреби вождів племен. Також своєрідною формою оподаткування може розглядатись військова здобич та контрибуційні виплати (данина).
Етап виникнення власне податкових відносин пов’язаний з рабовласницькими суспільствами. Виникнення держави як особливого інструменту регулювання суспільних відносин та захисту права приватної власності стало безпосередньою причиною існування податків. Основним формами оподаткування цього періоду стають подушний, поземельний податки та мито як специфічна форма оподаткування торговельної діяльності.
Етап розвитку податків відбувався в умовах феодального способу господарювання, який в свою чергу поділяється на періоди раннього та пізнього середньовіччя. Особливість раннього середньовіччя полягає в натуральному характері податків. Основними носіями податків виступали селяни (як вільні, так і закріпачені), що пов’язано з особливостями земельних відносин. Реципієнтами виступали місцеві феодали. Для пізнього середньовіччя характерним стають процеси централізації державної влади в руках монархів, що викликало відповідну концентрацію державних фінансів в руках центральної влади і розширення кола платників податків за рахунок духовенства, дрібних та великих феодалів, міського населення.
В буржуазних суспільствах, які прийшли на зміну абсолютним монархіям, відбувалось остаточне формування сучасної системи оподаткування. Оскільки провідною верствою в цей період стає буржуазія, нею встановлюються нові принципи оподаткування (справедливість, рівномірність та дешевизна податків, запровадження податків виключно парламентськими законами тощо). Виникають такі сучасні форми оподаткування, як прибуткове оподаткування, остаточно формується підсистема непрямого оподаткування – специфічних та універсальних акцизів. Суттєвою особливістю слід вважати запровадження системи обов’язкового соціального страхування та превалювання регулюючої функції оподаткування над фіскальною.

Контрольні питання за темою:

1. Вкажіть основні періоди розвитку оподаткування.
2. Визначте особливості податкових платежів та функцій оподаткування в різні періоди історичного розвитку.
3. Визначте, які найдавніші види та форми оподаткування збереглися в сучасних податкових системах.
4. Прослідкуйте загальні тенденції розвитку податків та порівняйте їх з вітчизняним історичним досвідом.
5. Подумайте, до яких періодів історичного розвитку оподаткування можна віднести податки Київської Русі, України в складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, Української Козацької Держави, України в складі Російської імперії? Думку обгрунтуйте.
6. Проведіть порівняльний аналіз особливостей податків в періоди правління Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Виявіть загальну тенденцію.

ТЕМА 1. 2. Сутність та функції податків.

Сутність податків.
Функції податків. Фіскальна функція, механізм її реалізації. Регулююча функція. Розподільча та контрольна функції податків.
Термінологія оподаткування. Елементи податку: суб'єкт (платник) і носій, об'єкт оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота.
Методи побудови податкових ставок. Тверді і процентні ставки. Види процентних ставок: пропорційні, прогресивні і регресивні, їх комбінації

Податки являють собою певні відносини, що виникають під час руху суспільних матеріальних благ. Як було визначено в попередній темі, матеріальні блага розподіляються суспільством на користь держави для виконання останньою властивих їй функцій – оборони, охорони правопорядку, підтримки соціальної рівноваги тощо. Таким чином, сутність податків полягає в обов’язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов’язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної оплатності з боку держави.

Важливою частиною теоретичного опрацювання цієї теми є засвоєння студентом основ податкової термінології. Так, до основних термінів оподаткування відносяться:

податок (збір, внесок до державного цільового фонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів або до державних цільових фондів, що здійснюється в порядку та на умовах, визначених законодавством України щодо оподаткування;
суб’єкт оподаткування – особа, на яку покладено обов’язок сплатити податок; при цьому суб’єкт оподаткування виконує функцію носія податку, якщо цей платіж здійснюється за рахунок власних коштів суб’єкта; у випадку, коли суб’єкт задовольняє податкове зобов’язання за рахунок коштів інших осіб, вважаємо, що він виступає податковим агентом;
об’єкт оподаткування – юридично обумовлений факт або подія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; з економічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток, майно, грошовий капітал (тобто, різні форми капіталів осіб) або розмір споживання;
предмет оподаткування – фізична, якісна характеристика об’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування;
одиниця оподаткування (масштаб оподаткування) – одиниця виміру об’єкту з метою оподаткування; необхідний елемент, оскільки податкові ставки встановлюються відносно одиниці оподаткування;
база оподаткування – величина об’єкту оподаткування в одиницях оподаткування;
ставка податку – розмір податку на одиницю оподаткування; встановлюються в натуральних показниках (тверді ставки) або в відносних величинах (процентні ставки);
податковий оклад – остаточна сума податку, що підлягає сплаті до бюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування на ставку оподаткування;
джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку; як правило, джерелом можуть виступати прибуток (розподілений або нерозподілений), валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо; в практиці вітчизняної фінансово-облікової справи джерелом сплати податку вважають прибуток або собівартість (валові витрати виробництва та обігу); зауважимо, що це не зовсім коректно з точки зору теорії, але цілком логічно з точки зору практики;

Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподіл коштів та формування фондів), їх функції можна вважати тотожними функціям фінансів. Розрізняють такі функції фінансів:

Фіскальна – основне призначення полягає в мобілізації та накопиченні коштів в державних фондів.
Розподільча (інша назва – соціальна) – одним з призначень податків є розподіл суспільних доходів з боку більш платоспроможних верств населення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахунок виробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничої сфери тощо. Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага та забезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.
Регулююча функція – податки як інструмент примусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати на стан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючу роль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливість урахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новим економічним курсом Ф.Д.Рузвельта в роки Великої Депресії 1920-30-х рр.
Контрольна функція – допоміжна функція, яка полягає в контролі за допомогою податків за джерелами та обсягами доходів суспільства та напрямками їх використання.

Контрольні питання за темою:

1. Які елементи податків Ви знаєте? Дайте їх коротку характеристику.
2. Порівняйте характеристику та структуру елементів податків у різних наукових джерелах. Спробуйте пояснити, чому існує певна різниця у висвітленні цього питання різними авторами.
3. Назвіть основні функції податків.
4. Визначте, як змінювалось співвідношення функцій податків в різні історичні періоди. Спробуйте пояснити причини, які обумовили ці процеси.
5. Визначте домінуючу функцію оподаткування сучасних буржуазних країн. Думку обгрунтуйте.
6. Визначте домінуючу функцію вітчизняної системи оподаткування. Думку обгрунтуйте.

ТЕМА 1.3. Податкова система України. Податкова служба України.

Класифікація податків, її ознаки. Класифікація податків за економічним змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, майно, споживання та ресурсні (рентні) платежі. Класифікація за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють: загальнодержавні і місцеві податки. Класифікація податків в залежності від способу їх стягнення – розкладні і окладні податки. Прямі і непрямі податки: їх характеристика та економічний зміст. Види прямих податків: реальні та особисті. Види непрямих податків.

Податкова система України. Основні етапи її становлення. Склад та структура податкової системи України, законодавчі акти, що її регламентують.

Принципи оподаткування: класичні принципи оподаткування А.Сміта та сучасні принципи побудови податкової системи України, їх реалізація. Податкова політика: поняття податкової політики та її напрямки. Фактори, що визначають напрямки і характер податкової політики.
Державна податкова служба України. Законодавство України про податкову службу. Організаційна структура та функції органів державної податкової служби в Україні.

Розгляд цієї теми доцільно почати з класифікації податків за різними ознаками. Найважливішими групами податків, на нашу думку, слід вважати:

за формою оподаткування – прямі та непрямі податки;
за органом, який запроваджує податки – загальнодержавні та місцеві податки;
за суб’єктом оподаткування – податки з фізичних осіб, податки з юридичних осіб, суміжні (сумісні) податки;
за рівнем бюджету, до якого надходять податки – закріплені та регулюючі;
за економічним змістом об’єкту оподаткування – податки на доходи, податки на майно, податки на споживання, рентні та ресурсні платежі;
за цільовим призначенням – абстрактні та цільові податки (платежі);
за ознакою регулярності стягнення – ординарні (регулярні) та екстраординарні (надзвичайні).

Студенту необхідно знати, що регулювання податкових відносин в Україні відбувається на основі ПКУ. Ним встановлено визначення термінів «податок», «податкова система».

Статтею 3 визначено основні принципи побудови системи оподаткування в Україні. Зверніть увагу, що перелік задекларованих вітчизняних принципів оподаткування з точки зору теорії являє собою розширену копію класичних принципів оподаткування Адама Сміта (справедливість та рівномірність оподаткування; зрозумілість оподаткування; зручність та дешевизна податків). Однак, практичне втілення податкової політики демонструє повне розходження проголошених принципів з фіскальною практикою.

Статтею 14 визначено загальнодержавні податки та збори (близько 20 платежів). Стаття 15 містить перелік місцевих податків та зборів (близько 20 платежів). Звертаємо вашу увагу, що система оподаткування в Україні відрізняється нестабільністю, – деякі податки з’являються, деякі зникають. Саме тому нами наводиться орієнтовна кількість платежів (в ході самостійної роботи студент повинен весь час пам’ятати про необхідність регулярно оновлювати інформацію про систему оподаткування та окремі види та форми платежів).

Функція адміністрування процесу оподаткування покладена в Україні на органи державної податкової служби, діяльність яких регулюється Законом України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону № 83/98-ВР від 05.02.1998. Систему органів ДПС становлять три ланки:

Державна податкова адміністрація України.
Державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях , містах Києві та Севастополі.
Державні податкові інспекції в районах, містах, районах в містах; міжрайонні та об’єднанні податкові інспекції.

Відповідно до статей 8, 9, 10 Закону, стратегічне (загальне) адміністрування належить до функцій першої та частково другої ланки; оперативне адміністрування є функцією частково другої та повністю третьої ланок.

В своїй діяльності органи ДПС мають право на вчинення певних процедурних та адміністративних дій. Особливості цього аспекту діяльності податкової служби обумовлені статтею 11 Закону. Студенту необхідно детально опрацювати матеріал про права працівників ДПС та форми впливу щодо порушників податкового законодавства.

Контрольні питання за темою:

1. Спробуйте пояснити, чим обумовлена необхідність класифікації податкових платежів за різними ознаками.
2. Назвіть основні класифікаційні ознаки податків.
3. Дайте характеристику основним групам податків.
4. Ознайомтесь зі структурою Закону України № 77/97-ВР. Визначте, які основні питання податкового устрою нашої країни він регулює.
5. Як Ви розумієте термін “система оподаткування”? як визначає терміни “податок” та “податкова система” Закон № 77/97-ВР?
6. Визначте, до яких державних фінансових фондів в Україні можуть надходити податки.
7. Вкажіть основні ознаки податків відповідно до Закону № 77/97-ВР.
8. Порівняйте чинні в Україні принципи побудови податкової системи з принципами оподаткування А.Сміта.
9. Ознайомтесь зі структурою статей 14 та 15 Закону № 77/97-ВР. За якими ознаками податки в Україні поділяються на загальнодержавні та місцеві?
10. Які ланки входять до системи органів державної податкової служби?
11. Визначте функції окремих ланок системи органів ДПС.
12. Дайте характеристику основним правам працівників органів ДПС.

ТЕМА 2.1. Податок на доходи фізичних осіб.

Основні принципи побудови податку на доходи фізичних осіб. Елементи податку: суб’єкти та об’єкти оподаткування, предмет оподаткування, загальні засади формування бази оподаткування, система ставок оподаткування, система пільг з податку; характеристика окремих елементів. Категорії суб’єктів та об’єктів оподаткування, режими оподаткування різних категорій.

Оподаткування доходів, одержаних за основним місцем роботи і прирівняних до них доходів. Особливості визначення об’єкту оподаткування та формування бази оподаткування: суми виплат, що не включаються до сукупного річного оподатковуваного доходу; суми виплат, на які зменшується доход з метою оподаткування. Ставки податку. Особливість визначення суми податкового окладу.
Особливості оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності).
Форми сплати податку в залежності від видів та форм підприємницької діяльності: квартальні авансові внески, фіксований податок, патентування окремих видів підприємницької діяльності.

Особливість самостійного опрацювання студентом цієї теми полягає в тому, що оподаткування фізичних осіб пов’язане зі значною диференціацією умов та режимів оподаткування для різних категорій платників.

Головними категоріями платників виступають:

резиденти України;
нерезиденти України;
громадяни України;
іноземні громадяни та особи без громадянства;
фізичні особи, що одержують доходи за основним місцем роботи;
фізичні особи, що одержують доходи не за місцем основної роботи;
фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Ще раз звертаємо увагу студентів, що кожна з зазначених категорій має особливості у режимі прибуткового оподаткування – як з точки зору формування об’єкту оподаткування, так і з точки зору процедури оподаткування.

Об’єктом оподаткування виступає загальний річний оподатковуваний доход, який визначається для кожної категорії платників особливим способом. Як правило, податок сплачується протягом року у вигляді авансових платежів за різними ставками. Звертаємо увагу студентів, що під терміном «авансові платежі» ми розуміємо будь-яку сплату прибуткового податку на протязі календарного року. Після закінчення календарного року проводиться остаточний перерахунок сум податкових зобов’язань за ставками прогресивної шкали оподаткування.

Для оподаткування більшості доходів встановлено ставку податку 15% від об’єкта оподаткування, яка є основною ставкою податку з доходів фізичних осіб. На перехідний період із 01.01.2004 по 31.12.2006 ця ставка становила 13%.

З 01.01.2007 алгоритм розрахунку податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати такий :

ПДФО = (ЗП – СФ - ПСП) * 15%,

де

ПДФО - податку з доходів фізичних осіб

ЗП - нарахована місячна заробітна плата

СФ - внески до трьох соціальних фондів

ПСП - податкова соціальна пільга.

Об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого можуть включатися доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди.

Податкові соціальні пільги

Платник податку може мати право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

• у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

• у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги для платника податку, який:

1. є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

2. утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

3. має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;

4. є вдівцем або вдовою;

5. є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

6. є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

7. є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

8. є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

• у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги для платника податку, який є:

1. а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

2. б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

3. в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

4. г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

5. д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Якщо платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні інших доходів, до яких податкова соціальна пільга не застосовується, подає таку заяву іншому працедавцю, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податковий кредит

Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку;
суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженою на 1,4 та округленою до найближчих 10 гривень, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Такі витрати включаються:

при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;
при навчанні обох членів подружжя - окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.

суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);
водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;
лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;
операції з переміни статі;
лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування:
лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
клонування людини або її органів;
придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;

суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;
при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

суми витрат платника податку із:

штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні;
оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини.

Обмеження права на нарахування податкового кредиту :

податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер.
загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Контрольні питання за темою:

1. Які фізичні особи є платниками прибуткового податку?
2. Визначте особливості визначення об’єкту оподаткування для різних категорій платників.
3. Вкажіть основну ознаку, за якою платники прибуткового податку поділяються на резидентів та нерезидентів.
4. Визначте види пільг з прибуткового податку. Вкажіть ті пільги, які можна віднести до групи “пільги невключення до сукупного доходу”; “пільги зменшення сукупного доходу”; “пільгові ставки”; “пільги зменшення податкового окладу”; “пільга повного звільнення від сплати прибуткового податку”.
5. Вкажіть види пільг що пов’язані з наявністю у платників дітей віком до 16 років.
6. Визначте категорії платників, які подіють декларації з прибуткового податку.
7. Вкажіть терміни подання декларацій для різних категорій платників.
8. Вкажіть терміни сплати прибуткового податку для різних категорій платників.

ТЕМА 2.2. Податок на прибуток підприємств.

1. Корпоративний прибутковий податок як основний вид особистого прямого оподаткування юридичних осіб: світовий досвід. Поняття про дохід і прибуток та порядок їх обчислення.
Елементи податку на прибуток підприємств. Платники податку. Об’єкт оподаткування. Порядок обчислення оподатковуваного прибутку. Склад валового доходу, скоригованого валового доходу. Склад валових витрат виробництва та обігу. Амортизація та амортизаційна політика. Порядок обчислення амортизаційних відрахувань. Система ставок податку і пільги. Значення пільг та порядок їх надання.
Оподаткування окремих категорій платників податку: банківських і страхових організацій, підприємств з іноземними інвестиціями та нерезидентів, неприбуткових організацій, відокремлених підрозділів (філій).

Історія людства виробила різні форми і методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи, Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу вважається найсправедливішим.

Податок на прибуток підприємств є прямим податком. За питомою вагою він займає суттєве місце в податковій системі України.

Подібний податок існує у всіх країнах світу під різними назвами. У розвинутих країнах його питома вага в загальній сумі надходжень до бюджетів є відносно невеликою, оскільки в основному підприємства не є юридичними особами і платять прибуткові податки як фізичні особи .

В нашій країні питання оподаткування прибутку юридичних осіб регулюються Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року. Законом встановлено єдину базову ставку податку 25 %. Для окремих платників та/або видів діяльності можуть застосовуватись інші (зменшені) ставки.

Відповідно до законодавства, суттєво змінилась (порівняно з попередніми періодами) методологія визначення прибутку з метою оподаткування.

Студентам для чіткого засвоєння структури валових доходів та валових витрат виробництва та обігу необхідно грунтовно опрацювати відповідні статті ПКУ.

Щодо оподаткування операцій особливого виду, студенти повинні ознайомитись, зокрема, з оподаткуванням операцій з розрахунками в іноземній валюті.

При вивченні питань, пов’язаних з амортизаційними відрахуваннями, особливу увагу необхідно приділити таким аспектам:

придбання та експлуатація юридичною особою основних засобів веде до зменшення його валових доходів тільки на величину амортизаційних відрахувань;
з метою обчислення амортизаційних відрахувань всі основні фонди поділяються на три групи;
щодо кожної групи встановлені норми амортизації з розрахунку на календарний квартал;
норми амортизації застосовуються не до кожного окремого об’єкту основних фондів, а до балансової вартості групи основних фондів в цілому;
в окремих випадках платник може застосовувати норми прискореної амортизації основних фондів;
в окремих випадках до суми амортизаційних відрахувань може застосовуватись понижуючий коефіцієнт (визначається відповідним законодавчим актом); при цьому сума податку на прибуток, що виникає в результаті застосування понижуючого коефіцієнту, може перераховуватись до державного бюджету, хоча суми самого податку на прибуток надходять до місцевих бюджетів.

Контрольні питання за темою:

1. Які підприємства і організації є платниками податку на прибуток?
2. Як визначити прибуток підприємства: балансовий та той, що оподатковується?
3. Визначте склад валових доходів підприємств.
4. Визначте склад валових витрат підприємств.
5. Вкажіть ставки податку на прибуток. Визначте причини, що обумовлюють існування деякої диференціації ставок податку на прибуток.
6. Який прибуток не підлягає оподаткуванню.
7. Які підприємства звільняються від сплати податку на прибуток?
8. Терміни сплати податку на прибуток в бюджет.
9. Чи є особливості в обчисленні і сплаті в бюджет податку з прибутку підприємств з іноземними інвестиціями?
10. Що виступає базою оподаткування?
11. Пільги по податку на прибуток.
12. Терміни подання декларації та строки сплати податку на прибуток до бюджету.
13. Поняття амортизації.
14. Вплив амортизації на об’єкт оподаткування.
15. Які групи основних фондів Ви знаєте?
16. Назвіть норми амортизаційних відрахувань.
17. Що Ви знаєте про норми прискореної амортизації?

ТЕМА 2.3. Спеціальні податкові режими

1. Поняття спеціального податкового режиму в законодавстві України.
2. Форми спеціального податкового режиму: єдиний податок
Елементи податку.

В цій темі студенти повинні познайомитись з податком, який не є провідним платежем з фізичних осіб. Запроваджений в 1993 році у вигляді податку на промисел, він нині трансформувався у форму єдиного податку. Запроваджено цей податок для оподаткування регулярної діяльності фізичних осіб з продажу на ринках товарів. Варто звернути увагу на особливості справляння цього податку для різних груп платників – у рзрізі юридичних та фізичних осіб.

Контрольні питання за темою:

1. Який вид діяльності в Україні оподатковується у формі спеціальних податкових режимів?
2. Вкажіть основні фактори, що впливають на величину єдиного податку.

ТЕМА 2.4. Оподаткування майна та землі.

Плата за землю в Україні та її форми: земельний податок та орендна плата. Суб’єкти та об’єкти оподаткування. Класифікація земельних ділянок з метою оподаткування. Предмет оподаткування.
2. Система ставок земельного податку та їх диференціація в залежності від класифікації земельних ділянок. Пільги з плати за землю.
Організація обліку суб’єктів оподаткування платою (податком) за землю. Кадастровий метод обліку об’єктів оподаткування.
Транспортний податок. Суб’єкти та об’єкти оподаткування. Класифікація об’єктів оподаткування відповідно до чинного законодавства України. Предмети оподаткування для різних видів транспортних засобів. Система ставок податку. Алгоритм обчислення та сплати податку до бюджету. Терміни сплати податку. Пільги та порядок їх надання.

Майнове та поземельне оподаткування є однім з найстаріших видів оподаткування. На сьогодні в Україні цей вид представлений платою (податком) за землю та податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Плата (податок) за землю сплачують в Україні юридичні та фізичні особи – власники земельних ділянок та землекористувачі. Об’єктом оподаткування виступають земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні (в т.ч. орендному). Предметом оподаткування є грошова оцінка ділянки. Економічним змістом грошової оцінки землі є її вартість, визначена як капіталізований рентний доход. При цьому грошова оцінка фіксується у земельному кадастрі і не є еквівалентом ринкової вартості землі.

З метою оподаткування земельні ділянки поділяються на такі категорії:

З точки зору розташування – землі населених пунктів та землі сільськогосподарського призначення;
З точки зору грошової оцінки землі населених пунктів поділяються на такі, грошова оцінка яких проведена, та на ті, грошова оцінка яких не проведена;
Землі сільського господарства з точки зору функціонального призначення поділяються на землі, зайняті під рілля, пасовища, сіножаті та землі, зайняті багаторічними насадженнями.

В залежності від категорійності землі та наявності або відсутності грошової оцінки встановлені й ставки податку. З 2008 року до ставок податку може застосовуватись додатковий підвищуючий коефіцієнт, що визначатиметься Законом України “Про державний бюджет” на кожний поточний рік.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів сплачують юридичні та фізичні особи – власники транспортних засобів перед технічним оглядом, реєстрацією або перереєстрацією. Об’єктом оподаткування виступає транспортний засіб; предметом оподаткування для наземного транспорту є об’єм циліндрів двигуна (вимірюється у 100 куб.см), а для водного транспорту – довжина корпусу (у см). Необхідно звернути увагу студентів, що ставки податку встановлені в національній валюті України.

Контрольні питання за темою:

1. Хто є платниками земельного податку?
2. Що є об’єктом оподаткування? Що виступає предметом оподаткування?
3. Дайте характеристику ставок земельного податку (щодо земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення).
4. Вкажіть пільги по земельному податку.
5. Вкажіть джерело сплати в бюджет податку на землю.
6. Хто є платниками податку з власників транспортних засобів, самохідних машин та механізмів.
7. Дати характеристику ставок податку з власників транспортних засобів.
8. Сформулюйте алгоритм обчислення земельного та транспортного податків.
9. Пільги по податку з власників транспортних засобів.
10. Об’єкт оподаткування, пільги та терміни сплати в бюджет податку з власників транспортних засобів .
11. Спробуйте визначити, чи є доцільним застосування ставок податку з власників транспортних засобів в гривнях? Відповідь обгрунтуйте.

ТЕМА 3.1. Мито.

Економічний зміст мита. Митна політика держави. Види мита.
Елементи мита: суб’єкт, об’єкт, база оподаткування, ставки. Особливості визначення бази оподаткування – митної вартості. Види ставок мита (адвалорні та специфічні; повні, пільгові та преференційні).

Порядок обчислення мита та алгоритм розрахунку

Найстаріший непрямий податок, що виступає не стільки фіскальним важелем, скільки інструментом тарифної зовнішньоторговельної політики. Суттєвою особливістю мита в Україні є те, що його адміністрування здійснюється не органами Державної податкової служби, а Державною митною службою України.

В залежності від конкретних цілей розрізняють кілька класифікаційних груп мита. Найбільш поширеною у вітчизняній фіскальній практиці групою виступає імпортне (ввізне) мито.

В залежності від одиниці виміру ставок розрізняють адвалорне (процентне) та специфічне мито. При цьому об’єктом оподаткування виступатиме обсяг імпорту. Для адвалорного мита предметом оподаткування буде вартісний еквівалент обсягу імпорту – так звана митна вартість. Для специфічного мита предметом оподаткування виступатиме кількісний еквівалент обсягу імпорту в натуральних одиницях виміру.

Ставки специфічного мита встановлюються в грошовій одиниці Європейського Співтовариства (євро) на одиницю оподаткування.

Контрольні питання за темою:

1. Дайте визначення миту як виду непрямого оподаткування.
2. Проведіть класифікацію мита за різними класифікаційними ознаками.
3. Що є об’єктом оподаткування митом?
4. Вкажіть структуру митної вартості.
5. Спробуйте прослідкувати роль імпортного мита на структуру цін та його вплив на фінанси юридичних та фізичних осіб.

ТЕМА 3.2. Специфічні акцизи (Акцизний податок).

1. Суть і значення акцизного податку. Платники і об’єкти акцизного збору.
2. Визначення оподатковуваного обороту та порядок обчислення. База оподаткування для адвалорного та специфічного оподаткування. Пільги. Характеристика ставок акцизного збору: адвалорні та специфічні ставки. Формування цін з ПДВ і акцизним збором, обчислення акцизного збору, складання розрахунків. Порядок обчислення акцизного збору з імпортних товарів, ввезених з-за меж митних кордонів України.
Строки сплати в бюджет і звітність платників.

Податками на окремі, особливі товари виступають акцизи. В історії оподаткування акцизи називають “податками на розкоші”. В Україні акциз існує під назвою акцизного збору. Оподаткуванню акцизним збором підлягають високорентабельні, монопольні товари. Сам акцизний збір являє собою додаткову надбавку до вартості товарів або продукції. Об’єктом оподаткування виступають підакцизні товари вітчизняного та імпортного виробництва. Предметом оподаткування може бути обсяг реалізації підакцизних товарів в грошовому або натуральному вимірі (для вітчизняної продукції) та митна вартість й мито в вартісному вимірі або обсяг імпорту в натуральному показнику (для імпортованих товарів). Обсяг реалізації в вартісному еквіваленті може включати до своєї структури суму акцизного збору.

До переліку підакцизних товарів нині в Україні відносяться:

Пиво;
Тютюн та вироби з нього;
Алкогольні напої;
Пально-мастильні матеріали;
Автомобілі та шини до них.

Ставки акцизного збору щодо натуральних показників встановлюються в фіксованих величинах (гривнях або валюті Європейського Співтовариства) на одиницю оподаткування. В такому випадку розрахунок здійснюється за наступною схемою:

Схема 1.

БО = ОР / Од.Оп. (для вітчизняних товарів)

БО = ОІ / Од.Оп. (для імпортних товарів)

АЗ = БО * Ст.А.

де БО – база оподаткування;

АЗ – сума акцизного збору;

ОР – обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру;

ОІ – обсяг імпорту в натуральних одиницях виміру;

Од.Оп. – одиниця оподаткування;

Ст.А. – ставка акцизного збору в фіксованих одиницях.

Ставки акцизу щодо вартісного показника встановлюються в процентах до обсягу реалізації (адвалорні ставки). Якщо законодавством передбачено, що обсяг реалізації не включає акцизного збору, розрахунок здійснюється наступним чином:

Схема 2.

БО = СВ + Пр. (для вітчизняних товарів)

БО = МВ (для імпортованих товарів)

АЗ = БО * Ст.А / 100%

де БО – база оподаткування;

СВ – собівартість товарів;

Пр. – прибуток;

МВ – митна вартість;

АЗ – сума акцизного збору;

Ст.А. – ставка акцизного збору в процентах.

Якщо законодавством встановлено, що обсяг реалізації включає акцизний збір, виникає необхідність спочатку включити суму акцизу до обсягу реалізації. Для цього використовують наступні розрахунки:

Схема 3.

БО = СВ + Пр. (для вітчизняних товарів)

БО = МВ + М (для імпортних товарів)

АЗ = БО * Ст.А. / 100%

де БО – база оподаткування;

СВ – собівартість товарів;

Пр. – прибуток;

МВ – митна вартість;

М – сума мита;

АЗ – сума акцизного збору;

Ст.А. – ставка акцизного збору в процентах.

Зверніть особливу увагу на визначену послідовність введення суми акцизного збору до обсягу реалізації. Крім того, візьміть до уваги, що найпоширенішим способом акцизного оподаткування як вітчизняних, так і імпортних товарів в Україні виступає схема № 1. Щодо адвалорних ставок акцизу: для імпортних товарів застосовується схема № 2, а для вітчизняних – схема № 3. Зазначимо, що це загальна схема стягнення акцизу, яка в умовах нестабільності вітчизняного законодавства може зазнавати певних змін в конкретних умовах. Також зверніть увагу, що для методик схем № 1 та № 2 при визначенні ціни реалізації підакцизної продукції сума акцизного збору додається до вартості бази оподаткування.

Особливість акцизного збору полягає в тому, що до бюджету він сплачується один раз – виробником або імпортером підакцизної продукції. Після цього на кожному етапі руху сума акцизного збору відшкодовується покупцем постачальнику (продавцю) в складі ціни товару.

Для окремих товарів, зокрема, тютюнових виробів, в Україні застосовується особливий режим справляння акцизного збору. Зокрема, ставки акцизу встановлені для натуральних показників (як правило, у гривнях на кожну 1000 штук одиниць продукції) та додатково певний процент до обороту з реалізації, визначеного виходячи з так званих індикативних (максимальних роздрібних) цін, які визначаються виробником (імпортером) підакцизної продукції.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до індикативної ціни, обчислюється в такому порядку.

Спочатку визначається оборот оподаткування шляхом обчислення суми оборотів за встановленими виробником або імпортером максимальними роздрібними цінами, без врахування податку на додану вартість та акцизного збору, окремо за кожним видом товару (продукції) за формулою

ОO = ∑(MМ – П) х кк,

де О — оподаткований оборот; М — індикативна (максимальна роздрібна) ціна за кожним видом товару (продукції) за їх власною назвою, задекларована виробником або імпортером таких товарів, П — сума податку на додану вартість та акцизного збору в складі максимальної роздрібної ціни, к — кількість товару у фізичних одиницях виміру за кожним видом товару (продукції) за їх власною назвою.

Після визначеного обороту з продажу обчислюється сума акцизного збору за формулою

А1 = С1 х О,

де А1 — сума акцизного збору за ставками у відсотках до обороту з продажу, С1 — ставка акцизного збору у відсотках, О — оподаткований оборот”.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена одночасно у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), обчислюється шляхом додавання суми акцизного збору, обчисленої за ставками у відсотках до обороту з продажу та суми акцизного збору, обчисленої за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), за формулою

А = А1 + А2,

де А1 — сума акцизного збору, обчислена за ставками у відсотках, А2 — сума акцизного збору, обчислена за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)”.

Контрольні питання за темою:

1. На підставі відповідного Закону України дайте визначення акцизного збору (податку).
2. Які підприємства – юридичні особи є платниками акцизного збору?
3. Порядок включення в ціну підакцизного товару акцизного збору.
4. Зробіть перелік підакцизних товарів і продукції.
5. Проведіть класифікацію ставок акцизного збору (податку).
6. Пільги щодо акцизного збору.
7. Порядок сплати акцизного збору і строки сплати та подання розрахунків.
8. Економічна сутність і призначення акцизного збору.
9. Викладіть методику визначення акцизного збору і

а) по відсоткових ставках;

б) в товарній сумі з одиниці товару;

в) чи існує змішана форма ставок вказаних вище?

г) що Ви знаєте про марки акцизного збору?

ТЕМА 3.3. Універсальні акцизи (Податок на додану вартість).

Економічна природа та елементи податку на додану вартість. Значення в забезпеченні доходної частини бюджету. Закон України “Про податок на додану вартість”. Платники ПДВ. Об’єкт оподаткування і порядок його визначення. Визначення оподатковуваного обороту.
Порядок обчислення ПДВ і терміни сплати в бюджет: податкове зобов’язання та податковий кредит; дата виникнення податкового зобов’язання. Пільги по податку, порядок їх надання, ставки податку.
Окремі особливості обчислення і сплати податку для окремих платників і за окремими товарами (роботами, послугами).

Універсальним акцизом в світовій практиці вважається податок на споживання всіх товарів, робіт, послуг. Він виступає у формі додаткової надбавки до цін практично всіх товарів, робіт та послуг. Певні виключення обумовлюються додатково національними законодавствами. Універсальні акцизи існують в різних формах – податків з обороту, податків з продажу тощо. Але головною формою універсальних акцизів для багатьох європейських країн (в тому числі й для України) є податок на додану вартість.

На відміну від акцизу, ПДВ нараховується на кожному етапі руху товарів від виробника через продавців до кінцевого споживача.

Стягнення ПДВ може проводитись за кількома методиками:

нетто – метод, при якому спочатку визначається величина доданої вартості, створеної конкретною собою при виробництві або русі оподатковуваної продукції; після цього ставка податку застосовується тільки до нетто-величини доданої вартості; проміжне споживання (вартість придбаних сировини, матеріалів і т.п. ПДВ не оподатковуються); в Україні цей метод не застосовується;
сальдо-метод (інша назва – метод рахунків-фактур) – найпоширеніший метод обчислення та сплати ПДВ; полягає в тому, що на кожному етапі руху товару сума ПДВ нараховується не на нетто-величину доданої вартості, а на всю вартість товару, включаючи проміжне споживання.

Для пояснення суті сальдо-методу необхідно познайомитись з такими важливими елементами цього податку, як податковий кредит та податкове зобов’язання.

В кожній операції купівлі-продажу суб’єктами цих операцій виступають покупець та продавець. При цьому на кожному етапі руху товарів ПДВ нараховується на весь обсяг (оборот) реалізації, включаючи проміжне споживання та додану вартість. Покупець (особа 2), придбавши товар у постачальника (особи 1), крім вартості власне товарно-матеріальних цінностей, сплачує через постачальника до бюджету додаткову надбавку – ПДВ. Цим самим він кредитує бюджет – ця величина одержала назву податкового кредиту. При подальшій реалізації власної продукції споживачеві (особі 3), також відбувається нарахування ПДВ, яке надходить від споживача для подальшої передачі до бюджету. Таким чином, сума ПДВ, що надходить від споживача виступає податковим зобов’язанням перед бюджетом.

ПДВ1		ПДВ2		ПДВ3
Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
податковий кредит	податкове зобов’язання	податковий кредит	податкове зобов’язання	податковий кредит	податкове зобов’язання
0	20,00	20,00	60,00	60,00	...
С-до:	20,00	С-до:	40,00	...	...
В бюджет = 20,00		В бюджет = 40,00		В бюджет = С-до Кт З бюджету = С-до Дт

Оскільки особа 2 вже прокредитувала бюджет, сплативши певну суму ПДВ постачальникам, до бюджету нею спрямовується не вся сума податкового зобов’язання, а лише різниця між податковим зобов’язанням та податковим кредитом (або кредитове сальдо за відповідним рахунком бухгалтерського обліку). У випадку, коли податковий кредит в звітному періоді перевищує податкове зобов’язання (дебетове сальдо за відповідним рахунком бухгалтерського обліку), виникає необхідність проведення за підсумками звітного періоду бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Особливістю цього методу є те, що до складу податкового кредиту платник може відносити тільки ті суми сплаченого ПДВ, що підтверджені особливими документами – рахунками-фактурами з обов’язковим зазначенням суми сплаченого постачальникам ПДВ. В Україні ці рахунки-фактури носять назву податкових накладних. Зверніть увагу, що основне призначення податкових накладних – підтвердження факту та розміру сплати ПДВ постачальникам для подальшого віднесення цього ПДВ до податкового кредиту. Крім того, в Україні податковий кредит та податкове зобов’язання виникають тільки у тих осіб, які зареєстровані як платники ПДВ. При відсутності реєстрації платником ПДВ особа може не нараховувати ПДВ при реалізації товарів, робіт та послуг; але така особа не може відносити сплачений постачальникам ПДВ до складу податкового кредиту, не може вимагати бюджетного відшкодування, суми ж сплаченого ПДВ відносяться у такої особи до витрат виробництва та обігу.

Базова ставка ПДВ в Україні становить 20 %. Особливу увагу зверніть на те, що окремі операції не оподатковуються ПДВ, а щодо певних операцій застосовується ставка 0 % (нульова ставка). Різниця між нульовою ставкою та звільненням полягає в наступному – нульова ставка дозволяє особі при реалізації власної продукції нараховувати ПДВ за ставкою 0 %, тобто, величина податкового зобов’язання дорівнюватиме 0; при цьому сплачений постачальникам ПДВ за ставкою 20 % відноситиметься до складу податкового кредиту; звільнення від оподаткування дозволяє особі не нараховувати ПДВ, тобто, величина податкового зобов’язання дорівнюватиме 0; однак сплачений постачальникам ПДВ за ставкою 20 % не відноситиметься до складу податкового кредиту, а тільки збільшуватиме витрати виробництва та обігу особи.

АЛГОРИТМ ВИЗНАЧЕННЯ ДЖЕРЕЛА СПЛАТИ ПДВ

Сума ПДВ відноситься на	ВАЛОВІ ВИТРАТИ
	при продажу товарів, що не є об’єктом оподаткування; для суб’єктів господарювання, які не зареєстровані платниками ПДВ
	ПОДАТКОВИЙ КРЕДИТ	Різниця підлягає сплаті до бюджету ПЗ – ПК
	при придбання ТМЦ, вартість яких відноситься до складу валових витрат; – до оплати їх вартості після відвантаження товарів; – при попередній оплаті; – при іпортуванні;
	ПОДАТКОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
	– при відвантаженні товарів без одержання коштів за них; – при зарахуванні коштів в оплату товарів, які підлягають відвантаженню
	ЗБИТКИ
	– при придбанні товарів, вартість яких не відноситься до валових витрат та не амортизується; – суми ПДВ, які не підтверджені платником податку податковими накладними або митними деклараціями;

Самостійно ознайомтесь з переліком операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, звільнені від ПДВ та оподатковуються за нульовою ставкою. Зауважте, що до законодавства про ПДВ постійно вносяться відповідні зміни та доповнення. Викладена вище схема оподаткування є тільки каркасом, наповнення та оздоблення якого потребує постійного коригування.

Контрольні питання за темою:

1. На підставі відповідного Закону України дайте визначення податку на додану вартість, вкажіть його сутність та призначення.
2. Які підприємства, установи, об’єднання, фізичні особи є платниками ПДВ?
3. Що є об’єктом оподаткування ПДВ?
4. Визначення оподатковуваного обороту.
5. Визначте пільги щодо ПДВ.
6. Порядок заповнення декларації по ПДВ, терміни подання її в органи податкової служби та строки сплати ПДВ в доход бюджету.
7. Хто є платниками ПДВ?
8. Вкажіть основні етапи методики включення ПДВ до ціни товарів та послуг.
9. Що таке податкове зобов’язання по ПДВ?
10. Що таке податковий кредит по ПДВ?
11. Яким чином визначити ПДВ, що підлягає сплаті в доход бюджету?
12. Які ставки ПДВ Ви знаєте? Перспективи їх змін; на підставі яких законодавчих актів здійснюється заповнення податкових накладних і декларацій по ПДВ?

ТЕМА 4.1. Місцеві податки та збори.

Місцеві податки та збори в Україні: економічна сутність та значення.
Види місцевих податків та зборів в Україні.
Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів та їх елементи: суб’єкти, об’єкти та предмет оподаткування, ставки платежів.
Порядок сплати податків та зборів до бюджетів.
Пільги щодо місцевого оподаткування.

При розгляді теми зверніть увагу на те, що державне мито є платою за вчинення в інтересах юридичних та фізичних осіб певних юридичних дій або видачу певних документів, що мають юридичне значення спеціально уповноваженими на це органами. Таким чином, є всі підстави вважати державне мито платежем податкового характеру, оскільки воно має ознаку відплатності.

Ставки державного мита відрізняються великою диференціацією та потребують грунтовного вивчення з боку студентів. Виділимо тільки основні групи та види ставок. Найпоширенішою групою ставок є процентні, що встановлюються до вартісного еквіваленту юридичних дій або документів – наприклад, вартості судових позовів, розмірів вартості спадку тощо. Друга група ставок належить до твердих відносних, які встановлюються у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – наприклад, за реєстрацію шлюбу, за видачу паспорта тощо.

Студентам необхідно також ознайомитись з переліком органів, які уповноважені стягувати державне мито.

При вивченні системи місцевого оподаткування необхідно звернути увагу на наступне. Запровадження місцевих податків та зборів належить до компетенції місцевих Рад. При цьому запроваджуваний платіж повинен входити до переліку місцевих податків та зборів, визначених статтею 15 Закону України “Про систему оподаткування”. Розмір ставок місцевих податків регулюється Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” і не може встановлюватись місцевими Радами понад встановлений Декретом розмір.

Найважливішим місцевим податком є комунальний податок. Цей платіж є обов’язковим для запровадження та виступає своєрідною платою суб’єктів господарювання за створені робочі місця. Розрахунок податку базується на умовній величині фонду оплати праці штатних працівників суб’єкта господарювання – юридичної особи. Гранична ставка податку становить 10 %, а умовна величина ФОП обчислюється як добуток середньоспискової кількості штатних працівників і неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Контрольні питання за темою:

1. Спробуйте виявити схожі та відмінні риси між митом та державним митом.
2. Визначте основні види ставок державного мита.
3. Поміркуйте, чи впливає факт сплати державного мита за окремими операціями на інші податки суб’єкта оподаткування.
4. На підставі відповідного Закону України зробіть висновок, рішенням яких органів влади встановлюються і застосовуються місцеві податки і збори.
5. Вказати платників, об`єкт оподаткування, розміри ставок, строки сплати до бюджету для окремих місцевих податків та зборів.
6. Чи існує, на Вашу думку, необхідність реформування системи місцевого оподаткування в Україні? Відповідь обгрунтуйте.

ТЕМА 4.2. Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів.

Економічна сутність та значення внесків юридичних та фізичних осіб до державних цільових фондів. Види державних цільових фондів: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття, Інноваційний фонд.
Елементи оподаткування обов’язковими внесками до державних цільових фондів: суб’єкти та об’єкти оподаткування. Особливості формування бази оподаткування. Порядок нарахування та сплати до бюджету. Нарахування на фонд заробітної плати та відрахування з заробітної плати та інших видів доходів до соціальних фондів, їх вплив на структуру фінансів суб’єктів господарювання та особистих доходів фізичних осіб.

Платежі, що вивчаються студентами в цій темі, відносяться до цільових податків та призначені для формування державних цільових фондів соціального спрямування. До таких фондів належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд соціального страхування на випадок безробіття (Фонд зайнятості України).

Студентам слід звернути увагу, що здебільшого сплата цих платежів пов’язана з формуванням фонду оплати праці суб’єктами господарювання. Але щодо внесків до Пенсійного фонду зазначимо, що існує певний перелік операцій, які виступають додатковим об’єктом оподаткування цими внесками – наприклад, придбання іноземної валюти, придбання нерухомого майна тощо. При обчисленні внесків до фондів, що пов’язані з ФОП та заробітною платою необхідно зауважити на такі особливості. Особливості стягнення зазначених платежів полягають в тому, що їх стягнення здійснюється в сучасній Україні як за рахунок фінансів юридичних осіб, так і за рахунок коштів фізичних осіб. Базою для обчислення внесків до державних цільових соціальних та пенсійного фондів виступає, як правило, три об’єкти:

¨ фонд оплати праці найманих працівників – при оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;

¨ заробітна плата або персональні (особисті) доходи – при оподаткуванні фізичних осіб;

¨ оборот (вартісний еквівалент) операцій особливого виду – при оподаткуванні споживання операцій (товарів, робіт, послуг, здійснення особливих видів діяльності) юридичними та фізичними особами.

Найсуттєвішими платежами є нарахування на фонд оплати праці та відрахування від заробітної плати (доходів). Механізм обчислення та сплати цих платежів дуже схожі для внесків щодо всіх фондів, тому розглянемо загальні риси стягнення страхових внесків. Окремі особливості та ставки внесків будуть висвітлені нижче.

Нарахування на фонд оплати праці (ФОП) напряму не впливають на величину фонду заробітної плати, не зменшують величину ФОП, а є додатковою сумою коштів, яку необхідно сплатити до бюджету відповідного фонду при формуванні певної величини ФОП. Наприклад, національним законодавством України встановлено розмір нарахувань на ФОП до Пенсійного фонду в розмірі 32 % від ФОП. Це означає, що для формування ФОП в розмірі 100 грн. платник повинен додатково мати ще 32 грн. для сплати внесків до пенсійного фонду, тобто, підприємство для нарахування заробітної плати в сумі 100 грн. повинно мати оборотних коштів в сумі 132 грн. Нарахування на ФОП стосуються всіх внесків до всіх соціальних та пенсійного фондів України. Таким чином, нарахування на ФОП є прихованою формою непрямого оподаткування. В бухгалтерському обліку сума нарахувань на ФОП відноситься до складу собівартості товарів (робіт, послуг). В податковому обліку податку на прибуток нарахування на ФОП включаються до структури валових витрат виробництва та обліку.

АЛГОРИТМ ОБЧИСЛЕННЯ НАРАХУВАНЬ НА ФОП

База оподаткування	+	Нарахування	=	Сума оборотних коштів платника
ФОП	+	*ФОП Ст.**	=	*ФОП (1 + Ст.)**

Крім нарахувань, до пенсійного та соціальних фондів робляться відрахування з заробітної плати (доходів) кожної фізичної особи. Внески до фондів обов’язкового пенсійного та соціального страхування є відносно новим видом утримань, які стягуються з доходів фізичних осіб:

¨ внески на обов’язкове державне пенсійне страхування;

¨ внески на соціальне страхування на випадок безробіття.

На відміну від нарахувань на фонд оплати праці, ці платежі утримуються безпосередньо з доходів кожної фізичної особи.

АЛГОРИТМ ОБЧИСЛЕННЯ ВІДРАХУВАНЬ З ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

ФОНД ОПЛАТИ ПРАЦІ НАЙМАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Заробітна плата робітника 1	+	Заробітна плата робітника 2	+	Заробітна плата робітника N
Відрахування до пенсійного та соціальних фондів		Відрахування до пенсійного та соціальних фондів		Відрахування до пенсійного та соціальних фондів

Зазначені платежі напряму впливають на величину доходів фізичної особи та зменшують її розміщуваний дохід, що спрямовується на подальше споживання та заощадження.

Цікаво, що сучасною особливістю платежів до державних цільових фондів є те, що стягуються вони як на етапі одержання доходів, так і на етапі їх використання (споживання та накопичення). Власне, можна говорити про повторне та подвійне оподаткування та негативний вплив на рівень доходів та споживання в Україні. Так, ці платежі обмежують і величину ФОП, і розмір доходів при одержанні заробітної плати, і розмір споживання при одержанні послуг (купівлі товарів чи результатів робіт) особливого виду. Крім того, ці платежі негативно впливають на стан та структуру оборотних коштів юридичної особи та фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності.

Суб’єктом оподаткування внесками до Пенсійного фонду України виступають такі особи:

суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці;
суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, в т.ч. адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи що не займаються підприємницькою діяльністю, але одержують доходи;
суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами;
суб’єкти підприємницької діяльності – виробники та імпортери тютюнової продукції;
що працюють на умовах трудового договору або виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами;
що здійснюють операції з купівлі-продажу валюти;
при відчуженні легкових автомобілів;
при придбанні нерухомого майна;
при використанні послуг мобільного (стільникового) зв’язку.

Об’єктом оподаткування внесками до Пенсійного фонду України виступають для платників, зазначених:

¨ в п.1 – фактичні витрати на оплату праці найманих працівників;

¨ в п.2 – розрахункова величина (добуток мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників);

¨ в п.3 – оподатковуваний (чистий) доход;

¨ в п.4 – вартість реалізованих виробів;

¨ в п.5 – вартість вироблених або імпортованих тютюнових виробів;

¨ в п.6 – сукупний оподатковуваний доход;

¨ в п.7 – обсяг купівлі валюти;

¨ в п.8 – вартість продажу автомобіля;

¨ в п.9 – вартість нерухомого майна;

¨ в п.10 – вартість послуг мобільного зв’язку.

Ставки оподаткування для фізичних осіб, визначених :

¨ в пп.1, 2, 3 – 32%;

¨ в пп.7, 9 – 1%;

¨ в пп. 4, 5 – 5%;

¨ в п.8 – 3%;

¨ в п.6 – 1%, якщо об’єкт не перевищує 150 грн.; 2%, якщо величина об’єкту перевищує 150 грн.;

¨ в п.10 – 6%.

Щодо платежів на Державне соціальне страхування (внески на соціальне страхування на випадок безробіття), то суб’єктом оподаткування виступає фізична особа, що одержує доходи від здійснення трудової діяльності. Для них об’єктом оподаткування є оподатковуваний доход, який формується з урахуванням вимог статті 5 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92. Ставка оподаткування збором на соціальне страхування складала 0,5 % від об’єкту оподаткування. З 2001 року відбулась зміна системи оподаткування доходів фізичних осіб внесками до державних цільових фондів, про що буде сказано нижче.

Зауважимо, що внески фізичних осіб до державних цільових фондів є лише додатковими джерелами фінансування заходів з обов’язкового державного страхування та складає незначну частку доходів консолідованого бюджету. В той же час ці платежі можна розглядати як початок комплексу заходів щодо реформування системи соціального страхування. Цей важливий процес обумовлений наступними обставинами:

¨ існуюча на сьогодні в Україні система формування фондів соціального та пенсійного страхування заснована на солідарній системі і базується на нарахуванні платежів на фонд оплати праці з подальшим віднесенням цих сум на собівартість готової продукції;

¨ таким чином, система соціального страхування виступає одним з основних ціноутворюючих факторів та може бути розцінена як додаткова прихована система непрямого оподаткування споживачів;

¨ як своєрідна форма непрямого оподаткування, соціальні платежі суттєво обмежують розмір розміщуваного доходу фізичних осіб, що суттєво впливає на формування суспільних фондів нагромадження та споживання за рахунок коштів фізичних осіб;

¨ як відомо, одним з основних джерел інвестиційно-фінансових ресурсів національної економіки виступають заощадження фізичних осіб; при скороченні величини розміщуваного доходу відповідно зменшується величина заощаджень домашніх господарств, що негативно впливає на весь інвестиційний процес;

¨ солідарна система не дає змоги врахувати індивідуальний внесок кожної фізичної особи в формуванні фондів соціального страхування; іншими словами, незалежно від обсягів трудової активності особи її пенсія може бути несправедливо малою.

Отже, перенесення податкового тягаря з юридичних осіб на фізичні особи є процесом цілком позитивним, що сприятиме підвищенню інвестиційної активності фізичних осіб (домашніх господарств) та дозволить перейти від солідарної до персоніфікованої системи соціального страхування.

Як вже зазначалось вище, з 2001 року відбулись певні зміни в системі сплати внесків до державних цільових фондів як в частині нарахувань на ФОП, так і за рахунок доходів фізичних осіб.

Цікавою особливістю справляння внесків до державних фондів соціального та пенсійного страхування є те, що сплата цих внесків передбачена тільки в межах так званої максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Постановою Кабінету Міністрів України “Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів” № 225 від 07.03.2001 р. Згідно з цією постановою, з 01.03.2001 р., платежі до соціальних фондів справляються тільки в певних межах на місяць з розрахунку на кожну фізичну особу – платника внесків (зборів).

Контрольні питання за темою:

1. Вкажіть основні соціальні фонди в Україні.
2. Назвіть розмір відрахувань в цільові фонди держави.
3. Як впливають ці відрахування на:

- оподатковуваний прибуток;

- податок на прибуток підприємств.

ТЕМА 4.3. Рентні та ресурсні платежі.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів. Лісовий кодекс. Значення платежів, види платежів. Лісосічний фонд. Матеріальна і грошова оцінка лісосічного фонду. Принципи побудови такс на деревину та порядок їх застосування при обчисленні плати за деревину, що відпускається на пні. Порядок відпуску лісу. Лісокористувачі, їх обов'язки і права при рубці деревини.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів. Суть і значення плати. Платники, порядок обчислення і строки сплати в бюджет. Пільги. Звітність платників та контроль податкових інспекцій.
Інші доходи бюджетів. Доходи від реалізації державного майна; конфіскованого, безхозного, майна, що по праву спадковості переходить до держави, скарбів. Загальне поняття про це майно, його види, порядок виявлення, обліку, оцінки і реалізації.
Відрахування на геологорозвідувальні роботи та платежі за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин (платники, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення і сплата в бюджет). Рентні платежі.

До рентних (ресурсних) платежів в Україні можна віднести наступні обов’язкові внески:

збір за спеціальне використання природних ресурсів;
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
плата за використання установами уповноважених банків тимчасово вільних бюджетних коштів;
плата за транзит газу;
різниця в цінах на природний газ;
лісовий доход;
плата за використання прісних водних ресурсів;
плата за використання рибних ресурсів;
плата за використання тваринних ресурсів;
плата за використання радіочастот.

Особливість цих платежів полягає в тому, що вони здебільшого спрямовані на відшкодування втрат від використання певних видів ресурсів та носять виключно цільове призначення.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке лісовий доход і його види.
2. Хто є платниками платежів за використання: прісних водних ресурсів, плати за надра при видобуванні корисних копалин та відрахувань на геологорозвідування роботи.
3. Як визначити розміри плати за спеціальне використання водних ресурсів, плати за надра при видобуванні корисних копалин і відрахувань на геологорозвідування роботи.
4. За рахунок яких джерел сплачується до бюджетів вищевказані платежі.
5. Економічне значення ресурсних платежів.
6. Які санкції застосовуються при понадлімітному використанні водних ресурсів?
7. Від яких показників залежить таксова вартість деревини?
8. Вкажіть категорії платників платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин.
9. Об’єкт обчислення плати за користування надрами.

10. Ким затверджуються нормативи плати за користування надрами?

11. Порядок обчислення платежів за користування надрами.

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Самостійна робота студента передбачає:

Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших норма-тивних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
Виконання індивідуальних завдань;
Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
Написання контрольних та курсових робіт;
Підготовка до захисту та іспиту.
Опрацювання тестів для самостійної роботи.

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”.

Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності.

11. Методичні рекомендації

з підготовки реферативних повідомлень

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування закону.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології науки.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання і захисту курсових робіт

Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується в цих методичних рекомендаціях.
Перед написанням курсової роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план курсової роботи. План необхідно узгодити з викладачем, який веде в групі семінарські і практичні заняття.
В зв’язку з тим, що за останні роки в діюче законодавство внесено ряд змін і доповнень, студентам при підготовці курсових робіт необхідно враховувати положення нових законодавчих актів.
Курсова робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних з літературних джерел без оформлення посилання на них.
Щоб курсова робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть написання. Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.
У курсовій роботі повинні знайти відображення ряд самостійних положень.

Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином:

1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається;

2) Розкривається його практична значимість;

3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), літературні джерела;

4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії.

Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані.

На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4.

В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності:

1) Методологічні матеріали;

2) Закони та інші нормативні акти;

3) Навчальна, монографічна та інша література.

При перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру.

Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі.

Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки.

Найбільш характерними з них є:

1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела.

2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче законодавство.

3. В роботах студенти посилаються на документи, які втратили юридичну силу.

4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються.

Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі.

Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст.

У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див."

Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи.

Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі.

Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.

13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

№	Тема
1	Історичний розвиток оподаткування: світовий та вітчизняний досвід
2	Функції податків: економічний зміст та коротка характеристика
3	Елементи податків та їх загальна характеристика
4	Податкові ставки та методи їх побудови
5	Принципи оподаткування: порівняльний аналіз класичних принципів А.Сміта та існуючих принципів оподаткування в Україні
6	Система оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика
7	Класифікація податків в Україні за різними ознаками: загальна характеристика
8	Непряме оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика
9	Пряме оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика
10	Державна податкова служба в Україні: її структура, загальна характеристика функцій та права працівників органів ДПС
11	Місцеві податки та збори: загальна характеристика та елементи податків
12	Оподаткування доходів фізичних осіб: загальна характеристика та елементи податку
13	Оподаткування прибутку підприємств: загальна характеристика та елементи податку
14	Податок на додану вартість: загальна характеристика та елементи податку
15	Земельне та майнове оподаткування: загальна характеристика та елементи податків
16	Акцизний збір: загальна характеристика та елементи податку
17	Внески до державних цільових фондів: загальна характеристика та елементи платежів
18	Рентні та ресурсні платежі: їх загальна характеристика та елементи
19	Мито як особливий вид непрямого оподаткування: загальна характеристика та елементи податку
20	Податок на промисел та державне мито: загальна характеристика платежів

Студенти можуть запропонувати свою тему роботи, попередньо узгодивши її з викладачем.

14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання контрольних робіт

Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки.

Для визначення конкретних номерів завдання студенти користуються наступною таблицею:

Цифра, якою закінчується номер залікової книжки (варіант роботи)	Номер завдання з переліку тем ДКР
	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3
1	1	11	1
2	2	12	2
3	3	13	1
4	4	14	2
5	5	15	1
6	6	16	2
7	7	17	1
8	8	18	2
9	9	19	1
0	10	20	2

Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися.

В зв’язку з тим, що прийнято новий Податковий Кодекс України, студентам, при підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити положення, що стосується контрольної роботи.

Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.

15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Завдання 1.

1 Історичний розвиток оподаткування: світовий та вітчизняний досвід

2 Функції податків: економічний зміст та коротка характеристика

3 Елементи податків та їх загальна характеристика

4 Податкові ставки та методи їх побудови

5 Принципи оподаткування: порівняльний аналіз класичних принципів А.Сміта та існуючих принципів оподаткування в Україні

6 Система оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика

7 Класифікація податків в Україні за різними ознаками: загальна характеристика

8 Непряме оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика

9 Пряме оподаткування в Україні: економічний зміст та характеристика

10 Державна податкова служба в Україні: її структура, загальна характеристика функцій та права працівників органів ДПС

11 Місцеві податки та збори: загальна характеристика та елементи податків

12 Оподаткування доходів фізичних осіб: загальна характеристика та елементи податку

13 Оподаткування прибутку підприємств: загальна характеристика та елементи податку

14 Податок на додану вартість: загальна характеристика та елементи податку

15 Земельне та майнове оподаткування: загальна характеристика та елементи податків

16 Акцизний збір: загальна характеристика та елементи податку

17 Внески до державних цільових фондів: загальна характеристика та елементи платежів

18 Рентні та ресурсні платежі: їх загальна характеристика та елементи

19 Мито як особливий вид непрямого оподаткування: загальна характеристика та елементи податку

20 Податок на промисел та державне мито: загальна характеристика платежів

завдання 2.

ВАРІАНТ 1.

Суб’єкт підприємницької діяльності, що зареєстрований як платник податку на додану вартість, в звітному періоді має наступні показники діяльності:

виробляється та реалізується споживачам продукція трьох видів:

вид А – звільнена від оподаткування ПДВ;

– вид Б – спрямовується на експорт;

вид В – не має особливих умов щодо оподаткування та реалізується на загальних підставах;

закуплено сировини та матеріалів для виробництва продукції трьох видів на суму 350000 грн. (без урахування ПДВ); надходження сировини та сплата ПДВ підтверджена відповідними податковими накладними;
10% сировини пішло на виробництво продукції виду А; 40 % – на виробництво продукції виду Б; решта – на виробництво продукції виду В;
обсяг реалізації готової продукції (без урахування ПДВ) становить: по продукції виду А – 135000 грн.; по продукції виду Б – 640000 грн.; по продукції виду В – 375000 грн.

ВИЗНАЧИТИ:

Суми, що можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту з ПДВ.
Суми, що відносяться платником до складу податкового зобов’язання з ПДВ.
Суму податкового окладу з ПДВ (сальдо розрахунків з бюджетом).
Суми грошових коштів, що будуть сплачені підприємством постачальникам та одержані підприємством від споживачів в процесі проміжного споживання, виробництва та реалізації продукції.

ВАРІАНТ 2.

Суб’єкт підприємницької діяльності – платник податку на прибуток в звітному кварталі мав наступні показники діяльності:

обсяг реалізації продукції власного виробництва (виручка від реалізації) становить 1,5 млн. грн.; в тому числі сума податку на додану вартість становить 250050 грн., акцизний збір – 120000 грн.;
вартість сировини та матеріалів, що були використані при виробництві реалізованої продукції, становить 25000 грн. (без урахування ПДВ);
фонд заробітної плати найманого персоналу становить в звітному періоді 60000 грн.;
середньоспискова чисельність штатних працівників підприємства умовно становить 100 осіб (щомісячна та протягом кварталу не змінювалась);
при виробництві продукції використовувались основні засоби другої групи, балансова вартість яких на початок попереднього кварталу становила 5000 грн.; сума амортизаційних відрахувань в попередньому кварталі становила 300 грн.

ВИЗНАЧИТИ:

Величину доходу підприємства.
Величину витрат підприємства, в т.ч.:
суму нарахувань на ФОП – внесків до Пенсійного фонду України (за чинними ставками);
суму нарахувань на ФОП – внесків до Фонду соціального страхування (за чинними ставками);
суму нарахувань на ФОП – внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (за чинними ставками);
Величину амортизаційних відрахувань 2 групи основних фондів (за чинними нормативами).
Величину оподатковуваного прибутку підприємства.
Суму податку на прибуток підприємства (за чинною ставкою).

16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

МОДУЛЬ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ.

ТЕМА 1.1. Зародження та розвиток податків.

Зародження держави і податків.
Історичний розвиток форм оподаткування і функцій податків.

ТЕМА 1. 2. Сутність та функції податків.

Сутність податків.
Функції податків.
Фіскальна функція, механізм її реалізації.
Регулююча функція.
Розподільча та контрольна функції податків.
Термінологія оподаткування.
Елементи податку: суб'єкт (платник) і носій, об'єкт оподаткування, джерело сплати, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота.
Методи побудови податкових ставок.
Тверді і процентні ставки.

10. Види процентних ставок: пропорційні, прогресивні і регресивні, їх комбінації.

11. Проста і складна прогресії оподаткування.

ТЕМА 1.3. Податкова система України. Податкова служба України.

Класифікація податків, її ознаки.
Класифікація податків за економічним змістом об’єкта оподаткування: податки на доходи, майно, споживання та ресурсні (рентні) платежі.
Класифікація за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють: загальнодержавні і місцеві податки.
Класифікація податків в залежності від способу їх стягнення – розкладні і окладні податки.
Прямі і непрямі податки: їх характеристика та економічний зміст. Види прямих податків: реальні та особисті.
Види непрямих податків.
Переваги та недоліки прямих й непрямих податків, їх місце в податковій системі.
Податкова система України, основні етапи її становлення.
Склад та структура податкової системи України, законодавчі акти, що її регламентують.

10. Податки як інструмент фінансового регулювання розвитку суспільства.

11. Податкова політика: поняття податкової політики та її напрямки.

12. Принципи оподаткування: класичні принципи оподаткування А.Сміта та сучасні принципи побудови податкової системи України, їх реалізація.

13. Державна податкова служба України. Законодавство України про податкову службу.

14. Організаційна структура та функції органів державної податкової служби в Україні.

15. Права і відповідальність працівників органів державної податкової служби.

16. Відповідальність платників за своєчасність і правильність розрахунків з бюджетом і за подання декларацій.

МОДУЛЬ ІІ. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ.

ТЕМА 2.1. Податок на доходи фізичних осіб.

Елементи податку на доходи фізичних осіб: суб’єкти та об’єкти оподаткування, предмет оподаткування, загальні засади формування бази оподаткування, система ставок оподаткування, система пільг з податку.
Категорії суб’єктів та об’єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, режими оподаткування різних категорій.
Оподаткування доходів, одержаних за основним місцем роботи і прирівняних до них доходів.
Особливості визначення об’єкту оподаткування та формування бази оподаткування: суми виплат, що не включаються до сукупного річного оподатковуваного доходу; суми виплат, на які зменшується доход з метою оподаткування.
Система ставок податку на доходи фізичних осіб.
Особливості оподаткування доходів, одержаних не за місцем основної роботи та прирівняних до них доходів.
Особливості оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності).
Річний перерахунок сум прибуткового податку: порядок, алгоритм та терміни проведення, документальне оформлення річних перерахунків.
Особливості оподаткування доходів нерезидентів та негромадян – резидентів України.

10. Декларування доходів фізичних осіб.

ТЕМА 2.2. Податок на прибуток підприємств.

Корпоративний прибутковий податок як основний вид особистого прямого оподаткування юридичних осіб: світовий досвід.
Склад платників податку на прибуток підприємств. Особливості оподаткування окремих категорій платників.
Податок на прибуток підприємства: економічний зміст та сутність.
Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.
Порядок визначення оподатковуваного прибутку.
Склад валового доходу, скоригованого валового доходу при оподаткуванні прибутку підприємств.
Склад валових витрат виробництва та обігу при оподаткуванні прибутку підприємств.
Амортизація та амортизаційна політика їх роль та місце в процесі оподаткування прибутку підприємств.
Порядок обчислення амортизаційних відрахувань.

10. Порядок та загальний алгоритм обчислення податку на прибуток. Система ставок податку.

11. Особливості оподаткування окремих категорій платників податку на прибуток: банківських і страхових організацій, підприємств з іноземними інвестиціями та нерезидентів, неприбуткових організацій, відокремлених підрозділів (філій).

ТЕМА 2.3. Податок на промисел.

Суб’єкти та об’єкт оподаткування податком на промисел.
Алгоритм обчислення та сплати податку та ставки податку.

ТЕМА 2.4. Оподаткування майна та землі.

Плата за землю в Україні та її форми: земельний податок та орендна плата: економічний зміст та загальні засади оподаткування.
Суб’єкти та об’єкти оподаткування платою за землю.
Порядок нарахування плати за землю та система ставок.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Суб’єкти та об’єкти оподаткування податком з власників транспортних засобів.
Алгоритм обчислення та сплати податку з власників транспортних засобів та система ставок.

МОДУЛЬ ІIІ. НЕПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ.

ТЕМА 3.1. Мито.

Мито як складова податкової системи держави та інструмент тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Елементи мита: суб’єкт, об’єкт, база оподаткування, ставки.
Порядок обчислення мита та алгоритм розрахунку.

ТЕМА 3.2. Специфічні акцизи (Акцизний збір).

Суть і значення акцизного збору.
Порядок обчислення. Формування цін з ПДВ і акцизним збором, обчислення акцизного збору, складання розрахунків.
Порядок обчислення акцизного збору з імпортних товарів, ввезених з-за меж митних кордонів України.
Порядок маркування алкогольних та тютюнових виробів марками акцизного збору.

ТЕМА 3.3. Універсальні акцизи (Податок на додану вартість).

Економічна природа і значення податку на додану вартість в забезпеченні доходної частини бюджету.
Елементи ПДВ: платники, об’єкт оподаткування і порядок його визначення, ставки податку, пільги з ПДВ.
Порядок обчислення ПДВ і терміни сплати в бюджет: податкове зобов’язання та податковий кредит; дата виникнення податкового зобов’язання.
Податковий облік ПДВ.

МОДУЛЬ ІV. ІНШІ ПОДАТКИ ТА ПЛАТЕЖІ ПОДАТКОВОГО ХАРАКТЕРУ.

ТЕМА 4.1. Державне мито. Місцеві податки та збори.

Економічна сутність та значення державного мита.
Елементи державного мита: суб’єкти та об’єкти оподаткування, система ставок, порядок та форми сплати.
Місцеві податки та збори в Україні: економічна сутність та значення.
Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів та їх елементи: суб’єкти, об’єкти та предмет оподаткування, ставки платежів.

ТЕМА 4.2. Внески та обов’язкові платежі до державних цільових фондів.

Економічна сутність та значення внесків юридичних та фізичних осіб до державних цільових фондів.
Види державних цільових фондів: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття, Інноваційний фонд.
Елементи оподаткування обов’язковими внесками до державних цільових фондів: суб’єкти та об’єкти оподаткування.
Нарахування на фонд заробітної плати та відрахування з заробітної плати та інших видів доходів до соціальних фондів, їх вплив на структуру фінансів суб’єктів господарювання та особистих доходів фізичних осіб.

ТЕМА 4.3. Рентні та ресурсні платежі.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів.
Інші доходи бюджетів. Доходи від реалізації державного майна; конфіскованого, безхозного, майна, що по праву спадковості переходить до держави, скарбів.
Відрахування на геологорозвідувальні роботи та платежі за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин.

17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Тести для самоконтролю до МОДУЛЮ №1

Тест 1. Не є функцією податків:

1. Фіскальна.

2. Оборона та охорона громадян.

3. Розподільча.

4. Соціальна.

Тест 2. Знайдіть правильне визначення поняття "податкова система".

1. Сукупність податків, що їх визначає держава.

2. Сукупність податків і зборів, що їх визначає держава.

3. Сукупність обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

4. Сукупність обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в установленому законами порядку.

Тест 3. Назвіть принцип побудови системи оподаткування, з яким безпосередньо пов'язана регулююча функція податків.

1. Соціальна справедливість.

2. Недопущення податкової дискримінації.

3. Рівномірність сплати податків.

4. Стимулювання підприємницької діяльності.

Тест 4. Непрямим податком є:

1. Податок на прибуток.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Податок на майно.

4. Мито.

Тест 5. До прямих податків не відносяться:

1. Податок на додану вартість.

2. Податок на прибуток підприємства.

3. Податок на землю.

4. Податок на доходи фізичних осіб

Тест 6. Які з названих обов'язкових платежів належать до місцевих податків і зборів?

1. Плата за землю.

2. Комунальний податок.

3. Акцизний збір.

4. Податок на нерухоме майно (нерухомість).

Тест 7. Вкажіть надходження коштів, які не включаються до складу скоригованого валового доходу платника податку на прибуток.

1. Дохід від реалізації цінних паперів.

2. Дохід від надання фінансових послуг.

3. Сума ПДВ, отриманого в складі ціни реалізації продукції (для платників ПДВ).

4. Дохід від операції лізингу (оренди).

Тест 8. Назвіть витрати, що не включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток при обчисленні оподатковуваного прибутку.

1. Кошти, добровільно перераховані до державного бюджету (в межах від 2 до 5 процентів прибутку попереднього року).

2. Сума безнадійної дебіторської заборгованості, стосовно якої закінчився термін позовної давності.

3. Сума штрафів, сплачених за порушення господарських договорів.

4. Нарахування на фонд оплати праці до державних цільових фондів.

Тест 9. Назвіть витрати, що не включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток.

1. Збір на обов'язкове соціальне страхування.

2. Вартість сировини та матеріалів, що придбані для проведення господарської діяльності підприємства.

3. Виплата дивідендів.

4. Витрати підприємства на придбання ліцензій для ведення господарської діяльності.

Тест 10. Вкажіть витрати платника податку, які зменшують суму обчисленого податку на прибуток, що буде перерахований до бюджету.

1. Податок на землю, яка використовується для сільськогосподарського виробництва.

2. Витрати на придбання торгових патентів.

3. Сплачений комунальний податок.

4. Амортизаційні відрахування.

Тест 11.Вкажіть витрати платника податку, які зменшують суму обчисленого податку на прибуток, що буде перерахований до бюджету.

1. Сплачений комунальний податок.

2. Податок на землю, яка використовується для сільськогосподарського виробництва.

3. Сплачений податок на дивіденди.

4. Правильної відповіді немає.

Тест 12. Назвіть показники, які не будуть використані для обчислення оподатковуваного прибутку підприємства.

1. Валовий прибуток підприємства.

2. Скориговані валові витрати.

3. Сума нарахованих амортизаційних відрахувань.

4. Скоригований валовий дохід.

Тест 13. Назвіть об'єкт оподаткування для обчислення ПДВ.

1. Собівартість випущеної продукції.

2. Відпускна ціна відвантаженої продукції, включаючи акцизний збір.

3. Відпускна ціна відвантаженої продукції, включаючи акцизний збір і ПДВ.

4. Прибуток від реалізації продукції.

Тест 14. Податковий кредит з податку на додану вартість – це:

1. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.

2. Сума ПДВ, що надійшла суб’єкту оподаткування від споживачів товарів, робіт, послуг.

3. Сума ПДВ, що сплачена суб’єктом оподаткування в ціні придбання сировини та матеріалів.

4. Правильної відповіді немає.

Тест 15. Вкажіть, що не входить до митної вартості товарів.

1. Контрактна вартість товару.

2. Витрати на страхування товару до перетину кордону України.

3. Сплата ввізного мита.

4. Транспортні витрати до перетину митного кордону.

Тест 16. Як може вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємств-виробників звільнення їхньої продукції від акцизного збору?

1. Безпосередньо зменшить собівартість продукції.

2. Безпосередньо збільшить прибуток від реалізації.

3. Підвищить рентабельність виробництва продукції.

4. Збільшить обсяг реалізації підакцизних товарів.

Тест 17. Вкажіть, які види товарів не оподатковуються в Україні акцизним збором:

1. Пиво і алкогольні напої.

2. Автомобілі.

3. Хутро й товари розкошів.

4. Тютюнові вироби.

Тест 18. У чому полягає сутність застосування нульової ставки ПДВ для підприємства - платника податку на додану вартість?

1. Дає змогу отримати відшкодування вхідного ПДВ (податкового кредиту).

2. Дає змогу збільшити прибуток від реалізації продукції.

3. Підвищує рентабельність продукції.

4. Знижує собівартість продукції.

Тест 19. Назвіть фактори, що впливають на встановлення розміру ставки податку на землю, яка використовується для сільськогосподарського виробництва (за наявності грошової оцінки земельної ділянки).

1. Розмір земельної ділянки.

2. Функціональне призначення ділянки для певного виду сільськогосподарської діяльності.

3. Розміщення земельної ділянки.

4. Родючість грунту.

Тест 20. Назвіть показник, що використовуються для обчислення плати за землю сільськогосподарського призначення (за умови наявності кадастрової грошової оцінки землі)

1. Прибуток, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції.

2. Грошова оцінка земельної ділянки.

3. Розмір земельної ділянки.

4. Вартість реалізованої сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі.

Тести для самоконтролю до МОДУЛЮ №2

Тест 1. Назвіть фактори, що впливають на вибір ставки податку на землю в населеному пункті (за умови відсутності грошової оцінки земельної ділянки).

1. Кількість населення, що проживає у населеному пункті.

2. Призначення земельної ділянки (її використання).

3. Розмір земельної ділянки.

4. Розміщення земельної ділянки в межах міста.

Тест 2. Середні ставки земельного податку використовуються у випадку, коли:

1. Грошова оцінка земельних ділянок не проведена.

2. Площа земельної ділянки перевищує граничну норму відведення, визначену Земельним кодесом.

3. Грошова оцінка земельних ділянок проведена.

4. Здійснюється оподаткування земель сільськогосподарського призначення.

Тест 3. Базовою величиною для обчислення земельного податку для земельних ділянок, грошову оцінка яких не проведено, виступає:

1. Площа земельної ділянки.

2. Ринкова вартість земельної ділянки.

3. Грошова оцінка земельної ділянки.

4. Середня вартість 1 га землі у звітному році.

Тест 4. Базовою величиною для обчислення земельного податку для земельних ділянок, грошова оцінка яких проведена, виступає:

1. Площа земельної ділянки.

2. Експертна оцінка земельної ділянки.

3. Грошова оцінка земельної ділянки.

4. Нормативна площа землевідведення, передбачена Земельним кодексом.

Тест 5. Яке основне призначення податку з власників транспортних засобів?

1. Підвищити ефективність використання автомобільного транспорту.

2. Забезпечити скорочення виробництва автомобілів.

3. Забезпечити фінансування фонду будівництва і ремонту автомобільних доріг загального користування.

4. Забезпечити підвищення якості транспортних засобів.

Тест 6. Які фактори впливають на розмір ставки податку з власників транспортних засобів (автомобілів)?

1. Об’єм циліндрів двигуна автомобіля.

2. Пробіг автомобіля.

3. Екологічний стан автомобіля.

4. Вантажопідйомність автомобіля.

Тест 7. Назвіть фактори, котрі впливають на абсолютну суму податку на транспортні засоби, що його сплачує підприємство.

1. Прибуток, отриманий від експлуатації транспортних засобів.

2. Загальна сума прибутку підприємства.

3. Кількість транспортних засобів, які є у власності підприємства.

4. Кількість транспортних засобів, узятих в оренду.

Тест 8. Які фактори впливають на величину єдиного податку з суб'єктів малого підприємництва (фізичних осіб)?

1. Сума балансового прибутку.

2. Сума виручки від реалізації продукції.

3. Обсяг реалізації продукції.

4. Вид діяльності фізичної особи.

Тест 9. Назвіть об'єкт оподаткування, що використовується для обчислення єдиного податку для суб'єктів господарювання (юридичних осіб).

1. Отриманий балансовий прибуток підприємства.

2. Сума виплаченої заробітної плати.

3. Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Обсяг прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Тест 10. Яке головне призначення місцевих податків і зборів?

1. Регулювання розвитку промисловості та послуг на місцевому рівні.

2. Підтримка вітчизняних виробів.

3. Наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

4. Підвищення якості комунальних послуг.

Тест 11. Як впливають місцеві податки і збори на показники фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання?

1. Збільшують собівартість продукції.

2. Збільшують виручку від реалізації продукції, послуг.

3. Підвищують рентабельність виробництва.

4. Поліпшують якість продукції.

Тест 12. Визначте податок, яким операції з нерухомістю потенційно не оподатковуються

1. Акцизний збір.

2. Податок на додану вартість.

3. Державне мито.

4. Податок на прибуток підприємств.

18.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО екзамену

СТРУКТУРА БІЛЕТУ: Білет міститиме 4 (чотири) основних завдання. В першому завданні необхідно буде дати лаконічну (дуже коротку) відповідь. Друге та третє завдання потребуватимуть більш розлогих та повних відповідей. Обов’язковою умовою складання екзамену є виконання четвертого завдання – розв’язок задачі.

ЗАВДАННЯ 1. Дайте визначення таким податковим поняттям:

авансові платежі податків;
адвалорні ставки акцизів;
акциз;
балансова вартість основних засобів;
витрати виробництва та обігу;
доходи підприємства;
відносні тверді ставки оподаткування;
глобальний метод оподаткування;
грошова оцінка земельної ділянки;
декларація з податку на доходи фізичних осіб;
єдиний податок;
загальний річний оподатковуваний доход фізичної особи;
звичайна ціна;
земельний кадастр;
індикативна ціна (максимальна роздрібна ціна);
корпоративний прибутковий податок;
митна вартість товарів;
мито;
мінімальна заробітна плата;
місцеві податки та збори;
недоїмка з податку;
неприбуткова організація;
непряме оподаткування;
об’єкт оподаткування;
одиниця оподаткування;
одноразовий патент;
оподатковуваний доход фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;
оподатковуваний прибуток підприємства;
особисте оподаткування;
пасивні доходи;
податкова заборгованість;
податкова накладна;
податкове зобов’язання з ПДВ;
податковий кредит з ПДВ;
податковий кредит з податку з доходів фізичних осіб;
податковий облік;
податковий оклад;
податкові знижки;
предмет оподаткування;
прогресивні ставки оподаткування;
пряме оподаткування;
пряме особисте оподаткування;
пряме реальне оподаткування;
реальне оподаткування;
регресивні ставки оподаткування;
регулююча функція податків;
річний перерахунок податку на доходи фізичних осіб;
середні ставки плати за землю;
скоригований валовий доход підприємства;
соціальна податкова пільга;
соціальна функція податків;
специфічні акцизи;
специфічні ставки акцизів;
суб’єкт-носій та суб’єкт-агент оподаткування;
тверді ставки оподаткування;
універсальний акциз;
фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні (резиденти);
фіксований податок;
фіскальна монополія;
фіскальна функція податків;
шедулярний метод оподаткування;

ЗАВДАННЯ 2-3. Дайте відповіді на такі теоретичні запитання:

1. Адміністративний штраф, фінансова санкція та пеня за порушення податкового законодавства: сутність, фінансово-економічна характеристика та загальна методика обчислення.

2. Алгоритм обчислення й сплати транспортного збору та система ставок.

3. Алгоритм обчислення податку з доходів фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору.

4. Амортизація та амортизаційна політика. Їх роль та місце в процесі оподаткування прибутку підприємств.

5. Види державних цільових фондів та платежі до них: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття.

6. Види непрямих податків: акцизи, мита, фіскальні монополії. Їх класифікаційні ознаки, економічний зміст та загальна характеристика.

7. Види процентних ставок: пропорційні, прогресивні і регресивні, їх комбінації. Роль ставок в процесі оподаткування.

8. Види прямих податків: реальні та особисті. Їх класифікаційні ознаки, економічний зміст та загальна характеристика.

9. Державна податкова служба України, її структура та функції. Нормативно-правові акти України про податкову службу.

10. Мито: економічний зміст, платники, об’єкти оподаткування та ставки.

11. Економічний зміст та сутність податків.

12. Елементи ПДВ: платники, об’єкт оподаткування і порядок його визначення, ставки податку, пільги з ПДВ.

13. Елементи плати за землю: суб’єкти та об’єкти оподаткування, ставки, пільги, загальний алгоритм оподаткування.

14. Елементи транспортного збору: суб’єкти та об’єкти оподаткування, ставки та пільги з податку.

15. Елементи податку з доходів фізичних осіб: суб’єкти та об’єкти оподаткування, предмет оподаткування, загальні засади формування бази оподаткування, ставки оподаткування, система пільг з податку.

16. Елементи податку на прибуток підприємств: суб’єкти та об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставки податку, загальний алгоритм розрахунку.

17. Елементи та термінологія оподаткування: суб'єкт (платник) і носій, об'єкт оподаткування, джерело спла¬ти, одиниця оподаткування, податкова ставка і квота.

18. Загальнотеоретичні засади корпоративного прибуткового оподаткування.

19. Зародження держави і податків, етапи розвитку податків та їх коротка характеристика.

20. Історичний розвиток форм оподаткування і функцій податків.

21. Класифікація податків, її ознаки.

22. Методи побудови та види податкових ставок.

23. Мито як складова податкової системи держави та інструмент тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Елементи мита: суб’єкт, об’єкт, база оподаткування, ставки. Порядок обчислення мита та алгоритм розрахунку.

24. Місцеві податки та збори в Україні: економічна сутність та значення, коротка характеристика окремих платежів (комунальний податок, податок на рекламу тощо).

25. Нарахування на фонд заробітної плати та відрахування з заробітної плати та інших видів доходів до соціальних фондів, їх вплив на структуру фінансів суб’єктів господарювання та особистих доходів фізичних осіб.

26. Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств: особливості формування бази оподаткування.

27. Організаційна структура та функції органів державної податкової служби в Україні.

28. Особливості оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності без утворення юридичної особи (фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності).

29. Особливості оподаткування доходів, одержаних за основним місцем роботи: визначення об’єкту оподаткування та формування бази оподаткування; суми виплат, що не включаються до сукупного річного оподатковуваного доходу; суми виплат, на які зменшується доход з метою оподаткування.

30. Особливості формування бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб: застосування різних видів податкових пільг та знижок.

31. Переваги та недоліки прямих й непрямих податків, їх місце в структурі податкової системи.

32. Плата за землю в Україні та її форми: земельний податок та орендна плата. Загальні засади та економічний зміст земельного оподаткування в Україні.

33. Податки в структурі перерозподілу ВВП.

34. Податки та їхні суспільні функції.

35. Податки як форма фінансового методу наповнення бюджетів різних рівнів.

36. Податкова політика: поняття податкової політики та її напрямки.

37. Податок на нерухоме майно в Україні: елементи податку та загальна характеристика алгоритму розрахунку.

38. Податок на додану вартість: загальна характеристика та порядок оподаткування в Україні. Сутність сальдо-методу (метод рахунків-фактур, брутто-різниці) обчислення ПДВ.

39. Податок на прибуток підприємства: економічний зміст та сутність.

40. Порядок визначення в Україні оподатковуваного прибутку в податку на прибуток підприємств.

41. Порядок нарахування плати за землю та система ставок для земель різних категорій.

42. Порядок обчислення акцизного податку з імпортних товарів, ввезених з-за меж митних кордонів України. Маркування окремих видів товарів марками акцизного податку.

43. Порядок обчислення акцизного податку. Формування цін з ПДВ і акцизним податком, обчислення акцизного збору. Маркування окремих видів товарів марками акцизного податку.

44. Порядок обчислення і сплати в бюджет ПДВ: ставки податку; податкове зобов’язання та податковий кредит; дата виникнення податкового зобов’язання.

45. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних від здійснення операцій з нерухомим майном.

46. Порядок та загальний алгоритм обчислення податку на прибуток підприємств. Система ставок корпоративного прибуткового податку в Україні.

47. Принципи оподаткування: класичні принципи оподаткування А. Сміта та сучасні принципи побудови податкової системи України.

48. Прямі і непрямі податки: їх загальна характеристика та економічний зміст.

49. Прямі та непрямі податки, їх роль в регулюванні доходів фізичних осіб та в податковій політиці держави.

50. Регулююча функція податків, механізм її ре¬алізації.

51. Річний перерахунок сум податку з доходів фізичних осіб: податковий кредит як ключова категорія річного перерахунку, алгоритм та документальне оформлення річних перерахунків.

52. Розподільча та контрольна функції податків.

53. Система загальнодержавного та місцевого оподаткування в Україні: фінансово-економічний зміст, законодавче забезпечення та структура.

54. Система ставок податку з доходів різних категорій фізичних осіб.

55. Склад доходів при оподаткуванні прибутку підприємств.

56. Склад та структура податкової системи України, законодавчі ак¬ти, що її регламентують.

57. Ставки як елемент податків та класифікація ставок.

58. Структура податкової системи України та основні принципи її побудови.

59. Суть і значення акцизного податку. Групи підакцизних товарів. Порядок визначення бази оподаткування та обчислення акцизного податку.

60. Тверді і процентні ставки: ознаки класифікації, види та загальна характеристика.

61. Засади майнового оподаткування в Україні.

62. Теоретичні основи корпоративного прибуткового податку.

63. Термінологія оподаткування.

64. Фінансово-економічний зміст санкцій за порушення платниками податків порядку розрахунків з бюджетом і за подання декларацій: фінансові санкції, адміністративні штрафи, пені.

65. Фіскальна функція податків, механізм її ре¬алізації.

66. Функції податків.

67. Характеристика окремих видів місцевих податків і зборів та їх елементи: суб’єкти, об’єкти та предмет оподаткування, ставки платежів.

20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Браславець О.Ю. Податкова система: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління».

Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;

2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;

2.4. Тестові завдання;

2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант);

2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт;

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

21. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

(нормативна література, наявні в бібліотеці підручники, навчальні посібники, задачники за погодженням з бібліотекою)

1. Податковий кодекс України (№ 2756-V від 2 грудня 2010 року) // Голос України. – 4 грудня 2010 р. – №№ 229-230 (4979-4980).

2. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навч.посіб.

- К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 315 с.

3. Золотько І.А., Податкова система: Навчальний посібник

- К.: КНЕУ, 2004. - 204 с.

4. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник - Терноп.: Карт-бланш, 2004. - 331 с.

5. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система: Підручник- Львів: "Магнолія плюс", 2004. - 312 с.

6. Соколовська А.М., Податкова система держави: Теорія і практика становлення - К.: Знання-Прес, 2004. - 454 с.

Допоміжна

(відсутні в бібліотеці Університету підручники, навчальні посібники, задачники, а також монографії, довідники, журнальні та газетні статті, інші джерела)

7. Закон України “Про Державний бюджет України” на поточний рік.

8. Закон України “Про підприємництво ” в редакції Закону України від 07.02.1991.

9. Закон України "Про податкову службу в Україні". 1994. (із змінами та доповненнями).

10. Закон України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” № 320/94-ВР, 22.12.94.

11. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу” № 2939-12 від 20.01.1993.

12. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції закону № 83/98-ВР від 05.02.1998.

13. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 680/97-ВР, 03.12.97.

14. Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” № 402/97-ВР, 26.06.97.

15. Закон України “Про підприємництво” в редакції Закону України № 762/97-ВР, 23.12.97.

16. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 3 липня 1998 року (В редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.99) // Офіційний вісник України – 20 липня 1998. – № 27. – ст. 1, код акту 5610/1998.

17. Земельний кодекс України.

18. Лісовий кодекс України.

19. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року // Голос України – 15.09.2010 – № 171.

20. Буряковский В.В., Кармазин В.Я. Налоги.– Днепропетровск: Пороги, 1998.

21. Бутинець Ф., Шатило Н. Податковий облік в Україні.- Житомир: ЖІТІ, 1998.

22. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: Соколов Я. В. - М.: Финансы и статистика, 1997, с. 800.

23. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч.посібник.- К.: Вища шк., 1997.

24. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение: Перевод с англ. - Москва: ЮНИТИ, 1997, с. 375.

25. Кэмпбелл Р., Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономика: Принципы, проблемы и политика, в 2 т. - М.: Республика, 1992, с. 399.

26. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. проф. Мочерного С. В. - Тернопіль: АТ "Тарнекс", 1993, с. 688.

27. Пушкарева В. М. История финансовой мысли и политики налогов: Учеб. пособие. - М.: 1996, с. 191.

28. Фінансове право: Підручник / Керівник авт.колективу і відп.ред. Л.К.Воронова.- Харків: Фірма “Консум”, 1998.

Інформаційні ресурси

(електронні джерела вільного доступу з адресами (режимом доступу))

1. Нормативно-правові акти з бази Верховної ради України: www.rada.gov.ua

Навчально-методичне видання

Кафедра фінансів та банківської справи

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Навчально-методичний комплекс

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

Підп.до друку. ХХ.ХХ.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.

Тираж 300 пр.

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

1. ПЕРЕДМОВА

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

АЛГОРИТМ ОБЧИСЛЕННЯ НАРАХУВАНЬ НА ФОП

АЛГОРИТМ ОБЧИСЛЕННЯ ВІДРАХУВАНЬ З ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Комментарии